Особливості розвитку українсько-німецького співробітництва

Особливостi розвитку українсько-нiмецького спiвробiтництва Змiст Вступ Роздiл 1. Україна та Федеративна Республiка Нiмеччина в сучаснiй системi мiжнародних вiдносин 1. 1 Стан i перспективи двостороннiх вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина 1. 2 Договiрно-правова база двостороннiх вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина Роздiл 2. Мiждержавне спiвробiтництво України i Федеративної Республiки Нiмеччина в соцiокультурнiй сферi (на прикладi Гете-Інституту) 2. 1 Дiяльнiсть Гете iнституту як однiєї з провiдних установ наукової, просвiтницької та культурної дiяльностi в Українi 2. 2 Роль менеджера соцiокультурної дiяльностi у змiцненнi мiжнародних зв’язкiв мiж країнами Висновки Список використаних джерел Додаток Вступ Актуальнiсть дослiдження. Українсько-нiмецькi вiдносини посiдають важливе мiсце у нацiональнiй iсторiї двох країн та загальноєвропейському iсторичному процесi. Федеративна Республiка Нiмеччина, одна з найбiльш економiчно розвинених країн свiту, є головним торговельним та iнвестицiйним європейським партнером України, завдяки чому створено надiйний фундамент двосторонньої взаємодiї. Актуальнiсть теми визначається як науково-пiзнавальними, так i практичними чинниками. Винятковий науковий iнтерес, зокрема, становить вивчення унiкального нiмецького досвiду демократичної трансформацiї, на який має сформуватися попит української суспiльної практики, що з рiзним ступенем успiшностi розв’язує проблеми становлення правової держави та створення функцiональних механiзмiв соцiальної ринкової економiки. Використання значного полiтичного, економiчного та культурного потенцiалу ФРН на користь нацiональним iнтересам України належить до перспективних завдань української зовнiшньої полiтики. Зважаючи на вагому роль ФРН у Європейському Союзi, Україна зацiкавлена в поглибленнi спiвпрацi з Нiмеччиною в усiх сферах, якi вирiшальним чином впливають на реалiзацiю стратегiчного завдання поетапної iнтеграцiї України до Європейського Союзу. Саме тому комплексне вивчення двостороннього спiвробiтництва, аналiз його стану та якостi, визначення прiоритетних напрямiв, форм i з’ясування перспектив їхнього подальшого розвитку з точки зору нагальних потреб України, має важливе значення як для української iсторичної науки, так i для формування полiтики подальшої спiвпрацi мiж Україною та ФРН. Хронологiчнi межi дослiдження охоплюють 1991–2010 роки – цiлком завершений, на думку автора, iсторичний перiод, критерiями визначення якого є культурна, полiтична та економiчна iсторiя України та Нiмеччини. Нижня хронологiчна межа обумовлена розгортанням в Українi вирiшального етапу формування поки що неконсолiдованої демократiї, що визнається документами Європейського Союзу. Верхня межа визначена змiною формату двосторонньої спiвпрацi, ознакою чого стала потреба у наповненнi конкретним змiстом прiоритетних напрямiв взаємодiї. Упродовж 1991-2010 рр. Нiмеччина перебувала пiд управлiнням коалiцiї соцiал-демократiв та партiї зелених, а у листопадi 2005 р. за результатами дострокових виборiв утворилася "велика коалiцiя" провiдних полiтичних партiй – християнських демократiв, соцiал-демократiв та баварського християнсько-соцiального союзу. Історичне завдання обох коалiцiй полягало у трансформацiї соцiального ринкового господарства ФРН та його адаптацiї до iмперативiв європейської iнтеграцiї та глобалiзацiї. Визначенi хронологiчнi межi є змiстовними для дослiдження трансформацiйних процесiв рiзних типiв, якi вiдбуваються в України та Нiмеччинi. Мета курсової роботи полягає у з’ясуваннi особливостей розвитку українсько-нiмецького спiвробiтництва в умовах внутрiшнiх суспiльних трансформацiй iз визначенням його ефективностi, проблем та подальших перспектив. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань: - розкрити роль нiмецької технiчної допомоги у процесi здiйснення ринкових реформ в Українi; - визначити ключовi прiоритети, результати i перспективи двосторонньої iнвестицiйної взаємодiї; - вивчити стан i перспективи розвитку таких сфер культурної взаємодiї мiж Україною та ФРН, як наука, освiта i мистецтво; - узагальнити чинники, якi впливають на формування iмiджу України у ФРН у контекстi європейської перспективи. - виявити основнi проблеми, якi перешкоджають ефективному розвитку взаємовигiдного українсько-нiмецького спiвробiтництва, визначити їх характер та окреслити шляхи подолання; Об’єктом курсової роботи є спiльнi iнтереси, змiст i форми спiвпрацi України та Федеративної Республiки Нiмеччини. Предметом курсової роботи є розвиток українсько-нiмецького спiвробiтництва у полiтичнiй, економiчнiй та культурнiй сферах упродовж конкретно визначеного хронологiчного перiоду. Структура роботи обумовлена метою, завданнями та характером дослiдження. Курсова робота складається зi вступу, двох роздiлiв, чотирьох пiдроздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та додаткiв. Роздiл 1. Україна та Нiмеччина в сучаснiй системi мiжнародних вiдносин 1. 1 Стан i перспективи двостороннiх вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина Нiмеччина та Україна уже багато рокiв поспiль тiсно пов'язанi мiж собою не надто iнтенсивними двостороннiми стосунками. Попри це всерединi Європейського Союзу Нiмеччина — це важливий i надiйний партнер України. Федеративна Республiка Нiмеччина є як одним iз найбiльших iнвесторiв, так i одним з найважливiших торговельних партнерiв України. Нiмецькi полiтичнi фонди здiйснюють iнтенсивну проектну роботу в Українi з українськими партнерами. Зокрема через Нiмецький Фонд мiжнародного правового спiвробiтництва Нiмеччина надає сприяння численним проектам у сферi правового консультування Заходу, яка вiдкрила Генеральне консульство своєї держави у Києвi 1 серпня 1989 р. Пiсля проголошення незалежностi України Нiмеччина у числi перших держав свiту 26 грудня 1991 р. визнала нашу країну. Першим серед зарубiжних керiвникiв, якi вiдвiдали Україну з офiцiйним вiзитом, був тогочасний вiце-канцлер ФРН Г. -Д. Геншер. Дипломатичнi вiдносини мiж незалежною Україною та об’єднаною Нiмеччиною офiцiйно було встановлено 17 сiчня 1992 р. Послом у нашiй країнi був призначений вiдомий дипломат граф Хеннеке фон Бассевiтц, перший в Українi посол iноземної держави. Його наступником на цьому посту пiзнiше став д-р А. Арно, а в березнi 1996 р. послом у нашiй країнi був призначений Е. Гайкен, який перебуває на цiй посадi й по сьогоднi. Таким чином, закладалася першооснова спiвпрацi, в якiй була взаємозацiкавленiсть. Продовжуючи розвиток контактiв по висхiднiй у квiтнi 1991 р. вiдбувся офiцiйний вiзит Голови Верховної Ради України Л. М. Кравчука до ФРН, у ходi якого вiдбулися зустрiчi з Федеральним канцлером Г. Колем та членами Бундестагу. У груднi того ж року ФРН вiдвiдав мiнiстр закордонних справ України А. Зленко. Цi першi контакти дали змогу з’ясувати вихiднi моменти спiвпрацi й намiтити перспективи [15, с. 22]. Федеративна Республiка Нiмеччина однiєю з перших серед країн Заходу визнала незалежну Україну. Це було 26 грудня 1991 р. Дипломатичнi вiдносини мiж Україною i ФРН встановленi 17 сiчня 1992 р. Федеративна Республiка Нiмеччина офiцiйно представлена в Українi вже майже 20 рокiв, коли у 1989 роцi було вiдкрито перше Генеральне консульство. У сiчнi 1992 роцi невдовзi пiсля здобуття незалежностi України, послiдувало вiдкриття Посольства. Нинi у нiмецькому представництвi в Києвi працюють плiч-о-плiч приблизно 60 нiмцiв i 120 українцiв. Ще одним проявом iнтенсивних вiдносин мiж Нiмеччиною та Україною є почеснi консул у Львовi, з вересня 2003 року почесний консул у Донецьку, а з липня 2008 року в Одесi. України Л. Кучма, а в 1996 р. до Києва приїздив Федеральний канцлер Г. Коль. Керiвниками двох держав було вироблено нову форму спiлкування — проведення полiтичних консультацiй на найвищому рiвнi, яким надано регулярного характеру. Особливої ваги така спiвпраця набула у зв'язку зi стратегiчним вибором Української держави — на поглиблення спiвробiтництва з ЄС i НАТО. У дипломатичнiй практицi ФРН двостороннi полiтичнi консультацiї на найвищому рiвнi є нечастим явищем. Нiмеччина вдається до такого механiзму взаємодiї лише з тими країнами, якi офiцiйно проголошенi стратегiчними партнерами ФРН (Францiя, Польща) або з державами, якi посiдають важливе мiсце у геополiтичних прiоритетах Нiмеччини (Росiя) [22, с. 68]. реформ в Українi; Угоду про спiвробiтництво мiж Держтелерадiо України та другим каналом Нiмецького телебачення (ЦДФ) та iн. Сторони обмiнялися iсторичними релiквiями, якi опинилися в результатi вiйни на територiях обох країн. Нiмецька сторона передала 173 рiдкiснi книги, iкону XVIII ст., скiфське бронзове дзеркало; а українська сторона — 211 гравюр (у тому числi роботи Дюрера) з зiбрання Дрезденської галереї. Федеральному канцлеру Г. Колю було присвоєно почесне звання доктора Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. За визначенням Президента України, дружнi вiдносини мiж Україною i Нiмеччиною стануть важливим внеском у справу змiцнення миру, стабiльностi та безпеки на континентi, своєрiдним кроком у майбутню Європу, де Захiд i Схiд будуть лише географiчними термiнами i не символiзуватимуть собою подiл на полiтичнi табори. Основу договiрно-правової бази спiвробiтництва у сферi культури складає Угода мiж Урядом України та Урядом Федеративної Республiки Нiмеччина про спiвробiтництво у галузi культури вiд 15 лютого 1993 р. У сферi молодiжної полiтики та освiти дiють такi угоди: Угода мiж Мiнiстерством України у справах сiм’ї та молодi та Федеральним мiнiстерством у справах сiм’ї, жiнок та дiтей Федеративної Республiки Нiмеччина про спiвробiтництво у сферi молодiжної полiтики вiд 26 серпня 1993 р., а також Угода мiж урядом України i урядом Федеративної Республiки Нiмеччина про направлення нiмецьких викладачiв у навчальнi заклади України. Найбiльш широкомасштабними