Видавничий процес як основа видавничої діяльності

Видавничий процес як основа видавничої дiяльностi Видавничий процес, як основа видавничої дiяльностi Основу видавничої дiяльностi складає видавничий процес, який включає чотири етапи: 1-й етап - пiдготовчий; 4-й етап - заключний. видавничий авторський оригiнал видання Пiдготовчий етап вiднайти. Видавцевi також необхiдно впевнитися в тому, що саме цей оригiнал вiдповiдає профiлю видавництва, що, будучи перевтiленим у книжкове видання, вiн знайде споживача, окупить понесенi затрати. пошук потрiбного автора та оригiналу є чи не найважливiшою справою а цьому етапi дiй видавця чи редактора. Термiн "авторський оригiнал" прийшов нещодавно на замiну термiна "рукопис", оскiльки писанi тексти вiд руки нинi до видавництв уже нiхто не подає. Авторським оригiналом є створена автором i подана для редакцiйно-видавничої обробки творча чи наукова праця з усiма її необхiдними компонентами (основний, допомiжний та додатковий тексти, а також оригiнали iлюстрацiй до них з необхiдними пiдписами). Натомiсть видавничим оригiналом називається той же авторський оригiнал пiсля його опрацювання у видавництвi аж до. готовностi виведення оригiнал-макета на плiвках з доданими оригiналами зовнiшнього оформлення. Як потрапляють авторськi оригiнали до видавництва? Назвемо кiлька найпоширенiших шляхiв: "самопливом"; через виставково-ярмарковi та iншi книговидавничi тусовки; через iндивiдуальнi замовлення авторам. "Самопливнi" авторськi оригiнали в досвiдчених видавцiв особливої довiри не викликають. Передусiм тому, що тi не раз упевнювалися на власному досвiдi в справедливостi народного прислiв'я "До нашого берега нiчого хорошого добровiльно не припливе". У недавнi радянськi часи робота з такими рукописами вiдбирала багато дорогоцiнного часу. Адже, за вимогами директивних органiв, видавцi змушенi були детально розглядати всi без винятку, (надiсланi поштою чи переданi власноруч) рукописий готувати в установленi термiни обґрунтованi вiдповiдi найчастiше вони були негативними, бо самоплив представляв, як правило, авторiв маловiдомих, проте амбiтних, нерiдко iз замашками графоманiв. Нинi автори, що пропонують свої "однозначно прибутковi шедеври" вiдразу багатьом потенцiйним видавцям, пристосувалися до реалiй всуцiль комп'ютеризованої видавничої системи: до видавництв розсилаються не лише звичайною, а й електронною поштою повнi (скороченi) варiанти оригiналiв або окремi їх роздiли з iнтригуючими анотацiями. Донедавна не замовленi оригiнали практично не потрапляли до новоутворених або маловiдомих видавництв. Проте iз щорiчним випуском Книжковою палатою України довiдника "Видавництва, видавничi та книгорозповсюджуючi органiзацiї" цей сегмент видавничого ринку став доступним для авторiв. Шлях вiд автора до видавця нерiдко пролягає через лiтературного агента. Останнiми роками в розвинених країнах Заходу вже стало правилом: вiдомий i поважаючий себе автор нiколи не буде виконувати сам усю "чорнову" роботу прилаштування i видання власного твору. Такi працюють лише через лiтературних агентiв. На Заходi виконання цих функцiй уже поставлено на професiйну основу - їх готують на вiдповiдних факультетах унiверситетiв. Ряди лiтературних агентiв поповнюють високопрофесiйнi фахiвцi видавничої справи та авторського права, якi добре обiзнанi з лiтературно-науковою тусовкою, тенденцiями книжкового i мультимедiйного ринкiв. Вони виступають своєрiдними посередниками мiж видавцем i автором, хоча однозначно представляють iнтереси останнього. Завданням лiтагентiв є вiдбiр з наявних пропозицiй або пошук такого оригiналу, який можна вигiдно запропонувати до видання й отримати свiй вiдсоток вiд обумовленої суми авторської винагороди. На жаль, у країнах з нерозвиненим книговидавничим бiзнесом, до яких належить i Україна, редакторовi рiдко коли доводиться працювати з лiтературними агентами. Натомiсть спосiб виходу на майбутнє видання через. Виставково-ярмарковi та iншi книговидавничi тусовки стає нинi результативнiшим. На мiжнародних виставках-ярмарках уже вiддавна успiшно працюють своєрiднi