«Журналiстська етика та українське телебачення»
Вступ
Тема даної роботи «Журналiстська етика та українське телебачення» стосується найважливiшої проблеми: етичної поведiнки журналiста, який висвiтлює подiї кримiнального характеру, який веде репортаж з мiсця злочину, який розповiдає про дорожньо-транспортний випадок, катастрофу, про все те, де об'єктами вiдеоряду є наслiдки цих подiй, зв'язанi зi смертю людей, травами, психологiчною реакцiєю потерпiлих на подiю.
Дана тема представляється актуальною по цiлому ряду причин.
1) По-перше, комерцiйний характер українського телебачення визначає той факт, що в українському телеефiрi з'явилася безлiч телевiзiйних передач, що висвiтлюють тему насильства, злочинiв, катастроф, - тем, що традицiйно пiдвищують рейтинговi показники телевiзiйних каналiв, що експлуатують iнтерес глядачiв до подiбних тем.
2) По-друге, в цьому зв'язку на екранах телевiзорiв з'являються багаточисельнi «картинки», що iлюструють даного роду подiї, у яких глядач може побачити тiла загиблих, покалiчених людей, їхню емоцiйну реакцiю на все, що вiдбувається. При цьому найчастiше, з метою впливу на телеглядача, тележурналiстами iгноруються етичнi норми, порушуються межi дозволеного втручання тележурналiста в iнтимну сферу життя i смертi особистостi.
3) По-третє, самi етичнi норми телевiзiйної журналiстики при висвiтленнi тем, зазначених вище, до кiнця не визначенi i носять розпливчастий характер.
необхiднi глибокi, конкретнi дослiдження iз проблеми етичної поведiнки журналiстiв при розглядi тем кримiнального, трагiчного характеру.
Необхiдно вiдзначити, що в останнi роки на сторiнках, в основному, перiодичної преси, розглядаються проблеми журналiстської етики взагалi i етики телевiзiйної журналiстики, зокрема.
З даного масиву статей можна видiлити статтю А. Л. Попової «Кримiнальнi програми на ТВ: вплив на образ сучасної України», у якiй автор розкриває проблему формування перекрученого уявлення про українську дiйснiсть у телеглядачiв пiд впливом передач кримiнальної спрямованостi, пiднiмає проблему границь втручання тележурналiста в особисте життя громадян.
Проблема зображення сцен насильства на телебаченнi i їхнього впливу на суспiльну мораль, аналiзується в роботi Ю. С. Шайгородського «Суспiльна мораль як система цiнностей».
Автор аналiзує, зокрема вплив телевiзiйних передач кримiнального характеру на систему цiнностей українського суспiльства.
журналiст робить вибiр». У данiй роботi розглядаються рiзнi аспекти журналiстської етики, зокрема проблеми втручання журналiста в особисте життя громадян у процесi роботи над репортажами з мiсць злочину, катастроф тощо.
У цiлому, необхiдно вiдзначити, що проблема етичної поведiнки телевiзiйних журналiстiв у процесi висвiтлення тем кримiнального, трагiчного характеру в недостатньому ступенi розкрита у сучаснiй лiтературi, є протирiччя мiж актуальнiстю даної теми i ступенем її розробленостi, що визначає новизну даної роботи, її наукове значення.
Таким чином, у данiй статтi ми ставимо завдання – проаналiзувати проблему журналiстської етики на українському телебаченнi в контекстi етичних проблем кримiнального репортажу, репортажу з мiсця трагiчної подiї.
Результати даного дослiдження можуть використатися для створення етичного кодексу поведiнки журналiстiв у процесi створення ними кримiнального репортажу про трагiчнi подiї.
1. Морально-етичнi i соцiально-психологiчнi проблеми висвiтлення кримiнальних i трагiчних подiй на українському телебаченнi
Один з жанрiв журналiстики, що змушує задуматися про професiйну етику, - кримiнальна хронiка або хронiка подiй, якi стали складовою частиною сучасного телевiзiйного масового продукту.
