Аналiз зовнiшньоекономiчної дiяльностi Іспанiї
Змiст
Вступ
1. Розвиток економiки та її стабiлiзацiя
2. Зовнiшньо-економiчна дiяльнiсть
Висновки
Вступ
Актуальнiсть теми
Іспанiя - країна Захiдної Європи. Пiднесення Іспанiї пiсля Другої свiтової вiйни пов'язане iз значним розширенням внутрiшнього ринку, масовим оновленням i зростанням основного капiталу.
економiки.
На сучасному етапi розвитку мiжнародних вiдносин, за часiв поширення НАТО i ЄС на схiд, Іспанiя бачиться найбiльш перспективним партнером з країн Заходу. Саме тому була вибрана як об'єкт даного дослiдження.
Мета даної роботи - виявити особливостi економiчного розвитку i зовнiшньоекономiчної дiяльностi Іспанiї. Вiдповiдно до поставленої мети були визначенi наступнi найважливiшi завдання:
- дати загальну характеристику;
- розглянути полiтику соцiального ринкового господарства, що проводиться в Іспанiї;
- оцiнити iнвестицiйну привабливiсть;
- дослiджувати особливостi зовнiшньоекономiчних стосункiв, товарну i географiчну структуру експорту i iмпорту, зовнiшньоторговельну полiтику держави;
- виявити актуальнi проблеми.
1.
У 20 ст. Іспанiя увiйшла iз слабо розвиненою промисловiстю, а в економiцi в основному панував iноземний капiтал. Це була аграрна країна, що славилася маслинами i оливковим маслом, а також вiдмiнними винами. Промисловiсть спецiалiзувалася в основному на виробництвi тканин i обробцi металiв.
Пiсля другої свiтової вiйни Іспанiя залишилася в сторонi вiд свiтової спiльноти, як країна з фашистським режимом. З цiєї ж причини США не надали країнi економiчну допомогу (план Маршалла). Країна стала розвивати замкнуту самодостатню економiку. Це спричинило високу мiру втручання держави в ринок, введення ввiзних мит, фiксований валютний курс, збiльшення долi державної власностi.
На початку 1960-х рокiв був прийнятий стабiлiзацiйний план, пiзнiше вiдомий як «iспанське диво». З 1960 по 1974 р. економiчнi показники зростали в середньому на 6,6% в рiк. Це було вище, нiж в будь-якої iншої країни свiту (за винятком Японiї).
Економiчне диво сталося в перiод найвищого пiдйому захiдних країн i мало зовнiшнє походження. Три чинники забезпечили ривок iспанської економiки:
Зарубiжнi iнвестицiї
. Як тiльки були знятi обмеження держави для iнвесторiв, США i ФРН стали основними джерелами iнвестицiй;
Туризм
. Пiдйом нацiональних економiк розвинених країн Заходу привiв до зростання рiвня доходiв. Збiльшилося число людей, що мають можливiсть здiйснювати iноземнi поїздки. Іспанiя, володiючи прекрасними пляжами, теплим клiматом i високим рiвнем сервiсу стала основним свiтовим центром туризму;
Грошовi перекази емiгрантiв-робiтникiв р. перевели додому близько 1 млрд. дол.
Еволюцiя iспанської економiки за останнi десятилiття характеризується прогресуючою вiдвертiстю зовнiшньому свiту i її повною iнтеграцiєю в мiжнародну економiку. Цей процес почався в кiнцi 50-х рокiв з “Плану лiбералiзацiї”, продовжився потiм в рамках Переважного Договору з ЄС 1970 рокiв, i важливою формальною кульмiнацiєю став вступ Іспанiї до Європейського Спiвтовариства в 1986 роцi. Іспанська економiка пережила перiод швидкого поширення i створення робочих мiсць за роки, що послiдували за нашим вступом в ЄС. В той же час, iспанськi виробничi структури пiддалися швидкiй модернiзацiї перед лицем конкуренцiї ззовнi. Найбiльш динамiчнi пiдприємства i споживачi виграли вiд створення цього величезного загальноєвропейського ринку.
