Мiжнародний паблiк рiлейшнз
Змiст
1 Сутнiсть i необхiднiсть мiжнародних зв’язкiв з громадськiстю
2 Збирання i аналiз мiжнародної iнформацiї
3 Система мiжнародних комунiкацiй i тенденцiї її розвитку
Список використаних джерел
1 Сутнiсть i необхiднiсть мiжнародних зв’язкiв з громадськiстю
Свiтовий досвiд показує, що державним органам для просування своїх послуг та пiдвищення їх авторитету також необхiдна професiйна ПР-допомога – процес комунiкацiї з навколишнiм середовищем. Прикладом цього є той факт, що одним з клiєнтiв агентства Adell Saatchi&Saatchi у Великобританiї є Британська армiя, а рекламне агентство D'Arcy в усьому свiтi працює з Австралiйською туристичною асоцiацiєю, у Великобританiї активно спiвробiтничає з мiнiстерством транспорту, в Іспанiї - з мiнiстерством охорони здоров'я. В Українi змiни почалися досить недавно (найвiдомiшою є дiяльнiсть з питань iнформування громадськостi МВС). Яскравим прикладом використання сугестивної сили реклами стала розпочата у 2000 роцi публiчна дiяльнiсть державної податкової адмiнiстрацiї України, кампанiя боротьби з нелiцензiйною аудiо i вiдео продукцiєю тощо.
Глобалiзацiя мiжнародного розвитку значно актуалiзувала частину сучасних комунiкацiй, особливо мiжнароднi паблiк рiлейшнз. Пiд мiжнародними ПР розумiють комунiкацiї зi свiтовою громадськiстю, що вiдбуваються в мультикультурному середовищi та спрямованi на гармонiзацiю стосункiв мiж рiзними суб‘єктами мiжнародних вiдносин. Свiтова громадськiсть – це сукупний об‘єкт мiжнародних ПР, представлений населенням рiзних країн свiту, державами i державними установами, транснацiональними корпорацiями, нацiональними фiрмами та органiзацiями, мiжнародними утвореннями, якi активно її сприймають i реагують на неї [1, с. 32].
iнтернацiоналiзацiя економiчного, полiтичного та культурного життя, що сприяла глобалiзацiї мiжнародних вiдносин i зростанню взаємозалежностi всiх суб‘єктiв мiжнародних вiдносин;
зростання значення громадської думки в мiжнародних вiдносинах;
зростання значення мiжнародної пiдтримки у вирiшеннi глобальних проблем та розв‘язаннi конфлiктiв;
формування позитивного ставлення суб‘єктiв мiжнародних вiдносин як необхiдного аспекту налагодження спiвпрацi та економiчних стосункiв.
Мiжнародна дiяльнiсть з питань зв‘язкiв з громадськiстю в першу чергу пов‘язана зi створенням позитивного iмiджу певної країни. Є. Тихомирова вважає, що “…мiжнароднi ПР повиннi бути особливо уважними до громадської думки, оскiльки саме позитивна громадська думка у свiтi про державу та її полiтику формує iмiдж держави”.
Важливе значення для формування громадської думки рiзних країн свiту має iнформацiйно-аналiтичне забезпечення зовнiшньої полiтики будь-якої держави, що пов‘язане з дiяльнiстю державних установ та зовнiшньополiтичних вiдомств. Зовнiшньополiтичнi комунiкацiї – це процес обмiну мiжнародною iнформацiєю у системi мiжнародних вiдносин мiж окремими її суб‘єктами, мiж державами, суспiльними групами та iндивiдами. Отже, кожна держава розгортає свою мережу зовнiшньополiтичної комунiкацiї, яка забезпечує її нацiональнi iнтереси та формує iмiдж держави. Комунiкатором i комунiкантом в мiжнародних ПР є свiтова громадськiсть та її окремi складовi.
Фiлософське кредо “паблiк рiлейшнз” – знайти “свою” громадськiсть, залучити прибiчникiв, зробити так, щоб суб’єкт управлiння, в тому числi полiтичного управлiння, вiдчував плече своєї громадськостi.
