Мiжнародний iнвестицiйний процес
МІНІСТЕРСТВО освiти i НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
На тему Мiжнародний iнвестицiйний процес
Запорiжжя – 2010р.
Вступ
Актуальнiсть роботи пояснюється появою в Українi сприятливих умов для iнвестицiйних вкладень у виробництво й вiдсутнiстю достатнього досвiду регулювання iнвестицiйного процесу. Виняткову роль у створеннi сприятливого iнвестицiйного клiмату вiдiграє держава, яка повинна пiдпорядкувати єдинiй метi поточнi завдання, фактори i потенцiал, обмежуючи або стимулюючи у певнi перiоди розвиток окремих видiв дiяльностi, галузей, регiонiв. Важливим аспектом формування iнвестицiйного клiмату є законодавче узгодження нацiональних правових актiв у iнвестицiйнiй сферi з мiжнародними щодо захисту прав власностi iноземних iнвесторiв.
Об'єктом роботи стали мiжнароднi iнвестицiйнi процеси, що протiкають в сучасних умовах.
Предметом роботи виступають механiзми регулювання iнвестицiйних процесiв, що впливають не тiльки на формування нацiонального й регiонального iнвестицiйного клiмату, але й на швидкiсть, характер i форми його розвитку.
Метою роботи є вивчення взаємодiї державних i недержавних учасникiв в iнвестицiйнiй сферi, що стає одним з найважливiших елементiв формування транснацiональних глобальних мереж.
- теоретичний огляд питання розвитку мiжнародних iнвестицiйних процесiв;
- розгляд факторiв, що характеризують iнвестицiйний клiмат;
- огляд можливостей нових учасникiв мiжнародних вiдносин;
- визначення ролi мiжнародних iнвестицiйних проектiв у розвитку країн свiту, рiшеннi проблем держав з перехiдною економiкою;
- виявлення особливостей iнвестицiйної стратегiї сучасної України.
Методи дослiдження: описовий, iсторичний, теоретичний, аналiтичний, прогнозний.
1. Теоретичнi основи мiжнародного iнвестицiйного процесу
Інвестицiйний процес стає найважливiшою складовою частиною свiтових економiчних вiдносин, що зачiпає iнтереси все бiльшого числа країн, як тих, якi приймають iнвестицiї, так i тих, якi є їхнiми джерелами. Взаємозалежнiсть країн, що розвиваються, регiонiв i народiв в умовах глобалiзацiї стає не тiльки очевидним фактом, але й вимагає нового рiвня усвiдомлення мiсця нацiональної держави в мiжнародних вiдносинах i завдань керування на нацiональному й глобальному рiвнi.
Вiдродження української економiки й забезпечення її стiйкого розвитку неможливо без активiзацiї iнвестицiйної полiтики, спрямованої на залучення внутрiшнiх i зовнiшнiх ресурсiв. Для пiдйому нацiональної економiки потрiбнi iнтенсивнi вкладення капiталу в економiчно ефективнi й екологiчно чистi технологiї виробництва з метою випуску нових по якостi, конкурентноздатних на свiтовому ринку товарiв. У цьому зв'язку керування iнвестицiйним процесом стає найважливiшим завданням України. Сама проблема регулювання iнвестицiйним процесом складна й вимагає облiку безлiчi факторiв, серед яких полiтичнi фактори здобувають особливу актуальнiсть. Одночасно не можна iгнорувати закономiрностi розвитку свiтової економiки, участь держави в зовнiшньоекономiчних i фiнансових процесах об'єктивно необхiдно, тому що економiка виступає лише частиною комплексу мiжнародних вiдносин.
Україна зацiкавлена в залученнi iнвестицiй зi свiтового ринку капiталiв i готова й зацiкавлена брати участь у їхньому мiжнародному обмiнi. Створення ефективної системи керування iнвестицiями в Українi зажадало вiд уряду приймати рiшення щодо темпiв i характеру процесу лiбералiзацiї полiтики регулювання дiяльностi iноземних iнвесторiв i участi українського капiталу в iнвестицiйних проектах за рубежем. Незважаючи на загальну тенденцiю лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, українське законодавство передбачає державний контроль i управлiння допуску iноземних iнвесторiв в економiку країни, контроль над iмпортом державного й приватного капiталу в iншi країни. Мiжнародний досвiд свiдчить, що подiбним чином надходять i країни з максимально лiберальним економiчним режимом. Бiльше того, мiжнародна нормативно правова система також не тiльки допускає участь держави в iнвестицiйному процесi, але й у рядi випадкiв зобов'язує його до цього.
погроз. Можливiсть витиснення нацiональних пiдприємств iз внутрiшнього й зовнiшнього ринкiв стає реальнiстю.
полiтики на нацiональному рiвнi, росту числа двостороннiх i багатобiчних мiжурядових iнвестицiйних угод, мова може йти про нову якiсть державного регулювання, адекватнiй сучасним реалiям глобалiзуючегося миру. В українськiй iнвестицiйнiй полiтицi варто враховувати той факт, що в умовах, коли цiлий ряд країн миру, у тому числi й найбiльш розвинених, гостро мають потребу в залученнi додаткових капiталiв для своєї економiки, зростає конкуренцiя на свiтовому ринку iнвестицiй.
У цьому зв'язку представляється особливо актуальної проблема вивчення полiтичних аспектiв керування iнвестицiйним процесом на всiх рiвнях: i мiжнародному, i нацiональному, i на рiвнi окремої компанiї.
необхiднiсть у перекладi й виданнi в країнi наукової лiтератури закордонних авторiв таких, як Гарнер Д., Оуен Р., Конвей Р. Варто вiдзначити також фундаментальна праця редактора авторитетного на Заходi Journal of Portfolio Management, що спецiалiзується на проблемах iнвестицiйного менеджменту, Ф. Фабоццi «Керування iнвестицiями», присвячений як теорiї, так i практицi роботи з iнвестицiями. Ф. Фабоццi не тiльки придiляє увагу характеристицi фiнансових ринкiв, але й орiєнтує свiй аналiз на iснуючi цiлi, тактики й стратегiї таких фiнансових iнститутiв, як банки, страховi компанiї, iнвестицiйнi й пенсiйнi фонди й т. д. Крiм того, проблема керування ризиком проходить через всю роботу Ф. Фабоццi.
Цiкаво вiдзначити, що не обiйшов своєю увагою проблеми економiчної глобалiзацiї, у тому числi й проблему свiтових фiнансових ринкiв вiдомий американський дипломат i полiтолог Генрi Кiссiнджер у своїй книзi «Чи потрiбна Америцi зовнiшня полiтика? До дипломатiї для XXI столiття». Читача може здивувати, що полiтолог i в минулому дипломат зачiпає, як може здатися, проблеми, що не ставляться до його роду дiяльностi. У той же час Г. Кiссiнджер у шостому роздiлi «Полiтика глобалiзацiї» монографiї, цiлком присвяченої глобальним фiнансовим процесам, затверджує, що «навiть стiйкi ринковi демократiї не приємлють безмежних позбавлень в iм'я ринку i йдуть на... обмеження ринкових ексцесiв на шляхах державного регулювання. Мiжнародна фiнансова система поки ще не винайшла на цей випадок нiяких «протипожежних коштiв».
Дослiдження закордонних авторiв в основному враховують досвiд керування країн з розвитий економiкою. У теоретичному вiдношеннi вони дають розумiння основ керування iнвестицiйною дiяльнiстю. У той же час бiльшiсть цих робiт було написано ще до початку активного входження України у свiтовий ринок. У зв'язку iз цим закордоннi автори не ставлять багато питань, якi доводиться вирiшувати iнвесторам в Українi.
якi використають рiзнi закордоннi методики в областi керування iнвестицiями.
Нацiональна специфiка й особливий перехiдний перiод України зажадали вiтчизняних дослiджень i їхнiх публiкацiй. Останнiм часом ведуться дослiдження комплексу проблем керування iнвестицiйним процесом, якi вiдбитi в цiлому рядi публiкацiй. Особливо треба вiдзначити наступнi роботи: Бард B. C. Інвестицiйнi проблеми економiки, Воронцовський А. В. Інвестицiї й фiнансування: методи, оцiнки й обґрунтування, Ігошкiн І. В. Інвестицiї: органiзацiя керування й фiнансування, Костюнiн Г. М., Лiвенцев Н. Н. Мiжнародна практика регулювання iноземних iнвестицiй, Масленчикова Ю. С., Тронiн Ю. Н. Фiнансово-промисловi корпорацiї: органiзацiя, iнвестицiї, лiзинг, Фарахутдiнов І. З. Іноземнi iнвестицiї й мiжнародне право, i iн. У вiдзначенiй роботi Н. В. Ігошкiна розглянутi найбiльш важливi напрямки iнвестування капiтальних вкладень у вiдновлення виробництва й доводиться необхiднiсть створення цiлiсної системи iнвестування виробництва й державного контролю рацiональної витрати iнвестицiйних ресурсiв у державi. Робота Н. В. Ігошкiна примiтна тим, що в нiй аналiзуються не тiльки теоретичнi аспекти iнвестицiйного процесу, але й питання органiзацiї iнвестування, у тому числi з урахуванням екологiчних аспектiв виробничої дiяльностi. Саме остання обставина визначає орiєнтацiю пiдприємств на новi що зберiгають i охороняють природнi ресурси iнновацiйнi технологiї.
