Заголовковий комплекс на сторiнках газети "Запорiзька Правда"
Державний вищий навчальний заклад
„Запорiзький нацiональний унiверситет”
Виконала:
Студенткавiддiлення
Факультету журналiстики групи
Науковий керiвник:
Запорiжжя
2009
ЗМІСТ
Вступ
Роздiл 1. Особливостi структури газетних заголовкiв
1. 1. Заголовок як самостiйна мовна одиниця
1. 2. Засоби виразностi в заголовках
Роздiл 2. Поняття заголовкового комплексу
2. 1. Суть заголовкового комплексу
2. 2. Заголовковi елементи
2. 3. Розмiщення заголовкового комплексу
2. 4. Шрифтове оформлення
Роздiл 3. Лексико-семантичний склад заголовкового комплексу газети „Запорiзька правда
Висновки
ВСТУП
Заголовок є першим сигналом, що спонукує нас читати газету або вiдкласти її убiк.
Випереджаючи текст, заголовок несе певну iнформацiю про змiст публiцистичного добутку. У той же час заголовок газетної смуги, газетного номера мають емоцiйне фарбування, що збуджує читацький iнтерес, що залучає увага. Дослiдження психологiв показали, що близько 80% вiдсоткiв читачiв придiляють увагу тiльки заголовкам. Тому так важливо журналiстовi вибрати заголовок для своєї публiкацiї. Кiлькома словами , однiєю пропозицiєю потрiбно не тiльки передати основний змiст статтi, її змiст, але й залучити, зацiкавити читача, однак не варто забувати, що не всi мiри тут гарнi. Дуже часто пiд сенсацiйними й крикливими заголовками нiчого не коштує. Читач розчарований не тiльки в окремiй статтi або публiкацiї, але й у виданнi в цiлому. Не коштує заради гарного й голосного слiвця ризикувати довiрою читача. Заголовок - особа всiєї газети, вона впливає на популярнiсть та пропозицiю видання.
В 80-i роки 20 ст. лiнгвiсти звернулися до розгляду зв'язку заголовка iз сильними елементами структури тексту: зачином i кiнцiвкою. При цьому дослiджувалися не тiльки властиво язиковi особливостi газети, але й екстралiнгвiстичнi фактори: читацька аудиторiя, полiтична орiєнтацiя газети й т. п. Заголовок починає розглядатися не iзольовано, а в його зв'язку з iншими елементами заголовної системи й з текстом.
що обумовлено змiнами, що вiдбулися, у мовi газетно-публiцистичного стилю в цiлому.
Крiм того, у лiнгвiстичнiй лiтературi граматична (синтаксична) природа заголовка квалiфiкується неоднозначно:
1) заголовок - це слово або словосполучення (А. Шахматов, Ф. Фортунатов та iн.),
¾ це номiнативне речення ( О. Пєшковський та iн.),
3) будь-який заголовок ¾ це речення (В. Безруков, Я. Ронгиниський та iн.),
4) заголовки дiляться на речення та словосполучення (О. Бахарев, О. Попов, С. Фомiних та iн.) [17].
Як i ранiше дискусiйним i не до кiнця дослiдженим є питання про функцiї заголовка й функцiї iнших елементiв заголовного комплексу. Видiлення рiзними авторами рiзних типiв функцiй часто має суб'єктивний характер, оскiльки, як правило, вiдсутнi чiткi (об'єктивнi) критерiї видiлення вiдповiдних функцiй, тобто не дослiдженими залишаються властиво язиковi, що реалiзують ту або iншу функцiю.
Сказане вище визначає актуальнiсть нашої роботи.
мiрою переконати його в актуальностi й важливостi теми i матерiалу. Тому лексично-семантичний склад лексики заголовкiв газет характеризується надзвичайним багатством i рiзноманiтнiстю.
Об’єктом нашої роботи є перiодичне видання „Запорiзька Правда” за перiод 2002-2008 рр.
Предметом дослiдження у роботi ¾ заголовки газети „Запорiзька Правда”.
Виходячи з наукової та практичної значущостi даної теми, ставимо за мету¾ розглянути структуру та значення газетних заголовкiв, розкрити суть заголовкового комплексу.
Методи дослiдження: контент-аналiз, порiвняльний, описовий.
Для досягнення поставленої мети ми вважаємо за доцiльне в процесi дослiдження вирiшити наступнi завдання:
¾ виявити особливостi заголовкiв перiодичних видань;
¾ визначити суть заголовкового комплексу;
¾ проаналiзувати лексико-семантичний склад заголовкового комплексу газети „Запорiзька Правда”.
Практична значимiсть: робота може бути застосовуватися при вивченнi навчальних курсiв "Журналiстика", "Теорiя журналiстики " й "Сучасний перiодичний друк".
Курсова робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновку й списку використаної лiтератури з 24 найменувань.
Роздiл 1. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ
ЗАГОЛОВКІВ
Заголовок бере на себе важливi функцiї в текстi. Вiн виконує номiнативної, комунiкативної, рекламну функцiї. У заголовка до iнформацiйного повiдомлення домiнуючої стає iнформативна функцiя. У заголовку до публiцистичного тексту провiдної завжди виявляється оцiнна функцiя. У ньому виражається авторська позицiя [9, с. 17].
Однак не можна говорити тiльки про єднiсть заголовка й тексту, адже журналiстський добуток неможливо розглядати поза газетною смугою. На сторiнках газети заголовок теж не має самостiйностi — там вiн стає частиною заголовного комплексу. Б. Мисонжников визначає заголовний комплекс, як «конструкцiю, що випереджає опублiкованi матерiал, зi слiв, словосполучень i речень, що утвориться зi спецiальних значеннєвих елементiв» [цит. за 20, c. 18]. Значеннєвi елементи у свою чергу призначенi для залучення уваги до матерiалу, вказiвки на основний змiст публiкацiї, позначення авторської позицiї й формування в читача певного настрою на сприйняття публiкацiї.
¾ iнформативнiсть;
¾ вiдповiднiсть основному змiсту тексту;
¾ вiдбиття авторського вiдношення до змiсту;
¾ стислiсть;
¾ стилiстична виразнiсть [9, с. 18].
Іншi елементи заголовного комплексу носять допомiжний характер, i «обслуговують» заголовок, пiдсилюючи його iнформативнiсть, виразнiсть, указуючи на жанровий i тематичний вид публiкацiї, на вiдношення автора й редакцiї до її змiсту [9, с. 18].
Заголовний комплекс крiм заголовка включає шапки, анонси, рубрики, назви тематичних смуг, пiдзаголовки, лiди.
