Литва та процеси розширення ЄС

Мiнiстерство освiти i науки Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка «Литва,та процеси розширення ЄС» Групи мвв4г Котис Христина Львiв-2010 План 2. Позицiя країни що до кожної наступної хвилi розширення 3. Сучасне бачення подальших процесiв розширення ЄС 4. Позицiя держави щодо потенцiйного членства України у ЄС 1. Особливостi вступу Литви до ЄС На референдумi, який вiдбувся 11 травня в Литвi, переважна бiльшiсть громадян (90%) висловилися за вступ Литви до Євросоюзу. Менше 10% громадян проголосували проти цього. За даними литовського виборчкому, у референдумi взяло участь близько 64% жителiв повертаючись до духовної й економiчної спiльноти Європи, до якої вона завжди належала. Литовськi виборцi мали можливiсть проголосувати протягом двох днiв. У суботу, 10 травня, перший день референдуму, у ньому взяли участь лише 23% громадян. Для визнання референдуму таким, що вiдбувся, за законом необхiдна явка не менш нiж половини виборцiв, якi мають право голосу. Однак у недiлю, 11 травня, встановлений законом 50-процентний бар’єр був переборений. Литва — одна з 10 країн, якi одержали запрошення вступити до ЄС до 1 травня 2004 року, i четверта з країн-кандидатiв, у яких уже проведено референдум з цього питання. Бiльшiсть громадян Мальти, Словенiї й Угорщини також висловилися за вступ до Євросоюзу у 2004 роцi. Офiцiйний вступ 10 країн до ЄС вiдбувся в травнi 2004 року пiсля того, як договiр про прийняття в ЄC 10 нових членiв був ратифiкований усiма країнами — членами Євросоюзу. Із вступом до ЄС в Естонiї та Латвiї зростання реального ВВП прискорилося, у той час як у Литвi з економiчним зростанням виглядала краще нiж у 2004 роцi одразу пiсля приєднання. Основнi компоненти ВВП мали таку динамiку. Зростання кiнцевого споживання переважно уповiльнилося. Порiвнюючи динамiку квартальних показникiв з поправкою на сезоннi коливання у 2004 – 2005 роках пiсля вступу з аналогiчним за тривалiстю перiодом до вступу, зростання кiнцевого споживання змiнилося в Естонiї з 7,2 до 6%, у Латвiї з 6,8 до 7,7%, у Литвi з 10,2 до 9%. Хоча зростання кiнцевого споживання загального уряду трохи прискорилося: в Естонiї з 6,3 до 6,6%, у Латвiї з 2,1 до 2,4%, у Литвi з 5,8 до 6,1%. Зростання валових iнвестицiй було високим, але переважно уповiльнилося: у Латвiї з 17,6 до 12,1%, у Литвi з 16,1 до 12,2% (в Естонiї прискорилося з 9,3 до 9,6%). Покращенню дiлової активностi ситуацiї сприяли, зокрема, економiчнi реформи, розпочатi до i пiсля вступу у рамках взятих на себе країнами зобов’язань, пов’язаних iз розширенням ЄС. Очiкується, що продовження цих реформ має сприяти економiчному розвитку i надалi. Заходи у сферi формування конкурентного середовища включають: реформування антимонопольних органiв, посилення конкуренцiї на ринку електронного зв’язку, лiбералiзацiю ринкiв електроенергiї. Реформи у сферi бiзнесового середовища передбачають покращання системи регулювання iз зменшенням управлiнських витрат i спрощенням законодавства, спрощення процедури реєстрацiї фiрм, полегшення доступу до фiнансування, особливо для iнновацiйних фiрм, адмiнiстративну територiальну реформу. Щодо стимулювання iнновацiй, то домiнуючим у нових країнах-членах є пiдхiд, який передбачає збiльшення державного фiнансування. У рядi країн i Латвiї, зокрема, було оголошено про посилення ролi недержавного сектору у наукових дослiдженнях i розробках, наприклад, шляхом податкових кредитiв. І лише