Навчальнi видання
1. Вступ
Актуальнiсть теми. Звичайно, до феноменальної ролi книги в розвитку культури, виховання й утворення варто пiдходити iсторично. У сучасних умовах тiльки книжкового навчання вже недостатньо. З появою нових засобiв iнформацiї (радiо, телебачення й т. д.) книга до деякої мiри втратила колишню провiдну роль у розвитку культури, духовностi людини. Але поступово вона знову стала якщо не повнiстю, але хоча б частково повертати втраченi нею позицiї. Цей процес швидше протiкає в тих суспiльствах, де провiдна в областi культури державна полiтика робить її незалежною вiд комерцiйних цiлей i де iснує ефективний контроль за змiстом культури. Це повною мiрою вiдноситься й до навчальної книги, як засобу навчання й виховання, як засобу пiдвищення культури що навчаються.
Дослiдниками видань наукового характеру є Тимошик М., Буга, П. Г., Бейлинсон, В. Г та iн.
Об’єктом дослiдження є редагування навчальних видань.
Мета дослiдження: звiрити попереднi дослiдження науковцiв iз цiєї галузi науки та висунути середньотеоретичну тезу з приводу головного питання наукової роботи.
Методи дослiдження. Теоретичнi:
· аналiз i синтез;
· iндукцiя та дедукцiя;
· класифiкацiя;
· абстрагування;
· узагальнення.
Емпiричнi:
формування людської культури. Так зложилося, що iсторично книга асоцiювалася з навчанням, з утворенням. Згодом, у мiру розвитку педагогiки й системи народного утворення, видiляється вiдносно самостiйний тип книги – учбово-педагогiчна книга.
Навчальна книга може стимулювати загальнокультурнi iнтереси або загальмовувати їхнє формування, може служити мостом до самостiйної роботи iз книгою або вбивати iнтерес до неї. Таким чином, можна сказати, що навчальна книга (як шкiльна, так i вузiвська) здатна виконувати таку ж роль, якщо не бiльшу, як i будь-яка iнша книга в процесi поширення культури в суспiльствi.
Створити якiсну учбово-педагогiчну книгу, що вiдповiдає всiм вимогам сучасностi, досить важко. Видати простiше. Але в умовах сьогоднiшнього дня доставка видання до споживача - тривалий i дорогий процес.
2. Загальна типологiчна характеристика навчальних видань
iнших нормативно-правових актiв з видавничого оформлення, полiграфiчного й технiчного виконання (Закон України "Про видавничу справу" вiд 05. 06. 97 р. № 318/97-ВР).
Видавнича продукцiя – сукупнiсть видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями) (Закон України "Про видавничу справу" вiд 05. 06. 97 р. № 318/97-ВР).
Трактування термiну „навчальне видання” у деяких джерелах.
Навчальнi видання – це видання, що мiстять систему вiдомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формi, що зручна для вивчення i викладання, розраховану для учнiв рiзного вiку й рiвня навченостi.
Навчальне видання – видання, що мiстить систематизованi вадомостi наукового або прикладного характеру, поданi у формi, зручнiй для вивчення й викладання, i розрахованi для учнiв рiзного вiку
Навчальнi видання – це особливий вид видання, створений у вiдповiднiй формi та покликаний допомогти широкому колу конкретного користувача (учня, студента, аспiранта, викладача) в оволодiннi ним навчальним предметом.
Навчальне видання – це видання, яке мiстить систематизованi данi наукового чи прикладного характеру, погодженi з вiдповiдними навчальними програмами (орiєнтацiя на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна вiдповiдати ступеню навчання.
ДСТУ 3017-95 «Видання. Основнi види. Термiни й визначення» трактує навчальне видання як «видання, що мiстить систематизованi вiдомостi наукового або прикладного характеру, викладенi у формi, зручної для вивчення й викладання, i розрахованi на учнiв рiзного вiку».
Отже, виходячи з цього, можна позначити, що головною метою для навчальних видань є систематичне донесення до читачiв нових для них знань. Частiше ця нова iнформацiя має науковий характер.
Випуск навчальної лiтератури поставлен у нашiй країнi на наукову основу, вiн здiйснюється на базi перспективного планування всiх видiв i форм навчання.
визначеного порядку рецензування. [7]
тим, що автор i редактор повиннi певним чином конструювати навчальний матерiал. При конструюваннi необхiдно виходити iз двох положень.