Рубрика — слово або словосполучення, розташовуване над заголовком, служить для читача орiєнтиром. Може вказувати на жанр тексту, тематику, на вiдношення автора й редакцiї до публiкацiї заголовок [8, c. 66].
Пiдзаголовок — доповнення до заголовка, що пiдсилює читацьку увагу до матерiалу заголовок [8, c. 66].
Лiд — перший абзац тексту, найчастiше видiлений жирним шрифтом, у якому втримується найважливiша iнформацiя заголовок [8, c. 66].
прийоми актуалiзацiї заголовкiв [8, c. 67].
Синтаксичнi прийоми:
1. Елiптичнi конструкцiї — виключення дiєслова (наприклад: «Мiжнародна премiя — дитячiй газетi», «За себе й за друга»).
2. Синтаксична трансформацiя номiнативних структур — розбивка номiнативних структур дає вказiвку на обставину, при якому вiдбуваються описанi подiї («Герої — поруч», «Турботи й радостi — навпiл»).
3. Парцеляцiя — розбивка висловлення на окремi частини («Пам’ятай. Всiх», «Грошей немає. Нi копiйки», «За грошi? Що завгодно»).
4. Сегментацiя — розподiл висловлення на тематичну й рематичну частини («Студентський побут: яким йому бути», «22 солдати. Хто вони?»).
5. Інверсiя — змiна порядку слiв («Президентське виконане замовлення»).
До лексико-семантичних прийомiв О. Сафонов вiдносить:
1. Введення в заголовок окказiоналiзмiв («Непройдисвiти мимо», «Слухомань»).
2. Введення в заголовок архаїзмiв, жаргонiзмiв, дiалектизмiв, слiв просторiчної лексики («Шуячка» (матерiал про лiворуких людей)).
3. Включення в заголовок слiв-антонiмiв («Холодне вiдношення до гарячої води», «Нiмота багатослiвностi»).
6. Використання метафори («На гребенi моди», «Вiкно в природу»).
7. Використання фразеологiзму («Яблуко розбрату», «У страху ока великi»).
8. Прийом вiдновлення заголовка-фразеологiзму («Готов Дiда Мороза влiтку», «Створи собi кумир»).
Тему трансформацiї фразеологiзмiв у газетних заголовках продовжує Ірина Лiсiчкiна в статтi «Знайомi незнайомцi» [16, c. 73]. Автор видiляє два основних види трансформацiї: аналiтичну й неаналiтичну.
При неаналiтичнiй трансформацiї змiнюється тiльки семантика фразеологiзму: у неї або вносяться новi вiдтiнки змiсту, або виникає гра слiв у результатi сполучення прямих i переносних значень («Мерiя нагрiє москвичiв» (матерiал про початок опалювального сезону), «Справа труба» матерiал про прорив труби водопостачання)).
Бiльше популярна в журналiстицi аналiтична трансформацiя, заснована на внесеннi змiн у конкретний фразеологiзм. Цей вид трансформацiї можна пiдроздiлити на кiлька типiв:
1. Синтаксична трансформацiя — фразеологiзм пiддається морфологiчним змiнам шляхом включення прийменника «без» («Розчерк без пера»), замiни прийменника («Зiграти з ящика»), включення негативної частки («Злодiй не повинен сидiти у в'язницi»), усунення частки «не» («Хлiбом єдиним»), усунення слова «нi» («Прийоми проти лома»), додавання префiкса без-(бiс-) або не- («02 — телефон недовiри»), усунення або замiни префiкса («Презумпцiя винностi», «Людина божевiльний»).
2. Лексична трансформацiя — манiпуляцiя зi словом шляхом додавання слова у фразеологiзм («День захисту дiтей вiд дорослих», «Мiнздрав утомився попереджати»), видалення слова («Робота не вовк», «Чужий коровай»), замiни слова («Без Кремля в головi», «День вiдкритих валiз»).
4. Контамiнацiя — з'єднання в новому вираженнi частин рiзних фразеологiзмiв («Бальзам на душу населення», «Хвилина мовчання ягняти»).
5. Стилiстичнi змiшання — один з компонентiв фразеологiзму замiняється словом з вiдмiнним стилiстичним фарбуванням («Мiй дурдом — моя мiцнiсть», «Озонова мура») [16, c. 74¾75].
У сучаснiй пресi прийом трансформацiї фразеологiзму, створення так званих алюзiй є найбiльш популярним. Використовуючи подiбний прийом, автор переслiдує, як правило, наступнi цiлi [17, c. 107]:
¾ створити ефект незвичайностi, нестандартностi, зацiкавити читача, змусити його прочитати матерiал;
¾ максимально наблизити заголовок до змiсту тексту;
¾ повернути колишню виразнiсть, додати гостроту й новизну часто вживаним у мовленнi фразеологiзмам.
Найважливiшим, однак, є, не прийом, використаний при створеннi заголовка, а кiнцевий результат – вдалiсть заголовка. У зв'язку iз цим їсти потреба видiлити якостi сучасного газетного заголовка. В. Славкiн у статтi «Заголовок у сучасному газетному текстi» [23, c. 61] видiляє наступнi актуальнi критерiї сучасного газетного заголовка:
i критикiв на проект «За склом»)).
2. Синтаксична структура. Номiнативнi структури поступаються мiсцем повним реченням, що легко передають основну iдею журналiстського тексту («Мiнiмальний статутний капiтал банкiв може бути збiльшений»). Це характерно, у першу чергу, для новинної журналiстики. Американська класифiкацiя заголовкiв до новинних матерiалiв повнiстю побудована за принципом уживання повних речень. Крiм того, часто зустрiчається й уживання повноструктурних речень, розповсюдженим прикладом є цитування слiв героя матерiалу або респондента («Володимир Мотиль: «Я завжди вiдстоював право на самiтнiсть»»).
3. Стилiстичний аспект. Типовими для сучасної перiодики В. Славкiн уважає використання iнтонацiйно насичених речень («Лiд рушив!», «Хто вбив кролика Роджера?»), речень iз чiткою ритмiчною органiзацiєю («Моє авто не пожене нiхто!»), використання прийомiв язикової гри (заснованих на омонiмах, паронiмах i багатозначностi слiв) («Театр воєнних дiй»), використання алюзiй i ремiнiсценцiй («Із всiх мистецтв для нас найважливiшим є Інтернет»), зниженої лексики («Пiтерськi фанати заколивали громадськiсть»), використання запозичених слiв («Мiняю батькiвщину на фатерлянд») [23, c. 63].
