Зовнiшня полiтика сучасної Росiї
Змiст
Вступ
1. Основнi етапи еволюцiї теорiї зовнiшньої полiтики сучасної Росiї
2. Полiтична практика сучасної Росiї
Висновок
Список використаної лiтератури
Зовнiшня полiтика держави належить, як вiдомо, до однiєї з найскладнiших сфер дiяльностi. Але так само, як у випадку з внутрiшньою полiтикою, ефективнiсть цiєї дiяльностi у величезнiй мiрi залежить вiд її реалiстичностi, цiлеспрямованостi i послiдовностi. Всi цi характеристики значною мiрою закладаються вже на етапi вироблення теорiї полiтики, що приймає в кiнцевому рахунку форму доктрин, концепцiй, конкретних програм i т. д.
на це не можна не визнати справедливiсть виразу "Немає нiчого практичнiше гарну теорiю" i не вiддати належне високiй ролi хорошої стратегiї. Без реалiстичною фундаментальної теорiї практика просувається вперед на дотик, як би наослiп, знаходиться в необмеженiй владi методу "проб i помилок". Тому, перш нiж розглянути питання, пов'язанi з еволюцiєю практики зовнiшньої, полiтики сучасної Росiї, розглянемо, як в останнi роки вiдбувалося становлення теорiї цiєї дiяльностi.
1. Основнi етапи еволюцiї теорiї зовнiшньої полiтики сучасної Росiї
сформувати та подати її свiту була зроблена Президентом Росiї Б. Єльциним вже 31 сiчня 1992 р. виступила в цей день на спецiальному засiданнi Ради Безпеки ООН перед главами держав i урядiв 15 країн - членiв цiєї Ради, росiйський Президент запропонував перетворити програму Стратегiчної оборонної iнiцiативи (СОІ) у мiжнародний проект з урахуванням технологiчних розробок оборонного комплексу Росiї. У результатi такого об'єднання могла б бути створена глобальна система космiчної захисту. Заявивши, що Росiя розглядає США та iншi захiднi держави не тiльки як партнерiв, але, швидше, як союзникiв, Б. Єльцин висунув цiлу низку iнiцiатив. Вiн запропонував, зокрема, створити механiзм швидкого реагування, який мiг би бути оперативно задiяний Радою Безпеки ООН в будь-якому районi планети, де виникає загроза миру i стабiльностi. "Ми, - говорив президент Росiї у промовi на засiданнi РБ, - виключаємо будь-яке пiдпорядкування зовнiшньої полiтики iдеологiчним доктринам, її самодостатнiй характер. Нашi принципи простi i зрозумiлi: верховенство демократiї, прав i свобод людини, законностi та моральностi".
Виступу росiйського Президента в РБ ООН передувало його спецiальне Послання Генерального секретаря ООН Бутрос Галi. У ньому було викладено основнi напрямки росiйської полiтики в областi скорочення озброєнь та роззброєння: стратегiчних наступальних озброєнь, тактичної ядерної зброї, протиракетної оборони та космосу, заборони випробувань ядерної зброї та заборони виробництва розщеплюються, для цiлей зброї, нерозповсюдження зброї масового знищення та засобiв її доставки, звичайних озброєнь, хiмiчної i бiологiчної зброї, оборонних бюджетiв, конверсiї вiйськового виробництва. Двома тижнями пiзнiше мiнiстр закордонних справ Росiї А. Козирєв виступив у Женевi на конференцiї з роззброєння i в Комiсiї ООН з прав людини, роз'яснивши i доповнивши пропозицiї Б. Єльцина, що мiстилися у згадуваному вище його Посланнi Генеральному секретарю ООН.
Паралельно з виконавчими структурами влади над зовнiшньополiтичною доктриною працювали i в представницьких владних органах. У результатi вже в кiнцi лютого 1992 свiт побачила паралельна, точнiше кажучи, альтернативна зовнiшньополiтична концепцiя. Це була концепцiя Верховної Ради Росiї. Виступаючи на науково-практичнiй конференцiї в МГІМО "Перетворена Росiя в новому свiтi" голова Верховної Ради Р. Хасбулатов виклав її основнi аспекти. У конференцiї брали участь також Є. Примаков, що був тодi генеральним директором зовнiшньої розвiдки Росiї, А. Козирєв, мiнiстр закордонних справ, i iншi державнi дiячi.