проектами у галузi культури упродовж останнього перiоду стали Днi культури України в ФРН у 2000р., Нiмеччини в Українi у 2003 р. та у 2008 рр., а також Тиждень української культури в Баварiї (м. Мюнхен) у червнi 2008 р., та Тиждень української культури в Європа-парку (м. Руст. Баден-Вюртемберг) у жовтнi 2008 р., Фестиваль українського кiно у землi Пiвнiчний Рейн-Вестфалiя, березень 2009, Фестиваль українського кiно в Баварiї (вересень 2009 р.), Вечори української поезiї у Берлiнi, червень 2009 р., перший український фестиваль у Берлiнi "Українале 2009" (липень 2009 р.), 14-й "Українiкум" на базi Унiверситету Грайфсвальд та Наукового коледжу Крупп (серпень 2009). Плiдна спiвпраця Посольства з "Bereznitsky Gallery", власницею якої є вiдома українська галеристка i мистецтвознавець Л. Березницька дала змогу на постiйнiй основi реалiзувати ряд важливих проектiв, що, у свою чергу створило, фон для асоцiативного виокремлення сучасної української школи малярства, дизайну та скульптури. Насамперед йдеться про виставку сучасних українських художникiв пiд назвою "Апартаменти". Результатом спiвпрацi Посольства з мерiєю м. Потсдам стало вiдкриття у вереснi у примiщеннi Старої ратушi м. Потсдам виставки українського художника О. Дубовика "Вино трансценденцiї". З 25 вересня 2008 року по 1 жовтня 2009 року у примiщеннi галереї "Уайт сквер геллерi" пройшла виставка "Rapture", яка є спiльним проектом згаданої галереї та Музею росiйського мистецтва Києва. Упродовж останнiх рокiв у ФРН з гастролями перебували капели "Думка", яка здiйснила двi постановки опери "Аїда" в м. Мангайм, а також рок-гурт "Гайдамаки" (лютий 2009), камерний хор"Хрещатик" (травень 2009) та капели "Пiккардiйська терцiя" (жовтень 2009), гурту "Воплi Вiдоплясова" (лютий 2010 р.). презентацiю української етнiчної вишивки, навчальний курс iз оздоблення великоднiх писанок та рiзьби по дереву. Кращому розумiнню сучасної поезiї молодих українських авторiв покликанi сприяти лiтературнi вечори, якi проводяться Посольством у спiвпрацi з лiтературною майстернею "Лiтературверкштатт Берлiн". Зокрема 16-18 червня 2009 р. пройшли творчi вечори української поезiї за участю як українських поетiв, так i вчених-славiстiв. 16 вересня 2009 р. у культовому в Берлiнi "Кафе-бургер" було органiзовано творчий вечiр українського письменника Сергiя Жадана. З листопада 2009 року у Берлiнi вiдкрився "Український кiноклуб", який дедалi голоснiше заявляє про себе i стає щораз популярнiшим серед нiмецької молодi. Результатом успiшного розвитку спiвробiтництва у галузi освiти стала пiдтримка Нiмеччиною України щодо її залучення до Болонського процесу. Активно розвивається спiвробiтництво мiж унiверситетами обох країн. Загалом мiж українськими ВНЗ та нiмецькими вищими школами iснує бiля 130 угод/домовленостей про спiвпрацю, до якої залучено 60 нiмецьких вищих шкiл та 44 українських ВНЗ i 15 дослiдницьких установ. Створено Змiшану комiсiю з питань культурного спiвробiтництва. Важливою широкомасштабною акцiєю стали Днi української культури, якi пройшли у ФРН у листопадi 2000 р. У Києвi дiє вiддiлення Гете-Інституту. У березнi 2000 р. вiдкрито українську програму радiопередач "Дойче Велле". 15-хвилиннi випуски включають у себе новини з ФРН, новини з України та огляд преси. Планується збiльшення часу трансляцiї. Харкiв та Нюрнберг, Одеса та Регенсбург, Львiв та Фрайбург, Запорiжжя та Обергаузен, Донецьк та Бохум. Особливу увагу уряди обох країн надають розбудовi партнерських вiдносин України з однiєю iз найбiльших й найрозвинутiших федеральних земель Нiмеччини – Баварiєю. Правову основу для розвитку зв’язкiв створила Спiльна заява про основнi напрями партнерського спiвробiтництва мiж Україною i Баварiєю (пiдписана в сiчнi 1990 р.) [7, с. 132]. успiшно працювали в сферi медичної технiки "Сiменс" – Київське ВО iм. Боженка – "Дiма Мьобель" тощо. Значним кроком на шляху змiцнення довiри i дружнiх стосункiв мiж двома народами i державами стало врегулювання питання про компенсацiйнi виплати українським громадянам - жертвам нацистських переслiдувань у роки Другої свiтової вiйни. Нiмецька сторона придiляє значну увагу впорядкуванню поховань полеглих в Українi нiмецьких вiйськових i вiйськовополонених. У вереснi 1996 р. пiд Києвом вiдкрито перший такий цвинтар, у лютому 1998 р. - другий пiд Харковом, ведуться роботи на трьох iнших. Одним iз важливих питань українсько-нiмецьких взаємин є спiвробiтництво у справах громадян нiмецької нацiональностi, що мешкають в Українi. Починаючи з 1992 р., Федеральний уряд надав для пiдтримки нiмецької меншини в Українi понад 67 млн. марок. З метою врегулювання всього комплексу питань у вереснi 1996 р. укладено Угоду про спiвпрацю у справах осiб нiмецького походження, якi проживають в Українi. Федеральний уряд Нiмеччини узгоджує з Урядом України свою допомогу нiмецькiй меншинi в Українi, яка нинi спрямовується, головним чином, на покращання знання нiмецької мови та культури, збереження нацiональної самобутностi. З 1945 р. в Мюнхенi дiє Український вiльний унiверситет - найстарiший у свiтi вищий учбовий заклад української дiаспори. У 1998 роцi в Києвi було вiдкрито офiс Нiмецької служби академiчних обмiнiв (DAAD) та укладено угоду про спiвробiтництво мiж вищими навчальними закладами. Нинi в нiмецьких унiверситетах навчаються приблизно 4000 українцiв, а в українських унiверситетах працюють 13 викладачiв з Нiмеччини нiмецької мови в українських школах. За перiод з 1997 р. понад 1000 учнiв отримали Нiмецький мовний диплом. Поруч зi сприянням розвитку економiчних контактiв дуже важливим фактором є розвиток партнерських та побратимських стосункiв мiж мiстами i школами. Можна також згадати про спортивну сферу. Ми маємо, так би мовити, "живий мiсток" у виглядi двох братiв Вiталiя i Володимира Кличкiв. У цьому контекстi можна назвати ще фiгуристку Олену Савченко. І взагалi iснує цiла група спортсменiв, якi розглядають обидвi країни як плацдарм для розвитку своїх талантiв. Те саме стосується й мистецтва. Свого часу Україна обрала шлях на євроiнтеграцiю, i в цьому напрямi вже реалiзовано чимало крокiв, у тому числi, за допомогою Нiмеччини. Це все схоже на дуже довгу драбину, яку треба долати сходинка за сходинкою. Країни Європейського Союзу настiльки зблизилися завдяки спiльним правилам i законам, що приєднання до такого спiвтовариства не може вiдбуватися стрибком, а тiльки поступово - щабель за щаблем. Вiдносини мiж Україною та Нiмеччиною мають велике значення в абсолютно всiх сферах - полiтичнiй, економiчнiй, культурнiй, науковiй. Стабiлiзацiя демократiї в Українi надасть нового iмпульсу полiтичним вiдносинам мiж нашими державами. У 2009 роцi було проведено дуже успiшнi днi нiмецької науки в Українi. Зараз у Нiмеччинi навчається понад 9 тис. українських студентiв. Можна сподiватися, що розвиток наукових вiдносин мiж Україною i захiдним зарубiжжям отримає новий iмпульс при нинiшньому урядi держави. Крiм того, багато проектiв iз Нiмеччини присвяченi пiдвищенню енергоефективностi в Українi. Це дуже важлива царина в рамках нашої двосторонньої спiвпрацi, яка активно розвиватиметься й надалi. Вiдомо, що серед нiмецьких науковцiв є хорошi знавцi українських справ. Вони згуртованi в нiмецькiй асоцiацiї українцiв, головою яких був берлiнський iсторик Г. Торке [28, с. 51]. Визначним центром нiмецької українiстики є Кельн. Пiсля проголошення незалежностi України iсторик А. Каппелер (м. Кельн) написав нову популярну iсторiю України нiмецькою мовою, яка знайшла значний попит. Про зростання iнтересу до України, її iсторiї i культури в Нiмеччинi свiдчить той факт, що пiд час лiтнього семестру 1996 року в Інститутi славiстики Мюнхенського унiверситету iменi Людвiга Максимiлiана слухачам вперше був запропонований курс "Вступ в українiстику" [17, с. 30]. Особлива заслуга в цьому належала докторовi фiлологiї професору У. Швайєру, завiдувачу кафедри слов’янського мовознавства, який запропонував викладати i вивчати українську мову. Вступний курс українознавства покликаний пiдвищити увагу до минулого i сучасного України. Серед слухачiв було четверо нiмцiв українського походження. З особливим зацiкавленням стежили вони за перебiгом обговорення українознавчих проблем. Знаний славiст професор У. Швайєр отримував велику пiдтримку вiд Мiнiстерства у справах культури Баварiї, яке мало традицiйнi тiснi партнерськi вiдносини з Україною. За iнiцiативою доктора Швайєра було поповнено фонд української лiтератури в бiблiотецi Інституту славiстики Мюнхенського унiверситету. 1. 