Особливості дитячих телевізійних програм на українському телебаченні

Особливостi дитячих телевiзiйних програм на українському телебаченнi ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ Факультет фiлологiї та журналiстики Кафедра журналiстики №___ Допустити до захисту к. фiлол. н., доц.. Каїка Н.Є. «___» ____________ 2009 ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ Студентки 4 курсу за спецiальнiстю 6. 030200 «Журналiстика» Парсяк К. Науковий керiвник: Донецьк 2009 План Вступ Роздiл 1. Специфiка дитячого телемовлення 1. 1 Особливостi дитячої цiльової аудиторiї 1. 2Види дитячих телепрограм 1. 3 Принципи функцiонування сучасного дитячого контенту 2. 1 Сучасний етап розвитку телепрограм для дiтей на українському телебаченнi 2. 2 Проблеми та перспективи розвитку програм дитячого телебачення Висновки ВСТУП Темою бакалаврської роботи стало дослiдження особливостей дитячих телевiзiйних програм на українському телебаченнi. Научна праця мiстить аналiз специфiки дитячого вiщання, його структури, об’єму та принципу функцiонування сучасного дитячого контенту. У данiй роботi були розгляненi проблеми й перспективи розвитку програм дитячого телебачення, проведенi дослiдження в областi дiяльностi українських телемовникiв й продакшн-компанiй, що займаються випуском дитячої телепродукцiї. Вибiр даної теми пояснюється зацiкавленiстю до вивчення принципiв керiвництва в областi медiа i телебiзнесу на дитячому ринку телемовлення, в умовах вiдсутностi правомiрного законодавства та контролю державою над телевиробниками. А також блокування державою каналiв здобутку коштiв телевиробниками у дитячому телемовленнi, що можуть бути отриманi за рахунок вiдмiни заборони на рекламу у дитячих телепрограмах. Актуальнiсть дослiдження зумовлена декiлькома факторами: По-перше, ризькi змiни, що сталися на вiтчизняному телевiзiйному ринку за останнi кiлька рокiв, свiдчать про те, що багато питань пов’язаних з виготовленням та трансляцiєю в ефiрi якiсної дитячої телепродукцiї на українському телепросторi й досi лишаються недостатньо вивченими. Нестабiльнiсть дитячого вiщання на телевiзiйних каналах, заминання справжнього стану речей на українському ринку дитячої телепродукцiї, лише посилює негативне явище цiєї проблеми. поглинання ними iнформацiї, що приходить з екранiв телевiзорiв. Тому питання вiдродження, стимулювання розвитку та створення якiсного дитячого телепродукту в сiтцi мовлення телеканалiв стає на перше мiсце. Оскiльки вiдсутнiсть дитячих якiсних телепрограм на телебаченнi сьогоднi дуже помiтна, тому попит на медiапродукцiю в ефiрi телеканалiв, та бажання вiдродити дитяче телебачення поступово збiльшується. По-третє, дослiдження дитячої аудиторiї сьогоднi, вказує на гiперактивнiсть медiаспоживання неповнолiтнiми телевiзiйних програм, а це у свою чергу визначає її як окремий сегмент серед потенцiйної цiльової аудиторiї українських телеканалiв, яка вiдрiзняється своїми перевагами у виборi тих або iнших телепрограм. Тому власники телеканалiв повиннi сприймати сучасних дiтей як потенцiйну аудиторiю сiтки мовлення телеефiру, та намагатися задовольняти їх потреби у споживанi телепродукцiї, так само, як й дорослої аудиторiї. В. В., Шкопоров Н. Б., Москаленко А., Распопова В. С., КузнєцовГ. В., Щербiна В. М., Полуехтова.І., Лiзанчук В. В, Шкопоров Н. Б. [22,73,42,59, 33,74,34,73]. Перспективи телевiзiйної галузi оцiнюють зарубiжнi дослiдники М., Бурдье П., Рашкофф Д., Харрiс Р., Маклюен М. [9,60,65,37]. Не менш цiкавою з цiєї точки зору є статтi Остапи С., Дунаєцької Н., Богуславська А., Пронькiна А. В.[49,20,7,58] Е., Мацько. І. [67,70,69,3,8,35,41,28,17,40] Загальнi принципи розвитку дитячого телебачення дослiдженi в роботах Мурюкiна Е. В, Пенчук І, Онкович Г., Коноваленко С. В., Допира А.І., Шарiков А. В. [43,56,47,30,21,71]. Всi цi книги, науковi роботи, статтi, дослiдницькi працi були ретельно вивченi при написаннi даного дослiдження. Вагомим в наданнi додаткової iнформацiї, було також звернення до друкованих матерiалiв та електронних ЗМІ, що тематично спрямованих до обраної бакалаврської роботи. Загалом саме тут були опублiкованi рiзнi точки зору спiвробiтникiв телеотраслi, вiдображалися сучаснi схеми iснування дитячого ефiру, оцiнювалися перспективи розвитку дитячого вiщання, були надана iнформацiя стосовно наповнення сiтки мовлення телеканалiв та загальнi показники уподобання телеперегляду дитячої аудиторiї. Матерiалом дослiдження при цьому були офiцiйнi сайти телеканалiв: «Інтер», «Перший Нацiональний телеканал», «ТЕТ», «К1», ТРК «України», офiцiйний сайт Нацiональної Ради України з питань телебачення i радiомовлення та Інтернет ресурс сайту «Телекритика» [51,53,52,55,54,50,61], а також публiкацiї у вiдомих газетах: «День», Київська мунiципальна газета «Хрещатик», «Україна молода» [19,45,7]. Значна увага в процесi дослiдження була придiлена вивченню та аналiзу дитячих телепередач на всеукраїнських телеканалах. питань дiяльностi ЗМІ, то тут вони в основному розглядали дiяльнiсть i досягнення кожного мовця або виробника програм окремо i досить рiдко проводили якiсь паралелi. - систематизацiї дiяльностi українських телекомпанiй в сферi дитячого телемовлення; - виявленню тенденцiй розвитку українського телевiзiйного ринку; - окресленнi перспектив розвитку дитячого телебачення на сучасному етапi; Аналогiчнi дослiдження на цi теми, а також конкретнi даннi вiдносно об’єму дитячого мовлення на українських телеканалах, аналiзу дитячої цiльової аудиторiї, та рейтингу дитячих телепередач на всеукраїнських каналах, зараз мають фрагментарний характер - є лише окремi статтi, що в той чи iншiй мiрi торкаються вивченого питання. вивчення особливостей дитячої телевiзiйної аудиторiї; розкриття особливостей дитячої психологiї медiаспоживання; вивчення сучасних тенденцiй дитячого телемовлення на центральних українських телеканалах; систематизацiя програм, що орiєнтованi на дитячу аудиторiю; аналiз змiсту дитячої телепродукцiї; Об’єктом дослiдження виступають телепрограми для дитячої аудиторiї, що наповнюють сiтку мовлення українських каналiв. Предметом дослiдження дитячi програми на каналах «Інтер», «Перший Нацiональний телеканал», «ТЕТ», «К1», ТРК «України». та формам дитячого мовлення. Дослiджується характеристика особливостi дитячої аудиторiї, як окремого сегменту серед потенцiйної цiльової аудиторiї українських телеканалiв. Видiляється вiкова перiодизацiя на основi якої розробляється типологiя дитячих телепрограм на телебаченнi. У подальшiй роботi розглядаються основнi функцiї ЗМІ, якi повиннi виконувати дитячi телепрограми телевiзiйних каналiв. Роздiл складається з двох параграфiв. сiтка мовлення п'яти загальнонацiональних українських телеканалiв, що пропонують дитячiй телеаудиторiї освiтнi, виховнi, культурно-просвiтницькi та розважальнi дитячi телепередачi, як i зазначено у статтi закону «Про телебачення i радiомовлення». У роздiлi розглядаються проблеми розвитку дитячого мовлення на українському телепросторi. По-перше це створення конкурентоспроможного українського телепродукту. По-друге урегулювання закону, що блокує в Українi ринок дитячої телепродукцiї, а саме заборона на розмiщення в дитячих телепрограмах реклами. Дослiджується перспектива розвитку дитячого контенту, збiльшення кiлькостi передач власного виробництва на українських каналах, а також створення спецiалiзованого українського дитячого телеканалу. Роздiл складається з двох параграфiв. 12 травня 2009 року. 1. Парсяк К., Овчаренко К. Ю. Особливостi дитячих телевiзiйних телепередач на українському телебаченнi. //Збiрник матерiалiв I Мiжвузiвської студентської науково-практичної конференцiї. – Донецьк: Вид-во ДІСО, 2009. – Випуск 1. – 100 с. РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ДИТЯЧОГО ВІЩАННЯ Свiт сучасної дитини тiсно пов'язаний iз засобами масової комунiкацiї (медiа), до яких традицiйно вiдносять кiнематограф, телебачення, пресу, вiдео, Інтернет, супутникове телебачення тощо. Їх популярнiсть визначається такими факторами: використання терапевтичної, компенсаторної, рекреативної, естетичної, пiзнавальної, iнформацiйної, комунiкативної, моральної, соцiальної, катарсичної чи iнших функцiй мистецтва; опора на видовищно-розважальнi жанри, стандартизацiю, серiйнiсть, сенсацiйнiсть, систему «емоцiйних перепадiв», що дозволяє здiйснювати розрядку нервової напруги глядачiв; гiпнотизм, угадування бажань публiки, iнтуїцiю тощо. Розглянемо данi, отриманi в ходi дослiдження, проведеного ЮНЕСКО ще в 1997-1998 роках. «Із 5000 дiтей (мешканцiв 23-х країн), 91 % мають можливiсть дивитись телевiзор. Присутнiсть iнших ЗМІ має такi вiдсотковi показники: преса - 85 %, магнiтофон - 75 %, комiкси - 66 %, вiдеомагнiтофон - 67 %, вiдеоiгри - 60 %, персональний комп'ютер - 63 %, Інтернет - 29 %» [67]. Звiсно, що з роками вплив цих засобiв масової комунiкацiї на населення багатьох країн свiту та поданi вiдсотковi показники набагато пiдвищилась. Щодня в середньому дiти дивляться телевiзор три години на день, що складає майже наполовину бiльше часу, нiж ними придiляється iншим видам дiяльностi. Для порiвняння, «слухання радiо - 1,1 години, слухання аудiокасет (CD) - 0,9 години, комп'ютер - 0,64 години» [67]. У дитячому свiтi спостерiгається бездумне, поглинання iнформацiї, що приходить з екранiв телевiзорiв, комп'ютерних монiторiв, iз радiоприймачiв. «Школярi вiддають перевагу рiзного роду розважальним шоу, «мильним операм», серiалам, жанровим комп'ютерним iграм тощо. Занурюючись в iнформацiйний, вiртуальний свiт, дитина дуже часто навiть й не замислюється над змiстом того, що нею сприймається» [67]. Таким чином, поступово притупляється потреба у придбаннi знань, спiлкуваннi з прекрасним, у духовно-естетичному збагаченнi. Але ж численнi тиражi газет, журналiв, програми радiо й телебачення, кiнофiльми та комп'ютернi мережi несуть людям усi види соцiальної iнформацiї - економiчну, наукову, полiтичну, естетичну тощо. Для дитини, яка вiдноситься до типу глядачiв i слухачiв,що споживає будь-яку iнформацiю, медiамистецтва виконують лише розважальну функцiю. «Серед дослiдникiв, педагогiв, психологiв з'явився спецiальний термiн - iнформацiйна криза, тобто неможливiсть переробити iнформацiю, знайти та вiдiбрати з величезного потоку найбiльш актуальну та задовольняючу потреби людини, що сприяє духовному збагаченню та всебiчному розвитку» [67]. Засоби масової комунiкацiї та iнформацiї можуть сприяти позитивному розвитку людини, але в той же час спустошенню, духовнiй, моральнiй, естетичнiй кризi особистостi. Засилля низькопробної в художньому та змiстовному вiдношеннi дитячої теле - та кiно- продукцiї, де постiйно присутнi сцени насильства, вимагають вiд дитячих ЗМІ, пiдсилювати увагу до виховання дитини, розвивати високий рiвень художнього сприйняття, пiзнавальнi iнтереси та творчi можливостi особистостi. Дитячi засоби масової iнформацiї, протягом двох столiть, пройшли довгий iсторичний шлях, багато в чому вiдмiнний вiд дорослої журналiстики: вiд журналiв, газет кiнця XIX-початку XX столiть, до розвитку дитячої радiо- i тележурналiстики. Першою регулярною дитячою програмою журнального типу на ТВ (праобразом сучасних телепередач) був «Юнiй пiонер», а однiєю з перших радiогазет був «Пiонерський свiтанок». Вже тодi формується система ЗМІ, до якої входять газети, журнали, теле – i радiопередачi, призначенi для юних глядачiв, якi створюються саме дiтьми [70, с. 75]. Дитячi ЗМІ сьогоднi – це «самостiйний компонент загальної системи ЗМІ» [22, с. 96]. А в суспiльствi, що трансформується, роль цих засобiв масової iнформацiї значно посилюється. Телебачення має великi можливостi впливу на дiтей, i тому є одним з найвагомiших факторiв родинного виховання та розвитку дитини. Значення ЗМІ орiєнтованих на дитячу аудиторiю, помiтно росте з кожним роком. розумiється формування й трансляцiя телепрограм (власне - телевiзiйне вiщання) - один iз засобiв масової комунiкацiї. Телебачення синтезує у своїх передачах безлiч iнформацiйних жанрiв i рiзних видiв мистецтва [23, с. 164 ]. i юнацтва. За вмiстом жанрiв i формам дитяче телебачення досить рiзноманiтне: казки, публiцистичнi програми, пригодницькi, науково-фантастичнi, науково-популярнi фiльми, зустрiчi