лiтнiх Олiмпiйських iгор в Барселонi i усесвiтньої виставки «Експо-92» в Севiльє, в цьому секторi економiки виявилися ознаки застою. Бiльшiсть iнвестицiй продовжували прямувати в традицiйно привiлейованi райони (Барселона, Мадрид) в збиток депресивним районам (Астурiя). Нееластичний ринок працi продовжував гальмувати спроби скорочення високого рiвня безробiття.
Не дивлячись на все це, на початку 90-х рокiв почали з'являтися симптоми економiчного перенапруження, що вiдбилися в iнфляцiї, що намiтилася, i погiршеннi платiжного балансу. Іспанська економiка пережила наслiдки цього у виглядi економiчного спаду (у 1993 р. у ВВП вiдмiчено негативне сальдо у розмiрi 1,2%), скороченнi зайнятостi i подальшої девальвацiї.
У 1994 р. Іспанiя знов вступила у фазу вiдносного вiдновлення, хоча все ще страждала вiд наслiдкiв, викликаних швидкоплинною, але iнтенсивною економiчною депресiєю. Повне повернення на дорогу економiчного розвитку сталося в 1996 роцi, в значнiй мiрi завдяки лiберальним реформам, проведеним в життя новим Урядом, сформованим пiсля виборiв в квiтнi 1996 року.
У економiчному розвитку Іспанiї за 1991-1997 рр. чiтко прослiджуються два рiзних по тенденцiях i результатах перiоду. Перший (1991-1993) характеризувався циклiчним спадом промисловостi виробництва i подальшою глибокою депресiєю, що охопила практично всi сфери економiки. Пiсля досягнення в 1993 р. нижчої точки господарського спаду економiка Іспанiї з 1994 р. увiйшла в перiод стабiлiзацiї i розвитку. Пожвавлення, що почалося, до кiнця 1995 р. перейшло у фазу пiдйому, що продовжувалася впродовж всього 1997 р.
Пiсля рiзкого iнвестицiйного спаду в 1993 р. середньорiчнi темпи зростання валових приватних капiталовкладень, перш за все в будiвництво, офiсне устаткування i комп'ютерну технiку, пiднялися до 7%. У зв'язку iз зниженням кредитних ставок, у тому числi i у сферi iпотеки, середньорiчнi темпи зростання будiвництва збiльшилися за останнє семирiччя на 31%, найдинамiчнiшим компонентом кредитних ресурсiв стали iндивiдуальнi позики на будiвництво житла, якi послужили вирiшальним чинником будiвельного буму.
Зростання капiталовкладень проводився зростанням прибуткiв приватних компанiй, чому значною мiрою сприяли зростання внутрiшнього вжитку, скорочення фiнансових витрат i витрат на заробiтну плату.
У 1994-1997 рр. середньорiчнi темпи зростання експорту складали майже 13% проти 5,3% за попереднiй чотирилiтнiй перiод. Це з'явилося прямим результатом неодноразової девальвацiї.
Розширюються зв'язки мiж нашими країнами в туризмi. За останнi роки Іспанiю в середньому щорiк вiдвiдують понад 120 тис. росiйських туристiв. Доходи Іспанiї вiд туризму складають бiля 4% ВВП. Нетто-доходи, що постiйно збiльшуються, вiд цiєї дiяльностi разом iз зменшенням (у 1,8 рази) торгiвельного дефiциту сталi вирiшальним чинником рiзкого скорочення негативного сальдо балансу по поточних операцiях, яке за останнiх 3 роки жодного разу нс перевищило 1% ВВП.
короткострокових зовнiшнiх позик, аби профiнансувати бюджетний дефiцит.
Економiчний пiдйом сприяв збiльшенню темпiв зростання зайнятостi населення i скороченню безробiття з 24,6% в кiнцi
Больовi точки економiки Іспанiї в 90-х роках - незбалансованiсть державного бюджету, iнфляцiя i структурне безробiття, показники яких почали зростати з середини 70-х рокiв. Тому в даний перiод основною метою бюджетної полiтики iспанського уряду було скорочення бюджетного дефiциту до критерiїв, встановлених Маастрихтськими угодами.
