Мiжнародний контракт
Мiнiстерство освiти i науки України
Черкаський нацiональний унiверситетiменi Богдана Хмельницького
Кафедра мiжнародної економiки
Курсова робота
на тему: “ Мiжнародний контракт ”
Виконала студентка
економiчного факультету
4 курсу, групи
спецiальностi 6. 050 100
Черкаси-2009
Змiст
ВСТУП
1. ПРОЦЕС ТИПІЗАЦІЇ КОНТРАКТІВ
2. АНАЛІЗ ФОРМ ТА УМОВ МІЖНАРОДНОГО КОНТРАКТУ
3. Шляхи вдосконалення форм та умов мiжнародного контракту
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Мiжнародне економiчне спiвробiтництво в сучасних умовах є великим стимулом розвитку свiтової економiки. Зовнiшня торгiвля всiх країн збiльшується значно скорiше на вiдмiну їх сукупного нацiонального продукту. Зараз неможливо уявити країну, народне господарство якої розвивалось би без її участi в свiтовому господарчому обмiнi; вiд ступеню iнтеграцiї економiки в мiжнародний розподiл працi залежить рiвень промислового та сiльськогосподарчого виробництва. Активiзацiя зовнiшньоекономiчних зв’язкiв стала однiєю з головних вимог функцiонування економiчного комплексу країн на сучасному етапi - iз залученням найновiших досягнень науки i технiки, здатних забезпечити iнтенсивний розвиток промислового та сiльськогосподарчого виробництва.
У розвитку економiчних зв’язкiв та спiвробiтництва українських пiдприємцiв iз зарубiжними партнерами важливу роль вiдiграє мiжнародний контракт. Як i всяка цивiльно-правова угода, зовнiшньоекономiчний контракт має вiдповiдати ряду звгвльних вимог, додержання яких є необхiдним для дiйсностi угоди.
Проблеми мiжнародного контракту неодноразово пiдкреслювалася в працях багатьох вiтчизняних дослiдникiв, а зокрема Багрова І. В., Гетьман О. О., Власюк В.Є., Кириченко М. та iн.
Мета дослiдження полягає у здiйсненнi комплексного аналiзу мiжнародного контракту.
Для досягнення цiєї мети першочергове значення має чiтке визначення й реалiзацiя таких завдань:
– з’ясувати процес типiзацiї контрактiв;
– проаналiзувати форми та умови мiжнародного контракту;
– визначення основних напрямкiв вдосконалення форм та умов мiжнародного контракту.
Об’єктом дослiдження моєї роботи є мiжнародний контракт. Предметом роботи є економiчнi вiдносини, що складаються мiж країнами в процесi укладання мiжнародного контракту.
При дослiдженнi даної проблеми було використано такi загальнонауковi та специфiчнi методи: дiалектичного матерiалiзму, наукової абстракцiї, економiко-статистичнi, метод порiвняння, аналiзу i синтезу та iн.
1. ПРОЦЕС ТИПІЗАЦІЇ КОНТРАКТІВ
У розвитку економiчних зв'язкiв та спiвробiтництва українських пiдприємцiв iз зарубiжними партнерами важливу роль вiдiграє зовнiшньоекономiчний договiр (контракт).
"Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16 квiтня 1991 р. Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) - матерiально оформлена угода двох або бiльше суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi [4,245].
Як i всяка цивiльно-правова угода, зовнiшньоекономiчний контракт має вiдповiдати ряду загальних вимог (умов), додержання яких є необхiдним для дiйсностi угоди. Цi вимоги виводяться доктринальним шляхом iз норм чинного законодавства. Крiм загальних умов, зовнiшньоекономiчнi контракти пiдпорядковуються й певним спецiальним вимогам. Йдеться насамперед про суб'єктний склад договору. Сторонами в ньому є, з одного боку, суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, а з другого — iноземний контрагент.Вiдповiдно до ст. 3 Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi є:
— фiзичнi особи — громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi мають цивiльну правоздатнiсть i дiєздатнiсть згiдно з законами України i постiйно проживають на територiї України;
товариств, асоцiацiї, спiлки, концерни, консорцiуми, торговельнi доми, посередницькi та консультацiйнi фiрми, кооперативи, кредитно-фiнансовi установи, мiжнароднi об'єднання, органiзацiї та iн., у тому числi юридичнi особи, майно або капiтал яких повнiстю перебуває у власностi iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi;
— об'єднання фiзичних, юридичних, фiзичних та юридичних осiб, якi не є юридичними особами згiдно з законами України, але якi мають постiйне мiсцезнаходження на територiї України i яким цивiльно-правовими законами України не заборонено здiйснювати господарську дiяльнiсть.
Іноземними суб'єктами господарської дiяльностi визнаються тi суб'єкти, якi мають постiйне мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або постiйне мiсце проживання за межами України (для фiзичних осiб).
або мiжнародним договором України. У разi якщо зовнiшньоекономiчний договiр пiдписується фiзичною особою, потрiбен тiльки пiдпис цiєї особи. Вiд iменi iнших суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi зовнiшньоекономiчний договiр пiдписують двi особи: особа, яка має таке право згiдно з посадою вiдповiдно до установчих документiв, та особа, яку уповноважено довiренiстю, виданою за пiдписом керiвника суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi, одноособове, якщо установчi документи не передбачають iнше.
Недодержання форми i порядку пiдписання зовнiшньоекономiчного контракту iнодi є предметом спору мiж його сторонами, який передається на вирiшення компетентного органу. В договорах мiжнародної купiвлi-продажу товарiв, бартерних та iнших контрактах, що їх укладають українськi суб'єкти господарювання з iноземними контрагентами, найчастiше обумовлюється застереження, що будь-якi спори, якi виникають з даного контракту або у зв'язку з ним, пiдлягають передачi на розгляд та остаточне вирiшення в Мiжнародний комерцiйний арбiтражний суд при Торгово-промисловiй палатi України.
За своїм змiстом зовнiшньоекономiчний контракт має бути складений за схемою (структурою), яка визначена Положенням про форму зовнiшньоекономiчного договору (контракту), затвердженим наказом Мiнiстерства зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi України вiд 5 жовтня 1995 р. У договорi (контрактi) повиннi зазначатися: назва, номер договору, дата й мiсце його укладення, преамбула iз зазначенням повного i скороченого найменування сторiн та вказiвка на статутнi документи, якими керуються сторони пiд час укладення договору, предмет договору; кiлькiсть та якiсть, товару (обсяги виконання робiт, надання послуг; базиснi умови поставки товарiв, приймання-здачi виконаних робiт або послуг, у т. ч. з використанням Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв у редакцiї 2000 p.; цiна та загальна вартiсть договору; умови платежу; упаковка та маркування; форс-мажорнi обставини; санкцiї та рекламацiї; арбiтражне застереження; юридичнi адреси; поштовi та платiжнi реквiзити сторiн. Крiм того, за домовленiстю сторiн у договорi можуть визначатися й додатковi умови (наприклад, про страхування, порядок сплати податкiв i зборiв тощо).
Форма зовнiшньоекономiчної угоди визначається правом мiсця її укладення. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недiйсною внаслiдок недодержання форми, якщо додержано вимог законiв України. У самому договорi може бути зазначено мiсце його укладення. Визначення мiсця укладення є важливим для зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв).