2 Договiрно-правова база двостороннiх вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина залежать долi країн i народiв, полiтична рiвновага на континентах. Одним iз найважливiших завдань зовнiшньої полiтики України на сучасному етапi є iнтеграцiйнi процеси, входження у свiтове спiвтовариство, налагодження двостороннiх вiдносин iз європейськими державами. В цьому контекстi прiоритетними для нашої держави є зв’язки iз Федеративною Республiкою Нiмеччина (далi – ФРН), що є одним з найближчих сусiдiв, належить до Європейського Союзу, є важливим i надiйним партнером України на шляху до Європи. Сучаснi українсько-нiмецькi вiдносини будуються виважено та прагматично. Вони особливо посилюються тим, що обидвi держави за географiчними та демографiчними ознаками належать до найважливiших держав європейського континенту. Як зазначав Надзвичайний i Повноважний Посол України у ФРН, Наталiя Зарудна, "для нинiшнiх українсько-нiмецьких вiдносин характерним є гармонiйний розвиток полiтичного дiалогу при нарощуваннi практичного спiвробiтництва в рiзних сферах". Дослiдження динамiки двостороннього спiвробiтництва, характеристики стратегiчних напрямкiв їх реалiзацiї, з’ясування перспектив подальшого розвитку українсько-нiмецьких взаємин має важливе значення як для української iсторичної науки, так i для формування полiтики спiвпрацi мiж Україною та ФРН на наступнi десятилiття. Окремi аспекти дослiджуваної проблематики знайшли вiдображення в працях українських дослiдникiв А. Кудряченко, С. Рудича, В. Солошенко, А. Мартинова, Г. Старостенко, В. Химинця. Сучасний стан спiвробiтництва мiж Україною i Нiмеччиною дослiджував голова Верховної Ради України Володимир Литвин у монографiї "Україна: Європа чи Євразiя". Цiнними в методологiчному планi для розробки дослiджуваної теми стали працi С. Вiднянського i А. Мартинова "Еволюцiя зовнiшньої полiтики України (1991–2006 рр.)" та Л. Чекаленко "Зовнiшня полiтика України". Українсько-нiмецький дiалог має об’ємну договiрно-правову базу, яка налiчує понад 100 документiв. Оскiльки стан розвитку договiрно-правової бази певною мiрою вiдображає рiвень стратегiчностi мiж Україною i Федеративною Республiкою, варто зауважити, що порiвняно iз iншими, стратегiчними партнерами України (зокрема, з Росiєю та США пiдписано значно бiльше двостороннiх документiв), необхiдно, посилити з цього приводу мiждержавний дiалог. У новiтнiй iсторiї становлення та розвитку українсько-нiмецьких взаємин видiляють три етапи. Основними критерiями перiодизацiї є комплекс завдань та конкретний змiст двостороннiх, насамперед, полiтичних зв’язкiв мiж Україною й Нiмеччиною: - другий етап тривав приблизно з червня 1993 р. до жовтня 1998 р.; Двостороннiй дiалог мiж Україною та Нiмеччиною у 1991–2010 роках мав висхiдну прогресiю, впродовж якої вироблено певнi традицiї культурних, економiчних та наукових зв’язкiв. Вони, в свою чергу, спиралися на багатовiкову мiждержавну взаємодiю в рiзнi iсторичнi перiоди, починаючи вiд часiв Київської Русi. Незважаючи на певнi проблеми, що iснують в сучасних українсько-нiмецьких вiдносинах, позитивна динамiка вiдбувається завдяки зусиллям як української, так i нiмецької дипломатiї, що свiдчить про визначення стратегiчної перспективи майбутнiх двостороннiх взаємин. Полiтичнi зв’язки мiж Україною й Нiмеччиною у 1991–2010 рр. здiйснюються у трьох стратегiчних напрямках двосторонньої спiвпрацi: - пiдтримка Федеративною Республiкою процесу реформ в Українi; - спiвпраця в галузi транспортування енергоносiїв, зумовленої полiтизацiєю торгiвлi енергоносiями та зростанням геостратегiчного значення країн-експортерiв та країн-транзитерiв енергоресурсiв; - спiвробiтництво нашої держави й ФРН у євроiнтеграцiйному напрямку. Варто зауважити, що полiтичнi прiоритети двостороннiх взаємин тiсно пов’язанi мiж собою, адже характер спiвробiтництва України й Нiмеччини виступає нарiжним каменем євроатлантичної стратегiї Києва. Змiцнення їх взаємин виходить iз необхiдностi пiдтвердження демократичного напряму перетворень в Українi, завершеннi й зростаннi ефективностi результатiв її ринкових реформ та iнтеграцiї до євроатлантичного простору. У цьому контекстi розширення та поглиблення двостороннього партнерства є важливим чинником побудови нової i неподiльної Європи. Разом з тим, енергетичнi питання якiсно впливають на поступ двостороннiх взаємин. Отже, договiрно-правова база українсько-нiмецького спiвробiтництва складається зi Спiльної декларацiї про основи вiдносин мiж Україною та ФРН вiд 9 червня 1993 р. (додаток 1) [1], яка є базовим полiтичним документом, Угоди про сприяння здiйсненню i взаємний захист iнвестицiй (пiдписана 15 лютого 1993 р., набула чинностi 29 червня 1996 р.), Договору про розвиток широкомасштабного спiвробiтництва у сферi економiки, промисловостi, науки i технiки (пiдписаний 10 червня 1993 р., набув чинностi 5 листопада 1993 р.), Угоди про уникнення подвiйного оподаткування стосовно податкiв на доход i майно (пiдписана 3 липня 1995 р., набула чинностi 4 жовтня 1996 р.) та понад двох десяткiв iнших угод, що регулюють практичну спiвпрацю в рiзних галузях. У статтi 10 Декларацiї зазначено, що Україна та Нiмеччина прагнуть до широкого економiчного спiвробiтництва. Інтенсифiкацiї економiчних стосункiв має слугувати Бюро представника нiмецької економiки в Українi, а також вiдкриття вiдповiдного бюро України в Нiмеччинi. Оцiнюючи Спiльну декларацiю, Президент України Л. Кравчук вiдзначав, що її пiдписання вiдкриває "новий етап у розвитку вiдносин мiж Україною та Нiмеччиною", надає "нової якостi українсько-нiмецькому спiвробiтництву, створює належну договiрно-правову базу для змiцнення нашої спiвпрацi у полiтичнiй, економiчнiй та культурнiй сферах" (додаток 1) [1]. Формуючи договiрно-правову базу, Нiмеччина та Україна зафiксували право на вiльний вибiр форм економiчного спiвробiтництва. У межах своїх можливостей Бонн та Київ зобов’язалися вжити вiдповiдних заходiв сприяння з метою диверсифiкацiї та якiсного вдосконалення товарообiгу. Сюди можна вiднести такi заходи, як сприяння участi в ярмарках, виставках, проведеннi науково-практичних семiнарiв, курсiв пiдвищення квалiфiкацiї тощо. Вiдповiдно до чинного законодавства кожної країни, не пiдлягають нiяким обмеженням на територiї партнера спiльне пiдприємництво, спецiалiзацiя, лiцензiйнi угоди, а також iншi форми капiталовкладень. Першим полiтичним документом двостороннього волевиявлення стала Спiльна декларацiя про основи вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина, пiдписана в Києвi 9 червня 1993 року тодiшнiм Президентом України Л. Кравчуком та Федеральним Канцлером Нiмеччини Г. Колем. Розвиток українсько-нiмецького спiвробiтництва створює сприятливе середовище для формування правового фундаменту вiдносин мiж незалежною Україною та об’єднаною Нiмеччиною. Важливий перiод встановлення постiйних зв’язкiв парламентарiв України та Нiмеччини припадає на час пiсля проведення виборiв у 1994 р. Достроковi вибори до Верховної Ради України вiдбулися 27 березня 1994 р. Важливою внутрiполiтичною подiєю у ФРН стали другi в iсторiї пiсля об’єднання країни вибори до Бундестагу 16 жовтня 1994 р. У другiй половинi 1994 р. ФРН головувала у керiвних структурах Європейського Союзу. Саме з її iнiцiативи був пiдписаний Договiр про партнерство та спiвробiтництво України з Європейським Союзом. З того часу Нiмеччина активно пiдтримує нашу країну у вiдносинах з європейськими органiзацiями. Верховна Рада України 10 листопада 1994 р. ратифiкувала цю угоду [23, с. 268]. Договiрно-правова база вiдносин мiж Україною i ФРН складається сьогоднi з 70 документiв мiжнародно-правового характеру, 43 з яких укладенi на мiждержавному та мiжурядовому рiвнях. Наразi триває пiдготовка до пiдписання нових двостороннiх документiв, зокрема мiждержавної угоди про соцiальне забезпечення, мiжурядової Угоди про спiвробiтництво у боротьбi з органiзованою злочиннiстю, тероризмом та iншими тяжкими злочинами тощо. Значна бiльшiсть договiрно-правової бази двостороннiх вiдносин складається з угод, домовленостей та програм спiвробiтництва, укладених на мiжвiдомчому рiвнi. Сучаснi українсько-нiмецькi вiдносини базуються та розвиваються на потужному правовому фундаментi, найважливiшими документами якого є: - Угода про культурне спiвробiтництво вiд 15. 02. 1993; - Угода про спiвробiтництво у галузi охорони навколишнього середовища вiд 10. 06. 1993; - Договiр про розвиток широкомасштабного спiвробiтництва у сферi економiки, промисловостi, науки i технiки вiд 10. 06. 1993; - Угода про морське судноплавство вiд 10. 06. 1993; - Угода про направлення нiмецьких викладачiв у навчальнi заклади України 10. 06. 1993; - Угода про повiтряне сполучення вiд 10. 06. 1993; - Угода про спiвробiтництво в сферi молодiжної полiтики вiд 27. 08. 1993; - Угода про догляд за могилами загиблих воїнiв в Українi та ФРН вiд 29. 05. 1996; - Угода (у формi обмiну нотами) про встановлення двостороннiх вiдносин у галузi вiдзначення орденами вiд 01. 03. 1999; - Протокол передачi культурних цiнностей Урядом України Уряду ФРН вiд 19. 01. 2001; - Угода мiж Мiнiстерством аграрної полiтики України та Федеральним мiнiстерством з питань захисту прав споживачiв, продовольства та сiльського господарства ФРН вiд 19. 01. 2001; - Угода щодо продажу автомобiлiв Бундесверу вiд 09. 03. 2001; - Угода про фiнансове спiвробiтництво вiд 20. 02. 2004; - Угода про спiвробiтництво у галузi ветеринарiї вiд 20. 02. 2004; - Угода про перевезення вiйськових вантажiв та персоналу через територiю України вiд 12. 07. 2006; - Спiльна заява про продовження спiвробiтництва щодо перепiдготовки кадрiв для сфери пiдприємництва України мiж Урядом України та Урядом Федеративної Республiки Нiмеччина вiд 09. 11. 2007; - Угода про стратегiчне спiвробiтництво мiж Державною адмiнiстрацiєю залiзничного транспорту України та Акцiонерним товариством "Нiмецькi залiзницi" в галузi залiзничного транспорту вiд 15. 05. 2009р. Аналiзуючи процес формування договiрних засад взаємовiдносин України та Нiмеччини, потрiбно зазначити таке. Українсько-нiмецьке економiчне та культурне спiвробiтництво, як i iншi форми спiвпрацi, виходить на якiсно новий рiвень вiдносин – рiвень стратегiчного партнерства. Економiчнi вiдносини мiж нашими країнами мають стати тим фактором, який посприяє пiднесенню економiки нашої країни, визнанню України як рiвноправного члена свiтового спiвтовариства. - Спiльна декларацiя про основи вiдносин мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина; - Угода про культурне спiвробiтництво вiд 15. 02. 1993; - Угода про направлення нiмецьких викладачiв у навчальнi заклади України 10. 06. 1993; - Угода в сферi молодiжної полiтики вiд 27. 08. 1993. Саме вони регулюють вiдносини в соцiально-культурнiй сферi мiж Україною та Федеративною Республiкою Нiмеччина. 2. 