iз цiкавими людьми, вiкторини, конкурси, мультфiльми [23, с. 56 ]. «Сучаснi мас-медiа значною мiрою нiвелюють соцiокультурне вiдтворення окремої особистостi, орiєнтуючи її на масове споживання створюваних стереотипiв, що пiдриває основу iндивiдуальностi» [36, с. 112]. Масове споживання найбiльш характерне для дитячої аудиторiї. За допомогою телебачення у свiдомостi дитини створюється образ реальностi, виробляється стиль i лiнiя поведiнки, формується ставлення до життя. Важливо знати, наскiльки дитяче телебачення спроможне прищепити своїм маленьким глядачам принципи моральностi, етики та iншi позитивнi якостi. Тому питання взаємодiї цього середовища i ЗМІ набуває особливої гостроти. На початку нового столiття виявилося, що телевiзор тримає першiсть у дозвiллi нового поколiння. Малята-дошкiльники проводять бiля екрану близько двох годин щодня, а лiдерами перегляду телевiзiйних передач були пiдлiтки у вiцi вiд 13 до 15 рокiв, якi дивилися його бiльше трьох з половиною годин у день. З'ясувалося, що дiти дивляться на телебаченнi не тiльки мультфiльми, дитячi серiали, передачi та художнi фiльми. Вони є найбiльш активними реципiєнтами рекламного повiдомлення (у середньому кожний другий дошкiльник дивиться рекламу та телепрограми, що орiєнтованi на дорослу аудиторiю) [11, с. 84]. Телебачення є не тiльки головним джерелом iнформацiї про поточнi подiї, але й, по сутi, головним осередком знань, що формує певну картину свiту у дiтей, випереджаючи в цьому такi традицiйнi iнститути соцiалiзацiї, трансляцiї знань i культурних цiнностей, як родина й система освiти. Дiти – потенцiйнi глядачi та слухачi, тому мають певну специфiку як окремий сегмент аудиторiї: вони слухають i дивляться все. На вiдмiну вiд бiльшостi дорослих радiослухачiв i телеглядачiв, смаки й погляди їх ще не сформованi, у них не розвиненi критерiї оцiнки. Зрозумiло, вони бачать i чують у вiдповiдностi зi своїм, дитячим, сприйняттям i орiєнтованi на дитячi передачi, однак нiхто й нiщо, як правило, не заважає дитинi слухати й дивитися будь-якi дорослi радiопередачi й телепрограми [37, с. 234]. Дослiдники виявили кiлька стiйких вiкових особливостей у поводженнi дiтей i пiдлiткiв, що характеризують їх телевiзiйнi смаки. Головна особливiсть: переваги типiв передач мiняються в мiру дорослiшання, i цi змiни вiдбуваються в середньому кожнi три роки. Телеглядачi-малята (до 3 рокiв) вiддають превагу передачам розвиваючого характеру, орiєнтованi саме на цей вiк, однак їх майже немає. У зв'язку iз цим у малят роль вихователя грає реклама. Майже немає й телепередач для дошкiльникiв (вiд 3 до 6 рокiв), молодших школярiв ( 6-8 рокiв). У цьому вiцi дiти чекають вiд телебачення такi види передач, як ляльковi форми програм, цирк (насамперед клоуни й дресированi тварини), а також мультфiльми. Молодшi школярi ( 9-11 рокiв) найбiльше полюбляють мультфiльми де в ролi головних персонажiв виступають тварини або герої - напiвлюди-напiвтварини чи фантастичнi iстоти, а пiдлiтки вiд 12 рокiв вiддають перевагу мультфiльмам персонажами яких є люди. Цей вiк вiдрiзняється величезним споживанням, великої кiлькостi телепрограм рiзноманiтних жанрiв (художнiх фiльмiв, серiалiв, ток-шоу, розважальних телепередач), орiєнтованих на рiзнi вiковi категорiї глядачiв [14, с. 336]. Юнi глядачi дивляться всi програми - дитячi й дорослi. У результатi специфiчнi дитячi телеуподобання й переваги нiвелюються, вiдбувається зближення їх з дорослими. Нарiвнi з дорослими дiти дивляться фiльми з еротикою, насильством i убивствами. Дiти наслiдують дорослим i iмiтують моделi й зразки поводження, широко представленi на телеекранi. Образи героїв фiльмiв або ведучих у програмах, яким дiти наслiдують, повиннi бути сильними, спокiйними, доброзичливими; - необхiднi програми, якi допомагають дитинi побачити позитивнi приклади дорослих (людей мистецтва, науки, утворення), а також своїх однолiткiв, якi вже домоглися в життi успiхiв. Ми бачимо, що загальна тенденцiя – це замiщення продукцiї дитячої культури продукцiєю масової «дорослої» культури. У цiлому ця низькопробна продукцiя являє загрозу для психiчного й морального здоров'я дитини [72, с. 476]. У вiцi близько 12 рокiв вiдбувається кардинальна, рiзка змiна телевiзiйних переваг, усвiдомлення своєї причетностi до суспiльства, насамперед, до свого поколiння. У 15-16 рокiв спостерiгається новий стрибок у телевiзiйних орiєнтацiях [14, с. 337]. Журналiсти, що працюють над створенням передач для дiтей несуть велику вiдповiдальнiсть за спрямованiсть i якiсть телепрограм. Таким чином, вони беруть участь в процесi виховання дитячої аудиторiї. У зв'язку з цим проблеми вмiсту, форми i методiв роботи з дитячої аудиторiї, i спадкоємнiсть традицiй в цiй сферi вимагають уважного i зацiкавленого вивчення. Але передач, якi виховують, утворюють i формують вiдповiдну iдеологiю, на українському телебаченнi просто немає. Створення цих програм вимагає високого професiоналiзму, дитячої культури i психологiї. Завданнями дитячого телевiзiйного каналу є створення самого широкого дiапазону пiзнавальних, iгрових, дидактичних, виховних, культурологiчних, спортивних i iнших програм для реалiзацiї за допомогою сучасних засобiв медiа культури, адаптованих до дитячого сприйняття, тих високих стандартiв iнтелектуально-емоцiйного розвитку, якi висуває сьогоднiшнiй час. Крiм того, цей канал повинен готовити школярiв до включення в сучасну структуру соцiокультурних зв'язкiв, формувати в нових поколiннях те, що сьогоднi ми називаємо «нацiональною iдеєю», тобто патрiотизм, цивiльну позицiю, високi моральнi переконання. Однiєї з важливих функцiй Дитячого телевiзiйного каналу повинне бути створення єдиного iнформацiйно-образного простору для дiтей i їхнiх батькiв. Програми всiх жанрiв i видiв повиннi будуватися й по змiсту, i по виконанню таким чином, щоб вони могли стати об'єднуючим фактором протиставлення «батьки й дiти» [8, с. 167]. Специфiка дитячої журналiстики полягає в «чiтко вираженiй орiєнтацiї на дитячу аудиторiю» i у використаннi властивих тiльки їй «прийомiв вiдображення дiйсностi, власних виразних засобiв, форм, способiв контакту з аудиторiєю» [43,с. 213]. Видiлення дiтей в якостi окремої соцiальної категорiї стає вiдносно новою традицiєю на українському просторi. Ця категорiя прийняла найбiльш яскраву форму в перiод масового виробництва iндустрiального суспiльства, коли розвиток отримав маркетинговий пiдхiд, що упровадив сегментацiю суспiльства по вiдмiнним цiльовим групам. В сферi телебачення це виразилося у випуску нових дитячих проектiв, спецiалiзованих дитячих передач на українському телебаченнi. Своєрiдними в дитячiй журналiстицi є прiоритети в областi завдань. Основнi з яких сприяють формуванню особистостi й додають естетичне задоволення дитинi при переглядi дитячих телепередач» [8, с. 172]. можливiсть дивитися програми телебачення. На момент сприйняття звернення, аудиторiя роздiлена на групи людей. Аудиторiя є не лише об’єктом впливу, але й безпосереднiм учасником комунiкацiї [3, с. 116 ]. Розрiзняють реальну i потенцiйну аудиторiю конкретної передачi, програми i телебачення в цiлому. Потенцiйна аудиторiя - це число людей, що мають технiчну можливiсть (завдяки наявностi телевiзорiв i передавальної мережi в данiй мiсцевостi) дивитися передачi, реальна - число телеглядачiв, що практично реалiзовують цю можливiсть. Визначення певних типiв аудиторiй, окреслення їх характерних ознак, безумовно, сприяє ефективностi дiяльностi ЗМІ. Вiк аудиторiї традицiйно є одним з типоформуючих ознак у дитячiй тележурналiстицi. Серед факторiв успiху дитячого вiщання важливе мiсце займає чiтке подання про вiковi особливостi цiльової групи. Це робить необхiдним аналiз вiкової психологiї й, насамперед, вивчення особливостей сприйняття дiтьми рiзних вiкiв телепрограм. Дослiдження даної аудиторiї показує гiперактивнiсть медiаспоживання неповнолiтнiми телевiзiйних програм, що в свою чергу, визначає його як окремий сегмент серед потенцiйної цiльової аудиторiї українських телеканалiв. Науковi розробки вчених-теоретикiв, вiтчизнянi i зарубiжнi соцiологiчнi дослiдження говорять про наявнiсть певних вiкових груп аудиторiї, якi вiдрiзняються своїми перевагами у виборi тих або iнших телепрограм. Виходячи з цього можна видiлити вiкову групу, на основi якої й розробляється типологiя дитячих телепрограм. «Дослiдники у сферi дитячої педагогiки i психологiї виявили кiлька стiйких вiкових особливостей у поведiнцi дiтей i молодших пiдлiткiв, що характеризують їхнiй телеперегляд. Головна особливiсть: переваги у телевiзiйному переглядi змiнюються вiдповiдно до дорослiшання дитини, i такi змiни вiдбуваються приблизно кожнi три роки» [69, с. 98]. Вiкова перiодизацiя, на основi якої ми розроблятимемо типологiю дитячих програм на телебаченнi, була запозичена у професора Інституту журналiстики i масової комунiкацiї І. Пенчук: - дошкiльний вiк – вiд 3 до 6 рокiв (iнодi до 7 рокiв); Дослiдники розрiзняють наступнi типи аудиторiї: аудиторiя з пасивно-споживацьким ставленням; активна, соцiально зрiла; iнфантильна, з несформованими iнтересами; - «домашня», зi стiйкою системою iнтересiв у сферi дозвiлля [73, с. 23]. Телебачення впливає на аудиторiю, пропонуючи вiзуальну картинку, яку люди сприймають як доволi достовiрну. Зоровi образи запам’ятовуються краще, нiж вербальнi, i довше зберiгаються в пам’ятi. Телебачення здатне в рiзних соцiальних умовах, переслiдуючи рiзнi цiлi, або стимулювати соцiальну активнiсть людини, або перетворювати людину на бездумного споживача. У пiвтора-два роки дитина жваво реагує на бурхливу зовнiшню дiю. Раннє дитинство. Це найменш вивчена вiкова група, якiй українське телебачення нiколи не придiляло уваги. Провiдна дiяльнiсть дитини на цьому етапi – наочна, спрямована на засвоєння суспiльно вироблених способiв дiї з предметами. Вiдбувається iнтенсивний розвиток мовлення та iнтелекту. Основне психологiчне надбання дитини в цьому вiцi – можливiсть порiвняти свої дiї з дiями дорослої людини. У цьому вiцi дитина досить чутливо реагує на рекламу. Тому вже з раннього дитинства дiти перетворюються на зосереджених телеглядачiв найрiзноманiтнiших авантюрних сюжетiв – незалежно вiд того, до якої вiкової аудиторiї вони належать [56, с. 27]. У вiцi вiд 3 до 6 рокiв провiдним типом дiяльностi дитини є гра. Крiм того, в цей перiод дитина цiкавиться малюванням, елементарною працею, позитивно реагує на казку. У дитини з’являється перший цiлiсний свiтогляд, первиннi етичнi норми, виникає особиста свiдомiсть. Починаючи з трьох рокiв, дiти вiддають перевагу мультфiльмам i ляльковим виставам. Кiнофiльми ще сприймаються не зовсiм адекватно. У цьому вiцi починає проявлятися статево-рольова приналежнiсть. Хлопчики вiддають перевагу iграм у солдатики, машинки та iншу технiку, а дiвчатка обирають «доньки-матусi». У дошкiльному вiцi дiтям подобаються персонажi тварини. Проте, варто пам’ятати, що в цьому вiцi вони ставляться до тварин, як до рiвних собi. Дiти до 6 рокiв чутливi до дидактики, до нормативних елементiв [56, с. 29]. У дiтей молодшого шкiльного вiку (6–9 рокiв) домiнує учбова дiяльнiсть. Важливо пам’ятати про змiни у системi соцiальних вiдносин. Поява рефлексiї, розвиток пам’ятi, волi. Гра зберiгає своє значення, але змiнюють свiй характер [36, с. 11]. Найпривабливiшi типи телепоказу – мультфiльми, ляльковi вистави, цирк, активнi iгри з елементами навчання. У цей перiод на формування дитини позитивно впливає використання групової форми участi дiтей у передачi. Ми нерiдко спостерiгаємо за тим, як дiвчата у вiцi 5–6 рокiв iмiтують в iграх героїнь вiдомих серiалiв. Серiали дуже зручнi для дитячого сприйняття, оскiльки в них усе дуже просто i зрозумiло: хто добрий, хто злий, мотиви вчинкiв – все однозначно [62, с. 54]. На вiдмiну вiд дiвчат, у вiльних iграх хлопцiв переважають ситуацiї агресiї – аварiї, вбивства, вiйни. І якщо на дiвчат бiльший вплив має реклама,то на хлопцiв – мультиплiкацiйнi фiльми i бойовики [12, с. 101]. Головним психологiчним надбанням молодших пiдлiткiв (дiти вiком 9–12 рокiв) є вiдкриття власного “Я”, усвiдомлення своєї iндивiдуальностi. У цьому вiцi дiти вiдрiзняються високою активнiстю, потребою у дiї. Це перiод допитливостi, подорожей i пригод. Продовжується iнтерес до передач про тварин i природу, щоправда з iншими вiдтiнками. Мультфiльми як i ранiше цiкавлять, але тепер частiше з фантастичними героями. З’являється iнтерес до розгорненого оповiдання. Саме у цьому вiцi популярними стають художнi фiльми i серiали. Виникає великий iнтерес до iгрових передач. Позитивно сприймаються команднi змагання. Обсяг телеперегляду помiтно зростає [56, с. 33]. 