Інформація і дезінформація в просторі засобів масової інформації

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ» КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ №________ Допустити до захисту_______________________ Завiдувач кафедри к. фiлол. н.,доц. Олiйникова К. Г. «___»____________2006р. Тема роботи: «Інформацiя i дезiнформацiя в просторi засобiв масової iнформацiї» Студентка 4 курсу За спецiальнiстю 7. 030201 «Журналiстика» Анiщенко Ю. В. Оцiнка:____________ Донецьк-2006 Змiст 1. Вступ……………………………………………………………………………… 3 Роздiл I 1. 1. Визначення поняття «iнформацiя»………………………………………… 6 1. 1. 2. Якою повинна бути iнформацiя………………………………………….. 6 1. 2. Закон України «Про iнформацiю»…………………………………………. 8 1. 4. Інформацiйнi агентства……………………………………………………... 11 1. 5. 1. Журналiстика i Інтернет…………………………………………………... 17 1. 5. 2. Завдання прес-центрiв……………………………………………………... 21 1. 6. Робота з джерелами iнформацiї……………………………………………... 21 1. 7. 1. Соцiологiчнi способи отримання iнформацiї……………………………... 22 1. 8. Кому належить iнформацiйний простiр в Українi?........................................ 23 1. 9. Інформацiйний потiк………………………………………………………….. 24 1. 11. Структура та особливостi видiв ЗМІ………………………………………... 25 1. 12. Тенденцiї розвитку ЗМІ……………………………………………………… 26 II Сучасна система ЗМІ в Українському та свiтовому просторi 1. 1. Основнi ознаки газетних новин……………………………………………… 35 1. 2. Проблеми системи ЗМІ……………………………………………………….. 36 2. 2. 1. Зростаючий розрив мiж невеликою кiлькiстю журналiстiв агентств i загальною чисельнiстю журналiстiв………………………………………..... 36 2. 2. 2. Модель журналiста преси i домiнанта аудiовiзуальних засобiв…………... 36 2. 2. 4. Спротив центрам економiчної влади………………………………………... 37 2. 2. 5.Ідеологiя комунiкацiї…………………………………………………………. 37 2. 2. 6. Полiтична влада i журналiстика……………………………………………... 37 III Система роботи мiжнародних каналiв в iнформацiйному проторi ……… 38 3. 1. Концепцiя подачi iнформацiї на CNN………………………………………… 38 3. 2. Інформацiйна полiтика ВВС…………………………………………………... 39 IV Інформацiя та дезiнформацiя 4. 1. Визначення поняття «дезiнформацiя»………………………………………... 39 4. 2. Інформацiйнi та дезiнформацiй нi комунiкативнi ланцюги………………… 40 4. 3. Варiанти скривлення iнформацiйного простору…………………………….. 41 4. 4. «Черный пиар»…………………………………………………………………. 42 4. 5. Висновки по першому Роздiлу………………………………………………… 43 3. Роздiл II Практичне завдання. Приклади дезiнформацiї в ЗМІ їх та аналiз .. 46 5. 1. Огляд подачi iнформацiї про зниклих альпiнiстiв на Ельбрусi 5. 1. 1. ТРК «Україна»…………………………………………………………………. 46 5. 1. 2. РИА «Новости»………………………………………………………………… 46 5. 1. 3. ТК «Інтер»……………………………………………………………………… 46 5. 1. 4. Газета «Жизнь»………………………………………………………………… 46 5. 4. «Петровские новости» та «От дохни» публiкують iнформацiю з рiзною подачею матерiалу……………….......................................................................... 47 5. 5. Дезiнформацiя, що пройшла на каналi «1+1»………………………………….. 48 5. 7. Висновки по другому Роздiлу…………………………………………………… 48 4. Висновки……………………………………………………………………………….. 50 5. Додатки…………………………………………………………………………………. 52 6. Список використаної лiтератури……………………………………………………… 58 ___________________________________________________________________________________________________________________________Вступ За чотириста рокiв iснування про­фесiйної журналiстики в нiй вiдбулося багато змiн. Особливої iнтенсив­ностi вони набули в ХІХ-ХХ столiттях. Спочатку журналiстика призве­ла до виникнення усерединi кожної країни нацiональних iнформацiйних просторiв, якi мало спiввiдносилися мiж собою. зростала кiлькiсть засобiв масової комунiкацiї, ареал їх розповсюдження, виникали новiтнi засоби комунiкацiї, то зараз вже йде розвиток iнтенсивний. Людина не може сприймати мову швидше нiж 180 слiв на хвилину, а для телебачення — 103 слова на хвилину, так що простим збiльшенням потоку та iнтенсивностi iнформацiї бажаного ефекту навряд чи можна досягти. І тут треба переходити вiд кiлькiсного до якiсного пiдходу до iнформацiї. Тут велику роль вiдiграє взаємозв'язок комунiкатора й аудиторiї, форми такого взаємозв'язку. Як зауважував А. У. Хараш, "повiдомлення — це не просто iмпульс, який впливає на свiдомiсть реципiєнта: це... ще канал, через який свiдомiсть реципiєнта здiйснює зворотний рух, проникаючи у свiт комунiкатора, у сферу справжнiх мотивiв його дiяльностi..." Усi тексти (звичайно, маються на увазi тексти, якi проходять через засоби масової комунiкацiї) можна об'єднати за метою. Ця мета — передача iнформацiї. Причому треба зняти обмеження на усне мовлення. Воно також є текстом (на телебаченнi, радiомовленнi) i його треба вивчати разом з газетно-журнальними текстами. Оскiльки мета створення тексту досягається мовними засобами, то при його вивченнi не обiйтись без лiнгвiстики. Одне з лiнгвiстичних визначень тексту дав Б. А. Зiльберт: "Текст — це цiлiсна одиниця мовної комунiкацiї, яка складається з комунiкативних елементiв (висловлювань), функцiонально i тематично об'єднаних у завершену смислову iєрархiчну структуру i органiзованих загальним задумом (комунiкативною iнтенцiєю)". При аналiзi текстiв не можна також забувати про психологiчний момент, адже автор тексту завжди людина зi своїми звичками та настановами. Важливим є також iсторичний аспект, бо, як зазначав Карлейль, ми зараз жодного слова Гомера не розумiємо так, як його розумiв сам автор. При аналiзi журналiстського тексту важливим є елемент теми, тобто той аспект соцiальної дiйсностi, який знайшов вiдбиття у конкретному текстi. Крiм того, безумовно важливим є те, якими каналами масової комунiкацiї передаються конкретнi тексти. Специфiка каналу безпосередньо вiдбивається на специфiцi тексту. Рiзними також є тексти i в жанровому планi, не кажучи вже про такi моменти, як iндивiдуальний авторський стиль. Багато в чому ефективнiсть сприймання текстiв залежить вiд особливостей аудиторiї: соцiального досвiду, рiвня освiти, iсторичних традицiй тощо. Для того, щоб актуалiзувати увагу читача, у повiдомлення включають: "реалiї дiйсностi (факт); постулати iдеологiї чи норм моралi (постулат); образи культури чи прецеденти iсторiї (прецедент)" Тексти масової комунiкацiї докорiнно вiдрiзняються вiд усiх iнших рiзновидiв текстiв. Ця рiзниця полягає насамперед у тому, що для їх передачi необхiдний спецiальний канал комунiкацiї, а аудиторiя являє собою велику i розташовану у рiзних мiсцях групу людей. А. У. Хараш видiляє шiсть рiвнiв аналiзу тексту реципiєнтом. На нульовому рiвнi прийом повiдомлення зовсiм не вiдбувається. Реципiєнт через якiсь перешкоди не змiг з ним ознайомитися. На першому рiвнi реципiєнт ознайомився з текстом, але не сприйняв його як iнформацiю. Наприклад, коли авангардистський ноктюрн сприймається як настройка рояля. На наступному рiвнi повiдомлення вже сприймається як таке, але його змiст все одно залишається темним (тобто реципiєнт вже знає, що це ноктюрн, але все рiвно як музику його сприйняти не може). На третьому рiвнi сприймаються тiльки емоцiї (наприклад, коли передача йде на незнайомiй мовi). На четвертому сприймається вся iнформацiя, яка була закладена комунiкатором. А на останньому реципiєнт, проаналiзувавши змiст повiдомлення, може робити висновки щодо мотивiв, якими керувався комунiкатор при написаннi тексту повiдомлення. Засоби масової iнформацiї (ЗМІ) — це своєрiдна система, що охоплює перiодичнi друкованi видання, радiо-, теле-, вiдео-програми, кiнохронiкальнi програми, iншi форми перiодичного поши­рення масової iнформацiї. Згiдно iз законодавством України, друкованими засобами масової iнформацiї є перiодичнi друкованi видання (преса) — газети, журна­ли, бюлетенi тощо i разовi видання з визначеним тиражем; аудiо­вiзуальними засобами масової iнформацiї є: радiомовлення, телеба­чення, кiно, звукозапис, вiдеозапис тощо. В епоху iнформацiйного споживання вiдбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетнi i журнальнi редакцiї, видавництва, студiї радiо i телебачення з їх рiзноманiтною продукцiєю. Але до ЗМІ по праву належать вже й iнформацiйнi служби (телеграфнi агентства, агентства преси, реклам­нi бюро, прес-служби, агентства паблiк рiлейшнз, професiйнi жур­налiстськi клуби i асоцiацiї). Останнiм часом до системи ЗМІ входять соцiальнi iнститути i особи, як засновники видань i програм, органи управлiння системою журналiстики, а також органiзацiї, що займаються пiдготовкою i перепiдготовкою кадрiв. У системi все бiльше змiнюються iнститут видання, служби зв'язку (у тому числi космiчного) i доставки iнформацiйної продукцiї, виробникiв засобiв, що використовуються у журналiстицi тощо. Таким чином, система ЗМІ у структурному планi представлена кiлькома групами засобiв iнформацiї: преса, аудiовiзуальнi ЗМІ, iнформацiйнi служби, рiзного роду «периферичнi утворення» журна­лiстики. У зв'язку з iнформацiйними потребами суспiльства стрiмко роз­ширюється мережа рекламних компанiй, прес-служб при державних, комерцiйних, громадських, конфесiйних органiзацiях. Все бiльше ут­верджується нова галузь iнформацiйної дiяльностi — паблiк рi­лейшнз (зв'язок з громадськiстю). В Українi набули поширення клуби й асоцiацiї журналiстiв, якi сприяють обмiну i поширенню важливих повiдомлень, соцiально значущої iнформацiї. За приклад може правити дiяльнiсть клубу ринкових реформ при Київськiй журналiстськiй органiзацiї. На думку ряду вчених, в останнi роки технiчнi засоби соцiальної комунiкацiї окреслюють три великi групи: засоби масової iнфор­мацiї, телекомунiкацiя, iнформатика. Об'єднання цих галузей пiд за­гальним термiном «масова комунiкацiя» не нiвелює їх принциповi вiдмiнностi як у концептуальному, так i у антропологiчному планах. Предметом дослiдження є: подача iнформацiї (якою повинна бути достовiрна iнформацiя, як робити iнформацiю) та скривлення iнформацiйного простору, в результатi чого вiдбувається дезiнформацiя. Об ’ єктом дослiдження є: телебачення, преса, радiо та Інтернет. Метою цiєї роботи є: - визначити що є iнформацiя, що є дезiнформацiя; - визначити сутнiсть iнформацiйного простору українського та свiтового масштабу; - визначити структуру та особливостi видiв ЗМІ; - розiбрати сучасну систему ЗМІ в Українi; - виконати практичне завдання, зробити аналiз дезiнформацiї в ЗМІ, навести приклади; - зробити висновки. Завданням дипломної роботи є дати визначення понять «iнформацiя» та «дезiнформацiя», розiбрати журналiстику, як iнформацiйний простiр та скривлення цього простору, порiвняти подачу iнформацiї в друкованих джерелах, на радiо та телебаченнi (в практичнiй частинi навести приклади та зробити аналiз), визначити чому скривлюється iнформацiйний простiр, порiвняти роботу українського iнформацiйного простору та роботу каналiв свiтового рiвня таких, як CNN та BBC. Отже, в ходi роботи спробуємо визначити та досягнути мету та завдання роботи. РОЗД ІЛ I 1. 1. Визначення поняття «iнформацiя» В першу чергу я повинна дати визначення поняттю «iнформацiя». Я наводжу декiлька понять, так як автори рiзних пiдручникiв дають рiзнi поняття iнформацiї, а також я спробую дати своє визначення iнформацiї, так як я повинна розумiти i вмiти висловити своє визначення поняттю. Інформацiя – (лат. Informatio – роз’яснення, виклад, тлумачення). Вiдомостi про щось, чиюсь дiяльнiсть. Це система повiдомлень про актуальнi новини внутрiшнього i мiжнародного життя, якi орiєнтують аудиторiю в фактах, явищах i процесах полiтики, економiки, науки i культури.[1] Інформацiя - це новi вiдомостi про факти поточного життя сучасного суспiльства, знати i розумiти якi необхiдно, корисно чи важливо кожному членовi суспiльства.[2] Інформацiя – документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi на навколишньому середовищi.[3] Інформацiя – (от лат. Informatio – роз’яснення, виклад – освiдомлення; повiдомлення про стан справ)[4] Моє визначення iнформацiї: Інформацiя - це подача аудиторiї (читачу, слухачу, телеглядачу) того чи iншого явища з мiсця подiї чи важливе донесення факту; це важливi новини в державi, суспiльствi, економiцi, полiтицi тощо, що є важливим для аудиторiї; це огляд новин з середини життя суспiльства. 1. 1. 2. Якою повинна бути iнформацiя? Існують критерiї, за якими визначається чому iнформацiя повинна бути обнародуваною: · Якщо iнформацiя має для аудиторiї певне значення, та людина вiд в залежностi вiд отриманої iнформацiї зможе коректувати свої подальшi дiї (погода, пробки на дорогах по радiо тощо); · Якщо iнформацiя пiдвищує престиж її носiя (про що я змiг би розповiсти знайомим) чи якщо за допомогою iнформацiї задовольняються потреби допитливих людей; · Дуже гарна iнформацiя, що визиває соспiвчування глядача тощо; · Якщо iнформацiя викликає спiвучасть в певнiй ситуацiї;[5] В. Кэролл «Новости на ТВ»: «Зрителям становится интересно смотреть репортаж о новом шоссе, когда автор обращает их внимание на женщину, которая лишится своего дома, стоящего на том месте, где пройдет дорога. Репортаж о закрытии завода станет волновать зрителей, когда автор сконцентрирует внимание на рабочем, который потеряет работу, или на владелице завода, которая теряет дело пяти поколений ее семьи... Репортажи о людях захватывают. Они не отпускают внимание зрителя». Журналiстськая iнформацiя – це освiдомлення людей про подiї в регiонi, державi, свiтi. Це отримання соцiальної iнформацiї, що стало необхiдною умовою для повноцiнного життя людини в суспiльствi. Інформацiя повинна бути перевiреною, якщо використовуються матерiали iнформацiйних агентств, мережi Інтернет – необхiдно робити посилання i перевiряти дану iнформацiю. Є способи сбору iнформацiї, роботи з джерелами iнформацiї, як повинен працювати журналiст (i редакцiя в цiлому), аби iнформацiя поступала до аудиторiї достовiрною – про це ми розповiмо в цьому роздiлi. 1. 1. 3. Подача iнформацiї в друкованих ЗМІ, на радiо та телебаченнi. а)Друкованi ЗМІ та головнi новини (якщо це не тижневик). Основна оперативнiсть газети – це своєчасно подати читачевi свiжi новини. Тижневику не стiльки необхiдна висока оперативнiсть, але умiснi огляди, аналiтичнi матерiали та новини за тиждень. [6] В любому виданнi журналiст повинен ретельно перевiряти iмена, фамiлiї, цифри, дати, цитати – все те, що може ввести читача в обману. Досвiдченi журналiсти важливi деталi записують друкованими буквами та не забувають переперевiрити. Текст та iлюстрацiї, заготовочнi комплекси, анонси – все це та багато iншого роблять газету, журнал єдиним органiзмом, який живе думками ча почуттями авторiв. Сьогоднi, готуючи газету чи журнал, журналiсти користуються Інтернетом, а не своїми силами та вмiннями. Але не кожен знає на якому сайтi достовiрна iнформацiя. В Інтернетi дезiнформацiї бiльше нiж iнформацiї, тому не знаючи правдивостi того чи iншого матерiалу ставлять в номер ( навiть у головних редакторiв виникають сумлiння за достовiрнiстю матерiалу, цей випадок виник в редакцiї тижневика «Петровськi новини» - я була свiдком) це не тiльки новини шоу-бiзнесу, плiтки про зiрок, але й новини загалом! б)Радiо Радiо давно стало атрибутом життя кожної сучасної людини. Мiльйони слухачiв в рiзних куточках свiту щодня прилучаються до свiтової культури, довiдаються останнi новини, та просто вiдпочивають, ввiмкнув радiоприймачi. Специфiка журналiстської роботи полягає в тому, що робочий матерiал радiо вiдрiзняється вiд преси (тiльки звук може передати уяву в тому чи iншому питаннi, подiй чи явищ тощо). Особливостi роботи на радiо визначили специфiку викоритуваних жанрiв. Короткi iнформацiї частiше всього об’єднуються в групу за темами та читаються диктором. Радiорепортаж може бути переконливим, якщо журналiст перебуває на мiсцi подiї. На радiо iснують свої жанри подачi матерiалу: радiокомпозицiя тощо, що дозволяє бiльш ефективнiше донести до слухача фактичну iнформацiю. На радiо iнформацiя подається кратко та чiтко – головнi подiї (якщо це iнформацiйний випуск новин) тощо.