У процесi роботи будемо брати до уваги прийоми стилiстичної й лексико-фразеологiчної актуалiзацiї заголовкiв, видiленi А. Сафоновим, види трансформацiї фразеологiзмiв, видiленi й І. Лiсiчкиною, а також критерiї газетного заголовку за В. Славкiним.
1. 1 Заголовок як самостiйна мовна одиниця
Заголовок сприймається як мовний елемент, що перебуває поза текстом. Заголовок коштує над текстом, вiддiляється вiд нього певним простором, це дозволяє йому функцiонувати в якостi самодостатньої мовної одиницi.
Як самостiйна мовна одиниця заголовок може сприйматися як оцiнка.
Оцiнка — передача суб'єктивного плану мовлення. Суб'єктивний план створюється за допомогою емоцiйно-виразних засобiв. Експресiя виражається не тiльки лексичними й фонетичними засобами, але й чисто граматичними [25, c. 44].
Мова наша — дитя часу: вона фiксує в семантицi слова наше вiдношення до явища, нею названою. Це вiдношення може закрiплюватися за словом незалежно вiд контексту на якийсь час або навiть назавжди. Так, наприклад, визначення «iмпортний» десятилiттями позначало не стiльки товар, привезений з-за кордону, скiльки якiсний товар, у вiдмiнностi вiд вiтчизняного, м'яко говорячи неякiсного. Крiм того, вiдношення до явища може виявляти себе в певнiй язиковiй ситуацiї [25, c. 45].
Понятiйне значення, зафiксоване словниками, обростає численними коннотацiями – додатковими, значеннєвими й оцiнними вiдтiнками, якi далеко не завжди бувають вiдбитi в словниках, але якi безпомилково впiзнаються всiма носiями мовної культури.
«Кремлiвська дiєта» («Запорiзька Правда». ¾ № 6, 2004 р.).
“Безчастних - це голова” («Запорiзька Правда». ¾ № 27, 2005 р.). Значення оцiнки виражається самостiйними реченнями. Оцiнюється предмет, особа (у цьому випадку футболiст Володимир Безчастних), оцiнка виражена iменником „голова”.
Оцiннi висловлення зв'язанi зi сферою людських почуттiв, а головна особливiсть почуттiв — їхня невиразнiсть. Саме тому як оцiнки часто виступають рiзноманiтнi гiперболи, метафори, якi добре виражають суб'єктивне вiдношення мовця (пишучого) до предмета мовлення. Властивостi, що є в основi метафори, наповненi позамовними асоцiацiями розмовного мовлення, що вiдбиває емоцiйну реакцiю людини. Гiпербола дає експресивне посилення, перебiльшує щирi розмiри предметiв, властивостей ситуацiї, тим самим у мовленнi створюється вартiснiсть [19, c. 60].
Оцiнюючи ситуацiю, заголовок формує в читача певне вiдношення до подiї. Вiн впливає на читача, переконує його через факти (представленi в заголовку) i через авторську оцiнку цих фактiв. Заголовок формує в людей правильне вiдношення до громадського життя й конкретних справ, актуалiзує проблеми сучасностi, що представляють iнтерес для суспiльства (полiтичнi, економiчнi, фiлософськi, моральнi, питання культури й т. д.), роблячи свiй вплив на читача, заголовок не тiльки орiєнтує в подiях, але й прагне вплинути на думку читача. У пiдходi до заголовкiв у їхньому вiдборi й оцiнцi завжди виявляється моральна позицiя автора, що привносить у висловлення емоцiйний елемент.
1. 2 Засоби виразностi в заголовках
Для створення виразностi в заголовках можна використати практично будь-який язиковий засiб, але заголовок повинен бути доречним, експресивним. Заголовок може бути жагучим i закличним, формувати в читачiв певне вiдношення до публiкацiї [21, c. 241].
Одним iз засобiв створення виразностi можна назвати вибiр авторами в заголовок речень, рiзних за висловленням, тобто питальних, оповiдальних, спонукальних, а також рiзних за емоцiйною забарвленiстю.
Питальнi речення служать власне питанням — мiркуванням, пiдкреслюють потрiбну думку, виражають припущення.
Окличнi речення можуть виражати в публiцистичному мовленнi: оцiнку (презирство, iронiю, жаль, вiру, замилування) спонукання до дiї “Не рви квiтiв i не даруй букет!”, безпосереднiй емоцiйний вiдпочинок “Поруч iз моєю Надею Лолiта вiдпочиває!”.
у вiдточену столiттями образну форму, вони збагачують нашу думку, дисциплiнують логiковi суджень, допомагають бiльш глибоко висвiтити нове в старому досвiдi народу [21, c. 243].
особливо коштовним виразним засобом журналiстики за умови, що цим засобом користуються вмiло й у гiдних цiлях.
Авторськi змiни, внесенi в значення й форму прислiв'їв рiзноманiтнi. По науковому їх називають «стилiстичними прийомами використання стiйких виражень у художньо-публiцистичному мовленнi» [19, c. 39]. Незважаючи на розмаїтiсть, всi прийоми обертаються навколо того образа, що лежить в основi стiйкого вираження. Непорушною умовою використання прислiв'я або iншого стiйкого звороту є заповiдь: перефразуй, але не руйнуй образ. І, випливаючи з цiєї заповiдi, автори домагаються своєї мети — точно i ємко визначити й оцiнити явище [19, c. 108].
Є й iнший прийом — продовження прислiв'я й нарощення його змiсту за допомогою попутного зауваження. Наприклад: «З пiснi слiв не викинеш. Зате можна викинути музику» [22, c. 34].
Інодi текст заголовка повнiстю вiдрiзняється вiд тексту прислiв'я, але зберiгається пословичний спосiб вираження думки: «Краще бути багатим i улюбленим, чим бiдним i осоружним» [22, c. 34].
Перероблено рядок з вiрша В. Маяковського: “Я росiянин би вивчив тiльки за те, що їм розмовляв Ленiн”.«Базiка - знахiдка для анархiста».
Перероблено вiдоме вираження: «Базiку — знахiдка для шпигунiв». «Хто сказав, що баби дурки?».
Обiграється вiдома фраза: «Баби - дурки».
Заголовок стає зрозумiлий пiсля прочитання. Слово утворення може сприйматися в значеннi: те, що утвориться iз чого-небудь, пiсля прочитання статтi стає ясно, що мова йде про навчання, сукупнiсть знань.
«Цей «ешелон» пiд укiс не пустиш!».
Слово «ешелон» використано не у звичайному своєму лексичному значеннi. Мова йде про глобальну систему пiдслуховування «Ешелон».
