Библиография

Библиография Змiст Вступ. 2 1. Походження термiна бiблiографiя. 3 2. Бiблiотекознавство у системi сумiжних наук. 8 Висновок. 11 Список лiтератури. 12 Вступ спiлкування). Соцiальна сутнiсть iнформацiйної дiяльностi обумовлена необхiднiстю цiлеспрямованого виробництва, поширення, зберiгання й використання iнформацiї у суспiльствi. Значення iнформацiї в сучасному суспiльствi рiзко зростає. Не випадково сучасний етап соцiально-економiчного й культурного розвитку визначають як iнформацiйний. Це пов'язане з тим, що iнформованiсть стає невiд'ємною характеристикою сучасної людини, його свiдомостi, активностi свiтогляду й дiяльностi. Володiння iнформацiєю й всiма методами, формами й методами її виробництва, поширення, зберiгання й використання - це об'єктивна необхiднiсть для кожної людини, тим бiльше фахiвця в областi iнформацiї, книжкової справи. iнформацiйного спiлкування. Не випадково книгу називають графiчною пам'яттю людства, графiчною моделлю культури. Вона й у сучасних умовах вiдiграє домiнуючу роль, особливо у системi масової iнформацiйної комунiкацiї. Зберiгає вона своє значення й у системi спецiальної, або наукової, комунiкацiї, науково-iнформацiйнiй дiяльностi, де особливо активно зараз iде впровадження новiтнiх коштiв електронно-обчислювальної технiки. У данiй роботi будуть розглянутi такi питання: «Походження термiна бiблiографiя» та « Бiблiотекознавство у системi сумiжних наук» 1. Походження термiна бiблiографiя "бiблiографiя" виникає на певному етапi становлення iнформацiйної дiяльностi, коли усвiдомлюється необхiднiсть у цiлеспрямованому розвитку цiєї найважливiшої сфери суспiльної дiяльностi, культури. У наш час ми можемо з повною визначенiстю говорити про чотири основнi перiоди в iсторiї бiблiографiї: I перiод - виникнення у Стародавнiй Грецiї бiблiографiї (V в. до н. е.) як книго писання, як працi ("бiблiографа"); II перiод - виникнення бiблiографiї ( XVII-XVIII ст.) як узагальнюючої науки про книги й книжкову справу (iнформацiйну дiяльнiсть) та як особливого лiтературного жанру; III перiод - виникнення бiблiографiї (кiнець XIX - початок XX ст.) як особливої науки книгознавчого (iнформацiйного) циклу; IV перiод (сучасний) - усвiдомлення бiблiографiї як особливої областi книжкової справи зi своєю специфiчною дисциплiною - бiблiографознавством. "бiблiографiя" у Давнiй Грецiї у V ст. до н. е. Основним значенням цього слова було "не книгоописання а переписування книг, тобто створення або поширення книги за допомогою єдиного доступного античностi способу для цього - писання або переписки" Інакше кажучи, бiблiографiя iз самого початку своєї появи позначала те, що ми тепер називаємо "книжкова справа", або ширше - "iнформацiйна дiяльнiсть". "бiблiографiя" поряд з iншими - бiблiологiя, бiблiософiя, й т. п. - стало позначати науку про книгу (книжкову справi, iнформацiйну дiяльнiсть). Як вважає К. Р. Симон, слово "бiблiографiя" могло бути або запозичене з вже наявного досвiду, або придумано заново за зразком аналогiчних назв наук (наприклад, географiя). Пальма першостi в цьому питаннi належить французьким науковцям. Саме у французькiй iнтерпретацiї бiблiографiя як наука з'явилася у Росiї на початку XIX ст. Тут варто зазначити, що росiйськi науковцi не просто запозичили основи бiблiографiчної науки, але, опираючись на свiй багатовiковий iсторичний досвiд, привнесли багато оригiнального. І доводиться тiльки шкодувати, що багато досягнень iсторiї вiтчизняної бiблiографiї або недостатньо вивченi, або просто iгноруються на догоду самостiйним, псевдонауковим побудовам. Особливе новаторство росiйської бiблiографiї виявилося в наступний третiй перiод її розвитку на початку XX в. Росiйськi бiблiографи у своїх наукових розробках iшли тепер урiвень iз захiдноєвропейськими й, виходить, усього свiту. Досить послатися на росiйську участь у роботi Мiжнародного бiблiографiчного iнституту у рюсселi, на спiвзвучнiсть iдей Н. М. Лисовского, А. М. Ловягина й Н. А. Рубакина з iдеями П. Отле (одного iз засновникiв названого iнституту). Бiльше того, росiйськi нуковцi у багатьох аспектах, особливо