Для цього треба б збiльшити прибуткову частину бюджету без вживання яких-небудь спецiальних екстремальних заходiв, скоротити рiзко збiльшенi поточнi витрати, ввести систему монiторингу державних витрат, проводити адекватну грошово-кредитну полiтику
оподаткування до вимог i нормативiв ЄС. Реформа, зокрема, передбачала введення податку на власнiсть i спадок; прогресивної шкали оподаткування з доходiв фiзичних осiб; податку на додану вартiсть замiсть безлiчi iнших видiв податкiв i поборiв; модернiзацiю системи соцiального страхування, а головне створення ефективнiшої системи збору податкiв, фiскальної iнспекцiї. що передбачала виключно жорсткi штрафнi санкцiї до неплатникiв податкiв (аж до 6-рiчного тюремного висновку. Це дозволило за порiвняно короткий промiжок часу забезпечити найвищий в ЄС прирiст податкових вступiв в казну. У 1991-1997 рр. їх доля у ВВП складала в середньому близько 40% проти 30% в 1980 р.
В даний час основний об'єм бюджетних вступiв дають податок на прибуток компанiй (що становить 35%), прибутковий податок з фiзичних осiб (для резидентiв вiн складає вiд 2 до 25%) i податок на додану вартiсть (з 1966 р. - 15%), тобто податки, що фiнансують систему соцiального страхування. У Іспанiї ставу цього податку для тих, що працюють рiвна 6%. Додатково до цього, як i в бiльшостi iнших європейських країн, податки до фонду соцiального страхування зобов'язанi платити i пiдприємства. Зазвичай вони обчислюються у розмiрi 22% загальної суми виплаченої заробiтної плати.
Оскiльки вже на початок 90-х рокiв реформування податкової системи привело до значної фiскальної консолiдацiї, перспективу подальшого зростання прибуткової частини бюджету уряд пов'язував не iз збiльшенням ставок оподаткування, а перш за все з активним заохоченням економiчної дiяльностi за допомогою iнвестицiйних пiльг i кредитiв економiчної дiяльностi i появою нових платникiв (фiзичних i юридичних осiб) податкiв унаслiдок природного зростання населення, створення нових пiдприємств i фiрм, а також доходiв вiд приватизацiї пiдприємств держсектора.
за 1991-1993 рр.
Протягом 1997 i 1998 рокiв вже можна говорити про нову модель економiчного зростання, яка дозволила зробити сумiсними вiдновлення економiки з iстотними досягненнями в контролi над основними дисбалансами в економiчнiй системi. У 1998 р. економiчне зростання досягло 3,8%, практично перевищивши на один вiдсоток середнiй показник для крупних європейських держав.
ВНП на душу населення в 1998 i 1999 рр.
| 1998
|
1999
|
| ВНП (в млн. дол. США). |
555 244 |
551 560 |
|
553 230 |
|
| ВНП на душу населення (в дол. США) |
14 100 |
|
У 1998 р. остаточно оформилася ця модель зростання i вiдновлення економiки: по офiцiйних прогнозах зростання ВВП складе 3,8%, а дефiцит бюджету буде на рiвнi 1,9% (менше, нiж передбачено Програмою Конвергенцiї).
Таблиця 2
Зростання ВВП країни в 1990 - 1996 рр. (у вiдсотках вiд ВВП у вiдсотках до попереднього року)
| 1990
|
1991
|
1992
|
1993
|
1994
|
1995
|
1996
|
| ВВП |
3,7 |
2,3 |
0,7 |
-1,2 |
2,2 |
2,7 |
2,3 |
| Сiльське господарство i рибальство |
3,1 |
-0,3 |
-1,4 |
-0,4 |
-10,1 |
13,2 |
25,7 |
|
3,8 |
1,7 |
-1,2 |
-3,7 |
3,9 |
5,2 |
-0,7 |
| Будiвництво |
10,2 |
3,0 |
-5,4 |
-5,5 |
1,6 |
6,7 |
-3,2 |
| Послуги |
4,0 |
2,7 |
2,1 |
0,8 |
2,2 |
2,7 |
2,9 |
|
3,1 |
2,1 |
1,8 |
0,9 |
2,9 |
2,9 |
3,4 |
| Неринковi |
6,8 |
4,8 |
3,0 |
0,8 |
0,3 |
2,1 |
1,2 |
його частиною; з iншої - амбiтна програма лiбералiзацiї економiки i приватизацiя, що має головною метою зробити економiку країни бiльш конкурентоздатною i додати динамiзм приватному сектору.
