Державно-економiчне регулювання виробничо-господарської дiяльностi видавництв
Мiнiстерство освiти i науки України
Схiдноукраїнський нацiональний унiверситет
Іменi Володимира Даля
Коледж
Курсова
р
о
бота
з дисциплiни „Органiзацiя i економiка видавничої справи”
на тему:
«Державно-економiчне регулювання виробничо-господарської дiяльностi видавництв»
Луганськ 2009
Змiст
Вступ
1. Сутнiсть державного регулювання в Українi
3. 1 Функцiї державного регулювання
3. 3 Особливостi облiку та оподаткування видавничої справи
3. 4 Сумiжнi засоби регулювання
5. Розрахункова частина
Додатки
Вступ
Актуальнiсть дослiдження:
в умовах переходу українських пiдприємств до ринкової економiки, при якiй активно розвивається приватне пiдприємництво, особливої уваги вимагають методи державного управлiння органiв виконавчої влади державними пiдприємствами i оцiнка ефективностi дiї держави на економiку пiдприємств. Це пов'язано з тим, що держава продовжує залишатися найвпливовiшим економiчним суб'єктом. На це є, принаймнi, двi причини. По-перше, при галузевих мiнiстерствах ще залишається значна кiлькiсть державних унiтарних пiдприємств. По-друге, в ходi приватизацiї все тих же державних пiдприємств в руках держави, виступаючої як основний власник, опинилися значнi пакети акцiй.
ринок не в змозi задовольнити iз-за нерентабельностi їх виробництва, але i виступають як одне з джерел неподаткових доходiв державного бюджету у виглядi доходiв вiд використання державної власностi.
Особливої уваги вимагає i проблема державного управлiння пакетами акцiй, що знаходяться у власностi держави, а також оцiнки ефективностi управлiння ними.
Особливо актуальна ця проблема у видавничому бiзнесi де велика частина державних видавництв i полiграфiчних пiдприємств акцiонована, утворюється значна кiлькiсть вiдкритих акцiонерних суспiльств, частина акцiй яких знаходиться в руках держави. Ця нова форма державної власностi потребує ефективного управлiння i, далi, в його оцiнцi.
Проблема участi держави в ринковiй економiцi розглядалася в працях багатьох економiстiв (До. Маркс, Дж. М. Кейнс, Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мiтчел), представникiв рiзних напрямiв економiчної думки. Дотепер остаточна крапка в суперечцi про вибiр оптимальних меж участi держави в ринковому механiзмi так i не поставлена.
Проблемами державного управлiння на сучасному етапi займалися такi економiсти як Бальцеровiч Л., Вiдлюдкiв В., Корнай Я., Кузнецова Е., Мiзес Л., Савiцкий До., Стiглiц Дж., Эллерман Д. У галузi книговидання цiй проблемi присвяченi роботи Борiсової С. Г., Кублашвiлi О. В., Мерзлiкиной Е. М.
оцiнки ефективностi, що вiдображає всi аспекти i особливостi управлiння державним пiдприємством на сучасному етапi, зокрема, на етапi приватизацiї.
визначили вибiр теми курсової роботи i її змiст.
Цiлi i завдання дослiдження
: метою завдання:
- видiленi функцiї, що виконуються державою в сучаснiй ринковiй економiцi, i форми дiї держави на економiку, у тому числi i на видавничий бiзнес;
- оцiненi методики оцiнки ефективностi дiяльностi державних пiдприємств, вживанi на державному рiвнi в даний час;
- запропонованi методи усунення проблем сучасного книговидання;
- застосувати запропоновану методику на пiдприємствах.
Об'єктом
курсової роботи є методологiя i практика державного управлiння i регулювання дiяльностi видавництв.
Предметом
дослiдження є ефективнiсть державного управлiння дiяльнiстю видавництв на Українi
дослiдження склали положення економiчної теорiї, працi вiтчизняних i зарубiжних фахiвцiв у областi державного регулювання економiки, у тому числi i в галузi книговидання, публiкацiї в перiодичних виданнях економiчної i галузевої тематики, законодавчi акти рiзних рiвнiв. При проведеннi дослiджень використаний системний пiдхiд, загальнонауковi методи аналiзу i синтезу, методи виконання загальних функцiй державного управлiння.
Наукова новизна
дослiдження полягає в наступних результатах:
1. Систематизованi науковi погляди на проблему державної участi в економiцi, що дозволило сформулювати сучасний пiдхiд до питання оцiнки ефективностi державного управлiння.
2. Класифiкованi форми державного регулювання i управлiння, вживанi в даний час у видавничому бiзнесi, на основi дослiдження механiзму державного управлiння i регулювання дiяльностi федеральних державних унiтарних пiдприємств у видавничому бiзнесi з урахуванням iснуючих законодавчих норм. Це дозволило зробити висновки про недолiки державного регулювання видавничого бiзнесу i намiтити шляхи його вдосконалення.
3. Проаналiзована методика оцiнки ефективностi дiяльностi державних пiдприємств, вживана в даний час, i вiдмiченi її недолiки, на основi чого висунуто пропозицiю про використання показника доданої вартостi для оцiнки ефективностi державного управлiння дiяльнiстю пiдприємства.
4. Запропонована методика оцiнки та рекомендацiї щодо ефективностi державного управлiння, що дозволить створити гнучкiшу систему державного управлiння дiяльнiстю державних пiдприємств.
Практична значущiсть виконавчої влади, контролюючого даний вид дiяльностi зокрема, але i допоможе самим пiдприємствам найдоцiльнiше використовувати ресурси у виглядi майна, переданого на основi права господарського ведення.
Курсова робота складається зi вступу, чотирьох глав(разом iз розрахунковою частиною), висновкiв, списку використаних джерел i додаткiв.
1. Сутнiсть державного регулювання в Українi
активностi. Мета державного регулювання економiки — створити таку господарську систему, яка б орiєнтувалася на вибiр найефективнiших варiантiв використаним наявних факторiв виробництва та забезпечення сприятливих соцiально-економiчних умов життєдiяльностi.
Орiєнтирами, яких дотримується держава у процесi регулювання економiки, є
тривалiсть життя людини, дохiд (валовий внутрiшнiй продукт) на душу населення, рiвень зайнятостi, ступiнь реалiзацiї прав людини, стан навколишнього середовища.
Державне регулювання — це майже всi функцiї держави, пов'язанi з економiчною та економiко-соцiальною дiяльнiстю i покликанi забезпечити умови функцiонування ринкової економiчної системи.
Державне регулювання охоплює всi напрямки суспiльного виробництва. Однак першочергова увага придiляється регулюванню вiдносин власностi та пiдприємництва, iнвестицiй i структурної перебудови галузей матерiального виробництва, соцiального розвитку й ринку працi, фiнансового ринку та грошового обiгу, територiальних пропорцiй i регiональних ринкiв, природокористування, зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Цi питання становлять основний змiст державного регулювання економiки. Водночас з огляду на наявнi особливi умови реформування вирiшуються гострi економiчнi та соцiальнi проблеми, зокрема структурнi перетворення, технологiчнi оновлення, подолання кризових явищ.
випливає з об'єктивно властивих державi економiчних функцiй. В умовах iснування рiзних форм власностi роль державного регулювання полягає, з одного боку, в забезпеченнi юридичного механiзму їх реалiзацiї, а з iншого — в спрямованому впливi на ринковi параметри, що забезпечують органiзацiю функцiонування економiчної системи як цiлого.
