Головнi iнтеграцiйнi угруповання свiту
Головнiiнтеграцiйнiугрупованнясвiту
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2. ПЕРЕДУМОВИ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
3. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
4. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Інтеграцiя в перекладi з латинської, означає з'єднання окремих частин у загальне, цiле, єдине. В останнi десятилiття у всесвiтньому господарствi вiдбуваються складнi процеси зближення i взаємопроникнення нацiональних господарств декiлькох країн, спрямованi на створення єдиного господарського органiзму i отримали назву iнтеграцiї. Вона пронизує самi рiзнi сторони економiчного i полiтичного життя, що iнтегруються.
Можна сказати, що при цьому мiжнароднi економiчнi взаємозв'язки стають настiльки мiцними, що вiдбувається глибоке взаємопереплетiння нацiональних процесiв вiдтворення.
Слiд сказати, що всi країни свiту протягом довгих рокiв розвивали економiчне спiвробiтництво на основi формального мiжнародного усуспiльнення виробництва. І тiльки друга половина XX ст. стала часом появи нових тенденцiй у iнтернацiоналiзацiї виробництва. У цей перiод багато країн свiту стали переходити вiд формального до нового перiоду мiжнародного усуспiльнення виробництва, який отримав назву iнтеграцiйного етапу. Необхiднiсть цього кроку була пiдготовлена всiм ходом економiчного розвитку.
Справа в тому, що формальна iнтернацiоналiзацiя виробництва не завжди носить досить ефективний характер, а тим часом питання економiчної вигоди при вступi країн у процес мiжнародного подiлу працi є вирiшальними. Так, у пошуках пiдвищення ефективностi нацiонального виробництва кiлька країн Захiдної Європи органiзували Європейське економiчне спiвтовариство (ЄЕС).
Мета самостiйної роботи - вивчити процес та iнтеграцiйнi угруповання, якi виступають як вища форма прояву iнтернацiоналiзацiї господарського життя, як результат дуже високого рiвня мiжнародного подiлу працi i кооперацiйних зв'язкiв.
Курс на iнтеграцiю був породжений рядом актуальних економiчних проблем, якi не могли бути вирiшенi країнами нi поодинцi, нi на основi старої системи мiжнародного подiлу працi.
Актуальнiсть даної роботи полягає у тому, економiчна iнтеграцiя розглядається як засiб подолання суперечностi мiж необхiднiстю ефективного розвитку економiки кожної країни, що бере участь у взаємному мiжнародному подiлi працi, i обмеженими можливостями, якi мали окремi країни регiону для реалiзацiї цiєї невiдкладної економiчної задачi.
1. ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Економiчна iнтеграцiя представляє собою усуспiльнення виробництва на мiжнародному рiвнi за допомогою свiдомого регулювання урядами беруть участь у нiй країн взаємного подiлу працi i мiжнародної виробничої кооперацiї. Такого роду усуспiльнення знаходить своє вираження у пiдвищеннi ефективностi виробництва кожної країни до приблизно усередненого рiвня в масштабах регiонального спiвтовариства держав та формуваннi оптимальної структури їх нацiональної економiки.
Принципова рiзниця мiж учасниками економiчної iнтеграцiї i не iнтегруються, але спiвпрацюють з ними державами полягає в тому, що першi ставлять завдання пiдвищення ефективностi функцiонуючих пiдприємств до високого рiвня, як на своїй територiї, так i в усьому iнтегрується спiвдружностi, в той час як другi дбають про своїх iндивiдуальних iнтересах i не є союзними або договiрними партнерами щодо пiдвищення ефективностi у всiй групi спiвпрацюють держав. Аутсайдери не беруть на себе жодних зобов'язань з перебудови всiєї структури своєї економiки, з доведення витрат ресурсiв до певного встановленого рiвня та iнших економiчних показникiв, якi є ознакою iнтегрується колективу держав. Ось чому, хоча країни Захiдної Європи i не представляють iзольованою органiзацiї, але, вступивши на шлях iнтеграцiї, вони повиннi дiяти вiдокремлено в певному сенсi слова. Передбачається, що цi держави будуть спiвпрацювати не просто на основi розвитку мiжнародного подiлу працi i мiжнародної виробничої кооперацiї, але на базi розвитку цих кардинальних шляхiв усуспiльнення мiжнародного виробництва в напрямку якнайшвидшого пiдвищення продуктивностi працi, зростання ефективностi виробництва у всiх країнах спiвтовариства. Ізоляцiї вiд свiту не було, але певне економiчне вiдокремлення наявностi.