1. Навчальне видання - один з основних засобiв навчання i є елементом навчального процесу.
2. Навчальне видання вiдбиває певну область знання або сферу дiяльностi.
те, що iнформацiя, що характеризує предмет змiсту навчальної лiтератури, спецiально вiдбирається й обробляється стосовно до завдань того або iншого виду видання. Причому враховуються не тiльки особливостi дiяльностi або знання, але й завдання формування iнформацiйної культури того, кого навчають.
Педагогiчнi пiдстави навчального видання реалiзуються в досягненнi виховних цiлей, у забезпеченнi формування особистостi.
Саме пiдпорядкованiсть завданням навчання й утворення диктує необхiднiсть при пiдготовцi навчальних видань опиратися на досягнення педагогiки, ураховувати основнi характеристики навчального процесу.
Що ж стосується змiсту предмета, то воно визначається державними освiтнiми стандартами, якi включають вимоги до знань й умiнь випускникiв шкiл, коледжiв, рiзних професiйних училищ, вузiв, а також необхiдний мiнiмум i структуру цих знань й умiнь.
Навчальнi видання беруть участь у формуваннi iнформацiйної культури особистостi, системи етичних норм й естетичних поглядiв суб'єкта.
людиною певною iнформацiєю, що стає основою, базою дiй i поводження людини.
далi.
розкрити вимоги до предметної областi навчальних видань.
Аналiз змiсту використаних у навчальному процесi книг нерiдко показує, що при їхнiй пiдготовцi були використанi рiзнi методичнi принципи, якi, безумовно, знижують ефективнiсть самостiйної роботи з пiдручником. Буга видiляє наступнi недолiки сучасних навчальних видань:
· вiдсутнiсть необхiдних мiждисциплiнарних зв'язкiв у викладi навчального матерiалу;
· слабка наступнiсть матерiалу в книгах по рiзних навчальних дисциплiнах;
· украй слабко розроблений довiдковий апарат навчальної книги;
· недостатня забезпеченiсть безперервностi окремих видiв пiдготовки (математичної, економiчної й iн.);
· недостатнiй облiк вимог педагогiки й психологiї вищої школи;
· виклад програмного матерiалу без належного облiку профiлю майбутнього фахiвця;
· нерiвнозначностi й недостатнiсть включення в змiст книг матерiалiв свiтоглядного, методологiчного характеру;
· рiзна структура навчальних книг i їхнього довiдково-супровiдного апарата;
· рiзне тлумачення тих самих категорiй, понять, визначень а також вiдсутнiсть унiфiкацiї у використаннi термiнологiй i позначень;
· невiдповiднiсть обсягу окремих частин книг бюджету часу, вiдведеної для самостiйної роботи з лiтературою;
· рiзний пiдхiд авторiв до каблука iлюстрацiй як засiб пiдвищення iнформативностi навчального матерiалу й ефективностi самостiйної роботи;
· недостатнi зв'язок пiдручника з тими джерелами iнформацiї, з якими в дальнiшому належить зiштовхнутися майбутньому фахiвцевi;
· рiзний пiдхiд видавництв до конструювання навчальних книг, їхньому художньому оформленню й полiграфiчному виконанню.
Уникнути зазначених й iнших недолiкiв iснуючих пiдручникiв i посiбникiв, як показує досвiд, допоможе створення комплексiв навчальних книг по однiй дисциплiнi одним авторським колективом, а також об'єднання авторських колективiв у створеннi серiй пiдручникiв i навчальних посiбникiв для окремої спецiальностi або їхнiй групi.
Буга приводить список загальних рекомендацiй з органiзацiї роботи над його створенням:
1. визначення ролi й мiсця даної навчальної дисциплiни в пiдготовцi фахiвця з облiком квалiфiкацiйної характеристики й навчальної програми й конкретизацiя на цiй основi завдань навчання й виховання, розв'язуваних у процесi викладання курсу;
2. визначення характеру й обсягу знань, якi повиннi бути засвоєнi студентом при вивченнi всього курсу, його тим i кожному питанню теми;
всiм курсом;
теми, кожної теми й усього курсу;
5. розробка структури пiдручника, низовина програмного матерiалу на методично виправданi структурнi елементи: роздiли, глави, параграфи;
6. розробка на основi прийнятої структури плану-проспекту майбутнього пiдручника i його оцiнки;
7. оформлення глав пiдручника, розмiщення параграфiв з урахуванням послiдовностi й логiчностi викладу навчальної iнформацiї;
8. оформлення пiдручника в цiлому.