В економiчнiй науцi є два протилежнi пiдходи до участi держави в регулюваннi процесiв: класична й кейнсiанська теорiї. На думку класикiв, ринковий механiзм автоматично забезпечує рiвнiсть попиту й пропозицiї, а вiдтак унеможливлює тривалi порушення в економiцi, зокрема спад виробництва, iнфляцiю, безробiття.
аналiз взаємодiї та взаємозв'язкiв рiзних агрегованих економiчних категорiй i величин, дослiдження того, як невiдповiднiсть мiж ними впливає на стан економiки, а також в яких межах i якими методами державного втручання можна досягти узгодження мiж цими категорiями та величинами з метою постiйного економiчного розвитку.
Загострення соцiально-економiчної кризи у країнах з ринковою економiкою змусило їх переглянути методи й пiдходи до макроекономiчного регулювання, а тому великого поширення дiстали неокласичнi теорiї. В їх основу покладено концепцiю саморегулювання економiки та обмеженого державного втручання. На вiдмiну вiд кейнсiанського стимулювання попиту вони, допускаючи безробiття, значну увагу придiляють обмеженню iнфляцiї. Водночас перехiд до консервативної моделi регулювання не означає повної вiдмови вiд кейнсiанських методiв, а є лише змiною стратегiї щодо збереження в певних межах традицiйних iнструментiв у разi їх модернiзацiї. Держава, незважаючи на майже повсюдне проведення полiтики приватизацiї, придiляє увагу важелям регулювання, продовжує виконувати властивi їй функцiї, насамперед полiтико-стратегiчнi, економiчнi, соцiальнi та екологiчнi.
Державне регулювання потрiбне за таких обставин:
1. У разi природної монополiї, коли вихiдною є теза про обмеженiсть ресурсiв у галузi. Найчастiше цю обмеженiсть, покликану сформувати особливi умови ринкової дiяльностi, штучно створюють пiдприємства, якi функцiонують у цих галузях.
2. За ринкової монополiї, коли йдеться про неконкурентне ринкове витiснення, тобто продавцi через дискримiнацiю цiн або їх агресивне зниження намагаються витiснити з ринку конкурентiв з метою встановлення панiвного ринкового середовища.
3. Коли спостерiгається побiчна дiя, тобто коли у процесi виробництва або споживання товарiв з'являються недолiки у цiновiй системi. Цiна втрачає властивiсть показника обмеженостi, бо до уваги беруться лише тi вигоди та невигоди, їх визначне економiчний суб’єкт. Побiчний ефектможе бути i негативним, i позитив ним. у першому випадку соцiальнiвитрати перевищують особистi, (i особистi вигода перевищує суспiльну).
Найважливiшi завдання економiчної полiтики України потрiбно конкретизувати в полiтицi таких державних прiоритетiв: прискорення структурної перебудови економiки з метою розвитку конкуренцiї; збiльшення обсягу випуску продукцiї, що користується попитом, експорто-спроможна та iмпортозамiнна; модернiзацiя i технiчне переозброєння пiдприємств, виробничих потужностей яких не вистачає для створення замкнених циклiв iз виробництва особливо важливих виробiв виробничо-технiчного призначення, товарiв народного споживання тощо.
Економiчну полiтику слiд реалiзовувати лише через державне регулювання економiчних процесiв в умовах ринкової економiки. Для цього Україна має великий арсенал випробуваних свiтовою та вiтчизняною практикою економiчних, правових та адмiнiстративних важелiв — цiни, податки, державний контракт, субсидiї, субвенцiї
Особливо актуальним є питання цiнового регулювання тиску промисловостi на сiльське господарство через державне регулювання. Для цього держава за допомогою цiн має впливати насамперед на споживання продукцiї базових галузей (вугiлля, нафти, газу, електро- i теплоенергiї, послуг транспорту i зв'язку), пiдтримувати сiльськогосподарське виробництво (забезпечувати паритет обмiну з промисловiстю), декларувати змiни цiн на основнi види продукцiї виробничо-технiчного призначення, обмежувати торговельно-постачальницькi надбавки при визначеннi роздрiбних цiн i тарифiв, а в подальшому взагалi вiдмiнити їх. На сучасному етапi особливу увагу держава повинна звернути на фактори, якi б сприяли посиленню iнвестицiйної дiяльностi. Внутрiшнiми джерелами фiнансування технiчного переозброєння пiдприємств мають бути прибуток i амортизацiйнi вiдрахування, зовнiшнiми — емiсiя цiнних паперiв i кредит. Причому частка зовнiшнiх джерел фiнансування технiчного розвитку галузей господарства повинна збiльшуватись.
Правильне поєднання зазначених чинникiв сприяє забезпеченню структурної переорiєнтацiї економiки, створенню передумови для ефективної роботи всiх її складових (промисловостi, сiльського господарства, дiяльностi полiграфiчних пiдприємств та iн.) як на етапi переходу до ринку, так i в умовах його функцiонування. Для її здiйснення потрiбнi передусiм полiтична воля та науково обґрунтований план практичних дiй.
2. Органи управлiння видавничою справою
Полiтику держави у сферi видавничої справи, правовi, економiчнi та соцiальнi гарантiї її реалiзацiї, систему соцiального захисту працiвникiв культури визначає Верховна Рада України.
Державний комiтет України у справах видавництв, полiграфiї та книгорозповсюдження (Держкомвидав) є центральним органом державної виконавчої влади, пiдвiдомчим Кабiнету Мiнiстрiв України.
Органи виконавчої влади забезпечують реалiзацiю полiтики у видавничiй справi; здiйснюють за участю громадських об'єднань розроблення державних програм розвитку культури та їх фiнансування. Управлiнська дiяльнiсть здiйснюється системою органiв виконавчої влади, кожен з яких реалiзує свою компетенцiю на окремих дiлянках культурного будiвництва, до якого безпосередньо належить друкарська справа. Видавнича справа — сфера суспiльних вiдносин, що поєднує в собi органiзацiйно-творчу та виробничо-господарську дiяльнiсть юридичних i фiзичних осiб, зайнятих створенням, виготовленням i розповсюдженням видавничої продукцiї. Складовими частинами видавничої справи є: видавнича дiяльнiсть сукупнiсть органiзацiйних, творчих, виробничих заходiв, спрямованих на пiдготовку i випуск у свiт видавничої продукцiї;виготовлення видавничої продукцiї —виробничо-технологiчний процес вiдтворення визначеним тиражем видавничого оригiналу полiграфiчними чи iншими технiчними засобами; розповсюдження видавничої продукцiї — доведення видавничої продукцiї до споживача як через торговельну мережу, так i iншими способами
Загальнi засади видавничої справи в Українi врегульовано Законом України вiд 5 липня 1997 р. «Про видавничу справу», який закрiплює порядок органiзацiї та провадження видавничої дiяльностi, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи.
Державна полiтика у видавничiй справi визначається Верховною Радою України i спрямована на пiдтримку розвитку нацiонального книговидання, наповнення україномовними виданнями ринку, фондiв бiблiотек, забезпечення потреб навчальних i наукових закладiв, Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, правоохоронних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй необхiдними виданнями державною мовою.