У наш час тiльки на трьох основних телеканалах – «УТ-1», «1+1» i «Інетер» бiльше десяти видiв програм на кримiнальну тематику, у яких з тим або iншим ступенем деталiзацiї висвiтлюються теми смертi й страждання.
З етичної точки зору проблема насилля й страждання як частини телевiзiйного репортажу повинна розглядатися у двох ракурсах:
1) Як засiб впливу на поведiнку особистостi.
2) Як проблема допустимостi втручання журналiста в iнтимну сферу життя людини, до якого ставляться смерть i страждання.
,
коли перед екраном збирається найбiльша глядацька аудиторiя, цей умовний iнтервал скорочується до 12 хвилин (див. табл. 1)
Таблиця 1.
Загальний час перегляду, кiлькiсть зареєстрованих сцен агресiї i середньостатистичний iнтервал мiж ними на провiдних українських телевiзiйних каналах
| Телеканал |
Загальний час перегляду,
година (хв.)
|
|
|
| за добу |
у прайм-тайм |
| УТ-1 |
226 |
338 |
40 |
36 |
| 1+1 |
206 |
821 |
15 |
11 |
| Інтер |
210 |
838 |
15 |
10 |
| ICTV |
272 |
1159 |
14 |
9 |
| СТБ |
250 |
1241 |
12 |
9 |
Кримiнальна проблематика користується в населення пiдвищеним iнтересом. Згiдно даним опитування, проведеного МВС України у квiтнi 2009 р. серед 133 журналiстiв ряду регiонiв України, iнформацiя на правову тему присутня в 63,9% випадкiв у кожному номерi українських газет, ефiрному часi теле- i радiокомпанiй, що зачiпають у своїх публiкацiях правоохоронну тематику. Особливе значення надається iнформацiї, що може викликати великий суспiльний резонанс, однак данi теми не стiльки знижують рiвень злочинностi, скiльки формують у населення негативну соцiально-психологiчну установку.
1) детальне зображення вбивства людей або тварин, заподiяння калiцтва або катування, вандалiзм, насильство, насолода насильством i жорстокiстю;
2) демонстрацiя тiла померлої або жорстоко вбитої людини;
3) демонстрацiя статевого акту або iншого сексуального задоволення, статевих органiв;
4) iнформацiя, що викликає страх або жах;
5) позитивна оцiнка залежностi вiд наркотикiв, психотропних речовин, тютюну або алкоголю, що спонукає до їх вживання, виготовлення, поширення;
6) заподiяння собi калiцтва або самогубство;
7) позитивна оцiнка злочинної дiяльностi та iдеалiзацiя злочинцiв;
9) розпалення нацiональної, расової, статевої дискримiнацiї;
Вiдомо - якщо подiї на телеекранi видаються «реальними», то глядач схильний пiддаватися їх впливу, вiн може ототожнювати себе з агресором, у нього можуть виникати уявнi образи, якi пiдштовхують його до агресивної поведiнки, коли агресiя проникає в думки глядачiв, то починає деформувати їх свiтогляд i змiнювати їх цiнностi.
Зрозумiло, що залежнiсть мiж спогляданням насильства й агресивнiстю не можна назвати однозначною. Ще не факт, що, переглянувши улюблену гостросюжетну програму, де герої дiють агресивно, глядачi готовi зiрватися й накинутися на кожного, хто зустрiвся у них на шляху. Водночас, високий рiвень насильства, характерний для сучасної кiно- i телепродукцiї, негативно впливає (поряд з iншими соцiальними факторами) на прояв деяких видiв агресивної поведiнки.
поширенню у свiдомостi українцiв почуття страху, агресивностi, соцiального деструктивiзму. А як наслiдок, громадяни своєї країни бояться жити в рiднiй державi, тому що зникає вiдчуття безпеки i захищеностi, а також можливостi що-небудь змiнити самотужки.