Угода може бути визнана недiйсною (invalidity) у разi, якщо вона [9,145]:
1)не вiдповiдає вимогам законодавчих актiв, норма моралi «доброго порядку»;
«добрий порядок» - юридична категорiя, що визнається правовими системамибiльшостi цивiлiзованих країн та мiжнародним правом;
3) не вiдповiдає справжнiй волi (truewill) обох або однiєї зi сторiн; до «порокiв волi» (france, deception), шантаж (blackmailIntimidation), помилку (error, delusion), погрозу (treat), насильство (voilence, coercion), зловживання впливом (abuesofauthority);
4) укладена недiєздатними (noncompetent) особами або частково недiєздатними поза межами, наданими їм за законом;
5) укладена особами, наприклад, що знаходяться на межi банкрутства (failure, bankruptcy), напередоднi оголошення їх неплатоспроможними (insolvent).
Серед недiйсних угод розрiзняють:
- заперечнi (dispute), якi визнаються недiйсними тiльки на вимогу контрагента у суперечцi iз дня рiшення суду, який вирiшує про долю виконаних зобов'язань по угодi;
- незначнi (insignificant), якi визнаються недiйсними не тiльки на вимогу контрагента, а й iншої зацiкавленої особи, суду. Цi угоди визнаються недiйсними з дня їх укладення. Вони не утворюють правових наслiдкiв, на якi була спрямована воля сторiн, що здiйснили таку угоду.
законодавчим актом.
пiдстави та наслiдки недiйсностi угоди.
У мiжнароднiй комерцiйнiй практицi використовується багато рiзновидiв зовнiшньоторгових договорiв, структура, змiст та особливостi яких визначаються видом зовнiшньоекономiчної операцiї, яку вони супроводжують. Серед них є, наприклад, такi: зовнiшньоторговi договори купiвлi-продажу, пiдряду, франчайзинговi, лiцензiйнi, лiзинговi та бiржовi угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастiше у зовнiшньоторговiй практицi застосовується договiр мiжнародної купiвлi-продажу. У зв’язку з цим пропоную розглянути види мiжнародних контрактiв купiвлi-продажу бiльш детально.
В залежностi вiд принципiв, якi кладуться в основу класифiкацiї, контракти купiвлi-продажу можна подiлити за наступними видами [11,241]:
1. Разовi
2. З перiодичною поставкою
4. Попереднi
5. Термiновi
Разовi контракти можуть бути з коротким строком поставки (сировиннi товари) та з довгостроковими поставками ( на комплексне устаткування 3-5 та бiльше рокiв).
Контракти з перiодичною поставкою передбачають регулярну перiодичну поставку узгодженої в ньому кiлькостi товарiв на протязi встановленого строку. Цей строк може бути коротким ( 1 рiк ) та довгим (5-10 рокiв). Такi контракти переважно укладаються на промислову сировину та полу фабрикати.
Контракт з оплатою в грошовiй формi передбачає оплату в узгодженiй мiж сторонами валютi iз застосуваннi обумовлених в контрактi способiв платежу та форми розрахунку.
вiд укладання договору, який передбачений таким договором, накладається вiдшкодування збиткiв iншiй сторонi, якi були викликанi шляхом ухилення.
насiння до посiвної. При порушеннi строку покупець анулює договiр iз застосуванням санкцiй.
Проблемам унiфiкацiї умов угод в мiжнароднiй торгiвлi придiляється багато уваги з боку спецiалiзованих мiжнародних органiзацiй.
Типовий контракт (standardcontract) - це заздалегiдь пiдготовлений текст контракту або ряд унiфiкованих умов, викладених у письмовiй формi з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери дiяльностi чи торгiвлi, та прийнятих сторонами контракту пiсля того, як вони були узгодженi з вимогами конкретної угоди.
Текст конкретного типового контракту може використовуватись лише до суворо визначених видiв угод або видiв торгiвлi чи при наданнi послуг. Часто типовi контракти розробляються та наказуються до обов'язкового використання галузевими вiдомствами або спiлками пiдприємцiв.
Існують у мiжнароднiй торговiй практицi два основних напрямки у розвитку типових контрактiв та проформ (proforma) [3,215]:
у ЗТК абревiатурою термiна, який у розширеному тлумаченнi викладений в основному документi, що не входить у ЗТК та його додатки.
2. Використання формулярiв, проформ та бланкiв. Існують контракти, якi оформленi у виглядi формулярiв або бланкiв. Якщо такi форми мiстять необхiдний мiнiмальний набiр атрибутiв, вони можуть замiнювати текст контракту. Проформи контрактiв можуть бути:
- текстовi;
- бланковi, якi мають чiткi та спрощенi форми, зведенi у таблицi. Тексти в цих проформах зведенi до мiнiмуму, а суттєвi умови у виглядi текстових статей винесенi в окрему або особливу частину на зворотi документа. Загальна (особлива) частина не змiнюється.
Унiфiкованi або зразковi тексти контрактiв, на вiдмiну вiд типових, бiльш рiзноманiтнi, чисельнi та вiдтворюють галузевiй специфiки дiяльностi. Вони носять рекомендацiйний характер, а їх тексти можуть суттєво змiнюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.
Контракт може бути представлений у виглядi заздалегiдь пiдготовленого документа або формуляра табличного вигляду. Вiн набуває сили контракту лише у разi, якщо партнери з угоди заповнять статтi та графи, якi апрiорi вимагають узгодження (наприклад, найменування сторiн, кiлькiсть, якiсть, цiна товару, строк та мiсце поставки та iншi) i обидва пiдпишуть його.
Часто використовується комбiнована форма типового контракту, яка складається iз двох частин:
- частини, що узгоджується;
- унiфiкованої частини (загальних умов).
Такi контракти видаються на бланках друкарським способом. На першому аркушi друкуються iндивiдуалiзованi умови угоди, а на зворотi або на рештi аркушiв - загали умови. При необхiдностi, у деяких пунктах ЗТК залишають мiсце для уточнення умов що узгоджуються, або просто залишають вiльнi графи у роздiлi "Іншi умови".
- беззастережною згодою (приєднанням) однiєї iз сторiн, що домовляються, умовами та положеннями форми типового контракту, запропонованою iншою стороною. Ця форма не повинна змiнюватись, за винятком деяких, апрiорi встановленi атрибутiв, якi вписуються або вдруковуються у порожнi графи;
- застосуванням типового або зразкового контракту як зразка, який може бути незначно (для типового) або суттєво (для зразкового) змiнений сторонами згiдно умовами конкретної угоди.
Отже, ми можемо сказати, що в мiжнароднiй комерцiйнiй практицi використовується багато рiзновидiв зовнiшньоторгових договорiв, структура, змiст та особливостi яких визначаються видом зовнiшньоекономiчної операцiї, яку вони супроводжують, такi як: зовнiшньоторговi договори купiвлi-продажу, пiдряду, франчайзинговi, лiцензiйнi, лiзинговi та бiржовi угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Контракти купiвлi-продажу подiляються на такi види: разовi, з перiодичною поставкою, з оплатою в грошовiй та товарнiй формах (повнiстю чи частково), попереднi, строковi. Також часто використовуються типовi контракти.
В практицi мiжнародної торгiвлi широко використовуються рiзнi типовi форми контрактiв. Вони стали розроблятися великими експортерами й iмпортерами ще в кiнцi XIX ст. Справа в тому, що складання будь-якого контракту, в т. ч. контракту купiвлi-продажу - дуже клопiтка робота, яка вимагає великих витрат, зусиль i часу. Тому дiловi люди здавна прагнули якось унiфiкувати, стандартизувати, зробити їх типовими. За деякими пiдрахунками на свiтовому ринку сьогоднi використовується бiльше 10 млн. типових контрактiв.