При створеннi книг, якi входять у комплекси або серiї, авторам i видавцям важливо врахувати й додатковi вимоги як внутрiшнього (змiстовного), так i зовнiшнього (художньо-полiграфiчного) характеру. До основних вимог по змiсту книг комплексу (серiї) поруч iз загальними вимогами навчальної лiтератури ставляться:
1. наступнiсть у викладi матерiалу кожної навчальної книги змiсту пiдручникiв i навчальних видань, допомога з колись вивчених дисциплiн;
3. реалiзацiя принципiв забезпечення внутрiдисциплiнарних зв'язкiв мiж пiдручниками й навчальними допомога з однiєї дисциплiни, а також мiж окремими структурними частинами книг (главами, роздiлами);
4. мiждисциплiнарнi зв'язки;
5. забезпечення безперервностi окремих видiв пiдготовки фахiвцiв;
6. неприпустимiсть неправдивого дублювання навчального матерiалу, ранiше розглянутого в iнших пiдручниках комплексу;
8. спiльнiсть структури книг комплексу (серiї) i єдине розташування елементiв довiдково-супровiдного характеру.
Вимоги по зовнiшньому оформленню книг комплексу включає:
2. вибiр оптимального формату (єдиний формат видань для всiєї серiї або два формати: один - для пiдручникiв й один - для навчальних посiбникiв).
3. Роль i значення навчальної лiтератури
Виховання й утворення – одне з найважливiших i найдавнiших напрямкiв людської дiяльностi, необхiднiсть у розвитку яких диктується вже самими завданнями розвитку суспiльства. Сучасне суспiльство немислимо без утворення, високого рiвня духовної культури народу, патрiотизму й вiдповiдальностi за долю своєї країни, своєї Батькiвщини. І немаловажне, а часом i вирiшальне значення в справi виховання й утворення гармонiйно розвитий особистостi грає учбово-педагогiчна книга.
Багато вiдомих педагогiв минулого й сучасностi у своїх роботах придiляли чималу увагу цiй проблемi, пiдкреслюючи, що книга в життi дiтей грає набагато бiльшу роль, чим у дорослих. Прочитана в дитинствi книга залишається в пам'ятi чи ледве не на все життя, впливаючи на подальший розвиток людини. Із прочитаних книг дiти черпають певнi знання, свiторозумiння, норми поведiнки.
Характерною рисою початку росiйської освiченостi (IX-XI столiття) є небувалий злiт росiйської рукописної книжки. Сам навчально-виховний процес розумiвся як «навчання книжкове».
1. Дати учневi або студентовi певну систему знань.
2. Допомогти йому легко засвоїти навчальну дисциплiну.
3. Активiзувати творчий матерiал.
4. Сприяти формуванню особистiсних начал.” [3, c. 311]
Найважливiше педагогiчне значення книги ми можемо бачити в наступних чотирьох спiввiдношеннях.
І природно, що саме через книгу, через її посередництво кожна людина й усе суспiльство в цiлому може засвоїти всi накопиченi духовнi багатства.
2. Книга - найважливiший, унiверсальний засiб iнформацiйного спiлкування. У книзi як би моделюються життя, почуття, думки не тiльки окремої особистостi (автора), але й усього людства у всiх доступних вимiрах часу й простору.
3. Книга - найважливiший засiб пропаганди й популяризацiї знань.
4. Книга - найважливiший засiб виховання й утворення.
пропагандистського впливу й популяризацiї знань залежно вiд конкретних потреб даної категорiї учнiв. Отже, уже сама соцiальна природа книги робить її ефективним засобом виховання й утворення.
4. Предметна область навчальних видань
Предмет навчального видання - спецiально вiдiбранi в деякому обсязi й адаптованi вiдповiдно до читацької адреси знання, що характеризують основи науки й практичної дiяльностi.
Предметна область навчальних видань включає спецiально вiдiбранi знання й подання, що вiдбивають закономiрностi тiєї сфери дiяльностi, що формує предмет змiсту навчальної дисциплiни, а також методи їхнього одержання й застосування.