На нашу думку, для українських суб‘єктiв полiтичних вiдносин, що дiють в системi мiжнародних вiдносин, своя громадськiсть це – поiнформованi громадяни України, полiтичнi групи, партiї, рухи, що мають значний вплив на активне населення, iнтелiгенцiя, громадяни України, якi тимчасово перебувають за кордоном, мiжнароднi впливовi органiзацiї, представники української дiаспори.
В загальному виглядi функцiї паблiк рiлейшнз можна звести до двох основних функцiй “паблiк рiлейшнз” в системi полiтичної iдеологiї i культури у мiжнародних вiдносинах: фiлософську та iдеологiчну.
Фiлософська функцiя “зв‘язкiв з громадськiстю” в процесi формування полiтичної культури суспiльства полягає у формуваннi в громадськостi думки, що полiтичний суб‘єкт несе вiдповiдальнiсть за свою громадськiсть, що має обумовлювати зворотну вiдповiдальнiсть з боку об‘єкта управлiння [4, с. 34].
Друга функцiя "паблiк рiлейшнз" - iдеологiчна. В ситуацiї глибокої кризи заангажованiсть людей певною iдеологiєю сильно визначає перебiг i характер подiй. Вiдсутнiсть певної iдеологiї теж значно впливає на ситуацiю.
З точки зору стратегiї розвитку i становлення правової держави та громадянського суспiльства рiшення обумовлюються потребами формування полiтичної культури, нової iдеологiї реальностi, що вiдображає сутнiсть змiн, якi вiдбуваються, а через те здатної пiдсилити легiтимiзацiю iнститутiв влади та управлiння, пiдвищити суспiльну iнтеграцiю до рiвня, необхiдного для стiйкого iснування громадянського суспiльства, ваги держави на мiжнароднiй аренi. Такою iдеологiєю може бути нацiональна ПР-програма “Нацiональна свiдомiсть”.
заперечує антигуманний принцип “всi засоби є гарними, якщо вони ведуть до досягнення поставленої мети”. В даному випадку “паблiк рiлейшнз” виходять з необхiдностi вiдповiдностi методiв, що використовуються, поставленим цiлям, цих двох важливих складових людської дiяльностi, якi мають бути нерозривнi. Тiльки тодi, коли засоби та цiлi поєднанi в єдиному просторi та часi, коли тi ж самi люди, виступаючи як засоби, являють собою одночасно i цiлi, можна говорити про гуманiстичну мiру їх спiввiдношення. Стосовно дiяльностi “паблiк рiлейшнз”, найбiльш влучним нам видається формулювання І. Канта: “Роби так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особi, так i в особi iншого як до цiлi та нiколи не ставився б до нього лише як до засобу” [3, с. 38].
вважали, що це рiшення мало вияв бiльше в економiко-полiтичнiй площинi, нiж в культурно-полiтичнiй.
Успiх реалiзацiї зовнiшньої полiтики в мiжнародних вiдносинах, на думку С. Блека, залежить вiд правильного здiйснення полiтики ПР, тому що необхiдно зберiгати пiдтримку спiльноти з культурних, релiгiйних i полiтичних переконань.
Стосовно реалiзацiї мiжнародної ПР-кампанiї, необхiдно чiтко усвiдомлювати, що загальна стратегiя пiарiвської дiяльностi суб’єктiв полiтичного управлiння в мiжнародних вiдносинах повинна бути цiлеспрямовано, чiтко i дуже жорстко пов'язана iз зовнiшньополiтичними цiлями держави.
Прикладом широкої мiжнародної ПР-кампанiї стала так звана справа “Гонгадзе”. Мiжнародного розголосу набули парламентськi слухання “Проблеми iнформацiйної дiяльностi, дотримання законностi та iнформацiйної безпеки України” (16 сiчня 2001 р.), якi ускладнилися полiтичною ситуацiєю “касетного скандалу” та масовою iнформацiйною кампанiєю ЗМК зарубiжних країн, пов’язаною iз зникненням журналiста Г. Гогадзе. Крiзь призму експертних оцiнок чiтко проглядались висновки, що в Українi немає незалежних ЗМІ, свобода слова лише декларується, законодавство не вiдповiдає реалiям сьогодення.
Каналами реалiзацiї мiжнародної ПР-кампанiї можуть бути: безпосереднiй перебiг певних подiй або реалiзацiя заходiв, засоби масової iнформацiї, консалтинговi та експертнi агенцiї, закордоннi установи держави, твори, якi мають загальнолюдську цiннiсть, продукцiя, товари i пiдприємства [2, с. 37].
