Мiжнародна органiзацiя працi та її вплив на розвиток соцiально-трудових вiдносин
Мiжнародна органiзацiя працi та її вплив на розвиток
соцiально – трудових вiдносин
Мiжнародна органiзацiя працi (МОП) є однiєю з багатобiчних органiзацiй, що найбiльш успiшно виконують свiй мандат. Вiсiм десятилiть її iсторiї дозволяють зробити висновок про те, що заставою цього успiху служить прагнення до вiдновлення у вiдповiдь на змiни, що вiдбуваються. МОП була створена в 1919 р. за задумом промислово розвитих країн для рiшення їхнiх загальних проблем, але її стрiмкий розвиток i творчi пiдходи залучили до неї за два десятилiття пiсля Другої свiтової вiйни масу нових членiв.
в черговий раз поставили МОП перед необхiднiстю переглянути свої задачi, програми i методи роботи.
Мiжнародна органiзацiя працi побудована на статутному принципi, який говорить, що загальний i мiцний свiт може бути встановлений тiльки на основi соцiальної справедливостi.
МОП стояла у джерел таких досягнень iндустрiального суспiльства як 8-годинний робочий день, полiтика зайнятостi, охорона материнства, закони про дитячу працю й iншi норми, що сприяють охоронi працi i мирних трудових вiдносин.
цiною найтяжких людських страждань. Ідея про прийняття мiжнародного трудового законодавства виникла на початку XIX сторiччя в результатi мiркувань морального й економiчного порядку з приводу людських витрат промислової революцiї. Цю iдею пiдтримали багато видатнихё промисловцiв, у тому числi Роберт Оуен i Данiель Легран, а також ряд полiтичних дiячiв i економiстiв.
Попередники МОП висували три доводи на користь прийняття мiжнародних трудових норм. Перший з них, гуманiтарного плану, указував на необхiднiсть полегшити важку долю працюючих мас. Ця iнiцiатива виходила, однак, не вiд них, а вiд промислового середнього класу. Органiзований робочий рух виник лише пiзнiше, коли в рядi країн були усунутi рiзнi перешкоди для реалiзацiї права на свободу об'єднання. Другий довiд, скорiше полiтичного плану, пiдкреслював важливiсть змiцнення соцiального миру в промислово розвитих країнах з метою запобiгти суспiльнi потрясiння. Полiтично прозорливi засновники МОП пiдтримали реформiстськi устремлiння серед трудящих, щоб вiдвернути їх вiд комунiстичної пропаганди, що усе ширше поширювалася в Європi пiсля Жовтневої революцiї 1917 р. у Росiї. Третiй довiд носив економiчний характер; вказувалося на те, що мiжнародне регулювання працi допоможе країнам iз захисним трудовим законодавством уникнути втрат. Іншими словами, таке регулювання дозволило б зрiвняти мiжнародну конкурентноздатнiсть усiх держав. Цi аргументи приведенi в преамбулi до прийнятого в 1919 р. Статуту МОП, що вiдкривається словами про те, що загальний i мiцний свiт може бути встановлений тiльки на основi соцiальної справедливостi; потiм вони були уточненi у Фiладельфiйської декларацiї 1944 р. І сьогоднi, в епоху глобалiзацiї, вони залишаються iдеологiчним фундаментом МОП. Пропозицiї iсторичних попередникiв МОП часто просто iгнорувалися урядами. Однак в останнi десятилiття XIX столiття їх пiдхопили рiзнi суспiльнi об'єднання, особливо активнi у Францiї, Нiмеччинi i Швейцарiї. Пiд впливом цих органiзацiй iдея введення подiбного мiжнародного законодавства поширилась в полiтичних, релiгiйних, наукових i економiчних колах, а також вперше й у свiтi працi. Найбiльш значним пiдсумком цього iнтелектуального руху стало створення в 1901 р. у Базi Мiжнародної асоцiацiї правового захисту трудящих. На нацiональному рiвнi iншим попередником захисного трудового законодавства стали соцiальнi закони уряду Нiмеччини, прийнятi протягом останнiх двох десятилiть XIX столiття. У 1905–1906 р. Швейцарiя скликала в Бернi дипломатичнi конференцiї, що завершилися прийняттям перших двох мiжнародних трудових конвенцiй: однiєї – про регулювання нiчної працi жiнок, а iншої – про припинення використання бiлого фосфору у виробництвi сiрникiв. В роки Першої свiтової вiйни кiлька мiжнародних зустрiчей провели профспiлки. Їхнi учасники намагали ввести ряд соцiальних положень у майбутнiй мирний договiр, а також створити мiжнародний орган, що займається умовами працi. Також висувалася вимога компенсацiї за жертви, на котрi пiшли працюючi маси пiд час вiйни.
