Видатнi українськi дiячi коректури друкованого видання
В сучасному свiтi лiтератури, журналiстики, письма неможливо вже уявити сприймання тих чи iнших творiв, статей, нарисiв без грамотного ока коректора. І хоча Лiна Костенко й писала: «Життя iде, i все без коректур», але якби це стосувалося лiтературного свiту, в якому безграмотнiсть призвела би до досить трагiчних наслiдкiв, то наразi ми мали би нацiю неукiв. Тож життя iде, i все без коректур, проте коректори завжди потрiбнi!
добре злагодженого органiзму створення книжки. Коректура вiдома ще з часiв Давнього Риму. Лише уявiть яка це давня i витримана вiками наука. Коректура – ровесниця видавничої справи. Адже вiдсутнiсть професiонала справника унеможливлювало завершенiсть та досконалiсть книжки. У Давньому Римi за коректорську роботу платили в книжкових магазинах. У часи Середньовiччя люди, якi займалися виправленням помилок називалися справниками, а у часи Вiдродження цiєю справою займалися тiльки вельможi, тобто багатiї. Лише у сiмнадцятому столiттi професiя коректора остаточно вiдокремилася вiд професiї редактора. Сьогоднi у професiї коректора переважають жiнки, як i колись у Голландiї.
1 Будьте ласкавi, Тарас Григорович, заходiться читать отсю коректуру. Да завтра i повернiть, щоб завтра виправить i до цензора послать ми успiли, а в понедiлок або у вiвторок i заходимось печатать. Як прочитаєте, то i пришлiть iз хлопцем Михайла Матвiйовича в типографiю.
Так споконвiку цю справу доручали лише провiреним людям.
2. Як згадує Анна Франко, «тато, хоч усе лагiдно успокоював маму при її вiчних нападах, ходив зажурений, голова його в плечi похилилася, вiн майже весь час проводив за писанням у своїй кiмнатi. «Мене так використовують, що вже i жити не хочеться, – зiзнавався Іван Якович. – Я змушений вести коректуру чужих праць, справляти переклади на нiмецьку мову таких перекладчикiв, що й до белетристики не годяться. Не то до научних дiл… З тої працi я ослiп i оглух».
Івану Яковичу часто довiряли коректорську справу, особливо пiсля збiрки «З вершин i низин», яка була написана бездоганно.
до переробки. А коректура все-ж наче пiдганяє автора. Знов-же можна-б переробити i тут, нам самим, але це дуже делiкатна справа, можна переборщити, перегнути в другий бiк бiльше, нiж бажає автор. Краще, значить, спробуйте попереду виправити Ви самi, а там буде видно, Власне я мiг би довiрити переробку тiльки Олександру Гнатовичу, бо вiн найкраще оберiг би Вашi iнтереси, i коли б уже вiн признав потрiбним викинути який уступ, то Ви-б уже знали, що це не примхи i не боягузство, а справжня потреба. Коли Ви на це згоднi, то я можу попросити Олександра Гнатовича зробити свої поправки, ще перед посилкою коректури Вам, – збоку.
4. Аналiзуючи зовнiшнiй вигляд дитячого журналу, Б. Грiнченко зупиняється на кiлькох речах: папiр i друк, коректура, формат та iлюстрацiї. Видання для дiтей повинне бути написаним великими друкованими лiтерами i на дуже якiсному паперi.
Коректура має бути бездоганною. По-перше, тому що дорослi самi мають виконувати роботу безпомилково, якщо цього вимагають вiд дiтей. І по-друге, тому що доросла людина може здогадатися, що перед нею помилка, дитина ж, не знаючи правильного варiанта, буде вважати за правильний варiант написання саме помилку. Це може призвести до неправильного розумiння та запам'ятовування. Особливо шкiдливi помилки у вiршах, оскiльки помилка тут спотворює не тiльки змiст, а й розмiр. Дитина має читати вiршi естетично бездоганнi, щоб навчитися вiдчувати красу, аби розвивати в собi естетичний смак. Тому краще зовсiм не друкувати у журналi вiршiв, анiж друкувати поганi вiршi.
5. Усi ж ви бачили рукописи великого Льва Толстого, читали про те, як вiн працював! Скiльки вiн правив, скiльки i ним самим, i для нього кожний твiр було переписувано. А потiм iще правка в коректурi, коректура коректури, коректура в гранках. Вiд цього хiба твори Л. М. Толстого були менш художнiми? Навпаки! І хiба така кропiтка над творами робота принижує велич Толстого?
6. С. Єфремов у 1924 р. у щоденнику нотував: 6 квiтня. Дали менi в коректi перечитати частину працi Заславського про Драгоманова. Праця хороша, тон гарний i помилок мало, та й тi дрiбнi. 14 жовтня. Надто насунуло роботи. Словник, коректа Словника i «Люборацьких», кiлька статтiв книги про Левицького, на термiн дуже близький i щоденна метушня в Академiї. Просто не знаю, за що хапатись i як з усього того вискочу. 16 жовтня. Коректура й iнша робота все допiкає.
щоб дiстали грошi, але Ви наглядайте тим пильнiше на коректуру.
|
