Мiжнародний досвiд i спiвробiтництво в сферi боротьби з вiдмиванням грошей i фiнансування тероризму
.
ПЛАН
Вступ.................................................................................................................... 3
2. Мiжнародний досвiд боротьби з легалiзацiєю коштiв, здобутих злочинним шляхом............................................................................................................................. 8
3. Вiтчизнянi особливостi протидiї вiдмиванню доходiв, одержаних злочинним шляхом.............................................................................................................. 12
4. Фiнансування тероризму та шляхи протидiї цьому.................................... 17
Висновки............................................................................................................ 24
Список використаної лiтератури...................................................................... 25
Вступ
У свiтовiй економiцi останнiм часом чiткою домiнантою у сферi регулювання фiнансових взаємовiдносин стала боротьба з вiдмиванням грошей та фiнансуванням тероризму. Вiдмивання грошей вже вийшло за рамки окремих країн чи регiонiв, набувши глобального значення. За оцiнками експертiв щорiчно у свiтi в законний фiнансовий обiг вливається вiд 150 до 500 мiльярдiв доларiв США, набутих злочинним шляхом. Найсприятливiшими для вiдмивання грошей є новi фiнансовi ринки в країнах iз перехiдною економiкою.
як процес приховування наявностi незаконного походження або незаконного використання доходiв, а також спроби представити цi доходи.
Основна мета даної роботи полягає у дослiдженнi особливостей свiтового досвiду протидiї вiдмиванню грошей та фiнансуванню тероризму у свiтi.
19 грудня 1988 року. Згiдно зi ст. 3 цiєї Конвенцiї пiд легалiзацiєю (вiдмиванням) доходiв вiд злочинної дiяльностi слiд розумiти:
в такому правопорушеннi чи правопорушеннях з метою приховування або утаювання незаконного джерела власностi, або з метою надання допомоги будь-якiй особi, яка бере участь у вчиненнi такого правопорушення чи правопорушень, iз тим, щоб вона могла ухилитися вiд вiдповiдальностi за свої дiї;
· приховування або утаювання справжнього характеру, джерела, мiсцезнаходження, способу розпорядження, перемiщення, справжнiх прав стосовно власностi або її належностi, якщо вiдомо, що така власнiсть одержана внаслiдок правопорушення або правопорушень, пов’язаних iз незаконним обiгом наркотичних засобiв, або внаслiдок участi в такому правопорушеннi або правопорушеннях;
· придбання, володiння або використання майна, якщо в перiод його отримання було вiдомо, що таке майно отримано в результатi правопорушення або в результатi участi в такому правопорушеннi або в правопорушеннях;
· участь, спiвучасть або вступ в злочинну змову з метою здiйснення будь-якого правопорушення або правопорушень, наведених вище, замах на здiйснення такого правопорушення або правопорушень, а також пособництво, пiдбурювання, сприяння або консультування при їх скоєннi.
Із середини 1980 року мiжнародна спiльнота розпочала активну боротьбу з вiдмиванням коштiв кримiнального походження. До цього спонукало зростання злочинностi, пов’язаної з незаконним обiгом наркотикiв, торгiвлею зброєю, збiльшення кiлькостi терористичних випадкiв, активним iнвестуванням капiталiв сумнiвного походження в економiку деяких держав, у тому числi тих, якi розвиваються стабiльно.
З огляду на актуальнiсть проблем, пов’язаних iз вiдмиванням злочинно набутих коштiв, на зустрiчi керiвникiв країн “Великої сiмки” у Парижi у 1989 роцi було створено Групу з розробки фiнансових заходiв боротьби з вiдмиванням коштiв, отриманих злочинним шляхом (далi - FATF).
FATF - мiждержавний орган, що розробляє полiтику боротьби з легалiзацiєю коштiв, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню на нацiональному i мiжнародному рiвнi. До FATF входять 29 країн-учасниць: Австралiя, Австрiя, Аргентина, Бельгiя, Бразилiя, Великобританiя, Грецiя, Данiя, Ірландiя, Ісландiя, Іспанiя, Італiя, Канада, Гонконг (Китай), Люксембург, Мексика, Нiдерланди, Нiмеччина, Нова Зеландiя, Норвегiя, Португалiя, Сiнгапур, Сполученi Штати Америки, Туреччина, Фiнляндiя, Францiя, Швейцарiя, Швецiя та Японiя та двi регiональнi органiзацiї: Європейська комiсiя та Рада спiвробiтництва країн Перської затоки. FATF здiйснює спiвробiтництво з iншими мiжнародними органiзацiями, що працюють в цiй сферi, такими як Вiддiл ООН по контролю за наркотиками i запобiганню злочинностi, Рада Європи, Азiатсько-тихоокеанська група боротьби з вiдмиванням коштiв i Цiльова група фiнансових дiй країн Карибського басейну. Секретарiат FATF мiститься в Органiзацiї економiчного спiвробiтництва та розвитку (ОЕСР).
Дiяльнiсть FATF спрямовано на виконання таких завдань:
· поширення iнформацiї про заходи у сферi боротьби з вiдмиванням грошей на всiх континентах i у всiх регiонах свiту;
· здiйснення монiторингу реалiзацiї Сорока рекомендацiй у країнах – членах FATF;
· огляд тенденцiй у сферi вiдмивання грошей та вiдповiдних контрзаходiв (проведення “типологiчних дослiджень” з метою виявлення нових схем вiдмивання коштiв) тощо.
