Мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини як об'єкт мiжнародно-правового регулювання
РЕФЕРАТ
Мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини як об'єкт мiжнародно-правового регулювання
Сучасне мiжнародне право є дуже об’ємним i складним комплексом iсторичних, доктринальних, юридичних i практичних положень, що характеризують, регулюють, коментують i в цiлому визначають мiжнародно-правовi вiдносини у свiтовому спiвтовариствi. Цi вiдносини стають усе бiльш рiзноманiтними, рiзнобiчними, i це, у свою чергу, розширює та ускладнює мiжнародне право [6, с. 3].
правi склався механiзм мiжнародно-правового регулювання, покликаний сприяти полiпшенню умов працi, створенню умов для захисту прав трудящих-мiгрантiв [8, с. 32].
У питаннi про механiзм мiжнародно-правового регулювання трудової мiграцiї населення (надалi МПРТМН) слiд зазначити, що дiя цього механiзму виявляється у впливi держав на свої взаємовiдносини за допомогою норм мiжнародного права. Це обумовлено тим, що мiжнародне право виступає як координатор i правовий регулятор мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин. Через це такi вiдносини, якi складаються мiж державами, мають юридично-владний характер, тому що держави, хоча й добровiльно, але узгоджено беруть на себе певнi обов’язки i за їхнє дотримання несуть вiдповiдальнiсть перед мiжнародним спiвтовариством.
iдеологiчнi, економiчнi та iншi засоби. Система мiжнародно-правового регулювання є найбiльш органiзованою, цiлiсною i глобальною системою координацiї мiждержавних вiдносин мiграцiйно-трудового характеру. Механiзм мiжнародно-правового регулювання – це система засобiв i способiв регулювання i реалiзацiї мiжнародних вiдносин. В якостi основних елементiв механiзму виступають „засоби i способи“, зазвичай розумiються: принципи i норми мiжнародного права, мiжнародно-правова свiдомiсть i мiжнародно-правовi вiдносини. При цьому принципи i норми, як засоби, вiдiграють роль безпосереднього впливу на процес реалiзацiї їхнiх положень, а мiжнародно-правова свiдомiсть i мiжнародно-правовi вiдносини як способи сприяють успiху цiєї реалiзацiї. Зазначений механiзм має на метi регулювати мiжнароднi вiдносини в рамках мiжнародного права. Для найбiльш повного досягнення цiєї мети паралельно з механiзмом i нiби йому в допомогу, як правило, використовуються методи функцiонування мiжнародного права, за дiї яких реалiзацiя мiжнародно-правових норм здiйснюється бiльш ефективно [6, с. 79–80].
Основними критерiями для розмежування вiдносин є предмет регулювання (однорiднi суспiльнi вiдносини) та метод (сукупнiсть прийомiв правового впливу на учасникiв суспiльних вiдносин, якi зумовленi предметом регулювання) [7, с. 375; 8, с. 432; 4, с. 21–22].
дозволили видiлити мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини iз всiєї сукупностi мiжнародних вiдносин в окрему групу, яка має свою специфiку [6, с. 3]. Виникнення мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин зумовлено об’єктивними причинами – розвитком суспiльних вiдносин у сферi мiжнародного права. По сутi, норми, що регулюють мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини iснують як мiжгалузевий функцiональний комплексний iнститут. Це пов’язано з тим, що однi й тi ж мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини регулюються рiзними галузями права. Створення та iснування таких iнститутiв не є штучним, воно зумовлюється об’єктивним розвитком суспiльства, необхiднiстю комплексно регулювати певнi види суспiльних вiдносин. Особливо це стосується мiжнародних вiдносин, адже вони вiдображають постiйно зростаючу взаємозалежнiсть держав (у контекстi мiжнародної трудової мiграцiї – держав iммiграцiї та держав емiграцiї), що дозволяє в результатi говорити про єднiсть свiту [9, с. 3–6; 9, с. 27–39]. Ця цiлiснiсть дає можливiсть розглядати сучаснi мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини як певну систему правових норм. Поступовий розвиток мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин спричинив виокремлення предмета, методу, принципiв та механiзму правового регулювання [6, с. 35; 8, с. 21–29].