авторськi майданчики. У Москвi навiть виходить перiодичне видання, що має назву “Бiржа авторських прав”. Вмiщуванi тут матерiали подiляються на такi рубрики: "Каталог" (пропозицiї видання книг за тематичним принципом), "Проекти серiй", "Знайомство з автором", "Представляємо видавництва", "Ярмарки, семiнари, тусовки". Матерiали "Бiржi" стали поширюватися каналами Інтернету. В Українi щось подiбне намагалася свого часу робити "Лiтературна Україна", перiодично знайомлячи своїх читачiв з ненадрукованим доробком письменникiв. Однак, до широкого кола видавцiв така iнформацiя поки що не доходить. дуже зацiкавлений у реалiзацiї такого замовлення, постане перед необхiднiстю не лише укласти угоду з автором ще до написання оригiналу, а й виплатити йому певну суму авансу. В iншому випадку такий автор просто зiгнорує замовлення або пiсля його виконання запропонує твiр iншому видавцевi, на вигiднiших для себе умовах. Наступною складовою пiдготовчого етапу видавничого процесу є приймання авторського оригiналу. У методичних матерiалах радянської доби, адресованих редакторам, наводився досить немалий перелiк вимог, яких мали дотримуватися автори, подаючи оригiнали до видавництв. Для авторiв видавалися навiть спецiальнi iнструкцiї, Існував окремий галузевий стандарт, яким установлювалися значнi нормативнi вимоги до оригiналiв. З переходом видавничо-полiграфiчної галузi на ринковi умови розвитку бiльшостi вимог перестали дотриматися обидвi сторони. І все ж, незважаючи на те, наскiльки "просунутими" в технiчному оснащеннi є сучаснi видавництва, iгнорувати рядом вимог, вироблених досвiдом попередникiв, не рекомендується. Насамперед з тiєї причини, що таке iгнорування несподiвано негативно може позначитися згодом на одному з етапiв редакцiйно-видавничого процесу. Правильно роблять у тих видавництвах, де поряд з електронною версiєю оригiналу вимагають представлення варiанту тексту, виведеного на паперi. Перше знайомство з "плюсами" i "мiнусами" оригiналу все ж краще з паперового варiанту. Що ж до самої електронної версiї, то редактору на етапi приймання оригiналу важливо з'ясувати, у якiй програмi здiйснювався набiр, чи стикуватимуться наданi автором дискети з комп'ютерними програмами, "прописаними" у видавництвi. Особливої уваги заслуговують електроннi версiї текстiв, набраних за рубежем. Початкуючий видавець нерiдко не вiдає, що переважна бiльшiсть текстiв, скажiмо, у Канадi чи США набирається на комп'ютерах у системi Macintosh, тодi як у Європi надається перевага системi Windows. Невмiле поводження редактора з такими дискетами може призвести до автоматичного стирання записiв. Хоча "перекомутувати" текст з однiєї системи в iншу можна, але це мають зробити професiонали. Серед вимог, якi має поставити редактор перед автором пiд час прийняття оригiналу, обов'язковими залишаються двi: оригiнал має бути пiдписаний автором iз зазначенням дати подання його до видавництва; Кiлька зауважень щодо цих вимог. Пiдпис i дата, зазначенi рукою автора, можуть бути важливими пiд час визначення термiнiв пiдготовки оригiналу та iнших умов договору. Комплектнiсть оригiналу передбачає наявнiсть у ньому усiх його складових: змiсту, анотацiї, бiблiографiчних посилань, передмови (пiслямови), покажчикiв, додаткiв та iнших елементiв, у залежностi вiд виду i складностi видання, а також iлюстративного матерiалу (штрихового та тонованого). Повнiстю викiнчений автором твiр - гарантiя того, що у процесi редакцiйної пiдготовки не виникнуть проблеми iз дотриманням графiкiв проходження на рiзних стадiях пiдготовки оригiнал-макету у видавництвi та випуском готового видання у свiт на полiграфiчному пiдприємствi. Поспiшнiсть, обiцянка автора донести останнi роздiли "ближчими днями", або зробити необхiднi вставки вже у верстцi видання можуть дорого обiйтися згодом самому видавництву. На практицi не раз бувало, що такi "мiни", закладенi ще пiд час приймання оригiналу, несподiвано вибухали згодом у залi судового засiдання, де iнколи вимушено з'ясовують свої стосунки посваренi сторони. Щоправда, бувають випадки, коли видавництво