Міжнародні карні трибунали

Мiжнароднi карнi трибунали «Мiжнароднi карнi трибунали» ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО КОЛИШНІЙ ЮГОСЛАВІЇ РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО РУАНДІ РОЗДІЛ. 3 МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО СЬЄРРА-ЛЕОНЕ РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО ЛІВАНУ ВСТУП Трибунал вiйськового трибуналу в Нюрнберзi (напередоднi якого вiдбувався Нюрнберзький процес) таку назву мають Мiжнародний карний трибунал по колишнiй Югославiї, Мiжнародний карний трибунал по Руандi та iншi. В Польщi конституцiйний суд має назву Конституцiйного трибуналу. На деяких мовах (наприклад, французькiй) слово «трибунал» означає звичайний суд, не обов’язково надзвичайний, англiйською юридичною мовою це загальний термiн для судiв рiзних рiвнiв. вирокiв Нюрнберзького та Токiйського вiйськових трибуналiв. Надалi на можливiсть настання такої вiдповiдальностi для фiзичних осiб указували кiлька мiжнародних договорiв, зокрема Конвенцiя про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Конвенцiя про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р., Римський Статут Мiжнародного кримiнального суду, а також Статути Мiжнародного трибуналу з колишньої Югославiї та Мiжнародного трибуналу з Руанди. Ідея створення мiжнародних кримiнальних судових органiв неодноразово виникала в мiжнародно-правовiй доктринi. Однак цi плани не були реалiзованi. Першими мiжнародними кримiнальними судовими органами стали Нюрнберзький вiйськовий трибунал i Мiжнародний вiйськовий трибунал для Далекого Сходу (далi — Токiйський вiйськовий трибунал), створенi ad hock пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни для притягнення до вiдповiдальностi головних нiмецьких i японських вiйськових злочинцiв. Нюрнберзький вiйськовий трибунал було створено вiдповiдно до Декларацiї про вiдповiдальнiсть гiтлерiвцiв за скоєнi злочини 30 жовтня 1943 р., прийнятою на Московськiй конференцiї 1943 р. i Угоди мiж урядами СРСР, США, Великої Британiї та Францiї про судове переслiдування й покарання головних воєнних злодiїв європейських країн «осi» 08 серпня 1945 р. А Токiйський вiйськовий трибунал створений вiдповiдно до Угоди мiж урядами СРСР, США, Великої Британiї, Францiї, Китаю, Австралiї, Канади, Нiдерландiв i Нової Зеландiї 19 сiчня 1946 р., до якого пiзнiше приєдналися Індiя й Фiлiппiни [7]. За рiшенням Потсдамської конференцiї утворювався Мiжнародний вiйськовий трибунал, який мав засудити воєнних злочинцiв i злочини, скоєнi ними. З 20 листопада 1945 р. до 1 жовтня 1946 р. тривав Нюрнберзький судовий процес над групою головних нiмецьких воєнних злочинцiв. Мiжнародний вiйськовий трибунал визнав пiдсудних винними у здiйсненнi пiдготовки i веденнi агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушеннi мiжнародних договорiв та угод, у здiйсненнi спланованих воєнних злочинiв, що проводились з особливою жорстокiстю, у злочинах проти людства (знищеннi народiв за расовими та нацiональними ознаками). Герiнгу, Рiббентропу, Кейтелю, Кальтенбруннеру, Розенбергу, Франко та iншим злочинцям (всього 12 чол.) було винесено смертний вирок, деяким (Гесс, Функ) - довiчне ув'язнення. Трибунал оголосив злочинним керiвний склад нацистської партiї, СС, СД, гестапо. Вимога СРСР визнати злочинними органiзацiями гiтлерiвський уряд, верховне командування та генштаб не були пiдтриманi. Представник Радянського Союзу заявив про незгоду з рiшенням щодо виправдання Шахта та деяких iнших нiмецьких дiячiв, якi фiнансували нацистську партiю. Нюрнберзький процес - перший в iсторiї мiжнародний суд над групою осiб, якi заволодiли державою i перетворили її на знаряддя страшних злочинiв. Вперше в юридичнiй практицi були засудженi державнi дiячi, вiдповiдальнi за агресiю i вiйськовi злочини [8, 9]. Над головними японськими воєнними злочинцями з 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. у Мiжнародному