Кабiнет Мiнiстрiв України забезпечує проведення полiтики у видавничiй справi, спрямовує i координує роботу мiнiстерств та iнших органiв виконавчої влади у сферi видавництва.
До суб'єктiв
видавничої справи належать видавцi, виготiвники та розповсюджувачi видавничої продукцiї. Ними можуть бути громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi на законнiй пiдставi, юридичнi особи України та iнших держав. З метою їх облiку ведеться Державний реєстр України видавцiв, виготовникiв i розповсюджувачiв видавничої продукцiї. Положення про який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
повноваження якої закрiпленi в ст. 27 Закону України «Про видавничу справу».
З метою пiдвищення ефективностi державного управлiння в систем видавничої пiдготовки, полiграфiчного виконання i розповсюдження друкованої продукцiї вiдповiдно до Указу Президента України вiд 16 вересня 1998 р. «Про вдосконалення державного управлiння iнформацiйною справою» постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 31 жовтня 1998 p. утворена Державна акцiонерна компанiя «Українське видавничо-полiграфiчне об'єднання»,
яка є вiдкритим акцiонерним товариством i дiє на пiдставi Статуту, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 листопада 1998 p.
Держкомвидав реалiзує державну полiтику у сферi видавничої справи, полiграфiї та книгорозповсюдження, розробляє та здiйснює заходи щодо розвитку матерiально-технiчної бази друкованих засобiв масової iнформацiї та книговидання.
Основними завданнями Держкомвидаву є: реалiзацiя державної науково-технiчної, iнвестицiйної, соцiально-економiчної, кадрової полiтики, спрямованої на розвиток друкованих засобiв масової iнформацiї видавництв та книжкової справи, пiдприємств полiграфiї та книгорозповсюдження;
здiйснення заходiв щодо полiпшення якостi та конкурентоспроможностi друкованої продукцiї України
здiйснення заходiв щодо розвитку державної бiблiографiї творiв друку, ведення державної бiблiографiчної статистики з розробленням аналiтичних наукових i довiдково-iнформацiйних матерiалiв; розвиток мiжнародного спiвробiтництва у галузi видавничої справи та книгообмiну.
Держкомвидав вiдповiдно до покладених на нього завдань
розробляє та забезпечує реалiзацiю державних i цiльових програм, планiв економiчного i соцiального розвитку книговидавничої справи, друкованих засобiв масової iнформацiї, полiграфiчного виробництва та книгорозповсюдження
, здiйснює у встановленому порядку державну реєстрацiю та перереєстрацiю друкованих засобiв масової iнформацiї, облiк видавництв, видавничих органiзацiй та полiграфiчних пiдприємств та пiдприємств книгорозповсюдження
, розробляє та в установленому порядку вносить вiдповiдним органам державної виконавчої влади пропозицiї щодо забезпечення економiчної пiдтримкидiяльностi друкованих засобiв масової iнформацiї та iн.
3. Змiст державного регулювання у видавничiй справi
3. 1 Функцiї державного регулювання
уряду можна систематизувати функцiї державного регулювання. Окремi економiчнi завдання уряду мають за мету пiдтримувати функцiонування ринкової системи. У цiй сферi виокремлюють двi найважливiшi функцiї державного регулювання: забезпечення правової бази та громадського порядку
,якi сприяють ефективному функцiонуванню ринкової системи, i захист конкуренцiї.
· перерозподiл доходу i багатства;
· коригування розподiлу ресурсiв
з метою змiни структури нацiонального продукту;
· стабiлiзацiя економiки,
тобто контроль за рiвнем зайнятостi та iнфляцiї, що породжуються коливаннями економiчної кон'юнктури, а також
· стимулювання економiчного розвитку.
статусу приватним пiдприємствам, визначення власностi та гарантiї виконання контрактiв. Уряд установлює також законнi "правила гри", що регулюють вiдносини мiж пiдприємствами, постачальниками ресурсiв i споживачами.
Приймаючи певний закон, держава впроваджує правила поведiнки, якими мають керуватись виробники у взаємовiдносинах i вiдносинах зi споживачами, а в окремих питаннях — працiвники пiдприємств iз дирекцiєю. Правовi основи дiяльностi друкованих засобiв масової iнформацiї (преси) в Українi врегульовано Законом України вiд 16 листопада 1992 p. «Про друкованi засоби масової iнформацiї (преси) в Українi». Їх дiяльнiсть регулюється також законами України вiд 3 липня 1996 р. «Про рекламу», вiд 7 лютого 1991 p. «Про пiдприємництво», вiд 23 грудня 1993 p. «Про авторське право i сумiжнi права», вiд 23 березня 2000 р. «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм», постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 жовтiм 2000 р. «Про затвердження положень з питань розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв та фонограм» та iншими законодавчими актами. Всi друкованi засоби масової iнформацiї, що видаються на територiї України, пiдлягають державнiй реєстрацiї в органах виконавчої влади. Це є базова форма дiяльностi уряду.
Конкуренцiя
— основний регулюючий механiзм у ринковiй економiцi. Досконала конкуренцiя передбачає iснування достатньої кiлькостi виробникiв, де вплив кожного пiдприємства на цiноутворення не може бути визначальним.
Недосконала конкуренцiя та наявнiсть монополiй створюють серйознi проблеми. Недосконала конкуренцiя виникає тодi, коли будь-який конкурент має змогу одноосiбно впливати на цiни. Якщо монополiя замiнює конкуренцiю, то продавцi впливають на ринок i манiпулюють цiнами на власну користь, завдаючи шкоди суспiльству загалом.
Монополiсти можуть штучно обмежувати обсяги виробництва, одержувати вищий прибуток. В iнтересах монополiстiв розподiляються також ресурси. Це зумовлює необхiднiсть державної антимонопольної дiяльностi. Ефективною є тiльки система антимонопольних законiв, мета якої — захистити i посилити конкуренцiю, пiдвищити ефективнiсть виробництва.
Зважаючи на особливостi монополiзованих товарних ринкiв в Українi, тут доцiльно впроваджувати такий комплекс заходiв щодо захисту конкуренцiї:
· децентралiзацiя управлiння;
· зменшення кiлькостi чи зняття бар'єрiв, що обмежують вихiд суб'єктiв господарювання на iснуючi ринки;
· стимулювання виходу на монополiзованi ринки нових суб'єктiв господарювання;
· лiквiдацiя державних органiзацiйних структур монопольного типу.
прогресивних форм ринкових вiдносин i структур, пiдтримку господарської iнiцiативи та пiдприємництва, а також щодо роздержавлення видавництв, полiграфiчних пiдприємств та пiдприємств книгорозповсюдження. Державна полiтика у видавничiй справi спрямовується на пiдтримку розвитку нацiонального книговидання, наповнення україномовними виданнями ринку, фондiв бiблiотек, забезпечення потреб навчальних i наукових закладiв, Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, правоохоронних органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй необхiдними виданнями державною мовою. Вiдповiдно до Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї в Українi" випуск друкованого засобу масової iнформацiї може бути припинено за рiшенням засновника (спiвзасновника) або суду. Згiдно iз Законом держава надає пiдтримку видавництвам, видавничим органiзацiям, полiграфiчним i книготорговим пiдприємствам, якi випускають чи розповсюджують не менше 50% продукцiї державною мовою та малотиражнi (до 5 тисяч примiрникiв) видання мовою мало чисельних нацiональних меншин шляхом надання пiльг зi сплати податкiв i зборiв. Видавництвам, якi спецiалiзуються на випуску продукцiї рекламного та еротичного характеру, пiдтримка з боку держави не надається.