[7] в)Телебачення Телебачення володiє значною кiлькiстю та ефективнiстю впливу, нiж преса або радiо. Телебачення має важливе значення для пiдвищення освiтнього рiвня населення. На сьогоднi iснують декiлька способiв передачi iнформацiї до аудиторiї: - розширення спецiалiзованих сiток кабельного телебачення; - не тiльки повiдомлення новин, а й їх аналiз; - кооперування з iншими ЗМІ.[8] Інформацiя в випусках новин повинна бути чiткою, проаналiзованою. Над цим працює не одна людина. Головним на телебаченнi є – картинка, потiм дикторський текст. Глядач, дивлячись на картинку з мiста подiї, усвiдомлює ту чи iншу iнформацiю. Цей закон закрiплює право громадян Украiни на iнформацiю, закладає правовi основи iнформацiйної дiяльностi. в галузi iнформацiї.[1;61] Загальнi положення Стаття1 . Визначення iнформацiї. Пiд iнформацiєю цей Закон розумiє документованi або публiчно оголошенi вiдомостi про подiї та явища, що вiдбуваються у суспiльствi, державi та навколишньому середовищi.[1;61] Стаття 2. Мета i завдання Закону Закон встановлює загальнi правовi основи одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї, закрiплює право особи на iнформацiю в усiх сферах суспiльного i державного життя України, а також систему iнформацiї, її джерела, визначає статус учасникiв iнформацiйних вiдносин, регулює доступ до iнформацiї та забезпечує її охорону, захищає особу та суспiльство вiд неправдивої iнформацiї.[1;61] Стаття 3. Дiя цього Закону поширюється на iнформацiйнi вiдносини, якi виникають у всiх сферах життя i дiяльностi суспiльства i держави при одержаннi, використаннi, поширенi та зберiганнi iнформацiї.( Офiцiйне тлумачення до статтi 3 див. в Рiшеннi Конституцiйного Суду України N 5-зп ( v005р710-97) вiд 30. 10. 97)[1;61] Стаття 4. Законодавство про iнформацiю Законодавство України про iнформацiю складають Конституцiя України (888-09), цей Закон, законодавчi акти про галузi, види, форми i засоби iнформацiї, мiжнароднi договори та угоди, ратифiкованi Україною, та принципи i норми мiжнародного права.[1;62] Стаття 7. -громадяни України; -юридичнi особи; -держава. Суб’єктами iнформацiйних вiдносин вiдповiдно до цього закону можуть бути також iншi держави, їх громадяни та юридичнi особи, мiжнароднi органiзацiї та особи без громадянства.[1;62] Стаття 9. Право на iнформацiю Всi громадяни України, юридичнi особи i державнi органи мають право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення та зберiгання вiдомостей, необхiдних їм для реалiзацiї ними своїх прав, свобод i законних iнтересiв, здiйснення завдань i функцiй. Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб. Кожному громадянину забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законами України.[1;63] Стаття 10. Гарантiї на iнформацiю Право на iнформацiю забезпечується : обов’язком органiв державної влади, а також органiв мiсцевого i регiонального самоврядування iнформувати про свою дiяльнiсть та прийнятi рiшення; створенням у державних органах спецiальних iнформацiйних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до iнформацiї; вiльним доступом суб’єктiв iнформацiйних вiдносин до статистичних даних, архiвних, бiблiотечних i музейних фондiв; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфiкою цiнностей та особливими умовами їх схоронностi, що визначаються законодавством; створенням механiзму здiйснення права на iнформацiю; здiйсненням державного контролю за додержанням законодавства про iнформацiю; Стаття 11. Мова iнформацiї Галузi, джерела iнформацiї та режим доступу до неї Стаття 20. Масова iнформацiя та її засоби Масова iнформацiя – це публiчно поширювана друкована iнформацiя та аудiовiзуальна. Друкованими засобами масової iнформацiї є перiодичнi друкованi видання – газети, журнали, бюлетенi тощо i разовi видання з визначеним тиражем. Аудiовiзуальними засобами масової iнформацiї є: радiомовлення, телебачення, кiно, звукозапис, вiдеозапис тощо. Порядок створення чи заснування та органiзацiї дiяльностi окремих засобiв масової iнформацiї визначаються законодавчими актами про цi засоби.[9] 1. 3. Журналiстика, як iнформацiйний простiр (Дивiться Додаток 2) Останнiм часом у слововжиток мiцно увiйшло поняття iнфор­мацiйного простору, пiд яким розумiють сукупнiсть територiй, охопле­них засобами масової iнформацiї певної категорiї (регiональними, нацiональними, свiтовими)[20;36]. Найчастiше цей термiн вживають у зна­ченнi нацiонального iнформацiйного простору, який потребує законо­давчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — i державної пiдтримки. Бiльш докладно iнформацiйний простiр характеризують: 1) матерiальнi (технологiчнi) способи пiдготовки й поширення iнформацiї по горизонталi, включаючи її передачу, ретрансляцiю й от­римання; 2) соцiально-економiчнi можливостi доступу до iнформацiї насе­лення, включаючи усi його верстви в данiй країнi; забезпечення поши­рення iнформацiї по вертикалi; 3) iснування нацiональної системи iнформацiї та зв'язку з її конкрет­ними компонентами, що визначають територiю поширення iнформацiї; 4) наявнiсть нацiонального законодавства в галузi iнформацiї та зв'язку, що регулюють функцiонування й використання ЗМІ в забезпе­ченнi нацiональних i державних iнтересiв; 5) наявнiсть законодавчої бази мiжнародного рiвня та мiжнарод­них i регiональних угод в галузi масової iнформацiї, що забезпечують обмiн нею мiж державами i взаємопроникнiсть нацiональних iнфор­мацiйних просторiв. посередники — ними стали iнформацiйнi агентства. Кожнiй газетi було невигiдно тримати власного кореспондента в за­рубiжних країнах, дешевше було купити iнформацiю в спецiалiзовано­му на її постачаннi агентствi [12;46]. Вони тодi називалися агентствами преси i, на вiдмiну вiд тодiшнiх газет i журналiв, що мали лише нацiональне по­ширення, здобули статус свiтових центрiв по збиранню iнформацiї, постачаючи нею передплатникiв (газети, журнали, а в XX столiттi й радiо та телебачення) у рiзних державах свiту. 1. 4.Інформацiйнi агенства Перше iнформацiйне агентство було засноване в 1835 роцi у Фран­цiї й називалося Гавас. Пiд змiненою назвою воно iснує до наших днiв. Восени 1940 року пiсля захоплення Францiї нiмецькими вiйськами агентство Гавас опинилося в руках окупантiв. У той же час лондонський вiддiл агентства Гавас було перетворене представниками Опору в Неза­лежне Французьке Агентство. У 1942 роцi в Алжирi при Французькому комiтетi нацiонального визволення виникло ще одне iнформацiйне агентство пiд назвою Аванс Франсез де Пресе (Французьке Агентство Преси), яке пiсля реорганiзацiї у вереснi того ж року дiстало своє нинiшнє найменування "Франс Пресс"[11]. 1944 року в нього влито лон­донське Незалежне Французьке Агентство. Таким чином, Франс Пресс стало спадкоємцем агентства Гавас, успадкувавши його структури. Спочатку Франс Пресс було офiцiйним урядовим агентством i ут­римувалось з державного бюджету. Згодам було прийняте рiшення вiддiлити його вiд державного апарату й надати "кооперативний ста­тус". Згiдно з статутом, прийнятим 10 сiчня 1957 року, Франс Пресс є "автономним органом, що користується правами юридичної особи i дiє на комерцiйнiй основi". У 1848 роцi засноване в Нью-Йорку iнформацiйне агентство США Ассошiейтед Пресс (АП), яке є кооперативним об'єднанням газет­них видавцiв. Зараз АП нараховує бiля дев'яти тисяч абонентiв. Серед них 1400 щоденних газет, 350 тижневих газет та iнших видань, а також 466 радiо- й телестанцiй у США i 4500 рiзних видань i радiостанцiй за межами ЗДА. У З'єднаних Державах членами Ассошiейтед Пресе є при­близно двi третини всiх щоденних газет. У 100 найбiльших мiстах краї­ни агентство має свої iнформацiйнi бюро (найбiльше у Вашингтонi); во­лодiє власною комп'ютерною мережею, що зв'язує його штаб-квартиру з 750 мiстами США. За кордоном дiяльнiсть АП поширена на 73 країни, воно має бiльш як три тисячi зарубiжнi кореспонденти. Рiчнi прибутки цього iнформацiйного агентства становлять 100 млн. доларiв США. Одне з найбiльших i найстарiших iнформацiйних агентств Європи Рейтер засноване в Аденi в 1849 роцi нiмцем Паулем Юлiусом Рейтером. У 1851 роцi Рейтер перейшов в англiйське пiдданство i перенiс до Лон­дона свою контору "Рейтер оффiс", яка iнформувала про рiвень котиру­вання акцiй на бiржах захiдноєвропейських країн. З розвитком телегра­фа контора Рейтера почала подавати й полiтичну iнформацiю. З розши­ренням Британської iмперiї розширювалася й дiяльнiсть агентства[11]. У 1915 роцi агентство Рейтер перестало бути родинною влас­нiстю, виникло акцiонерне товариство "Рейтер, лiмiтед". Зараз акцiї то­вариства належать: Асоцiацiї газетних пiдприємцiв (власникам лон­донських газет), агентству Пресе Ассошiейшн (власникам провiнцiйних газет), австралiйському агентству Острелiен Ассошiейтед Пресе i ново­зеландському агентству Нью-Зiланд Пресе Ассошiейшн. Агентство володiє широкою мережею власних кореспондентiв, що працюють майже в усiх країнах свiту, i широко використовує послу­ги так званих "стрингерiв" — позаштатних репортерiв, якi передають iнформацiю тiльки у випадку дуже важливих подiй у країнах їхнього пе­ребування. Усi повiдомлення стiкаються до штаб-квартири агентства в Лондонi, де вони вiдбираються, редагуються й вiдправляються числен­ним клiєнтам в Англiї й за кордоном. У своїй структурi Рейтер має також фотоагентство ("ПА — Рей­тер фотос"), бюро комерцiйної iнформацiї ("Комтельбюро") i вiддiл статей i оглядiв ("ПА — Рейтер фiчерс"). Агентство Рейтер у значнiй мiрi виконує роль офiцiйного органу британського уряду, поширюючи по всьому свiтовi його повiдомлення, заяви мiнiстерств. Іноземна клiєнтура Рейтер нараховує бiля трьох ти­сяч газет i велике число радiостанцiй. Щоденно Рейтер передає 30-40 тис. слiв мiжнародної iнформацiї. Рiчнi прибутки агентства орiєнтовноскладають 84 млн. ам. доларiв. У 1940-1950-тi роки з розвитком телебачення виникають новi iн­формацiйнi агентства, якi згодом увiйшли до числа найбiльших у свiтi. "Ен-Ейч-Кей". Агентство постачає iнфор­мацiю японською й англiйською мовами, а також фото, кiнофiльми, радiозаписи, щоденно надає японським газетам iнформацiю обсягом 10-12 газетних полiс японського тексту, а зарубiжним клiєнтам — до 45 тис. слiв англiйською мовою. 1958 року в Нью-Йорку засноване ще одне iнформацiйне агентст­во США — Юнайтед Пресс Інтернешнл (ЮПІ), яке також є ко­мерцiйним пiдприємством. Утворене шляхом об'єднання двох великих американських агентств: Юнайтед Пресс Ассошiейшн, що належало тресту "Скрiппс-Говард" i хрестового "Інтернешнл Ньюс Сервiс". Кон­трольний пакет акцiй залишився за компанiєю "Скрiппс компанi оф Цинциннатi". Загальна чисельнiсть персоналу агентства ЮПІ переви­щує 10 тис. чоловiк. З них бiля шести тисяч працюють за межами США[13]. Радiоiнформацiйна й телевiзiйна служби ЮПІ по­стачають споживачiв спецiально адаптованими для передачi по радiо й телебаченню сюжетами, текстами й фото дня. Число клiєнтiв ЮПІ досягає семи тисяч, з яких двi тисячi знаходять­ся за межами США. ЮПІ має рiчнi прибутки бiля 64 млн. ам. доларiв. До числа найбiльших свiтових iнформацiйних агентств належало й Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС). Воно постало як наслiдок тривалого розвитку iнформацiйної мережi Росiї, де першими телеграфними iнформацiйними агентствами були: Росiйське телеграфне агентство (РТА), засноване в 1866 роцi, Мiжнародне телеграфне агент­ство (МТА), засноване в 1872 роцi, Пiвнiчне телеграфне агентство, за­сноване в 1882 роцi. Усi вони дiяли як приватнi пiдприємства. У 1904 роцi засноване перше урядове Санкт-петербурзьке теле­графне агентство (з 1915 року — Петроградське телеграфне агентство — ПАТ). Із ПАТу бере свiй початок Росiйське телеграфне агентство (РосТА, 1918), реорганiзоване в 1925 роцi в Телеграфне агентство Ра­дянського Союзу (ТАРС), що створювалося як центральний iнфор­мацiйний орган при Радi Мiнiстрiв СРСР. До ТАРС входили телеграфнi агентства союзних республiк (в Українi — РАТАУ — Радiо-телеграфне агентство України, утворене в 1918), а також закордоннi представ­ництва чи кореспондентськi пункти в 110 країнах свiту. РАТАУ було засноване як центральний iнформацiйний орган Ук­раїни в 1918 роцi на правах державного комiтету за постановою Всеук­раїнського Центрального Виконавчого Комiтету. З 1921 року дiстало назву РАТАУ. З 1971 року влите до складу єдиної державної iнфор­мацiйної системи СРСР-ТАРС. Головним завданням РАТАУ було зби­рання iнформацiї про життя України для органiв преси, радiо й телеба­чення своєї та зарубiжних країн, а також поширення на територiї Ук­раїни всесоюзної та мiжнародної iнформацiї, що надходила каналами ТАРС [13]. В усiх областях України РАТАУ має власних кореспондентiв, а в Харковi, Донецьку, Одесi та Львовi — вiддiлення. Із розпадом СРСР в 1991 роцi в незалежних країнах на базi струк­тур ТАРС створено свої державнi iнформацiйнi агентства. В Росiї воно дiстало назву Росiйське iнформацiйне агентство (РІА), в Українi — Дер­жавне iнформацiйне агентство України (ДІНАУ) "Укрiнформ". ДІНАУ "Укрiнформ" забезпечує формування iнформацiйного простору нашої країни. 1. 5. Український та свiтовий iнформацiйний простiр «…Пiд iнформацiйним простором ми розумiємо, перш за все, територiю розповсюдження iнформацiї за допомогою конкретних компонентiв нацiональної системи iнформацiї за допомогою iнформацiї i зв’язку, дiяльнiсть якої має гарантоване правове забезпечення. До таких компонентiв вiдносяться: 1. Матерiальнi можливостi розповсюдження iнформацiї по горизонталi та вертикалi, її передачi у будь-яких напрямках. 2. Наявнiсть регiональних та мiждержавних угод, основаних на розумiннi того, що жодний iз процесiв iнформацiї не може розглядатися у якостi феномена виключно нацiонального характера.»[10] У формуваннi українського нацiонального iнформацiйного про­стору, крiм традицiйних ЗМІ, сьогоднi активну роль вiдiграють новiтнi електроннi ЗМІ, серед яких, на думку сучасних дослiдникiв, найваж­ливiшими є такi. 1. на поширення розважальних програм, але може мати й суспiльно-полiтичнi за характером передачi. 2. — апарати, призначенi для записування та вiдтворення аудiовiзуальних програм та iнших журналiстських ма­терiалiв. Інформацiя для них поширюється на касетах i має переважно культурно-розважальний характер, що не виключає поширення через цей спосiб ЗМІ всiх iнших типiв iнформацiї. Рiзке зростання продажу вiдеомагнiтофонiв у свiтi розпочалося у 1983 роцi. У нас — у 1990-х ро­ках. Вiдеомагнiтофони широко використовуються для реклами. 