У фундаментальному дослiдженнi Ю. С. Масленченкова i Ю. Н. Тронiна «Фiнансово-промисловi корпорацiї. Органiзацiя, iнвестицiї, лiзинг» комплексно й системно викладений професiйна iнформацiя iз проектування, органiзацiї, керуванню й технологiї дiяльностi ФПК. У книзi розглянутi як спецiальнi проблеми - формування корпорацiї у виглядi банкiвської групи, питання iнвестицiй у реальне виробництво й корпоративний фiнансовий лiзинг. У цей час цiлком очевидно, що створення потужних вертикально-вертикально-iнтегрованих промислових компанiй, iнтеграцiя фiнансового й промислового капiталiв сприяє забезпечити технологiчний прорив України i її високу конкурентноздатнiсть на свiтових ринках. Примiтно те, що органiзацiя й керування корпоративним фiнансовим лiзингом i iнвестицiями представлена в цiй книзi реальною технологiєю, апробованої на практицi.
Ряд робiт присвячений регiональним аспектам iнвестицiйного процесу: Гранберг А. Г. Основи регiональної економiки, Інвестицiї: регiональний аспект, Розвиток iнвестицiйної ситуацiї в регiонах України й iн.
Проблемам керування iнвестицiями присвяченi роботи Богатiна Ю. В., Швандара В. А. i Базiлевича А.І., якi, насамперед, мають на метi розглянути проблему керування з погляду специфiки й iснуючих завдань української економiки як перехiдної моделi, а також розглядаються питання стратегiї й тактики дiяльностi пiдприємства. Роботи названих авторiв цiкавi й тим, що розглядають питання, пов'язанi з вiдкриттям i становленням нової пiдприємницької дiяльностi, коли особливо важливе розумiння ролi iнвестицiй i процесу керування ними. Притiм, що автори здiйснюють докладний аналiз всiєї системи iнвестицiйного процесу, вони прив'язують теорiю й закордонну практику до українських реалiй. Достоїнством даних робiт є конкретнi посилання на вiдповiднi нормативно-правовi документи України.
Інвестицiйна дiяльнiсть властива практично будь-якiй фiрмi, що дiє в просторi з ринковою економiкою. Щоб вистояти в конкурентнiй боротьбi, фiрма повинна постiйно направляти коштiв (свої й позиковi) на закупiвлю матерiальних цiнностей, необхiдних для вiдновлення, розширення й диверсифiкованостi виробництва. Із цiєю метою необхiдна певна iнвестицiйна стратегiя. А керування iнвестицiями є важливою формою ведення бiзнесу. Інвестицiї можуть бути найрiзноманiтнiшi - вiд вкладень капiтальних ресурсiв у ремонт вихiднi з ладу встаткування до придбання цiлих заводiв. Перш нiж здiйснити iнвестицiю, фiрма повинна оцiнити всi її фiнансовi наслiдки. Така оцiнка проводиться в рамках планування iнвестицiй як найважливiшої частини процесу керування.
Особливiстю дiяльностi сучасних українських компанiй є те, що на вiдмiну вiд радянського перiоду, їм доводиться самостiйно виходити на iнвестицiйнi ринки, часто без усякої пiдтримки держави. У чиннiсть цих обставин виникає потреба в достовiрнiй i якiснiй iнформацiї, а також виробляються навички спiвробiтництва з iнвесторами й керування притягнутими iнвестицiям.
Активнi дослiдження проводять великi консалтинговi фiрми: «Ernst & Young», «Deloitte & Touche», « Price Water House Cooper's» i iн. Ряд проектiв в Українi, особливо пов'язаних з видобутком сировини, ретельно проаналiзований великими захiдними компанiями й уже реалiзується в спiльнiй дiяльностi. Українськi фахiвцi можуть скористатися комп'ютерними коштами для оцiнки iнвестицiйних проектiв.
Існує Інститут проблем iнвестування, а також є великi галузевi проектнi iнститути, що займаються розробкою й аналiзом проектiв модернiзацiї дiючих об'єктiв, будiвництва нових, а також дослiдженням державний i регiональних iнвестицiйних полiтик. Однак ранiше основна увага придiлялася технологiчним аспектам, а не фiнансовим - адже при нормативному пiдходi строк окупностi визначався директивно. Тепер же важливо знати, коли проект почне приносити прибуток в умовах мiнливого попиту й конкуренцiї.
Планування iнвестицiй - це багатоетапний процес, що починається з висування iдей щодо можливих iнвестицiй i закiнчующийся повним аналiзом, заснованим на використаннi виробленою практикою системи кiлькiсних показникiв: поточної вартостi, окупностi, внутрiшнього коефiцiєнта окупностi та iн. Цi етапи докладно, iз залученням численних прикладiв, представленi в публiкацiї P. P. Холта й СБ. Барнеса. У роботi пiдкреслюється важливiсть початкового етапу планування iнвестицiй, спрямованих на досягнення цiлей компанiї, - етапу висування iдей, якi надалi можуть матерiалiзуватися в реальнi проекти. Розглянуто загальний пiдхiд до пiдготовки прогнозу грошових потокiв, якi породжуються даною iнвестицiєю, даються основнi показники, по яких провадиться оцiнка якостi iнвестицiї. А також обговорюється важлива проблема адекватностi використовуваної в розрахунках iнформацiї вимогам аналiзу.
взаємозалежнiсть iнвестицiйного й iнновацiйного процесiв.
Включення України в сучасне свiтове господарство неможливо без створення конкурентноздатної економiки й дiючого механiзму керування iнвестицiйним процесом у країнi. У роботi також розглядаються особливостi iнвестицiйної дiяльностi української держави, регiонiв i окремого суб'єкта ринку.
2. Мiжнародний iнвестицiйний процес
2. 1 Сучасний стан мiжнародних iнвестицiйних процесiв
Збiльшення чистого надходження приватного капiталу (цiнних паперiв i банкiвських кредитiв) з 190 млрд. дол. в 2007 р. (3,2% ВВП країн, що розвиваються) до 228 млрд. дол. в 2008 р. (3,6% ВВП), левина частка якого iнвестована в економiку Бразилiї, Китаю, Індонезiї, Мексики й Росiї, є основним чинником збiльшення загального чистого надходження капiталу в країни, що розвиваються, iз приватних i державних джерел. Чистий надходження приватного капiталу спостерiгається у всiх регiонах, що розвиваються, крiм Близького Сходу й Пiвнiчної Африки. У країнах Європи й Центральної Азiї, де приватнi iнвестицiї виросли до 63 млрд. дол. з 55 млрд. дол. в 2007 р., цей потiк вiдчувається особливо могутньо.
Однак, незважаючи на загальне збiльшення надходження капiталу в країни, що розвиваються, чистий трансферт ресурсiв з багатих країн у бiднi залишається негативним. Крiм того, чистий рiст коштiв, видiлюваних для надання допомоги країнам, що розвиваються, по офiцiйних каналах, склав тiльки 6 млрд. дол., досягши 58 млрд. дол. в 2007 р. Половину цiєї суми становлять не новi кошти для країн, що розвиваються, а кошти на зменшення боргового тягаря й деякi управлiнськi витрати органiзацiй, що роблять донорську допомогу. Прагнучи позбутися вiд надмiрної залежностi вiд зовнiшнього фiнансування, що розвиваються країни в цiлому демонстрували високе активне сальдо поточного платiжного балансу, що в 2008 р. у сукупностi склало 76 млрд. дол., тобто близько 1,1% ВВП. Цей профiцит зосереджений у Росiї, Китаєвi й Саудiвськiй Аравiї. Сьогоднi вiн збiгається з помiтним нагромадженням золотовалютних запасiв у декiлькох країнах, що розвиваються, що досягли бiльш нiж 1,2 трлн. дол. Золотовалютнi резерви Росiї виросли на 30 млрд. дол. i досягли до кiнця 2008 р. значення в 77 млрд. дол.
Зсув акценту убiк залучення iнвестицiй в акцiонерний капiтал на тлi активного сальдо поточного платiжного балансу позитивно позначилося на ситуацiї iз зовнiшнiми зобов'язаннями в країнах, що розвиваються. До 2008 р. їх сукупний зовнiшнiй борг скоротився до приблизно 37% ВВП у порiвняннi з 44% в 2004 р. Незважаючи на збiльшення обсягiв короткострокового кредитування останнiм часом, короткострокова зовнiшня заборгованiсть в 2008 роцi склала приблизно 15% вiд загального боргу проти 19% в 2002 р. Крiм цього, зi зниженням свiтових процентних ставок скоротилися й витрати на обслуговування зовнiшнього боргу. Спiввiдношення платежiв в обслуговування боргу й експорту в країнах, що розвиваються, знизилося з 19% в 2002 р. до 15% в 2008 р., при цьому багато позичальникiв скористалися з можливостi для реструктуризацiї заборгованостi з облiком процентних ставок, що знизилися.