теоретичних, випереджали закордонних дослiдникiв. Головне з вiтчизняних досягнень розглянутого перiоду полягає у тому, що була усвiдомлена специфiчна роль бiблiографiї як дiяльностi в бiльше широкiй системi iнформацiйної дiяльностi (книжкової справи, документацiї), а бiблiографiї як науки - у системi книгознавства. Зокрема, стало зживати себе горезвiсна вiдомiсть бiблiографiї до книгописання. Особливо цьому сприяло трактування так званих видiв бiблiографiї, запропоноване Н. А. Рубакiним, а потiм Н. В. Здобновим. Методологiчно це було показано у роботах А. М. Ловягина, якi дотепер замовчуються - або нарочито, або через незнання. А вiн розвивав серед багатьох iнших наступнi двi, можна сказати, що видаються iдеї. Перша стосується визначення бiблiографiї (книгознавства) як науки про спiлкування людей, тобто про книжкову справу, iнформацiйну дiяльнiсть, комунiкацiю. Друга пов'язана з використанням i конкретизацiєю стосовно до завдань бiблiографiї такого дiалектичного методу, як сходження вiд абстрактного до конкретного. На противагу технократическому пiдходу Н. М. Лисовского ("книгопроизводство - книго А. М. Ловягин трактував iнформацiйне спiлкування як сходження, як методологiчну редукцiю вiд опису до аналiзу, а вiд нього до синтезу (згадаємо гегелiвську формулу "теза - антитезис - синтез"). Причому бiблiографiя займає тут серединне положення, тому що синтез її результатiв, пiднесення їх на загальнокультурний рiвень можливi тiльки за посередництвом методологiї бiльше загальної науки - книгознавства (або можливої тепер бiльше широкої науки про iнформацiйну дiяльнiсть). І серединне, центральне мiсце бiблiографiї тут не можна вважати випадковим, тому що iнформацiйне спiлкування - це дiалектичний процес зi зворотним зв'язком, коли, вiдповiдно до поглядiв того ж А. М. Ловягина, потрiбне постiйне пожвавлення - по собi мертвої - паперової культури, тобто впровадження на кожному дiалектичному витку iнформацiйної дiяльностi всього самого коштовного, соцiально значимого в культурно-iсторичному розвитку суспiльства. У цьому зв'язку примiтно, що П. Отле у своїх теоретичних побудовах пiшов ще далi, уважаючи бiблiографiю метанаукой стосовно документацiї, тобто системi всiх наук iнформацiйно-комунiкативного циклу. Воiстину, третiй перiод у розвитку бiблiографiї був її золотим столiттям. На жаль, ми дотепер недостатньо використовуємо його новацiї. А тим часом iдеї А. М. Ловягина й Н. А. Рубакина одержали свiй подальший розвиток у роботах М. Н. Куфаева, але i його творча спадщина належною мiрою не вивчене й не використовується. Пережитий нами сучасний, четвертий по рахунку, перiод у розвитку бiблiографiї бере свiй початок приблизно в 60-е роки, коли почалася чергова науково-технiчна революцiя, пов'язана iз впровадженням нової iнформацiйної технологiї (комп'ютеризацiї), i бурхливо формувалися такi новi науковi напрямки, як кiбернетика, теорiя iнформацiї, iнформатика, семiотика й т. д. Бiльш глибоко були обґрунтованi й новi науковi принципи, наприклад, дiяльностi й системностi. Саме вiдповiдно до принципу дiяльностi по-новому стали трактувати типову структуру й людської дiяльностi взагалi, i книжкової справи (iнформацiйної дiяльностi) зокрема, де бiблiографiя, як ми вже вiдзначали, соотносима з такого невiд'ємного складового будь-якого виду суспiльної дiяльностi, як керування, точнiше - iнформацiйне керування. "бiблiографознавство". Уперше воно було запропоновано в 1948 р. И. Г. Марковым, що, щоправда, розумiв бiблiографiю й науку про неї зайво вузько й прагматично: "Бiблiографiя - це покажчики й довiдники, якi мають своїм об'єктом книги, а бiблiографiчна наука - це теорiя створення, оформлення й використання бiблiографiчних покажчикiв". Нове позначення бiблiографiчної науки ввiйшло у ДЕРЖСТАНДАРТ 16448-70 "Бiблiографiя. Термiни й визначення", також впроваджений вперше у свiтовiй практицi. Потiм термiн "бiблiографознавство" був повторений у новiй редакцiї зазначеного нормативного документа - ДЕРЖСТАНДАРТ 7. 0-77. Але, на жаль, нова назва бiблiографiчної науки була вiдсутня в новiй редакцiї - ДЕРЖСТАНДАРТ 7. 