3. Телеконференцiї (телемости, телепереклички тощо) — встанов­лення зв'язку за допомогою супутникової технiки мiж двома точками землi незалежно вiд вiдстанi та регiону з метою спiлкування мiж група­ми людей, участi їх в обговореннi важливих суспiльних проблем тощо. Сьогоднi мало не в кожнiй iнформацiйнiй програмi можна спос­терiгати використання прийому телемосту. Про нього може йти мова тодi, коли використовується пряме включення кореспондента, що веде репортаж або дає свiй коментар з мiсця подiї для свого телевiзiйного ка­налу. Таке явище стало звичним i пересiчним у нашому iнформацiйно­му просторi [30;78]. І мало хто сьогоднi вже замислюється над тим, що в дано­му випадку справдi маємо справу з колосальним пришвидшенням над­ходження iнформацiї вiд її джерела до споживачiв, що й дозволяє гово­рити про революцiйний вплив даного новiтнього виду ЗМІ на iнфор­мацiйний простiр у цiлому. Останнiм часом термiн "телеконференцiя" вживається й в iншому значеннi. Так називають спосiб колективного спiлкування в системi Інтернет. У цьому сенсi телеконференцiя — це своєрiднi "дошки об'яв", де кожен суб'єкт iнформацiйних вiдносин може прочитати потрiбну йо­му iнформацiю, або розмiстити для зацiкавлених осiб своє повiдомлен­ня. У свiтi на сьогоднi iснує кiлька тисяч телеконференцiй, присвячених найрiзноманiтнiшим питанням, починаючи вiд полiтики i закiнчуючи клубами за iнтересами. Для того, щоб стати учасником певної телекон­ференцiї, необхiдно її передплатити. Пiсля цього на адресу користувача будуть автоматично надходити матерiали конференцiї i вiн сам дiстане право голосу на нiй. 4. Електронна пошта ( e - mail ) — спосiб передачi кореспонденцiї мiж двома вiддаленими точками негайно за допомогою мiжнародної си­стеми комп'ютерного зв'язку. Надає можливiсть зберiгати повiдомлен­ня в пам'ятi комп'ютера, аж поки адресат не ознайомиться з текстом i не вiддасть команду на знищення його. Даний спосiб передавання iнформацiї вигiдний не тiльки швидкiстю надходження повiдомлень, але й тим, що не потребує хронологiчної синхронiзацiї учасникiв ко­мунiкативного процесу. Адресат може бути вiдсутнiм у момент прийо­му повiдомлення. Це дуже зручно за умов, коли суб'єкти кореспонду­ють через великi вiдставнi, розташованi у вiддалених годинникових по­ясах, i розклад дня в них рiзний. За допомогою електронної пошти мож­на здiйснювати майже негайну пересилку великих за обсягом повiдо­млень, її широко використовують для спiлкування з своїми базовими редакцiями кореспонденти, що знаходяться в iнших мiстах i країнах. 5. Електроннi банки даних — утворюються внаслiдок розмiщення певного типу iнформацiї в пам'ятi комп'ютера, де вона зберiгається i поширюється за запитами осiб чи органiзацiй. 6. Лазерна преса — виготовлення газети чи журналу (чи iншої друкованої iнформацiї) за допомогою лазерних принтерiв. Має дуже високу швидкiсть роботи i друкує тексти з швидкiстю фотокопiюваль­ного пристрою. Оскiльки прискорення виготовлення друкованої жур­налiстики за допомогою лазерного принтера значно скоротило час ру­ху iнформацiї вiд джерела до споживача, це теж iстотно вплинуло на стан iнформацiйного простору в напрямку його активiзацiї, бiльш по­вного задоволення iнформацiйних потреб населення. 7. самi вiддрукувати на принтерi. Усе бiльше поширюється практика розмiщення електронного варiанту газети чи журналу в системi Інтернет. Це дає можливiсть мiльйонам користувачiв переглянути (часто ще до виходу друкованого варiанту) свiжий номер " The Guardian " чи " New York Times ", " Daily Telegraph " чи " Der Spiegel ". Окрiм того, що вiдео-газети максимально пiдвищують оперативнiсть поширення iнформацiї, вони виконують ще й активну рекламну функцiю, пропагують свої дру­кованi видання через їх електроннi версiї. Унаслiдок цього тиражi дру­кованої продукцiї не скорочуються, а зростають. Має свiй електронний варiант на сторiнцi Харкiвського нацiо­нального унiверситету iм. В. Н. Каразiна i газета "Харкiвський унiверси­тет", що сприяє зростанню авторитету (в тому числi й мiжнародного) нашого навчального закладу. На особливе мiсце в сучасному свiтовому iнформацiйному про­сторi висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кiлька вже роз­глянутих новiтнiх засобiв масової iнформацiї (телеконференцiї, елек­тронна пошта, вiдеогазети) дiють лише завдяки налагодженiй системi свiтового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналiзму в цiлому. Тут доцiльно навести думки авторiв пiдручника "Основи масово-iнфор­мацiйної дiяльностi" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвiтньої паву­тини", — пишуть вони. свiт стає свiдком народження нового виду за­собiв масової комунiкацiї, який посяде у XXI ст. особливе мiсце серед традицiйних ЗМІ як телебачення, преса, радiо та який з розвитком технологiй вiдкриє: для них небаченi досi можливостi". Інтернет — найбiльша в свiтi комп'ютерна мережа, утворена з мстою нагромадження, обмiну i швидкiсного поширення iнформацiї. До склад)' свiтової системи Інтернет входять нацiональнi мережi багатьох країн свiту, регiональнi, локальнi мережi та персональнi комп'ютери приватних користувачiв. суспiльства, як-от об'єм виробництва; кiлькiсть осiб, безпосеред­ньо зайнятих у виробництвi; зростання виробництва енергоносiїв. Пе­редовi позицiї виявляться в тих держав, якi спроможнi iнтенсивно за­проваджувати новi iнформацiйнi технологiї, висувати й використовува­ти новi науковi й технiчнi iдеї, виробляти якiсний i досконалий технiчний продукт, необхiдний суспiльству. Для розв'язання вказаних технiчних i органiзацiйних завдань необхiдний високий рiвень освiче­ностi цiлого народу, країни; необхiдна значна кiлькiсть осiб, якi можуть бути квалiфiкованi високим iм'ям МАЙСТРА. Інформацiйне суспiльство несе в собi й загрозу людству: ану ж глобальна iнформацiйна система опиниться в руках невеликої групи людей, що переслiдують свої, далеко не гуманнi цiлi. Перед людством стоїть завдання — впоратися з цiєю проблемою за допомогою Колек­тивного Розуму. Академiк Росiйської АН М. М. Моїсеєв, один з дослiдникiв фiло­софських аспектiв майбутньої органiзацiї свiту, пише так: "Я визначаю iнформацiйне суспiльство як суспiльство, у якому Колективний Інте­лект (Колективний Розум) вiдiграє у його функцiонуваннi роль, ана­логiчну до тiєї яку вiдiграє розум людини в її органiзмi, тобто сприяє розвитковi суспiльства i подоланню зростаючих труднощiв... І дiє на благо всього людства, формуючи новий гомеостаз!" Причому науко­вець розглядає виникнення Колективного Розуму (не плутати з штуч­ним iнтелектом) як природне явище, наслiдок складного еволюцiйного процесу людини й суспiльства. З появою кроманьйонця, тобто сучасного типу людини, що стало­ся 300 тисяч рокiв тому, припинився розвиток мозку, а вiдтак i iндивiдуального розуму. Але зараз людство стоїть на початку нового витка антропогенезу; саме так слiд розумiти процес створення Колек­тивного Розуму[23;38]. Його формування нагадує iсторiю розвитку мозку жи­вої iстоти, коли збiльшення числа нейронiв i ускладнення зв'язкiв мiж ними призвело колись до виникнення свiдомостi. Зараз вiдбувається щось подiбне: роль окремих нейронiв вiдiграють iндивiдуальнi уми, що зв'язанi через персональнi комп'ютери й iнформацiйнi системи в гло­бальну свiтову iнформацiйну мережу. Академiк М. М. Моїсеєв висуває гiпотезу, згiдно з якою одного разу за законом переходу кiлькостi в якiсть станеться якiсна змiна ролi Колективного Розуму в життi людст­ва: вiн посяде центральне мiсце у всепланетарнiй органiзацiї суспiльства. Головне завдання Колективного Розуму — об'єднання людства за допомогою iнформацiйного обмiну в одну загальнолюдську спiльно­ту. Найважливiшу роль у цьому повинна вiдiграти й уже зараз вiдiграє журналiстика. Колективний Розум призведе до якiсної змiни соцiальної структури суспiльства, системи звичаїв, а найбiльш iстотне — перетво­рить "четверту владу" на складову Колективного Розуму, на найваж­ливiший механiзм самоорганiзацiї сусшльства, що спрямовує його роз­виток на формування нового гомеостазу. З огляду на грандiознi наслiдки цього процесу для всiєї земної цивiлiзацiї "особливе значення мусить набути контроль за його розвит­ком з боку громадянського суспiльства". [21;38] забезпечує те, що академiк М. М. Моїсеєв називає гомео­стазом, тобто пiдтримує суспiльство в станi рiвноваги, забезпечує його самоорганiзацiю. Крiм загальнодержавного iнформацiйного органу та незалежних приватних iнформацiйних кампанiй, у мiнiстерствах, вiдомствах, регiональних органах влади, громадських органiзацiях створюються прес-центри. У них працюють професiйнi журналiсти, бо дiяльнiсть прес-центрiв пов'язана iз збиранням i поширенням iнформацiї. 1. 5. 1. Журналiстика i Інтернет Далеко не вся iнформацiя, розмiщена в Інтернетi, призначена для масового користування. Тут мiститься велика кiлькiсть фахових, науко­вих, особистiших повiдомлень, розмiщена дiлова документацiя мiнiстерств, банкiв, органiзацiй та установ. Правильною е: думка, що всi матерiали, якi мiстяться на файлах пiдключених до Інтернету комп'ютерiв, є iнформацiйним надбанням цiєї системи. Але соцiальна iнформацiя, збирання, обробка й поширення якої складає змiст жур­налiстики, займає в системi Інтернет левину частку. На вiдмiну вiд традицiйних ЗМІ, Інтернет має цiлий ряд особли­востей, якi можуть бути зведенi до такого: 1. Інтернет — "Товариство "Інтернет" (" ISOC " — " In ­ ternet society "), яке дiє на громадських засадах. Воно ж створює спецi­альну "Раду з структури Інтернет", що забезпечує технiчне керiвництво та орiєнтацiю мережi. Рада ("ІАВ — Internet Architecture Board ") скла­дається з осiб, що спецiально запрошенi або виявили добровiльне ба­жання брати участь у її роботi. "ІАВ" затверджує стандарти та роз­подiляє адреси i бiльше нiяких керiвних функцiй не виконує. 2. Інтернет — найбiльш демократична система iнформацiйного обмiну. Вона не фiнансується з державних джерел фiнансування i нiко­му не належить. Кожен користувач послугами Інтернет оплачує свою дiлянку цiєї системи i забезпечує її безперебiйне функцiонування. Унаслiдок цього кожен учасник iнформацiйних вiдносин працює в умо­вах свободи, а сама система є зразком унiкальної демократичної спiльноти громадян рiзних країн свiту. Над Інтернетом неможливий контроль з боку урядiв чи фiнансових структур. 3. — глобальна iнформацiйна мережа, яка має мож­ливiсть негайного поширення повiдомлень та встановлення рiвноправ­ного зв'язку мiж особами, що знаходяться в рiзних мiсцях планети. Умова отримання повiдомлення лише одна — пiдключення персональ­ного комп'ютера до системи Інтернет. За допомогою мережi може бути передане як персональне повiдомлення в певну точку на Земнiй кулi, так i розповсюджена важлива соцiальна iнформацiя для мiльйонiв або­нентiв в усьому свiтi. 4. Інтернет — новiй рiвень журналiстики, як у технiчному, так i в змiстовому аспектах. Технiчний аспект пов'язаний з швидкiстю поши­рення масової iнформацiї, використанням мультимедiйних можливос­тей, що полягають у поєднаннi тексту, звуку та анiмацiї. Сучаснi техно­логiї дозволяють передавати комунiкацiйними каналами Інтернет не лише текстову iнформацiю, але її твори радiо- й тележурналiстики. Змiстовий аспект пов'язаний з цiлковитою вiдсутнiстю (й засад-ничою неможливiстю) в Інтернетi цензури чи якого б то не було iншого нагляду. Над автором не стоїть не тiльки урядовець, але й власний ре­дактор — обов'язкова рольова особа в сучаснiй журналiстицi. Зника­ють усi опосередковуючi обставини, журналiст (чи просто громадянин, який виступає в ролi журналiста) напряму здiйснює свої iнформацiйнi функцiї. Цi умови гарантують масово-iнформацiйнiй дiяльностi макси­мальну об'єктивнiсть повiдомлень. Все складнiше брехати в умовах цiлковитої прозоростi iнформацiйних вiдносин. Хтось обов'язково зна­тиме правду i викриє брехуна. Існує й iнша точка зору на Інтернет, згiдно з якою вiн нiчого спiльного з журналiстикою не має. Найбiльш рiшуче її сформулював ро­сiйський науковець професор Борис Варецький: "У нинiшньому Інтер­нетi немає нiчого вiд журналiстики, — твердить вiн. Це швидше все-планетний iнформацiйний банк. Повiдомлення, що мiстяться тут, мають подрiбнений, стихiйний характер. У силу цього необхiдний не тiльки професiйний вiдбiр i аналiз iнтернетiвських матерiалiв, але й їхня пе­ревiрка, уточнення, зiставлення, узагальнення. За таких обставин пiдви­щується роль професiйних журналiстiв, публiцистiв, репортерiв. Зростає значення оглядових, аналiтичних публiкацiй". Запам'ятаймо, що, хоча Інтернет автор до журналiстики й не вiдносить, але з розширенням iн­формацiйного потоку пов'язує зростання ролi аналiтикiв у журналiстицi. Саме розвиток новiтнiх комунiкацiйних технологiй дає пiдстави говорити про настання нової iнформацiйної ери в iсторiї людства. За новiтнiми даними, на 2000 рiк комп'ютерна мережа Інтернет поширена в 100 країнах свiту i охоплює 230 млн. користувачiв, кiлькiсть яких щодня продовжує зростати. До десятки країн-лiдерiв увiходять США (ПО млн.), Японiя (понад 18 млн.), Велика Британiя, Канада, Нiмеччина, Австрiя, Бразилiя, Китай, Францiя, Пiвденна Корея (по 5,5 млн. в кожнiй країнi). У Росiї на 2000 рiк iснувало 2,5 млн. споживачiв мережi Інтернет. Данi про Україну, на жаль, вiдсутнi. За оцiнками фахiвцiв, кiлькiсть телевiзорiв, Ідо забезпечують доступ до Інтернет, до 2005 року досягне п'яти мiльйонiв. За мовою Інтернет-свiт складається на 57% з англомовних спожи­вачiв, 29% розмовляють європейськими мовами. Кiлькiсть iнформацiї в Інтернетi зростає на 9% щомiсяця38, тому її використання можливе ли­ше на засадах вибiрковостi. Україна лише починає освоювати для себе Інтернет i заявляти про себе в його свiтi. Але чим швидше зроблять крок до опанування цiєю унiверсальною комп'ютерною мережею українськi працiвники мас-медiа, тим бiльш повно будуть задовольнятися iнформацiйнi потре­би українського народу. Саме поширення новiтнiх комунiкативних технологiй, передусiм системи Інтернет, дає пiдстави говорити про формування в межах зем­ної цивiлiзацiї iнформацiйного суспiльства. свiт iнтернету повний iнформацiї та дезiнформацiї, але делетант, який проникає в цю сiтку, має змогу приймати дезiнформацiю за iнформацiю. Та серед цих людей багато i журналiстiв, якi користуються матерiалом iнтернету для створення своїх матерiалiв (зокрема це друкованi ЗМІ). Інтернет увiйшов до нас зовсiм новою системою пошуку iнформацiї, але тiльки досвiдчена людина, яка користується iнтернетом, знає з яких сайтiв iнформацiя є достовiрною. На своєму досвiдi я в цьому переконалася, працюючи у газетi «Петровские новости». Готуючи номер до випуску щонедiлi, користувались iнтернетом. Спочатку мали змогу видати дезiнформацiю за iнформацiю, але пiзнiше, з набуттям досвiду роботи в iнтернетi, ми користувалися матерiалом лише деяких сайтiв. Коли користуючись iнтернетом велику кiлькiсть годин, помiчаєш, що мiнiмум двiчi в день iнформацiя на головнiй сторiнцi того чи iншого сайту, постiйно змiнюється. Тому, найбiльша кiлькiсть дезiнформацiї – в Інтернетi (Жовта пресса за тиждень – спецiальний iнформацiйно-аналiтичний продукт ЗМІ (СМИ.ru), який складається на основi монiторингу центральної преси. Виходить щотижня, по п’ятницях. СМИ. ru 14:34 07. 10. 05 [15] Желтая пресса, 30 сентября - 7 октября «…Пугачева - злостная неплательщица. - Хоркина родила от мужа Глаголевой. - Вибратор сотряс программисту мозг. - Мешок сделал фермера скопцом. - Рома Билык тайно женился. - Львы спугнули педофилов. - Арбенину прооперировали. - Болит ухо? На стерилизацию! - У Преснякова в туалете женщина. - Саруханова застукали с любовницей. - Нюхать тухлятину будет искусственный нос. - Никотин будут добавлять в пиво. - Человек-электростанция. - Африканские пчелы сорвали похороны. - Приведение чуть не изнасиловали. - Политика в стиле "ню"…» Желтая пресса, 23 - 30 сентября «…Беременная Земфира пристрастилась к алкоголю. - Доктор Гарифуллин сделал Пугачеву девочкой. - Правой рукой Моисеева стал литовец. - Билан обманул семью Айзеншписа. - Гурцкая стесняется целоваться с мужем. - Вячеславу Добрынину спасли руку. - Булыкин развращает Сычева. - Леонтьев не признает сына. - Марадона ловко использует свой "инструмент". - Ален Делон на грани суицида. - Собаку обвинили в проституции. - Половые гиганты предпочитают самогон на батарейках…»). В ходi дослiдницької роботи, були зафiксованi випадки дезiнформацiї в ЗМІ, в тому числi Internet. Кожний журналiст повинен знати адреси сайтiв, iнформацiєю яких можна користуватися, наприклад: Б)сайт Донецкого городского голови О. Лук’янченка В)сайтами каналiв українського телебачення (ICTV, Інтер, СТБ, 1+1 та iншi) Г)Узел NewsLink ( http://www.newslink.org/serv.html) содержит полезный список соединений к сетевым источникам новостей. Он состоит из списка источников новостей о бизнесе ( http://www.newslink.org/biz.html) и World Wide Web Virtual Library for Journalism (электронная библиотека журнализма) - http://www.cais.com/makulow/vlj.html - оба из которых упоминаются в этом справочнике. Д)http://www.cnn.com/ Е)www.gazeta.ru Электронная газета Российских политических новостей. Анализ и критика новостных сообщений. 