Новітні інформаційні жанри

Мiнiстерство освiти i науки України Бердянський державний педагогiчний унiверситет Інститут фiлологiї та соцiальних комунiкацiй Кафедра: соцiальних комунiкацiй Дисциплiна: газетно – журнальне виробництво Реферат на тему: Новiтнi iнформацiйнi жанри Виконала студентка: Лутчак Вiкторiя II курс 26 група Викладач: Носко А. М. Бердянськ 2010 План Вступ 1 Традицiйна класифiкацiя iнформацiйних жанрiв 2 Динамiка розвитку iнформацiйних жанрiв Висновок Список використаної лiтератури Вступ в засобах масової iнформацiї. В українськiй пресi традицiйно склалися усталенi форми та методи масованого впливу на читача через друковане слово. Проте жанри журналiстики мають тенденцiю до швидких i часом малопрогнозованих змiн, оскiльки ситуацiя в сучасному суспiльствi також змiнюється кардинально i за мiнiмально стислi часовi параметри. Україна, яка прагне вступити до європейської спiльноти, вже вiдчула вплив не тiльки позитивних євроiнтеграцiйних процесiв, а й наступ транснацiональних корпорацiй i масової культури. Це певним чином позначається на розвитку друкованих ЗМІ в Українi, коли вiтчизнянi газети та журнали змушенi боротися за право потрапити до читача, долаючи опiр кольорових космополiтичних видань, за якими стоять поважнi транснацiональнi корпорацiї з їх величезним рекламним бюджетом. Тож особливого значення у становленнi вiтчизняної журналiстики набуває проблема розвитку жанрiв преси як дiєвого знаряддя оптимiзацiї творчого процесу. Нестабiльнiсть полiтичної ситуацiї в Українi, не прогнозованiсть становища вiтчизняного бiзнесу, погiршення соцiально-побутових умов життя людей потребують вiдповiдної реакцiї з боку журналiстiв пiд час виконання ними їх професiйних обов’язкiв. минулого столiття аж до початку нового тисячолiття. Замовниками друкованої продукцiї стають вiтчизнянi та iноземнi бiзнесмени, якi звикли кiнцевою метою своєї дiяльностi бачити прямий економiчний зиск, в окремих випадках - рекламу власної продукцiї, що в остаточному результатi також спрямована на досягнення матерiальної вигоди. Спостерiгається явище своєрiдного симбiозу, тобто злиття двох головних тенденцiй: полiтичної та економiчної доцiльностi у фiнансуваннi друкованих ЗМІ. Вiдбувається це, як правило, пiд час рiзноманiтних кампанiй у країнi, коли великий бiзнес, маючи на метi привести до державних установ чи виборних органiв рiзного рiвня своїх представникiв, iнтенсивно фiнансує друкованi ЗМІ, намагаючись здобути максимально ефективний результат. визначилися цiльовi групи читачiв, на яких розраховане конкретне друковане видання. Тривають процеси диференцiацiї аудиторiї не лише за цiльовими iнтересами, а й за суб’єктивними характеристиками, що полягають у регiональнiй специфiцi, розширеннi дiапазону проблем, у вирiшеннi яких зацiкавленi певнi верстви суспiльства; зрештою, змiнився свiтогляд конкретного iндивiда-читача. Все це змушенi враховувати як видавцi, так i творчi редакцiї українських газет i журналiв, плануючи розвиток своїх перiодичних видань. Оскiльки процес цей вiдбувається в умовах жорсткої конкуренцiї, що повсякчас зростає з капiталiзацiєю суспiльних вiдносин, планування творчої дiяльностi має спиратися не тiльки на власний професiйний досвiд редакцiйного колективу, а й на останнi журналiстикознавчi студiї в цiй царинi, якi, у свою чергу, акумулювали свiтовi тенденцiї розвитку практичної журналiстської творчостi, а також на журналiстикознавчi працi, присвяченi цiй проблемi. 