Змiст
Вступ
1. Передумови появи фотожурналiстики
3. Форма i засоби творiв фотожурналiстики
4. Специфiка дослiдження i вiддзеркалення дiйсностi у фотожурналiстицi
Висновки
Список використаної лiтератури
Фотографiя мiцно увiйшла до сучасного життя. За короткий час вона проникла мало не в усi сфери людської дiяльностi. Особливо широке застосування фотографiя отримала у пресi, ставши незамiнним засобом iнформацiї i пропаганди. Склалася спецiальна галузь журналiстики - фотожурналiстика.
Фотожурналiстика - особлива форма журналiстики, що використовує фотографiю як основний засiб вираження. Фотожурналiсти повиннi дiяти приймати рiшення i носити фотографiчне устаткування в тих же умовах, що i учасники подiй.
Фотожурналiстика, як описовий термiн, часто має на увазi певний грубуватий стиль або пiдхiд до створення зображень. Пiдхiд фотожурналiстiв до неупередженої фотографiї стає популярним i особливим стилем комерцiйної фотографiї. Наприклад, сьогоднi багато весiльних фотографiв знiмають в стилi "репортажу" неупередженi хронiки весiльних подiй.
допомогою фотографiчної технiки, визначити межi мiж окремими видами фотографiї i, що бiльш важливо, виявити той засадничий принцип, який може бути покладений в основу наукової класифiкацiї. Ця вимога обумовлена не лише i не стiльки вiдмiннiстю творчих манер i якостi виконання, а в першу чергу специфiкою тих областей людської дiяльностi де фотографiя знайшла застосування.
1. Передумови появи фотожурналiстики
Фотографiя є технiчним винаходом, i її розвиток знаходиться в безпосередньому зв'язку з розвитком i удосконаленням технiки.
Поява фотографiї у пресi зв'язана не лише з розвитком посередньо фотографiчної технiки, що дозволяє отримувати необхiднi пресi знiмки але i з розвитком полiграфiчної промисловостi [6, с. 121-124].
Розвиток фото устаткування i полiграфiчної промисловостi став технiчною, матерiальною базою для виходу фотографiї в друк. Без технiчних передумов самовизначення фотожурналiстики було б об'єктивно неможливе. Але це лише одна сторона питання, умова "необхiдне, але недостатнє".
Фотожурналiстика виникла як елемент iдеологiчної надбудови через потреби, що випробовуються суспiльством на певному етапi його iсторичного розвитку. Без потреби немає виробництва. Але саме споживання вiдтворює потребу [1, с. 78-79].
Для людини усе бiльше значення придбаває спiлкування в широкому значеннi цього слова, потреба усвiдомити що вiдбувається, причому не лише у рамках його кварталу, мiста, країни, але i у свiтовому масштабi.
Фотографiя може зробити людину як би свiдком подiй, що вiдбуваються у свiтi, збудити почуття причетностi цим подiям, вона дає наочне уявлення про окремi епiзоди громадського життя, вiйськовi зiткнення, стихiйнi лиха, науковi вiдкриття, що вiдбуваються в найвiддаленiших куточках нашої планети.
свiдчення про факт, тому читач шукає в нiй як би точку вiдлiку iстинностi журналiстської iнформацiї.
бачити в конкретнiй фiксацiї об'єкту, здiйснюванiй за допомогою фотографiї, iнформацiю глибшу, нiж уявлення про матерiальну "данiсть" об'єктiв в реальнiй дiйсностi, побачив у фотографiї вiддзеркалення сенсу явища або навiть цiлої групи явищ i фактiв [3, с. 18-22].
Таким чином, визначаючи причини i передумови появи фотожурналiстики, можна видiлити наступнi основнi моменти:
задовольняє вимозi наочностi i швидкостi сприйняття, продиктованому рiзким зростанням iнформацiї. Через свою документальнiсть вона як би робить глядача свiдком подiї, примушуючи його повiрити iнформацiї, що знаходиться в знiмку;
- третє - наявнiсть змiстовно-стилiстичної бази в особi соцiальної фотографiї, з якою почала свiй розвиток фотожурналiстика.
Усi цi компоненти знаходяться в дiалектичнiй єдностi i взаємовпливi. Їх сукупний розвиток i визначила поява фотожурналiстики.