0-84. Зате, як ми знаємо, вийшов перший вузiвський пiдручник пiд такою назвою: "Бiблiографознавство. Загальний курс". протягом всiєї її iсторiї у нашiй країнi (В. Г. Анастасевич, М. Л. Михайлов, А. Н. Соловйов). Але чомусь цьому дотепер надається мало значення, це просто не враховують у пропонованих зараз концептуальних побудовах бiблiографiї й науки про неї. Але iншої альтернативи немає. Бiльше того, саме функцiя iнформацiйного керування вiдрiзняє як минулу, так i сучасну практику бiблiографiї. Наприклад, завдання "керiвництва читанням" написанi на прапорi одного з функцiональних напрямкiв бiблiографiї - рекомендацiйної. Бiблiографiчна пiдсистема з визначальною функцiєю керування характерна, як я вже вiдзначала, для апарата традицiйної книги, бiльше того, стає специфiчною частиною сучасних автоматизованих iнформацiйних систем (АИС) – рiзного типу ИПС, БД, БЗ, ЭС, ИИ й т. п. керування. 2. Бiблiотекознавство у системi сумiжних наук Бiблiотекознавство, галузь науки, що вивчає мети, принципи, змiст, систему й форми суспiльного користування книгами. Основнi роздiли бiблiотекознавства.: загальне бiблiотекознавство., яке розглядає проблеми органiзацiї суспiльного користування книгами (мiсце й роль бiблiотеки у суспiльствi; основи органiзацiї бiблiотечної справи, принципи побудови мережi бiблiотек та їхню типiзацiю йт. д.); бiблiотечнi фонди (питання комплектування, органiзацiї й зберiгання фондiв бiблiотек, бiблiотечнi каталоги (опис та класифiкацiя творiв печатки й методика складання каталогiв, робота iз читачами (система обслуговування читачiв у бiблiотецi, форми й методи роботи з ними, керiвництво їхнiм читанням, виховання культури читання, прищеплювання навичок самоосвiтнього читання, вивчення iнтересiв та запитiв читачiв); органiзацiя роботи бiблiотеки (органiзацiя й нормування бiблiотечної працi, облiк i планування дiяльностi бiблiотеки, будiвництво й устаткування бiблiотечних будинкiв, механiзацiя й автоматизацiя бiблiотечних процесiв i iн.); iсторiя бiблiотечної справи, яка вивчає змiст, форми, методи й органiзацiю суспiльного користування книгами в умовах рiзних суспiльно-економiчних формацiй. бiблiотекознавства лежить марксистсько-ленiнське вчення про об'єктивнi закономiрностi розвитку суспiльства, теорiя В. И. Ленiна про культурну революцiю й комунiстичне виховання. Цим визначилося формування соцiалiстичного бiблiотекознавства як галузi науки, основним завданням якої є дослiдження закономiрностей розвитку бiблiотечного процесу як соцiального явища й аналiз на цiй основi нацiональних особливостей бiблiотечної справи в окремих країнах. Теоретичнi положення соцiалiстичного бiблiотекознавства розробленi радянськими науковцями у результатi узагальнення досвiду культурного будiвництва, у тому числi бiблiотечної справи, накопиченого в СРСР. Соцiалiстичне бiблiотекознавство розкриває суспiльну роль i характернi риси бiблiотеки соцiалiстичного типу; принципи й засоби пiдпорядкування бiблiотечної роботи полiтичним, господарським та культурним завданням країни; органiзацiйнi форми, шляхи диференцiацiї й методи обслуговування народу книгою з метою залучення основної маси населення до систематичного читання й користування бiблiотеками. На сучасному етапi розвитку в центрi уваги соцiалiстичного бiблiотекознавства перебувають питання природи, сутностi, змiсту й соцiальних умов формування iнтересiв читачiв; мiсця й ролi бiблiотеки в системi наукової й технiчної iнформацiї; науково-теоретичних основ єдиної системи бiблiотечного обслуговування й ряд iн. Питання бiблiотечної технiки вивчаються у зв'язку iз цiлями, завданнями й змiстом бiблiотечної роботи. У своїй науково-дослiднiй i практичнiй роботi библиотекознавцi використовують математичнi, статистичнi, соцiологiчнi й iншi методи. Особливо важливi для бiблiотечної справи науковi висновки про значення iнформацiї в сучасному суспiльствi. Перспективнi також деякi методи й технiчнi засоби iнформацiї. Для радянського бiблiотекознавства керiвне значення мали вказiвки В. И. Ленiна про бiблiотечну справу, рiшення з'їздiв Комунiстичної