Мiжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучаснiй свiтобудовi
Реферат на тему:
Мiжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучаснiй свiтобудовi
Вступ
Однiєї з найбiльш актуальних i обговорюваних проблем свiтового порядку в останнi роки стала проблема мiжнародного тероризму, а також дiяльностi держав i мiжнародного спiвтовариства по боротьбi з ним. Мiжнародний тероризм - це не нове явище. Багато країн, у тому числi сусiдня Росiя, зiштовхнулися iз цим злом набагато ранiше трагiчних подiй у США 11 вересня 2001 р. Однак саме терористичнi акти в американських мiстах стали своєрiдним вододiлом у новiтнiй iсторiї людства.
вiдносин, коли мiнiмiзована можливiсть вiйськового зiткнення наддержав, яка довгий час була основною загрозою безпеки людства, зникла. Говорячи про це, ми не даємо оцiнку системi, що сформувався, - системi однополюсного миру i її можливим негативним наслiдкам, а констатуємо об’єктивну реальнiсть, що була.
актами, що мали всесвiтнiй резонанс.
Мiжнародний тероризм як найнебезпечна загроза сучаснiй свiтобудовi
Сьогоднi свiт i мiжнароднi вiдносини сильно змiнилися. Виникла нова погроза, у боротьбi з якою не пiдходять звичайнi наявнi «на озброєннi» держав методи. Джерело цiєї погрози досить часто невiдоме. Цiлями терористичних актiв є не тiльки вiйськовi об’єкти та вiйськовi, але й найбiльш уразливi цивiльнi об’єкти i цивiльнi особи. Акти терору спрямованi на розповсюдження масової панiки, лякання, пiдрив довiри до влади та її шантаж. Виклик кидається не тiльки урядам країн , але й самому сучасному суспiльному устрою. Для терористiв не iснує обов’язкових мiжнародних договорiв: вони можуть удатися до використання заборонених видiв озброєнь i вражаючих речовин. Багато досягнення сучасної цивiлiзацiї грають на руку органiзаторам терористичної дiяльностi: свобода листування, свобода поширення iнформацiї . Пiдтвердженням нового характеру мiжнародних вiдносин є також i те, що вчорашнi геополiтичнi суперники об’єднують свої зусилля в боротьбi з новою погрозою. Зникають або, принаймнi, втрачають свою актуальнiсть протирiччя, якi здавалися досить iстотними. Проглядається формування нових силових союзiв держав - деякi говорять про можливий «альянс» Росiї й США, у випадку виникнення якого iншi центри сили багато втратять у ступенi свого впливу на свiтовi процеси. Поряд iз цим розбiжностi, якi навряд чи хто мiг пророчити, виникли мiж традицiйними союзниками - захiдними державами.
Безумовно, вiдносини, що змiнилися мiж державами обумовленi не стiльки розповсюдженням тероризму, скiльки рiзними поглядами на те, як боротися з терористичною погрозою. З однiєї сторони, навколо справдi унiверсальної мiжнародної органiзацiї - ООН сформувалася неформальна глобальна антитерористична коалiцiя, яка включає в себе бiльшiсть держав. Ця коалiцiя вбачає своє завданням у боротьбу з тероризмом на основi мiжнародного права, тобто використовуючи i удосконалюючи мiжнароднi органи, мiжнароднi договори, мiжнароднi механiзми контролю та примусу, а також поглиблюючи i iнтенсифiкуючи вiдповiдне двостороннє спiвробiтництво.
актiв у США здiйснили воєнну операцiю в Афганiстанi. У березнi 2003 р. союзники почали вiйськове вторгнення в Ірак. Саме операцiя в Іраку викликала найбiльшу напругу у свiтовому спiвтовариствi, бiльшiсть членiв якого виступали проти однобiчних дiй вiйськ союзникiв, тобто. дiй, якi здiйсненi без рiшення Ради Безпеки ООН - єдиного мiжнародного органу, що має повноваження приймати рiшення, обов’язковi до безумовного виконання всiма державами незалежно вiд їхньої згоди. Широко вiдомими стали сумнiви суспiльства i держав в обґрунтованостi вiйськової операцiї в Іраку, починаючи з фактичного порушення мiжнародного права i закiнчуючи правдивiстю iнформацiї про наявнiсть в Іраку зброї масової поразки, що стало формальною пiдставою для вторгнення.
