Вступ
Актуальнiсть дослiдження зумовлена потребами соцiальної практики в Українi, зокрема необхiднiстю реформування суспiльного життя за доби глобальних трансформацiй. На цьому шляху наша держава вирiшує полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, культурнi, нацiональнi, екологiчнi та iншi проблеми.
розповсюдження споживацької свiдомостi, якi деформують ментальнiсть в Українi, насамперед, молодого поколiння.
Аналiз дослiджень i публiкацiй
Проблемам глобалiзацiї та її наслiдкам присвячено багато найсучаснiших дослiджень. Зокрема, слушно згадати монографiю “Глобалiзацiя та безпека розвитку” О. Г. Бiлоруса, Д. Г. Лук’яненка та iн. авторiв. Науковцi детально зупиняються на таких аспектах глобалiзацiї як геополiтичнi змiни сучасного середовища; глобальнi трансформацiї та безпека розвитку полiтичних, економiчних, соцiальних систем; еволюцiї мiжнародних вiдносин; спiввiднесеннi глобальних та нацiональних факторiв; проблемах глобальних трансформацiй; мiжнароднiй економiчнiй безпецi та iнших. Досить цiкавою є праця Дж. Сороса “Криза свiтового капiталiзму. Вiдкрите суспiльство в небезпецi”, у якiй розкриваються характернi особливостi соцiальної, економiчної та полiтичної ситуацiї у сучасному свiтi. Автор також зачiпає морально-етичнi аспекти домiнування економiчного порядку в сучасному свiтi, що закрiплює та поширює цiнностi прагматизму, збагачення, накопичення.
У збiрцi наукових робiт А.І. Неклесси, А. Н. Панарiна, В. Г. Хороса та iн.: “Глобальне спiвтовариство: нова система координат” автори намагаються оцiнити негативи та позитиви сучасної глобалiзацiї, спрогнозувати розвиток подiй в економiчнiй, культурнiй, полiтичнiй сферах, осмислити роль та майбутню долю пострадянських країн в епоху становлення на планетi Нового Свiтового Порядку. Особлива увага придiляється негативним наслiдкам вестернiзацiї свiту, американiзацiї культури, iнформацiйної експансiї. Отже, проблеми глобалiзацiї стають все частiше предметом дослiдження сучасних науковцiв
Постановка завдання
Сучаснi дослiдники намагаються спрогнозувати розвиток подiй в економiчнiй, полiтичнiй, культурнiй сферах, осмислити роль та майбутню долю рiзних країн в епоху становлення на планетi Нового Свiтового Порядку (НСП). Проте вже першi наслiдки цього процесу для бiльшостi населення земної кулi виявились негативними. Зокрема, зростає вiдчуження мiж людьми. К. Маркс розглядав сутнiсть вiдчуження як втрату людиною деякого змiсту, без якого вона стає нещасливою. Вiдчуження частково є економiчною категорiєю, оскiльки за вiдносинами виробництва воно приховує вiдносини мiж людьми. Це процес, у якому вiд людей як членiв тих чи тих класiв i суспiльних груп вiддiляються їх сили, здiбностi, дiяльнiсть i її результати. Останнi набувають вiдносної самостiйностi i опановують суб’єктами, завдаючи їм руйнiвного впливу. Проте сучасне вiдчуження перетворюється iз переважно економiко-полiтичного явища на комплексну проблему, у якiй тiсно переплетенi економiчнi, полiтичнi, антропологiчнi, культурнi, iнформацiйнi, релiгiйнi, психологiчнi та iншi аспекти. Ігнорування будь-якого iз них може призвести до неадекватного розумiння сутностi процесiв, що вiдбуваються в сучасному свiтi. Ця коротка стаття не претендує на остаточну iстину. Її мета полягає в тому, щоб проаналiзувати сучаснi негативнi наслiдки глобальних трансформацiй.
мiжнародний глобалiзацiя трансформацiя
капiталом, кримiналiзацiя мiжнацiональної економiчної дiяльностi. Наприклад, впадає в око, що США свiдомо тримають астрономiчний (кiлька сотень мiльярдiв доларiв на рiк) торговий дефiцит. Насправдi, це означає, що вони за свої паперовi долари (або ж ще електроннi) отримують доступ до реальних товарiв iнших країн, насамперед, їх обмежених сировинних запасiв.
