Зовнiшня полiтика Росiї
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Роль Росiї у свiтовiй спiльнотi
1. 1 Природно-ресурсний потенцiал
1. 2 Вiйськово-полiтичний потенцiал
1. 3 Економiчний потенцiал
Роздiл 2. Зовнiшня полiтика Росiї
Роздiл 3. Участь Росiї у мiжнародних органiзацiях
3. 2 Спiвдружнiсть незалежних держав
3. 3 Спiвробiтництво Росiї з мiжнародними органiзацiями
3. 4 Росiя та провiднi мiжнароднi клуби
Використанi джерела
Вступ
Тема мiсця Росiї у свiтовiй полiтицi не втрачає своєї актуальностi у сучасному сьогоденнi. Актуальнiсть обраної теми полягає у поставаннi питання про роль Росiйської Федерацiї у свiтовому спiвтовариствi, яка постiйно зростає завдяки високим позицiям Росiї у свiтовому масштабi. РФ має багато передумов вважатися однiєю з найвпливовiших країн свiту. Саме тому питання про її мiсце у свiтовiй полiтицi є цiкавим та корисним для розглядання.
Мета дослiдження полягає у визначеннi чинникiв, якi обумовлюють зростання ролi Росiї у свiтi та свiтовiй полiтицi, а також у визначеннi стану мiжнародних вiдносин Росiї та її участi у мiжнародних органiзацiях, клубах та об’єднаннях.
Завдання:
- розглянути напрямки зовнiшньої полiтики Росiї;
- розглянути участь Росiї у мiжнародних органiзацiях, клубах та об’єднаннях;
зарахував її у вiсiмку провiдних країн свiту. Поряд з геополiтичним положенням i наявнiстю ядерної зброї до основних вiдзнак, якi дозволяють в сучасних умовах вважати Росiю великою державою, належать її потенцiйнi можливостi у сферi демографiї, ресурсному забезпеченнi, високому науково-технiчному потенцiалi тощо.
Природно, що Захiд в цiлому та США зокрема зацiкавленi в подальшому ослабленнi Росiї. Одночасно Захiд не може не свiдомлювати того, що РФ самим своїм iснуванням забезпечує необхiдний баланс сил, вiдiграючи тим самим позитивну геополiтичну роль на свiтовiй аренi. Збереження цiєї ролi Росiї є одним з головних засобiв застереження сповзання Європи, а також свiту в цiлому до геополiтичного хаосу. Ось чому основнi промислово розвиненi країни Європи й Азiї,а також США насправдi мають бути зацiкавленi не тiльки в тому, щоб забезпечити i змiцнити територiальну цiлiснiсть РФ, але й у вiдродженнi сильної Росiї, спроможної проводити у спiвробiтництвi з ними впливову як європейську, так i азiйську полiтику.
Очевидно, Росiя сама має визначати своє мiсце i роль у свiтовiй полiтицi, усвiдомлювати свої нацiональнi iнтереси в зовнiшньополiтичному вимiрi, бо вона має на це достатньо прав та амбiцiй.
Роздiл 1. Роль Росiї у свiтовiй спiльнотi
При визначеннi мiсця i ролi Росiї у свiтовому спiвтовариствi i в свiтовiй полiтицi важливо враховувати основнi тенденцiї, що дiють в сучасному свiтi:
1. Змiцнення економiчних i полiтичних позицiй значного числа держав та їх iнтеграцiйних об'єднань, розвиток глобалiзацiї, формування багатополярного свiту. При цьому все бiльш значну роль вiдiграють економiчнi, полiтичнi, науково-технiчнi, екологiчнi та iнформацiйнi фактори.
вирiшення ключових проблем свiтової полiтики.
3. Зростання конкурентної боротьби у свiтi за перерозподiл i контроль над сировинними ресурсами планети, прагнення ряду держав посилити свiй вплив на свiтову полiтику, в тому числi шляхом створення зброї масового знищення.
Всi цi процеси не можуть обiйти стороною Росiю - найбiльшу державу свiту, яка завжди грала величезну роль у свiтовiй полiтицi. Цьому сприяє її полiтичний, економiчний, природно-ресурсний i вiйськовий потенцiал.
1. 1 Природно-ресурсний потенцiал
Росiя має велику рiзноманiтнiсть природних умов i багатi природнi ресурси.
урану, родовища залiзних та марганцевих руд, поклади руд кольорових металiв, кам’яної та калiйної солi, фосфоритiв i апатитiв. Також країна вiдома своїми покладами азбесту,алмазiв, рiзноманiтних будiвельних матерiалiв.
Важливим чинником, який посилює вплив Росiї у свiтi є її паливно-енергетичний потенцiал. Видобуток нафти та територiї РФ у 2009 роцi склав 9,932,000 барелiв на день (1 мiсце у свiтi). [1]
Сьогоднi паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є одним з найважливiших виробничих комплексiв росiйської економiки. На його частку припадає близько чвертi виробництва валового внутрiшнього продукту, третини обсягу промислового виробництва, близько половини доходiв федерального бюджету, експорту та валютних надходжень країни.
так i СНД.