Крiм того, предметна область навчального видання мiстить iнформацiю, що забезпечує виховний вплив на того, якого навчають. Наприклад, у навчальне видання, що розкриває принципи роботи двигуна внутрiшнього згоряння, може бути включена iнформацiя про проблеми пiдвищення екологiчної чистоти його роботи. Ця iнформацiя дозволить тому, якого навчають,, освоюючи безпосереднi знання дисциплiни, критично осмислити результати дiї машини й сформувати особисте вiдношення до ситуацiї (крiм конкретного знання про властиво процес). Предметна область конструюється стосовно до виду навчального видання, читацькiй адресi й цiльовому призначенню. [8]
Пiдкреслимо, що структура й змiст предметної областi навчальних видань мають своєрiдний характер. Сюди включенi не тiльки знання, але й методи їхнього одержання, не тiльки подання й навички, але й методи їхнього практичного використання. Змiст предметної областi навчальних видань структурується на основi змiсту дiяльностi й з урахуванням педагогiчної спрямованостi iнформацiї.
Структура пiдручникiв та навчальних посiбникiв включає:
— змiст (перелiк роздiлiв):
— вступ (або передмова );
— основний текст;
— обов’язковi та додатковi завдання, приклади;
— додатково-iнформацiйнi данi для розв’язання задач (таблицi, схеми тощо);
— апарат для орiєнтацiї в матерiалах книги (предметний, iменний покажчики).
І це також визначає її склад.
Змiст кожного навчального видання реалiзує тi функцiї, якi покликана виконувати система утворення й професiйного навчання в цiлому. Система утворення й професiйного навчання забезпечує три основних функцiї (iнформацiйний, пiзнавальну, виховну) i ряд iнших, якi будуть розглянутi в наступному роздiлi.
5. Цiльове призначення навчальних видань
Навчальнi видання виконують наступнi функцiї:
• комунiкативну;
• iнформацiйну;
• розвиваючу;
• що виховує;
• що систематизує;
Зупинимося на цих функцiях докладнiше.
Комунiкативна функцiя забезпечується показом зв'язкiв i вiдносин рiзного роду, проявляючи для читача мiсце й роль усякого об'єкта i явища в процесi вiчного розвитку, видозмiни, взаємодiї елементiв дiйсностi. Звiдси - динамiзм змiсту, зв'язок його з минулим i iз сучасним станом описуваних питань.
Інформацiйна функцiя реалiзується в тiм, що, як i будь-яке видання, навчальна книга вводить людину в мир культури, прилучає до результатiв людської дiяльностi.
Інформацiйна функцiя реалiзується за рахунок передачi тому, якого навчають, певного обсягу iнформацiї. Ця функцiя спрямована на те, щоб сформувати в того, якого навчають, певний тезаурус понять i характеристик про об'єкти, предмети, явищах навколишнього свiту, про мiсце суб'єкта в цьому свiтi, про методи й способи оволодiння iнформацiєю.” [12, 161]
При аналiзi добуткiв навчальної лiтератури редактор розглядає насамперед якiсть використаної автором iнформацiї. Необхiднi оптимальний вiдбiр фактiв i характеристик, певний обсяг iнформацiї. Останнє пов'язане з особливостями дисциплiни, категорiєю тих, яких навчають,, щаблем i формою освiтнього процесу.
Пiзнавальна функцiя навчальної лiтератури характеризується тим, що кожна дисциплiна, кожен навчальний предмет припускає освоєння певної системи знання. Знання повиннi бути ранжируванi, причому на найбiльш важливi, значимi для даної дисциплiни знання, повинне бути звернене спецiальна увага.
Багато хто iз науковцiв визначає, що важливе значення має якiсть знання. Знання може бути «вiдкритим» (залишати враження незакiнченостi розгляду питання) i «закритим» (вiдрiзнятися повнотою, завершенiстю). Наприклад, обговорюючи iсторiю вiтчизняної лiтератури, автор пiдкреслює, що показує тiльки найбiльш значнi в соцiальному планi лiтературнi твори. Той, якого навчають, розумiє, що його знання про лiтературу розглянутого в даному пiдручнику перiоду може бути доповнене з iнших джерел. Отже, вiн засвоює «вiдкрите» знання. Далi наведений приклад «закритого» знання. Вивчаючи теорему Пiфагора, учень розумiє, що має справу з певною закономiрнiстю й що дану теорему потрiбно не аналiзувати, а застосовувати на практицi.
