Конвенцiя ООН про незалежнi гарантiї та резервнi акредитиви
Факультет: Економiки та менеджменту
Реферат
По дисциплiнi: Мiжнароднi комерцiйнi угоди та розрахунки
Виконала:
студентка 5 курсу
Ігнатова І. В.
Перевiрила:
Вiшлiна Р.І.
Одеса 2010
Вступ
Гарантiя - це спосiб забезпечення виконання зобов’язань, вiдповiдно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефiцiаром сплатити кошти за принципала в разi невиконання останнiм своїх зобов’язань у повному обсязi або їх частину в разi пред’явлення бенефiцiаром вимоги. Гарантiя не залежить вiд основного зобов’язання.
або сплатити, акцептувати або врахувати перевiдний вексель або дати повноваження iншому банку (виконуючому банку) виробити платежi одержувачевi засобiв або сплатити, акцептувати або врахувати перевiдний вексель. Найчастiше вживаються так званi документарнi акредитиви.
Гарантiї та акредитиви на сьогоднiшнiй день дуже широко застосовуються в мiжнароднiй практицi, i для цього була прийнята Конвенцiя Органiзацiї Об’єднаних Нацiй про незалежнi гарантiї та резервнi акредитиви.
Конвенцiя Органiзацiї Об’єднаних Нацiй про незалежнi гарантiї та резервнi акредитиви передбачає, що для цiлей Конвенцiї зобов’язання означає незалежне зобов’язання, пiд яким у мiжнароднiй практицi розумiється незалежна гарантiя чи резервний акредитив i яке видається банком або iншою установою або особою („гарантом/емiтентом”), сплатити бенефiцiару певну суму за простою вимогою або за вимогою з представленням iнших документiв, де вказано що платiж має бути проведений за будь-яких умов.
В тлумаченнi цiєї Конвенцiї повиннi враховуватися її мiжнародний характер i необхiднiсть забезпечення одноманiтностi у її застосуваннi, а також дотримання сумлiнностi в мiжнароднiй практицi незалежних гарантiй i резервних акредитивiв.
1. Значення та види гарантiї
Гарантiя - це спосiб забезпечення виконання зобов'язань згiдно з якими Банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефiцiаром (оформлене в письмовому виглядi) оплатити кошти за принципала в разi невиконання останнiм своїх зобов'язань в повному обсязi або в частинi, в разi надання бенефiцiаром вимоги платежу i дотриманням вимог, передбаченими гарантiєю. Зобов'язання банка-гаранта перед бенефiцiаром не залежать вiд основного зобов'язання принципала (його закiнчення чи недiйснiсть), навiть якщо посилання на таке зобов'язання є в текстi гарантiї.
Гарантiя - це спосiб забезпечення виконання зобов’язань, вiдповiдно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефiцiаром сплатити кошти за принципала в разi невиконання останнiм своїх зобов’язань у повному обсязi або їх частину в разi пред’явлення бенефiцiаром вимоги. Гарантiя не залежить вiд основного зобов’язання.
Види гарантiй:
за цiлями:
- платiжна гарантiя (це гарантiя здiйснення принципалом платежу на користь бенефiцiара);
- тендерна гарантiя (це гарантiя, яка надається органiзатору тендера щодо виконання особами, якi беруть участь у тендерi, своїх зобов’язань);
- гарантiя повернення кредиту та iншi;
- вiдклична та безвiдклична (вiдклична – це гарантiя, умови якої можуть бути в будь-який час змiненi i вона може бути вiдкликана банком-гарантом за заявою принципала);
- умовна i безумовна (умовна – це гарантiя, за якою банк-гарант у разi порушення принципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантiєю, сплачує кошти бенефiцiару);
- бенефiцiар-резидент;
- бенефiцiар-нерезидент;
- за забезпеченням:
- незабезпеченi.