На наш погляд, при здiйсненнi мiжнародних ПР-кампанiй варто розрiзняти стратегiю налагоджування мiжнародних вiдносин, що має на метi вироблення стратегiчних прiоритетiв як держави в цiлому, так i її суб’єктiв зовнiшньої полiтики i стратегiю здiйснення тiєї чи iншої ПР-акцiї. Остання завжди має часовий термiн реалiзацiї. Дуже часто необхiднiсть у здiйсненнi такої кампанiї обумовлюється примусовим характером.
Спираючись на важливi принципи: принцип демократiї; принцип альтернативiзму; принцип громадянського консенсусу, громадянської згоди; принцип технологiчностi, “паблiк рiлейшнз” забезпечують дiалоговi вiдносини мiж державою i суспiльством загалом або його суб’єктами.
Для виникнення та розвитку рiзних форм полiтичного дiалогу необхiдно також виконання такої важливої умови, як структурна i психологiчна готовнiсть суспiльства. Численнi аналiзи процесу формування громадянського суспiльства показують вiдсутнiсть соцiальної “закоренiлостi”, що притаманна великiй кiлькостi полiтичних партiй, дiяльнiсть яких й досi має “програмно-манiфестацiйний” характер.
Як основний суб’єкт формування полiтичної культури суспiльства держава постiйно присутня в актах взаємовiдносин мiж людьми: тоталiтарним соцiальним машинам вiдповiдає адаптованiсть людей до вiдiрваних вiд них iнститутiв влади; демократичним – властива адаптацiя iнститутiв влади та управлiння до форм повсякденної поведiнки i взаємовiдносин мiж людьми.
в суспiльствi i не пов’язана з повсякденним практичним буттям людей та їх взаємовiдносин. Суспiльство в цьому випадку не приймає таку iдеологiю держави, отже приречене на тип психологiчного переживання, в якому домiнує психологiя реактивностi, очiкування, прохань, i, нарештi, вимог (де показовими є суто споживчий аспект людської дiяльностi). Вiдсутнiсть такого специфiчного зв’язку, як “паблiк рiлейшнз”, в полiтичнiй системi приведе до постiйної присутностi iдеї посилення держави, вiдсутностi дiалогу, контакту iз суспiльством, з яким держава буде справлятися лише силовими, насильницькими методами [5, с. 54].
Численнi дослiдники “паблiк рiлейшнз” погоджуються з тим, що такi вiдносини – мiж урядом та суспiльством, фiрмою та споживачами будуються виключно на нормах етики, культури та моралi, що є особливо важливим моментом мiж тим, хто управляє i тим, ким управляють.
Таким чином, технологiї “зв’язкiв з громадськiстю” як чинник полiтичної культури в системi мiжнародних вiдносин виступають як особливий канал вираження, як незадоволення якiстю правлiння та управлiння, так i ухвалення, пiдтримки здiйснюваного полiтичного курсу, полiтико-управлiнських рiшень, що приймаються.
Свiтовий iсторичний досвiд свiдчить, що влада може ефективно функцiонувати лише за наявностi динамiчних вiдносин з громадськiстю, для чого, з одного боку, потрiбен професiоналiзм у реалiзацiї владних функцiй, а з iншого – суспiльство має перетворитися з пасивного об’єкта впливу в самостiйний суб’єкт полiтичного дiалогу та дiй, для наближення чого використовуються технологiї “паблiк рiлейшнз” як чинник полiтичної культури.
Нинiшнi соцiально-полiтичнi, економiчнi та iншi суспiльнi процеси надзвичайно динамiчнi i не завжди передбачуванi, що обумовлює невизначенiсть у прогнозуваннi громадської ситуацiї, нестабiльнiсть котрої стає повсякденнiстю, а не винятком. За таких умов необхiдною складовою успiху є вмiння швидко адаптуватися до динамiзму подiй, передбачати їх, здатнiсть вiдмовитися вiд застарiлих форм та методiв. Таким компонентом мають стати “паблiк рiлейшнз”, що мають постiйно забезпечувати суб’єкта полiтичного управлiння поточною iнформацiєю, прогнозними розробками, в тому числi рекомендацiями стосовно ефективних форм i методiв дiяльностi, використання тих чи iнших каналiв та зв’язкiв з громадськiстю, що виконують функцiю прогнозування розвитку суспiльно-полiтичних процесiв, можливих наслiдкiв рiшень, якi приймаються i здiйснюваних акцiй, моделювання соцiально-полiтичної ситуацiї, визначення основних цiлей, методiв i способiв комунiкацiї [2, с. 39].