Поставки нафти на ринок Азiатсько-Тихоокеанського регiону поступово ростуть. На цьому ринку переважають поставки нафти в Китай, вони ж забезпечують i основний прирiст. На американському ринку основним споживачем росiйської нафти є США, але цi поставки не вiдiграють помiтної ролi.
У майбутньому головним ринком збуту нафти для Росiї залишиться Європа. Росiя буде забезпечувати необхiдний рiвень зростання поставок нафти в Європу, але при цьому за рахунок досить iнтенсивного зростання видобутку нафти планується i змiцнення позицiй Росiї на ринках АТР i США. [2]
У полiтичному планi Росiя виступає державою з багатовекторними глобальними iнтересами i загальновизнаним мiжнародним авторитетом. Являючись постiйним членом Ради Безпеки (РБ) ООН, представником iнших впливових мiжнародних органiзацiй, вона бере активну участь у розвитку та змiцненнi на демократичнiй основi спiвдружностi нацiй, реформуваннi моделi мiжнародних вiдносин у вiдповiдностi до нових полiтичних реалiй.
країн, насамперед у сферi вирiшення глобальних проблем, боротьби з новими викликами i загрозами нацiональнiй i мiжнароднiй безпецi. У той же час багато фактiв та подiї мiжнародної полiтики в новому тисячолiттi свiдчать, що на вiдмiну вiд 90-х рокiв XX столiття Росiя прагне вiдстоювати свої iнтереси, вибудовувати свою лiнiю поведiнки, яка, як показує ситуацiя з Афганiстаном, Іраком, Іраном i т. д., бiльш реалiстична i продумана. Все це не виключає зiткнення iнтересiв, протиборства мiж двома державами i свiдчить про зростання потужностi Росiї i зростаннi проблем у США з встановленням однополярного свiту.
У своєму прагненнi до багатополярного свiту Росiя не самотня i знаходить все бiльше пiдтримки серед провiдних країн Європи, що зумовило одну з полiтичних причин посилення її популярностi в європейському спiвтовариствi. Бiльше того, участь i позицiя Росiї в рiзних європейських форумах посилює значимiсть всiєї Європи в глобальних процесах.
Паралельно з розвитком нових вiдносин з країнами Заходу, Росiя активiзувала свої вiдносини з країнами Сходу. Вона прагне повернути собi колишнiй авторитет i будувати взаємовигiднi вiдносини з найбiльшими державами цього регiону. Також ряд країн Азiї потребує полiтичної та економiчної пiдтримки Росiї, що посилює їх мiжнародний статуї. Наприклад, за останнi 15 рокiв тiльки мiж Росiєю та КНР пiдписано понад 180 угод. У 2006 р. в Китаї пройшов Рiк Росiї, а 2007 рiк оголошений Роком Китаю в Росiї.
Росiя як євразiйська держава об'єктивно претендує на найважливiше мiсце геополiтичного моста i роль активного гравця i посередника у вiдносинах мiж країнами Заходу i Сходу. Бiльш того, в останнi роки характерною рисою активностi росiйської дипломатiї став iнтенсивний розвиток спiвробiтництва з країнами Азiатсько-Тихоокеанського регiону, Перської затоки, Латинської Америки, Пiвденної Африки, якi традицiйно вважалися сферою американських iнтересiв.
Статус Росiї у свiтовому спiвтовариствi проявляється також через її мiсце i роль в СНД. Ставши правонаступницею колишнього Радянського Союзу, Росiя фактично поклала на себе вiдповiдальнiсть за майбутнє пострадянського простору, забезпечення країнам СНД полiтичної та економiчної пiдтримки. Завдяки своїм потенцiалу i авторитету, вона стала консолiдуючою силою для бiльшостi колишнiх союзних республiк, активно протидiючи спробам всерединi i ззовнi розколоти Спiвдружнiсть. У складних умовах Росiя не раз ставала гарантом стабiлiзацiї обстановки на пострадянському просторi. Вона виступає iнiцiатором вдосконалення моделi СНД з кiнцевою метою створення оптимальної вiйськово-полiтичної та економiчної системи, яка повинна забезпечити ефективний розвиток кожного з її учасникiв. [3]
Росiя виступає за створення такої системи мiжнародних вiдносин, в якiй значення вiйськової сили буде мiнiмiзовано та її функцiї зведенi до задачi стримування збройних конфлiктiв. Однак з урахуванням об'єктивно iснуючих тенденцiй у системi мiжнародних вiдносин Росiя змушена корегувати своє бачення ролi та мiсця вiйськової полiтики. Наявнiсть у Росiї сучасних i ефективних Збройних сил стає однiєю з умов її успiшної i безболiсної iнтеграцiї у систему свiтової полiтики.
