Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури

Редагування полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Інститут журналiстики i масової комунiкацiї Кафедра Видавничої справи та редагування КУРСОВА РОБОТА Редагування полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури (тема) Виконала (шифр) (пiдпис) (прiзвище, iм'я, по батьковi студента) (дата) Керiвник Запорiжжя 2008 Інститут журналiстики i масової комунiкацiї на курсову роботу студенту (цi) ___________ДЩ-104_________ (шифр групи) _________Танцюрi Юлiї Олександрiвнi________ (Прiзвище, iм’я, по батьковi) iз спецiальностi 6. 030200 – Видавнича справа та редагування 1. Термiн здачi закiнченої роботи__12. 05. 2008__________________ 3. Завдання на курсову роботу 3. 1. оглянути лiтературу за темою дослiдження; 3. 2. вибрати видання – об’єкти дослiдження – за допомогою методу репрезентативної вибiрки; 3. 3. провести редакторський аналiз тих видiв видань, якi є об’єктом дослiдження; 3. 4. виявити й описати типовi помилки, характернi для обраних видiв лiтератури; 3. 5. розробити норми редагування для полiтичного, релiгiйного та езотеричного видiв лiтератури; 3. 6. пiдготувати курсову роботу у текстовому редакторi Microsoft Word вiдповiдно до вимог галузевого стандарту на авторський оригiнал. 4. Календарний план виконання роботи № з/п Термiн виконання за планом фактично 1 Складання бiблiографiї та вивчення лiтературних джерел 30. 04. 2008 2008 Бiблiо-теки, iнтернет 2 Виконання вступу 08. 04. 2008 08. 04. 2008 Л-ра, метод. з оформ. курс. робiт 3 Виконання роздiлу 1 15. 04 Л-ра 4 Виконання роздiлу 2 23. 04 25. 04 Л-ра 5 Виконання роздiлу 3 30. 04 Л-ра 6 Формулювання висновкiв 08. 05 10. 05 Курсова робота 7 Подання роботи на кафедру 12. 05 12. 05 Керiвник курсової роботи _______________________________________ (пiдпис, розшифровка пiдпису) РЕФЕРАТ Танцюра Ю. О. Редагування полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури: Курсова робота: 6. 030200/Класичний приватний унiверситет, Інститут журналiстики i масової комунiкацiї. – Запорiжжя, 2008. – 40 с., 3 табл., 4 дод. Об'єкт дослiдження – книжковi видання полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури. Мета роботи – розробка норм редагування полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури на основi системного пiдходу до норм редагування. Методи дослiдження: порiвняльний, описовий, аналiтичний, метод синтезу, системний пiдхiд. нормам, а також на представлення тексту або видання цiлiсною закiнченою системою. На сьогоднi ще залишаються окремi види лiтератури, якi не були дослiдженi науковцями у всiх аспектах. Яскравим прикладом є полiтична, релiгiйна та, особливо, езотерична лiтература. Ще досi в Українi немає розроблених працiвниками наукових та освiтнiх установ чiтко встановлених та закрiплених у вiдповiдних довiдниках правил та норм редагування цих видiв лiтератури. Результатом нашої дослiдницької роботи стала розробка норм редагування полiтичної та релiгiйної лiтератури, критерiїв визначення виду езотеричної лiтератури та порад щодо її редагування. РЕДАГУВАННЯ, ПОЛІТИЧНА, РЕЛІГІЙНА, ЕЗОТЕРИЧНА ЛІТЕРАТУРА, НОРМИ РЕДАГУВАННЯ, АНАЛІЗ ВИДАНЬ, ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ДОСЛІДЖЕННЯ. ЗМІСТ Вступ................................................................................................................ 7 1. 1. Книжковi видання: полiтична лiтература ………..………………….….. 10 1. 1. 2. Ступiнь дослiдження видання та редагування полiтичної лiтератури.. 12 1. 2. Книжковi видання релiгiйної лiтератури………………..………………. 15 1. 2. 1. Законодавче та церковне регулювання видань релiгiйної лiтератури.. 15 1. 2. 2. Ступiнь дослiдження видання та редагування релiгiйної лiтератури.. 16 1. 3. Езотеричнi видання: виникнення, розвиток, сучасний стан………..…. 17 1. 3. 2. Ступiнь дослiдження видання та редагування езотеричної лiтератури 19 Роздiл 2. Методологiчнi засади редагування полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури………........................................................................ 21 2. 1. Особливостi редагування полiтичної лiтератури…………………………21 2. 1. 1. Редакторський аналiз книжкових видань полiтичної лiтератури…….. 22 2. 1. 2. Типовi помилки та недолiки редагування полiтичної лiтератури……. 23 2. 2. Особливостi редагування лiтератури релiгiйної тематики……………... 24 2. 2. 1. Редакторський аналiз книжкових видань релiгiйної лiтератури…..... 27 2. 2. 2. Типовi помилки та недолiтки редагування релiгiйної лiтератури…... 27 2. 3. Особливостi редагування езотеричної лiтератури…………..………….. 28 2. 3. 1. Редакторський аналiз книжкових видань езотеричної лiтератури….. 29 2. 3. 2. Типовi помилки та недолiки редагування езотеричної лiтератури……30 Роздiл 3. Методи пiдвищення рiвня редагування полiтичної, релiгiйної, езотеричної лiтератури в Українi.................................................................... 31 3. 1. Розробка норм редагування видань полiтичної лiтератури …………..... 31 Висновки......................................................................................................... 37 Додаток А: Список проаналiзованих полiтичних, релiгiйних та езотеричних книжкових видань Додаток Б: Розробленi норми редагування полiтичної лiтератури Додаток В: Розробленi норми редагування релiгiйної лiтератури Додаток Г: Критерiї визначення езотеричного виду лiтератури та поради щодо редагування езотеричної лiтератури ВСТУП видавничої дiяльностi у сучасних умовах могла би бути набагато вищою, якби вдосконалення роботи видавцiв та редакторiв спиралося на бiльш надiйну наукову основу. На жаль, ще й досi залишаються окремi види лiтератури, якi не були дослiдженi науковцями у всiх аспектах. Яскравими прикладами цiєї проблеми є полiтична, релiгiйна та, особливо, езотерична лiтература. На сьогоднi в Українi немає розроблених працiвниками наукових та освiтнiх установ чiтко встановлених та закрiплених у вiдповiдних виданнях правил та норм iз редагування цих видiв лiтератури. Особливо значуще це питання з огляду на те, що читацька аудиторiя полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури охоплює майже всi вiковi та соцiально-культурнi верстви суспiльства. До цих видiв лiтератури люди звертаються не за необхiднiстю, як, наприклад, до навчальної чи довiдкової, а через велику зацiкавленiсть питаннями з однiєї з вiдповiдних сфер життя. Це призводить до несвiдомого пiдвищеного рiвня сприйняття та засвоєння читачами отриманої iнформацiї, незалежно вiд того, наскiльки правильною та iстинною вона є. У всьому свiтi через полiтичну нестабiльнiсть та проведення вiйськових дiй люди все бiльше цiкавляться