Механiзм та методи регулювання зовнiшньоекономiчних зв’язкiв та дiяльностi
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ
Факультет____________
Кафедра______________
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисциплiни “Основи зовнiшньоекономiчної дiяльностi”
Спецiальнiсть “Менеджмент пiдприємств”
№ варiанту,
прiзвище, iм'я та по батьковi студента,
курс, група, № залiкової книжки
вчений ступень, вчене звання)
м. Запорiжжя, 2008 р.
План
Вступ
1. Механiзм державного регулювання ЗЕД
2. Методи ЗЕД
3. Основнi заходи нетарифного регулювання
4. Проблеми механiзму та методiв державного регулювання та пропозицiї змiн
Список використаної лiтератури
Вступ
Сучасна економiка надзвичайно складна, вона покликана формувати умови для найрiзноманiтнiших видiв життєдiяльностi людей. У залежностi вiд того, як органiзована економiка, на яких принципах ця органiзацiя будується, можна визначити, якi задачi вона в станi вирiшити, якi iнтереси суспiльства, рiзних соцiальних груп вона може задовольнити. У забезпеченнi нормального функцiонування будь-якої сучасної економiчної системи важлива роль належить державi. Держава протягом всiєї iсторiї свого iснування поряд iз задачами пiдтримки порядку, законностi, органiзацiї нацiональної оборони, виконувала певнi функцiї в сферi економiки. Державне регулювання економiки - форма управлiння економiкою, що представляє собою вплив державних органiв на економiчнi процеси. Воно застосовується в умовах, коли об'єкт управлiння безпосередньо не пiдпорядкований суб'єкту управлiння, тобто якомусь державному органу. Мiжнароднi економiчнi вiдносини є однiєю з найбiльш динамiчно розвинутих сфер економiчного життя. Економiчнi зв'язки мiж державами мають багатовiкову iсторiю. Протягом сторiч вони iснували переважно як зовнiшньоторговельнi, вирiшуючи проблеми забезпечення населення товарами, що нацiональна економiка робила неефективно чи не робила зовсiм. У ходi еволюцiї зовнiшньоекономiчнi зв'язки переросли зовнiшню торгiвлю i перетворилися в складну сукупнiсть мiжнародних економiчних вiдносин, - свiтове господарство. Процеси, що вiдбуваються в ньому, торкаються iнтересiв усiх держав свiту. І, вiдповiдно, усi держави повиннi регулювати свою зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх iнтересiв. Свiтовий досвiд свiдчить, що навiть у промислово розвинутих країнах iснує об'єктивна необхiднiсть державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Держава насамперед, закликана, захищати iнтереси своїх виробникiв, вживати заходiв для збiльшення обсягiв експорту, залучення iноземних iнвестицiй, збалансування платiжного балансу, валютного регулювання, i, що особливо важливо, — приймати законодавчi акти, що встановлюють правила здiйснення ЗЕД, i контролювати їх неухильне дотримання. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть стає усе бiльш важливим фактором розвитку народного господарства та економiчної стабiлiзацiї нашої країни. Зараз немає практично жодної галузi в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнiшньоекономiчної дiяльностi. На всiх iсторичних етапах розвитку держави зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть впливала на вирiшення економiчних проблем на рiзних рiвнях: народного господарства в цiлому, окремих регiонiв, об'єднань, пiдприємств. Як частина загальної структури народного господарства, зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть впливає на удосконалювання внутрiшньогосподарських пропорцiй, розмiщення i розвиток виробничих сил. Ще жоднiй країнi не вдалося створити здорову економiку, iзолювавшись вiд свiтової економiчної системи.
Мета i задачi дослiдження: Метою контрольної роботи є комплексне дослiдження теоретичних засад механiзмiв та методiв регулювання зовнiшньоекономiчних зв’язкiв i визначення їх ролi в дiяльностi державного регулювання.
Для досягнення мети дослiдження були поставленi такi завдання:
дослiдити теоретичнi основи функцiонування i розвитку зовнiшньоекономiчних зв’язкiв та дiяльностi в Українi;
визначити суть, необхiднiсть i призначення механiзмiв та методiв державного регулювання в умовах побудови ринкової моделi економiки;
- обґрунтувати проблеми роботи мiнiстерства та шляхи її вдосконалення.
Методи дослiдження. В основу дослiдження покладено аналiтичний пiдхiд до вивчення механiзмiв та методiв регулювання зовнiшньоекономiчних зв’язкiв та дiяльностi України. При вирiшеннi поставлених задач використовувалися методи аналiзу i синтезу, порiвняльних характеристик результатiв дослiдження.
1.
мiнiстерство зовнiшньої торгiвлi або зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, митнi органи (управлiння), центральний банк, експортно-iмпортний банк, центральне статистичне управлiння (мiнiстерство), мiнiстерство закордонних справ, податковi вiдомства.
Мiнiстерство зовнiшньої торгiвлi здiйснює функцiї керiвництва, регулювання i контролю в галузi зовнiшньої торгiвлi, виробляє розпорядження i стежить за їх виконанням усiма пiдвiдомчими йому органiзацiями.
Сьогоднi мiнiстерство виконує такi найважливiшi функцiї:
1. розробляє i здiйснює загальнi заходи, спрямованi на розвиток торговельних вiдносин країни з iноземними державами;
2. розробляє проекти торговельних договорiв, угод i конвенцiй iз питань зовнiшньої торгiвлi, проводить переговори з iноземними державами i пiдписує за уповноваженням свого уряду торговельнi договори й угоди, контролює виконання мiжурядових торговельних договорiв i угод;
3. складає проекти експортно-iмпортних та iнших зовнiшньоторговельних планiв, регулює i контролює виконання планiв iз зовнiшньої торгiвлi, накреслює заходи щодо полiпшення якостi експортних та iмпортних товарiв;
4. регулює i контролює дiяльнiсть експортно-iмпортних об'єднань, торговельних представництв за кордоном i торговельних радникiв при посольствах i мiсiях своєї країни;
5. займається питаннями митної полiтики;
9. видає експортнi й iмпортнi лiцензiї, реєструє контракти;
10. займається пiдбором i пiдготовкою кадрiв.
Звичайно основною структурною одиницею мiнiстерства зовнiшньої торгiвлi є управлiння. [5c. 28-30]
щодо змiцнення економiчних зв'язкiв iз зарубiжними країнами.
i закупiвлю товарiв, проводять переговори з iноземними делегацiями з питань експорту й iмпорту; спостерiгають за товарною структурою зовнiшньої торгiвлi; видають дозволи на ввiз i вивiз товарiв; беруть участь у пiдготовцi типових контрактiв i загальних умов поставок.
