Особливостi зовнiшньоекономiчної торгiвлi
Змiст
1. Роль упаковки в просуваннi товару на закордоннi ринки
2. Особливостi дiяльностi магазинiв безмитної торгiвлi
3. Механiзм здiйснення платежiв чеками
Лiтература
1. Роль упаковки в просуваннi товару на закордоннi ринки
вкладиш та маркiрування i залежно вiд цiлей товарної та комунiкацiйної полiтики виконує такi функцiї:
- збереження товару iзахисту його при транспортуваннi;
- забезпечення зручностi транспортування i використання;
- iнформацiйну;
- рекламну;
- комунiкацiйну – демонструє марку, склад, напрямок використання;
- сегментацiї ринку — може спецiально розроблятися для рiзних сегментiв ринку;
- облiку товару;
- оптимiзацiї завантаження рухомого складу транспорту;
- рацiоналiзацiї складування i завантажувально-розвантажувальних робiт;
- псевдомодифiкацiї товару — деякi пiдприємства, змiнюючи упаковку, представляють товар як новий.
У мiжнароднiй торгiвлi сторони домовляються про засоби упаковки, якi гарантують цiлiснiсть товару, його доставку за призначенням у погодженi термiни. Вибiр конкретної упаковки визначається декiлькома чинниками, зокрема чутливiстю упакованого товару, видами можливих ушкоджень у процесi транспортування, складування, мiжнародними нормативними актами, окремими розпорядженнями щодо транспортування, перевантаження, складування тих або iнших видiв товарiв у країнi-iмпортерi, країнах, через якi товари перевозяться транзитом, базисними умовами постачання. Упаковка має також вiдповiдати вимогам законодавства країни призначення вантажу.
Упаковка як носiй iнформацiї має давати чiтку i повну iнформацiю про вид, найменування, марку товару, його виробника (країну, пiдприємство), кiлькiсть або вагу виробiв, колiр, способи поводження з товаром пiд час перевезення, перевантаження, зберiгання, iнодi цiну, термiн придатностi, а також вiдрiзняти цей товар вiд товарiв конкурентiв.
У рекламних цiлях упаковка повинна мати привабливий вигляд, такий, що запам'ятовується, давати можливiсть ототожнювати цей товар з країною-експортером, конкретним iноземним виробником, надавати товару певного "iмiджу", що вiдповiдає рiвню цiни продажу. Упаковка є вiзитною карткою країни, конкретного виробника, продавця, засобом формування попиту i його стимулювання. Ілюстрацiя i текст упаковки мають бути такими, що легко впiзнаються, чiткими, однозначними, цiлком вiдповiдати змiсту товару, не викликати у потенцiйного iноземного покупця будь-яких помилкових вражень. У деяких випадках зазначаються особливостi застосування товарної продукцiї (температура зберiгання, прання, чищення, прасування, напруга електрики тощо), оскiльки в деяких країнах iснують додатковi або скоригованi мiжнароднi норми.
Упаковка часто використовується для облiку виробiв на складi, на транспортi, мiсцi експедирування, вiдвантаження або приймання вантажу, тому що знаючи загальне число тари, кiлькiсть або вагу продукцiї в одиницi заповненої тари, нескладно визначити кiлькiсть або масу товару.
контейнера тощо).
У складському господарствi упаковка забезпечує зручнiсть роботi, дає змогу вирiшувати питання рацiонального укладання товарiв на стелажi, штабелi, на пiддонах, а також ефективно здiйснювати вантажно-розвантажувальнi операцiї за допомогою засобiв механiзацiї.
Упаковка оплачується за домовленiстю сторiн. Існує декiлька варiантiв, зокрема включення вартостi упаковки в цiну товару, визначення самостiйної i незалежної вiд товару вартостi, встановлення вартостi у вiдсотках вiд цiни конкретного експортно-iмпортного товару.
При створеннi експортної упаковки як засобу зберiгання товару необхiдно враховувати:
1) клiматичнi умови в країнi, а також пiд час транспортування товару;
2) спосiб поводження з товаром;
4) як швидко товар потрапить до споживача, а отже, скiльки часу товар може перебувати на складах.