свiдомо приймає "сирий" оригiнал. Це коли тема є явно "гарячою", сенсацiйною, а автор, володiючи фактажем, не здатен надати йому прийнятної лiтературної форми. Або ж коли замовник щедро й сповна фiнансує витрати, але вимагає своїх, часом не реальних за звичайного "проходження" оригiналу, термiнiв виходу його в свiт. Трапляється це i з виданнями до ювiлеїв чи iнших пам'ятних дат. У таких випадках видавництво гарячкове шукає "спiвавтора", яким, як правило, виступає досвiдчений i надiйний редактор. первиннi документи для заведення "Облiкової картки видання". Такими є: розгорнута анотацiя або план-проспект видання; iнформацiя про самого автора, включаючи точнi паспортнi данi. Ігнорувати на початку такими, на перший погляд, дрiбницями не можна. Адже наявна в цих документах iнформацiя необхiдна для складання проекту угоди з автором, пiдготовки матерiалiв для розгортання промоцiї майбутнього видання, початку редакторської роботи з оригiналом. Редакцiйний етап Із полагодженням усiх питань пiдготовчого етапу (пошук потрiбного автора, прийом авторського оригiналу та збирання первинних документiв для оформлення облiкової картки видання) розпочинається новий етап-видавничого процесу, який ми назвали редакцiйним. Перед тим як поставити одержаний оригiнал на конвеєр редакцiйної обробки, редактору в деяких випадках доведеться вирiшити ще одне питання, пов'язане з рецензуванням. У яких випадках рецензування майбутнього видання є обов'язковим? Тодi, коли готуються до друку: пiдручник або навчальний посiбник з грифом мiнiстерства освiти та науки; будь-який вид навчального видання з рекомендацiєю навчального закладу чи наукової установи, якщо це видання здiйснюється не на замовних засадах; довiдкове, енциклопедичне видання; наукове, науково-популярне видання. "вiн працює. Як правило, це буває з нормативними пiдручниками, авторами яких є вiдомi в своїй галузi фахiвцi. У бiльшостi ж випадкiв "пробиванням" грифiв займаються самi видавцi. Для цього слiд упевнитись, що запропонований до видання оригiнал є в усiх вiдношеннях якiсним. Такої певностi можуть додати (або розвiяти) рецензiї фахiвцiв. прийнято називати критичний твiр, у якому розглядається й оцiнюється опублiкований твiр (зовнiшня рецензiя, призначена для публiкацiї у пресi) чи оригiнал майбутнього видання (внутрiшня рецензiя, виконана на замовлення видавництва чи навчального закладу). Надсилаючи оригiнал на рецензування, видавництво пiдписує угоду з рецензентом, у якiй чiтко обумовлює термiни подачi рецензiї та ставку винагороди за виконану роботу. Редактор, приймаючи рецензiю, має звернути увагу, наскiльки правильно i повно вона оформлена. Як правило, цей жанр складається з трьох частин: загальної, посторiнкового розгляду та висновку, Вимогами змiстової частини рецензiї є обов'язкове окреслення повноти твору за такими параметрами: новизна працi; актуальнiсть теми; повнота охоплення матерiалу; вiдповiднiсть вiдiбраного iлюстрованого матерiалу, темi; доступнiсть стилю викладу читацькiй аудиторiї, якiй призначатиметься видання. Якщо в рецензiї вказанi суттєвi зауваження до структури чи змiсту, їх доведеться усувати авторовi до початку редагування. Зауваження i побажання, якi суттєво не впливають на структуру твору, можуть бути врахованi у процесi редагування. У видавничiй практицi нерiдко зустрiчаються випадки, коли видавцi iгнорують оцiнками рецензентiв, якi переконливо та глибоко професiйно обґрунтують висновок "не рекомендується друкувати" i все ж таке видання випускають у свiт. Тут переслiдуються передусiм комерцiйнi цiлi, але грубо порушуються не лише норми видавничої етики, а й авторськi права. Так вчинило, зокрема, видавництво "Юрiнком Інтер", яке 1999 р. випустило в свiт "Українсько-англiйський словник правничої термiнологiї", незважаючи на те, що рецензiя викладача кафедри англiйської мови Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка О. Купрiєвич на запропонований для фахової оцiнки оригiнал словника носила рiзко негативний характер. Бiльше того, видавництво без вiдома рецензентки поставило її прiзвище на зворотi неякiсно