Зовнiшньоекономiчнi зв'язки Росiї
Зовнiшньоекономiчнi зв'язки Росiї з закордонними країнами
Змiст
Вступ
1. Особливостi iнтеграцiї Росiї в систему мiжнародних економiчних вiдносин
2. Росiя i свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ)
3. Економiчнi вiдносини Росiї з регiональнi iнтеграцiйнi угруповання
4. Розвиток свiтових господарських зв'язкiв Росiї
Висновок
Список лiтератури
Вступ
Однiєю з вiдмiнних особливостей свiтового господарства другої половини XX столiття є iнтенсивний розвиток мiжнародних економiчних вiдносин (МЕВ). Вiдбувається розширення i поглиблення економiчних вiдносин мiж країнами, групами країн, економiчними угрупованнями, окремими фiрмами та органiзацiями. Удосконалюється i перебудовується механiзм реалiзацiї МЕВ. Цi процеси проявляються в поглибленнi мiжнародного подiлу працi, iнтернацiоналiзацiї фiнансово-економiчних зв'язкiв, глобалiзацiї свiтового господарства, збiльшеннi вiдкритостi нацiональних економiк, їх взаємно доповнення i зближеннi, розвитку i змiцненнi регiональних мiжнародних структур.
змiцненню нацiональних господарств окремих країн приводить у результатi до все бiльшої iнтернацiоналiзацiї свiтового господарства, вiдкритостi нацiональних економiк, поглибленню мiжнародного подiлу працi.
ринку капiталiв, ресурсiв.
на формальне розширення на початку 90-х рокiв участi в МЕВ частка Росiї у свiтовiй економiцi i ступiнь її залучення до мiжнародного розподiлу працi поки не тiльки не зростає, а скорочується. Так, наприклад, питома вага росiйської зовнiшньої торгiвлi у мiжнароднiй торгiвлi, рiзко знизився на початку 90-х рокiв, в кiнцi 90-х рокiв становив трохи бiльше 1%. Структура її експорту носить переважно сировинний характер. На початковiй стадiї знаходяться процеси легального вивезення капiталу, органiзацiї спiльних пiдприємств, вiльних економiчних зон, мiжнароднi iнтеграцiйнi процеси. Тiльки близько однiєї чвертi росiйської економiки "зав'язано" на зовнiшнi ринки. Проблема iнтеграцiї України у свiтове економiчне спiвтовариство досить складна й рiзноманiтна. Передумовами до її вирiшення можуть стати:
проходження Росiєю основних ступенiв розвитку економiки ринкового типу, якi свого часу минули економiчно бiльш розвинутi країни;
вiдновлення порушених зв'язкiв, економiчна iнтеграцiя в рамках СНД (спочатку в рамках будь-якої його частини) i, вiдповiдно, спiльне вступ єдиним блоком у свiтове господарство.
блоками i угрупованнями. Очевидно, що все це вимагає чимало часу i зусиль.
Для подолання розриву, що вiдокремлює Росiю вiд свiтових лiдерiв, полегшення тягаря i скорочення часу переходу до ринкової економiки, iнтеграцiї у свiтове господарство необхiдно:
1. Встановлення стабiльного полiтичного режиму.
2. Розвиток i вдосконалення ринкового механiзму господарювання, адекватного росiйських умов.
На думку багатьох фахiвцiв Росiя має низку специфiчних рис, переваг, Дозволяють iнтегруватися у свiтове господарство, зайняти належне мiсце в системi мiжнародних економiчних вiдносин.
До цих рис вiдносять:
1. Розвинену науково-технiчну базу.
2. Високий ступiнь забезпеченостi сировиною та енергоресурсами, їх вiдносну дешевизну.
3. Високий кадровий потенцiал, особливо у сферi точних наук, iнженерно-технiчнiй галузi. Формується i нове поколiння росiйських пiдприємцiв, управлiнцiв, iнших квалiфiкованих фахiвцiв.
4. Досить високий показник "iндексу людського розвитку". Вiн враховує ВВП на душу населення, очiкувану тривалiсть життя i рiвень освiти. Слiд визнати, що з початку 90-х рокiв "iндекс людського розвитку" у Росiї скоротився майже вдвiчi. Якщо в 1990 р. з цього одного з найважливiших показникiв стану товариства, прийнятому ООН, Росiя займала 33-е мiсце, то в 1996 р. - вже 57-е. Однак це далеко не останнє мiсце. Набагато гiрше з цим показником у Китаї (108-е мiсце), Єгиптi (106-е мiсце), Туреччини (84 мiсце). Лiдируючi мiсця займають Канада, США, Японiя. Записуючи в актив Росiї вищеназванi фактори, слiд, однак, пам'ятати, що успiх процесу iнтеграцiї у свiтове господарство будуть визначати не стiльки самi фактори, скiльки те, наскiльки ефективно вони будуть використовуватися.