Тому приклад США вражає. Культурна експансiя країни загрожує всьому свiтовi, на молодь рiзних країн їх яскравий шоу-бiзнес дiє просто магiчно. Дiйсно професiйно створено iмiдж нацiї та iлюзiю могутностi, яка впливає на свiдомiсть людей. Розумiючи психологiю людей, знаючи їхнi потреби, вони творять таку масову культуру, такий образ своєї нацiї, який “…спонукає народ Америки до оптимiзму та гордостi за свою державу, викликає почуття патрiотизму”. Секрет успiху визначає високий фаховий рiвень, органiзованiсть i дисциплiна, потужна iнфраструктура, що формувалася роками.
В той же час, на думку С. Блека паблiк рiлейшнз в полiтичних вiдносинах “…не замiнюють правильної полiтики”. Якщо брати приклад з американською “мрiєю”, то ми бачимо, що така iдеологiя зустрiла протидiю з боку iнших свiтових країн. Вона обумовила агресивну поведiнку народiв, проти яких здiйснювався iдеологiчний вплив. Можна сказати, що подiї 11 вересня 2001 року змусили адмiнiстрацiю США замислитись над формуванням нового мiжнародного iмiджу країни.
В полiтичнiй системi реалiзуються два рiзновиди урядових вiдносин: владно-полiтичнi та владно-управлiнськi як елемент приватної сфери в системi полiтичних вiдносин. Владно-полiтичнi вiдносини складаються у зв’язку з управлiнням в полiтичнiй сферi, в яких “паблiк рiлейшнз” спрямованi на досягнення соцiального консенсусу та забезпечення стабiльного функцiонування полiтичної системи загалом; а владно-управлiнськi – у зв’язку з полiтичним управлiнням в iнших сферах громадського життя, де “зв’язки з громадськiстю” забезпечують взаємодiю суб’єктiв суспiльних вiдносин як рiвноправних партнерiв, здiйснюючи таку взаємодiю на базi узгодження рiзних суспiльних iнтересiв, iнтересiв громадян, з одного боку, та iнтересiв органiзацiй – з iншого [3, с. 40].
iнтересiв, може реалiзовуватись бiльшою мiрою за рахунок активiзацiї соцiально оберненого зв’язку, втiлення нацiональної ПР-програми засобами паблiк рiлейшнз, котра ґрунтується на вивченнi зворотного зв’язку (монiторингу громадської думки) i прогнозуваннi розвитку громадсько-полiтичних вiдносин. Наявнiсть рiзноманiтних пiдходiв до проблеми паблiк рiлейшнз свiдчить не лише про її дедалi зростаючу вагомiсть для вдосконалення системи мiжнародних вiдносин, а й про те, що вона потребує пильної уваги суспiльствознавцiв, тобто всебiчного ґрунтовного дослiдження.
достатнi можливостi комунiкацiй; вiдбувається розвиток полiтичного й економiчного ринку в регiонах; настала необхiднiсть формування позитивного мiжнародного iмiджу країни.
Зараз в Українi вiдбувається становлення iнституту полiтичних паблiк рiлейшнз, закладаються фундаментальнi основи дiяльностi, адаптованої до нацiональних умов. Полiтичнi технологiї зв‘язкiв з громадськiстю активно використовуються в Українi у всiх сферах громадсько-полiтичного життя. Багато дослiдникiв схильнi вважати феномен паблiк рiлейшнз не стiльки мистецтвом, скiльки наукою, де все пiдкоряється своїм правилам, розрахункам, де основними складовими є дослiдження (монiторинг) та прогнозування, в основi якого лежить метод експертних оцiнок, планування i прогнозування, оцiнка ефективностi та вдосконалення iснуючих методик [4, с. 35].