партiї, декрети й постанови Радянського уряду, якi визначили створення й розширення бiблiотечної мережi, удосконалювання органiзацiї й пiдвищення виховної ролi бiблiотек. У становленнi радянського Б. великi заслуги Н. К. Крупскої, яка спочатку як голова Главполiтпросвета (1920—1930), а потiм як заступник наркома по освiтi (з 1929) повсякденно керувала роботою бiблiотек. Н. К. Крупскiй належить велика роль у розвитку загальнотеоретичних основ радянської бiблiотечної справи, у першу чергу у розробцi питань специфiки радянської бiблiотеки, принципiв органiзацiї бiблiотечної справи в Радянськiй державi, принципiв керiвництва читанням, бiблiотечної роботи з дiтьми й т. д. Значний внесок у розвиток радянського бiблiотекознавства внесли науковцi 3. Н. Амбарцумян, В. В. Васильченко, Ю. В. Григор'єв, А. В. Кленiв, i iн. На сучасному етапi пiдготовка бiблiотечних кадрiв ведеться на спецiальних факультетах iнститутiв культури, у деяких унiверситетах та педагогiчних iнститутах на бiблiотечних вiддiленнях культурно-просвiтнiх училищ i в бiблiотечних технiкумах. Для буржуазного бiблiотекознавства характерно, незважаючи на безсумнiвнi досягнення в розробцi окремих проблем (питання механiзацiї й автоматизацiї бiблiотечних процесiв, розробка принципiв координацiї комплектування бiблiотечних фондiв, планування бiблiотечних будинкiв i iн.), вiдсутнiсть єдиної теоретичної концепцiї. Останнє пов'язане iз властивими буржуазному бiблiотекознавства об'єктивiстськими тенденцiями, сутнiсть яких полягає у спробах представити бiблiотеку, всупереч дiйсному положенню, як установу, яка знаходиться поза полiтикою, поза впливом iдеологiї панiвного класу, яка збирає лiтературу рiзних полiтичних напрямкiв яка надає її для користування будь-яким читачам. Висновок У бiблiографiї iснує кiлька проблем окрiм розглянутих Перш за все це: вiдсутня досить обґрунтована й переконлива наука про бiблiографiю. Хоча її вiдносна самостiйнiсть була усвiдомлена вже на початку XX ст., але дотепер множаться все новi й новi пiдходи, у основному не сумiснi мiж собою, а головне - заперечуючи необхiдну iсторичну наступнiсть, уже сформованi тенденцiї й закономiрностi. Зокрема, iсторiя росiйської дореволюцiйної бiблiографiї систематизована у працях Н. В. Здобнова а от iсторiї радянської бiблiографiї дотепер у монографiчному дослiдженнi й викладi немає. Це й веде до того, що у бiблiографiї вiдсутня необхiдна для її практики методика. Остання монографiя "Методика бiблiографiчної роботи" Е. И. Шамурина була видана в 1933 р. У результатi, навiть при наявностi державної стандартизацiї, рiвень методичного забезпечення бiблiографiчної дiяльностi дуже низький Ще одна невирiшена проблема - це система бiблiографiчної термiнологiї. Так, є спецiальний ДЕРЖСТАНДАРТ 7. 0-99, але кожна нова редакцiя його (їх було вже три) як би вирiшує цю проблему. Один приклад: у попереднiй редакцiї 1977 р. була спроба визначити основнi види бiблiографiї. У дiючiй редакцiї такий роздiл вiдсутнiй, але у назвах вiдповiдних бiблiографiчних посiбникiв колишнi термiни залишилися. Список лiтератури 1. Вяльяотс М. К. Типология научных библиотек Науч. и техн. б-ки СССР— 1979.— № 3— С. 15—22. 2. Дубаускас С. М. Возможные критерии классификации библиотек // Науч. и техн. б-ки СССР.— 1978. — № 8— С. 14—15. 3. Акилина М. И. К вопросу о классификации библиотек // Науч и техн. б-ки СССР.— 1989.— № 12.— С. 3—9. 7. Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И. М. Суслова, Л. Н. Уланова.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Книга, 1986.— 224 с— (Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина). в. Библиотековедение: Общ. курс: Учеб. для библ. фак. ин-тов культуры / К. И. Абрамов, А. Н. Ванеев, В. В. Скворцов и др. Под ред. К. И. Абрамова, Н. С. Карташова— М.: Кн. палата, 1988.— 224 с. 9. Карташов Н. С. Типология библиотек (постановка проблемы и подход к ее решению) // Сов. библиотековедение.— 1985.— № 4.— С. ;17—31. 10. Коршунов О. П. Библиографоведение. Общий курс. Учеб. для библ. фак. ин-тов культуры, ун-тов и ее; вузов — М.: Кн. палата, 1990.— 232 с.