роль при цьому зiграли Францiя i Великобританiя. Авторами англiйського тексту, що Комiсiя взяла за основу, були майбутнi керiвники Мiжнародного бюро працi Гарольд Батлер i Едвард Фiлен. З моменту свого народження Органiзацiя здобувала риси, що помiтно вiдрiзняли її вiд iнших установ Лiги Нацiй, попередницi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй мiж двома свiтовими вiйнами.
У той час, як становлення i робота Лiги проходили зi значними труднощами, МОП швидко стала ефективно дiючою органiзацiєю: секретарiат на чолi з такою видатною особистiстю, як Альбер Тома, вiв активний дiалог з мiнiстрами працi, з високою вiддачею працювала Мiжнародна конференцiя працi, що прийняла за першi два роки – 1919–1920 – дев'ять Конвенцiй i десять Рекомендацiй.
перiоду – з 1919 р. по 1939 р. – було прийнято 67 Конвенцiй i 66 Рекомендацiй. Спочатку норми торкалися, в основному, умов працi: перша конвенцiя 1919 р. регламентувала робочий час, установивши тривалiсть робочого дня у розмiрi восьми годин, а тижня – 48 годин. Умови зайнятостi стали предметом цiлого ряду норм.
У 1926 р. було прийнято важливе нововведення – Мiжнародна конференцiя працi створила механiзм контролю за застосуванням норм, що iснує i понинi. Був утворений Комiтет експертiв, що складається з незалежних юристiв. Вiн аналiзував доповiдi урядiв про дотримання ратифiкованих ними Конвенцiй i представляв щороку власну доповiдь. Його мандат був потiм розширений, так що тепер Комiтет розглядає i доповiдi про дотримання нератифiкованих Конвенцiй. Апьберт Тома, завдяки якому протягом 13 рокiв Органiзацiя займала у свiтi сильнi позицiї, помер у 1932 р. Його спадкоємець Гарольд Батлер зштовхнувся з проблемою масового безробiття, породженою «великою депресiєю». Усi цi роки представники трудящих i роботодавцiв на Конференцiї протистояли один одному по питанню про скорочення робочого часу без яких-небудь видимих результатiв. У 1934 р., у перiод правлiння президента Франклiна Д. Рузвельта, Сполученi Штати, що не входили в Лiгу Нацiй, стали членом МОП.
У травнi 1940 р. новий директор Джон Уайнант, з огляду на положення Швейцарiї в центрi охопленою вiйною Європи, перевiв штаб-квартиру Органiзацiї з Женеви в Монреаль (Канада). У 1944 р. делегати Мiжнародної конференцiї працi прийняли Фiладельфiйську декларацiю. Вона ввiйшла як додаток у Статут i понинi є хартiєю цiлей i задач МОП. Декларацiя вiдкривається пiдтвердженням фундаментальних принципiв МОП; вона, зокрема, говорить, що «воля слова i воля об'єднання є необхiдною умовою постiйного прогресу» i що «злиденiсть у будь-якiм мiсцi є погрозою для загального добробуту». Декларацiя передбачила Статут Органiзацiї Об'єднаних Нацiй i Загальну декларацiю прав людини.