Для визначення властивостей упаковки iстотними є такi моменти: розмiр упаковки, її вартiсть, мiсцевi звичаї щодо кольору упаковки, вимоги законодавства, освiтнiй рiвень населення.
Етикетка, яка є елементом упаковки, має:
• сприяти одержанню максимального задоволення вiд споживання товару;
• спонукати покупця до повторної покупки товару.
З огляду на сказане вище етикетка має бути написана на мовi країни, де продається товар, за винятком тих випадкiв, коли мова постачальника вiдiграє роль у пiдтримцi iмiджу (наприклад, для французьких парфумiв). У деяких випадках для скорочення витрат компанiя помiщає на етикетцi звернення до покупця кiлькома мовами, що дозволяє продавати товар у рiзних країнах. Це доцiльно, коли транснацiональний iмiдж позитивно впливає на споживача, однак у рядi випадкiв доцiльно витратити додатковi кошти на створення iндивiдуальної етикетки для кожної країни, щоб пiдкреслити нацiональний iмiдж виробника.
При визначеннi розмiру упаковки слiд враховувати, що розвинутi країни перейшли на упаковки великих розмiрiв для товарiв першої необхiдностi. Це дозволяє споживачам заощаджувати час на вiдвiдування магазинiв. Однак у країнах, що розвиваються, з причини низьких доходiв населення часто вiддає перевагу упаковцi невеликих розмiрiв за нижчою цiною.
покупцiв. У ФРН, Австрiї i Швейцарiї розробленi загальнi норми, якi стосуються упаковки. Так, у ФРН Товариство рацiоналiзацiї упаковки розробило норми щодо упаковки товарiв широкого вжитку, вiдповiдно до яких:
- текст i iлюстрацiї на упаковцi мають бути чiткими i визначати змiст товару;
- iнформацiя про вагу i кiлькiсть упакованого товару має розташовуватися на видному мiсцi;
- кiлькiсть одиниць товару в упаковцi по можливостi має бути округлена;
переробляється. Цi заходи необхiднi у зв'язку з ускладненням екологiчної обстановки й економiї матерiальних i природних ресурсiв. У деяких країнах заборонено на упаковцi використовувати iноземнi мови без перекладу на нацiональну мову.
Деякi товари, особливо першої необхiдностi, потребують стандартної упаковки, щоб бути упiзнаними в усьому свiтi. При експортi товарiв у країни, що розвиваються, варто мати на увазi, що в деяких iз них дуже велика кiлькiсть населення не вмiє читати. Тому краще помiстити на упаковцi малюнки, що пояснюють використання товару, а не просто текст.
Таким чином, перед тим, як продавати товар за кордон, необхiдно ретельно продумати його упаковку, вивчити вiдповiдне законодавство i нормативнi акти в країнах, через якi буде проходити товар, i країни-отримувача. Вид упаковки залежить також вiд виду транспорту, яким будуть перевозити товар. Найбiльш мiцна упаковка використовується при транспортуваннi товару морським транспортом. Вона має захищати товари вiд високої вологостi, корозiї тощо.
Крiм того, у зв'язку з загальною механiзацiєю навантажувальних робiт широкого застосування набули пакети або пiддони. Існують спецiальнi мiжнароднi норми, що регламентують їх розмiри i мiцнiсть. Всi захiдноєвропейськi країни мають єдинi стандартнi європiддони, що значно полегшує транспортування.
засiб iнформацiї про товар – маркiрування (навантажувальна розмiтка), тобто нанесення на продукцiю, упаковку, бирку умовних малюнкiв, символiчних, цифрових, буквених, буквено-цифрових знакiв.
Маркiрування виконує такi основнi завдання:
1. Ідентифiкує вантаж для перевiзникiв, одержувачiв, iнших суб'єктiв мiжнародного ринку, що беруть участь у транспортуваннi.