Типовий контракт - це розроблений у вiдповiдностi до встановлених правил документ, який мiстить ряд унiфiкованих умов, прийнятих в практицi мiжнародної торгiвлi, тобто нiби наперед узгоджених, типових умов. Другу частину типового контракту складають статтi, умови яких вимагають узгодження. Це статтi, якi мiстять умови про предмет контракту, цiну товару, його якостi, термiнах поставок, умовах платежу та iн.
Типовi контракти на свiтовому ринку можуть використовуватися в рiзних формах. Як правило, вони складаються на бланках, виготовлених в типографiї. Найбiльш поширеною формою являється такий типовий контракт, в якому викладаються й формулюються належним чином статтi, що мiстять в собi загальнi умови купiвлi-продажу. А в тих статтях, умови яких вимагають узгодження, залишається мiсце для уточнення. Пiсля узгодження в контракт вносяться iндивiдуальнi умови угоди, i вiн готовий до пiдписання. Інколи у всiх пунктах залишається мiсце для уточнення. Друга форма типового контракту вiдрiзняється тим, що статтi, якi мiстять в собi загальнi умови, друкуються на зворотi контракту чи iнших листках, а статтi, умови яких вимагають узгодження, друкуються на лицьовiй сторонi контракту. Є й такий варiант типового контракту, в якому загальнi умови купiвлi-продажу не викладаються. Вони наперед узгодженi, i на них робиться посилання на зворотнiй сторонi контракту, а на лицьовому боцi друкуються мiнiмум 3-4 статтi, умови яких вимагають узгодження (тобто про кiлькiсть; цiну, термiни й iнколи якiсть доставки). Використання типового контракту може здiйснюватися двома способами: 1) беззаперечне приєднання одної зi сторiн до умов кiнцевої форми типового контракту, яку запропонувала iнша сторона 2) використання типового контракту як зразка, який може бути змiнений у вiдповiдностi до конкретної угоди. Частiше всього типовий контракт , розроблений одною iз сторiн угоди, береться за зразок i на його основi шляхом узгодження кожної статтi, кожної умови контракту розробляється iндивiдуальний контракт, який пiдписується сторонами. Типовi форми контрактiв розробляються в основному великими експортерами даного виду продукцiї, об'єднаннями промисловцiв i пiдприємцiв, асоцiацiями, союзами, торгово-промисловими палатами, бiржовими комiтетами. Наприклад, типовi контракти на промислову сировину розробляють союзи пiдприємцiв. Це, як правило нацiональнi союзи. Проте по багатьох товарах - зернових, лiсопиломатерiалах; шкiрсировинi - велике значення мають типовi контракти, розробленi мiжнародними союзами пiдприємцiв. Найбiльше поширення в торгiвлi зерновими, масляними, цукром, кольоровими металами, бавовною, натуральним каучуком i т. д. одержали типовi контракти, розробленi бiржовими комiтетами. Галузевi об'єднання розробляють зазвичай декiлька варiантiв типових контрактiв для кожного виду товарiв. Рiзниця мiж цими варiантами полягає звичайно в методi визначення цiни (ФОБ, СІФ та iн.), способу доставки товару (цiлими пароплавами чи дрiбними вiдправками); напрямку перевезення, що може вплинути на упаковку товару, умови страхування i т. д. Велику увагу розробцi типових контрактiв придiляє Європейська економiчна комiсiя (ЄЕК) ООН. Пiд керiвництвом ЄЕК було розроблено бiльше 30 варiантiв типових контрактiв i загальних умов купiвлi-продажу, частково, договiр купiвлi-продажу зернових (16 варiантiв переглянутi в 1965 р.); загальнi умови експортних доставок машинного обладнання (1955 р.); загальнi умови монтажу машинного обладнання за кордоном (1963 р.); загальнi умови купiвлi-продажу для експорту товарiв довготривалого користування та iнших металовиробiв серiйного виробництва (1961 р.); загальнi умови купiвлi-продажу цитрусових (1958р.)та iн. Типовi форми контрактiв являються обов'язковими для сторiн тiльки за їх згодою. Звичайно змiст таких угод ґрунтується на правi i практицi країни-розроблювача. І це необхiдно враховувати українським пiдприємцям, якi укладають контракт з iноземним партнером.
2.
АНАЛІЗ ФОРМ ТА УМОВ МІЖНАРОДНОГО КОНТРАКТУ
умови поставки товарiв;цiна та загальна сума контракту; якiсть товару;строк та умови поставки;умови платежу;умови передавання-приймання товару;гарантiї, претензiї;пакування та маркiрування товару;вiдвантажування товару;санкцiї;страхування;форс-мажорнi обставини;арбiтраж;iншi умови;юридичнi адреси, поштовi й платiжнi реквiзити сторiн.
Способом здiйснення комерцiйних операцiй в бiльшостi видiв спiвробiтництва являються зовнiшньоекономiчнi угоди, при укладеннi яких виникають конкретнi права та обов’язки цивiльно - правового характеру для сторiн, що є суб’єктами угоди. Серед цих угод центральне мiсце посiдає договiр купiвлi - продажу.
1. Мiжнароднi договори купiвлi – продажу. Серед рiзноманiтних комерцiйних угод, договiр купiвлi-продажу - один iз найбiльш поширених. Цей договiр охоплює найбiльш значну частину зовнiшньоторговельних операцiй з експорту та iмпортi товарiв. Вiн регламентується Конвенцiєю ООН про договори мiжнародної купiвлi-продажу товарiв, яка була прийнята у Вiднi 10-11 квiтня 1980 року, i набула чинностi з 1 сiчня 1988 року. Україна є учасницею Вiденської конвенцiєю з 1 лютого 1991 року. Важливе значення в регулювання договорiв мiжнародної купiвлi-продажу має Конвенцiя про позовну давнiсть у мiжнароднiй купiвлi-продажу товарiв. З питань, якi не врегульованi Вiденською конвенцiєю, застосовується нацiональне право певної країни. Вiденська конвенцiя докладно регулює порядок укладання договору купiвлi-продажу через обмiн офертою та акцептом. Пропозицiї укласти договiр (оферта) та прийняття цiєї пропозицiї (акцепт). Вiдповiдно сторона, що зробила пропозицiю, зветься оферентом, а сторона, що її прийняла, - акцептантом. Оферта повинна бути достатньо визначеною та виражати намiр оферента бути зобов’язаним у випадку акцепта, а саме: в нiй назвати товар i встановити у прямiй чи побiчнiй формi його кiлькiсть i цiну або передбачити порядок їх визначення. Оферта повинна бути адресована конкретнiй особi. Оферта набуває чинностi, коли вона одержана її адресатом. Згiдно дiючого законодавства,
права
та
обов’язки
сторiн за зовнiшньоекономiчним договором (контрактом) визначаються правом країни,
обраної сторонами
пiд час укладення договору (контракту) або внаслiдок
подальшого погодження
. За вiдсутностi такого погодження застосовується право країни, де
заснована
, має
своє мiсце проживання
або
основне мiсце дiяльностi сторона
, яка є продавцем у договорi купiвлi – продажу. Умови, якi повиннi та можуть бути передбаченi зовнiшньоекономiчним договором (контрактом), установлює, зокрема, “Положення про форму зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв)”, затверджене Наказом Мiнiстерства зовнiшньоекономiчних зв’язкiв i торгiвлi України вiд 05. 10. 1995 року № 75. До обов’язкових умов договору (контракту) належать: назва, номер договору (контракту), дата й мiсце його укладення; преамбула iз зазначенням повного та скороченого найменування сторiн та найменування документiв, якими керуються контрагенти пiд час укладення договору (контракту); предмет договору (контракту; його опис та встановлюється точне найменування, характеристика, модель, сорт i таке iнше); кiлькiсть та якiсть товару (обсяги виконання робiт, надання послуг; встановлюється одиниця вимiру кiлькостi, порядок визначення кiлькостi, система вимiрiв та ваги; визначити якiсть товарiв в контрактi купiвлi – продажу - значить встановити якiсну характеристику товару, тобто сукупнiсть властивостей, що визначають придатнiсть товару для використання його за призначенням у вiдповiдностi iз потребами покупця, а вибiр саме способу визначення якостi (по стандарту, по технiчним умовам, по специфiкацiї, по опису, по первинному огляду, по змiсту окремих речовин в товарi, по виходу готового продукту, за натуральною вагою) залежить вiд характеру товару, вiд практики, яка склалася в мiжнароднiй торгiвлi цим товаром, а також iнших умов; базиснi умови поставки товарiв (приймання / здачi виконаних робiт або послуг), у тому числi з використанням Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв у редакцiї 2000 року (Указ Президента України вiд 4 жовтня 1994 року “Про застосування Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв”); цiна та загальна вартiсть договору (контракту), Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно – цiнової полiтики у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi” вiд 10 лютого 1996 року, “Положення про iндикативнi цiни у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi” затверджене Указом Президента України вiд 10 лютого 1996 року № 124/96; умови платежiв (включають в себе спосiб платежу, засоби платежу, форму платежу); упаковка та маркування (основне завдання – запобiгання) [10,56].