Існує кiлька типiв таких управлiнь, наприклад договiрно-правове (готує проекти торговельних договорiв i угод, урядових постанов; контролює виконання правових умов договорiв i угод); валютне управлiння (складає валютнi баланси з торгiвлi з окремими країнами, видає дозволи на платежi в iноземнiй валютi); митне управлiння (керує мiсцевими митними органiзацiями i контролює дотримання ними вимог законодавства i правил з митної справи; вивчає питання митної полiтики, готує проекти митних тарифiв, бере участь у розробленнi проектiв мiжнародних угод у частинi, що стосується митної справи); управлiння цiн (здiйснює загальний контроль за цiновими умовами контрактiв) та iн.
1. представляти iнтереси даної країни в галузi зовнiшньої торгiвлi i сприяти розвитковi торговельних та iнших господарських вiдносин даної країни з країною перебування торговельного представництва;
3. здiйснювати зовнiшню торгiвлю даної країни з країною перебування торговельного представництва;
4. вивчати загальнi економiчнi умови, зовнiшньоекономiчнi зв'язки i кон'юнктуру ринкiв країни перебування, враховуючи iнтереси зовнiшньої торгiвлi даної країни, i давати вiдповiдну iнформацiю в Мiнiстерство зовнiшньої торгiвлi та Мiнiстерство закордонних справ своєї країни, а також зовнiшньоторговельним органiзацiям та iншим заiнтересованим органiзацiям i компанiям своєї країни.
Звичайно торговельнi представництва даної країни становлять частину вiдповiдних повноважних представництв цiєї держави за кордоном; вони є частиною посольства або мiсiї даної країни; безпосередньо пiдпорядковуються Мiнiстерству зовнiшньої торгiвлi.
на експортно-iмпортнi потоки.
Експортно-iмпортнi банки здiйснюють кредитнi й розрахунковi функцiї вiд iменi уряду. Кредитування зовнiшньої торгiвлi - винятково важлива функцiя, безпосередньо пов'язана з зовнiшньоторговельним процесом.
Митнi органи - це державнi установи, якi контролюють експортно-iмпортнi потоки на митному кордонi країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митнi правила i процедури, стягують митнi збори, мито i податки. [7c. 118]
Мiнiстерство закордонних справ визначає зовнiшньополiтичнi орiєнтири i сприяє зовнiшньополiтичному забезпеченню зовнiшньоекономiчних iнтересiв нацiональних експортерiв та iмпортерiв.
Кабiнет Мiнiстрiв (центральний апарат уряду) координує дiяльнiсть органiв, що беруть участь у процесi управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю, керує процесом узгодження й прийняття нацiональної зовнiшньоекономiчної стратегiї, полiтики та законодавства головними органами державної влади країни.
має формування механiзму зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, тобто його теоретична розробка та практичне втiлення в життя. При цьому йдеться про створення фактично нового механiзму, який має регулювати взаємовiдносини України з навколишнiм свiтом на принципово нових нiж ранiше засадах, тепер уже як самостiйного суб'єкта мiжнародних економiчних вiдносин. Пiд механiзмом зовнiшньоекономiчних зв'язкiв слiд розумiти сукупнiсть конкретних форм зв'язкiв, а також систему правових, органiзацiйно-управлiнських та фiнансово-економiчних важелiв, якi забезпечують ефективну взаємодiю нацiональних народногосподарських структур iз свiтовими як на макро-, так i мiкрорiвнях, з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та пiдвищення соцiально-економiчних показникiв життя її громадян. Виходячи з принципiв мiжнародного подiлу працi, геополiтичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, iснуючих науково-технiчного та ресурсного потенцiалiв, механiзм зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що формується в країнi, повинен забезпечити реалiзацiю головної стратегiчної мети в сферi зовнiшньоекономiчної полiтики - iнтеграцiю народногосподарського комплексу України у свiтову господарську систему, що передбачає досягнення таких цiлей:
структурної перебудови нацiонального господарства;
перетворення зовнiшньоекономiчної сфери в активний фактор динамiчного та високоефективного економiчного зростання. Старий механiзм зовнiшньоекономiчної дiяльностi базувався на приматi полiтико-iдеологiчних прiоритетiв, iнтересiв класової солiдарностi без глибокого врахування нацiональних iнтересiв. Мiжнародне спiвробiтництво будувалося головним чином на балансовому пiдходi i було пiдпорядковане задоволенню поточних народногосподарських потреб. На вiдмiну вiд ранiше дiючої системи державного адмiнiстрування у зовнiшньоекономiчнiй сферi сьогоднi повинен забезпечуватися абсолютний прiоритет товарно-грошових, тобто економiчних важелiв у регулюваннi даної сфери дiяльностi. Саме вони в країнах з ринковою економiкою в основними елементами механiзму управлiння господарською дiяльнiстю як на нацiональному, так i на мiжнародному рiвнях. Тому при розробцi нового механiзму необхiдно вiдмовитися вiд старої методологiчної основи й виходити з таких теоретичних посилок:
включення України в систему мiжнародних економiчних вiдносин на постiйнiй основi;
забезпечення економiчної безпеки держави;
використання в ролi основних критерiїв ефективностi мiжнародного спiвробiтництва, доцiльностi, прагматизму й вигоди з точки зору України; подолання економiчної залежностi України вiд держав СНД та Схiдної Європи й перехiд до рiвномiрної i безпечної взаємодiї з країнами всього свiту. В основу функцiонування механiзму зовнiшньоекономiчної дiяльностi повиннi бути покладенi принципи демократизацiї, демонополiзацiї та деiдеологiзацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, якi передбачають максимальне скорочення адмiнiстративних обмежень на експорт та iмпорт, пiдвищення ролi митного та валютного регулювання мiжнародних господарських зв'язкiв, надання суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi широкої самостiйностi згiдно з мiжнародною практикою. Одночасно зовнiшньоекономiчна полiтика має вiдповiдати нацiональним iнтересам держави, забезпечувати взаємну вигоду з iноземними партнерами, стимулювати конкуренцiю мiж учасниками зовнiшньоекономiчної дiяльностi з метою пiдвищення якостi продукцiї та послуг на українському ринку. Формування механiзму зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Практичнi заходи щодо створення нового механiзму зовнiшньоекономiчних зв'язкiв передбачають вирiшення трьох основних блокiв проблем: формування необхiдної законодавчої бази;
створення вiдповiдного економiчного середовища;