рiзноманiтними питаннями полiтичної сфери, i, вiдповiдно, зростає попит на видання полiтичної тематики. Оскiльки основною метою дiяльностi редактора та видавця є забезпечення читача книжками, у яких вiн вiдчуває потребу, постає питання про належний рiвень редакторського опрацювання таких видань. Для виконання цього завдання на професiйному рiвнi редакторовi необхiдно послуговуватись конкретними, загальноприйнятими нормами та правилами редагування конкретного виду видань. До релiгiйної лiтератури люди постiйно звертаються ще з часiв рукописної книги. Саме цiй лiтературi придiлялася найбiльша увага, i першi книги, здебiльшого, були релiгiйної тематики. Із заснуванням книгодрукування попит на таку лiтературу збiльшився, оскiльки вiдтодi була змога видавати книжки у такiй кiлькостi, яка б задовольняла iснуючий попит. Але iз перенесенням цiєї справи iз рук ченцiв до друкарень було втрачено пильнiсть до якостi релiгiйних книг. Бiльшiсть сучасних релiгiйних видань навiть не мають вказiвок на те, що було здiйснено редакторське опрацювання. Езотерична лiтература почала користуватися пiдвищеним попитом широкого кола читачiв у США та країнах Захiдної Європи наприкiнцi 60-х – на початку 70-х рокiв минулого столiття. Увагу українських читачiв ця лiтература привернула досить недавно – у 80-90-х роках. На сьогоднi навiть не iснує однозначних критерiїв, за якими тi чи iншi видання вiдносять до езотеричної лiтератури. Звичайно, не було створено i норм та правил редагування цього виду видань. Езотерична лiтература, на жаль, доволi часто не проходить належної перевiрки та редакторського опрацювання, через що до рук читачiв потрапляють книжки низької якостi. Ситуацiя складається таким чином, що анi полiтична, анi езотерична лiтература не пiдлягає редагуванню на належному рiвнi. В результатi книжковий ринок сповнений видань полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури, якi мають велику кiлькiсть помилок та недолiкiв i мiстять iнформацiю, яка не вiдповiдає дiйсностi та може нанести шкоду читачам. редагування. Об'єкт дослiдження. Об'єктом дослiдження є книжковi видання полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури. Предмет дослiдження – норми редагування видань полiтичної, релiгiйної та езотеричної тематики. Завдання: – оглянути лiтературу за темою дослiдження; – вибрати видання – об’єкти дослiдження – за допомогою методу репрезентативної вибiрки; – провести редакторський аналiз тих видiв видань, якi є об’єктом дослiдження; – виявити й описати типовi помилки, характернi для обраних видiв лiтератури; – пiдготувати курсову роботу у текстовому редакторi Microsoft Word вiдповiдно до вимог галузевого стандарту на авторський оригiнал. РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН ВИДАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ 1. 1. Книжковi видання: полiтична лiтература Державне регулювання редакцiйно-видавничих процесiв за допомогою законодавчих норм залежить, здебiльшого, вiд полiтичного устрою держави. Тоталiтарнi режими в усi часи характеризувалися надзвичайно пильним контролем над усiма сферами життя, в тому числi i над книговиданням, оскiльки саме книги є одним iз найвпливовiших засобiв iдеологiчної пропаганди та манiпулювання полiтичними настроями народiв. У країнах iз демократичним устроєм державний контроль за процесами редагування та видання книжок набагато лояльнiший, проте не вiдсутнiй. Законодавство кожної країни має ряд законiв та iнших нормативних актiв, якi регулюють iнформацiйну та комунiкацiйну сфери дiяльностi суспiльства, до яких належить i книговидання. В Українi змiни у законодавчому регулюваннi книговидавничої справи вiдбувалися залежно вiд полiтичної ситуацiї у конкретний iсторичний перiод. Розглянемо цей процес, а саме аспект регламентацiї видання полiтичної лiтератури у часовому промiжку вiд початку ХХ ст. до початку ХХІ. На початку XX ст. значно збiльшилися масштаби видавничої дiяльностi. Великим читацьким попитом користувалася економiчна та полiтична лiтература. У 1905-1907 рр. в країнi сформувалася багатопартiйна полiтична система з усiма труднощами, пов’язаними iз цим. У той час iснувало близько 70 партiй рiзних напрямкiв, бiльшiсть з яких мали свої видавництва. Державне регулювання було не дуже пильним, через що наприкiнцi ХІХ – на початку ХХ ст. поряд iз лiтературою, що видавалася офiцiйно, iснував i нелегальний друк [Мороз. Р. Об. курс;-]. Принцип вiльнодумства реалiзовувався у рiзних сферах суспiльного життя, проте найбiльш яскраво це вiдображалося на полiтичнiй сферi в цiлому, та полiтичнiй лiтературi зокрема. У лiтературi того часу прiоритетний розвиток отримує, перш за все, полiтична полемiка. Тексти багатьох творiв суспiльно-полiтичної тематики характеризує публiцистична стилiстика, пошук адекватної системи аргументацiї тощо, що формувало редакторське сприйняття лiтературного твору. [Ант, Сол. Ред. Общ. курс;-]. З iншого боку, головним принципом бiльшовицької лiтератури була партiйнiсть. Цьому аспекту присвячено багато робiт В.І. Ленiна, зокрема вiдома стаття «Партiйна органiзацiя та партiйна лiтература», опублiкована в газетi «Новая жизнь» у 1905 роцi. Виходячи з цих статей до роботи iз будь-якими текстами взагалi, особливо iз матерiалами полiтичної лiтератури, допускалися лише перевiренi, полiтично грамотнi люди, якi були спроможнi вiртуозно вести iдеологiчну пропаганду та агiтацiю за бiльшовицькi iдеї, використовуючи друковане слово. Контроль на вiдповiднiсть цим вимогам був досить жорстким. Пiсля революцiї 1905 року були дещо послабленi вимоги цензури, а 26 квiтня 1906 вийшов новий наказ про цензуру, який давав право судовим органам порушувати кримiнальнi справи на пiдставi видання «злочинних» книг. В той час поряд iз бiльшовицькою лiтературою iснувала полiтична лiтература лiбералiв та представникiв буржуазної iнтелiгенцiї. Також виходили книжки релiгiйного характеру, науковi дослiдження та пiдручники [18; с. 26]. Новий iсторичний перiод – 70 рокiв iснування СРСР – характеризувався i змiнами у книговидавничiй полiтицi. Всi видавництва з 1921 р. стали державною власнiстю та повнiстю пiдпорядковувалися централiзованим наказам влади. «Специфiку редагування у радянський перiод визначали три головнi вимоги: партiйнiсть, народнiсть, масовiсть. Для роботи над книгою редакторовi були необхiднi не тiльки професiоналiзм, висока культура та ерудицiя, знання норм лiтературної мови та грамотнiсть, але й володiння марксистсько-ленiнiстською теорiєю, знання актуальних проблем внутрiшньої та зовнiшньої полiтики країни», – зазначає В. А. Морозова у пiдручнику «Редагування. Загальний курс». Пiсля розпаду у 1991 