Інформацiйнi вiйни НАТО на схiдноєвропейському театрi бойових дiй
Змiст
Вступ
Особливостi iнформацiйної вiйни пiд час агресiї НАТО проти Югославiї
Особливостi iнформацiйної вiйни в ходi операцiї «Рiшуча сила»
Інформацiйна вiйна проти Росiї
Висновок
Список використаної лiтератури
Вступ
з менш проробленої, але поза сумнiвом, бiльш серйозною загрозою з боку зовнiшнiх i внутрiшнiх ворожих сил. Зараз багато говорять про iнформацiйний зброю та новому обличчi вiйни. Основна теза полягає в тому, що вiйну можна вести бiльш професiйно i "цивiлiзовано". Замiсть того, щоб вводити в стан противника танки ворога можна послабити ефективнiше i навiть жорстоко, акуратно порушуючи складаний у нього iнформацiйний механiзм управлiння, розкриваючи фiнансовi комунiкацiї, направляючи в бажано для нападника русло розвиток iнформацiйної сфери шляхом впровадження застарiлих iнформацiйних технологiй. З переходом вiд iндустрiального суспiльства до iнформацiйного та вiдповiдним розвитком iнформацiйних технологiй значна увага придiляється новiтнiм видами так званого "гуманного зброї" ("несмертельним видiв зброї i технологiй вiйн"). До них вiдносяться iнформацiйне, психотропну, економiчне, континентальне зброю та iн. Особливе мiсце серед них займає iнформацiйна зброя i технологiї ведення iнформацiйної вiйни. Про їх значимостi свiдчить те, що США створили iнформацiйнi вiйська i вже третiй рiк випускаються пiдроздiли кiбер воїнiв. Сьогоднi в директивах Мiнiстерства оборони США докладно викладається порядок пiдготовки до iнформацiйних вiйн. За своєю результативнiстю iнформацiйна зброя порiвняно зi зброєю масового ураження. Спектр дiї iнформацiйної зброї може сягати вiд нанесення шкоди психiчному здоров'ю людей до внесення вiрусiв у комп'ютернi мережi та знищення iнформацiї. Пентагон на супер комп'ютерах моделює варiанти можливих воєн в XXI столiттi з використанням методiв та технологiї "не смертельної зброї".
У збройних силах НАТО, особливо США, значна увага придiляється ролi "не смертельної зброї" i технологiй, перш за все iнформацiйного зброї та психо - пропагандистським операцiям у вiйнах XXI столiття, якi суттєво змiнюють характер застосування сухопутних, вiйськово-повiтряних i вiйськово-морських сил на ТВД та геополiтичного та цивiлiзацiйного протиборства основних центрiв формується багатополярного свiту.
"не смертельної зброї" вiд звичайного вiйськового зброї полягає в тому, що воно акцентує увагу на використаннi алгоритмiв i технологiй, якi концентрують у собi базовi знання, спрямованих на поразку супротивника. Інформацiйна вiйна по сутi уособлює собою вiйну цивiлiзацiй за виживання в умовах постiйно скорочуються ресурсiв. Інформацiйна зброя вражає свiдомiсть людини, руйнує способи i форми iдентифiкацiї особистостi по вiдношенню до фiксованих спiльнотам, воно трансформує матрицю пам'ятi iндивiда, створюючи особистiсть iз заздалегiдь заданими параметрами (тип свiдомостi, штучнi потреби, форми самовизначення i т. д.), що задовольняють вимоги агресора, виводить з ладу системи управлiння держави-супротивника i його збройних сил.
Доведено, що найбiльших втрат збройнi сили несуть вiд застосування проти них "не силового" iнформацiйного зброю i, в першу чергу, вiд впливу вражаючих елементiв, що дiють на системи управлiння та психiку людини. Інформацiйне i континентальне зброю впливає на "iдеальнi" об'єкти (знаковi системи) або їх матерiальнi носiї.