Розрiзняють фундаментальне й актуальне знання. У навчальному виданнi, присвяченому основам науки, вiдбиваються переважно фундаментальнi знання. У виданнi, що розкриває практичнi питання, методи, навички оволодiння дiяльнiстю, насамперед необхiдна «школа» з повним набором характеристик технологiї дiяльностi. Актуальнi знання пов'язанi з дiяльнiстю конкретної галузi в сучасних умовах. Наприклад, пiдручник «Основи економiки» повинен включати питання фундаментального й вступного характеру. До них вiднесемо введення в предмет, методи економiчної теорiї, iсторiю економiчних навчань, закономiрностi суспiльного розвитку, особливостi функцiонування основних економiчних систем, форми органiзацiї суспiльного виробництва й iн.
У той же час у сучасних навчальних посiбниках для вузiв по основах економiки можна знайти роздiли «Макроекономiка», «Мiкроекономiка», якi є самостiйними дисциплiнами. Це невiрно.
Розвиток особистостi забезпечує зростання здатностей, розширення можливостей удосконалювання психофiзичних i розумових операцiй, мовної дiяльностi.
Виховнича функцiя пов'язана з формуванням свiтогляду, з побудовою системи етичних й естетичних норм суб'єкта, спрямована на оволодiння оцiнними критерiями стосовно вчинкiв, явищам, на розширення границi соцiалiзацiї iндивiда. функцiя, Що Виховує, характеризується конкретно-iсторичними умовами, має соцiальнi пiдстави й орiєнтована на певну категорiю тих, яких навчають. Реалiзацiя даної функцiї пов'язана iз впливом на духовнi потреби, емоцiйно-вольову й дiючу-практичну сфери того, якого навчають.
Органiзацiйна функцiя навчальних видань виконується кожним окремим виданням i всiєю системою цих видань. Вона реалiзується забезпеченням послiдовностi вивчення й викладання дисциплiн, вiдбиттям їхнього взаємозв'язку й взаємодiї, тим, що кожне видання орiєнтоване на строго певну категорiю читачiв i враховує можливостi сприйняття змiсту й особливостi впливу навчальної книги. Крiм того, органiзацiйна функцiя лежить в основi диференцiацiї навчальних видань на види, забезпечуючи учбово-методичну пiдтримку рiзних форм i методiв навчального процесу на рiзних його етапах i щаблях навчання.
Систематизуюча функцiя забезпечує цiлiснiсть навчання, систему знань i подань. Реалiзується ранжируванням вiдповiдно до прийнятого розумiння значимостi знань i подань, формуванням iєрархiчної структури iнформацiї, критерiїв оцiнки, переваг особистостi, об'єднанням частин у цiле, вiдбиттям iснуючої картини миру й мiсця в нiй людини, моделюванням процесiв i явищ, повiдомляючи їм якостi загального, особливого, одиничного в конкретнiй дисциплiнi й стосовно навколишнiй. [8]
комплекснi характеристики, що лежать в основi розробки моделi кожного видання, що входить у систему.
Бейлiнсон видiляє наступнi функцiї навчальної лiтератури:
засвоєння, тобто вiдбираються, дозуються, групуються, оформляються в логiку засвоєння: розумiння - запам'ятовування - застосування.
Закрiплення й самоконтроль. Ця функцiя також визначається закономiрностями засвоєння й служить рацiональної органiзацiї навчальної дiяльностi, самостiйному оволодiння знаннями й умiннями. От чому й такi навчальнi книги, як хрестоматiї, збiрники документiв i нормативiв оснащуються спецiальним апаратом, що органiзує аналiз документiв i матерiалiв, їхнє зiставлення й коментування, мiстять таблицi, що полегшують запам'ятовування й використання, а також питання й ради для самоперевiрки.
Самоосвiта. Вiдбiр, спосiб подачi й структурування матерiалу будь-якої навчальної лiтератури, її апарат повиннi давати максимально можливi джерела для самостiйного оволодiння знаннями й умiннями. Так пiдбираються завдання й вправи, якi не тiльки спонукують шукати новi знання й способи дiяльностi, але й учать їхньому освоєнню. Наприклад, книги для читання, хрестоматiї, збiрники добуткiв i документiв учать самостiйному користуванню рiзними джерелами iнформацiї. Кожен вид навчальної лiтератури має свiй набiр прийомiв для самоосвiти учнiв.
6. Читацька адреса навчальної лiтератури
Читацька адреса - важлива характеристика навчальної лiтератури, що визначає особливостi iнформацiї й обсяг знань, що включають. Читачi представленi рiзними групами тих, яких навчають, (учнi шкiл, вузiв, системи пiдвищення квалiфiкацiї) i навчальних (учителi шкiл, викладачi вузiв й iн.).