Слiд зазначити, що iнтеграцiя характеризується деякими iстотними ознаками, що у сукупностi вiдрiзняють її вiд iнших форм економiчної взаємодiї країн:
• взаємопроникненням i переплетенням нацiональних виробничих процесiв;
• широким розвитком мiжнародної спецiалiзацiї i кооперацiї у виробництвi, науки технiцi на основi найбiльш прогресивних i глибоких їхнiх форм;
• регiональному просторових масштабiв iнтеграцiї. Інтеграцiя носить переважно регiональний характер, що пов'язано з нерiвномiрнiстю iнтернацiоналiзацiї виробництва, а також з тим, що передумови для iнтеграцiї складаються в першу чергу в тих регiонах, де найбiльш тiснi господарськi зв'язки i найбiльшою мiрою визрiвають її об'єктивнi i суб'єктивнi чинники.
З економiчних позицiй об'єктивний чинник мiжнародної господарської iнтеграцiї - забезпечення найкращих умов застосування обмежених ресурсiв (природних i набутих).
Можна констатувати, що в сучасних умовах мiжнародна економiчна iнтеграцiя - логiчний, закономiрний результат транс нацiоналiзацiї мiкроекономiчних та макроекономiчних процесiв.
При цьому остання вбудовується в ринковi принципи свiто-господарських вiдносин.
Передумови iнтеграцiї досить рiзноманiтнi. В умовах сучасного етапу НТП все бiльше поглиблюється взаємопроникнення i зрощування економiк стає для багатьох країн об'єктивною необхiднiстю, так як випливає з потреб розвитку їх продуктивних сил. Ця необхiднiсть проявляється, перш за все, у високорозвинених країн, особливо у тих, якi мають обмеженi економiчнi ресурси та внутрiшнi ринки. Для таких країн економiчна iнтеграцiя вiдкриває можливостi найбiльш ефективного використання економiчного потенцiалу i досягнення бiльш високих темпiв науково-технiчного прогресу, надаючи їм доступ до бiльш широкого ринку, який охоплює декiлька країн, а також полегшуючи концентрацiю коштiв у вибраних галузях виробництва. Для багатьох держав економiчна iнтеграцiя створює можливостi бiльш ефективної спецiалiзацiї в науково-технiчних дослiдженнях.
Разом з тим вона дозволяє об'єднати ресурси країн, що iнтегруються з метою розвитку певних видiв виробництва або наукових дослiджень, коли необхiднi для цього кошти перевищують можливостi кожного учасника, окремо. Пiдвищуючи ефективнiсть використання ресурсiв, iнтеграцiя приводить у рух новi джерела економiчного зростання i тим самим сприяє створенню умов для покращення економiчних i полiтичних позицiй беруть участь у нiй країн. Необхiдною умовою iнтеграцiї певних країн є, по-перше, наявнiсть розвиненої iнфраструктури, що забезпечує перемiщення товарiв, по-друге, прийняття цiлком певних економiчних i полiтичних рiшень з боку урядових органiв. Величезне значення має також створення умов для полегшення перемiщення факторiв виробництва. Взаємодоповнюванiсть iнтегруються господарств залежить i вiд їхньої економiчної зрiлостi, при цьому швидше iнтегруються країни з приблизно однаковим рiвнем розвитку, перш за все iндустрiально розвиненi, наприклад, що входять до Європейського Союзу, Європейської асоцiацiї вiльної торгiвлi.
Передумовами мiжнародної iнтеграцiї є:
• Близькiсть рiвнiв економiчного розвитку i ступеня ринкової зрiлостi країн.
• Географiчна близькiсть країн, що iнтегруються, наявнiсть у бiльшостi випадкiв спiльного кордону й iсторично сформованих економiчних зв'язкiв.
• Демонстрацiйний ефект. У країнах, що створили iнтеграцiйнi об'єднання, зазвичай вiдбуваються позитивнi економiчнi зрушення (прискорення темпiв економiчного зростання, зниження iнфляцiї, зростання зайнятостi i т. д.), що надає певний психологiчний вплив на iншi країни, якi, звичайно, стежать за змiнами, що вiдбуваються.
переорiєнтацiєю економiчних зв'язкiв країн, що входять в угрупування, один на одного.