1 Дiяльнiсть Гете iнституту як однiєї з провiдних установ наукової, просвiтницької та культурної дiяльностi в Українi Далеких вiкiв сягає iсторiя культурних взаємовiдносин українського та нiмецького народiв. Рiзнi iсторичнi перiоди визначають їх характер, що залежить вiд державного стану обох народiв та їх мiжнародного становища. Усупереч рiзноманiтним точкам зору та неоднозначним оцiнкам окремих iсторичних перiодiв i аспектiв українсько-нiмецьких вiдносин вони й сьогоднi змiцнюються та розвиваються. Лiвобережної України Кирила Розумовського Андрiєм — вони приятелювали мiж собою. Бетховен присвятив йому 7-му симфонiю та три квартети, а також написав обробку для голосу в супроводi фортепiано української народної пiснi "Їхав козак за Дунай". Нинi цей дiалог триває. Значна заслуга в цьому Гете-Інституту в Українi, який спiвпрацює з театрами та музеями, мистецькими об’єднаннями, фестивалями, унiверситетами, школами, мiнiстерствами, бiблiотеками, окремими митцями та друкованими виданнями. Так, у 2000 роцi спiльно з газетою "День" проведено конкурс фото та есе "Змiна епох", метою якого було висвiтлення змiн в обох країнах за останнє десятилiття. А в 2002 роцi вийшла друком книга з однойменною назвою, куди увiйшли кращi матерiали авторiв та фотокореспондентiв, об’єднаннi темою "Нiмеччина — Україна: Що було? Що є? Що буде?". У розповiдях переможцiв — невигаданi життєвi iсторiї цiлих поколiнь i окремих людей в Нiмеччинi та Українi. XX столiття. Об’єднання Нiмеччини та проголошення незалежностi України, встановлення мiж ними дипломатичних i партнерських мiждержавних взаємин дали поштовх розвитковi полiтичного, торгoвельно-економiчного, науково-технiчного та культурного спiвробiтництва. З огляду на високий розвиток науки ,технiки i культури як в Нiмеччинi, так i в Українi спiвробiтництво мiж обома країнами ще в 90-тi роки набирало важливого значення. Вiдомо, що Нiмеччина з давнiх часiв вважалася країною, яка дбала про розвиток науки i культури, нiмецькi унiверситети займали провiдне становище в багатьох галузях природничих i гуманiтарних наук. Дослiджувана проблема на сучасному етапi ще не знайшла окремого спецiального висвiтлення в українськiй iсторичнiй науцi. Проте з’являються працi, автори яких висвiтлюють певнi аспекти українсько-нiмецького спiвробiтництва, зокрема, полiтичнi, економiчнi, культурнi, а також обґрунтовують їх необхiднiсть для подальшого розвитку обох держав. На нашу увагу заслуговують роботи А. Кудряченко, в яких автор висвiтлює об’єктивнi напрями пошуку спiвпрацi Української держави з ФРН, обопiльний для них як стратегiчних партнерiв вектор спiвдiї. Розвиваючи цю думку, дослiдник наголошує на взаємодоповненнi країн i в галузi науково-технiчних та гуманiтарних проблем. Головними напрямками спiвробiтництва мiж Україною й Нiмеччиною посол Федеративної Республiки Нiмеччина Ебергард Гайкен вважає науку i культуру. Цим питанням присвячена його стаття, в якiй автор розглядає дану спiвпрацю з нiмецької сторони через низку посередницьких органiзацiй, що дiють в Українi [9]. Ю. Костенко в працi "Курс на стабiльне партнерство" вважає однiєю з вагомих форм українсько-нiмецької науково-технiчної спiвпрацi виконання спiльних наукових дослiджень, якi в 90-тi роки XX ст. набули особливого пожвавлення [27]. Взаємообмiн працiвникiв вищої школи мiж Україною й Нiмеччиною висвiтлює Генеральний консул України в Мюнхенi Г. Хоружий [13]. Дiяльностi нiмецького Гете-iнституту в Українi присвячена стаття М. Макаревич "Посланець нiмецької культури" [18]. Авторка розкриває схему й основнi напрямки роботи нiмецького культурного центру Гете-iнституту на українськiй землi. Науково-технiчнi та гуманiтарнi двостороннi взаємини вiдображенi в статтi В. Солошенко [28]. На думку дослiдницi, активний розвиток спiвробiтництва в гуманiтарнiй сферi сприяв подоланню стереотипiв минулого, активiзацiї двостороннiх мiждержавних контактiв. Вiдновлення багатовiкових традицiй духовних зв’язкiв науковцiв попереднiх iсторичних перiодiв (широкi науково-технiчнi стосунки були характернi для вiдносин України з колишньою Нiмецькою демократичною республiкою) сприяло розширенню українсько-нiмецького спiвробiтництва в науково-технiчнiй сферi у 90-х роках XX столiття, змiцненню контактiв i поглибленню спiвпрацi мiж вченими, спецiалiстами, науковими та освiтнiми органiзацiями, пiдприємствами обох країн, вирiшенню наукових проблем i здiйсненню спiльних дослiдницьких проектiв. Полiтико-правовою базою для розгортання двостороннього науково-технiчного спiвробiтництва стали Спiльна Заява Державного Комiтету України з питань науки i технологiй та Федерального мiнiстерства наукових дослiджень i технологiй ФРН про науково-технiчнi вiдносини вiд 10 червня 1993 р. та Договiр мiж Україною i ФРН про розвиток широкомасштабного спiвробiтництва у сферi економiки, промисловостi, науки i технiки. Зокрема, в статтi 13 Договору пiдкреслювалося, що "сторони в межах своїх можливостей сприятимуть науково-технiчному спiвробiтництву… з цiєю метою вони пiдтримуватимуть контакти i спiвробiтництво мiж вченими, спецiалiстами, науковими органiзацiями i пiдприємствами обох держав при вирiшеннi науково-технiчних проблем i здiйсненнi спiльних дослiдницьких проектiв" [12, с. 148–149]. мiж президентом НАН України Б. Патоном i президентом науково-дослiдницького товариства ФРН В. Фрювальдом. Нiмецьке науково-дослiдницьке товариство – це позаурядова органiзацiя ФРН, що об’єднує майже всi дослiдницькi пiдроздiли фiрм. Товариство фiнансує Федеральне мiнiстерство дослiджень i технологiй ФРН. Про масштаби спiвробiтництва в науковiй сферi свiдчить той факт, що станом на початок 1994 р. НАН України i Нiмецьке науково-дослiдницьке товариство проводили дослiдження з 20 тем, з боку України брали участь 14 iнститутiв. У центрi уваги вчених було широке коло проблем у галузi фiзики, хiмiї, медицини, геологiї, матерiалознавства, енергозбереження, iсторiї, археологiї, а також iнших гуманiтарних наук [12, с. 149–150]. Наукове спiвробiтництво розвивалось по лiнiї Мiнiстерства освiти України та вищої школи ФРН. Якщо в 80-тi роки лише дехто з викладачiв чи пошукачiв мав змогу стажуватись у Захiднiй Нiмеччинi, то iз здобуттям незалежностi можливостi України рiзко зросли. На 1992–1993 навчальний рiк Нiмецька служба академiчного обмiну видала науковцям i студентам 81 стипендiю для перебування в нiмецьких унiверситетах, дослiдницьких iнститутах. На 1993–1994 навчальний рiк було видiлено близько 100 стипендiй. Крiм цього, Нiмецьке дослiдницьке товариство i Фонд iменi О. Гумбольда сприяли перебуванню у ФРН багатьох українських вчених з метою проведення дослiджень. У свою чергу, об’єднаний фонд "Джонсон i Джонсон", що дiяв у Нiмеччинi, надавав гранди переважно за програмами, пов’язаними з охороною здоров’я i медициною. Фiнансувалися також такi напрями як консультування органiв влади з питань медичної науки, пiдтримка зв’язку української i нiмецької науки, бiблiотек, робота наукових установ. Фонд втiлював у життя програму пiдтримки спiвробiтництва нiмецьких вчених з вченими країн Схiдної Європи. Предметом пiдтримки були спiльнi, в тому числi й довготривалi проекти, запрошення на стажування, участь в наукових симпозiумах i конференцiях, придбання дрiбного обладнання та iншi витрати, пов’язанi зi стажуванням [28, с. 52]. У 1993 р. були укладенi партнерськi зв’язки мiж 28 унiверситетами обох країн, що також сприяло активiзацiї науково-технiчного спiвробiтництва [12, с. 150]. Значну допомогу надають установи ФРН у розгортаннi глобальної комп’ютерної мережi Центральної наукової бiблiотеки iм. В. І. Вернадського з iншими науковими бiблiотеками України та iз захiдними партнерами. Окрiм того, уряд землi Саксонiя-Ангальт передав книг на суму 2,4 млн. марок, вiд Нiмеччини надiйшла необхiдна апаратура на 30 тис. доларiв [12, с. 150–151]. Особливе значення сторони надають ефективному захисту прав iнтелектуальної власностi для економiчного, промислового i науково-технiчного спiвробiтництва, про що йдеться в Договорi про розвиток широкомасштабного спiвробiтництва у сферi економiки, промисловостi, науки й технiки. По висхiднiй розвивалися двостороннi науково-технiчнi зв’язки i в наступнi роки. Однiєю з вагомих форм спiвпрацi було виконання спiльних наукових дослiджень. У 1996 р. лише по лiнiї основного державного партнера – Федерального мiнiстерства освiти, науки, дослiджень i технологiй – виконувалося понад двадцять спiльних проектiв при фiнансовiй пiдтримцi з нiмецького боку на суму майже два мiльйони нiмецьких марок. Проекти охоплювали сфери матерiалознавства, технологiї електрозварювання, математики, фiзичної хiмiї, молекулярної бiологiї. Певних успiхiв досягнуто у спiвробiтництвi в рамках екологiчного дослiдницького проекту "Днiстер", що виконували унiверситет м. Марбург та Захiдноукраїнський центр НАН України. Близько 15 проектiв спiльних фундаментальних дослiджень здiйснювалися за участю Нiмецького дослiдницького об’єднання [27, с. 15]. Таким чином, українсько-нiмецьке спiвробiтництво розвивалося i ставало все бiльш iнтенсивнiшим. Велику роль у розширеннi культурного спiвробiтництва мiж Нiмеччиною i Україною в 90-тi роки ХХ ст. вiдiграв Гете-iнститут у Києвi. Представництво Гете-iнституту в Києвi почало роботу з липня 1993 р. Завданням Гете-Інституту в Києвi як й iнших 140 Гете-Інститутiв у 76 країнах свiту є сприяння обмiну мiж Нiмеччиною та iншими країнами в галузi культури, а також пiдтримка нiмецької мови за кордоном. Для здiйснення цiєї мети Інститут спiвпрацював з такими мiсцевими партнерами як театри, музеї, спiлки митцiв, унiверситети, школи, бiблiотеки. За роки його дiяльностi вдалося зробити немало на теренi мiжнацiонального спiвробiтництва. Дiяльнiсть Гете-iнституту стала невiд’ємною частиною культурного життя України. З 1993 р., вiдколи Україна увiйшла в сферу дiяльностi Гете-iнституту, як i в iнших закордонних iнститутських представництвах працювали три основнi вiддiли: бiблiотека, мовнi курси, програмний вiддiл. Бiблiотека – своєрiдний iнформацiйний центр про Нiмеччину. Тут можна отримати лiтературу з рiзних галузей знань. Для користування пропонувалися понад 3000 книжок, перiодика, вiдеокасети, компакт-диски та аудiокасети з нiмецькою музикою. Гете-Інститут у Києвi проводив у спiвпрацi з українськими бiблiотеками семiнари пiдвищення квалiфiкацiї для бiблiотекарiв. Мовний вiддiл вiв мовнi курси та