Багато країн змушенi приймати спецiальнi заходи для захисту своїх спiвгромадян, своєї культури, традицiй i духовних цiнностей вiд чужого iнформацiйного впливу. Виникає необхiднiсть захисту нацiональних iнформацiйних ресурсiв та збереження конфiденцiйностi iнформацiйного обмiну по свiтових вiдкритих мереж, так як на цьому ґрунтi можуть виникати полiтична та економiчна конфронтацiя держав, новi кризи в мiжнародних вiдносинах. Тому iнформацiйна безпека, iнформацiйна вiйна i iнформацiйна зброя в даний час опинилися в центрi загальної уваги. Таким чином завданням реферату служить - виявити причини такого значення iнформацiйного протиборства в сучасних вiйнах.
Особливостi iнформацiйної вiйни пiд час агресiї НАТО проти Югославiї
При пiдготовцi агресiї проти Союзної Республiки Югославiї (СРЮ) НАТО надавало великого значення органiзацiї та ведення iнформацiйної вiйни. Вiйськово-полiтичне керiвництво блоку виходило з того, що вмiле i ефективне здiйснення iнформацiйно-психологiчного впливу в значнiй мiрi визначить рiвень мiжнародної пiдтримки проводяться НАТО силових акцiй i iстотно позначиться на морально-психологiчної стiйкостi збройних сил i керiвництва СРЮ.
При плануваннi агресiї основнi зусилля iнформацiйних структур блоку спрямовувалися на вирiшення наступних завдань:
народу i нагнiтання несприятливого психологiчного клiмату у вiдносинах рiзних полiтичних сил СРЮ;
ефективностi наявних озброєнь i потенцiйних можливостей об'єднаних збройних сил блоку;
· формування репутацiї зовнiшньополiтичного керiвництва США i НАТО як досить жорсткого в своїх рiшеннях i послiдовного у дiях;
· прицiльну iнформацiйну обробку ключових фiгур у керiвництвi СРЮ на основi врахування їх психологiчних особливостей, полiтичної та iншої орiєнтацiї, пропаганду i впровадження форм суспiльної поведiнки, що знижують моральний потенцiал нацiї.
Одночасно з рiшенням перерахованих завдань планувався цiлий ряд заходiв щодо впливу на iнформацiйну iнфраструктуру СРЮ.
Подiї в Югославiї в цiй галузi розвивалися стрiмко i часто трагiчно. Югославськi ЗМІ намагалися всiляко пiдкреслити єднiсть союзу. Однак свiтова громадська думка формувалася пiд впливом захiдних ЗМІ, схильних до пiдтримки сепаратистських тенденцiй i настроїв у югославських республiках. У силу цього передiсторiя цивiльних, а потiм i мiждержавних вiйськово-полiтичних конфлiктiв на територiї колишньої Югославiї не отримувала належного висвiтлення, тим бiльше, що негативний образ СРЮ був створений i пiдтримувався у свiтовiй громадськiй думцi ще з часу вiйськового конфлiкту в Боснiї i Герцеговинi.
План iнформацiйної вiйни був узгоджений з усiма країнами-учасницями НАТО, вiд яких були видiленi вiйськовi контингенти. У її здiйсненнi брали участь вище полiтичне керiвництво країн НАТО, мiнiстерства закордонних справ, спецслужби, нацiональнi ЗМІ, армiйськi структури ведення психологiчних операцiй. Участь цих сил в iнформацiйнiй агресiї проти Югославiї було пiдтверджено численними теле - та радiо заявами президента США, прем'єр-мiнiстра Великобританiї, генерального секретаря НАТО, керiвникiв мiнiстерств закордонних справ i оборони країн-членiв Пiвнiчноатлантичного альянсу.
ослаблення системи бойового управлiння, iзоляцiї не тiльки вiйськ (сил), але i населення.
Складовою частиною iнформацiйної агресiї стало також розгортання спрямованого i iнтенсивного мовлення на територiю Югославiї радiостанцiї "Голос Америки", знищення теле - i радiо- центрiв з метою забезпечення контролю над суспiльною думкою населення. Так, пiсля руйнування телецентрiв у Приштинi та Белградi мiсцевi жителi вимушено опинилися в iнформацiйному полi ЗМІ тiльки країн НАТО. Для безпосередньої "окупацiї iнформацiйного простору Югославiї" НАТО застосовувало апробованi ранiше США в Іраку, Гренадi й Панамi способи, в тому числi лiтаючу теле - та радiо- станцiю "Commando Solo", яка транслювала свої передачi на частотах, використовуваних сербським телебаченням.