вiйськовому трибуналi для Далекого Сходу проходив Токiйський судовий процес. За участь у пiдготовцi та розв'язаннi агресивної вiйни, за здiйснення масового знищення мирного населення в окупованих країнах i полонених та iншi злочини семи найбiльшим злочинцям було винесено смертний вирок, 16 - довiчне ув'язнення. Серед страчених були колишнi прем'єр-мiнiстр Японiї, вiйськовий мiнiстр, представники вищого генералiтету. Вирiшення питань подальшого пiслявоєнного мирного врегулювання дедалi бiльше ускладнювалось суперництвом мiж США i СРСР. Незважаючи на недовгий час iснування трибуналiв (на Нюрнберзькому вирок був винесений 01 жовтня 1946 р., а на Токiйському — 04 листопада 1948 р.), вони вплинули на формування принципiв мiжнародної кримiнальної вiдповiдальностi за здiйснення вiйськових злочинiв i злочинiв проти людства, а також на становлення та розвиток iдеї мiжнародної кримiнальної юстицiї. Досвiд створення мiжнародних кримiнальних судiв був вiдновлений на початку 90-х рокiв, коли Радою Безпеки ООН були заснованi Мiжнародний трибунал з Руанди та Мiжнародний трибунал з колишньої Югославiї. З огляду на те, що вони обидва створенi adhock, держави дiйшли згоди щодо запровадження постiйного Мiжнародного кримiнального суду, Статут якого набув чинностi у 2002 р. Пiсля прийняття Статуту Мiжнародного вiйськового трибуналу 1945 року та винесення Вироку Нюрнберзького трибуналу 1946 року, другим етапом становлення мiжнародного кримiнального права стало прийняття Резолюцiями Ради Безпеки ООН Статутiв мiжнародних трибуналiв по колишнiй Югославiї та Руандi. РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО КОЛИШНІЙ ЮГОСЛАВІЇ Мiжнародний карний Трибунал по колишнiй Югославiї почав свою роботу в 1993 роцi, а планує завершити її до 2010 року. людських страждань, що призвело до створення коалiцiї суспiльних сил на пiдтримку створення мiжнародного карного суду. В якостi тимчасових мiр був створений мiжнародний трибунал ad hoc . Таким чином, в iсторiї створення мiжнародного карного суду створення Мiжнародного трибуналу по колишнiй Югославiї стало справжнiм проривом в мiжнародному правi. Першим кроком РБ ООН стало засудження жорстокостi, яку чинили в колишнiй Югославiї як порушення мiжнародного гуманiтарного права та вказала на iндивiдуальну вiдповiдальнiсть тих, хто її коїв у своїй резолюцiї 764 (1993) [4]. Другим кроком стало прийняття посилених мiр щодо розслiдування порушень з допомогою держав та мiжнародних гуманiтарних органiзацiй i комiсiї експертiв. Однак прийнятi мiри не змiнили ситуацiї, а зiбраний матерiал не вiдповiдав пред’явленим до нього вимогам. Тож, у вiдповiдь на iнiцiативу ряда держав-членiв ООН, Асамблеї Ради Європи, Європарламенту, доповiдачiв у раках Московського механiзму з людського вимiру ОБСЄ в Боснiї, Герцеговинi, Хорватiї та iнших держав, Рада Безпеки 22 лютого 1993 року в резолюцiї 808 (1993) в принципi вирiшила питання про створення мiжнародного трибуналу для переслiдування винних в скоєннi порушень мiжнародного гуманiтарного права. Згiдно резолюцiї Генеральний секретар представив доповiдь, в якiй мiстився проект Статуту Трибунала [1]. В проектi були врахованi думки 31 країни та деяких мiжнародних органiзацiй, якi представили свої коментарi щодо проекту. На основi проекту РБ ООН зробила третiй крок – створення трибуналу. Мiжнародний трибунал для судового переслiдування осiб, якi вiдповiдають за суттєвi порушення мiжнародного гуманiтарного права, скоєнi на територiї колишньої Югославiї з 1991 року, був затверджений резолюцiєю 827 (1993) Ради Безпеки ООН вiд 25 травня 1993 року для вирiшення в судовому порядку справ про суттєвi порушення мiжнародного гуманiтарного права в регiонi. Його мiсцезнаходження – мiсто Гаага (королiвство Нiдерланди). Цiлi Мiжнародного карного трибуналу по колишнiй Югославiї були визначенi наступнi: 2. встановити справедливiсть по вiдношенню до потерпiлих; 3. попередити новi