Роль мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин полягає в суттєвiй i переважнiй ролi публiчно-правових вiдносин у нормативнiй надбудовi, що регулює мiжнародних ринок працi. Водночас звертає на себе увагу той факт, що саме в цiй сферi мiжнародне право, а саме “право МОП”, глибоко проникло у внутрiшнє право: норми конвенцiй МОП так чи iнакше стали складовою частиною внутрiшньодержавного трудового права, охопивши своїм регулюванням практично всi важливi сторони внутрiшнiх трудових вiдносин [3, с. 4; 9, с. 180].
Унаслiдок масового характеру будь-яких мiграцiйних процесiв (як комплексного явища), у тому числi й трудових (як специфiчних за складом i вагомих для економiчного та суспiльного життя), що перебувають на стадiї становлення i вимагають внутрiшньодержавного та мiжнародно-правового регулювання. Оскiльки в результатi мiграцiї робочої сили склався i функцiонує мiжнародний ринок працi, а не лише нацiональнi ринки, який охоплює рiзноспрямованi потоки трудових ресурсiв, що перетинають нацiональнi державнi кордони [5, с. 245]. Предметом МПРТМН беззаперечно виступають мiжнароднi мiграцiйно-трудовi вiдносини, якi включають у себе рiзнi види дiяльностi як на макрорiвнi, так i на мiкрорiвнi [1, с. 5; 5, с. 12]. Мiжнародне економiчне право, будучи складною галуззю мiжнародного права, також регулює мiждержавнi вiдносини економiчного характеру шляхом досягнення згоди мiж зацiкавленими учасниками таких вiдносин (саме учасниками, а не тiльки суб’єктами) щодо створення певних мiжнародно-правових норм [6, с. 4, 46]. Це є одночасно i об’єктивним, i суб’єктивним процесом, якi один без одного не можуть iснувати [9, с. 5].
У мiжнародних економiчних вiдносинах об’єктивна необхiднiсть регулювання мiжнародних суспiльних вiдносин виникає перш за все у вiдносинах торгових [5]. Отже, ми говоримо про мiжнародну торгiвлю, яка власне i є основою мiжнародних економiчних вiдносин i становить основний iнтерес їх учасникiв, у тому числi держав [8]. Якщо розглядати торгiвлю в широкому розумiннi, то до неї також слiд включити й торгiвлю працею. Адже праця, як i її результат, – це товар, однак дуже специфiчний[1]
. Причому, якщо результат працi, порядок її використання – це завжди приватноправовi вiдносини, то сама праця, процес присвоєння результатiв працi – це публiчно-правовi вiдносини. Тобто сама праця як складова виробництва суспiльно корисного продукту вимагає публiчно-правового регулювання, як на внутрiшньодержавному, так i на мiжнародному рiвнях, унаслiдок взаємозалежностi, взаємообумовленостi та взаємозв’язку багатьох процесiв у свiтi (особливо економiчного та екологiчного характеру). Власне такi вiдносини i будуть об’єктом правового регулювання. Однак у будь-якому разi праця має перш за все економiчний змiст i економiчнi наслiдки.
В основi мiжнародної трудової мiграцiї лежить суб’єктивна необхiднiсть продати товар (працю) внаслiдок вiдсутностi в державi резидентностi попиту або “належного ставлення (оцiнювання)”, абочерез те, що такий товар доцiльнiше або вигiднiше реалiзовувати на iнших ринках, де вiн коштує дорожче. Отже, предметом
зазначених процесiв вказує, зокрема, процес реемiграцiї, тобто повернення робочої сили в державу емiграцiї [9]. Мiжнародна мiграцiя робочої сили спричиняється факторами внутрiшнього економiчного розвитку окремої держави, а також станом мiжнародної економiки, економiчних взаємозв’язкiв мiж державами та позицiї та ролi держави в регулюваннi даних процесiв тощо.
У певнi перiоди та етапи iсторiї розвитку трудових мiграцiйних процесiв факторами впливу можуть виступати: вiйськово-полiтичнi, полiтичнi (нестабiльнiсть, вiйськовi та полiтичнi перевороти), територiальнi, демографiчнi, етнiчнi, релiгiйнi, соцiальнi, економiчнi (у тому числi ресурснi, фiнансовi рiвнi розвитку тощо), природо-ресурснi, науково-технiчнi, природничi, екологiчнi, клiматичнi та iншi соцiальнi умови (захищенiсть, зайнятiсть, рiвень доходiв) у будь-якому поєднаннi, взаємозв’язку, впливi, обумовленостi, значущостi та послiдовностi.