свiту, то для них iнтеграцiя це, перш за все засiб, за допомогою якого вони прагнуть полегшити проведення iндустрiалiзацiї, послабити ту напругу, з яким пов'язане їх економiчний розвиток. Бiльш конкретно це означає:
• створення оптимальної структури господарства;
• змiна пiдпорядкованого становища в системi мiжнародного подiлу працi.
3. ВИДИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Мiжнародна економiчна iнтеграцiя у своєму розвитку проходить ряд ступенiв:
• Зону вiльної торгiвлi (ЗВТ);
• Митний союз, (ТС);
• Єдиний ринок (ЕР);
• Повна економiчна iнтеграцiя.
У всiх цих ступенiв, або видiв, iнтеграцiї є загальна характерна особливiсть. Вона полягає в тому, що мiж країнами, якi вступили в той чи iнший вид iнтеграцiї, усуваються певнi економiчнi бар'єри. Внаслiдок цього в межах iнтеграцiйного об'єднання складається єдине ринкове простiр, де розгортається вiльна конкуренцiя. Пiд дiєю ринкових регуляторiв - цiн, вiдсоткiв i т. д. - На цьому єдиному просторi виникає бiльш ефективна територiальна i галузева структура виробництва. Завдяки цьому всi країни виграють на пiдвищеннi продуктивностi працi, а також на економiї витрат на митний контроль за зовнiшньоекономiчними зв'язками. У той же час кожен ступiнь, або вид, iнтеграцiї має специфiчнi риси.
4. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ
Особливiстю iнтеграцiйних процесiв в Азiатсько-Тихоокеанському регiонi (АТР) є формування субрегiональних вогнищ iнтеграцiї, ступiнь iнтегрованостi всерединi яких дуже рiзна i має свою специфiку. У регiонi склався цiлий ряд локальних зон з двох або кiлькох країн. Так, мiж Австралiєю i Новою Зеландiєю укладено угоду про вiльну торгiвлю. На основi розвитку регiональної торгiвлi вiдбувається взаємодоповнюванiсть економiк таких країн, як Малайзiя та Сiнгапур, Таїланд, Індонезiя. Однак головним центром тяжiння залишаються Японiя i Китай. Вони займають домiнуючi позицiї в регiонi.
У Пiвденно-Схiднiй Азiї склалася досить розвинена структура - Асоцiацiя країн Пiвденно-Схiдної Азiї (АСЕАН), в яку входять Індонезiя, Малайзiя, Фiлiппiни, Сiнгапур, Таїланд, Бруней, В'єтнам, М'янма i Лаос. Асоцiацiя виникла в 1967 р., але лише в 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання створити до 2008 р. зону регiональної вiльної торгiвлi шляхом поетапного зниження тарифiв усерединi неї. Кожна з країн - членiв АСЕАН пов'язана з економiкою Японiї, США i з новими iндустрiальними країнами Азiї. Значна частина азiатсько-тихоокеанської торгiвлi (у тому числi й усерединi АСЕАН) припадає на торгiвлю мiж мiсцевими фiлiями японських, американських, канадських, тайваньських i пiвденнокорейських корпорацiй. Зростає значення Китаю, особливо в країнах конфуцiанської культури.
18 країнами (Австралiя, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кiрiбатi, Малайзiя, Маршалловi острова, Мексика, Нова Зеландiя, Папуа-Нова Гвiнея, Республiка Корея, Сiнгапур, США, Таїланд, Тайвань, Фiлiппiни, Чилi), до яких потiм (через десять рокiв) приєдналися Росiя, В'єтнам i Перу.
транспорту, енергетики, малого бiзнесу.
вирiшена до 2010 р.
Визнаним курсом тихоокеанських економiчних органiзацiй є так званий вiдкритий регiоналiзм. Суть його в тому, що розвиток кооперацiйних зв'язкiв i зняття обмежень на рух товарiв, трудових ресурсiв i капiталу всерединi даного регiону поєднується з дотриманням принципiв СОТ / ГАТТ, вiдмовою вiд протекцiонiзму щодо iнших країн, стимулюванням розвитку позарегiональних економiчних зв'язкiв.