розвиток iнституцiйних структур, що регулюють зовнiшньоекономiчнi зв'язки. Важливою передумовою й одночасно необхiдною основою налагодження та поглиблення економiчного спiвробiтництва iз зарубiжними партнерами є розвиток правової бази для такого спiвробiтництва. Свiтова практика свiдчить про те, що у мiру iнтенсифiкацiї мiжнародних господарських зв'язкiв, якiсного та кiлькiсного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовiдносин мiж учасниками, що потребує чiткого правового регулювання як на нацiональному, так i наднацiональному рiвнi. Так, у Європейському Союзi щорiчно приймається до 500 законодавчих актiв, спрямованих на вдосконалення правового режиму, що обслуговує його господарський механiзм. Верховнiй Радi України довелося практично з нуля розробляти й приймати пакет законiв про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Парламент прийняв, зокрема, закони "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть", "Про iноземнi iнвестицiї", "Про єдиний митний тариф", "Про загальнi принципи створення та функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон" та iншi. Завдяки прийняттю цих законiв у країнi формуються сприятливi юридичнi та фiнансово-економiчнi умови для залучення i використання iноземного капiталу, окреслення митного кордону та ефективної дiяльностi митної служби, розвитку прямих зв'язкiв мiж нацiональними виробниками та їхнiми iноземними партнерами створення рiзноманiтних за своїм характером i напрямом економiчних зон. Однак формування законодавчої бази цього виду економiчної дiяльностi ще далеко не завершено. Як свiдчить практика, дiя прийнятих законiв нерiдко стримується тим, що будучи за своєю суттю правовими документами загального характеру, вони вимагають доповнень i конкретизацiї багатьох своїх положень у виглядi нової серiї законiв, постанов i угод, що стосуються зовнiшньоекономiчної сфери та мiжнародної дiяльностi української держави. Крiм того, слiд укласти низку мiждержавних двох- або багатостороннiх угод iз зарубiжними країнами, мiжнародними органiзацiями й центрами, якi, з одного боку, розблокували б суперечностi, що накопичилися у взаємовiдносинах України з цими державами, а з iншого - стимулювали б i полегшували рiзноманiтнi дiловi контакти українських пiдприємств iз зарубiжними. Йдеться про такi угоди, як митна, валютна, платiжна й тарифна, про уникнення подвiйного оподаткування, про взаємне акцiонування тощо. Вони мають скласти правовi пiдвалини передусiм економiчного союзу країн СНД.[6c. 153-168] Назрiла гостра необхiднiсть вкрай розладнанi економiчнi зв'язки мiж цими державами ввести в рiчище мiжнародноправового режиму i негайно пiдписати економiчний пакт, у межах якого дiяли б такi принципи:
свобода мiждержавної мiграцiї капiталiв;
регулювання питань iнтелектуальної та промислової власностi;
свобода пересування робiтникiв i спецiалiстiв;
свобода ринкових послуг; свобода транспорту; державнi замовлення; гармонiзацiя податкiв.
Складовою частиною механiзму зовнiшньоекономiчної дiяльностi є митна полiтика держави, покликана передусiм виконувати функцiю захисту внутрiшнього ринку. Проблема рiвня митних тарифiв є непростою; при її вирiшеннi необхiдно враховувати не тiльки конкретну ситуацiю, а й деякi загальнi закономiрностi мiжнародного товарного обмiну. Високi митнi тарифи стримують iмпорт, пiдвищують цiни на внутрiшньому ринку, знижуючи, за словами вiдомого американського економiста П. Самуельсона, плiдний мiжнародний подiл працi, i захищають вiдносно неефективного мiсцевого виробника. Але є двi обставини, врахування яких вимагає проводити бiльш жорстку митну полiтику. Це - формування молодої нацiональної економiки та забезпечення нацiональної безпеки. Тому в Українi, поряд з подальшим розширенням митно-тарифного регулювання експорту й iмпорту згiдно з правилами та вимогами систем ГАТТ-ВТО, слiд активно використовувати й методи бiльш жорсткого державного регулювання через лiцензування i квотування експорту (в тому числi бартеру) та iмпорту продукцiї, а також видiлити групу товарiв стратегiчного значення, продаж яких за кордон є виключною прерогативою держави, застосовувати специфiчне оподаткування нетоварних операцiй тощо. Процес формування сучасної митної системи України зi своїми сусiдами набирає сили. У 1992 р. парламентом України був прийнятий Закон "Про єдиний митний тариф"; у червнi того ж року Президент України видав розпорядження про розробку Державної програми розвитку мережi пропускних пунктiв через державний кордон України i створення вiдповiдної сервiсної iнфраструктури. Митна полiтика української держави повинна передбачати укладання митних союзiв (на дво- чи багатостороннiй основi) iз заiнтересованими країнами. Пiдписання таких союзiв посилить взаємну довiру мiж ними, усуне суперечнiсть з приводу рiвня мит, приведе їхню митну полiтику до стану узгодженостi. Вставши на шлях лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв i побудови вiдкритої економiчної системи, Україна постiйно вiдчуватиме на собi зростаючий вплив тенденцiй свiтового розвитку на її внутрiшнi процеси, в тому числi й негативний. Досi мiжнародне спiвтовариство не створило ефективної системи захисту iнтересiв слаборозвинутих країн, якi потребують певних преференцiйних умов для зовнiшньоекономiчних контактiв. Україна перебуває сьогоднi в числi таких аутсайдерiв. Тому в системi управлiння та органiзацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв нашої країни необхiдно передбачити такi принципи й механiзми, котрi давали б їй змогу брати активну участь не тiльки у регiональному, а й у свiтовому подiлi працi, шукати новi ринки товарiв (у тому числi нетрадицiйнi), диверсифiкувати джерела отримання сировини, енергiї, палива, продовольчих товарiв, гiдно вiдстоюючи свої нацiональнi iнтереси.[4c. 82-100]
2.
Методи регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi
Адмiнiстративнi методи безпосередньо впливають на господарськi вiдносини. Адмiнiстративнi методи найдоцiльнiше застосовувати за умов економiчної нестабiльностi, зростання дефiциту та iнфляцiї. Ними користуються, як правило, протягом короткого термiну з метою захисту економiки країни або її вiдродження через мобiлiзацiю та оптимальне використання ресурсiв. До них належать ембарго (повна заборона зовнiшньоекономiчної дiяльностi), лiцензування, квотування, специфiчнi вимоги до товару та iн.
