Перша друкована газета Росії - "Ведомости"

"Ведомости" Харкiвський нацiональний унiверситет iменi В. Н. Каразiна З ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ПО ТЕМІ: ,,ПЕРША ДРУКОВАНА ГАЗЕТА ,,ВІДОМОСТІ ” В РОСІЇ ” Виконала: студентка 2 курсу Щипанова Юлiя В’ячеславiвна Харкiв 2010 р. План Вступ ,,Всевидюще око”. Звiдки прийшла газета Першi росiйськi газети сповiщають новини Перша друкована газета в Росiї ,,Вiдомостi” Використана лiтература Вступ Важко переоцiнити ту величезну роль, яку вiдiграє в нашу добу перiодична преса – газети й журнали. В кожну домiвку приносять вони повiдомлення про найважливiшi подiї, що вiдбуваються в свiтi… Всевидяще око ,,Багато хто, мабуть, пам’ятає казку про всевидюще око. Завдяки йому можна було бачити все, що вiдбувається в найглухiших куточках землi. Захоче власник чудесного всевидящого ока поглянути, як живуть у сусiдньому мiстi, - i воно одразу ж покаже бiлокам’янi будинки, широкi майдани, мальовничу гавань з горами товарiв на березi та десятками струнких вiтрильних суден на водi… Давним – давно складено цю казку про всевидюще око… ” – писав у своїй книзi ,,Твiй друг – газета” досвiдчений журналiст А. Рябокляч. Так, але в нiй вiдбитi потаємнi прагнення й мрiї людей – якомога бiльше знати, бачити, бути в курсi всiх найважливiших подiй, що вiдбуваються на землi. Не проста цiкавiсть спонукала людей до розширювати свої знання про навколишнiй свiт. В цьому була гостра практична необхiднiсть. Вiйськовоначальники хотiли мати вiдомостi про склад та розмiри армiй в iнших країнах, про намiри й плани своїх супротивникiв. Дипломати повиннi були уважно стежити за подiями в сусiднiх державах – вони завжди на чатах, щоб захистити iнтереси своєї країни. Вченi цiкавились роботами зарубiжних колег. Тут стала i в пригодi газета. видавалися закони, обов’язковi для всього населення, - про новi податки, пiдготовку до воєнних походiв тощо. Але ж як зробити, щоб про цi закони одразу дiзнавалися всi римляни? Як попередити кожного, щоб нiс у державну казну грошi, коштовностi при збiльшеннi податкiв? А про наближення ворога до кордонiв Римської держави? Вихiд знайшов визначний дiяч Юлiй Цезар. Вiн наказав поставити в центрi мiста на майданi великi гiпсовi плити. На них щоранку записували розпорядження римської влади, а також повiдомлення про рiзнi подiї, що вiдбуваються в мiстi напередоднi. Цi повiдомлення були короткi, лаконiчнi: адже плити не могли вмiстити багато тексту. І все ж вони давали змогу щоденно бути в курсi подiй. Полюбляли автори цих замiток розповiдати й про подiї явно вигаданi. Так, вiдомий римський письменник i вчений Гай Секунд Плiнiй Старший, який часто оповiдав про мiжнароднi новини, якось написав про те, що в Римi нiбито випав дощ з розпечених цеглин. Цiкавiсть римлян до повiдомлень гiпсових плит невпинно зростала. Тодi було вирiшено розмножувати тексти. Окремi новини виписували на маленькi глинянi таблички й продавали цi таблички населенню. Гiпсовi плити мали спецiальнi назви. Вони, звичайно, не були схожi на справжню газету. І все ж це були газети, бо вони виконували одну з основних функцiй, притаманних усiм газетам, - повiдомляли новини. Плити стояли дуже довго. Вони припинили своє iснування лише на початку IV столiття нашої ери. Першi росiйськi газети сповiщають