Збiльшення потоку капiталу вiдображає полiпшення економiчної ситуацiї у свiтi. Свiтовий економiчний рiст прискорився з 1,8% в 2007 р. до 2,6% в 2008 р., i згiдно iз прогнозами до кiнця 2009 р. досягне 3,7%. Економiчний рiст у всiх країнах, що розвиваються, склав в 2008 р. приблизно 4,8%, а в 2009 р. можливий рiст складе 5,4% i поб'є свiй попереднiй рекорд 2005 р. на рiвнi 5,2%.
сильнi стимули, створенi ослабленням бюджетної й кредитно-грошової полiтики в розвинених країнах, особливо, у США, де профiцит бюджету на рiвнi 1,6% ВВП в 2005 р. змiнився дефiцитом у розмiрi 4,6% в 2008 р. Низькi процентнi ставки в багатьох розвинених країнах стимулювали рiст вкладень на ринках держав, що розвиваються, на якому поки не встигло позначитися незначне пiдвищення довгострокових ставок.
Ситуацiя на свiтових товарних ринках розвивалася в одному напрямку з пожвавленням мiжнародної економiчної активностi. Цiни на сировиннi товари (за винятком енергоресурсiв) у доларах США в 2008 р. перевищили рiвень цiн 2007 р. у середньому на 10%, а цiни на метали, якi традицiйно вважаються одним з найбiльш надiйних показникiв, до кiнця 2008 р. рiзко виросли - частково за рахунок iнтересу з боку iнституцiональних iнвесторiв.
В останнi роки рiзко скоротилися обсяги кредитування на комерцiйних умовах. Двостороннi комерцiйнi позики знизилися з 8,8 млрд. дол. в 2007 р. до 11,8 млрд. дол. в 2008 р. у мiру подальшого зсуву переваг донорiв на користь грантiв, а також продовження виплат Паризькому клубу рядом країн, що розвиваються, по наявних угодах про реструктуризацiю заборгованостi. Рiзке падiння обсягiв комерцiйних позик вiд мiжнародних органiзацiй частково пояснюється скороченням антикризових пакетiв фiнансової допомоги Мiжнародного валютного фонду, особливо, у порiвняннi iз чистим обсягом фiнансування, наданого в 2006 р. Разом з тим, зниження позикового фiнансування по лiнiї мiжнародних органiзацiй також є результатом погашення позик Всесвiтнього банку, зокрема, Китаєм, Індiєм i Таїландом.
Намiтився новий, що набирає чиннiсть, джерело капiталу для країн, що розвиваються, - грошовi перекази вiд мiгрантiв, що працюють у благополучних країнах. З 2003 р. цi переводи постiйно ростуть, досягши 93 млрд. дол. в 2008 р., що на 20% бiльше, нiж в 2006 р. Вони є другим по значимостi фiнансовим потоком у країни, що розвиваються, пiсля прямих iноземних iнвестицiй, i практично у два рази перевершують суми, що направляють у виглядi допомоги по офiцiйних каналах. У країнах Європи й Центральної Азiї в 2008 р. грошовi перекази вiд працюючих за кордоном виросли до 10,4 млрд. дол.
Країнам, що розвиваються, варто ставитися до переводiв як до важливого джерела зовнiшнього фiнансування й уживати зусилля для полiпшення вiдповiдної iнфраструктури, включаючи заходу щодо скорочення вартостi перекладiв, що продовжує залишатися високої. Можливi варiанти дiй мiстять у собi стимулювання конкуренцiї мiж структурами, що обслуговують переводи, пiдвищення доступностi банкiвських послуг для робiтникiв-мiгрантiв у країнах роботи i їхнiх родин на батькiвщинi й полiпшення iнвестицiйного клiмату (наприклад, шляхом лiбералiзацiї валютних обмежень) у країнах-одержувачах.
2. 2 Прямi iноземнi iнвестицiї
У мiру зсуву прямих iноземних iнвестицiй у сектор послуг все бiльше значення буде здобувати якiсть мiсцевого iнвестицiйного клiмату. Надходження прямих iноземних iнвестицiй (ПІІ) у країни, що розвиваються, в 2008 р. продовжував знижуватися, як i в попереднiй рiк, склавши в цiлому 135 млрд. дол., що на 23% нижче рiвня 2006 р. При цьому ситуацiя в сегментi iнвестицiй в акцiонерний капiтал була трохи бiльше стабiльної, чим у мiжфiрмових запозиченнях i реiнвестуваннi прибутку. У значнiй мiрi спад пояснюється меншими обсягами ПІІ в секторi послуг, якi в чиннiсть значної локалiзацiї й одержання доходу в мiсцевiй валютi, пiдданої ризику знецiнення, особливо чутливi до мiсцевого iнвестицiйного клiмату й уразливi у випадку фiнансової кризи.
Надходження портфельних iнвестицiй в акцiонерний капiтал в 2008 р. склав у країнах, що розвиваються, 14 млрд. дол. проти 5 млрд. дол. в 2007 р. завдяки змiцненню росту й пожвавленню на свiтових фондових ринках. Разом з тим, обсяги таких iнвестицiй залишаються вiдносно скромними в порiвняннi з iншими джерелами капiталу, вiдображаючи нестабiльнiсть економiки в країнах, що розвиваються, побоювання, пов'язанi з питаннями корпоративного керування, обмеженi вигоди вiд диверсифiкованостi через сильну кореляцiю з фондовими ринками розвинених країн, а також той факт, що iнвестори продовжують вiддавати перевагу "рiдним" ринкам. Додатковi фактори, що стримують рiст, мiстять у собi технологiчна недосконалiсть фондових ринкiв у країнах, що розвиваються, i сумнiву як регулюючi структури.
рiст економiки в країнах Центральної й Схiдної Європи (крiм Туреччини) прискорився з 3% в 2007 р. до 4,1% в 2008 р., у мiру того, як кiлька країн збiльшили свою частку експорту на ринках Європейського Союзу в рамках розширення ЄС на схiд i, отже, нових iнтеграцiйних процесiв.
великими нафтовими доходами. Росiйська економiка виросла в 2008 р. на 7,3%, що вище темпiв 2007 р., що склали 4,3%.
Темп iнтеграцiї країн Європи й Центральної Азiї в глобальну економiку прискорився, при цьому доходи вiд експорту збiльшилися на 27%, що є найкращим показником у порiвняннi з iншими регiонами миру, не говорячи вже про рiзкий стрибок у порiвняннi з темпом росту 2007 р., що становив 9,5%.
На 2009 р. i подальшу перспективу прогнозується продовження стiйкого росту в регiонi в цiлому. Очiкується, що протягом 2009-2009 р. економiка країн Європи й Центральної Азiї виросте приблизно на 4,5%, тому що успiшна реалiзацiя структурних реформ, пов'язаних iз вступом у ЄС, надає бiльше мiцнi основи для росту. Для країн СНД прогнозується деяке зниження росту до 5% до 2010-2008 р. через цiлком iмовiрне вповiльнення росту цiн на нафту.
досягла 36 млрд. дол. у порiвняннi з 22,7 млрд. дол. в 2007 р. Цей рiст свiдчить про полiпшення кредитоспроможностi регiону, особливо в країнах, що вступили в ЄС. Середнi показники кредитоспроможностi в регiонi досягли пiкових значень iз 2002 р.
Прямi iноземнi iнвестицiї (ПІІ) у регiонi рiзко впали в 2008 р. до оцiнки приблизно в 26 млрд. дол. у порiвняннi з 33 млрд. дол. в 2007 р. Вiдбулися лише кiлька великих приватизацiйних угод, що вiдображає факт закiнчення приватизацiї в деяких країнах регiону. Однак у Росiї спостерiгався сплеск прямих iноземних iнвестицiй у нафтогазовiй галузi. Чистi портфельнi iнвестицiї в регiонi виросли незначно, склавши суму 0,7 млрд. дол.
Прогнозується вiдновлення потоку ПІІв регiонi. У Чехiї, Угорщинi й Польщi очiкується збiльшення ПІІ в сферi послуг, тому що конкурентноздатна структура витрат пiдштовхує iнвесторiв до органiзацiї на територiї цих країн своїх центральних керувань, науково-дослiдних i проектно-конструкторських пiдроздiлiв. У той же час пiдприємства легкої промисловостi можуть перемiститися в країни з менш високими витратами для входу на ринок, такi як Румунiя. У майбутнi роки прогнозується рiст ПИИ в Росiї й Туреччинi.
2. 3 Перспективи
Одним з найбiльш значимих факторiв, що сприяли пожвавленню надходження приватного капiталу, є зниження кредитних ризикiв у країнах, що розвиваються. Деякою мiрою воно вiдображає бiльше сприятливу зовнiшню кон'юнктуру для країн, що розвиваються, що дозволяє їм користуватися перевагами високих цiн на сировиннi товари й динамiчний рiст свiтової торгiвлi, значна частина якої доводиться на операцiї мiж країнами, що розвиваються.