У категорiю тих, якi навчаються, входить на певних етапах практично все населення. Суспiльство зацiкавлене в тiм, щоб всi були охопленi рiзними формами навчальної роботи, щоб iнформацiйна культура в цiлому мала найбiльш високi показники.
У вiдповiдностi iз щаблем навчання видiляють дошкiльну, шкiльну загальну освiту; середнє й вище професiйне утворення; пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв; перепiдготовку кадрiв. Кожного щабля утворення вiдповiдає своя система вимог до характеру навчання, цiлям i завданням навчального процесу, формам i методам, використовуваним на рiзних його етапах.
груп покупцiв варто видiлити учнiв i вчителiв шкiл. Останнi крiм пiдручникiв здобувають методичну, довiдкову й наукову лiтературу. Найбiльш пiдготовленi читачi, професiйно пов'язанi з освiтньою й педагогiчною дiяльнiстю, по характерi своєї роботи прагнуть постiйно звертатися до учбово-педагогiчної книги, цiкавлячись новинками в областi педагогiки й утворення. Значну категорiю покупцiв становлять студенти й учнi вищих учбово-педагогiчних закладiв i середньо-професiйних установ, що здобувають книги в основному для навчальних цiлей. Особливу групу покупцiв становлять батьки. Досить високим попитом користуються науково-популярнi видання з питань виховання й навчання дiтей у родинi, що розвиває лiтература. [11]
на «виходi» суб'єкт є соцiальною особистiстю, що має знання й навички, що дозволяють брати участь у практичнiй дiяльностi й продовжувати своє утворення.
пiдходи до конструювання навчальних видань.
Видiляють чотири групи видань, методика редакторської пiдготовки яких ураховує цiльове їхнє призначення й характер iнформацiї.
Навчальнi плани й навчальнi програми (зразковi, робiтники) становлять групу програмно-методичних видань. Методичнi вказiвки, рекомендацiї становлять групу учбово-методичних видань. Пiдручники, навчальнi посiбники, конспекти й тексти лекцiй становлять групу навчальних видань. Практикуми, збiрники завдань i вправ, хрестоматiї, книги для читання становлять групу допомiжних видань.
Програмно-методичнi видання визначають мету й завдання, структуру, змiст дисциплiн, обсяг матерiалу по окремих питаннях, послiдовнiсть їхнього розгляду. До програмно-методичних видань ставляться навчальнi плани й навчальнi програми. Вони призначенi насамперед викладачам i методистам, що органiзують навчальний процес.
Навчальний план - документ, що регламентує навчальний процес. У ньому визначаються форми й види навчання, порядок, строки теоретичних, практичних i лабораторних занять, домашнiх завдань, самостiйних робiт, курсових i дипломних проектiв, форми й види контролю знань, час проведення iспитових iспитiв, залiково-екзаменацiйних сесiй по дисциплiнах.
Навчальнi програми (типовi, тимчасовi, робiтники) - видання, що визначають змiст й обсяг знань, умiнь, навичок, якими необхiдно опанувати за певний промiжок часу.
У програмах вiдбитий зв'язок мiж дисциплiнами, показанi види навчальних занять, позначене коло лiтературних джерел, на пiдставi яких розроблений даний предмет.
Програмно-методичнi матерiали управляють вiдповiдною системою навчальної лiтератури.
Учбово-методичнi видання - методичнi вказiвки, методичнi керiвництва, що мiстять матерiали за методикою викладання навчальної дисциплiни, вивчення курсу, виконання контрольних робiт, курсових i дипломних проектiв у вузах, по органiзацiї самостiйної роботи студентiв.
Цi матерiали мiстять методику оволодiння дисциплiнами й виконання завдань, методику дипломного й курсового проектування, пiдготовки контрольних робiт. Вони органiзують роботу тих, яких навчають, i викладачiв у процесi вивчення дисциплiни.
Навчальнi видання - пiдручник, навчальний посiбник, курс лекцiй, конспект лекцiй.
Пiдручник - основне навчальне видання по дисциплiнi. Мiстить насамперед базовi знання предмета. Включають апробованi данi й вiдомостi, розкриває методичнi аспекти одержання знань у тiй або iншiй областi, дає характеристику найважливiших процесiв i явищ, що становлять «школу» даної дисциплiни.