Економiчнi — дiють через ринковий механiзм. Економiчнi методи регулювання займають провiдне мiсце в перiод стабiлiзацiї економiки. До них належать митнi тарифи, збори, iмпортнi депозити (в галузi iмпорту), пiльговi кредити експортерам, гарантiї, субсидiї, звiльнення вiд сплати податкiв тощо (в галузi експорту).
Валютнi обмеження охоплюють сферу зовнiшньої торгiвлi, рух капiталiв та кредитiв, переказ прибуткiв, податкових та iнших платежiв. У галузi зовнiшньої торгiвлi валютнi обмеження вважають опосередкованим фактором стримування iмпорту, оскiльки використання валюти на закупiвлю iноземних товарiв дозволяється лише пiсля отримання на це спецiального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капiталу в цiлому спрямовується на пiдвищення ефективностi iноземного iнвестування в економiку країни. Воно має подвiйний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого iнвестицiйного клiмату за допомогою державних гарантiй та надання пiльг, а з iншого — обмежує вплив iноземного капiталу на економiку країни, яка залучає такi кошти.
розвиток iнших її видiв. Мiжнародна торгiвля — це система економiчних вiдносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарiв та послуг. До товарiв, що продаються та купуються на зовнiшньому ринку, належать: готова продукцiя, сировина, напiвфабрикати, а також призначенi для продажу продукти iнтелектуальної дiяльностi — патенти, лiцензiї, фiрмовi знаки тощо. Мiжнародна торгiвля послугами охоплює мiжнародний туризм, транспортнi послуги, страховi операцiї, банкiвськi, бiржовi та посередницькi послуги, ярмарки та iн.
Надзвичайне поширення торговельної дiяльностi потребує законодавчого встановлення певних умов i правил її функцiонування. При цьому метою державного регулювання зовнiшньоторговельних операцiй є встановлення найбiльш сприятливих умов для вiтчизняних виробникiв, заохочення вивезення нацiональних товарiв на ринки iнших країн та обмеження ввезення iноземних товарiв до своєї країни. Залежно вiд масштабiв втручання держави в мiжнародну торгiвлю розрiзняють два типи зовнiшньої торговельної полiтики: вiльна торгiвля i протекцiонiзм. Полiтика вiльної торгiвлi не передбачає втручання держави в зовнiшню торгiвлю. За цих умов експортно-iмпортнi вiдносини регулює не держава, а ринок на пiдставi спiввiдношення попиту та пропозицiї. Саме вiльна торгiвля стимулює конкуренцiю, примушує нацiональнi пiдприємства пiдвищувати якiсть своєї продукцiї та знижувати цiни. Протекцiонiзм — це державна полiтика захисту внутрiшнього ринку вiд iноземної конкуренцiї через систему певних обмежень. Така полiтика, з одного боку, сприяє розвитку нацiонального виробництва та захисту вiтчизняного виробника, а з iншого — може призвести до застiйних явищ в економiцi, посилення монополiзму та зниження конкурентоспроможностi нацiональних товарiв. Як правило, країни ведуть гнучку зовнiшньоторговельну полiтику, котра поєднує як елементи вiльної торгiвлi, так i протекцiонiзм. Полiтика вiльної торгiвлi переважає за умов високого рiвня розвитку продуктивних сил i ринкових вiдносин, а протекцiонiзм — за умов становлення ринкових вiдносин i недостатнього розвитку експортного потенцiалу країни. Державне регулювання зовнiшньої торгiвлi може бути одностороннiм та багатостороннiм. Одностороннє полягає в застосуваннi певних методiв регулювання мiжнародної торговельної дiяльностi з боку однiєї країни без погодження з iншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механiзмiв мiж державами, що мають торговельнi угоди. Прикладом такого багатостороннього регулювання торговельних вiдносин країн свiтової спiвдружностi є дiяльнiсть Всесвiтньої торгової органiзацiї (ВТО), яка використовує структури Генеральної угоди про тарифи i торгiвлю (ГАТТ) та положення про торгiвлю мiж членами угоди. У рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуальних проблем зовнiшньоторговельної полiтики та мiжнародної торгiвлi. Регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi здiйснюється за допомогою економiчних та адмiнiстративних методiв. Економiчнi методи, у свою чергу, подiляються на тарифнi й нетарифнi. Центральне мiсце в державному регулюваннi зовнiшньої торгiвлi належить тарифному регулюванню, яке в Українi спирається на Закон “Про єдиний митний тариф”. Митний тариф — це систематизований перелiк товарiв iз зазначенням мита, яким вони обкладаються пiд час перетину митного кордону країни. Митнi тарифи розробляються за товарним класифiкатором. Найпоширенiшим класифiкатором, що дiє в мiжнароднiй торгiвлi, є так звана Гармонiзована система опису та кодування товарiв, яку Україна почала застосовувати з 1991 р. Митнi тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито — це податок, який стягується митними органами з товарiв, що вивозяться або ввозяться на територiю країни. Запровадження мита сприяє захисту нацiональних виробникiв вiд iноземної конкуренцiї, забезпечує надходження коштiв до державного бюджету, полiпшує умови доступу нацiональних товарiв на зарубiжнi ринки. [14c. 219-228]. У мiжнароднiй практицi застосовується експортне, iмпортне, транзитне, антидемпiнгове, компенсацiйне та iншi види мита. Найбiльш широко в процесi державного регулювання зовнiшньоторговельних операцiй використовується iмпортне (ввiзне) мито, експортне (вивiзне) мито застосовують лише окремi країни переважно до товарiв традицiйного експорту. В Українi з метою поповнення державного бюджету певний час застосовувалось експортне мито на шкiряну сировину й кольоровi метали. Важливим митним iнструментом є антидемпiнгове мито. Воно застосовується тодi, коли в країну ввозяться товари за цiнами, якi значно нижчi за цiни або навiть собiвартiсть у країнi-експортерi, через що зазнають шкоди нацiональнi виробники аналогiчних товарiв. Антидемпiнговим митом може обкладатися й експортна продукцiя, якщо її цiна суттєво менша за цiну iнших експортерiв подiбних товарiв. Ставка антидемпiнгового мита не повинна перевищувати рiзницi мiж демпiнговою цiною конкурентного товару та середньою цiною товару, що експортується або iмпортується в країну. [12c. 415-417]. До нетарифних методiв державного регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi вiдносять: надання субсидiй виробникам експортних товарiв, пiльгове експортне кредитування, застосування iндикативних цiн, установлення мiнiмальної митної вартостi на окремi товари та iн. Субсидiї спрямовано на пiдтримку нацiональних виробникiв i за характером виплат їх подiляють на прямi й непрямi. Прямi субсидiї надаються експортеру у формi безпосереднiх виплат на