Досить небезпечним є прецедент однобiчного застосування вiйськової сили Сполученими Штатами. Втрата нанесена не тiльки авторитету, але й, на жаль, дiєздатностi ООН. Навряд чи можна погодитися з окремими твердженнями про те, що ООН бiльше не є гравцем у рiшеннi серйозних свiтових проблем. Цi заяви спростовуються хоча б тим, що США, якi усвiдомили, що «загрузли» в Іраку, звернулися по допомогу в урегулюваннi ситуацiї в цiй країнi саме до ООН. Однак варто визнати присутнiсть логiки у твердженнях тих, хто говорить, що країни бiльше не можуть бути впевненi у тому, що ООН зможе надати їм дiючий захист у випадку виникнення в США претензiй до них. Це може привести до зневаги мiжнародними домовленостями i до спроб створити, наприклад, власнi ядернi програми або iншi засоби стримання i захисту. Украй небезпечним було б виникнення у держав «терористичного» мислення, спрямованого на розробку стратегiй нанесення непропорцiйного збитку.
Мiжнародне спiвтовариство, дослiдники та аналiтики задаються питанням про першопричини терористичної дiяльностi. Називаються такi фактори, як релiгiйний фанатизм, убогiсть, безграмотнiсть, несправедливий устрiй миру, нацiональне приниження, застарiлi регiональнi проблеми. При цьому, чим бiльше дослiджуються рiзнi можливi причини тероризму, тим складнiше виявляється завдання їхнього визначення.
Перше, що пролунало пiсля терактiв 11 вересня, було замасковане в полiткоректнi формули твердження про iсламський фундаменталiзм як основне джерело ненавистi до захiдної цивiлiзацiї i, вiдповiдно, тероризму у вiдношеннi захiдний країн. Вiдомо, що в багатьох захiдних країнах проживаючi там мусульмани стали вiдчувати негативне вiдношення до себе, чули погрози. Таким чином, провина у здiйсненнi терактiв була покладена на вiруючих iсламу або на осiб арабського походження. Дослiдники iсламу, проте, стверджують, що ця релiгiя не мiстить закликiв до терористичної дiяльностi i не проповiдує ненависть до представникiв iнших релiгiй. При цьому зазначається, що у вихолощеному або, скорiше, перекрученому видi iсламський фундаменталiзм може пiдгодовувати релiгiйних фанатикiв.
Прийнято було говорити також про те, що однiєї з основних причин, що штовхають людей на заняття терористичною дiяльнiстю, є вбогiсть i безграмотнiсть. Дослiдження показують , що прямого взаємозв’язкiв мiж цими явищами i тероризмом немає. Проте, убогiсть, безграмотнiсть i вiдсутнiсть перспектив гiдного життя в сполученнi з iншими факторами, безумовно, пiдштовхують людей до маргiнальних дiй i створюють ґрунт, на який добре лягають «революцiйнi» багатообiцяючi заклики лiдерiв терористичного руху.
Не можна однаково ставитися до терористичних органiзацiй розвинених i бiдних країн. У розвинених країнах немає широкого i глибокого соцiального корiння, що дозволяє досить легко припиняти дiяльнiсть терористiв - необхiдно лише встановити i затримати керiвництво вiдповiдних терористичних органiзацiй. Прикладом тому є успiшне припинення дiяльностi японської органiзацiї «Аум Синрiке», коли пiсля арешту лiдерiв цього руху терористичнi акти припинилися.