Таке гарантiйне забезпечення найчастiше потрiбно при проведеннi мiжнародних вiдкритих тендерiв. Якщо фiрма бере участь у такому тендерi, то разом iз своєю пропозицiєю вона повинна подати гарантiю пропозицiї. Гарантiя пропозицiї забезпечує виплату гарантованої грошової суми:
- у випадку зняття учасником тендера своєї пропозицiї до закiнчення термiну дiї цiєї пропозицiї;
- у випадку вiдмови учасника тендера прийняти запропоноване замовлення (контракт);
- у випадку, якщо пiсля перемоги у тендерi учасник не внiс забезпечення виконання контракту пiсля його пiдписання шляхом замiну гарантiї пропозицiї гарантiєю виконання.
Сума гарантiї передбачається в умовах тендера. За звичай складає 1—5 % вiд загальної суми поданої пропозицiї.
Звичайно такi гарантiї є короткостроковими i термiн дiї визначається часом до пiдписання договору або вiдкриття гарантiї виконання. Але покупцю може знадобитися для оцiнки тендерiв бiльше часу, на який вiн спочатку розраховував. Коли таке трапляється, оферентiв (тобто осiб, що роблять пропозицiю) просять продовжити строк дiї своїх гарантiй. При цьому не варто недооцiнювати ризики, пов’язанi з подiбного роду продовженням гарантiй (можливi змiни на ринку й у структурi цiн, вплив iнфляцiї i т п.).
2. Гарантiя виконання (Performance Bond)
На пiдставi гарантiї виконання банк, за дорученням продавця, зобов’язується виплатити бенефiцiару гарантовану суму у випадку невиконання постачальником своїх договiрних зобов’язань по постачанню або виконання їх не вiдповiдно до договору.
Сума гарантiї передбачається в контрактi. Найчастiше складає вiд 5 % до 20 % загальної суми контракту.
Гарантiя в повному об’ємi дiє аж до повного виконання контракту. Строк дiї гарантiї виконання може складати до 2-х i бiльше рокiв.
3. Гарантiя авансового платежу (Advance Payment Guarantee)
Умови платежу при виконаннi великих експортних замовлень в бiльшостi випадкiв передбачають авансову оплату покупцем закупiвель сировини i вартостi виробництва. Однак покупець може погодитися на таку передоплату тiльки пiсля одержання авансової гарантiї, що передбачає повернення суми авансового платежу у випадку невиконання продавцем своїх контрактних зобов’язань по постачанню.
Сума гарантiї дорiвнює сумi авансового платежу або передоплати. На вiдмiну вiд гарантiї виконання, сума авансової гарантiї повинна автоматично зменшуватися пропорцiйно вартостi виконаних часткових постачань. Як правило, виконання постачань можна пiдтвердити шляхом використання пов’язаного з ними акредитиву.
Строк дiї авансової гарантiї повинний бути обмежений таким чином, щоб вiн минав iз завершенням постачання предмета договору.
Авансова гарантiя, як правило, видається до одержання передплати, однак вона повинна набирати сили тiльки пiсля надходження такої передплати. Таке положення по можливостi завжди необхiдно вказувати в гарантiї.
4. Платiжна гарантiя на випадок несплати (Payment Guarantee)
Призначення даної гарантiї — забезпечити виконання будь-яких платiжних претензiй продавця по вiдношенню до покупця в частинi виплати контрактної цiни в межах обумовленого для цього термiна. Гарантiя може видаватися як гарантiя повної оплати постачання товару або виконання послуг. Оплата вимоги по гарантiї звичайно робиться на пiдставi письмової заяви бенефiцiара, що вiн поставив товари, але не одержав оплату в термiн платежу. Інша можливiсть використання платiжної гарантiї полягає в частковому забезпеченнi, наприклад, рiчного контракту на постачання споживчих товарiв або виконання послуг, укладеного мiж покупцем та продавцем. Це гарантiйне зобов’язання банку дiє до повного виконання рiчного контракту i використовується тiльки у тому випадку, якщо покупець товару або послуг не сплатив суму обумовленої щомiсячної плати.
Резервний акредитив можна використовувати замiсть гарантiї пропозицiї, гарантiї виконання або авансової гарантiї, а також натомiсть платiжної гарантiї; вiн також служить забезпеченням платежу у випадку невиконання третьою стороною договiрного зобов’язання. Порядок використання резервного акредитиву регламентується «Унiфiкованими правилами та звичаями для документарних акредитивiв».