На 5 березня 2010 року в ЗС РФ перебуває 1 млн. осiб (5-е мiсце в свiтi). З бюджету на потреби армiї було видiлено 40,3 млрд доларiв. [4]
До складу ЗС Росiї входять сухопутнi вiйська, вiйськово-повiтрянi сили, вiйськово-морський флот, а також такi окремi роди вiйськ як космiчнi та повiтрянодесантнi вiйська; центральнi органи вiйськового управлiння, об'єднання, вiйськовi частини та органiзацiї, якi входять у види i роди вiйськ Збройних Сил Росiйської Федерацiї, у Тил Збройних Сил Росiйської Федерацiї та у вiйська, що не входять у види i роди вiйськ Збройних Сил Росiйської Федерацiї; налiчують близько мiльйона чоловiк особового складу, вiдрiзняються наявнiстю великої арсеналу ядерної зброї i добре розвиненою системою засобiв її доставки до цiлей. [5]
Станом на липень 2010 р. у складi стратегiчних сил Росiї знаходилося 605 стратегiчних носiїв, здатних нести 2667 ядерних боєзаряди.
У складi Ракетних вiйськ стратегiчного призначення знаходиться 369 ракетних комплексiв, здатних нести 1247 ядернi боєзаряди. В даний час на озброєннi РВСН перебувають 128 ракет, з яких важких 58, 171 рухливий ґрунтовий комплекс, 49 комплексiв шахтного базування, 18 мобiльних комплексiв i три мобiльнi комплекси з ракетою.
У складi Вiйськово-морського флоту знаходиться 12 стратегiчних ракетоносцiв, якi оснащенi балiстичними ракетами.
У складi космiчного ешелону системи раннього попередження в даний час працюють три супутники на високоелiптичних орбiтах. [6]
1. 3 Економiчний потенцiал
Полiтична значущiсть Росiї пiдкрiплена її економiчним потенцiалом, що особливо важливо в умовах глобалiзацiї. Росiйськi простори i природнi багатства завжди привертали погляди багатьох країн.
економiки. Вона є одним зi свiтових лiдерiв у видобутку та експортi корисних копалин, особливо в енергетичному секторi. Це дозволяє Росiї традицiйно впливати на економiку та безпеку Європи, а останнiм часом значно активiзувати свою енергетичну роль i в "схiдному" векторi полiтики.
Мiсце Росiї як провiдного постачальника стабiльною i дешевої енергiї на значну частину Євразiйського ринку посилюється ключовою роллю Росiї у формуваннi єдиної європейської енергетичної стратегiї. Вже сьогоднi Нiмеччина забезпечує свої потреби росiйським газом на 42%, Італiя - на 32%, Францiя - на 30%, Австрiя - на 75%, а в цiлому його отримує кожен четвертий європейський споживач. Передбачається, що тiльки за 15 найближчих рокiв обсяг загальних поставок газу до ЄС буде подвоєний. Така ж ситуацiя характерна i для iнших видiв енергетичної сировини.
В умовах жорсткої мiжнародної конкуренцiї економiчний розвиток країни буде визначатися головним чином її науковими i технологiчними можливостями. У спiвпрацi з державами свiту, що динамiчно розвиваються, Росiя має всi можливостi найкращим чином реалiзувати себе в таких високотехнологiчних сферах, як сучасна енергетика, комунiкацiї, космос, атомне машинобудування, авiабудування тощо.
Найважливiшим фактором змiцнення авторитету Росiї залишається питання розширення її спiвпрацi з найбiльшими економiчними i фiнансовими iнститутами свiту, безперешкодного виходу зi своєю продукцiєю на мiжнароднi ринки. Його вирiшення буде сприяти бiльш рацiональнiй участi країни у розподiлi фiнансових потокiв, мiжнародному подiлi працi, отриманнi повноцiнних переваг вiд iнтеграцiї в свiтову економiку.
Спираючись на сприятливе географiчне положення, Росiя має можливiсть ефективно реалiзувати свiй потенцiал i в настiльки перспективнiй сферi як сучаснi комунiкацiї, якi фактично об'єднують величезний свiт в єдине цiле.
країн перебування i свiтовий прогрес. Росiя має багато передумов для того, щоб стати однiєю з найбiльш розвинених держав свiту, забезпечувати своєму народовi гiдне iснування i розвиток у свiтовому суспiльствi. За кiлькiстю трудових ресурсiв Росiя займає 4 мiсце у свiтi. Зберiгається високий iнтелектуальний потенцiал росiян. Росiя подiляється на 11 великих економiчних районiв.
Аналiз структури ВВП вказує на те, що в Росiї активно розвиваються промисловiсть, торгiвля та iншi сфери громадської дiяльностi. [7]
Росiя — країна з перехiдною економiкою. Основнi галузi промисловостi: гiрнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургiйна (чорна та кольорова металургiя), лiтако- та кораблебудування, космiчна, машинобудiвна, енергетичне обладнання, лiсова, харчова та текстильна. У промисловостi провiдна роль належить важкiй iндустрiї. [8]
Роздiл 2. Зовнiшня полiтика Росiї
За дванадцять рокiв, що минули пiсля фiнансової кризи 1998 р., позицiя Росiї у свiтi значно посилилася. До середини 2000-х рокiв сприятлива кон’юнктура на енергетичному ринку й розумна макроекономiчна полiтика росiйського уряду створили Кремлю таку позицiю в свiтовiй розстановцi сил, якої вiн не мав iз середини 80-х. Росiя скористалася цiєю позицiєю, аби знову заявити про себе на мiжнароднiй аренi як про велику державу — автономний центр сили та впливу.
