МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ
КОНТРОЛЬНА РАБОТА
з дисциплiни «
Мiжнародне економiчне право»
Варiант 10
«
Виконав:
Студент 1-го курса
спецiальнiсть «Мiжнародна економiка»
Шаль Эдуард Альбертович
Перевiрив доц.
Киев – 2009
План
Вступ
Роздiл IІ. Аналiз нацiонального законодавства як джерела МЕП
Роздiл IІI. Вдосконалення пiдприємницької дiяльностi на зовнiшньому ринку за допомогою внутрiшнiх нормативних актiв
Список використаної лiтератури
Вступ
Розумiння сутностi й значення мiжнародного права (МЕП) необхiдно сьогоднi досить широкому колу осiб, оскiльки мiжнародне право робить вплив практично на всi сфери сучасного життя. Застосування мiжнародного права - важлива сторона дiяльностi всiх тих, хто так чи iнакше пов'язаний з мiжнародними вiдносинами. Однак, i тi юристи, якi прямо не займаються мiжнародними вiдносинами, перiодично зiштовхуються за родом дiяльностi з нормативними актами мiжнародного права й повиннi правильно орiєнтуватися при прийняттi рiшень по такого роду справам. Це ставиться й до слiдчих працiвникiв при розслiдуваннi господарський злочинiв мiжнародних корпорацiй, фiрм, що займаються зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю або оперативними пiдроздiлами, що ведуть боротьбу з тероризмом i мiжнародною злочиннiстю, i до нотарiусiв, що засвiдчують юридичнi дiї, що стосуються iноземних громадян, що перебувають на територiї України, i т. д.
Закiнчення другого тисячорiччя сучасної ери в iсторiї людства збiгається з початком нового етапу розвитку мiжнародного права. Мiркування про користь мiжнародного права або сумнiву в його необхiдностi перемiняються загальним визнанням цiєї правової системи як об'єктивна реальнiсть, що iснує й розвивається незалежно вiд суб'єктивної волi людей.
Генеральна Асамблея ООН прийняла в 1989 роцi резолюцiю 44/23 "Десятилiття мiжнародного права Органiзацiї Об'єднаних Нацiй". У нiй вiдзначається внесок ООН у сприяння "бiльше широкому прийняттю й повазi принципiв мiжнародного права" i в заохочення "прогресивного розвитку мiжнародного права i його кодифiкацiї". Зiзнається, що на даному етапi необхiдно змiцнювати верховенство права в мiжнародних вiдносинах, для чого потрiбно сприяти його викладанню, вивченню, поширенню й бiльш широкому визнанню. Перiод 1990-1999 рокiв проголошений ООН Десятилiттям мiжнародного права, у плинi якого повинне вiдбутися подальше пiдвищення ролi мiжнародно-правового регулювання в мiжнародних вiдносинах.
"Нормативно-правовi акти нацiонального права України як джерело мiжнародного економiчного права" - цiкава тим, що дозволяє наочно зрозумiти й простежити формування принципiв, традицiй i звичаїв економiчного спiвробiтництва мiж народами, що мають рiзнi звичаї, традицiї, релiгiї, державний устрiй i т. п., а також визначити зв’язок мiж МЕП та внутрiшнiми законами України.
Нормативно-правовi акти нацiонального права України вiдносяться до допомiжних джерел мiжнародного економiчного права.
Допомiжнi джерела мiжнародного економiчного права – це резолюцiї мiжнародних органiзацiй, рiшення мiжнародних судiв та арбiтражi, внутрiшньодержавнi закони, рiшення нацiональних судiв, доктрини – не є джерелами права, оскiльки не вважаються результатом процесу створення мiжнародно-правових норм. Так званi допомiжнi джерела або є певними стадiями у процесi утворення мiжнародно-правових норм, або впливають на перебiг зазначеного процесу, або допомагають встановити iснування чи змiст норми мiжнародного права.
Мiжнародне економiчне право тiсно взаємодiє з нацiональними правовими системами держав, якi можна об'єднати узагальненим термiном «внутрiшнє право».
Питання внутрiшньої компетенцiї держав всi частiше стають предметом мiжнародних угод (нетарифнi мiри регулювання iмпорту, режим iмпорту послуг, правовий режим iноземних iнвестицiй i т. п.).
Таким чином, об'єктна сфера дiї МЕП постiйно розширюється за рахунок питань, якi ранiше традицiйно входили в коло сугубо внутрiшнiх справ держав. У той же час є й iнша тенденцiя: у внутрiшнє право входять все бiльше число норм МЕП. У цьому проявляється взаємопроникнення двох систем права.