р. тоталiтарного СРСР кожна iз країн, що ранiше входили до його складу, обрала власний шлях розвитку своєї державностi. Демократичний полiтичний устрiй незалежної України спричинив iстотнi змiни у державному регулюваннi книговидавничої сфери. Свобода слова, вiльний вибiр вiросповiдання та ряд iнших суспiльних та людських прав i свобод, як i можливiсть вiльного обмiну iнформацiєю та досвiдом iз країнами Заходу змiнили загальну концепцiю законодавчого регулювання у видавничо-редакцiйнiй галузi. На сьогоднi законодавчi норми, якi регламентують видання всiх видiв iнформацiйних матерiалiв взагалi закрiпленi у кiлькох нормативних документах, основнi з яких це: Конституцiя України, Закони України «Про iнформацiю», «Про видавничу справу», «Про авторське право та сумiжнi права», законодавчi акти про окремi галузi, форми i засоби iнформацiї, мiжнароднi договори та угоди, ратифiкованi Україною та принципи й норми мiжнародного права. Вiдстежити розвиток видання полiтичної лiтератури досить важко. У наукових роботах фахiвцiв з видавничої справи цей вид лiтератури розглядається поряд iз усiма iншими в загальному планi. Таких iстотних дослiджень особливостей редагування полiтичної лiтератури, як наприклад, художньої, наукової, навчальної, проведено не було. Тож ця сфера книговидавничої та редакторської галузей до цього часу ще не була повноцiнно дослiджена на науковому пiдґрунтi. Початок диференцiацiї лiтератури та утворення окремих її видiв у Європi вiдносять до ХVІ – ХVІІ ст., до часу становлення та утвердження капiталiзму. Наприклад, книги великих учених Коперника, Бруно, Галiлея, Везалiя стали фундаментом для формування наукової лiтератури; виникнення та формування навчальної лiтератури пов’язано з використанням дидактичного пiдходу до викладу матерiалу у ХVІІ ст. У Європi у витокiв такого пiдходу стояв чеський педагог Я. А. Коменський, а в сусiднiй Росiї – Карiон Істомiн в «Букваре словено-российских письмен». Щодо полiтичної лiтератури, а точнiше, масово-полiтичної, то вона виникла у Європi в епоху Реформацiї (ХVІІ ст.). Це час, коли публiцистика стає органiзатором полiтичного руху. Серед перших публiцистiв називають Еразма Роттердамського, Йоганна Рейхлiна, Ульрiха фон Гуттена. [18; 37]. За часiв Радянського Союзу, у 1930 р. спецiальною номенклатурною комiсiєю була запропонована така схема розподiлу книг за соцiальним значенням: науково-теоретична, виробнича, науково-популярна, агiтмасова, навчальна, офiцiйно-дiлова, довiдкова, художня, дитяча [18; 28]. Здебiльшого, ця схема залишається актуальною i сьогоднi, за винятком агiтмасової. та обсягiв накладiв усiх видiв лiтератури. Результати цих статистичних дослiджень можна знайти у матерiалах Книжкової Палати України – державної наукової установи, зокрема, на її офiцiйному веб-сайтi у роздiлi «Випуск видавничої продукцiї». Проаналiзувавши статистичнi данi за останнi три роки, можна зробити висновок, що кiлькiсть назв громадсько-полiтичних книжкових видань поступово зростає, як i загальнi обсяги накладiв цього виду лiтератури: Рiк 2005 2006 2007 К-ть назв громадсько-полiтичних видань, тис. од. 77 91 94 Обсяги тиражiв, тис. прим 2741 2739 3009 Бiльш конкретно можна простежити динамiку видання полiтичної лiтератури, звернувшись до класифiкацiї за тематичним подiлом. Тут полiтична лiтература належить до тематичного роздiлу «Полiтична та соцiально-економiчна лiтература», пiдроздiлу «Полiтика. Полiтичнi науки». За останнi три роки було отримано такi статистичнi данi: Рiк 2005 2006 2007 19 65 – Обсяги тиражiв, тис. прим 322 1309 – Данi за 2007 рiк мiстять iнформацiю лише стосовно тематичного роздiлу «Полiтична та соцiально-економiчна лiтература» в цiлому: 4827 одиниць назв, 13 875 тисяч примiрникiв. Щодо норм редагування книжкових видань полiтичної лiтератури, то ця сфера виявилася абсолютно позбавленою належної уваги працiвникiв наукових та освiтнiх установ. Певнi науковi розробки були проведенi лише щодо норм редагування друкованих та медiйних засобiв масової iнформацiї. В цiй галузi розробка норм була здiйснена З. В. Партико. Розробленi ним полiтичнi та релiгiйнi норми зафiксованi у його навчальному посiбнику «Загальне редагування: нормативнi основи», виданому в 2004 р. Цi норми можна враховувати при розробцi норм редагування книжкових видань полiтичної лiтератури, проте повнiстю замiнити останнi вони не можуть через специфiку дiяльностi ЗМІ. 1. 2. Книжковi видання релiгiйної лiтератури 1. 2. 1. Законодавче регулювання видань релiгiйної лiтератури О. Бучма у статтi «Полiтика i релiгiя в Українi: тенденцiя змiн» зазначав: «Якщо впродовж усiєї iсторiї українського державотворення релiгiя була залежна вiд полiтики, то наразi цi два суспiльнi феномена у вiдношувальному тандемi перебувають здебiльшого вже на паритетних засадах» [4; с. 49]. Держава не втручається у справи церкви, проте iснує законодавча база, що регулює вiдносини у релiгiйнiй сферi життя суспiльства. Основнi нормативнi положення закрiпленi у Конституцiї України та ЗУ «Про свободу вiросповiдання та релiгiйнi органiзацiї». У статтi 35 КУ зазначається: «Кожен має право на свободу свiтогляду i вiросповiдання. Це право включає свободу сповiдувати будь-яку релiгiю або не сповiдувати нiякої, безперешкодно вiдправляти одноособово чи колективно релiгiйнi культи i ритуальнi обряди, вести релiгiйну дiяльнiсть. Здiйснення цього права може бути обмежене законом лише в iнтересах охорони громадського порядку, здоров'я i моральностi населення або захисту прав i свобод iнших людей. Церква i релiгiйнi органiзацiї в Українi вiдокремленi вiд держави, а школа – вiд церкви. Жодна релiгiя не може бути визнана державою як обов'язкова. Нiхто не може бути увiльнений вiд своїх обов'язкiв перед державою або вiдмовитися вiд виконання законiв за мотивами релiгiйних переконань». [15; с. 56] Редагування всiєї релiгiйної лiтератури, що видається на територiї України має приводити тексти у вiдповiднiсть до норм, закрiплених у статтi 35 КУ. Інший нормативний акт, що регулює сферу видання релiгiйної лiтератури – ЗУ «Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї» – мiстить такi норми: «Стаття 3. Право на свободу совiстi сповiдувати будь-яку релiгiю або не сповiдувати нiякої, вiдправляти релiгiйнi культи, вiдкрито виражати i вiльно поширювати свої релiгiйнi або атеїстичнi переконання. Стаття 19. Виробнича i господарська дiяльнiсть релiгiйних органiзацiй Стаття 22. Лiтература i предмети релiгiйного призначення Громадяни та релiгiйнi органiзацiї мають право на придбання, володiння i використання релiгiйної лiтератури мовою на свiй вибiр, а також iнших предметiв й матерiалiв релiгiйного призначення. Релiгiйнi органiзацiї мають право виготовляти, експортувати, iмпортувати i розповсюджувати предмети релiгiйного призначення, релiгiйну лiтературу та iншi iнформацiйнi матерiали релiгiйного змiсту. Релiгiйнi органiзацiї користуються виключним правом заснування пiдприємств для випуску богослужбової лiтератури i виробництва предметiв культового призначення». [11; с. 4, 10, 11] 1. 