Історично склалося так, що стабiлiзацiя економiки всiх сфер господарствапевною мiрою є найважливiшою функцiєю уряду, яка полягає в тому, щоб стабiлiзувати, згладити промисловий цикл, попередити безробiття, запобiгти iнфляцiйним явищам та iнфляцiйному попиту.
В економiцi можуть також виникнути несприятливi ситуацiї, коли загальний рiвень витрат у приватному секторi буде надто низький для реалiзацiї повної зайнятостi. У цьому разi уряд має доповнити витрати приватного сектору, щоб загальний рiвень витрат — приватних i державних — був достатнiй для створення повної зайнятостi. З одного боку, потрiбно збiльшити бюджетнi видатки на суспiльнi блага й послуги, а з iншого — зменшити податки з метою стимулювання витрат приватного сектору.
Може виникнути й iнша ситуацiя, коли суспiльство витрачатиме бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi. Якщо сукупнi витрати перевищують обсяг випуску продукту за повної зайнятостi, то надлишковi витрати призведуть до пiдвищення цiн. Надмiрнi сукупнi витрати мають iнфляцiйний характер. У такому разi уряд повинен лiквiдувати надмiрнi витрати, зменшивши видатки.
3. 2 Методи державного регулювання
Державне регулювання економiки передбачає використання ряду методiв. Пiд методами державного регулюван
ня
економiки
розумiють способи впливу держави, законодавчих i виконавчих органiв на сферу пiдприємництва, iнфраструктуру ринку комерцiйний сектор економiки з метою створення або забезпечення умов їх дiяльностi. Методи державного регулювання подiляються на двi групи: прямого i непрямого (опосередкованого) впливу.
До методiв прямого державного впливу
належать такi:
· визначення стратегiчних цiлей розвитку економiки i вiдображення в iндикативних та iнших планах, цiльових програмах
· державнi замовлення i контракти на поставки певних видiв продукцiї, виконання робiт, надання послуг;
· державна пiдтримка програм, замовлень i контрактiв;
· нормативнi вимоги до якостi i сертифiкацiї технологiї та продукцiї;
· лiцензування операцiй з експорту та iмпорту товарiв, тобто зовнiшньоторговельних операцiй.
Прямi методи державного регулювання економiки не передбачають створення додаткового матерiального стимулу, не загрожують фiнансовими збитками i спираються на силу державної влади.
(опосередкованого) державного регулювання ґрунтуються переважно на товарно-грошових важелях, визначають правила гри в ринковому господарствi та впливають на економiчнi iнтереси суб'єктiв господарської дiяльностi. До цих методiв належать:
· оподаткування, рiвень оподаткування i система податкових пiльг;
· митне регулювання експорту й iмпорту, валютнi курси та умови обмiну валют.
Сфера застосування опосередкованого регулювання в мiру розвитку ринкової економiки значно розширюється. Водночас зменшуються можливостi прямого втручаннi держави у процеси розширеного вiдтворення.
Залежно вiд засобiв впливу на ринок розрiзняють правовi, адмiнiстративнi, економiчнi, зокрема кредитно-грошовi, методи регулювання. Механiзм поєднання методiв прямого i опосередкованого регулювання, а також правових, адмiнiстративних i економiчних методiв може бути рiзний, незалежно вiд ступеня розвитку ринкових вiдносин, фiнансової та економiчної ситуацiї в країнi.
Правовi методи регулювання нормативнi акти визначають об'єкт i змiст регулювання, вiдповiдальнiсть юридичних i фiзичних осiб у разi їх невиконання. Закони виконують функцiю довгострокового правового регулювання, а укази, нормативнi акти, як правило, — короткострокового, або оперативного. Закон України "Про видавничу справу" визначає загальнi засади видавничої справи, регулює порядок органiзацiї та провадження видавничої дiяльностi, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи. Вiдповiдно до Конституцiї України цей Закон покликаний сприяти нацiонально-культурному розвитку українського народу, громадян України всiх нацiональностей, утвердженню їх духовностi та моралi, доступу членiв суспiльства до загальнолюдських цiнностей, захисту прав та iнтересiв авторiв, видавцiв, виготовлювачiв, розповсюджувачiв i споживачiв видавничої продукцiї. Закон України "Про поштовий зв'язок"цей закон визначає правовi, соцiально-економiчнi та органiзацiйнi основи дiяльностi у сферi надання послуг поштового зв'язку, а також регулює вiдносини мiж органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку i користувачами їх послуг.
Адмiнiстративнi методи регулювання базуються на стилi державної влади i подiляються на засоби заборони, дозволу i примусу.
Адмiнiстративна дiяльнiсть є засобом виконання обов'язкiв, покладених на вiдповiднi пiдроздiли i керiвники, а також створює передумови вирiшення економiчних соцiальних завдань, переведення системи в новий стан розв’язання конфлiктних ситуацiй i т. iн. Глибока адмiнiстративна дiя в рiзних формах орiєнтована на забезпечення ефективного функцiонування управляючої системи. За її допомогою вирiшується багато завдань, зокрема пiдтримка параметрiв системи в нормальних межах, попередження вiдхилень вiд заданої програми, в разi потреби — їх усунення, перехiд системи з одного стану в iнший.
Вiдповiдальнi завдання, як правило, вирiшуються за допомогою адмiнiстративних методiв. У країнах з розвиненою ринковою економiкою сфера адмiнiстративних заходiв помежується переважно захистом навколишнього середовища, створенням сприятливих умов для життєдiяльностi малозабезпечених верств населення, а також запобiганням розвитку тiньового бiзнесу.
— це система прийомiв i способiв прямого впливу та його напряму на суспiльно-господарський розвиток з дотриманням вимог економiчних законiв за певних товарно-грошових вiдносин i з використанням iнших економiчних важелiв задля створення умов, що забезпечують досягнення високих економiчних результатiв. Державний комiтету України у справах видавництв, полiграфiї та книгорозповсюдження визначає прiоритетнi напрями розвитку галузевої науки, вживає заходiв щодо пiдвищення ефективностi науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських розробок, рекомендує для впровадження у полiграфiчне виробництво прогресивних технологiй та устаткування, вживає заходiв щодо залучення до цього коштiв пiдприємств та органiзацiй;
виступає замовником наукових дослiджень i проектних робiт комплексного характеру з технологiчних, органiзацiйних та екологiчних проблем розвитку полiграфiчної промисловостi та видавничої справи, а також на розроблення нової технiки для полiграфiчної промисловостi
.
Пакет законiв, що регулюють економiчнi вiдносини у видавничiй справi – «Про рекламу», "Про єдиний митний тариф", "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї та соцiальний захист журналiстiв",Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" та iн.
Змiни i доповнення законiв передбачаються вiдповiдними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами та декретами Кабiнету Мiнiстрiв України.
За допомогою економiчних методiв створюються економiчнi умови, що стимулюють прагнення досягати у працi високих результатiв, їх застосування передбачає порiвняння витрат i результатiв. До економiчних методiв регулювання належать
заробiтна плата, собiвартiсть, прибуток, цiна
та iн. Українська держава для реалiзацiї власних стратегiчних цiлей економiчного розвитку має активно використовувати всi демократичнi важелi.