злочини; Трибунал складається з наступних частин: судового органу, який складається з трьох Судових камер та однiєї Апеляцiйної камери; Канцелярiї Обвинувачувача та Секретарiату. До складу Трибуналу входять 25 суддiв, з них 16 постiйних та 9 суддiв ad litem . На даний момент Трибунал продовжує свою роботу, яку повинен закiнчити, згiдно мандату, до 2010 року. Продовжується процес передачi справ державам колишньої Югославiї. У 2005 роцi було створено палату з вiйськових злочинiв у Державному судi Боснiї та Герцеговини, що забезпечила додатковi можливостi для судового переслiдування за скоєння вiйськових злочинiв у цьому регiонi. Крiм того слiдчi справи були переданi прокурору Боснiї та Герцеговини. З урахуванням передачi справ мiсцевих судам до правила 11 bis Правил процедури та доведення Трибуналу були внесенi поправки. Також поправки були внесенi до правил 98 bis и 124. У 2005 роцi Трибунал винiс вирок дев’яти обвинувачуваним, розглядав 30 iнших справ, за якими проходять 51 обвинувачуваний. Судовi камери винесли загалом три судових рiшення. Апеляцiйна камера винесла чотири рiшення. У слiдчому iзоляторi Трибунала пiд вартою знаходились 58 чоловiк, а 21 людину було звiльнено умовно. Трибунал передав трьох осiб, яких було засуджено Данiї, Іспанiї та Об’єднаному Королiвству для вiдбування покарання. Отже, Трибунал продовжує рухатися вперед на шляху до виконання свого мандату для забезпечення того, щоб загалом 163 особи, яким було висунено обвинувачення, були переданi правосуддю. трибуналу по колишнiй Югославiї Фаусто Покар повiдомив, що головною перешкодою на шляху здiйснення мiжнародного правосуддя є труднощi, пов’язанi з арештом головних пiдозрюваних. Фаусто Покар вiдмiтив, що прокурор Трибунала продовжувала наполягати на арештi осiб, якi все ще переховуються вiд правосуддя. Протягом минулого року були заарештованi – Здравко Толiмир та Властимир Джоржевич. «Нездатнiсть заарештувати iнших чотирьох обвинувачуваних, якi укриваються вiд правосуддя, особливо Радована Караджича та Ратко Младича, все ще викликає серйознi занепокоєння», – заявив голова. Вiн повiдомив, що з моменту свого створення Трибунал завершив судове розглядання у справах 109 обвинувачуваних зi 161 особи, яким були висуненi обвинувачення. Голова розповiв, що вперше в iсторiї Трибуналу з минулого року в трьох судових камерах одночасно йдуть сiм судових процесiв. По трьох з них проходять одразу декiлька обвинувачуваних, число яких, загалом, складає 26. Чекають на судовий розгляд чекають лише 12 обвинувачуваних. внесла рiшення про передання справ 13 обвинувачуваних нижньої та середньої ланки в нацiональних судових органах. У 2003 роцi Рада Безпеки розробила стратегiю поступового припинення дiяльностi мiжнародного Трибуналу по колишнiй Югославiї. Планується, що до 2010 року Трибунал закiнчить роботу, яку почав у 1993 роцi. За створенням Трибуналу по колишнiй Югославiї було створено аналогiчний орган у зв’язку з ситуацiєю, що склалася в Руандi. 30 квiтня 1994 року Голова РБ ООН в своїй заявi засудив порушення мiжнародного гуманiтарного права в Руандi та поставив питання про необхiднiсть розслiдування серйозних порушень мiжнародного гуманiтарного права. В резолюцiях 918 (1994) та 925 (1994) Рада Безпеки знову засудила масовi вбивства, якi продовжувались на територiї Руанди. 1 червня 1994 року в своїй резолюцiї 935 (1994) Рада Безпеки постановила, що геноцид та iншi, систематичнi та широкомасштабнi порушення мiжнародного гуманiтарного права загрожують мiжнародному миру та безпецi. Згiдно цiєї резолюцiї була затверджена комiсiя експертiв для розслiдування порушень. У вереснi 1994 року було вирiшено створити мiжнародний трибунал, не дивлячись на початковi намiри обмежитися нацiональними судами. До Ради Безпеки надiйшло прохання вiд руандiйського уряду про створення трибуналу, з урахуванням якого й було створено в 1994 роцi Мiжнародний карний Трибунал по Руандi. За статтею 