Текст акредитива вiдповiдає прийнятим нормам укладання документарних акредитивiв, але вiдрiзняється тим, що:
використання даного iнструмента передбачено тiльки у випадку невиконання договiрного зобов’язання по постачанню товару або виконання послуг
у якостi доказу невиконання договiрного зобов’язання досить вiдповiдної заяви одержувача резервного акредитива разом iз копiями товарно-транспортних документiв.
Одним з видiв забезпечення можна вважати контргарантiю – це гарантiя, яку надає банк-контргарант. Контргарантiя має закiнчуватись пiзнiше строку дiї самої гарантiї. За надання гарантiї стягується комiсiйна винагорода або з принципала, або з бенефiцiара. Для резидентiв гарантiя надається лише в нацiональнiй валютi.
2.
Суть акредитиву та його види
Акредитив - вигляд розрахункiв, при яких банк, що дiє за дорученням платника про вiдкриття акредитиву i вiдповiдно до його вказiвки (банк - емiтент), зобов'язався виробити платежi одержувачевi засобiв або сплатити, акцептувати або врахувати перевiдний вексель або дати повноваження iншому банку (виконуючому банку) виробити платежi одержувачевi засобiв або сплатити, акцептувати або врахувати перевiдний вексель. Найчастiше вживаються так званi документарнi акредитиви.
Акредитив (letter of credit) - це зобов'язання банку виробити на прохання i вiдповiдно до вказiвок iмпортера платiж експортеровi.
У практицi мiжнародних розрахункiв використовуються рiзнi види акредитивiв:
· вiдзивнi i безвiдзивнi;
· пiдтвердженi i непiдтвердженi;
· перевiднi (трансферабельнi);
· револьвернi (поновлюванi);
· документарнi i грошовi;
Вiдзивний акредитив може бути змiнений або анулюваний банком-емiтентом у будь-який момент без попереднього повiдомлення бенефiцiара. У зв'язку з цим в мiжнароднiй торгiвлi в основному застосовуються безвiдзивнi акредитиви, якi не можуть бути анулюванi або змiненi без згоди всiх зацiкавлених сторiн.
Пiдтвердженi акредитиви мають на увазi додаткову гарантiю платежу з боку iншого банку, що не є емiтентом. Банк, що пiдтвердив акредитив, переймає на себе зобов'язання оплачувати документи, вiдповiднi умовам акредитиву, якщо банк-емiтент вiдмовиться зробити платiж. У мiжнароднiй практицi акредитиви, що вiдкриваються банком iмпортера, зазвичай пiдтверджує банк експортера.
Револьверний акредитив використовується в розрахунках за постiйнi крупнi постачання, здiйснюванi зазвичай по графiку, зафiксованому в контрактi. Такi акредитиви можуть передбачати автоматичне вiдновлення суми акредитиву квоти) через певний час або пiсля кожного використання.
Покритими називаються акредитиви, при вiдкриттi яких банк-емiтент перераховує власнi кошти платника (або наданий йому кредит) в розпорядження банку постачальника на окремий балансовий рахунок на весь термiн дiї зобов'язань банку-емiтента. Непокритий акредитив може вiдкриватися при встановленнi мiж банками прямих кореспондентських стосункiв. В цьому випадку виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитиву з рахунку банку-емiтента, що ведеться у нього.
Розрiзняють також документарнi акредитиви, виплати з яких обумовленi представленням комерцiйних i фiнансових документiв, i грошовi акредитиви, якi є iменним документом, що мiстить доручення про виплату грошей одержувачевi протягом певного термiну при дотриманнi вказаних в нiм умов. Документарний акредитив - найбiльш вигiдна форма розрахункiв для експортера завдяки надiйностi платежу i прискоренню здобуття експортної виручки.
У 1983 р. Мiжнародна торгiвельна палата видала переглянутi Унiфiкованi правила i звичаї для документарних акредитивiв, якi регламентують правовiдносини сторiн по цiй формi розрахункiв.
невиконання iмпортером своїх зобов'язань.
У кожному акредитивi повиннi мiститися наступнi реквiзити:
- найменування i адреса експортера i його банка;
- вiдмiтка про те, чи є акредитив вiдзивним або безвiдзивним (у останньому випадку має бути вказана тривалiсть акредитиву);
- сума акредитиву;
- вигляд вiдвантажувальних документiв;
- кiлькiсть, цiна i точне позначення товару;
- умови постачання;
- максимальний термiн постачання.