займався розширенням педагогiчних зв’язкiв, тiсно спiвпрацював iз школами, унiверситетами, спiлками вчителiв нiмецької мови. Курси, розрахованi як на початкiвцiв, так i на вдосконалення знань нiмецької мови, проводилися пiд гаслом: "Вивчаючи нiмецьку мову – знайомимося з Нiмеччиною". Вони надзвичайно популярнi в усьому свiтi. В Українi, записавшись на курси, треба чекати два роки на свою чергу (поки що через матерiальнi i технiчнi труднощi не можна розв’язати цю проблему). Викладання проходило за сучасними методиками, розробленими Гете-iнститутом. концертiв органної музики, органiзовано ретроспективнi покази маловiдомих в Українi кiнофiльмiв нiмецьких режисерiв-шестидесятникiв за участю вiдомої нiмецької актриси Ромi Шнайдер, ряд конференцiй, колоквiумiв. Зокрема, на честь Дмитра Чижевського було органiзовано конференцiю на тему: "Наука i культура мiж слов’янськими i нiмецькомовними свiтами як чинник оновлення схiдної та пiвденно-схiдної Європи", симпозiум, присвячений року Лютера, а також конференцiю "Лiтература пiсля Чорнобиля: апокалiпсис чи дiйснiсть?". Пiдготовлено до друку дослiдження на тему: "Лiтература та кiномистецтво у тоталiтарних режимах". Головним досягненням цього перiоду було створення мiцного працездатного колективу. Це дало змогу розширювати дiяльнiсть iнституту, бо одного його представництва для такої держави як Україна замало. Читальнi зали нiмецької книги органiзовано в наукових бiблiотеках таких великих культурних центрiв, як Львiв, Харкiв, Донецьк та Одеса. Усi, хто цiкавиться нiмецькою культурою можуть користуватися там книгами, вiдеокасетами та компакт-дисками. Це, безумовно, розширює можливостi взаємозближення i взаємопiзнання обох культур. Вiн популяризує вивчення нiмецької мови за кордоном i пiдтримує мiжнародну спiвпрацю в культурнiй сферi, подає детальну iнформацiю про культурне, суспiльне й полiтичне життя Нiмеччини. Крiм того, Гете-Інститут виступає як партнер громадських i приватних культурних органiзацiй, а також федеральних земель, мiських мунiципалiтетiв i господарчих пiдприємств. Крiм Києва, Інститут також активно працює в Одесi, Чернiвцях, Днiпропетровську. Нiмецькi читальнi зали є у Львовi та Харковi. Матерiал для своєї роботи Гете-Інститут черпає з розмаїтого вiдкритого суспiльства Нiмеччини i живої нiмецької культури, поєднуючи досвiд та уявлення партнерiв у Нiмеччинi й за кордоном зi своєю фаховою компетентнiстю i працюючи в партнерському дiалозi. Гете-Інститут є партнером для всiх, чия дiяльнiсть тiсно пов’язана з Нiмеччиною, нiмецькою мовою й культурою; працює на власну вiдповiдальнiсть i полiтично незалежний. сприймалося б як багатство. Гете-Інститут в Українi поставив перед собою такi завдання: - виступати посередником та спiвучасником у нiмецько-українському дiалозi в культурнiй та освiтнiй сферах; - сприяти зростанню й пiдтриманню симпатiї та iнтересу до Нiмеччини; - надавати iнформацiю про Нiмеччину; - сприяти вивченню нiмецької мови в Українi; - пiдтримувати дiалог мiж Європою та схiдноєвропейськими культурами. Основними напрямками роботи у сферi культури є зустрiчi мiж українськими й нiмецькими художниками й iнтелектуалами, презентацiя сучасної нiмецької культури й пiдтримка нiмецько-української спiвпрацi на цьому теренi. У рамках популяризацiї нiмецької мови в Українi пропонуються для українських педагогiв семiнари й рiзноманiтнi послуги. У спiвпрацi з українськими партнерами пiдтримуються нацiональнi та європейськi проекти з популяризацiї iноземних мов. В Українi курси нiмецької мови пропонують 15 центрiв вивчення нiмецької мови, рiвномiрно розподiлених по всiй територiї країни. Нiмецькiй меншинi надається пiдтримка у вивченнi нiмецької мови та культури. Гете-Інститут пропонує диференцiйовану програму мовних курсiв. Починаючи з курсiв для початкiвцiв аж до найвищого рiвня слухачi займаються мовою за комунiкативними методиками, готуючись до центральних iспитiв в Гете-Інститутi. Інформацiйний центр надає iнформацiю з актуальних аспектiв культурного, суспiльного й полiтичного життя Нiмеччини. Користувачам пропонуються значнi фонди книг та iнших iнформацiйних матерiалiв, а також цiльовi iнформацiйнi послуги для всiх, хто цiкавиться Нiмеччиною, вивчає чи викладає нiмецьку мову. Дев'ять центрiв навчально-методичної лiтератури та чотири читальних зали дають можливiсть зацiкавленим з усiєї України отримати потрiбну їм iнформацiю. Пiдтримуються також переклади нiмецьких авторiв українською мовою. 10-рiччя Гете-Інституту в Києвi: Нiмецька культура в дiалозi Гете-Інститут у Києвi належить до життєво важливих складових культурного обмiну мiж Нiмеччиною й Україною. Для всiх, хто цiкавиться Нiмеччиною й нiмецькою мовою, Гете-Інститут у Києвi є постiйним i часто незамiнним партнером. Фiлiї Гете-Інституту iснують у 76 країнах. Основний принцип роботи Гете-Інституту полягає в тому, що програма пристосована до мiсцевих умов, створюється спiльно. Тому абсолютно всi програми розробляються спiльно з українськими партнерами. І це дає хороший результат. Наприклад, проходила конференцiя, присвячена творчостi Бертольда Брехта. Захiд, був розрахований на фахiвцiв i отримав широкий розголос. У вереснi 1998 року Гете-Інститут разом iз Київським мiським управлiнням культури провiв конференцiю, де обговорювалася дуже серйозна проблема — спонсорство у сферi культури. Адже вона мало фiнансується державою — не лише в Українi, але й у Нiмеччинi. Тому такий обмiн досвiдом двох країн був дуже цiкавим. На конференцiї було представлено багато верств населення України. Це студенти, фахiвцi, яким знання мови потрiбне для професiйної дiяльностi. Були й такi, хто просто хоче у вiльний час вивчити iншу культуру, iншу мову. Вивчати нiмецьку мову i культуру виявили бажання багато зацiкавлених, про що свiдчить черга бажаючих вiдвiдувати мовнi курси при Гете-Інститутi. Серед найбiльш значимих заходiв Гете-Інституту для широкої публiки був, показ нових нiмецьких фiльмiв, який пройшов у травнi 1998 року в Будинку кiно. Великою популярнiстю користувалася виставка нiмецького художника Макса Ернста "Книги та графiка", що проходила у Музеї росiйського мистецтва. Нiмеччина реалiзує культурно-iнформацiйну дiяльнiсть за кордоном через мережу культурно-освiтнiх центрiв, що мають назву Гете-Інститут (Нiмецький культурний центр). Вони заснованi в 1951 р., представленi 168 установами у 73 країнах. За дорученням уряду ФРН, Гете-Інститут виконує широкомасштабнi завдання в галузi культурної полiтики в свiтi, опiкуючись розвитком нiмецької мови за кордоном, сприяючи мiжнародному спiвробiтництву в сферi культури [19, ст. 37]. Гете-Інститут тiсно спiвпрацює зi школами, унiверситетами, спiлками вчителiв нiмецької мови та центрами освiти для дорослих i надає допомогу вчителям нiмецької мови в полiпшеннi методiв викладання, зокрема проводяться семiнари з пiдвищення квалiфiкацiї з методики та дидактики викладання iноземної мови, надаються навчальнi матерiали, стипендiї та гранти, пропонуються мовнi курси для певних груп фахiвцiв, для дiтей та юнацтва пiд час канiкул. Усi мовнi курси функцiонують пiд гаслом "Вивчаючи нiмецьку мову - знайомимося з Нiмеччиною". При Гете-Інститутi, як i при бiльшостi культурно-iнформацiйних центрiв iнших країн, можна скласти iспити, що визнаються на мiжнародному рiвнi. Разом з партнерами в країнах перебування Гете-Інститут органiзовує та сприяє рiзноманiтним заходам, зокрема, конференцiям, лекцiям, семiнарам з питань науки, культури й мистецтва, авторським читанням, теле- та радiосемiнарам, влаштуванню вистав i концертiв тощо. До сфери дiяльностi Гете-Інститутiв належить спектр заходiв для керiвних кадрiв та фахiвцiв, органiзацiя їх навчання i стажування у ФРН. Основною ланкою Гете-Інституту в Українi є бiблiотека з найпотужнiшим серед усiх зарубiжних культурно-iнформацiйних представництв в Українi фондом лiтератури, аудiо- та вiдеозаписiв. Її фонди складаються з понад 4000 книжок, трьох щоденних газет, 38 тижневих i спецiалiзованих журналiв, близько 350 вiдеокасет, понад 500 компакт-дискiв та аудiокасет, 30 CD-ROМiв для швидкого й зручного пошуку iнформацiї. Приблизно такi ж фонди мають фiлiї Гете-Інституту - Нiмецькi читальнi зали у Львовi та Харковi. Отже, перевага вiддається розвитку бiблiотечної справи як провiдному засобу мiжнародного гуманiстичного спiлкування, проектам, що тим чи iншим чином пов’язанi з обмiном iнформацiєю, книжковою справою, популяризацiєю лiтератури та новiтнiх технологiй. Досвiд показує, що потреба в iнформацiї про Нiмеччину в Українi досить велика i охоплює рiзнi напрями. Бiблiотека Гете-Інституту надає iнформацiю та лiтературу з таких галузей: фiлософiя, психологiя, економiка i менеджмент, право, екологiя, мистецтво, архiтектура й дизайн, кiно, театр, музика, нiмецькомовна лiтература, iсторiя, географiя тощо. Важливою складовою фонду є фахова лiтература з бiблiотекознавства, оскiльки одним iз завдань Гете-Інституту є ознайомлення бiблiотекарiв України з ноу-хау на прикладi нiмецьких бiблiотек. На вiдмiну вiд Американського дому, робота Гете-Інституту бiльше адресована широкому загалу користувачiв. За часiв соцiалiстичного табору питаннями поширення нiмецької мови, iсторiї та культури на теренах СРСР опiкувалась Нiмецька Демократична Республiка. З полiтичних мiркувань вiдбувалося певне "дозування" iнформацiї й iдеологiчне забарвлення цiєї роботи. З цих причин в українських бiблiотеках була вiдсутня значна кiлькiсть видань нiмецькою мовою, особливо це стосувалося австрiйської культурної спадщини. Нiмецький культурний центр Ґете-Інститут в Українi уперше був вiдкритий 1993 року в Києвi. Партнерами Нiмецького культурного центру Ґете-Інститут в Українi є мережа нiмецьких читальних залiв, центрiв вивчення нiмецької мови та центрiв навчально-методичної лiтератури. Сьогоднi в Українi iснує сiм Центрiв навчально-методичної лiтератури: Сiмферополь, Харкiв, Одеса, Донецьк, Днiпропетровськ, Мелiтополь та Львiв. Користування Центром є безкоштовним. Центр навчально-методичної лiтератури Гете-Інститут у Львовi створений у груднi минулого року як окремий вiддiл Львiвської обласної науково-педагогiчної бiблiотеки, до речi, одної з найдавнiших у нашому мiстi, яка знаходиться на вул. Зеленiй, 24. Із нагоди професiйного свята – Дня бiблiотек, вважаю доречним навести коротку iсторичну довiдку. Отже, Львiвська обласна науково-педагогiчна бiблiотека (ЛОНПБ) – єдина галузева бiблiотека у Захiднiй Українi. Вона створена на базi польської Panstwowej Biblioteki Pedagogicznej we Lwowie (PBPW) 1926 року, а з 1946 року ЛОНПБ продовжила роботу PBPW. В основу фонду PBPW увiйшла лiтература, подарована шкiльними, гiмназiйними бiблiотеками Львова й областi. Збережена частина фонду довоєнного перiоду стала гордiстю бiблiотеки – 1009 томiв раритетних видань, якi створили базу Галицького фонду педагогiчної лiтератури. Сьогоднi фонд ЛОНПБ вирiс до 404407 одиниць, а середньорiчна кiлькiсть читачiв на 1. 