Освоюючи свiтовий ринок, Росiя повинна здiйснювати виборчу i поетапну полiтику. Вибiрковiсть полягає в чiткому визначеннi власних прiоритетiв. Зокрема, у перевазi зусиль з побудови вiльної соцiальної ринкової економiки усерединi країни над зусиллями iз зовнiшньої вiдкритостi. Необхiдна планомiрна послiдовнiсть у розкриттi свого народногосподарського комплексу зовнiшнього свiту. При цьому зовнiшня вiдкритiсть не повинна бути самоцiллю, а покликана служити створенню ефективного ринкового механiзму всерединi країни.
Виробляючи стратегiю iнтеграцiї у свiтове господарство, слiд враховувати зарубiжний досвiд. Японiя в повоєнний перiод, наприклад, виробила таку полiтику: були видiленi три найважливiшi галузi економiки - вугiльна, металургiйна, текстильна; Вони вважалися визначальними у питаннях експорту-iмпорту i внутрiшньої економiчної полiтики. Очевидно, росiйська економiчна полiтика також повинна ґрунтуватися на системi прiоритетiв, провiдних ланках економiки, галузях-локомотивах. Такими прiоритетними галузями росiйської економiки можуть стати лiсопромисловий, нафтогазовий комплекси, а також наукомiсткi галузi, галузi високих технологiй (у тому числi вiйськових) i деякi iншi.
вiдбиваючи таємнi i явнi спроби "прибрати Росiю до рук" з боку провiдних свiтових держав. У зв'язку з цим досить актуальною для нашої країни на шляху iнтеграцiї у свiтове господарство стає проблема економiчної безпеки.
Забезпечення економiчної безпеки полягає у зведеннi до мiнiмуму за все тих збиткiв, якi може бути завдано росiйськiй економiцi в результатi дiї факторiв свiтової господарської кон'юнктури, мiжнародної конкуренцiї, неефективними дiями росiйських економiчних суб'єктiв на свiтових ринках.
2.
Росiя i свiтова органiзацiя торгiвлi (СОТ)
Росiя подала заявку на вступ до ГАТТ в червнi 1993 р. Пiсля перетворення ГАТТ у Свiтову торговельну органiзацiю пiдтвердила свiй намiр щодо вступу в цю органiзацiю в груднi 1994 року. В даний час Росiя має статус спостерiгача у СОТ.
Угода про заснування СОТ вимагає вiд вступає країни прийняття на себе таких же зобов'язань, якi вже взяли на себе країни-засновники. "Кожен член органiзацiї повинен забезпечувати вiдповiднiсть своїх законiв, нормативних та адмiнiстративних актiв його зобов'язаннями, взятими за угодами, що входять до СОТ".
З членства у Свiтовiй органiзацiї торгiвлi можна витягти ряд переваг.
По-перше, на Росiю пошириться принцип режиму найбiльшого сприяння. У результатi наша держава зможе скористатися постiйно знижуються тарифами iнших країн. Вiтчизняна продукцiя не буде потрапляти пiд дискримiнацiйнi заходи. Росiя зможе захищати свої торговi права вiд неправомiрних дiй iнших країн пiд егiдою процедури вирiшення спорiв СОТ. За даними Мiнiстерства зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Росiя за ступенем дискримiнацiї знаходиться на другому мiсцi у свiтi пiсля Китаю.
За пiдрахунками фахiвцiв, не будучи членом Всесвiтньої торгової органiзацiї, Росiя щорiчно з-за обмежень по допуску росiйських товарiв на свiтовi ринки, втрачає вiд 1 до 4 млрд. дол.
зовнiшньоекономiчна торгiвля iнтеграцiя росiя
По-друге, вступ до Свiтової органiзацiї торгiвлi допоможе розробити механiзм допуску iноземного капiталу у фiнансову сферу Росiї.
По-третє, пiдвищиться роль стимулюючої та оздоровляючої мiжнародної конкуренцiї для росiйського виробника.
По-четверте, членство в СОТ дозволить отримати митнi пiльги, полегшить доступ до кредитiв, залучить iнвесторiв, отримання передових технологiй.
