Європейський союз

Європейський союз Європейський союз Вступ Європейський Союз (офiцiйна назва, скорочено - ЄС) - полiтичний та економiчний iнтеграцiйне об'єднання 27 країн Європи: Нiмеччинi, Францiї, Італiї, Бельгiї, Нiдерландiв, Люксембургу, Великобританiї, Данiї, Ірландiї, Грецiї, Іспанiї, Португалiї, Австрiї, Фiнляндiї, Швецiї, Угорщини, Кiпру, Латвiї, Литви, Мальти, Польщi, Словаччини, Словенiї, Чехiї, Естонiї, Болгарiї i Румунiї. ЄС будується на основi Європейських спiвтовариств: Європейського економiчного спiвтовариства та Європейського спiвтовариства з атомної енергiї (заснованi у 1957 р.). Європейське об'єднання вугiлля i сталi (з нього почалося створення ЄС в 1951 р.) 23 червня 2002 р. припинило своє iснування у зв'язку iз закiнченням Договору про його створення, укладеного на 50 рокiв i не продовжувати сторонами, так як темпи розвитку Європейських спiвтовариств зробили iснування ЄОВС неактуальним. Головнi цiлi Союзу та його повноваження визначенi Єдиним європейським актом (1987 р.), Маастрихтським (1992 р.), Амстердамським (1999 р.) i Нiццького (2001 р.) договорами. 29 жовтня 2004 р. в Римi пройшла церемонiя пiдписання Конституцiї, для ухвалення якої буде потрiбно її ратифiкацiя всiма державами-членами ЄС, покликана замiнити Римський, Маастрихтський, Амстердамський i пiдписаний у договори (з додатком незначного числа додаткових протоколiв). У нiй зведенi воєдино пропозицiї щодо нової iнституцiйної структури Євросоюзу та його функцiонування. Тим самим будуть iстотно спрощенi базовi юридичнi документи ЄС. Створення єдиного ринку для бiльш, нiж 455 мiльйонiв європейцiв забезпечує свободу перемiщення людей, товарiв, послуг i капiталу. Усерединi Європейського Союзу розробляється єдина полiтика в таких галузях, як сiльське господарство, телекомунiкацiї, транспорт, енергетика та охорона навколишнього середовища. Для вiдносин iз зовнiшнiм свiтом Союз розробляє зовнiшню торгову i комерцiйну полiтику i починає грати все бiльш важливу роль на мiжнароднiй аренi шляхом проведення єдиної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки. але повнiстю незалежнi у виконаннi своїх обов'язкiв. Склад Комiсiї затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комiсiї вiдповiдає за певну сферу полiтики ЄС i очолює вiдповiдний Генеральний Директорат Європейський Парламент - збори з 626 депутатiв, безпосередньо обраних громадянами країн-членiв ЄС строком на 5 рокiв. Голова Європарламенту обирається на 2,5 року. Депутати Європарламенту вивчають законопроекти i затверджують бюджет. Вони приймають спiльнi рiшення з Радою Мiнiстрiв з питань i контролюють роботу Рад ЄС та Європейської Комiсiї. Європарламент проводить пленарнi засiдання в Страсбурзi (Францiя) та Брюсселi (Бельгiя). Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) - орган ЄС, що визначає валютну полiтику країн ЄС, що встановлює ключовi процентнi ставки, керуючий офiцiйними резервами Європейської системи Центральних Банкiв (ЄСЦБ), головним завданням якої є пiдтримка стабiльностi цiн. ЄЦБ має право санкцiонувати емiсiю банкнот у межах валютного союзу Європейський Інвестицiйний Банк (ЄІБ) - орган ЄС, заснований в 1959 р. ЄС для сприяння розвитку, iнтеграцiї та спiвпрацi шляхом надання iнвестицiйних позик. Позички надаються пiд однаковий вiдсоток, що забезпечує збалансованiсть управлiння позикою в частинi погашення заборгованостi. Позички надаються для розвитку вiдсталих європейських регiонiв i реалiзацiї проектiв, що становлять спiльний iнтерес. Європейський Суд - судовий орган ЄС вищої iнстанцiї, що регулює розбiжностi мiж державами-членами ЄС, мiж державами-членами ЄС i самим ЄС, мiж iнститутами ЄС, мiж ЄС i фiзичними або юридичними особами. Комiтет регiонiв - консультативний орган Ради Мiнiстрiв i Комiсiї, що надає висновки з усiх питань, що зачiпають iнтереси регiонiв. Комiтет складається з 222 членiв - представникiв регiональних i мiсцевих органiв, повнiстю незалежних у виконаннi своїх обов'язкiв. Рада мiнiстрiв - основний орган прийняття рiшень, який збирається