1 Традицiйна класифiкацiя iнформацiйних жанрiв До традицiйних аналiтичних жанрiв належать: iнформацiйне повiдомлення, замiтка, кореспонденцiя, репортаж, iнтерв’ю, звiт, опитування, питання – вiдповiдь, порада, прес – релiз, некролог. Інформацiйне повiдомлення - це оперативний короткий виклад сутностi актуальних: факту, подiї, явища (5-30 рядкiв). Замiтка - розширена (у мiру) iнформацiя, що може мiстити короткий виклад (два-три речення) передiсторiї факту, подiї або явища (30 - 70). Кореспонденцiя - це те, у що перетворюють свої замiтки всi початкiвцi або слабкi журналiсти. Насправдi ж кореспонденцiя вiдрiзняється вiд замiтки бiльшими iнформативними можливостями за рахунок обсягу, розповiдностi та широти висвiтлення (деталiзацiя, прогнозування) (30 - 100). використовується пряма мова, короткi дiалоги (вiд 100 та бiльше). Інтерв'ю - дiалог журналiста з iншою особою, що має на метi коротке висвiтлення факту, подiї, явища, розповiдь про самого суб'єкта. Звiт - iнформацiя яка пишеться пiсля прес-конференцiй, презентацiй, симпозiумiв, з'їздiв. Також замiтка або кореспонденцiя, що послiдовно перераховує отриману фактуру, iнодi з вкрапленням прямої мови головних дiючих осiб (50 - 300). Опитування - симбiоз журналiстики та соцiологiї. Подання колективної думки щодо однiєї або декiлькох спецiально обраних проблем, тем, питань (не бiльше 150). Питання-вiдповiдь - вiдповiдь фахiвця або редакцiї на питання читачiв, наприклад, «прямий зв'язок». Як прийом часто завершує бесiду або iнтерв'ю (до 20). Прес-релiз - «закулiсний жанр», тому що готується, як правило, PR-журналiстом для колег iз суспiльно-полiтичних ЗМІ або фахiвцiв. Фактологiчна презентацiя об'єктiв, суб'єктiв i подiй, що служить сировиною або одним iз джерел для пiдготовки публiкацiї рiзного жанру (до 2 сторiнок). 2 Динамiка розвитку iнформацiйних жанрiв Система жанроутворення в сучаснiй пресi являє собою надзвичайно складну, динамiчну, часом малопрогнозовану органiзацiю творчого процесу, що має на метi в кiнцевому результатi сприяти полiпшенню сприймання читачем друкованої iнформацiї. Оптимальне засвоєння цiєї iнформацiї в перiод нових соцiально-економiчних вiдносин передбачає значне зростання ефективностi впливу на масову свiдомiсть для досягнення конкретних економiчних чи мегаполiтичних результатiв. Об’єктивними факторами, що зумовлюють швидкий розвиток жанрiв сучасних друкованих видань, є, насамперед, обставини, що передбачають адекватне i вчасне реагування газетно-журнальної практики на безпосереднi економiчнi запити сьогодення. Інвестору необхiдно мати такий якiсний друкований продукт, що вiдповiдав би змiнам в економiчнiй сферi життя суспiльства, яке переживає нинi стрiмку капiталiзацiю в усiх господарських вiдносинах. станом, якiстю газетно-журнальної перiодики вiдчутно давалася взнаки на початку 90-х рокiв минулого столiття. Зазначимо, що цi змiни також стосувалися й аудiовiзуальних засобiв масової iнформацiї. Але, зважаючи на той незаперечний факт, що в 90-х роках власне нацiональне телебачення в Українi було розвинене недостатньо, в ефiрi домiнували програми колишньої метрополiї або суто розважальнi програми, можна говорити про швидкi кардинальнi змiни саме у друкованiй нацiональнiй пресi. Подiбний «вибух» новацiй у жанроутвореннi в перiодицi був зумовлений i суб’єктивним чинником, який тодi мало ким серйозно брався до уваги. Йдеться про вiдносну дешевизну енергоносiїв i фантастично низьку (порiвняно iз захiдними стандартами) цiну на папiр. Останнє було чи найголовнiшою причиною того, що газети «Комсомольское знамя» i «Молодь України» на початку 90-х рокiв минулого столiття виходили щоденним тиражем, вiдповiдно, 1,5 мiльйони i 800 тисяч примiрникiв щоденно. Черговий етап розвитку жанроутворення збiгається, безперечно, з перiодом, що дiстав назву «Помаранчевої