З iншого боку, вступивши до Свiтової органiзацiї торгiвлi, Росiя в значнiй мiрi повинна, по-перше, лiбералiзувати свiй зовнiшньоторговельний режим, реалiзуючи принципи вiльної торгiвлi з країнами-членами СОТ. Це може негативно вплинути на її власне виробництво, пiдриваючи його i так невисоку конкурентоспроможнiсть.
По-друге, Росiя стане ще бiльш залежною вiд iмпортного продовольства. Лажi мiж промислово розвиненими країнами виникають протирiччя з приводу взаємних поставок сiльськогосподарської продукцiї. Без пiдвищення iмпортних мит витiснити iмпорт з росiйського продовольчого ринку буде дуже складно.
По-третє, вступ до СОТ може призвести до загибелi достатньо конкурентоспроможною металургiйної промисловостi Росiї внаслiдок зниження (згiдно з рiшеннями Токiйського раунду ГАТТ) на 30% митних тарифiв на металургiйну продукцiю.
По-четверте, страховий ринок може бути повнiстю захоплений iноземними страховиками, що мають значно бiльший капiтал, нiж вiтчизнянi, i розвинену iнфраструктуру.
По-п'яте, наплив дешевого iмпорту призведе до закриття ряду виробництв i наростання безробiття.
Слiд також зазначити, що до вступу до Свiтової органiзацiї торгiвлi Росiя на двостороннiй основi вже має режим найбiльшого сприяння з усiма основними торговельними партнерами, що входять до ГАТТ / СОТ. Приєднання Росiї до Свiтової органiзацiї торгiвлi має служити засобом для забезпечення її зовнiшнiх економiчних iнтересiв в умовах глобалiзацiї свiтової економiки. Головне, щоб це приєднання не перетворилося на самоцiль, i Росiя не опинилася в пiдсумку беззахисною перед потужним тиском iнших країн-членiв цiєї органiзацiї.
3. Економiчнi вiдносини Росiї з регiональнi iнтеграцiйнi угруповання
зовнiшньої полiтики в цi роки були країни Захiдної Європи i, перш за все, країни Росiя i ЄС.
союз.
"О" Маастрихтського договору будь-яка європейська країна може претендувати на членство в Європейському Союзi. Представники iншої позицiї вважають, що приєднання Росiї до ЄС означатиме для нього "загибель, втрату керованостi, розчинення". Здається, що в найближчiй перспективi питання про можливiсть приєднання Росiї до ЄС не актуальне. Набагато бiльш насущнi питання виконання угоди про партнерство i спiвробiтництво мiж Росiєю i ЄС, пiдписаного в серединi 1994 р. i ратифiкованої в кiнцi 1996 р. Угода про партнерство та спiвробiтництво (УПС) створює стiйкий, побудований на основi мiжнародного права, режим економiчної взаємодiї, що охоплює, в основному, всю торгiвлю товарами мiж Росiєю i ЄС, транскордонну торгiвлю послугами, рух капiталiв, заснування та дiяльнiсть компанiй.
Значення УПС полягає в тому, що в останнi роки ЄС перетворився на головного партнера Росiї в мiжнародному спiвробiтництвi. У стратегiчному планi ЄС, який володiє потужним торговельно-промисловим i фiнансовим потенцiалом, i надалi вiдiграватиме провiдну роль у росiйських зовнiшньоекономiчних зв'язках. ЄС виступає як серйозний iмпортер енергетичних i сировинних товарiв, що становлять основу сучасного росiйського експорту. На його частку припадає 35 вiдсоткiв товарообiгу Росiї.
податками i зборами бiльш високими, нiж вiтчизнянi товари.
Вiдповiдно до Угоди скасовуються кiлькiснi обмеження (квоти) на ввезення в європейськi країни росiйських товарiв, за винятком текстилю, сталi, ядерних матерiалiв, торгiвля якими повинна регулюватися окремими угодами.
Угода зобов'язує Росiю i ЄС забезпечувати адекватний та ефективний захист прав на iнтелектуальну та промислову власнiсть.
За основними напрямками спiвпрацi, обумовленим в угодi, ЄС буде надавати Росiї пiдтримку через ТАСІС - провiдну програму надання субсидiй колишнiм республiкам СРСР i Монголiї. Загальний обсяг коштiв, наданих Росiї в 1991-1995 рр. в рамках ТАСІС, склав майже 800 млн. екю (тобто понад 1 млрд. дол.). У цiлому Угода вiдкриває широкi можливостi по зближенню Росiї i ЄС, i її включенню у свiтове господарство. Однак потрiбно чимало обопiльних зусиль, щоб у повному обсязi реалiзувати цi можливостi.