1) iнформувати органи масової iнформацiї про подiї в своїй уста­новi, використовуючи для цього найрiзноманiтнiшi канали (прес-кон­ференцiї, прес-релiзи, власнi виступи в ЗМІ, органiзацiя виступiв у ЗМІ керiвникiв установи та iн.); 2) збирати зовнiшню iнформацiю про свою установу, iнформува­ти своє керiвництво про висвiтлення в ЗМІ роботи установи; 3) В особливо великих установах прес-центри входять до складу вiддiлiв паблiк рилейшнз (зв'язкiв з громадськiстю). Пiд час роботи сесiй, нарад, конференцiй, з'їздiв чи iнших тимча­сових масових акцiй в їхнiй мережi створюються прес-бюро - ре­дакцiйний апарат чи група дпя обслуговування преси. Прес-бюро називається також тимчасовий чи постiйний вiддiл iнформацiйного агентства чи редакцiї великої газети на значному будiвництвi, великому пiдприємствi, який подає iнформацiю, iлюстра­тивнi матерiали, статтi для свого чи iнших видань[26;89]. Як бачимо, структура сучасних ЗМІ складна й розгалужена, дає великi можливостi для пошуку адекватної до своїх здiбностей та на­хилiв сфери дiяльностi кожному журналiстовi, забезпечує його саморе-алiзацiю. 1. 6. Робота з джерелами iнформацiї В першу чергу журналiст повинен знати: дiйсностi. Коли матерiал з’являється в полосi чи ефiрi, необхiдно перевiрити його достовiрнiсть – зробити посилання на джерело.. В деяких випадках, iнформацiя дається без вказiвки на її походження, що часто зустрiчається в передвиборчiй боротьбi, чи це робиться для забезпечення конфедицiйностi джерела. Кращий варiант, коли iнформатори не заперечують проти обнародування їх iмен. Дуже часто журналiста попереджають: «Це не для друку». Що робити в таких випадках? Кореспондент умовляє спiврозмовника залишити в матерiалi iнформацiю, яку iнтерв’юєр не бажає залишати. Якщо спiврозмовник не пiддається умовам – слiд поступати згiдно з законом. Інколи плiтки стають привидом для журналiстського розслiдування i наприкiнцi припиняють бути такими. З анонiмними джерелами слiд бути уважним: - не користуватися ними; - або ретельно перевiряти. Одно з самих розповсюджених правил для збору iнформацiї для журналiстiв – представники органiв влади. Близько 80% журналiстiв звертаються в органи виконуючої влади. Деякi служби виконавчої влади постiно спiвпрацюють зi ЗМІ. -опросити допомiжних свiдкiв; -показати текст експертам; -зачитати матерiал досвiдченим спецiалiстам в редакцiї; -дати прочитати текст редакцiонному юриту. Усi цi дiї позбудуть журналiста вiд можливих неприємностей.[11] Та така iнформацiя дiйде до аудиторiї цiлком достовiрною. 1. 7. Способи отримання iнформацiї Зазвичай мас-медiа використовують 3 самих розповсюджених метода отримання iнформацiї: iнтерв’ю, спостереження, вивчення документiв. Однак, самi надiйнi – iнтерв’ю та спостереження.[12] 1. 7. 1. Соцiологiчнi способи отримання iнформацiї Журналiст керується наступним алгоритмом дiй: - спочатку ознайомлюється з iнформацiєю; - сопоставляє список iмен та органiзацiй, якi слiд навiдати; - в цей список включає людей, що керуються рiзними точками зору, якi цiкавлять журналiста; - дiють за методом «открiтого забрала» (В. Аграновький), який забезпечує право «супротивника» на захист та народжує вiдчуття справедливостi; [13] - намагаються висвободитися вiд гiду, яким постачають журналiста; - ведуть розмови з джерелами iнформацiї; - наносять «визит вежливости» начальству; - запасаються необхiдною кiлькiстю документiв чи копiй, стосовно тих чи iнших питань чи подiй.[14] та iлюстративної iнформацiї через канали ЗМІ». Радiо журналiстка Майя Нагорняк висловила своє розумiння так: «Інформацiйний простiр – це сукупнiсть, система усiх друкованих и аудiовiзуальних ЗМІ, їхня законодавчо пiдкрiплена, юридично та економiчно врегульована дiяльнiсть, спрямована на утвердження миру, спокою, стабiльностi у життєдiяльностi кожного громадянина зокрема країни, свiту в цiлому». територiальний, так i космiчний фактори, а надто – людський, оскiльки суспiльна iнформацiя призначається для людини, людина – її споживач, i без людини як живого носiя, творця культури iнформацiя втрачає свiй сенс[2;236]. Ми щодня читаємо пресу, слухаємо радiо, дивимось телебачення. Для кожного з нас – це невiд’ємна частина нашого життя. Тяжко собi уявити життя, коли не знаєш, що вiдбувається в свiтi. Кожен з нас дивиться на свiт по-рiзному i це закономiрнiсть. Хтось дивиться ток-шоу, хтось не уявляє собi життя без аналiтики (що на телебаченнi аналiтичних пргграмм дуже мало), хтось дивиться ток-шоу чи серiали, хтось любить читати жовту пресу, а хтось просто слухає улюблений «Стол заказав» на радiо. Не можна нав’язати людинi свою думку, що оця передача цiкава, а ти дивишся цi «мильнi» опери чи навпаки. Кожен з нас вибирає, що вiн читатиме, слухатиме чи дивитись. Український простiр включає в себе безлiч преси, у кожнiй радiостанцiї є своя аудиторiя, i окрема людина дивиться те, що вважає за потрiбне. Я люблю читати жiночi журнали, з газет вiддаю перевагу газетi «Донецкие новости» (помiтно змiнилась газета «Сегодня»), «Московський комсомолец» а також переглядую та перечитую все те, що менi цiкаво i що знаходиться пiд рукою; постiйно вранцi слухаю тiльки «Люкс ФМ», «Руское радио», «Шансон»; «НТВ» - показник журналiстської роботи, також дивлюсь «ICTV», та «Інтер». свого боку постiйно знаходиться в iнформацiйному потоцi. Адже лише за умови безперервного iнформацiйного спiл­кування iз зовнiшнiм середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно дiяти. При цьому почувати себе впевнено вона може лише тодi, коли її свiдомiсть вiдображає суспiльне, або, в усякому разi, приведене у певне спiввiдношення до нього. Інформацiйний потiк неоднорiдний. Якщо розглядати його струк­туру, то одразу ж можна видiлити два основних компонента: органi­зовану (офiцiйну) i неорганiзовану (неофiцiйну) iнформацiю. Пiд органiзованою iнформацiєю ми розумiємо будь-якi повiдом­лення (потiк повiдомлень), що виходять iз iнституацiйних джерел суспiльства. Пiд неорганiзованою — ту, що надходить у розпоряд­ження особи стихiйно, поза контролем громадських органiзацiй; до неї можна вiднести мiжособистiснi форми iнформацiйного спiлку­вання, а також чутки, анекдоти, iнформацiю закордонних джерел тощо. Органiзована iнформацiя посiдає панiвне становище у стабiльно функцiонуючому суспiльствi. Вона є основою формування громадсь­кої думки, вiдповiдає на головнi iнформацiйнi потреби особи. Межа мiж цими двома компонентами iнформацiйного потоку дуже рухома i прозора. Значення i ефективнiсть органiзованої iнформацiї прямо пропорцiйнi її правдивостi, актуальностi, об'єктивностi, соцiальнiй спрямованостi тощо. Якщо офiцiйнi повiдомлення не дають вiдповiдi на питання, якi хвилюють особу, роль неорганiзованої iнформацiї зростає, i навпаки.[3;35] Масово-iнформацiйний потiк, як i особа, функцiонують у певному соцiальному середовищi, де вирiшальними є виробничi вiдносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всi складовi частини феномена, яким є масово-iнформацiйний потiк. У схемi видiленi значення i роль системи засобiв масової iнформацiї. Соцiальний змiст преси, телебачення, радiомовлення й iнших засобiв масової iнформацiї не тiльки прямо формує гро­мадську думку, але й справляє великий вплив як на iншi компонен­ти потоку, так i на соцiальну дiйснiсть. Уся система ЗМІ — це засiб здiйснення єдиного процесу поши­рення iдей, вчень, теорiй, суспiльне значущої iнформацiї, виховання соцiальних почуттiв , звичок. Спробуємо встановити характер, загальнi риси, внутрiшню струк­туру системи ЗМІ, взаємовiдносини її складових частин. Критерiєм визначення будь-якої системи служить наявнiсть ряду iстотних ознак, властивих саме данiй системi. Система засобiв масової iнформацiї — це єднiсть вiдповiдних компонентiв, якi виникають в рiзнi iсторичнi перiоди (спочатку преса, потiм кiно i радiо, i, нарештi, телебачення). [3;70] 1. 11. Структура та особливостi видiв ЗМІ Отже, засоби масової iнформацiї (ЗМІ) — це своєрiдна система, що охоплює перiодичнi друкованi видання, радiо-, теле-, вiдео-програми, кiнохронiкальнi програми, iншi форми перiодичного поши­рення масової iнформацiї. Згiдно iз законодавством України, друкованими засобами масової iнформацiї є перiодичнi друкованi видання (преса) — газети, журна­ли, бюлетенi тощо i разовi видання з визначеним тиражем; аудiо­вiзуальними засобами масової iнформацiї є: радiомовлення, телеба­чення, кiно, звукозапис, вiдеозапис тощо. В епоху iнформацiйного споживання вiдбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетнi i журнальнi редакцiї, видавництва, студiї радiо i телебачення з їх рiзноманiтною продукцiєю. Але до ЗМІ по праву належать вже й iнформацiйнi служби (телеграфнi агентства, агентства преси, реклам­нi бюро, прес-служби, агентства паблiк рiлейшнз, професiйнi жур­налiстськi клуби i асоцiацiї).[3;20] кадрiв. У системi все бiльше змiнюються iнститут видання, служби зв'язку (у тому числi космiчного) i доставки iнформацiйної продукцiї, виробникiв засобiв, що використовуються у журналiстицi тощо. Таким чином, система ЗМІ у структурному планi представлена кiлькома групами засобiв iнформацiї: преса, аудiовiзуальнi ЗМІ, iнформацiйнi служби, рiзного роду «периферичнi утворення» журна­лiстики. У зв'язку з iнформацiйними потребами суспiльства стрiмко роз­ширюється мережа рекламних компанiй, прес-служб при державних, комерцiйних, громадських, конфесiйних органiзацiях. Все бiльше ут­верджується нова галузь iнформацiйної дiяльностi — паблiк рi­лейшнз (зв'язок з громадськiстю). В Українi набули поширення клуби й асоцiацiї журналiстiв, якi сприяють обмiну i поширенню важливих повiдомлень, соцiальне значущої iнформацiї. [3;66]За приклад може правити дiяльнiсть клубу ринкових реформ при Київськiй журналiстськiй органiзацiї. На думку ряду вчених, в останнi роки технiчнi засоби соцiальної комунiкацiї окреслюють три великi групи: засоби масової iнфор­мацiї, телекомунiкацiя, iнформатика. Об'єднання цих галузей пiд за­гальним термiном «масова комунiкацiя» не нiвелює їх принциповi вiдмiнностi як у концептуальному, так i у антропологiчному планах. У надрах ЗМІ намiчається ще один, поки остаточно не оформле­ний сектор, який, очевидно, у найближчий час буде автономно видiлений — це «комунiкативний менеджмент», що включає в себе, крiм стосункiв iз громадськiстю, рекламу, внутрiшнi комунiкацiйнi та iнформацiйнi служби. За прогнозами фахiвцiв, домашнi ЗМІ — вiдеомагнiтофони, вiдеодиски, лазернi програвачi, телевiзори високої чiткостi, мiкро ЕОМ iз вмонтованим модемом, телематичнi термiнали, вiдеофони тощо — будуть об'єднанi у нову сукупнiсть, причому деякi з них зможуть пiдключатися до полiвалентних i взаємодiючих громадсь­ких мереж, що дасть їм вихiд одночасно на класичнi канали ТБ, на передплатнi телевiзiйнi й музичнi програми, на служби вiдеотексу i на банки даних, а також на перегляди програм, що передаються по супутниковому зв'язку. Усi цi досягнення домашньої технiки докорiнно змiнюють сферу розподiлу товарiв i послуг, створюючи принципово нову споживацько-комунiкацiйну парадигму, у якiй зли­ваються воєдино маркетинг, менеджмент, дистрибуцiя у галузi iнформацiї. За цих умов споживачi, крiм суто економiчних фактiв купiвлi, за допомогою засобiв масової iнформацiї прагнуть забезпе­чувати ринок повiдомленнями про свої смаки, звички i спосiб життя, а свого роду «взаємодiючий» маркетинг вiдображає новi стосунки i новi цiлi, що виникають у перiод, який уже окреслили на Заходi (та й у нас) як заключну фазу у розвитку «суспiльства споживання» — «суспiльства масової комунiкацiї».[3;105] Рiзноманiтнiсть щодо типологiчних характеристик, з допомогою яких визначається кожне видання чи програма, засоби масової iнформацiї у сукупностi створюють цiлiсну систему журналiстики. Вони взаємодiють мiж собою, координують зусилля, конкурують, обмiнюються досягненнями i досвiдом. Водночас життя постiйно вносить змiни у розвиток i вдоскона­лення системи ЗМІ. Ще недавно йшлося про традицiйнiсть поняття цiєї системи як взаємообумовлену, iз своєю координацiєю i субор­динацiєю сукупнiсть видань i програм, iнформацiйних агентств i центрiв, а також служб, засобiв доставки та iнших органiзацiй, що забезпечують їх функцiонування. А сьогоднi вже мова йде про залежнiсть структурних вiдносин, про конкуренцiю в межах системи, боротьбу за виживання в умо­вах ринку окремих її елементiв. 1. 12. Тенденцiї розвитку ЗМІ Створення системи суспiльно-правових засобiв масової iнфор­мацiї — важливий засiб впливу на процеси демократизацiї суспiль­ства, гарант забезпечення права на свободу думки i слова, на вiльне вираження своїх поглядiв i переконань. Як записано у Конституцiї України, кожен має право вiльно збирати, зберiгати, використовувати i поширювати iнформацiю усно, письмово або в iнший спосiб — на свiй вибiр.[4;25] Здiйснення цих прав може бути обмежене законом в iнтересах нацiональної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадського порядку з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для охо­рони здоров'я населення, для захисту репутацiї або прав iнших людей, для запобiгання розголошенню iнформацiї, одержаної конфi­денцiйно, або для пiдтримання авторитету i неупередженостi право­суддя. Не допускається використання засобiв масової iнформацiї для пропаганди вiйни, розпалювання расової, нацiональної, релiгiйної ворожнечi, а також для поширення передач, що пропагують порнографiю, культ насильства i жорстокостi. розвитком телебачення починається нова ера в життi суспiльства, коли всi iншi засоби, включаючи пресу, лiтературу, мис­тецтво будуть приреченi. Це фальсифiкаторська теорiя.[4;40] Суть iншої точки зору полягає у твердженнi, що iснує певна суперницька несумiснiсть мiж пресою, радiо i телебаченням. Справдi, пресi, наприклад, властива бiльша аналiтичнiсть, радiомовленню — оперативнiсть, телебаченню — велика сила емоцiйно-зорового впли­ву. Хоча нинi цей подiл умовний. Третя точка зору полягає в тому, що рiзнi засоби спiлкування не суперечать, а доповнюють один одного. Адже читачi газет водночас є i радiослухачами, i телеглядачами. І ця точка зору найбiльш вирогiдна. багатство «культури аргументацiї», корiння якої губляться далеко в iсторiї людства. Примiром, реклама, яка черпає свої творчi ресурси в умiлому використаннi навичок класичної риторики, свiд­чить про великi можливостi концепцiї аргументування, ключовим словом у якiй є «переконання».