1. 2 Види дитячих телепрограм дiяльнiсть, що має не перехiдний i не випадковий, а загальний закономiрний характер. Функцiя включає в себе i мету, i засоби, вона виражає сутнiсть,суспiльне призначення ЗМІ, визначає їх роль як суспiльного iнституту. Функцiї мають властивiсть взаємопроникнення, знаходяться в органiчнiй взаємозалежностi, постiйно взаємодiють» [42. с. 171]. З функцiй ЗМІ, що характеризують дiяльнiсть телевiзiйних каналiв, а саме наповнення їх сiтки мовлення сучасними дитячими телепередачами, вiтчизнянi теоретики видiляють виховну, освiтню, розважальну (рекреативну) , соцiологiчну. Отже, прiоритетними для сучасних дитячих передач ми вважаємо наступнi: Функцiя виховання Науковцi розглядають виховнi функцiї телебачення через призму завдань нацiонального виховання. Природно, адже процес державотворення в Українi триває, i основним завданням тележурналiстiв залишається сприяння державнiй iдеологiї, пiднесенню нацiональної культури, а головне виховання, змiцнення поколiння, здатного збудувати державу, яку поважали б у свiтi. не можна назвати позитивними, оскiльки невiдповiднiсть свiтосприйняття, певних суто нацiональних характеристик спричиняють у молодого поколiння психологiчнi розлади самосвiдомостi. Телеефiр пропонує глядачам захiдний тип героя, безжалiсного, цинiчного, але який завдяки саме цим якостям досягає успiху. Такий погляд на життя не може не позначитися на психiчному сприйманнi навколишнього свiту дитини. Ось чому завданням телевiзiйних працiвникiв, а особливо журналiстiв, повинно бути виховання дiтей на ґрунтi нацiонального патрiотизму» [35, с. 139 ]. передач. Зараз для дитини потрiбнi якiсно новi передачi, якi б допомогли малечi знайти своє мiсце у суспiльствi, стати повноцiнною особистiстю. Досягти такої мети можна, сповiдуючи певнi принципи, використовуючи спецiальнi методи виховання. Першим з них є — пряме навчання цiнностей, яке передбачає застосування декiлькох послiдовних прийомiв: засвоєння iнформацiї через пояснення, розповiдi, лекцiї на моральнi теми, запам'ятовування, вiдтворення. Продуктивним прийомом є пояснення i керована дискусiя, якi проектують моральнi принципи. Цiкавою i корисною є ролева гра, пiд час якої учень уявляє себе в певнiй соцiальнiй ролi. «Не менш ефективним методом виховання є опосередковане навчання повноцiнному сприйняттю вартостей. Це художнi та мультиплiкацiйнi фiльми, вiдео клiпи i навiть рекламнi ролики. Саме вони формують у дитини стереотипи поведiнки, зразки краси, престижу. Важливо, щоб цi телевiзiйнi продукти не спотворювали уявлення про моральнi вартостi. Цiлком придатними для ТБ є такi виховнi методи як навiювання, навчання, переконування, схвалення та осудження. Часто цi методи взаємодiють, переходячи один в iнший» [35, с. 145]. Метод навчання має спiльнi риси з методом впливу або переконання. Застосовуючи його, дитинi пропонується пережити в процесi дiяльностi певний елемент поведiнки. Тому телевiзiйнi матерiали повиннi ґрунтуватися на позитивно забарвлених фактах реального життя. Навiть говорячи про негативне, журналiст повинен наповнювати матерiал оптимiстичним настроєм, вiдчуттям того що погане мине, i все прийде до ладу. штампiв, усiм вiдомих iстин. На жаль, сьогоднi на українському телебаченнi бiльше уваги придiляється розважальнiй, анiж виховнiй функцiї. Але слiд пам'ятати, що навiть розвага виховує. Тому у дитячому телепродуктi повиннi гармонiйно поєднуватись розважальне виховання й iнтелектуальна наповненiсть. Створюючи нове ТБ, необхiдно враховувати, що дитину треба вчити мислити цiкаво й не ординарно [35, с. 147]. Зважаючи на усе вище сказане, журналiст повинен вiдчувати усю свою вiдповiдальнiсть перед молодою аудиторiєю, розумiти свою мету, а не робити програму заради самої програми. Бо тiльки професiйне, високоморальне телебачення зможе виховати людину високодуховну, зрiлу, яка у подальшому життi зможе вiдстояти свою думку та iдеали. Освiтня функцiя iнформацiю запам'ятовувало й вiдтворювало, а сучаснiй людинi доводиться самостiйно вiдбирати необхiдний матерiал i знання з її величезного потоку. Саме тому сучасних дiтей необхiдно вчити самостiйно орiєнтуватися в цьому iнформацiйному полi» [59, с. 380]. Освiтня функцiя телебачення передбачає не лише формування знань та вмiнь, але й i формування особових якостей, свiтогляду дитини. Одночасно з освiтою, цей процес реалiзує й виховну функцiю телеглядачiв, формуючи їх переконання, етичнi, трудовi, естетичнi погляди, переконання, систему iдеалiв, стосункiв, потреб, фiзичну культуру, тобто сукупнiсть якостей особи, характерних для людини соцiалiстичного типа. Сьогоднi особливо помiтна вiдсутнiсть освiтньої функцiї на українському телебаченнi, яке iснує за рахунок рейтингiв та рекламних прибуткiв. Освiтня роль ЗМІ тiсно пов'язана з їх функцiєю соцiалiзацiї. Рекреативна функцiя продукцiя (вiдео клiпи, комедiйнi фiльми, телепередачi.) створюється, як правило, спецiалiзованими телекомпанiями. Журналiсти iнодi беруть участь у таких програмах у ролi ведучих, а також редакторiв» [ 33, с. 159]. Хоча розважальний блок телепрограм посiдає перше мiсце у сiтцi вiщання телеканалiв та вважається найоб'ємнiшим у вiдсотковiй кiлькостi, вiдношення до цiєї функцiї завжди було неоднозначним. Деякi вченi, такi як П. Лафарг, Н. Я. Данилевський, С. Г. Струмилiн, Б. Г. Ананьєв схильнi ставитися до неї, як до невiд'ємної частини культури, необхiдної для задоволення найважливiших людських потреб. Іншi, такi, як, наприклад, В. Беньямiн у роботi «Твiр мистецтва в епоху його технiчної вiдтворюваностi» уважають розвагу негативним явищем, тобто негативним рiзновидом соцiального поводження, куди окрiм сучасного мистецтва входять кiно з телебаченням. Деякi соцiологи, подiбно Ж. Дюмазедье, розглядають рекреативну функцiю, лише через призму дозвiлля, деякi – як щось бiльше глобальне, як своєрiдний прошарок культури, що володiє унiкальними, властивими тiльки їй властивостями. Головною особливiстю розважальних передач є орiєнтацiя їх на виконання вузького кола специфiчних функцiй, у зв'язку iз чим, власне кажучи, теоретики й видiляють розважальнi програми в окрему групу. Передачу можна назвати розважальної, якщо вона задовольняє наступнi глядацькi потреби: - одержання задоволення, позитивних емоцiй ; - вiдхiд вiд реальностi; - азарт; - емоцiйне осмислення комiчного (гумор) [1] Розважальнi передачi – є важливим елементом соцiального регулювання й, тим бiльше, соцiальної iнтеграцiї. І кожна з них у вмiлих руках журналiста, здатна зробити бiльше, навiть нiж науково-популярна програма. «Пiд функцiєю соцiалiзацiї розумiється передача культурних здобуткiв, засвоєння дитиною норм, цiнностей, зразкiв поведiнки, що дозволяють їй адаптуватися до соцiальної дiйсностi. Сутнiсть соцiалiзацiї полягає в поєднаннi пристосування (адаптацiї) i самоствердження людини в умовах конкретного суспiльства» [42, с. 174]. суспiльних зв'язкiв i криза родини, соцiальне сирiтство та кримiналiзацiя суспiльства – сучасна епоха «культурного вибуху» висуває пiдвищенi вимоги до фiзичного, психологiчного, морального й духовного здоров'я маленького громадянина, приреченого виживати в таких умовах [33, с. 184]. «Найважливiшими ознаками несприятливої соцiальної ситуацiї для зростаючої особистостi є руйнування уставлених протягом тисячолiть природних iнститутiв соцiалiзацiї – родини та дитячого спiвтовариства, змiна морально-психологiчного клiмату в суспiльствi, вплив засобiв масової iнформацiї, зокрема, реклами» [33, с. 185]. якостi повноправного члена суспiльства, до якого вiн належить» [ 32, с. 79]. Отже навчальний, розважальний, виховний вплив телебачення на дiтей сьогоднi є досить актуальним. Простiше кажучи, за допомогою передач i мультфiльмiв дитина вивчає навколишнiй свiт. Завдяки тому, що дитячi телепрограми є важливим джерелом iнформацiї, у дитини формується i розширюється знання про свiт. У зв'язку з цим, саме зараз серед важливих i прiоритетних завдань суспiльства в число перших слiд включити вiдродження дитячого освiтнього, учбового телебачення й розвиток освiтнiх мультимедiйних телевiзiйних технологiй. Вiдомо, що навчально-виховнi програми впливають на дiтей, розширюють коло їхнiх пiзнань та доповнюють знання, що одержанi ними у школi. Цi програми бiльш привабливi для дiтей у порiвняннi з методами, що використовуються в шкiльних закладах, тому що дитяче телебачення має можливiсть розвивати здатнiсть маленьких дiтей до творчостi. Це здiйснюється шляхом зупинки кадрiв i порiвнянь, приведення приклада, питання, спонукання мислення, уяви й спонукання до творчостi взагалi [75, с. 324]. Однак необхiдно брати до уваги, що в мiру дорослiшання дитини виховна й навчальна роль телебачення знижується. Крiм того, у сьогоднiшнiй ситуацiї постiйної боротьби за українiзацiю, дитяче телебачення можна розглядати як ще один зi способiв пропаганди мови. Дитяче телебачення сьогоднi складається з певного вiдсотку телепрограм, що входять до сiтки вiщання українських телеканалов. Визначимо поданi термiни: спортивних, дитячих та музично-розважальних програм [74, с. 114]. Телепрограма – це сукупнiсть телевiзiйних передач, що мають постiйну назву, виходять в ефiр не рiдше одного разу в рiк, та зареєстрованi вiдповiдно до чинного законодавства [74, с. 120]. Телепередача – це послiдовнiсть повiдомлень або iнших матерiалiв, що пiдготовленi й призначенi для телемовлення. Передачi вважаються окремою, закiнченою в органiзацiйному та тематичному вiдношеннi частиною телепрограми [74, с. 120]. - iнформацiйно-публiцистичнi програми; - художнi програми; - телевiзiйнi iгри й розважальнi програми; - телепрограми для дiтей i юнацтва; - реклама на телебаченнi; [71, с. 24] Також телепрограми можливо роздiлити за видами художнього телебачення: - теледрама (i її рiзновиду : трансляцiя театрального спектаклю, адаптацiя, телеспектакль); - багатосерiйний телефiльм; - кiнофiльм на телеекранi; - музика на телеекранi; [71, с. 25] Анiме (вiд япон. [анiме], вiд англ. [animation] – анiмацiя) — японська мультиплiкацiя, яка представляє собою величезний сегмент дитячого вiщання на українському телебаченнi й займає бiльше годин телевiзiйного ефiру. Першим i фундаментальним достоїнством анiме є небачений дiапазон тем i пiджанрiв цього мистецтва. Головна вiдмiннiсть вiд мультиплiкацiї iнших країн полягає в тому, що анiме, в основному, робиться з розрахунку на пiдлiткову та дорослу аудиторiї. Стиль анiмацiї характеризується насиченiстю кольорiв i деталей графiки. Анiме часто вiдрiзняється характерною манерою зображення персонажiв. Сюжети анiмацiї часто наповненi фантастичним або футуристичним змiстом. Випускається у формi телевiзiйних серiалiв, а також фiльмiв, що розповсюджуються на телебаченнi [29]. причому розходження мiж малюнками при переглядi плiвки складаються в природнi рухи. Однак методи blue-box i комп'ютерного накладення зображень фактично теж є мультиплiкацiєю. Дотепер iснує i як жанр (в основному завдяки американському й радянському напрямкам мультиплiкацiї), i як технiчний спосiб при виготовленнi добуткiв рiзних жанрiв, особливо з рекламними цiлями або рекреацiйною функцiєю. Мультиплiкацiя як форма мистецтва розвивалася екстенсивно з пошуком нових i несподiваних напрямкiв. Існують повнометражнi мультфiльми, побудованi за законами драматичної композицiї й призначенi в основному для кiнопрокату, та телеперегляду. Формально мультфiльм (навiть серiал) не є специфiчно телевiзiйним добутком, однак своєрiдна «iнтимнiсть», камернiсть сприйняття приводить до того, що основним мiсцем мультфiльму стає домашнiй телеекран. Загалом на українських телеканалах транслюється багато iноземних мультфiльмiв, серед яких разом iз високоякiсними, мiстяться медiапродукти низькопробного зразка, що пропонують дитячiй аудиторiї демонстрацiю бiйок, гонитви, сцен фiзичного придушення, знищення противникiв, вiдкритого насильства, хоча й для досягнення благих цiлей. Подiбнi мультфiльми, або анiмацiї несуть у дитячу аудиторiю невиправдано високу дозу жорстокостi й агресивностi. Мультфiльми на кшталт «Сiмпсонiв» або «Футурами» -не призначенi для малої глядацької аудиторiї, але будь-якi анiмацiйнi фiльми, що транслюють на телебаченнi обов’язково привертають пiдвищену увагу дiтей молодшого вiку, та й частенько пiдносяться телеканалами як дитячi мультсерiали. Альтернативу американським мультфiльмам представляють старi добрi радянськi мультики - прекраснi, повчальнi, але знятi, на жаль 20-30 рокiв назад, що не можуть конкурувати з якiсними мультимедiйними стандартами сучасної анiмацiї,тому будуть на жаль менш зрозумiлi й цiкавi новому поколiнню дiтей [29]. 