Основне завдання FATF – забезпечити прийняття всiма фiнансовими центрами мiжнародних стандартiв у сферi запобiгання, виявлення i притягнення до вiдповiдальностi за вiдмивання грошей. На виконання цього завдання FATF були розробленi Сорок рекомендацiй, якi є мiжнародними стандартами i становлять базову структуру спрямованих проти вiдмивання коштiв заходiв, що мають застосовуватися на загальносвiтовому рiвнi. Сорок рекомендацiй визначають загальнi принципи дiй, якi мають знайти своє вiдображення у нацiональних законодавствах країн з наступних питань: кримiнальна вiдповiдальнiсть, здiйснення правосуддя, застосування заходiв адмiнiстративного та цивiльного примусу, дiяльнiсть фiнансової системи, питання мiжнародного спiвробiтництва тощо. У них наголошується на необхiдностi посилення нацiональних правових дiй, спрямованих на протидiю вiдмиванню грошей, пiдвищення ролi фiнансово-банкiвської системи в цiй справi та розширення мiжнародної спiвпрацi. Хоча рекомендацiї не є мiжнародною конвенцiєю, обов’язковою до виконання, багато країн свiту взяли на себе зобов’язання боротися з вiдмиванням грошей шляхом реалiзацiї їх на практицi.
Першорядного значення FATF надає аналiзу свiтових фiнансових потокiв, дiяльностi банкiвських i фiнансових систем та методiв вiдмивання грошей, прагнучи виявити слабкi мiсця у боротьбi iз цим явищем. Вона постiйно здiйснює монiторинг та аналiз як стану боротьби країн – членiв FATF з вiдмиванням коштiв, так i процесiв приведення у вiдповiднiсть до рекомендацiй FATF законодавств певних країн, що висловили свою пiдтримку загальносвiтової боротьби з вiдмиванням “брудних” коштiв. У разi негативних висновкiв за результатами такого аналiзу FATF має право застосовувати певнi “заходи впливу”, що можуть виражатися у направленнi попереджень окремiй країнi, внесеннi країни до “чорного списку” (списку країн, що не спiвпрацюють з FATF з питань боротьби з вiдмиванням коштiв), аж до застосування рекомендацiй щодо обмеження спiвробiтництва з країнами-порушниками. Наслiдком застосування таких санкцiй можуть бути обмеження та зупинення розрахункiв, блокування коштiв на кореспондентських рахунках банкiв та рахунках пiдприємств, закриття цих рахункiв тощо.
Весь свiт дiйшов згоди, що боротьба з вiдмиванням грошей, набутих злочинним шляхом, у банкiвському секторi економiки – справа виняткової ваги. Щоб запобiгти легалiзацiї “брудних” грошей, вдаються до рiзних методiв i засобiв. Зокрема, розробляють i приймають вiдповiднi закони та пiдзаконнi акти, директиви мiжнародних економiчних союзiв, провiднi свiтовi банки встановлюють спецiальнi правила, а органи виконавчої влади запроваджують вiдповiднi системи контролю, надають рекомендацiї стосовно конкретних напрямiв боротьби iз цим явищем та iн.
Рекомендацiї FATF як один з базових документiв, яким керуються країни та фiнансовi установи всього свiту при здiйсненнi заходiв щодо запобiгання проведенню легалiзацiї коштiв, передбачають необхiднiсть:
· визначення країнами перелiку та ознак операцiй, пов’язаних з легалiзацiєю отриманих злочинним шляхом коштiв, з урахуванням наведених у рекомендацiях принципiв;
· запровадження правил iдентифiкацiї клiєнтiв та монiторингу iнформацiї;
· створення в країнах уповноважених органiв, вiдповiдальних за боротьбу з легалiзацiєю “брудних” коштiв;
· тiсної спiвпрацi фiнансових установ з компетентними органами з питань протидiї вiдмиванню коштiв тощо.
2. Мiжнародний досвiд боротьби з легалiзацiєю коштiв, здобутих злочинним шляхом
Кожна країна, користуючись зазначеними рекомендацiями, розробляє та впроваджує власну систему та заходи боротьби з легалiзацiєю злочинних коштiв. Розглянемо докладнiше мiжнародний досвiд у цiй сферi.
США. щодо трансакцiй i банкiвських стосункiв, якщо є сумнiви щодо iдентифiкацiї клiєнтiв, трансакцiй, що здiйснюються за участю третiх країн тощо. За даними закордонних перiодичних видань великi банки США значно збiльшили витрати на технологiї аналiзу даних про грошовi трансферти на предмет фiксування пiдозрiлої дiяльностi.
Італiя.
Чинне законодавство Італiї зобов’язує банки та iншi посередницькi структури вести детальну документацiю щодо валютних операцiй резидентiв, аби не пропустити спроби вiдмивання коштiв.
Ірландiя.
В Ірландiї Кримiнальний юридичний акт (1994 рiк) зобов’язує всi фiнансовi iнститути вимагати вiд нових клiєнтiв, якi здiйснюватимуть великi трансакцiї, документального пiдтвердження походження грошей.