в Естонiї здiйснено заходи для модернiзацiї управлiння науковими закладами i унiверситетами. Зростання валової доданої вартостi у промисловостi iстотно не змiнилося, за виключенням Литви, де воно зменшилося з 12,7 до 7,5% у 2004 – 2005 роках пiсля вступу до ЄС порiвняно з аналогiчним за тривалiстю перiодом до вступу. Хоча розглядаючи обсяги виробництва, уповiльнення темпiв їх зростання у промисловостi (за мiсячними даними порiвняно з аналогiчним перiодом попереднього року) тривало протягом року. Пiсля цього вони зросли до рiвня 8 – 9%. Явнi позитивнi зрушення вiдбулися у хiмiчнiй промисловостi. Зростання обсягiв виробництва у цiй галузi у 2004 – 2005 роках прискорилося в усiх трьох країнах порiвняно з 2003 роком. Для полегшення стану нацiональних пiдприємств харчової промисловостi при вступi було обумовлено вiдстрочку щодо вiдповiдностi їх нормам ЄС. Ще однiєю тенденцiєю стало зростання рiвня використання виробничих потужностей у обробнiй промисловостi в Естонiї i Литвi на 4 – 5 п. Зростання валової доданої вартостi у будiвництвi переважно уповiльнилося: в Естонiї з 11,5 до 8,3%, у Литвi з 19,6 до 7,9% (у Латвiї з 14,4 до 15,2%). Але це не стосується темпiв зростання нових замовлень на будiвництво. В Естонiї у ІІІ кварталi 2004 року цей показник навiть рiзко збiльшився до 31% порiвняно з ІІ кварталi 2004 року з урахуванням сезонних коливань, але далi темпи зростання нових замовлень були значно нижчими. Негативний явищем iз вступом до ЄС стало посилення iнфляцiї. З 2002 – 2003 по 2004 – 2005 роки середньорiчне зростання гармонiзованого iндексу споживчих цiн змiнилося: в Естонiї з 2,5 до 3,6%, у Литвi з -0,4 до 2%. Але ще бiльше зросли цiни виробникiв (у промисловостi без будiвництва). У Латвiї i Литвi зростання iнфляцiї за цим iндексом становило 5 – 6 п. п. Зростання цiн пiсля розширення ЄС вiдбулося, у тому числi, завдяки адмiнiстративним змiнам цiн – збiльшенню акцизних зборiв на паливо i алкоголь, митам, здiйсненню спiльної сiльськогосподарської полiтики. Естонiя i Литва приєдналися до Механiзму обмiнних курсiв ІІ у червнi 2004 року, Латвiя – у травнi 2005 року з можливими перспективами приєднатися до зони євро у 2007 – 2008 роках. Номiнальнi курси валют майже не змiнювалися. В усiх трьох країнах вiдбулося зростання реального ефективного курсу. Із вступом до ЄС вiдбулося зростання i так вже значного дефiциту по поточних операцiях, У ІІІ кварталi 2004 року – ІІІ кварталi 2005 року цей дефiцит в абсолютному розмiрi зрiс порiвняно з аналогiчним перiодом до вступу в Естонiї на 60 млн. євро, Латвiї – на 720 млн. євро, Литвi – на 260 млн. євро. Вiдносно ВВП дефiцит поточного рахунку переважно збiльшився з 2003 по 2004 рiк на -0,6; 4,1 i 0,3 п. п., а його покриття за рахунок прямих iноземних iнвестицiй зменшили на 1,5 – 2 п. п. (у Литвi зросло на 1,2 п. п. вiд ВВП) У 2004 роцi експорт послуг в ЄС зрiс в Естонiї, Латвiї i Литвi на 14, 5 i 24%; iмпорт – на 17, 11 i 8%. У результатi баланс торгiвлi послугами з ЄС переважно покращився на 35, -18 i 136 млн. євро, з iншими країнами змiнився на 90, -6 i -27 млн. євро, у тому числi з країнами СНД – на 78, 5 i 35 млн. євро. Переважно швидше нiж iмпорт у 2004 роцi зростав експорт продуктiв харчування i тварин (по трьох країнах на 2 – 7 п. п.), напоїв i тютюнових виробiв (11 – 42 п. п.), мiнерального палива (24 – 300 п. п.), продукцiї хiмiчної промисловостi (-2 – 13 п. п.), чорної металургiї (-12 – 80 п. п.), машин i транспортного обладнання (-21 – 19 пп.). Переважно швидше нiж експорт зростав iмпорт непаливної сировини (на -2 – 19 п. п.). Найбiльше зростав iмпорт i експорт продукцiї чорної металургiї i мiнерального палива та експорт напоїв та тютюнових виробiв. 