2. 2. Ступiнь дослiдження видання та редагування релiгiйної лiтератури На сьогоднi в Українi проведено iстотну дослiдницьку роботу у сферi дiяльностi релiгiйних друкованих засобiв масової iнформацiї, досконально розглянуто питання висвiтлення у ЗМІ взаємодiї держави та церкви, полiтичної та релiгiйної сфер життя. Державi 1917–1920 рр. (доба Української Центральной Ради)», Надтока Г. «Православна церква в Українi 1900–1917 рр. – соцiально-релiгiйний аспект», Бойко А. «Преса православної церкви. Культура. Суспiльство. Мораль» не лише для України, а i для Росiї та iнших держав, що входили до складу СРСР. кiлькостi назв книжок релiгiйного змiсту були досить iстотними, тому неможливо зробити висновок про загальне збiльшення чи зменшення кiлькостi видань цього виду лiтератури за цей перiод. Тож з 2005 по 2007 рр було отримано такi статистичнi данi: Рiк 2005 2006 2007 311 247 441 331 911 5132 1. 3. Езотеричнi лiтература: книжковi видання 1. 3. 1. Проблеми, пов’язанi iз недослiдженiстю езотеричної лiтератури Однiєю з основних типологiчних категорiй у книговидавничiй справi є вид видання. Вiн є типологiчним групуванням великої кiлькостi видань, яка сформувалась та реально iснує у практичнiй дiяльностi [Ант; ]. Визначення виду видання є найпершою та найнеобхiднiшою справою у редакцiйному процесi. У випадку езотеричної лiтератури це питання постає особливо гостро, оскiльки у нашiй країнi це доволi нова лiтература, у порiвняннi з iншими видами, i досi ще не було розроблено жодних норм, якi б регулювали видавничо-редакцiйну дiяльнiсть у процесi створення, збереження та розповсюдження цих книжок. До теперiшнього часу немає єдностi поглядiв на типологiю книги.Існує багато пiдходiв до класифiкацiї видань, проте ГОСТ 7. 60-90 стандартизував такi пiдстави для формування груп за видами видань: цiльове призначення, ступiнь аналiтико-синтетичної переробки iнформацiї, знакова природа iнформацiї, матерiальна конструкцiя, об’єм, склад основного тексту, перiодичнiсть, структура, характер iнформацiї. Задля зручностi ведення бiблiографiчної та видавничої дiяльностей загальноприйнятий подiл видань закрiплено в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основнi види. Термiни та визначення». Класифiкацiя за цiльовим призначенням виглядає так: офiцiйнi видання; науковi видання; науково-популярнi видання; виробничо-практичнi видання; нормативно-виробничо-практичнi видання; виробничо-практичнi видання для аматорiв; навчальнi видання; громадсько-полiтичнi видання; довiдковi видання; видання для органiзацiї дозвiлля; рекламнi видання; лiтературно-художнi видання. навчальнi та методичнi видання; лiтературно-художнi видання; видання для дiтей та юнацтва; довiдковi видання; iнформацiйнi видання; бiблiографiчнi видання; лiтература релiгiйного змiсту; видання для органiзацiї дозвiлля; рекламнi видання. Як самостiйний вид видань виокремлюють дитячi видання. В УДК вiдповiдно до десяткової системи усю сукупнiсть знань роздiлено на десять основних класiв, кожен з яких в свою чергу подiляється на наступнi 10 класiв i так далi. 0. Загальний вiддiл. 2. Релiгiя. Теологiя. 3. Суспiльнi науки. Статистика. Полiтика i т. д. 4. (вiльний). 5. Математика. Природничi науки. 6. Прикладнi науки. Медицина. Технiка. 7. Мистецтвао. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт. 8. Мова. Мовознавство. Художня лiтература. Лiтературознавство. 9. Географiя. Бiографiї. Історiя. Кожна з наведених вище класифiкацiй створена для зручностi функцiонування книговидавничої, бiблiографiчної та iнших сфер. Проте досi невiдомо, до яких видiв та класiв необхiдно вiдносити езотеричну лiтературу. 1. 3. 2. Сучасний стан видання та редагування езотеричної лiтератури Книжкове видання представляє собою складну форму, яка дозволяє вiдобразити лiтературний твiр у найбiльш повнiй мiрi, у всьому рiзноманiттi його тексту i контексту. Книжкова форма призначена для поширення у суспiльствi засобами книговидавничої справи лiтературного твору, вона направлена на специфiчний, «книжковий» тип читацького сприйняття, на задоволення потреб суспiльства у фундаментальному, багаторазовому, довготривалому користування, сприйняттi лiтературних творiв [Кожев; ]. Саме тому бiльшiсть видавцiв звертаються саме до книжкового формату при розробцi концепцiї видання езотеричної лiтератури. назвi якого використовують слово «езотерика». У призначеннi позначок УДК та ISBN книжкам езотеричної лiтератури, що видаються в Українi та Росiї, немає жодних закономiрностей. лiтература так само мало дослiджена, як i в Українi. На жаль, досi ще не було проведено кропiтких наукових дослiджень, метою яких було б створення унiфiкованих норм редагування езотеричної лiтератури. РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2. 1. Особливостi редагування полiтичної лiтератури Поняття редагування походить вiд латинського слова redaсtus – приведений до ладу. Це значення найкращим чином вiдображає сутнiсть редагування, яке завжди направлене на те, щоб зробити окремий текст або цiле видання найбiльш адекватним для сприйняття, забезпечити їх вiдповiднiсть певним нормам, а також на представлення тексту або видання цiлiсною закiнченою системою. Коло завдань редактора надзвичайно широке. Вiн займається лiтературною, методичною, iнформацiйною, органiзацiйною та творчою дiяльнiстю. Розкриваючи методологiчнi основи редагування, З. В. Партико у «Загальному редагуваннi» зазначає, що для редагування повiдомлення слiд використовувати чотири засоби: мову, нормативну базу, методи й правила редагування. Цi чотири засоби утворюють модель редагування [Партико; 63]. В цьому планi редагування полiтичної лiтератури нiчим не вiдрiзняється вiд редагування будь-якого iншого виду видань. Щодо норм редагування пов’язаних iз специфiчнiстю полiтичної лiтератури, її вагомим впливом на полiтичнi настрої суспiльства, можна сказати, що вони чiтко окреслюються за умови iснування тоталiтарного, авторитарного державного устрою. У тоталiтарних суспiльствах, що використовують монiстичнi теорiї редагування iснують пiдмножини зафiксованих й незафiксованих полiтичних норм, обов’язкових пiд час редагування текстiв [Партико; 148]. На початку ХХ ст. цi норми ввiв В.