1 Статуту Мiжнародного карного трибуналу по Руандi: «Мiжнародний трибунал по Руандi повноважний згiдно з положеннями даного Статуту здiйснювати судове переслiдування осiб, вiдповiдальних за серйознi порушення мiж народного права, скоєнi на територiї Руанди, i громадян Руанди, вiдповiдальних за подiбнi порушення, скоєнi на територiї сусiднiх держав, у перiод з 1 сiчня 1994 року по 31 грудня 1994 року» [2]. Трибунал було створено у вiдповiдностi до резолюцiї 955 (1994) Ради Безпеки вiд 8 листопада 1994 року. Його мiсцезнаходження – мiсто Аруша (Об’єднана Республiка Танзанiя). Трибунал складається з наступних частин: судового органу, який складається з двох Судових камер та однiєї Апеляц.; Канцелярiї Обвинувачувача та Секретарiату. Спочатку комiсiя експертiв по Руандi запропонувала розширити юрисдикцiю Трибуналу по колишнiй Югославiї, включивши до неї злочини, скоєнi в Руандi. Однак це викликало побоювання того, що так зникне рiзниця мiж постiйним судом та механiзмомad hoc . Щоб не створювати прецедент по розповсюдженню Радою Безпеки юрисдикцiї органу ad hoc непотрiбною пiдготовку спецiального проекту Статуту. Таке рiшення є цiлком логiчним, адже трибуналам потрiбно було розглядати однаковi процесуальнi проблеми. Виходячи з мiркувань практичностi та адмiнiстративної ефективностi було вирiшено, що Прокурором Трибуналу по Руандi призначено Прокурора Трибуналу по колишнiй Югославiї з додатковим персоналом, включаючи додаткового заступника Прокурора. Члени Апеляцiйної камери Трибуналу по колишнiй Югославiї стали членами Апеляцiйної камери Трибуналу по Руандi. На даний момент дiяльнiсть судових камер Трибуналу знаходиться на надзвичайно високому рiвнi, оскiльки в них походить безпрецедентне число судових процесiв. Завдяки повному використанню 9 суддiв ad litem , продовжує збiльшуватись. Трибунал винiс судовi рiшення щодо 25 обвинувачуваних, а судовi процеси ведуться щодо 25 iнших обвинувачуваних. По ходу двох з цих судових процесiв, якi торкаються 10 обвинувачуваних, захист надає свої докази. На ще одному судовому процесi по вiдношенню щодо чотирьох обвинувачуваних обвинувачення вже викликало всiх свiдкiв. Шiстнадцять осiб, якi перебувають пiд вартою, очiкують на свої судовi процеси. Розгляд їх справ почнеться тодi, коли це стане можливим через потенцiал судових камер. Протягом звiтного перiоду Апеляцiйна камера винесла три рiшення по вiдношенню щодо чотирьох обвинувачуваних, а також членi промiжнi рiшення. Канцелярiя Обвинувачувача завершила розслiдування справ щодо осiб, якi пiдозрюються в скоєннi геноциду. Передбачалося, що останнi рiшення обвинувачувань будуть представленi на затвердження камер до середини 2005 року. Процес передачi справ до нацiональної юрисдикцiї почався наданням Обвинувачувача у лютому 2005 року уряду Руанди 15 справ осiб, що вкривалися вiд правосуддя. Оперативно-пошукова група канцелярiї Обвинувачувача була реорганiзована та укрiплена, а її методи проведення операцiй – переглянутi. Активно здiйснювалась програма змiцнення спiвробiтництва з державами за посередництва пiдтримки Обвинувачувачем контактiв з владними структурами рiзних країн. закладiв з метою безперешкодного проведення процесу. З державами та закладами пiдписанi договори щодо фiнансування дiяльностi, яка не охоплюється регулярним бюджетом, для забезпечення присутностi свiдкiв та їх безпеки, а також пошуку мiсць, в яких засудженi особи будуть вiдбувати свої вироки [3]. ув’язнення за публiчне пiдбурення на вбивства за етнiчною ознакою. Джозеф Серугендо став 28 обвинувачуваним, засудженим Мiжнародним трибуналом по Руандi. Суд розглядає ще 27 справ. 14 обвинувачуваних чекають на початок свої процесiв. 