Погляньмо на стратегiю розвитку Росiї до 2020 р., проголошену Путiним i Медведєвим. Насправдi, це не стратегiя, а радше розпливчатий нарис майбутнього. Згiдно з ним, Росiя має стати провiдною свiтовою економiкою (п’яте мiсце у свiтi з ВВП). Вона передбачає соцiальну стiйкiсть (бiльшiсть населення складає середнiй клас) i полiтичну стабiльнiсть (багатопартiйна система, в якiй влада належить правлячiй партiї плюс розвинутi iнститути держави). Така Росiя могла б нарештi модернiзувати свої збройнi сили та стати сучасною вiйськовою державою, здатною доставляти свої вiйська в будь-яку точку земної кулi. Вона також скористається своїм потенцiалом «м’якого впливу»: росiйський свiт стане привабливим, росiйське бачення — переконливим.
Ця Росiя не лише ефективно захищатиме й просуватиме свої нацiональнi iнтереси. Вона також нарiвнi конкуруватиме з Америкою, Європою та Китаєм. Вона буде нарiжним каменем регiональної iнтеграцiї у Євразiї, глобальним «посередником» мiж Сходом i Заходом, Пiвнiччю i Пiвднем, християнським та iсламським свiтом. Вона буде iнтелектуальним лiдером XXI столiття, породжуючи передовi науково-технiчнi iдеї.
Це бачення захоплює дух, особливо якщо порiвняти його з сьогоденною реальнiстю. Сьогоднi росiйська зовнiшня полiтика не вирiзняється стратегiчним пiдходом. Вона має тактику, щонайбiльше — прагматизм.
2. 1 Основнi положення сучасної зовнiшньої полiтики
Росiя, як i iншi провiднi держави, не сприймає однополярної системи свiтового полiтичного устрою. Водночас не в змозi стати сьогоднi одним з двох могутнiх полюсiв свiтової структури. Найбiльш ймовiрно виглядає багатополярна модель свiтового розвитку. В багатополярному свiтопорядку зберiгаються окремi «центри тяжiння». Це – Сполученi Штати Америки, якi залишаються глобальною наддержавою, якою в Європi є Нiмеччина, бо саме навколо Нiмецького ядра (ФРН – Швейцарiя – Австрiя) створюється дiйсно європейська спiльнота, яка в тiсному союзi з Францiєю може утворити несучу конструкцiю нової континентальної Європи. На Середньому Сходi це, безумовно, Іран, що розкинувся вiд Каспiю до Індiйського океану i абсолютно самостiйний у прийняттi доленосних рiшень. На Далекому Сходi – Китай, а також Японiя, не багата територiями та природними ресурсами, але потужна у фiнансово-економiчному вiдношеннi. У Пiвденно-Схiднiй Азiї – насамперед Індiя, а потiм Індонезiя i Малайзiя. І якщо в бiполярнiй системi блоки були стабiльними, то багатополярна модель передбачає рухливiсть та постiйнi змiни.
влади в сферi зовнiшньої полiтики, загальновизнанi принципи i норми мiжнародного права i мiжнароднi договори Росiйської Федерацiї, а також Концепцiя нацiональної безпеки Росiйської Федерацiї, затверджена Указом Президента Росiйської Федерацiї вiд 10 сiчня 2000 р.
Вищим прiоритетом сучасного зовнiшньополiтичного курсу Росiї є захист iнтересiв особистостi, суспiльства i держави.