2. Визначає вiдповiдний порядок для забезпечення правильної доставки i збереження вантажу.
3. Попереджає про небезпеку, яку вантаж може становити у випадку неналежного з ним поводження.
Маркiрування має включати загальнi данi про товар: найменування країни-iмпортера, виготовлювача, вiдправника (постачальника), одержувача, пункт вiдправлення i призначення, номер контракту, порядок перевезення, перевантаження, зберiгання ("Не кантувати", "Верх", "Низ", "Обережно" тощо), вагу нетто, вагу брутто, окремi попереджувальнi знаки, пов'язанi з безпекою, обережнiстю.
такi види маркiрування:
2. Вiдправницьке – пункти вiдправлення i призначення, найменування вiдправникiв i одержувачiв, маса брутто i нетто.
3. Транспортне – число мiсць у партiї, порядковий номер вантажного мiсця в партiї.
4. Спецiальне – попереджувальнi написи i знаки, що вказують на спосiб поводження з вантажем при транспортуваннi, перевантаженнi, зберiганнi.
Товарне, вiдправницьке i спецiальне маркiрування наносяться вантажовiдправником, а транспортне – перевiзником або його агентом.
2. Особливостi дiяльностi магазинiв безмитної торгiвлi
Магазин безмитної торгiвлi, як зазначалось вище, це – митний режим, вiдповiдно до якого товари, не призначенi для споживання на митнiй територiї України, перебувають та реалiзуються пiд митним контролем у пунктах пропуску на митному кордонi України, вiдкритих для мiжнародного сполучення, iнших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податкiв, установлених на експорт та iмпорт таких товарiв, та без застосування заходiв нетарифного регулювання.
Порядок вiдкриття i лiквiдацiї магазинiв безмитної торгiвлi та правила продажу товарiв магазинами безмитної торгiвлi затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17. 07. 2003 № 1089.
Вiдповiдно до зазначеного Порядку магазин безмитної торгiвлi вiдкривається на пiдставi дозволу, який суб'єктовi пiдприємницької дiяльностi – власниковi чи орендаревi призначеного для магазину примiщення або суб'єктовi, що має намiр спорудити вiдповiдне примiщення у пунктi пропуску на митному кордонi України, в iнших зонах митного контролю, визначених митними органами.
Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi подає митному органу та органу охорони державного кордону, в зонi дiяльностi яких планується вiдкрити магазин безмитної торгiвлi, заяву про надання дозволу на вiдкриття магазину за формою, встановленою спiльним наказом Держмитслужби та Держкомкордону. До заяви додаються такi документи:
- копiї свiдоцтва про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi та установчих документiв;
- довiдка банку (банкiв) про розрахунковий та валютний рахунок заявника;
- план пункту пропуску через митний кордон України з позначенням мiсця, де планується вiдкрити магазин безмитної торгiвлi;
- попередню письмову згоду власника примiщення, розташованого в зонi митного контролю, на укладення договору оренди (у разi, якщо
передбачається оренда примiщення);
У разi прийняття попереднього рiшення про можливiсть вiдкриття магазину безмитної торгiвлi заявник подає митному органу, в зонi дiяльностi якого планується вiдкрити магазин, документи, що пiдтверджують:
- право власностi на примiщення або на користування ним;
- згоду начальника органу охорони державного кордону на вiдкриття магазину безмитної торгiвлi;
- наявнiсть дозволу вiдповiдного органу в разi спорудження магазину;
- вiдсутнiсть заборгованостi з податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) до державного та мiсцевих бюджетiв.
Якщо документи вiдповiдають вимогам митного режиму та перетинання державного кордону, видається дозвiл на вiдкриття магазину безмитної торгiвлi строком на три роки. У видачi дозволу може бути вiдмовлено у разi:
- невiдповiдностi примiщення вимогам Митного кодексу України;
- вiдсутностi необхiдних документiв або коли у документах мiстяться неправдивi вiдомостi;
- якщо розташування такого магазину в пунктi пропуску через державний кордон ускладнюватиме забезпечення режиму, встановленого законодавством у цих пунктах.