2.
Зовнiшньо-економiчна дiяльнiсть
Основнi зовнiшньоторговельнi партнери: країни ЄС, США, країни Близького Сходу, Латинська Америка. Торгiвля з країнами Схiдної Європи, включаючи Росiю, не перевищувала 3% загального товарообiгу Іспанiї.
Таблиця 3
Основнi країни-партнери по експорту, 2009р.
| № |
Країна |
Доля вiд експорту, % |
| 1 |
Францiя |
19,6 |
| 2 |
|
11,8 |
| 3 |
Португалiя |
9,9 |
| 4 |
Великобританiя |
9 |
| 5 |
Італiя |
9 |
| 6 |
США |
4,4 |
| 7 |
Латинська Америка |
4 |
Зовнiшня торгiвля робить великий вплив на платiжний баланс країни. У 2009 р. експорт склав 118,6 млрд. дол. i iмпортi - 150,5 млрд. дол.
За оцiнкою Мiнекономiки Іспанiї, конкурентоспроможнiсть iспанської продукцiї за кордоном виросла на 3,5%.
об'ємi iмпорту вагається в межах вiд 8% до 11%, а доля iнших сировинних товарiв - вiд 4% до 6%.
По продовольчих товарах Іспанiя традицiйно була нетто-iмпортером.
Таблиця 4
Основнi країни, що iмпортують до Іспанiї, 2009р.
| № |
Країна |
Доля вiд iмпорту, % |
| 1 |
Францiя |
16,4 |
| 2 |
Нiмеччина |
15,5 |
| 3 |
Португалiя |
9 |
| 4 |
Великобританiя |
6,9 |
| 5 |
Італiя |
3,5 |
| 6 |
США |
5 |
| 7 |
|
4,5 |
| 8 |
Францiя |
2,5 |
| 9 |
Нiмеччина |
2 |
вирiс на 5% i досяг 45,1 млрд. євро. По даному показнику Іспанiя поступилася лише Данiєю (зростання - 7%). У ЄС iспанцi займають сьоме мiсце за об'ємом експорту, поступаючись Нiмеччинi, Францiї, Великобританiї, Італiї, Бельгiї i Голландiї.
Протягом сiчня-квiтня 2009р. зростання iспанського iмпорту склало 9% - найвищий показник в Євросоюзi. У абсолютному вираженнi об'єм iмпортних операцiй досяг 58 млрд. євро.
Наголошується, що Іспанiя має найвищий дефiцит торгiвельного балансу серед країн зони євро - 12,9 млрд. євро.
Чинники, що роблять вплив на економiку Іспанiї: невисокi темпи зростання в країнах ЄС, куди йде основна частина iспанського експорту, i економiчнi труднощi, що переживаються Латинською Америкою, ринки якої набувають всього бiльшого значення для Іспанiї. Також перспективи економiки залежать вiд внутрiшнього попиту i туризм, який грає важливу роль в економiцi країни.