Змiст концепцiї Р. Хасбулатова багато в чому збiгався з головними положеннями президентської доктрини. Обидвi виходили з вiдмови зовнiшньої полiтики нової Росiї вiд бiполярностi, тобто вiд звичного подiлу свiту на двi протиборчi свiтовi суспiльнi системи; обидвi декларували вiдмову вiд переважної опори на вiйськову силу як засiб зовнiшньої полiтики, обидвi визнавали важливiсть "формування в Росiї дiєздатної економiки", "допомоги нацiональнiй промисловостi, нацiональному пiдприємництву загалом у виходi на зовнiшнi ринки i т. д. Обидвi концепцiї визнавали також важливiсть для нової Росiї дружнiх та конструктивних вiдносин з США, країнами Європейського Спiвтовариства, Японiєю, Китаєм, Індiєю, Туреччиною та iншими державами.
двома гiлками влади. Так, у концепцiї голови Верховної Ради особливо акцентувалися тi напрями зовнiшньої полiтики Росiї, якi були традицiйними для СРСР у минулому, а саме вiдносини з країнами Центральної та Пiвденно-Схiдної Європи i, зокрема, з країнами, що входили у свiй час в РЕВ i ОВД. Арабський Схiд i Азiя i Африка також згадувалися як особливо важливi напрямки зовнiшньої полiтики нової Росiї. На думку Р. Хасбулатова, цього вимагали геополiтичнi мiркування i економiчнi iнтереси Росiї. У концепцiї Хасбулатова, крiм того, мова йшла також про перевагу та прiоритетностi вiдносин з державами - членами СНД i країнами, що межують з СНД.
Концепцiя виконавчої влади, навпаки, припускала помiтну переорiєнтацiю зовнiшньої полiтики Росiї на США i iншi країни Заходу.
Практика наступних рокiв показала, що "проамериканська" i "прозахiдна" зовнiшня полiтика Росiї не виправдала себе в очiкувалася ступеня i ще раз пiдтвердила ту iстину, що в силу багатьох об'єктивних причин ця полiтика повинна бути рiзно векторної i рiзно характерної. Ця обставина була врахована на наступних, бiльш високих стадiях роботи над зовнiшньополiтичною концепцiєю Росiї.
У кiнцi квiтня 1993 розпорядженням Б. Єльцина був затверджений документ пiд назвою "Основнi положення концепцiї зовнiшньої полiтики Росiйської Федерацiї". У його пiдготовцi брала участь група висококвалiфiкованих експертiв вiд МЗС, МЗЕЗ, Мiноборони, Служби зовнiшньої розвiдки, апарату Ради Безпеки i двох комiтетiв Верховної Ради - за мiжнародними справах i зовнiшньополiтичним зв'язкiв, а також з питань оборони i безпеки. Керував цiєю роботою голова Мiжвiдомчої зовнiшньополiтичної комiсiї Ради Безпеки Юрiй Скоков. Документ пройшов всю процедуру погодження та затвердження в рамках нового механiзму пiдготовки i прийняття зовнiшньополiтичних рiшень. Вiн був схвалений Мiжвiдомчої зовнiшньополiтичної комiсiєю i затверджений на засiданнi Ради Безпеки країни.
Концепцiя, як вiдзначали її творцi, розроблялася виходячи з "життєво важливих iнтересiв країни i її громадян", а не з iдеологiчних установок або пристрастей тих або iнших сил у росiйському суспiльствi. У числi цих iнтересiв - "забезпечення процесiв формування державностi Росiйської Федерацiї та захист її територiальної цiлiсностi, створення умов для забезпечення стабiльностi i незворотнiсть полiтичних та економiчних реформ; активне i повноправна участь Росiї в будiвництва нової системи мiжнародних вiдносин, в якiй їй було б забезпечено гiдне мiсце".
"двадцятцi", оскiльки є ризики i з боку, ново вступили до ЄС країн - Польщi, Чехiї, якi несуть стару iдеологiю i можуть перешкодити Росiї.
система проiснує 50 рокiв можна говорити, що Росiя збережена. Ризики Проведення полiтики "збереження i розвиток" пов'язане з низкою ризикiв, що криються перш за все всерединi нашої країни, i можуть завадити вiдновленню Росiї як великої держави.
Перш за все, це радикальнi полiтичнi i суспiльнi рухи, наприклад КПРФ як носiй iдеологiї "старої держави" (за сталiнської моделi напружуються всi ресурси країни для ривка i протистояння). Китайська проблема, хоча можна спробувати поставити Китай в те ж положення, в якому знаходитися ЄС по вiдношенню до Росiї i США, можливий неуспiх цiєї полiтики - Китай уже вважає себе великою державою, що володiє збройними силами. До речi, не дарма лiдери КПРФ так активно закликають до китайського досвiду, це ризики одного поля. Є ще одне питання - наскiльки довго Росiя буде їм потрiбна? А це залежить вiд самої Росiї, її зовнiшньої полiтики, головне знати i розумiти нашi цiлi.