У Декларацiї обґрунтовується принцип рiвностi i соцiальної справедливостi. «Всi люди i вiд раси, вiри або полу, мають право на здiйснення свого матерiального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи та гiдностi, економiчної стiйкостi i рiвних можливостей».
В Декларацiї також визначенi 10 програмних задач МОП.
Конвенцiї, прийнятi пiсля Другої свiтової вiйни, стосувалися важливої проблеми прав людини (воля об'єднання, усунення примусової працi i дискримiнацiї, а також ряду технiчних проблем у сферi працi). У 1948 р. була схвалена головна конвенцiя (№87) про волю об'єднання. Вона i зараз продовжує значно впливати на свiт працi.
У 1969 р. МОП з нагоди своєї 50-й рiчницi була визнана гiдною Нобелiвської премiї свiту. На церемонiї надання престижної нагороди голова Комiтету з Нобелiвських премiй заявив, що МОП, одне з деяких створiнь людства, яким воно може пишатися, уплинула на законодавство всiх країн.
З середини 70-х рокiв був взятий курс на децентралiзацiю дiяльностi i ресурсiв МОП в рамках полiтики активного партнерства. В 1998 р. Мiжнародна конференцiя працi прийняла декларацiю про основнi принципи i права у сферi працi.
У 1999 р. новий Генеральний директор МБП Хуан Сомовiя (Чилi), перший представник пiвденного пiвкулi, що очолив Органiзацiю, приєднався до мiжнародного консенсусу про сприяння вiдкритому суспiльству i вiдкритiй економiцi в тiй мiрi, у якiй це «принесе реальнi вигоди простим людям i їх родинам» X. Сомовiя має намiр модернiзувати тристоронню структуру Органiзацiї i допомагати використовувати її таким чином, щоб цiнностi МОП вiдiгравали ведучу роль у новiй глобальнiй реальностi.
МОП завжди була унiкальним форумом, на якому уряди i соцiальнi партнери 175 держав-членiв можуть вiльно i вiдкрито обговорювати свою нацiональну полiтику i практику. Тристороння структура МОП робить її єдиною мiжнародною органiзацiєю, у якiй об'єднання роботодавцiв i трудящих мають рiвний голос з урядами у формуваннi її полiтичного курсу i програм.
МОП заохочує трипартизм i усерединi держав-членiв, сприяючи соцiальному дiалогу мiж профспiлками i роботодавцями, що беруть участь у виробленнi i проведеннi в життя полiтики в соцiально-економiчнiй областi, а також по ряду iнших напрямкiв. Кожна країна-учасниця має право послати на Мiжнародну конференцiю працi чотирьох делегатiв: двох вiд уряду i по одному вiд трудящих i роботодавцiв, що можуть виступати i голосувати незалежно друг вiд друга.
До керiвних органiв МОП належать: Мiжнародна конференцiя працi (МКП), Адмiнiстративна рада, Мiжнародне бюро працi
Мiжнародна конференцiя працi проводиться в червнi кожного року в Женевi. Делегатiв супроводжують технiчнi радники. Поряд з делегатами уряду в Конференцiї звичайно беруть участь i виступають члени кабiнету мiнiстрiв, вiдповiдальнi за сферу працi у своїх країнах. Представники пiдприємцiв i трудящих можуть виступати i голосувати незалежно вiд делегатiв уряду i навiть проти них, так само як i проти один одного.
Конференцiя є всесвiтнiм форумом для обговорення загальних трудових i соцiальних проблем i мiжнародних трудових норм; вона визначає загальну полiтику Органiзацiї. Кожнi два роки Конференцiя приймає дворiчну програму роботи i бюджет МОП, що складається з внескiв держав-членiв.