1. 2Етичнi проблеми смертi й страждання як частини телевiзiйної картинки на українському телебаченнi
Починаючи з 1999 року, насильство i кримiнал - основний семiотичний ресурс українського телебачення. Ми бачимо, як сьогоднi ТВ розробляє тему злочинностi «Кримiнальнi новини», «Чергова частина», «Кримiнал», «Спецпроект», «Справжнiй детектив», – десятки програм у тиждень. Телебачення розширює «кримiнальну нiшу» тому, що ця продукцiя добре продається рекламодавцям.
На українському телебаченнi дана тема є основною для творчого об'єднання "Магнолiя ТВ" .
"Магнолiя ТВ" - бренд, що давно себе зарекомендував, i передачi цiєї студiї бачили напевно всi жителi України. ТВ-рейтинги в кримiнальнiй хронiки великi, тому зйомки "Магнолiя ТВ" постiйно спливають то на одному, то на iншому каналi.
При цьому нiхто не запитує в телеглядачiв, чи хочуть вони це дивитися. Звичайно, можна сказати "хто не хоче, той не дивись", але це не зовсiм той випадок, тому що проблема не в тих, хто не дивиться, а в тих, хто дивиться i може використати отриману iнформацiю для неблагородних цiлей. Виникає питання: «Чи не є щоденна демонстрацiя таких передач пропагандою кримiнального способу життя?»
Адже потенцiйнi кримiнальнi елементи, якi ще не оформилися, але можуть використати їх як навчальний посiбник - дивиться, учиться i запам'ятайте. Чи дiють на них кадри про затримку злочинцiв повчально або лише спонукають до повторення "подвигiв" i здiйсненню нових злочинiв, у яких вони розраховують не повторювати помилок пiйманих "героїв" з телевiзiйних сюжетiв?
На жаль, навряд чи хто зможе вiдповiсти на цi питання - дуже сумнiвно, що в Українi якi-небудь органiзацiї серйозно займаються вивченням впливу ЗМІ на суспiльство. А от у цивiлiзованих країнах насильство на екранi перебуває пiд пильною увагою i вчених, i полiтикiв, i iнших представникiв громадськостi. Питання вивчається й кожна дрiбна деталь на облiку. Так, наприклад, пiдраховано, що близько 90% фiльмiв мiстять бiйки i сцени насильства.
Чи впливає це на кримiногенну ситуацiю?
Скiльки людей намагаються повторити в реальному життi те насильство, яке вони побачили на екранi?
здатнi на здiйснення злочину пiд враженням вiд показаного, iснують (втiм, поштовхом до антисоцiальної поведiнки для таких людей можуть стать i iншi фактори). Але статистика доводить, що вiдношення їхньої кiлькостi до загальної аудиторiї настiльки мало, що не може бути приводом для заборони демонстрацiї насильства (тим бiльше, що масовому глядачевi екранне насильство подобається). Тому очiкувати введення яких-небудь обмежень у демократичних країнах не доводиться, а багато фiльмiв (i цiлi жанри) тiльки на сценах насильства i убивствах i тримаються.
Але є величезна рiзниця мiж тим, що показують у фiльмах, i тим, що показують у передачах про злочини i подiї.
Ця рiзниця зрозумiла будь-якiй нормальнiй людинi - у фiльмах все понарошку, на вiдмiну вiд хронiки "Магнолiї ТВ". Крiм того, показ мертвих i поранених людей - це питання не тiльки етики стосовно глядачiв, але i етики стосовно потерпiлих.
Чи етично показувати момент настання смертi, дiйснi трупи i навiщо взагалi це потрiбно показувати телеглядачам пiзно ввечерi? Чому передачi про подiї звичайно показують пiзнiм вечором? Це питання, скорiше, до керiвництва каналiв, що надають час для показу.
Ще один важливий момент – поведiнка журналiстiв "Магнолiї ТВ".