3. Дитячi передачi. Спецiальнi дитячi передачi становлять незначний обсяг у дитячому вiщаннi українських телеканалiв, i створюються як правило на держаних та обласних ТРК. На ведучих комерцiйних телеканалах значно знижений обсяг дитячих програм власного виробництва, а на деяких подiбного телепродукту й зовсiм немає. У число дитячих у звiтах телекомпанiй попадають передачi, тематика й границi аудиторiї яких розмитi. Немає спецiальних програм для маленьких (до 3 рокiв), для молодших пiдлiткiв ( 9-11 рокiв), для юнацтва. Спостерiгаються спроби замiни спецiальних дитячих телепередач, на мультфiльми,дитячi фiльми та серiали. До того ж деякi телеканали вiдмовляються транслювати дитячi програми в прайм-таймi, ставлячи їх показ на 4-6 ранку. 5. Дитячi телесерiали. Телесерiали для дiтей займають ще менше часу в ефiрi, нiж дитячi передачi. На будь-якому, узятому навмання телеканалi, щодня виходить кiлька телесерiалiв для дорослих - як вiтчизняних, так i закордонних (причому останнi роки частка вiтчизняних стрiчок у серiальном кiнопоказi росте). На жаль, це не ставиться до серiалiв для дiтей. У тiм скромному наборi дитячих серiалiв, що сьогоднi iснує на телебаченнi, вiтчизняних стрiчок практично немає. 6. Фiльми для дiтей. Художнi фiльми для дiтей представленнi у телепросторi, як найчисленна категорiя телепрограм дитячого вiщання. Їхня присутнiсть у телевiзiйному ефiрi звичайно не перевищує десяти годин на мiсяць. Виключення становлять перiоди шкiльних канiкул, коли загальна тривалiсть показу дитячого кiно зростає до 30 годин. Варто зазначити, що у передачах вiтчизняного телебачення для дiтей виразно виявляється «американський акцент» i третину всього об'єму дитячого мовлення складають так званi родиннi комедiї американського виробництва (якi за жанром не можливо прирахувати до дитячих стрiчок). Отже телевiзiйна полiтика кiнопрокату орiєнтує цiннiснi подання сучасного пiдлiтка особливим образом: жанрово-тематична специфiка художнiх фiльмiв зорiєнтована на «американiзацiю» пiдлiткової субкультури. Бiльше того, частина фiльмiв, трансльованих по українському телебаченню, є серiалами (в основному американськими й пiвденноамериканськими), що припускає не просто регулярне проведення глядачами великої кiлькостi часу перед екранами в певнi години, але й iдентифiкацiю з персонажами, якi iстотно впливають на свiтосприйняття пiдлiтка [64]. 1. 3 Принципи функцiонування сучасного дитячого контенту що говорять про ступiнь попиту глядачiв на програми певних жанрiв. Вiдомо, що найактивнiшою та численною глядацькою аудиторiєю завжди були дiти й пiдлiтки. Вони починають дивитися телевiзор у вiцi приблизно вiд двох рокiв. Існує багато бiлих плям у висвiтленнi дитячої тематики в засобах масової iнформацiї. Вiтчизняний телеефiр не адаптований до дитячих iнтересiв. І тому питання збiльшення програм для дiтей у вiтчизняному ефiрi багато в чому залежить вiд зацiкавленостi рекламодавцiв, адже українське законодавство забороняє переривати дитячi передачi рекламними роликами. У пунктi 4 статтi 13 Закону України «Про рекламу» зазначено: «Забороняється переривати з метою розмiщення реклами трансляцiї програм для дiтей» [10]. Тому для дитячих телепередач дуже складно знайти спонсорiв, i сьогоднi вони все ще залишаються малобюджетними. з'явилися новi жанри телепередач i типи телевiзiйних видовищ. Але найбiльша частка ефiру сьогоднi спрямована на загальнiй кiнопоказ стрiчок. У цьому контекстi пiд кiнопоказом розумiється частина телеефiру, що мiстить у собi художнi кiнофiльми, а також телевiзiйнi фiльми й серiали. Подiбного обсягу кiно на загальнодоступних телеканалах в захiдних країнах свiту немає. Можна сказати, що щоденна телепрограма сучасного українського глядача майже наполовину складається з кiнопродукцiї (кiнофiльмiв i телесерiалiв), анiмацiї й документальних фiльмiв. Доповненням до цього контенту постають розважальнi програми, що мiстять iгри, шоу, гумористичнi, музичнi й деякi iншi види програм. Приблизно нарiвно представленi новини й традицiйна тележурналiстика (суспiльно-полiтичнi, iнформацiйно – аналiтичнi програми). Що стосується дитячих телепрограм, то на українських каналах фiгурує не значний обсяг дитячого вiщання, i становить лише 5% вiд загального обсягу телевiзiйного вiщання. Як зазначено у статтi 12 Закону України «Про телебачення i радiомовлення»: «Основними завданнями телерадiоорганiзацiй є створення та розповсюдження економiчних, публiцистичних культурно-освiтнiх, художнiх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дiтей та юнацтва» [10]. Вiдповiдно до умов лiцензiї, телеканали зобов'язанi включати в сiтку своїх програм дитячi телепередачi, загальний час трансляцiї яких не повинне перевищувати двох годин. Однак українськi канали вiщають дитячi телепрограми в середньому 1 годину на день. Ще на початку 70-х рокiв метр вiтчизняної телевiзiйної соцiологiї професор Б. М. Фiрсов писав: «По європейських поняттях дитина - телеман дивиться передачi понад 2,5 годин щодня, а по американських поданнях - навiть понад 3,5 годин на день, тобто до 30 годин на тиждень!» [34, с. 149]. Уже нинiшнiй дослiдник С. Кара-Мурза вiдзначає, що дiти США проводять у телевiзора в середньому 21 годину 38 мiнут у тиждень. Це становить бiльше трьох годин у день [26, с. 367]. У результатi дослiдження проведеного агентством Kidnapping, метою якого було з'ясування особливостей перегляду телевiзiйних каналiв маленькими телеглядачами, стало вiдомо що юнi українцi проводять бiля екранiв телевiзора в середньому вiд одного до чотирьох годин щодня. А в перiод шкiльних канiкул час перегляду телепередач збiльшується мiнiмум у два рази (до 27 годин на тиждень, або 3,85 годин на день). Пiд час лiтнiх канiкул цi показники становлять 17 годин на тиждень i 2,5 години на день [20]. Найбiльшим успiхом у дитячої аудиторiї користуються серiали, мультиплiкацiйнi й художнi фiльми. Також досить популярними є захiдний телевiзiйний продукт. Дослiдження добового циклу телетрансляцiй показує, що бiльше половини кiнострiчок, орiєнтованих на молодших школярiв, транслюються в ранковому ефiрi, менша частина показується вдень. Бiльша частина дитячих фiльмiв показується також у вихiднi днi. А у вечiрнiй прайм-тайм, фiльми що призначенi молодшим школярам на українських телеканалах майже не транслюються (для дошкiльникiв увечерi таких фiльмiв взагалi немає). Таким чином, дошкiльники й молодшi школярi пiсля шести годин вечора просто «змушенi» дивитися «дорослi» фiльми. Тому до 18 рокiв молода людина встигає подивитися 200 тисяч актiв насильства та еротичних сцен [21, с. 78]. Однак присутнiсть дитячих телепрограм у сiтцi вiщання, не завжди виступає прямим показником доступностi цього контенту для юних глядачiв. Канали транслюють дитячiй телепродукт, як правило у дуже незручний час для телеперегляду, та залишають ефiр прайм-тайму для показу телепродукцiї, що орiєнтована на дорослого споживача медiа продукту. Тому в установлений ефiром iнтервал часу, що вiдведений для дитячого телемовлення, бiля екранiв телевiзорiв, збирається не значна глядацька аудиторiя. Таким чином, в умовах недолiку передач, призначених спецiально для дiтей i пiдлiткiв, вiдбувається замiщення дитячого контенту, тобто поглинанням дитячого телепродукту дорослим, iнодi призначеним для сiмейного перегляду. Сьогоднi особливо гостро постає питання створення спецiальних каналiв i проектiв, що розвивають дитяче телебачення. Однiєї iз ключових функцiй телебачення є забезпечення соцiально-iнтеграцiйної єдностi, i цю функцiю сучасне телебачення практично не здiйснює. Дитячiй аудиторiї не вистачає науково-пiзнавальних передач на зразок каналу «Дискаверi». Також вiдчувається брак цiкавих пригодницьких фiльмiв чи серiалiв про пiдлiткiв; дуже мало оптимiстичних, добрих фiльмiв. Дитяче телемовлення необхiдно комбiнувати так, щоб дiти могли дивитися передачi в зручний для собi час, а змiстовне наповнення, жанровi особливостi, зображальна естетика й тривалiсть вiдповiдали певнiй вiковiй категорiї. З приводу цього, медiапедагог Шарiков А. В. запропонував наступну стратегiю побудови вiщання для дiтей i юнацтва: «Дитяча та юнацька аудиторiя має потребу в тiм, щоб для кожної видiленої вiкової групи аудиторiї створювали хоча б одну цiльову передачу: для дiтей i молодших дошкiльникiв (до 3 рокiв); для старших дошкiльникiв ( 4-6 рокiв); для молодших школярiв ( 6-9 рокiв); для молодших пiдлiткiв ( 9-12 рокiв); При цьому передачi повиннi бути «уписанi» у спосiб життя дитини-пiдлiтка, юнака чи дiвчини, та транслюватися в той час, коли їх може побачити ця аудиторiя». Однак таких передач на телеканалах, якi були б спецiально орiєнтованi на дiтей i пiдлiткiв рiзних вiкових груп, на сьогоднiшньому телеекранi майже немає. Варто вiдзначити, що основна частина дитячих програм i дитячих iгрових шоу, якi сьогоднi iснують на українських каналах, по цiльовiй аудиторiї, бiльше вiдповiдає пiдлiткам (школярi старше 13 рокiв) i зовсiм мало програм для дошкiльного й молодшого шкiльного вiку [70, с. 277]. До того ж сегментуя аудиторiю, телеканали повиннi враховувати перiодизацiю дитячого розвитку. Адже дитина чотирирiчного вiку й дитина у вiсiм рокiв – це рiзнi дiти, якi швидко розвиваються й вiдносяться по сутi, до рiзного «поколiнням». При створеннi дитячої сiтки вiщання українськi телеканали, зобов'язанi враховувати розпорядок дня дiтей i їхнiх iндивiдуальних особливостей [39, с. 18]. Сегментування вiдповiдно до груп цiльової аудиторiї, повинно створюватися фахiвцями та психологами, та вiдображати стан найближчого розвитку дiтей. Як говорять фахiвцi в областi материнства й дитинства — дитина розвивається «стадiйно». У вiцi 6 рокiв хтось «ментально» уже 9-лiтнiй, а хтось ще не вийшов з 4-х рокiв. Телебаченню необхiдно програмувати сiтку вiщання таким чином, щоб дитячiй цiльової аудиторiї в цих прикордонних вiках було цiкаво дивитися програму. Але для створення якiсних дитячих телевiзiйних програм, потрiбнi сучаснi технологiї.[73, с. 245] РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ОБ’ЄМ ТА СТРУКТУРА ВІЩАННЯ 2. 