революцiї», i, як наслiдок, кардинальних змiн у масовiй свiдомостi. Одночасно iз розширенням i поглибленням демократичних процесiв у суспiльствi вiдбуваються неоднозначнi змiни в економiцi, що безпосередньо вплинули на розвиток преси в Українi. Жанроутворення нинi набуває форми, що адекватно вiдображає не лише запити читача з вiдповiдним нацiональним менталiтетом. Спостерiгаються процеси, якi мають характер iнтеграцiї друкованої продукцiї до європейських i пiвнiчноамериканських стандартiв. Стрiмкого i динамiчного розвитку набув, зокрема, такий жанр журналiстики, як репортаж-розслiдування. Останнiй поступово трансформується, виокремлюючись iз суто iнформацiйних в окрему групу жанрiв, що дiстала на Заходi назву iнвестигативної журналiстики. По-новому сприймається нинi жанроутворення в iнтерв’ю. Традицiйне, класичне iнтерв’ю, що базувалося на принципi питання - вiдповiдь, зберiгаючи свої функцiональнi особливостi, розширюється за рахунок iнтерв’ю-спiвбесiди, iнтерв’ю-полемiки. Найбiльш гостра полемiка як в українськiй, так i у свiтовiй журналiстикознавчiй науцi розгорнулася з приводу iнтерпретацiї поняття «факт», оскiльки саме факт є насправдi ядром iнформацiї, що править за основу розвитку iнформацiйної цивiлiзацiї постiндустрiального суспiльства. По-новому також сприймаються нинi й психофiзiологiчнi характеристики журналiста, який мусить, з огляду на постiйний контроль i невпинне пiдвищення критерiїв вiдбору творчих кадрiв, удосконалювати свiй особистий професiйний рiвень, що в свою чергу передбачає активний пошук у варiацiях подання матерiалу, у жанроутвореннi. Динамiка розвитку iнформацiйних та аналiтичних жанрiв сучасної журналiстики однозначно передбачає змiну взаємовiдносин у структурi конкретного редакцiйного колективу, iєрархiї медiйних холдингiв, що з’являються нинi в Українi. Змiнюється не лише система творчої конкуренцiї, виникає нова, дуже викривлена система моральних цiнностей, на змiну загальнолюдських норм моралi приходять суто корпоративнi iнтереси. КОМЕНТАР Коментар може бути як методом, так i жанром журналiстики. Як метод вiн застосовується у всiх формах публiкацiй: у замiтцi - у виглядi цитованих виразiв чужої думки або рiзних примiток; в кореспонденцiї, статтi, нарисi, оглядi, рецензiї - у формах авторської iнтерпретацiї предмета вiдображення, у виглядi заключнiй думки, висновки. Метод коментування навiть може бути покладений в основу, наприклад, газетної шпальти, теле-i радiопередачi. Це проявляється в тому, що рiзнi публiкацiї, розташованi на нiй, взаємно "коментують" одна iншу. Для позначення самостiйного жанру журналiстики слово «коментар» стало застосовуватися в нашому столiттi. Публiкацiї, якi пiдходять пiд це визначення, «коментували» (пояснювали, обговорювали, роз'яснювали) важливi подiї. На даний час в ансамблi основних журналiстських форм коментар займає своє важливе мiсце. З його допомогою автор виражає вiдношення до актуальних подiй, формулює пов'язанi з ними завдання i проблеми у формi стиснутого аналiзу недолiкiв або досягнень, а також надає їх оцiнку, прогноз розвитку тощо. Коментар вiдрiзняється вiд iнформацiйних жанрiв саме наявнiстю аналiзу. Вiд статтi, огляду та iнших аналiтичних жанрiв коментар вiдрiзняється тим, що в ньому звичайно аналiзується якесь явище, вже вiдоме аудиторiї, i в цьому для позначення самостiйного жанру журналiстики слово «коментар» стало застосовуватися в XXI столiттi. Як жанр коментар викристалiзувався у другiй половинi XIX ст. початку XX ст. з широко поширеного тодi короткого аналiтичного повiдомлення типу кореспонденцiї. Цей процес вiдбувався паралельно з утворенням рiзних жанрiв iнформацiї в її