вiдшкодування рiзницi мiж його витратами та отриманим доходом, а непрямi — є формою надання пiльг в оподаткуваннi, позик за бiльш низькими ставками, пiльгових умов страхування тощо. Експортне кредитування передбачає фiнансове стимулювання розвитку експорту нацiональних товарiв. Воно, як правило, здiйснюється у формi надання державних кредитiв нацiональним експортерам пiд пiльговi процентнi ставки або iноземним iмпортерам за умови придбання товарiв лише вiтчизняного виробництва. У системi нетарифних iнструментiв є вагомими iндикативнi цiни, застосування яких спрямовано на збiльшення валютних надходжень вiд експорту продукцiї i зменшення валютних витрат на закупiвлю iмпортних товарiв. Індикативними називаються цiни на товари, якi вiдповiдають цiнам, що склалися на аналогiчну продукцiю на момент здiйснення експортно-iмпортних операцiй. Такi цiни можуть запроваджуватись на товари, щодо експорту яких встановлено особливi режими, спецiальнi iмпортнi процедури або антидемпiнговi заходи. Індикативнi цiни розробляє Мiнiстерство економiки на базi результатiв аналiзу iнформацiї, яку воно одержує вiд митних, фiнансових, статистичних, банкiвських та iнших установ i органiзацiй. Іншим напрямом державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi є управлiння iноземними iнвестицiями. Необхiднiсть залучення зовнiшнiх iнвестицiй зумовлюється тим, що країна, маючи обмеженi бюджетнi фiнансовi ресурси, не може власними силами забезпечити ефективнi структурнi змiни в економiцi. Це потребує пильної уваги до пошуку додаткових фiнансових джерел, що з них найзначнiшим є iноземне iнвестування. Свiтовий досвiд свiдчить, що країни з перехiдними економiками не можуть вийти з економiчної кризи без залучення iноземних iнвестицiй. Використання таких iнвестицiй сприяє формуванню нацiональних iнвестицiйних ринкiв, макроекономiчнiй стабiлiзацiї економiки й уможливлює вирiшення окремих соцiальних проблем перехiдного перiоду. Тому iноземне iнвестування посiдає особливе мiсце в структурi зовнiшньоекономiчних прiоритетiв української економiки. Регулюючи взаємовiдносини iнвесторiв i держави на засадi встановлення правових i економiчних умов господарської дiяльностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями, уряд визначає також пiльги та гарантiї майнових прав та iнтересiв таких пiдприємств. Пiльгами для них є, по-перше, звiльнення вiд обкладання митом майна, що ввозиться в Україну як внесок iноземного iнвестора до статутного фонду пiдприємства, а по-друге, те, що його продукцiя не пiдлягає лiцензуванню i квотуванню за умови її сертифiкацiї як продукцiї власного виробництва. Для окремих суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, що здiйснюють iнвестицiйнi проекти iз залученням iноземних iнвестицiй, якi спрямованi на реалiзацiю державних програм розвитку прiоритетних галузей економiки, соцiальної сфери та територiй, може встановлюватися пiльговий iнвестицiйний режим. [13c. 34-42]
у зовнiшню торгiвлю, тобто коли торгiвля розвивається на основi дiї вiльних ринкових сил, попиту i пропозицiї. Протекцiонiстська полiтика - це захист внутрiшнього ринку вiд iноземної конкуренцiї за допомогою тарифних i нетарифних iнструментiв торгiвельної полiтики. Можна також видiлити помiрну полiтику, яка в певних пропорцiях мiстить елементи перших двох. Ступiнь жорстокостi державного регулювання зовнiшньої торгiвлi визначається на основi середнього рiвня митного тарифу i середнього рiвня iнтенсивностi кiлькiсних обмежень. Вiдносно вiдкритим вважається торгiвельний режим при середньому рiвнi мита менше 10% i кiлькiсних обмеженнях, якi покриваються 25% iмпорту. При використаннi тих чи iнших елементiв торгiвельної полiтики необхiдно враховувати їх сукупну дiю на загальний характер торгiвельної полiтики країни i на можливi вiдповiднi мiри, якi можуть здiйснюватися зi сторони її торгових партнерiв. Тому в залежностi вiд цiлей державного регулювання iснують рiзнi iнструменти торгiвельної полiтики.
В цiлому методи регулювання зовнiшньої торгiвлi можна роздiлити на:
- нетарифнi - квоти, лiцензiї, субсидiї, демпiнг i т. д.
Нетарифнi методи регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, в свою чергу, подiляються на три групи:
- Зовнiшньоторговi мiри, напрямленi на пряме обмеження iмпорту чи експорту: лiцензування, квотування, iмпортнi депозити i податки, введення мiнiмальних iмпортних цiн i т. д.
- Мiри, направленi на обмеження iмпорту або стимулювання експорту, але дiя яких впливає на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Нетарифнi бар’єри дають бiльше можливостей дiяти державi.
- економiчнi;
- адмiнiстративнi.
Пiд економiчними розумiють iнструменти, якi дiють через ринковий механiзм, в якiйсь мiрi направленi на подорожчання iмпорту i здешевлення експорту, а пiд адмiнiстративними - такi, якi безпосередньо впливають на економiчнi вiдносини.
До економiчних iнструментiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдносяться:
- в межах iмпорту: митнi тарифи, податки i збори з товарiв, якi ввозяться, iмпортнi депозити;
- в межах експорту: податковi кредити експортерам, гарантiї, субсидiї, звiльнення вiд податкiв.
ускладнення митних процедур. [11c. 20-22]
що стимулює розвиток зовнiшньоекономiчних зв’язкiв країни. Валютнi обмеження являють собою регламентацiю операцiй резидентiв i нерезидентiв з валютою i iншими валютними цiнностями i являються часткою валютного контролю держави. Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнiшня торгiвля товарами i послугами, рух капiталiв i кредитiв, податкових i iнших платежiв. В межах зовнiшньої торгiвлi дiя валютних обмежень прирiвнюється до кiлькiсних обмежень iмпорту, оскiльки iмпортер в такому випадку повинен отримати дозвiл на використання валюти для iмпорту товарiв i послуг, що негативно вiдбивається в цiлому на зовнiшнiй торгiвлi країни. Одним з найбiльш важливих напрямiв дiяльностi держави в областi регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi являється регулювання ввiз i вивiз капiталу. Це направлено на пiдвищення ефективностi iноземних капiталовкладень для економiки в цiлому. Регулювання потоку iноземних iнвестицiй носить подвiйний характер. З однiєї сторони, здiйснюються мiри по створенню в країнах сприятливого iнвестицiйного клiмату за допомогою державних гарантiй вiд нацiоналiзацiї iноземної власностi по вiдношенню пред’явлення рiзних податкових пiльг i канiкул, митних пiльг, захисту вiд iноземної конкуренцiї i т. д. З iншої сторони, держави проводять полiтику обмеження впливу iноземного капiталу на економiку країни.