У деяких випадках внутрiшнє право виходить за межi державного кордону. В правовiй лiтературi використовується термiн екстериторiальне застосування права.
Так, вiдповiдно до Конвенцiї ООН по морському праву 1982 р., прибережнiй державi надане право спецiалiзованої юрисдикцiї в зонi, що прилягає до його територiальних вод. Прибережнiй державi дозволено в цiй зонi здiйснювати контроль iз метою запобiгання порушення митних, фiскальних, iммiграцiйних, санiтарних правил на його територiї. Вихiд внутрiшнього права за межi державного кордону дозволений мiжнародним правом.
Явище екстратерiторiального (тобто вихiдного за межi державної територiї) дiї внутрiшнього права поширено в сферi мiжнародних приватноправових вiдносин.
Разом з тим, у публiчно-правовiй сферi МЕО спроби додати екстратерiторiальної дiї внутрiшньому праву не можуть не зустрiти протидiї. Такi спроби вживають, зокрема, з боку США.
США. Суб'єктом же юрисдикцiї США, по цьому законодавству, зiзнаються:
Þ громадянин або резидент США;
Þ особа, що фактично перебуває в США;
Þ будь-яка корпорацiя, утворена за законами США або будь-якого штату США;
Þ будь-яка органiзацiя, незалежно вiд того, де вона створена й здiйснює свою дiяльнiсть, якщо вона належить або контролюється зазначеними вище особами.
громадянину США. Інакше кажучи, внутрiшнє право США проникає без згоди у просторову сферу дiї iншої нацiональної правової системи.
У процесi мiжнародних господарських зв'язкiв за участю фiзичних/юридичних осiб взаємодiють нацiональнi правовi системи рiзних держав. При цьому взаємодiї постiйно виникають проблеми колiзiй внутрiшнього права, «вiдсилання» з однiєї системи права в iншу. Вирiшуються колiзiї за допомогою так званих колiзiйних прив'язок: у вiдносинах спадкування роль прив'язки грає закон мiсця проживання спадкодавця; у питаннях правоздатностi юридичної особи — закон мiсця його установи; у вiдносинах власностi — закон мiсця знаходження речi; у торговельному мореплавствi — закон прапора й т. п.
Всi зазначенi правовi вiдносини з iноземним елементом утворять сферу дiї мiжнародного приватного права (МПП). Таким чином, МПП регулює:
а) вiдносини мiж юридичними особами рiзних країн у процесi господарських, науково-технiчних i культурних зв'язкiв;
б) вiдносини за участю iноземних фiзичних осiб у тiм, що стосується їх майнових, особистих i процесуальних прав (в основному в областi цивiльного, трудового, сiмейного законодавства).
Внутрiшнє право держави, перебуваючи в дiї, утворить правовий режим, що складається з безлiчi режимiв з рiзним сполученням способiв, методiв, типiв правового регулювання.
Так, на границях мiж державами iснує спецiальний режим державного кордону й прикордонний режим, яким визначений порядок i умови перетинання границi фiзичними особами, транспортними засобами, тваринами, товарами, а також перебування й дiяльностi (господарської, промислової й iнший) у прикордоннiй смузi (до 5 км).
iмпорт; реiмпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасовий ввiз; спецiальна митна зона; магазин безмитної торгiвлi; переробка на митнiй територiї України; переробка поза межами митної територiї України; знищення або руйнування; вiдмова в iнтересах держави.
Взаємодiя МЕП i внутрiшнього права можна представити як взаємодiя двох режимiв, кожний з яких складається з незлiченної безлiчi менш складних режимiв.
Так, коли говорять про «нацiональний режим», «режимi iмпорту/експорту», про «iнвестицiйний режим» i т. д., - ясно, що мова йде про внутрiшнє право.
Держава може закласти у внутрiшнiй правовий режим полiтики протекцiонiзму або вiдкритої економiки в сферi торгiвлi, iнвестицiй; може передбачити певнi пiльги й преференцiї в iмпортному або iнвестицiйному режимi для тих або iнших видiв товарiв, сфер iнвестицiйної дiяльностi або для тої або iншої групи держав (країн, що розвиваються, держав-учасникiв спiльного iнтеграцiйного процесу).