Кiпр.
Стратегiя банкiв Кiпру базується на принципi “знай свого клiєнта” i спрямована на виявлення осiб, якi мають кiлька довiрчих рахункiв, не сумiсних iз формою їх бiзнесу, або рахункiв, на якi надходять депозити вiд значної кiлькостi рiзних приватних адресатiв, а також тих клiєнтiв, якi намагаються вiдкрити рахунок на велику суму навiть на невигiдних умовах. Згiдно iз цiєю стратегiєю банкiрам слiд знати походження коштiв, iсторiю всiх вiдкритих у банку рахункiв, перiодичнiсть звернень клiєнта до банку.
на незначнi суми i термiни та пов’язанi з пенсiйним страхуванням.
Швейцарiя.
У 1991 роцi Федеральна банкiвська комiсiя Швейцарiї заборонила (за винятком надзвичайних випадкiв) вiдкривати анонiмнi рахунки та позбавила розпорядникiв майна права приховувати при вiдкриттi рахункiв справжнi iмена своїх клiєнтiв.
Австрiя.
В Австрiї – єдинiй у Європейському Союзi державi, яка дозволяла вести анонiмнi банкiвськi рахунки – пiд тиском FATF розроблено програму їх поетапного скасування.
Бельгiя.
Фiнансовi органи Бельгiї, суворо контролюючи перемiщення грошей, обов’язково перевiряють всi угоди на суму понад 10 тисяч євро.
Литва.
Вiдповiдно до Закону Литви “Про запобiгання вiдмиванню грошей” (сiчень 1998 року) банки та iншi кредитнi установи, страховi компанiї, митниця, пошта, нотарiуси, ломбарди, спецслужби країни надають податковiй полiцiї вiдомостi про осiб, що пiдозрюються у вiдмиваннi коштiв, про всi операцiї на суму понад 50 тисяч лiтiв (16,9 тисяч доларiв США), а також про обмiн валюти на суму понад 10 тисяч лiтiв (3,4 тисяч доларiв США). Прийнятий литовським Сеймом Закон “Про запобiгання легалiзацiї коштiв, здобутих злочинним шляхом” (грудень 1997 року) мiстить ознаки, за допомогою яких виявляються злочиннi кошти, i перелiк фiнансових операцiй, що пiдлягають особливому контролю, а також визначає мiнiмальну суму, починаючи з якої необхiдна обов’язкова iдентифiкацiя клiєнта – 10 тисяч лiтiв (17,7 тисяч доларiв США).
Росiйська Федерацiя.
Згiдно з Федеральним законом Росiйської Федерацiї вiд 7 серпня 2001 року № 115-ФЗ “О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем” операцiї, сума яких дорiвнює або перевищує 600 тисяч росiйських рублiв (19,5 тисяч доларiв США) та мають визначенi цим законом ознаки сумнiвностi, пiдлягають обов’язковому контролю, що є заходом протидiї легалiзацiї отриманих злочинним шляхом доходiв.
Україна.
Обов’язковому фiнансовому монiторингу пiдлягають фiнансовi операцiї, сума яких дорiвнює чи перевищує 80 тисяч гривень та якi мають одну або бiльше ознак, визначених Законом України “Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, отриманих злочинним шляхом”. Крiм того, згiдно iз Законом України “Про банки i банкiвську дiяльнiсть” українськi банки зобов’язанi iдентифiкувати клiєнтiв, що здiйснюють операцiї з готiвкою без вiдкриття рахунку на суму, що перевищує еквiвалент 50 тисяч гривень.
Польща.
Польськi банкiри передусiм контролюють операцiї з великими сумами готiвки (особливо якщо ранiше подiбнi суми за рахунком не проходили), надходження значних переказiв iз країн, вiдомих як виробники наркотикiв або пiдозрюються у причетностi до тероризму тощо. Пiдвищену увагу придiляють клiєнтам, що мають значнi суми на рахунках у кiлькох банках i переказують їх у третi країни.
Францiя.
Згiдно iз законом, прийнятим у Францiї у 1996 роцi, кошти, отриманi у результатi злочинних дiй, вважаються незаконними, а всi операцiї з ними – вiдмиванням “брудних” грошей, що є кримiнальним злочином. У такий спосiб уряд країни пiдтвердив своє бажання сприяти на фiнансовому i банкiвському рiвнi боротьбi з наркобiзнесом, органiзованою злочиннiстю, шахрайствами з податками, порушеннями митних правил. У Францiї також розглядається питання поширення поняття “брудних” грошей на кошти вiд дiяльностi мiжнародних злочинних органiзацiй.
межу. Зазначимо, що у мiжнароднiй практицi обмеження встановлюється в середньому вiд суми у 10 тисяч доларiв США.
У бiльшостi країн вiдмивання грошей визнане злочином, що тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть. Цей момент чiтко зафiксований в американських законах i законах багатьох iнших країн. Бiльш того, у законах певних країн прямо вказується, що розгляду такого роду справ повинен вiддаватися прiоритет у порiвняннi з iншими питаннями.
майна, застосуванням додаткових санкцiй тощо.