2. Позицiя країни що до кожної наступної хвилi розширення 2004рiк - П'яте розширення ЄС (Чехiя, Естонiя, Кiпр, Латвiя, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенiя, Словаччина). 2004-го року вiдбулося п’яте i досi найбiльше розширення Європейського союзу. 1-го травня до цiєї органiзацiї приєдналися Естонiя, Латвiя, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенiя, Чехiя, Угорщина та Кiпр. У нiч на перше травня 2004 року на кордонах вiд Мальти до Польщi панував святковий настрiй. На мосту через Одер, який поєднує Нiмеччину й Польщу, радiсно танцювали люди. Це був особливий день. «Сьогоднi постає нова Європа, новий простiр миру. Сьогоднi ввечерi виникає Європа, яка для всiх нас означає майбутнє»,- заявив тодiшнiй мiнiстр закордонних справ Нiмеччини Йошка Фiшер. 25 квiтня 2005 року Румунiя i Болгарiя пiдписують договори про вступ,поширюючи число членiв. Литва позитивно ставиться до кожної хвилi розширення ЄС. Варто зазначити, що Україна не розчарована процесами, якi вiдбуваються в Європi, у тому числi тими, якi супроводжують ратифiкацiю Конституцiйного договору Євросоюзу. ЄС, який продовжує iснування в нинiшнiх, доконституцiйних рамках, iснує i розвивається, i його привабливiсть в очах країн-претендентiв на вступ не зменшується. до прав людини, верховенство права, свобода ЗМІ - тобто все те, що ми звично називаємо загальноєвропейськими цiнностями. І друге - була правильно розроблена стратегiя будiвництва ЄС. Маю на увазi, що Європейський Союз, на вiдмiну вiд деяких iнших мiжнародних проектiв, утворюється у вiдповiдностi до законiв логiки - спочатку фундамент, далi стiни и лише потiм - дах. Важливо вiдзначити, що при створеннi ЄС нiде не були порушенi принципи демократiї. Адже теоретично iснувала можливiсть вiдмови вiд проведення всенародних референдумiв, або, принаймнi, спокуса пiдкорегувати їх результати. Однак цього не сталося, що зайвий раз засвiдчило, що в Європi думка народу є не абстракцiєю, а цiлком дiєвим важелем впливу на рiшення, що їх приймають полiтичнi елiти. ЄС лишає за собою право визначати момент, коли вiн буде готовий прийняти нових членiв. Євросоюз надає фiнансову й консультацiйну пiдтримку країнам-претендентам на вступ до органiзацiї. Громадяни країн, якi входять до ЄС, можуть вiльно пересуватися в межах Європейського Союзу, а також брати участь у навчальних i дослiдницьких проектах ЄС. Крiм того, Євросоюз активно виступає проти тероризму, бере активну участь у проектах захисту навколишнього середовища та науково-дослiднiй роботi. також обирають певну кiлькiсть членiв парламенту. Ця кiлькiсть зазвичай залежить вiд кiлькостi населення країни. Дiяльнiсть Європейського Союзу заснована на принципi, за яким жодна держава-учасниця не може бути примушена до будь-яких дiй без її згоди. Якщо рiшення ЄС приймаються бiльшiстю, то вони мають декларативний характер. Для того, щоб рiшення мали обов’язковий характер, необхiдно одноголосна пiдтримка. Розширення ЄС може привести до загострення конкуренцiї мiж українськими виробниками й пiдприємствами нових членiв ЄС на єдиному ринку Євросоюзу. Але це торкнеться переважно пiдприємств сектора чорної металургiї. Однак цей вплив може бути обмеженим - у зв'язку iз прийняттям