У рамках цього процесу головнi зусилля повиннi бути спрямованi на досягнення наступних основних цiлей:
- забезпечення надiйної безпеки країни, збереження i змiцнення її суверенiтету i територiальної цiлiсностi, мiцних i авторитетних позицiй у свiтовому спiвтовариствi, що у найбiльшiй мiрi вiдповiдають iнтересам Росiйської Федерацiї як великої держави, як одного з впливових центрiв сучасного свiту i, якi необхiднi для росту її полiтичного, економiчного, iнтелектуального i духовного потенцiалу;
- вплив на загальносвiтовi процеси з метою формування стабiльного, справедливого i демократичного свiтового порядку, що будується на загальновизнаних нормах мiжнародного права, включаючи насамперед завдання i принципи Статуту ООН, на рiвноправних i партнерських вiдносинах мiж державами;
- створення сприятливих зовнiшнiх умов для поступального розвитку Росiї, пiдйому її економiки, пiдвищення рiвня життя населення, успiшного проведення демократичних перетворень, змiцнення основ конституцiйного ладу, дотримання прав i свобод людини;
- формування поясу добросусiдства по периметру росiйських кордонiв, сприяння усуненню наявних i запобiганню виникнення потенцiйних мiсць напруженостi i конфлiктiв у прилягаючих до Росiйської Федерацiї регiонах;
- пошук згоди i спiвпадаючих iнтересiв iз закордонними країнами i мiждержавними об'єднаннями в процесi рiшення задач, обумовлених нацiональними прiоритетами Росiї, будiвництво на цiй основi системи партнерських i союзницьких вiдносин, що полiпшують умови i параметри мiжнародної взаємодiї;
- усебiчний захист прав i iнтересiв росiйських громадян i спiввiтчизникiв за рубежем;
2. 2 Сучасний свiт i зовнiшня полiтика
конфронтацiї i послiдовне подолання наслiдкiв "холодної вiйни", просування росiйських реформ iстотно розширили можливостi спiвробiтництва на свiтовiй аренi. Також великим кроком вперед є зведення до мiнiмуму погрози глобального ядерного конфлiкту. При збереженнi значення вiйськової сили у вiдносинах мiж державами дедалi бiльшу роль вiдiграють економiчнi, полiтичнi, науково-технiчнi, екологiчнi й iнформацiйнi фактори. На переднiй план у якостi головних складових нацiональної мiцi Росiйської Федерацiї виходять її iнтелектуальнi, iнформацiйнi i комунiкацiйнi можливостi, добробут i освiтнiй рiвень населення, ступiнь сполучення наукових i виробничих ресурсiв, концентрацiя фiнансового капiталу i диверсифiкованiсть економiчних зв'язкiв. Склалася стiйка орiєнтацiя бiльшостi держав на ринковi методи господарювання i демократичнi цiнностi. Здiйснення великого прориву на рядi ключових напрямкiв науково-технiчного прогресу, що веде до створення єдиного загальносвiтового iнформацiйного простору, поглиблення i диверсифiкованiсть мiжнародних економiчних зв'язкiв додають взаємозалежностi держав глобальний характер. Створюються передумови для побудови бiльш стабiльного i кризостiйкого свiтового устрою.
У той же час у мiжнароднiй сферi зароджуються новi виклики i погрози нацiональним iнтересам Росiї. Пiдсилюється тенденцiя до створення однополярної структури свiту при економiчному i силовому домiнуваннi США. При рiшеннi принципових питань мiжнародної безпеки ставка робиться на захiднi iнститути i форуми обмеженого складу, на ослаблення ролi Ради Безпеки ООН.
Стратегiя однобiчних дiй може дестабiлiзувати мiжнародне середовище, провокувати напруженiсть i перегони озброєнь, збiльшити мiждержавнi протирiччя, нацiональну i релiгiйну ворожнечу. Застосування силових методiв в обхiд дiючих мiжнародно-правових механiзмiв не здатне усунути глибиннi соцiально-економiчнi, мiжетнiчнi й iншi протирiччя, що лежать в основi конфлiктiв, i лише пiдриває основи правопорядку.
Росiя домагається формування багатополярної системи мiжнародних вiдносин, що реально вiдбиває багатограннiсть сучасного свiту з розмаїттям її iнтересiв.
Гарантiя ефективностi i надiйностi такого свiтового устрою - взаємне врахування iнтересiв. Свiтопорядок XXІ столiття повинний ґрунтуватися на механiзмах колективного рiшення ключових проблем, на прiоритетi права i широкої демократизацiї мiжнародних вiдносин.
Інтереси Росiї безпосередньо пов'язанi i з iншими тенденцiями, серед яких:
- глобалiзацiя свiтової економiки. Поряд з додатковими можливостями соцiально-економiчного прогресу, розширення людських контактiв, така тенденцiя породжує i новi небезпеки, особливо для економiчно ослаблених держав, пiдсилюється iмовiрнiсть великомасштабних фiнансово-економiчних криз. Росте ризик залежностi економiчної системи й iнформацiйного простору Росiйської Федерацiї вiд впливу ззовнi;
- посилення ролi мiжнародних iнститутiв i механiзмiв у свiтовiй економiцi i полiтицi ("Група восьми ", МВФ, МБРР i iншi ), викликане об'єктивним ростом взаємозалежностi держав, необхiднiстю пiдвищення керованостi мiжнародної системи. В iнтересах Росiї - повноформатна i рiвноправна участь у розробцi основних принципiв функцiонування свiтової фiнансово-економiчної системи в сучасних умовах;
- розвиток регiональної i субрегiональної iнтеграцiї в Європi, АТР, Африцi i Латинськiй Америцi. Інтеграцiйнi об'єднання здобувають дедалi бiльше значення у свiтовiй економiцi, стають iстотним фактором регiональної i субрегиональной безпеки i миротворництва;
-вiйськово-полiтичне суперництво регiональних держав, рiст сепаратизму, етнонацiонального i релiгiйного екстремiзму. Інтеграцiйнi процеси, зокрема в Євроатлантичному регiонi, мають найчастiше вибiрково-обмежувальний характер. Спроби принизити роль суверенної держави, як основного елемента мiжнародних вiдносин створюють погрозу довiльного втручання у внутрiшнi справи. Серйознi масштаби здобуває проблема поширення зброї масового знищення i засобiв його доставки. Погрозу мiжнародному миру i безпецi представляють неурегульованi або потенцiйнi регiональнi i локальнi збройнi конфлiкти. Істотний вплив на глобальну i регiональну стабiльнiсть починає робити зростання мiжнародного тероризму, транснацiональної органiзованої злочинностi, а також незаконного обороту наркотикiв i зброї.