Пiдручник — навчальне видання, яке мiстить системний виклад навчальної дисциплiни, яка викладається офiцiйно за затвердженою програмою. Пiдручник повинен бути затверджений Мiнiстерством освiти i науки України як нормативне видання з вiдповiдним грифом. [4]
Матерiал органiзований таким чином, щоб той, якого навчають, мав можливiсть самостiйно освоїти змiст викладу.
Виклад повинне бути послiдовно, системно, логiчно обґрунтовано, причому характеристики процесiв i явищ повиннi бути цiлiснi, орiєнтуватися на конкретнi категорiї тих, яких навчають.
Пiдручник створюється з урахуванням специфiки рiвня знань i можливостi сприйняття iнформацiї тим, яких навчають. Дане видання дає повне подання про навчальну дисциплiну.
Змiст пiдручника вiдбиває певну систему знань, що становлять основне ядро вiдомостей по данiй науцi, сферi дiяльностi, галузi або їхньому роздiлу (напрямку). Крiм того, пiдручник включає характеристику методiв одержання й використання знань у данiй областi, а також методологiчнi пiдстави, що визначають базовi закони й закономiрностi функцiонування й розвитку вiдбитої в пiдручнику дiяльностi або областi знання, ключовi проблеми й найважливiшi тенденцiї розвитку даної науки, сфери дiяльностi або їх роздягнула (напрямку). Теоретичнi й технiчнi питання розглядаються у взаємозв'язки, характеристики знань i їхнiх використань представляються послiдовно, у взаємодiї.
По змiсту розрiзняють загальнi й спецiальнi пiдручники. Загальнi пiдручники мiстять фундаментальнi знання гуманiтарного, технiчного характеру, що становлять основу iнформацiйної культури. Спецiальнi пiдручники мiстять професiйнi знання по профiлi кожної спецiальностi.
Вузiвський пiдручник по характерi iнформацiї зближається з науковою монографiєю, тому що логiка навчального предмета вiдповiдає, як правило, логiцi науки, методи викладу й система термiнiв вiдповiдають традицiям науки. У той же час вiдбiр iнформацiї вiдрiзняє пiдручник вiд монографiї: у нього включається не оригiнальний, а вже апробований матерiал.
Методика викладу матерiалу й методичний апарат дають можливiсть самостiйно опановувати змiстом пiдручника. Комплекс пiдручникiв вузу iз загальних i спецiальних дисциплiн дає необхiдний обсяг знань, потрiбних фахiвцевi вiдповiдного профiлю дiяльностi.
для студентiв, а методичнi рекомендацiї — для викладачiв, учителiв, слухачiв курсiв, аспiрантiв, магiстрантiв.
Навчально-методична документацiя включає: анотованi програми курсiв, спецкурсiв, спецсемiнарiв; контрольнi завдання рiзних типiв; робочi зошити; журнали лабораторних та практичних робiт; плани-завдання до семiнарських, практичних i лабораторних занять, графiки самостiйної роботи, роздатковий матерiал та iн..
Навчальний посiбник випускається на додаток до пiдручника. Воно вiдповiдає програмi навчального курсу в цiлому або її роздiлу й мiстить в основному новий матерiал за курсом, розширюючи фундаментальнi знання, включенi в пiдручник. Змiст навчального посiбника в бiльшiй мерi, чим змiст пiдручника, вiдбиває актуальнi проблеми й тенденцiї розвитку галузi.
Навчальний посiбник — видання, яке частково чи повнiстю замiнює або доповнює пiдручник та офiцiйно затверджене як такий вид видання. Вiн затверджується Мiнiстерством освiти i науки України як нормативне видання з вiдповiдним грифом.
При пiдготовцi пiдручникiв i навчальних посiбникiв слiд керуватися методичними рекомендацiями Мiнiстерства освiти i науки України та Науково-методичного центру вищої освiти (див. додаток №1). [4]
У навчальний посiбник можна включати спiрнi проблеми, демонструючи рiзнi точки зору на проблему. Читацька адреса посiбника вужче, нiж читацька адреса пiдручника. Навчальнi посiбники призначенi для розширення, поглиблення й кращого засвоєння знань, передбачених навчальними програмами й викладеними в пiдручнику. Крiм того, навчальнi посiбники випускають по новим або попереднiм курсам.
Для студентiв вузiв випускають такi видання, як курси лекцiй i конспекти лекцiй.