Інформацiйне забезпечення вiйськових дiй США i НАТО було спрямовано, насамперед, проти системи управлiння ЄС СРЮ. У цих цiлях окрiм застосування керованих ракет планувалося використання електромагнiтних бомб, руйнiвна дiя яких можна порiвняти з вражаючим чинником електромагнiтного iмпульсу, що виникає при ядерному вибуху. Цей iмпульс здатний вивести з ладу всю радiоелектронну технiку в радiусi десяткiв кiлометрiв.
Успiшне виконання завдань iнформацiйного забезпечення, на думку вiйськових експертiв, передбачало досягнення трьох найважливiших цiлей:
· наявностi рiзноманiтних i ефективних засобiв їх ураження;
За поглядами керiвництва НАТО, збройнi сили, що володiють iнформацiйними технологiями, являють собою нову категорiю вiйськ з особливою тактикою ведення бойових дiй, органiзацiйно-штатною структурою, рiвнем пiдготовки особового складу та озброєнням, що повнiстю вiдповiдає вимогам сучасної вiйни. Вiйська i сили, що залучаються для ведення iнформацiйної вiйни, активно застосовують технологiї цифрового зв'язку, цiлiснi системи бойового управлiння i розвiдки, високоточна зброя i зв'язок з усiма операцiйними системами. Найважливiшою умовою ефективних дiй цих сил є їх оснащення найсучаснiшими видами озброєнь: радарами другого поколiння, системами розпiзнавання типу "свiй-чужий", глобальними космiчними навiгацiйними системами i бойовою технiкою з вбудованою цифровою апаратурою.
Інформацiйний вплив в операцiї НАТО "Рiшуча сила" велося з використанням налагодженого механiзму, який був успiшно апробований у ходi пiдготовки та ведення вiйськових операцiй ЄС США в 90-х роках ("Буря в пустелi" в Іраку, "Пiдтримка демократiї" на Гаїтi, миротворча операцiя ІФОР - СФОР у Боснiї i Герцеговинi та iн.) Головнi зусилля у боротьбi за iнформацiю мiж НАТО i ЄС Югославiї були зосередженi в iнформацiйно-психологiчної та iнформацiйно-технiчнiй сферах.
склад збройних сил Югославiї, держав Пiвнiчноатлантичного блоку, а також свiтову громадськiсть. Для забезпечення позитивного свiтового громадської думки про дiї сил НАТО в операцiї "Союзницька сила" країни блоку вели потужну та активну пропагандистську кампанiю, спрямовану на формування образу ворога, проти якого не тiльки можна, але i необхiдно застосувати зброю. При цьому активно використовувалися традицiйнi методи впливу на суспiльну свiдомiсть:
· репортажi про подiї;
· опис актiв геноциду албанського населення Косово i Метохiї;
· коментарi соцiологiчних опитувань, пов'язаних з подiями на Балканах.
вiн виступив вiдразу у восьми телепрограмах, у п'яти ранкових випусках новин основних телеканалiв i трьох найбiльш популярних вечiрнiх iнформацiйно-аналiтичних передачах. У. Коену допомагали також помiчник президента США з нацiональної безпеки С. Бергер i держсекретар М. Олбрайт.
До громадян США з анти сербським вiдозвою звернувся Б. Клiнтон. Своїм спiввiтчизникам, що знаходиться за тисячi кiлометрiв вiд Югославiї, вiн популярно, у доступнiй для американцiв формi роз'яснив причини застосування вiйськової сили щодо суверенної держави.