Пошкодженню товарiв та запобiгання загибелi i пошкоджень при їх транспортуваннi вiд продавця до покупця); гарантiї та технiчне обслуговування; порядок приймання товару; форс - мажорнi обставини; санкцiї та рекламацiї; арбiтраж; юридичнi адреси, поштовi та платiжнi реквiзити сторiн.
За домовленiстю сторiн у договорi (контрактi) можуть передбачатися додатковi умови: страхування; гарантiї якостi; залучення субвиконавцiв до договору (контракту), агентiв, перевiзникiв; норми завантаження (розвантаження); передача технiчної документацiї на товар; збереження торгових марок; порядок сплати податкiв, мит, зборiв; захиснi застереження; момент початку дiї договору (контракту); кiлькiсть пiдписаних примiрникiв договору (контракту); можливiсть i порядок внесення доповнень та змiн до договору (контракту).
протягом визначеного часу (термiну дiї угоди консигнацiї) за обумовлену винагороду продати з консигнацiйного складу вiд свого iменi товари, якi належать консигнанту. Таке визначення операцiї, яке здiйснюється пiд час виконання договору консигнацiї, мiститься у постановi Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30. 03. 2002 р. № 445, якою затверджено Порядок вiднесення операцiй резидентiв у разiпровадження ними зовнiшньоекономiчної дiяльностi до договорiв виробничої кооперацiї, консигнацiї, комплексного будiвництва, оперативного й фiнансового лiзингу, поставки складних технiчних виробiв та товарiв спецiального призначення [12,56].
Предметом договору консигнацiї є надання комплексу послуг змiшаного типу – юридичних та фактичних. Перш за все – це укладання правочинiв з продажу товарiв, їхнє зберiгання, страхування, демонстрацiя та рекламування. Договiр консигнацiї укладається на термiн пiвтора року та бiльше, особливiстю є те, що поряд iз термiном дiї контракту зазначається й термiн консигнацiї товарiв, тобто їх реалiзацiя з моменту поставки. Зазвичай цей термiн є менш тривалим, нiж термiн дiї самого контракту.
Важливою ознакою консигнацiйного контракту є визначення територiї реалiзацiї товарiв. Консигнатор не має права продавати товари за межами цiєї територiї без згоди консигнанта.
Вiдмiнною особливiстю консигнацiйного контракту є те, що продаж товарiв за ним здiйснюється консигнатором з консигнацiйного складу. Тому консигнатор зобов’язаний забезпечити розмiщення й збереження товарiв консигнанта на консигнацiйному складiДо речi на Українi не iснує консигнацiйних складiв, а розмiщення ввезених на територiю України консигнацiйних товарiв здiйснюється на спецiальних митних лiцензiйних складах. Вiдповiдно до положення про порядок вiдкриття та дiяльнiсть митних лiцензiйних складiв на територiї України, затвердженого наказом Держмитслужби України вiд 31. 12. 1996 р. № 592, серед основних завдань цих складiв є створення передумов для таких форм зовнiшньоекономiчної дiяльностi, як продаж товарiв на умовах консигнацiї. Імпортери-консигнатори можуть або самi вiдкрити та експлуатувати митний лiцензiйний склад, отримавши вiдповiдну лiцензiю Держмитслужби України, або ж укласти договiр з власником такого складу про розмiщення консигнацiйних товарiв на зберiганняУ контрактi також зазначається, що консигнатор несе повну вiдповiдальнiсть i збереження поставлених на консигнацiю товарiв у розмiрi повної їх вартостi, починаючи вiд лати поставки товарiв консигнатором i закiнчуючи датою їх оплати, перевiдправлення або повернення консигнанту на його вимогуРозмiр винагороди консигнатора може визначатися й виплачуватися у рiзний спосiб. Наприклад, сторони можуть встановити, що винагорода консигнатора становить певний вiдсоток вiд суми укладеного ним право чину або надати право консигнатору самостiйно встановлювати цiну на консигнацiйнi товари, враховуючи цiну, визначену консигнантом. У цьому випадку винагорода становить рiзницю мiж цiною, встановленою консигнантом, та цiною, за якою консигнатор продав товар третiй особi. Інший спосiб, це якщо комiсiонер вчинив право чин на умовах бiльш вигiдних, нiж тi, що були визначенi комiтентом, додатково одержана вигода належить комiтентовi. Як правило, консигнатор утримує суму своєї винагороди iз грошових надходжень за проданi ним товари, а потiм перераховує необхiдну суму консигнантовi Ще одне з важливих питань вирiшують сторони при укладаннi договору консигнацiї. Це, який рiзновид консигнацiї обирають сторони Просту (поворотну) – всi товари, якi не були реалiзованi протягом термiну консигнацiї, пiдлягають поверненню консигнанту. Саме на цих умовах найчастiше укладаються контракти.
Частково поворотну – консигнатор зобов’язується пiсля закiнчення термiну консигнацiї купити у консигнанта певну кiлькiсть iз нереалiзованого товару.
Безповоротну – консигнатор зобов’язаний викупити весь непроданий до закiнчення встановленого термiну товар. Наступна iстотна умова консигнацiйного договору є вибiр сторонами права, що застосовуватиметься для регулювання взаємовiдносин. Згiдно з статтею 6 Закону України „Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть”, за вiдсутностi погодження мiж сторонами стосовно вибору права застосовується право країни, де заснована, має мiсце перебування або основне мiсце дiяльностi сторона, що є комiтентом (консигнантом) у договорi комiсiї (консигнацiї).