членами ЄС європейських соцiальних стандартiв i норм захисту навколишнього середовища. Україна може навiть пiдсилити свої конкурентнi переваги в секторах, особливо чутливих до конкуренцiї по цiнових параметрах товарiв, - адже в нових країнах - членах Євросоюзу пiдвищиться вартiсть виробництва. Це створює стимули до перенесення окремих бiльше простих виробництв на територiю України. Але навряд чи подiбний розвиток можна вiднести до сприятливого з погляду довгострокової стратегiї України. Розширення ЄС активiзує просування своїх виробникiв на ринки третiх країн, отже, можна прогнозувати посилення тиску в планi вiдкриття українського ринку. Розширення Європейського Союзу виведе його на перше мiсце як ринок збуту українських товарiв i на друге - як джерело українського iмпорту. Це значить, що динамiка економiчних процесiв у ЄС буде досить помiтно впливати на економiчний стан України, з огляду на високий рiвень вiдкритостi її економiки. Високий ступiнь впливу зажадає нових пiдходiв до розробки й реалiзацiї економiчної полiтики, з урахуванням тенденцiй розвитку свiтових господарських зв'язкiв у цiлому й економiчнiй кон'юнктурi в Європi зокрема. У зв'язку з розширенням ЄС, для України стає актуальним рiшення питання про полiпшення режиму торгiвлi з ЄС у цiлому. Зокрема - про надання Українi статусу країни з ринковою економiкою в повному обсязi (а не тiльки в рамках антидемпiнгових розслiдувань). У перспективi засобом дозволу багатьох проблем може стати висновок угоди про вiльну торгiвлю мiж Україною i ЄС, що передбачено дiючою Угодою про партнерство й спiвробiтництво. "Україна - Європейський Союз" у Києвi був пiдписаний т. зв. Позицiйний документ, у якому, зокрема, говориться, що пряме сусiдство з ЄС буде сприяти: посиленню ролi України для ЄС, зокрема, у сферi загальної зовнiшньої й оборонної полiтики Євросоюзу, а також пiдвищенню зацiкавленостi ЄС у посиленнi безпеки границь України й посилення ролi України у рiшеннi Приднiстровської проблеми. Також у документi говориться, що пiсля свого розширення Євросоюз стане найбiльш значним ринком збуту українських товарiв i джерелом росту й розширення спектра українського iмпорту. При цьому загальне зниження середньозваженого тарифу, а також введення єдиної системи торговельних правил i адмiнiстративних процедур у результатi розширення ЄС зiграє позитивну роль для українських експортерiв. Також будуть створенi максимально сприятливi умови для iнтеграцiї українських енергетичних, транспортних i телекомунiкацiйних мереж у загальноєвропейську iнфраструктуру. Крiм того, Україна очiкує припливу iноземних iнвестицiй i розвитку транспортної мережi в прикордонних районах. Разом з тим, протягом 2004-2005 рокiв розширення ЄС приведе в окремих сферах спiвробiтництва до скорочення доступу українських товарiв i послуг на ринки нових країн - членiв Євросоюзу, говориться в документi. Загальнi орiєнтовнi втрати України вiд приєднання 10 країн-кандидатiв до єдиної тарифної сiтки й полiтики торговельного захисту ЄС складуть, по оцiнках експертiв, за цей перiод $249 - 349 млн. У результатi припинення дiї угод про вiльну торгiвлю iз країнами Балтiї Україна втратить бiля $15 млн. Ще $173-260 млн. складе збиток за рахунок втрати частини ринкiв сталеливарних виробiв, $36,5-50 млн. - металургiйної й хiмiчної продукцiї, $60 млн. - сiльськогосподарських товарiв. Загальний негативний ефект для України вiд скасування угод про вiльну торгiвлю й поширення на