Дозвiл не може передаватися iншому суб'єкту пiдприємницької дiяльностi. Для продовження строку дiї дозволу власником (керiвником) магазину безмитної торгiвлi подається заява митному органу та органу охорони державного кордону, в зонi дiяльностi яких вiдкрито магазин безмитної торгiвлi.
Дозвiл може бути анульований або дiя його призупинена на строк до трьох мiсяцiв у разi:
- прийняття власником (керiвником) магазину рiшень, якi призвели до порушень вимог нормативно-правових актiв;
- порушення встановленого режиму в пунктi пропуску через державний кордон;
Дозвiл анулюється в разi:
— невиконання вимог, зазначених у рiшеннi про зупинення дiї дозволу;
— порушення умов, зазначених у Митному кодексi України, якщо ранiше вже застосовувалося зупинення дiї дозволу;
— змiни митного режиму в пунктi пропуску через митний кордон.
Магазин безмитної торгiвлi може бути лiквiдовано у разi:
— прийняття рiшення власником (керiвником) магазину;
— прийняття рiшення про змiну мiсця розташування пункту пропуску через митний кордон;
— прийняття спiльного рiшення Держмитслужби та Держкомкордону про анулювання дозволу.
i митного оформлення, iнших нормативно-правових актiв. Магазин безмитної торгiвлi здiйснює реалiзацiю товарiв за готiвку в нацiональнiй або iноземнiй валютi, кредитними картками та чеками фiзичним особам, а також у безготiвковiй формi – юридичним особам, якi обслуговують пасажирiв мiжнародних рейсiв пiсля проходження ними паспортного та митного контролю.
Магазини безмитної торгiвлi мають право реалiзовувати в установленому порядку продовольчi та непродовольчi товари всiх видiв вiтчизняного та iноземного виробництва та проводити пiдготовку товарiв до продажу, їх пакування, демонстрацiю, перепакування.
Магазинами безмитної торгiвлi реалiзуються товари у пунктах пропуску на митному кордонi України або на транспортних засобах, що виконують мiжнароднi рейси, фiзичним особам, якi вiд'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвiдчує особу, з вiдмiткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засiб, який прямує за межi України. Факт продажу товару пiдтверджується касовим або товарним чеком з послiдовною нумерацiєю (у двох примiрниках), у якому мають зазначатися номер рейсу або реквiзити документа, який посвiдчує особу, з вiдмiткою про проходження митного контролю, iдентифiкацiйний код товару i його вартiсть. Оригiнал чека видається пасажировi, який придбав товар, а копiя зберiгається у магазинi безмитної торгiвлi протягом не менш як трьох рокiв.
Власник (керiвник) магазину безмитної торгiвлi завчасно iнформує вiдповiдну посадову особу митного органу про запланований час надходження товарiв. У разi, якщо мiж перелiком товарiв у документах, що подаються митному органу для декларування, i кiлькiстю товарiв, що фактично надiйшли на склад магазину безмитної торгiвлi, виявлено розбiжнiсть, власник (керiвник) магазину безмитної торгiвлi:
- разом з вiдповiдною посадовою особою митного органу проводить опис товарiв, яких не вистачає або кiлькiсть яких виявилася бiльшою, нiж зазначено у документах;
- складає вiдповiдний акт (у трьох примiрниках), який пiдписується власником (керiвником) магазину та посадовою особою митного органу;
Товари, що реалiзуються магазином безмитної торгiвлi, повиннi мати вiдповiдне маркування, яке дає змогу їх легко iдентифiкувати. Вид i метод маркування товарiв затверджується керiвником митного органу, в зонi дiяльностi якого вiдкрито магазин. Посадовi особи митного органу пiд час виконання службових обов'язкiв мають право доступу до примiщень магазину безмитної торгiвлi у будь-який час.
На складi магазину безмитної торгiвлi дозволяється здiйснювати розпакування, пакування, перепакування та здiйснюванi операцiї, пов'язанi iз забезпеченням зберiгання товарiв i пiдготовкою їх до продажу. Товари мають зберiгатися на складi магазину безмитної торгiвлi таким чином, щоб посадова особа митного органу могла провести їх перевiрку.