3. 3 Особливостi облiку та оподаткування видавничої справи
тобто сукупнiсть податкiв, що стягуються в державi, методiв їхнього розрахунку i стягнення, а також сукупнiсть вiдповiдних державних органiв, якi практично здiйснюють цю специфiчну дiяльнiсть. За побудови податкової системи важливо дотримуватись певних принципiв оподаткування. податкiв.
Згiдно iз законом «Про систему оподаткування» в Українi запроваджено низку податкiв, зборiв та обов'язкових платежiв. При цьому вiдповiднi податки й платежi зараховуються частково або повнiстю до бюджетiв рiзних рiвнiв.
Податок на додану вартiсть (ПДВ)
— це та частина новоствореної вартостi, що сплачується у державний бюджет на кожному етапi виробництва товарiв (виконання робiт, надання послуг). Платники податку на додану вартiсть — це нацiональнi та iноземнi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi, якi перебувають на територiї України. Об'єктами оподаткування є:
· для вiтчизняних товарiв — обороти з їхньої реалiзацiї (окрiм обсягу продажу за iноземну валюту);
· для iмпортних товарiв — рiзниця мiж цiнами їхньої реалiзацiї за нацiональну валюту України та їхньою митною (закупiвельною) вартiстю, перерахованою за курсом Нацiонального банку України;
· для товарiв (робiт, послуг), що їх реалiзують посередники, — рiзниця мiж цiнами продажу й цiнами, за якими посередники розраховуються з постачальниками (включаючи суму податку на додану вартiсть).
Особливостi облiку видавничої дiяльностi:
1. Облiк видавничої дiяльностi має особливостi залежно вiд суб'єктiв видавничої дiяльностi, тобто вiн вiдрiзняється у видавництва, у виробника та у розповсюджувача видавничої продукцiї.
2. Мають мiсце специфiчнi витрати: авторський гонорар, цiна паперу на певне видання, реклама, витрати на полiграфiчнi роботи, на пiдготовку оригiнал-макету тощо. Витрати видавництва i друкарнi є рiзними.
3. Прибуток визначається за кожним виданням, i облiк витрат виробництва ведеться в розрiзi окремих видань на окремих субрахунках рахунку.
4. Для видавничої дiяльностi характерними є такi дiлянки облiку, як облiк браку, давальницької сировини, поворотних вiдходiв.
5. Видавнича продукцiя характеризується такими параметрами: обсяг видання, формат, тираж, художньо-технiчне оформлення, розмiр винагороди авторам основного тексту, перекладачам, верстальникам, художникам.
нормативних актiв. Специфiчнi рахунки: для облiку давальницької сировини; для облiку зворотних вiдходiв, "Матерiали, прийнятi для переробки", "Матерiальнi цiнностi на вiдповiдальному зберiганнi." вироблену в Українi) акумулюються на окремому банкiвському рахунку для облiку коштiвцiльового використання та спрямовуються на певнi цiлi. На зазначений рахунок кошти перераховуються у строки, встановленi для сплати податку на прибуток, а не перерахованi у цi строки кошти вважаються такими, що використанi не за цiльовим призначенням.Особливостi оподаткування:
продаж усiх видiв видавничої продукцiї вiтчизняного виробництва здiйснюється з використанням пiльгового торгового патенту за умови наявностi реєстрацiйного свiдоцтва.
Податок на прибуток пiдприємств: до 1 сiчня 2009 року буде звiльнятися вiд оподаткування прибуток видавництв, видавничих органiзацiй та пiдприємств полiграфiї, отриманий вiд видавничої дiяльностi, дiяльностi з виготовлення i розповсюдження книжкової продукцiї, виготовленої в Українi, крiм видань рекламного i еротичного характеру (пiдпункт 7. 13. 7 Закону про прибуток).
У розрахунку приросту балансової вартостi купованих товарiв, матерiалiв, сировини, продукцiї i напiвфабрикатiв не бере участь балансова вартiсть матерiалiв, якi використовуються для отримання пiльгових доходiв. Проте рядок 10 i додатки К5 i К1/1 декларацiї про прибуток пiдприємств цi пiдприємства заповнюють.
Податок на додану вартiсть згiдно п. 5. 1. 2 Закону про ПДВ звiльнено вiд обкладання ПДВ операцiї з продажу (передплати) i доставки перiодичних видань друкованих засобiв масової iнформацiї вiтчизняного виробництва, продажу учнiвських зошитiв, пiдручникiв та навчальних посiбникiв вiтчизняного виробництва.
До 2008 року були звiльненi вiд оподаткування ПДВ операцiї з виконання робiт та надання послуг у видавничiй дiяльностi, дiяльностi з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими органiзацiями, пiдприємствами полiграфiї, розповсюджувачами пiдручникiв та навчальних посiбникiв вiтчизняного виробництва, а також операцiї з виробництва i продажу паперу i картону українського виробництва для виготовлення таких пiдручникiв. Розмiщення матерiалiв рекламного та еротичного характеру i видання рекламного та еротичного характеру обкладається ПДВ на загальних пiдставах.
При виконаннi пiдприємством одночасно робiт, звiльнених i не звiльнених вiд ПДВ, i в разi неможливостi вiдразу визначити, для яких робiт використовуватимуться закупленi матерiали, в кiнцi звiтного перiоду робиться коригування податкового кредиту пропорцiйно до розмiру доходiв вiд оподатковуваних i неоподатковуваних операцiй. Клас професiйного ризику виробництва для сплати збору на страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi для бiльшостi видiв видавничої дiяльностi, для друкування газет.
Оподаткування авторської винагороди:
iз суми авторської винагороди утримується податок з доходiв як штатних, так i позаштатних авторiв. Страховi внески до всiх фондiв сплачуються тiльки iз заробiтної плати штатних авторiв.
Якщо автор працює за сумiсництвом, то страховi внески до всiх фондiв, крiм Пенсiйного, не сплачуються практично в усiх випадках.
Збiр до Пенсiйного фонду сплачується, якщо автор створює свiй твiр за договором замовлення (бо це договiр цивiльно-правового характеру). Якщо авторську винагороду виплачують за договором про передання прав на використання авторського твору, об'єкт для нарахування Пенсiйного збору не виникає.
Податок на експорт та iмпорт
є формою вилучення в дохiд держави чистого прибутку, утворюваного внаслiдок рiзницi у рiвнях зовнiшньоторговельних i внутрiшнiх цiн на окремi види товарiв, якi ввозяться на територiю України або вивозяться з неї; його сплачують всi суб'єкти господарювання, що здiйснюють зовнiшньоторговельнi операцiї. Мито
справляється з вартостi або обсягу товарiв, що пiдлягають митному контролю на територiї України. Плата за землю землю надано у володiння або в користування. Екологiчний податок Державне мито
справляється з пiдприємств, органiзацiй та громадян за документи й учинення юридично-правових дiй.Митне регулювання
— це регулювання питань, пов'язаних зi встановленням мит i митних зборiв, проведенням митного контролю. Механiзм митного регулювання в Українi регламентується Законами України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" i "Про єдиний митний тариф". Цей закон мiстить систематизований перелiк ставок мита, встановлених на товари та iншi предмети, що ввозяться на територiю України або вивозяться за її межi.