Узимку 2009 року водiй автомобiля КАМАЗ, що стоїть на узбiччi київської вулицi, улiгся пiд транспорт, як це звичайно роблять при ремонтi. При цьому вiн необачно виставив ноги на проїзну частину, де по них проїхався причiп легкового автомобiля (це ще повезло). Хтось бачив iнцидент i викликав вiдповiднi служби. Приїхали мiлiцiя й швидка допомога, але стражi порядку заборонили медикам дiставати з-пiд машини лежачого на зледенiлому асфальтi потерпiлого з переломами обох нiг. Чому? Чекали поки приїде "Магнолiя ТВ" i зробить гарнi кадри для своєї передачi. Подiбна поведiнка - це вже навiть не питання професiйної етики, а порушення загальнолюдських норм поведiнки.
Але, якась етика на телебаченнi все-таки iснує, тому що, деякi знятi журналiстами i операторами" Магнолiї ТВ" епiзоди не були показанi в ефiрi. На цих самих епiзодах "Магнолiя ТВ" вирiшила заробити грошi й об'єднала їх у комерцiйнi фiльми, якi продаються в магазинах вiдеопродукцiї.
У своїх фiльмах за назвою "С" творцi лякають глядачiв щохвилинною небезпекою, що пiдстерiгає їх у мiстi (неважливо в якому). Не можна сказати, що сюжети фiльму можуть шокувати нинiшнього глядача, але приємного при переглядi теж нiчого немає. Частини тiла, розкиданi по дорозi, зйомки покручених в аварiях автомобiлiв, трупи, - загалом те, що ми часто бачимо в кiнофiльмах, але тут це все дiйсне. Не можна не вiдзначити, що теоретично документальнi зйомки "Магнолiї ТВ" могли б вiдiгравати позитивну роль. Наприклад, взяти б п'яного водiя, що попався в перший раз, i вiдправити на примусовий перегляд сюжетiв з наслiдками страшних аварiй, може тодi водiй би не тiльки не сiв п'яним за кермо, але не сiв би за кермо взагалi.
"швидко", що часто до моменту початку гасiння пожежi гасити вже нема чого.
Мiлiцiя, що приїжджає на виклики, пов'язанi iз самогубцями на висотних будинках, замiсть того, щоб як у цивiлiзованих країнах розгорнути в поверхнi землi рятувальний батут (схоже, такого спорядження в мiлiцiї немає взагалi), лiзе по горищах до самогубця, що перебуває в станi афекту, щоб вести з ним переговори; у пiдсумку людина, побачивши стражiв порядку, остаточно зважується на останнiй крок, а "Магнолiя ТВ" знiмає падiння людського тiла на землю.
По сигналу про агресивного собаку у квартирi приїжджає мiлiцiя без ветслужби або фахiвця-кiнолога; газовим балончиком мiлiцiонери "умиротворяють" собаку, виводять на вулицю i вiдпускають, тому що займатися цим собакою комусь i нiколи. Знов-таки питання - навiщо це показувати своїм спiвгромадянам? Щоб вони знали, що при нагодi на допомогу рятувальних служб краще не сподiватися?
При цьому найважливiшою частиною проблеми етики при проведеннi кримiнального репортажу є проблема впливу телевiзiйної картинки на особистiсть.
Завдяки концентрованому впливу телебачення, окрема людина практично неминуче втрачає об'єктивний критерiй iстини. Справа в тому, що доступна їй практика, що виступає як критерiй iстинностi її уявлень про навколишнiй свiт, має вже не матерiальний, а iнформацiйний, «вiртуальний» характер. Останнiй задається уявленнями, що панують у тих або iнших соцiальних групах i створюваному засобами масової iнформацiї «медiа-просторi».
до того, що iнформацiя кримiнального характеру накопичується у свiдомостi телеглядача. У пiдсумку окремi фрагменти подiй вибудовуються в цiльну картину дiйсностi.
У результатi всього вищесказаного можна узагальнити iнформацiю кримiнального характеру, трансльовану по телебаченню, i обрисувати образ України, що складається у свiдомостi українського глядача, який регулярно проводить час у телевiзора за переглядом передач кримiнального змiсту:
2. Кожний українець може в будь-яку секунду стати жертвою бандита, п'яного водiя, мiлiцiонера тощо.
3. Протистати свавiллю на українських вулицях, дорогах, а також у будинках українських громадян неможливо.