Зорове сприйняття фотографiй має свої особливостi. Сенс письмової або усної iнформацiї людина сприймає поступово. Погляд, кинутий на сторiнку тексту, не дає майже нiякої iнформацiї. Фотографiя ж сприймається миттєво.
Фотографiчне зображення має таку властивiсть, як наочнiсть, яка забезпечує зовнiшню вiдповiднiсть об'єкту знiмка i його зображення. На знiмку можна побачити об'єкт, виявляємо властивi йому насправдi риси. Хоча i словеснi знаки є засобом передачi iнформацiї про предмет, що означає, матерiально вони не мають нiчого спiльного з цим предметом.
Завдяки наочностi фотографiя максимально доступна глядачевi. Для безпосереднього сприйняття фотографiї вимагається набагато менша мiра пiдготовленостi в порiвняннi iз сприйняттям тексту. Це зовсiм не означає примiтивностi, однозначностi фотографiї. Та все ж вигляд видимої реальностi i зорова конкретнiсть, що обумовлюють надзвичайну активнiсть сприйняття, залишаються властивi фотографiї, який би багатошаровий змiст вона в собi не несла, якими б щонайтоншими засобами не користувалася.
Специфiкою фотографiчного зображення є i те, що воно є так званою "вiдкритою системою" [6, с. 131-132].
Фотографiчне зображення вiдкрите для його продовження в часi i просторi. Кадр - це шматок дiйсностi, шматок життя. За фотокадром ми завжди можемо представити ще щось. Нiкого не бентежить, що на знiмку можна побачити частину лиця, однi руки i тому подiбне.
Досить довгий час переваги i сила дiї вiдкритої системи повною мiрою не усвiдомлювалися фотографами. Вiрнiше теорiя i практика були не готовi до того, щоб сприйняти щось "незавершене", "незавершене" з точки зору традицiйних принципiв композицiї.
Умовнiсть фотографiї проявляється вже в тому, що реальний тривимiрний простiр зображується в нiй на двомiрнiй площинi, в тому, що усе колористичне багатство навколишньої дiйсностi на знiмку передається за допомогою тiєї колiрної палiтри, яка знаходиться у розпорядженнi фотографiї, але не вiдповiдає колiрному багатству навколишнього свiту або ж ще абстрактнiше, - в чорно-бiлому варiантi [7, с. 111-114].
"Моментальнiсть" її сприйняття дозволяє скоротити час, потрiбний на отримання тiєї або iншої iнформацiї. Її наочнiсть забезпечує виникнення у глядача уявлення про дослiджуваний факт, документальнiсть фотографiї i те, що вона є "вiдкритою системою" обумовлює вiру глядача в передану iнформацiю, створює ефект присутностi, почуття причетностi з тим, що вiдбувається i так далi.
Твiр фотожурналiстики, як i будь-який iнший твiр людської творчостi, не може iснувати, не набувши вiдповiдної форми. Змiст вдягається у форму, без якої воно не може iснувати в повнiй визначеностi, форма має сенс i значення тодi, коли вона служить проявом змiсту [8, с. 216-218].
Аналiз форми творiв фотожурналiстики пов'язаний з розглядом питання про характер її образотворчо-виразних засобiв. Вони є елементами форми i служать розкриттю змiсту, надання йому матерiальнiй плотi.
Образотворчо-виразнi засоби фотожурналiстики i фотографiї в цiлому безпосередньо обумовлюються можливостями фотоапаратури, тобто технiка. Повною мiрою осягнути цi можливостi можна тiльки при досконалому знаннi ремесла. Вiльне володiння технiкою - не самоцiль, а необхiдна умова для плiдної роботи у сферi фотографiї [7, с. 118-119].
Основою фотографiчної форми є композицiя, тобто побудова знiмка по певних закономiрностях, встановлення спiввiдношення його частин твiрних цiле.
Фотографiчне зображення просторове. Вже першi фотооб'єктиви давали можливiсть створювати на знiмках iлюзiю третього вимiру. Сучасна технiка дозволяє фотографовi знiмати за допомогою об'єктивiв, що дають рiзну просторову побудову.
Одним з найважливiших образотворчих засобiв фотографiї є тон. Це i зрозумiло, адже тон - похiдне свiтла - першооснови фотографiї. Але мiж першоосновою (свiтлом) i результатом (фотографiчним зображенням) лежить велика кiлькiсть засобiв i прийомiв, використовуваних автором для отримання бажаного результату.