[4;50] Своєю популярнiстю ЗМІ зобов'я­занi стародавнiй традицiї, пiдтриманiй демократичним прагненням залучити якомога бiльше тих, хто бере участь у передачi iнформацiї. Телефонний зв'язок, i в бiльш широкому смислi, усi служби, що забезпечують передачу повiдомлень, є другою складовою частиною соцiальної комунiкацiї. Телекомунiкацiї успадкували традицiю, коли панували пошуки у галузi кодування iнформацiї, економiї й надiй­ностi її передачi. Ця традицiя бере свiй початок з часiв посольств i секретних служб, що використовували з давнiх-давен технiку циф­рових шифровок i навiть подвiйне цифрове кодування, винайдене ще у ХУІІ ст. Френсисом Беконом. Третя територiя, «окупована» сучасними технiчними засобами комунiкацiї, розташована навколо iнформатики як технiчного засобу опрацювання iнформацiї. Використання обчислювальних машин — пряме народження «культури очевидностi», яка виникла ще напри­кiнцi середньовiччя. Інформатика — це, насамперед, роздуми з при­воду людської мови та її логiчних основ як з точки зору умов її створення, так 'i комунiкативних функцiй. Таким чином, будь-яка комунiкацiя, передана за допомогою iнформатики, буде мати логiчнi та фiлософськi особливостi, притаманнi даному технiчному засобу. У нашу епоху вiдбувається складна еволюцiя кожної з трьох галузей комунiкацiї, Якi, з одного боку, мають тенденцiю до гомогенiзацiї, в основному пiд впливом «цифрової парадигми», а з iншого зберiгають колишнi вiдмiнностi. Цi тенденцiї позначенi взає­мною грою, частково гармонiйною, частково конфлiктною, мiж куль­турою аргументацiї й культурою очевидностi. [4;63]Телекомунiкацiї на­магаються знайти свiй шлях мiж культурою аргументацiї, що харак­теризує ЗМІ, i культурою рацiональної очевидностi, що породила iнформатику. У розвитку системи ЗМІ у наш час вiдбуваються карколомнi змiни. Взяти, . для прикладу, ту ж рекламу. Реклама сьогоднi — складова частина маркетингу, що має за мету збути вироблену i заплановану для виробництва продукцiю. І водночас сучасна реклама (як складова частина ЗМІ) широко використовується у передви­борних i iнших полiтичних кампанiях, у справi поширення гума­нiтарних i соцiальних цiнностей. У лiберальних системах влада лiдера узаконюється його красномовнiстю, здатнiсть його до кому­нiкацiї за допомогою ЗМІ стає неодмiнною умовою процвiтання у полiтицi. Громадська думка i реклама мають бiльше значення у формуваннi iмiджу полiтичного дiяча, нiж змiст його програми. Можна сказати, що ми, як i Захiд, вступаємо в епоху «полiтики надсучасної технологiї». Хоча б побiжно розглянемо, якi ж це новi технiчнi засоби? Що таке надсучасна технологiя? Новi технiчнi засоби не такi вже й новi, їх розвиток почався iз спiльного використання ЕОМ i засобiв дальнього зв'язку. Вони нинi використовуються засобами масової iнформацiї у полiтичних кампанiях надто широко. Час вiд часу з'являються справжнi новинки, на зразок вiдеокасети, яку мож­на подивитись вдома. Але, що стосується, однак, їх бiльшої частини, то цi технiчнi засоби (мiкроiнформатика, кабельне телебачення, супутниковий зв'язок, лазерна преса тощо) з'явилися у попередньому десятирiччi i тепер знаходять новi сфери застосування. Коротко зупинимось на них: 2. Вiдеомагнiтофони. Рiзке зростання продажу вiдеомагнiтофонiв почалося у 1983 р. Останнiм часом цей рiзновид вiдеотехнiки все бiльше використовується для рiзноманiтної реклами. 3. Телеконференцiї (телемости, телепереклички тощо). Зобра­ження й звук використовуються для того, щоб встановити зв'язок мiж двома точками на Землi. 4. Електронна пошта. Мова йде про послання, що передаються завдяки електронiцi та ЕОМ, якi зберiгають її доти, поки їх адресати не ознайомляться з ними. 5. Електроннi банки даних. У них зберiгаються короткi анотацiї, статути, судовi справи, термiновi послання, офiцiйнi та iншi вiдомостi, якi доступнi абонентам за допомогою електронних засобiв. Цi бан­ки фiгурують на ринку вже давно у галузi Юридичних i технiчних даних, але їх все частiше використовують у полiтичних цiлях. 7. Лазерна преса. Вона має дуже високу швидкiсть роботи i за допомогою її можна друкувати iндивiдуальнi звернення iз швид­кiстю фотокопiювального пристрою. 8. Персональнi комп'ютери. Персональнi комп'ютери та їх про­грамне забезпечення були у центрi багатьох дискусiй про викорис­тання нових технологiй у полiтичних кампанiях. 9. Вiдеогазети. Мiнiатюризацiя вiдеотехнiки i створення порта­тивних передавачiв дають можливiсть випускати щоденнi «телега­зети». Насамперед, подальший розвиток на Заходi одержав процес монополiзацiї i концентрацiї преси. Одночасно ще бiльше зросла роль реклами як джерела доходiв. Так звана « незалежна преса», що не контролюється видавничими корпорацiями, продовжує скорочува­тися. Що стосується радiомовлення, то спочатку у Захiднiй Європi, а потiм i у нас почало активно розвиватися приватне радiомовлення, а разом з ним зростає вплив комерцiйних iнтересiв на програмну полiтику радiостанцiй. У життя людства, випередивши за темпами свого розвитку не тiльки радiо, але й телебачення, стрiмголов увiрвалося вiдео. [4;75]За прогнозами, до кiнця столiття у високорозвинених країнах практич­но кожна сiм'я матиме власну вiдеосистему. Характерною прикметою процесу iнформацiї є з'ява найрiзно­манiтнiших iнформацiйно-комунiкацiйних служб. Одна з них — вiдеотекс (Інколи термiн «вiдеотеко» замiнюють термi­ном «вiдеотекст»). Вiдеотекс почався як експерименталь­на служба, яка давала можливiсть своїм клiєнтам вступати у взає­мозв'язок з базами даних за допомогою спецiальних термiналiв. Звернiмо увагу на одну важливу тенденцiю системи сучасних ЗМІ: «вибух комунiкацiї» немов подiлив її кадровий потенцiал принаймнi на двi групи: статус знаряддя. Вони вiдданi гума­нiстичнiй традицiї. Ідеалом для себе вони вважають дiяльнiсть, повнiстю вiльну вiд полiтичної влади, а основним покликанням — не формувати свiдомiсть, а говорити правду. 2. Спецiалiсти в галузi телекомунiкацiй, вiдеотексiв, вiдео, обчис­лювальної технiки тощо. Інформацiя, повiдомлення сприймаються ними з наукової точки зору у таких символах, як термiн, сигнал, шуми. Культура обчислювальникiв основана на традицiях, що йдуть вiд Декарта i Лейбнiца до Вiтгенштейна i Тьюрiнга, вона позначена пошуками рацiональної iстини, логiчного доказу i дедукцiї, а також унiверсальної мови. У цьому смислi iнформатика пильно вивчає процеси iнтелектуальної творчостi, тяжiє до створення штучного розуму. Рiвень соцiальної залученостi обчислювальникiв значно нижчий, нiж рiвень їх колег iз ЗМІ i телекомунiкацiй, вони бiльше схильнi до полiтичного нейтралiзму. Це не заважає, однак, iнфор­мацiї займати певне мiсце у соцiальному просторi i навiть, як iнколи стверджують, бути рушiєм iстинної «революцiї» або центром нової «технiчної культури».[5;21] а, по-друге, спiльнiстю об'єкта-аудиторiї, на яку спрямований їх вплив. Саме цi характеристики необхiднi для виз­нання преси, радiо i телебачення цiлiсною системою. Іншими її важливими ознаками є iнтегральнi властивостi i динамiчний харак­тер взаємовiдносин мiж складовими частинами. Потiк соцiальної iнформацiї, що передається рiзними каналами ЗМІ, необхiдно розглядати як цiлiсне утворення. Кожну конкретну газету, програму радiо i телебачення слiд розглядати у взаємозв'яз­ку синхронного впливу на аудиторiю, оскiльки вони є елементами цiєї системи. Функцiональна спiльнiсть, зв'язки з аудиторiєю, по вiдношенню до якої засоби масової iнформацiї в мiру їх консолiдацiї все бiльше виступають як одне цiле, приводять до формування системних, iнтегральних якостей. Система в цiлому характеризується такими властивостями, як тематична унiверсальнiсть, актуальнiсть, оперативнiсть, аналiтичнiсть, емоцiональнiсть, безперервнiсть, наступнiсть i систематичнiсть при передачi соцiальної iнформацiї. Причому кожна з цих iнтегральних властивостей вiдрiзняється вiд властивостей преси, радiомовлення i телебачення, взятих окремо, i тим бiльше вiд їх властивостей у рiзнi перiоди їх розвитку (наприклад, преси ХІХст., радiо 20-х рр., телеба­чення 50-х рр.). Виникнення радiомовлення i документального кiно, власне кажу­чи, i сповiстило про зародження самої системи засобiв масової iнформацiї. форми свого спiвробiтництва з телебаченням, посту­пово стираючи, так би мовити, вiдомчi бар'єри.[5;30] Екскурс в iсторiю кiнематографа переконує, що з перших днiв свого народження вiн, насамперед, ставав засобом масової iнфор­мацiї, своєрiдним iсторiографiчним джерелом, бо вiдображав життя таким, яким воно насправдi було, тобто протокольне i документаль­но точним. Про це переконливо свiдчать першi фiльми братiв Люм'єр («Вихiд робiтникiв з фабрики», «Прибуття поїзду»), видовi серiї, знятi в Росiї французькою фiрмою «Пате» («Рибалка в Астраханi», «Повiнь у Москвi 1908 року», «Донськi козаки»), роботи кiнохронiкерiв того часу. У життi суспiльства документальному кiно з самого початку його виникнення вiдводилась та ж роль, що й пресi. Справдi, радiо потрiбен був певний час, щоб воно перетворилося з технiчного устрою для передачi звукових сигналiв на далекi вiдстанi в могутнiй засiб впливу на мiльйони людей, набуло своїх системних властивостей i функцiй. Спочатку радiо тiльки озвучувало матерiали преси, потiм вiд­крило свої власнi виражальнi особливостi i жанри. Аналогiчний шлях у своєму розвитку пройшло i телебачення, але воно спиралось вже на досвiд не тiльки преси i кiно, але й радiо. А з появою нових технiчних засобiв, таких як кабельне телебачення i супутниковий зв'язок, стихiйним виникненням приватних телестанцiй почали говорити про «телебачення без кордо­нiв» i навiть про «телешовiнiзм». І знову новими гранями обернувся процес взаємопроникнення, скажiмо, того ж телебачення i кiно, щоправда, вже на значно вищому рiвнi. Так, останнiм часом, особливо в Америцi i Японiї, бурхливо почало розвиватися телебачення високого вирiшення (ТВВ) — но­вої технологiї, яка дозволяє на екранах телевiзорiв у кожнiй сiм'ї забезпечити таке ж чiтке зображення, як i на кiноекранах. Одна з привабливих сторiн ТВВ заключається у тому, що якiсть його зобра­ження настiльки висока, що кiнематографiчна промисловiсть може зацiкавитися можливiстю його використання при зйомках фiльмiв. [5;47]Це буде означати, що програми як для кiнематографа, так i для телебачення можна буде знiмати одним i тим же обладнанням, вiдпаде необхiднiсть займатися справою, що забирає багато часу — перетворенням програм, якi були призначенi для iншого засобу масової iнформацiї. До речi, розвиток аудiовiзуальних комунiкацiй, в тому числi й на Українi, дуже гостро поставив проблему телерадiоосвiти. Вирiшен­ня питань телерадiоосвiти може бути продуктивним лише у зв'язку з оцiнкою сучасного стану i прогнозуванням майбутнього телеба­чення i радiомовлення в Українi. Сьогоднi пiдготовка кадрiв для телерадiомовлення розпорошена по рiзних закладах, i нi кiлькiсно, нi якiсно не забезпечує вкрай зрослих на сучасному етапi кадрових потреб не лише новостворених комерцiйних, але й державних структур, що породжує нездорову конкуренцiю мiж ними i спонукає їх самотужки вирiшувати цю проблему, часто « кустарними», диле­тантськими методами, а також вiдсутнiй єдиний iнформацiйно-координуючий центр, який би визначав номенклатуру спецiальностей, потребу в них, програмний рiвень пiдготовки. [5;69]Внаслiдок цього досi повнiстю вiдсутня фахова пiдготовка спецiалiстiв з багатьох вкрай необхiдних для розвитку сучасного телебачення i радiомовлення професiй, наприклад, вiдеомонтажерiв, фахiвцiв з електронних ефектiв та комп'ютерної графiки, телерепортерiв-журналiстiв, операторiв та режисерiв в однiй особi та багатьох iнших. Навiть телевiзiйна журналiстика сприймається як монопрофесiя, а це ж складний конгломерат рiзноманiтних спецiальностей та спецiалi­зацiй: редактори, сценаристи, репортери, коментатори, ведучi, iнтер­в'юери, — кожна з яких потребує спецiальної фахової пiдготовки. Нiхто не готує i фахiвцiв середньої ланки —монтажниць, адмiнiс­траторiв, асистентiв звукорежисерiв та iн. Існує ще багато iнших невирiшених, але принципових питань щодо телерадiоосвiти, вiд якої врештi залежить сучасне i майбутнє аудiовiзуальних комунiкацiй в Українi. Враховуючи, що вирiшальною ознакою сучасної комунiкативної ситуацiї в Українi є те, що єдиний багатокомпонентний аудiо­вiзуальний iнформацiйний простiр твориться не лише державними, а й багатьма комерцiйними телерадiомовними органiзацiями, нагаль­ною потребою часу стає розробка єдиної нацiональної полiтики в галузi телебачення i радiомовлення. Невiд'ємною складовою части­ною цiєї полiтики є вироблення єдиної скоординованої системи фахової освiти, здатної забезпечити вiдповiдний кiлькiсний та сучас­ний якiсний рiвень пiдготовки телерадiофахiвцiв для будь-яких органiзацiй, незалежно вiд їх вiдомчого пiдпорядкування. Проблема пiдготовки кадрiв для телебачення i радiомовлення за своєю гостро­тою i важливiстю стоїть в єдиному ряду з технiчним оснащенням студiй телебачення i радiомовлення. І розв'язання цих проблем має йти паралельно i одночасно. У зв'язку з цим зауважимо, що одним з факторiв нормального функцiонування всiєї системи ЗМІ є характер одержаної освiти i рiвень культури, яких, однак, недостатньо для того, щоб гарантувати передачу цього надто крихкого завоювання вiд одного поколiння журналiстiв до iншого. Що ж стосується iснування єдиної системи ЗМІ, то незаперечне, що жоден iз засобiв масової iнформацiї, якi виникали в процесi розвитку всiєї системи, не витiснив, не замiнив вже наявнi, а допов­нив їх, став своєрiдним прискорювачем дальшого їх удосконален­ня. У результатi загальний потенцiал системи, що безперервно фор­мується, набагато збiльшився. Завдяки здатностi телебачення вiдображувати дiйснiсть за допо­могою звукозорової мови все iнтенсивнiше виявляється iнтеграль­на якiсть системи — емоцiйнiсть. Тепер вже не тiльки газета, але i радiо змушенi шукати власнi можливостi для посилення емоцiйностi виступiв. Помiтно вiдчувається i вплив преси на радiо i телебачення, наслiдком якого є проникнення аналiтичного, дослiдницького начала в радiо- i телепередачi. Це i бесiда «за круглим столом» оглядачiв, i публiцистичне осмислення складних життєвих проблем за участю телеглядачiв, i документальнi фiльми дослiдницького характеру.[5;84] Протягом кiлькох столiть суспiльство задовольнялось по сутi єдиним засобом масової iнформацiї — пресою. Прискорення сус­пiльного життя зумовило виникнення й iнших засобiв. Преса — найстарiший вид журналiстики, її родоначальниця. Роз­ширення i диференцiацiя аудиторiї преси, новi соцiальнi завдання, науково-технiчна революцiя породжують необхiднiсть виникнення нових видiв i типiв перiодичних видань, включаючи програми i канали електронної преси. Цей процес продовжується i в наш час, система преси знаходиться в постiйному русi, розвитку. Щоправда, системi ЗМІ України доводиться наздоганяти свiтову масову комунiкацiю, засвоювати її досвiд. Адже до здобуття незалежностi у нас, як i в республiках колишнього СРСР, переважа­ла тоталiтарна журналiстика, що складалася поступово, починаючи з 1917р. i проiснувала до кiнця 80-х рр. XX столiття. Ряд учених вважає, що юридично-правовими межами її в часi є 1917 р. II . Сучасна система ЗМІ в Українi Нинiшня система ЗМІ в Українi прагне розвиватися за об'єктив­ними законами, використовуючи свiтовий досвiд. Так, скажiмо, тип кожного нового видання, що народжуються в Українi пiсля проголо­шення незалежностi i прийняття вiдповiдних законiв про пресу, його перiодичнiсть визначаються наявнiстю вже функцiонуючої сис­теми. І нове видання чи програма беруть на себе вiдповiднi обов'яз­ки її складової частини, пiдвищуючи силу i ефективнiсть самої сис­теми. слово. Ученi-психологи довели, що iнформацiйнi можливостi кожної з чотирьох знакових систем — словесної, кiнетичної, музичної i графiчної (зображальної) неоднаковi. [6;36]Найбiльшою iнформацiйною насиченiстю володiють словеснi знаки, якi повнiше передають зна­чення i менше, нiж iншi знаки, залежать вiд iндивiдуальних та iнших особливостей i умов сприйняття. Ця обставина, а також те, що друкована публiцистика характери­зується переважно логiко-понятiйним способом висвiтлення фактiв, подiй, явищ i процесiв життя, створює сприятливi можливостi читачевi для орiєнтування, правильного уявлення про свiт, в якому вiн живе. Ставлення до преси визначається фiзичними i побутовими умо­вами сприйняття її матерiалiв: газету, наприклад, ми читаємо в зручний для нас час, швидко переглядаємо чи вивчаємо, читаємо увесь матерiал або вибiрково. При цьому маємо можливiсть зупинитись, осмислити прочитане або пiзнiше знову повернутися до нього. Психофiзiологiчнi i фiзичнi умови сприйняття матерiалiв газети визначають її найбiльш сильну сторону — аналiтичнiсть. Звичайно, газетi притаманнi й iншi властивостi (оперативнiсть, емоцiйнiсть i т. iн.), але в умовах дiяльностi системи засобiв масової iнформацiї вони видозмiнюються, набувають особливий «газетний» вiдтiнок. Виступи преси, таким чином, «уречевленi» — закарбованi на паперi. Звук i зображення, що передаються по радiо i телебаченню, — миттєвi, одержана, але не витримана в пам'ятi iнформацiя «стираєть­ся». Друковане слово залишається жити, будучи документом сього­денностi, його «знiмком». Саме в цьому один з вагомих факторiв, що визначають силу, дiєвiсть виступiв преси. Газета прагне не тiльки дослiдити, висунути в центр громадської уваги ту або iншу проблему, але i всебiчно, крок за кроком розглянути найбiльш ефективнi засоби її вирiшення.