3.
Основнi заходи нетарифного регулювання
Сутнiсть нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi полягає в забезпеченнi належного захисту не лише iнтересiв держави, а й iнтересiв окремих суб'єктiв такої дiяльностi. Найважливiшими заходами нетарифного регулювання є лiцензування, квотування, реєстрацiя контрактiв, дозволи мiнiстерств i вiдомств, що мають необхiднi повноваження щодо видачi таких дозволiв на вiдповiднi товари. Транспорт, товари та iншi предмети, якi перемiщуються через митний кордон України можуть, крiм митного, пiдпадати пiд радiологiчний, екологiчний, санiтарний, фiтосанiтарний, ветеринарний контроль, який проводиться фахiвцями вiдповiдних служб. При цьому слiд зауважити, що митний контроль не може бути закiнченим доти, доки не завершенi згаданi види контролю.
Згаданi заходи, вимоги та стандарти не можуть бути використанi в якостi нетарифних бар'єрiв, а органи, якi зобов'язанi розробляти та втiлювати в практику стандарти додаткових видiв контролю повиннi доводити їх до вiдома широкого загалу в загальнодоступних друкованих виданнях До iнструментiв кiлькiсного регулювання (обмеження) експорту та iмпорту належать квотування та лiцензування зовнiшньоекономiчної дiяльностi.[10c. 95]
Квотування та лiцензування експорту та iмпорту запроваджується державою самостiйно через уповноваженi нею державнi органи:
- у випадку рiзкого погiршення розрахункового балансу України, коли на певну дату його негативне сальдо на 25 вiдсоткiв перевищує загальну суму валютних вимог України;
- у разi досягнення рiвня зовнiшньої заборгованостi, визначеного ВР України",
- тодi, коли значно порушено рiвновагу щодо певних товарiв на внутрiшньому ринку України, особливо продуктiв харчування, сiльськогосподарської продукцiї та промислових товарiв народного споживання першочергової потреби;
- у разi потреби забезпечити необхiднi пропорцiї мiж вiтчизняною та iмпортною сировиною у виробництвi;
- у вiдповiдностi з мiжнародними угодами, що їх укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування);
Експортна (iмпо
ртна) квота — це гранична кiлькiсть визначеної категорiї товарiв, який дозволено експортувати (або iмпортувати) на протязi певного часу, що визначається в натуральних вартiсних одиницях. Квотування здiйснюється шляхом встановлення режиму видачi iндивiдуальних лiцензiй, причому загальний обсяг експорту (iмпорту) за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Українi запроваджуються такi види експортних (iмпортних) квот (контингентiв):
глобальнi — це такi квоти з товару (товарiв), якi встановлюються без зазначення конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується;
груповi
— це такi квоти з товару (товарiв), якi встановлюються iз зазначенням ряду конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується;
iндивiдуальнi
З кожного виду товару встановлюється тiльки один вид квоти. До суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi шляхом опублiкування в. офiцiйних засобах масової iнформацiї України доводяться вiдомостi про товари та (або) країни, якi пiдпадають пiд режим лiцензування та квотування. При цьому зазначається вид квоти або лiцензiї по кожному товару (або групi товарiв). Така iнформацiя негайно доводиться також до вiдома органiв Держмитслужби України. Лiцензiї видаються на пiдставi заяв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Видана суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi лiцензiя повинна мати такi реквiзити: номер, дату видачi, пiдпис службової особи, яка видала лiцензiю, печатку вiдповiдної установи. В разi неповного заповнення реквiзитiв лiцензiї чи їх неналежного заповнення до митного оформлення товари не приймаються. Лiцензiя, яку отримав суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi, є пiдставою для пропуску через митницю товарiв, якi пiдпадають пiд режим лiцензування чи квотування. Номер i дата видачi лiцензiї зазначаються в товаросупровiдних документах та вантажнiй митнiй декларацiї. Перемiщення товарiв через митний кордон України здiйснюється виключно через тi митницi, що зазначенi в лiцензiях. Пiсля вичерпання встановленої квоти або закiнчення термiну дiї лiцензiї припиняється пропуск товарiв за цiєю лiцензiєю. Експортна (iмпортна) лiцензiя
— це оформлене належним чином право на експорт (iмпорт) протягом певного встановленого термiну визначених товарiв або валюти з метою iнвестицiй та кредитування.[10c. 98]
В Українi iснують такi види експортних (iмпортних) лiцензiй:
генеральна
— це вiдкритий дозвiл на експортнi (iмпортнi) операцiї з певним товаром (товарами) та (або) з певною країною (групою країн) на протязi перiоду дiї режиму лiцензування з цього товару (товарiв). Наприклад, вiд 1994 р. запроваджено лiцензування експорту етилового спирту;
разова (iндивiдуальна) експортної (iмпортної) операцiї;
вiдкрита iндивiдуальна
— це дозвiл на експорт (iмпорт) товарiв протягом визначеного термiну (але не менше одного мiсяця) з визначенням загального обсягу товарiв.[10c. 98]
економiки України iз зазначенням списку конкретних товарiв (робiт, послуг), що пiдпадають пiд режим лiцензування та квотування, i термiнiв дiї цього режиму.
Лiцензiї на експорт (iмпорт) товарiв видаються Мiнiстерством економiки України (ранiше видавалися Мiнiстерством зовнiшньоекономiчних зв'язкiв та торгiвлi України). На окремi групи товарiв такi лiцензiї видаються за погодженням iз вiдповiдними мiнiстерствами або вiдомствами. Лiцензування операцiй з перемiщення валютних коштiв мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi з метою iнвестицiй та (або) надання (одержання) кредитiв здiйснюється Нацiональним банком України. Реєстрацiя окремих видiв зовнiшньоекономiчних контрактiв була запроваджена в Українi 1994 р. Реєстрацiї пiдлягають контракти, укладенi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi України всiх форм власностi, якi стосуються:
товарiв походженням з України, експорт яких здiйснюється в рамках бартерних (товарообмiнних) операцiй чи операцiй iз зустрiчної торгiвлi;
товарiв походженням з України, щодо яких мiжнародними угодами України передбачено добровiльнi обмеження експорту задля запобiгання демпiнгу;
товарiв походженням з України, по вiдношенню до яких проводяться антидемпiнговi процедури (наприклад, живi тварини, уран, амiак, труби i трубки iз чорних металiв);
товарiв походженням з України, iмпорт яких до iнших держав квотується чи лiцензується вiдповiдно до законодавства цих держав або нормативних актiв митних союзiв чи мiждержавних економiчних угруповань;
товарiв, вiдносини з реекспорту яких регулюються чин ним законодавством України та мiжнародними договорами України.