104 млн доларiв США. Для того, щоб доповнити недостатнiй об’єм добровiльних внескiв, Генеральний Секретар ООН прохав про видiлення субсидiї в розмiрi 40 млн доларiв США на дворiчний перiод 2004-2005 рокiв. У своїй резолюцiї 59/276 Генеральна Асамблея уповноважила Генерального Секретаря прийняти зобов’язання в розмiрi, який не перевищує 20 млн доларiв США, для поповнення фiнансових ресурсiв Спецiального суду в перiод з 1 сiчня по 30 червня 2005 року. В своїй доповiдi вiд 18 квiтня 2005 року Генсек запропонував видiлити додаткову субсидiю в розмiрi 13 млн доларiв США для фiнансування роботи Суду протягом перших шести мiсяцiв четвертого року своєї дiяльностi до грудня 2005 року i заявив про свої намiри запитати додаткову субсидiю для Суду в розмiрi до 7 млн доларiв США у 2006 роцi. 22 червня 2005 року Генеральна Асамблея прийняла резолюцiю 59/294, в якiй вона уповноважила Генсека прийняти на себе зобов’язання на суму 13 млн доларiв США на перiод з 1 липня до 31 грудня 2005 року [10]. У 2005 роцi проводились судовi процеси щодо всiх дев’яти обвинувачуваних, якi знаходяться пiд вартою у Фритаунi. 17 сiчня 2005 року до другої судової камери було призначено троє суддiв, а згодом. 7 березня, було почато судовий процес у справi Революцiйної ради збройних сил. Тим часом у першiй судовiй камерi все ще почергово ведуться судовi процеси у справах Сил громадянської оборони та Об’єднаного революцiйного фронту, якi почалися 3 червня та 5 липня 2004 року, вiдповiдно. Спецiальний суд також розглядав двi iнших справи. В жовтнi 2004 року Спецiальний суд схвалив стратегiю завершення своє роботи, яка була представлена Головою Суду РБ ООН 24 травня 2005 року. Секретар Суду пiдписав згоду про приведення вирокiв у дiю з двома країнами, та вiдповiднi переговори ведуться з рядом iнших країн. На етапi пiсля завершення роботи Суд продовжить здiйснення ряду «остаточних заходiв» пiсля того, як iн припинить своє iснування в його нинiшнiй формi та з його статусом. РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНИЙ КАРНИЙ ТРИБУНАЛ ПО ЛІВАНУ 17 серпня 2007 року було оголошено, що Мiжнародний трибунал для розслiдування вбивства колишнього лiванського прем’єра Рафiка Харiрi буде розмiщуватися в Гаазi – мiстi, яке давно вважається столицею мiжнародного правосуддя. В офiцiйному листi на адресу Генерального секретаря уряд Нiдерландiв повiдомив, що готовий задовольнити прохання ООН i розмiстити трибунал в Гаазi. що в ходi зустрiчей у Бейрутi всi спiвбесiдники Пан Гi Муна виступили в пiдтримку процесу, який дозволить притягти до вiдповiдальностi осiб, винних у скоєннi нападiв на колишнього прем’єр-мiнiстра Рафiка Харiрi та iнших. Генеральний Секретар все ще впевнений, що шлях до правосуддя лежить через лiванський конституцiйний процес, проте при цьому вiн пояснює, що цей процес ускладнюється рядом факторiв, про якi йому повiдомили парламентарi. Справа в тому, що автори листа виступають вiд iменi антисирiйської бiльшостi парламенту Лiвану. Спiкер парламенту, який належить до фракцiї, що пiдтримує про сирiйський рух «Хезболла», вiдмовився скликати сесiю парламенту для ратифiкацiї угоди про створення трибуналу. Саме тодi «антисирiйцi» вирiшили звернутися за пiдтримкою до ООН. ВИСНОВОК Ідея створення мiжнародних кримiнальних судових органiв неодноразово виникала в мiжнародно-правовiй доктринi. Однак цi плани не були реалiзованi. Першими мiжнародними кримiнальними судовими органами стали Нюрнберзький вiйськовий трибунал i Мiжнародний вiйськовий трибунал для Далекого Сходу [7]. Мiжнародний Трибунал у Гаазi став першим судом такого рiвня й з такою метою як Нюрнберзький та Токiйський Мiжнароднi вiйськовi Трибунали, скликанi, аби засудити нацистських та японських вiйськових злочинцiв пiсля Другої свiтової вiйни. Це були першi впевненi кроки ООН на шляху до творення Мiжнародного кримiнального суду. За пiвстолiття, що минули з часу проведення повоєнних трибуналiв, свiтове спiвтовариство не виробило вiдповiдної законодавчої бази, яка легiтимiзувала б мiжнароднi процеси над вiйськовими злочинцями. Нi Нюрнберзький, анi Токiйський мiжнароднi вiйськовi трибунали не спиралися на конкретну законодавчу