3. Договори лiзингу. Особливостi розвитку лiзингових послуг в Українi
"Розвиток лiзингу в Українi" при сприяннi iнформацiйного агентства "Інтерфакс-Україна" i дiлового щотижневика "ІнвестГазета", а також Інтернет-ресурсу для пiдприємцiв VlasnaSprava.info провела Інтернет-конференцiю на тему: "Лiзинг в Українi: бути чи не бути?". Вперше в Українi було розглянуто питання лiзингу в великому масштабi. Регулювання лiзингу, як вiд бiзнесу в Українi здiйснюється недавно, а саме зi створенням Державної комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг з’явився державний орган, до задач якого входить регулювання та розвиток цього сегменту бiзнесу. Як вiдомо в усьому свiтi за допомогою лiзингу оновлюється основнi фонди. А для України це є дуже актуальна проблема, щодо оновлення основних фондiв, особливо в галузi сiльського господарства, транспорту, деяких iнших галузей, якi потребують досить суттєвих капiталовкладень. Оскiльки лiзинг є альтернативою, це є загальновизнана практика, банкiвському кредитуванню, тому держава має сприяти розвитку саме цього сегменту ринку i створювати певнi законодавчi умови для його ефективного функцiонування. Робота Державної комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг розпочав свою дiяльнiсть у 2004 роцi, та дiє й на цей час. Ця комiсiя працює над удосконаленням законодавства i над тими проблемами, якi вже виникли пiсля державної реєстрацiї цього нормативного акту, тобто саме до опрацювання механiзмiв регулювання [1,168].
Потреба України у лiзингу надзвичайно велика, приблизно десятки мiльярдiв доларiв. Майже всi галузi потребують лiзингу – аграрний сектор, малий та середнiй бiзнес, машинобудування, транспортнi галузi, соцiальна сфера. Останнi змiни у бюджетi України зачепили лiзингову сферу, а саме послуги лiзингу подорожчають для потенцiйних лiзингоодержувачiв.
Змiни що вiдбулися в законодавствi вiдносяться до:
лiзингу, так як лiзинговi компанiї є типовими фiнансовими посередниками та додаткову вартiсть не виробляють, а її розподiляють, так як, банки та кредитнi союзи, то в новому законi про бюджет встановлено межа в розмiрi 2 облiкових ставок НБУ, до розмiру яких не нараховується ПДВ, але якщо комiсiя складає бiльше 2 облiкових ставок НБУ, згiдно ПДВ нараховується. Лiзинговi компанiї вважають, що це суперечить всi правилам та законом, а точнiше закону економiчної теорiї „працювати в ринковiй економiцi, та нi в якому разi не можна оподатковувати фiнансових посередникiв ПДВ”.
2. Вiдношення на валовi витрати страхових платежiв по майну. Історично склалося, що лiзинговi компанiї, а саме компанiї, що оперують з лiзингом машин, включають витрати на страхування свого автопарку. А законодавство ввело 5% обмеження на зарахування на валовi витрати суми страхових платежiв, а в межах 5% можна вiдносити на валовi витрати страховi платежi [16].
А це суперечить тому, що структура лiзингових компанiй не можуть мати маленькi витрати. Вважається, що приблизно бiля 11-12% складають витрати на валових затратах на страхування.
3. Порядок вiднесення в податковий кредит купiвлю легкових машин для подальшої передачi їх у лiзинг. Законодавство ввело з 1 квiтня особливостi роботи таксопаркiв, заборонивши всiм вiдносити на податковий кредит при купiвлi легкових машин юридичним особам суму ПДВ, включати в вартiсть машини нарахувавши на неї амортизацiю. Тобто, це призведе до, того, що оподаткування ПДВ, це фактичне подвiйне оподаткування ПДВ на операцiї оперативного лiзингу до легкових машин.
Лiзинг являється мiжнародним, коли лiзингова компанiя i орендатор, лiзингова компанiя i постачальник чи всi три учасники операцiї знаходяться в рiзних країнах. В рамках мiжнародного лiзингу видiляють
прямий лiзинг
, тобто орендну угоду мiж юридичними особами рiзних країн, та
непрямий iноземний лiзинг
, в якому орендатор i орендодавець являються юридичними особами одної країни, але капiтал останнього частково належить iноземним фiрмам, чи якщо орендодавцем виступає дочiрня компанiя iноземної ТНК. Прямий лiзинг подiляється на експортний та iмпортний. В останнi роки багато захiдних економiстiв до мiжнародного лiзингу вiдносять тiльки прямий лiзинг, а операцiю по непрямому лiзингу вiдносять до угод в серединi країни.
Розрiзняють два основних види лiзингу -
оперативний i фiнансовий.
Оперативний лiзинг характеризується здачею предмета оренди на перiод, значно менший повного термiну амортизацiї. Предметом оперативного лiзингу звичайно бувають автомобiлi, персональнi комп'ютери, копiювальне обладнання, побутова технiка. В такому випадку оренднi платежi лише частково компенсують початкову вартiсть об'єкта оренди. Пiсля закiнчення термiну лiзингового договору вiн другий раз здається в оренду, можливо iншому орендатору.
Фiнансовий лiзинг характеризується середнiм i довготривалим характером договору, амортизацiєю повної чи бiльшої частини об'єкта. В статтi 4 Закону України "Про лiзинг" фiнансовий лiзинг визначається як договiр лiзингу, в результатi пiдписання якого лiзингоодержувач за своїм замовленням отримує в платне користування вiд лiзингодавця об'єкт лiзингу на перiод, не менше того, на протязi якого амортизується 60% вартостi об'єкта лiзингу, визначеної вдень пiдписання договору. Пiсля закiнчення термiну дiї контракту орендатор може повернути об'єкт оренди орендодавцю чи купити його за кiнцевою вартiстю
В Українi на сучасному етапi надають лiзинговi послуги 44 юридичнi особи, це приблизно 139 млн. грн. за 5 мiсяцiв 2004 року. В Українi нема нiяких застережень i заборон для мiжнародного лiзингу, звичайно мiжнародний лiзинг вносить свої додатковi ризики, що iснують в серединi кожної з країн. Щоб мiнiмiзувати цi ризики, мiжнародна спiльнота розробляє певний механiзм, є мiжнароднi конвенцiї. І на сьогоднi в Українi надзвичайноактуальним є пiдписання, а потiм, звичайно, i ратифiкацiя декiлькох мiжнародних конвенцiй, що напряму стосуються лiзингової iндустрiї. Безперечно, це конвенцiя УНІДРУА, про мiжнародний лiзинг, про фiнансовий лiзинг, вiн стосується саме мiжнародних вiдносин. Це конвенцiя теж УНІДРУА про мiжнародний факторинг, тому що факторинговi операцiї дуже тiсно стоять до лiзингової дiяльностi. Є ще ряд конвенцiй стосовно вiдступлення дебiторської заборгованостi торгiвлi, i конвенцiя, яку Україна вже пiдписала, але поки що не ратифiкувала, в найближчий час можливо буде, i стосується вона в тому числi i лiзингу, але надзвичайно такого дорогого обладнання, унiкального обладнання – це конвенцiя УНІДРУА про мiжнароднi права на мобiльне обладнання – це вичерпний перелiк саме мобiльного обладнання – це лiтаки, мобiльний склад та космiчнi апарати е надзвичайно для України важливо, тому що Україна саме позицiонує себе як країну, що виробляє такi види обладнання [2,67]. До прiоритетних напрямкiв використання лiзингу в Українi можна вiднести:
1. Високотехнологiчнi наукоємнi галузi: лiтако - i машинобудування, порошкова металургiя, керамiка, електрозварювальне виробництво; енергозберiгаючi технологiї, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс.