Особливо характернi переселення в пошуках роботи, що обумовленi економiчною нестабiльнiстю та безробiттям [7, с. 182]. При класифiкацiї форм велике значення має причина (мотиви) мiграцiї
, i залежно вiд цього її суб’єктiв подiляють на: економiчних та неекономiчних (бiженцiв) з багатьма пiдвидами (залежно вiд причин, про якi йшлося вище). Традицiйно основною причиною мiграцiї є економiчний фактор, пов’язаний з масштабами, темпами та структурою накопичення капiталу [5, с. 67]. Мiжнародна трудова мiграцiя – це форма руху надлишкового населення з одного центру накопичення ресурсу в iнший. У цьому й полягає суть економiчної природи трудової мiграцiї та регуляторна роль у даному процесi держав.
Крiм економiчних причин, мiжнародна трудова мiграцiя має економiчнi наслiдки (позитивнi та негативнi), зокрема економiчний ефект як для держави-iмпортера, так i для держави-експортера трудової сили. Наприклад, грошовi перекази трудових мiгрантiв вивели Україну на шосте мiсце в свiтi за сумою отриманих коштiв – 8,4 млрд дол. США, що стає особливо актуальним у часи свiтової фiнансової кризи [5, с. 20–24]. Характерно, що на мiжнародному ринку працi держави далекi вiд полiтики лiбералiзацiї, за винятком спрощень у рамках iнтеграцiйних економiчних об’єднань. Транскордонний рух робочої сили породжує наприклад, проблему зайнятостi, фiнансового навантаження для приймаючої держави (матерiальна пiдтримка, депортацiя тощо). У результатi в бiльшостi розвинених країн склалося або складається досить жорстке державне регулювання трудової мiграцiї.
З метою мiжнародно-правового регулювання рiзних аспектiв трудової мiграцiї держава укладає двостороннi або багатостороннi угоди. У сферi мiжнародно-правового регулювання мiжнародного ринку працi спiввiдношення мiж конвенцiйним та звичаєвим регулюванням безперечно складається за суттєвого прiоритету конвенцiйного методу регулювання. Роль публiчних „операторiв“ на мiжнародному ринку переважає над роллю приватних „операторiв“ [9, с. 175].
для мiжнародно-правового регулювання трудової мiграцiїпритаманна цiла система принципiв правового регулювання.
Вiдносини, що виникають у зв’язку з мiжнародною трудовою мiграцiєю, мають системний (комплексний) характер, тобто перебувають у системi, яка з формальної точки зору передбачає наявнiсть складу елементiв, специфiчну взаємодiю мiж ними, структуру та оточення [1, с. 168]. Причому поняття „оточення“ має два аспекти – зовнiшнiй та внутрiшнiй. Внутрiшнiй аспект – це сукупнiсть специфiчних внутрiшньодержавних (нацiональних) умов, якi характернi для функцiонування мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин у кожнiй країнi. Зовнiшнiй аспект – сукупнiсть суспiльних вiдносин економiчного, а саме трудового, характеру, якi мають стосунок до мiжнародної трудової мiграцiї, участi та ролi в них держави.
Якщо ж розглядати цi поняття з точки зору теорiї мiжнародного права [3, с. 9], то як уже зазначалося, елементи та взаємодiю мiж ними можна вiднести до предмета МПРТМН – мiжнародного ринку працi, на якому здатнiсть трудящих-мiгрантiв до працi є товаром, а оточення можна вiднести до форми, тобто до норм, якi регулюють елементи та їх взаємодiю. МПРТМН має свої системнi межi, що зумовленi специфiчним предметом, – суспiльними вiдносинами мiграцiйно-трудового характеру, якi виникають у зв’язку iз транскордонним перемiщенням трудової сили (трудових ресурсiв), i у свою чергу зумовлюють функцiональний характер, адже такi межi (рамки), по сутi, є „прикордонними“ нормами – нормами i мiжнародного мiграцiйного права, i мiжнародного трудового права, i мiжнародного приватного права, i мiжнародного економiчного права.