4. Мiлiцiя, суди, прокуратура i бандити - це частини однiєї корумпованої системи, що винищує український народ.
5. Сучасна молодь - жорстоке поколiння, що виросло в кримiнальнiй субкультурi.
Таким чином, програми на кримiнальну тематику створюють атмосферу нацiональної катастрофи, формують почуття повної безвихiдностi, а також певний психологiчний «iмунiтет», коли кадр iз мертвою дитиною не викликає в людини емоцiйного вiдгуку, але лише викликає реакцiю iнтересу до того, що вiдбувається на телеекранi.
Виходячи з вищесказаного, стає очевидним, що проблеми журналiстської етики при створеннi репортажу на кримiнальну або трагiчну тему, стають значимими з погляду формування суспiльної моралi в українському суспiльствi.
2. 1 Загальнi вимоги до професiйної етики журналiста
Перша хвиля iнтересу до етики прокотилася на початку ХХ сторiччя, у перiод розквiту могутнiх газетних монополiй у Європi та Америцi. Друга хвиля iнтересу бере початок ще у серединi ХХ столiття. Саме до цього перiоду можна вiднести комунiкативний вибух, пов'язаний з появою електронних ЗМІ, якi впливають одночасно на сотнi мiльйонiв людей. Сам термiн "етика", який запровадив Аристотель, походить вiд давньогрецького "ethos", що означало мiсцеперебування чи спiльне житло (Гомер). Пiд власною назвою наука iснує вже 23 столiття. Сьогоднi чимало науковцiв дослiджують проблеми стану журналiстської етики. Чи не найбiльше праць з цiєї теми належить англiйському науковцю Едмону Грегу. У них детально проаналiзовано проблеми етики, здiйснено теоретичнi узагальнення. Йому належить майже сто праць з етики журналiста. З українських дослiдникiв окремi питання цiєї проблеми у своїх працях порушували О. Кузнецова, Т. Приступенко, С. Кияшко, В. Зоркiн, В. Здоровега, А. Матвiйчик, К. Осташенко.
Актуальнiсть порушеної проблеми щодо вiдсутностi чи наявностi професiйної етики в електронних ЗМІ та у пресi сьогоднi досить вiдчутна оскiльки журналiстську етику деякi представники цiєї професiї трактують так, як їм це вигiдно. Ранiше була "цензура слова", тепер "розбещенiсть слова". Тож треба негайно впроваджувати новi методи боротьби за "чисте правдиве слово", що вимагає створення системи етичних норм , якi можуть реально – дiяти в сучасних умовах розвитку української журналiстики.
На нашу думку, створення ефективної етичної системи з погляду професiйної журналiстики досяжно за умови, що в такої етичної системи є свiтоглядна пiдстава, що сповiдується кожним журналiстом.
Вона стає головним критерiєм розрiзнення «гарної» i «дурної» поведiнки.
Етична мета полягає в прагненнi до благого життя «я» з «iншим» i для «iншого» в умовах справедливих суспiльних установлень («третiй», або «будь-який»). Інакше кажучи, у прагненнi людини або соцiальної групи до гармонiзацiї своїх iнтересiв з iнтересами i волею будь-якого iншого представника суспiльства в iм'я загального блага. У теорiї журналiстики таке розумiння етики найбiльше погодиться з концепцiєю соцiальної вiдповiдальностi преси, що у другiй половинi XX столiття одержала фактично всесвiтнє визнання.
висвiтлення в структурi кодексiв, хартiй, декларацiй, якими б журналiстськими спiвтовариствами вони не приймалися.