сьогоднiшньому розумiннi. Коментарi та iнформацiйнi жанри були i залишаються високооперативними жанрами, що вiдображають щоденнi подiї i навiть випереджають їх. Сучасний коментар переслiдує наступнi мети: - направляти увагу аудиторiї на важливi новi факти, оцiнювати їх; - ставити коментовану подiю в зв'язок з iншими, виявляти причини цiєї подiї; - формулювати прогноз розвитку коментованої подiї; бути превентивними, що передбачають подiї i готують суспiльство до їх неминучостi. Функцiї жанру коментарю нерозривно пов'язанi з його предметом. Питання про предмет коментарю не слiд вiдносити до академiчного - вiн виникає з повсякденної журналiстської практики. Визначення мети майбутнього виступу передбачає яснiсть у визначеннi його предмета. Коментар розповiдає про взаємозв'язки виявленого предмета. Питання, що вирiшуються за його допомогою, нацiленi на пiзнання сутi явищ, на оперативне рiшення завдань, на спонукання до дiї. Нескiнченна рiзноманiтнiсть конкретних коментованих проблем може бути у великiй мiрi охоплено рядом типових питань, зведених у групи: - про причини, умови, передумови iснування фактiв (це пов'язано з питаннями про прецеденти, паралелi); - про порядок розвитку коментованого явища; - про тенденцiї, закономiрностi розвитку суспiльства, якi наявнi в коментованому фактi, про протирiччя усерединi цього факту; - про завдання, якi випливають з коментованого факту, про шляхи i методи їх вирiшення в конкретнiй ситуацiї; - про достовiрнiсть коментованих фактiв; Аналогiчно вiдомим питанням, властивим iнформацiйним повiдомленням: «що?», «де?», «коли?», «як?», «за яких обставин?», «чому?», «кому вигiдно?», «яка ситуацiя?», «що робити?», «як краще?», «якi iснують вiдмiнностi, протирiччя?», «як виявляється напрямок розвитку, яка його стратегiя i тактика?». Першим кроком при пiдготовцi коментаря, як i при пiдготовцi будь-якого iншого матерiалу, є вибiр мети. Тому автор повинен чiтко вiдповiсти собi на питання: - Яке явище я хочу висвiтлити? - Що я повинен розповiсти читачевi, яке знання дати йому? - Якi знання, уявлення про предмет майбутнього виступу у мене вже є? Чим яснiше задум автора, тим точнiше його рiшення про постановку певних питань, на якi треба вiдповiсти. Чим яснiше мета i постановка питань, тим цiлеспрямованiше збирається iнформацiя, тим глибше продумуються зв'язки предмета, тим легше пишеться матерiал. зумовлено змiстом, функцiями, предметом жанру. У ходi мiркування коментована нова подiя пов'язується з бiльш широкими загальними процесами, ситуацiями i завданнями, як правило вже вiдомими аудиторiї. Таким чином, здiйснюються iнтерпретацiя нових явищ, їх пояснення, оцiнка. Хороший коментар має завжди гарний логiчний висновок. При всiй еластичностi форми коментар володiє вiдносно мiцною структурою. Коментування здiйснюється за допомогою таких прийомiв: - розробка взаємозв'язкiв мiж вихiдними i коментуючими фактами (наприклад, обговорення передiсторiї подiї); - деталiзацiя коментованих подiй, вiдновлення подробиць, ознак, якi важливi для постановки питань (наприклад, можна обговорити засiдання Мiської Ради, пiдкреслюючи та взаємопов'язуючирiзнi висловлювання, у мовi депутатiв); - порiвняння фактiв, розробка аналогiй, наприклад з прецедентами; проведення паралелей, якi можуть бути залученi в якостi демонстрацiйних моделей виявлених зв'язкiв актуальної подiї (предмета), коментаря; - протиставлення, конфронтацiя рiзних або способiв здiйснення протилежностi обговорюваних дiй; - iнтерпретацiя тексту (роз'яснення документiв на доступнiй для читача мовi). Цi та iншi аналiтичнi способи застосовуються окремо або комбiновано. Їх вибiр виникає з