Полiтичнi паблiк рiлейшнз в мiжнародних вiдносинах – це вiдкрита система, що взаємодiє (за допомогою двостороннiх зв‘язкiв) iз зовнiшнiм середовищем. Пiдвищення мiжнародного статусу країни можна досягти завдяки впровадженню цiлеспрямованої грамотно спозицiонованої нацiональної ПР-програми, нацiленої на формування нової полiтичної культури громадян.
Зв‘язки з громадськiстю – це найважливiша частина управлiння суспiльством, будь-якої органiзацiйної структури. Це свого роду iдеологiя полiтичної, економiчної i конкурентної боротьби, полiтична культура спiвробiтництва й узгодження iнтересiв, технологiя керування свiдомiстю i настроями людей як усерединi органiзацiї, так i на рiвнi соцiальної групи, соцiального шару, класу й загалом на рiвнi суспiльства; це технологiя просування продукцiї (у нашому випадку – позитивного iмiджу держави) на мiжнародному полiтичному ринковi.
2 Збирання i аналiз мiжнародної iнформацiї
сферi. Справдi, сучаснi прояви науково-технiчного прогресу виявляються у радикальнiй змiнi змiсту продукту сфери послуг на основi iнформацiйних технологiй i комп'ютерної технiки.
Вiдтак новi технологiї у сферi послуг «зближують» їх виробникiв i споживачiв, допомагають долати часовi та географiчнi бар'єри для контактiв, надають змогу розширювати мiжнароднi ринки збуту. Використання комп'ютерних систем та iнформацiйних мереж вiдкриває доступ як для виробникiв, так i для споживачiв до безпрецедентного масиву iнформацiї. Причому iнформацiйнi послуги дають змогу в режимi реального часу контактувати з потенцiйними партнерами, оперативно формувати економiчну стратегiю, здiйснювати торговельнi i фiнансовi операцiї. За допомогою сучасних iнформацiйних мереж виникає можливiсть надавати навiть освiтнi та медичнi послуги, iнколи безвiдносно нацiональної належностi сторiн [1, с. 34].
Цю сферу iнколи називають «новою економiкою». Вона дедалi бiльше поширюється у свiтi, про що, зокрема, свiдчить i постiйне зростання витрат на технологiї. Лiдером у цiй сферi протягом останнiх десятилiть XXст. та на початку XXIст. є США та iншi провiднi ринковi держави. У 1999—2001 pp. такi витрати захiдноєвропейцiв становили 200—250 млрд. дол.
Через механiзми ринку iнформацiйних послуг i взагалi завдяки експлуатацiї iнформацiйного ресурсу створюється 50—60 % сукупного суспiльного продукту iндустрiально розвинутих країн. Причому розвиток iнформацiйних технологiй став динамiзатором економiчного зростання починаючи з кiнця XXст. Так, американська модель «нової» економiки вiдбулася як така саме завдяки iнформацiйним технологiям, що зумовили скорочення безробiття. Мало значення й поширення венчурних iнвестицiй.
i навiть людськi. І справдi, оскiльки саме люди (фахiвцi) є головним носiєм цього ресурсу, виїзд найкращих фахiвцiв з бiднiших країн до багатших ще бiльше посилює технологiчний розрив.
Фактично країна (а точнiше — група країн, так званий «золотий мiльярд») завдяки технологiчно-iнформацiйному лiдерству забезпечує перерозподiл ресурсiв, практично — їх перелив до себе. І очевидно, що основним постачальником цих ресурсiв розвиненим країнам стають усi iншi, менш розвинутi країни, якi не мають доступу до справдi стратегiчного виду ресурсiв — iнформацiйно-технологiчних [5, с. 57].
У країнах Захiдної Європи АТР (передусiм в Японiї, Кореї та на Тайванi) швидкими темпами зростає кiлькiсть користувачiв Інтернету. Водночас i в багатьох iнших країнах вiдбувається швидкий прогрес високотехнологiчних галузей. Так, в Індiї вiдбувалося щорiчне зростання у сферi послуг з програмного забезпечення на 50—60 %. При цьому очiкується, що саме такi країни, як Індiя, Китай та iншi держави Азiї (незважаючи на вiдчутний дефiцит кадрiв i традицiй унiверситетського технологiчного навчання, у них значно нижчi, нiж у США та Захiднiй Європi витрати на НДДКР), забезпечать у перших декадах XXI ст. «масовiсть» зростання користувачiв послугами та провайдерiв Інтернету i поширення характерних для «нової економiки» об'єктiв високотехнологiчного виробництва, засобiв мобiльного телефонного зв'язку.
