Особливості книговидання і функціонування засобів масової інформації в сучасній Україні

Особливостi книговидання i функцiонування засобiв масової iнформацiї в сучаснiй Українi МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКАЇНИ КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА УКРАЇНОЗНАВСТВА Модульна робота № 2 ОСОБЛИВОСТІ КНИГОВИДАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ Студентка групи МН-01-09-1 Ширяєва К. С. ВикладачПiдлiсна Л. С м. Днiпропетровськ, 2010 ПЛАН 1. ВСТУП 2. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: СУТНІСТЬ, ЦІЛІ, ФУНКЦІЇ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ 3. 2 Особливостi книговидання в Українi 4. ВИСНОВКИ ВСТУП Сучасна, суверенна Україна — країна молода. З одного боку, вона вперше у своїй iсторiї має свою державу з чiтко визначеними кордонами, Конституцiєю, законодавчою, виконавчою та судовою владою, Збройними силами, системою освiти, науки, охорони здоров’я, договiрними вiдносинами з iншими державами i та iн. Головним в оновленнi нашої країни є перехiд економiчної, соцiальної, полiтичної i духовно-культурної систем вiд тоталiтаризму до демократiї, вiд централiзованої економiки до ринкових вiдносин, якi дають можливiсть громадянам вiльно вибирати напрям дiяльностi, проявляти особисту iнiцiативу у вирiшеннi економiчних i соцiальних завдань. органiзацiй громадянського суспiльства. Демократизацiя суспiльства якiсно змiнює мiсце i роль засобiв масової iнформацiї. Вони перетворюються на активний суб’єкт впливу на населення країни, формування громадської думки та керування нею. Водночас з’явилася гостра потреба у використаннi ЗМІ у всiх напрямах економiчної дiяльностi. Звiдси необхiднiсть пiзнання механiзму взаємодiї iз засобами масової iнформацiї та надбання первинних навикiв його використання. Сьогоднi дiяльнiсть телебачення та радiомовлення, стан книговидання i полiграфiчного виробництва, друкованих засобiв масової iнформацiї перебувають в тiсному взаємозв’язку з подальшим розвитком української державностi та демократiї, економiчними i духовними змiнами в суспiльствi. Сучасна ситуацiя в телерадiоiнформацiйному просторi, як i в багатьох сферах суспiльного життя в перiод переходу вiд керованої до самоврегульованої системи, можна охарактеризувати як жорстку, i не завжди законодавчо врегульовану, конкуренцiю, яка передбачає встановлення контролю над ЗМІ. В сферi телерадiомовлення це стосується всього, починаючи вiд каналiв мовлення i закiнчуючи технiчною базою телерадiостанцiй, тощо. В мiждержавному масштабi – це витiснення сильнишiми слабших, експансiя iноземного капiталу в українському телерадiоефiрi. На думку вiдомого полiтичного i громадського дiяча Левка Лук’яненка, сьогоднi Українi загрожує iнформацiйна експансiя. Небезпека цього наступу, пiдкреслює вiн, у тому, що український народ ще не виробив iмунiтет проти антиукраїнських iдей. Пiсля здобуття незалежностi на країну ринув великий потiк газет, журналiв, книжок, програм, аудiо та вiдеопродукцiї з полiтичною, релiгiйною, культурною, сексуальною та iншою iнформацiєю. 2 . ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: СУТНІСТЬ, ЦІЛІ, ФУНКЦІЇ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ Засоби масової iнформацiї(ЗМІ) — преса, радiо, телебачення — це самостiйна iндустрiя, спрямована на формування громадської думки, нацiональної полiтичної свiдомостi та самосвiдомостi населення з використанням органiзацiйно-технiчних комплексiв, якi забезпечують масове тиражування i швидку передачу словесної, образної та музичної iнформацiї. Преса— це масовi перiодичнi друкованi видання, тобто газети та журнали. Радiо— це комплекс електронно-технiчних пристроїв з унiкальними, практично необмеженими можливостями передачi звукiв на значнi вiдстанi, що робить його доступним для широких верств населення. Люди слухають радiо, займаючись iншими справами, i при цьому отримують вичерпну iнформацiю про всiлякi подiї. Це i новини, i розважальнi програми, i театр, i ринок. Тобто радiо спроможне живою, реальною мовою, рiзними звуками передавати iнформацiю безпосередньо з мiсць подiй. Телебаченняявляє собою складний електронно- i лазерно-технiчний, технологiчний i органiзацiйно-функцiональний комплекс, здатний передавати на великi вiдстанi одночасно чорно-бiле i кольорове зображення предмета, який рухається, суспiльних чи природних подiй, явищ, процесiв, звукiв, мови i музики. Телебачення впливає на всi сфери життя, побуту, дозвiлля, дiлової активностi, залучає до обговорення важливих соцiальних проблем, формує погляди, громадську думку, екологiчну етику, життєву позицiю та менталiтет людини, створює зворотний зв’язок з багатомiльйонною аудиторiєю. Цi контакти, впливи через комунiкацiї формують нацiональну свiдомiсть i самосвiдомiсть, сприяють гармонiйному розвитку суспiльства, формуванню почуття морального зв’язку з епохою. Сьогоднi в Українi в умовах демократизацiї суспiльства iснують i активно функцiонують телекомпанiї рiзних форм власностi: державнi, громадськi, мунiципальнi, акцiонернi, кооперативнi, приватнi. Державна телекомпанiя — органiзацiя, яка дiє вiд iменi держави i на державнi кошти, виражає погляди держави, рiзних гiлок влади i обстоює їхнi iнтереси. Мiждержавна телекомпанiя— заснована на мiждержавних спiльних угодах органiзацiя, яка дiє на основi статуту, який приймається представниками держав-засновникiв. Громадськi телекомпанiї — це такi, спiвзасновниками яких є державнi органи, юридичнi особи та громадяни. Зрозумiло, що будь-яка форма органiзацiї телебачення має свою соцiально-економiчну i полiтичну базу, представляє i обстоює iнтереси певних соцiальних, економiчних, полiтичних i духовно-культурних сил (кланiв, партiй, етнiчних утворень тощо). ЗМІ покликанi виконувати три основнi завдання: · об’єктивно висвiтлювати в пресi, на радiо i телебаченнi найважливiшi подiї в країнi i свiтi; · поширювати за iнiцiативою дiлових кiл та громадськостi комерцiйну iнформацiю, зокрема рекламу; · iнiцiювати позитивнi змiни в суспiльствi з метою пiдвищення темпiв виробництва, конкурентоспроможностi нацiональної економiки, стабiльного полiтичного розвитку. Особливе мiсце посiдає економiчна ознакаЗМІ, яка зумовлює наявнiсть i здiйснення виробничо-комерцiйної, ринково-iнформацiйної та iнших функцiй, вiд виконання яких залежить стабiльнiсть корпорацiї (фiрми) на ринку зокрема i в суспiльствi загалом. Соцiальна ознакаЗМІ характеризує виконання ними роботи iз забезпечення належних умов працi, захисту iнтересiв окремих верств населення, охорони навколишнього середовища. Ця ознака зумовлює потребу у виконаннi функцiй соцiального захисту, працезабезпечення рiзних верств населення, охорони довкiлля тощо. Найважливiшою є управлiнська ознакаЗМІ, яка характеризується органiзацiєю взаємодiї ЗМІ iз суспiльством i передбачає такi функцiї: мотивацiю працi, планування, органiзацiї, контролю, облiку, координацiї та керування суспiльною дiяльнiстю, взаємодiєю суб’єктiв виробництва i ринку. Правова ознака ЗМІ характеризує їх активну участь разом з державними органами i громадськими органiзацiями у розробцi та розглядi нормативних i законодавчих актiв та їх практичнiй реалiзацiї. Вона передбачає виконання таких функцiй, як органiзацiйно-правова, нормативно-регламентуюча