У той же час мiжнародне економiчне право, якщо можна так виразитися, «вiдслiдковує», який же внутрiшнiй правовий режим у тiй або iншiй країнi, i вiдповiдним чином будує свої правовi норми щодо того, у яких межах припустимi протекцiонiстськi мiри при iмпортi товарiв/капiталу, при яких умовах можливе надання пiльг i преференцiй для товарiв окремих держав. Інакше кажучи, мова йде про мiжнародно-правовий режим застосування внутрiшнього права.
правовi можливостi iноземного приватного iнвестора на територiї держави-партнера.
Вiдповiдно, держави-партнери вiдбудовують свою нацiональну правову систему з урахуванням вимоги мiжнародно-правових договiрних норм: внутрiшнiй правовий iнвестицiйний режим закрiплює рiвнiсть внутрiшнього й зовнiшнього приватного iнвестора.
Належне виконання зобов'язань, що випливають iз мiжнародних економiчних договорiв, як i з мiжнародних договорiв взагалi, є одним iз принципiв мiжнародного права i його галузi — мiжнародного економiчного права. Цей принцип знайшов своє закрiплення i в нацiональному законодавствi багатьох держав, зокрема й України. Так, у ст. 15 Закону України «Про мiжнароднi договори України» записано, що мiжнароднi договори України пiдлягають сумлiнному дотриманню їх Україною вiдповiдно до норм мiжнародного права.
Згiдно з принципом сумлiнного виконання мiжнародних договорiв Україна виступає за те, щоб i iншi учасники двостороннiх та багатостороннiх мiжнародних договорiв, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорiв. З цiєю метою Президент України i Уряд України вживають заходiв щодо забезпечення виконання мiжнародних договорiв України.
Забезпечення дотримання зобов'язань (згiдно зi ст. 16), взятих за мiжнародними договорами України, здiйснюють мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв АР Крим, iншi органи державної влади, до вiдання яких вiднесенi питання, що регулюються мiжнародними договорами України. Державнi органи контролюють здiйснення прав, якi випливають з договорiв для України, i за виконанням iншими сторонами мiжнародних договорiв України їхнiх зобов'язань.
Загальний нагляд за виконанням мiжнародних договорiв України (ст. 17) та iншими їх сторонами здiйснює Мiнiстерство закордонних справ України.
України або Уряду України вiдповiдно до норм мiжнародного права. Іншi мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим вносять вiдповiднi пропозицiї через Мiнiстерство закордонних справ України.
У разi суттєвого порушення мiжнародного договору України iншими сторонами, якщо виконання договору може зашкодити нацiональним iнтересам України, дiю такого договору може бути припинено або зупинено в порядку, встановленому Законом України «Про мiжнароднi договори України».
Зазначений Закон України визначає порядок дiї мiжнародних договорiв на територiї України. Мiжнароднi договори України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства i застосовуються у порядку, передбаченому для норм нацiонального законодавства. У випадку, коли мiжнародним договором України, який набрав чинностi в установленому порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, застосовуються правила мiжнародного договору.
Важливе значення має законодавче регулювання питань оприлюднення, реєстрацiї та зберiгання текстiв мiжнародних договорiв України. Чиннi мiжнароднi договори України оприлюднюються через публiкацiї українською мовою в «Зiбраннi дiючих мiжнародних договорiв України» та iнших офiцiйних друкованих виданнях України. Офiцiйний переклад багатостороннiх мiжнародних договорiв України на українську мову здiйснює Мiнiстерство закордонних справ України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України (ст. 21).
Реєстрацiя чинних мiжнародних договорiв України здiйснюється в Секретарiатi ООН за поданням Мiнiстерства закордонних справ України вiдповiдно до Статуту ООН. Крiм того, вони реєструються i в Мiнiстерствi закордонних справ України i включаються в установленому порядку до Єдиного державного реєстру нормативних актiв (ст. 22).
офiцiйнi переклади зберiгаються у Мiнiстерствi закордонних справ України.
Копiї мiжвiдомчих договорiв зберiгаються в архiвах вiдповiдних мiнiстерств, в iнших центральних органах виконавчої влади, а оригiнали цих договорiв у двотижневий строк з дня набрання ними чинностi передаються до Мiнiстерства закордонних справ України.
Велике значення у мiжнароднiй договiрнiй практицi надається питанням припинення та зупинення дiї мiжнародних договорiв. Це обумовило ввести до Закону України «Про мiжнароднi договори України» вiд 26 грудня 2002 р. спецiальний роздiл (ст. 24—27).