[6;20] Специфiчнi властивостi i характернi комунiкативнi форми радiомовлення випливають з його технiчної природи. Властивiсть синхронного i безмежного поширення iнформацiї, а також вiдтво­рення живої мови i акустичних картин дiйсностi визначають основнi риси радiомовлення: високий ступiнь оперативностi, виник­нення у слухачiв ефекту спiвучастi, присутностi на мiсцi подiї i бiльша в порiвняннi з газетою сила емоцiонального впливу на людину; всюдисущiсть (можливiсть прийому передач за будь-яких умов). Радiожурналiстика наших днiв широко використовує природнi виражальнi можливостi ефiру: багатство живої мови, дiалогiчнiсть (не тiльки повiдомлення, але i спiлкування), встановлення контактiв iз слухачами, удосконалення засобiв передачi звукових образiв кар­тин подiї, якi документально пiдтверджують ситуацiю, вiдображують атмосферу дiї i впливають на емоцiональну сферу свiдомостi. Усi цi властивостi радiомовлення, а також висока оперативнiсть («миттєвiсть») передач обумовлюють iншу сторону його комунiкативної природи — специфiку сприйняття: виникнення у слухача iлюзiї участi, асоцiацiй, уявних образiв сприяє пiдвищенню емо­цiйностi прийому iнформацiї, iдентифiкацiї.[7;42] Адресат ототожнює себе з репортером, оповiдачем або вислов­люваними ними iдеями (iдентифiкацiя iдей). Високими темпами розвивається, як уже зазначалося, телебачен­ня. Його специфiчнi можливостi можна визначити так: — це звуко-зоровий ряд, який являє собою синтез трьох знако­вих систем: усної мови, зображення i музики; — це «миттєвiсть», яка властива не тiльки його прямим переда­чам, а й характеризує стиль передач в запису i фiльми;. — це стиль спiлкування, продиктований умовами i характером сприйняття телебачення в домашнiй обстановцi; — це лаконiзм, контурнiсть зображувального рiшення, продикто­ванi малим розмiром екрана; — це його програмнiсть, яка виявляється в тому, що телебачен­ня — це сукупнiсть передач i кожна з них сприймається в кон­текстi iнших, що надає їй додаткового значення. Слiд також вiдзначити високий ступiнь персонiфiкацiї контактiв з глядачами. Вiдзначенi вище особливостi телебачення i, зокрема, те, що всi компоненти телебачення — звук, зображення, аудiовiзуальнi обра­зи — сприймаються одночасно органами почуття (зором i слухом), безпосередньо пов'язаними з емоцiйною сферою свiдомостi, є вирi­шальними, коли ми говоримо про вплив на соцiальну психологiю людини, про виховання соцiальних почуттiв, настроїв, звичок, спонук i т. iн. Як бачимо, кожна складова частина засобiв масової iнформацiї має свої специфiчнi, найбiльш ефективнi способи впливу на людину.[8;56] Забезпечити безперервний потiк соцiальної iнформацiї може тiльки система ЗМІ, внутрiшня структура якої являє собою специ­фiчний спосiб взаємозв'язку, взаємодiї її компонентiв. Структурi будь-якої системи, що стала цiлiсно визначеною, властивi, як найбiльш характернi, вiдносини кооперацiї i координацiї. У якiй мiрi ефективнiсть функцiонування журналiстики зале­жить вiд удосконалення координацiї мiж її складовими частинами? Подивимося, наскiльки розвинутий принцип специфiчностi в дi­яльностi преси, радiо i телебачення у сферi передачi ними новин. Телебачення прагне до прискорення передачi новин, пiдвищення ролi зорового ряду на екранi, а також до подачi аудиторiї першої оцiнки актуальних подiй.[8;64] Нинi глядачi дiзнаються про важливi подiї одночасно, а в рядi випускiв i ранiше, нiж почули про них по радiо або прочитали в газетi. У зв'язку з цим переосмислюється i трансформується подача новин на сторiнках друкованих органiв. Оперативнiсть газети поля­гає в прискореннi аналiзу, осмисленнi та узагальненнi того, що вiдбувається. 2. 1. Основнi ознаки газетних новин: — системнiсть у подачi iнформацiї, бiльш ґрунтовна розповiдь про подiї; — обґрунтування актуальної iнформацiї специфiчними шляхами, публiкацiя додаткових повiдомлень, фотографiй, iлюстрацiй; — посилення аналiзу, глибоке проникнення в сутнiсть головних подiй дня, здатнiсть дати їм оцiнку, виявити внутрiшнiй механiзм у максимально стислi строки; Єдиний предмет вiдображення — сучаснiсть у її розвитку — не дозволяє вести мову про спецiалiзацiю преси, радiомовлення i теле­бачення за змiстом; не iснує таких фактiв, подiй, явищ, процесiв, про якi той або iнший засiб iнформацiї не мiг би розповiсти.[9;25] Слiд наголосити, що вiд того, як практично використовується принцип взаємодiї (кооперацiї) компонентiв системи ЗМІ, залежить стан, тональнiсть всього журналiстського «оркестру». 2. 2. Проблеми системи ЗМІ Їх декiлька: 2. 2. 1. Зростаючий розрив мiж невеликою кiлькiстю журна­лiстiв агентств i загальною чисельнiстю журналiстiв Цей розрив iснував завжди, але сьогоднi вiн набуває небезпеч­них розмiрiв, що пов'язано з надто швидкими темпами зростання журналiстiв i викликано збiльшенням кiлькостi носiїв писемної, аудiовiзуальної i телематичної iнформацiї. Справа в тому, що вели­ка частина iнформацiї, яка поширюється ЗМІ. має у своїй основi майже як ексклюзивнi джерела, повiдомлення чотирьох свiтових телеграфних агентств (АП, ЮПІ, Рейтер, Франс-Пресс), нашого Укрiнформу та кiлькох державних i приватних агентств ближнього закордоння, на яких i ґрунтується у пiдсумку «виробництво» iнформацiї. А бiльша частина засобiв масової iнформацiї i журналiстiв лише повторюють, доповнюють i нюансують цю iнформацiю, яка буквально є iнфраструктурою їх власного виробництва. Виходить так, що переважна бiльшiсть журналiстiв опиняється у становищi коментаторiв цiєї iнформацiї. Сьогоднi пiрамiда iнформацiї виявляється перевернутою. Такого роду диспропорцiя може мати з часом негативнi наслiдки, оскiльки коментар i досьє подiй не можуть служити противагою силi i правдивостi ранiше виробленої iнформацiї.[10;10] 2. 2. 2. Модель журналiста преси i домiнанта аудiовiзуальних засобiв Престиж друкованої преси пов'язаний, зокрема, з тим, що журналiсти дещо бiльш незалежнi, завдяки численним полiтичним баталiям, якi дозволили їм поступово закрiпити свiй авторитет i свою законнiсть. Звичайно, аудiовiзуальна преса має немалий престиж, а її «зiрки» бiльш вiдомi, нiж основна частина журналiстiв друкованої преси, проте незастарiла iнформацiя, що справляє великий вплив, у бiльшостi випадкiв походить з письмових джерел. І у нас сьогоднi найсерйознiшi полiтичнi кризи, викликанi втручанням ЗМІ, пов'я­занi переважно з дiями друкованої преси.[10;24] 2. 2. 3. Рекламний репортаж i похiднi вiд нього форми журналiстики що воно пошириться на телематику i аудiовiзуальну сферу. Рiзниця мiж двома такими видами матерiалiв зрозумiла кожному, однак при читаннi численних текстiв бачимо, як непомiтно зника­ють цi гранi, i в результатi реклама поглинає власне пресу, пiдриває її престиж.[10;32] 2. 2. 4. Спротив центрам економiчної влади Якщо журналiсти вмiють або вчаться вести дiалог з полiтичною владою, то вони у той же час майже обеззброєнi у порiвняннi з економiчними структурами (Про це детально йшлося у темi «Функ­цiонування ЗМІ в системi економiчних вiдносин суспiльства»). 2. 2. 5. Ідеологiя комунiкацiї Сьогоднi проблема не в iнформацiї, а в комунiкацiї. Небезпека пов'язана з тим, що сучасна технiка надає iнформацiї безмежнi можливостi розвитку, аж до того, що ця iнформацiя поступово ризи­кує втратити свою самобутнiсть, знаходячись в серединi розгалу­женого комунiкацiйного комплексу. Проблема в тому, як уникнути того, щоб журналiсти не стали «суперкомунiкаторами» i не втратили в цiй трансформацiї те, що сьогоднi складає суть їх професiї i в результатi забезпечує всю її принаднiсть. 2. 2. 6. Полiтична влада i журналiстика Ця проблема пов'язана iз змiною статусу комунiкацiй у нашому суспiльствi. Ще вчора полiтична влада була якщо не оточена пов­ною секретнiстю, то в усякому разi замкнутою на самiй собi i майже не «вiдкривалась». Сьогоднi становище докорiнно змiнилося, i тепер самi полiтичнi влади постiйно пояснюють свої дiї, виступають «комунiкаторами», ризикуючи тим самим перетворити журналiстiв на пiдручних в новiй iпостасi, а саме — «iнформацiйних пiдручних». Сьогоднi полiтичнi дiячi i журналiсти утворюють головну дiйову пару в широкому комунiкативному просторi, причому в такiй мiрi, що вже важко зрозумiти, хто ж тут кого пiдтримує.[10;63] 2. 2. 7. Конкуренцiя у межах системи ЗМІ i тим фактом, що бiльша частина iнформацiї надходила вiд одних i тих же телеграфних агентств дальнього i ближнього закордоння. Тому журналiсти опинилися в умовах нерiвностi, що змушує їх докладати ще бiльших зусиль для того, щоб хоч якось вiдрiзнятися один вiд одного. Самi ж журналiсти, причому бiльше, нiж будь-коли, присвячують чимало часу прискiпливому вивченню творчостi своїх колег, прагну­чи зрозумiти, як тi чи iншi з них при бiльш-менш однаковому стартовому матерiалi примудряються видiлитися своєю кiнцевою продукцiєю. Усе це зовсiм не вiдповiдає законам будь-якої рацiональної логiки i найчастiше нiчого спiльного не має iз завданням iнформування, що стоїть перед всiєю системою журналiстики.[10;74] III . Система роботи мiжнародних каналiв в iнформацiйному просторi 3. 1. Концепцiя подачi iнформацiї на CNN Принцип вiщання CNN став прикладом для її послiдовникiв: мiжнароднi новини цiлу добу в режимi реального часу з максимальним включанням репортажем з мiсця подiй. Вiщальна парадигма телеканалу новин включає: - цiлодобове вiщання; - проведення телемостiв мiж iнформацiйними центрами свiту; - трактування подiй в глобальнiй перспективi.[15] соцiальнi питання та культура. Такi передачi, як «Ваш мир сегодня», «дипломатическая лицензия», «Журналисты – международники», «Инсайт» и конечно же знаменитые ток-шоу Лари Кинга «Лари Кинг в прямом эфире» и «Уикенд с Лари Кингом», користуються популярнiстю в усьому свiтi. На цьому каналi виходять багато программ, стосовно бiзнесу, економiки та фiнансiв («Международный бiзнес», «Путешествующий бiзнесмен» и др. Информацтонные тенденции «Индустрия новостей», «Люди в новостях» передачи о спорте, музыке, моде). До виходу на iнформацiйну арену конкурентiв таких, як BBC? Euronews,CNN приписували роль єдиного ЗМІ, по-справжньому об’єднуючого фрагментований свiт. «Если на планете происходит что-либо значительное, это обязательно появится в эфиреCNN»[17] CNN дiйсно стала єдиною впливаючу телекомпанiю в свiтi. Пiсля огляду в Персидському заливi медиааналiтики вперше заговорили про ефект CNN, що укладався в перетвореннi подiй в силу агресивного впливу прямого ефiру. CNN бачить себе в якостi новинного миссiонера, що забезпечує людей iнформацiєю з самих вiддалених куточкiв свiту. «Новости CNN – это глобальный продукт для мирового рынка, они позволяют по-другому взглянуть на мировую историю, служат добру, объединяют страны мира. CNN изобрела снова новости»[18] [Дивись додаток 1] 3. 2. Інформацiйна полiтика BBC World ВВС. ВВС завжди вiдрiзнялись пiдвищеною увагою до своєї аудиторiї, вiдповiдальнiстю за свої програми та ефекти, якi вони виготовлюють. В репортажах новин ВВС рiдко можна побачити сцiни насильства, але вони демонструються дуже коректно. «Освещаемая в новостяхсмерть реальна. Существует крайне мало обстоятельств, оправдывающих показ по телевидению казни и других сцен, в которых гибнут или умирают люди…»[19] Ведучi программ новин ВВС – авторитетнi професiонали, якi давно зазнали знаменитостi: Нiк Гоуинг (медиааналiтик), Стiвен Коул, Лiз Дусет, Джон Сiмпсон – ветеранi британської журналiстики. Серед постiйних програм ВВС можна видiлити: «Серьезный разговор с Тимом Себастианом», «Корреспондент», «Репортеры», «Коробка передач», «Беседы о кино». журналiстської майстерностi спiвробiтника.[20] IV .Інформацiя та дезiнформацiя. 4. 1. Визначення поняття «дезiнформацiя» Дезiнформацiя – (фр. des – префiкс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + iнформацiя) – пiднесений до рiвня творчого методу принцип дiяльностi буржуазної преси, один iз засобiв буржуазної пропаганди. Проявляється у вилученнi продажними журналiстами полiтичних фактiв за соцiально загострених повiдомлень, у свiдомо перекрученому тлумаченнi змiсту суспiльно значущих подiй.[22] Дезiнформацiя Дезiнформацiя – моє визначення термiну 4. 2.Інформацiйнi та дезiнформацiйнi комунiкативнi ланцюги Інформацiя i дезiнформацiя розташовуються на рiзних рiвнях одного i того ж параметру, тому перехiд мiж ними частiше всього мають умовний характер. Коли для Горького друкували спецiальний екземпляр «Правди», в якому звiстку про арешти замiняли розповiдями про лов крабiв, то це не можна назвати дезiнформацiєю, оскiльки в країнi водночас арештовували ворогiв народу та також ловили крабiв. І те, i iнше є правдою i вiдповiдає дiйсностi. Тут дезiнформацiй ний компонент виникає на бiльш високому рiвнi, системному, в певнiй мiрi мета рiвнi. На рiвнi конкретного повiдомлення це – iнформацiя, на рiвнi даної системи комунiкацiї в цiлому – дезiнформацiя. Таким чином, Горький, отримуючи тiльки достовiрнi повiдомлення, виявилось все одно дезiнформацiєю. Чи iнший приклад: читач в тоталiтарнiй країнi отримує великi обє’ми дезiнформацiй них матерiалiв i в результатi все одно iнформований, оскiльки вiн навчився читати мiж строками. Іншою мовою дезiнформований результат може досягатися як на рiвнi комунiкацiї, так i на рiвнi метакомунiкацiї, що яскраво демонструє приклад с Горьким. Стандартний iнформацiйний ланцюг складається у виглядi набору таких компонентiв: ДЖЕРЕЛО-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ В свою чергу, дезiнформацiй ний ланцюг будується на замiнi одного чи декiлькох компонентiв на псевдо компонент.[3,126] Але успiх такої дезiнформацiйної кампанiї визначається також тим, що споживач вiдчуває на певний момент дефiцит iнформацiї. Та йому як би то допомагають поповнити цей дефiцит. Можна навести декiлька прикладiв: ДЖЕРЕЛО1 ДЖЕРЕЛО2-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ Дезiнформацiй ний компонент достатньо часто використовують при рiшеннi воєнних або мирних, наприклад виборчих, задач. Згадаємо «чорнi» радiостанцiї (в подальшому Р) часiв ДСВ, якi вiщали начебто з Нiмеччини, хоча належали союзникам. У дезiнформацiї для збереження її ефективностi обов’язково повиннi бути коренi iнформацiї. Ф. Тейлор пригадує ще один компонент ефективностi: для того, щоб бути дiйсною, «чорна» операцiя повинна залишатися схованою, таємниця повинна залишатися схованою. У Китаї активно використовувались подiбнi дезiнформацiй нi складовi. Пiд час корейської вiйни був пiднят галас з приводу використання США бiологiчної зброї, хоча в дiйсностi цього не було, а з цiллю привлекти до симпатiї мiжнародну громадськiсть. Дезiнформацiя є дезiнформацiєю, коли вона подається в контекстi правди[3,130]. 