У цей же перiод пройшла серiя передач замовного характеру на телевiзiйному каналi CNN, в ходi яких вiйськовi експерти i аналiтики буквально заповнили основну частину часу новин та аналiтичних випускiв активною пропагандою на користь дiй НАТО. Провiдним кореспондентом CNN, вмiло спекулювали на почуттях американцiв, була К. Аманпор - дружина офiцiйного представника держдепартаменту США Дж. Рубiна. Слiд зазначити, що використання кореспондента-жiнки для освiтлення сюжетiв про звiрства сербiв у Косово i Метохiї, страждання ворожих жiнок i дiтей мало сильний психологiчний вплив на американську аудиторiю.
Тiльки протягом перших двох тижнiв операцiї в Косово i Метохiї CNN пiдготувала бiльше 30 статей, якi були розмiщенi в Інтернетi. У середньому кожна стаття мiстила близько десяти згадок про Т. Блера з посиланнями на офiцiйних представникiв НАТО. Приблизно стiльки ж разiв в кожнiй статтi використовувалися слова "бiженцi", "етнiчнi чистки", "масовi вбивства". У той же час згадка про жертви серед мирного населення Югославiї зустрiчалося в середньому 0,3 рази. Аналiз змiсту тексту повiдомлень дозволяє зробити висновок про те, що проведенi психологiчнi операцiї були добре пiдготовленi i вiдпрацьованi.
Одним з безвiдмовних прийомiв впливу на аудиторiю стало використання так званих об'єктивних цифр i документальних даних. Так, один з аналiтикiв CNN заявив про нiбито що мав мiсце факт використання 700 албанських дiтей для створення банку кровi, призначеного для сербських солдатiв. Така дезiнформацiя, природно, справила сильне враження на громадську думку Заходу.
В якостi допомiжних методiв з надання психологiчного тиску на "незговiрливих" югославiв американськi фахiвцi обрали:
• введення проти Югославiї повної економiчної блокади;
• iнсценування (провокування) громадянської непокори, масових мiтингiв i демонстрацiй протесту;
• нелегальнi пiдривнi i терористичнi акцiї.
Інформацiйне забезпечення дiй вiйськ (сил) НАТО в ходi вiйськового конфлiкту планувалося керiвництвом блоку за наступними напрямками:
· прийняття заходiв щодо введення противника в оману;
· забезпечення оперативного скритностi;
· проведення психологiчних операцiй;
· застосування бойових електронних засобiв з метою послiдовної поразки всiєї iнформацiйної системи та особового складу;
· розрив iнформацiйних потокiв;
· ослаблення i руйнування системи бойового управлiння та зв'язку супротивника, прийняття необхiдних заходiв щодо забезпечення захисту своєї аналогiчної системи.
Найбiльшу увагу в планах придiлялася реалiзацiї наступних основних способiв ведення iнформацiйної вiйни:
· використання вiдповiдних електронних засобiв та електромагнiтного зброї для придушення i нейтралiзацiї роботи центрiв збору iнформацiї НД Югославiї, для виведення з ладу його засобiв зв'язку i радiолокацiйних станцiй;
· введення в оману югославських органiв, вiдповiдальних за збiр, обробку та аналiз розвiдувальної iнформацiї про супротивника за допомогою iмiтацiї пiдготовки i проведення наступальних дiй;
· забезпечення оперативної скритностi допомогою суворого дотримання режиму секретностi i перешкоджання доступу противника до своєї iнформацiї;
· проведення психологiчних операцiй, особливо з використанням телебачення, радiо, печатки для пiдриву морального духу вiйськ i населення СРЮ.
У той же час повсюдно занижувалися бойовi втрати блоку, замовчувалася iнформацiя про прорахунки керiвництва НАТО, загибелi мирного населення, виступах свiтової громадськостi проти продовження i ескалацiї вiйськових дiй.
мiрою виправдовувало б агресiю ОВС альянсу проти суверенної держави.
Для бiльш повної оцiнки даної проблеми розглянемо iнформацiйне протиборство пiд час конфлiкту в Пiвденнiй Осетiї.