МПРТМН у сучасний момент являє собою рухомий механiзм у перiод становлення, який включає в себе мiжнародно-правовi норми (джерела) унiверсального, регiонального походження, що мають лише рамковий характер, а безпосереднiми регуляторами є держави з їх нацiональними позицiями (концепцiями, стратегiями, законодавством тощо).
Для того щоб чiткiше визначити змiст МПРТМН необхiдно проаналiзувати власне
на регулювання якого i спрямована сукупнiсть норм такого регулювання. Основним елементом об’єкта є трудящий-мiгрант, який виступає в той же час суб’єктом зовнiшньої мiграцiї. Трудящий-мiгрант, виходячи за межi своєї правової системи, стає суб’єктом вiдносин зовнiшньої (мiжнародної) мiграцiї i одночасно об’єктом мiжнародно-правового регулювання в планi забезпечення i захисту його прав та прав членiв його сiм’ї .
До суб’єктiв зовнiшньої мiграцiї вiдносять осiб, що вiд’їжджають з однiєї держави та в’їжджають до iншої. Необхiдно вiдрiзняти iммiграцiю, тобто в’їзд працездатного населення в країну, та емiграцiю, тобто виїзд працездатного населення з країни, рiзниця мiж якими утворює мiграцiйне сальдо. Мiжнародна трудова мiграцiя – це транснацiональне перемiщення самої працi, переселення працездатного населення з однiєї країни до iншої з метою отримання роботи. Таких мiгрантiв називають суб’єктами зовнiшньої трудової мiграцiї [9, с. 172].
у рiзних джерелах та видах, формах i категорiях, доводить їх (класифiкацiй) неоднозначнiсть та недосконалiсть, що спостерiгається навiть у версiї МОП, тим бiльше, що вони в жодному з джерел не розглядаються як об’єкт правового регулювання [4, с. 67–70]. У першу чергу необхiдно звернути увагу на класифiкацiї всiх iснуючих зовнiшнiх мiгрантiв, що допоможе з’ясувати мiсце в них трудящих-мiгрантiв та визначити правовий статус останнiх. Основними класифiкацiйними ознаками в данiй сферi можуть бути цiлi та завдання перебування мiгрантiв на територiї держави.
Одним iз найпроблемнiших питань сучасної мiжнародної доктрини є вирiшення юридичного та практичного завдання щодо розмежування двох основних категорiй суб’єктiв мiграцiйних процесiв, а саме: економiчних (трудових) i полiтичних (бiженцiв) мiгрантiв [9, с. 6; 5, с. 3-5].
якщо мiгрант iнвестує певну (мiнiмальну) кiлькiсть коштiв в економiку приймаючої країни чи органiзує рiзнi пiдприємства (суб’єкти господарської дiяльностi), що дозволяє працевлаштувати певну кiлькiсть працiвникiв цiєї країни [6, с. 12]. Термiн „Мiгрант у дiлових цiлях“ використовується для визначення тимчасової економiчної мiграцiї. Термiн „iммiгруючi iнвестори“ використовується для визначення категорiй iноземних працедавцiв, що органiзували свою справу в країнi прибування трудящих-мiгрантiв, чи iноземцiв, якi здiйснюють у державi значне капiталовкладення iншого типу замiсть права довгострокового проживання.
Будучи частиною механiзму мiжнародно-правового регулювання, регулювання мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносин у свою чергу користується методами мiжнародного права [6, с. 80]. У МПРТМН активно застосовуються методи договiрного
(двостороннього та багатостороннього; регiонального, субрегiонального та унiверсального) регулювання. При цьому в рамках iнтеграцiйних об’єднань (регiонального регулювання) спостерiгається тенденцiя до замiщення багатостороннього регулювання методом наднацiонального регулювання, зокрема в рамках ЄС.
Розглядаючи, таким чином, методи, слiд зазначити, що в основi методологiї мiжнародного економiчного права лежать два методи – iмперативний i диспозитивний про те, що норми в мiжнародному правi виникають виключно через домовленiсть – це приклад застосування iмперативного методу. Ще Х. Трiпель зазначав, що спiльна воля стоїть над волею окремої держави, є волею наддержавною i є джерелом обов’язкових для держав норм права [3, с. 32].