український експорт у країни-кандидати антидемпiнгових заходiв i кiлькiсних обмежень складе $284,6 - 384,8 млн., говориться в Позицiйному документi. При цьому загальний позитивний ефект для України в результатi приведення новими членами ЄС своїх митних тарифiв до рiвня Євросоюзу й скасування антидемпiнгових i захисних заходiв, уведених країнами-кандидатами вiдносно iмпорту української продукцiї, оцiнюється в $35,6 млн. Тобто результуючий економiчний збиток у наявностi. По завершеннi останнього етапу розширення ЄС захiднi границi України стали схiдними рубежами Євросоюзу. Це якiсно нова полiтична ситуацiя, що у значнiй мiрi буде визначати як характер контактiв з нашим європейським партнером, так i перспективи подальшого розвитку України. В iнтересах ЄС — забезпечити мир i стабiльнiсть у своїх границь, мати своїми сусiдами стабiльнi, демократичнi й економiчно розвиненi держави iз прогнозованою й дружньою зовнiшньою полiтикою. Тому варто очiкувати збiльшення полiтичного тиску ЄС на Україну, насамперед у напрямку змiцнення демократичних iнститутiв, забезпечення прав людини, волi ЗМІ, посилення боротьби з органiзованою злочиннiстю й корупцiєю у владних структурах. Вiд їхньої прозоростi, демократичностi, вiдповiдностi європейським стандартам будуть залежати подальшi вiдносини ЄС iз Україною й перспективи європейської iнтеграцiї країни в цiлому. 4. Вступ у ЄС держав, з якими Україна має традицiйно гарнi вiдносини, i одержання ними вiдповiдних квот у керiвних органах Союзу може сприяти просуванню українських iнтересiв у ЄС, дозволить використати напрацьованi механiзми регiонального спiвробiтництва для поглиблення контактiв з Європейським Союзом. За останнi п’ять рокiв Литва зробила серйозну заявку на те, аби поповнити коло стратегiчних партнерiв України. Продовжує вона це робити i сьогоднi: дружнє плече Вiльнюса було особливо вiдчутним, коли Президент, прем’єр та спiкер подали заявку на отримання Плану дiй щодо членства в НАТО на Бухарестському самiтi в Альянсi. Насправдi, iсторiя налагодження партнерських i по-дружньому теплих вiдносин з Литвою розпочалась задовго до того, як євроатлантична iнтеграцiя в Українi перестала бути пустим звуком. І навiть за кiлька рокiв до того, коли Валдас Адамкус приїжджав до Києва як мiжнародний посередник врегульовувати полiтичну кризу пiд час президентської кампанiї 2004-го. Хоча, звiсно, немає жодного сумнiву в тому, що саме Помаранчева революцiя i обрання Президентом України Вiктора Ющенка стало новим поштовхом для того, аби Литва, поруч з Польщею, могла вважатись одним з найпослiдовнiших поборникiв українських iнтересiв у Європейському Союзi та НАТО. І той факт, що президент Литви Валдас Адамкус протягом 2004-2007 рокiв одинадцять (!) разiв вiдвiдував Україну – слугує лише одним з багатьох красномовних пiдтверджень цьому. тандему. ще 2002 року була мiжпарламентська група Україна-Литва. До речi, одним з її членiв був також тодiшнiй депутат i лiдер опозицiї Вiктор Ющенко. Цей парламентський механiзм дозволяв, опозицiонерам, вже тодi започаткувати дiйсно приязнi взаємини з нашими литовськими колегами – на той момент ще не членами НАТО i Європейського Союзу. Гядiмiнас Кiркiлас згодом став мiнiстром оборони, а потiм i прем’єр-мiнiстром Литовської Республiки, не перестаючи при цьому докладати чималих зусиль для реальної євроатлантичної iнтеграцiї Києва. Пiзнiше, 2003 року, Форум перерiс у Мiжпарламентську Асамблею, яку я наразi i маю честь