на рiвнi мiнiстрiв нацiональних урядiв, i його склад змiнюється в залежностi вiд обговорюваних питань: Рада мiнiстрiв закордонних справ, Рада мiнiстрiв економiки i т. д. У рамках Ради представники урядiв держав-членiв обговорюють законодавчi акти ЄС i приймають або вiдкидають їх шляхом голосування. Рахункова палата - орган ЄС, створений з метою проведення аудиторської перевiрки бюджету ЄС та його iнститутiв. Економiчний та соцiальний Комiтет - консультативний орган ЄС, що спостерiгає за функцiонуванням єдиного внутрiшнього ринку. Комiтет складається з 222 членiв, якi представляють рiзнi сфера економiки та соцiальнi групи i незалежнi у виконаннi своїх обов'язкiв. Всi перерахованi вище 27 країн об'єднують величезнi територiї, людськi i матерiальнi ресурси, i не можна не оцiнювати тiєї ролi, яку вiдiграє ЄС у життi всiх європейських країн. Тому я i зацiкавилася створенням, розвитком та перспективами Європейського союзу i вiдповiдно спробую передати цю зацiкавленiсть через цю роботу. У першому роздiлi я спробую розкрити сутнiсть iнтеграцiї i в наступних роздiлах покажу результат-створення i розвиток Європейського союзу. В даний час в свiтi повним ходом йдуть iнтеграцiйнi процеси, тобто процеси зрощування нацiональних економiчних, соцiальних, правових та iнституцiйних систем, i кiлькiсть економiчних союзiв i єдиних митних зон безупинно росте. Тому особливо важливо знати, як подiбнi об'єднання впливають на економiку держав-членiв об'єднання i на свiтову економiку в цiлому, про труднощi на шляху економiчної iнтеграцiї i про шляхи їх подолання з урахуванням вивчення свiтового досвiду. Необхiдно вивчити свiтовий досвiд iнтеграцiйних процесiв, передумови iнтеграцiї, внутрiшню логiку, нормативно-правову базу країн, що iнтегруються, позитивнi i негативнi моменти для конкретної держави, пов'язанi з поглибленням iнтеграцiйних процесiв. Все це дозволить уникнути багатьох помилок у майбутньому, i буде сприяти бiльш впевненому просуванню по шляху економiчної iнтеграцiї «углиб» i «вшир». Реальне iнтегрування можливе лише за наявностi трьох основних об'єктивних умов. країнами, що мають розвинуту обробну промисловiсть, особливо її високотехнологiчнi галузi. Що ж до менш розвинених країн, що виробляють i експортують переважно базовi товари, то вони виступають по вiдношенню один до одного не як взаємодоповнюючi, а як конкуруючi господарськi системи. Їм майже нiчого запропонувати один одному: У сировинi вони майже не потребують через вiдсутнiсть власної обробної промисловостi, а деякi їхнi готовi вироби за якiстю значно поступаються тим, якi можна ввезти з розвинених країн. До того ж через постiйнi фiнансовi труднощi вони обмеженi в наданнi одна однiй як урядових, так i комерцiйних експортних кредитiв. Взаємна торгiвля мiж ними розвинена дуже слабо: як i експортери, i як iмпортери вони набагато сильнiше прив'язанi до промислово розвиненим країнам, нiж один до одного. По-друге, досить розвиненi в промисловому вiдношеннi країни здатнi до iнтегрування один з одним лише за умови, що їхня економiка є не командно-розподiльчої i жорстко централiзованої, де дiють штучнi цiни, плановi витрати виробництва та державна монополiя зовнiшньої торгiвлi, А ринкової економiки i децентралiзованої, де головними дiйовими особами є не чиновники, а приватнi пiдприємцi. По-третє, iнтегрування може стати стiйким i необоротним процесом лише за наявностi в державах-партнерах високорозвиненою i мiцно вкорiненою полiтичної демократiї, здатної враховувати i забезпечувати економiчнi, Соцiальнi та культурнi iнтереси рiзних груп населення та гарантувати верховенство права над волею сильних свiту цього. В iншому випадку i внутрiшня ситуацiя, i зовнiшня полiтика залишаються спонтанними, важко передбачуваними i не вселяють довiру з боку iнших країн-партнерiв. А в таких умовах неможливо вiдкриття митних кордонiв, нi формування та проведення спiльної економiчної полiтики, нi створення наднацiональних фондiв для фiнансування заходiв такої полiтики. бажання, отримати доступ на