Особливу тривогу викликає ситуацiя навколо Грузiї. Напад на яку неприпустимо з точки зору пiдрахунку наших плюсiв i мiнусiв. У результатi (стратегiчному пiдсумку) ми програємо. А з проблемою переходять кордон бойовикiв розбереться Федеральна прикордонна служба. Росiйський кордон весь час хтось турбує, але не починати ж через це вiйну?
Президент Путiн може розгубити весь свiй зовнiшньополiтичний багаж через цiєї ситуацiї. Вирiшувати проблему бойовикiв можна тiльки помiнявши полiтичний режим у Тбiлiсi на бiльш сприятливий для нас.
Гарантiї тiльки монарх може забезпечити спадкоємнiсть полiтики "збереження i розвиток". Тому присутнiсть Глави Росiйського Імператорського Дому з офiцiйним статусом на територiї Росiї є гарантiя того, що, в крайньому випадку, ця полiтика може бути продовжена майбутнiми росiйськими iмператорами. Інший гарантiєю, є побудова громадянського суспiльства, "вирощування" у його середовищi нових полiтикiв, вихованих на iдеологiї "великої держави-посередника" та полiтики "збереження i розвиток". Тiльки з цього середовища i повиннi з'являтися новi управлiнцi. Наявнiсть громадянського суспiльства дозволить нам згладити i проблему радикалiзму.
3. Загрози в зовнiшньополiтичних вiдносинах
як шагренева шкiра, що робить необхiдним для росiйської дипломатiї проявляти бiльшу гнучкiсть i спритнiсть, показну твердiсть i винахiдливiсть, ширше використовувати в своїх цiлях методи iнформацiйного прикриття i пропаганди, залучати пiд виглядом "професiоналiв" доморощених i чужоземних фахiвцiв для обдурення народу i паралiзацiї його волi. Треба вiдразу сказати, що чималу допомогу росiйському iстеблiшменту надають у цiй справi Зюганова, якi в прагненнi наблизитися до влади вже рiк, як "роздумують" над тим, чи вiдповiдає зовнiшня полiтика Путiна нацiональним iнтересам Росiї, всiляко намагаються вигородити президента i списати всi його очевиднi огрiхи в цiй областi на уряд i МЗС, приписати собi те, що вони вважають "досягненнями зовнiшньої полiтики президента".
Як же насправдi формується зовнiшня полiтика Росiї на її нинiшньому етапi? Цiлком очевидно, що найбiльший вплив на її проведення продовжують надавати прозахiднi угруповання, тi, що в адмiнiстрацiї президента, урядi, Радi Безпеки, в МЗС, в економiчних, вiйськових, наукових та iнших вiдомствах з часiв Горбачова i контрреволюцiйного перевороту 1991 р. Ним як би протистоять з бiльшим чи меншим успiхом групи вболiвальникiв "нацiональних iнтересiв Росiї", набраних президентом в основному з числа колишнiх високопоставлених дiячiв КДБ, якi зрадили Радянську Батькiвщину, а зараз пiд виглядом "патрiотiв" намагаються опанувати ключовими позицiями у владi. Зрозумiло, що обидва цi угруповання, якi в рiзних iпостасях називаються ще й "московськими" i "петербурзькими", прямо або побiчно вiдображають iнтереси компрадорського i нацiонального капiталу Росiї.
Не дивно, що при такому положеннi справ зовнiшня полiтика Росiї, будучи до того ж пов'язаної цiлком певними зобов'язаннями щодо партнерства з США i НАТО i постiйно пiддається з їхнього боку тиску, а то i неприкритим загрозам, вiдрiзняється крайньою неврiвноваженiстю, а вживаються нею акцiї на мiжнароднiй аренi часто-густо мають досить суперечливий i двозначний характер. Було б, однак, глибокою помилкою не бачити при всьому цьому її антинародного, про iмперiалiстичного i капiтулянтського характеру.
Це особливо наочно проявилося в ратифiкацiї Державною Думою з подачi президента i уряду Договору СНО-2. Детальна оцiнка цього дiйства, як акту нацiонального зрадництва, дана в Заявi ЦК ВКПБ та Всесоюзного iнформацiйного центру з питань боротьби проти iмперiалiзму i неоколонiалiзму (ВІЦ) вiд 14 квiтня 2000 Минулий пiсля цього перiод показав правильнiсть наших оцiнок.