Тобто можна сказати, що в Українi вiдповiдальнiсть за легалiзацiю злочинних коштiв та неповiдомлення або незаконне розголошення iнформацiї про осiб, що здiйснюють сумнiвнi (пiдозрiлi) операцiї, є однiєю iз найбiльш суворих у свiтi.
Майже у всiх країнах створенi спецiальнi органiзацiї, що займаються питаннями боротьби з вiдмиванням грошей. У США це – Департамент з посилення боротьби з фiнансовими злочинами, що створений при Мiнiстерствi фiнансiв США; у Канадi – Центр аналiзу фiнансових операцiй, в Японiї – Японський офiс фiнансової розвiдки, у Грецiї – Спецiальний комiтет з боротьби з вiдмиванням грошей, в Аргентинi – Комiтет з фiнансової iнформацiї, в Бразилiї – Рада з контролю за фiнансовою дiяльнiстю. У Мексицi iснують двi спецiальнi органiзацiї – Генеральний директорат для розслiдування трансакцiй i Агентство з боротьби з вiдмиванням грошей. Проблемою вiдмивання коштiв у фiнансових установах Бельгiї займається створений при Мiнiстерствi фiнансiв i юстицiї Сектор обробки фiнансової iнформацiї, який аналiзує пiдозрiлi операцiї, а також повiдомлення полiцейських, митних та iнших державних органiв, а у разi необхiдностi перевiрки iнформацiї призупиняє пiдозрiлi операцiї.
3. Вiтчизнянi особливостi протидiї вiдмиванню доходiв, одержаних злочинним шляхом
монiторингу (далi – Уповноважений орган);
· Державна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку.
Суб’єктами первинного фiнансового монiторингу є:
· банки, страховi та iншi фiнансовi установи;
· платiжнi органiзацiї, члени платiжних систем, еквайринговi та клiринговi установи;
· професiйнi учасники ринку цiнних паперiв;
· пiдприємства, органiзацiї, якi здiйснюють управлiння iнвестицiйними фондами чи недержавними пенсiйними фондами;
· пiдприємства i об'єднання зв'язку, iншi некредитнi органiзацiї, якi здiйснюють переказ грошових коштiв;
· iншi юридичнi особи, якi вiдповiдно до законодавства здiйснюють фiнансовi операцiї.
Згiдно з Законом суб’єкт первинного фiнансового монiторингу зобов’язаний:
1) встановлювати процедуру проведення фiнансового монiторингу та призначити працiвника, вiдповiдального за його проведення;
установленому порядку документiв або за наявностi пiдстав вважати, що iнформацiя щодо iдентифiкацiї особи потребує уточнення;
3) забезпечувати виявлення i реєстрацiю фiнансових операцiй, що вiдповiдно до цього Закону пiдлягають фiнансовому монiторингу;
4) надавати Уповноваженому органу iнформацiю про фiнансову операцiю, що пiдлягає обов'язковому фiнансовому монiторингу, не пiзнiше нiж протягом трьох робочих днiв з моменту її реєстрацiї;
5) сприяти працiвникам Уповноваженого органу у проведеннi аналiзу фiнансових операцiй, що пiдлягають обов'язковому фiнансовому монiторингу;
банкiвську та комерцiйну таємницю, не пiзнiше, нiж протягом трьох робочих днiв з моменту отримання запиту;
8) вживати заходiв щодо запобiгання розголошенню (у тому числi особам, стосовно фiнансових операцiй яких проводиться перевiрка) iнформацiї, яка надається Уповноваженому органу, та iншої iнформацiї з питань фiнансового монiторингу (в тому числi про факт подання такої iнформацiї);
протягом п'яти рокiв пiсля проведення такої фiнансової операцiї.
Для того, щоб дiяльнiсть спецiальних органiзацiй, що займаються питаннями боротьби з вiдмиванням грошей, була бiльш ефективною, законодавством рiзних держав передбачено вiдповiдальнiсть за неповiдомлення вiдповiдних органiв про операцiї iз вiдмиванням коштiв. Зокрема, в Італiї особам, що вiдмовилися повiдомити про операцiї з вiдмивання “брудних” грошей або надали недостовiрну iнформацiю, загрожує позбавлення волi термiном вiд 6 мiсяцiв i штраф. У Великобританiї особам, якi знали про зазначенi операцiї i не повiдомили про них вiдповiднi органи, загрожує ув’язнення до 5 рокiв, а за розголошення iнформацiї злочинцю або третiй особi – до 5 рокiв. Одночасно бездiяльнiсть фiнансових установ, якi не перешкодили легалiзацiї незаконно отриманих коштiв, вважається кримiнальним злочином. В Українi вiдповiдальнiсть суб’єктiв первинного фiнансового монiторингу за неподання, несвоєчасне подання або подання недостовiрної iнформацiї спецiально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу про операцiї, що пiдлягають первинному фiнансовому монiторингу, передбачена Кодексом України про адмiнiстративнi правопорушення та Кримiнальним Кодексом України у виглядi накладення штрафу вiд п’ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян (далi – НМДГ) до двох тисяч НМДГ або обмеження волi на строк до 2 рокiв, або позбавлення волi на той самий строк з позбавленням права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю на строк до 3 рокiв. Розголошення iнформацiї, що надається спецiально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фiнансового монiторингу, або факту надання такої iнформацiї, згiдно з Кодексом України про адмiнiстративнi правопорушення та Кримiнальним Кодексом України карається накладенням штрафу вiд ста НМДГ до трьох тисяч НМДГ або обмеженням волi на строк до 3 рокiв, або позбавленням волi на той самий строк з позбавленням права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю на строк до 3 рокiв.