І. Ленiн, як вже було згадано у першому роздiлi роботи. На противагу цьому в демократичних суспiльствах, де використовують плюралiстичнi теорiї редагування, деякi дослiдники вважають, що свобода слова заперечує використання будь-яких полiтичних норм редагування взагалi [Партико; 148]. Проте, ми вважаємо, що деякi спецiальнi норми для редагування книжкових видань полiтичної лiтератури все ж таки необхiдно ввести, iнакше стане можливим використання цього виду лiтератури для таких антигуманних дiй, як пiдбурення до вiйни, расової ворожнечi, розколу суспiльства, зародження антидержавницьких настроїв у суспiльствi тощо. Розробленi нами норми редагування полiтичної лiтератури будуть детально розглянутi у третьому роздiлi роботи. 2. 1. 1. Редакторський аналiз книжкових видань полiтичної лiтератури Для того, щоб розробити спецiальнi норми редагування для полiтичної лiтератури, нами було проведено аналiз книжкових видань цього виду. Для нього було вiдiбрано п’ять видань доступних для споживачiв в українських книгарнях, серед яких є видання українських та росiйських видавництв, видання українською та росiйською мовами. Всi книжки виданi з 1991 по 2007 рр. Аналiз проводився на основi вибiркового спостереження. Вибiркове спостереження належить до рiзновиду несуцiльного спостереження. Воно охоплює вiдiбрану частину одиниць генеральної сукупностi. Мета вибiркового спостереження – по вiдiбранiй частинi одиниць дати характеристику всiєї сукупностi одиниць. За способом вiдбору (способу формування) вибiрки одиниць з генеральної сукупностi поширенi наступнi види вибiркового спостереження: – проста випадкова вибiрка (власне-випадкова); – типова (стратифiкована); – серiйна (кубло); – механiчна; – комбiнована; – ступiнчаста [Васнев; ]. У своєму дослiдженнi ми використовували поєднання простої випадкової вибiрки та типової вибiрки, типоформуючими критерiями для якої було взято країну видання (Україна та Росiя) та мову видання (українська та росiйська). Отже об’єктами репрезентативної вибiрки стали такi видання: В. Суворов «Ледокол», О. Лиховид «Полiтичний компас виборця», С. Гейко «Проти комунiзму та росiйського шовiнiзму», збiрник публiкацiй колективу авторiв «Донецька мафiя. Перезавантаження» та К. Бондаренко «Леонiд Кучма. Портрет на фонi епохи» (повний бiблiографiчний опис див. у дод. А). Аналiз вiдiбраних видань полiтичної лiтератури проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; полiтична термiносистема; вживання абревiатур та скорочень, утворених вiд них похiдних слiв; вiдповiднiсть граматичним нормам української чи росiйської мов; наявнiсть полiтичної агiтацiї, пропаганди чи провокацiї; вiдповiднiсть законодавчим нормам. 2. 1. 2. Типовi помилки та недолiки редагування полiтичної лiтератури Помилки в оформленнi апарату видання: – в каталожнiй картцi надано зайвi вiдомостi про художника-оформлювача тощо; – у випадку перекладного видання не зазначено мову оригiналу, iм’я та прiзвище перекладача (-iв); – наведення анотованої каталожної картки у випускових даних на останнiй сторiнцi видання; – вiдсутнiй змiст. антипропаганди щодо СРСР та iмперських амбiцiя Росiйської Федерацiї, проте це не суперечить моральним, полiтичним, та законодавчим нормам України. Усi видання вiдповiдають законодавчим нормам щодо поширення iнформацiї, закрiпленим у Конституцiї України та iнших законодавчих актах. Що стосується лiнгвiстичних норм української та росiйської мов, то три з п’яти проаналiзованих видань були вiдредагованi на високому рiвнi, помилки були майже вiдсутнi. Проте у двох виданнях («Донецька мафiя. Перезавантаження» та «Проти комунiзму та росiйського шовiнiзму») кiлькiсть граматичних, синтаксичних та iнших помилок перевищила припустимi п’ять вiдсоткiв. Типовим також було написання цифри на початку речення, наявнiсть росiянiзмiв, неправильне використання синонiмiчних форм слова щодо контексту речення. 2. 2. Особливостi редагування лiтератури релiгiйної тематики В iсторiї рiзних письмово-релiгiйних традицiй, рано чи пiзно, виникає комплекс схожих проблем, пов’язаних iз правильнiстю основних вiросповiдальних текстiв, їх вiдповiднiстю першоджерелу. Через те, що для вiруючих людей загублення чи викривлення священних смислiв видається дуже небезпечним, всi релiгiйнi традицiї приходили до необхiдностi не просто записати, але кодифiкувати основнi книги-носiї вiри. Зазвичай, до узгодженої думки щодо канонiчного перелiку творiв лiдери конфесiй приходять ранiше, нiж їм вдається виробити загальну думку щодо лексичної та текстової структури кожного окремого твору Святого Письма, що входить до канону. видання, його редагування може вiдбуватися або за суворо регламентованими канонами, встановленими церквою, або iз допущенням творчого елементу редагування. Однак не можна забувати, що навiть за таких умов редактор повинен пам’ятати в першу чергу про межi втручання в релiгiйний твiр. У видавничо-редакцiйному процесi релiгiйних ЗМІ, якi є офiцiйними органами зареєстрованої релiгiйної органiзацiї (конфесiї), редактор повинен враховувати норми тiєї релiгiї, яку сповiдує його органiзацiя. Норми редагування релiгiйної лiтератури встановлюють уповноваженi релiгiйнi органи, офiцiйно зареєстрованi в Мiнiстерствi юстицiї України. Як правило, цi норми зафiксованi в письмовiй формi. Здебiльшого, вони суворiшi та бiльш категоричнi, нiж полiтичнi [21; с. 150]. Те саме можна сказати i про книжковi видання, особливо щодо врахування норм тiєї релiгiйної конфесiї, до якої належить видання. Особливiсть видання релiгiйної лiтератури полягає у невiдповiдностi оформлення апарату видання, зокрема вихiдних даних та вiдомостей, випускових даних загальноприйнятим нормам, закрiпленим у вiдповiдних стандартах. У книгах релiгiйної тематики, виданих до 1991 р. здебiльшого взагалi вiдсутня будь-яка iнформацiя про мiсце, час видання тощо. Звiсно, з огляду на канонiчнiсть релiгiйних текстiв, автор не вказується. яка видає книгу. У Великому енциклопедичному словнику є таке визначення поняття канон – (вiд грецького. kanon – норма – правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) бiблейський канон – сукупнiсть книг Бiблiї, що визнаються церквою «боговдохновенными», вживаних в богослужiннi як «Священне писання». Канони православної, католицької, протестантської церков дещо розрiзняються складом творiв; 2) церковний канон – правила в областi догматизму, культу, органiзацiї церкви, зведенi християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене, стало загальноприйнятим. [4] КАНОН (грецьк. правило) – жанр церковної гiмнографiї: складний багатострофний твiр, присвячений прославлянню к. л. свята або святого. Входить до складу богослужiнь утренi, повечерiя, полунощницi та деяких iнших. Канон подiляється на пiснi, кожна пiсня складається з iрмоса i 46 тропарiв (у пiснях деяких канонiв тропарiв бiльше, напр., у Великому канонi св. Андрiя Крiтського до 30). Темою кожної пiснi є бiблейськi пiснi (якi в старовинi читалися перед пiснями канону, а в наш час читаються тiльки на богослужiннях утренi Великого поста). Число пiсень канону може бути 3, 4, 8 i 9. Три i чотирипiсеннi канони уживаються в богослужiннях Великого поста i П'ятидесятника. Дев'ятипiсенний всього один – Великий канон св. Андрiя Крiтського. Восьмипiсеннi – це дев'ятипiсеннi канони, в яких пропущена друга пiсня. Ірмос є сполучною смисловою ланкою мiж змiстом бiблейської пiснi та основною темою канону, вираженою в тропарях. Мiж 8 i 9 пiснями канону утренi спiвається пiсня Богородицi «Величить душа Моя Панове...» (Лк. 1; 46-55) i приспiв, що прославляє Богородицю «Чесну Херувим...». Як жанр канон зявився у серединi VII ст. Першi канони були написанi св. Андрiєм Крiтським та св. Іоанном Дамаскiним. [27] 2. 