новини - Читай, - наказує вiн дяковi. – Голоснiше читай! ,,І ще з Мейланта (Мiлана) серпня 2006 числа року 1643 повiдомляють: до мiста Трiно французькi люди двiчi приступали, тiльки з великими втратами назад вiдiйшли i стрiляли вони з чотирьох розкатiв (тобто батарей) i двадцяти чотирьох гармат; а пiд мiстом Понтестуром ще по сю сторону (тобто пору) жорстокого приступу не було… ” завдовжки, аркушами паперу. Вiн регулярно знайомить царя з рукописною газетою ,,Куранти”. ,,Куранти” – перша росiйська газета. Її писали вiд руки зверху донизу безперервно, тобто ,,стовпом ”. Звiдси й друга назва газети - ,,Стовбцi”. Часом її називали просто ,,Вiстi”, або ,,Вiстiвнi листи”. Виходила газета в одному примiрнику. Та iнакше не могло й бути – таку довгу паперову стрiчку важко переписати кiлька разiв. Цi представники надсилали повiдомлення для рукописної газети, а також вiдправляли до Москви зарубiжнi видання, переважно нiмецькi i часом голландськi. Таким чином, у Москву надходило до двадцяти газет. Найцiкавiшi повiдомлення з цих газет у Посольському приказi перекладали на росiйську мову. Вони доповнювали iнформацiю росiйських представникiв за кордоном. Цi представники, як чиновники Посольського приказу, що випускали ,,Куранти”, були першими журналiстами Росiї. Правда, ще й до того руськi царi тримали за кордоном своїх iнформаторiв. Проте їхнi повiдомлення передавалися царевi усно. Цю газету заповнювали рiзноманiтною iнформацiєю. Були тут вiстi про вiйськовi битви, торговельнi справи, а також новини свiтського характеру: про життя королiв та їхнiх придворних, рiзнi смiшнi iсторiї. Нiхто тодi не турбувався про вiрогiднiсть повiдомлень, нiхто не перевiряв їх. Якщо iнформацiя була явно неправдивою, на неї не звертали серйозної уваги. Адже ж усi вигаданi пригоди розповiдалися виключно для розваги царя й близьких до нього осiб. Перша росiйська газета iснувала понад вiсiмдесят рокiв. Вона дуже вiдрiзнялася вiд зарубiжних видань – давала не комерцiйну iнформацiю, а переважно полiтичну. І розрахована була лише на царя та близьких до нього людей. Таку газету справедливо можна назвати урядовим виданням. Велике вiдкриття Першi газети, як уже стало вiдомо, були написанi вiд руки. Їх читало порiвняно вузьке коло людей. Зрозумiло, що за таких умов газети не могли вiдiгравати великої ролi в життi народiв. Тiльки в серединi ХV столiття в Європi почали друкувати газети на спецiальних верстатах. Але повернемося трохи назад. чимало творiв, якi було висiчено на великих кам’яних плитах. З усiх кiнцiв країни сходилися люди, щоб поглянути на кам’яне диво й перечитати написи своїх мурих землякiв. дуже важко. Ось тодi й зародилася думка: а чи не можна якось розмножувати тексти? аркушу валиком, змоченим у фарбу, - весь папiр набув чорного забарвлення, а заглибини лишалися свiтлими. На паперi чiтко видiлялося зображення iєроглiфiв. В рiзних мiстах Європи можна побачити пам’ятники, спорудженi першими книгодрукарям. Голландцi вшановують пам'ять Лоренцо Костера, який у XV столiттi надрукував з готових форм книгу ,,Дзеркало Людського порятунку". Йому споруджено монумент у мiстi Гарлемi. Італiйцi вважають першим європейським книгодрукарем свого спiввiтчизника Памфiлiя Кастальдi. Пам’ятник Кастальдi височить у маленькому iталiйському мiстечку Фельтрi. Виявлено