ЄС, формуючи свою полiтику по вiдношенню до Росiї, розглядає її як важливу i самостiйну силу в майбутнiй архiтектурi Європи. ЄС зобов'язується сприяти незворотностi їх економiчних реформ, її iнтеграцiї у свiтову економiку на основi ринкових законiв, якнайшвидшому прийняттю в СОТ та iншi мiжнароднi економiчнi органiзацiї.
Напрямки та особливостi цiєї спiвпрацi будуть багато в чому залежати як вiд розвитку та трансформацiї самого ЄС, так i вiд розгортання процесiв iнтеграцiї в рамках СНД. На думку росiйських фахiвцiв головним питанням в економiчних взаєминах Росiї i ЄС в найближчому десятилiттi стане створення зони вiльної торгiвлi та розробка механiзму її функцiонування.
Орiєнтуючи свою зовнiшньоекономiчну полiтику на всемiрне спiвробiтництво з ЄС, Росiя iз середини 90-х рокiв починає все бiльше уваги придiляти розвитку економiчних вiдносин з iншими регiональними iнтеграцiйними угрупованнями. І, перш за все, з Азiатсько-тихоокеанським регiоном, з АТЕС. У фiзико-географiчному вiдношеннi приналежнiсть Росiї до АТР незаперечна.
Із загального обсягу всерединi регiонального товарообмiну в країнах Азiатсько-Тихоокеанського регiону, оцiнюваного приблизно в 2 трлн. дол, на частку Росiї припадає близько 1%. Це не узгоджується з її статусом великої азiатсько-тихоокеанської держави, не вiдповiдає потенцiалу її економiки. Європейська орiєнтованiсть країни заважала побачити на Сходi новi реалiї майбутнього свiту.
Росiйськi урядовi, дiловi, науковi кола беруть участь у такiй формi iнтеграцiйної дiяльностi, як розробка i здiйснення багатостороннiх проектiв. Це, наприклад, проект ПРООН з розвитку району рiчки Туманною на стику кордонiв Росiї, Китаю i КНДР, проект розвитку економiчної зони Японського моря, проекти будiвництва магiстральних газопроводiв, лiнiй передач i теле комунiкацiй, що проходять через територiї декiлькох країн, що вже розпочате силами мiжнародних консорцiумiв освоєння нафтогазових ресурсiв о. Сахалiн i iн. Для росiйських схiдних регiонiв дедалi важливiшим стає регулювання мiжнародної трудової мiграцiї. У перспективi Росiя повинна активiзуватися на фiнансовому ринку Азiатсько-тихоокеанського регiону.
Інтеграцiя в АТР в рамках АТЕС може здiйснюватися для Росiї за бiльш зручним правилами, нiж iнтеграцiйнi процеси з ЄС. При гiпотетичному вступi до ЄС Росiя зобов'язана буде виконувати всi вимоги Союзу, виробленi без неї. АТЕС - молода, зростаюча угруповання. У нiй допускається дiяльнiсть на основi iндивiдуальних планiв країн, критерiї членства також не унiверсальнi. Тому, iнтегруючись в Азiатсько-тихоокеанський регiон, Росiя зберiгає можливостi вiдстоювати свої прiоритети, захищати iнтереси при побудовi iнтеграцiйних механiзмiв.
У галузi мiжнародного економiчного спiвробiтництва Росiя стоїть перед непростим вибором. Йти прискореним шляхом по шляху все бiльш тiсних зв'язкiв iз захiдноєвропейською iнтеграцiйної угрупованням, не забуваючи зростаючу перспективнiсть економiчної iнтеграцiї в Схiднiй Азiї, або ж на першому планi має бути процес реiнтеграцiї колишнiх республiк Радянського Союзу, вiдновлення порваних зв'язкiв з колишнiми країнами СЕВ. Нинiшня зовнiшньоекономiчна полiтика Росiї значною мiрою свiдчить про спроби поєднання цих двох пiдходiв. Наскiльки такi дiї виявляться успiшними, покаже найближче майбутнє.
4. Розвиток свiтових господарських зв'язкiв Росiї
переваг мiжнародного подiлу працi. Курс на максимально можливе використання МРТ покликаний привести до диверсифiкацiї зовнiшнiх економiчних зв'язкiв.