зарубiжний ринок збуту для вiтчизняних виробникiв, а також доступ до бiльш дешевих виробничих ресурсiв, полiпшення умов торгiвлi, скоротити витрати на масштабi виробництва, домогтися стiйкого економiчного зростання, Залучити прямi iнвестицiї, якi охочiше йдуть на великi ринки. Не менш важливi й неекономiчнi цiлi, як-то: Налагодження бiльш дружнiх взаємин з країнами-сусiдами, змiцнення спiвпрацi в культурнiй, науковiй, соцiальної та полiтичної областях, збiльшення свого впливу на свiтовiй полiтичнiй та економiчнiй аренi, так як до думки подiбних спiвтовариств прислухаються набагато бiльше, нiж до окремих країнах. Крiм того, багато менш розвиненi країни бачать в iнтеграцiї спосiб прилучення до економiчного i технологiчного досвiду багатих сусiдiв, а також гарантiю полiтичної та економiчної стабiльностi в процесi ринкових реформ. Крiм усього перерахованого вище, iнтеграцiя одних країн створює кiлька ефектiв, що сприяють залученню нових учасникiв у цей процес. Перший ефект називається демонстрацiйним i полягає в тому, що в державах-учасницях iнтеграцiйного процесу зазвичай спостерiгаються позитивнi економiчнi ефекти, такi як збiльшення темпiв зростання та зайнятостi, зниження iнфляцiї та iнвестицiйний бум. Це призводить до того, що оточуючi дане об'єднання країни теж хочуть скористатися плодами iнтеграцiї, навiть не маючи до того належних передумов. Прикладом може служити розгорiлася на пострадянському просторi битва за право вступу в ЄС, укладання в термiновому порядку торгових вiдносин Латиноамериканських країн з Мексикою пiсля її вступу в НАФТА. Другий ефект полягає в тому, що частина торгiвлi країн-учасниць iнтеграцiйного процесу переорiєнтовується з зовнiшнього свiту один на одного, що створює незручностi оточуючим країн i змушує їх приєднуватися до iнтеграцiйного процесу. На жаль, для участi в iнтеграцiйному процесi замало одних добрих намiрiв та бажання спiвпрацювати. Важливо мати багато спiльних рис у всiх областях, так зване ядро iнтеграцiї, яка передбачає близькiсть рiвнiв економiчного розвитку i спiльнiсть економiчного i полiтичного ладу, Оскiльки дуже важко знайти можливiсть взаємовигiдного та рiвноправного спiвробiтництва мiж напiвфеодальним жебраками диктатурами i розвиненої гуманної демократiєю з сильною i вiльною економiкою. Не менш важлива культурна i релiгiйна близькiсть об'єднувалися народiв, так як без взаєморозумiння i традицiй i звичаїв один одного будь-яке об'єднання неможливо. І звичайно, свою роль вiдiграє географiчна близькiсть країн-учасниць об'єднання, оскiльки вiн сприяє бiльш швидкому i вигiдному налагодженню спiвробiтництва, культурної близькостi. Першим етапом iнтеграцiї є висновок торгових угод на дво- або багатостороннiй основi. Суть таких угод - у зниженнi всерединi цiєї групи країн тарифiв порiвняно з тарифами на товари та послуги решти свiту, i хоча така дискримiнацiя країн, що не беруть участь в угодi, суперечить принципам ГАТТ / СОТ, цi заходи допускаються як тимчасовi, пiдготовчi угоди, Спрямованi на поглиблення iнтеграцiйного процесу. про митну полiтику США пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни з'явилися першi багатостороннi торговельнi угоди. по вiдношенню до зовнiшнього свiту. Інодi зняття мита вiдбувається не на всi товари, зазвичай мита залишаються на продукти сiльського господарства. На цьому рiвнi можливо також створення невеликого координацiйної ради. До зон вiльної торгiвлi вiдносяться: Європейська асоцiацiя вiльної торгiвлi EFTA (Австрiя, Фiнляндiя, Ісландiя, Лiхтенштейн, Норвегiя, Швецiя), створена в 1960р.; Пiвнiчноамериканська зона вiльної торгiвлi NAFTA (США, Мексика, Канада), яка iснує з 1994р. та iн. нетарифного регулювання по вiдношенню до третiх країн. Митний союз передбачає безмитну торгiвлю всерединi Союзу i повну свободу перемiщення усерединi регiону, а також вимагає створення загальних координуючих органiв, зазвичай на рiвнi перiодичних зустрiчей мiнiстрiв. капiталу. Цей рiвень вимагає великих координацiйних зусиль i зазвичай вiдбувається на рiвнi зустрiчей глав держав. Наприклад, Андський спiльний ринок (Болiвiя, Колумбiя, Еквадор, Кувейт, Оман, Катар, Саудiвська Аравiя, ОАЕ) 1981г. Інтеграцiєю п'ятого рiвня є економiчний союз. При економiчному союзi крiм загальної митної полiтики i свободи руху ресурсiв проводиться координацiя руху макроекономiчної полiтики в ключових галузях, таких як валютна, бюджетна, i уряду поступаються частину своїх функцiй створеним мiжнацiональних органам. 