Мiнiстерство економiки України визначає перелiки товарiв, якi зазначенi вище. Реєстрацiю та облiк зовнiшньоекономiчних контрактiв здiйснюють Мiнiстерство економiки України та уповноваженi ним органи.
Митне оформлення зазначених вище товарiв здiйснюється лише за наявностi картки реєстрацiї-облiку зовнiшньоекономiчного контракту, яка видається у визначеному порядку.
У разi потреби органи реєстрацiї можуть вимагати iншi необхiднi документи. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть iнформацiї, поданої в документах, якi наданi для реєстрацiї, несе керiвник суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi України чи фiзична особа — суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Розгляд поданих для реєстрацiї документiв повинен бути закiнчений у термiн до 20 днiв вiд дати звернення за реєстрацiєю. За результатами розгляду орган реєстрацiї приймає рiшення про реєстрацiю зовнiшньоекономiчного контракту або про вiдмову в такiй реєстрацiї. У разi вiдмови в реєстрацiї зовнiшньоекономiчного контракту суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi видається вмотивоване рiшення про вiдмову. Картка реєстрацiї-облiку зовнiшньоекономiчного контракту є документом, який пiдтверджує таку реєстрацiю. Надана в документах iнформацiя не пiдлягає розголошенню. Порушення тягне за собою вiдповiдальнiсть вiдповiдно до чинного законодавства України. Картка реєстрацiї-облiку зовнiшньоекономiчного контракту видається суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi України у двох примiрниках. Перший примiрник суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi залишає у митних органах пiсля митного оформлення вiдповiдних товарiв, а другий залишає в себе. Картка дiйсна для митного оформлення товарiв, якi є предметом вiдповiдного контракту, до кiнця поточного календарного року i втрачає чиннiсть пiсля здiйснення митного оформлення товарiв у повному обсязi, передбаченому контрактом. Внесення будь-яких змiн або доповнень до картки реєстрацiї-облiку зовнiшньоекономiчного контракту не допускається. Картка реєстрацiї-облiку зовнiшньоекономiчного договору, яку одержав суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi, додається до вантажної митної декларацiї i є пiдставою для митного оформлення товарiв, зазначених у нiй. Перемiщення товарiв через митний кордон України здiйснюється тiльки через митницi, котрi зазначенi в картцi реєстрацiї-облiку.[10c. 101]
4.
Проблеми механiзму та методiв державного регулювання та пропозицiї змiн
недосконалий характер i потребують загального полiпшення. Ключовим елементом зовнiшньоекономiчного механiзму є валютна полiтика, яка являє собою сукупнiсть заходiв держави та центрального банку у сферi валютних вiдносин (валютнi обмеження, регулювання валютних курсiв, iмпортнi депозити) з метою впливу на платiжний баланс, валютний курс та конкурентоздатнiсть нацiонального виробництва. Крiм зазначених загальних завдань, українська держава має вирiшувати в галузi валютних вiдносин i ряд специфiчних проблем, що випливають iз конкретно-iсторичної ситуацiї, яка склалася сьогоднi:забезпечення стабiльностi гривнi вiдносно провiдних валют свiту; залучення iноземної валюти в країну i використання її як засобу стабiлiзацiї нацiональної економiки; створення державного валютного фонду й ринку валюти.
економiчної ситуацiї примушує експортерiв приховувати валюту за кордоном, оскiльки у них немає гарантiй вiльного розпорядження своїми валютними коштами й необхiдних стимулiв до їх iнвестування в нацiональну економiку. Зробленi лише першi кроки до органiзацiї системи купiвлi валюти Нацiональним i комерцiйними банками, торгiвлi валютою за участю держави та її структур, функцiонування української валютної бiржi. Розбалансованiсть механiзму валютних операцiй не дає змоги звести валютний та платiжний баланси України. Таким чином, нинiшня неефективна валютна полiтика є фактором, що дестабiлiзує економiку, й одним iз могутнiх джерел iнфляцiї. Найскладнiшим i неоднозначним за своїми економiчними наслiдками елементом проведеної грошової реформи в Українi є введення валютної конвертованостi. Конвертованiсть - це один з дiйових заходiв стабiлiзацiї нацiональної грошової системи, посилення її впливу на розвиток ринкових вiдносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економiки, її конкурентоздатностi та прискорення iнтеграцiї у свiтове господарство.[11c. 68] Нинi для валютних операцiй використовуються обмiннi курси iноземних валют, вираженi у валютi України. Вони встановлюються Нацiональним банком на основi результатiв торгiв на мiжбанкiвському валютному ринку України. Включення валютних стабiлiзаторiв у зовнiшньоекономiчний механiзм забезпечило б значною мiрою створення умов для зниження курсу вiльно конвертованої валюти вiдносно української гривнi, формування передумов для її повної конвертованостi, реемiграцiї валютних коштiв в Україну, залучення iноземної валюти в країну тощо.
Важливим фактором пiдвищення дiлової активностi як серед нацiональних товаровиробникiв i експортерiв, так i серед зарубiжних iнвесторiв є формування сучасної податкової системи на експортно-iмпортнi операцiї, прибуток спiльних пiдприємств. Законом про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть передбачається встановлення постiйної величини податкiв на п'ятирiчний строк з метою забезпечення стабiльностi податкового режиму, причому для одного i того ж виду товару застосовується єдина ставка податку незалежно вiд суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Забороняються також рiзнi види додаткових, у тому числi мiсцевих чи вiдомчих податкiв. Значну роль у стимулюваннi експорту вiдiграють податковi та iншi пiльги, якi надаються виробникам за певних умов. Це можуть бути вiдстрочки, знижки, часткове чи повне звiльнення вiд податкiв тощо. В нашiй країнi пiдставою для пiльгового оподаткування є перевищення доходiв вiд експорту продукцiї над сумою затрат на iмпорт, а також експорт наукоємної продукцiї. Надаються пiльги за строками амортизацiї для стимулювання експорту готової продукцiї, у вивозi якої заiнтересована Україна. Враховуючи жорстку конкурентну боротьбу на свiтових ринках, важливо також стимулювати малий бiзнес у його прагненнi включитися в мiжнародну господарську дiяльнiсть шляхом надання малим i середнiм пiдприємствам податкових пiльг. Доцiльно було б на певний термiн, наприклад п'ять рокiв, звiльнити вiд податкiв iмпортне технологiчне устаткування, яке закуповується у цiльовому порядку. Ще одним важливим iнструментом державного впливу на зовнiшньоекономiчнi зв'язки є кредити та субсидiї. Кредитування експортно-iмпортних операцiй, великих будiвельних проектiв є невiд'ємною частиною мiжнародної дiлової практики, що прискорює процес кругообiгу капiталу. Нинi стає дедалi очевиднiшим той факт, що невирiшенiсть ряду внутрiшнiх проблем стримує подальший рух до вiдкритої економiки. Одна з найскладнiших проблем - проблема цiн. Наша внутрiшня структура цiн суттєво вiдрiзняється вiд структури цiн на свiтовому ринку.