Погрози, пов'язанi з зазначеними тенденцiями, збiльшуються обмеженiстю ресурсного забезпечення зовнiшньої полiтики Росiйської Федерацiї, що ускладнює успiшне вiдстоювання її зовнiшньоекономiчних iнтересiв, звужує рамки її iнформацiйного i культурного впливу за кордоном.
Разом з тим Росiйська Федерацiя має реальний потенцiал для забезпечення собi гiдного мiсця у свiтi. Визначальне значення в цьому планi мають подальше змiцнення росiйської державностi, консолiдацiя цивiльного суспiльства i якнайшвидший перехiд до стiйкого економiчного росту.
В останнi десятилiття Росiя змогла використовувати додатковi можливостi мiжнародного спiвробiтництва, що вiдкриваються в результатi корiнних перетворень у країнi, яка iстотно просунулася шляхом iнтеграцiї в систему свiтових господарських зв'язкiв, вступила в ряд впливових мiжнародних органiзацiй i iнститутiв. Цiною напружених зусиль вдалося за ряду принципових напрямкiв змiцнити позицiї Росiї на свiтовiй аренi.
Росiйська Федерацiя проводить самостiйну i конструктивну зовнiшню полiтику. Вона ґрунтується на послiдовностi i передбачуваностi, взаємовигiдному прагматизмi. Ця полiтика максимально прозора, враховує законнi iнтереси iнших держав i нацiлена на пошук спiльних рiшень.
Можна сказати, Росiя - це надiйний партнер у мiжнародних вiдносинах. Загальновизнана її конструктивна роль у рiшеннi гострих мiжнародних проблем.
Вiдмiтна риса росiйської зовнiшньої полiтики - збалансованiсть. Це, насамперед, обумовлено геополiтичним положенням Росiї як найбiльшої євразiйської держави, що вимагає оптимального сполучення зусиль в усiх напрямках. Такий пiдхiд визначає вiдповiдальнiсть Росiї за пiдтримку безпеки у свiтi, як на глобальному, так i на регiональному рiвнi, припускає розвиток i взаємодоповнення зовнiшньополiтичної дiяльностi на двостороннiй i багатобiчнiй основi.
Успiшна зовнiшня полiтика Росiйської Федерацiї повинна бути заснована на дотриманнi розумного балансу мiж її цiлями i можливостями для їхнього досягнення. Зосередження полiтико-дипломатичних, вiйськових, економiчних, фiнансових i iнших засобiв на вирiшення зовнiшньополiтичних задач повинне бути вiдповiдно до їх реального значення для нацiональних iнтересiв Росiї, а масштаб участi в мiжнародних справах - адекватний фактичному внесковi в змiцнення позицiй країни. Складнiсть мiжнародних проблем, i наявнiсть кризових ситуацiй припускають своєчасну оцiнку прiоритетностi кожної з них у зовнiшньополiтичнiй дiяльностi Росiйської Федерацiї. [9]
Росiя стояла Бiля витокiв Створення багатьох мiжнародних органiзацiй.
В кiнцi 20-х рр.. Радянський Союз встановив дипломатичнi вiдносини з багатьма захiдними державами, а в 1934 р. був прийнятий у Лiгу Нацiй. СРСР вiдразу став членом її вищого органу - Ради, який приймав найважливiшi рiшення.
Пiсля Другої свiтової вiйни виникло багато нових мiжнародних органiзацiй. Мабуть, головною з них є Органiзацiя Об'єднаних Нацiй, створена в 1945 р. Росiя брала активну участь у створеннi ООН i як держава - переможниця у Другiй свiтовiй вiйнi увiйшла до числа постiйних членiв Ради Безпеки ООН - найвищого виконавчого органу органiзацiї. Росiя i зараз є членом Ради Безпеки (до якого входять також США, Великобританiя, Францiя i Китай) i володiє правом вето, тобто може накласти заборону на будь-якi рiшення ООН.
У пiслявоєнний перiод свiт розколовся на двi частини. З'явилося два вiйськово-полiтичнi блоки. У 1949 р. США та їхнi союзники (Федеративна Республiка Нiмеччини, Великобританiя, Італiя тощо) об'єдналися в Органiзацiю Пiвнiчноатлантичного договору. У вiдповiдь на це в 1955 р. СРСР i ряд держав Схiдної Європи (Польща, Болгарiя, Нiмецька Демократична Республiка, Угорщина тощо) створили Органiзацiю Варшавського Договору (ОВД). Вiдразу пiсля цього стали виникати полiтичнi, вiйськовi та економiчнi органiзацiї, в якi могли вступити тiльки члени одного з цих двох головних полiтичних блокiв.
У 1991 р. розпалася вся соцiалiстична система, в тому числi Радянський Союз. Нова Росiя стала членом тих органiзацiй, в якi СРСР не вступав з iдеологiчних мiркувань, наприклад МВФ та Свiтового банку.
i безпеку в Європi. До органiзацiї входять не тiльки європейськi держави, а й азiатськi - Киргизстан, Таджикистан i Туркменiстан. Росiя - активний член ОБСЄ, вона часто бере участь у переговорах i миротворчих акцiях, що проводяться цiєю органiзацiєю.