У перiод мiж конференцiями роботою МОП керує Адмiнiстративна рада, до котрої входять 28 представникiв урядiв, 14 представникiв трудящих i 14 представникiв роботодавцiв. Ця виконавча рада проводить свої засiдання три рази в рiк у Женевi. Вiн приймає рiшення по полiтицi Органiзацiї, визначає її програму i бюджет, що потiм представляються на Конференцiю для затвердження. Рада також обирає Генерального директора МБП.
Десять урядових мiсць у ньому постiйно закрiпленi за країнами, найбiльш розвинутими в промисловому вiдношеннi (Бразилiя, Китай, Францiя, Нiмеччина, Індiя, Італiя, Японiя, Росiйська Федерацiя, Великобританiя, США). Представники iнших країн-учасниць обираються в Адмiнiстративну раду делегатами урядiв на Конференцiї на трирiчний термiн з урахуванням географiчного розподiлу.
Мiжнародне бюро працi в Женевi є постiйним секретарiатом Мiжнародної органiзацiї працi, її штаб-квартирою, дослiдницьким центром i видавництвом. Адмiнiстративно-управлiнськi функцiї децентралiзованi i здiйснюються регiональними i мiсцевими вiддiленнями i бюро. Керує Секретарiатом Генеральний директор МБП, що обирається на п'ятилiтнiй термiн з можливiстю переобрання. У штаб-квартирi в Женевi i бiльш нiж 40 представництвах по усьому свiтi працюють близько 2500 фахiвцiв i службовцiв.
Регулярно проводяться також регiональнi конференцiї держав-членiв МОП, якi розглядають питання, що представляють для них особливий iнтерес.
Адмiнiстративнiй радi i Бюро допомагають у їхнiй дiяльностi тристороннi комiтети, що охоплюють основнi галузi промисловостi, i комiтети експертiв з таких питань, як професiйне навчання, удосконалювання методiв управлiння, гiгiєна й охорона працi, трудовi вiдносини, особливi проблеми окремих категорiй трудящих – молодi, жiнок, iнвалiдiв i т. д.
Основними пiдроздiлами МБП є:
1. Бюро по дiяльностi пiдприємцiв
Успiшно працюючi пiдприємства складають основу будь-якої стратегiї розширення зайнятостi i пiдвищення рiвня життя. Багато чого в повсякденних вiдносинах мiж роботодавцями i трудящими на великих i малих пiдприємствах бере свiй початок у дебатах, що вiдбувається на мiжнароднiй аренi, i прийнятих рiшеннях. Законодавство з працi найчастiше вводиться окремими країнами слiдом за схваленням мiжнародних актiв у цiй сферi. Потреба пiдприємств в одержаннi новiтньої iнформацiї i консультацiй у данiй областi сьогоднi особливо велика.
Органiзацiї пiдприємцiв на нацiональному i мiжнародному рiвнях надають таку iнформацiю пiдприємствам, яка полегшує їхню дiяльнiсть у навколишньому соцiальному середовищi й в областi людських ресурсiв. Їх iнформацiйний i представницький потенцiал може допомогти керiвництву пiдприємства зрозумiти, що вiдбувається в дiловому навколишньому середовищi i впливати на нього, користуватися можливостями для росту торгiвлi, iнвестицiй i одержання конкурентних переваг, якi вiдкриваються завдяки глобалiзацiї свiтової економiки, що розширюється.
Бюро по дiяльностi пiдприємцiв МБП працює з їх органiзацiями, допомагаючи їм ефективно виконувати цi функцiї. Воно проводить програму сприяння об'єднанням роботодавцiв у країнах, що розвиваються, тих, котрi здiйснюють перехiд до ринкової економiки, а також у країнах, що пережили рiзного роду конфлiкти. У її рамках надається допомога цим органiзацiям по наданню послуг, необхiдних пiдприємствам. Пiдтверджуючи в такий спосiб свою кориснiсть, вони залучають нових членiв, що у свою чергу пiдсилює ефективнiсть i розмах дiяльностi цих об'єднань.