влади вiдповiдно до порядку, встановленого Законом України «Про мiжнароднi договори України». Припинення та зупинення дiї мiжнародного договору України здiйснюються:
1) щодо договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, — у формi закону України;
3) щодо мiжурядових договорiв, якi не потребували надання згоди на їх обов'язковiсть Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо мiжвiдомчих договорiв, затверджених Кабiнетом Мiнiстрiв України, — у формi постанови Кабiнету Мiнiстрiв України.
Припинення дiї мiжнародного договору України (ст. 25) звiльняє Україну вiд будь-якого зобов'язання щодо виконання договору i не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результатi виконання договору до припинення його дiї.
Зупинення дiї мiжнародного договору України за умов, якщо договiр не передбачає iншого чи за вiдсутностi iншої домовленостi з iншими його сторонами, звiльняє Україну вiд зобов'язання виконувати його протягом перiоду зупинення дiї договору з тими його сторонами, з якими зупинено дiю договору, i не впливає стосовно iншого на встановленi договором правовi вiдносини України з iншими його сторонами.
Вiдповiдно до ст. 26 офiцiйнi повiдомлення про припинення або зупинення дiї мiжнародних договорiв України публiкуються українською мовою в «Зiбраннi дiючих мiжнародних договорiв України» та iнших офiцiйних друкованих виданнях України. Мiнiстерство закордонних справ України повiдомляє iншi сторони про припинення або зупинення дiї мiжнародного договору України та iнформує про це Верховну Раду України.
Велике значення у забезпеченнi виконання взятих Україною зобов'язань, що випливають з мiжнародних договорiв, має здiйснення належного контролю у цiй сферi. Крiм того, контроль i за виконанням безпосередньо Закону України «Про мiжнароднi договори України» теж сприяє виконанню нашою державою мiжнародних договорiв. У зв'язку з цим у вищезазначеному Законi закрiплена ст. 28, яка регулює цi питання.
Так, порядок здiйснення контролю за виконанням зазначеного Закону та мiжнародних договорiв України встановлюють Президент України або Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до їх компетенцiї та вимог Закону. Зокрема, в ст. 17 Закону загальний нагляд за виконанням мiжнародних договорiв, у тому числi iншими її сторонами, здiйснює Мiнiстерство закордонних справ України. Воно на запит органiв, якi застосовують мiжнароднi договори України, надає iнформацiю з питань, що виникають у зв'язку з виконанням мiжнародних договорiв. У разi невиконання або неналежного виконання зобов'язань за мiжнародними договорами Мiнiстерство закордонних справ України iнформує вiдповiдно Президента або КабМiн України i вносить пропозицiї щодо вжиття необхiдних заходiв. А в разi порушення зобов'язань за мiжнародним договором України iншими його сторонами Мiнiстерство закордонних справ України вносить Президентовi України або Кабiнету Мiнiстрiв України пропозицiї про вжиття необхiдних заходiв вiдповiдно до норм мiжнародного права.
Щодо мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, то вони вносять вiдповiднi пропозицiї через Мiнiстерство закордонних справ України.
У разi суттєвого порушення мiжнародного договору України iншими його сторонами, якщо виконання договору може зашкодити нацiональним iнтересам України, а також в iнших випадках, передбачених мiжнародним правом, дiю договору може бути припинено або зупинено у порядку, який розглядався вище.
Верховна Рада України також здiйснює парламентський контроль за виконанням Закону України «Про мiжнароднi договори України» та мiжнародних договорiв України в такiй формi:
- заслуховує звiти Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерства закордонних справ України, iнших мiнiстерств та центральних органiв виконавчої влади про стан виконання цього Закону та вiдповiдних мiжнародних договорiв України;
- проводить парламентськi слухання з цих питань;
- через Рахункову палату — за використанням коштiв Державного бюджету України, пов'язаним з виконанням цього Закону та мiжнародних договорiв України;
договорiв, зокрема i мiжнародних економiчних договорiв.
Роздiл IІI. Вдосконалення пiдприємницької дiяльностi на зовнiшньому ринку за допомогою внутрiшнiх нормативних актiв
2. Закон України „Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть„ вiд 16. 04. 1991;
3. Закон України „Про режим iноземного iнвестування” вiд 19. 03. 1996;
4. Накази Мiнiстерства економiки та європейської iнтеграцiї, зокрема яким затверджено форму контракту;
5. Накази державної митної служби;
6. Накази Державної податкової адмiнiстрацiї;
7. Накази Нацiонального банку України стосовно валюти;
9. Декрет кабiнету мiнiстрiв „Про систему валютного регулювання i валютного контролю”
10. Кримiнальний кодекс України. (роздiл 9. „Злочини у сферi господарської дiяльностi”).