01. 2002 р. склала 6500 вiдвiдувачiв. Результатом спiвпрацi ЛОНПБ з Нiмецьким культурним центром Гете-Інститут в Українi, як вже згадувалось, стало вiдкриття фiлiї Ґете-Інституту – Центру навчально-методичної лiтератури. Мета Центру – надати вчителям нiмецької мови зi Львова та областi можливiсть ознайомитись iз новою методичною та країнознавчою лiтературою. Центру та принципи добирання лiтератури з певної тематики. На початку цього року у спiвпрацi Львiвського нацiонального унiверситету iм. Івана Франка та Гете-Інституту вiдбулось вiдкриття Центру вивчення нiмецької мови, який поруч iз дiяльнiстю Нiмецького читального залу при науковiй бiблiотецi iм. Стефаника поповнив палiтру дiяльностi Гете-Інституту у Львовi. Також налагоджено спiвпрацю з львiвським iнститутом пiслядипломної педагогiчної освiти, Педагогiчним коледжем при ЛНУ iм. І. Франка, кафедрами нiмецької мови Львiвських вузiв, Інформацiйно-методичним центром освiти, вчителями з Нiмеччини, мовною школою International House. Гете-Інститут прагне бути представленим також i в регiонах України, тому кожного разу, коли це можливо, програми Гете-Інституту проводяться i в iнших мiстах України. 2. 2 Роль менеджера соцiокультурної дiяльностi у змiцненнi мiжнародних зв’язкiв мiж країнами На сьогоднiшнiй день до стратегiчних прiоритетiв держави належить сприяння розширенню участi України в європейському та свiтовому культурному спiвробiтництвi, iнтеграцiї української культури до свiтового культурного простору. Цi прiоритети можуть бути реалiзованi шляхом здiйснення таких ключових завдань: удосконалення системи культурного спiвробiтництва України iз зарубiжними країнами шляхом укладання мiжнародних договорiв та прямих зв'язкiв мiж культурно-мистецькими установами iнших країн; надання державної пiдтримки реалiзацiй найбiльш значущих культурних iнiцiатив мiжнародного характеру, що дасть змогу пiдвищити авторитет України у свiтi, сприятиме налагодженню порозумiння мiж народами; проведення за кордоном, з метою ознайомлення населення зарубiжних країн з культурним надбанням українського народу, заходiв за участю українських мистецьких колективiв, виставок українського мистецтва, фестивалiв українського кiно, "круглих столiв"; сприяння участi представникiв України у мiжнародних виставках i конкурсах, завдяки чому можна представити самобутню українську культуру та найновiшi культурнi досягнення свiтовiй громадськостi; проведення культурно-мистецьких заходiв у мiсцях компактного проживання українцiв заради задоволення їх культурних потреб; сприяння роботi культурно-iнформацiйних центрiв у складi закордонних дипломатичних установ України; поглиблення спiвпрацi у сферi культури з мiжнародними органiзацiями; завершення створення бази даних про втраченi та незаконно перемiщенi з України культурнi цiнностi, роботу по їх поверненню. На сучасному етапi соцiокультурна компетенцiя набуває все бiльшого, значення. Вона являє собою засвоєння культурних та духовних цiнностей свого та iнших народiв; норм, якi регулюють стосунки мiж нацiями, поколiннями, статями, сприяє естетичному й морально-етичному розвитковi. Загальна система професiйної педагогiчної освiти не може не реагувати на подальший вплив на учнiв цiєї компетенцiї. Звичайно, одна лише соцiокультурна компетенцiя не сформує весь спектр знань, умiнь та навичок старшокласникiв, але її вiдсоток у формуваннi особистостi вагомий. Формування соцiокультурної компетенцiї є актуальним тому, що Україна змiцнює стосунки й зв’язки з європейськими й свiтовими державами, а для того, щоб наша країна сприймалася iншими нацiями як культурна високорозвинена держава, треба формувати в менеджерiв знання про країни свiту, умiння спiлкуватися iноземними мовами й навички самостiйної роботи, отже, проблема формування зазначеної компетенцiї є дуже важливою. Для повноцiнного спiлкування та плiдної спiвпрацi з iноземними партнерами необхiдно не тiльки володiти iноземною мовою, а й знати особливостi свiтосприйняття рiзних народiв, їх традицiї, звичаї, моральнi та естетичнi цiнностi, манеру комунiкативної поведiнки, тобто мати сформованi соцiокультурнi знання. то треба враховувати специфiчнi вимоги до спецiалiста, який має будувати свою професiйну кар’єру в площинi мiжкультурної комунiкацiї. Тому поряд з основними професiйними якостями майбутнiх менеджерiв соцiокультурної сфери можна видiлити такi: • постiйне розширення власних знань щодо iсторiї, культури, традицiй та звичок народiв; • вiдмову вiд iснуючих стереотипiв у сприйняттi представникiв iнших народiв i культур; • визнання права кожного народу на власнi звичаї i традицiї; • сформовану неупередженiсть i толерантнiсть; • умiння швидко орiєнтуватися при змiнi вербальної ситуацiї; • налаштованiсть на взаєморозумiння та спiвпрацю; менеджерами соцiокультурної дiяльностi постає завдання продуктивнiшого використання соцiальних ресурсiв для ефективного досягнення поставлених цiлей. Соцiокультурна компетенцiя має велике значення саме для фахiвцiв у галузi мiжнародних вiдносин. Соцiокультурна компетенцiя охоплює знання культурних особливостей носiїв мови, їхнiх звичаїв, традицiй, норм поведiнки й етикету, а також умiння розумiти й адекватно використовувати їх у процесi спiлкування, залишаючись при цьому носiєм iншої культури. Формування соцiокультурної компетенцiї передбачає iнтеграцiю особистостi в системi всесвiтньої та нацiональної культур. Менеджерам необхiдно: - розумiти, як ключовi цiнностi, переконання та поведiнка вiдрiзняються при порiвняннi однiєї культури з iншими (мiжнароднi, нацiональнi, iнституцiйнi особливостi); - розумiти рiзнi корпоративнi культури в конкретних професiйних контекстах i те, яким чином вони спiввiдносяться одна з одною; усвiдомлення значення фiзичної дистанцiї та розумiння жестикуляцiї у кожнiй з таких ситуацiй). У соцiокультурному менеджментi також постiйно вiдбуваються змiни пiд впливом моди на той чи iнший культурний продукт. Наприклад, все частiше використовуються технологiї соцiального маркетингу: фестивалi, конкурси, розiграшi та iн. Пiдготовкою менеджерiв соцiокультурної дiяльностi займаються декiлька Вищих Навчальних Закладiв України, зокрема, Нацiональна академiя керiвних кадрiв культури i мистецтв. Кафедра соцiокультурної дiяльностi та зовнiшньокультурних зв’язкiв, яка готує менеджерiв соцiокультурної дiяльностi вiдповiдно до завдань та мети Ґете-Інституту, шукає конкретнi форми та технологiї спiвпрацi з ним. Академiя та кафедра працюють над розробкою спiльних форм i методiв роботи з Гете-Інститутом, наприклад: - спiвпраця з нiмецькими унiверситетами, iнститутами пiслядипломної освiти, Мiнiстерством освiти i науки, молодi та спорту, Українською асоцiацiєю германiстiв, центрами освiти для дорослих; - вiдкриття мовних курсiв ( вивчення нiмецької мови за сучасними методиками ); - навчання в спецiалiзованих навчальних закладах i в унiверситетах в Нiмеччинi. "Інформацiйнi ресурси Нiмеччини та обласнi унiверсальнi науковi бiблiотеки України", що дозволяють виробити практичнi навички при вивченнi основних курсiв. У 2011 роцi Нiмецьким культурним центром Гете-Інститут будуть проведенi: - семiнари-тренiнги для спецiалiстiв з дитячого телебачення; - вечори кiно в Ґете-Інститутi; - семiнари "Менеджмент мовних курсiв". В результатi цiєї спiвпрацi студенти отримають знання, вмiння та навички, якi дають їм змогу аналiзувати iнформацiю та робити власнi висновки. спiвробiтництво менеджер культурний просвiтницький мiжпарламентського спiвробiтництва та зв’язкiв мiж суб’єктами мiсцевого самоврядування обох країн як перспективних напрямiв поглиблення спiвпрацi, залученню нових суб’єктiв спiвробiтництва, зокрема неурядових громадських органiзацiй. Водночас зв’язки мiж українськими та нiмецькими полiтичними партiями ще не вийшли на рiвень регулярного обмiну делегацiями та не мали практики постiйних контактiв мiж регiональними партiйними осередками. Українськi полiтичнi партiї виявилися неадаптованими до європейських полiтичних стандартiв, що, зокрема, позначилося на їх надто обмеженiй участi у транснацiональних європейських полiтичних проектах. проектах економiчної спiвпрацi, а також у спiвробiтництвi України та ФРН у рядi регiональних мiжнародних органiзацiй – ЦЕІ, ОБСЄ, Вишеградськiй групi. Нiмецькi партiйнi фонди позитивно впливають на впровадження європейських демократичних традицiй в українське полiтичне життя. Крiм того, за їхнього посередництва в Українi впроваджується досвiд розвитку структур громадянського суспiльства, застосовуються європейськi правовi норми та стандарти у процесi iнтеграцiї України до ЄС. Українсько-нiмецькi торговельнi вiдносини впливають на еволюцiю стратегiї i тактики економiчних реформ в Українi. Попри провiднi позицiї, якi ФРН продовжує займати в статистицi української торгiвлi з країнами членами ЄС, структура взаємного товарообiгу засвiдчує вiдсталiсть української економiки порiвняно з нiмецькою. Україна