Сучасна глобалiзацiя характеризується трансформацiєю суспiльних iнститутiв, змiною усього соцiального та культурного середовища. Пiд прикриттям iдеологiї “лiбералiзму” (претендуючи на унiверсалiзм, вiн заперечує цiннiсть нацiональних культур) вiдбувається полiтичний пресинг бiльшостi країн. Крiм того, свiтовi лiдери на чолi зi США активно впроваджують у масштабах усiєї земної кулi власнi соцiально-культурнi моделi, що заснованi на споживацькому свiтоглядi. Надавши економiчну могутнiсть країнам капiталiстичного Заходу, науково-технiчний прогрес (НТП) сприяє поширенню їх полiтично-духовного тотального диктату по всiй планетi. Сучаснi комунiкацiйнi технологiї посилюють владу мiжнародних бюрократичних органiзацiй, що вiдстоюють економiчнi та полiтичнi iнтереси країн-гегемонiв. Мова йде про сучасну форму технологiчного вiдчуження: iнформацiйно-технiчний неоколонiалiзм.
Науково-технiчний прогрес сприяв iнтенсифiкацiї мiжнародних зв’язкiв та глобалiзацiї суспiльних процесiв i явищ. Вiйськова й економiчна мiць сучасних країн-лiдерiв значною мiрою базується на їх технiко-iнформацiйнiй могутностi. Завдяки прогресуючим можливостям сучасної технiки, мас-медiйнi та комунiкативнi засоби стають головними факторами, що впливають на створення структурованого свiтового спiвтовариства, i задають напрямок суспiльним, полiтичним, економiчним, культурним процесам на Землi.
Виробництво iнтелектуального продукту й нових технологiй стає все бiльш прибутковим i монополiзується країнами “золотого мiльярду”. Розвиненi країни сьогоднi виступають постачальниками якiсно нового необмеженого ресурсу – iнформацiї та знань, отримуючи за свiдомо заниженою вартiстю обмеженi матерiальнi ресурси iз країн свiтової периферiї. Такий розподiл працi спричинює новий механiзм формування i розподiлу багатства. Насамперед, зростає значення людського фактора. Стрiмкий прогрес нових технологiй призвiв до того, що головним фактором виробництва в розвинутих країнах стали здiбностi та знання робiтникiв. В iнформацiйних суспiльствах панує конкуренцiя знань та iнформацiї, така ж жорстка, як i конкуренцiя власностi. Власники гiгантiв матерiального виробництва, якi ще декiлька десятилiть тому домiнували в суспiльствi, сьогоднi стають все бiльш залежними вiд власникiв засобiв масової iнформацiї. Останнi починають встановлювати контроль над промисловими iмперiями як всерединi своїх країн, так i в усьому свiтi.
Виникла нова форма вiдчуження: iнтелектуально-технологiчна. Мова йде про те, що нове, iнформацiйне суспiльство надає рiзнi можливостi розвитку на основi обмежень доступу до комп’ютерних технологiй. Існують та паралельно розвиваються двi системи комунiкацiй. Одна – для освiчених та забезпечених сучасними комунiкативними засобами, iнша – для тих, у кого таких засобiв немає. Такий розподiл вiдбувається як на рiвнi окремих країн, так i у свiтовому масштабi. “Бiльше 840 млн. людей на Землi неграмотнi, а розвиненi країни переходять до всезагальної вищої професiйної освiти” [2, с. 138]. У серединi розвинених країн зростають новi класовi суперечностi мiж класом iнтелектуалiв (“бiлими комiрцями”) та рештою населення, яка має обмежений доступ до iнформацiї (“синiми комiрцями”). Ця обставина є одним iз витокiв антиглобалiстських настроїв у захiдному свiтi.