друкарню й у французькому мiстi Авiньонi. Тут в серединi XV столiття спробували надрукувати книги й газети з залiзних лiтер. Проте, це були тiльки спроби. Першу ж справжню друкарську машину створив нiмецький винахiдник Йоганн Гутерберг. Спочатку Гутенберг працював у Страсбурзi. Дверi його майстернi завжди були зачиненi. В загадковому напiвмороцi важко скрипiла, зiтхала машина. Це був друкарський верстат. На ньому Гутенберг надрукував граматику латинської мови. Потiм вiн переїхав до мiста Майнц i там продовжив роботу. Гутенберг вирiшив надрукувати ,,Бiблiю", величезну на тi часи книгу, два томи якої мали 1282 сторiнки. Вдень i вночi працював винахiдник, не думаючи про вiдпочинок, не шкодуючи сил. Вiн надрукував понад сто п’ятдесят примiрникiв ,,Бiблiї". В першiй половинi XV столiття ця цифра здавалася просто неймовiрною. Як же вдалося Гутенбергу зробити чудо – винайти книгодрукування, - яке Карл Маркс поставив поряд з великим вiдкриттями - компасом, порохом i автоматичним годинником? Багато рокiв вiддав Гутенберг улюбленiй справi. Але йому все одно не пощастило довести до кiнця свої задуми. Та як могло бути iнакше! Адже великому винахiднику нiхто не допомагав у важкiй кропiткiй роботi, нiхто не йняв вiри у його вiдкриття. Життя Гутенберга минало в злиднях i поневiряннях. Гутенберга весь час оточували пiдлi, заздрiснi люди, якi намагалися привласнити його працю. І це їм мало не вдалося. Лише випадково взнали нащадки iм’я автора винаходу, розкрили правду про славетне вiдкриття. В цьому допомiг їм напис, зроблений 1505 року на однiй iз книг: ,,1450 року в Майнцi винайдено талановитим Гутенбергом дивовижне друкарське мистецтво". В Росiї першi книги й листiвки видрукував у серединi XVI столiття Іван Федоров. Спочатку вiн вiдкрив друкарню в Москвi. Але талановитому ,,друкаревi книг, до того небачених", недовго довелося жити в столицi. Вороги Федорова - церковники – звинуватили його єресi запропонували кинути друкарню та взятися за хлiборобство. ,,Не випало менi, - писав Федоров у вiдповiдь церковникам, - в ораннi та сiяннi життя своє коротати; адже замiсть рала в мене ремесло художнє, замiсть зерна житнього – духовнi зерна належить менi по свiту розсiвати". Проте Іван Федоров змушений був залишити Москву й переїхати до Львова. Тут 25 лютого 1574 року вiн видав першу на Українi друковану книгу ,,Апостол". Потiм Федоров заснував друкарню у волинському мiстi Острозi. Бiля неї згодом виросло ще кiлька друкарень. З цього й почала розвиватися друкарська справа на Українi. У Москвi ж на мiсцi першої друкарнi Федорова виник ,,Печатный двор", де друкували книги. Швидко росли друкарнi й по iнших мiстах. А разом з ними створювались масовi друкованi газети, журнали. Перша друкована газета в Росiї ,,Вiдомостi" У XVIII столiттi Росiя розпочала тяжку й виснажливу вiйну iз Швецiєю. Тривала вона понад двадцять рокiв. Щоб забезпечити своїй державi вихiд до Балтiйського моря, росiйськi вiйська, очолюванi Петром І, вiдвойовували у ворога землi, якi спредвiку належали Росiї. 