Для виявлення тенденцiй розвитку (поширення) операцiй з легалiзацiї доходiв та дослiдження ситуацiї з управлiння грошовими потоками у банкiвськiй сферi не достатньо лише керуватися вищезгаданим Законом, в якому чiтко вказанi межi операцiй, якi мають привернути увагу (сума переказу, невiдома особа тощо). Перспективним є також виявлення та дослiдження потенцiйних “ринкiв вiдмивання грошей” з метою лiквiдацiї даної загрози на перших етапах, а також з метою систематизацiї економiчного законодавства та системи банкiвського та державного контролю у формi фiнансового монiторингу.
Спецiально створенi органiзацiї, що уповноваженi займатися питаннями боротьби з вiдмиванням грошей, часто називають “фiнансовими розвiдками” i їм належить дуже важлива роль у боротьбi з вiдмиванням грошей. До завдань таких органiзацiй входить збiр та аналiз iнформацiї, що надходить вiд фiнансових органiв, її розслiдування, передача справ правоохоронним органам про угоди, що можуть бути пов’язанi з вiдмиванням грошей. Мiжнародне спiвробiтництво нацiональних органiв по боротьбi з вiдмиванням грошей здiйснюється шляхом участi у Егмонтськiй Групi, що була створена у 1995 роцi, до складу якої входять фiнансовi розвiдки бiльше 60 країн свiту. Завданням Групи є органiзацiя спiвпрацi мiж фiнансовими розвiдками країн-членiв з метою вдосконалення їх нацiональних програм щодо боротьби з вiдмиванням коштiв, яка зокрема передбачає:
· розширення та систематизацiю iнформацiї, якою обмiнюються фiнансовi розвiдки;
· вдосконалення процесiв розслiдування;
· пiдвищення квалiфiкацiї спiвробiтникiв та обмiн досвiдом;
пошук, арешт та конфiскацiю доходiв, одержаних злочинним шляхом (1990 рiк), мiжнародних договорiв України, Закону України “Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом” тощо.
Досягнення України у боротьбi з вiдмиванням “брудних” коштiв отримали позитивну оцiнку на Пленарному засiданнi Спецiального Експертного комiтету Ради Європи з питань оцiнки заходiв в сферi боротьби з вiдмиванням злочинних доходiв (MONEYVAL), що прой-шов з 16 по 21 сiчня 2005 року в м. Страсбург (Францiя). Зокрема, Комiтетом Ради Європи зазначено “Україна за короткий промiжок часу досягла стрiмкого прогресу у розбудовi зако-нодавчої бази та створеннi iнфраструктури для ефективної боротьби з вiдмиванням “брудних” коштiв”.
MONEYVAL (Committee of Experts on the Evaluation of Anti-Money Laundering Measures) створено Комiтетом Мiнiстрiв Ради Європи у 1997 роцi i є однiєю з трьох мiжнародних органiзацiй, якi борються з вiдмиванням „брудних” коштiв. Основна мета дiяльностi – проведення експертної оцiнки ефективностi протидiї легалiзацiї злочинних доходiв в країнах, якi є членами Ради Європи. Кожна країна-член Комiтету представлена в ньому трьома експертами. Україна є членом MONEYVAL та постiйно приймає участь у його засiданнях.
У даний час в Українi впроваджується проект технiчної допомоги з питань боротьби з вiдмиванням доходiв, отриманих злочинним шляхом (MOLI-UA-2), який буде впроваджуватися протягом 3 рокiв, а його бюджет становитиме 4,9 млн. євро. Вiн передбачає розвиток i вдосконалення Нацiональної системи боротьби з вiдмиванням грошей та створення Нацiонального учбово-методичного центру з питань боротьби з вiдмиванням грошей. MOLI-UA-2 є продовженням дiючого проекту технiчної допомоги України з питань боротьби з вiдмиванням прибуткiв, отриманих злочинним шляхом (MOLI-UA), який впроваджує Державний департамент фiнансового монiторингу разом з Радою Європи.
4. Фiнансування тероризму та шляхи протидiї цьому
ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи саме застосування насильства в полiтичних цiлях окремими особами чи групою осiб, якi дiють за або проти iснуючого в данiй країнi уряду, коли такi дiї спрямованi на те, щоб нанести удар чи залякати бiльш чисельну групу, нiж безпосередня жертва, щодо якої було застосовано насильство.
ФБР формулює таке визначення: тероризм - протизаконне застосування сил проти осiб чи власностi, щоб залякати чи примусити уряд, цивiльне населення чи будь-який сегмент цього для досягнення полiтичних i соцiальних цiлей.
Мiнiстерство оборони США (директива № 2000. 12 вiд 20. 12. 83 р.) керується таким поняттям: тероризм - протиправне застосування сили чи насильства революцiйною органiзацiєю проти iндивiдiв або власностi з метою справити тиск чи залякати уряд або суспiльство нерiдко в полiтичних чи iдеологiчних цiлях.