Згiдно до iз ст. 377 Господарського Кодексу України зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю суб’єктiв господарства є господарська дiяльнiсть, яка у процесi її здiйснення потребує у пересiченнi митних кордонiв України майном, вказаним у частинi 1. ст. 139 цього Кодексу, та/або робочої сили.
Згiдно iз цим кодексом „зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть провадиться на принципах свободи її суб'єктiв добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi вiдносини, здiйснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рiвностi перед законом усiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.” Згiдно iз Закон України "Про захист iноземних iнвестицiй в Українi" вiдносини, пов'язанi з iноземними iнвестицiями в Українi, регулюються цим Законом, iншими законодавчими актами та мiжнародними договорами України. Якщо мiжнародним договором України встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством України про iноземнi iнвестицiї, застосовуються правила мiжнародного договору.
Для iноземних iнвесторiв на територiї України встановлюється нацiональний режим iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi, за винятками, передбаченими законодавством України та мiжнародними договорами України.
Для окремих суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi здiйснюють iнвестицiйнi проекти iз залученням iноземних iнвестицiй, що реалiзуються вiдповiдно до державних програм розвитку прiоритетних галузей економiки, соцiальної сфери i територiй, може встановлюватися пiльговий режим iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi. суверенiтету народу України у здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що полягає у:- виключному правi народу України самостiйно та незалежно здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територiї України, керуючись законами, що дiють на територiї України;- обов'язку України неухильно виконувати всi договори i зобов'язання України в галузi мiжнародних економiчних вiдносин;2. Принципом свободи зовнiшньоекономiчного пiдприємництва, що полягає у:- правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi зв'язки;- правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснювати її в будь-яких формах, якi прямо не забороненi чинними законами України;- обов'язку додержувати при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi порядку, встановленого законами України;- виключному правi власностi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi на всi одержанi ними результати зовнiшньоекономiчної дiяльностi;3. Принципом юридичної рiвностi i недискримiнацiї:- рiвностi перед законом всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, незалежно вiд форм власностi, в тому числi держави, при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi;- заборонi будь-яких, крiм передбачених цим Законом, дiй держави, результатом яких є обмеження прав i дискримiнацiя суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi за формами власностi, мiсцем розташування та iншими ознаками;4. Принципом верховенства закону:- регулюваннi зовнiшньоекономiчної дiяльностi тiльки законами України;- заборонi застосування пiдзаконних актiв та актiв управлiння мiсцевих органiв, що у будь-який спосiб створюють для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi умови менш сприятливi, нiж тi, якi встановленi законами України;6. Принципом захисту iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який полягає у тому, що Україна як держава:- забезпечує рiвний захист iнтересiв всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi на її територiї згiдно з законами України;- здiйснює рiвний захист всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України за межами України згiдно з нормами мiжнародного права;- здiйснює захист державних iнтересiв України як на її територii, так i за її межами лише вiдповiдно до законiв України, умов пiдписаних нею мiжнародних договорiв та норм мiжнародного права;6. Принципом еквiвалентностi обмiну, неприпустимостi демпiнгу при ввезеннi та вивезеннi товарiв. Однiєю з важливих умов успiшної й ефективної зовнiшньоекономiчної дiяльностi України є створення вiдповiдної правової бази. Її недосконалiсть негативно впливає на розвиток зовнiшньоекономiчних вiдносин нашої держави, призводить до безконтрольного вивезення з неї вкрай дефiцитних ресурсiв i продажу їх на свiтовому ринку за демпiнговими цiнами.
На мiй погляд безконтрольнiсть та вiдсутнiсть валютного регулювання з боку держави призвели до масового вiдпливу валюти за кордон, на що неодноразово зверталася увага у виступах полiтикiв, у тому числi керiвникiв держави та народних депутатiв України.
Взагалi, в процесi зовнiшньоекономiчної дiяльностi виникає широке коло суспiльних вiдносин, якi потребують правового регулювання. Це вiдносини, пов'язанi iз правовим статусом суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, законодавчим закрiпленням її видiв, порядком укладення договорiв, контрактiв, державним регулюванням зовнiшньоекономiчної дiяльностi, питаннями оподаткування, розподiлом прибуткiв, отриманих у результатi такої дiяльностi, митним регулюванням, лiцензуванням i квотуванням зовнiшньоекономiчних операцiй тощо. Належне регулювання зазначених та iнших вiдносин, безумовно, позитивно впливає на стан органiзацiї та здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а це значить — i на авторитет нашої держави у зовнiшньоекономiчних вiдносинах з iншими.