Передумови створення iмперативного регулювання було закладено Статутом ООН. Імперативному регулюванню мають пiддаватися вiдносини, якi виникають у зв’язку з реалiзацiєю та захистом загальносвiтового iнтересу (ergo omnes). Наявнiсть такого явища, як ergo omnes, пiдкрiплена Мiжнародним Судом ООН у консультативному рiшеннi щодо Схiдного Тимору (Португалiя проти Австралiї) вiд 30. 06. 1995 [3]. Завдяки iмперативному методу формується таке об’єктивне явище, як мiжнародний публiчний порядок, i основне завдання методу – пiдтримувати iснуючий правопорядок у будь-якiй сферi [6, с. 67]. Поширення на трудящих-мiгрантiв правил iз захисту своїх трудящих, рiвноправнiсть громадян держави та iноземцiв щодо вiдшкодування трудящим при нещасних випадках, право всiх людей, незалежно вiд раси, вiри чи статi на забезпечення свого матерiального стану та духовного розвитку в умовах свободи, економiчної стабiльностi та рiвних можливостей та iншi положення є, по сутi, вiдображенням застосування iмперативного методу регулювання.
Окрiм двох основних методiв, у мiжнародному мiграцiйно-трудовому регулюваннi використовуються й iншi методи мiжнародного права. Зупинимося на деяких iз них.
Полiтико-правовий метод
[4, с. 166], коли йдеться про полiтичнi методи в мiжнародних мiграцiйно-трудових вiдносинах. Особливо це стосується принципiв мiжнародно-правового регулювання трудової мiграцiї населення, наприклад принцип спiвробiтництва, де обов’язково разом iз правовими елементами iснують полiтичнi. (Наприклад, Угода мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України та Урядом Грузiї про взаємне працевлаштування i соцiальний захист громадян України та Грузiї [2]), Угода мiж Україною i Королiвством Іспанiя про соцiальне забезпечення громадян [6] та iн.).
Морально-правовий метод
[4, с. 165] передбачає, що для збiльшення ефективностi мiжнародно-правового регулювання мiжнародних трудових (мiграцiйних) процесiв слiд говорити про мобiлiзацiю моральних засобiв для сумлiнного виконання взятих на себе зобов’язань, одним з основних серед яких є дотримання положення про однакове ставлення до трудових мiгрантiв: нацiональних i iноземних та iноземних мiж собою. Ідейно-правовий метод
– це вплив на мiжнароднi вiдносини, якi виникають у зв’язку з мiжнародною трудовою мiграцiєю шляхом створення впевненостi в необхiдностi реалiзацiї норм мiжнародного права [3, с. 60].
Органiзацiйно-правовий метод
полягає у здiйсненнi органiзацiйних заходiв для прийняття та виконання мiжнародно-правових норм у сферi мiжнародних трудових мiграцiйних вiдносин. Цей метод регулювання вiдносин у сферi трудової мiграцiї посiдає особливе мiсце, адже вiн має два аспекти: нацiональний i мiжнародний. При чому зi збiльшенням ролi мiжнародного права зростає значення саме нацiонального аспекту [8, с. 60]. Із розвитком i ускладненням МПРТМН усе бiльша кiлькiсть державних органiв бере участь у проектуваннi мiжнародно-правових норм, а також в їх реалiзацiї. Наприклад, Меморандум Мiнпрацi України i Мiнпрацi Польщi про спiвробiтництво в галузi розвитку системи iнспекцiї працi на 2004–2007 рр. вiд 24. 06. 2004 [5], або Договiр мiж Мiнiстром працi України i Мiнiстром працi та соцiальної полiтики Республiки Польща про спiвробiтництво в галузi працi та соцiальної полiтики вiд 16. 02. 1994 [13]. Мiжнародний аспект цього методу виявляється у формi мiжнародної взаємодiї суб’єктiв щодо створення та реалiзацiї мiжнародних норм [15, с. 117], якi регулюють питання мiжнародної трудової мiграцiї. Сюди можна вiднести також i спiвробiтництво держав у рамках спецiалiзованих мiжнародних органiзацiй МОП [3] та МОМ. Адже одна з основних функцiй мiжнародних органiзацiй – це сприяння створенню та реалiзацiї норм мiжнародного права. Як приклад документа, прийнятого саме завдяки цьому методу, можна назвати Рекомендацiю МОП № 19 „Про надання Мiжнародному бюро працi статистичних та iнших даних, якi стосуються емiграцiї, iммiграцiї, а також репатрiацiї та транзиту емiгрантiв“.