полiтика в цiлому стала бiльше обачної, хоча здатнiсть ряду країн пiдтримувати тягар державного боргу продовжує викликати побоювання. Все бiльше поширення одержують гнучкi системи валютних курсiв, що знижують можливiсть переростання валютної кризи в борговий i стимулюючi бiльше уважне ставлення до ризикiв, пов'язаним з курсовою незбалансованiстю. Темпи iнфляцiї стабiлiзувалися на вiдносно невисокому рiвнi. Крiм цього, у багатьох країнах вiдзначається iстотне пiдвищення продуктивностi.
Бiльше сприятлива оцiнка кредитних ризикiв iнвесторами стимулювала серйозне скорочення спредiв по облiгацiях.
Незважаючи на очевидне зниження кредитних ризикiв, не виключено, що звуження спредiв випередило динамiку фундаментальних позитивних зрушень, що залишає певний простiр для можливої корекцiї в майбутньому.
Проте, заспокоюватися не коштує. Подальше пiдвищення процентних ставок у деяких розвинених країнах може сповiльнити надходження капiталу. Не можна також виключати можливiсть певної корекцiї спредiв. Крiм цього, негативний вплив на рух капiталу може зробити поновлення коливань на фiнансових ринках.
Черги криз починаючи iз середини 1990-х рр. виявила ряд уразливих мiсць на боргових ринках країн, що розвиваються. На частку держав, що зштовхнулися з такими кризами, у цiлому доводиться майже 60% коштовних паперiв, що перебувають в обiгу боргових, що розвиваються країн. Позичальникам iз цих країн варто враховувати уроки останнього рокiв i проявляти обережнiсть у тiм, що стосується додаткових зовнiшнiх запозичень. Особлива увага необхiдно придiляти адекватному хеджуванню зобов'язань в iноземнiй валютi. Крiм цього, позичальникам необхiдно уважно стежити за можливими коливаннями в пропозицiї фiнансових ресурсiв, особливо, у свiтлi росту, що вiдновився, короткострокового фiнансування.
Країнам, що розвиваються, також необхiдно проводити обачну макроекономiчну полiтику й неухильно продовжувати необхiднi реформи для забезпечення стабiльного росту, закрiплення успiхiв у зниженнi кредитних ризикiв i збереження довiри iнвесторiв i кредиторiв, що особливо важливо для ряду країн, з огляду на полiтичний тиск у контекстi майбутнiх виборiв.
Рiст приватних iнвестицiй вiдкриває широкi можливостi для країн, що розвиваються, у планi збiльшення вкладень в iнфраструктуру, допомагає фiнансуванню торгiвлi й стимулює безперервний цикл стабiльного потоку капiталу, економiчного росту й зниження бiдностi.
3. Активiзацiя iнвестицiйного процесу як прiоритетний напрям державної полiтики
3. 1 Оптимiзацiя напрямiв вигiдного i актуального вкладення та ефективного використання iнвестицiй
— нарощування i структурна перебудова виробничих потужностей пiдприємств, оновлення, збiльшення обсягiв i розширення асортименту випуску конкурентної продукцiї, прискорення науково-технiчного прогресу, пiдвищення добробуту народу, досягнення стабiльного соцiально-економiчного розвитку. Досягнення цих цiлей потребує чималих iнвестицiйних ресурсiв, оптимiзацiї напрямiв їх вигiдного i актуального вкладення та ефективного використання. Інвестицiї слiд розглядати також як чинник зростання надходжень обов'язкових платежiв до бюджетних i позабюджетних фондiв, змiцнення фiнансової системи та iн.
Основними чинниками, що гальмують розвиток iнвестицiйного процесу i вiдповiдно виконання державних програм економiчних перетворень на сучасному етапi становлення державностi i економiки України, є вкрай обмеженi можливостi внутрiшнiх джерел фiнансових ресурсiв пiдприємств i держави i стримування iноземних iнвесторiв вiд вкладень в економiку країни.
Через падiння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмiрним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизацiйну полiтику впродовж минулих рокiв не зростали необхiднi обсяги прибутку пiдприємств й амортизацiйних вiдрахувань, що мали б стати основними джерелами власних iнвестицiйних ресурсiв пiдприємств. Не забезпечувала зростання обсягу iнвестицiй в нацiональну економiку дiяльнiсть банкiвської системи, фондового ринку. Недостатнiм для розв'язання проблем залучення фiнансових ресурсiв було бюджетне фiнансування i державне iнвестицiйне кредитування на пiльгових умовах.
рiвень прибутковостi, i це вiдбувається на тлi гострого дефiциту у пiдприємств власних обiгових коштiв.
Для полiпшення фiнансового становища пiдприємств вищi органи державної влади систематично роблять спроби регулювати iнвестицiйний процес в Українi, законодавчо сприяти iноземним iнвестицiям тощо. Однак запроваджуванi заходи впродовж останнiх п'яти рокiв не дали бажаних результатiв.
З метою подальшого полiпшення iнвестицiйного клiмату, збiльшення надходжень iнвестицiй в економiку України Указом Президента України Про додатковi заходи щодо збiльшення надходжень iнвестицiй в економiку України" визначено комплекс заходiв, що мають сприяти активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi.
виконавчої влади.
З метою реалiзацiї завдань цього напряму Указом Президента визначено вжиття низки заходiв. До них належить полiпшення економiчних, правових та органiзацiйних умов дiяльностi iнвесторiв в Українi для збiльшення обсягiв iнвестицiй в економiку України, насамперед у прiоритетнi галузi. У зв'язку з цим необхiдно створити сприятливi умови для всiх форм власностi на iнвестицiї, зокрема для приватних iнвестицiй (приватних пiдприємств i фiзичних осiб), державних iнвестицiй (вкладення капiталу центральними та мiсцевими органами влади й управлiннями бюджетних, позабюджетних фондiв i позикових коштiв), iноземних iнвестицiй (iноземних громадян, юридичних осiб i держав), спiльних iнвестицiй (юридичних i фiзичних осiб України та iнших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створенi для iнвесторiв сприятливi, вигiднi умови, а не пiльговi, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами, журналiстами. Критерiєм сприятливостi умов для iнвестування обов'язково має бути прибуток вiд капiталовкладення. Саме норма прибутку та вигiдний i гарантований строк його отримання повиннi визначати доцiльнiсть капiталовкладення у певну сферу господарської дiяльностi — це найважливiша умова ринкової економiки.
Держава має контролювати лише суми i своєчаснiсть сплати обов'язкових платежiв учасниками iнвестицiйного процесу. За державою залишаються функцiї законодавчого сприяння iнвестицiйному процесу, визначення прiоритетних для iнвестування сфер (галузей або видiв господарської дiяльностi, економiчних зон тощо) i спрямування потоку iнвестицiй через їх стимулювання у такi прiоритетнi сфери.
Стосовно прiоритетних галузей та видiв господарської дiяльностi зазначимо наступне. У лiтературi, пресi, на засiданнях Верховної Ради України часто висуваються пропозицiї щодо необхiдностi вкладення коштiв у високорентабельнi виробництва та скорочення витрат на пiдтримку збиткових i низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельнi виробництва також можуть отримувати виробничi ресурси (сировину, матерiали, напiвфабрикати) i вiд низькорентабельних. Рiзнi пiдприємства (високо- i низькорентабельнi) взаємозалежнi в постачаннi сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, у розрахунках за наданi матерiальнi ресурси, товари, прагнуть отримати виробничi ресурси високої якостi, за нижчими цiнами тощо. Низькорентабельнi пiдприємства також повиннi створювати виробничо-технологiчну базу, залучати iнвестицiї, щоб задовольняти вимоги покупцiв, бути конкурентоспроможними.
Суспiльне виробництво країни характеризується складними економiчними зв'язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно мають розвиватись усi його сфери. Тому закономiрно, щоб iнвестицiйний процес, на наш погляд, був не вибiрковий, а суцiльний. Також не повинно бути рiзних дискримiнацiй стосовно iнвесторiв будь-яких сфер.
У зазначеному Указi йдеться про недопущення порушень прав iнвесторiв i сприяння їм у вiдновленнi порушених прав. На наш погляд, такi порушення здебiльшого зумовленi зарегламентованiстю, чисельними обмеженнями, складною системою оподаткування господарської дiяльностi пiдприємств. Тому необхiдно сприяти iнвестуванню насамперед через установлення вiльних партнерських вiдносин мiж iнвесторами та iнвестованими суб'єктами господарювання.
Розмiр iнвестицiй має бути вiльним вiд державних регламентацiй i визначатися угодою мiж суб'єктами iнвестицiйного процесу. У згадуваному Указi акцентується увага на забезпеченнi вiдкритостi, прозоростi та послiдовностi процесу приватизацiї державного майна для сприяння залученню iнвестицiйних ресурсiв. На жаль, бюрократизм i корупцiя у сферi приватизацiї, що породженi недосконалим законодавством, стримують iнвестицiйну активнiсть навiть у привабливих для iнвесторiв галузях економiки.