Росiйсько-грузинська вiйна включала в себе жорстке iнформацiйне протиборство на мiжнароднiй аренi. За оцiнкою абсолютної бiльшостi оглядачiв та експертiв, Росiя, маючи повну пiдтримку населення всерединi країни, здобувши переконливу перемогу на полi бою, тим не менш, програла iнформацiйну вiйну Грузiї (принаймнi, в короткостроковiй i середньостроковiй перспективi: 3-6 мiсяцiв). З одного боку, вона виявилася неготовою до масованої iнформацiйної агресiї противника, а з iншого - в iнформацiйному протистояннi наша країна виступала на самотi, в той час як Грузiя дiяла в нiй єдиним фронтом з США, НАТО, Євросоюзом. Парадоксально, але факт: програв супротивник зробив свою поразку перемогою, застосувавши сучаснi технологiї iнформацiйного впливу i манiпуляцiї свiдомiстю на населення Грузiї та зарубiжну аудиторiю. Вiйськовий злочинець Саакашвiлi виявився «на конi», пiдтриманий власним народом i викликавши спiвчуття офiцiйних кiл i широкої громадськостi багатьох стан свiту.
покровителiв, розрахованої на грузинське населення i свiтове спiвтовариство. Цей неприпустимий прорахунок посадових осiб, вiдповiдальних за безпеку країни, спричинив за собою серйознi негативнi наслiдки для Росiї. Вiн заслуговує, щонайменше, найсуворiшого осуду вже з тiєї причини, що були очевидними установки Саакашвiлi i грузинською елiти на вiйськове рiшення пiвденно осетинського i абхазького питань, що рано чи пiзно росiйсько-грузинська вiйна представлялася неминучою.
У Росiї було достатньо часу, щоб оволодiти iнiцiативою в iнформацiйному просторi i не дозволити противнику так нахабно i майже безперешкодно поширювати по всьому свiту вигiдну для себе iнтерпретацiю збройного конфлiкту i нав'язувати громадськостi, йдучи вiд фактiв, свої помилковi оцiночнi судження, що стосуються подiй на Кавказi.
Занадто пiзно, через тиждень пiсля закiнчення п'ятиденної вiйни, Росiя розповiла свiту про першi хвилини та години вiйни. Чомусь непереконливими виявилися її правовi аргументи, що пiдтверджують стан необхiдностi надання вiйськової допомоги Пiвденнiй Осетiї i Абхазiї i акт агресiї з боку Грузiї. Вона не зумiла довести, що у неї не було iншого виходу, крiм як завдання у вiдповiдь удару не тiльки по наступаючих грузинським вiйськам, а й по вiйськових i бойових порядкiв в глибинi територiї Грузiї, щоб не допустити ескалацiї вiйни, нових жертв i руйнувань. Вона не змогла довести громадськiй думцi сенс операцiї з примусу Грузiї до миру.
Нашi роз'яснення не зумiли прорвати iнформацiйну блокаду Грузiї, на Заходi i пробитися в масову свiдомiсть населення, щоб довести правду про вiйну i переконати широку аудиторiю в правильностi та шляхетнiсть поведiнки Росiї, у злочинностi дiй грузинського режиму. Звичайно, наївно було б думати, що правлячi кола США, Заходу, НАТО пiдтримають Росiю в цiй вiйнi, але сформувати мiжнародну громадську думку, спiвчутливо вiдноситься до пiвденно осетинському народу i засуджує напад грузинських вiйськ на росiйських миротворцiв, цiлком можна було.
Головним прийомом захiдних ЗМІ у висвiтленнi росiйсько-грузинської вiйни є повне замовчування справжнiх її причин. Мова йде про те, що, за вкрай рiдкiсним винятком, в передачах не говориться про iснування на територiї Грузiї окремих народiв - осетин i абхазiв, якi iсторично не входили до її складу, а зараз домагаються незалежностi. Приховуючи iсторiю мiжетнiчних взаємин у Грузiї, захiднi ЗМІ без працi малюють картину вiйни як напад Росiї на Грузiю. Як вiдомо, перша сприйнята iнформацiя, як правило, стає визначальною для формування позицiї по вiдношенню до подiй. До того ж, за геббельсiвської формулою, чим неймовiрнiшою є брехня, тим охочiше в неї вiрять. Захiднi ЗМІ не гребували пiдтасовуванням даних, замовчували подiї у збройному конфлiктi. Так, руйнування в Цхiнвалi канал CNN i iншi захiднi кампанiї видавали за зйомки в Горi. Фактично, захiднi ЗМІ висвiтлювали перебiг вiйни з подачi Саакашвiлi i в iнтересах Грузiї. Їм вдалося налаштувати громадську думку у своїх країнах проти Росiї, зробити її агресором.