Удосконалення та диверсифiкацiя електронних iнструментiв мiжнародної торгiвлi, а також їх ширше використання є предметом спiльних зусиль урядових та комерцiйних структур країн Заходу. Уряди iндустрiальне розвинутих країн, як i провiднi корпорацiї, придiляють велику увагу розвитковi електронного бiзнесу.
Штати. Згiдно з деякими експертними оцiнками, до 2003 p. обсяги продажу через Інтернет у США дорiвнюватимуть 200 млрд. дол. (в Японiї аналогiчний показник становитиме тiльки 30 млрд. дол.). Щоправда, загальний очiкуваний показник електронної торгiвлi мiж японськими компанiями Мiнiстерство зовнiшньої торгiвлi та промисловостi Японiї на цю ж саму дату оцiнює в 650 млрд. дол., але i ця цифра бiльше нiж удвiчi поступається очiкуваному аналогiчному американському показнику.
попит i пропозицiю, цiни та технiчнi параметри продукцiї. Дедалi бiльшою мiрою вони використовуються як iнструмент укладання контрактiв i розрахункiв щодо них, а також сприяють подоланню технiчних перешкод у торгiвлi. Причому iнформацiйнi послуги самi є окремою, причому дуже динамiчною, статтею в номенклатурi мiжнародних послуг.
вiдбувається перебудова усiєї мережi фiнансових ринкiв. Спочатку США, а потiм країни Захiдної Європи, а також така традицiйно «закрита» країна, як Японiя, схиляються до розширеного використання квалiфiкованої робочої сили з-за кордону, передусiм молодих фахiвцiв — випускникiв вищих навчальних закладiв.
Тiльки по захiдноєвропейському регiону на початку XXIст. загальний обсяг iнвестицiй капiталу в такi проекти перевищував 20 млрд. дол.
Збирання первiсної iнформацiї, її експертно-аналiтична обробка, збереження й поширення на комерцiйнiй та некомерцiйнiй основi є предметом дiяльностi численних спецiалiзованих органiзацiй. Серед них — державнi статистичнi, науково-академiчнi заклади, консультацiйно-дослiдницькi фiрми, асоцiацiї виробникiв, торговельно-промисловi палати, пiдроздiли комерцiйних структур. Сучаснi комп'ютернi системи та телекомунiкацiйнi мережi дають змогу як фiзичним, так i юридичним особам отримувати з пiзнавально-розважальними та комерцiйно-дiловими цiлями доступ до велетенських масивiв iнформацiї, рiзноманiтних Інтернет-сайтiв та автоматизованих баз даних [2, с. 40].
Дiяльнiсть державних органiв щодо реалiзацiї конкретних завдань у рамках захисту iнформацiйної безпеки держави вiдбувається за допомогою специфiчних методiв. Причому цi методи обумовлюються конкретними загрозами i повиннi бути адекватними. В загальнофiлософському розумiннi метод — спосiб досягнення мети, певним чином впорядкована дiяльнiсть. Але в нашому випадку, згiдно з Концепцiєю нацiональної безпеки, iснують чiткi обмеження цих способiв. Причому такi обмеження побудовано за двома основними напрямками.
По-перше, це обмеження, якi ставляться вимогами демократичних принципiв дiяльностi державних органiв.
По-друге, це обмеження, якi ставляться умовою адекватностi i вiдповiдностi характеру загрози.
Ґрунтуючись на запропонованiй нами концепцiї побудови системи iнформацiйної безпеки за схемою з двома керiвними центрами, якi представленi вiдповiдно законодавчим органом i вищими органами виконавчої влади ми можемо провести певну диверсифiкацiю методiв, що використовуються у функцiонуваннi цього механiзму.
У контекстi забезпечення iнформацiйної безпеки (необхiдних умов i параметрiв iнформацiйних процесiв) цi методи дiяльностi органiв публiчної влади виступають як «способи органiзацiї, впорядкування процесiв, що вiдбуваються в системi, прийоми здiйснення загальних функцiй, що виникають в процесi спiльної дiяльностi».