1709 року шведський король Карл XII вирiшив завдати росiянам удару в самiсiньке серце й рушив на Москву. Вiйська Петра І зустрiли ворога бiля Полтави. Пам’ятаєте, як розповiдає про це О. С. Пушкiн у поемi ,,Полтава": І грянув бiй, Полтавський бiй! В огнi, пiд градом розпашiлим, Жива стiна йде кроком смiлим, Над збитим строєм свiжий стрiй штики змикає. Нiби туча, Кiннота вимчалась летюча І, повна шалу, згаряча Сiче, рубає з-за плеча. Падуть на мертвих мертвi люди, Чавуннi ядра звiдусюди Скакають, нiбито живi, Здiймають пил, шиплять в кровi. О. С. Пушкiн подав хвилюючу картину великої битви. А звiдки поет черпав вiдомостi для свого твору? Звичайно, з офiцiйних документiв, спогадiв сучасникiв, а також, слiд гадати, i з матерiалiв газети ,,Вiдомостi". ,,Ведомости" - перша росiйська друкована газета. Створена вона 1702 року. Багато матерiалiв для неї редагував сам Петро І. Вiн же написав для газети кореспонденцiю про iсторичну перемогу росiйських вiйськ над шведами. В Росiї ,,Ведомости"- родоначальниця перiодичної преси. В указi про друкування газети, в традицiї свого часу, вона iменувалася докладно i патетично: ,,Вiдомостi про вiйськовi та iншi справи, гiднi знання i пам’ятi..." Як свiдок подiй, Петро І дав дiловий, точний опис ,,дуже превеликої i нескiнченної вiкторiї". Петро І вказував, що перемогу було завойовано завдяки надзвичайнiй хоробростi росiйських солдатiв, якi полонили шведських фельдмаршалiв i генералiв, ,,кiлька тисяч офiцерiв i рядових...", а ,,за рештою розбитих противникiв" органiзували погоню. Петро І любив i цiнував ,,Ведомости". В газетi вiн убачав могутнiй засiб, за допомогою можна впливати на читачiв. В Указi про випуск газети було сказано: ,,Куранты", по-нашому ,,Ведомости", на Печатнiм дворi друкувати тi друкованi ,,Ведомости"… продавати в свiт по належнiй цiнi”. Цiна й справдi була ,,належною” – вiд двох до восьми грошiв (мiдна монета) за номер. Це було дуже дорого на тi часи, тому газета виявилась малодоступною для багатьох читачiв. І все ж таки вона вiдiграла велику роль у громадському життi. Невеличкi аркушi, меншi за сторiнки, мiстили багато цiкавих i важливих повiдомлень: про вiйськовi баталiї, виливання гармат, виготовлення пороху, розвиток наук, новини з сусiднiх держав…Петро І доводив, що через газету потрiбно вселяти в читачiв упевненiсть у зростаннi могутностi Росiї, в її перемозi над ворогами. ,,Ведомости” друкувалися спочатку в Москвi, а потiм у Петербурзi. Газета мала вiд двох до дванадцяти сторiнок, окремi номери її виходили тиражем до чотирьох тисяч примiрникiв. Редакцiї на той час не було, а випускав газету ентузiаст нової справи Борис Волков. Згодом на допомогу йому дали ще одного працiвника – Якова Синявiна. Безпосередньо участь у випуску ,,Ведомостей” брав Петро І. Вiн сам переглядав голландськi газети й вiдбирав матерiали, якi варто було перекладати на росiйську мову. Вiн же визначив, про якi подiї в своїй країнi потрiбно розповiсти читачам. Борис Волков пiклувався про те, щоб у газету надходили свiжi новини. Часто газета страждала через неоперативнiсть друкарнi, i тодi Волков писав гнiвнi листи. Запiзнiлi газети, вказував вiн, ,,не сприймуть за новини, а за який – набудь меморiй для iсторикiв”. З випуском газети ,,Ведомости” в Росiї починається епоха друкованих газет. Використана лiтература 1. ,,Твiй друг – газета”, м. Київ, 1961 р. А. К. Рябокляч, Л. Г. Дахненко, М.І. Марущинець, А. Т. Вишняк, Р. М. Зарембовська, В. Л. Нiколенко 6-25 ст. 2. ,,Унiверсальна енциклопедiя”, м. Київ, 2003 р. О. Коваль, М. Попович, І. Дзюба.