Як засiб виразностi може використатися - метафоричнiсть слiв:
“У золотiй сiм'ї – золоте весiлля”.
“Золота сiм'я” - сiм'я чемпiонiв свiту зi спортивної гiмнастики Муратових.
У заголовках можуть зустрiчатися слова з низьким стилiстичним фарбуванням: «Як з телепня зробити зiрку?» [22, c. 42].
Часто в заголовку використаються стiйкi вираження - фразеологiзми: «Путiн у Брунєю носом не клював».
Обiграється стiйке вираження «наламати дров»: «Якi нашi шанси не вдарити в лiд особою?».
Замiтка про хокей у Росiї, використається фразеологiзм «не вдарити в бруд особою» [22, c. 42¾43].
Гра слiв заснована на протиставленнi, зiставленнi й об'єднаннi змiсту слiв з рiзним змiстом, але однаковою вимовою.
Хтось iз розумних людей мудро назвав гру слiв нижчою формою прояву комiчного, мабуть, маючи на увазi первородну щирiсть, зрозумiлiсть i необразливiсть. У руках майстра цей прийом перетворюється в гру змiстами, що збагачують наше подання про людину, предмет, явище. Наприклад: “Стара лянча колiї не зiпсує” [22, c. 43].
Замiтка про машини. Гра слiв лянча-кляча, перероблена прислiв'я: стара шкапа колiї не зiпсує. Лянча - марка машини.
Таким чином, авторська фантазiя не обмежена. У заголовках автори можуть викоровувати самi рiзнi засоби виразностi на рiвнi фонетики, морфологiї, лексики, синтаксису. Цi засоби можуть сполучатися, використовуватися одночасно, прекрасно доповнювати один одного.
1. 3 Заголовки, що дезорiєнтують
Інодi прагнення за всяку цiну потрясти уяву сучасного читача спонукує авторiв газетних заголовкiв прибiгати до прийомiв далеко не коректних i часто не зовсiм етичних.
Припустимо, ви переглядаєте свiжi газети й бачите заголовок: «Жванецького спустили зi сходiв».
Негайно ознайомившись зi змiстом замiтки, що обiцяє сенсацiю, ви переконуєтеся, що мова йде зовсiм не про погрозу безпеки вiдомого артиста, а про Ляльку, що колеги М. Жванецького назвали в його честь.
Газетний заголовок, що вводить читача в оману щодо змiсту тексту, логiчно назвати що дезорiєнтує.
1. Заголовки, передбачуванiсть яких зведена до мiнiмуму. Наприклад: «Служба порятунку не дала Шендеровичу загинути» [24, c. 18].
Не дивно, що такий заголовок вiдразу залучить до себе увага. Багато хто, щоправда, будуть здивованi, довiдавшись, що мова йде про передноворiчне шоу «Хто хоче стати мiльйонером!», входi якого В. Шендерович кiлька разiв дзвонив у Службу порятунку мiста Москви з метою скористатися пiдказками операторiв цiєї служби.
Другий приклад: «Як розчленувати сусiдiв?».
Ще до прочитання тексту ми розумiємо, що слово «розчленувати» навряд чи вжите в заголовку в буквальному значеннi. І все-таки багато хто дивувався, коли довiдаються, що автор мав на увазi, як розселити сусiдiв, а публiкацiя присвячена проекту закону «Про приватизацiю житлових примiщень у квартирах комунального заселення в мiстi Москвi» [24, c. 18¾19].
Оборотний увага на те, що заголовки, об'єднанi нами в цю групу, зв'язанi не стiльки з текстом, скiльки з пiдтекстом статей, а ще частiше — iз внетекстовою ситуацiєю. На жаль, такi заголовки на сторiнках газет стали звичним явищем.
2. Заголовок, що представляє собою одну з тез публiкацiї. При цьому авторовi зовсiм не неважливо, що теза заголовку не вiдбиває iдеї тексту, а часом спростовується в ньому. Істотно лише те, що вiн виразний, що iнтригує, а тому успiшно «продає» газету. Наприклад: “НТВ на новий рiк буде роздавати жукiв” [24, c. 19].
Покопавшись у текстi, присвяченому пiдготовцi до новорiчної трансляцiї на телеканалi НТВ, ми знаходимо нарештi пояснення заголовка: “НТВ у всю буде роздавати подарунки, найбiльший з них “Фольксваген-Жук”. Але, по-перше: мова йде про автомобiль в однинi, а друге: хiба про це текст? Адже головне в ньому — змiст новорiчних передач. На жаль, заголовок повiдомив читачевi лише про те, що найбiльше вразило уяву журналiста.
3. Заголовок являє собою пряме перекручування, пiдтасування фактiв, що втримуються в текстi: «Хто посадив брата Раїси Максимiвни Горбачьової у психушку?» [24, c. 24].
Текст не тiльки не вiдповiдає на поставлене запитання, але й робить це питання недоречним. Зважаючи, що нiхто родича екс-президента СРСР у божевiльний будинок не помiщав. Євгенiй Максимович зловживав алкоголем i як наслiдок потрапив у психлiкарню.
«Дзержинський убив свою сестру, а потiм утопив Росiю в кровi».
Поспiшаємо завiрити вас, що ця заява звучить у текстi далеко не так категорично й виразно.
Автор згадує думку деяких землякiв Дзержинського, упевнених у тiм, що саме Фелiкс застрелив з рушницi сестру Ванду. Однак iншi переконанi в його непричетностi до цього нещасного випадку. Так доглядач музею Дзержинського Михайло Грибiв у вiдповiдь на прохання прокоментувати слухи вiдповiдає: «Це старi вже люди. Кому дев'яносто, а кому й пiд сто. Говорять дурницю всяку» [24, c. 24]..
4. Дефектнi заголовки. Змiст заголовкiв залишається загадкою й пiсля прочитання. У деяких випадках ми можемо висловити припущення, але повної впевненостi на рахунок змiсту такого заголовка бути не може: «Чи молилася ти на нiч, Ряба?” — замiтка про рекламу.
Про вiдношення заголовку до матерiалу можна тiльки догадуватися.
Надзвичайну популярнiсть дезорiєнтуючого заголовку, у газетярiв Ф. Хадсон
* пояснює прагненням журналiстiв зробити заголовок цiкавим для читача, навiть якщо їм нема чого сказати останньому. Дiйсно, що дезорiєнтуючий заголовок зустрiчається найчастiше з “прохiдним”, нiчим непримiтним матерiалом [14, c. 311].