Загострюється мiждержавна економiчна конкуренцiя, що ще бiльш посилює економiчну асиметрiю у взаємозалежностi найбiльш розвинених та найменш розвинених країн. Інакше кажучи, менш розвиненi країни стають чим далi, тим бiльш залежними вiд багатих країн. У ходi глобалiзацiї технологiчне вiдчуження породжує свiтовий розподiл працi. У теперiшньому свiтi мають мiсце такi негативнi явища, як нерiвнiсть економiчного розвитку держав i монополiзацiя контролю за свiтовими ресурсами. Останнiй заснований на глобальних диспаритетах у розподiлi свiтових матерiальних i iнтелектуальних ресурсiв й вiдповiдному iєрархiчному розподiлi країн за полiтичним, економiчним, культурним рiвнем. Країни, що не здатнi вписатися в iнформацiйне господарство, стають зайвим елементом у свiтовому масштабi – країнами-маргiналами, населення яких (насамперед, бiльшостi країн Африки й Азiї) складає справжнiй пролетарiат сучасностi, про революцiйний потенцiал якого писали ще неомарксисти, зокрема Г. Маркузе. Якщо за часи К. Маркса вiдчуження мiж капiталiстами i найманими робiтниками зумовлювалось суспiльним розподiлом працi всерединi окремих країн, то в результатi розподiлу працi на мiжнародному рiвнi, суспiльства розвинених країн самi перетворились на аналоги марксiвських панiвних класiв, оскiльки займають привiлейоване мiсце в системi глобального виробництва i, вiдповiдно, отримують бiльшу винагороду i кращу частину виробленого продукту. У свою чергу, економiчне вiдчуження призводить до поглиблення мiжнацiонального, мiжкультурного i мiжрелiгiйного вiдчуження, яке iнодi виливається в антагонiстичнi форми, зокрема тероризм. Навiть економiки ряду країн Європейського регiону (у тому числi й України), втрачають мiжнародну конкурентну спроможнiсть, оскiльки держави не мають можливостi захистити нацiональних виробникiв.
країн бiднiють, деградують, зростає вплив кримiнальних органiзацiй” [1, с. 53]. Кримiналiзацiя господарчо-фiнансової дiяльностi вiдбувається на тлi недосконалої правової бази щодо захисту нацiональних економiк вiд транснацiональної економiчної дiяльностi, анонiмностi iнформацiйних коридорiв, iнтенсивного розвитку транснацiональної органiзованої злочинностi. Країни “голодного мiльярду” дiють як система деструктивної параекономiки, що є синтезом кримiнальної економiки та тiньової економiки, у ходi якого поглинаються ресурси зовнiшнього свiту. Така антицивiлiзацiя поступово зростає i поширює регресивнi процеси на зони стабiльностi, що створює реальну загрозу впорядкованому свiту. Свiтовий андеграунд розповсюджує антисоцiальнiсть через рiзнi канали: зброю, тероризм, наркотики, “живий товар” тощо. У такiй ситуацiї розвиненi країни (насамперед, США) намагаються виконати функцiю свiтового полiцейського. Але їх спроби введення бiльш жорсткого контролю часто призводять до ще бiльшої дестабiлiзацiї (Колумбiя, Сомалi, Руанда, Лiберiя, Афганiстан, Ірак та iншi).
У полiтичнiй сферi iнтеграцiя за принципом “силового глобалiзму” спричиняє “демократичний дефiцит” у взаємовiдносинах мiжнародних органiзацiй та нацiональних урядiв. Очевидною стає загроза суверенiтету, полiтичнiй безпецi нацiональних держав. У правовiй сферi спостерiгається тенденцiя до кримiналiзацiї господарської дiяльностi у результатi недосконалостi правової бази мiжнародної економiчної дiяльностi, передусiм, транснацiональних корпорацiй. Дискримiнацiйна полiтика країн “золотого мiльярду” виправдовується правовими регулятивами та iдеологiчними засобами.
Диспаритети глобальної iнтеграцiї виявляються також у рiвнi розвитку освiти та iнформацiйної сфери. Вiдбувається вiдставання абсолютної бiльшостi країн, що розвиваються, вiд розвинених країн у використаннi новiтнiх засобiв iнформацiї. Країни, що монопольно володiють високими технологiями, впроваджують полiтику уповiльнення й обмеження НТП у країнах, що такими технологiями не володiють. У повнiй мiрi таку дискримiнацiйну полiтику вiдчуває й Україна.