тощо. Творча ознакаЗМІ характеризується їх здатнiстю i можливостями впливати нагромадськiсть за допомогою численних чинникiв, зокрема документальних, емоцiйних, масових та iн. Ця ознака обумовлює виконання таких основних функцiй: комунiкативної,i нновацiйної, зображувальної. Усi названi ознаки ЗМІ i функцiї, передбаченi цими ознаками, безумовно, є важливими, їх потрiбно знати й ураховувати в практичнiй дiяльностi будь-якої органiзацiї. Водночас аналiз засвiдчує, що найважливiша ознака ЗМІ, управлiнська, обумовлює п’ять надзвичайно важливих функцiй, що й призвело до хибного визначення ЗМІ як четвертої гiлки влади, адже кожна форма ЗМІ, зокрема телебачення, не може бути загальною у своєму впливi на населення, вони виражають i обстоюють iнтереси певних соцiально-полiтичних сил. Засоби масової iнформацiї мають право на свободу слова, збору, оброблення i поширення актуальної економiчної, полiтичної, соцiальної та духовно-культурної iнформацiї через пресу, радiо i телебачення. Це широкi права. · висвiтлювати факти, подiї об’єктивно, без перекручень, такими, якими вони є; · не збирати iнформацiю незаконними шляхами, використовуючи шантаж чи погрози учасникам подiй; · не поширювати чуток та плiток; · не iнтерв’ювати дiтей та пiдлiткiв без згоди їхнiх батькiв; · не оповiщати про серйознi пригоди та надзвичайнi ситуацiї, доки не проведено їх досконалого аналiзу; · власна думка журналiста не повинна ображати присутнiх; · журналiст зобов’язаний вiдповiдати за данi, отриманi з державних та громадських джерел, наводити точнi посилання на першоджерела iнформацiї. 3 3. 1 Основнi проблеми функцiонування сучасних ЗМІ Функцiонування засобiв масової iнформацiї в Українi пов’язане з низкою проблем, зокрема з недостатньо високим рiвнем iнформацiйних технологiй i вiдсутнiстю справдi громадянських засобiв масової iнформацiї у такому виглядi, як у країнах Заходу. Українська нацiональна система iнформацiї складається з державних i недержавних телерадiокомпанiй i мереж зв’язку, вона недосконала i має багато недолiкiв. Значним недолiком комунiкацiйної сфери України є високий рiвень утаємниченостi й прихованостi iнформацiї щодо дiяльностi її як державних, так i недержавних суб’єктiв. В Українi iснує практика втручання органiв державної влади в iнформацiйну дiяльнiсть засобiв масової iнформацiї та тиску на них, використовуються адмiнiстративнi, податковi та фiнансово-економiчнi важелi. Про це заявив у дискусiї медiаексперт О. Медвєдєв: «Влада методично знищує — вже добиває! — журналiстську професiю». iнформацiї, зокрема рекламного ринку та рекламної привабливостi ЗМІ, ринку освiтнiх i виховних програм, який практично вiдсутнiй в Українi. У зв’язку з цим засоби масової iнформацiї в нас нерiдко залежать не вiд споживача iнформацiї, а вiд певних iнформацiйних планiв i владних структур. Цi та iншi негативнi тенденцiї призводять до того, що в суспiльствi, в його соцiальних, економiчних i полiтичних структурах з’явилася недовiра до вiтчизняних мас-медiа. Складнiсть i труднощi реального стану i процесу розвитку засобiв масової iнформацiї в роки незалежностi України показали вiтчизнянi журналiсти В. Пiховшек, О. Чекмишев, В. Ганжа: «Пiсля ковткiв свободи перших рокiв незалежностi, — зазначають вони, — коли кожен писав, як бажав, а читали того, хто писав, як потрiбно, мас-медiа України змiцнiли, «збугрiли», стали впливовими. Ставши впливовими, українськi мас-медiа одночасно стали залежними. Мас-медiа йшли вслiд творенню рiзних за полiтичними iнтересами полiтично-фiнансових кiл, «кланiв», як їх стали називати пiзнiше». Всупереч такому становищу, за даними опитування, проведеного соцiологами, бiльше нiж двi третини громадян України розумiють незалежнiсть преси як гарантiю якостi iнформацiї, що вiдображає всю палiтру полiтичного життя українського суспiльства. 