На наш погляд, участь у приватизацiйних процесах має бути доступною i для малих пiдприємств, i для венчурних фiрм та iн. Будь-якi форми господарювання мають бути включенi у приватизацiйнi, iнвестицiйнi процеси, вiдповiдно поiнформованi тощо.
Згiдно з Указом необхiдно придiляти бiльше уваги iнформацiйному та органiзацiйному забезпеченню залучення iнвестицiй. Ми вважаємо, що цi питання державного значення, але не настiльки, щоб ними глобально займалися вищi органи державної влади, зокрема Кабiнет Мiнiстрiв України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб'єкти iнвестування безпосередньо або через iнвестицiйну iнфраструктуру без допомоги iнерцiйного бюрократичного апарату краще зумiють знайти вигiдного iнвестора, вирiшити з ним свої фiнансовi вiдносини. У сучасних умовах формування iнвестицiйного законодавства саме органи державної влади повиннi вирiшувати згаданi iнформацiйно-органiзацiйнi питання.
Для сприяння iнвестицiйному процесу з боку державних структур Кабiнету Мiнiстрiв України, центральним та мiсцевим органам виконавчої влади в Указi Президента України рекомендовано:
звуження змiсту та обсягу визначених законами прав iнвесторiв (на наш погляд, виконання цього пункту потребує грамотного законотворчого обґрунтування, не лобiювання в угоду олiгархiв, монополiстiв окремих положень законодавчих актiв);
- залучати iнвесторiв до обговорення проектiв нормативно-правових актiв з питань iнвестицiйної дiяльностi та враховувати пiд час опрацювання таких проектiв їхнi пропозицiї (на наш погляд, це має здiйснюватись i без Указу Президента України, тобто iнiцiюватися iнвестицiйною iнфраструктурою).
iнвестицiйної дiяльностi, тобто не допускати внесення на розгляд i видання таких проектiв нормативно-правових актiв з питань iнвестицiйної дiяльностi, що можуть призвести до погiршення умов здiйснення iнвестицiйної дiяльностi, звуження змiсту та обсягу визначених законами прав iнвесторiв. Цi питання особливо актуальнi, оскiльки iнвестицiї реалiзуються на конкретних територiях, де безпосередньо здiйснюються вкладення коштiв, майнових або iнтелектуальних цiнностей в об'єкти пiдприємницької або iншої дiяльностi.
Кабiнету Мiнiстрiв України також доручено у тримiсячний строк розробити та затвердити довгострокову програму розвитку iнвестицiйної дiяльностi в Українi. У цiй програмi рекомендується, зокрема, передбачити:
- удосконалення процедур погодження органами виконавчої влади рiшень з питань реалiзацiї iнвестицiйних проектiв, процедур досудового вирiшення спорiв, пов'язаних з iнвестицiйними проектами (на наш погляд, процедуру погодження треба значно спростити, оскiльки iнвестицiйний процес не повинен бути перевантажений бюрократичними правилами);
- надання державної пiдтримки розвитку iнфраструктури депресивних територiй.
У зв'язку з цим окремо зауважимо про необхiднiсть саме на державному рiвнi розробки механiзму збiльшення обсягiв iнвестицiйних ресурсiв комерцiйних банкiв, особливо таких, що використовуються для реалiзацiї довгострокових iнвестицiйних проектiв. Проблема довгострокових iнвестицiй практично в Українi не розв'язана. Ще раз нагадаємо, що довгостроковi iнвестицiї забезпечують майбутнє перетворення економiки держави, тому необхiдно своєчасно закласти їх основу.
Як вiдомо, з метою активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi в Українi законодавчо визначено порядок функцiонування спецiальних економiчних зон i територiй прiоритетного розвитку. З метою пiдвищення ефективностi їх функцiонування Указом Президента України доручено Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк проаналiзувати ефективнiсть функцiонування спецiальних економiчних зон i територiй прiоритетного розвитку та за результатами цього аналiзу розробити заходи щодо активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах i на територiях прiоритетного розвитку, де запроваджено спецiальний режим iнвестицiйної дiяльностi.
В Указi визначено, що здiйснюванi заходи щодо активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi, зокрема, стосуються:
- оптимiзацiї в установленому порядку перелiку прiоритетних видiв економiчної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах i на територiях прiоритетного розвитку;
- пiдготовки пропозицiй щодо переорiєнтацiї податкових пiльг з метою стимулювання залучення додаткових iнвестицiй у прiоритетнi галузi економiки України та виконання програм соцiально-економiчного розвитку регiонiв;
- удосконалення порядку ввезення на пiльгових умовах на митну територiю України товарiв для потреб реалiзацiї iнвестицiйних проектiв i контролю за цiльовим використанням таких товарiв;
- удосконалення порядку обчислення одержаного вiд реалiзацiї iнвестицiйних проектiв прибутку, що звiльняється вiд оподаткування;
- прiоритетного iнвестування у напрямi створення, полiпшення i впровадження наукомiстких та iмпортозамiнних технологiй. Належної виконавчої уваги заслуговують i доручення Президента Кабiнету Мiнiстрiв України стосовно забезпечення запровадження в установленому порядку форм статистичної звiтностi з метою оперативного одержання iнформацiї про внесення iнвестицiй та їх припинення, зупинення iнвестицiйної дiяльностi, постiйно дiючої виставки кращих регiональних iнвестицiйних проектiв. Справдi, отримання i накопичення iнформацiї про iнвестицiйну дiяльнiсть має велике державне значення, оскiльки така iнформацiя необхiдна для державних органiв i наукових закладiв для формування управлiнської iнформацiї.
Крiм того, у планi органiзацiї з боку держави iнформування iнвесторiв Указом Президента передбачається вжиття iнших заходiв вiдповiдного характеру:
1) Кабiнету Мiнiстрiв України, Радi Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласним, Київськiй та Севастопольськiй мiським державним адмiнiстрацiям необхiдно забезпечити доведення через засоби масової iнформацiї та мiжнародну iнформацiйну мережу Internet до потенцiйних iнвесторiв таку iнформацiю:
- про правове регулювання iнвестицiйної дiяльностi в Українi;
- про iнвестицiйнi проекти, що пропонуються до реалiзацiї;
- про ситуацiю щодо надходження iнвестицiй в економiку України, а також про реалiзацiю iнвестицiйних проектiв;
Для впровадження заходiв щодо сприяння iнвестицiям на рiвнi мiсцевих органiв влади Рада Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї мають розробити у тримiсячний строк та подати в установленому порядку на затвердження програми збiльшення обсягiв залучення iнвестицiй для економiчного розвитку вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць.
та встановленого порядку здiйснення iнвестицiйної дiяльностi.
Для конкретизацiї змiсту реальних заходiв виходячи з потреби виконання Указу Президента слiд визначити напрями iнвестицiйної полiтики та її завдання. Установлено, що прiоритетними для iнвестування у 2004-2008 pp. є паливно-енергетичний комплекс, машинобудування (лiтако-, судно-, танкобудування), авiакосмiчний комплекс, сiльськогосподарський комплекс (створення автоматизованої сiльськогосподарської технiки, газифiкацiя сiльських населених пунктiв, будiвництво шляхiв), харчова промисловiсть (зокрема, органiзацiя виробництва дитячого харчування, упровадження технологiй випуску конкурентоспроможних на свiтовому ринку продуктiв харчування, у тому числi м'ясних, свiжої плодоовочевої та ягiдної продукцiї).
З метою активiзацiї здiйснення технiко-технологiчних перетворень виробництв таких експортоспроможних галузей, як машинобудування, чорна металургiя, хiмiчна i нафтохiмiчна промисловiсть, окремих галузей сiльського господарства та харчової промисловостi необхiдно вжити стимулюючих заходiв щодо iнтенсивнiшого залучення грошових ресурсiв як вiтчизняних, так i iноземних iнвесторiв. Зразу ж зауважимо стосовно спрямованостi положень iнвестицiйної полiтики, що переважати в обсягах iнвестицiй все-таки мають вiтчизнянi iнвестори.
роки визначатимуться принциповими чинниками, що стосуються джерел i спрямування iнвестицiй:
- активiзацiя iнвестицiйної дiяльностi суб'єктiв господарювання за рахунок власних i особливо залучених ресурсiв;
- створення сприятливого iнвестицiйного клiмату для всiх порядних i перспективних iнвесторiв;
- сприяння зростанню власних iнвестицiйних ресурсiв у фiнансово бiдних пiдприємств;
- мобiлiзацiя всiх законних внутрiшнiх джерел iнвестицiйних ресурсiв та пiдвищення рiвня ефективностi їх використання;
- сприяння зростанню обсягiв залучення iноземних iнвестицiй, особливо у формi технiки i технологiй, для значного покращення матерiально-технологiчної бази пiдприємств України.