1 Сучасний етап розвитку телепрограм для дiтей на українському телебаченнi Якщо оглянути технiчне покриття українських телеканалiв на всiй територiї країни, можна видiлити три основнi групи: загальнонацiональнi, мультирегiональнi (або мережевi), мiсцевi й кабельнi. Загальнонацiональнi канали - УТ-1, Інтер i Студiя 1+1 - мають найбiльше технiчне покриття територiї нашої країни - вiд 98 до 100%. При цьому всi три канали поєднує визначна характерна особливiсть - вони використовують технiчний потенцiал, створений ще пiд час iснування СРСР. Мультирегiональнi канали - Новий канал, ICTV i СТБ - будують свою систему вiщання за принципом мережi, покриваючи територiю країни в мiру одержання лiцензiй на вiщання окремо по областях. На сьогоднiшнiй день технiчне покриття цих каналiв коливається в межах 95-94 %. В деяких джерелах до складу загальнонацiональних вiдносять шiстнадцять каналiв iз нацiональним покриттям, з яких можна видiлити ICTV, Новий канал, СТБ, «ТРК Україна», K1, НТН, Ера, Тонiс та iнш. [61] Мiсцевi й кабельнi канали покривають територiю в окремих точках країни, бо мають обмежений регiон вiщання чи низький рiвень розвитку кабельних мереж. (див. Додаток А) до двох годин). На практицi ж у програмних сiтках деяких каналiв їх узагалi не передбачено. Сьогоднi для бiльшостi українських каналiв дитяча аудиторiя не є комерцiйно вигiдною. До того ж, слово «програми» канали чомусь iнтерпретують по-своєму, розумiючи пiд ними транслювання «мультфiльмiв». Тимчасом Нацрада у статтi 12 Закону України «Про телебачення i радiомовлення» зазначає , що це мають бути саме програми. Порiвняно з 2007 роком, коли жодна загальнонацiональна телекомпанiя не дотримувалася лiцензiйних зобов'язань щодо показу дитячих програм, у 2009 роцi динамiка дитячого вiщання стала бiльш позитивною. Варто пiдкреслити, що значно бiльше уваги придiляють дiтям регiональнi та мiсцевi телекомпанiї. Часто трапляються телекомпанiї, в яких за умовами лiцензiї передбачено мовлення для дiтей понад 3 години, i ця умова виконується. Найкраще з цього погляду зарекомендували себе обласнi державнi телерадiокомпанiї. А от на комерцiйних обсяги показу дитячих програм, що прописанi в лiцензiях, дуже малi. Загалом у 2008 роцi, за недотримання вимог лiцензiй на вiщання дитячих телепрограмах, було оголошено попередження 22 телерадiокомпанiям, зокрема ДТРК «Крим», столичним ТРК «Ностальжi» та «Кiно ТВ», Івано-Франкiвськiй «Вежi»» та iншим. Згiдно з державним замовленням, у 2009 роцi середнiй обсяг власного мовлення обласних державних телерадiокомпанiй у частинi програм для дiтей становить 121,8 годин на рiк (згiдно з даними Держтелерадiо). Найбiльший обсяг мовлення власних програм для дiтей мають Вiнницька (173 годин на рiк), Волинська (151), Днiпропетровська (156), Львiвська (406), Одеська (182), Полтавська (257), Рiвненська (271), Черкаська (273), Херсонська (245) обласнi державнi телерадiокомпанiї. Примiром, на базi Полтавської ОДТРК вже багато рокiв працює дитяча студiя «Разом». Севастопольська ДРТРК започаткувала цикл тематичних програм для дiтей «Дитячий острiв» та «Школа для батькiв» (прямоефiрна програма просвiтницького характеру). В Конотопi веде мовлення власна дитяча телерадiоорганiзацiя «Контакт», яка має найбiльше програмне наповнення за обсягом дитячого мовлення й рiзноманiтнiстю тематики (загальний обсяг становить 10 годин на добу). У Хмельницькiй областi дiє дитяче телевiзiйне агентство, в якому навчається бiльше 100 дiтей, що беруть безпосередню участь у виготовленнi 14 телевiзiйних програм. Подiбнi приклади не поодинокi, оригiнальнi проекти i студiї мають також ОДТРК «Лтава» (Полтавщина), ЗАТ «Псьол» (Кременчук), Рiвненська ОДТРК i багато iнших [61]. Виявилось, що дуже важко сьогоднi знайти офiцiйнi даннi вiдсоткового показника обсягу дитячого мовлення на головних всеукраїнських каналах. Нинi для популяризацiї дитячих програм, держава проводить низку конкурсiв i фестивалiв, серед яких - Мiжнародний фестиваль фiльмiв, теле- та радiопрограм для дiтей та юнацтва «Золоте курча», спiворганiзатором якого є Держтелерадiо. Переможцями минулорiчного ХІІ фестивалю стали програми «Індиго» (НТКУ), «Пiзнай свiт» (Рiвненська ОДТРК), «Хатка левенятка» (Львiвська ОДТРК), «Чарiвний кужелик» (ДТРК «Крим»), «Серця сльози колисковi» (Черкаська ОДТРК), «Рiдна мова» (Чернiвецька ОДТРК), «Генiями не народжуються» (ДТРК «Культура»). Про перевагу регiональних та мiсцевих мовникiв у випуску телерадiопродукцiї для дiтей свiдчить i кiлькiсть номiнантiв на конкурсi «Телетрiумф» та дипломантiв i лауреатiв на дитячому, молодiжному фестивалi аудiовiзуальних мистецтв «Кришталевi джерела», що проводяться за участi Нацiональної ради. Зокрема, «Індиго» (НТКУ) - переможець «Телетрiумфу» в номiнацiї «дитяча програма». Лауреатами «Кришталевих джерел» стали: «Острiв знань» (Сумська ОДТРК), «Мала Батькiвщина Липинського» (студiя «Боривiтер», Луцьк), «Перша нота» (радiо «Житомирська хвиля»), «Дзвони пам'ятi» (ТРК «Рудана», м. Луганськ). У лiцензiях всеукраїнських телекомпанiй переважно вiдсутнi програми для дiтей. У тих, що за умовами лiцензiї мають час, вiдведений для дитячої аудиторiї, вiн не перевищує двох годин, а в середньому становить 1 годину на добу. Вочевидь, цього недостатньо для належного забезпечення потреб юних глядачiв. За даними монiторингу, проведеного Нацiональною радою наприкiнцi минулого року, повнiстю дотримувалися вимог лiцензiї щодо показу дитячих програм лише двi загальнонацiональнi телекомпанiї, а ще на двох узагалi не було зафiксовано таких програм. Якщо брати середнiй показник, то умови лiцензiй у частинi «дитячi передачi», за даними монiторингу, виконувалися мовниками менше нiж на 45% [50]. Нацрада по телебаченню й радiомовленню, що приймає рiшення, кому видавати або не видавати лiцензiю, пiдкреслює, що бiльшiсть телеканалiв недержавного пiдпорядкування самостiйно становлять свої пропозицiї по наповненню телепродукцiєю. А це значить, що не тiльки держава, але й сам телеканал вправi визначати, скiльки ефiрного часу вiддавати дiтям. Крiм того, дитячих програми власного виробництва на загальнонацiональних каналах обмаль. Для виконання лiцензiйних зобов'язань щодо обсягу дитячих програм бiльшiсть телекомпанiй показують кiно, розраховане на дитячу аудиторiю, замiсть дитячих програм. Якщо спробувати глянути на структуру дитячого вiщання по каналах з погляду двох основних її складових - мультфiльмiв i дитячих програм,- то й тут необхiдно вiдзначити домiнування мультфiльмiв над програмами. Ефiр дитячих програм на каналах становить меншу частку вiд усього дитячого вiщання. Варто зазначити, що переважна бiльшiсть програм для дiтей є розважальними, натомiсть бракує пiзнавальних, якi були би спрямованi на розвиток i виховання дитини. Формуючи сiтку мовлення, програмнi директори телеканалiв, розмiщують дитячi програми до ранкового ефiру. По будням дитячi мультфiльми, мульсерiали та передачi на деяких каналах з’являються близько п’ятої-шостої годи ранку, а у вихiднi транслюються в ефiрi зазвичай пiсля 9 години. У вихiднi днi телевiзор дивляться бiльша кiлькiсть дiтей, нiж по будням (рiзниця становить порядку 5%). Значна частина телепродукту що транслюють телеканали переважно мультфiльми закордонного виробництва, серiали, фiльми для дiтей. Спецiалiзованi дитячi передачi телевласники каналiв майже не виробляють, тому окрiм цих програм, дiти дивляться майже все, що пропонує сучасне телебачення. Рамки, що обмежують дитячу аудиторiю вiком вiд 4 до 12 рокiв, на перший погляд, можуть здатися досить вузькими. Однак навiть у цих межах дитяча аудиторiя не є однорiдною. Інтереси 4-5 - лiтнiх дiтей значно вiдрiзняються вiд iнтересiв дошкiльникiв у вiцi 6-7 рокiв, i у свою чергу й тi, i iншi демонструють iншi телепереваги, чим школярi 8-12 рокiв. Вiдомо, що аудиторiя кожної програми носити «вiдбиток» аудиторiї каналу в цiлому. Крiм того, портрет аудиторiї програми багато в чому залежить вiд того, якого вiку дiти проявляють до неї цiкавiсть. В аудиторiї програм, що розрахованi на найменших телеглядачiв, значний вплив мають їхнi батьки, а також iншi дорослi, якi при переглядi програми становлять дитинi компанiю. Дiти старшого вiку ( 8-12 рокiв) частiше дивляться тi або iншi програми без супроводу дорослих, i як наслiдок, в аудиторiї таких програм частка дорослих телеглядачiв помiтно нижче. спiльно залучаючи до телеперегляду близько 50% аудиторiї. У порiвняннi з минулими роками в сiчнi та лютому 2009-го канали-лiдери знизили свої показники та втратили провiднi позицiї за молодшою аудиторiєю у мiстах «50 тис.+». Окрiм «Інтера» та «1+1» частка впала також у Першого нацiонального i каналу ТЕТ, рештi каналiв десятки вдалося збiльшити свої показники [61]. Варто пiдкреслити, що сьогоднi українськi телевиробники орiєнтують свiй контент переважно на молодiжну або зрiлу аудиторiю, вiком вiд 14 до 45 рокiв. Тому в рейтингах телеперегляду, та аналiзi об’єму загальної аудиторiї каналiв, можна знайти телеглядачiв рiзного вiку, вiдмiнного соцiального положення, що рiзняться за гендерною класифiкацiєю, окрiм долi рейтингiв, що припадають на дитячу аудиторiю. Тобто дитяча цiльова аудиторiя як окремий сегмент медiаспоживання або об’єкт дослiдження, на якого спрямований телевiзiйний контент (сiтка мовлення), частково iгнорується телевиробником або повнiстю вiдсутня. Отже розглянемо детальнiше сiтку мовлення п'яти загальнонацiональних українських телеканалiв крiзь призму дитячого вiщання. Для аналiзу були обранi українськi телеканали, а саме: Перший Нацiональний , ТЕТ, «Інтер», К1, «ТРК Україна», - дитячий контент яких, складається саме з телепередач для юних глядачiв. Це вiдрiзняє їх вiд телеканалiв, що розмiщують у своєму ефiрi телепродукцiю на кшталт мульт - та телесерiалiв, а також художнiх фiльмiв, та видають їх за дитячi телепрограми. ЗАТ «Телерадiокомпанiя Україна» — один з головних нацiональних телеканалiв країни. Основним акцiонером телеканалу «Україна» є компанiя Систем Кэпитал Менеджмент (99,93 % володiння), що розглядає медiйний бiзнес як один зi стратегiчних напрямкiв своєї дiяльностi. Телеканал «Україна» охоплює всi групи телеглядачiв. В сiтцi вiщання каналу присутнi iнформацiйнi, пiзнавальнi, дитячi, розважальнi, художнi, спортивнi телепрограми. На дитяче мовлення на телеканалi «ТРК Україна» вiдведено 1,2-2 години для трансляцiї програми власного виробництва «Срiбний апельсин» та мультфiльмiв. Цього сезону програма «Срiбний апельсин» зазнала змiн: вiд формату та нових ведучих до дизайну студiї. Дитяча студiя телебачення, за участю школярiв, щодня в ранковому блоцi телеефiру, транслює пiвторагодинне дитяче шоу «Срiбний апельсин». Кiлька рокiв тому, ця дитяча передача стала призером Нацiональної Телевiзiйної Премiї «Телетрiумф 2006-2007» [54] та незвичайнi iграшки та рiзноманiтнi вироби. Наприклад, веселого морячка або барвисту скриньку. В «Чарiвнiй бiблiотецi дядечка Дефiса» дiти знайомляться iз цiкавими, iнодi забутими книгами й згадують улюблених письменникiв. Засновники телепередачi за допомогою цiєї рубрики, намагаються заохотити дитину до читання. На думку багатьох дослiдникiв, саме такi рубрики на телебаченнi здатнi зацiкавити дитину до подальшого ознайомлення з книгою, до того ж продаж дитячих книжок пiсля показу в програмi, рiзко зростає. Ведучi читають дiтям розповiдi, що супроводжуються захоплюючими iлюстрацiями, якi оживають на екранах телевiзорiв. За допомогою цих яскравих кадрiв, маленькi глядачi потрапляють до описаного мiсця в розповiдi. У рубрицi «Звiдки що береться» дiтям розповiдають про секрети виготовлення та створення рiзноманiтних речей, предметiв, тощо. Наприклад, як виготовляють взуття або печуть хлiб. А в "Дитячих новинах" глядачi дiзнаються про останнi новини iз життя рiзних мiст України. Наприклад, яка вистава пройшла в ляльковому театрi або як школярi готуються до свят у рiзних мiстах України. У рубрицi «Цiкавинка» дiтей очiкують цiкавi досвiди й вiдкриття. Передача «Срiбний апельсин» транслює добрi радянськi мультики з колекцiї «Укранiмафiльма»та «Союзмультфiльма», вона наповнена казковими персонажами й яскравими спецефектами. Передача вiдрiзняється високою iнтерактивнiстю: ведучi можуть подорожувати по малюнках дiтей, купатися в рiчцi, з намальованого холодильника дiстаються справжнi продукти, справжнiй пирiг можна поставити в намальовану духовку. Домогтися потрiбної «чарiвної» атмосфери дозволяє система, що включає в себе рiшення ORAD ProSet i мiкшерний пульт Ross Video Synergy 2. з Головною складовою комплексу є вiртуальна студiя Orad ProSet, що дозволяє домогтися високої якостi картинки, що сполучить у собi вiртуальнi декорацiї iз тривимiрними об'єктами. Реалiстичнi вiртуальнi декорацiї з 3D - графiкою й анiмацiєю створюються в ПО Orad 3Designer, а для керування цими декорацiями й тривимiрними об'єктами використовується ПО Maestro. Це проста, гнучка, iнтуїтивно зрозумiла система. У нiй використовується загальний iнтерфейс типу drag-and-drop i локальне вiкно попереднього перегляду. Данi вводяться в графiчнi шаблони локально або через запити до бази даних. Інструменти формування запитiв дозволяють не тiльки витягати данi з баз, але й легко манiпулювати й сортувати їх. Крiм того, Maestro пропонує унiкальний метод редагування сцен, що дозволяє операторам змiнювати й навiть створювати новi сцени, не використовуючи складнi дизайнерськi пакети. i нацiональнi меншини. Нацiональна телекомпанiя України згiдно з планом має у середньому на тиждень 252 години мовлення. За жанровою палiтрою та тематичним спрямуванням канал УТ-1 можна сьогоднi iдентифiкувати як синтетичний, з домiнантою iнформацiйної публiцистичних, науково-популярних, культурологiчних, розважальних програм, кiнопоказу, правових, спортивних,молодiжних, дитячих, та передач для родинного перегляду. За умовами лiцензiї Нацiональна телекомпанiя має транслювати в ефiр 81 вiдсоток власного телевiзiйного продукту, (до якого входить також створення дитячих телепрограм) фактично ж з 25,3 години добового обсягу мовлення лише 6,3 години, тобто 24,9 вiдсотка, становлять передачi,пiдготовленi творчо-виробничими об’єднаннями компанiї [53]. У Першого нацiонального, який має найбiльше дитячих програм власного виробництва, чотири години на тиждень в ефiрi транслюються наступнi дитячi передачi: iнформацiйно-пiзнавальна програма для пiдлiткiв «Індиго», щосереди - ток-шоу «Батьки i дiти», щоп'ятницi - «Пазли». Телепередачi «Пазли» та «Батьки i дiти» орiєнтованi переважно на старший пiдлiтковий вiк – вiд 12 до 15 рокiв та юнакiв – вiд 15 до 17 рокiв, тому ми не можемо вiднести цей телепродукт до програм дитячої категорiї. Сприводу цього до аналiзу дитячих телепрограм, вони не увiйшли. «Антивiрус для дiтей» - це дитяча програма, що була створена у 2008 р. з використанням сучасних iнформацiйних, анiмацiйних i вiдео-монтажних технологiй. Передача розрахована на дiтей у вiцi вiд трьох рокiв i триває 15 мiнут. Слоган телепередачi «Антивiрус для дiтей» Вже стоїть бiля дверей. Хутко ти його впускай – У мандрiвку вирушай!» Трансляцiя здiйснюється щонедiлi в 9. 