4. 3. Варiанти скривлення iнформацiйного простору При стандартному пiдходi до iнформацiйного простору - воно служить автоматичному вiдображенню реальностi. Однак його сучасний розвиток призводить до того, що iнформацiйний простiр можу мати функцiонування, яке буде автономним вiд простору реальностi. Не менш частiше iнформацiю намагаються уявити як дезiнформацiю. Інформацiя стає дезiнформацiєю, коли навколо «оператори», якi рiзко знижують достовiрнiсть. Для цього може знищуватись достовiрнiсть джерела iнформацiї. Сергiй Доренко в своєму iнтерв’ю в «Независимой газете» (2001,13. 01) розповiдає, як А. Волошин, а до нього В. Юмашев та Чубайс, проводять тижневi «летучки» з головою ОРТ, пiд час виборiв до Волошина вони приходили по середах, а до Юмашева та Чубайса – по суботах. При цьому вiдпрацьовується поточне висвiтлення подiй в новинах, а також приймаються рiшення про проведення дезiнформацiйних кампанiй. Таким чином, державна машина породжує дезiнформацiю як зовнi, так i внутрiшньо свого ж iнформацiйного простору. Якщо iнформацiйна подiя 1-яскрава та скандальна, тому спростувати її iнформацiйною подiєю 2 – стандартним практично неможливо. Інформацiйна подiя 1 все одно залишається в пам’ятi незалежно вiд активностi його спростування. А. Снайдер в книзi «Бойцы дезинформации» пишет, что, по данным ЦРУ, Советский Союз тратил 3 млрд долларов в год на дезинформацию. К примеру, только на кампанию против нейтронной бомбы должно было уйти не меньше 100 млн, поскольку была развернута широкомасштабная кампания: митинги, манифестации, телепрограммы, выступления в прессе (Комсомольская правда. -1997. -26 ноября). Та же работа и в том же объеме велась и в США, например: «При Картере ЦРУ реализовывало секретный проект, выплачивая деньги европейским журналистам, поддерживающим в прессе идею размещения на континенте американских нейтронных бомб. Подобная практика существовала и прежде». Иными словами, для каждого из нас активная информационная кампания в прессе должна служить признаком того, что она ведется с подачи определенного спонсора или заказчика. В противном случае искривление информационного пространства было бы просто немислимим. ный пиар» P. R. является неотъемлемой частью эффективного управления любой организованной формы деятельности: государственной и муниципальной, производственной, коммерческой, общественной и т. д., включающих в себя отношения внеценовой конкуренции (престиж, авторитет, репутация, доверие, взаимопонимание и т. д.)[24] . «PR – это спланированные и осуществляемые в течение длительного времени действия, направленные на установление и поддержание доброжелательных отношений и взаимопонимания между организацией и общественностью». Также распространено следующее определение: PR – это специальная наука и искусство управления социальной информацией в условиях внеценовой конкуренции: a) направленные на установление и поддержание открытого двухстороннего общения между социальными службами и их общественностью; b)посредством положительных информационно разъяснительных материалов, активных акций и оценок ответных общественных реакций; c) основанных на правде, знании и гласности; налогоплательщики, местные жители, социальные заказчики, партнеры, потребители и т. п.). Структура общественности: e) население в сфере влияния; f) структуры самоуправления; g) СМИ; h) общественные объединения; i) сотрудники администрации; j) вышестоящие органы власти; k) ключевые аудитории в кризисных ситуациях; вiдношення цiльової аудиторiї. Це навмисна дезiнформацiя ЗМІ. На прикладi розглянемо використання чорного пiару проти iмiджу полiтичних партiй та дiячiв, пiд час виборчих перегонiв… (В теории коммуникации понятие «имидж» используется в сугубо специфическом значении – в сочетании со словами «создание», «строительство»: это особого вида образы – представления о конкретных объектах, которые выделяют, создают впечатление их радикального отличия от других[27] ). чи вiдповiдає незадовольненим потребам.[28] Дуже часто ми бачимо використання чорного пiару в полiтицi. Це робиться навмисно, щоб цей створений iмiдж полiтичного дiяча визвав у аудиторiї негативне вiдношення. Все це робиться в рамках великої конкуренцiї, i кожний iмеджмейкер робить для свого лiдера все можливе, аби зберегти цей створений гiдний iмiдж. Запускається антиреклама на ТБ, радiо та в пресi: дезiнформацiя особистого життя лiдера, його не долiки в полiтицi тощо. В межах такої конкуренцiї можна переступати рамки закону, аби потрапити на велику посаду. І таким чином розповсюджується дезiнформацiя в ЗМІ, яка зветься «Чорний пiар». Це не тiльки стосовно полiтичний партiй i дiячiв. Як ми вже казали антиреклама може бути тiєї чи iншої компанiї, виконавчої особи, того чи iншого продукту, соцiальних, культурних цiнностей тощо. Ми розглянули тiльки один приклад, так як нещодавно, пiд час «Парламентських Виборiв-2006» (26 березня) ми самi були свiдками дезiнформацiї. 4. 5. Висновки по 1 Роздiлу В першому роздiлi ми визначили поняття «iнформацiя» та «дезiнформацiя». Кожен автор того чи iншого пiдручника дає рiзне визначення цих понять. Ми розiбрали подачу iнформацiї в пресi, на радiо, телебаченнi та розiбрали мережу Інтернет. В пресi, на радiо та телебаченнi рiзний пiдхiд до пiдготовки iнформацiї. Кожен має свою певну специфiку роботи. Ми визначили, що, звiсно, телебачення має важливе значення до створення та подачi iнформацiї аудиторiї. Телебачення працює по живих слiдах, що не дає такої змоги радiо чи пресi. Але не завжди ця iнформацiя є достовiрною, вiдбувається скривлення iнформацiйного простору. Це може бути випадкова дезiнформацiя, а також навмисна. Я вважаю, що навмисна подача дезiнформацiї вiдбувається тiльки в жовтiй пресi, а на радiо i телебаченнi це може статися в перiод передвиборчої гонки чи створення скандалу соцiального, економiчного чи полiтичного характеру тощо. Ми розглянули дезiнформацiю з боку «Чорного пiару». Подача iнформацiї повинна вiдбуватся за допомогою не одного журналiста, але й роботи всiєї редакцiї. Новини повиннi доходити по першоджерелам, бути чiткими, проаналiзованими, а саме головне перевiреними. На телебаченнi невiд’ємною частиною для перегляду новин є картинка та дикторський текст. Глядач дивлячись на картинкуз мiста подiї усвiдомлює iнформацiю. Подача iнформацiї на телебаченнi вiдбувається по-рiзному. Один канал працює на «повну» силу, роблячи репортажи з мiсця подiй (навiть в екстремальних) умовах (як це робили журналiсти НТВ з Бiслану), а iншi використовують iнформацiю других телеканалiв, пiдставляючи свiй текст. Громадяни України повиннi додержуватися «Закону Про iнформацiю». Цей Закон закрiплює право громадян України на iнформацiю, закладає правовi основи iнформацiйної дiяльностi. В першiй частинi, ми пiдкрiпили роботу громадян України, журналiстiв тощо, Законом «Про iнформацiю». основа роботи, якою кiлькiстю кореспондентiв, репортерiв володiють, як збирається та обробляється iнформацiя тощо. Ми розiбрали український iнформацiйний простiр: кабельне ТБ, вiдеомагнiтофони, телеконференцiї, телемости (стор. 14), електронна пошта, банки даних, лазерна преса, вiдео газети. На особливе мiсце в свiтовому iнформацiйному просорi висунулася мережа Інтернет. Ми розiбрали Інтернет, як носiй iнформацiї, як систему iнформацiйного простору, як новий рiвень журналiстики, це поширення комунiкативних технологiй, це об’ємна мережа. Також iснує така точка зору, що що у Інтернету з журналiстикою нiчого спiльного не має. Про це також йдеться в першому роздiлi. Ми навели адреси деяких сайтiв, на яких дiйсно достовiрна iнформацiя. Тому, що окрiм iнформацiї, Інтернет став носiєм дезiнформацiї. І не знаючи, якi сайти мiстять достовiрну iнформацiю, дуже тяжко зробити достовiрнi новини (в загалом це поширюється в пресi, так як бiльшiсть iнформацiї з мережi Інтернет). Зараз кожен другий громадянин країни (я вже не кажу про журналiстiв та працiвникiв редакцiй) користуються мережою Інтернет. В першому роздiлi ми розiбрали це поняття i визначили деякi тезиси стосовно мережi Інтернет. Ми розiбрали роботу прес-центрiв: завдання та мету роботи. Це iнформування органiв масової iнформацiї про головнi подiї в суспiльствi, використовуючи для цього рiзнi канали (прес-конференцiї, прес-релiзи тощо), збирання iнформацiї про свою установу, та висвiтлення в ЗМІ роботи установи, це пiдготовка для керiвництва виступи стосовно порушених у ЗМІ питань щодо роботи установи. Прес-центри також входять до складу вiддiлiв PR. Отже, структура сучасних ЗМІ дуже складна. Про це ми поговорили в першому роздiлi. Важно зазначити, що головним при подачi iнформацiї – є робота з джерелами iнформацiї та способи отримання iнформацiї. Ми визначили, що повинен в першу чергу робити журналiст, аби дiстати достовiрну iнформацiю з першоджерела. Що робити аби уникнути неприємностей в ходi отримання та сбору iнформацiї. Ми визначили основнi питання з цього приводу: як працювати, як готуватись, як виходити зi складних ситуацiй, як вибрати самий надiйний спосiб, як фiксувати отриманi данi, як забезпечити технiку безпеки при роботi та iн. Невiд’ємноє частиною стосовно сбору та отримання iнформацiї є – соцiологiчнi способи отримання iнформацiї. Це як доповнення до основного питання. Дуже цiкаве питання: Кому належить iнформацiйний простiр в Українi? Ми визначаємо, що це специфiчна сфера реального, що це сукупнiсть друкованих, аудiовiзуальних ЗМІ, їх спецiально пiдкрiплена дiяльнiсть на аудиторiю. В першому роздiлi ми розiбрали це питання. Ми розiбрали систему, структуру та особливостi видiв ЗМІ, тенденцiї розвитку ЗМІ: суспiльно-значуща iнформацiя, iдеї, теорiї, перiодичнi та друкованi видання, радiо, ТБ тощо. Система ЗМІ представлени декiлькома групами ЗМІ. Інформацiйний простiр твориться не лише державними, а й багатьма комерцiйними телерадiомовними органiзацiями, пресою. ТБ, радiо та преса помiтно розвиваються. Про це ми розповiли в першому роздiлi. Для порiвняння в першому роздiлi ми розiбрали роботу каналiв свiтового масштабу, таких як BBCта CNN. Як виконується робота редакцiї цих каналiв, як працюють кореспонденти, як надходить iнформацiя до телеглядачiв та якою повинна бути iнформацiя. Специфiка роботи цих каналiв в порiвняння з українським ТБ помiтно вiдрiзняється (наприклад робота журналiстiв в прямому ефiрi i взагалi прямий ефiр – готовнiсть телекомпанiї працювати в прямому ефiрi). Подача iнформацiї в випусках новин рiзноманiтна. В першому роздiлi ми розглянули це питання. Ми виконали теоретичну частину i переходимо до практичної, де зможемо привести приклади дезiнформацiї на ТБ, в пресi, на радiо, в мережi Інтернет, зробити аналiз та прокоментувати – чи є та дезiнформацiя задуманою чи випадковою. V Приклади дезiнформацiї 5. 1. Огляд подачi iнформацiї про зниклих альпiнiстiв на Ельбрусi (подача матерiалу ТРК «Україна», РИА Новости, «Интер», газета «Жизнь») 5. 1. 1. ТРК «Україна»10:51 [11. 05. 06] Сьогоднi продовжаться пошуки групи росiйських та українських альпiнiстiв, якi зникли 9 травня при сходженнi на Ельбрус, повiдомляє УНІАН. В пошуковiй операцiї у горах Кабардiно-Балкарiї беруть участь понад 50 рятувальникiв. Одного альпiнiста знайшли – у нього серйознi обмороження. Врятований вказав, де можуть перебувати його товаришi, зазначивши, що усi вони живi. 5. 1. 2. РИА Новсти У Кабардино-Балкарiї триває пошук українських i росiйських альпiнiстiв, що зникли пiд час сходження на Ельбрус, повiдомили в МНС РФ. "Протягом 9 i 10 травня пошук здiйснювався групами рятувальникiв Ельбруського пошуково-рятувального загону, пошуково-рятувального пiдроздiлу "Нальчик" i альпiнiстами Санкт-Петербурзької школи iнструкторiв", - сказали в МНС РІА "Новости" . До робiт залучали 36 людей i чотири одиницi технiки. "Пошук результатiв не дав", - сказав спiврозмовник агентства. Сьогоднi для пошукових робiт при сприятливих метеоумовах буде задiяно гелiкоптер Мi-8. За iнформацiєю одного з альпiнiстiв, знайденого рятувальниками на висотi 2200 метрiв, приблизно о восьмiй годинi вечора 9 травня у зв'язку з погiршенням погоди група почала спуск, розбившись на четвiрки й об'єднавшись з групою з чотирьох українських альпiнiстiв. Останнiм мiсцем стоянки альпiнiстiв була скеля Пастухова (висота близько 5000 метрiв). 5. 1. 3. Подробности ТК Інтер (11 мая 2006 12:49) Висновки : Як ми бачимо, що з 3-х джерел iнформацiя про загиблих альпiнiстiв не спiвпадає. Якщо ТРК «Україна» повiдомляє 11. 05. 2006, що знайшли одного альпiнiста, то РИА «Новости» повiдомляє, що спочатку пошук не дав результатiв, i тут же повiдомляють, що 9. 05 ввечерi знайшли одного альпiнiста. А Інтер 11. 05. о 12:49 (в спiввiдношеннi з повiдомленням ТРК «Україна» теж 11. 05 на годину ранiше, а потiм не оголошує, що знайденi ще 2 альпiнiстiв) повiдомляє, що знайшли ще 2 пропавших, а також що ранiше ( 9-11. 05) були знайденi тiла 5 альпiнiстiв. Іншi канали казали рiзну iнформацiю щодо альпiнiстiв. Я вважаю, що це не замислена дезiнформацiя, а просто неперевiренi факти, чи не своєчасно перевiренi. 5. 1. 4. Огляд трагедiї газетою «Жизнь» Газета «Жизнь» публiкує iнформацiю трагедiї таким чином, що 10. 05. був знайден лише один живий альпiнiст, а далi iнформує, що «…К вечеру второго дня (тобто10. 05!) было найдено 7 из 11 замерзших на седловине горы альпинистов…»[29] (Дивись Додаток 4). Таким чином, дана iнформацiя вводить читача в обману, неможливо розiбратися в данiй iнформацiї. 5. 2. Дезiнформацiя, що пройшла по ЗМІ стосовно смертi Емiнема ) розбився в автокатастрофi. При чому наводились навiть фото з мiста аварiї. Представник спiвака заявив, що Еминем живий i здоровий. "Просто кто-то очень хотел бы увидеть его мертвым", - припустив вiн. Як вияснилось, дезiнформацiя з’явилась на сайтi псевдо-CNN (развлекательной новостной службе, где каждый желающий мог разместить самую невероятную информацию). MTV жарт не зрозумiв, дезiнформацiя розповсюдилась на весь свiт. Цей жарт з боку каналу, виявився замисленою дезiнформацiєю, аби притягнути до себе увагу. 5. 3. Журнал «Отдохни» публiкує дезiнформацiю стосовно зiрки шоу-бiзнесу Брiтнi Спiрс В черговому номерi журналу «Отдохни» №17(вiд 25. 04. 2006) виходить дезiнформацiя стосовно зiрки шоу-бiзнесу Брiтнi Спiрс. Начебто на неї подали в суд її колишнi охоронцi за те, що зiрка не доплатила за їх понадурочну роботу в 24 години на добу, за охорону зiрки вiд папарацци. Це скандальна новина, яку зазвичай замовляють самi зiрки, аби залишатися в центрi уваги. На сайтi спiвачки даної iнформацiї не має. Журнали та газети, якi беруть iнформацiю стосовно зiрок – зазвичай береться з Інтернету. А в цiй мережi скандальнi «новини» розмiщаються щогодини, не встигаєш слiдкувати за ними. (Дивись Додаток 5) 5. 4. Газета «Петровские новости» та журнал «Отдохни» публiкують iнформацiю десятої планети Сонячної системи в рiзних ракурсах В журналi «Отдохни» публiкацiя стосовно 10 планети Сонячної системи дезiнформує читача: по-перше вони друкують, що ця планета – крижана куля пiд назвою «Ксена», та що в неї iснує особистий супутник пiд назвою «Габрiель» (дуже схожi назви iз серiалу «Ксена», що транслювався на каналi «1+1», не здається?!). тiло насправдi є планетою. А «Отдохни» каже: « Космические исследования не стоят на месте – художникам удалось зобразить об’ект 2003 UB313. Єнот ледяной шар бiл обнаружен в году ( «Петровские новости» кажуть, що планета була виявлена в 21 жовтня 2003, а «…ее смещение относительно звезд было замечено спустя 15 месяцев, 8 сiчня 2005г…»). Таким чином, з двох джерел ми бачимо, що дана iнформацiя не спiвпадає одна з одною. Скорiш за все ця iнформацiя з Інтернету, та неперевiренi данi редакцiй. (Дивись Додаток 6). 