Законом визначаються порядок обчислення ввiзного вивiзного та сезонного мита, а також сфера застосування особливих видiв мита: спецiального, антидемпiнгового i компенсацiйного. Спецiальнi статтi закону регулюють порядок обчислення та оплати мита, а також надання тарифних пiльг.
До 2009 року звiльнялися вiд сплати мита та вхiдного ПДВ iмпорт товарiв для видавничої дiяльностi та виготовлення книжкової продукцiї (п. 11. 37 Закону про ПДВ).(Додаток 1)
Податковi пiльги пiд час митного оформлення застосовуються щодо товарiв, у т. ч. запасних частин, комплектуючих виробiв, спецiального оснащення та витратних матерiалiв, якi використовуються у видавничiй дiяльностi та дiяльностi з виготовлення книжкової продукцiї, яка виробляється в Українi.
Положенням визначається перелiк документiв та порядок отримання висновку Мiнпромполiтики. У 20-денний строк пiсля подання документiв, якщо товар виробляється в Українi, Мiнпромполiтики направляє заявнику лист з iнформацiєю, що вiдповiдний товар виробляється в Українi, при цьому вказуються найменування аналогiчного вiтчизняного товару, мiсцезнаходження та телефони його виробника. А якщо зазначений товар не виробляється в Українi, Мiнпромполiтики за результатами розгляду документiв видає заявнику потрiбний висновок.
Податки виступають важливим iнструментом макроекономiчного регулювання економiки, перерозподiлу валового внутрiшнього продукту на цiлi економiчного розвитку i соцiальних гарантiй населенню, розвитку науки, освiти, охорони здоров'я, культури, забезпечення демократiї та прав людини в державi. Тому умовою успiшного функцiонування економiки держави має стати ефективна податкова система.
3. 4 Сумiжнi засоби державного регулювання
Серед iнших засобiв впливу держави на процес функцiонування економiки велике значення мають державнi асигнування, що надiйно забезпечують дiяльнiсть усiх суб'єктiв господарювання.
Державнi асигнування
— це певнi суми коштiв, видiленi iз централiзованих i децентралiзованих джерел, фiнансових ресурсiв для покриття видаткiв на певнi цiлi. Бюджетнi асигнування для окремих установ визначаються їх затвердженими коштами. Кошти для покриття видаткiв вiдповiдно до дозволених асигнувань надаються установам шляхом вiдкриття фiнансовими органами кредитiв у банкiвських установах. Бюджетнi асигнування на капiтальне будiвництво перераховуються фiнансовими органами банкам, якi фiнансують цi будiвництва.
Для того, щоб визначити дiю механiзму використання в управлiннi економiкою бюджетних асигнувань i дотацiй, аналiзують дохiдну та видаткову частини консолiдованого бюджету України за такими напрямками: непряме фiнансування у виглядi податкових пiльг i пiльгового кредитування, субсидiї мiсцевим бюджетам, трансфертнi платежi, субсидiї, дотацiї.
Залежно вiд економiчної ролi цi засоби державного впливу мають вiдповiднi характеристики:
· субвенцiя
— кошти, що видiляються з державного бюджету мiсцевим бюджетам;
· трансфертнi платежi
— будь-якi прямi виплати з державного бюджету населенню або пiдприємствам, що здiйснюються у виглядi субсидiй, пенсiй та допомоги на соцiальнi потреби, оплати вiдсоткiв за державний борг;
· субсидiї —
фiнансова допомога (пряма чи непряма), що надається населенню або госпрозрахунковим пiдприємствам i органiзацiям. До прямих субсидiй належать дотацiї, державнi iнвестицiї, пiдтримка нових форм власностi; до непрямих — пiльгове оподаткування, полiтика прискореної амортизацiї та пiльгове кредитування;
· державнi дотацiї
— кошти, що спрямовуються на вiдшкодування рiзницi в цiнах, спричиненої державною полiтикою регулювання цiн.
Державний бюджет через видатки виконує функцiї полiтичного, соцiального та господарського регулювання. Перше мiсце в бюджетних видатках посiдають соцiальнi статтi: допомоги, освiта, охорона здоров'я. У цьому проявляється основна мета державного регулювання — стабiлiзацiя, збалансованiсть, змiцнення i пристосування iснуючого соцiально-економiчного устрою до умов, що постiйно змiнюються. Соцiальнi витрати покликанi пом'якшити диференцiацiю соцiальних груп, що властива соцiальному ринковому господарству.
Держкомвидав визначає структуру, прiоритети та пропорцiї розвитку книговидавничої справи з залученням для цього iнвестицiй з оптимальним поєднанням використання державних централiзованих капiтальних вкладень, позабюджетних асигнувань i коштiв з фондiв пiдприємств (за їх згодою) для забезпечення їх виробничого i соцiального розвитку, сприяє вдосконаленню структури виробничих потужностей для випуску книжкової, газетно-журнальної та iншої друкованої продукцiї, виходячи з матерiально-технiчних, економiчних можливостей, обсягiв державного замовлення, потреб ринку i необхiдностi розширення експортних поставок.
Розробляє та в установленому порядку вносить вiдповiдним органам державної виконавчої влади пропозицiї щодо забезпечення економiчної пiдтримки дiяльностi друкованих засобiв масової iнформацiї, випуск навчальної, дитячої та iншої соцiально важливої лiтератури, а також з питань фiнансової, податкової, митної полiтики держави щодо видавничої справи, преси, полiграфiї та книгорозповсюдження.
Полiтика цiнового регулювання може здiйснюватися шляхом встановлення вiдповiдної системи цiноутворення з урахуванням динамiки iнфляцiї, рiвня конкуренцiї та монополiзацiї виробництва, соцiальної полiтики.
до найпоширенiших iнструментiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi належать квоти i лiцензiї. Це нетарифнi засоби регулювання, що застосовуються майже в усiх розвинених країнах i країнах, що розвиваються.
(або iмпортна)
лiцензування у сферi електроенергетики та використання ядерної енергiї, лiцензування у сферi iнтелектуальної власностi, виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здiйснюється згiдно з законами, що регулюють вiдносини у цих сферах. Види господарської дiяльностi, крiм випадкiв, передбачених частиною другою статтi Закону про лiцензування певних видiв господарської, якi не включенi до перелiку видiв господарської дiяльностi, не пiдлягають лiцензуванню. Видавнича дiяльнiсть не потребує лiцензiї крiм виготовлення бланкiв цiнних паперiв, документiв суворої звiтностi. Видавнича дiяльнiсть регулюється законом про видавничу справу. Вiн передбачає внесення до реєстру. Вимоги до видавця зазначенi в цьому ж законi.
Лiцензiйною системою передбачається, що держава через спецiально уповноважене вiдомство видає дозвiл на здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй певними товарами, занесеними до спискiв лiцензування експорту та iмпорту. Системи лiцензування, що застосовуються в рiзних країнах, вiдзначаються великим рiзноманiттям форм i процедур.