2. Видобувнi i металургiйнi галузi, кольоровi метали, уран, вугiлля, сталь i прокат.
3. Виробництво товару народного споживання.
4. Незавершене виробництво.
Лiзинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскiльки лiзингова служба повнiстю оплачує основнi засоби за дорученням пiдприємства-лiзингоотримувача за рахунок власних коштiв, то до неї переходить право власностi на об'єкти лiзингу.
3. Стандартний лiзинг
.
При цiй формi лiзингу виробник обладнання продає його лiзинговiй компанiї, яка здає це обладнання в лiзинг споживачевi. При цьому мiж виробником та лiзингоотримувачем не виникають правовi вiдносини. Технiчне обслуговування здiйснює за окремою домовленiстю виробник, а лiзингодавець не втручається в питання технiчного обслуговування
Зворотнiй лiзинг («лiз-бек»).
Ця форма використовується у випадку, коли фiрма вiдчуває гостру нестачу коштiв. Сутнiсть цiєї операцiї
полягає в тому, що власник обладнання продає лiзинговiй компанiї обладнання, а потiм бере його в лiзинг, тобто продавець обладнання перетворюється в лiзингоотримувача
«Мокрий лiзинг».
Цей рiзновид лiзингу передбачає додатковi послуги лiзингодавця лiзингоотримувачу. Лiзингодавець здiйснює утримання обладнання, ремонт, страхування, iнколи управлiння виробництвом.
«Чистий лiзинг».
В даному випадку всi обов‘язки, пов‘язанi з експлуатацiєю обладнання, виконує лiзингоотримувач. Вiн сплачує податки, здiйснює страхування та несе всi витрати, пов‘язанi з використанням обладнання. Лiзингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому станi, обслуговувати його та пiсля закiнчення строку лiзингу повернути його в доброму станi з урахуванням нормального зносу лiзингодавцю. Лiзингодавець не вiдповiдає за дiї, пов‘язанi з використанням лiзингоотримувачем майна. Але вiн несе вiдповiдальнiсть, пов‘язану з можливими дiями влади чи iнших органiзацiй країни, де використовується обладнання.
Лiзинг на залишкову вартiсть обладнання
. Використовується по вiдношенню до обладнання, що вже знаходилось в користуваннi. Така форма лiзингу дiє на протязi 1-4 рокiв
Лiзинг з повним обслуговуванням
. Подiбний до «мокрого» лiзингу, але угода передбачає виконання лiзингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лiзингодавець проводить дослiдження, що передують придбанню обладнання, здiйснює поставку необхiдних сировинних матерiалiв для роботи даного обладнання, надає квалiфiкованих спецiалiстiв для роботи з обладнанням та надає деякi iншi послуги
Лiзинг постачальнику
. Ця форма лiзингу схожа з типом «лiз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвiйнiй ролi: продавця та основного лiзингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лiзингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторiв та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрiбна згода лiзингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.
Оновлений лiзинг
. Характерним для цiєї форми є те, що вiдбувається перiодична змiна ранiше зданого в лiзинг обладнання бiльш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лiзингу ЕОМ.
обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерiв та технiчне обслуговування обладнання об‘єкту лiзингу, а лiзингова компанiя - органiзацiйну розробку проектiв, вирiшення адмiнiстративних питань, надання консультацiйних послуг.
економiки. Про це свiдчать такi данi: падiння темпiв iнфляцiї, стабiлiзацiя грошової одиницi, здешевлення кредитiв, зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства (чорна металургiя, ПЕК), часткове рiшення проблем по зменшенню заборгованостi по заробiтнiй платi i iн.
Все це повинно сприяти розвитку лiзингових вiдносин в Українi.
4. Особливостi договорiв франчайзингу (комерцiйної консигнацiї).
У мiжнароднiй комерцiйнiй практицi широко використовується продаж товарiв i послуг на умовах франчайзингу, тобто шляхом надання на договiрнiй основi певних привiлеїв, пiльг, прав (франшизи). Тотожнi цих понять є найменування „комерцiйна концесiя”, та „договiр комерцiйної концесiї”, що використаннi в Господарському Кодексi, статтями 366-376.
Мiжнародно-правове регулювання вiдносин за договором франчайзингу (комерцiйної концесiї) базується на рекомендацiях Мiжнародної торгової палати, втiлених у Типовому контрактi франчайзингу (публiкацiя МТП № 557), який спрямований на просування товарiв i мiстить унiфiкованi правила, що пропонуються на просування учасникам цих правовiдносин.
в пiдприємницькiй дiяльностi користувача комплексу прав, належних право володiльцевi, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити право володiльцевi обумовлену договорам винагороду. Також передбачає використання комплексу наданих користувачевi прав, дiлової репутацiї i комерцiйного досвiду право володiльця в певному обсязi, iз зазначенням або без зазначення територiї використання щодо певної сфери пiдприємницької дiяльностi.
Предметом договору комерцiйної концесiї є право на використання об’єктiв права iнтелектуальної власностi (торговельних марок, промислових зразкiв, винаходiв, товарiв, комерцiйних таємниць), комерцiйного досвiду та дiлової репутацiї. Договором комерцiйної концесiї може бути передбачено використання предмета договору iз зазначенням або без зазначення територiї використання щодо певної сфери пiдприємницької дiяльностi.
Згiдно ст. 367 ГК, договiр комерцiйної концесiї повинен бути укладений у письмовiй формi у виглядi єдиного документа. Недодержання цiєї вимоги тягне за собою недiйснiсть договору [13,64].
Також докладно врегульованi обов’язки i права сторiн за договором, а саме, правоволодiлець зобов’язаний передати технiчну та комерцiйну документацiю i надати iншу iнформацiю, необхiдну користувачевi для здiйснення прав, наданих йому за договором, видати користувачевi передбаченi договором лiцензiї (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку. В обов’язки користувача входить, забезпечити вiдповiднiсть якостi товарiв, що виробляються ним на основi договору, виконаних робiт, послуг, що надаються, якостi таких самих товарiв, що виробляються безпосередньо правоволодiльцем, iнформувати покупцiв (замовникiв) найбiльш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та iнших позначень правоволодiльця за договором комерцiйної концесiї, та сплатити правоволодiльцевi обумовлену договором винагороду.
просування i продаж своїх товарiв (надання послуг) на певнiй територiї, межi якої погоджується у договорi.
При укладаннi й виконаннi договорiв мiжнародного франчайзингу завжди виникає питання про застосовне право, тобто право якої держави застосовуватиметься до правовiдносин, що встановлюються цим договором.
Типовий контракт франчайзингу пропонує сторонам два варiанти узгодження застосовного права:
-
вiдносини за контрактом регламентуються загальновизнаними у мiжнароднiй торгiвлi правилами i принципами права, у тому числi Принципами мiжнародних комерцiйних договорiв УНІДРУА;
-
угода регламентується правом певної країни, яке обрали сторони.
У мiжнародному обiгу поширеним є найменування „договiр франчайзингу”, сторонами якого є франчайзер i франчайзi. Деякi використовують iншi термiни при визначеннi сторiн цього договору – „франшизiар - франшизiат”, що також є допустимим, враховуючи мiжнародну термiнологiю [8,154].