Згiдно даним, опублiкованим 24 листопада 2009р., ВВП Іспанiї в III кварталi вирiс на 0,7% в порiвняннi з попереднiм кварталом i на 2,4% в порiвняннi з аналогiчним перiодом минулого року. Темпи зростання iспанського ВВП перевищили погодженi оцiнки аналiтикiв i виявилися майже в два рази вище середнього значення по 12 країнам Єврозони (0,4%). Чинниками зростання iспанської економiки є низькi процентнi ставки i зростаюча зайнятiсть. Основна ставка рефiнансування, що утримується Європейським центральним банком на рiвнi 2%, є найнижчою в iспанськiй iсторiї. Низька вартiсть кредитiв стимулює споживчi витрати i обумовлює високу активнiсть на ринку нерухомостi. В даний час ставки по iпотечних кредитах в Іспанiї складають 3,5%, тодi як десять рокiв тому вони знаходилися на рiвнi 15%. Зростаюча упевненiсть споживачiв, у свою чергу, сприяє зниженню безробiття. В порiвняннi з серединою 2006 р. рiвень безробiття в Іспанiї знизився майже в два рази i зараз складає 11,17%. Згiдно недавнiй заявi мiнiстра економiки Іспанiї, бiльше половини робочих мiсць, створених в Єврозонi торiк, припала на Іспанiю.
У 2008р. внутрiшнiй валовий продукт (ВВП) склав 757 млрд. дол. ВВП на душу населення 18900 дол. Прирiст ВВП в 2008 р. склав 2,8%, що пiдтверджує збереження позитивної динамiки макроекономiчних показникiв. Темпи розвитку iспанської економiки перевищують середньоєвропейськi. Доля промислового виробництва 28% ВВП, сфери послуг - 68% i сiльського господарства - 4%. Зростання цiн на нафту викликало збiльшення рiвня iнфляцiї. Хоча по темпах приватизацiї телекомунiкацiйних, нафтових, газових i електричних компанiй Іспанiї обганяє своїх сусiдiв по Союзу, цей процес доки так i не привiв до створення реальної конкуренцiї в цих галузях, так що тарифи на послуги як i ранiше диктуються державою, а не визначаються ринковими механiзмами. Рiвень iнфляцiї в Іспанiї, розрахований по стандартах ЄС, склав в липнi 2009г. 2,9%, що на процентний пункт вище середнього показника по Єврозонi. За даними на березень 2009г. iндекс споживчих цiн склав 3,1%.
Уряд Іспанiї повiдомив про те, що зниження податкового тягаря сприяло збiльшенню споживчих витрат, а низькi процентнi ставки стимулювали зростання у сферi будiвництва, в II кварталi 2008р. ВВП вирiс на 0,7% в порiвняннi з попереднiм кварталом i на 2,3% до II кварталу 2009 року. Найнижча вартiсть позикових засобiв за пiвстолiттям, скорочення прибуткового податку на $3 млрд. в 2009 роцi i зростання зайнятостi дозволив iспанськiй економiцi уникнути негативного зростання, яке переживали економiки Нiмеччини, Францiї i Італiї. Витрати на будiвництво виросли на 1,2% до I кварталу i на 3,8% до II кварталу 2008 року, вiдзначають статистики. Споживчi витрати пiдвищилися на 1% в порiвняннi з попереднiм кварталом i на 3,2% до II кварталу минулого року.
Зростання ВВП i створення нових робочих мiсць з'явилися наслiдком як правильно вибраної полiтики, так i елементарного успiху. Обмеження бюджету дозволило до 2007 року повнiстю позбавитися вiд бюджетного дефiциту, який ще в 1996 роцi складав майже 5%. Крiм того, на користь економiки Іспанiї в перiод, що послiдував за азiатською фiнансовою кризою, зiграли такi чинники як падiння цiн на нафту i загальне посилення свiтової економiки. Проте, основною причиною настiльки успiшного розвитку економiки країни стало її членство в Європейському Союзi i включення в Єврозону. Останнiй чинник сприяв пiдйому економiки як безпосередньо, через скорочення величини процентних ставок, так i побiчно, через створення в дiловому середовищi чекань економiчної стабiльностi.