2. 1. Редакторський аналiз книжкових видань релiгiйної лiтератури У своїй роботi для дослiдження ми взяли християнську релiгiйну лiтературу православної та католицької конфесiй. Лiтература iнших свiтових релiгiй нами не розглядалася, оскiльки її канони, мова написання, оформлення видань тощо дуже вiдрiзняються вiд християнських та вимагають кропiткого тривалого попереднього дослiдження. З генеральної сукупностi релiгiйної лiтератури для забезпечення репрезентативностi нами було обрано такi книжковi видання: Мень Олександр «Свет миру», Єпископ Станiслав Падевський «Учителю, де перебуваєш?», Яцек Салiй Ор «Дражливi питання про…», Православний тлумачний молитвослов та Євангелiє (див. дод. А). оформлення апарату видання; вiдповiднiсть канонiчним та догматичним нормам тiєї релiгiйної конфесiї, до якої належить видання; релiгiйна термiносистема; вiдповiднiсть законодавчим нормам, закрiпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї»; вiдповiднiсть граматичним нормам української чи росiйської мов. 2. 2. 2. Типовi помилки та недолiтки редагування релiгiйної лiтератури В оформленнi апарату видання проаналiзована нами релiгiйна лiтература характеризується вiдсутнiстю унiфiкованого способу наведення даних. Типовi помилки: неправильне оформлення звороту титулу, наведення неповних випускових даних, вiдсутнiсть змiсту. В деяких випадках немає даних про видавництво, мiсто, та дату на титульному аркушi. канонiзованим правилам органiзацiї тексту. Кожне видання вiдповiдало нормам, закрiпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї». Невiрних тлумачень релiгiйних понять виявлено не було. 2. 3. Особливостi редагування езотеричної лiтератури У зв’язку iз вiдсутнiстю хоча б основних сформованих загальноприйнятих правил, ознак та пiдстав для вiднесення лiтератури до езотерики, неможливо казати про специфiчнi норми редагування езотеричної лiтератури. У сучасному книгознавствi питання типологiї книги в цiлому i типологiї її окремих видiв знаходяться у стадiї активної розробки, накопичений досить iстотний науковий i практичний досвiд. У цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологiю книги в цiлому. Проте ще недостатньо розробленi проблеми типологiї деяких видiв книги, зокрема – лiтературно-художньою. Існуючi роботи виконанi часто з рiзних позицiй, носять суперечливий характер, не дають єдиної, цiлiсної типологiї лiтературно-художньої книги. У них, в основному, розглядаються питання типiзацiї лiтературно-художнiх видань, тобто принципiв i методiв систематизацiї їх на рiвнi конкретних видань, тодi як не вирiшенi проблеми бiльш загального порядку – типологiї лiтературно-художньої книги в цiлому. Аналiзуючи сучасний книжковий ринок та позицiю практикуючих езотеричних органiзацiй, ми побачили, що книгорозповсюджувачi вiдносять до езотеричної лiтератури художнi, релiгiйнi, фiлософськi та iншi твори. Критерiєм оцiнки твору, як езотеричного, стала наявнiсть у його текстi мiстичного, окультного, магiчного, фантастичного контексту. Для того, щоб виробити загальноприйнятi критерiї класифiкацiї езотеричних видань, необхiдна спiльна дослiдницька та наукова робота фахiвцiв з усiх вищезазначених сфер дiяльностi. Це має бути трудомiсткий процес, проте потреба у вирiшеннi цiєї проблеми на сьогоднi вже стала нагальною. Пiсля того, як буде вироблено загальнi принципи та правила щодо видання книг езотеричної лiтератури, можна буде перейти до розробки специфiчних норм редагування цього виду лiтератури. В нашiй роботi ми зробимо спробу теоретичного вирiшення цих двох проблем у досить загальному планi. Результати розроблення принципiв типологiзацiї, класифiкацiї та норм редагування езотеричної лiтератури буде викладено у наступному роздiлi нашої роботи. 2. 3. 1. Редакторський аналiз книжкових видань езотеричної лiтератури українських книгарнях, серед яких є видання українських та росiйських видавництв, видання українською та росiйською мовами. Всi книжки виданi з 1991 по 2007 рр. Аналiз проводився на основi вибiркового спостереження (див. пiдроздiл 2. 2. 1). надання великого значення в життi людини психiчних центрiв; а також в особливостях психотехнiчної роботи людини над собою i iнше. [2; с. 12] З генеральної сукупностi для забезпечення репрезентативностi нами було вiдiбрано такi видання езотеричної лiтератури: В. Юр’єв «В тонких свiтах», С. Кнейпп «Моє водолiкування. Домашня аптека», Е. Крiстенсен «Йога для всiх. Шлях до здоров’я», М. Норбеков «Тренування тiла i духу» та Л. Ту «Внутрiшнiй фен-шуй: давнє китайське мистецтво самовдосконалення». Редакторський аналiз видань проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; езотерична термiносистема; вiдповiднiсть граматичним нормам української чи росiйської мов; вживання великої та малої лiтери на початку езотеричних понять; вiдповiднiсть нормам редагування перекладної лiтератури (у випадку, якщо мова оригiналу була не українською чи росiйською). рiзнi тлумачення одного i того самого езотеричного поняття, iнколи тлумачення якогось поняття, що може бути незрозумiлим великiй частинi читачiв, взагалi не наводиться автором та проходить повз увагу редактора. Порушення граматичних, синтаксичних та iнших норм української та росiйської мов не перевищує припустимi п’ять вiдсоткiв. Помилок сприйняття у зв’язку iз перекладом з мови оригiналу виявлено не було. РОЗДІЛ 3 МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ 3. 