Отже, серйозною причиною поширення заголовкiв, що мiстять дезiнформацiю, є безвiдповiдальнiсть i недалекогляднiсть журналiстiв, що не розумiють, що ризик втратити читацька довiра нiколи не буває виправданим.
Отже, специфiчнi особливостi заголовкiв газет обумовлюються в основному трьома факторами.
По-перше, основне призначення заголовка в газетi полягає в тому, щоб зацiкавити читача, залучити його увага до опублiкованого матерiалу.
Роздiл 2. ПОНЯТТЯ ЗАГОЛОВКОВОГО КОМПЛЕКСУ
2. 1 Суть заголовкового комплексу
Саме «жовта» преса зробила заголовковi комплекси ще наприкiнцi XIX ст. особливим оформлювальним елементом. Також вона першою звернулася до експлуатацiї такої особливостi заголовкових комплексiв, як функцiя сигналу значимостi матерiалу. Інформативнi заголовки з однаковим успiхом використовуються й у «жовтiй», i в якiснiй пресi. Однак у зв'язку зi специфiкою масових газет їхнi iнформативнi заголовки мають певнi вiдмiнностi. Саме помiтне — оформлювальнi [3, c. 41].
У практику ввiйшли дезiнформацiйнi заголовки наступних пiдвидiв:
¾ Внетекстуальнi заголовки. Вони зв'язанi не з конкретним текстом матерiалу, а скорiше iз внетекстовою ситуацiєю, що є бiльше цiкавою, у порiвняннi зi змiстом тексту.
¾ Заголовки, що являють собою один iз тез публiкацiї. На вiдмiну вiд змiстовних заголовкiв якiсної преси, бульварнi заголовки намагаються не видавати всю суть iсторiї, а лише привертають увагу якою-небудь деталлю.
¾ Заголовок, що представляє собою пряме перекручування, пiдтасування фактiв, що втримуються в текстi [2, c. 229-230].
Носiєм iстотних ознак оформлювального стилю того або iншого видання виступає його заголовний комплекс — певна сукупнiсть лiтературних i графiчних засобiв i прийомiв, що дає читачевi попереднi вiдомостi про змiст номера й окремих матерiалiв (публiкацiй).
Газетний номер складається з безлiчi самостiйних публiкацiй, дуже рiзних по призначенню, обсягу, тематицi, жанрам, авторству, адресованостi й iншим iнформацiйним характеристикам. Не пiдкреслити їхньої своєрiдностi не можна, а виходить, i не можна обiйтися тiльки заголовками й пiдзаголовками, тобто назвами матерiалiв i їхнiх частин. Потрiбна й значеннєва й графiчна диференцiацiя заголовкових засобiв у рамках смуги, номеру.
доповнюються iншими елементами: рубрикою, вставкою й т. д.
рiзних композицiйних i кольорових рiшень. Але заголовна частина в перiодицi служить не тiльки цiлям подiлу, диференцiацiї матерiалiв, але й цiлям їхнього об'єднання [4, c. 202].
комплексу даного видання: вибору найбiльш прийнятних заголовних елементiв, прийомiв їх лiтературного й графiчного оформлення.
У пiдзаголовку повiдомляється, уточнюється або пiдкреслюється основна тема, проблема або якась iнша iстотна сторона публiкацiї. Наприклад, заголовок «Україна продає своє єдиний ракетний крейсер» доповнили «Його будiвля й змiст виявилися непосильним тягарем». Часто пiдзаголовки є продовженням основного заголовка. «Запорiжжя вибрало» — заголовок. «кращого вихователя дитячого садка» — пiдзаголовок.
Внутрiшнi пiдзаголовки, будучи назвами окремих частин публiкацiй, також служать доповненням до основного заголовка, допомагають розкрити тему [4, c. 274].
Буває, що у великому матерiалi необхiдно дати одразу кiлька пiдзаголовкiв. Тодi їх виносять на вiдкриття публiкацiї й подають як єдиний блок – анонс. Анонс використовується для того, щоб пiдсилити зорово-значеннєвий центр публiкацiї, одразу подати читачевi головнi теми й проблеми. У журналах, на вiдмiну вiд газет, часто анонсуються й майбутнi матерiали.
Введення – це особливо видiлений вступ до матерiалу, добiрцi, iнодi – цiльової сторiнки. У горiлцi дається максимум вихiдної iнформацiї про тему, проблему публiкацiї. Характер горiлки носить також видiлена особливим накресленням шрифту початкова частина тексту [7, c. 211].
Безпосередньо вiдноситься до тексту й iнший заголовний елемент — епiграф, що пояснює характер публiкацiї, її iдею. Частiше як епiграф використовуються цитати рiзних письменникiв, але iнодi автор сам придумує епiграф.
Вставка — це редакцiйне доповнення до матерiалу. Вставками можуть бути окремi примiтки, коментарi, заклики. Вони вiдокремлюються графiчно або їх ставлять наприкiнцi тексту [7, c. 213].
Вибiр заголовних елементiв визначається також частотнiстю їхнього вживання в масштабах видання. Багаторазово може повторюватися тiльки рубрика — назва певного роздiлу газети, журналу, а також її рiзновид —рубрика-заголовок [4, c. 107].
Заголовнi елементи можуть вiдноситися до однiєї публiкацiї або до групи публiкацiй. Тiльки з однiєю публiкацiєю виступає власне заголовок. Заголовок, що охоплює групу матерiалiв (добiрку, цiльову сторiнку i т. п.), називається «шапкою». Є й третiй рiзновид цього елемента — «прапоровий» заголовок: коли назва найважливiшого матерiалу розгортається на всю ширину добiрки, цiльової сторiнки, охоплюючи й iншi матерiали.
За способом виконання заголовнi елементи можна роздiлити на складальнi й клiшированi. Складальнi становлять основну масу заголовних елементiв, виконуються вони звичайно спецiальними —титульними — шрифтами, тiльки горiлка або епiграф, рiдше рубрика — текстовими видiльними шрифтами. Клiшированi елементи можна роздiлити на три групи: текстовi, образотворчi й зображально-текстовi [20, c. 67].
2. 3 Розмiщення заголовкового комплексу
Перш нiж ухвалити рiшення щодо розмiщення того або iншого елемента, оформлювач повинен з'ясувати, яку площу займатиме весь комплекс, тобто визначити, на якому просторi розташовуватиметься заголовковий матерiал. Це простiр дуже важливий.