очолювати. як i в України, перетворювалась на справжню європейську демократiю. Спостерiгав за темпами її економiчного зростання, котрi до цього часу викликають подив навiть у багатьох старожилiв Європейського Союзу. Я бачив, як змiнювалась країна завдяки реформам, проведеним згiдно з вимогами членства у Пiвнiчноатлантичному альянсi, i дуже хотiв, аби литовський досвiд був максимально задiяний i в Українi. Саме тому, ще минулого року, коли перебував у Вiльнюсi, я звернувся до керiвництва Литовської Республiки з проханням допомогти в проведеннi в Українi iнформацiйної кампанiї, яка б донесла правдиву iнформацiю про вигоди вступу до НАТО. втiшенi таким повiдомленням. Хто, як не литовцi, можуть краще розповiсти українцям, як змiнилась їхня країна завдяки вступу до НАТО. І хто, як не нашi литовськi друзi, можуть, водночас, нагадати опонентам запрошення України до Плану дiй щодо членства в НАТО, як погрожувала Росiя вжити всiх заходiв, аби не допустити Литву до НАТО, але пiсля приєднання Вiльнюса до Альянсу вiдносини мiж Литвою та Росiєю стали кращими, анiж були до того. Порiвняльний аналiз внутрiшнiх комунiтарних процесiв, що супроводжували розширення в 60-90-i роки дає можливiсть стверджувати про взаємозалежний характер процесу розширення i поглиблення iнтеграцiї. Просторове розширення стимулює прискорення та поглиблення європейської iнтеграцiї, тодi як її перехiд на бiльш високий рiвень створює сприятливi умови для подальшого розширення. При цьому, в ходi дослiдження дисертант приходить висновку, що послiдовне розширення географiчних рамок ЄС закономiрно супроводжується ускладненням механiзму розширення у зв'язку з еволюцiєю iнтеграцiйного спiвробiтництва в напрямку поступового домiнування принципiв наднацiонального будiвництва. У зв'язку з цим, можна видiлити наступнi радикальнi кроки iнтеграцiйних реформ, що супроводжували феномен розширення. Литва завжди виступала на пiдтримку членства України в ЄС i не збирається вiдмовлятися вiд такої полiтики й надалi. Висновок Вступ країн Балтiї до ЄС, принаймнi у короткостроковому перiодi, мав переважно позитивнi наслiдки, що полягали у прискореннi економiчного зростання, зменшеннi рiвня безробiття, iнституцiйних реформах, спрямованих на пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняних компанiй, прискореному зростаннi у рядi галузей сфери послуг, збiльшеннi чистих надходжень фiнансування з боку iнституцiй ЄС, сприяннi стабiльностi на фiнансових ринках, прискореннi зростання довгострокових зобов’язань банкiв, зростаннi прямих iноземних iнвестицiй. Одночасно негативнi наслiдки пов’язанi з уповiльненням зростання валових iнвестицiй, збiльшенням iнфляцiї, зменшенням частки споживчих товарiв у експортi. Нейтральний або подвiйний характер мають такi наслiдки: рiзке зростання зовнiшнiх активiв банкiв, прискорення зростання грошового агрегату М2, змiни у географiчнiй i товарнiй структурi у зовнiшнiй торгiвлi, зростання прямих iноземних iнвестицiй закордон i збiльшення частки ЄС у прямих iноземних iнвестицiях у самi країни Балтiї. Істотнi змiни вiдбулися у балансi торгiвлi товарами i послугами, але однозначнi висновки щодо впливу вступу на нього важко зробити. Для України наслiдки вступу країн Балтiї до ЄС мали швидше негативний характер, оскiльки вона понесла втрати у виглядi зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Подальший розвиток подiй дозволить визначити реальнi середньо- i довгостроковi наслiдки розширення ЄС.