5. 5. Дезiнформацiя аудиторiї на каналi «1+1» Татяна Губенко (прес-секретар мiського голови Запорiжжя Євгена Карташова) повiдомила, що випускаючий редактор ТСН Ігор Федорiв назвав звiстку про мiського голови «технiчною помилкою» i принiс вибачення за допущену неточнiсть. 24 липня в вечiрньому пипуску ТСН було сказано: «Бывшие мэры городов Боделан и Карташов находятся в международном розыске». Вже на слiдуючий день в телефоннiй бесiдi Ігор Федорiв визнав, що iнформацiя стосовно запорiзького мера була неточною, а фактично дезiнформацiя глядача. "Мы знаем, что Евгений Карташов -действующий мэр Запорожья, и пока никто не объявлял его в розыск", -сказаввiн, та принiс свої вибачення. Комусь вигiдно нагнiтати iнформацiю полiтичних дiячiв, та в полiтичнiй гонцi завжди поступає iнформацiя до аудиторiї з рiзних ЗМІ. 5. 6. Прогнози погоди на радiо Достовiрнi чи нi? погоди з головної сторiнки Яндекс. Про що це свiдчить? Дi-джеї роблять посилання на Гiдрометцентр, що останнi, в свою чергу, не задоволенi, адже по їх словам це «…повна дезiнформацiя населення». 5. 7. Висновки по II Роздiлу (Практичнiй частинi) Виконав практичну роботу, ми навели приклади замисленої та випадкової дезiнформацiї. Замислена дезiнформацiя може бути використана против полiтикiв, полiтичних партiй тощо пiд час виборчих перегонiв, так називає мий «Чорний PR» (Дивись I Роздiл), та, в свою чергу, замислену дезiнформацiя постiйно ми бачимо на сторiнках жовтої преси (iнколи по телебаченню, наприклад канал М1, при оглядi новин зiрок шоу-бiзнесу, якi самi створюють дезiнформацiю населення та постiйнi скандали аби залишатися в центрi уваги тощо). Випадкова дезiнформацiя попадає до аудиторiї через неперевiренi факти редакцiй та користування мережою Інтернет. Інколи бувають випадки, коли журналiсти спiлкуються не з тими особами, якi володiють першоджерельною iнформацiєю, а спiлкуються з другими-третiми особами, не перевiрюючи фактiв. За цим повинна слiдкувати редакцiя, в першу чергу головний редактор. Приклади наведенi та проаналiзованi. Журналiстка завжди балансу мiж творчiстю й ремеслом. Вона ремесло тому, що мас ужитковий характер, спрямована на досягнення очiкуваного результату, пов'язано iз формуванням громадської думки в певному напрямку, iз службовим характером пильностi журналiста. Журналiстика - це творчiсть тому, що пов'язана i народженням нових духовних сутносгей, iз створенням ранiше неiснуючих, невiдомих, суспiльних цiнностеiй. Сучасна газета i журнал, радiопроiрама чи телепередача продукт колективної творчостi, але це не знiмає проблему таланту, творчої iндивiдуальностi в журналiстськiй працi. 1. Участь у плануваннi, поточному й перспективному, що вклю­чає висунення своїх оригiнальних iдей, пошук iнформацiї, жанрового розв'язання матерiалу, проведення iнформацiйних кампанiй, вiдкриття нових рубрик, оновлення оформлення видання. 2. Органiзаторська робота передбачає налагодження контактiв з усiма, хто може поставляти новини, iнформувати про майбутнi подiї, брати участь у виявленнi проблем та пошуку шляхiв їхнього розв'язан­ня. Іншими словами, до цього виду обов'язкiв журналiста вiдноситься створення ним мiцної джерельної бази для своєї масово-iнформацiйної дiяльностi та постiйне її поповнення й вдосконалення. Сюди ж нале­жить робота з авторами, та утворення каналiв зворотного зв'язку (тоб­то вiд читачiв до газети). Джерельна мережа — основа професiйної дiяльностi журналiста, до неї вiн звертається щодня для збирання новин або перевiрки справжностi вже вiднайдених фактiв. 3. Участь у пiдготовцi до випуску iнформацiї; створення власних iнформацiйних текстiв. Звернiмо увагу майбутнього журналiста, що роз­починається цей етап пiсля завершення збирання iнформацiї, тодi, коли джерела iнформацiї випорожненi, журналiст познайомився з усiма мож­ливими версiями подiй, витлумаченнями фактiв спецiалiстами. Лише тодi вiн має право взятися за створення власного журналiстського твору. 4. Аналiз власної дiяльностi, що може мати iндивiдуальний i ко­лективний характер, здiйснюватися на самотi чи на рiзного роду "ле­тючках", нарадах. Журналiст кожну свою публiкацiю мусить сприйма­ти як маленьке чудо, цiнувати кожне слово, що з'являється за його пiдписом. Нову публiкацiю вiн повинен уважно перечитати, про­аналiзувати редакторськi виправлення, якщо такi мали мiсце, ще раз за­мислитися над тим, чи всi iнформацiйнi джерела вiн використав дая створення цього матерiалу, чи правильно побудував композицiйно свiй текст, чи всi аргументи навiв для доведення своєї позицiї. 5. Індивiдуальна лiтературна творчiсть. Вiдстоюючи право на життя в журналiстицi внутрiшньої iнфор­мацiї, коментування й оцiнок, необхiдно все ж визнати, що душею ма­сово-iнформацiйної дiяльностi є факт, який постає як окреме явище чи їх сукупнiсть. Вiн повноцiнний володар не лише багатьох жанрiв, але й багатьох шпальт у газетах, програм радiо й телебачення. Мiльйони чи­тачiв у свiтi щодня розгортають газету, сподiваючись дiзнатися за її до­помогою про подiї сучасностi, а не про думку з їх приводу якогось жвурналiста. не повинен навiть братися за таку працю; його позицiя, мов­ляв, нiкому не цiкава, читачi не потребують його коментарiв. Подiбне ставлення породжене не природним станом речей, не силою, а слабкiстю нашої журналiстики, вiдсутнiстю в нiй по-стравжньому вели­ких, значущих iмен, талановитих працiвникiв пера й мiкрофона. У нас навiть немає загальної нацiональної газети, яка була б настiльки впли­вовою, що не передплачувати й не читати її було б соромно кожнiй освiченiй людинi. Але як тiльки в iнформацiйному просторi України з'являється достатньою мiрою авторитетне журналiстське iм'я, думкою цього журналiста зацiкавлюються читачi, його точка зору на подiї сприймається як органiчна частка його професiйної дiяльностi, реально впливає на формування громадської думки й суспiльної свiдомостi. Це стосується вiдомих журналiстiв: редактора газети "Вечiрнiй Київ" Вiталiя Карпенка, редактора газети "Лiтературна Україна" Василя Плюща, ведучих популярних радiо й телепрограм Емми Бабчук, Мико­ли Вересня, Вiталiя Пiховшика, Ольги Герасим'юк та деяких iнших. Бiльш того, поява надалi яскравих iмен на небосхилi української журналiстики не може статися лише в межах ретрансляцiйної iнформаторської дiяльностi, а можлива за умов аналiтичної працi журналiста, висловлення ним своїх обґрунтованих i аргументованих поглядiв на ак­туальнi проблеми суспiльного життя. до запитiв видання, скорочення матерiалу при потребi, його композицiйна перебудова, тобто будь-яка робота над полiпшен­ням тексту. У цьому розумiннi редактором бував кожен журналiст, оскiльки вiн готував до друку рукописи свої та iнших авторiв. що престиж газети, журналу, радiо, ТБ тщо залежить вiд подачi достовiрної iнформацiї своїй аудиторiї, ретельно опрацьованной та перевiреной. Ми вивчили журналiстику, як iнформацiйний простiр, сучасну систему ЗМІ, як повинен працювати журналiст, щоб до читача, слухача чи глядача надходила тiльки достовiрна iнформацiя i що витiкає з того, якщо iнформацiя перетворюється в дезiнформацiю, чому вiдбувається скривлення iнформацiйного простору. Додаток 1 Некоторые эксклюзивы CNN[30] Дата Событие 1 2 Январь 1986 Апрель 1986 Военная операция США в Латвии: бомбардировки 1989 Студенческая демонстрация в Пекине на площади Тяньаньмэнь, обернувшаяся кровопролитием Январь 1991 «Буря в пустыне» - прямые репортажи CNN из Багдада во время войны в Персидском заливе Август 1991 Путч в Москве. Эксклюзивные интервью с Михаилом Горбачевым и Борисом Ельциным, с шефом КГБ Игорем Бакатиным Сентябрь 1993 Заключение мирного договора между Палестиной и Израилем Освещение политической пепетряски в Москве Выборы в ЮАР: для освещения CNN открывает новое бюро в Йоханнесбурге Июль 1994 CNN становится единственной западной телекомпанией в Северной Корее во время визита бывшего президента США Дж. Картера Сентябрь 1994 Военная операция США на Гаити Октябрь 1994 Лари Кинг устраивает дебаты между лидером Шинн Фейн Джерри Адамсом и членом Юнионистской партии Ольстера Кеном Макгиннисом Освещение событий в Боснии Январь 1995 Репортажи о политическом перевороте и нарушении прав человека в Руанде 1996 Освещение выборов в России 1998 Военная операция «Лиса в пустыне» в Ираке 2000 Выборы президентов США и России 2001 Теракты в США Додаток 2 СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА ПАМФЛЕТ шкiдливих явищ, органiзацiй i вiдомих осiб. У памфлетах широко викори­стовується художньо-образне й науково-понятiйне мислення, iдейно зни­щується об 'скт критики, комбiнуються рiзноманiтнi вияви комiчного: сар­казм, iронiя, використовуються гiперболи, контрасти, принижу вальна лексика. "Памфiлiус". Жанр памфлету особливого поширення набув в епоху Просвiтництва у творчостi Вольтера, Д. Свiфта, Д. Дiдро. Вiдтодi памфлет використовується як надiйна зброя публiцистики. Видатними памфлетистами були В. Гюго, Г. Гейне, М. Горький, Л. Толстой. "Голос однiєї росiйської ув'язненої"), С. Єфремов (цикл памф­летiв "Пiд обухом: Бiльшовики у Києвi", 1918), М. Хвильовий ("Камо гряде-ши?", "Думки проти течiї", "Апологети писаризму", "Україна чи Мало­росiя? "), Я. Галан та iн. ЖУРНАЛІСТИКА – 1 . Одна з форм суспiльно-полiтичної дiяльностi, публiцистична праця в газетах, журналах, в радiомовленнi тощо. 2 . Наука, що вивчає закони лiтературно-публiцистичної творчостi, розробляє методи введення й органiзацiї роботи перiодичних видань, редакцiй, радiомовлення i студiй телебачення. 3 . Система перiодичниз видань.[31] ЖУРНАЛІСТ -Професiональний лiтератор, постiйний спiвробiтник, штатний працiвник перiодичного видання, iнформацiйного органу, редакцiї радiомовлення або студiї телебачення, органiзатор творчого процесу у газетi, журналi.[32] Деякi адреси в Інтернетi, що мають змогу знадобитися КНАТИ «Кабар» http://www.kabar. gov. kg Агентство «Ховар», Таджикистан http://tajikistan.tajnet.com/news/ Агентство «Хабар», Казахстан http://www.khabar. kz/ Узбекское информационное агентство http://www.uza. uz/ Туркменские ресурсы http://www.turkmenistan.ru/index. cfm http://www.gov. kg/sb.htm Информационное агентство «Азия PLUS», Душанбе http://internews.ru/ASIA-PLUS/index.html «Независимая газета», Москва «В интересах национальной безопасности» http://www.agentura.ru/ Узбекистанские ресурсы http://www.uzreport.com/cgi-bin/indexr «Транскаспий» http://www.transcaspian.ru/ «Ферганское сообщество в Инернете», новости http://www.ferghana.ru/news/kirgizia.html http://www.rsf. fr/uk/ http://www.gdf.ru/ BBC http://news. bbc. co. uk/hi/russian/ Управление верховного комиссара ООН по делам беженцев, официальный сайт http://www.unhcr. ch/ http://www.amnesty.org/ Российское информационное агентство «Новости» http://www.rian.ru/rian/ «Интерфакс» http://www.interfax.ru/ ИТАР-ТАСС Представительство «Интерньюс» в Кыргызстане Центральноазиатский толстый журнал http://www.tollstyi.narod.ru Узбекистанский сайт на тему безопасности http://www.stability. uz/ Пресс-служба президента Республики Узбекистан http://www.law. gov. kg/ Сайт чеченских сепаратистов http://www.kavkaz.org/ Сайт партии «Хизб ут-Тахрир» http://www.hizb-ut-tahrir.org/ Список лiтератури : 1. Засоби Масової Інформацiї «Закони України» 2. Д. С. Григораш «Журналiстика у термiнах i виразах»Л.,1974 3. С. Г. Корконосенко «Основи творче ской деятельности журналиста»С. -Петербург.,2000 4. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций. -М.,2000 5.www.mail.ru 6. Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 236 с. 8. Бауман Юрiй. Мiфологiя в суспiльнiй свiдомостi України (аналiз ук­раїнської преси) // Історична мiфологiя в сучаснiй українськiй куль­турi. — К., 1998. — С. 5-67. 9. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевиде­ния. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 125 с. 10. Бочковський О.І., Сiрополко С. Українська журналiстика на тлi доби (iсторiя, демократичний досвiд, новi завдання) / За ред. К. Костева й Г. Кошаринського. — Мюнхен: Український технiко-господарський iнститут, 1993. — 204 с. 11. Бухарцев Р. Г. Психологические особенности журналистского творче­ства: Материалы спецкурса. — Свердловск: Уральский ун-т им. А. М. Горького, 1976. —67 с. 12.www.referat.ru 14.www.rambler.ru 15. www.СМИ.ru 17. Введение в журналистику: Хрестоматия. — М.: Высш. шк., 1989. — 263 с. 18. Введение в теорию журналистики. Учеб. пособие. / Прохоров Е. П., Гуревич С. М., Ибрагимов А. -Х. -Г. и др. — М.: Высш. шк., 1980. — 287 с. 20. Багиров З. Г. Основи телевизионной журналистики. — М., 1987. 24. Зернецька О. В. Новi засоби масової комунiкацiї. — К., 1993. 25. Королько В. Основи паблiк рiлейшнз. — К., 1997. 26. Копиленко О. Л. Влада iнформацiї. — К., 1991. 27. Миронченко В. Я. Інформацiйне радiомовлення України. — К., 1996. 29. Попович М. Громадянське суспiльство України: пiдсумки ХХ столiття // День. - 1999. - 31 грудн. 30. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избр. произв. - М., 1990. 31. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. - М., 1992. 32. Бодуен Ж. Вступ до полiтологiї. - К., 1995. 33. Основи полiтологiї: Курс лекцiй / Пiд ред. М. Сазонова. - Х., 1993. 34. Пугачев В., Соловьев А. Введение в политологию. - М., 1995. 36. Власть: Сб. - М., 1989. 37. Поппер К. Открытое общество и его враги. - М. 1993. В 2 т. 38. " KorrespondenT . Net " 40. С. М. Локшина «Краткий словар иностранных слов». М.,1971 41. Орлова В. В. «Глобальные телесети новостей на информационном рiнке» М.,2003 42. АлександрКНЯЗЕВ JOURNALISM ON THE CONFLICT HANDBOOK [2] Д. С. Григораш «Журналiстика у термiнах i виразах». Л.,1974, с. 98 [5] АлександрКНЯЗЕВ JOURNALISM ON THE CONFLICTHANDBOOK [7] С. Г. Корконосенко «Основы творческой деятельности журналиста» С-Петербург., 2000р., с. 228 [8] С. Г. Корконосенко «Основы творческой деятельности журналиста» С-Петербург., 2000р., с. 229 [9] «Засоби масової iнформацiї. Закон України «Про iнформацiю» [10] Професори Анатолiй Чiчановський, Володимир Шкляр [11] С. Г. Корконосенко «Основы творческой деятельности журналиста» С-Петербург., 2000р., с. 86 [12] «Искусство разговаривать и получать информацию». М.,1993, с. 283-292 [15] Орлова В. В. «Глобальнiе телесети новостей на информационном рiнке» М.,2003, с. 61 [16] Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN. -London: Routledge, 2000. p. 152 [17] Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN. -London: Routledge, 2000. -p. 152 [19] Руководство для создателей передач ВВС. М.:ИПК для работников телевидения и радиовещания,1997, с. 79 [20] Орлова В. В. «Глобальнiе телесети новостей на информационном рiнке» М.,2003, с. 82 [21] Д. С. Григора «Журналiстика у термiнах i виразах». Л.,1974, с. 58 [24] Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. -. Ростов н/Д. – 1997. - с. 10 [25] Т. В. Астахова. Связи с общественностью для третьего сектора. – М. – 1996. – с. 4 [26] Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. -. Ростов н/Д. – 1997. - с. 11 [27] Э. А. Капитонов. Организация службы связи с общественностью. -. Ростов н/Д. – 1997. - с. [28] В. Л. Музыкант. Теория и практика современной рекламы. – М. – 1998г. - с. 100 [29] Газета «Жизнь» №103(613) от 13. 05. [30] LeeSangchl. AlganEse. FlournoyDon. CNNWorldReport. A Five Year Content Analysis. Onio University. [Elektronic Resourse]. -1999. -Access: oak. cats. ohiou. edu [31] Д. С. Григораш «Журналiстика у термiнах i виразах». Л.,1974, с. 80 [32] Д. С. Григораш «Журналiстика у термiнах i виразах». Л.,1974,с. 79