3. 2 Основнi напрями дiяльностi органiв державної влади у сприяннi iнвестицiйному процесу
В сучасних умовах iнвестицiйна сфера значною мiрою зазнає впливу ринкових факторiв. Ринкове реформування української економiки супроводжується поступовим усуненням держави i мiсцевих органiв державної влади вiд безпосередньої iнвестицiйної дiяльностi, що знаходить вiдображення у невпинному скороченнi централiзованого фiнансування капiталовкладень. Наслiдком цього процесу є обмеження простору прямого державного управлiння та адмiнiстрування в iнвестицiйнiй сферi. Це цiлком закономiрно i вiдповiдає iнтересам iнвесторiв, зацiкавлених у послабленнi бюрократичного тиску. Одночасно вони справедливо очiкують вiд державних органiв створення сприятливих умов для самофiнансування iнвестицiй та пiдтримки iнвестицiйної дiяльностi.
Аналогiчнi вимоги висуваються як мiжнародним, так i вiтчизняним ринком iнвестицiйних капiталiв. Область виступає на ньому в ролi покупця i перебуває в станi жорсткої конкуренцiї з багатьма iншими претендентами на iнвестицiї, а самi iнвестори використовують широкий набiр критерiїв для вибору регiону вкладення капiталiв. Якщо iнвестору, з точки зору процесу iнвестування чи кiнцевих результатiв реалiзацiї iнвестицiї, будуть запропонованi вигiднiшi нiж в областi умови iнвестування, то вiн буде обминати область i прямувати до кращих умов. Спрямувати його в область можливо лише шляхом створення не гiрших, нiж у конкурентiв, умов надходження i реалiзацiї iнвестицiй. А це в компетенцiї мiсцевих органiв державної влади.
Таким чином, внутрiшнi i зовнiшнi фактори вимагають якiсних змiн у ролi мiсцевих органiв державної влади в iнвестицiйному процесi. При цьому з’являються новi пiдходи та напрямки в iнвестицiйному процесi, назрiває необхiднiсть застосування iнших методiв державного регулювання iнвестицiй. Вони полягають сьогоднi в переходi вiд бюрократичного адмiнiстрування до обслуговування iнвестицiйного процесу, цiлеспрямованого формування сприятливого i конкурентоспроможного iнвестицiйного клiмату, пiдтримки пiдприємництва та iнвестицiйної дiяльностi. В цьому планi роль мiсцевих органiв влади незмiрно зростає у порiвняннi з передринковим перiодом.
Ефективна державна iнвестицiйна полiтика передбачає також використання державних iнвестицiй як засобу створення первинних умов для залучення приватних та iноземних iнвестицiй у розвиток прiоритетних галузей економiки. Особлива увага надається iнвестицiйним проектам зi змiшаними iнвестицiями – з використанням державної частки iнвестицiй як гарантiй цiльового спрямування iнвестицiйних ресурсiв. А крiм того, в умовах економiчної кризи товаровиробники не можуть самостiйно здiйснювати iнвестування в масштабах, необхiдних для структурних змiн i технiчного переобладнання виробництва. Розв’язання цiєї проблеми також є важливим завданням органiв державної влади.
Хоч для приватизованих пiдприємств державне регулювання їх iнвестицiйного забезпечення порiвняно з державним сектором має певнi вiдмiнностi, однак державний i недержавний сектори функцiонують у загальнiй iнвестицiйнiй сферi i певному iнвестицiйному клiматi, який створюється, насамперед, за допомогою регулювання шляхом законодавчо-нормативного забезпечення, органiзацiйних заходiв щодо гарантування i страхування ризикiв, прямого державного фiнансування iнвестицiйних програм.
На нинiшньому етапi мiсцевi органи влади мають сконцентрувати свою дiяльнiсть на вирiшеннi проблем, що вiдповiдають iнвестицiйним потребам регiонiв i вимогам iноземних iнвесторiв, та мають вирiшальне значення для формування сприятливого i конкурентоспроможного iнвестицiйного клiмату та забезпечення iнтересiв областi.
а) забезпечення полiтичної та економiчної стабiльностi
Мiжнародний досвiд свiдчить, що країни, якi найбiльш успiшно залучають i реалiзують iноземнi iнвестицiї, мають стабiльнi та надiйнi умови господарювання. Вони дозволяють iноземному iнвестору чiтко визначити ризики i спрогнозувати рiвень доходностi, планувати роботу на перспективу.
Нинi в областi, в основному, подолано економiчну кризу, стабiлiзовано промислове виробництво.
Серед елементiв полiтичної нестабiльностi особливо негативно сприймаються полiтизацiя економiки i протирiччя мiж виконавчою та законодавчою владою. Хоч зазначених проблем в областi практично не iснує, треба мати на увазi, що вони не тiльки можуть пiдривати довiру iноземних iнвесторiв до iнвестування в областi, але й завдавати немалої шкоди престижу областi. Важливо забезпечити вiдсутнiсть полiтичних протирiч мiж центром та регiоном - це також важлива запорука привабливостi iнвестицiйного ринку областi.
б) надання iнвесторам перспектив довгострокового спiвробiтництва
На нацiональному рiвнi мова йде про розробку i затвердження довгострокової стратегiї економiчного розвитку держави на основi ринкових реформ, iнвестицiйної, промислової, науково-технiчної, зовнiшньоекономiчної, банкiвської та валютно-фiнансової дiяльностi, що необхiдно iнвестору для оцiнки перспектив спiвробiтництва. Вiн бажає знати, куди рухається держава i куди з огляду на перспективу доцiльно вкладати капiтали.
На рiвнi областi йдеться про розробку i затвердження перспективних програм з питань соцiально-економiчного розвитку областi, iнших обласних програм. Це зробило б iнвестицiйний ринок областi бiльш прозорим i зрозумiлим для iнвестора. Однак тут необхiдно звернути особливу увагу на якiсть пiдготовки та виконання програм, оскiльки програми, якi не виконуються, справлятимуть негативний вплив на iнвестицiйний клiмат.
в) створення сприятливого нормативно-правового поля для надходження i реалiзацiї iноземних iнвестицiй
Законодавча i нормативно-правова дiяльнiсть є в абсолютнiй компетенцiї держави i, в межах конституцiйних повноважень, мiсцевих органiв державної влади. Маючи на метi залучення iнвестицiй, вони вiдповiдальнi за формування таких умов роботи iнвесторiв, якi забезпечили б зростання надходжень вiтчизняного та iноземного капiталу. У цьому планi найбiльшу вагу мають:
- врахування в законах i нормативно-правових актах iнтересiв iнвесторiв;
- юридичне та iнституцiональне забезпечення надходження i реалiзацiї iнвестицiй, а також прав власностi iнвестора;
- державна та регiональна пiдтримка iнвестицiйних проектiв на основi надання певних пiльг.
Врахування зазначених вимог до iнвестицiйних ринкiв сприяло б формуванню сприятливого i конкурентоспроможного нормативно-правового поля для дiяльностi iнвесторiв в областi.
г) реформування економiки i створення ринкових механiзмiв залучення та реалiзацiї iнвестицiй
Попереднiй досвiд показав, що масове надходження iнвестицiй, зокрема iноземних, неможливо заохотити без проведення глибоких ринкових перетворень. Балансування мiж минулим i майбутнiм знекровлює економiку i стає перешкодою на шляху iноземного iнвестування.
Нi нормативно-правова база, якою б вона не була досконалою, нi гарантiї та пiльги, нi широкi перспективи для спiвробiтництва чи iншi чинники не будуть достатньо спрацьовувати, поки приватний iноземний iнвестор не отримає в партнери приватного українського власника i, хоча б мiнiмальнi, права власностi на землю пiд об’єктом iнвестування. Невирiшення цих проблем є однiєю з головних причин вичiкувальної позицiї потенцiйних iноземних iнвесторiв стосовно iнвестування в Україну.
Поряд iз завершенням приватизацiї великих пiдприємств вирiшення цих основоположних проблем закладає основи для залучення iнвестицiй до реалiзацiї великих проектiв, здатних якiсно змiнити ситуацiю на внутрiшньому iнвестицiйному ринку.
Багато належить зробити також у впорядкуваннi системи функцiонування СВЕЗ (спецiальнi вiльнi економiчнi зони) та територiй прiоритетного розвитку. Процес правового забезпечення їх функцiонування неефективний. Необхiдно вжити ряд заходiв для того, щоб цей процес був прозорим i базувався на чiтких критерiях, зрозумiлих для потенцiйних його учасникiв.
Дуже важливо, щоб державна пiдтримка iнвестицiйного процесу була спрямована на розвиток високоефективних сегментiв та галузей народного господарства. Свiтовий досвiд показує, що швидкий розвиток деяких країн (зокрема, Пiвденно-Схiдної Азiї) пояснюється саме ефективною промисловою полiтикою. Основною метою такої полiтики є створення конкурентоспроможних комплексiв, якi зацiкавили б потенцiйних iнвесторiв i були зорiєнтованi на збут продукцiї, завоювання та утримання нових ринкiв.