15. Це мiжнародний телепроект, автори якого - працiвники української християнської мультимедiйної студiї «CLARA STUDIO». Незабаром цю передачу будуть дивитися дiти Чехiї, Італiї й Іспанiї. Ця програма, базується на глибоких моральних цiнностях. Оскiльки Європейська цивiлiзацiя у своєму коренi християнська, то програма намагається прищепити християнськi iдеї, якi можуть сприяти правильному духовному й цiннiсному розвитку дiтей. Мiсце розвитку подiй у програмi - оформлена у виглядi системного блоку комп'ютера студiя. Четверо дiтей - два братики й двi сестрички - попадають туди за запрошенням вiртуального друга - риби Іхтiс (гречок.«риба» - що вважається одним iз найдавнiших християнських символiв) - анiмований 3 d-персонаж. Пригоди героїв вiдбуваються пiд час мандрiвок у мережi Інтернет. Разом з дiтьми мандрує також Моба (мобiльний телефон). Друзi Іхтiса: шалений професор, пожежники, винахiдники, мандрiвники та багато iнших стають друзями дiтей. Звiдки береться електроенергiя, як грати в шахи, що таке палiтра, де живуть пiнгвiни, як виготовляють торти, чому повiтряний куля лiтає - про це герої передачi, а з ними й глядачi, довiдаються пiд час перегляду програми. Дiти зможуть вiдвiдати урок пiдготовки до пiлотування, мореплавання, польоту у космос, тощо. У програмi можна побачити цiкавi мультики та клiпи. Крiм того, щораз дiти зустрiчають небезпеки, якi з'являються у виглядi комп'ютерних вiрусiв. Вiд погрози дiтей рятує антивiрус Іхтiс. Виявляється, Іхтiс - ще й художник, що створює для дiтей мультфiльми про свого однойменного друга – Ісуса з Назарету. Кожну серiю програми супроводжує вiдео клiп музичного дитячого гурту «Ковчег Ноя». Мета такої програми – пiзнавальна, адже Інтернет приховує потужний блок цiкавої та корисної для iнтелектуального розвитку дiтей iнформацiї. У програмi є також частини, якi сприяють естетичному, музичному, художньому вихованню дiтей, а також формуванню в них загальноприйнятих норм ввiчливостi. Вiдбiр пiзнавальної iнформацiї здiйснюють педагоги, враховуючи вiк та вподобання сучасної дитини. Важливим моментом у розробцi сценарiю є постановка проблемних ситуацiй, у якi може потрапляти сучасна дитина. Програма дає добрi та безпечнi для дитячої психiки розв’язання проблем, що сприяє розвитку позитивних психологiчних стереотипiв. Авторами програми розроблений цiкавий Інтернет сайт на основi програми для малюкiв i їх батькiв. У перспективi – створення комп’ютерної гри. Такi розробки дозволять навчити дiтей етикету користування всесвiтньою комп’ютерною мережею, допоможуть виховувати в дiтях бажання робити добро. (див. Додаток B) Телепередача «Індиго» - телепродукт власного виробництва телеканалу. Як зазначає гучний слоган передачi, - це «програма для тих, хто прийшовши зi школи вмикає телевiзор, для тих хто хоче дiзнатися про рiзнi аспекти життя». Передача охоплює дiтей рiзного вiку, переважно аудиторiю молодшого та старшого пiдлiткового вiку. Пiзнавально-розважальний тележурнал «Індиго» покликаний пiдтримати дiтей-унiкумiв, стати цiкавим другом пiдлiткiв, якi хочуть цiкаво вчитися, розвиватися i вiдпочивати. Програма виходить в ефiр з 1 червня 2006 року. Ця програма для тих, хто проти спокою i шукає цiкавих пригод у свiтi знань, розваг, людських стосункiв, незалежно вiд кольору аури. Програма виходить у буднi з понедiлка по четвер в ефiрi Першого Нацiонального. «Індиго» дозволить глядачам ознайомитися з професiями i новинками технiки, потрапити до кiберпростору i вiдчути стихiю невiдомого. На юних телеглядачiв чекають конкурси, подарунки, словом все що тiльки можна уявити i навiть бiльше. До щоденної теледобiрки входять 5-6 сюжетiв рiзної тематики, ведучi в студiї подають пiзнавальну iнформацiю в жартiвливiй формi та стилi спiлкування пiдлiткiв. Щотижня – чотири передачi i - 20 сюжетiв на будь-який смак. РУБРИКИ: «Мiкс-iнфо», «Не спати», «Парк шкiльного перiоду», «PRO ТЕСТ», «ДоХтор» та iншi. (див. Додаток C). «Пiдсумочки» - новини з погляду дiтей. Це 10-хвилинна iнформацiйна програма, власного виробництва, що виходить в ефiр телеканалу кожної недiлi о 9. 20. Ведучими «Пiдсумочкiв» є двоє дiтей-ведучих – хлопчик i дiвчинка, якi дитячою мовою у простiй i зрозумiлiй для своїх ровесникiв формi розповiдатимуть про подiї в Українi та свiтi, якi сталися за тиждень. Усе вiдбувається в стилi новин. У проектi задiянi дiти вiд 10 до 13 рокiв. Автором i керiвником проекту є директор ТО програм для дiтей та юнацтва Марiя Литвиненко. Висвiтлюються цi новини по-дитячому iронiчно i навiть дещо цинiчно, простою дитячою мовою та сленгом. У власних коротких сюжетах, дiти ведучi висловлюють власну думку на подiї. Сучасна дитина сьогоднi цiкавиться рiзними сферами життя, прагнуть здобути знання, звичайнi мультики їм стають вже нецiкавими. Саме з цiєю метою на Першому Нацiональному була створена програма «Пiдсумочки», яка може зацiкавити не тiльки дiтей а й дорослих. «Дитяче Евробачення» - це найпопулярнiший європейський конкурс дитячої пiснi, що кожного року транслюється в прямому ефiрi Першого Нацiонального телеканалу. «Дитяче Евробачення» проводиться з метою пiдтримки молодих талантiв у галузi популярної музики, заохочення розвитку духу мiжнародного змагання серед юних виконавцiв. «Евробачення» - це не тiльки Конкурс пiснi, але й безкомпромiснi перегони телевiзiйних можливостей. Картинка найвищої точностi, операторська робота на майже космiчних швидкостях i фантастична режисура. Мiжнародний конкурс – це сучасна високоякiсна телевiзiйна передача, створена пiд егiдою Європейської мовної спiлки (ЄМС) спiльно з дiйсними членами ЄМС, як частина телевiзiйного обмiну програмами мережi «Евробачення». Нацiональний вiдбiр на участь у Конкурсi дитячої пiснi органiзується та проводиться Нацiональною телекомпанiєю України, як членом ЄМС, з метою визначення за допомогою конкурсного вiдбору виконавця та пiснi, що представлятимуть Україну на Мiжнародному дитячому пiсенному конкурсi «Евробачення». Нацiональна телекомпанiя України органiзовує та забезпечує пiдготовку конкурсантiв до фiнального етапу конкурсу наданням консультативних i спецiалiзованих послуг висококвалiфiкованими фахiвцями з: вокалу, хореографiї, акторської майстерностi, iноземної мови, сценографiї тощо. А також виступає розпорядником Конкурсу, формує склад журi та визначає термiни i порядок проведення заходiв «Дитячого Евробачення». (див. Додаток C). програмi вiдомi люди розповiдають чудернацькi iсторiї з власного дитинства. Можна сказати, що цей телевiзiйний продукт спрямований до сiмейного перегляду дiтей i батькiв. «Крок до зiрок» - вiдомий всеукраїнський дитячий телевiзiйний конкурс. Це популярна дитяча телевiзiйна передача, що транслюється в ефiрi Першого Нацiонального телеканалу щорiчно. У конкурсi беруть участь талановитi, обдарованi, спiвучi дiти України вiд 10 до 17 рокiв. Цей проект дуже потрiбен дiтям для самовираження та ствердження особистостi. Всеукраїнський телеконкурс вiдкриває шлях на велику сцену наполегливим та обдарованим дiтям iз всiх регiонiв України, у тому числi - вихованцям iнтернатiв i дiтям-iнвалiдам. На сценi маленькi спiваки танцюристи i актори роблять свiй перший крок. А кращих iз кращих визначає компетентне журi - композитори, артисти, визнанi дiячi культури. «Інтер» - загальнонацiональний телеканал. Вiн є незмiнним лiдером вiтчизняного телебачення, завдяки чiткому дотриманню концепцiї сiмейного каналу, що враховує потреби всiх соцiальних i вiкових груп населення. За пiдсумками 2008 року "Інтер" зi значним вiдривом випереджає iншi телеканали за рейтингом та часткою за основним телевiзiйним аудиторiям: "4+", "18+" та "14-49". Середньодобовi цифри "Інтера": ( Аудиторiя "18+": рейтинг 3,6%, частка 24,1%; Аудиторiя "14-49": рейтинг 2,1%, частка 16,9%; Аудиторiя "4+": рейтинг 3,3%, частка 22,7%).[51] На телеканалi «Інтер» можна видiлити наступнi телепрограми, що адресованi дитячiй аудиторiї: «Найрозумнiший» - мегапопулярний телепроект на телеканалi «Інтер», що збирає бiля екранiв кожної суботи (в вечiрньому блоцi телеефiру) та з повтором щонедiлi у ранковому блоцi. Це популярне телешоу, з вiдомою росiйською ведучою Тiною Канделакi, яке диктує моду на знання, ерудицiю та всебiчний розвиток, та стабiльно приваблює широку телеаудиторiю в Українi та Росiї. В телепрограмi приймають участь дiти рiзного вiку, що пройшли вiдбiрнi турнiри та продемонстрували ерудицiю у всiх царинах знань - вiд футболу до античного мистецтва. Передача складається з декiлькох турiв, в яких юнi знавцi вiдповiдають на рiзнi тематичнi запитання, доки не залишається головний переможець – «Найрозумнiший». Це не тiльки телепрограма, а й величезний клуб цiкавих особистостей, якi разом спiлкуються, разом зростають i продовжують грати. Спершу у Молодшiй лiзi, згодом - у Старшiй. А вiдтепер для дорослих учасникiв створено "Золоту лiгу". (див. Додаток D). «Уроки тiтоньки Сови» - дитяча телепередача, що входить до ранкового ефiру телеканалу «Інтер», та транслюється щочетверга о 5. 