· вiдкрита
(iндивiдуальна) — дозвiл на експорт (iмпорт) товару протягом певного промiжку часу (щонайменше один мiсяць) з визначенням його загального обсягу;
· генеральна
— вiдкритий дозвiл на експортнi (iмпортнi) операцiї щодо певного товару (товарiв) з певною країною (групою країн) протягом перiоду дiї режиму лiцензування стосовно цього товару (товарiв);
· разова
(iндивiдуальна) — разовий дозвiл, що має плановий характер i видається для здiйснення кожної операцiї конкретним суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi на перiод, не менший за необхiдний для здiйснення експортної (iмпортної) операцiї. В разовiй лiцензiї зазначаються кiлькiсть товару, що експортується (iмпортується), його вартiсть, країна походження i призначення, а в деяких випадках — ще митний пункт, через який має ввозитись (або вивозитись) товар.
Необхiднiсть лiцензування товару пояснюється багатьма внутрiшнiми обставинами. Зокрема, воно дає змогу рацiональнiше використовувати iноземну валюту, зважаючи на її недостатнiсть для iмпортування найважливiших для країни товарiв, або обмежувати експорт дефiцитної на внутрiшньому ринку продукцiї, вивезення якої загрожує пiдвищенню цiн на неї. Лiцензування полегшує вирiвнювання торговельного та платiжного балансу з тiєю чи iншою країною, особливо коли потрiбно швидко зупинити зростання зовнiшньоторговельного дефiциту, i використовується також у торговельно-полiтичних цiлях: для одержання зустрiчних поставок (на умовах взаємностi) i як засiб у вiдповiдь на дискримiнацiйнi дiї країн — торгових партнерiв.
Складним елементом лiцензування є контингентування i ввезення деяких товарiв у межах означених квот протягом невизначеного перiоду.
— це обмежений обсяг певної категорiї товарiв, який дозволено експортувати з територiї країни (або iмпортувати на територiю країни) протягом певного часу i який має натуральне або вартiсне вираження.
Глобальнi квоти
встановлюють на товар (товари) без зазначення конкретної країни (групи країн), куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується.
Груповi квоти
встановлюють на товар (товари) з зазначенням країн, куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується.
Індивiдуальнi квоти
встановлюють на товар (товари) з зазначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої вiн (вони) може iмпортуватись. Імпортнi квоти вводять з метою захисту вiтчизняних виробникiв вiд iноземної конкуренцiї та зменшення обсягiв iмпорту для полiпшення торговельного балансу. Застосування iмпортних квот дає результати, подiбнi до ефекту вiд митних тарифiв, однак iснують i певнi вiдмiнностi.
Квотування i лiцензування iмпорту впливають на державнi доходи iнакше, нiж установлення мита. Якщо мито є джерелом бюджетних надходжень, то квоти та лiцензiї становлять державний дохiд лише тодi, коли вони продаються; якщо квоти та лiцензiї розподiляються безкоштовно, виграє iмпортер; якщо iмпортнi лiцензiї продаються, держава отримує у виглядi доходу частину рiзницi мiж цiною товару на свiтовому ринку i цiною на нацiональному ринку.
через кордон.
4. Прiоритети державного регулювання полiтики у видавничiй справi України
Масштабна iнформатизацiя людської дiяльностi сприяє суспiльному розвитковi, процесам оперативного розповсюдження iнформацiї, взаємної iнтеграцiї виробництва, науки, культури й освiти. Українське книговидання є складовою частиною iнформацiйної сфери та, незважаючи на всю складнiсть та суперечливiсть розвитку, вiдiграє важливу роль у самоусвiдомленнi нацiї, формуваннi культури, духовностi та водночас є свiдченням нацiонально-культурного вiдродження українського народу.
Незважаючи на наявнiсть окремих розробок у царинi дослiдження сучасних проблем розвитку книговидання в Українi такими науковцями, як О. Афанасенко, О. Афонiн, Я. Зелiнська, Н. Сенченко, М. Тимошик, Л. Швайка та iн., низка важливих питань щодо механiзмiв державного регулювання зазначеної сфери залишається поза увагою.
Дослiдивши сучасний стан українського книговидання, можна видiлити такi основнi проблеми його розвитку
:
1. Велика кiлькiсть iмпортованої друкованої продукцiї на вiтчизняному
книжковому ринку;
2. Економiчна та фiнансова немiчнiсть суб’єктiв видавничої справи;
3. Нерозвиненiсть i безсистемнiсть книгорозповсюдження в Українi,
недостатнiсть попиту на українську книгу i тривалi строки її реалiзацiї;
Для усунення цих проблем пропонуємо такi напрями їх розв’язання:
Для реалiзацiї преваг української книги над iмпортованою друкованою продукцiєю на українському книжковому ринку потрiбно:
· створення спецiалiзованого вiдомства (органу центральної влади) з широкими повноваженнями щодо вирiшення питань, пов’язаних з органiзацiєю життєдiяльностi видавничого сектора нацiональної економiки, а також регiональних представництв цього органу в усiх областях шляхом пiдписання Президентом України указу про створення вiдповiдного органу з повноваженнями i функцiями;
з оподаткування прибутку, отримуваного з продажу книги;
книжкового iмпорту шляхом внесення змiн до Митного кодексу України;
книжок та їх статистичного облiку за допомогою внесення змiн до митного кодексу України;
· розробка Мiнiстерством економiки спiльно з Державним комiтетом телебачення i радiомовлення та Державним агентством з авторських та сумiжних прав чiтких механiзмiв щодо купiвлi авторських правна видання творiв зарубiжних авторiв в Українi та розрахункiв за них шляхом прийняття вiдповiдної постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, розробка та запровадження нових кодiв статистичного облiку i видiлення гуртового та роздрiбного продажу книжок окремим рядком iз iснуючих “виробництво полiграфiчної продукцiї” та “роздрiбний продаж книжок i паперових виробiв” за допомогою прийняття вiдповiдної постанови Кабiнету Мiнiстрiв України.
Для усунення економiчної та фiнансової немiчностi суб’єктiв видавничої справи можливi такi шляхи та засоби розв’язання:
· визначення на конкурентнiй основi з числа комерцiйних банкiв декiлькох, яким буде надано Нацiональним банком України кредитнi ресурси за зниженою облiковою ставкою для кредитування програм суб’єктiв видавничої справи, пов’язаних з пiдготовкою та друком видань освiтнього, наукового та культурного характеру, художньої лiтератури шляхом розробки Кабiнетом Мiнiстрiв України та Нацiональним банком України спiльної постанови, яка б враховувала зазначенi варiанти лiквiдацiї причин, що породжують цю проблему;
· видiлення коштiв для розвитку системної гуртової та роздрiбної книжкової торгiвлi, збiльшення розмiрiв площ та кiлькостi суб’єктiв книжкової торгiвлi по продажу вiтчизняної книги за допомогою розробки Кабiнетом Мiнiстрiв України комплексу заходiв по розвитку гуртової та роздрiбної торгiвлi українською книгою;
· розробка механiзмiв поступового переходу вiд бюджетного дотування виробника до бюджетного дотування споживача та залучення кредитних ресурсiв до виконання програм видання навчальної та соцiально значущої лiтератури за допомогою розробки проекту Закону України “Про нацiональний пiдручник”;
· звiльнення вiд оподаткування коштiв, iнвестованих з iнших сфер дiяльностi у видавничу справу, а також спонсорських внескiв на розширення асортиментної бази вiтчизняних видань. Невирiшенiсть проблеми по оподаткуванню меценатських i спонсорських коштiв, спрямованих на розвиток видавничої справи через розробку Закону України “Про меценатську та спонсорську дiяльнiсть”;
· установлення пiльгових ставок орендної плати за займанi площi та тарифiв на комунальнi послуги та послуги пошти за доставку книг шляхом ухвалення постанови Кабiнету Мiнiстрiв України “Про ставки орендної плати для суб’єктiв видавничої справи, що мають вiдносини по орендi площ у будiвлях загальнодержавної та комунальної власностi”.