особистим соцiальним iнтересам та потребам, активна участь громадян у вiдстоюваннi та забезпеченнi нацiональних iнтересiв. Результатом застосування методiв переконання повинно бути добровiльне виконання об'єктом управлiння правових норм та приписiв, що виражають волю суб'єкта. Правильне застосування методiв переконання забезпечує високий рiвень правосвiдомостi громадян [3, с. 42].
Практичне застосування цього методу в сферi iнформацiйної безпеки є багатоварiантним. Наприклад, забезпечення режимiв доступу до iнформацiї багато в чому залежить саме вiд переконання. Так, дуже часто дослiдники пов'язують причини витоку таємної i конфiденцiйної iнформацiї безпосередньо з особистими якостями осiб, якi вiдповiдають за збереження та нерозповсюдження цiєї iнформацiї. Згiдно з опитуваннями, проведеними на росiйських режимних об'єктах, 35% опитаних виправдовують скоєнi порушення режиму таємностi незнанням норм режиму таємностi, 59% - непередбачуванiстю деяких обставин (економiчнi, виробничi i фiнансовi труднощi виробництва), якi вплинули на невиконання вимог режиму таємностi, 61 % — недосвiдченiстю i невмiнням працювати з документами та виробами, що мають гриф «таємно» або «комерцiйна таємниця».
Застосування державного примусу є бiльш актуальним в аспектах вiдповiдальностi за правопорушення в iнформацiйнiй сферi, фiзичного захисту об'єктiв iнформацiйної iнфраструктури i носiїв iнформацiї з обмеженим доступом.
Певнi аспекти iнформацiйної безпеки є широким полем для застосування методу заохочення. Окрiм суто внутрiшньоапаратного застосування з метою заохочення спiвробiтникiв або посадових осiб, величезне значення має зовнiшнiй напрямок. Цей зовнiшнiй напрямок полягає у заохоченнi дiяльностi фiзичних та юридичних осiб, результатом якої є полiпшення параметрiв i характеристик iнформацiйних вiдносин в Українi. В цьому напрямку заохочення може здiйснюватись двома шляхами [4, с. 36].
iнформацiйної продукцiї, працiвникам iнформацiйних галузей промисловостi та засобiв ЗМІ.
По-друге, це створення пiльгових умов для рiзного роду прибуткової i неприбуткової дiяльностi в галузi iнформацiї, освiти, науки, культури, якi б заохочували розвиток необхiдних українському суспiльству напрямкiв. Це, зокрема, податковi i тарифнi пiльги, спрощення адмiнiстративних процедур i дерегуляцiя вiдповiдних видiв пiдприємницької та громадської дiяльностi тощо.
через полiтичнi механiзми, а й звичайної дiяльностi великої кiлькостi недержавних суб'єктiв, вiд яких залежать умови iнформацiйних процесiв в Українi. Це i пiдприємцi, i працiвники освiти, науки, культури, i полiтичнi та громадськi рухи тощо. Але ефективна дiяльнiсть недержавного сектора можлива лише за умови демократичної системи влади в державi. Тому дотримання демократичних принципiв вимагає вiд держави переважно застосовувати опосередкованi економiчнi методи регулювання iнформацiйної сфери, допускаючи безпосереднє адмiнiстративне втручання лише в окремих випадках.
І, нарештi, третьою вимогою є задекларований принцип адекватностi способiв i методiв захисту iнформацiйної безпеки конкретним загрозам. Цей принцип так само виступає стримуючим фактором можливих утискiв демократичних принципiв та громадянських свобод пiд приводом захисту iнформацiйної безпеки. Дотримання принципу адекватностi насамперед вимагає чiткого законодавчого визначення критерiїв i видiв загроз iнформацiйнiй безпецi України, можливих дiй у вiдповiдь [5, с. 60].
1. Антипов К. В., Баженов Ю. К. Паблик рилейшнз. — М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2002. — 146с.
2. Богданов Е. Н., Зазыкин В. Г. Психологические основы „Паблик рилейшнз”. — СПб. : Питер, 2003. — 204с.
"Имидж-Контакт", 2001. — 178 с.
4. Грин Э. Креативность в паблик рилейшнз. — СПб.: Издательский Дом "Нева", 2003. — 222 с.
5. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 400с.
| 