та пiдтримки закону, в Українi вiдкрилося 16 пунктiв мережi закладiв швидкого харчування - "Пiца Челентано" та "Картопляна хата". До кiнця 2002 р. їх планувалося вiдкрити ще 28 (загалом - 44). А враховуючи темпи розвитку українських фаст-фудiв, вони протягом кiлькох наступних рокiв за чисельнiстю можуть перевищити на українському ринку кiлькiсть заокеанських "гамбургерниць", яких на кiнець 2004 р. заплановано вiдкрити 85 [17].
"ЛУКОЙЛ" вiдкриває в Українi АЗС також на умовах франчайзингу.
Для пiдвищення обiзнаностi пiдприємств про ведення бiзнесу способом франчайзингу i збiльшення кiлькостi консультацiйних структур цього профiлю необхiдно бiльше уваги придiляти вивченню цього типу договору на практичних заняттях у вищих навчальних закладах, а також проводити науковi дослiдження франчайзингу.
Пiдприємство, що має намiр придбати технологiю за лiцензiєю повинно вирiшити такi важливi завдання:
1. Вибрати вiдповiдну технологiю.
2. Та зробити оцiнку, а саме зробити технiко-економiчне обґрунтування закупки лiцензiї (встановити контакт з фiрмою-власником технологiї, виявити намiри з приводу видачi лiцензiї.). пiсля укладається угода про секретнiсть, яка дозволяє визначити межi використання iнформацiї.
Пiсля пiдписання попередньої угоди про секретнiсть покупцю надається iнформацiя, необхiдна для вирiшення питання про покупку технологiї i готується повне технiко-економiчне обґрунтування (ТЕО) проекту з використання вибраної технологiї. За результатами ТЕО робиться висновок про доцiльнiсть покупки лiцензiї i можливостi починати переговори з фiрмою-власником технологiї про укладання лiцензiйної угоди [6,95].
Змiст мiжнародних лiцензiйних договорiв полягає у встановленнi науково-технiчних зв’язкiв, спрямованих на впровадження результатiв наукових дослiджень i розробок у виробництво. Предметом мiжнародного лiцензiйного контракту являється запатентований винахiд чи технологiчний процес, технiчнi знання i досвiд, товарний знак.
Важливою умовою мiжнародної лiцензiйної угоди являється визначення виду лiцензiї. В мiжнароднiй торгiвлi розрiзняють три види лiцензiй:
1. Невиняткова (проста) лiцензiя
, пiд час продажу якої лiцензiар дозволяє лiцензiату на певних умовах використовувати винахiд чи секрет виробництва, залишаючи за собою право самостiйно використовувати та надавати аналогiчно за умовами лiцензiї будь-яким iншим особам (фiрмам);
2. Виняткова,
пiд час продажу якої лiцензiар надає лiцензiату виняткове (монопольне) право на використання винаходу чи секрету в межах визначеної територiї;
3. Повна
, пiд час продажу якої лiцензiату надаються винятковi права на її використання на протязi строку дiї угоди. На цей перiод лiцензiар позбавляється права на використання винаходу чи секрету виробництва як самостiйно, так i шляхом видачi лiцензiї iншим особам (фiрмам).
За надання прав на використання предмета угоди лiцензiат платить лiцензiару певну винагороду. В угодi обумовлюється форма лiцензiйної винагороди, порядок її виплати, переведення платежiв. Форми лiцензiйної винагороди бувають рiзними, такi як роялтi, паушальний платiж i комбiнований платiж.
Великої уваги в угодi придiляється обов’язкам сторiн. Лiцензiар несе вiдповiдальнiсть за новизну винаходу, за його економiчну ефективнiсть, гарантує можливiсть виробництва продукцiї лiцензiатом такої ж якостi, як i на його пiдприємствах. А лiцензiат забезпечує своєчасне i правильне виплати винагороди, i головне, використання лiцензiатом предмету лiцензiйної угоди.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА УМОВ
Ми задаєм питання, чому українськi бiзнесмени волiють купувати франшизу в захiдних компанiй, а не просувати свою торгову марку за кордоном.
не просувають власну торгову марку в захiдних країнах. Однак такi самi труднощi, що супроводжують входження захiдних брендiв на вiтчизняний ринок, не заважають їхнiм торговим точкам дедалi частiше з’являтися у великих мiстах України.
Наприклад, магазини одягу Sela i Benetton, кафе Wookie-Dookie та BaskinRobbins, супермаркети Spar. Американськi та європейськi корпорацiї нечасто вiдкривають свої торговельнi представництва, волiючи укладати з вiтчизняними бiзнесменами франчайзинговi угоди. Контракти спробували виявити основнi переваги й недолiки роботи на умовах франчайзингу iз захiдними компанiями.
Купуючи франшизу вiдомої захiдної корпорацiї, вiтчизняний бiзнесмен отримує вiдразу кiлька переваг: перевiрену часом модель ведення бiзнесу, право використовувати вiдому у свiтi торгову марку, доступ до якiсної продукцiї за помiрними цiнами.
Водночас така форма спiвпрацi iз закордонним партнером має свої недолiки i труднощi. Наприклад, Олександр Пархоменко, директор ТОВ «Аскей» (торгова марка Baskin Robbins, продаж морозива класу De luxe), звертає увагу на високу вартiсть iноземної франшизи порiвняно з цiною на аналогiчну українську пропозицiю. Часом європейцi запитують у кiлька разiв бiльше грошей, нiж вiтчизнянi пiдприємцi [5,72].
Друга проблема, з якою стикається кожен український франчайзi, — поставки продукцiї. Оскiльки товар доводиться везти через кордон, транспортна та податкова складовi iстотно впливають на кiнцеву цiну продукцiї, наприклад, морозива. А прагнення захiдних пiдприємств контролювати асортиментний ряд i цiнову полiтику франчайзi створює додатковi труднощi. Примiром, в усiх магазинах одягу, що працюють пiд однiєю торговою маркою, має продаватися одна й та сама колекцiя, причому за заздалегiдь визначеними цiнами. При цьому часто iгноруються особливостi регiону (де, припустiмо, бiльшим попитом користуються утепленi джинси) i платоспроможнiсть мiсцевого населення.
Крiм того, нерiдко українськi пiдприємцi контактують не безпосередньо з власниками торгової марки, а з їхнiми майстер-франчайзi по країнах СНД — зазвичай росiйськими компанiями. Зрозумiло, наявнiсть посередника мiж українським бiзнесменом i керiвництвом захiдної корпорацiї значно ускладнює ведення бiзнесу. Хоча Олександр Пархоменко вважає, що в деяких випадках з росiйськими колегами спiлкуватися легше, нiж безпосередньо iз захiдними бiзнесменами.
Багато українських пiдприємцiв декларують прагнення просувати свою продукцiю на захiднi ринки. По-перше, це престижно, по-друге, прибутково, а по-третє, наявнiсть торговельних точок у європейських країнах значно пiдвищує вартiсть бренда i бiзнесу загалом. Однак бiльшiсть представникiв українського середнього бiзнесу поки що так i не вiдкрили свої фiлiї в Європi. Та й продаж франшизи європейським компанiям є швидше винятком, анiж правилом. Кожен з опитаних Контрактами пiдприємцiв має на це свої причини.