3. 2 Особливостi книговидання в Українi є те, що на сьогоднi понад 3000 суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi є засновниками засобiв масової iнформацiї iз загальнодержавною сферою розповсюдження. Однак на тлi позитивних тенденцiй непокоїть вiдсутнiсть або мiзерна кiлькiсть перiодичних видань iсторичної тематики, освiтянської та героїко-патрiотичної виховної спрямованостi. Викликає занепокоєння спiввiдношення україномовних перiодичних видань (їх зареєстровано 3306) та видань iншими мовами (2997), змiшаним текстом мовами нацiональних меншин – болгарською, угорською, румунською, грецькою, татарською, нiмецькою, сербською, вiрменською, на iвритi та iдиш; ця преса здебiльшого зосереджена в мiсцях компактного проживання цих меншин) — українською та мовами нацiональних меншин – болгарською, угорською, румунською, грецькою, татарською, нiмецькою, сербською, вiрменською, на iвритi та iдиш; ця преса здебiльшого зосереджена в мiсцях компактного проживання цих меншин) (1173). Така мовна ситуацiя перiодичних видань потребує дедалi бiльшої уваги до цiєї проблеми з боку не лише державних закладiв, а й громадських об’єднань, профспiлок, полiтичних партiй, виробничих об’єднань i корпорацiй, якi можуть реально вплинути на змiну мовного спiввiдношення перiодичних видань на користь рiдної мови. установи i лише потiм - органи державного управлiння та громадськi органiзацiї. Не дивлячись на регулярнi Укази Президента щодо пiдтримки видавничої сфери, проекти законiв та постанови Кабiнету Мiнiстрiв, процеси, що вiдбуваються в галузi, свiдчать про неухильну поступову втрату Україною цього ринку. Росiйськi видавництва впевнено лiдирують на Українi за кiлькiстю проданих книг, газет та журналiв. Ще одна проблема, яка iснує як в галузi культури, так i в галузi iнформацiї – це катастрофiчне падiння якостi використання української мови. Українськiй мовi необхiдно забезпечити пiдтримку i захист на загальнодержавному рiвнi, що стане могутнiм соцiальним фактором консолiдацiї нацiї, стимулом розвитку культурних, правових, економiчних i полiтичних вiдносин в Українi. На сьогоднiшнiй день вiдсутня налагоджена система популяризацiї української мови в засобах масової iнформацiї, якi, як вiдомо, мають величезний вплив на її розвиток та стан, i, водночас, самi є носiями цiєї мови. Найважливiшi проблеми – рiзке зниження загальної i мовної культури, зокрема на телебаченнi i радiо – особливо на комерцiйних каналах, порушення граматичних i лексичних форм, якi забезпечують правильнiсть, точнiсть, образнiсть i художню цiннiсть мови. Багато теле- i радiопрограм насиченi жаргонними i вульгарними словами. У програмах майже зникли освiтнi передачi з проблем української мови. дiєвих заходiв, Україна потребує бiльш детального аналiзу мовної ситуацiї, яка включає такi складовi, як умови функцiонування мов, наявнiсть за фактом чи законодавчо визначеної державної мови або мови офiцiйного спiлкування, статус мов нацiональних меншин, рiвень мовної культури населення. Реальне становище засобiв масової iнформацiї в Українi характеризує i використання глобальної iнформацiйної мережi Інтернет, яка в контекстi розвитку полiтичної системи України сприяє використанню досвiду демократичного розвитку i функцiонування полiтичних систем розвинених країн, позитивно впливає на розвиток мiжнародних полiтичних i вiйськових вiдносин. Наприклад, багато позицiй