Акредитив з моменту його вiдкриття розглядається як самостiйна операцiя, незалежна вiд контракту, на якому вона заснована.
Акредитив вигiдний експортеровi, оскiльки забезпечує йому:
- швидкiсть розрахункiв (здобуття грошей пiсля вiдвантаження товару);
- можливiсть здобуття додаткового фiнансування пiд вiдкритий i пiдтверджений акредитив.
Для iмпортера, при акредитивнiй формi розрахункiв також пiдвищується надiйнiсть постачання товару, але в той же час йому це менш вигiдно, оскiльки вiн:
- платить банку за вiдкриття акредитиву;
- вiдкриває акредитив до постачання товару («заморожує» свої грошi або платить за кредит).
Найбiльш вигiдним i надiйним для експортера є документарний акредитив, який часто застосовується в зарубiжнiй практицi.
3.
Особливостi Конвенцiї ООН про незалежнi гарантiї та резервнi акредитиви
Конвенцiя Органiзацiї Об’єднаних Нацiй про незалежнi гарантiї та резервнi акредитиви передбачає, що для цiлей Конвенцiї зобов’язання означає незалежне зобов’язання, пiд яким у мiжнароднiй практицi розумiється незалежна гарантiя чи резервний акредитив i яке видається банком або iншою установою або особою („гарантом/емiтентом”), сплатити бенефiцiару певну суму за простою вимогою або за вимогою з представленням iнших документiв вiдповiдно до будь-яких документраних умов зобов’язання, що вказують або з яких слiдує, що платiж має бути проведений через невиконання будь-якого зобов’язання чи настання iншого зобов’язання, або в сплату за позиченi чи авансованi грошовi кошти або як платiж будь-якої строкової заборгованостi принципала або iншої особи. Конвенцiя про незалежнi гарантiї i резервнi акредитиви була прийнята 11 грудня 1995 року.
Конвенцiя про незалежнi гарантiї i резервнi акредитиви
Наводяться витяги з Конвенцiї
a) якщо комерцiйне пiдприємство гаранта/емiтента, в якому видано зобов'язання» розмiщене в державi, яка договорюється, або
b) якщо норми мiжнародного приватного права посилають до права держави, яка договорюється, якщо тiльки зобов'язання не виключає застосування Конвенцiї
3. Положення статей 21 i 22 застосовуються до мiжнародних зобов'язань, згаданих у статтi 2 незалежно вiд пункту 1 цiєї статтi.
Стаття 2. Зобов'язання
1. Для цiлей цiй Конвенцiї зобов'язання означає незалежне зобов'язання, пiд яким у мiжнароднiй практицi розумiється незалежна гарантiя або резервний акредитив i яке видається банком або iншою установою або особою («гарантом/емiтентом»), сплатити бенефiцiару певну або визначну суму на просту вимогу або на вимогу з представленням iнших документiв вiдповiдно до будь-яких документарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, що платiж належить внаслiдок невиконання якого-небудь зобов'язання або настання iншої обставини, або на сплату за позиковi чи авансованi грошовi кошти, або як платiж у погашення будь-якої термiнової заборгованостi принципала/наказодавця або iншої особи.
a) на прохання або iнструкцiї клiєнта («принципала/наказодавця») гаранта/емiтента;
b) за iнструкцiєю iншого банку, установи або особи («iнструктуючої сторони»), що дiє на прохання клiєнта («принципала/наказодавця») цiєї iнструктуючої сторони; або
c) за дорученням самого гаранта/емiтента.
3. У зобов'язаннi може передбачатися платiж у будь-якiй формi, включаючи;
сi) передачу обмовленої одиницi вартостi.
4. У зобов'язаннi може обмовлятися, що бенефiцiаром є сам гарант/емiтент, коли вiн дiє на користь iншої особи.