Останнiм часом можна чути думки, що важливою причиною тероризму є так званi «недолiки демократiї». Дослiдники ж стверджують, що терористична дiяльнiсть не знаходить своєї соцiальної бази нi в диктаторських режимах, нi в розвинених демократiях. Згiдно деяким дослiдженням готовнiсть брати участь у виконаннi терактiв скорiше властива жителям держав, що перебувають на шляху вiд диктатури до демократiї, коли мiняється соцiально-економiчна система i частина населення опиняється викинутою зi своєї соцiальної нiшi.
Питання визначення першопричин тероризму вимагає свого глибокого вивчення. Це в першу чергу потрiбно для викорiнювання цих першопричин. Треба спецiально вiдзначити, що нiякi фактори i мотиви не можуть бути виправданням тим особам, якi стають терористами. Причини, що штовхнули ту або iншу людину на злочин, пов’язаний iз скоєнням теракту, не повиннi навiть непрямим чином легiтимiзувати це дiяння.
З одного боку, тверда силова вiдповiдь на акти тероризму i, можливо, деякi превентивнi силовi акцiї є необхiдними. З iнший боку, органiзатори терактiв, пiдмiнюючи цiнностi, використовують приклади воєнних антитерористичних операцiй як доказ агресивної сутностi захiдних держав як аргумент на користь необхiдностi продовження терористичної дiяльностi. Нових виконавцiв терактiв легше завербувати в родинах, якi постраждали вiд антитерористичних воєнних операцiй. Серед дослiдникiв зустрiчається навiть думка про те, що подiї 11 вересня 2001 р. у США стали провокацiєю мусульманських фундаменталiстiв з метою забезпечити напад США на Афганiстан i в такий спосiб викликати ненависть до США в кожного мусульманина, створивши образ США, що нападають на мусульманський свiт, що вбивають мусульманських дiтей i жiнок.
активно шукати i використовувати також методи, якi не пов’язанi iз прямим застосуванням вiйськової сили. Такий пiдхiд, на нашу думку, повинен стати заставою того, що держави у своїй дiяльностi по викорiнюванню тероризму самi не перетворяться в терористiв.
тероризм порушує фундаментальне право людини - право на життя. Тому боротьба з тероризмом насамперед забезпечує дотримання цього основного права. По-друге, у процесi боротьби з тероризмом не повиннi порушуватися права людини. Найбiльш яскравим прикладом такого порушення є положення осiб, якi пiдозрюються у причетностi до терористичного дiяльностi i утримуються на американськiй базi в Гуантанамо. ЗМІ широко iнформували громадськiсть про те, що цi особи позбавленi загальноприйнятих засобiв правового захисту i не забезпеченi гарантiями справедливого судового розгляду. У вiдношеннi до США у зв’язку iз цим звучить серйозна мiжнародна критика.
поширення iнформацiї.
Всiм вiдомо, що американський уряд посилив правила в’їзду до США. Це вiдбувається i в європейських країнах. Вiльне поширення iнформацiї по усьому свiтi, як це нi парадоксально, є одним з важливих факторiв, що сприяє терористам. Про скоєний у тiй або iншiй країнi свiту теракт миттєво стає вiдомо у бiльшостi країн - люди бачать на телеекранi кадри з жертвами i руйнацiями, вiдчувають жах того, що вiдбулося за тисячi километрiв вiд їхнього будинку, перестають почувати себе в безпецi. Деякi телеканали передають звернення Усами Бен Ладена.
Ще кiлька десятилiть назад терористичнi акти не мали б такого велетенського впливу на почуття та думки людей усього свiту у зв’язку з меншим поширенням телебачення, через вiдсутнiсть Інтернету. Однак надзвичайно неправильно було б зачинити нацiональнi кордони, увести цензуру, увести обмеження на права людини. Якби це трапилося, то не тiльки людство було б вiдкинуте назад в своєму розвитку, але i виявилися б досягнутими цiлi терористiв. Необхiднi iншi рiшення, включаючи рiшення з використанням наявних у розпорядженнi людства досягнень. Так, для здiйснення бiльш ефективного контролю на кордонах у багатьох країнах буде введена вимога про наявнiсть у тих, хто в’їжджає до країни бiометричного паспорту, тобто документа високого ступеня захисту, що мiстить особливi iндивiдуальнi данi про його власника. Свобода поширення iнформацiї i сучаснi електроннi ЗМІ можуть широко використовуватися з метою освiти й пробудження в людях iнтересу до способу життя, у якому немає мiсця злочинної терористичної дiяльностi.