Як i будь-яка система правових норм МПРТМНспрямоване на регулювання певних видiв суспiльних вiдносин, тобто виконує певнi
. Роль (функцiя) мiжнародних мiграцiйно-трудових норм як системи принципiв i норм – це реакцiя на вплив оточення, спрямована на збереження певного типу взаємозв’язкiв мiж елементами системи (нормами). Вiд стабiльностi цих взаємозв’язкiв залежить стабiльнiсть iснування та розвиток усiєї системи мiжнародно-правового регулювання трудової мiграцiї населення.
З точки зору теорiї мiжнародного права, до основних функцiй права належать: регулююча, стабiлiзуюча, координацiйна, контрольна та охоронна
.
Основна функцiя – регулююча
. Система правових норм має регулювати вiдносини мiжнародної трудової мiграцiї максимально комплексно та ефективно, чiтко визначаючи механiзми взаємодiї держав у сферi мiжнародно-правового регулювання трудових вiдносин з елементами мiграцiйного процесу. Пов’язаною з регулюючою, є стабiлiзуюча
функцiя МПРТМН, яка закрiплює вiдносини, що склалися мiж державами з приводу мiжнародних зобов’язань, якi виникають у данiй сферi. Зi стабiлiзуючою функцiєю межує координацiйна забезпечувати прийняття норм, якi зобов’язують держави дотримуватися мiжнародних норм рамкового характеру щодо мiжнародних трудових мiгрантiв. Однак для повної реалiзацiї цiєї функцiї мiжнародно-правового регулювання трудової мiграцiї населення необхiдно створити дiєвi механiзми контролю
за дотриманням договорiв у сферi мiжнародної трудової мiграцiї.
функцiя МПРТМН має на метi захищати держави та їхнi iнтереси, в тому числi прав своїх громадян на працю за кордоном та iноземних на своїй територiї, а також вирiшувати iншi питання адмiнiстративного, судового та iншого характеру. Охоронна функцiя спрямована на захист iнтересiв держави, в тому числi через захист державою своїх громадян i забезпечення реалiзацiї прав громадян на працю, як усерединi держави, так i за її межами, що вiдповiдає принципам мiжнародного права: спiвробiтництва та захисту прав людини.
права, починаючи вiд концепцiї держави як єдиного суб’єкта мiжнародного права i закiнчуючи бiльш широким колом суб’єктiв, що включають у себе як класичних суб’єктiв мiжнародного права, так i юридичних та фiзичних осiб. Критерiєм для розмежування учасникiв-суб’єктiв i просто учасникiв виступає наявнiсть мiжнародної правосуб’єктностi – сукупностi право- та дiєздатностi. Основним елементом цiєї правосуб’єктностi виступає можливiсть своїми дiями набувати для себе прав та обов’язкiв, а не просто користуватися правами, якi надаються в результатi дiяльностi iнших суб’єктiв.
Єдине, в чому сходяться всi автори, це те, що держава є основним суб’єктом мiжнародно-правових вiдносин публiчного характеру в будь-якiй сферi, оскiльки володiє найбiльшим обсягом правосуб’єктностi. Хоча, маючи рiвну правосуб’єктнiсть, держави внаслiдок об’єктивних причин мають рiзнi можливостi її реалiзацiї, тобто об’єктивна правосуб’єктнiсть збiгається, а суб’єктивна правосуб’єктнiсть є абсолютно рiзною. Принцип рiвностi держав у сферi правового регулювання мiжнародних мiграцiйних (трудових) потокiв може бути дотриманий mutatis mutandis: iснує розмежування держав на держав-iмпортерiв, держав-експортерiв та держав-посередникiв з вiдповiдним набором прав i обов’язкiв, що знаходить своє вiдображення в мiжнародних договорах (наприклад, Угодi мiж Україною та Європейським Спiвтовариством про реадмiсiю осiб вiд 18 червня 2007р., ратифiковано Україною 15. 01. 2008 [2]).