базу. Бiльш того, вироблення нових принципiв мiжнародного права було однiєю з проголошених цiлей Нюрнберзького процесу. Обидва процеси були скорiше полiтичними, анiж судовими, i по сутi стали судом помсти переможцiв над переможеними. За 50 рокiв, що минули пiсля Нюрнберзького та Токiйського мiжнародних вiйськових трибуналiв мiжнародне спiвтовариство неодноразово ставало свiдком геноциду - наприклад, бомбардування Камбоджi пiд час вiйни у В'єтнамi чи знищення iракських курдiв Саддамом Хусейном, - але Рада Безпеки ООН послiдовно не вживала рiшучi заходи. Розповсюдженi засобами масової iнформацiї повiдомлення про страхiття в колишнiй Югославiї та фотографiї, якi можна було б зробити хiба що в нацистських концтаборах, спричинили постiйний тиск громадськостi та почуття вини у мiжнародних органiзацiй, чиїм обов'язком було покласти край геноциду. Вже було офiцiйно оголошено про створення Мiжнародного кримiнального суду (МКС), який розглядатиме справи про злочини проти людства. Таку мрiю Органiзацiя Об’єднаних Нацiй виношувала ще з 1948-го року, але з рiзних причин реалiзувати її не вдавалося. Вперше договiр щодо створення МКС було пiдписано в 1998 роцi в Римi. Україна поставила пiд ним свiй пiдпис 20 сiчня 2000-го року. Для того, щоб вiн набув чинностi, необхiдною була ратифiкацiя документа 60 країнами. 10 країн надали ратифiкацiйнi документи, пiсля чого кiлькiсть держав, що схвалила мiжнародний договiр, склала 66 (Україна до них не належить) [11]. І з 1 липня 2002 року суд почне дiяти на повнiй основi, а сам суд, резиденцiя якого, за домовленiстю сторiн, буде знаходитися в Гаазi, почне роботу в 2003 роцi.. Ранiше подiбнi суди створювалися для розслiдування тiльки окремих злочинних дiй у певних країнах. Так у 90-их було створено мiжнароднi трибунали зi злочинiв у республiках колишньої Югославiї та в Руандi. «Нову сторiнку перегорнуто в iсторiї людства», — заявив по завершенню церемонiї проголошення Мiжнародного суду Ганс Корелл, радник ООН з юридичних питань. Вiд створення свiтового кримiнального суду в захватi були, щоправда, не всi країни. Сполученi Штати, примiром, виступили категорично проти такої iдеї. Точнiше виступила проти неї адмiнiстрацiя Джорджа Буша, оскiльки демократи пiд керiвництвом Бiлла Клiнтона свого часу поставилися до створення МКС схвально. Тепер у Вашингтонi гадають, що до цього суду можуть бути «несправедливо» притягнутi американськi вiйськовослужбовцi. США припинили вiдвiдувати засiдання, на яких оговорювалися питання вiдносно МКС, ще минулого року, бойкотували у Вашингтонi i церемонiю проголошення суду. Мiжнародний трибунал знаходитиметься в Гаазi, в Нiдерландах. На початку наступного року зустрiнуться представники всiх країн, якi ратифiкували Римський договiр, i оберуть 18 суддiв. Потому суд розпочне свою дiяльнiсть. Мiжнародний кримiнальний суд, вважається, заповнить «дiрку» в свiтовiй юридичнiй системi. Першими судами такого плану фактично були Нюрнберзький та Токiйський, на яких розглядалися вiйськовi злочини нiмцiв та японцiв у Другiй свiтовiй вiйнi. «Це буде суд, де Саддама Хусейна, Пол Поти i Августо Пiночете майбутнього будуть вiдповiдати за свої дiї», — заявив Ричард Дiкер, директор мiжнародної правничої програми «Х’юмен Райтс Вотч». . Список використаної лiтератури: 1. Устав Международного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории бывшей Югославии с 1991 года. 2. Устав Международного уголовного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за геноцид и другие серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории Руанды, и граждан Руанды, ответственных за геноцид и другие подобные нарушения, совершенные на территории соседних государств, в период с 1 января 1994 года по 31 декабря 1994 года. 4. http://www.un.org 7. http://www.readbookz.com/book/167/5152.html 8. http://www.daccess-ods.un.org/access. nsf/Get?Open&DS=A/59/534/Add. 4&Lang=R 9. http://www.day.kiev.ua/56273/