Регламент армiї США № 190-52: акт тероризму - вибiркове застосування насильства чи погрози насильством, яке застосоване в полiтичних, релiгiйних чи iдеологiчних цiлях.
Характеризуючи в цiлому наведенi визначення, слiд зауважити, що у бiльшостi з них зазначаються полiтичнi цiлi при вчиненнi актiв тероризму. Аналiзуючи запропонованi дефiнiцiї, вважається бiльш вiрним осягнути проблему тероризму i розробити вiдповiднi заходи по реагуванню на нього безвiдносно до полiтичних цiлей. У противному випадку виходить парадоксальна ситуацiя, коли, наприклад, американське Мiнiстерство оборони визнає революцiю тероризмом, а революцiйну органiзацiю - терористською. Така позицiя призводить до того, що «той, хто для одних терорист, для iнших - борець за свободу»
За даними дослiдницького Center for Contemporary Conflict, спецслужби при розкриттi терористичних мереж концентруються на двох аспектах: витратах терористiв i одержанням ними грошей. Зафiксованi витрати - наприклад, покупка визначених хiмiкатiв, електронних пристроїв - здатнi вивести правоохороннi органи на терористичний осередок, що знаходиться в процесi пiдготовки теракту. Визначення джерел фiнансування терористiв також дозволяє виявити прихильникiв терористiв. Однак, за даними дослiдницької органiзацiї Council on Foreign Relations, що видала книгу "Фiнансування Тероризму", суть проблеми полягає в тiм, що до 70% усiх засобiв терористи одержують з легальних джерел (хоча для одержання засобiв вони активно використовують контрабанду, рекет, торгiвлю наркотиками, зброєю й iн.). Однак велику частину засобiв терористи, насамперед , iсламськi, одержують вiд бiзнесiв, благодiйних фондiв i приватних спонсорiв, що найчастiше не знають, на якi мети витрачаються наданi ними засоби.
За даними Всесвiтнього Банку, незаконнi фiнансовi операцiї складають вiд 2 до 5% вiд свiтового валового продукту, тобто $600 млрд. - $1. 5 трлн. у рiк. Оборот мiжнародної наркоторгiвлi складає $300 - 500 млрд., торгiвля людьми i зброєю - $150 - 470 млрд. Доход вiд здiйснення комп'ютерних злочинiв досягають $100 млрд. у рiк. Яку частку цих фiнансових потокiв контролюють терористичнi i близькi до них структури, сьогоднi не знає нiхто. Терористичнi групи, як i органiзованi злочиннi спiвтовариства, використовують для пересилання грошей налагодженi системи особистих зв'язкiв.
"хавала" (слово означає "переводити" чи "телеграфувати" на арабському банкiвському жаргонi). Ця система вiдома також i пiд iншими назвами: "фей-чiєн" (Китай), "падала" (Фiлiппiни), "хундi" (Індiя), "фей-кван" (Таїланд) i iн. У даний час її основними користувачами є члени iммiгрантських спiвтовариств, що проживають у Європi, Пiвнiчнiй Америцi, районi Перської затоки, що вiдправляють грошовi перекази своїм родичам в Індiю, Пакистан, Схiдну Азiю, Африку, Схiдну Європу тощо.
Хоча хавала використовується для законних переказiв засобiв, її анонiмнiсть i мiнiмальний обсяг документацiї також роблять її уразливої стосовно зловживань з боку кримiналiтета i терористiв. Привабливiсть хавали порозумiвається економiчними i культурними факторами. Ця система менш дорога, бiльш оперативна, бiльш надiйна, бiльш зручна i вiдрiзняється меншим числом бюрократичних перепон, у порiвняннi з офiцiйним фiнансовим сектором. Збори, стягнутi за переказ засобiв, менше, нiж оплата, стягнута банками й iншими офiцiйними фiнансовими компанiями, в основному завдяки мiнiмальним накладним витратам. Хавала дiє бiльш оперативно, у порiвняннi з офiцiйними системами переказу фiнансових засобiв, частково унаслiдок вiдсутностi бюрократичних перепон i простоти механiзму її функцiонування; доручення виконавцям передаються по телефонi, факсу чи електроннiй поштi, а кошти часто доставляються безпосередньо на квартиру адресата. Пакистанськi банкiри в 2002 роцi прийшли до висновку, що по каналах хавали в країну щорiчно надходить $2-3 млрд., а легальнi транзакцiї оцiнюються в суму $1 млрд.
По оцiнках Конфiскацiйного фонду Мiнiстерства Фiнансiв США (US Treasury Forfeiture Fund), 70-80% нелегальних грошей циркулює у видi готiвкових банкнот. Однак перевезення значних сум у видi готiвки утрудненi: роздрiбнi покупцi наркотикiв i анонiмнi жертвователi на потреби тероризму звичайно використовують дрiбнi банкноти. Тому правоохороннi органи намагаються перехопити пiдпiльнi фiнансовi потоки в момент їхньої легалiзацiї. Крiм того, злочинцi i терористи змушенi легалiзувати "чорнi грошi", щоб купувати нерухомiсть, бiзнеси чи отримувати активи, необхiднi для проведення терактiв (примiром, викрадачi лiтакiв зобов'язанi були оплачувати своє навчання в авiашколах легальним чином).