1. Розробка норм редагування книжкових видань полiтичної лiтератури Громадсько-полiтичну лiтературу вирiзняє широта тематики i рiзноманiтнiсть матерiалу. Полiтична лiтература, що входить до складу громадсько-полiтичної – один iз засобiв управлiння людьми, суспiльною думкою. Ця лiтература iнодi носить агiтацiйний характер i тому повинна бути доступною якомога ширшому колу читачiв. Полiтичнi тексти можуть бути описовими, теоретичними, пояснювальними. Виходячи з цього, визначаються i завдання редактора в роботi над книгою, особливостi його роботи над мовою i фактичним матерiалом. Оскiльки в Українi – демократичний устрiй, обмеження свободи слова неприпустиме, тому норми редагування полiтичної лiтератури повиннi сприяти встановленню загальноприйтяних прав та свобод людини та громадянина. Обмеження можуть стосуватися лише аспектiв, що мiстять загрозу для збереження територiальної цiлiсностi, суверенiтету та незалежностi України. Враховуючи законодавчi нормативнi акти, що регулюють видавничо-редакцiйний процес та розроблену З. В. Партико нормативну базу редагування, до якої входять iнформацiйнi, соцiальнi, композицiйнi, логiчнi, лiнгвiстичнi, психолiнгвiстичнi, видавничi, полiграфiчнi норми, ми розробили норми редагування книжкових видань полiтичної лiтератури: – вислови, речення, що мiстять пiдбурювання до порушення територiальної цiлiсностi, суверенiтету та незалежностi України чи позитивну оцiнку таких дiй мають бути змiненi або вилученi; на нейтральнi або вилучити з тексту; – iнформацiя, що належить до таємної, конфiденцiйної та такої, що стосується приватного життя не публiчних осiб, має вилучатися з тексту; – при наведеннi повного тексту чи фрагментiв офiцiйних документiв уникати будь-яких виправлень; – написання назв будь-яких органiзацiй, установ, пiдприємств, партiй, партiйних об’єднань має вiдповiдати написанню у документацiї з державної реєстрацiї цих об’єктiв; – iлюстративнi та графiчнi матерiали мають так само вiдповiдати усiм вищезазначеним нормам. 3. 2. Розробка норм редагування книжкових видань релiгiйної лiтератури Оскiльки виданням релiгiйної лiтератури займаються видавництва так чи iнакше причетнi до релiгiйних органiзацiй, редагуванням цього виду лiтератури займаються редактори, що мають вiдповiдну духовну освiту. Кожна релiгiя свiту, кожнi напрямок чи течiя у складi основної релiгiї мають свої власнi канони та догми, закрiпленi у вiдповiдних релiгiйних текстах, наприклад, Кодексом канонiв Схiдних Церков, оприлюдненим папою Іоаном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р. Нiкейский символ вiри в редакцiї Другого Всесвiтнього Собору, Кодекс канонiчного права (Codex Iuris Canonici) та iншi. конфлiктiв. Виходячи з цього, в нашiй роботi ми вважаємо доцiльною лише розробку загальних норм редагування релiгiйної лiтератури, якi допоможуть редакторам, якi не мають вiдповiдної релiгiйної освiти, зорiєнтуватися у ситуацiї та усвiдомити необхiднiсть звернення до релiгiйних текстiв, у яких закрiпленi канони та догми тiєї чи iншої релiгiї. у протирiччя iз вiдповiдними канонами, догмами, правилами та законами, мають вилучатися з тексту. – Релiгiйне видання не повинне мiстити приниження та дискримiнацiю iнших релiгiй та вiруючих, що їх сповiдують. – Оформлення апарату видання книжок релiгiйної лiтератури має вiдповiдати ГОСТ 7. 4–88. СИБИД «Издания. Выходные сведения». – Вживання великої лiтери на початку деяких слiв, яке не є характерним для усiх iнших видiв лiтератури не вважається неправильним, якщо закрiплене у вiдповiдних церковних документах, релiгiйних текстах. церковных терминов» для християнської релiгiї. Проте, слiд брати до уваги, що розбiжностi у написаннi слiв, та навiть уживаннi прийменникiв можуть бути й у межах однiєї релiгiї – в рiзних конфесiях, як то католицька та православна. Тому розроблення унiфiкованих норм для всiх течiй та напрямкiв однiєї релiгiї, не кажучи вже про рiзнi релiгiї, неможливе. 3. 3. Розробка критерiїв визначення виду езотеричної лiтератури та норм редагування книжкових видань цiєї лiтератури У сучасному книгознавствi питання типологiї книги в цiлому i типологiї її окремих видiв знаходяться у стадiї активної розробки, накопичений досить iстотний науковий i практичний досвiд. На цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологiю книги в цiлому. Проте ще недостатньо розробленi проблеми типологiї деяких видiв книги, зокрема - езотеричної [Кожевн; ]. Багатоступiнчатий, розгалужений подiл наук, використовує на рiзних етапах подiлу рiзнi пiдстави. Всi науки, зазвичай, дiляться на чотири групи: природничi науки, соцiальнi, гуманiтарнi та формальнi науки. Езотерика вiдображає ту сферу знань, яка перебуває на межi соцiальних та природничих наук. Як i цi науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжiє до порiвняльних оцiнок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через вiдсутнiсть фактичної бази. Згiдно iз фiлософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвiтлених; учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрiшнiй, iстотний зв'язок явищ. Основнi iдеї езотеричних учень полягають в наступному: переконанiсть в iлюзорностi звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); спiввiднесенiсть мiкрокосмiчного плану з макрокосмосом; надання великого значення в життi людини психiчним центрам; а також в особливостях психотехнiчної роботи людини над собою та iнше. Позицiя науковця В. М. Розiна щодо критерiїв вiднесення лiтературного твору до езотерики вiдображена у його аналiзi книги Д. Андрєєва «Троянда свiту». Вiн визначає цю книгу як «вiдому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вiрить в iснування нечистої сили, Сатани, духовних монад, демiургiв, померлих героїв та зниклих храмiв, проте так само i у Бога, Христа, ангелiв» [Розiн; ]. На нашу думку такий пiдхiд до визначення критерiїв видiлення езотеричної лiтератури не зовсiм прийнятний, оскiльки в такому разi до езотерики треба буде вiднести всi книжки у жанрах фантастика, «фентазi», мiстика. Така концепцiя не вiдповiдає загальноприйнятим поняттям про закони реального, iстинного свiту. характеру, нетрадицiйна медицина, нумерологiя, ворожiння, спiритизм, духовнi практики, самопiзнання, йога, цiлительство, аюрведа, трансерфiнг, та будь-якi практичнi течiї усерединi традицiйних релiгiй. В цiлому, можна зробити висновок, що езотерика — специфiчнi системи психопрактик, що iснують, як правило, в рамках будь-яких культурних i релiгiйних традицiй, якi носять переважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфiзм усерединi iсламу, iсихазм усерединi православ'я, нейдан усерединi даосизму, чернечi психопрактики в католицизмi, йога усерединi iндiйської традицiї. Езотеричнi системи ховаються в надрах релiгiй, проте принципово вiдмiннi вiд них тим, що на вiдмiну вiд релiгiї, езотеричнi системи надзвичайно практичнi i прагматичнi. Мета езотеричних систем, як