50 ранку. В цiй передачi дитина розважаючись iз героями мультфiльмiв, одночасно отримує кориснi знання, необхiднi в її життi. Уроки географiї Тiтонька Сова та її маленькi помiчники - бешкетники коти Яша, Кеся, Сiма та пес Буля, - вiдкривають малятам безкрайнi простори морiв i океанiв, а так само побувають разом iз дiтлахами на Пiвнiчному полюсi й у тундрi, у пiсках Єгипту та в австралiйськiй пустелi. Яскравий калейдоскоп мультиплiкацiйних фiльмiв традицiйно доповнює цiкавi розповiдi тiтоньки Сови. Мудра тiточка Сова та її маленькi мультиплiкацiйнi помiчники розповiдають глядачам о як треба поводитися вдома, у дворi, у дитячому садку. «Уроки гарної поведiнки» пiдкажуть малятам, як правильно поводитися в тiй або iншiй ситуацiї, тiточка Сова прочитає їм цiкавi казки з лiсової книги дiдуся Фiлiна. На цих уроках до тiточки Сови приєднається новий герой, веселий i бешкетний домовик на iм'я Непослух. Тiточка Сова i Непослух познайомлять дiтей iз дуже важливими правилами - правилами безпеки життя. Мова йтиме про те, що найдорожче у свiтi - це життя i здоров'я самих дiтлахiв та їхнiх близьких. У телепередачi глядачам запропонують не тiльки послухати мудру тiточку Сову, але й подивитися мультфiльми. (див. Додаток E) Мультик спочатку призначався для дiтей до 10 рокiв, але його iз задоволенням дивляться i батьки - адже за зовнiшньою простотою та дитячою наївнiстю сюжетiв автори «приховали» цiлком серйознi, дорослi i навiть фiлософськi теми. До того ж у «Смiшариках» немає жодного негативного персонажу - тут абсолютно вiдсутнє протиставлення "поганий-добрий". (Їжачок - серйозний i задумливий, вмiє знаходити вихiд iз ситуацiй, якi створює його кращий друг – Крош; Бараш - пише вiршi, постiйно мрiє; Крош - безтурботний i непосидючий кролик; Нюша - свинка-модниця, красуня свiту смiшарикiв, їй так i хочеться, щоб заради неї робили подвиги; Кар Карович - цей ворон вважає себе важливою артистичною натурою, вiн старший за бiльшiсть героїв мультфiльму, однак так само як i всi, любить веселитися i не пропускає жодного свята; Пiн - пiнгвiн-винахiдник всiх часiв. Може з усього зiбрати що завгодно, i воно працюватиме; Совуня - спортивна й енергiйна сова на пенсiї; Лосяш - читає багато книжок, вiдомий у вузьких колах учений; Копатович - його улюблене заняття - копатись у себе на городi. Єдине, що може розлютити цього добродушного ведмедя - лише бур'яни на його городi;) (див. Додаток F). Смiшарики - це добрi позитивнi дитячi мультгерої, якi несуть радiсть, свято, яскравi незабутнi враження у життя дитини. У кожного з них - своє бачення навколишнього свiту i свої способи його пiзнання. Звiрятка-кульки живуть у своїй казковiй намальованiй країнi i вирiшують проблеми, що виникають навколо них, спiлкуючись i допомагаючи один одному. В їхньому свiтi, сповненому дитячої наївностi, виникають цiлком дорослi ситуацiї - хтось комусь симпатизує, хтось iз кимось не може першим помиритися, хтось робить помилки, якi ускладнюють життя iншим. У цiй країнi багато гумору, гарного настрою, а також подiй, над якими варто замислитись. Герої мультсерiалу виглядають як смiшнi кульки з завитушками, а виявляється, такий концепт їхнього зовнiшнього вигляду розроблявся пiвтора роки. Автори хотiли, щоб дiти могли грати у персонажiв - тому важливо, щоб дитина могла його легко намалювати. Повторити улюблених героїв на паперi можна без зусиль, це сильний стимул для спiвтворчостi i спiвчуття. В той же час кулька - це символ їхньої доброзичливостi, їхньої г В ефiрi телеканалу «Інтер» смiшарики вперше заговорять українською мовою гармонiйної взаємодiї з оточуючим свiтом. "смiшарикоманiя"! М'якi iграшки, розвиваючi комп'ютернi iгри, DVD диски, шкiльнi речi, книги й розмальовки, пазли, настiльнi iгри, сувенiри, а також дитяча косметика i одяг - веселi звiрята оселилися у багатьох сiм'ях. Автори цього росiйського мультфiльму нiяк не очiкували, що фанатами «Смiшарикiв» стануть i дорослi. Спочатку цей мультик призначався для дошкiльнят (тому успiх прораховували саме пiд цю аудиторiю. Для цього, наприклад, перечитали купу книжок з дитячої психологiї, обрали для фiльму кислотно-пастельнi кольори, якi привертають увагу дiтей. І написали саме таку музику, яка би подобалась малюкам). Та вже пiсля перших серiй з'ясувалося, що «Смiшарикiв» дивляться глядачi вiд 3-х до 53-х рокiв, адже за зовнiшньою простотою та дитячою наївнiстю сюжетiв автори «приховали» цiлком серйознi, дорослi i навiть фiлософськi теми. Робота над мультиками проводилася спiльно з психологами. Була складена карта того, якi психологiчнi проблеми потрiбно зачепити: наприклад, вiдсутнiсть самостiйностi, розвиток особистих якостей i т. д. Але, як виявилося, з такими вказiвками сценаристи втрачали гостроту уяви i видавали нецiкавi сценарiї. Тому згодом вiд послуг психологiв вiдмовилися. «ТЕТ» — загальнонацiональний телеканал українського телебачення, що транслює iнформацiйнi, розважальнi, гумористичнi, телепрограми, реалiтi-шоу, програми для дiлових людей, художнi фiльми, серiали тощо. Для дiтей транслюються рiзноманiтнi дитячi передачi, мультфiльми та серiали. Телевiзiйний продукт, що заповнює сiтку вiщання телеканалу ТЕТ, переважно закордонного виробництва ( це iноземна кiно-та-теле-продукцiя, а також програми росiйської компанiї СТС). Телеканал доступний у всiх обласних центрах i мiстах з населенням 200. 000+. Загалом ТЕТ в ефiрi понад 100 мiст України. Ядро нової цiльової аудиторiї каналу – молодь вiд 15 до 35 рокiв, для якої ТЕТ, з його новим наповненням, є вiдображенням її телевiзiйних iнтересiв. Канал задоволений своїми рейтинговими показниками серед дитячої та пiдлiткової аудиторiї. У 2009 роцi за аудиторiєю 4-14 рокiв рейтинг телеканалу становить 0,52%, частка глядацької аудиторiї - 5,2% (за даними «GFK-Ukraine, панель» 50 тис.+"). Зауважимо, що ТЕТ у 2009 року в мiстах «50 тис.+" за аудиторiєю 18+ має частку 1,76%, а за аудиторiєю 14-49 - 2,07%»[52] дитячi телесерiали, то їхня частка в ефiрi ТЕТ значно бiльша. Загалом, протягом тижня в ефiрi ТЕТ 37 годин займають програми для дiтей (по 6 годин щодня в буднi i 7 годин у вихiднi). Це найвищий показник серед загальнонацiональних телеканалiв. До того ж, ТЕТ - єдиний iз комерцiйних вiтчизняних телеканалiв, хто вiддає дитячому мовленню час у прайм-таймi. Сьогоднi телеканал представляє власнi телепроекти: «Вечiрнiй мультик», «Ранковий мультик», «Мультяшний пiдвечiрок», «Ретро мультик». Решта телепрограм у сiтцi мовлення - це телепродукцiя захiдного виробництва: науково-пiзнавальна програма для дiтей про природу «Марвi Хаммер» та дитяче шоу «Пустотливi пальчики». Тривалiсть кожної програми - пiвгодини. Варто також вiдзначити, що дитячий контент телеканалу, це переважно мультсерiали американського та японського виробництва. Адже сьогоднi купувати iноземнi мультфiльми набагато вигiднiше з фiнансової точки зору, анiж виробляти власнi програму. Для того, щоб зробити дитячу програму, телеканалам потрiбно витратити бiльше коштiв, але отримати прибуток вiд її реалiзацiї, практично не можливо, бо реклама у дитячих телепрограмах заборонена, тому вигiднiше купувати готову продукцiю. До того ж треба створювати дiйсно конкурентоспроможнi, високоякiснi телепередачi, а це завжди ризик для телевиробникiв. - 1,78%, частка глядацької аудиторiї - 11,05% (за даними GFK-Ukraine, панель «50 тис.+», березень 2009 року). На сьогоднi ТЕТ - єдиний iз вiтчизняних телеканалiв має телевiзiйнi права на показ «Єралаша». Але помiж трансляцiї «Єралаша» та «Мультфiльмiв» канал транслює «Дiм-2», який у дитячу лiнiйку не вписується [61] що є пiд рукою, розповiдають глядачам , як можна перетворити звичайний шматок паперу на симпатичне жабеня та сплести яскравi кольоровi браслетки дружби. Їхнi пальчики за одну хвилину зможуть зробити щось цiкаве iз звичайнiсiньких речей, якi опинились пiд рукою: сейф для монет, паперова акула, лiтак iз повiтряних кульок i банан в шоколаднiй глазурi. За допомогою цiєї передачi дiти вчаться створювати власнi оригiнальнi шедеври, рiзати та клеїти. (див. Додаток G). «Марвi Хаммер» - дитяча програма, що транслюється на телеканалi ТЕТ щосуботи о 8. 30 ранку. Головний герой – анiмацiйний персонаж маленької чудернацької мишки Марвi Хаммер, що розповiдає малюкам про все найцiкавiше у свiтi що нас оточує. Дiти зможуть дiзнатися багато нового, наприклад, яку величезну вагу може пiдняти людина, якою мовою спiлкуються дельфiни та чому йдуть дощi i ростуть гори. Щодня Марвi Хаммер iз своїми друзями – мiжнародними репортерами Джей Сi, Роберто та Мiн – вирушають у подорож до рiзних країн. Це допомагає малюкам дiзнаватися багато нового, мандрувати рiзними куточками свiту, тощо. (див. Додаток G). «Вечiрнiй мультик», «Ранковий мультик», «Мультяшний пiдвечiрок» - це телепрограми для дiтей, що складають ранковий та вечiрнiй блоки дитячого мовлення телеканалу ТЕТ. В цiєї передачах,дiти зустрiчаються з улюбленими мультиплiкацiйними героями i друзями з Казкового Патруля. Головний персонаж - анiмацiйний, розумний i винахiдливий Колобок. Завдяки його розповiдям дiти дiзнаються, про природу близьких i далеких куточкiв свiту. Наприклад, що їдять симпатичнi панди, скiльки родичiв у бурого ведмедя, i чим вiдрiзняється африканський носорiг вiд iндiйського. Кожного дня Колобок за допомогою своїх агентiв-лiсових звiрiв робить щось корисне для Королiвства казок. А наприкiнцi кожної передачi дiти дивляться рiзнi улюбленi мультики. «К1» - це сучасне, динамiчне, iнтелектуальне телебачення. Програмне наповнення каналу - iнформацiйнi програми власного виробництва, якi вiдповiдають найвищим професiйним стандартам та очiкуванням сучасних глядачiв, якiсне зарубiжне кiно та найкращi росiйськi серiали. Постiйною ефiрною лiнiйкою є також пригодницькi та документальнi проекти вiд професiоналiв цiєї галузi: Discovery, National Geographic, AENT та iнших. Що стосується виключно дитячого контенту, то окрiм телевiзiйної передачi «Земля в iлюмiнаторi», що транслюється на телеканалi у ранковому блоцi, iншi дитячi телевiзiйнi програми в сiтцi мовлення вiдсутнi. К1 - загальнонацiональний канал, унiверсальний за жанровим наповненням. В українському ефiрi з червня 2005 року. З сiчня 2007 року входить в медiа-групу «Інтер». Канал представлений в усiх обласних центрах України та у бiльшостi районних. Виробництво К1 зорiєнтоване на передовi цифровi технологiї у сферi мовлення та виготовлення програм. Канал має власний телецентр - унiкальну для українського телебачення технiчну базу на рiвнi свiтових зразкiв. Цiльова аудиторiя каналу - чоловiки та жiнки вiком вiд 14 до 49 рокiв, з середнiм та високим рiвнем достатку. Ця аудиторiя дещо молодша вiд глядачiв iнших нацiональних каналiв i є активним споживачем товарiв та послуг. «Земля в iлюмiнаторi» – пiзнавально-розважальна програма, що транслюється на каналi К1 щосуботи у ранковому блоцi телемовлення (близько 6-8 годин). Це «генетично модифiкований» телевiзiйний продукт, що поєднує в собi пiзнавальний блок та мультфiльм для дiтей. У пiзнавальному блоцi ведучий Леонардо Лютий, розповiдає дiтям про астрономiчнi явища, зiрки, планети, створення Землi та зародження на нiй життя, також вiн буде розповiдати про рiзноманiтнiсть земного життя: свята, пори року, чудеса свiту, винаходи науковцiв, тваринний свiт та багато цiкавого. Щовечора Леонардо збирає бiля екранiв дiтей рiзного вiку. (див. Додаток H) 2. 2 Проблеми та перспективи розвитку програм дитячого телебачення Вiдомо, що найбеззахиснiша й одночасно найвимогливiша телевiзiйна аудиторiя – дiти. Алi дитячi проекти – iзгої на телебаченнi. «За умов швидкого зростання чисельностi телерадiоорганiзацiй – з 103 – в 1995 р. до 1052 – в 2003 р. (в 10 разiв за 8 рокiв i на 25% лише за останнiй рiк) – сьогоднi український ринок телепродукцiї, має близько 1% дитячих телерадiопрограм (iз загальної кiлькостi програм на всiх каналах мовлення), 3,3% пiзнавальних програм тощо. Натомiсть маємо 75,5% художньо-розважальних телерадiопрограм» [61]. У статтi 12 Закону України «Про телебачення i радiомовлення» зазначено, що основними завданнями телерадiоорганiзацiй є «створення та розповсюдження економiчних, публiцистичних культурно-освiтнiх, медико-гiгiєнiчних, художнiх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дiтей та юнацтва» [10]. Тобто, згiдно з лiцензiєю, передачi подiляються на: iнформацiйнi, культурологiчнi, просвiтницькi, розважальнi, дитячi та iншi. При цьому у формi державного контракту передбачено розподiл на: iнформацiйнi, суспiльно-полiтичнi, художнi, передачi для дiтей та юнацтва, освiтнi, спортивнi та iншi передачi. Але форма державного контракту, що є невiд'ємним додатком до лiцензiї на мовлення, виданої Нацiональною радою України з питань телебачення i радiомовлення (затверджена постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13. 07. 2004 № 918), щодо жанрового спрямування телевiзiйних та радiопередач, переважно не вiдповiдає цiй програмнiй концепцiї.