Цi завдання дуже складнi, особливо якщо врахувати, що заклики лiдерiв терористичного руху все-таки находять вiдгук у багатьох. Однак рiшення цих завдань необхiдно для того, щоб уникнути довгострокової кровопролитної боротьби мiж терористами i державами свiту.
дуже актуальну спiвпрацю з правоохоронними органами.
Щодо антитерористичної дiяльностi в рамках ООН, то слiд зазначити наступнi найбiльш важливi напрямки. По-перше, укладено 12 багатобiчних мiжнародних договорiв, якi мають сприяти боротьбi з тероризмом. Найбiльш важливими цiлями цих договорiв є кримiналiзацiя в нацiональних законодавствах дiянь, пов’язаних з терористичною дiяльнiстю, i забезпечення ефективної спiвпрацi держав в областi надання правової допомоги вiдносно таких злочинiв. Фактично мова йде про створення системи унiверсальної юрисдикцiї, коли терорист не мiг би вкритися i уникнути покарання в жоднiй державi свiту. Процес ратифiкацiї державами згаданих мiжнародних договорiв значно iнтенсифiкувався пiсля подiй 11 вересня 2001 р. у США. Необхiднiсть оформлення участi в цих конвенцiях всiх держав пiдкреслюється в документах ООН. Однак багато держав ще далекi вiд виконання цiєї вимоги, маючи у своєму «активi» по половинi вiд усього числа антитерористичних конвенцiй.
По-друге, прийнятий ряд обов’язкових до виконання всiма державами - членами ООН резолюцiй Ради Безпеки ООН. Вiдповiдно до цих документiв держави повиннi здiйснювати дiї щодо попередження актiв тероризму i призупинення спроб надання допомоги терористам, забезпечити неминучiсть покарання осiб, винних в органiзацiї i здiйсненнi терористичних актiв, зробити бiльш жорстким прикордонний i митний контроль з метою боротьби з мiжнародним тероризмом i т. д.
У якостi досить важливих необхiдно вiдзначити резолюцiї Ради Безпеки, спрямованi на боротьбу з фiнансуванням тероризму. Очевидно, що без фiнансової пiдтримки багато терористичних органiзацiй виявляться нездатними продовжувати свою дiяльнiсть. Вiдповiднi резолюцiї зобов’язують держави заморозити рахунки i фiнансовi активи осiб i органiзацiй, якi визнанi спецiальним Комiтетом Ради Безпеки причетними до терористичної дiяльностi, а також не допускати проведення банкiвських операцiй, пов’язаних з рахунками цих осiб i органiзацiй. Існує обновлюваний зведений перелiк, у який згаданий Комiтет Ради Безпеки вносить iнформацiю про терористiв. Спираючись на цей перелiк, держави приймають на своїй територiї заходи щодо припинення фiнансування тероризму.
По-третє, був створений Контртерористичний комiтет Ради Безпеки ООН (КТК). У мандат КТК входить вивчення законодавства держав на предмет їх вiдповiдностi антитерористичним резолюцiям Ради Безпеки ООН i унiверсальним антитерористичним конвенцiям ООН на пiдставi нацiональних доповiдей держав. Цей орган Ради Безпеки ООН також займається сприянням у наданi технiчної допомоги для нарощування антитерористичного потенцiалу держав.
Резолюцiєю Ради Безпеки ООН 1535 (2004), прийнятої 26 березня 2004 р., призначений Виконавчий директорат КТК для того, щоб пiдсилити здатнiсть Контртерористического комiтету контролювати здiйснення резолюцiї 1373 (2001) i ефективно продовжувати роботу з нарощування антитерористичного потенцiалу.
галузевим органом СНД i призначений для забезпечення координацiї взаємодiї компетентних органiв держав - учасникiв СНД в областi боротьби з мiжнародним тероризмом i iншими проявами екстремiзму.