Продаж товарiв iз допомiжних примiщень та зi складу, за зразками, попереднiм замовленням та в розстрочку, а також використання примiщень магазину безмитної торгiвлi для зберiгання та реалiзацiї товарiв, що не пройшли митного оформлення, не дозволяється. Усi надходження товарiв зi складу до торговельного залу магазину безмитної торгiвлi реєструються за формою, погодженою з митним органом.
якi дають змогу забезпечити:
• накладення митного забезпечення на всi мiсця доступу до примiщення магазину;
• неможливiсть надходження або продаж товарiв поза митним контролем;
• надiйне функцiонування охоронної та пожежної сигналiзацiї;
• телефонний зв'язок посадової особи митного органу, яка здiйснює митний контроль у магазинi.
У неробочий час магазину безмитної торгiвлi товари зберiгаються в примiщеннi магазину з обов'язковим накладенням митного забезпечення на дверi та iншi мiсця доступу. При цьому наявнiсть пломб, печаток та iнших видiв забезпечення з реквiзитами власника у мiсцях доступу до магазину є обов'язковою разом iз забезпеченнями митного органу.
Магазин безмитної торгiвлi вiдчиняється та зачиняється у присутностi посадової особи митного органу. Власник (керiвник) магазину безмитної торгiвлi забезпечує належнi умови для роботи посадової особи митного органу, персоналу магазину, а також вживає заходiв для дотримання вимог, установлених законодавством про безпеку працi.
Власник (керiвник) магазину безмитної торгiвлi зобов'язаний щомiсяця проводити декларування товарiв, реалiзованих у магазинi, шляхом заповнення митної декларацiї. Порядок заповнення митної декларацiї, декларування зазначених товарiв та їх митного оформлення встановлюються Держмитслужбою.
У магазинах безмитної торгiвлi мають розмiщуватися на видному мiсцi оголошення (рекламнi листки) про те, що:
- заборонено продаж алкогольних напоїв пасажирам вiком до 21 року та тютюнових виробiв вiком до 18 рокiв;
- касовi чеки на товари мають обов'язково зберiгатися разом з проїзним документом до вiдправлення транспортного засобу в рейс або до виїзду з пункту пропуску через митний кордон України.
час його роботи.
3. Механiзм здiйснення платежiв чеками
В ЗЕД iнколи використовується також чекова форма розрахункiв, яка реалiзується шляхом видачi чекодавцем розпорядження своєму банку здiйснити iз наявних коштiв чекодавця виплату певної суми чекоотримувачу чи перерахування цiєї суми на його рахунок. Чек може передаватись однiєю особою iншiй шляхом внесення в нього передавального напису (iндосаменту).
Чек – це безумовна пропозицiя власника рахунку (чекодавця) банку здiйснити платiж зазначеної у чековi грошової суми певнiй особi або пред'явниковi (чекоотримувачу) готiвкою чи перерахуванням грошей на рахунок у банку. Чек дуже зручний для розрахункiв тодi, коли платник побоюється вiддавати грошi до отримання товару, а постачальник не хоче передавати товар до одержання гарантiй платежу. Як засiб платежу в зовнiшнiх операцiях чек використовують при кiнцевому розрахунку за товар i наданi послуги, врегулюваннi рекламацiй i штрафних санкцiй, погашеннi боргу, а також у розрахунках з неторговельних операцiй. Чек можна використовувати для отримання готiвки, для безготiвкового платежу i в iнших формах, пов'язаних з обiгом чекiв як засобу платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обiгу готiвки i прискорює платежi, оскiльки всi чеки оплачують пiсля подання.
Виписаний чекодавцем документ повинен мати вiдповiдне фiнансове покриття на його банкiвському рахунку. Законодавство багатьох країн передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за виставлення чека без покриття. Чеки, якi клiєнт виписує банку, видають у межах суми, наявної на його поточному та iнших рахунках, включаючи суми, якi надiйшли на цi рахунки в результатi надання банками кредиту.