експортує в Нiмеччину головним чином сировину (включно з нелегальною робочою силою), а iмпортує технологiчнi товари. до споживачiв не залежала вiд полiтичної волi транзитних країн. Допоки Україна як транзитна держава не має добротних автомагiстралей, морських портiв, а її залiзничнi колiї не адаптованi до європейських, важко переконувати нiмецький бiзнес у вигiдностi транспортування товарiв до Росiї i країн Близького Сходу через Україну. Нiмеччина готова взяти на себе функцiї провiдника України в ЄС, але у ФРН є чимало впливових суб’єктiв, якi давно i плiдно спiвпрацюють з Росiєю, а тому без ентузiазму ставляться до вiдхилень вiд напрацьованого курсу. До того ж iнтеграцiя України в європейськi структури неможлива, допоки вiтчизнянi бiзнесовi структури не навчаться ефективно працювати на захiдних ринках. Упродовж дослiджуваного перiоду безпосереднiй вплив на iдеологiю ринкових реформ в Українi здiйснювала група нiмецьких економiстiв-консультантiв уряду України. Головним позитивним пiдсумком цього став розвиток української моделi соцiального ринкового господарства, однак, на думку нiмецьких експертiв, її впровадження ускладнюється низькою ефективнiстю виробництва, недостатньою продуктивнiстю працi, високим рiвнем енергомiсткостi української промисловостi. Важливе значення мало також надання Українi правового досвiду взаємодiї з СОТ. Основним форматом iнвестицiйної спiвпрацi була дiяльнiсть спiльних пiдприємств. Перспективний розвиток подiбної взаємодiї передбачає залучення до української економiки середнього та дрiбного нiмецького капiталу, що, однак, потребує якiсної європеїзацiї української економiки. Галузева структура нiмецьких iнвестицiй в економiку України фактично вiдповiдає її ролi iндустрiально-аграрного ар’єргарду в європейському розподiлi працi. При цьому загальний обсяг нiмецьких iнвестицiй помiтно поступається аналогiчним показникам не лише для центральноєвропейських країн, якi пiсля вступу до ЄС розвивають iнвестицiйне спiвробiтництво з Нiмеччиною на якiсно вiдмiнних вiд України пiдставах, а й для Росiйської Федерацiї. На вiдносно низькому рiвнi залишалось спiвробiтництво в галузi науки та освiти. У цiлому воно вiдповiдало стану української гуманiтарної сфери, яка в умовах суспiльної трансформацiї фiнансується за залишковим принципом. Це позбавило Україну можливостi закрiпити за собою мiсце в головних загальноєвропейських програмах науково-технiчних дослiджень, внаслiдок чого вiдбувався переважно асиметричний обмiн результатами наукових дослiджень. Прiоритетне значення у процесi спiвпрацi в освiтнiй сферi вiдводилося розширенню в Українi кола носiїв нiмецької мови. У дiалозi української та нiмецької культур провiдна роль належала Гете-Інституту. Вiдсутнiсть в Українi аналогiчної установи негативно впливає на поширення в Нiмеччинi знань про Україну. Внесок нiмецьких суб’єктiв культурного спiвробiтництва виявився у позитивному впливi на посилення уваги до завдань розвитку "людського капiталу" в Українi. Виникнення певних проблем в українсько-нiмецькому спiвробiтництвi пояснюється перешкодами як об’єктивного, так i суб’єктивного характеру. Об’єктивно вони зумовленi тривалiстю трансформацiйного перiоду розвитку України, в умовах якого кiлькiсть контактiв далеко не завжди означала їхню якiсть, а суб’єктивно – пов’язанi з непослiдовнiстю української сторони у досягненнi взаємовигiдних результатiв. Засобом для подолання згаданих перешкод може стати ефективнiша координацiя спiльних проектiв, пiдвищення рiвня мотивацiї до взаємозв’язкiв. стану може забезпечити удосконалення українсько-нiмецької взаємодiї в iнформацiйнiй сферi та цiлеспрямоване iнформування в Нiмеччинi широкого кола груп впливу на захист українських iнтересiв. Список використаних джерел 1. Спiльна декларацiя про основи вiдносин мiж Україною i Федеративною Республiкою Нiмеччина вiд 09. 06. 1993 року; (1) 2. Угода про культурне спiвробiтництво вiд 15. 02. 1993 року; (2) 3. Угода про направленнi нiмецьких викладачiв у навчальнi заклади України вiд 10. 06. 1993 року; (3) 4. Угода в сферi молодiжної полiтики вiд 27. 08. 1993 року; (4) 7. Гiлькес П. "Україна – нацiя в Європi" // Нiмеччина. – 1997. – № 6. – С. 33. (7) 8. Йоханнес Еберт: "Усi програми Гете-Інституту ми створюємо з мiсцевими партнерами" // День - №123, четвер, 2 липня 1998 року. (8) 9. Костенко Ю. Курс на стабiльне партнерство // Полiтика i час. – 1996. – № 12. (9)4 10. Кравчук Л. Нова Україна у Новiй Європi // Полiтика i час. – 1992. – № 2. (10) 11. Кудряченко А. Про стан i полiпшення українсько-нiмецьких зв’язкiв // Нова полiтика. – 1996. – № 4. (11) 12. 2. Кудряченко А. Україна – Нiмеччина: можливостi невичерпнi, iнтерес – обопiльний // Вiче. – 1994. – № 7. – С. 147–153. 13. 6. Макаревич М. Посланець нiмецької культури // Полiтика i час. – 1996. – № 12. – С. 50–52. 14. Пiд знаком енергополiтики. Друга нiмецько-українська консультацiйна зустрiч у Києвi // Deutschland. – 1999. – № 4. (12) 15. Поточний архiв Мiнiстерства закордонних справ України, фонд ДМД, спр. 441. (13) 16. Свiдчення стратегiчного партнерства // Урядовий кур’єр. – 1998. – 5 лют. (14) 17. Славiсти-українiсти з Грайсвальда поповнили бiблiотеку // Нiмеччина. – 1998. – № 4. – С. 33. (15) 18. 7. Солошенко В. В. Науково-технiчне та гуманiтарне спiвробiтництво України й Нiмеччини в 90-тi рр. XX ст. // Вiсник Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Історiя: Вип. 47. – К., 2000. – С. 50–53. 19. Старостенко Г. Перспективи розширення Європейського Союзу на Схiд // Актуальнi проблеми мiжнародних вiдносин: Зб. Наук. пр. - Вип. 6, частина ІІ. – К.: Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка, 1998. (16) 20. Старостенко Г., Нiмецьке бачення нового європейського порядку та Україна у ньому // Науковий вiсник дипломатичної академiї України. – 2002. (17) 21. Cтаростенко Г. Спiвробiтництво України та ФРН у контекстi європейської iнтеграцiї // Актуальнi проблеми мiжнародних вiдносин: Зб. Наук. пр. - Вип. 34, частина ІІ. – К.: Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка, 2002. (18) 22. Старостенко Г. Розвиток українсько-нiмецьких вiдносин: полiтичний аспект спiвробiтництва // Актуальнi проблеми мiжнародних вiдносин: Зб. Наук. пр. - Вип. 42, частина ІІ. – К.: Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка, 2003. (19) 23. Химинець В. В. Історична динамiка геополiтичних змiн в Європi на початку ХХІ столiття i вiдносини мiж Україною та ФРН // Науковий вiсник Дипломатичної академiї України. – К., 2004. – Вип. 10 (1). (20) 24. Химинець В. В. Українсько-нiмецькi полiтичнi вiдносини на початку ХХІ столiття // Мiжнароднi зв’язки України: науковi пошуки i знахiдки. – К., 2005. – Вип. 14. (21) 25. Химинець В. Друга урядова "велика коалiцiя" та українсько-нiмецькi вiдносини на сучасному етапi // Вiсник Київського славiстичного унiверситету. – Серiя: Історiя. – 2006. – Вип. № 27. (22) 27. 5. Хоружий Г. На регiональному рiвнi // Полiтика i час. – 1996. – № 12. – С. 28–31. 28. Чекаленко Л. Зовнiшня полiтика України. – К., 2006. – 712 с. (24) Додаток Спiльна декларацiя про основи вiдносин мiж Україною i Федеративною Республiкою Нiмеччина Дата пiдписання: 09. 06. 1993 Дата набуття чинностi: 09. 06. 1993 Україна i Федеративна Республiка Нiмеччина, усвiдомлюючи багатовiковi культурнi, економiчнi, науковi та людськi зв'язки, тривалi перiоди плiдного спiвробiтництва i рiзнобiчного обмiну мiж їхнiми народами, пам'ятаючи про зловiснi сторiнки недавньої європейської iсторiї, погоджуються про те, що вони якнайтiснiше спiвпрацюватимуть заради добра їхнiх народiв i тим самим сприятимуть мировi в Європi та в усьому свiтi. Це вiдповiдає iнтересам i найглибшим прагненням українського й нiмецького народiв. Подолання протирiччя мiж Сходом i Заходом дало нiмецькому народовi змогу у вiльному самовизначеннi знову досягти своєї єдностi. У вiльному самовизначеннi став незалежним український народ. Тим самим з'явилися новi перспективи для традицiйної дружби мiж українським i нiмецьким народами. Україна i Нiмеччина керуються бажанням всебiчно розвивати вiдносини дружби, добросусiдства i спiвробiтництва. Вони пiдтверджуються свою вiдданiсть цiлям i принципам Статуту Органiзацiї Об'єднаних (995010) Нацiй, принципам i положенням Хельсiнського Заключного акта (994055) вiд 1 серпня 1975 р., Паризької хартiї для нової Європи (995058), а також iнших документiв Наради з безпеки та спiвробiтництва в Європi. Україна i Нiмеччина пiдтверджують, що повага прав людини i її основних свобод, а також принципiв гуманностi, демократiї та правової держави є фундаментом для побудови нової Європи. II Україна i Нiмеччина будуватимуть свої вiдносини вiдповiдно до норм мiжнародного права, додержуючись принципiв суверенної рiвностi, територiальної цiлiсностi, непорушностi кордонiв, мирного врегулювання спорiв, заборони застосування сили або загрози силою i поваги прав людини, включаючи права нацiональних меншин. III Обидвi Сторони заявляють, що вони поважають територiальну цiлiснiсть одна одної. IV Україна i Нiмеччина пiдтверджують спiльну вiдповiдальнiсть за змiцнення миру, стабiльностi i безпеки в Європi i виступають за перетворення Європи в єдиний простiр прав людини, демократiї i правової державностi. Вони вирiшуватимуть всi спiрнi питання, якi могли б виникати, виключно мирними засобами. Вони виступають за те, щоб цей принцип знайшов застосування у вiдносинах всiх держав-учасниць НБСЄ одна з одною без будь-яких обмежень. З цiєю метою вони пiдтримуватимуть в НБСЄ, а також у Пiвнiчноатлантичнiй Радi спiвробiтництва всi зусилля i заходи, якi сприятимуть змiцненню безпеки i побудовi загальноєвропейських структур безпеки. Для цього вони робитимуть внесок у змiцнення взаєморозумiння i взаємної довiри також на двостороннiй основi. З цiєю метою вони досягатимуть домовленостей через рiзнобiчнi контакти мiж їхнiми мiнiстерствами оборони i збройними силами. V i положень