До середини 1990-х рокiв спецслужби й експерти вважали, що терористичнi органiзацiї отримують основнi кошти вiд державних спонсорiв. Тому основнi зусилля Заходу були спрямованi на боротьбу з нечисленними державами-спонсорами тероризму, проти яких вводилися економiчнi i полiтичнi санкцiї (у 1996 роцi вiдповiдна заява була зроблена, наприклад, на саммiтi "Великої Сiмки"), а також на протидiю "вiдмиванню" кримiнальних грошей, що також пiдпитували терористичним групам. Колективнi зусилля мiжнародного спiвтовариства в цiй сферi були рiдкiстю: причиною було так i не переборений до цього дня подiл iз приводу оцiнок сутi тих чи iнших структур, якi однi держави вважали народно-визвольними рухами, а iншi - терористичними органiзацiями. ООН тому засуджувала не терористичнi органiзацiї як такi, а зробленi ними терористичнi акти.
Ситуацiя змiнилася в 1998 роцi, пiсля вибухiв посольств США в Кенiї i Танзанiї, органiзованих "Аль Каїдой". США усвiдомили, що боротися необхiдно i з недержавними акторами, що допомагають терористам. "Великою Сiмкою" був створений спецiальний мiжнародний орган - ФАТФ - Група Розробки Фiнансових Мiр Боротьби з Вiдмиванням грошей (FATF -Financial Action Task Force), перед яким була поставлена задача боротьби з фiнансовими потоками кримiналiтета у свiтовому масштабi за допомогою налагодження мiждержавних зв'язкiв.
У 1999 роцi Рада Безпеки ООН уперше використовував термiн "фiнансування терористiв" (резолюцiя 1373). У тому ж роцi Радою Безпеки була прийнята резолюцiя 1267, що ставить за обов'язок усiм державам свiту заморожувати активи фiзичних осiб i органiзацiй, що мають будь-якi зв'язки з Осамой Бен Ладеном i "Аль Каїдой", а також Талiбаном, що надав притулок Бен Ладену. Хоча ця резолюцiя, як i ранiш, вимагала покарання держави-спонсора (Афганiстану, яким правив "Талiбан"), уперше Рада Безпеки ООН визнала, що транснацiональнi недержавнi групи загрожують свiту i безпецi всього мiжнародного спiвтовариства.
Трохи пiзнiше ООН прийняла Конвенцiю про боротьбу з фiнансуванням терористiв, що обов'язкова для використання всiма країнами свiту. ООН також розробила механiзм, вiдповiдно до якого Комiсiя iз Санкцiй ООН розглядає данi, наданi рiзними країнами, про можливих спонсорiв мiжнародного тероризму. На сьогоднiшнiй день ряд країн, у тому числi Саудiвська Аравiя, Алжир, Францiя, Іспанiя, Італiя, Бельгiя, Нiмеччина, Великобританiя, Китай, Україна i Росiя надають iнформацiю про можливi нелегальнi фiнансовi потоки, що фiнансують мiжнароднi терористичнi органiзацiї.
Пiсля терактiв 11 вересня 2001 року ООН пiдготувала ряд додаткових актiв, що посилювали боротьбу з фiнансуванням терористiв. За даними Держдепартаменту США, протягом року пiсля нападу на Нью-Йорк i Вашингтона бiля ста країн свiту внесли вiдповiднi змiни у свої законодавства i заморозили рахунка терористiв на загальну суму в $136 млн. ($36 млн. - у США). Однак, на думку багатьох експертiв, на цьому успiхи закiнчилися: терористи практично цiлком вiдмовилися вiд використання легальних банкiвських схем i цiлком переорiєнтувалися на хавалу i, особливо, грошових кур'єрiв. У результатi ФАТФ внiс у перелiк своїх рекомендацiй положення про необхiднiсть перехоплення фiзичних осiб, що перевозять через державнi кордони великi суми готiвки й iншi грошовi iнструменти.
"чорнi списки" держав, що фiнансують мiжнародний тероризм i вiдмивання грошей. У 2004 роцi рекордсменом серед країн, що представляють даний "чорний список", стала Італiя, назвавши у своєму списку бiльше всього країн, пiдозрюваних у фiнансуваннi мiжнародного тероризму. Багато держав активно удосконалюють антитерористичне законодавство. Так, у серединi 2004 року всi благодiйнi органiзацiї, що дiють у Саудiвськiй Аравiї, були поставленi пiд державний контроль шляхом створення однiєї великої органiзацiї, що повинна регулювати їхню дiяльнiсть. Крiм того, саудiти заборонили збiр пожертвувань безпосередньо в мечетях, оскiльки не представляється можливим проконтролювати процес розподiлу цих засобiв (усього в Саудiвськiй Аравiї дiє близько 40 тис. мечетей, проконтролювати якi не представляється можливим).
Однак iмовiрно, що цi мiри не нанесли особливо iстотного збитку фiнансовим потокам терористiв. Інститут Медiадослiджень Близького Сходу (Middle East Media Research Іnstitute) одержав доступ до iнформацiї про перекази засобiв з Пiвнiчної Америки i Європи на рахунок дубайського банку, приблизно використовуваний терористичною структурою. За перiод iз серпня 2001 року по травень 2003 року на цей рахунок надiйшло 429 пiдозрiлих переказiв. Однак лише 46 переказiв були перевiренi, насамперед через апатiю компетентних органiв США, Великобританiї i Швейцарiї.