Внутрiшнi оптовi цiни на палива й сировину в два-три рази нижчi нiж зовнiшньоторговельнi, а на багато видiв машин i устаткування в два-три рази вищi нiж зовнiшньоторговельнi. Уряд України адмiнiстративно-вольовими методами намагається наблизити рiвень внутрiшнiх цiн до свiтових, що, до речi, дуже болiсно вiдбивається на соцiальному становищi населення, оскiльки передумов для цього ще не створено. Продуктивнiсть працi в Українi значно вiдстає вiд рiвня розвинутих держав, i це є основним гальмом на шляху приведення цiн нацiонального ринку у вiдповiднiсть з цiнами свiтового ринку. Свiтовий досвiд свiдчить про активний вплив держави на полiтику зовнiшньоторговельних цiн. Уряди розвинутих країн допомагають нацiональним виробникам у розширеннi експорту. З цiєю метою надаються експортнi субсидiї, податковi пiльги, компенсацiї при продажу товарiв за демпiнговими цiнами тощо.
Висновок
не пiдпорядкований суб'єкту управлiння, тобто якомусь державному органу.
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть — це заснована на взаємовигiдних економiчних вiдносинах дiяльнiсть у галузi мiжнародної торгiвлi, руху капiталiв, мiграцiї робочої сили, передачi технологiй. У всiх країнах, а особливо в країнах iз перехiдною економiкою, де сталася широка лiбералiзацiя зовнiшньоекономiчної дiяльностi, її державне регулювання є об'єктивною необхiднiстю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту iнтересiв країни та суб'єктiв її зовнiшньоекономiчної дiяльностi, створення для останнiх рiвних можливостей розвивати всi види пiдприємницької дiяльностi та напрями використання доходiв i здiйснення iнвестицiй, на розвиток конкуренцiї та лiквiдацiю монополiзму.
До головних цiлей державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi належать:
забезпечення збалансованостi економiки та рiвноваги внутрiшнього ринку країни;
стимулювання прогресивних структурних змiн в економiцi;
створення найбiльш сприятливих умов для залучення нацiональної економiки в систему свiтового подiлу працi;
наближення до ринкових структур розвинутих зарубiжних країн.
Важливу роль з-помiж економiчних методiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдiграють валютнi обмеження, якi спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнiшньоекономiчних зв'язкiв країни. Валютнi обмеження охоплюють сферу зовнiшньої торгiвлi, рух капiталiв та кредитiв, переказ прибуткiв, податкових та iнших платежiв. Залежно вiд масштабiв втручання держави в мiжнародну торгiвлю розрiзняють два типи зовнiшньої торговельної полiтики: вiльна торгiвля i протекцiонiзм.
Державне регулювання зовнiшньої торгiвлi може бути одностороннiм та багатостороннiм. Одностороннє полягає в застосуваннi певних методiв регулювання мiжнародної торговельної дiяльностi з боку однiєї країни без погодження з iншими торговельними партнерами. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механiзмiв мiж державами, що мають торговельнi угоди.
Введення валютної конвертованостi. Включення валютних стабiлiзаторiв у зовнiшньоекономiчний механiзм забезпечило б значною мiрою створення умов для зниження курсу вiльно конвертованої валюти вiдносно української гривнi, формування передумов для її повної конвертованостi, реемiграцiї валютних коштiв в Україну, залучення iноземної валюти в країну тощо.
Зовнiшньоторговi цiни. Запропоновано, якби уряд України допомагав нацiональним виробникам у розширеннi експорту. З тiєю метою надавалися б експортнi субсидiї, податковi пiльги, компенсацiї при продажу товарiв за демпiнговими цiнами тощо.
Список використаної лiтератури
1. Закон України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" // Вiдомостi Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 29.
2. Конституцiя України. Затверджена ВРУ 28. 06. 96 № 254/96 – ВР.//Вiдомостi ВРУ. – 1996.
3. Бураковський І. А. Теорiя мiжнародної торгiвлi. — К.: Основи, 1996.
5. Гамов Н. С., Третьяков А. С. Внешнеэкономическая деятельность. Теория. Практика. Маркетинг: Учебное пособие. - З.: ИПК «Запорiжжя» — РИО «Издатель», 1998. – 171 c.
6. Державне регулювання економiки: Пiдруч. для ВНЗ. - 2-ге вид. / За ред. І. P. Михасюка. - К., 2000.
7. Дiдкiвський М.І. ЗЕД пiдприємства: навчальний посiбник. – К.: Знання, 2006. – 462 с.
8. Дмитрiєв A.І. Муравйов В.І. Мiжнародне публiчне право. - К.:Юрiнком Інтер, 2001. -640 с.
9. Завгороднiй А. Г., Возник Г. Л. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Термiнологiчний словник. – К.: Кондор, 2007. – 168 с.
10. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: Навчальний посiбник. За ред. д. е. н., проф.. І.І. Дахно – К.: Центр навчальної лiтератури
11. Иванова М. Б. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. — М.: Издательство РИОР, 2004. — 105 с.
12. Козик В. В., Панкова Л. В., Карп’ян Я. С., Григор’єв О. Ю. Зовнiшньоекономiчнi операцiї i контракти: Навчальний посiбник – 2-ге вид., перероб i доп. – К.: Центр навчальної лiтератури, 2004. – 608 с.
– Запорiжжя, 2006. – 405с.
14. Чистов СМ., Никифоров А.Є., Куценко Т. Ф. Державне регулювання економiки: Навч. посiб. для ВНЗ. - К., 2000.
|