конкретної мети доказового мiркування i постановки необхiдних питань. Незалежно вiд того, який спосiб використовується, коментарiї мiстять ряд типових структурних елементiв (основних частин коментаря): повiдомлення про коментованому подiю i постановка завдання коментаря; формулювання виникли у зв'язку з цiєю подiєю питань; виклад фактiв та деталей; виявлення тез, якi вiдображають ставлення автора до мовлення подiї, виклад їх або на початку тексту, або безпосередньо слiдом за постановкою питань, що вiдносяться до коментованого явища. в текстi вiдсутнiй вихiдний факт, якщо вiн невiдомий аудиторiї, то постановка питань повисає в повiтрi, i мова в кращому випадку може йти лише про вияв загальної точки зору з приводу якихось, невiдомих аудиторiї подiй. Це ж вiдбувається i тодi, коли коментатор починає з факту, наведеного для залучення уваги аудиторiї, але не є фактом, що пiдлягає коментування. Помилка в коментуваннi виникає i тодi, коли постановка питань, пов'язаних з коментованим фактом, не проявлена в тестi. У цьому випадку аудиторiї не зрозумiла проблема, яку обговорює автор, або вона дiзнається про неї надто пiзно. Тому слiд зробити все можливе, щоб текст мiстив всi структурнi елементи, i тим самим включити аудиторiю в активний процес мислення. Якщо ж автор сам не розумiє мети коментаря, плану постановки питань, то може статися, що вiн взагалi не буде коментувати щось, а буде просто повiдомляти визначенi факти. Особливу роль вiдiграють якiсть поставлених питань, їх актуальнiсть, проблемнiсть, точнiсть. Вони впливають на якiсть аргументiв, якi коментують думок, фактiв. Вiд якостi коментованих фактiв, думок залежить можливiсть небанального, обґрунтованого висновку (хоча в короткому коментарi слiдство може випливати безпосередньо з вихiдних фактiв). Коментар повинен мати ясний висновок. Якщо вiн вiдсутнiй, тодi послiдовнiсть думки автора може бути не зловлена аудиторiєю. Цiлеспрямований, що виходить вiд коментарю до аудиторiї iмпульс буде слабким. Звичайно, це не означає, що висновок повинен бути викладений у дидактичної формi. Вiн може як би сам по собi випливати з логiки роздумiв автора i взаємозв'язку наведених ним фактiв, прикладiв, що дозволяють аудиторiї (при вiдповiдний пiдготовцi) самостiйно сказати останнє слово: «Висновок очевидний» або «Коментарi зайвi». У розгляд технологiї коментаря включається i характеристика ознак його заголовкiв. Заголовок коментаря, як i заголовок будь-якого iншого тексту, сигналiзує про характернiсть публiкацiї. Вiн знаходиться в тiсному зв'язку побудови та способом коментаря. Часто при цьому мова йде про коротке оформлене питання. Характерним представляється часте використання пропозицiй або тез (висновкiв). Інодi заголовок включає в себе головний аргумент, рiдше - цiкаву деталь. Вiн може також виявляти один з головних способiв коментування, застосований автором, наприклад, протиставлення. Заголовок коментарю вiдображає перш за все подiю або пов'язану з ним ситуацiю, процес, тенденцiю, завдання, шляхи їх вирiшення, оцiнку. Вiн може позначати й взаємозв'язок або вiдображати полемiчну спрямованiсть коментаря. Отже, описанi основнi положення пiдготовки коментаря обумовленi функцiонально, вони прямо випливають на завдання цього жанру, визначаються внутрiшньою його логiкою, логiкою значення в його основi доказового мiркування. Це представляє високi вимоги до логiки мислення, логiки дiй коментатора. Беручи до уваги швидкiсть, з якою повиннi готуватися коментарi, цей жанр вимагає вiд автора високого самоконтролю, професiйного самовдосконалення. КОЛУМНІСТИКА Оскiльки колумнiстика зараз переживає процес бурхливого розвитку, у нас