Боротьба з фiнансуванням терористичних структур - украй складне i проблематичне заняття. Голландський дослiдник Марко Пiт, автор книги "Фiнансуючи Тероризм", звертає увагу на те, що дотепер не iснує загальноприйнятого визначення тероризму i схваленого всiм мiжнародним спiвтовариством списку терористичних органiзацiй. Через це фiнансовi iнститути i правоохороннi органи рiзних країн випробують серйознi складностi з iдентифiкацiєю органiзацiй i персоналiй, що беруть участь в економiчному пiдживленнi терористiв.
Загалом у 2004 роцi було зроблено 208 актiв мiжнародного тероризму. У цiлому вiд терактiв 2004 року загинули 625 чоловiк, тобто менше, нiж 725 загиблих у 2003 роцi. У 2004 роцi в ходi терористичних актiв були пораненi 3646 чоловiк - значно бiльше, нiж 2013 поранених за рiк до цього. Це збiльшення вiдбиває численнi теракти, зробленi в 2004 роцi проти легкодоступних цiлей, таких як релiгiйнi храми i готелi, а також у комерцiйних районах, i призначенi для нанесення масових утрат.
У Центральнiй Азiї, що роками страждала вiд атак партизанських i терористичних груп, якi базуються в Афганiстану, у 2004 роцi не було терактiв з масовими жертвами. Операцiї Ісламського руху Узбекистану - групи, включеної в американський список iноземних терористичних органiзацiй, що прагне скинути уряд Узбекистану i створити iсламську державу - були серйозно пiдiрванi, коли деякi її лiдери i багато членiв загинули в Афганiстанi в боях на сторонi талiбiв проти коалiцiйних сил у 2001 i 2002 роках. Правоохороннi i контртеррористичнi дiї Казахстану, Киргизстану, Таджикистану й Узбекистану зiрвали операцiї даного угрупування, привели до арештiв i обвинувачень i запобiгли запланованим атакам на американськi об'єкти.
Визначення країн, що неодноразово пiдтримують мiжнародний тероризм (тобто включення країни в список країн, що пiдтримують терористiв), спричиняє чотири основних типи санкцiй уряду США:
2. Контроль над експортом виробiв подвiйного призначення, обов'язкове повiдомлення Конгресу за 30 днiв про товари i послуги, якi можуть значно пiдсилити вiйськовий потенцiал країни, включеної в список країн, що пiдтримують терористiв, чи її здатнiсть пiдтримувати тероризм.
3. Заборони на економiчну допомогу.
4. Накладення рiзних фiнансових i iнших обмежень, у тому числi:
· Вiдмовлення в безмитному прийомi товарiв, експортованих у Сполученi Штати.
· Право забороняти будь-якiй американськiй особi брати участь у фiнансовiй угодi з урядом, включеним у список спонсорiв терористiв, без лiцензiї Мiнiстерства фiнансiв США.
· Заборона контрактiв Мiнiстерства оборони на суму понад 100 000 доларiв з компанiями, контрольованими урядами держав-спонсорiв тероризму.
Весь свiт дiйшов згоди, що боротьба з вiдмиванням грошей, набутих злочинним шляхом, у банкiвському секторi економiки – справа виняткової ваги. Щоб запобiгти легалiзацiї “брудних” грошей, вдаються до рiзних методiв i засобiв. Зокрема, розробляють i приймають вiдповiднi закони та пiдзаконнi акти, директиви мiжнародних економiчних союзiв, провiднi свiтовi банки встановлюють спецiальнi правила, а органи виконавчої влади запроваджують вiдповiднi системи контролю, надають рекомендацiї стосовно конкретних напрямiв боротьби iз цим явищем та iн.
Майже у всiх країнах свiту прийнятi вiдповiднi закони з питань протидiї легалiзацiї коштiв, iснують спецiальнi уповноваженi органи контролю за такими операцiями, впроваджена система монiторингу та iнформування цих органiв про суб’єктiв, що здiйснюють пiдозрiлi операцiї, та встановлена вiдповiдальнiсть за легалiзацiю коштiв та не iнформування про зазначенi операцiї.
Щодо України, то у 2005 роцi вона може iмплементувати положення нової редакцiї Сорока рекомендацiй FATF та Дев’яти спецiальних рекомендацiй щодо боротьби з фiнансуванням тероризму Мiжнародної конвенцiї про боротьбу з фiнансуванням тероризму, що значно наблизить її до європейських стандартiв у цiй сферi.
Список використаної лiтератури
1. Доповiдь Держдепартаменту США "Глобальний тероризм у 2004р.";
2. Лiпкан В. А. Тероризм: юридична дефiнiцiя та змiст // Науково-дослiдний iнститут "Проблеми людини", Антитерористичний центр при СБ України, Одеська нацiональна юридична академiя, Тероризм i боротьба з ним, Том 19, Київ-2000, - стр. 224 – 231;
3. Яковенко О. ФАТФ як мiжнародний орган протидiї вiдмиванню "брудних" грошей // Збiрник наукових праць НДФІ, №7, 2005р. - с. 25-28
|