Хельсiнського Заключного акта i Паризької хартiї для нової Європи. Вони пiдтверджують свою вiдданiсть демократiї, як єдинiй законнiй формi правлiння. VI так i звичайних озброєнь. Вони надають великого значення найскорiшому набуттю чинностi i виконанню унiверсальної Конвенцiї про заборону хiмiчної зброї. Україна i Нiмеччина дотримуються полiтики нерозповсюдження i виступають за всебiчне змiцнення на рiвноправнiй основi мiжнародно-правових договорiв i мiжнародного режиму, на яких вона базується. Вони розглядають як нарiжний камiнь мiжнародного режиму нерозповсюдження Договiр про нерозповсюдження ядерної зброї, стороною якого як держава, що не володiє ядерною зброєю, є Федеративна Республiка Нiмеччина i до якого з таким же статусом має намiр якомога скорiше приєднатися також i Україна. Федеративна Республiка Нiмеччина проголошує свою готовнiсть пiдтримувати Україну в рамках своїх можливостей у виконаннi її зобов'язань по роззброєнню. Вони пiдкреслюють значення, яке вони придiляють дотриманню i повному виконанню iснуючих угод про скорочення i обмеження звичайних озброєнь, про скорочення особового складу, а також про заходи щодо змiцнення безпеки i довiр'я. Вони погоджуються в тому, що контроль над озброєннями у Європi повинен слугувати в майбутньому, перш за все, утвердженню вiдносин спiвробiтництва у галузi безпеки мiж країнами НБСЄ. З цiєю метою обидвi Сторони бажають активно використовувати Форум НБСЄ з питань спiвробiтництва у галузi безпеки. Вони висловлюють свою впевненiсть у тому, що продовження переговорiв по контролю над звичайними озброєннями за участю всiх держав-учасниць НБСЄ пiсля чергової зустрiчi НБСЄ у Хельсiнкi стане важливим конструктивним елементом нової, заснованої на спiвпрацi системи безпеки на європейському континентi, де мир буде забезпечено меншою кiлькiстю озброєнь. Обидвi Сторони зобов'язуються взаємодiяти у Реєстрi ООН про звичайнi озброєння i виявляти стриманiсть при торгiвлi зброєю та вiйськовою технiкою, а також запобiгати передачi "ноу-хау" зброї масового знищення за допомогою санкцiй проти своїх фiзичних i юридичних осiб. Федеративна Республiка Нiмеччина заявляє про свою готовнiсть до спiвробiтництва з Україною з метою допомогти у розбудовi нацiональної системи контролю за експортом. VII Обидвi Сторони проводитимуть консультацiї з питань, що становлять обопiльний iнтерес, на рiзних рiвнях. Вони готовi взаємодiяти у рамках мiжнародних органiзацiй, членами яких вони є або будуть. Вони мають намiр заохочувати безпосереднi контакти на всiх рiвнях, включаючи мiсцевi. У своїх вiдносинах вони широко використовуватимуть позитивний досвiд i результати традицiйних багаторiчних зв'язкiв мiж землями й мiстами Нiмеччини та окремими регiонами й мiстами України. VIII Обидвi Сторони мають намiр взаємодiяти у справi розвитку рiзних форм регiонального й субрегiонального спiвробiтництва. органiзацiями та сусiднiми країнами вони розглядатимуть можливостi для поглиблення цих зв'язкiв. Традицiйно тiсним зв'язкам в галузi транспорту (автомобiльного, залiзничного, повiтряного, морського i рiчкового) природно надаватиметься особливе значення. IX З метою розширення i змiцнення дружнiх зв'язкiв i спiвробiтництва мiж Україною i Нiмеччиною обидвi Сторони пiдтримуватимуть розвиток вiльних контактiв мiж своїми громадянами, а також громадськими i полiтичними органiзацiями обох країн. Вони мають намiр спрощувати адмiнiстративнi процедури i практику здiйснення таких контактiв, що має особливе значення для взаємного пiзнання i змiцнення взаєморозумiння народiв обох держав. X господарства i сфери послуг в Українi за правилами ринкової економiки. Україна i Нiмеччина прагнуть до широкого економiчного i промислового спiвробiтництва. Вони надаватимуть пiдприємствам та iншим суб'єктам господарської дiяльностi iншої Сторони у межах дiючого законодавства можливiсть вiльної дiяльностi. Обидвi Сторони виступатимуть за багатостороннi й тiснi контакти та спiвробiтництво мiж українськими i нiмецькими пiдприємствами та iншими суб'єктами господарської дiяльностi. Інтенсифiкацiї економiчних стосункiв служитиме також створення Бюро представника нiмецької економiки в Українi, яке розпочне свою роботу у 1993 роцi в Києвi, а також вiдкриття вiдповiдного бюро України в Нiмеччинi. i функцiонуваннi бiржової справи. Обидвi Сторони будуть активно взаємодiяти в українсько-нiмецькiй Радi з питань спiвробiтництва за участю провiдних представникiв економiки та високопоставлених представникiв двох країн на урядовому рiвнi з метою розвитку двостороннiх економiчних i дiлових зв'язкiв та пiдтримки процесу реформ в Українi пiд час переходу до ринкової економiки. Вони намагатимуться розширювати на тих же принципах спiвробiтництво також у галузi енергетики. З цiєю метою корисним могло б бути створення консорцiумiв пiдприємцiв. Обидвi Сторони погоджуються в тому, що розвиток фiнансових вiдносин мiж Україною i Нiмеччиною потребує участi України, як однiєї з держав-правонаступниць колишнього СРСР, у врегулюваннi питань колишнiх радянських боргiв з державами, що виникли на територiї колишнього Радянського Союзу, i у багатосторонньому врегулюваннi з кредиторами. Україна i Нiмеччина пiдкреслюють значення правового i соцiального забезпечення процесу реформ. Нiмеччина пропонує свiй досвiд як допомогу в становленнi i розвитку державно-правових структур в Українi, а також свiй досвiд в галузi заохочення працi, соцiального захисту та соцiального партнерства, щоб тим самим зробити внесок у сприяння процесовi реформ в Українi. Обидвi Сторони надають великого значення взаємодiї у пiдготовцi та пiдвищеннi квалiфiкацiї фахiвцiв i керiвникiв у сферi економiки й готовi якiсно поглиблювати та розширювати це спiвробiтництво. XI Обидвi Сторони мають намiр здiйснювати на основi взаємного iнтересу широке спiвробiтництво у сферi охорони навколишнього середовища i екологiчно нешкiдливого використання природних ресурсiв. Україна i Нiмеччина, враховуючи наслiдки Чорнобильської катастрофи, висловлюють свою велику зацiкавленiсть у подальшiй тiснiй спiвпрацi в галузi безпеки ядерної технiки, радiацiйного захисту, в мiнiмiзацiї шкоди, заподiяної радiацiєю. XII Обидвi Сторони заявляють про своє прагнення розвивати й надалi культурне спiвробiтництво у всiх сферах, включаючи освiту i науку. Вони пiдтверджують свою готовнiсть забезпечити всiм зацiкавленим особам вiльний доступ до мови та культури iншої Сторони i пiдтримувати вiдповiднi державнi, громадськi та iншi iнiцiативи. вивезенi культурнi цiнностi, що знаходяться на їхнiх територiях, будуть повернутi власниковi або його правонаступнику. XIII Україна i Нiмеччина мають намiр спiвпрацювати на двостороннiй i багатостороннiй основi з метою боротьби з органiзованою злочиннiстю, мiжнародним тероризмом, незаконним виготовленням i обiгом наркотикiв, а також з контрабандою, зокрема, що стосується культурних цiнностей. XIV Україна i Нiмеччина погоджуються полегшити доступ до могил, їхнє збереження i догляд i сприяти iншiй Сторонi у межах можливого у спорудженнi померлим гiдних меморiалiв, що закликають до миру, або кладовищ, i поставити їх пiд захист закону. Вони пiдтримуватимуть спiвробiтництво мiж органiзацiями, що пiклуються про поховання часiв вiйни, на основi угоди про догляд за захороненнями часiв вiйни. XV Нiмеччина вiтає прагнення України щодо реабiлiтацiї нацiональних меншин, якi були депортованi з її територiї за часiв сталiнських репресiй та надання їм права повернутися в мiсця їх колишнього проживання, а також сприяти їх компактному розселенню, маючи на увазi, що права населення, яке там проживає, не будуть обмеженi. Нiмеччина iз задоволенням вiдзначає, що у цьому зв'язку Україна надає можливiсть поселитись на її територiї також нiмцям, якi того бажають, i надалi сприятиме цьому процесовi в межах своїх можливостей. У ходi поступального розселення нiмцiв в Українi Нiмеччина в межах своїх можливостей надаватиме рiзнобiчну допомогу в культурнiй, соцiальнiй, економiчнiй, сiльськогосподарськiй сферах, в галузi регiонального планування, а також у змiцненнi мiжнацiональної i етнiчної спiльностi. Обидвi Сторони будуть спiвробiтничати у цьому питаннi на урядовому рiвнi. Обидвi Сторони погоджуються в тому, що сприяння процесу компактного розселення для громадян України нiмецького походження, якi постiйно проживають в Українi, або для нiмцiв, якi туди переселяються, має на метi, не заторкуючи їхнього права на виїзд, допомогти забезпечити їм i їхнiм дiтям перспективу на майбутнє i знайти батькiвщину в Українi. Україна i Нiмеччина погоджуються в тому, що українським громадянам нiмецького походження в Українi, як i нiмецьким громадянам українського походження в Нiмеччинi, зважаючи на їх вiльний вибiр, буде забезпечена можливiсть зберiгати мову, культуру, нацiональнi традицiї, а також вiльно сповiдувати релiгiю. Обидвi Сторони пiдтверджують, що забезпечення культурної самобутностi та життєвих прав цих осiб є важливою умовою розбудови дружнiх вiдносин. Виходячи з цього, вони створюватимуть умови i полегшуватимуть в рамках чинного законодавства iншої Сторони проведення заходiв, що сприяють цим особам та їхнiм органiзацiям. XVI Україна i Нiмеччина домовились найближчим часом врегулювати практичнi питання, що пов'язанi з вiдкриттям та дiяльнiстю посольств у Києвi i Боннi. XVII Виходячи з того, що Україна є однiєю з держав-правонаступниць колишнього Радянського Союзу, обидвi Сторони погоджуються застосовувати мiжнароднi договори мiж Федеративною Республiкою Нiмеччина i Союзом Радянських Соцiалiстичних Республiк у вiдносинах мiж Україною i Федеративною Республiкою Нiмеччина до того часу, поки обидвi Сторони не домовляться про iнше вiдповiдно до їхнього законодавства. З цiєю метою вони продовжать свої консультацiї. Україна i Нiмеччина пiдтверджують, що ця Декларацiя не торкається їхнiх зобов'язань щодо договорiв та союзiв з iншими державами. Леонiд КРАВЧУК Гельмут КОЛЬ