Для того щоб вступити до Ради Європи, вiд Росiї потрiбно було внести змiни в своє законодавство: було необхiдно наблизити його до правових норм бiльшостi європейських держав.
Росiя бере участь у двох регiональних європейських органiзацiях - Радi держав Балтiйського моря (РДБМ) i Чорноморське економiчне спiвробiтництво (ЧЕС).
важливим є досвiд спiльного вирiшення екологiчних проблем, тому що Балтiйське море - одне з найбiльш забруднених.
"Загальне" море стало причиною створення та iншої регiональної органiзацiї європейських держав - Чорноморського економiчного спiвробiтництва. Вона була утворена в 1992 р. у столицi Туреччини - Анкарi. До неї увiйшло 11 країн (включаючи Росiю), iз загальним населенням понад 400 млн чоловiк i площею, що перевищує загальну площу країн - учасниць Європейського союзу. Метою органiзацiї є насамперед розвиток полiтичних i економiчних зв'язкiв причорноморських держав.
Росiя поки не є учасницею деяких важливих європейських органiзацiй, наприклад Європейського союзу. Це пояснюється тим, що Росiя ще не досягла, з точки зору європейських партнерiв, необхiдного рiвня економiчного та полiтичного розвитку. Але спiвпраця РФ з державами ЄС, особливо з Нiмеччиною, Італiєю i Францiєю, постiйно розвивається. В кiнцi XX ст. близько 40% всього росiйського зовнiшньоторговельного обороту припадало на держави Європейського союзу. Ця органiзацiя є головним економiчним партнером Росiї. [10]
3. 2 Спiвдружнiсть незалежних держав
Дуже важливою для Росiї є участь у Спiвдружностi Незалежних Держав. Ця органiзацiя була створена в кiнцi 1991 р. пiсля розпаду Радянського Союзу. Поступово до неї увiйшли майже всi держави - колишнi радянськi республiки (крiм країн Балтiї). Росiя грає в Спiвдружностi провiдну роль, бо у полiтичному та економiчному вiдношеннi вона є найпотужнiшою державою серед членiв цiєї органiзацiї.
Головнi цiлi та завдання СНД - розвиток полiтичного, вiйськового, економiчного i культурного спiвробiтництва мiж державами, що виникли на мiсцi колишнього СРСР. Особлива увага придiляється дотриманню територiальної цiлiсностi i недоторканностi кордонiв СНД, захисту прав людини. До кiнця XX ст. майже всi держави Спiвдружностi перебували або в економiчнiй, або в полiтичнiй кризi, тому спiвпраця розвивалася вкрай повiльно i нерiвномiрно. Крiм того, мiж деякими країнами СНД вiдбувалися полiтичнi конфлiкти. Росiя i Україна кiлька рокiв вели складнi переговори про те, як роздiлити Чорноморський флот. Тому потрiбна була органiзацiя, яка допомагала б вирiшувати численнi проблеми, що виникають на територiї колишнього СРСР, i сприяла взаємовигiднiй спiвпрацi нових держав.
Киргизстан пiдписали митний договiр.
Для Росiї в СНД має принципове значення. Вона прагне зберегти свiй вплив у державах - колишнiх радянських республiках. Тому Росiї довелося взяти на себе охорону зовнiшнiх кордонiв СНД у Закавказзi та Середнiй Азiї. Це важливо ще й тому, що за межами Росiї в країнах СНД проживає бiльше 20 млн. росiйського i росiйськомовного населення. [11]
3. 3 Спiвробiтництво Росiї з мiжнародними органiзацiями
була спiвпраця з НАТО, Європейським Союзом та Органiзацiєю країн - експортерiв нафти (ОПЕК). До Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору входять декiлька держав Європи, а також США i Канада. Пiсля розпаду Радянського Союзу та соцiалiстичної системи НАТО стала найпотужнiшою вiйськово-полiтичною органiзацiєю в свiтi. Змiнилися i завдання цiєї органiзацiї, тому що потенцiйних вiйськових супротивникiв у неї не залишилось. НАТО створює систему вiйськової та полiтичної безпеки для всiх країн Європи. З цiєю метою в 1994 р. була розроблена програма "Партнерство заради миру" для держав, якi, не являючись членами Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору, зацiкавленi у спiвпрацi з нею. Росiя теж бере участь у цiй програмi: проводяться спiльнi вiйськовi навчання колишнiх супротивникiв, а також надається одне одному вiйськова iнформацiя, яка ранiше добувалася тiльки за допомогою розвiдки. Але НАТО не поспiшає прийняти у свої ряди Росiю, тому що вважає її недостатньо демократичною державою. РФ у свою чергу противиться тому, щоб до Органiзацiї Пiвнiчноатлантичного договору були прийнятi держави, що ранiше входили в соцiалiстичну систему.