Для цiлей цiєї Конвенцiї зобов'язання є незалежним у випадках, коли зобов'язання гаранта/емiтента перед бенефiцiаром:
а) не залежить вiд наявностi або дiйсностi основної операцiї або якого-небудь iншого зобов'язання (включаючи резервнi акредитиви або незалежнi гарантiї, зокрема пiдтвердження або контргарантiї); або
b) не визначається якою-небудь умовою, не вказаною в зобов'язаннi, або якою-небудь майбутньою невизначеною дiєю або подiєю, за винятком представлення документiв або Іншої подiбної дiї чи подiї в рамках сфери дiяльностi гаранта/емiтента.
Стаття 4. Мiжнародний характер зобов'язання
1. Зобов'язання є мiжнародним, якщо вказанi в зобов'язаннi комерцiйнi пiдприємства будь-яких двох з наступних осiб розмiшенi в рiзних державах: гарант/емiтент, бенефiцiар, принципал/наказодавець, iнструктуюча сторона, пiдтверджуюча сторона.
a) якщо в зобов'язаннi вказано бiльш за одне комерцiйне пiдприємство певної особи, вiдповiдним комерцiйним пiдприємством є те, яке має найтiснiший зв'язок iз зобов'язанням;
b) якщо в зобов'язаннi не вказано комерцiйне пiдприємство певної особи, але вказано його постiйне мiсцепроживання, це мiсцепроживання вважається достатнiм для визначення мiжнародного характеру зобов'язання.
Роздiл II. Тлумачення
Стаття 5. Принципи тлумачення
При тлумаченнi цiєї Конвенцiї повиннi враховуватися її мiжнародний характер i необхiднiсть забезпечити одноманiтнiсть у її застосуваннi i дотримання сумлiнностi в мiжнароднiй практицi незалежних гарантiй i резервних акредитивiв.
Стаття 6. Визначення
Для цiлей цiєї Конвенцiї i якщо iнше не вказане в положеннях цiєї Конвенцiї або не потрiбне вiдповiдно до контексту:
a) «зобов'язання включає «контргарантiю» i «пiдтвердження зобов'язання;
b) «гарант/емiтент включає «контргаранта» i «пiдтверджуючу сторону;
вiдповiдно до будь-яких документарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, що платiж по такому iншому зобов'язанню був затребуваний вiд особи, що видала це iнше зобов'язання, або здiйснений ним;
d) «контргарант» означає особу, що видає контргарантiю;
е) «пiдтвердження зобов'язання означає зобов'язання, видане на додаток до зобов'язання гаранта/емiтента за дорученням гаранта/емiтента i що надає бенефiцiару право за своїм вибором затребувати платiж у пiдтверджуючої сторони замiсть гаранта/емiтента на просту вимогу або на вимогу з представленням iнших документiв вiдповiдно до будь-яких документарних умов пiдтвердженого зобов'язання без збитку для права бенефiцiара затребувати платiж у гаранта/емiтента;
f) «пiдтверджувальна сторона означає особу, яка доповнює зобов'язання пiдтвердженням;
Роздiл III. Форма i змiст зобов'язання
Стаття 7. Видача, форма i безвiдкличнiсть зобов'язання
1. Видача зобов'язання вiдбувається в той момент i в тому мiсцi, коли й де зобов'язання залишає сферу контролю вiдповiдного гаранта/емiтента.
2. Зобов'язання може бути видане в будь-якiй формi, яка дозволяє забезпечити повну реєстрацiю тексту зобов'язання i провести посвiдчення достовiрностi його
джерела за допомогою загальновизнаних засобiв або процедури, узгодженої мiж гарантом/емiтентом i бенефiцiаром.
3. Вимога платежу може пред'являтися вiдповiдно до умов зобов'язання з моменту його видачi, якщо в зобов'язаннi не вказано iншого термiну.
2. Якщо iнше не обумовлене в зобов'язаннi або iншим чином не узгоджене мiж гарантом/емiтентом i бенефiцiаром, зобов'язання вважається змiненим з моменту видачi змiни, якщо бенефiцiар наперед дав на нього дозвiл.
3. Якщо iнше не обумовлене в зобов'язаннi або iншим чином не узгоджене мiж гарантом /емiтентом i бенефiцiаром, тодi як бенефiцiар наперед не дав дозволу на яку-небудь змiну, зобов'язання вважається змiненим, тiльки коли гарант/емiтент отримає повiдомлення про згоду бенефiцiара на змiну у формi, вказанiйу пунктi 2 статтi 7.