[50] Отже в наслiдок невiдповiдностi розподiлу передач в лiцензiях та державних контрактах, за вiдсутностi критерiїв щодо їх порiвняння, неможливо було перевiрити дотримання лiцензiйних умов у частинi жанрового спрямування телевiзiйних та радiопередач. присутностi дитячого вiщання в ефiрi, виконання власниками телеканалiв лiцензiйних зобов'язань. Говорячи про вiдповiдальнiсть дитячого телебачення, ми переходимо до механiзму контролю за дотриманням лiцензiйних зобов'язань. Нинiшнi лiцензiйнi зобов'язання регламентують тiльки вiдсоток дитячого загального обсягу вiщання. З формальної точки зору, лiцензiя на можливiсть вiщання, видана державним органом, виступає як договiр мiж телекомпанiєю й суспiльством. Телеканали самостiйно ухвалюють рiшення щодо формування програмної полiтики, керуючись корпоративними iнтересами. По-друге, необхiдно говорити про вiдповiдальнiсть за змiст програм для юної аудиторiї. Дитяча аудиторiя численна i на неї можна орiєнтуватись. Водночас вона дуже специфiчна, тому «дитячий продукт» має бути якiсним, цiкавим, динамiчним, захоплюючим i вiдповiдати запитам такої глядацької аудиторiї. А це тягне за собою великi витрати. Деякi телевiзiйнi канали не просто не хочуть купувати дитячi програми - вони їх навiть безкоштовно не беруть. Бiльшiсть телеканалiв припускають, що «дитячими програмами» (як записано в їхнiх лiцензiях) цiлком можна вважати й мультфiльми. Тому часто телеканали обмежуються показом захiдних мультфiльмiв, що обходитися телеорганiзацiям набагато дешевше (хоч їхнi агресивнi герої викликають певнi побоювання в дитячих психологiв), нiж пiдготовка власних українськомовних телепередач для дiтей. Повноцiннi ж дитячi програми виробляються тiльки Нацiональною телекомпанiєю України та обласними державними телерадiокомпанiями, тобто на державнi кошти через держзамовлення. До того ж, телевiзiйнi власники не хочуть вiддавати дитячим телепрограмам вечiрнiй прайм, ставлячи їх на 4-5-ту ранку. Цiкаво, що в європейських країнах телемовникам не треба прописувати, коли саме показувати дитячi програми. Телекомпанiї змагаються за глядача i розумiють, що дитячу програму не можна ставити на 4 ранку. Та, на жаль, наших мовникiв це наразi не стосується. В Європi є чiтка регламентацiя того, скiльки телеканал (комерцiйний чи суспiльний) зобов'язаний видiлити власного бюджету й екранного часу для дитячого продукту. Кожна держава займається програмами нацiонально-культурної iдентифiкацiї,саме до якої вiдноситься й дитяча продукцiя. Європейськi країни по-рiзному виробляють свої механiзми: або визначають квоти в бюджетi компанiї, або квоти екранного часу. Ще може регламентуватися в бюджетi компанiї – це певна квота для так званих незалежних продюсерiв, якi отримують чiткий бюджет на дитячi програми i зобов'язанi вiддати 25-40% незалежним виробникам [49]. фiльмiв чи мультфiльмiв [49]. На думку переважної бiльшостi керiвникiв продакшнiв, у всьому винен Закон «Про рекламу», згiдно з яким у дитячих програмах не можна розмiщувати рекламу. Прийняття цiєї норми призвело до того, що телеканалам стало невигiдно виробляти й купувати дитячий телепродукт. Виходить замкнене коло. Канали не купують, бо невигiдно, рекламодавець не платить, бо не бачить рейтингiв. А продакшни не виробляють, бо телеканали не купують. Стандартнi ринковi вiдносини. Якщо прислухатися до думки керiвникiв телекомпанiй, то рекламу в дитячих програмах може дозволити. Але вона не може бути довгою, а її тематика та форма мають бути чiтко прописанi в законi. Наприклад, пiд час дитячого ефiру не повинна рекламуватися нездорова їжа з пiдвищеним вмiстом жирiв, солi й цукру, що вже заборонено в деяких європейських країнах. Має контролюватися змiст роликiв. Зокрема, вони не повиннi напряму провокувати дитину на купiвлю чогось чи на те, щоб дiти вимагали вiд батькiв такої купiвлi. Також у рекламi має бути заборонено експлуатувати довiру неповнолiтнiх до батькiв, учителiв чи iнших персон, що користуються авторитетом. Абсолютно нормальною є реклама дитячого харчування, одягу, парфумерiї чи книжок для дiтей. для багатьох всеукраїнських каналiв вже сьогоднi. програми важко знайти спонсорiв, тому дитяче телебачення – малобюджетне. власних конкурентоздатних дитячих програм. У такому випадку держава мала б забезпечити фiнансову пiдтримку для компанiй, що створюють такi передачi, або вiдмiнити норму закону стосовно реклами. Ця заборона формальна i її елементарно можна обiйти. Скажiмо, дiлити програму на двi автономнi частини, i ставити рекламу в кiнцi першої частини й на початку другої. Але дитячих програм немає не тiльки тому, що iснує заборона на рекламу. Якщо цю норму приберуть, то не одразу всi зацiкавляться дитячим телевиробництвом. Воно повинно бути конкурентоздатним. Можливо вдасться змiнити ситуацiю, лише спираючись на щойно ратифiковану Європейську конвенцiю про транскордонне телебачення. Вiдповiдно до якої, якщо тривалiсть трансляцiї програми для дiтей сягає тридцяти чи бiльше хвилин, переривання рекламою дозволяється. Сьогоднi iснує законопроект №3081 «Про внесення змiн до Закону України "Про рекламу" (щодо приведення у вiдповiднiсть до Європейської конвенцiї про транскордонне телебачення)», але вiн нажаль й досi не вступив у дiю. [49] Вироблення критерiїв, за якими може здiйснюватися контроль над змiстом телепередач, сьогоднi є головним питанням сучасного дитячого телебачення. Розглядаючи це питання, ми стикаємося з вiдсутнiстю єдиної концепцiї дитячого вiщання, де чiтко була б сформульована мета, визначенi головнi напрямки дiяльностi, принципи, за якими повинне будуватися сучасне дитяче мовлення. що формують у дiтях повагу до рiдної мови та українських традицiй. Програма мiнiмум в вирiшеннi цього питання - покарання телеканалiв за невиконання своїх зобов'язань. Вироблення державою дiючих норм контролю, та розглянення питання щодо заборони на рекламу. Програма максимум - створення спецiального дитячого телеканалу. Але деякi експерти скептично ставляться й до появи дитячого телеканалу (немає джерел фiнансування), i до створення суспiльного мовлення (сьогоднi неможливо перестрибнути прiрву мiж розмовами про нього i практичними дiями). Але сьогоднi навiть спонсорство дитячого супутникового каналу потребує величезних коштiв. Крiм того, поширення його через супутник - це дуже невелика аудиторiя. Тiльки якщо його примусово включити до пакету програмної послуги, тодi воно може бути ефективним. Але платити за поширення в кабелi супутникового телеканалу, власники не здатнi, бо це фiнансово не вигiдно. в пакетi «Престижний» додається ще Jetix та Nickelodeon. На «Волi» окрiм Jetix, Cartoon, Network, Nickelodeon є ще «Детский мир», «Теленяня» i Baby TV. «Дитячий пакет» Maximum TV складається з чотирьох каналiв: «Школьник ТВ», Nickelodeon, Jetix Play, «Теленяня». Той, хто користується поки що безкоштовним супутником мовленням, бiльшiсть iз цих каналiв не побачить, хiба що канал Jetix. чергу не має стратегiї розвитку нацiонального дитячого мовлення й обмежується розмiщенням держзамовлень. Механiзмами, за якими розмiщується державне замовлення для державних ТРК, не передбачено можливостi залучення зовнiшнiх виробникiв. Щоб залучати до держзамовлення, примiром, незалежнi продакшни, треба перебудувати фiнансово-правову й органiзацiйну системи державного телебачення. З iншого боку, держава жодного разу ще не профiнансувала держзамовлення в повному обсязi: є великий державний борг перед Першим нацiональним та обласними ТРК, якi виготовили телепродукцiю, але кошти на це так i не надiйшли. ВИСНОВКИ У бакалаврськiй роботi ми проаналiзували основнi змiстовно-тематичнi прiоритети в створеннi дитячих програм, розрахованих на рiзнi вiковi категорiї. Визначення певних типiв аудиторiй, окреслення їх характерних ознак, безумовно, сприяє ефективностi дiяльностi ЗМІ. Дослiдники у сферi дитячої педагогiки i психологiї виявили кiлька стiйких вiкових особливостей у поведiнцi дiтей, що характеризують їхнiй телеперегляд. Переваги у телевiзiйному уподобаннi дiтей змiнюються кожнi три роки, вiдповiдно до її дорослiшання (раннє дитинство – до 3 рокiв; дошкiльний вiк – вiд 3 до 6 рокiв (iнодi до 7 рокiв); молодший шкiльний вiк – вiд 6 до 9 рокiв; молодший пiдлiтковий вiк – вiд 9 до 12 рокiв). Дослiдження дитячої аудиторiї показує гiперактивнiсть медiаспоживання неповнолiтнiми телевiзiйного продуктку, i визначає її як окремий сегмент серед потенцiйної цiльової аудиторiї українських телеканалiв. телеканалiв i подiляється на наступнi види: анiмацiя, мультфiльми та мультсерiали, дитячi передачi, дитячi телесерiали та фiльми для дiтей. тематики на телебаченнi, адже вiтчизняний телеефiр не адаптований до дитячих iнтересiв. І тому питання збiльшення програм для дiтей у вiтчизняному ефiрi багато в чому залежить вiд зацiкавленостi рекламодавцiв. Оскiльки українське законодавство забороняє переривати дитячi передачi рекламними роликами, для дитячих телепередач дуже складно знайти спонсорiв, i сьогоднi вони залишаються малобюджетними. На основi дослiджень, що проведенi в данiй роботi, можемо зробити висновок - український ринок дитячого вiщання бiдний у своїй розмаїтостi, якостi й кiлькостi пропонованих телеканалами програм. Сьогоднi необхiдно розвивати дитячий контент на телебаченнi, дати дiтям широкий вибiр iнформацiйних, пiзнавальних, розважальних програм. Але саме вiдсутнiсть дитячих телепрограм власного виробництва на телеканалi — вiрна ознака того, що телеканал далекий вiд телебiзнесу. Для того, щоб телевiзiйний продукт був цiкавий «маленькiй» аудиторiї, потрiбно враховувати базовi психологiчнi потреби дiтей. вiковiй категорiї. Однак передач на телеканалах, якi були б спецiально орiєнтованi на дiтей i пiдлiткiв рiзних вiкових груп, на сьогоднiшньому телеекранi майже немає. Варто вiдзначити, що основна частина дитячих програм i дитячих iгрових шоу, якi сьогоднi iснують на українських каналах, по цiльовiй аудиторiї, бiльше вiдповiдає пiдлiткам. Найбiльшим успiхом у дитячої аудиторiї користуються серiали, мультиплiкацiйнi й художнi фiльми. Також досить популярними є захiдний телевiзiйний продукт. Дослiдження добового циклу телетрансляцiй показує, що бiльше половини кiнострiчок, орiєнтованих на молодших школярiв, транслюються в ранковому ефiрi, менша частина показується вдень. Бiльша частина дитячих фiльмiв показується також у вихiднi днi. А вечiрнiй прайм-тайм, фiльми призначенi молодшим школярам на українських телеканалах майже не транслюються (для дошкiльникiв увечерi таких фiльмiв взагалi немає). Таким чином, дошкiльники й молодшi школярi пiсля шести годин вечора змушенi дивитися телепродукт орiєнтований на дорослих споживачiв. повинно створюватися фахiвцями та психологами, та вiдображати стан найближчого розвитку дiтей. Згiдно з лiценцiями Нацiональної ради з питань телебачення i радiомовлення, дитячi програми в їхньому ефiрi мають бути щодоби (вiд 30 хвилин до двох годин). Але сьогоднi жодний iз каналiв не виконує зазначений у лiцензiї розклад мовлення для дiтей. Зрозумiло, що в умовах жорсткої конкуренцiї, з позицiї комерцiалiзацiї ефiру телебачення, дiти не вигiдна цiльова аудиторiя. І хоча, законом передбачається, що пiдчас розгляду заявок учасникiв конкурсу на отримання лiцензiї на мовлення, Нацрадi з питань «Телебачення i радiомовлення» вiддає переваги телерадiокомпанiям, якi зобов'язуються демонструвати соцiально-важливi програми (зокрема й дитячi), однак на практицi ця норма не спрацьовує. Сьогоднi необхiдно створити такi умови, за яких на шкiрному телеканалi будуть iснувати дитячi передачi, на виробництво й вихiд в ефiр яких з держбюджету видiлятимуть необхiднi кошти. Крiм того, необхiдно прийняти програму податкових пiльг для iнвесторiв та виробникiв дитячих програм, фiльмiв i передач. Маємо надiю, що кожна телекомпанiя, яка отримує лiцензiю на мовлення, буде дотримуватися вимог щодо видiлення ефiрного години для дитячих фiльмiв i програм. У першу чергу держава повинна навести елементарний порядок у медiапросторi. Тобто примусити телеканали працювати за встановленими правилами у країнi з метою захисту прав неповнолiтнiх телеглядачiв. своїх громадян. Пiдтвердженням цьому є постiйне збiльшення кiлькостi порушень телеканалами законодавства. Держава може на законодавчому рiвнi розробити систему пiльг для телеканалiв, якi розмiщують у своєму ефiрi передачi для дiтей та пiдлiткiв, розглянути питання створення окремого дитячого телеканалу, який був би повнiстю присвячений дiтям та їхнiм проблемам. Такi канали успiшно працюють в Європi та Сполучених Штатах. А у нас вiдсутнiсть дитячого ефiру пояснюють незадовiльним фiнансуванням. Як наслiдок – програм для дiтей в українському ефiрi дуже мало, а те, що показують, це переважно дешевий телепродукт американського, росiйського виробництва, або японськi мультфiльми. Як вiдзначають фахiвцi, законодавство не повинне вiдлякувати потенцiйних спонсорiв. Сьогоднi крiм рекламних роликiв у дитячих телепрограмах можна використовувати не пряму рекламу, наприклад логотип спонсора. Вiльнi демократичнi ЗМІ не можуть демонстративно iгнорувати потреби значної частини телеаудиторiї. Тому що наявнiсть або вiдсутнiсть дитячих телепрограм — це тест на волю й демократичнiсть українських електронних ЗМІ.