Істотним етапом розвитку фотографiї була поява можливостi використовувати колiр. Редукцiя, обмежена гаммою чорно-бiлих тонiв, перестала бути неминучою вона перестала бути "сутнiсною умовнiстю" фотографiї.
Одним з найважливiших елементiв, що впливають на вiдповiднiсть форми знiмка змiсту, є вибiр моменту зйомки.
Кожен той, що теоретично знiмає може оперувати усiм комплексом закладених у фотографiї образотворчих можливостей. Але практика показує, що рiзнi види фотографiї, рiзнi жанри мають певну специфiку використання засобiв вiддзеркалення, вiдтворення дiйсностi. Специфiка ця полягає в тому, що в рiзних видах i жанрах деякi образотворчi засоби в бiльшостi випадкiв взагалi не знаходять використання, а також в тому що сутнiснi елементи побудови зображення (тон, лiнiя i так далi) органiзовуються певним чином.
Структура образотворчих засобiв, що породжує форму конкретного фотографiчного зображення, визначається не лише специфiкою цього способу вiддзеркалення дiйсностi, не лише iндивiдуальнiстю автора, але бiльшою мiрою i тим видом, в якому фотографiя функцiонуватиме. Іншими словами, є свої закони використання образотворчих засобiв в художнiй фотографiї, науковiй фотографiї, фотожурналiстицi. У останнiй цi закони використовуються в iнформацiйних у аналiтичних i в художньо-публiцистичних жанрах.
Вивчення фотожурналiстики як специфiчного способу досягнення i вiддзеркалення дiйсностi припускає розгляд характеру її зв'язкiв з об'єктом, тобто з фактами i явищами життя.
Виходячи з предмета дослiдження, журналiстику цiкавлять актуальнi, показнi факти сучасної дiйсностi. Фотографiчний знiмок має щонайтiснiший зв'язок з життєвою першоосновою у нiм як би знайшли точне повторення реальнi явища [3, с. 217-219].
Механiчне копiювання дiйсностi, навiть здiйснюване найдосконалiшими технiчними засобами, чужо журналiстицi. Само перенесення факту з реальної дiйсностi в сферу журналiстики припускає той або iнший рiвень дослiдження цього факту. Вже сама констатацiя факту, опис його так чи iнакше вiдбиває результати осмислення подiї журналiстом, включає в особливiй формi його розумiння i оцiнку.
Таким чином змiст повноцiнної журналiстської фотографiї є нерозривною єднiстю вiдбиваної дiйсностi i її авторської оцiнки, осмислення, виявлення сутi зображуваного.
Очевидно, що фотожурналiстика має певну специфiку в дослiдженнi i тим бiльше у вiддзеркаленнi дiйсностi.
Великий комплекс рiзних чинникiв, якi можуть i не виявитися у момент сприйняття предмета, визначають авторське вiдношення до нього, надають предмету якесь конкретне значення. Це i життєвий досвiд, уявлення про свiт, про людину, знання i почуття, фiлософська, iдеологiчна, полiтична позицiя автора, емоцiйне забарвлення сприйняття, не кажучи вже про усвiдомлену мету, яка стоїть перед автором. Спонтаннiсть оцiнки явища в усiй його складностi - результат попереднього пiзнавання свiту.
Специфiкою професiї є те, що фотожурналiст, як правило, обмежений в термiнах виконання того або iншого завдання. Тому усi його дослiдницькi здiбностi, здiбностi виявляти суть, значення, сенс явищ мають бути максимально активiзованi.
Фотожурналiст позбавлений можливостi прослiдкувати сам процес видозмiни змiсту факту. Фотожурналiст повинен таким чином вiдчувати ключовi моменти в розвитку явища, передбачати їх вiрогiдне виникнення i зафiксувати факт так, щоб вiн розкрився в усьому багатствi змiсту.
Якщо фотожурналiст ясно уявляє, що вiн хоче сказати своєю фотографiєю, тодi вiн зможе уловити той ключовий, кульмiнацiйний момент, який буде здатний виразити його iдею [8, с. 119-121].
Значення, цiннiсть дослiдження i вiддзеркалення факту у фотожурналiстицi, як i в журналiстицi в цiлому, великою мiрою визначаються завглибшки i силою вираження в нiй життєвої правди.