4. Змiна зобов'язання не зачiпає прав i обов'язкiв принцюiала/наказодавця (або iнструктуючої сторони) або пiдтверджувальної сторони зобов'язання, якщо тiльки така особа не дає згоди на цю змiну.
Стаття 9. Передача права бенефiцiара вимагати платежу
1. Право бенефiцiара вимагати платежу може бути передане, тiльки якщо це дозволено в зобов'язаннi, а також тiльки в тому об'ємi i таким чином, як це дозволено в зобов'язаннi
2. Якщо зобов'язання визначене як дозволене до передавання i прямо не указується, чи потрiбна згода гаранта/емiтента або iншої уповноваженої особи на фактичне передавання, нi гарант/емiтент, нi будь-яка iнша уповноважена особа не зобов'язанi здiйснювати передавання, iнакше як у тому обсязi i таким чином, на якi вони прямо дали свою згоду.
Стаття 10. Поступка надходжень
1. Якщо iнше не обмовлене в зобов'язаннi або iншим чином не узгоджене мiж гарантом/емiтентом i бенефiцiаром, бенефiцiар може поступитися iншiй особi будь-якими надходженнями, на якi вiн може мати або може отримати право згiдно iз зобов'язанням.
2. Якщо гарант/емiтент або iнша особа, зобов'язана провести платiж, отримує повiдомлення, що йде вiд бенефiцiара, у формi, вказанiй у пунктi 2 статтi 7, про здiйснення ним безвiдкличної поступки, платiж цесiонарiю звiльняє боржника в обсязi його платежу вiд вiдповiдальностi за цим зобов'язанням.
Стаття 11. Припинення права вимагати платежу
1. Право бенефiцiара вимагати платежу за зобов'язанням припиняється, коли:
a) гарант/емiтент отримав заяву бенефiцiара про звiльнення вiд вiдповiдальностi у формi, вказанiй у пунктi 2 статтi 7;
b) бенефiцiар i гарант/емiтент висловили згоду на припинення зобов'язання у формi, вказанiй у зобов'язаннi, або, за вiдсутностi такої вказiвки, у формi, вказанiй у пунктi 2 статтi 7;
с) сума зобов'язання була сплачена, за винятком випадкiв, коли зобов'язання передбачає автоматичне вiдновлення або автоматичне збiльшення цiєї суми чи iншим чином передбачає продовження дiї зобов'язання;
а) термiн дiї зобов'язання закiнчується вiдповiдно до положень статтi 12.
2. У зобов'язаннi може бути вказано чи гарант/емiтент i бенефiцiар можуть iншим чином домовитися про те, що повернення документа, який мiстить зобов'язання, гарантовi/емiтенту або дотримання процедури, функцiонально еквiвалентної поверненню документа в разi, коли зобов'язання, видане в непаперовiй формi, необхiдне для припинення права вимоги платежу саме по собi або в поєднаннi з однiєю з подiй, указаних у пiдпунктах а i b пункту 1 цiєї статтi. Проте утримання будь-якого такого документа бенефiцiаром пiсля припинення права вимоги платежу вiдповiдно до пiдпункту з або (пункту 1 цiєї статтi у жодному випадку не зберiгає за бенефiцiаром яких-небудь прав за зобов'язанням.
є неробочим днем у мiсцi знаходження комерцiйного пiдприємства гаранта/емiтента, в якому видано зобов'язання, або iншої особи або в iншому мiсцi, вказаному в зобов'язаннi для цiлей представлення вимоги платежу, термiн дiї закiнчується в перший наступний робочий день;
b) якщо закiнчення термiну дiї залежить згiдно iз зобов'язанням вiд здiйснення якої-небудь дiї або настання подiї, що не входить до сфери дiяльностi гаранта/емiтента, — коли гаранта/емiтента iнформують про те, що дiя або подiя мала мiсце на пiдставi представлення документа, вказаного для цiєї мети в зобов'язаннi, або, якщо такий документ не вказаний, на пiдставi посвiдчення бенефiцiаром того, що така дiя або подiя мала мiсце;
c) якщо в зобов'язаннi не вказана дата закiнчення термiну дiї або якщо здiйснення вказаної дiї або настання подiї, вiд яких залежить закiнчення термiну дiї, ще не встановлено шляхом представлення необхiдного документа i дата закiнчення термiну дiї не вказана додатково, — пiсля шести рокiв з дати видачi зобов'язання.