та сукупнiсть методiв впливу в цiй сферi. Для вирiшення питань загального характеру держави, об’єднуючись (мiжнародне договiрне спiвробiтництва та створення мiжнародних органiзацiй), беруть на себе зобов’язання дiяти вiдповiдно до взятих на себе обов’язкiв. Крiм того, держави-учасницi мiжнародних договорiв у випадку, якщо в межах їх територiї знаходяться трудящi-мiгранти та члени їх сiмей, що не мають постiйного статусу, повиннi застосовувати належнi заходи, спрямованi на впорядкування положення таких осiб у вiдповiдностi до нацiонального законодавства та двостороннiх чи багатостороннiх угод [1, с. 53]. „Нiхто не заважає державам пiддавати мiжнародно-правовому регулюванню цi питання та брати на себе вiдповiднi зобов’язання“ [8, с. 125–128]. Тому мiжнародно-правовий захист трудящих-мiгрантiв здiйснюється засобами регулювання вiдносин на мiждержавному (мiжнародному) та нацiональному (внутрiшньодержавному) рiвнях у сферi забезпечення економiчних, соцiальних, культурних, полiтичних та особистих прав трудящих-мiгрантiв. Це регулювання здiйснюється головним чином шляхом укладання рiзних видiв мiжнародних (мiждержавних) договорiв та здiйснення контролю за їх виконанням.
Окремою ознакою механiзму МПРТМН є система певних принципiв i норм (джерел) [1, с. 55–66]. Що стосується загальної характеристики джерельної бази МПРТМН, то її умовно можна подiлити залежно вiд:
– простору дiї – на три рiвнi: мiжнародний (всесвiтнiй), регiональний та нацiональний (внутрiшньодержавний);
– походження нормативного акта – на три рiзновиди: унiверсальний, регiональний, у тому числi субрегiональний;
Будучи основним суб’єктом МПРТМН, держави в умовах глобалiзацiї не можуть ефективно здiйснювати правове регулювання без участi мiжнародних iнституцiй [1, с. 66–77]. Перша категорiя мiжнародних iнституцiй – це мiжнароднi мiждержавнi органiзацiї та їхнi органи. Перш за все йдеться про ООН (Дiалог на вищому рiвнi щодо мiграцiї та розвитку ГА ООН [5, с. 63]) та органiзацiї системи ООН – МОП [222], Свiтовий Банк (Дослiдження в рамках економiчних перспектив – економiчнi наслiдки мiграцiйних процесiв), МОМ [5]. Деякi аспекти мiжнародної мiграцiї розглядаються в ходi дiяльностi РЄ (в аспектi регiонального забезпечення захисту прав людини), ОБСЄ (спiльно з МОМ та МОП розробила Довiдник щодо встановлення Ефективної полiтики мiграцiї робочої сили в державах походження та призначення [8]) та ряду iнших iнституцiй. Детальнiше про дiяльнiсть цих органiзацiй мова пiде в Роздiлi 2 дисертацiї.
Говорячи про суб’єктний склад МПРТМН,не можна оминути питання правосуб’єктностi мiжнародних неурядових органiзацiй (non-governmentаlorgаnizаtions) [16, с. 68]. Мiжнароднi неурядовi органiзацiї, не будучи “повноцiнними” суб’єктами мiжнародного права, значною мiрою впливають (переважно за рахунок неправових методiв) на формування правових стандартiв у сферi захисту прав людини, в тому числi й планi мiжнародно-правового регулювання захисту прав трудових мiгрантiв. Саме тому в рамках Седеркопiнгського процесу [3] (Процес прикордонного спiвробiтництва) було проведено низку зустрiчей за участю неурядових органiзацiй.
Отже, механiзм МПРТМН має власнi структурнi елементи: змiст, об’єкт i предмет регулювання, суб’єктний склад, методи та функцiї, принципи та норми (джерела) [17, с. 21].
Виходячи з вищезазначеного МПРТМН
– це функцiональний механiзм (система способiв та методiв) мiжнародного права, що являє собою систему мiжнародно-правових норм та принципiв, якi знаходяться в стадiї формування, спрямованi на регулювання мiждержавних вiдносин мiграцiйно-трудового характеру зi специфiчним об’єктом регулювання, який виникає у зв’язку з мiграцiйним (постiйним i масовим) перемiщенням робочої сили з однiєї нацiональної юрисдикцiї в iншу та захистом прав трудових мiгрантiв.
мiжнародний право трудовий мiграцiя
Лiтература
2. Малиновська, О. Розширення ЄС i зони чинностi Шенгенської угоди та мiграцiйнi процеси в Українi [Текст] / О. Малиновська // Вiсн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентовi України. – 2003. – № 1. – С. 475–483.