Курс лекцiй включає лекцiї одного автора по дисциплiнi або взаємозалежнi мiж собою лекцiї декiлькох авторiв по декiлькох питаннях однiєї дисциплiни. Курс лекцiй є доповненням до пiдручника й викладає в основному новий оригiнальний матерiал. Лекцiї створюються на базi прочитаного матерiалу. Курс лекцiй - авторська робота, що розкриває конкретнi проблеми, що ставить спiрнi питання, що вiдбиває власну позицiю автора.
У лекцiях проявляється творчий iндивiдуальний початок автора, тому що в них розкривається позицiя автора стосовно поставлених проблем. Курс лекцiй може бути створений на основi дисертацiйного дослiдження як результат вивчення актуальної проблеми.
Тексти лекцiй — навчальне видання, яке являє собою конспектований виклад курсу, його частину, найбiльш методологiчно значущих, проблемних та важких для засвоєння роздiлiв. [4]
Конспект лекцiй включає основнi положення лекцiйного курсу. Готується по новiй дисциплiнi або на додаток до пiдручника. Як правило, у ньому розглядають новi проблеми, розкривають альтернативнi рiшення, характеризують оригiнальнi напрямки розвитку галузi.
Серед допомiжних видань важливе мiсце займають практикуми. До них вiдносять збiрники завдань, вправ i контрольних робiт, посiбника, посiбника iз проведення лабораторних, практичних, домашнiх робiт, завдання для проведення практичних занять, посiбника, посiбника з виконання курсових i дипломних проектiв (робiт), щоденники спостережень.
аспекти навчального курсу, повторюючи теоретичнi й практичнi питання для детального їхнього розгляду й закрiплення. Практикуми можуть складатися тiльки з одних питань i завдань, включати додатково методичнi вказiвки по їхньому виконанню або матерiали, що роз'ясняють найбiльш складнi питання. Структура практикуму вiдбиває послiдовнiсть викладу матерiалу, прийняту в навчальнiй програмi.
Програмований практикум призначений для самостiйного вивчення предмета й самостiйного контролю засвоєння тим, яких навчають, матерiалу. Невеликi частини матерiалу в такому практикумi завершуються питаннями й завданнями, що дають можливiсть проконтролювати ступiнь засвоєння пройденого.
Хрестоматiя – збiрник текстiв, що iлюструють змiст пiдручника. У хрестоматiю включають документи, лiтературнi твори й фрагменти з них, а також методичнi вказiвки, що роз'ясняють тексти, що зв'язують їх з питаннями навчальної дисциплiни.
5. Висновок
Навчальна лiтература включає сукупнiсть словесних творiв, предметом яких є певна навчальна дисциплiна.
Специфiка навчальних видань:
· Послiдовнiсть i строга системнiсть подачi матерiалу;
· Доступнiсть викладу;
· Вiдповiднiсть змiсту;
· Наявнiсть блокiв для самостiйних завдань, контрольних запитiв i вправ;
Соцiальна функцiя навчальної лiтератури визначається роллю й завданням освiти, який загалом окреслюються як розвиток особистостi:
· Навчальна – цiлеспрямоване оволодiння навчальним предметом, засвоєння знань, набуття умiнь i навичок;
· Виховна – формування свiтогляду особистостi;
· Розвиваюча – розвиток здiбностей, розумових операцiй;
· Інформацiйна – формування iнформацiйної культури.
людини можуть стати основою для навчального видання.
Їхнiм предметом є не вся наука або область знань i не власне практична дiяльнiсть, а тiльки спецiально вiдiбранi, опрацьованi за законами дидактики й адаптованi вiдповiдно до читацької адреси основи цих наук i прикладних знань.
Читацька адреса визначає обсяг та особливостi iнформацiї, завдання, апарат, оформлення, методи i прийоми подачi матерiалу, вид навчального видання. Тип навчального закладу суттєво впливає на характер навчального предмета i способи його подачi. Видiляють дошкiльну, шкiльну загальну, середню, вищу професiйну освiту, пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв та iн. Кожна iз цих категорiй вiдрiзняється рiвнем початкових знань. Коло читачiв навчального видання зазначено у вихiдних вiдомостях книги.
Завжди в будь-якiй державi питанням створення й видання навчальної книги придiляли велику увагу. І це зрозумiло, тому що роль учбово-педагогiчної книги важко переоцiнити. Без утвореного й грамотного населення не може бути потужної економiки, сильної держави.
| 