Економiчнi iнтереси Росiї настiльки складнi i рiзноманiтнi, що належним чином їх можна забезпечити, лише розвиваючи спiвробiтництво з самими рiзними державами i групами країн. Зовнiшньоекономiчнi зв'язки. Росiї з країнами, що розвиваються постають як необхiдна ланка в механiзмi її зовнiшнiх вiдносин з країнами свiту. Тим бiльше, що потенцiал росiйських торгово-економiчних зв'язкiв з багатьма країнами, що розвиваються в значнiй мiрi не затребуваний.
Розширення економiчного спiвробiтництва Росiї з країнами, що розвиваються тiсно пов'язане зi змiцненням i розвитком експортного сектора на основi диверсифiкацiї та облагородження його структури. Свiтовий досвiд свiдчить, що реальнi напрямки участi кожної країни в мiжнародному подiлi працi формуються лише через експортну орiєнтацiю. При цьому експортно орiєнтованiсть країни сприяє створенню i пiдтримцi перш за все тих виробництв i структур, якi вже володiють порiвняльними перевагами чи можуть їх знайти згодом. А це, у свою чергу, сприяє бiльш повному i ефективному використанню нацiональних економiчних ресурсiв.
Сформована взаємно доповнюванiсть економiк Росiї i низки країн, що розвиваються, порiвняно невисока вимогливiсть їх ринкiв, взаємнi iнтереси i iншi чинники перетворюють цi країни за багатьма позицiями в найбiльш ймовiрних споживачiв росiйської продукцiї. У свою чергу, багато країн розглядають товарообмiн з Росiєю як додатковий i альтернативне джерело в торговельно-економiчних зв'язках iз Заходом.
За оцiнкою росiйських фахiвцiв, саме ринок держав, що розвиваються може стати базою для нарощування, облагородження структури та диверсифiкацiї росiйського експорту як в планi розширення географiї експорту, так i його реального товарного виконання.
Найбiльш сприятливi перспективи для розширення росiйського експорту в групi "нових iндустрiальних країн". При цьому можливе нарощування як експорту сировини, так i готових виробiв. Особливо великi потенцiйнi можливостi для експорту в країни, що розвиваються продукцiї обробної промисловостi Росiї, в тому числi машин i устаткування. Непрямим пiдтвердженням може бути iстотна збiльшення попиту на всi види сировини i готових виробiв в країнах, що розвиваються. Їхнi сукупнi закупiвлi на свiтовому ринку в 70-80-тi роки зросли по сировинi в 10 разiв, а по промислових виробiв бiльш, нiж у 10 разiв. Імпорт машин i устаткування рiс ще бiльш високими темпами.
Важливим напрямком росiйського експорту в країни, що розвиваються повинен стати вивезення високотехнологiчного комплектного обладнання та пов'язаних з ним послуг, лiцензiй, наукових iдей для їх спiльного практичного втiлення та iн. Цей напрямок експорту Росiї має бути орiєнтоване на "новi iндустрiальнi країни". З середини 90-х рокiв Росiя активiзує процеси технiчного сприяння країнам, що розвиваються. Основний обсяг робiт припав на Китай, Іран, Індiю, Марокко, Кубу. У цих країнах введенi в дiю ряд енергетичних, металургiйних i iнших промислових об'єктiв.
Традицiйним напрямком експорту Росiї в країни, що розвиваються повиннi залишитися постачання озброєнь i вiйськової технiки. Вiдхiд з цього ринку Росiї може бути на руку тiльки її конкурентам на мiжнародному ринку озброєнь з промислово розвинених країн.
У 80-тi роки обсяг експорту радянської зброї формально досягав суми 15-20 млрд. дол. Однак реально в казну надходило близько 2 млрд. дол. У серединi 90-х рокiв на експортi озброєння i вiйськової технiки Росiя отримувала до 3 млрд. дол. (на 1,1 млрд. дол. бiльше, нiж на початку 90-х рокiв). Для порiвняння: обсяг експорту зброї з США становить прiмерно10 млрд. дол. на рiк.
Важливу роль у нарощуваннi росiйського експорту в країни, що розвиваються за всiма товарними групами, а насамперед по промислових виробiв, повиннi зiграти iнвестицiї, спрямованi на створення i розвиток виробництв, орiєнтованих на мiсцевi ринки, а також на експорт у третi країни. Мабуть, своє слово в цьому планi повиннi сказати що набирають силу в останнi роки росiйськi фiнансово-промисловi групи. Важливо вказати i на регiональну спрямованiсть росiйських iнвестицiй: в першу чергу вони повиннi направлятися в так званi полюси економiчного зростання, в зони зi сприятливим iнвестицiйним клiматом (експортно-виробничi зони, рiзного роду вiльнi економiчнi зони).