Заголовковий простiр може бути суцiльним i дробовим. Суцiльний утворюється тодi, коли всi елементи подаються єдиним блоком. Дробовий — коли використовується внутрiшнi пiдзаголовки тексту, а також вставки, якi помiщаються у серединi тексту.
Суцiльний заголовковий простiр може мати прямокутну й схiдчасту конфiгурацiю. Стосовно тексту заголовок розмiщується симетрично по центральнiй осi матерiалу й асиметрично – зi змiщенням вправо або влiво [19, c. 56].
У одноколонних текстах заголовок розмiщується зверху. У багатоколонних текстах, заголовний комплекс може стояти як над всiма колонками, так i над деякими з них.
матерiалу — приблизно на третину висоти стовпчика, вiдносно верху стовпця.
Розверстка поруч iз текстом — типово журнальний прийом. Також у журналах часто дроблять заголовок, розташовуючи його частинами по всьому тексту. Цi прийоми цiлком доречнi в публiкацiях, якi займають цiлу сторiнку або розворот.
Внутрiшня композицiя заголовкового комплексу залежить насамперед вiд структури заголовка. В однорядкового заголовка всього три варiанти розмiщення: прямо у центрi заголовкового простору, праворуч i лiворуч. Дворядковий має вже 9 варiантiв, а трьорядковий - 65 [8, с. 107].
2. 4 Шрифтове оформлення
для протиставлення мiж елементами.
помiтними заголовками.
Стильова єднiсть iз найбiльшим успiхом досягається там, де редакцiя систематизувала своє шрифтове господарство, тобто розробило шрифтовий розклад.
Часто за певними тематичними блоками закрiплюються «свої» шрифти. Якщо той або iнший спосiб застосовується постiйно, вiн стає для читача додатковим розпiзнавальним знаком, орiєнтиром, що полегшує знайомство з номером. Композицiйно заголовки є опорними центрами сторiнок, посилення або ослаблення яких означають протилежнi дiї за управлiння увагою читача [11, c. 303].
Існує ряд устояних прийомiв в оформленнi заголовкiв. Введення випереджає текст i тому набирається текстовим видiльним шрифтом того ж кегля або на один-два щаблiв бiльше. Тематичнi рубрики набираються тим самим шрифтом. Внутрiшнi пiдзаголовки, як i заголовки замiток у добiрцi, у повнiй вiдповiдностi iз заголовком, тобто шрифтом тих же якостей, тiльки кеглем поменше.
Крiм типографських шрифтiв для оформлення заголовного комплексу використаються й клишированi елементи. Клишированi елементи - сильний засiб видiлення заголовного комплексу й посилення графiки смуги в цiлому. Вони сприймаються на рiвнi iлюстрацiй, тому їхнє число повинне бути строго обмеженим.
При оформленнi заголовного комплексу часто використаються лiнiйки й полiграфiчнi прикраси. Вони покликанi пiдсилити або вiдокремити окремi елементи або комплекси в цiлому. Можливi рiзнi способи застосування лiнiйки: пiдкреслення, пiдкреслювання по вертикалi, обрамлення, висновок у напiврамку, «куточок» i т. д. В анонсах, добiрках коротких повiдомлень використовуються прикраси у виглядi геометричних фiгур — крапок, ромбикiв, трикутникiв тощо.
можна не тiльки видiляти значеннєвi елементи, але й створювати для них тло.
Газетний номер складається з безлiчi щодо самостiйних публiкацiй, дуже рiзних по призначенню, обсягу, тематицi, жанрам, авторству й iншим iнформацiйним характеристикам. Не пiдкреслити їхньої своєрiдностi не можна, а виходить, i не можна обiйтися тiльки заголовками й пiдзаголовками, тобто назвами матерiалiв й їхнiх частин. Потрiбна й значеннєва й графiчна диференцiацiя заголовних засобiв у рамках смуги, номера.
За допомогою заголовних засобiв загострюється увага читача на матерiалi. Сам характер змiсту й форми газети спричиняється неоднорiдну, багатоелементну структуру її заголовної частини. Заголовок i пiдзаголовок доповнюються iншими елементами: рубрикою, горiлкою, вставкою й т. д.. Значною мiрою варiацiї створюються й за рахунок зорових компонентiв - графiчних засобiв, i прийомiв: розмаїтостi шрифтового набору, активного використання всiляких образотворчих елементiв, лiнiйок, прикрас, рiзних композицiйних i колiрних рiшень. Але заголовна частина в перiодицi служить не тiльки цiлям подiлу, диференцiацiї матерiалiв, але й цiлям їхнього об'єднання.
Виростаючи з конкретного змiсту конкретного видання, заголовний комплекс несе в собi й головнi типологiчнi характеристики цього видання. Типологiчнi особливостi стають вихiдними при визначеннi конкретної моделi заголовного комплексу даного видання: вибору найбiльш прийнятних заголовних елементiв, прийомiв їх лiтературного й графiчного оформлення.
Роздiл 3. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ СКЛАД ЗАГОЛОВКОВОГО КОМПЛЕКСУ ГАЗЕТИ „ЗАПОРІЗЬКА ПРАВДА”
Свою iсторiю видання вiдраховує з 1917-го року — тодi вона називалася "Александровська думка" i публiкувала новини повiту й губернiї. Сьогоднi "Запорiзьку правду" читають у всiй областi й пiдписують цiлими родинами, а всi її номери — починаючи з пiслявоєнних рокiв — зберiгаються в обласному державному архiвi й бiблiотецi iм. М. Горького.
"Запорiзької правди" — робоча оперативка. Продумують концепцiю святкового номера, що вийде в цю суботу, обмiнюються iдеями.
З погляду вживання найбiльшу групу в заголовках становлять загальновживанi, тобто стилiстично нейтральнi слова. Наприклад: «Ми готовi допомагати тим, хто готовий допомогти собi сам» («Запорiзька Правда». № 18, 2006 р.), «Продуктовий ринок поповнить нова торгiвельна марка» («Запорiзька Правда». № 20, 2004 р.), «Сергiй Данченко у спогадах колег» («Запорiзька Правда». № 46, 2002 р.), «Україна – держава, в якiй легко жити?» («Запорiзька Правда». № 46, 2002 р.).