тероризму, органiзованої злочинностi i наркобiзнесу» на рiвнi керiвникiв вiдповiдних пiдроздiлiв мiнiстерств iноземних справ країн СНД.
У ходi цих консультацiй були розглянутi практичнi питання, якi стосуються подальшої взаємодiї та подальшого розвитку спiвробiтництва мiж державами СНД у протидiї новим викликам i погрозам, проаналiзований хiд мiжнародних договорiв, якi пiдписувалися в цих областях у рамках СНД. Учасники консультацiй також обговорили питання анти терористичної взаємодiї в рамках ООН, ОБСЄ i Ради Європи.
Пiсля терактiв у США виникла гостра необхiднiсть визначення ролi i мiсця ОБСЄ в загальних мiжнародних зусиллях в боротьбi з тероризмом. У рамках ОБСЄ був прийнятий ряд документiв, спрямований на боротьбу з тероризмом. Найбiльше вiдомим є План дiй по боротьбi з тероризмом, прийнятий у ходi засiдання Ради Мiнiстрiв iноземних справ у Бухарестi в груднi 2001 р. У рамках Форуму щодо спiвробiтництва в областi безпеки був розроблений документ «Маршрутна карта по iмплементацiї Бухарестського плану дiй по боротьбi з тероризмом» вiд 12 лютого 2002 р. На Бiшкекської мiжнародної «Змiцнення безпеки i стабiльностi в Центральнiй Азiї: нарощування всебiчних зусиль щодо протидiї тероризму» були прийнятi Декларацiя i Програма дiй.
У груднi 2002 р. на СМИД у Порту були прийнятi Хартiя ОБСЄ про запобiгання тероризму i боротьбi з ним i рiшення про «Виконання прийнятих в ОБСЄ зобов’язань i iснування її дiяльностi щодо боротьбi з тероризмом». На СМИД ОБСЄ, що вiдбувся в груднi 2003 р. у Маастрихту, було ухвалене рiшення про створення Контртерористичної мережi ОБСЄ, яка покликана сприяти бiльшої ефективностi зв’язкiв мiж держави i ОБСЄ з питань протидiї тероризму.
Всi держави-учасницi вважають важливим внесок ОБСЄ в мiжнародне спiвробiтництво щодо боротьбi з тероризмом i виступають за те, щоб в ОБСЄ була своя, конкретно визначена роль у мiжнароднiй боротьбi з тероризмом. При цьому дiяльнiсть ОБСЄ повинна не дублювати зусилля ООН, а доповнювати їх. ОБСЄ, наприклад, могла б зайнятися вивченням i поширенням передового досвiду боротьби з тероризмом. ОБСЄ також, могла б вивчати причини, що штовхають людей до терористичної дiяльностi. Це складне i багато в чому делiкатне завдання потребує особливих спiльних мiжнародних зусиль.
Важливiсть можливої ролi ОБСЄ в справi протидiї тероризму обумовлена i тим, що Європа є досить «сприятливою» для терористiв метою, якщо врахувати високу щiльнiсть населення i велику кiлькiсть промислових об’єктiв, включаючи атомнi електростанцiї. Необхiдно також особливо вiдзначити антитерористичне спiвробiтництво у рамках держав-сусiдей, що передбачало б проведення погоджених мiжвiдомчих оперативно-профiлактичних цiльових заходiв i спецiальних операцiй щодо виявлення, попередження i припиненню незаконного обороту зброї, боєприпасiв, вибухових речовин i вибухових пристроїв.
Тема протидiї мiжнародному тероризму i координацiї вiдповiдних зусиль на мiжнароднiй аренi постiйно розглядається мiнiстерствами iноземних справ.
У рамках курсової роботи можливо лише в загальних рисах проiнформувати про бачення мiжнародним спiвтовариством проблеми тероризму, шляхiв боротьби з цим явищем i про антитерористичну спiвпрацю, яка здiйснюється державами i мiжнародними органiзацiями.