У першу чергу перед творцями таких документiв виникає завдання сформулювати принциповi цiлi, яким пiдкоряють свою дiяльнiсть спiвробiтники преси. У сукупностi вони становлять свого роду деонтологiчний свiтогляд журналiстiв (деонтологiя - навчання про моральний борг, вiд грец. deon - належне). Закономiрно, що кодекси звичайно починаються iз цих положень. Для прикладу пошлемося на кодекс Суспiльства професiйних журналiстiв - найстаршого у свiтi об'єднання видавцiв, редакторiв, репортерiв i студентiв-журналiстiв, що нараховує тисячi членiв (The Society of Professional Journalists, бiльш вiдомо як Sigma Delta Chi). Тут називається головний деонтологiчний орiєнтир - освiта громадськостi в iм'я демократiї, i, вiдповiдно, у поняття журналiстського боргу включаються пошук iстини й всебiчне висвiтлення подiй i проблем, сумлiнне i чесне служiння суспiльству, прихильнiсть етичним принципам професiйної поведiнки. Альтернативою такiй постановцi цiлей було б пiднесення особистих або групових iнтересiв на шкоду суспiльному благу.
Базовi установки деталiзуються в трактуваннi вiдносин, якi складаються в працiвникiв ЗМІ в процесi їхньої дiяльностi.
У вiдносинах журналiст - журналiст на перший план виходять правила чесної конкуренцiї i спiвробiтництва. На додаток до строгого дотримання авторських прав, захищених законодавчо, iснують норми, якi не вiдбитi в нормативних актах.
реакцiєю споживачiв продукцiї ЗМІ не тiльки неввiчлива, але й нерацiональна.
або неточнiстю iнформацiї, прихованням суспiльно значимих або поширенням свiдомо неправдивих вiдомiсть. У його повiдомленнях проводиться розходження мiж фактами й думками, версiями, припущеннями, хоча спiвробiтник ЗМІ не зобов'язаний бути нейтральним. Вiн протидiє екстремiзму i обмеженню цивiльних прав по будь-яких ознаках, включаючи ознаки статi, раси, мови, релiгiї, полiтичних i iнших поглядiв тощо.
У Кодексi професiйної етики українського журналiста прийнятому на Х з'їздi Нацiональної спiлки журналiстiв України в 2002 роцi йдеться, про тещо «
журналiст повинен уникати у своїх публiкацiях та передачах образ з приводу нацiональних, расових, етичних та релiгiйних поглядiв i почуттiв людей, протидiяти екстремiзму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Вiн утримується вiд натякiв або коментарiв, що стосуються фiзичних недолiкiв чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловiв, ненормативної лексики. Особливу чуйнiсть i тактовнiсть журналiст має виявляти щодо дiтей та неповнолiтнiх. Водночас журналiст зобов’язаний сприяти змiцненню моральних та етичних засад суспiльства, збереженню нацiональних, культурних традицiй, протистояти впливу культу насильства, жорстокостi, порнографiї» [3]
Як бачимо, тут розвивається теза про суспiльну цiннiсть i кориснiсть журналiстської працi, насамперед у змiстi дотримання безпеки населення. У рядi документiв дана iдея одержує бiльш докладне тлумачення, i про безпеку говориться у зв'язку з конкретними її проявами.
Інша сторона вiдносин журналiст - громадяни представлена прагненням спiвробiтникiв ЗМІ зберегти свою незалежнiсть вiд зовнiшнiх впливiв. Етика журналiста категорично виключає одержання кореспондентом плати за поширення помилкової або приховання щирої iнформацiї, а також одержання будь-яких винагород вiд третiх осiб за публiкацiю матерiалiв. Статус журналiста несумiсний iз заняттям посад в органах влади i управлiння, полiтичних органiзацiй, з використанням зброї i рекламною дiяльнiстю. На жаль, саме данi норми виявилися найменш життєздатними в сьогоднiшнiй практицi вiтчизняних редакцiй.
Найважливiшою етичною проблемою журналiстики є проблема конфiденцiйностi.
Справдi, перед кореспондентами нерiдко з'являється людина, яка перенесла нещастя або несподiвану велику радiсть, i в цей момент вона буває не в змозi контролювати свою поведiнку, мiмiку i слова. Спiвчуття i жаль їй коштують дорожче, нiж скандальне iнтерв'ю врасплох. У порiвняннi iз традицiйним випадком збереження конфiденцiйностi тут рiшення питання про доцiльнiсть оголошення фактiв цiлком покладається на репортера.