За даними на 2008р. населення Іспанiї - 40077,1 тис. чоловiк. Середня тривалiсть життя - 76 рокiв для чоловiкiв i 83 рiк для жiнок. У працездатному вiцi - 68,1% населення, з них чоловiкiв 13699,4 тис. чiл., а жiнок 13592,7 тис. чол. За даними на 2009г. економiчно активне населення -16,6 млн. чол., з них у сферi послуг зайняте 64%, виробництвi -29% i в аграрнiй галузi - 7%. Збiльшилася зайнятiсть населення. Іспанiя належить до небагатьох країн, яким удається в нинiшнiй непростiй економiчнiй ситуацiї в свiтi добиватися зростання ВВП.
не зареєстрованих на бiржi працi, складає 1 млн. чол.
по Євросоюзу мiнiмальна заробiтна плата вiдповiдає 1016 євро в мiсяць. По згаданому показнику Іспанiя займає передостаннє мiсце в ЄС, випереджаючи лише Португалiю.
У другому кварталi 2009р. у Іспанiї було створено 223,7 тис. нових робочих мiсць. Індекс дiлової активностi у сферi послуг (PMI services index) в Іспанiї за листопад 57. 5 (попереднє значення 56. 1).
Найбiльш високий рiвень життя - в Мадридi, Каталонiї, Балеарських островах (вiдповiдає середньоєвропейському). Найнижчий дохiд на душу населення - 60% вiд середньоєвропейського - в Естремадурi, Сеутi Мелiльї. Ставка податку на прибуток - 35%, максимальна ставка прибуткового податку - 56%.
Туризм є в Іспанiї найкрупнiшою галуззю економiки, а його доля у розмiрi ВВП складає 12%. У тур галузi зайнято близько 2,6 млн. чол., що складає бiльше 10% всього активного населення. У 2007 р. Іспанiю вiдвiдали 59,8 млн. iноземцiв. Нетто-доходи вiд тур бiзнесу (тобто сальдо руху капiталiв, пов'язаних з потоками туристiв до Іспанiї i iспанцiв за рубiж) збiльшилися на 17%. В основному вiдвiдують туристи з країн ЄС (Францiя, Нiмеччина, Італiя i Англiя), на них доводиться 95% що всiх приїжджають до Іспанiї.
Проте в 2008 роцi готелi Коста дель Сiль приймали в день на 1050 гостей менше, нiж в 2007 роцi. За даними, опублiкованим Нацiональним статистичним iнститутом, за один роки готелi Коста дель Сiль втратили 282 434 клiєнти, що означає падiння в порiвняннi з попереднiм роком на 2,5%. Ситуацiя по iнших туристичних напрямам Іспанiї ще тривожнiша, в деяких районах число туристiв зменшилося на 20%. Одна з основних причин - це так званий "residential" туризм, тобто вiдпочивальники зупиняються у власних будинках або знiмають приватнi квартири або удома. Статистика також вiдзначає, що дещо знизилася тривалiсть вiдпочинку - на 0,2 дня в порiвняннi з попереднiм роком, що також позначається на втратах готелiв. У зв'язку з тим, що вводить до ладу нових готелiв, середнiй рiвень зайнятостi готелiв зменшився ще значнiше - на 2,3%. Одним з фактiв, що найбiльш тривожать, для готельної iндустрiї Коста дель Сiль - труднощi подолання сезонного характеру туризму, хоча останнiми роками приймаються заходи для розвитку зимового туризму. Туристична порада Коста дель Соль оголосив, що наступна рекламна кампанiя буде направлена на просування вiдпочинку в низький сезон, а також акцент робитиметься на культурнi пам'ятки регiону, у тому числi на вiдкриття цього року Музею Пiкассо, повiдомляє SUR.
на частку 8 найбiльших iспанських фiнансово-промислових i банкiвських груп: Марчей, Фьерро, Уркихо, Гаррiгесов, Руїс-Матеос та iншi.
Зi всього експорту Іспанiї Євросоюзу припадає на частку 70% (Францiя 20%, Нiмеччина 18%, Італiя 10%, Португалiя 9%, Великобританiя 8%), а на США - всього 4,4%. Частка експорту у внутрiшньому валовому продуктi в 2008 р. оцiнюється в 19,6%. Причому спостерiгається тенденцiя її поступового зростання. Наприклад, в 2007 р. вона склала 11,28%.