Одна з найважливiших сутнiсних властивостей журналiстики полягає у вiдповiдностi, принциповiй взаємообумовленостi правди її творiв i матерiальної, життєвої правди конкретних фактiв i подiй, що є об'єктивною стороною змiсту твору.
Для аналiтичних жанрiв фотожурналiстики характерне глибше i багатостороннє дослiдження фактiв. Фотографiя не лише дає уявлення про явище, але розкриває його суть, корiння. У сферу уваги фотожурналiста потрапляє не лише конкретне явище в його миттєвому станi, а конфлiкти, проблеми, що знаходяться в розвитку цього явища, його зв'язку з iншими фактами дiйсностi. Індивiдуальнiсть, конкретнiсть факту продовжує грати дуже iстотну роль але вона сполучається з подiбними явищами.
Фотожурналiст повинен виявити ключовi, кульмiнацiйнi моменти в розвитку явища, оскiльки саме вони мiстять в собi єднiсть видимого i сутнiсного [7, с. 94-96].
Першорядну вагу для фотожурналiста має умiння виявити насправдi показнi факти, що є носiями правди життя, виявити їх iстинний сенс i значення.
У iнформацiйнiй групi жанрiв дослiджуються i вiдбиваються iндивiдуальнi, конкретнi факти в їх миттєвому видi. Суб'єктивне начало вiдносно пригнiчується [8, с. 118-123].
в цих жанрах повнiше вираження.
Фотожурналiстика не лише вiдтворює життя у формах самого життя, але безпосереднiм чином вiдтворює реальнi життєвi факти. Вона збагачує їх думками i почуттями автора i знаходить органiчнi змiсту форми вiддзеркалення.
Висновки
Фотографiя може зробити людину як би свiдком подiй, що вiдбуваються у свiтi, збудити почуття причетностi цим подiям, вона дає наочне уявлення про окремi епiзоди громадського життя, вiйськовi зiткнення, стихiйнi лиха, науковi вiдкриття, що вiдбуваються в найвiддаленiших куточках нашої планети.
Зорове сприйняття фотографiй має свої особливостi. Сенс письмової або усної iнформацiї людина сприймає поступово. Погляд, кинутий на сторiнку тексту, не дає майже нiякої iнформацiї. Фотографiя ж сприймається миттєво.
Специфiкою професiї є те, що фотожурналiст, як правило, обмежений в термiнах виконання того або iншого завдання. Тому усi його дослiдницькi здiбностi, здiбностi виявляти суть, значення, сенс явищ мають бути максимально активiзованi.
Фотожурналiст позбавлений можливостi прослiдкувати сам процес видозмiни змiсту факту. Фотожурналiст повинен таким чином вiдчувати ключовi моменти в розвитку явища, передбачати їх вiрогiдне виникнення i зафiксувати факт так, щоб вiн розкрився в усьому багатствi змiсту.
Одна з найважливiших сутнiсних властивостей журналiстики полягає у вiдповiдностi, принциповiй взаємообумовленостi правди її творiв i матерiальної, життєвої правди конкретних фактiв i подiй що є об'єктивною стороною змiсту твору.
Список використаної лiтератури
1. Стил Э. Фотожурналистика. Лучшие фотографы мира и истории создания их работ - К.: Companion Group, 2008. – 496 с.
2. Свитич Л. Г. Введение в специальность. Профессия: журналист. 2-е издание. – М.: Альпина Бизнес, 2004. – 516 с.
3. Картье-Брессон А. Воображаемая реальность. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 174 с.
4. Корконосенко С. Г. Журналистика в мире политики: Исследовательские подходы и практика участия. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 2005 с.
5. Крюков А. Ф. Фотожурналистика. Учебное пособие. – М.: КноРус, 2008. – 512 с.
6. Свитич Л. Г. Профессия: журналист. – М.: КноРус, 2005. – 684 с.
7. Шостак М. И. Репортёр: профессионализм и этика. – М.: Академический проект, 2006. – 256 с.
8. Березин В. М. Фотожурналистика. – М.: ХОРС-2, 2004. – 239 с.
9. Коротков А. В. Фотожурналистика. Введение в специальность. – М.: Юнити, 2005. – 463 с.
10. Федосеев И. В. Фотожурналистика.. Учебный курс. – М.: Март, 2006. – 208 с.
| 