Роздiл IV. Права, обов'язки i заперечення
Стаття 13. Визначення прав i обов'язкiв
1. Права i обов'язки гаранта/емiтента i бенефiцiара, що випливають iз зобов'язання, визначаються умовами, встановленими в зобов'язаннi, включаючи конкретно згаданi в ньому правила, загальнi умови або звичаї, а також положення цiєї Конвенцiї.
2. При тлумаченнi умов зобов'язання i врегулюваннi питань, не охоплених умовами зобов'язання або положеннями цiєї Конвенцiї, враховуються загальновизнанi мiжнароднi правила i звичаї практики незалежних гарантiй i резервних акредитивiв.
Стаття 14. Стандарт поведiнки i вiдповiдальнiсть гаранта/емiтента
1. При виконаннi своїх обов'язкiв за зобов'язанням i цiєю Конвенцiєю гарант/ емiтент дiє сумлiнно i проявляє розумну обачнiсть, належним чином враховуючи загальновизнанi стандарти мiжнародної практики незалежних гарантiй або резервних акредитивiв.
2. Гарант/емiтент не може бути звiльнений вiд вiдповiдальностi за недобросовiснi дiї або за грубу недбалiсть.
Стаття 15. Вимога
1. Будь-яка вимога платежу за зобов'язанням пред'являється у формi, вказанiй у пунктi 2 статтi 7, i вiдповiдно до умов зобов'язання.
вимога платежу, в мiсцi видачi зобов'язання.
3. Вважається, що при вимозi платежу бенефiцiар засвiдчує, що його вимога не є недобросовiсною i що не присутнiй жоден з елементiв, згаданих у пiдпунктах а, b i с пункту 1 статтi 19.
Стаття 16. Розгляд вимога i супроводжувальних документiв
1. Гарант/емiтент розглядає вимогу i будь-якi супроводжувальнi документи вiдповiдно до стандарту поведiнки, вказаного в пунктi 1 статтi 14. При визначеннi того, чи вiдповiдають цi документи за зовнiшнiми ознаками умовам зобов'язання i чи узгоджуються вони один з одним, гарант/емiтент належним чином враховує мiжнародний стандарт практики незалежних гарантiй i резервних акредитивiв.
з наступного дня пiсля дня отримання вимоги i будь-яких супроводжувальних документiв, для:
a) розгляду вимоги i будь-яких супроводжувальних документiв;
b) ухвалення рiшення про платiж;
c) напрями вiдповiдного повiдомлення бенефiцiару, якщо ухвалюється рiшення не проводити платiж.
Повiдомлення, згадане в пiдпунктi «с» вище, якщо iнше не обумовлене в зобов'язаннi або iншим чином не узгоджене мiж гарантом/емiтентом i бенефiцiаром, скеровується за допомогою електронних засобiв зв'язку або, якщо це неможливо, iнших оперативних засобiв, i в ньому вказується пiдстава для вирiшення не проводити платежу.
Стаття 17. Платiж
1. З урахуванням статтi 19 гарант/емiтент проводить платiж на вимогу, представленому вiдповiдно до положень статтi 15. Пiсля визначення вiдповiдностi вимоги платежу умовам зобов'язання платiж проводиться негайно, якщо тiльки в зобов'язаннi не обумовлено вiдстрочення платежу, i в цьому випадку платiж проводиться в обмовлений термiн.
2. Будь-який платiж на вимогу, не вiдповiдний положенням статтi 15, не зачiпає прав принципала/наказодавця.
Якщо iнше не обумовлене в зобов’язаннi або iншим чином не узгоджене мiж гарантом/емiтентом i бенефiцiаром, гарант/емiтент може провести платiж за зобов’язанням шляхом використання права залiку вимог, за винятком будь-якої вимоги, що поступилася йому принципалом/наказодавцем або iнструктуючої стороною.