Слiд пам'ятати, що чек є приватним зобов'язанням i не має сили законного платiжного засобу. Видача чека ще не є погашенням боргу, для цього чек має бути перетворений у грошi або в зобов'язання банку сплатити грошi. Кредитор, який отримав чек в оплату боргу, повинен його перевiрити i приймати тiльки в тому випадку, якщо вiн впевнений, що чек може бути перетворений у грошi. При цьому банк, на який виписаний чек, не несе вiдповiдальностi перед отримувачем чека за його оплату, а виступає як агент чекодавця, який має депозит в банку i вiдповiдає тiльки перед чекодавцем за оплату правильно оформленого чека в межах наявних на рахунку коштiв.
"Однотипний закон про чеки". Країни, якi не входять до системи Женевського чекового права, регулюють обiг чекiв нацiональними правовими нормами. Вiдповiдно до мiжнародного права при вирiшеннi суперечностей, пов'язаних з формою та обiгом чекiв, застосовується право тiєї країни, де був виписаний чек.
1. Назва "чек" тiєю мовою, на якiй вiн виписується.
2. Просте i нiчим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену в чеку суму, зазначену прописом.
6. Пiдпис чекодавця.
Згiдно з Женевською конвенцiєю термiн подання чека до оплати у країнi його видачi дорiвнює восьми дням, у платiжному оборотi мiж країнами Європи – двадцяти, а в мiжконтинентальному платiжному оборотi – сiмдесяти дням. Цi термiни дiють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.
1. Іменний — чек на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного iндосаменту. Передача здiйснюється цесiєю — передавальним написом iз застереженням "Не наказу", завiреним у нотарiальному порядку вiдповiдно до норм цивiльного права.
2. Ордерний — виписаний на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою iндосаменту iз застереженням "Наказу" чи без нього. Цей вид чека широко використовують у мiжнародному платiжному оборотi.
3. Чек на пред'явника. Виписують пред'явниковi, вiн може бути переданий iншiй особi як з iндосаментом, так i без нього. Чекодавець надає його своєму партнеровi за кордоном, який при отриманнi чека виставляє його обслуговуючому банковi для кредитування свого рахунку. У такий спосiб, за допомогою чека на пред'явника, чекодавець здiйснює платiж безпосередньо своєму партнеровi. Цей платiж вiдбувається швидше, нiж платiж банкiвським переказом. Тому чеки на пред'явника також широко використовують у мiжнародному оборотi.
4. Банкiвський чек — чек, виписаний банком на свiй банк-кореспондент. У текстi таких чекiв немає найменування пiдприємства-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками здiйснюють за рахунок коштiв банку чекодавця на його рахунку в банку-кореспондентовi за кордоном. У мiжнародному платiжному оборотi найчастiше використовують банкiвськi ордернi чеки.
Розрiзняють авiзованi та неавiзованi банкiвськi чеки. Першi мiстять в текстi вказiвку на те, як банк-платник може отримати покриття за чеком, або банк-чекодавець окремим листом (авiзо) направляє банку-платнику покриття (кредитове авiзо), або сповiщає про те, в який банк це покриття направлене. Авiзованi банкiвськi чеки можуть замiнювати банкiвськi перекази. Неавiзованi чеки для одержання платежу вимагають iнкасацiї, тобто представлення для оплати вказаному в чеку банку-платнику безпосередньо або через iнший банк.
В окремих випадках можуть використовуватися сертифiкованi банком чеки, якi є одним iз способiв засвiдчення надiйностi платника. Вiтчизняне законодавство, як i Унiфiкований чековий закон, не визнають акцепт чека платником. Здiйснений на чеку напис про акцепт вважається ненаписаним. Чековi закони в низцi країн допускають акцепт чека банком-платником, який, як правило, вiдiграє роль посвiдчення банком-платником наявностi покриття за цим чеком, а iнодi i зобов'язання банку, що акцептував чек, блокувати це покриття до моменту платежу за чеком або закiнчення строку його пред'явлення до оплати. Таким чином, сертифiкацiєю банк засвiдчує на чеку пiдпис, наявнiсть на рахунку платника коштiв у банку i виписану суму, яку вiн зобов'язується виплатити при пред'явленнi чека.