Орiєнтуючись на експортну експансiю в країни, що розвиваються, слiд не забувати, що iснують значнi можливостi для розширення iмпорту з них сировини, продовольства, споживчих товарiв, технiки i технологiї i, звичайно, капiталу.
Проблеми, пов'язанi з iмпортом iз країн, що розвиваються, вирiшуються способами, давно здiйснюваними промислово розвиненими країнами. Перш за все, збiльшення виробництва потрiбної нам продукцiї шляхом створення в країнах, що розвиваються власних або спiльних пiдприємств за участю мiсцевого капiталу. Другий шлях - рацiоналiзацiя iмпорту шляхом переключення його з країн, що мають з Росiєю позитивний торговий баланс, на країни, якi мають такий баланс вiд'ємний.
Крiм того, саме НІС Пiвденно-Схiдної Азiї можуть розглядатися як важливий джерело майбутнiх капiталу потокiв в економiку Росiї. В Азiатсько-тихоокеанському регiонi зосереджено 60 вiдсоткiв свiтового iнвестицiйного потенцiалу. Але частка азiатських iнвестицiй становила лише 1,5 вiдсотка у всьому обсязi капiталовкладень у Росiю.
енергетицi. При успiшному ходi справ динамiка нарощування капiтальних вкладень буде щорiчно зростати.
нарощування росiйського виробництва та експорту. Така спiвпраця особливо з групою "нових iндустрiальних країн", країн Перської затоки, з Китаєм та iн
Важливим чинником у розвитку економiчного спiвробiтництва з країнами, що розвиваються є їхнiй зовнiшнiй борг СРСР, успадкований Росiєю, що перевищує за деякими оцiнками 130 млрд. дол. Усвiдомлюючи практичну неможливiсть повернення значної частини цього боргу нi в найближчiй, нi у вiддаленiй перспективi, потрiбно знаходити вiдповiднi компромiси для повернення цього боргу товарами, послугами, рiзного роду поступками з боку країн, що розвиваються.
Для мобiлiзацiї можливостей i розвитку вже наявного потенцiалу економiчних зв'язкiв з країнами, що розвиваються потрiбна науково обґрунтована стратегiчна лiнiя, пiдкрiплювана конкретними практичними кроками щодо її реалiзацiї.
Висновок
Процес iнтеграцiї України у свiтове господарство, її затвердження як рiвноправного учасника в системi мiжнародних економiчних вiдносин у мiжнародному подiлi працi знаходиться на самому початку.
Проблема iнтеграцiї України у свiтове економiчне спiвтовариство досить складна й рiзноманiтна. Передумовами до її вирiшення можуть стати:
проходження Росiєю основних ступенiв розвитку економiки ринкового типу, якi свого часу минули економiчно бiльш розвинутi країни;
вiдновлення порушених зв'язкiв, економiчна iнтеграцiя в рамках СНД (спочатку в рамках будь-якої його частини) i, вiдповiдно, спiльне вступ єдиним блоком у свiтове господарство.
Одночасно з цими процесами повинна здiйснюватися вироблення механiзму взаємодiї з промислово розвиненими, країнами, що розвиваються, мiжнародними економiчними органiзацiями, регiональними торгово-економiчними блоками i угрупованнями. Очевидно, що все це вимагає чимало часу i зусиль.
Список лiтератури
2. Лексин В. М. Швецов О. М. Держава та регiони: теорiя i практика державного регулювання територiального розвитку. М.: УРСС, 1997.
3. Орешин В. П., Потапов Л. В. Управлiння регiональною економiкою. М.: ТЕИС, 2003.
4. Регiональна економiка / За ред. Т. Г. Морозової. М.: ЮНИТИ, 1998.
5. Проблеми територiального розвитку. Словник-довiдник. Укладачi А. П. Сисоєв i І. В. Усов. М.: ТЕИС, 2003.
6. Регiональна економiка: Пiдручник / За ред. В.І. Вiдяпiна i Р31 М. В. Степанова. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 666 с.
7. Фетисов Г. Г., Орешин В. П. Регiональна економiка i управлiння: Пiдручник. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 416 с.
| 