Розраховуючи на збiльшення iнвестицiй мiсцевi органи державної влади зобов'язанi шукати i знаходити вирiшення проблем, що перешкоджають їх надходженню.
Поряд з проблемами, що мають бути вирiшеними на загальнодержавному рiвнi, для областi є дуже важливими приватизацiя комунальної власностi, формування основ випуску мунiципальних позик, створення мiського (мунiципального) iнвестицiйного банку в м.Івано-Франкiвську.
д) стимулювання активностi за допомогою пiльг
На нинiшньому етапi становлення економiки областi достатня iнвестицiйна активнiсть неможлива без виваженої дiяльностi державних органiв у регулюваннi iнвестицiйного процесу шляхом надання пiльг. Не може влаштовувати ситуацiя, коли iнвестицiйний клiмат погiршується через тиск додаткових фiнансових навантажень на пiдприємця. Тому необхiдно проаналiзувати питому вагу мiсцевих податкiв, зборiв та нарахувань у обсягах надходжень до бюджетiв мiст та районiв, внести на розгляд органiв мiсцевого самоврядування пропозицiї щодо надання вiдповiдних пiльг у випадках реалiзацiї суб’єктами пiдприємництва перспективних iнвестицiйних проектiв, нарощування обсягiв виробництва, збiльшення кiлькостi робочих мiсць тощо.
Потребує переосмислення й iдеологiя пiльгування iноземних iнвестицiй. Система надання однакових пiльг для всiх iноземних iнвесторiв не стiльки сприяє залученню iноземних iнвестицiй, скiльки дискримiнує вiтчизняного iнвестора i товаровиробника та створює основу для органiзацiї фiктивних СП та фiрм з фiктивним iноземним капiталом. Вона є основою негативного галузевого розподiлу i неефективного використання iноземних iнвестицiй.
керувати напрямками використання iноземних iнвестицiй i забезпечить реалiзацiю конкретних проектiв в конкретних галузях i регiонах. Перевага адресної системи полягає ще й в тому, що вона уже наперед дозволяє пiдрахувати економiчну ефективнiсть застосування тих чи iнших пiльг та контролювати їхнє використання протягом усього ходу реалiзацiї проекту або програми. Адресна система пiльг розширює можливостi регiонiв у здiйсненнi iнвестицiйної полiтики.
землi, iнфраструктури в оренду чи користування за пiльговими цiнами, надання прiоритетного права участi у виконаннi регiональних замовлень i контрактiв, сприяння у реалiзацiї проектiв, надання консультативних послуг, забезпечення необхiдною iнформацiєю, виконання маркетингових дослiджень, сприяння у пiдготовцi кадрiв тощо.
Доцiльно розробити чiтку систему регiональних критерiїв надання пiльг iнвесторам. Вона могла б базуватись на ролi iнвестицiї у створеннi нових робочих мiсць та iмпортозамiнюючих виробництв, запровадженнi перспективних ресурсозберiгаючих i екологiчно безпечних технологiй, формуваннi конкурентоспроможного експортного потенцiалу, рацiональному використаннi мiсцевої сировини, розвитку наукоємних виробництв тощо. Поєднання адресної системи пiльг та критерiїв їх надання дозволило б краще знаходити баланс iнтересiв i реалiзовувати проекти, економiчно вигiднi всiм сторонам.
е) активiзацiя внутрiшнього iнвестицiйного процесу
Досвiд посткомунiстичних країн Європи показує, що серйозний iноземний капiтал починає надходити в економiку тодi, коли починає набирати обороти iнвестицiйний процес за рахунок нацiонального капiталу.
учасники iнвестицiйного процесу iснують i дiють розрiзнено. Незважаючи на актуальнiсть проблеми, механiзми залучення приватного капiталу та коштiв населення ще далеко не вiдпрацьованi нi на загальнодержавному, нi на мiсцевому рiвнях. Банкiвський капiтал та кошти населення опинилися на узбiччi iнвестицiйного процесу як в країнi, так i в областi. Кредит практично перестав виконувати функцiю утворення капiталу. Тому державна полiтика на цьому напрямку має передбачати ряд заходiв щодо здешевлення кредитiв, якi надають вiтчизнянi комерцiйнi банки. Це тривала i копiтка робота, якiй передує вирiшення низки непростих проблем.
Значна частина iнвестицiй iде на вiдтворення спожитого основного капiталу. Головна роль тут належить фонду амортизацiйних вiдрахувань. Важливим моментом державної полiтики у цiй сферi є виведення соцiальної сфери з-пiд амортизацiйних нарахувань. Це важливо як для державних, так i, особливо, для приватизованих пiдприємств. Адже на балансi пiдприємств утримується значна кiлькiсть об’єктiв соцiальної сфери, вiдрахування на утримання якої лягають на собiвартiсть та цiну продукцiї. Дiяльнiсть мiсцевих владних органiв областi має бути спрямована на звiльнення амортизацiї як джерела iнвестування вiд необґрунтованих економiчною доцiльнiстю нарахувань.
Державнi органи також не можуть залишатись осторонь вiд проблеми заборгованостi мiж пiдприємствами України. Значнi обсяги кредиторської та дебiторської заборгованостi негативно впливають на iнвестицiйний процес, оскiльки при цьому вiльнi позичковi кошти, якi доцiльно використовувати для iнвестування, використовуються на поповнення обiгових коштiв пiдприємств.
В обставинах, що склалися, необхiднi жорсткi iнструменти переведення в iнвестицiї реального сектора значної частини резервiв, накопичених у фiнансовiй сферi. Такими iнструментами будуть iнвестицiйнi банки або банки розвитку. Головною формою їх дiяльностi має стати довготермiновий кредит. Такi банки зможуть реально залучати капiтали у виробництво за допомогою такого iнструменту, як цiннi папери.
Надзвичайно важливо, якщо органи мiсцевої влади задекларують i дотримуватимуться у своїй дiяльностi принципу непогiршення умов для здiйснення суб’єктами господарювання пiдприємницької дiяльностi.
є) iнвестицiй iнфраструктурне обслуговування
не належать до прямих витрат в реалiзацiї конкретних iнвестицiйних проектiв.
Незважаючи на здiйснювану за останнiй час роботу, iнформацiйне забезпечення iнвестицiйної дiяльностi в областi потребує полiпшення. Нагальною є проблема пiдтримки мiсцевими органами державної влади розвитку iнформацiйної iнфраструктури, включаючи створення вiдповiдних банкiв даних, налагодження постiйного монiторингу зовнiшнiх, нацiонального i регiональних iнвестицiйних ринкiв, збору, обробки та актуалiзацiї iнформацiї щодо законодавства, пiдприємств, зацiкавлених у залученнi iнвестицiй. Інформацiйна iнфраструктура буде також запорукою прийняття своєчасних i виважених рiшень органами державної та мiсцевої влади.
увагу на гостроту цiєї проблеми, яка рiшуче висувається на переднiй план боротьби за iноземнi iнвестицiї. Іноземнi та вiтчизнянi iнвестори й пiдприємцi очiкують вiд мiсцевих органiв державної влади органiзацiйної, юридичної i фiнансової пiдтримки для розширення мережi консультативних фiрм та спецiалiзованих фiрм з iнвестицiйного проектування та управлiння проектами (менеджери та адмiнiстратори проектiв).
Серед засобiв конкуренцiї в боротьбi за iноземнi iнвестицiї особливої ваги набирають iнфраструктурнi послуги, що забезпечують проживання та дiяльнiсть iноземцiв у країнi iнвестування. Необхiдна розробка виваженої, економiчно обґрунтованої полiтики щодо цiн i тарифiв на комунальнi послуги та послуги телекомунiкацiй, орендних ставок за користування офiсними i виробничими примiщеннями тощо.
на вiтчизняний ринок з метою страхування та перестрахування iнвестицiйних ризикiв комерцiйного та некомерцiйного характеру. Без такої системи суттєво пожвавити процес залучення iнвестицiй, особливо iноземних, неможливо. А для цього необхiдно забезпечити пiдготовку вiдповiдних висококвалiфiкованих кадрiв.
Необхiдно зауважити, що бiльшiсть питань iнфраструктурного забезпечення перебуває у компетенцiї мiсцевих органiв державної влади, їх вирiшення демонструє iнвестору зацiкавленiсть в його iнвестицiях.
ж) посилення мiжнародного спiвробiтництва i формування мiжнародного iнвестицiйного iмiджу областi
Ситуацiя на мiжнародному ринку iнвестицiйних капiталiв та орiєнтацiя на бiльш активне залучення iноземних iнвестицiй в економiку областi вимагає вiд мiсцевих органiв державної влади посилення спiвробiтництва з вiдповiдними мiнiстерствами та установами iноземних держав, мiжнародними фiнансовими органiзацiями, банками, iнвестицiйними фондами, страховими компанiями, налагодження постiйного дiалогу з iнвесторами всерединi країни та за її межами. Враховуючи, що в областi реалiзується порiвняно небагато проектiв в рамках програм мiжнародної технiчної допомоги, налагодження бiльш тiсних робочих контактiв з мiжнародними та iноземними органiзацiями, що займаються цими питаннями, та пiдготовка для них конкретних проектiв стають нагальними.