Росiя - один з найбiльших експортерiв нафти. На свiтовому ринку часто вiдбуваються сильнi змiни цiн на нафту, що дуже невигiдно її експортерам. Для того щоб стабiлiзувати цiни i проводити єдину нафтову полiтику, ряд держав об'єдналися в Органiзацiю країн - експортерiв нафти. До неї увiйшли в основному країни Перської затоки, якi видобувають i експортують бiльшу частину свiтової нафти. Пiсля розпаду СРСР економiка Росiї стала ще сильнiше залежати вiд експорту нафти i газу. Тому для Росiйської Федерацiї стало необхiдно бiльш чiтко координувати i погоджувати з ОПЕК свої дiї на нафтовому ринку. [10]
3. 4 Росiя та провiднi мiжнароднi клуби
Серед мiжнародних органiзацiй є декiлька не зовсiм звичайних. Їх часто називають клубами, тому що членство та умови прийому в цi органiзацiї суворо не оформленi. Потрапити в них дуже важко. Умови прийому можуть змiнюватися - все залежить вiд країни, яка хоче вступити в таку органiзацiю. Бути членом клубу дуже престижно, оскiльки це дає можливiсть впливати на полiтичнi та економiчнi процеси, що вiдбуваються у свiтi. У 1997 р. Росiя вступила в три подiбнi органiзацiї - Лондонський i Паризький клуби i в "Велику сiмку", яка в результатi стала "Великою вiсiмкою".
Лондонський клуб об'єднує найбiльшi у свiтi приватнi банки-кредитори. Якщо країна виплачує борги i вiдсотки за фiнансовими кредитами, а також має репутацiю "надiйного боржника", то вона може встановити офiцiйнi вiдносини з цим клубом добитися певних пiльг. Наприкiнцi XX ст. економiчна криза в Росiйськiй Федерацiї призвела до того, що її зовнiшнiй борг збiльшився, проте вона (як i ранiше) вважається "надiйним боржником". Договiр з Лондонським клубом дозволив Росiї послабити борговий тягар i маневрувати своїми фiнансовими засобами.
Поряд з Лондонським iснує ще один мiжнародний клуб - країн-кредиторiв - Паризький клуб. Країни, що входять до Паризького клубу, об'єдналися, оскiльки, дiючи спiльно, легше отримати назад "свої кровнi". Частина кредитiв, якi видали цi держави, практично неможливо повернути (наприклад, країни-боржники потрапили у кризове становище i т. д.). Тому держава-кредитор при вступi до Паризького клубу безповоротно втрачає частину виданих грошей (нiби вибачає своїх боржникiв), але виплата решти такiй державi гарантується.
"Велика сiмка" - об'єднання семи провiдних промислово розвинених держав: США, Канади, Великобританiї, Францiї, Нiмеччини, Японiї та Італiї. Воно було створене для вирiшення найбiльш важливих, глобальних економiчних i фiнансових проблем. Зустрiчi глав держав "великої сiмки" проводяться щороку. З часом коло обговорюваних актуальних тем розширилося. І тепер велика увага придiляється таким найважливiшим питанням, як забруднення навколишнього середовища, збереження енергоресурсiв, мiжнародна злочиннiсть, торгiвля наркотиками та iн.. З 1997 р. Росiя є повноправним членом цього найпрестижнiшого мiжнародного клубу,який став мати назву "Велика вiсiмка". [9]
Висновки
Росiя – впливовий гравець на свiтовiй полiтичнiй аренi. Її вплив постiйно пiдтримується на високому рiвнi завдяки багатим природно-ресурсному та вiйськово-полiтичному потенцiалах, вигiдному геополiтичному положенню, значним економiчним показникам, впровадженнi сучасних технологiй та розвитку науки загалом, а також участi у впливових мiжнародних органiзацiях та клубах.
в тому, коли вона їх реалiзує.
Це держава, до якої в свiтi не може скластися недвозначного вiдношення. Це обумовлює її бурхлива iсторiя. Для когось вона була i залишається найважливiшим партнером, з iншими – поступово втрачає минулi зв’язки, але всi країни свiту у важливих глобальних питаннях прислуховуються до точки зору Росiї, адже ця країна впродовж багатьох рокiв не втрачає своїх позицiй у свiтовому полiтичному просторi та має достатньо повноважень для прийняття доленосних рiшень свiтового масштабу.
Використанi джерела
росiя зовнiшнiй полiтика спiвдружнiсть незалежний
1. https://www.cia. gov/
2. http://www.revolution./
3. Волков Ю. Г., Добреньков В. И. Место России в мировом сообществе. – М.: ЮНИТИ, 2006.
5. http://www.mil.ru/848/1045/index.shtml
6. http://russianforces.org/rus/current/
8. Мала гiрнича енциклопедiя. В 3-х т. / За ред. В. С. Бiлецького.
9. А. В. Торкунов, Зовнiшня полiтика i безпека сучасної Росiї (1991 - 2002), Хрестоматiя в 4-х томах, Москва, МГИМО - РАММ - ИНО - ЦЕНТР, РОССПЭН, 2002.
10. http://cis.minsk.by/
11. Учебник / Под. ред. А. В. Торкунова. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1999.
| 