Висновки
У висновку хотiлося б зазначити те, що мiжнародне економiчне право та його зв’язок iз нацiональним правом являє собою широку тему для практичного вивчення й теоретичних дослiджень. Взагалi, така трудомiстка робота, як аналiз мiжнародних документiв i складання власної думки приносить вiдчутнi плоди, тому що цi документи є плодом людської думки рiзних людей. Це сумiш їх життєвого й iсторичного досвiду, а також сформованої мiжнародної практики.
Необхiднiсть у мiжнародно-правовому регулюваннi господарських зв'язкiв ставала усе бiльше насущною проблемою. Рух капiталiв, товарiв i послуг придбали загальний iнтернацiональний характер. Поштовхом до цього послужили досягнення науково-технiчного прогресу в областi транспорту, енергетики, зв'язку й т. п. Також iнтернацiональний характер придбали економiчнi проблеми й кризи. Розбалансування однiєї з нацiональних економiк неминуче породжувало затримку в поступальному розвитку мирових господарських зв'язкiв.
За роки незалежностi в Українi створено систему законодавства, спрямовану на забезпечення правового регулювання зовнiшньоекономiчних вiдносин. Основою такого законодавства насамперед є положення Конституцiї нашої держави про те, що зовнiшньополiтична дiяльнiсть України спрямована на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки через пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права.
Надаючи великого значення зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi, Конституцiя встановлює, що її засади визначаються виключно законами України. Так, Закон України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» вiд 16 квiтня 1991 р. у роздiлi IV розвиває цi конституцiйнi положення. Зокрема, у його статтi 26 зазначено, що економiчнi вiдносини України з iншими державами регулюються вiдповiдними мiжнародними договорами та нормами мiжнародного права. Україна укладає, виконує i денонсує мiжнароднi договори з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також договори, якi стосуються таких питань, вiдповiдно до Конституцiї України та законiв України. Крiм того, в цiй статтi йдеться про те, що правовий статус суб'єктiв господарської дiяльностi iнших держав на територiї України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.
Стосовно вiдносин України з мiжнародними мiжурядовими економiчними органiзацiями слiд вказати, що Україна самостiйно набуває в них членства, якщо їх установчi акти не суперечать цiлям та принципам Конституцiї України. Наша держава вступає у вiдносини з цими органiзацiями на основi вiдповiдних мiжнародних договорiв та установчих актiв цих органiзацiй.
Розглядаючи важливiсть правового регулювання зазначеної сфери, слiд мати на увазi й те, що ще бiльший ефект вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi буде тодi, коли нацiональне законодавство України буде належним чином гармонiзоване з мiжнародно-правовою системою, а в рядi випадкiв — i з правовими системами тих держав, iз якими ми перебуваємо у найтiснiших вiдносинах. Саме у зв'язку з цим дуже гостро для нашої держави при вступi до Європейського Союзу та Свiтової органiзацiї торгiвлi постало питання гармонiзацiї нацiонального законодавства iз тими мiжнародно-правовими актами, на основi яких цi мiжнароднi структури дiють.
Список використаної лiтератури
1. Закон України "Про дiю мiжнародних договорiв на територiї України", 1991.
"Про захист iноземних iнвестицiй в Українi"
3. Закон України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16. 04. 91. № 959-ХІІ – Закон про ЗЕД.
4. Закон України "Про пiдприємства в Українi" вiд 27. 03. 91 р.
5. Митний кодекс України: Чинне законодавство зi змiнами та допов. Станом на 1 верес. 2005 р.: (вiдповiдає офiц. текстовi). – К.: Вид. Паливода А. В., 2005. – 160 с. – (Кодекси України).
7. Гребенюк О. П. Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi: Пiдручник. – Київ: Центр навчальної лiтератури, 2004. – 384 с.
8. Дахно І.І. Мiжнародне економiчне право. – 3-те вид., перероблене i доповн. – К.: Центр навчальної лiтератури, 2006. – 272 с.
9. Дiдiвський М.І. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства: Навч. посiб. – К.: Знання, - 2006. – 462 с. 1.
10. Шумилов В. М. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. М.: НИМП, 2001. 288 с.
| 