пiдготовленого видання вже як наукового редактора. О. Купрiєвич подала позов про захист честi, гiдностi й дiлової репутацiї та стягнення моральної шкоди. Незважаючи на судову тяганину, спонукану самим юридичним видавництвом (справа дiйшла аж до Верховного Суду України), позивачка виграла справу. Вважатимемо, що в нашому випадку з рецензуванням усе гаразд. Отож, лише тепер за оригiнал можна братися редактору. Йдеться про початок редагування. У зв'язку iз суцiльною комп'ютеризацiєю видавництв i перенесенням сюди з полiграфiчних пiдприємств практично усiх-процесiв, пов'язаних iз складанням, верстанням, макетуванням i виведенням готового оригiнал-макета видання, придатного для полiграфiчного вiдтворення, редакцiйний процес у видавництвах рiзного типу органiзований по-рiзному. У переважнiй бiльшостi малих видавництв, що лише стають на ноги i випускають у рiк вiд однiєї до десяти назв, чи не всi функцiї пiдготовки до друку видання (набiр, верстання, редагування, включаючи технiчне й художнє, коректура) здiйснює одна людина. У принципi, сумiщення в однiй особi кiлькох важливих функцiй редакцiйно-видавничого процесу можливе. Однак це неминуче вiдiб'ється на якостi пiдготовки видання. Практика видавничої справи вже довела, що одна людина не може бути i редактором, i коректором одного й того ж видання. Якою грамотною i досвiдченою вона б не була, помилки в оригiнал-макетi будуть неминучими. Пояснення просте: при повторному читаннi одного й того ж тексту вiдбувається процес звикання до нього, тому видавничi й коректорськi "чортики" вже не так помiтнi. Потрiбна "свiжа голова". "революцiю" в редагуваннi (завдяки появi на столi редактора комп'ютера) деякi вченi та практики поспiшили оголосити коректуру зайвою ланкою редакцiйно-видавничого процесу, а сам цей процес спростити ще й за рахунок лiквiдацiї коректурного обмiну версток на паперi. До чого призводить така непрофесiйна поспiшнiсть - у цьому легко переконатися, коли побiжно переглянути новинки деяких так званих комерцiйних видавництв нової генерацiї. Верстку поки що не можна доводити до кондицiї лише на екранi - без паперового її варiанту. Ця вимога є особливо актуальною, коли йдеться про серйознi, престижнi видання. Таким чином, не беручи до уваги "новаторства" малих видавництв, зосередимо увагу на одному з оптимальних варiантiв чи спецiалiзованого видавництва. його головним редактором. Нинi переважна бiльшiсть видавцiв цю давню вимогу радянського видавничого процесуiгнорують). 2. Редагування тексту редактором на екранi комп'ютера у форматi А-4. (У рядi випадкiв, для прикладу, коли у виданнi передбачений науковий редактор, таке редагування може здiйснюватися на паперi, з наступним внесенням оператором комп'ютерного набору виправлень редактора на екранi комп'ютера). 3. Робота з вiдредагованим текстом технiчного i художнього редактора напередоднi верстання. (Обумовлюються гарнiтури i розмiри шрифтiв основного, допомiжного, службового текстiв, заголовкiв, а також рiзноманiтнi видiлення, вiдступи, спуски; вказуються мiсця для елементiв художнього оформлення, колонтитулiв, колонцифр тощо). 5. Читання першої верстки, звiрка редакторських виправлень, внесених у форматi A4. Коректорськi процеси зчитування i вичитування. (Цi два процеси важливо розрiзняти. Зчитування - є спiвставленням зверстаного пiсля редагування варiанту видання пiсля редагування з його оригiналом; вичитування передбачає усунення орфографiчних, пунктуацiйних i буквених помилок, правильне розставлення роздiлових знакiв, дотримання принципiв унiфiкацiї й однакового стилю представлення тексту). 6. Виведення пiдписної верстки на папiр. Остання звiрка попереднiх виправлень. 7. Виведення оригiнал-макета на плiвки. 