у вiдносинах «Україна — НАТО» можна знайти в Інтернетi, як i, примiром, данi про дiяльнiсть українських миротворцiв в Іраку та iнших країнах свiту. Інтернет як iнформацiйна система реально став однiєю з ознак енергетичного розвитку свiтового спiвтовариства, взаємодiї мiж країнами i суспiльствами, рiзними полiтичними силами. Глобальний характер мережi Інтернет знайшов вiдображення в Законi України «Про телекомунiкацiї» (2003 р.), де вона визначається як усесвiтня iнформацiйна система загального доступу, що логiчно пов’язана з глобальним адресним простором i ґрунтується на Інтернет-протоколi, визначеному мiжнародними стандартами. Ця iнформацiйна система включає сукупнiсть телекомунiкацiйних мереж та заходiв накопичення, оброблення, зберiгання та просування iнформацiї у формi, придатнiй для автоматизованого оброблення її засобами обчислювальної технiки. На жаль, правовий статус Інтернету в Українi досi законодавчо не регламентований, визначаються лише загальнi засади адмiнiстрування адресного простору українського сегмента цiєї мережi. Мiж тим, можливостi доступу до iнформацiї в галузях економiки, полiтики, права, соцiальнiй i духовно-культурнiй сферах постiйно зростають. За рацiонального їх використання вони здатнi забезпечити українському суспiльству додатковi умови успiшного розв’язання проблем економiчного, соцiально-полiтичного i культурного розвитку. Прецедентом конструктивного розвитку мiжнародно-полiтичних зв’язкiв у межах Європи є комп’ютерно-телекомунiкацiйна система ЄІСМОРІ — Європейська iнформацiйна сiтка з мiжнародних вiдносин i регiональних дослiджень, проект якої втiлюється з 1993 року групою вiдомих дослiдних центрiв країн Захiдної та Схiдної Європи, а також рядом мiжнародних органiзацiй. Цю систему, на думку спецiалiстiв з паблiк рилейшнз, можна вважати однiєю з основних iнформацiйних перспектив України. З полiтичного погляду вона приваблює можливостями активної взаємодiї i спiвпрацi у сферi мiжнародних вiдносин (мiжнароднi конфлiкти, мiжнародна безпека, контроль над озброєннями, мiжнародне право, мiжнароднi органiзацiї, екологiчна безпека, боротьба проти тероризму, зовнiшня полiтика тощо), а також у сферi регiональних наукових дослiджень (розвиток нацiональних структур, полiтичної системи, нацiональної економiки, нацiональної безпеки та оборони тощо). Привабливiсть Інтернету для суб’єктiв економiки i полiтики постiйно зростає. Пошук якнайефективнiших iнновацiй в економiцi здiйснюється з використанням можливостей цiєї мережi. На жаль, i в цiй сферi виникають проблеми, пов’язанi з надмiрним втручанням держави. Пiдтвердженням цього, зокрема, є заява Інтернет-асоцiацiї України у зв’язку з рiшенням Ради нацiональної безпеки i оборони України вiд 31 жовтня 2001 року. В цiй заявi зазначається: «Інтернет-асоцiацiя України погоджується з думкою РНБОУ про те, що український сегмент Інтернет працює у правовому полi, яке остаточно не сформоване. Інтернет-асоцiацiя України згодна також з тим, що iнформацiйний простiр України ще слабо iнтегрований у свiтовий iнформацiйний простiр. Водночас саме український Інтернет, на вiдмiну вiд друкованих ЗМІ та телевiзiйних програм, найорганiчнiше iнтегрований у свiтову мережу Інтернет. Інтернет-асоцiацiя України стверджує, що поквапливе i неквалiфiковане державне втручання в розвиток iнформацiйного простору України негативно впливатиме на оформлення громадянського суспiльства в Українi i завдасть серйозного удару по мiжнародному iмiджу держави». Інтернет-асоцiацiя України висловлює рiшучий протест проти будь-яких спроб визначити принципи функцiонування засобiв масової комунiкацiї