Досить часто в заголовках вживається також науково-термiнологiчна та професiйно-виробнича лексика. Наприклад: «Етнонацiональний вимiр євроiнтеграцiї» («Запорiзька Правда». № 147, 2006 р.), «Соцiальний капiтал iз українським акцентом» («Запорiзька Правда». № 137, 2006 р.), «Євро пропозицiя: економiчне сусiдство без перспективи членства» («Запорiзька Правда». № 113, 2006 р.), «Єдиний вихiд – компромiс» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Геополiтична конфiгурацiя Казахстану – онтологiя стiйкостi» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Паливо з рапсу (альтернативна енергетика)» («Запорiзька Правда». № 44, 2006 р.), «Оголошено вiйну трамадолу» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «ВВП i бюджет мають рiзну природу» («Запорiзька Правда». № 47, 2008 р.), «Євро – ПРО – позицiя» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Патологiя правового нiгiлiзму» (№ 41, 2008р.), «Русофоби проти українофонiв» («Запорiзька Правда». № 42, 2006 р.).
Не так часто, але трапляються в заголовках емоцiйно-експресивна лексика, що служить, як правило, для вираження позитивних чи негативних оцiнок, емоцiй. Наприклад: «Страховка для обдурених» («Запорiзька Правда». № 41, 2008 р.), «Не круто! На що «купують» виборця?» («Запорiзька Правда». № 41, 2008 р.), «Потiшнi походеньки молоденьких ловеласiв» («Запорiзька Правда». № 48, 2004 р.), «Буряки – рядочками, а самогон - склянками» («Запорiзька Правда». № 11, 2005 р.), «Вовочки по свiтах…» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Маленькi, але свої» («Запорiзька Правда». № 41, 2008 р.).
У рамках розгляду лексико¾семантичного складу заголовкового комплексу, приведемо приклади вживання таких семантичних одиниць в заголовках газети, як синонiми, антонiми, омонiми та паронiми.
Синонiми — це слова, якi мають близьке, або тотожне значення, але вiдрiзняються звучанням. Протилежний термiн - антонiм. Наприклад: проживати - мешкати, бажати - хотiти, башта – вежа.
Синонiми, слова й фразеологiзми, рiзнi звуковою формою, але близькi або тотожнi за значенням. Наприклад: «Закон про курiння – життя без диму» («Запорiзька Правда». № 17, 2006 р.), «Паморозь» нової холодної вiйни. Початок? » («Запорiзька Правда». № 18, 2004 р.), «Долари чи «бабки»?» («Запорiзька Правда». № 56, 2005 р.), «Чиста совiсть - як чистий кришталь» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Голокост на Українi 1932-33рр. Чи буде покарання, розплата за цей злочин?» («Запорiзька Правда». № 22, 2005 р.), «Сумна хронiка пиятики, алкоголiзму» («Запорiзька Правда». № 38, 2008 р.).
Антонiми — це слова переважно однiєї частини мови, якi мають протилежне значення. Наприклад: «Україна i Нато: «за» - направо, «проти» - налiво» («Запорiзька Правда». № 18, 2004 р.), « «Свiй» i «не свiй» дiлять крiсло» («Запорiзька Правда». № 18, 2004 р.), «Казка i реальнiсть» («Запорiзька Правда». № 20, 2006 р.), «Вiдносини мiж США i Росiєю не можна назвати нi дружнiми, нi ворожими» («Запорiзька Правда». № 20, 2006 р.), «До чого може призвести приватизацiя i нацiоналiзацiя комунальних пiдприємств?» («Запорiзька Правда». № 17, 2006 р.), «Бiднiсть – i початок, i кiнець»(«Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Громадяни проти Енергоатома: за i проти» («Запорiзька Правда». № 20, 2006 р.), «Утопiя та реальнiсть передвиборних обiцянок» («Запорiзька Правда». № 44, 2006 р.), ««Правих» та «лiвих» плутають не лише в Росiї, а i на Заходi» («Запорiзька Правда». № 47, 2007 р.), «Двi новини: хороша та погана» («Запорiзька Правда». № 41, 2006 р.), «Аз чи Ян?» («Запорiзька Правда». № 20, 2006 р.), «Багатоголосся української зовнiшньої полiтики: гармонiя чи дисонанс» («Запорiзька Правда». № 21, 2006 р.). «Мiняю бiльше тiло на менше… Без посередникiв» («Запорiзька Правда». № 5, 2006 р.), «Преси багато, точок для торгiвлi – мало» («Запорiзька Правда». № 21, 2006 р.), «Без прав, але з обов’язками» («Запорiзька Правда». № 43, 2006 р.), «Вiрю – не вiрю» («Запорiзька Правда». № 33, 2006 р.), «Удави i кролики» («Запорiзька Правда». № 17, 2006 р.).
Омонiми — це слова, якi однаково звучать, але мають рiзне значення. Омонiми з'являються внаслiдок звукових змiн у словi у процесi розвитку мови; внаслiдок випадкового збiгу звучання слова рiдної мови i запозиченого з iншої мови; внаслiдок випадкового збiгу звучання форми рiзних слiв. Наприклад: «Мова про мову» («Запорiзька Правда». № 32, 2005 р.), «Де межа: Закарпатський драм театр знаходиться на межi закриття» («Запорiзька Правда». № 117, 2006 р.).
Паронiми — слова, подiбнi мiж собою за звучанням i частково за будовою: абонент — абонемент; континент — контингент. Приклади: «Допомога «хрустким» i «хрумким» суглобам» («Запорiзька Правда». № 17, 2006 р.), «Громадянськi права i громадський транспорт» («Запорiзька Правда». № 43, 2006 р.).
ВИСНОВКИ
В основi використання шрифтiв заголовного комплексу лежать принципи — подiбностi та контрасту. З одного боку, титульнi шрифти є головними роздiльними елементами, межею, що вiдокремлює один матерiал вiд iншого, а з другого — об`єднують матерiали у добiрки або тематичнi сторiнки та утворюють архiтектурно цiлiсне видання. Титульний шрифт можна вважати путiвником номера. Так, якщо кiлька матерiалiв стоять пiд однiєю рубрикою, їх заголовки обов`язково мають однакове оформлення i за шрифтовими характеристиками i за форматом та композицiєю
така тенденцiя простежується завжди, але розташування заголовка збоку чи посерединi тексту потребує додаткових орiєнтирiв: матерiал починають з iнiцiала; вiдокремлюють лiнiйками або рамкою вiд iнших, тобто надають максимальної цiлiсностi. По-друге, мiж елементами заголовка повинна бути чiтка субординацiя, що визначається їхнiм мiсцем у заголовному комплексi та вiдповiдними розмiрами. Так, центральне мiсце та найбiльший обсяг придiляються заголовку. Вiд нього не можна вiдривати пiдзаголовок як основний компонент, що його пояснює. Рубрику завжди встановлюють над матерiалом чи добiркою. Лiд, як мiсток мiж заголовком i текстом, ставиться на початку тексту або поряд iз першим абзацом.