Подiбним же чином охороняються честь, достоїнство i репутацiя героїв публiкацiй.
Етичнi правила строго оберiгають вiд необґрунтованого вторгнення в приватне життя людини. Не рекомендується без гострої суспiльної необхiдностi розкривати iмена i публiкувати фотографiї цих людей.
Таким чином, можна говорити про те, що в основi етичної поведiнки журналiстiв лежить принцип прiоритету iнтересiв особистостi перед професiйними обов'язками журналiста, журналiст не може на догоду своєму професiоналiзму розкривати iнтимнi сторони життя особистостi, втручатися в особисте життя громадян, ганьбити їхнє iм'я й репутацiю, - саме в цьому й полягає вищий професiоналiзм журналiста, який у своїй роботi опирається на етичнi норми.
2. 2 Спецiальнi вимоги до етики поведiнки журналiстiв пiд час роботи над кримiнальною хронiкою i хронiкою подiй
Останнiм часом поверхневi, низькопробнi кримiнальнi репортажi i хронiки подiй витiсняють з газетних смуг i з ефiру квалiфiкованi матерiали, орiєнтованi на iдеї правосуддя, що аналiзують соцiальнi i iншi причини злочинiв, подiй i катастроф.
Таке положення багато в чому визначається тим, що журналiсти, якi працюють у цьому жанрi, iгнорують фундаментальнi норми журналiстської етики, не знають i специфiчних етичних норм поведiнки журналiста - хронiкера.
1) При зборi iнформацiї журналiст повинен, насамперед, думати про життя постраждалих i потенцiйних жертв. От чому вiн повинен:
а) не робити нiяких дiй, якi реально i безпосередньо можуть пiддати життя постраждалих i потенцiйних жертв ще бiльшому ризику;
б) уникати прямих контактiв зi злочинцями , якщо це може пiддати ще бiльшої небезпеки життя жертв i потенцiйних жертв, а також створити загрозу життю самого журналiста.
в) Проявляти особливу чуйнiсть до жертв подiй як до джерел iнформацiї, особливо, у вiдношеннi дiтей, жiнок, людей похилого вiку, а також бiженцiв.
2) Пам'ятати, що порятунок поранених i потерпiлих, а також звiльнення потерпiлих мають прiоритет перед правом iнформування громадськостi.
3) Журналiст зобов'язаний збирати, аналiзувати й зiставляти iнформацiю iз всiх можливих джерел, погоджуючи свої дiї iз правоохоронними органами.
4) Журналiст зобов'язаний не брати на себе роль посередника мiж злочинцями й правоохоронними органами.
5) Журналiст зобов'язаний не пропонувати злочинцям, заручникам, бiженцям, iншим залученим у конфлiкт особам робити якi-небудь дiї для одержання вдалих вiдео- або фотокадрiв.
iншу погрозу, що виходить вiд злочинцiв.
Журналiст повинен бути особливо акуратний i обережний у подачi матерiалу про злочин, трагiчну подiю. От чому вiн повинен:
1) Повно й точно розповiдати про злочини i боротьбу зi злочиннiстю, щоб тим самим сприяти вiдкритим, iнформованим суспiльним дебатам, якi в кожному разi необхiднi для досягнення довгострокових рiшень проблем злочинностi.
2) Намагатися не стати рупором для вираження поглядiв i програми дiй злочинцiв, пам’ятаючи про те, що злочини нiколи не можуть бути виправданi нiякими мотивами.
3) Не допускати монтажу фото- i вiдеоматерiалiв, що може спотворити уявлення аудиторiї ЗМІ про реальнi подiї.
4) Утримуватися вiд неналежної сенсацiйностi i натуралiзму при показi жорстокостi й насильства з боку злочинцiв, поважаючи моральнi й релiгiйнi почуття представникiв аудиторiї ЗМІ i, насамперед, проявляючи належну повагу до страждань жертв злочинiв i почуттям їх близьких, щоб не збiльшувати їх безтактним висвiтленням подiй.