Розвиток мiждержавного економiчного спiвробiтництва на шляху до iнтеграцiї вiдбувається i в iнших регiонах Азiї. Так, в 1981 р. на Середньому Сходi виник i функцiонує по теперiшнiй час Рада iз спiвпрацi арабських держав Перської затоки, який об'єднав Саудiвську Аравiю, Бахрейн, Катар, Кувейт, Об'єднанi Арабськi Емiрати i Оман. Це так звана нафтова шiстка.
У 1992 р. було оголошено про створення Органiзацiї економiчного спiвробiтництва та розвитку центральноазiатських держав (ОЕС-ЕКО). Інiцiаторами стали Іран, Пакистан i Туреччина. У майбутньому передбачається створення на цiй основi Центральноазiатського загального ринку за участю також Азербайджану, Киргизстану, Казахстану та середньоазiатських республiк, що входять нинi в СНД.
країн рiзних регiонiв: Туреччини, Ірану, Індонезiї, Пакистану, Бангладеш, Малайзiї, Єгипту та Нiгерiї було вирiшено створити "мусульманську вiсiмку" з метою торговельного, валютно-фiнансового i науково-технiчного спiвробiтництва.
Поняття "iнтеграцiя" i "мiжнародна iнтеграцiя" стали настiльки розхожими, що, на жаль, часто втрачають свою сутнiсну основу. І полiтики, i вченi, i журналiсти говорять про "iнтеграцiю країн у свiтову економiку", "реiнтеграцiї Киргизстану в свiтове господарство". Виникла настiльки широка iнтерпретацiя проблем iнтеграцiї в економiцi, мiжнародних вiдносинах, що сам цей термiн фактично перестає сприйматися як термiн науки.
з утворенням ЄЕС - Європейського Економiчного Спiвтовариства).
За своєю суттю iнтеграцiя в сферi мiжнародних економiчних вiдносин являє собою одну з основних форм i стадiй iсторичного процесу iнтернацiоналiзацiї господарського життя i з позицiй теоретичного його осмислення повинна розглядатися тiльки в данiй якостi (як це i вiдбувалося спочатку, поки популярний термiн не став використовуватися в самих рiзних варiантах).
Мiжнародна економiчна iнтеграцiя по її сутнiсними ознаками не може бути нiчим iншим, як: по-перше, добровiльним мiждержавним утворенням, при якому економiчнi ресурси суверенних країн об'єднуються для спiльного вирiшення окремих економiчних, гуманiтарних, оборонних завдань, по-друге, органiзацiєю, що забезпечує рiшення спiльно визначених завдань на основi розвитку товарно-грошових вiдносин i практики мiждержавного програмування, по-третє, таким об'єднанням, в якому ряд функцiй управлiння поступово переходить до загальних органам, що передбачає певне обмеження державного суверенiтету.
Поглиблення мiжнародної економiчної iнтеграцiї (змiна в її формах, системи управлiння i т. д.) обумовлено розвитком свiтового господарства в ходi iнтернацiоналiзацiї господарського життя.
У зв'язку з цим в економiчнiй науцi необхiднi чiткi позицiї i при трактуваннi поняття "свiтове господарство" ("свiтова економiка"), i при визначеннi стадiй розвитку iнтернацiоналiзацiї господарського життя.
iнтеграцiя мiжнародний економiчний
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Денiелс Джон Д., Радеба Лi Х. Мiжнародний бiзнес: зовнiшнє середовище й дiловi операцiї, гл. 10. М., 2001
2. Крилатих Е., Строкова О. Регiональнi торговельнi угоди в рамках СОТ та аграрний ринок СНД. - Свiтова економiка i мiжнароднi вiдносини. 2003, № 3
3. Мiжнароднi економiчнi вiдносини. Інтеграцiя: Навч. Посiбник для вузiв / Ю. О. Щербанiн, К. Л. Рожков, В.Є. Рибалкiн, Г. Фiшер. - М.: Банки i Бiржi, ЮНИТИ, 1997
4. Пебро М. Мiжнароднi економiчнi, валютнi i фiнансовi вiдносини. М., 1994
5. Семенов К. А. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя. М., МАУП-Гардарика, 2001
6. Харламова В. М. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя. Навчальний посiбник. М., Анкiл, 2002
7. Шишков Ю. НАФТА: витоки, надiї, перспективи / / МЕ i МО. 1994. № 11. (На прикладi АСЕАН). - М.: Наука, 2000.
8. Шишков Ю. В. Інтеграцiйнi процеси на порозi XXI столiття. Чому не iнтегруються країни СНД. М., 2001
| 