Проблема боротьби з мiжнародним тероризмом є багатогранною i не має простих рiшень. По-перше, очевидно, що терористами створена потужна i розгалужена мережа злочинних органiзацiй по усьому свiтi. У зв’язку iз цим для боротьби з тероризмом необхiднi загальнi i скоординованi зусилля всiх членiв мiжнародного спiвтовариства. По-друге, терористичнi мережi виникають не на порожньому мiсцi. Найчастiше використовуються канали зв’язку, переправляння через кордони людей, матерiальних засобiв i озброєнь, наявнi в розпорядженнi органiзованих злочинних угруповань, якi не займаються терористичною дiяльнiстю. Зi сторони терористичних органiзацiй вiдзначається використання у своїй дiяльностi прийомiв органiзацiй, що займаються торгiвлею наркотиками. Це свiдчить про те, що проблема мiжнародного тероризму не може бути вирiшена у вiдривi вiд рiшення проблем наркоторгiвлi, торгiвлi людьми, органiзовану злочиннiстю в цiлому. У цьому контекстi досить важливими є дiї українських, росiйських, бiлоруських правоохоронних органiв щодо припинення незаконної мiграцiї через цi країну на Захiд. Ця дiяльнiсть влади є значимим внеском у боротьбу з мiжнародним тероризмом.
Висновки
Отже, як вiдзначалося вище, необхiдне визначення першопричин тероризму i їхня мiнiмiзацiя. Саме усунення причин, що штовхають людей на спiвпрацю з терористичними органiзацiями, є найскладнiшим завданням, рiшення якого потребує колосальних солiдарних зусиль всiх членiв свiтового товариства. Потрiбне максимальне звуження соцiального ґрунту тероризму: безробiття, убогостi, неграмотностi, рiзних форм дискримiнацiї. При цьому необхiднi мiжнароднi програми, спрямованi на змiну уявлень людей про насильство як засiб вирiшення проблем i засобi змiни несправедливої, на їхню думку, свiтобудови.
Наша країна виступає за формування у свiтi атмосфери активного неприйняття тероризму як кримiнального дiяння. Основою вiдповiдi цьому явищу мають бути безкомпромiснiсть, невiдворотнiсть вiдповiдальностi за тероризм i надання допомоги його жертвам. Україна виступає за розробку свiтовим товариством концепцiї безпеки нового типу, яка була б заснована на взаємнiй довiрi, взаємнiй вигодi, яка б сприяла вирiшенню питань розвитку i проблем регiональних конфлiктiв, радикальному ослабленню факторiв, що пiдривають безпеку.
Найважливiшою умовою успiшної боротьби з тероризмом Україна вважає строге дотримання всiма державами мiжнародного права. Центральна
роль у координацiї мiжнародної протидiї тероризму повинна залишатися за ООН i її Радою Безпеки.
поширення тероризму прийняли такий характер, що жодна країна свiту не має повних гарантiї вiд здiйснення на її територiї терористичних актiв. У зв’язку з цим, поряд iз самими ефективними внутрiшнiми заходами, якi спрямованi на запобiгання терористичної дiяльностi, необхiдно розглядати цю проблему i як глобальну та вiдповiдно будувати стратегiю боротьби з нею. Без самого тiсного мiжнародного спiвробiтництва, спрямованого на комплексну солiдарну протидiю всiх суб’єктiв мiжнародного життя новим погрозам i викликам, майбутнє людства навряд чи зможе вiдповiдати нашим очiкуванням.
Список лiтератури:
3. Корчинский А. Террористы тянут время, подогревая недовольство людей властью. «Сегодня», 26 октября 2002
4. Никипелова И. Сегодня терроризм – это серьезный и мощный бизнес Независимое Аналитическое Агентство «Главред», 6 сентября 2004 (http://antiterunity.org/ru/massmedia/glavred060904.php)
5. Тютин Б. Громадянське суспiльство повинне вмiти протидiяти тероризму Фiнансово-економiчний тижневик «Україна BUSINESS», жовтень 2002
|