Перехiд вiд бiполярного до монополярного свiту актуалiзує проблему цивiлiзацiйного диктату. Захiдна культура поширюється на весь свiт, а iншi культури фактично самоiзолюються. Цивiлiзацiйний тиск, культурнi деформацiї обертаються втратою традицiйних цiнностей, нацiональної iдентичностi та солiдарностi, руйнацiєю звичних етичних iмперативiв i господарських традицiй. Вiдповiдно, пiдвищується вразливiсть незахiдного суспiльства щодо зовнiшньої iнформацiйної та iнтелектуальної експансiї. Очевидним стає нееквiвалентний обмiн iнформацiєю мiж свiтовим центром (Заходом) та периферiєю, а оскiльки будь-який нееквiвалентний обмiн є експлуатацiєю, то можна зробити висновок про культурну й iнформацiйно-iнтелектуальну експлуатацiю Заходом усього iншого свiту.
моральних орiєнтирiв i справжнього сенсу життя. Духовнi вимiри буття: любов, релiгiя, краса, добро – набувають кiлькiсних характеристик i перетворюються на продукти споживання. Цiнностi прагматизму, iндивiдуалiзму, гедонiзму вiдбиваються в системi освiти i науки. Навiть такi “апостоли” захiдного лiбералiзму, як Дж. Сорос, вбачають у даних явищах загрозу i вважають, що iз ними необхiдно нещадно боротися [2, с. 145]. Прагнення матерiального збагачення, агресивнiсть, iндивiдуалiзм й егоїзм поступово стають звичними характеристиками пересiчних громадян навiть у незахiдних країнах. Конфлiкт цiнностей мiж сучасною захiдною (гедонiстською) та схiдною (традицiоналiстською) культурами є однiєю з головних причин мiжнацiонального вiдчуження.
Спiльнiсть природно-клiматичних умов проживання, перебiгу головних подiй iсторiї, характеру виробничої дiяльностi, мови формують особливостi психологiї (“нацiональний характер”), етнiчну мораль, сукупнiсть традицiйних цiнностей, норм, правил, вимог, покликаних регулювати вчинки, дiяльнiсть як окремих iндивiдiв, так i суспiльства у цiлому. Засвоєння цих норм сприяє формуванню в окремих iндивiдiв адекватних уявлень про свiт. Оскiльки етнос є складною культурною, iсторичною, антропологiчною конструкцiєю, то будь-яке втручання в неї, а тим бiльше нехтування й унiфiкацiя культурної мозаїчностi антропосфери приховує загрозу для життя всього людства. Населення периферiйних країн (особливо суспiльна елiта) послiдовно вiдокремлюється вiд мiсцевих iнтересiв, норм та традицiй. Дискредитацiя духовних i культурних принципiв та святинь народiв по сутi стає технологiєю їх духовного знищення. У ходi глобальних трансформацiй розбiжностi мiж країнами, народами й етнiчними групами нiвелюються, що призводить до зниження розмаїття свiтового спiвтовариства як системи. Спрощення системи, як правило, призводить до її деградацiї i, вiдповiдно, знижує її життєздатнiсть.
диктат-монолог Заходу. Цю кризу не здатна зафiксувати споживацька свiдомiсть. Аксiологiчна криза полягає в поширеннi споживацьких цiнностей i формуваннi споживацького свiтогляду. Гносеологiчна криза сьогодення виявляється в нездатностi особистостi з вестернiзованою свiдомiстю адекватно зрозумiти й вiдповiдно вiдреагувати на складнi реалiї глобальних свiтових трансформацiй.
(збочених) потреб, надаючи їх розповсюдженню глобального характеру, використовуючи для цього новiтню технiку й технологiю (наочним прикладом може слугувати розповсюдження порнографiї через Інтернет). Глобалiзм атакує свiдомiсть псевдокультурною продукцiєю захiдної вiдеоiндустрiї та шоубiзнесу. Остання розрахована на первинний (дорефлексивний, iнстинктивний) рiвень сприйняття примiтивної, естетично нерозвиненої людини, формує в неї специфiчнi зразки поведiнки i стиль життя. Некритичне сприйняття творiв масової культури справляє деморалiзуючий вплив на свiдомiсть, породжує людину маси, провiдними характеристиками якої є вiдсутнiсть глибоких iнтересiв, нерозвинена емоцiйна сфера i якiй властивi водночас як агресивнiсть (прагнення домiнувати будь-якою цiною), так i конформiзм (прагнення бути таким, як усi). Така людина легко пiддається манiпулюванню.