4. Мальський, Олег Маркiянович. Мiжнародне торговельне право [Текст] : навч. посiб. / О. М. Мальський, А. М. Ягольник. – К. : Знання, 2005. – 596 с.
6. Международные экономические отношения [Текст] : учеб. / А. И. Евдокимов. – М. : Проспект, 2003. – 548 с.
7. Международные экономические отношения [Текст] : учеб. / ред. Н. Н. Ливенцев. –М. : МГИМО : РОССПЭН, 2001. – 512 с.
8. Метелев, Сергей Ефимович. Международная трудовая миграция в условиях глобализации и нелегальная миграция в России [Текст] : моногр. / С. Е. Метелев. – М. : Изд-во РГТЭУ. – 2006. – 267 с.
9. Метелев, Сергей Ефимович. Международная трудовая миграция и развитие российской экономики [Текст] : моногр. / С. Е. Метелев. – М. : ЮНИТИ: Закон и право. – 2006. – 271 с.
10. Методология исследования теоретических проблем международного права [Текст] / [Д. И. Фельдман, Г. И. Курдюков, Л. Х. Мингазов и др.]; науч. ред. Ю. Я. Баскин. – Казань : Изд-во Казан. ун-та. – 1986. – 136 с.
11. Мигранты шлют миллиарды [Текст ] // Дело. – 2007. – 23 окт. (№ 176). – С. 20–24.
12. Миграция рабочей силы как вид внешнеэкономической деятельности [Текст ] // Бюллетень иностранной коммерческой литературы. – 1999. – № 107. – С. 4–5.
13. Мiграцiйнi процеси в сучасному свiтi : свiтовий, регiональний та нацiональний вимiри [Текст] : понятiйний апарат, концептуальнi пiдходи, теорiя та практика: енцикл. / ред. Ю. І. Римаренко. – К. : Довiра, 1998. – 912 с.
15. Мiжнародно-правовi проблеми протидiї нелегальнiй мiграцiї та торгiвлi жiнками (теоретико-методологiчний аналiз) [Текст] / вiдп. ред. Ю. І. Римаренко. – К. : Ін-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 532 с.
16. Мозоль, А. Характеристика i аналiз мiграцiйного законодавства та мiграцiйних процесiв в Українi [Текст] : [Регулювання мiграцiйних процесiв у галузях публiчного права – конституцiйного i адмiнiстративного] / А. Мозоль; Нацiональна академiя внутрiшнiх справ України // Право України. – 2001. – № 4. – С. 118–122. – (Становлення законодавчих систем України).
17. Морозов, Григорий Иосифович. Международные организации. Некоторые вопросы теории [Текст] / Г. И. Морозов ; Ин-т мировой экон. и междунар. отношений АН СССР. – 2-е изд., доп. – М. : Мысль, 1974. – 332 с.
19. Мосьондз, Сергiй Олександрович. Адмiнiстративно–правовi основи державної мiграцiйної полiтики в Українi [Текст] : навч. посiб. / С. О. Мосьондз; Унiверситет економiки i права «КРОК». – К. : Магiстр-ХХІ сторiччя, 2005. – 208 с. – Бiблiогр.: с. 203–206.
20. Надьон, О. Мiжнародна жiноча мiграцiя: соцiальний та правовий аспекти [Текст] / О. Надьон // Право України. – 2004. – № 3. – С. 29–33.
21. Население и глобализация [Текст] : моногр. / ред. Н. М. Римашевская. – 2-е изд. – М. : Наука, 2004. – 322 с.
22. Нацiональний тристороннiй семiнар «Полiтика у галузi трудової мiграцiї, нормативно–правова база та її застосування з метою запобiгання торгiвлi жiнками в Українi» [Текст] : матерiали Нац. тристороннього семiнару, 15–17 берез. 2004 р., м. Київ. – К., 2004. – 173 с.
[1]
Хоча Фiладельфiйська декларацiя i стверджує, що праця не є товаром, але це бiльше схоже на полiтичну декларацiю, нiж на реальне вiдображення економiчної сутi явища. Існує навiть таке явище, як мiжнародний ринок працi, який власне i визначає особливостi мiграцiйний трудових процесiв у свiтi.
|