є незвичайна можливiсть вивчати еволюцiю жанру. У цьому випадку дослiдник повинен говорити не про створення принципово нового артефакту, а про процес адаптивного перетворення. Американськi дослiдники Джеймiсон i Мiллер, вивчаючи створення нових жанрiв, припустили, що вивчення риторичних нововведень у жанровiй областi повинно починатися з пошуку «генiв», успадкованих вiд родових жанрiв. Наприклад, президентська iнавгурацiйна промова може повнiстю бути зрозумiла як жанр тiльки в тому випадку, якщо розглянути в нiй залишки жанру проповiдi (Miller CR, Shepherd D. Blogging as Social Action: A Genre Analysis of the Weblog). Колумнiстика, якщо дивитися з цiєї точки зору, ввiбрала риси багатьох жанрiв. Найбiльш впливовий предок колумнiстики - це жанр есе, починаючи з "найчистiшою" його форми - есе Монтеня. Жанр есе найбiльш повно характеризує особистiсть автора - журналiста. Найголовнiшим є прогресуюча персонiфiкацiя всiх явищ i подiй дiйсностi. Авторська колонка - це те мiсце, де автору дозволено висловити приватну думку, опублiкувати результати осмислення свого особистого досвiду. І спрямованiсть в першу чергу «у себе» до неї прийшла вiд есе. Далi, серед предкiв колумнiстики ми знаходимо щоденник письменника. Щоденник заповiдав колонцi регулярнiсть i пошаговiсть, найглибше особистiсне начало, коли значна частина того, про що пише колумнiст, ґрунтується на особистому досвiдi, подiї його приватної бiографiї, а також особливу форму щиростi, якусь не пiдцензурнiй, коли автор - колумнiст висловлює свою думку, часто не збiгається з думкою свого видання, iз загальноприйнятою думкою. Не увiйшла в цю спадщину, мабуть, тiльки щоденникова свобода - у своєму щоденнику можна написати три рази на день, а можна раз на мiсяць, можна заповнити п'ять сторiнок, а можна черкнути три рядки. Серед предкiв колонки варто назвати також редакцiйну статтю, яка передала колонцi (точнiше, її пiдвиду - колонцi редактора) завдання звертати увагу аудиторiї на найважливiшi (з точки зору того чи iншого ЗМІ) актуальнi явища сучасного життя i виражати вiдношення, позицiю видань до цих явищ. Вiд памфлету до колонки перейшов у вживання набiр прийомiв (полемiчнiсть, гiпербола, iронiя, сарказм), що дозволяють оголити i висунути на перший план iдейнi настанови автора, викрити чужi автору думки, доктрини, подання iнших полiтичних переконань i дiй. В наш час журналiстика досягла великого пiдйому в розвитку новiтнiх iнформацiйних жанрiв. З’явились такi види, як коментар та колонка. Новий рiзновид подачi iнформацiї – колумнiстика, жанр де що схожий на есе. Дає можливiсть Введено авторську колонку в якiй читач може висловлювати свої думки. В останнi роки iнтерес до слова, закрiпленому за певним суб'єктом висловлювання, безсумнiвно зростає: розмiрковують аудиторiя шукає в iнформацiйному просторi роздумуючи автора. Все це пiдвищує iнтерес до рiзних жанрiв, особистiсне начало в яких стає бiльш переконливим для аудиторiї, нiж початок iнформативне. Саме в цих умовах зростає роль таких жанрiв, як коментар i колонка. І саме вони приймають на себе функцiї застарiлих, вiдходять на другий план, жанрiв (таких як передова стаття, памфлет, фейлетон тощо) i, вiдповiдно, частково запозичують їх ознаки, прийоми, за допомогою яких цi функцiї реалiзуються. Список використаної лiтератури 1. Капелюшний А. Практичний посiбник – довiдник журналiста. – Л: ПАІС, 2004 2. Михайлик І. Журналiстика як всесвiт. – Х: Прапор, 2008 4. Публiцистика. Масова комунiкацiя. Медiа – енциклопедiя. – К: Академiя Української Преси , 2007 Тулупова. -Воронеж: Факультет журналистикиВГУ. http://www.jour.vsu.ru/archiv/editions/thesis/thesis.html