Насамперед змiст заголовка, потiм його формат i форма визначають конкретну гарнiтуру, якою може бути набраний той чи iнший заголовок. Припущення, що унiверсальне видання використовує велику кiлькiсть гарнiтур, виходячи з принципу: усякому подiлу (темi) — своя гарнiтура — помилкове.
Існує також зв'язок мiж заголовком i характером або жанром матерiалу. Інформацiйнi статтi завжди повiдомляють про один факт. Невеликi за розмiрами, вони потребують дуже стислого заголовка. В одному-двох словах необхiдно вiдобразити i суть змiсту, i ставлення до факту.
Заголовки та рубрики повиннi бути конкретними, яскравими, образними, свiжими, точно передавати змiст матерiалу.
сприйняття матерiалу перiодичного видання читачем. Всi елементи мають власнi графiчнi характеристики, якi визначаються параметрами шрифту, сполученням з декоративними, пробiльними та зображальними елементами, а також композицiйною побудовою, форматом, позицiйними та кольоровими рiшеннями. І поєднання їх у комплекс досягається не значеннєвими компонентами, а зоровими — через графiчнi засоби i прийоми. Особливiсть сполучення елементiв йде вiд визначення комплексу: контрастне об'єднання пiдгруп або груп елементiв. До того ж, на застосування тих чи iнших заголовних компонентiв впливає кiлькiсть матерiалiв на сторiнку i гармонiйне поєднання з iншими елементами видання. Змiстова ж частина дає читачевi поштовх до прочитання статтi, але вже iз заздалегiдь сформованою позицiєю.
Пiдсумувавши сказане про заголовковий комплекс видання, можемо зробити висновок, що вiн (
комплекс) слугує своєрiдним дороговказом для читача, адже допомагає йому обрати потрiбну iнформацiю з-помiж решти матерiалiв.
Отже, заголовковий комплекс видання — це один iз тих елементiв, який робить читання газети зручним.
читання будь-якого випуску будь-якої газети. Саме тому типографський дизайн повинен бути таким, щоб обмежений час читача, так само, як i його енергiя i увага, були спрямованi на отримання iнформацiї. Будь-який оформлювальний прийом, що вiдволiкає читача або порушує нормальний ритм читання, призводить до втрати часу та енергiї. Рiшення (принаймнi, часткове) цiєї проблеми — у функцiональному типографському дизайнi. Вiн i є показником якостi при дiагностицi друкованого видання.
Основна вимога функцiонального типографського дизайну: кожен використаний елемент повинен ефективно працювати. Ступiнь їхньої важливостi визначається за критерiями: виконання елементом необхiдно-корисної роботи та мiнiмальна витрата часу i фiнансiв на його сприйняття, створення.
Найгiрше — це дисфункцiональнiсть. Елемент, що не може залучити читацької уваги, просто вiдволiкає її, вiн зайвий, його краще позбутися.
Для того, щоб визначити, функцiональний елемент чи нi, потрiбно спочатку проаналiзувати, як сприймає його читач. Тут працює принцип передачi iнформацiї: передача iнформацiї — це двостороннiй процес, i вiн виникає тiльки тодi, коли сказане почуто, надруковане прочитано, комунiкативної мети досягнуто.
Аналiз заголовкiв газети «Запорiзька Правда» свiдчить про багатство i рiзноманiтнiсть лексико-семантичних категорiй в нiй. Пiдсумовуючи, можна сказати, що журналiсти найчастiше використовують загальновживану лексику, науково-термiнологiчну та професiйно-виробничу лексику, а також антонiми, рiдше – синонiми. У заголовках не знайдено випадку вживання дiалектизму. Дуже рiдко зустрiчаються омонiми i паронiми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
¾ М.: Флинта, Наука. 2007. — 320 с.
2. Белов А. Теория и практика связей с общественностью. ¾ М.: Северо-Запад, Феникс. 2005. — 544 с.
3. Блисковский З. Муки заголовка. — М., 1981. — 111 с.
4. Ворошилов В. Журналистика. Базовый курс. Учебник. — К., 2008. — 640 с.
5. Ворошилов В. Современная пресс-служба. — К. 2007. — 256 с.
6. Воскобойников Я., Юрьев В. Журналист и информация. Профессиональный опыт западной прессы. — М., 1993. — 208 с.
7. Гаврилов К. Как сделать сюжет новостей и стать медиатворцом. — К., 2007. — 304 с.
8. Дизайн периодических изданий. Учебное пособие для студентов факультетов и отделений журналистики университетов. Под ред. Э. Лазаревич. – М.: МГУ им. Ломоносова, 2000. — 268 с.
9. Если для понимания заголовка нужно прочесть статью — это не заголовок. Советы американских коллег // Журналист. — 1998. — № 6. – С. 17-18.
10. Ильин А. Теория и практика связей с общественностью. Курс лекций. ¾ М.: КноРус. 2009. — 155 с.
12. Ким М. Журналистика Методология профессионального творчеств. ¾ М.: Михайлова В., 2004. — 496 с.
13. Костомаров В. Из наблюдений за языком газет: газетные заголовки. — М., 1965. ¾ 667 с.
15. Кочеткова А., Филиппов В., Скворцов Я., Тарасов А. Теория и практика связей с общественностью. ¾ М.: Питер. 2006. — 240 с.
17. Оформление периодических изданий. Под ред. А. Киселёва. — М.: МГУ, 1988. — 158 с.
18. Погребенков В. Заголовочный комплекс в американской военной газете: структура и функции: Канд. дисс. — М., 1977. — 117 с.
19. Подчасов А. Функционально-стилистические особенности газетных заголовков (на материале российских и британских газет второй половины 1980–1890 гг.): Канд. дисс. — М., 2001. — 128 с.
20. Попов В., Гуревич С. Производство и оформление газеты. – М.: МГУ, 1977. — 170 с.
21. Прохоров Е. Введение в теорию журналистики. ¾ К.: Аспект-Пресс. 2007. — 349 с.
22. Сазонов Е. Желтая пресса: современная практика // Журналистика в 1998 году. — М., 1999. — 56 с.
23. Славкин В. Заголовок в современном газетном тексте. // Журналистика и культура русской речи. 2002, № 1.¾ С. 56¾70.
24. Сметанина С. Медиа-текст в системе культуры (динамические процессы в языке и стиле журналистики конца ХХ века). ¾ М.: Михайлова В. 2002. — 383 с.
26. Шостак М. Репортер: профессионализм и этика. — М.: МГУ. 2001. — 66 с.
| 