Для усунення нерозвиненостi i безсистемностi книгорозповсюдження в Українi, недостатнiсть попиту на українську книгу i тривалi строки її реалiзацiї
потрiбне включення до статистичної звiтностi обласних адмiнiстрацiй iнформацiї про кiлькiсть видавництв та книжкових магазинiв, встановлення для видавництв та книготорговельних пiдприємств ставок орендної плати на рiвнi культурно-освiтнiх закладiв через ухвалення вiдповiдної постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, розробка чiткого термiнологiчного апарату щодо визначення суб’єктiв видавничої справи, технологiчних видавничих термiнiв, а також визначення видавництв, полiграфiчних та книготорговельних пiдприємств як суб’єктiв оподаткування за допомогою розробки, за дорученням Кабiнету Мiнiстрiв України внесення вiдповiдних змiн до Закону України “Про видавничу справу”.
Для розв’язання вiдсутностi програми економiчного розвитку книговидавничої справи в Українi
· збiльшити фiнансування випуску цих книг.
· звiльнення вiд оподаткування коштiв, iнвестованих з iнших сфер дiяльностi у вiтчизняне книговидання, а також спонсорських внескiв на розширення асортименту видань. Вирiшення проблеми з оподаткування меценатських i спонсорських коштiв, спрямованих на розвиток вiтчизняної книги.
· розроблення механiзмiв покращання взаємодiї i координацiї дiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування з книговидавничими органами та видавництвами щодо розвитку вiтчизняної книги.
· удосконалення механiзмiв лiцензування, патентування, квотування, сертифiкацiї та стандартизацiї української книги.
· розроблення системи фiнансового та iншого ресурсного забезпечення українського книговидання на нормативнiй основi з урахуванням специфiки регiонiв, типiв, видiв i категорiй видавництв.
· розроблення нормативiв i механiзмiв здiйснення державного фiнансування наукової дiяльностi наукових та освiтнiх органiзацiй на основi поєднання прямого фiнансування дiяльностi цих органiзацiй з цiльовим фiнансуванням конкретних наукових програм i проектiв.
та освiтянському книговиданню.
· розроблення i реалiзацiя заходiв з удосконалення диференцiйованої системи оплати всiх категорiй працiвникiв, що беруть участь у випуску вiтчизняних книг залежно вiд рiвня професiйної майстерностi i механiзму iндексування заробiтної платнi (з урахуванням оплати працi i пiльг працiвникам аналогiчних професiй в iнших державах).
Виконання запропонованої програми в повному обсязi якнайкраще сприятиме розвитку вiтчизняної книги в Українi.
Висновки
Отже, держава в сучаснiй економiцi — це пiдприємець, iнвестор, органiзатор науково-дослiдних робiт i споживач кiнцевої продукцiї. Воно безпосередньо бере участь у виробництвi, розподiлi, обмiнi i споживаннi товарiв i послуг.
уряду можна систематизувати функцiї державного регулювання. Окремi економiчнi завдання уряду мають за мету пiдтримувати функцiонування ринкової системи. У цiй сферi виокремлюють двi найважливiшi функцiї державного регулювання: забезпечення правової бази та громадського порядку,якi сприяють ефективному функцiонуванню ринкової системи, i захист конкуренцiї.
Державне регулювання економiки передбачає використання ряду методiв. Методи державного регулювання подiляються на двi групи: прямого (державнi замовлення i контракти на поставки певних видiв продукцiї, виконання робiт, правовi й адмiнiстративнi обмеження, лiцензування) i непрямого (оподаткування, регулювання цiн, митне регулювання експорту й iмпорту).
До головних iнструментiв здiйснення регулюючої функцiї держави щодо розвитку ринкових вiдносин в економiцi належить податкова система(ПДВ, оподаткування авторської винагороди, податок на експорт та iмпорт та iншi). Облiк видавничої дiяльностi має особливостi залежно вiд суб'єктiв видавничої дiяльностi, тобто вiн вiдрiзняється у видавництва, у виробника та у розповсюджувача видавничої продукцiї; мають мiсце специфiчнi витрати: авторський гонорар, цiна паперу на певне видання, реклама; прибуток визначається за кожним виданням; для видавничої дiяльностi характерними є такi дiлянки облiку, як облiк браку, давальницької сировини, поворотних вiдходiв.
Видавнича продукцiя характеризується такими параметрами: обсяг видання, формат, тираж, художньо-технiчне оформлення, розмiр винагороди авторам основного тексту, перекладачам, верстальникам, художникам.
Полiтику держави у сферi видавничої справи, правовi, економiчнi та соцiальнi гарантiї її реалiзацiї, систему соцiального захисту працiвникiв культури визначає Верховна Рада України.
державну полiтику у сферi видавничої справи, полiграфiї та книгорозповсюдження, розробляє та здiйснює заходи щодо розвитку матерiально-технiчної бази друкованих засобiв масової iнформацiї та книговидання. Основними завданнями Держкомвидаву є: реалiзацiя державної науково-технiчної, iнвестицiйної, соцiально-економiчної, кадрової полiтики, спрямованої на розвиток друкованих засобiв масової iнформацiї видавництв та книжкової справи. Функцiонування пiдприємств рiзних форм власностi приводить до конкурентної боротьби на ринках орендних, акцiонерних, приватних i державних пiдприємств. Реалiзацiя програми роздержавлення i приватизацiї дозволяє лiквiдовувати монополiзм держави на власнiсть i сприяє створенню конкурентного середовища. Тому дiяльнiсть державних пiдприємств — один з важливих аспектiв державного управлiння i регулювання в сучаснiй ринковiй економiцi. Вiн потребує особливо уважного розгляду i теоретичного осмислення.
Список
використаних джерел
1. Афанасенко О. Сучасний книжковий ринок України як об’єкт професiйного дослiдження // Вiсн. Книжкової палати. – 2004. – №3. С. 28-30.
2. Афонiн О. Хронiка пiкiруючої книги // Друкарство. – 2005. – №3. С. 12-16
4. Закон України «Про єдиний митний тариф».
5. Закон України «Про видавничу справу».
7. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Л.: Ін-т українознавства iм. І. Крип’якевича НАНУ, 2002. – 520 с.
8. Карамишев Д.
9.
Семиноженко В. Книговидання в Українi – “вiдкрита книга” // Уряд. кур’єр. – 2002. – №209
10. Сенченко М. Свiтове книговидання: випуск друкованої продукцiї в 2004 роцi в контекстi iнформацiйної безпеки // Друкарство. – 2005. – №3. С. 15-27
12. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посiбник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Наша культура i наука, 2006. – 560 с.
13. Швайка Л. Розвиток i регулювання видавничого пiдприємництва: Моногр. – Л.: Українська академiя друкарства, 2005. – 432 с.
| 