Висновок
Таким чином, можна зробити висновок, що вiйська НАТО, оснащенi iнформацiйними технологiями, мають бойовий потенцiал, втричi бiльшу ефективнiсть бойового застосування звичайних частин. Аналiз бойових дiй армiї США показав, що iнформацiйнi технологiї забезпечують скорочення середнього часу пiдльоту i пiдготовки до атаки ударних вертольотiв з 26 до 18 хвилин i збiльшення вiдсотка ураження цiлей ПТУР з 55 до 93 %. Обробка i передача повiдомлень у вищестоящi штаби в ланцi "рота-батальйон" скорочується з 9 до 5 хвилин, ймовiрнiсть дублювання телеграм знижується з 30 до 4 %., Передачi пiдтверджуючої iнформацiї з телефонних лiнiй - з 98 до 22 %.
Однак, як показує аналiз подiй, то, що призвело до очiкуваних результатiв у Панамi i частково в Іраку, в Югославiї виявилося малоефективним. Так, у вiдповiдь на бомбардування i масоване iнформацiйно-психологiчний вплив народ Югославiї продемонстрував єднiсть i згоду, в тому числi i серед недавнiх полiтичних супротивникiв, а багаторазовий перевага вiйськ країн - учасниць агресiї проти Югославiї в особовому складi й технiчної оснащеностi не дав очiкуваних результатiв при веденнi широкомасштабних бойових дiй. Спираючись на це, можна зробити висновок, що навiть найсучаснiшi iнформацiйнi технологiї навряд чи коли-небудь можуть замiнити усвiдомлення кожним вiйськовослужбовцем цiлей i характеру вiйни на захист територiальної цiлiсностi i незалежностi своєї країни. Безумовно, США i НАТО, що володiють бiльш досконалими методами i засобами iнформацiйного протиборства, домоглися в ходi вiйськового конфлiкту переважної переваги в iнформацiйнiй сферi. Разом з тим активнi дiї вiйськово-полiтичного керiвництва Югославiї з нейтралiзацiї iнформацiйно-психологiчних впливiв з боку НАТО дозволили послабити iнформацiйний натиск на особовий склад ЄС СРЮ i населення країни, а на одному з етапiв навiть перехопити iнiцiативу в цьому протиборствi.
Можна констатувати, що iнформацiйне протиборство в операцiї "Рiшуча сила" займало значне мiсце у дiях протиборчих сторiн. Отриманий досвiд, а також перспективи технiчного розвитку дають пiдставу видiлити цей вид протиборства в рамках збройної боротьби в окрему область протистояння мiж державами або союзами держав. Особливiсть такого протистояння полягає в скритностi заходiв, що знаходяться в контекстi загальної полiтики держав, що переслiдують свої нацiональнi iнтереси. З огляду на великi можливостi i досить високу ефективнiсть структур НАТО по iнформацiйному впливу у вiйськових конфлiктах, слiд очiкувати, що керiвництво блоку буде активно застосовувати його в ходi пiдготовки i ведення можливих вiйськових дiй. Внаслiдок цього можна зробити висновок, що роль i значення iнформацiйного протиборства у вiйськових конфлiктах XXI столiття буде збiльшуватися.
Список використаної лiтератури
1. Военная психологiя, А. Маклаков, Пiтер - 2005р.
2. "Закордонний вiйськовий огляд», № 11, 2002.
3. Зарубежное вiйськовий огляд. № 8, 2001, Погляди вiйськових експертiв США на ведення iнформацiйного протиборства. С. Гриняв.
4. Известия 1. 09. 01-"Вiйськову хронiку можна знiмати прямо з готелю" Є. Крутиков
| 