Таким чином, на нашу думку, на основi даних пропозицiй можливе створення кодексу етичної поведiнки журналiста-хронiкера, що працює в жанрi кримiнального репортажу й репортажу про подiї.
Висновки
Сьогоднi для бiльшостi українцiв телебачення є основним джерелом одержання iнформацiї. Щодня кожна людина проводить в екрана телевiзора кiлька годин, переглядаючи рiзнi види програм, якi пропонують глядачевi телеканали. Палiтра цих програм дуже рiзноманiтна: вiд випускiв новин до розважальних шоу i програми на кримiнальну тематику займають особливе мiсце i особливим образом впливають на телевiзiйного глядача.
По-перше, у результатi перегляду програм у глядача образ України складається як спустошеної, запущеної економiчно i полiтично країни, у якiй дiється цiлковите свавiлля. Але головне, що повинен усвiдомити собi глядач, це те, що вiн у країнi нiчого змiнити не може. Україна виходить бандитською державою, у якiй простий телеглядач - маленька людина, не здатна впливати на те, що вiдбувається, йому залишається тiльки спостерiгати з екрана чуже життя, молячись, щоб страшнi подiї не торкнулися його i його родини.
По-друге, програми на кримiнальну тему не тiльки створюють певний образ країни, але й сприяють змiцненню в суспiльствi почуття небезпеки, катастрофiзму, несправедливостi, недовiри, провокують агресивну поведiнку особистостi.
По-третє, як правило, всi випуски кримiнальних програм складаються iз сюжетiв про черговi наїзди мафiї, компроматах, фiнансових авантюрах, депутатських скандалах, дорожньо-транспортних випадках i сенсацiйних розслiдуваннях. Програми на кримiнальну тему нескiнченно iнформують про рiст злочинностi, волiючи не зауважувати, що самi сприяють цьому росту.
Все це дозволяє зробити висновок про те, що телевiзiйнi канали, створюючи передачi на кримiнальну тему, замислюються тiльки про одне - продати рекламодавцевi ефiрний час, iгноруючи при цьому етичнi норми, властивi цивiлiзованiй журналiстицi, що спецiалiзується в жанрi кримiнального репортажу i репортажу про подiї.
роботи над репортажем, сприяти створенню дiйсно якiсного телевiзiйного продукту.
За основу даного кодексу можуть бути взяти окремi положення, наведенi в данiй роботi.
Тiльки при створеннi ефективно дiючої етичної системи поведiнки журналiстiв - хронiкерiв можливi змiнi програмної полiтики телеканалiв i ймовiрностi того, що керiвництво засобiв масової iнформацiї змiнить вiдношення до трансляцiй кримiналу, що у даний момент сприймається як норма. Скоротити злодiяння, вiдучити людей бути жорстокими в силах самого телебачення, досить тiльки припинити нескiнченний потiк насильства i кримiналу, трансльованого жителям країни, на основi дотримання телевiзiйними журналiстами етичних норм поведiнки при роботi в жанрi кримiнального репортажу i репортажу про подiї.
Лiтература
2. Бурич И. Л. Психология агресивного поведения. М.: Психология, 2007. – 312 с.
3. Кодекс професiйної етики українського журналiста- http://centra.net.ua/old/codensju.htm
4. Бакштановский В. И., Согомонов Ю. В. Социология телевизионной морали: нормативно-ценностные системы // Социс. – 2003. – № 5. – С. 16.
5. Муратов С. Любовь к плохому. Философия депрессивного телевидения // Газета «Зеркало недели» 2001. - № 2. - С. 19.
8. Попова А. Л. Криминальные программы на ТВ: влияние на образ современной Украины. Еженедельник « 2000». №22. 2008.
9. Шаг за шагом: журналист делает выбор. Учебное пособие по журналистской этике Европейского центра журналистики. М. Институт проблем информационного права Серия "Журналистика и право" Выпуск 55. 2007.
10. Шайгородський. Ю С. Общественная мораль как система ценностей. Газета «Зеркало недели» № 22. 2008.
| 