Поряд з розвитком дiлових контактiв i активним пошуком iнвестицiйних ресурсiв важливим напрямком цiєї багатопланової роботи повинно стати цiлеспрямоване формування iнвестицiйного iмiджу областi. Для активiзацiї цього напрямку дiяльностi ще необхiдно вирiшити цiлий ряд органiзацiйних, фiнансових та iнших питань iнформацiйно-рекламного забезпечення. Однiєю з важливих складових процесу приваблення iнвестицiй рiзного виду вiдiграє створення сприятливого iнвестицiйного iмiджу регiону в ЗМІ, що отримало в свiтовiй практицi назву "ринку хороших новин". Образ динамiчної, з добре розвинутим потенцiалом економiки регiону, iнформацiя про залученi iнвестицiї, про розробку та реалiзацiю iнвестицiйних проектiв, участь в них мiжнародних фiнансових органiзацiй – все це може принести вiдповiднi економiчнi результати позитивного характеру.
iнформацiї про фiнансовий стан регiону. Таким чином, мова йде про використання iнструментiв комунiкацiйної полiтики.
Важливим етапом пiдвищення авторитету областi серед дiлових кiл могло б стати створення при головi обласної державної адмiнiстрацiї координацiйної ради з питань iнвестицiй. Важливим її завданням була б пiдтримка дiалогу облдержадмiнiстрацiї з iнвесторами з метою усунення перешкод на шляху залучення i реалiзацiї iнвестицiй та формування сприятливого iмiджу Івано-Франкiвщини, що привертало б увагу iнвесторiв.
з) удосконалення управлiння i органiзацiйного механiзму регулювання iнвестицiйного процесу
Незважаючи на змiни на внутрiшньому i зовнiшньому iнвестицiйних ринках та на внутрiшню природу iнвестицiй, якi уникають державного адмiнiстрування, система управлiння iнвестицiйним процесом в Українi продовжує залишатися адмiнiстративно-бюрократичною.
Спрощення та впорядкування державного адмiнiстрування, створення умов для ринкового саморегулювання iнвестицiйного процесу є вкрай необхiдним. У цьому полягає сьогоднi одне з головних завдань. Вирiшення цiєї проблеми буде сприяти також пiдриву основ корупцiї.
Очiкуване зростання надходжень iнвестицiй, зокрема,iноземних, в економiку областi буде супроводжуватись зростанням кiлькостi представникiв дiлових кiл та їх приватного майна в областi. У зв’язку з цим можуть постати специфiчнi проблеми захисту приватних i майнових прав громадян вiд посягань держави, корумпованих та кримiнальних елементiв. Тому вiдсутнiсть таких проблем, а також оперативне їх вирiшення, також суттєво впливає на формування сприятливого iнвестицiйного клiмату в областi, сприяє зростанню довiри iнвестора до державної влади.
Такий пiдхiд до обслуговування iнвестицiйного процесу i формування сприятливого iнвестицiйного клiмату вiдповiдає довгостроковим iнтересам областi в роботi з iнвесторами. Роль мiсцевих органiв державної влади на iнвестицiйному ринку узгоджується також з формами їхньої участi в реалiзацiї iнвестицiйних проектiв. Пiдписання iнвестицiйних контрактiв, створення спiльних пiдприємств, пайова участь разом з iнвестором у капiталi приватизованих комунальних пiдприємств - все це сприяє тiснiй взаємодiї партнерiв i зумовлює взаємне пристосування до умов, що висуваються внутрiшнiм та зовнiшнiм iнвестицiйними ринками.
iноземний iнвестицiя мiжнародний
З 1980-х рокiв у глобальнiй iнфраструктурi вiдбулися безпрецедентнi змiни, включаючи технологiчну революцiю в телекомунiкацiйному секторi, дерегулюванне й розвиток конкуренцiї на зрiлих ринках, а також лiбералiзацiю в країнах, що розвиваються. Сформувалося загальне розумiння важливостi приватної власностi й фiнансування в електроенергетицi, транспортi, водному господарствi й телекомунiкацiях. Зрозумiло й те, що державнi пiдприємства iнфраструктури будуть продовжувати вiдiгравати серйозну роль у якостi її будiвельникiв, власникiв i операторiв, принаймнi, у найближчi кiлька рокiв. З огляду на це, основне завдання укладається в створеннi стабiльних умов для iнвестицiй, а також кредитоспроможних державних i часток пiдприємств у секторi iнфраструктури, здатних залучати кошти на глобальних ринках капiталу.
iнституцiональну базу для захисту прав кредиторiв, включаючи дiючi договiрнi положення, надiйнi механiзми забезпечення виконання зобов'язань i ефективнi кошти судового захисту. У других, необхiднi рiст, зрiлiсть i стабiльнiсть мiсцевих ринкiв капiталу, оскiльки саме вони забезпечують довгострокове фiнансування в мiсцевiй валютi й хеджування вiд валютних ризикiв. По-третє, повиннi бути початi новi зусилля по пiдвищенню кредитоспроможностi державних пiдприємств iнфраструктури для сприяння їхнього доступу на ринки капiталу й зниження ризикованостi прямих iнвестицiй у проекти на основi партнерства державного й частки секторiв.
дiях держав i наднацiональних iнститутiв, у тому числi й в iнвестицiйнiй сферi.
Процес економiзацiйної полiтики, що проявляє на всiх рiвнях мiжнародної системи, найбiльше наочно реалiзується в глобальному масштабi, а новi учасники мiжнародних вiдносин, пов'язанi з економiкою, привносять у свiтову полiтику досвiд гнучкого реагування на кризовi ситуацiї.
традицiй i близьких стратегiй соцiально-економiчного розвитку, у яких ураховується й iнвестицiйний аспект.
Глобальна фiнансова стабiльнiсть або глобальна фiнансова нестабiльнiсть виступають у ролi фактору розвитку тих країн, якi не залученi в глобальний i регiональнi ринки капiталу.
Намiтилися контури унiверсального мiжнародного пiдходу в сферах надання послуг, захисту прав iнтелектуальної власностi, страхування, урегулювання споровши й iнших, що мають значимiсть для керування iнвестицiйною дiяльнiстю й створення сприятливого iнвестицiйного клiмату, що свiдчить про розширення глобального правового простору й виступає як необхiдна умова формування механiзму глобального керування.
Механiзми глобального керування можуть функцiонувати лише з урахуванням революцiйних змiн способiв комунiкацiї й появи iнновацiйних систем, якi розширюють простiр i обсяги iнвестицiйних потокiв, включаючи iнвесторiв рiзного масштабу, що стають учасниками не тiльки економiчних вiдносин, але й учасниками свiтової полiтики, вiртуально не пов'язаними з державами.
Українська специфiка участi у свiтовому iнвестицiйному процесi дотепер визначається вiдсутнiстю необхiдного для вiдкритої економiки досвiду регулювання зовнiшнiх запозичень. Придбання цього досвiду, його вивчення й розширення сфери застосування може бути реалiзоване в зовнiшньоекономiчнiй i зовнiшньополiтичної дiяльностi України для пiдвищення її активностi в процесах глобального керування.
Список використаної лiтератури
"Львiвська полiтехнiка". Випуск №425. Проблеми економiки та управлiння. - Львiв. - 2004.
3. Мойсеєнко І. П. Прийняття iнвестицiйних рiшень в умовах розвитку пiдприємства // Вiсник НУ "Львiвська полiтехнiка". Випуск №448. Проблеми економiки та управлiння. - Львiв. - 2005.
4. Гоголь Г. П. Можливiсть та шляхи залучення iнвестицiй // Менеджмент i мiжнародне пiдприємництво: Збiрник матерiалiв Мiжнародної науково-прикладної конференцiї, Львiв, 2004.
"Львiвська полiтехнiка". Випуск №448. Проблеми економiки та управлiння. - Львiв. - 2005.
6. Пересада А. А. Управлiння iнвестицiйним процесом. - К.: Лiбра, 2005.
7. Державне регулювання економiки/І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога//Пiд ред.І. Михасюка. - Львiв: Укр. технологiї, 2002.
8. Кардаш В.І. Рiвень державної пiдтримки галузi як додатковий показник, що визначає її iнвестицiйну привабливiсть // Вiсник ДУ "Львiвська полiтехнiка". Випуск №369. Менеджмент та пiдприємництво в Українi: етапи становлення i проблеми розвитку. - Львiв. - 2002.
11. Економiка та менеджмент. - Львiв: Державний унiверситет "Львiвська полiтехнiка", 1996.
12. Щукiн Б. М. Аналiз iнвестицiйних проектiв: Конспект лекцiй. - К.: МАУП, 2005.
15. Устенко О. Л. Теория экономического риска. - К.: МАУП, 1997.
| 