за фамiльярнiстю, образнiстю, безпосереднiстю, цiкавiстю. Пiзнання свiту перетворюється на сприймання змонтованого образу, який постiйно повторюється в загальному використаннi: кожна рiч одразу ж впiзнається та ототожнюється зi своєю функцiєю. Судження набувають форми наказiв, вони скорiше спонукають, нiж констатують. Комунiкацiя чинить авторитарний тиск на iндивiда, перманентно наказуючи дiяти таким чи iншим способом.
Вiдбувається iстотне скорочення мовних форм, що призводить до скорочення форм мислення. Унiфiкована, функцiональна мова є антикритичною. Мова мас-медiа антиiсторична, тому що багато iсторичних понять заради кращого їх функцiонування визначенi за допомогою нових якостей, смислiв, образiв. Людина навчається забувати i живе у свiтi, де не iснує незрозумiлого, за кожною рiччю та обличчям впiзнаються вже баченi образи, вiд яких очiкують лише певної дiї. Можна назвати цей процес фальсифiкацiєю, яка означає перетворення неправди в соцiально визнану “iстину”.
що люди починають мислити i жити у вигiдному для манiпуляторiв напрямку. Масова культура набуває ознак мозаїчностi. Для бiльшої частини суспiльства культура – продукт впливу засобiв масової комунiкацiї на соцiальне поле, яке вони насичують величезною кiлькiстю повiдомлень.
свiдомiсть стають формами, у якi виливається вiдчуження.
ЗМІ перетворюються на ЗММ (засоби масової манiпуляцiї), а їх володарi-манiпулятори, створюючи та втiлюючи новi цiннiснi настанови й орiєнтацiї, формують якiсно нову свiдомiсть суспiльства. Постає загроза втрати елiтою вiдчуття реальностi, оскiльки зростає прiрва мiж iдеями та уявленнями, що визрiли у серединi суспiльства, та картиною свiту, що нав’язується манiпуляторами. Отже, з одного боку, навколишнiй свiт манiпулятори розглядають як додаток до свого “Я” i вживають будь-якi заходи для того, щоб стати першими у свiтi, а, з другого боку, iнформацiйний авторитаризм, надаючи окремим соцiальним групам безпрецедентну владу, загрожує нав’язуванням цiлому свiту утопiчних, фантасмагоричних образiв i моделей поведiнки, що породжуються вiдчуженим вiд свiту iнтелектом.
Панування, що ґрунтується на управлiннi свiдомiстю, стає непереборним, оскiльки є непомiтним i всюдисущим. Окремий iндивiд виступає в ролi соцiально скерованого споживача матерiальних та духовних благ, яким надається важлива функцiя соцiальних орiєнтирiв: вони перетворюються на агентiв соцiального управлiння. Існує загроза того, що технологiчний розвиток призведе до встановлення тоталiтарної держави, у якiй людина втратить свою iндивiдуальнiсть, перетворившись на один iз гвинтикiв величезного механiзму. Панування проникає у свiдомiсть кожної людини, нав’язуючи iндивiдовi спектр визначених ЗММ “хибних” потреб i перетворюючи всiх членiв суспiльства на функцiонерiв. Бiльшiсть потреб належить до категорiї хибних. Механiзм соцiального контролю стає дуже простим: спочатку створити певнi потреби, а потiм надати задоволення, щоб кожний вiдчував себе щасливим. Проте, не зважаючи на масове задоволення i навiть щастя, це – штучнi потреби, якi мають суспiльний змiст та функцiї i визначаються зовнiшнiми силами, контроль над якими недоступний iндивiдовi. Вони є продуктами суспiльства, iнтереси якого вимагають пригнiчення. Життєдiяльнiсть на основi хибних потреб є формою вiдчуженого буття цивiлiзованої людини.