Стаття 19. Виключення iз зобов’язання проводити платiж
c) з урахуванням вигляду i мети зобов'язання для вимоги не є достатнiх пiдстав, гарант/емiтент, дiючи сумлiнно, має по вiдношенню до бенефiцiара право припинити платiж.
b) основне зобов'язання принципала/наказодавця оголошене недiйсним судом або арбiтражем, якщо тiльки в зобов'язаннi не вказано, що така обставина охоплюється ризиком, на випадок якого видано зобов'язання;
d) виконання основного зобов'язання явно перешкодила умисна неправомiрна поведiнка бенефiцiара;
е) при пред'явленнi вимоги по контргарантiї бенефiцiар цiєї контргарантiї, дiючи як гарант/емiтент зобов'язання, до якого належить ця контргарантiя, недобросовiсно проводить платiж.
3. У обставинах, згаданих у пiдпунктах а, b i с пункту 1 цiєї статтi, принципал/наказодавець має право на тимчасовi судовi заходи згiдно зi статею 20.
Роздiл V. Тимчасовi судовi заходи
Стаття 20. Тимчасовi судовi заходи
1. У разi, коли на пiдставi заяви принципала/наказодавця або iнструктуючої сторони можна зробити висновок, що iснує велика вiрогiднiсть того, що у вимозi, яка пред'явлена або iмовiрно буде пред'явлена бенефiцiаром, наявна одна з обставин, вказаних у пiдпунктах а, b i с пункту 1 статтi 19, суд на пiдставi безпосереднiх наявних у його розпорядженнi вагомих доказiв може:
a) видати попереднiй наказ, що забороняє бенефiцiару приймати платiж, включаючи наказ про затримання гарантом/емiтентом засобiв за зобов'язанням, або
b) видати попереднiй наказ про блокування надходжень за зобов'язанням, сплачених бенефщiару, з урахуванням того, що вiдсутнiсть такого наказу могла б заподiяти принципалу/наказодавцевi серйозний збиток.
2. При видачi попереднього наказу, згаданого в пунктi 1 цiєї статтi, суд може зажадати вiд особи, що клопоче про такий наказ, представити такий вид забезпечення, який суд визнає необхiдним.
3. Суд не може видати попереднiй наказ, про який мовиться в пунктi 1 цiєї статтi, на пiдставi якого-небудь заперечення проти платежу, iншого, нiж заперечення, вказанi в пiдпунктах а, b i с пункту 1 статтi 19, або в разi використання зобов'язання в злочинних цiлях.
Роздiл VI. Колiзiя норм права
Стаття 21. Вибiр застосовного права
Зобов'язання регулюється правом, вибiр якого:
b) iншим чином узгоджений мiж гарантом ( емiтентом i бенiфiциаром.
У вiдсутнiсть вибору права вiдповiдно до статтi 21 зобов’язання регулюються правом держави, де розмiщене комерцiйне пiдприємство гаранта/емiтента, в якому зобов’язання було видане.
Висновок
гарантiя акредитив конвенцiя зобов'язання
Мiжнароднi розрахунки здiйснюються банкiвськими установами. У зв’язку з цим з органiзацiйно-технiчного погляду мiжнароднi розрахунки — це регулювання платежiв за грошовими вимогами i зобов’язаннями, якi виникають мiж суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
Основними суб’єктами мiжнародних розрахункiв є експортери та iмпортери, а також банки, що їх обслуговують. Усi вони вступають у вiдповiднi вiдносини, якi пов’язанi з рухом товаророзпорядчих документiв i операцiйним оформленням платежiв. При цьому провiдна роль у мiжнародних розрахунках належить банкам.
Існують документарнi та недокументарнi форми мiжнародних розрахункiв. Акредитив та гарантiя вiдносяться до документарних розрахункiв, i завдяки таким формам розрахункiв дуже зручно купувати та продавати товари на мiжнародному ринку.
Список використаних джерел
1. Козак Ю. Г., Логвiнова Н. С. Мiжнароднi комерцiйнi угоди та розрахунки нормативно-правове регламентування. - К: ЦУЛ, 2010 – 646 с.
4. http://capitaltimes.com.ua/slovar/show/id/46
| 