8. Виготовлення, редагування, звiрка i виведення на плiвки художнього оформлення зовнiшньої та внутрiшньої частин видання (здiйснюється спiльно редактором i художнiм редактором або художником). Виробничий етап Виробничий етап видавничого процесу починається з вибору видавництвом полiграфiчного пiдприємства та укладання угоди з ним на друкування видання та передачi оригiнал-макета з усiма необхiдними документами (лист видавництва, комплектний оригiнал, технiчна видавнича специфiкацiя та договiр з полiграфiчним пiдприємством). З цiєї митi вся подальша робота з перетворенням оригiнал-макета в конкретне видання здiйснюється поза межами видавництва. І хоч серйозне полiграфiчне пiдприємство найперше зацiкавлене в якiсному виконаннi замовлення видавця (адже вiд цього залежить подальша спiвпраця партнерiв), на цьому етапi є кiлька важливих процесiв, якi не можуть завершитися без участi редактора. 1. Звiрка й пiдписання до друку вiдбиткiв художнього оформлення, зроблених пiсля кольороподiлу. 2. Звiрка й пiдписання до друку чистих аркушiв внутрiшньої частини видання перед формуванням книжкового блоку. 3. Звiрка й пiдписання до друку сигнального примiрника. них, якi змусять насторожитися видавця. Можливi помилки в художньому оформленнi; невiдповiднiсть гами кольорiв, запропонованих у макетi художника видавництва, та реальним друкарським лiтернi помилки у прiзвищ авторiв та заголовкiв видань, якi запрограмованi були поверховим читанням редактора (скажiмо, Маренко замiсть "гiгiєна" замiсть "гiгiєна", "англiйською" "англiйською" ), лiтерна чи й текстова розбiжнiсть мiж написами на обкладинцi i корiнцi видання; розбiжнiсть у назвах роздiлiв змiстової частини видання i шмуцтитулiв. Можливi помилки в книжковому блоцi: численнi випадки лiтерних помилок (культура видання потребує спецiальної вклейки перед кiнцевим форзацом iз зазначенням виявлених на етапi звiрки сигнальних примiрникiв помилок та правильного варiанта прочитання); незаповненi текстом сумiжнi сторiнки якогось аркуша; Як бачимо, якiсне завершення виробничого етапу, як i в цiлому видавничого, значною мiрою залежатиме вiд того, наскiльки злагоджено попрацювали всi служби видавництва на двох попереднiх етапах. Я що не враховувати технiчних вад друку - що iнколи трапляються з вини друкарнi, витоки всiх iнших, явних i прихованих, помилок, якi стають помiтними вже пiсля виготовлення готового накладу, беруть початок все ж у видавництвi. А якщо користуватися давнiм визначенням редактора як директора конкретного видання, тодi зрозумiлою стає роль i вiдповiдальнiсть представника цiєї професiї в створеннi й подальшому побутуваннi будь-якого видавничого продукту. Заключний етап продуманий i органiзований комплекс заходiв, спрямованих на промоцiю (просування на книжковому ринку) конкретного видавничого продукту, тим успiшнiше можна його реалiзувати. Завданням редактора на цьому етапi написання такого рекламного тексту, який би вiдразу "запрацював" на створення високого iмiджу майбутнього видання. Нерiдко буває, що слабкий змiст книги компенсується успiшною рекламою та iншими маркетинговими акцiями. І, навпаки, прекрасне за змiстом видання раптом "залягає" на складi, бо i каталожна картка, i анотацiя, i рекламнi тексти для преси зробленi бездушно, не професiйно, без живої iскрини. Одне суттєве зауваження щодо форми реалiзацiї редакторських виправлень i вказiвок на всiх етапах видавничого процесу. Будь-якi письмовi вказiвки редактора iншим учасникам видавничого процесу (оператору комп'ютерного набору, автору, технiчному чи художньому редактору) є недоречними, оскiльки на книжкових шпальтах для цього немає мiсця. Видавничо-полiграфiчна практика вiддавна виробила цiлу серiю простих, доступних для розумiння новачка, знакiв, якi стали називатися "коректурними". Побутують вони вже протягом столiть i дiйшли до сучасної, всуцiль комп'ютеризованої, видавничої справи практично без суттєвих змiн. До того ж, коректурнi знаки, як i знаки для дорожнього руху, дуже схожi мiж собою i в iнших країнах. Незнання цих знакiв, чи невмiння ними користуватися (незалежно вiд того, є у видавництвi коректорська служба чи немає) однозначно характеризуватиме професiйний рiвень працiвникiв такого видавництва, загальну культуру органiзацiї видавничого процесу. Головною метою видавничої дiяльностi будь якого видавництва є пiдготовка i випуск у свiт видавничої продукцiї, тому основу видавничої дiяльностi складає видавничий процес.