2. Бюро по дiяльностi трудящих
Глобалiзацiя економiки в свiтi призводить до змiн, що особливо позначаються на зайнятостi, умовах працi, заробiтнiй платi i самiй органiзацiйнiй структурi профспiлок. Починаючи зi створення МОП у 1919 р. профспiлковий рух бачив в МОП опору для своєї дiяльностi i найважливiший центр для встановлення контактiв на мiжнародному рiвнi.
Бюро по дiяльностi трудящих є спецiалiзованим пiдроздiлом МБП. Його задача – пiдтримувати тiснi зв'язки з профспiлковими об'єднаннями в рiзних країнах, надавати ресурси МОП у їхнє розпорядження, допомагати Органiзацiї чуйно реагувати на їхнi проблеми, прiоритети, iнтереси i думки i дiяти з врахуванням цього.
З цiєю метою Бюро координує всю дiяльнiсть МОП, що стосується органiзацiй трудящих. Його головнi цiлi:
сприяти розвитку i змiцненню представницьких, незалежних i демократичних профспiлкових органiзацiй;
розширювати їхнi можливостi в участi в переговорах з полiтичних, економiчних i соцiальних питань i в прийняттi рiшень у даних областях;
допомагати профспiлкам активно брати участь у дiяльностi МОП.
Іншi послуги, наданi Бюро профспiлковим органiзацiям, включають публiкацiї, технiчну допомогу, дослiдження i навчання. Фахiвцi МБП по дiяльностi трудящих i профспiлковому утворенню надають їм допомогу по усьому свiтi.
3. Департамент урядової дiяльностi, законодавства й адмiнiстрацiї працi
Ефективне регулювання працi у вiдповiдь на соцiально-економiчнi змiни вносить важливий вклад у полiпшення умов працi i, у той же час, у нацiональний розвиток.
МОП допомагає країнам виробляти й удосконалювати свою полiтику i законодавство в сферi працi, регулювання в цiй областi, змiцнювати iнспекцiю працi i служби зайнятостi.
Департамент урядової дiяльностi, законодавства й адмiнiстрацiї працi разом з Бюро по дiяльностi пiдприємцiв i Бюро по дiяльностi трудящих пропонує унiкальний набiр послуг по розвитку можливостей мiнiстерств працi й iнших вiдповiдних урядових органiв по налагодженню i веденню соцiального дiалогу. Сюди входять як традицiйнi функцiї пiдтримки урядiв, удосконалювання законодавства i управлiння в сферi працi, так i комплексне сприяння мiнiстерствам працi i вiдповiдним державним органам у виробленнi економiчної i соцiальної полiтики в цiлому. Особлива увага придiляється проблемам структурної перебудови економiки i реформi державного сектора,
Департамент координує зведену мiжгалузеву програму змiцнення загального управлiння i структури органiв з працi, у тому числi iнспекцiй працi i служб зайнятостi. Придiляється також увага процесу реформування трудового законодавства як головного фактора сприяння трипартизму i соцiальному дiалогу.
3. Головнi цiлi i задачi Мiжнародної органiзацiї працi
У своїй дiяльностi Мiжнародна органiзацiя працi керується чотирма стратегiчними цiлями:
просування i проведення в життя основних принципiв i прав у сферi працi;
створення великих можливостей для жiнок i чоловiкiв в одержаннi якiсної зайнятостi i доходу;
розширення охоплення й ефективностi соцiального захисту для усiх;
змiцнення трипартизма i соцiального дiалогу.
Можна видiлити наступнi основнi напрямки дiяльностi органiзацiї:
розробка мiжнародної полiтики i програм з метою сприяння основним правам людини, полiпшенню умов працi i життя, розширенню можливостей зайнятостi;
реалiзацiї;
питання професiйної пiдготовки i навчання, дослiдження i видавнича дiяльнiсть у пiдтримку цих зусиль.