не пiдлягає. Оплата за такими чеками проводиться за рахунок коштiв чекодавця. При прийомi банком вiд клiєнта чека на iнкасо з нього береться застава.
Є двi форми оплати чекiв, якi практикуються в iноземних банках, — "cash" i "collection". При оплатi "cash" iноземний банк негайно (3-14 днiв) зараховує всю необхiдну суму на покриття вiдправлених йому чекiв, а потiм перевiряє можливостi платежу, зв'язуючись з банками-платниками, на якi виписанi чеки. При оплатi "collection" iноземний банк кредитує рахунок банку тiльки пiсля всiх можливих перевiрок, що гарантують остаточне зарахування.
Оплата "cash" здiйснюється без стягнення комiсiї банку. А при прийняттi чекiв вiд клiєнтiв для направлення їх в iноземнi банки-кореспонденти на iнкасо, як правило, в одному випадку в одну вiдправку включається така кiлькiсть чекiв, щоб комiсiя банку (її розмiр вiд номiналу чека) окупила витрати на вiдправку чекiв i принесла дохiд.
Якщо при передачi чека не передбачено отримання готiвки, то використовують кросування та розрахунковi чеки. Прикметна ознака кросованого чека – двi паралельнi лiнiї (загальне перекреслення), нанесене по дiагоналi на його лицьовому боцi.
зробила цей напис (iндосантом). Передавальний напис (iндосамент) має бути простим i нiчим не обумовленим. Вiн засвiдчує передачу прав за чеком iншiй особi, а також передбачає вiдповiдальнiсть iндосанта перед усiма наступними власниками чека.
Оформлений iндосаментом чек має бути вручений iндосантом iндосаторовi. Індосамент може бути (так само, як i чек) iменним, ордерним, бланковим. Якщо ж iндосамент мiстить слова "на iнкасо", "валюта на отримання", "в депозит", "як довiреному" або рiвнозначнi вирази, то такий iндосамент називається передорученим.
Мiжнародна банкiвська практика виробила унiверсальний текст передорученого чекового iндосаменту, коли замiсть зазначення в iндосаментi найменування банку, якому доручається iнкасацiя iз написанням зазначених вище слiв, проставляється штамп з таким текстом: "платiж чеком", "негоцiацiя чека", "гарантiя платежу за чеком".
Алгоритм розрахункiв за допомогою чекiв такий. Імпортер, разом iз платiжним дорученням для депонування коштiв, подає до свого банку заяву на отримання чекової книжки. Банк iмпортера, отримавши вiдповiднi документи, надає останньому чекову книжку. Постачальник (експортер) вiдвантажує товари (роботи, послуги) покупцю (iмпортеру), за що отримує чек на суму поставленого товару, який далi передає до банку експортера для здiйснення оплати. Банк експортера, перевiривши справжнiсть чека i вiдповiднiсть його вимогам, надсилає вимогу банку iмпортера переказати зазначену суму грошей. Пiсля виконання вимоги банком iмпортера банк експортера надсилає письмове повiдомлення своєму клiєнту про зарахування коштiв на його рахунок.
Незважаючи на вiдносну простоту чекових розрахункiв, ця форма поки що не набула належного поширення в практицi розрахункiв за зовнiшньоторговельними угодами.
Лiтература
упаковка безмитна торгiвля чек зовнiшньоекономiчний
1. Закон України вiд 16. 04. 91 р. № 959-ХІІ “Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть”, зi змiнами.
2. Дiдкiвський Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiб. – К.: Знання, 2006.
4. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навчальний посiбник / За ред. д. е. н., проф. Ю. В. Макогона. – Київ: Центр навчальної лiтератури, 2006.
| 