i релiгiйних (екзотеричних – протилежнiсть езотерицi): усвiдомлене самовдосконалення особистостi, проте, на вiдмiну вiд останнiх, езотеричнi системи пропонують конкретний вiдтворний набiр методiв для такої змiни. Норми редагування езотеричної лiтератури утворити дуже важко, оскiльки це та сфера, де немає усталених, загальноприйнятих та науково доведених фактiв. Необмежений простiр для думок, мiркувань, припущень – характерна особливiсть езотеричної лiтератури. Проте, з огляду на тлумачення термiну «езотерика», необхiдною умовою всiх езотеричних теорiй є їх дiєвiсть на практицi. Тож можна твердити, що для того, аби вважатися езотерикою, психологiчна або будь-яка iнша практика повинна довести свою дiєвiсть. Для цього було б доречно вести документальне затвердження випадкiв, коли людина на практицi довела дiєвiсть теоретичних викладень будь-якого нетрадицiйного вчення. В якостi довiдкової лiтератури при редагуваннi езотерики можна використовувати такi словники та енциклопедiї: «Мифы: Энциклопедия» В. М. Макаревича, «Кто есть кто в классической мифологии: Энциклопедический словарь» А. П. Кондрашова, «Боги древних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В. И. Калашникова, «Русский мифологический словарь» В. В. Шуклина Що стосується загальних аспектiв редагування видань езотеричної лiтератури, то їх контроль редактор може здiйснювати за допомогою довiдкових видань (словникiв, енциклопедiй тощо), стандартiв та законiв, якi регулюють видавничо-редакцiйну дiяльнiсть. Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослiдження, перш за все, нами було розглянуто тематичну лiтературу з редагування. Дослiдницьку роботу було присвячено аналiзу полiтичних, релiгiйних та езотеричних книжкових видань та розробцi заходiв, щодо пiдвищення рiвня редакторського опрацювання цих видiв лiтератури пiд час створення друкованої продукцiї. полiтичної, релiгiйної та, особливо, езотеричної лiтератури. На сьогоднi в Українi немає розроблених працiвниками наукових та освiтнiх установ чiтко встановлених та закрiплених у вiдповiдних виданнях правил та норм iз редагування цих видiв лiтератури. Особливо значущим є це питання з огляду на те, що читацька аудиторiя полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури охоплює майже всi вiковi та соцiально-культурнi верстви суспiльства. До цих видiв лiтератури люди звертаються не за необхiднiстю, як, наприклад, до навчальної чи довiдкової, а через велику зацiкавленiсть питаннями з однiєї з вiдповiдних сфер життя. Це призводить до несвiдомого пiдвищеного рiвня сприйняття та засвоєння читачами отриманої iнформацiї, незалежно вiд того, наскiльки правильною та iстинною вона є. редакторського аналiзу полiтичних, релiгiйних та езотеричних видань, якi є об'єктом дослiдження, та виявлено й описано типовi помилки, що є вiдхиленням вiд стандартiв i норм iнших нормативних документiв, якi регламентують дiяльнiсть у сферi видавничої справи. Для забезпечення репрезентативностi з генеральної сукупностi методом простого та тематичного вiдбору нами було вiдiбрано п'ятнадцять видань. Результатом нашої дослiдницької роботи стала розробка заходiв щодо усунення виявлених в ходi аналiзу полiтичної, релiгiйної та езотеричної лiтератури типових помилок та пiдвищення загальної культури редагування цих видiв лiтератури, загального рiвня дотримання норм, правил i стандартiв у процесi їх видання. Для полiтичної та релiгiйної лiтератури нами було розроблено спецiальнi норми редагування, а для езотеричної – критерiї визначення цього виду лiтератури та поради щодо редагування. Це заходи загального плану, проте в разi їх подальшої розробки, вдосконалення та уточнення вони можуть стати затвердженими та загальноприйнятими нормами редагування цих видiв лiтератури. Подальша розробка цього питання може включати експертну оцiнку та експериментальну перевiрку утворених норм у практичнiй дiяльностi українських видавництв. 1. Антонова С., Соловьев В., Ямчук К. Редактирование. Общий курс: Учебник для вузов. М.: Изд-во МГУП, 1999. - 256 с. 2. Антропова Н. Даниил Андреев – «гений эзотеризма» // Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. Вып. 4, 2002 3. Блаватская Е. Тайная доктрина. Т. 1. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с. 4. Большой энциклопедический словарь http://www.edu.prometey.org/ [15. 04. 08] 6. Васнев С. Статистика: Учебное пособие Москва: МГУП, 2001. 170 с. 7. ДСТУ 3017– 95 «Видання. Основнi види. Термiни та визначення» 8. Закон України «Про авторське право та сумiжнi права» вiд 9. Закон України «Про видавничу справу» 10. Закон України «Про видавничу справу» вiд 05. 06. 1997 № 318/97–ВР // http://portal.rada.gov.ua 11. Закон України «Про iнформацiю» 12. Закон України «Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї» 14. Іванченко Р. Лiтературне редагування: Пiдручник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 234 с. 15. Кожевников Г. Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции М.: Изд-во МПИ, 1985. 40 с. 16. Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 18. Мильчин А., Чельцова Л. Справочник издателя и автора: Редакционно-изд. оформление книги. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 800 с. 19. Морозова В. Редактирование. Общий курс: Учебное пособие для специальность 021500 – Издательское дело и редактирование. – Ульяновск: УлГТУ, 2002. 20. Настольная книга издателя / Е. В. Малышкин, А. Э. Мильчин, А. А. Павлов, А. Е. Щадрин. – М.: Аст; Олимп, 2004. – 811 с. 21. Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. М., 1998 22. Партико З. Загальне редагування: нормативнi основи: Навч. посiбник. – Л.: ВФ Афiша, 2006. – 416 с, табл. 9, рис. 47, додаткiв 16. 23. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С. Г., Васильев В. И., Жарков И. А., Коланькова О. В., Ленский Б. В., Рябинина Н. З., Соловьев В. И.; Под общ. ред. Антоновой С. Г., д. ф. н. М.: Издательство МГУП, 2002. 468 с. 24. Рiзун В. Лiтературне редагування: Пiдручник. – К.: Либiдь, 1996. – 128 с. 25. Розин В. Влияние эзотерического мироощущения на искусство//Философские науки, 2001, № 1. С. 95 26. Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. – К.: Украина, 1993. – 336 с. 27. Словарь церковных терминов http://days.pravoslavie.ru [16. 04. 08] 28. Тимошик М. Видавнича справа в Українi на сучасному етапi: тенденцiї, проблеми http://journlib.univ.kiev.ua [15. 03. 08] 29. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. Посiбник. – К.: Наша культура i наука, 2004. – 224 с. 30. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посiбник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура i наука, 2006. – 560 с.