iнакше, нiж через Закони України, зазначивши, що такi дiї суперечать статтi 15 Конституцiї України. ВИСНОВКИ Аналiз стану засобiв масової iнформацiї свiдчить про те, що розвиток телебачення i радiомовлення, друкованих перiодичних видань, мережi Інтернет вiдбувається по висхiднiй, незважаючи на економiчнi та полiтичнi труднощi й проблеми. Необхiднiсть подолання кризових явищ i поступового формування ринкових вiдносин в Українi зумовлює нагальну потребу поступового входження в iнформацiйне суспiльство, всебiчного розвитку засобiв масової iнформацiї, створення вiтчизняного iнформацiйного простору, тiсно пов’язаного з європейським i свiтовим. Визначальним чинником перспективного розвитку засобiв масової iнформацiї в Українi є активiзацiя зв’язкiв з країнами Захiдної Європи, в яких iнтеграцiйнi процеси в економiцi, полiтицi та iнших галузях забезпеченi сучасними iнформацiйними системами. Саме з iнтеграцiйними процесами пов’язана концепцiя майбутнього європейського iнформацiйного суспiльства. З огляду на це Українi необхiдно виробити загальну стратегiю iнформатизацiї суспiльства, в якiй чiтко визначити головну мету — створення iнформацiйного суспiльства в Українi та основнi напрями перспективного розвитку засобiв масової iнформацiї, до яких належать: · визначення нацiональних прiоритетiв України у сферi iнформатизацiї вiдповiдних соцiально-економiчних i полiтичних цiлей перспективного розвитку України; · державна пiдтримка дiяльностi, спрямованої на забезпечення iнформацiйних потреб та iнтересiв суспiльства i громадян; · забезпечення освiтньої та наукової галузей українського суспiльства сучасними iнформацiйними технологiями, можливостямицiлеспрямованої пiдготовки фахiвцiв системи зв’язкiв з громадськiстю, особливо iнженерно-технiчного складу i менеджерiв засобiв масової iнформацiї, зокрема для глобальних систем зв’язку; · становлення розвиненої нацiональної системи книговидання як галузi, що чинить найбiльший вплив на розвиток науки i освiти, на формування свiтогляду народу та утвердження полiтичного i духовно-культурного iмiджу країни серед свiтової спiльноти; · усебiчний розвиток iнформацiйних вiдносин з розвиненими країнами свiту, вигiдний обмiн технiчними й органiзацiйно-технологiчними розробками в галузi комунiкацiйних систем i системи зв’язкiв з громадськiстю загалом. Зазначенi вище напрями розвитку засобiв масової iнформацiї України обумовленi тим, що ХХI столiття, як передбачають фахiвцi, стане перiодом створення та ефективного функцiонування глобального автоматизованого iнформацiйного простору, який об’єктивно є матерiально-технiчною, технологiчною та органiзацiйно-методичною базою системи внутрiшнiх i зовнiшнiх зв’язкiв з громадськiстю. Поступове залучення України до європейської i свiтової спiвпрацi є можливим лише за наявностi сучасної вiтчизняної системи засобiв масової iнформацiї, яка стане органiчною складовою глобального iнформацiйного простору й забезпечуватиме перехiд України до iнформацiйного типу суспiльства. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 2. Засоби масової iнформацiї. Українське законодавство. – К., 1995. http://ubooks.com.ua/books/0008/inx8.php - _ftnref1#_ftnref1 Медвєдєв О. Тiльки такою кувалдою, як страйк, можна вiдрихтувати поведiнку влади щодо ЗМІ // Журналiстська осiнь-2002. Дискусiя про полiтичний тиск на цензуру українських медiа: Збiрник. — К.: Фонд медiаiнiцiатив, 2003. — С. 30—31. http://ubooks.com.ua/books/0008/inx8.php - _ftnref2#_ftnref2 Четверта колона: Свобода i незалежнiсть мас-медiа в Українi / В. Пiховшек., О. Чекмишев., В. Ганжа. — К.: Агенство України, 1997. — С. 250.