зовнiшня полiтика росiя
Недавнi пропозицiї Росiї (кiнець лютого ц. р.), спрямованi США i мiстять план створення європейської нестратегiчної ПРО, яка передбачає захист вiд ракет меншої i середньої дальностi в обмiн на вiдмову США вiд виходу з договору щодо ПРО вiд 1972 р., як i слiд було очiкувати, були Вашингтоном проiгнорованi. Бiльше того, вони були витлумаченi таким чином, що Росiя, загалом, тепер визнає небезпеку нанесення ракетних ударiв по Європi країнами-"iзгоями", а значить тим самим, як би послаблює своє заявлене ранiше категоричне неприйняття планiв будiвництва НПРО США. Так само нова адмiнiстрацiя США iгнорує заяви росiйських вiйськових про можливостi адекватних заходiв, якщо США вийдуть з Договору по ПРО вiд 1972 р. Взято чiтко виражений курс на зведення системи НПРО, i Вашингтон лише шукає шляхи до втягування Росiї в переговори, сподiваючись, i не без пiдстави, так чи iнакше змусити її змиритися з цим рiшенням.
Не можна пройти i повз той факт, що в останнi мiсяцi Росiя повнiстю нормалiзувала свої вiдносини з НАТО, порушенi пiсля американської агресiї в Югославiї в березнi 1999 р. Вiдкриття в Москвi Інформацiйного Центру НАТО в лютому ц. р. як би завершило цей процес, що з захопленням було прийнято про захiдно налаштованими колами в Росiї.
р., йдеться про прагнення Росiї до "збереженню створилася протягом майже 10 рокiв iнфраструктури росiйсько-американського спiвробiтництва", про прагнення стосовно США "не допускати пауз у вiдносинах, збоїв у переговорних процесах щодо основним полiтичним, вiйськовим та економiчних питань".
"перейти до формули, бiльш вiдповiдає i статусу Росiї у свiтi, i нашим нацiональним iнтересам: рiвноправне партнерство". Такий пiдхiд принiс свої результати. "На глобальному рiвнi - через очевидне змiцнення наших позицiй в" великiй вiсiмцi". Потужним" союзником "Росiї, що сприяє утвердженню почав рiвноправностi у вiдносинах з провiдними державами свiту служить об'єктивна тенденцiя до формування багатополярного свiту. Це означає, що" у Росiї з'являється широке поле для маневру, для багато векторної дипломатiї".
Другий новий акцент зовнiшньої полiтики Росiї останнього року - це "лiнiя на диверсифiкацiю мiжнародних зв'язкiв Росiї. Така країна, як Росiя, не може ходити на однiй," захiдної нозi. Диверсифiкацiя зовнiшньополiтичних зв'язкiв вже принесла свої плоди. Вона призвела до просування у вiдносинах з КНР (вiд рiвноправного партнерства до довiрчого, причому зi стратегiчною перспективою взаємодiї в XXI ст.), З Індiєю. Пiсля застiйного перерви намiтився прогрес у вiдносинах з латиноамериканськими країнами.
доктрину нової Росiї, i до середини 2002 р. було сформульовано декiлька концепцiй, помiтно вiдрiзняються один вiд одного. Кожен поворот у полiтичному життi всерединi країни, змiна спiввiдношення сил у нiй, кожна значна змiна в мiжнародних вiдносинах вiдбивалися на утриманнi доктрини зовнiшньої полiтики Росiї. У кiнцевому рахунку зовнiшньополiтична концепцiя середини 2002 р. виявилася вельми вiдрiзняється вiд всiх попереднiх. Стаючи бiльш реалiстичною i бiльш зорiєнтованою на нацiональнi та державнi iнтереси Росiї, вона разом з тим стає бiльш рiзно векторної i бiльш жорсткою.
До такого висновку можна вiднести те, що на нинiшньому етапi, на вiдмiну вiд першого, тобто вiд етапу 1992-1993 рр., законодавча влада РФ вже практично не бере участi у формуваннi зовнiшньополiтичної концепцiї країни. Невелика участь в подiбного роду дiяльностi та рiзних партiй чи рухiв, за винятком тих з них, якi реально претендують на владу. Але i їх активнiсть у цiй областi обмежується в основному передвиборними кампанiями.
Неупереджений аналiз пiдводить до ще одного висновку. Сенс його в тому, що, оскiльки перехiдний перiод в Росiї не закiнчився, розстановка полiтичних сил раз у раз змiнюється i нова система мiжнародних вiдносин теж ще тiльки складається, остiльки потрiбно ще не одне оновлення зовнiшньополiтичної концепцiї Росiї.
Список використаної лiтератури
1. Зовнiшня полiтика Росiї. - М., 1999
5. Протопопов А. С. Історiя мiжнародних вiдносин i зовнiшньої полiтики Росiї 1648-2000. Пiдручник " [БОЛЕРО]., 2001.
6. Протопопов А. С. Козьменко В. М. Історiя мiжнародних вiдносин i зовнiшнiй полiтики Росiї вiд Вестфальського миру до наших днiв (пiдручник). - М., 2002
|