90-х рр.. у свiтi налiчувалося бiльше 30 iнтеграцiйних об'єднань рiзного типу. Окремi угруповання повнiстю виконали намiчену програму iнтеграцiї та вдосконалюють її окремi сторони (Австралiйсько-Новозеландська ЗВТ, Балтiйська ЗВТ, Центральноамериканський спiльний ринок тощо). Однак бiльшiсть з них ще перебуває на раннiх пiдступах до поставлених цiлей (СНД, Африканське економiчне спiвтовариство i т. д.). Найбiльш розвиненим iнтеграцiйним об'єднанням, свого роду моделлю, на якiй вiдпрацьовуються окремi елементи iнтеграцiї, є Європейський союз. Висновок Таким чином, у першi десятилiття XXI ст. очiкуються iстотнi зрушення як всерединi зон активного iнтегрування, так i в свiтовому економiчному просторi в цiлому. План Шумана зi збереження миру, який з'явився передумовою франко-нiмецького примирення, став вiдправною точкою зi створення нового порядку в Європi, при якому будь-якi збройнi конфлiкти стали б не тiльки неприйнятними, але й неможливими. ЄС досяг успiху в тому, що цей iдеал став реальнiстю. На сьогоднiшнiй день просто неможливо собi уявити виникнення збройного конфлiкту мiж країнами Союзу. Але подiї в колишнiй Югославiї показали, що мир у Європi не настане сам собою. Європейський Союз повинен також працювати над просуванням iдей миру за межами його зони стабiльностi. І в цьому планi багато в чому може допомогти спiльна зовнiшня полiтика країн Союзу. На жаль, ця основна мета створення Європейського Союзу стала забуватися як в засобах масової iнформацiї, так i в суспiльнiй свiдомостi. В основному, широкi маси сприймають Європейський Союз з негативними моментами. Наприклад, буває незрозумiло, чому при винних рiчках i масляних горах вони повиннi платити за все це дуже високi на їхню думку цiни. У пресi взагалi пишеться в основному чи то про кризу в Спiвтовариствi, про даремних зустрiчах глав держав, чи то нацiональнi видання перекидаються обвинувальними статтями. Все це, безумовно, не сприяє висвiтленню та вирiшенню економiчних, полiтичних i соцiальних проблем Спiвтовариства. Для бiльшостi людей те, що вiдбувається в Брюсселi, тобто дiї Ради Мiнiстрiв, Комiсiї - все це видається дуже туманним. Для них це лише сильно роздутий бюрократичний апарат, який регулює нiкому не потрiбнi аспекти життя їх повсякденному життi, i який у бiльшостi випадкiв швидше ускладнює життя, нiж робить її простiше. Насправдi ж Європейський Союз - це бiльше нiж просто бюрократiя, маслянi гори чи високi цiни. Це в першу чергу випробувана i перевiрена гарантiя миру. І саме з цiєї причини - якщо навiть не брати до уваги iншi позитивнi сторони - цiннiсть Союзу для людей невимiрна. Що ж стосується нашої країни, то я сподiваюся, що розумна зовнiшня полiтика дозволить в майбутньому, хай не в близькому, створити передумови для приєднання до країн-членiв ЄС. Це безсумнiвно благотворно позначиться на станi економiки в нашiй країнi. Поки ж треба домагатися того, щоб наша країна вiдповiдала критерiям, запропонованим ЄС за зразок ринкової економiки. європейський полiтичний економiчний спiвробiтництво Список лiтератури: 1. Джон Д. Денiелс, Лi. Х. Радеба, Мiжнародний бiзнес, Москва, Рiч, 1994 р. 2. "Свiтова Економiка та Мiжнароднi Вiдносини", № вересня 1995, № 8,10 96г., № 1,8 98р., № 3,10,11,12 99г. 3. Журнал «Євро», № 2, 1999 р., статтi: В. М. Малаха, Ю. Борко. 4. Матерiали конференцiї «40 рокiв Римським договорам: Європейська iнтеграцiя i Росiя», статтi: Ю. В. Шишкова, В. А. Горського, І. М. Бусигiної, Л.І. Глухарьова, 1997 р. 5. Журнал "ЄВРОПА", пiдписка за 1995 рiк. 6. Матерiали по країнах Європейського Союзу органiзацiї "TASIS"