далекий вiд насичення. «Нам є де розвиватися i в Українi. Вихiд на європейський ринок пов’язаний з великими витратами, i там нам вiдразу доведеться зiткнутися з жорсткою конкуренцiєю, тому наразi розвиватимемо нашу мережу в Українi» [2,67].
«На жаль, якiсть бiльшостi вiтчизняних товарiв, яка цiлковито влаштовує українцiв або росiян, навряд чи задовольнить запити європейцiв, — скаржиться Юрiй Шикота, керiвник вiддiлу регiонального збуту компанiї «Пальмiра-Рута» (ТМ «Монарх», виробництво i продаж взуття). — Щоб конкурувати з європейськими виробниками, нам доведеться значно збiльшити витрати на виробництво. Крiм того, не слiд забувати i про податкову складову — постачати товар доведеться щонайменше через двi митницi, що значно збiльшить собiвартiсть продукцiї. У пiдсумку вийде, що ми втратимо головну конкурентну перевагу — можливiсть продавати взуття за нижчими цiнами, нiж європейськi виробники» [15].
якi також уклали договори на ексклюзивнi поставки. Таким чином, одна з основних наших переваг — ексклюзивнiсть поставок — зникне. У сьогоднiшнiй ситуацiї нам просто немає сенсу виходити на європейський ринок, — переконаний Денис Чорненький, менеджер компанiї «Дiм кави» (ТМ «Дiм кави», поставка i продаж кави та кавового обладнання). — Водночас ми можемо успiшно просуватися на схiд: у нас вже вiдкритi представництва в Грузiї та кiлькох регiонах Росiї» [7,423].
громадського харчування, є складнiсть контролю над франчайзi. «Контролювати якiсть продукцiї i роботу франчайзi в захiдних країнах складно — лише щомiсячнi ревiзiї обiйдуться в чималеньку суму. Залишати партнера зовсiм без контролю теж ризиковано — якщо вiн дискредитує ТМ, повторно вийти на той самий ринок буде непросто» [14].
франчайзi. Але оскiльки франчайзинг дедалi бiльше приваблює дрiбних пiдприємцiв, то переваги переважають над недолiками.
Переваги системи для франчайзi полягають у тому, що:
- за певну фiксовану плату франчайзi має можливiсть навчитися ефективних методiв управлiння, пiдвищити свiй професiоналiзм i компетентнiсть;
користуючись розробками материнської компанiї, франчайзi iдуть у ногу зi споживчим попитом;
- власник малого пiдприємства має можливiсть користуватися перевагами, якi доступнi тiльки великим компанiям;
До недолiкiв слiд вiднести:
- обмеженiсть самостiйностi, пiдприємницької iнiцiативи;
- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярностi франчайзера;
- проблеми спадкоємностi справи: у разi смертi особи, на яку оформлена франшиза, у родичiв можуть виникнути проблеми зi спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разi смертi франчайзi.
З позицiї франчайзера перевагами вважаються:
Водночас слiд зазначити ряд недолiкiв:
- зниження гнучкостi системи управлiння, складнiсть у перемiщеннi об'єкта;
- неможливiсть замiни "небажаного" франчайзi, навiть якщо вiн невмiло управляє точкою: доки вiн не порушив умови франшизи, вiн "недоторканний";
- проблеми з облiком i звiтнiстю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує вiд франчайзi правдивий звiт про дiяльнiсть;
Отже, пiдбиваючи пiдсумки в цiлому, необхiдно вказати, що для розвитку франчайзингу в Українi iснує ряд перепон:
- нечiтка нормативно-законодавча база, яка не регулює багато вищезгаданих питань, пов'язаних з франчайзингом;
- проблеми фiнансово-кредитного характеру;
- вiдсутнiсть необхiдного iнформацiйного забезпечення;
- недостатня обiзнанiсть пiдприємств щодо можливостей i особливостей такого способу ведення бiзнесу, як франчайзинг. Вiдсутнiсть знань, в першу чергу правових, необхiдних для ведення бiзнесу як в якостi франчайзера, так i в якостi франчайзi;
- брак вiдповiдних консультацiйних структур.
Для вирiшення проблем розвитку договору франчайзингу в Українi необхiдно змiцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг", де передбачити переддоговiрне регулювання вiдносин мiж франчайзером i франчайзi, особливостi правового регулювання товарного, виробничого, дiлового франчайзингiв, а також, крiм
субфранчайзингу, доречно передбачити iснування регiонального франчайзингу i франчайзингу, що розвивається.
Мiжнародна дiяльнiсть передбачає активний пошук партнерiв за рубежем. Перспективнi взаємовигiднi вiдносини завершуються укладанням вiдповiдного контракту.
У комерцiйнiй практицi контрактом називають договiр купiвлi-продажу товарiв у матерiально-речовiй формi. Цей документ мiстить письмову домовленiсть сторiн про поставку товару: зобов’язання продавця передати певне майно у власнiсть покупця та зобов’язання покупця прийняти це майно i сплатити за нього необхiдну грошову суму чи зобов’язання сторiн виконати умови товарообмiнної операцiї.
У практицi здiйснення зовнiшбоекономiчної дiяльностi зазначенi вимоги щодо порядку оформлення зовнiшньоекономiчних контрактiв нерiдко порушують українськi суб’єкти господарювання. Особливо це стосується контрактiв, укладених на початку лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi та у зв’язку з широким доступом українських пiдприємцiв на зовнiшнiй ринок. Вiд iменi юридичної особи цi договори пiдписує або лише її керiвник, або коли на текстi договору є два пiдписи, то нерiдко вiдсутня довiренiсть на представника, який уповноважується на пiдписання контракту керiвником суб’єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
Недодержання форми i порядку пiдписання зовнiшньоекономiчного контракту iнодi є предметом спору мiж його сторонами, який передається на вирiшення компетентного органу.
"Центр навчальної лiтератури". — 2004. — С 168—169.
2. Кириченко М. Деякi аспекти входження України у свiтову господарську систему // Економiка України. - 2006. – №7. – С. 67-74
3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Мiжнароднi економiчнi вiдносини. Навч. посiб. – 5-те видання. – К.: Знання, 2004. – 406 с.
5. Макогон Ю. Україна на зовнiшнiх ринках, перспективи // Економiка України — 2005 — №4 — С. 72-80
6. Международные экономические отношения. Учебник для ВУЗов / Жуков Е. Ф., Капаева Т. И. – М.: Юнити-Дана. – 1999. – 458 с.
7. Новицький В. Є. Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України: Пiдручник. — К.:, КНЕУ, 2003.—948с.
9. Основи економiчної теорiї. За редакцiєю А. А. Чухна. Київ "Вища школа". 2001. – 460 с.
10. Рубан А. Про деякi питання i тенденцiї сучасної зовнiшньої торгiвлi України // Економiка України. - 2004. – №10. – С. 56-63
11. Cавельев Є. В. Європейська iнтеграцiя i маркетинг. Науковi нариси. – Тернопiль: Карт – бланш, 2003. – 482 с.
12. Cавельев Є. В., Мельник В. В., Чеботар С.І. Українсько-польськi економiчнi вiдносини у контекстi стратегiчного партнерства. – Тернопiль: Економiчна думка, 2003. – 344с.
13. Сухарський В. С. Управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю: теорiя, методологiя, практика. – Тернопiль: Астон, 2001. – 284 с.
14. www.Kontrakty.com.ua
16. www.analitik.org.ua
17. www.economics.com.ua
| 