Панування поширилось на свiдомiсть кожної людини, дiбравши риси тотального панування на iндивiдуальному рiвнi, воно не зустрiчає спротиву, оскiльки стає непомiтним. Функцiонери не здатнi протистояти власнiй експлуатацiї та духовному закрiпаченню. ЗМІ стають iнструментом створення матерiальних та iнтелектуальних потреб та надають їх розповсюдженню та закрiпленню глобального, тотального характеру, використовуючи новiтню технiку та технологiю, можливостi масового виробництва однорiдних думок засобами масової iнформацiї. Нова iдеологiя несе iз собою могутнє технологiчне панування, бо новi форми контролю та управлiння дiють тотально та непомiтно, стверджуючи та уособлюючи собою процес вiдчуження. Сучасна глобалiзацiя характеризується, насамперед, трансформацiєю суспiльних iнститутiв, змiною усього соцiального та культурного середовища. Одним з негативних проявiв iнформацiйно–технiчної глобалiзацiї є масоване поширення свiтоглядних настанов “лiбералiзму” та полiтичний пресинг життєдiяльностi бiльшостi країн.
моралi. Вразливiсть незахiдного свiту щодо соцiокультурних iнновацiй загрожує зниженням культурного розмаїття людства (свiтовою унiфiкацiєю). Негативнi наслiдки духовного колапсу набувають глобального розповсюдження. Щоб зберегти себе, людство вимагає змiни духовної основи сучасної цивiлiзацiї (змiни системи цiнностей, що заснованi на споживацькiй моралi), пошуку нових принципiв життєустрою. Подолання вiдчуження свiдомостi, створення iмунiтету проти iнтелектуальної, iнформацiйної експансiї Заходу стає нагальною потребою i для України.
В умовах глобальної iнтеграцiї держав у свiтове спiвтовариство постає питання про оптимальну економiко-полiтичну модель майбутнього розвитку України. За умови глобалiзацiї сучасного свiту та розпаду соцiалiстичної системи, оптимальною задля ефективного подолання проблем людства вважається шлях конвергенцiї, спосiб поєднання лiбералiзацiї i протекцiонiзму, державного i ринкового регулювання, демократiї i сильної влади, здатної забезпечити права людини i верховенство закону, поєднати глобальне мислення та нацiональнi iнтереси. Тому, на нашу думку, оптимальним сценарiєм розвитку України може бути той, що базується на цiнностях ринкової економiки, рiвних правах перед законом усiх громадян, на iдеї справедливої держави, створеної для захисту iнтересiв усiх громадян незалежно їх вiд етнiчної, расової, полiтичної приналежностi i соцiального статусу. Отже, рiзноплановi соцiальнi системи асимiлюються за допомогою лiбералiзацiї економiчного життя та полiтично-культурного плюралiзму.
новiтнiх технологiй масових комунiкацiй. Особистiсними вимiрами вiдчуження в глобальному просторi стають деiндивiдуалiзацiя, психiчна деструкцiя, спрощення i прагматизацiя сприйняття, мислення та поведiнки.
На даному етапi розвитку цивiлiзацiї актуалiзується як технологiчне вiдчуження – вiдчуження людини вiд досягнень науки та технiки, однонаправленiсть НТП, що не спiввiдноситься iз моральними орiєнтацiями та загальнолюдськими цiнностями – з одного боку, так i полiтичне вiдчуження, яке полягає у вiдмежуваннi народних мас вiд реальних полiтичних подiй, у прийняттi полiтичними лiдерами невиважених рiшень, що заснованi на особистих амбiцiях та якi загострюють внутрiшнi проблеми та мiжнароднi вiдносини. Здругого боку вiдчуження стає провiдною характеристикою протирiч, що характеризує людську дiяльнiсть у системi соцiальних iнститутiв.
Отже, окреслення причин кризових явищ глобалiзацiї надає можливiсть майбутнього бiльш докладного дослiдження ряду сучасних процесiв i явищ, пов’язаних з глобальними трансформацiями i встановленням Нового Свiтового Порядку на Землi. Отриманi результати сприяють подальшому розробленню цiлiсної антикризової концепцiї сучасностi.
Глобальные трансформации и стратегии развития // Белорус О. Г., Лукьяненко Д. Г. и др. // Под ред. Белоруса О. Г. – К.: Орияне, 2000. – 424 с.
|