Зовнiшньоторговий обiг в 2008 р. склав 226 млрд. дол. На душу населення доводилося 56,5 тис. дол. обсягу зовнiшньої торгiвлi.
Зовнiшня торгiвля робить великий вплив на платiжний баланс країни. У 2008 р. доходи вiд зовнiшньої торгiвлi склали 12,8% вiд об'єму всiх вступiв.
У 2008 р. не удалося забезпечити скорочення негативного сальдо зовнiшньоторговельного балансу, яке склало 18,34 млрд. дол., при експортi в сумi 103,8 млрд. дол. i iмпортi - 122,2 млрд. дол.
В порiвняннi з 2007 р. експорт зрiс на 18,1% i iмпорт - на 16,4%. Проте при обраховуваннi за незмiнними цiнами виявляється, що темп зростання експорту склав 14,9%,а темп зростання iмпорту - 11,4%.
Таблиця 5
| 2008 |
2009 |
| Експорт |
111,1 |
112,3 |
| Імпорт |
132,3 |
137,5 |
Брак власних сировинних ресурсiв, вiдсутнiсть видобутку нафти i газу вимушують Іспанiю орiєнтуватися на зовнiшнiй ринок для задоволення iмпортних потреб. У зв'язку з цим доля енергетичних товарiв в загальному об'ємi iмпорту вагається в межах вiд 8% до 11%, а доля iнших сировинних товарiв - вiд 4% до 6%.
Імпорт роздiляється по країнах таким чином: ЄС 65% (Францiя 17%, Нiмеччина 15%, Італiя 9%, Великобританiя 8%, Бенiлюкс 7%), США 6%, Японiя 5%.
За об'ємом товарообiгу i питомiй вазi в зовнiшнiй торгiвлi Іспанiї 1-е мiсце як i ранiше займає Францiя, за нею слiдують ФРН, Італiя, Португалiя, Великобританiя. Особливо зрiс iспанський експорт до Італiї (на 31,9%), Фiнляндiї (на 56,6%), Португалiї (на 24%). Темп зростання iспанського iмпорту з перерахованих країн не перевищував 16,4%.
Висновки
В цiєї заяви є серйозне обґрунтування. Бiльше половини робочих мiсць, створених в 2009 роцi економiками Єврозони, - заслуга Іспанiї. Якщо в 1976 i 1996 роках країна налiчувала 12 млн. тих, що працюють, то в 2008 роцi, їх стане 17 млн. - бiльше, нiж будь-коли в iспанськiй iсторiї. За роки перебування у влади нинiшнього кабiнету безробiття скоротилося удвiчi. Все цi вiсiм рокiв темпи зростання ВВП Іспанiї були бiльше 3% в рiк. За третiй квартал 2009-го економiка країни збiльшилася на 0. 7%, розвиваючись майже удвiчi швидше за середнiй показник зони євро. У проведенiй роботi можна чiтко видiлити наступнi чинники, що роблять вплив на економiку Іспанiї:
- невисокi темпи зростання в країнах ЄС, куди йде основна частина iспанського експорту;
- економiчнi труднощi, що переживаються Латинською Америкою, ринки якої мають бiльше значення для Іспанiї;
- змiна внутрiшнього попиту в країнi;
- туризм;
- скорочення податкiв;
- падiння цiн на нафту i загальне посилення свiтової економiки, а також членство Іспанiї в Європейському Союзi i включення в Єврозону.
Список використаної лiтератури
1. Испания/Espana. Киселев А. В., М., КАРО, 2008.
2. Испания. Путеводитель с картами и словарем. Le Petit Fute, 2000
3. Испания: стратегия экономического подъема. Буторина О. В. М., 2004.
4. Экономика зарубежных стран. Погорлецкий А. И., М., 2008.
5. История Испании, тт. 1–2. Альтамира-и-Кревеа Р. М., 2001.
6. Испания 1808–1917. Майский И. М. М., 2007.
7. Испания после диктатуры. Хенкин С. И. М., 2003.
8. Экономическая география. Кузнецов Н. М., 2009.
|