З розвитком свiтової економiки, економiчної iнтеграцiї та спiвробiтництва рiзних країн постало завдання узгодити i узагальнити трудовi вiдносини, якi склалися на нацiональних ринках працi. Виконання цього завдання взяла на себе МОП. На мiжнародних конференцiях працi були прийнятi конвенцiї i рекомендацiї, в яких юридично закрiпленi норми трудових вiдносин як частина мiжнародного права. Конвенцiї та рекомендацiї МОП пiсля ратифiкацiї їх парламентами багатьох країн стали складовою нацiонального трудового права.
У 1998 роцi Мiжнародна конференцiя працi прийняла урочисту Декларацiю про основнi принципи i права в сферi працi. В нiй пiдтверджується рiшучiсть мiжнародного спiвтовариства «дотримувати, сприяти застосуванню i сумлiнно запроваджувати в життя» право трудящих i роботодавцiв на волю об'єднання i колективнi переговори, дiяти в напрямку лiквiдацiї усiх форм примусової чи обов'язкової працi, повного усунення дитячої працi i дискримiнацiї в областi наймання i занять. У Декларацiї пiдкреслюється, що всi держави-учасницi несуть зобов'язання дотримувати цi принципи поза залежнiстю вiд того, ратифiкували вони вiдповiднi Конвенцiї чи нi.
контрольованi виправнi роботи, праця при надзвичайних обставинах, таких як воєннi дiї, при пожежi, землетрусах…
i встановлює ряд гарантiй свободи їхньої дiяльностi без втручання органiв державної влади.
а також заходи для сприяння колективним переговорам.
Конвенцiя №100 про рiвну винагороду, 1951 року. Призиває встановлювати рiвну оплату для чоловiкiв i жiнок за працю рiвної цiнностi.
Конвенцiя №105 про скасування примусової працi, 1957 року. Забороняє використання будь-якої форми примусової чи обов'язкової працi як засiб полiтичного придушення, виховання, покарання за вираження полiтичних i iдеологiчних поглядiв, мобiлiзацiї трудових ресурсiв, установлення трудової дисциплiни, покарання за участь у страйках чи дискримiнацiї.
Конвенцiя №111 про дискримiнацiю в областi працi i занять, 1958 року. Призиває до проведення нацiональної полiтики, спрямованої на усунення дискримiнацiї при наймi, професiйнiй пiдготовцi, у вiдношеннi умов працi по ознацi раси, кольору шкiри, статi, вiри, полiтичних поглядiв, нацiонального чи соцiального походження, на сприяння рiвностi можливостей i звертання.
освiти.
Конвенцiя №154 i Рекомендацiї №163 про колективнi переговори, 1981 р., передбачають переговори з метою визначення умов працi i зайнятостi, регулювання вiдносин мiж пiдприємцями та працюючими або їх органiзацiями. При переговорах важливо мати необхiдну iнформацiю для їх компетентного ведення. З цiєю метою державнi органи повиннi представляти необхiдну iнформацiю про загальне соцiально-економiчне становище країн, пiдприємцi повиннi представляти iнформацiю про соцiально-економiчний стан пiдприємства.
В даний час перед МОП стоять якiсно iншi цiлi i задачi, нiж тi, що стояли перед нею 15–20 рокiв тому. Це пов'язано насамперед iз глобалiзацiєю свiтової економiки негативнi наслiдки якої позначаються на трудящих усiх країн, що змушенi працювати в умовах жорсткостi конкуренцiї, прискорення технологiчних змiн, росту соцiальної нерiвностi i скорочення можливостей урядiв.
2. Миль Дж. Основы политической экономии. – М.: Недра, 1980. т. 3. – 300 с.
3. Пiскун О. Основи мiгорацiйного права: Порiвняльний аналiз: Навчальний посiбник. – К.: «МП Леся», 1998. – 359 с.
6. Яковлева Т. Эффективные системы оплаты труда: Как построить оплату труда, чтобы она стимулировала работников трудиться с максимальной отдачей. Издательство: АЛЬФА-ПРЕСС, 2006. – 162c.
| 
