Реферат/сочинение: "Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі"

Коммунiтарна регiональна економiчна полiтика в Європейському Союзi

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. КОМУНІТАРНА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

1. 1 Регiональна полiтика: цiлi, об'єкти й змiст

1. 2 Етапи становлення регiональної полiтики за рубежем

1. 4 Проблеми розвитку комунiтарної регiональної полiтики

2. 2 Потужностi Дослiдження - iнфраструктури, пiдприємства середнього й малого бiзнесу, галузi й потенцiал

2. 4. Технологiчнi платформи

2. 5 Програма „Ідеї” - пiдтримка фундаментальних дослiджень

2. 6 Програма по спiвробiтництву

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

3. 1 Шляхи вдосконалювання регiональної полiтики в Українi в умовах асиметричного розвитку

3. 2 Прiоритети розвитку регiональної полiтики в Українi

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Багато країн свiту, як економiчно розвиненi, так i що розвиваються, у сучасних умовах стикаються iз проблемою нерiвномiрностi розвитку регiонiв. Гострота цiєї проблеми значною мiрою визначається рiвнем економiчного розвитку країни. Велика кiлькiсть кризових територiй у СНД, безпрецедентна диференцiацiя регiональних показникiв, що поглибилася за останнi роки, породженi тривалою системною кризою, спiльною стагнацiєю економiки. Ринковi механiзми не завжди здатнi попереджати й переборювати серйознi територiальнi розходження в рiвнях життя населення, ефективностi регiональної полiтики, що проводиться державою з метою пiдтримки певної однорiдностi територiального економiчного й соцiального простору. Термiн «регiональна полiтика» у данiй роботi означає всi полiтичнi заходи, цiллю яких є вплив на регiональний розвиток таким чином, щоб ураховувалися економiчнi, соцiальнi й екологiчнi iнтереси регiонiв. При цьому завдання регiонального вирiвнювання стоять не тiльки перед Україною.

При цьому нерiдко використовується перерозподiл коштiв вiдносно богатих вiдносно бiдним країнам через механiзми Європейського Союзу.

показниками. Виходячи з гуманiтарних принципiв i для пiдвищення полiтичної стабiльностi суспiльства, додавання стабiльностi розвитковi економiки, пiдвищення її конкурентноздатностi на свiтовому рiвнi в Європейському Союзi розробляються й реалiзуються програми вирiвнювання мiжрегiональних розходжень.

Цiллю даної роботи є дослiдження регiональної полiтики ЄС i можливостi використання досвiду її проведення для вдосконалювання регiональної полiтики в Українi.

У рамках загальної цiлi дослiдження вирiшуються наступнi головнi завдання:

¾ аналiз особливостей сучасного етапу регiональної полiтики Європейського Союзу;

¾ визначення сучасної структури регiональної полiтики Європейського Союзу;

¾ вироблення системи принципiв формування нацiональної програми регiонального вирiвнювання в Українi, з урахуванням досвiду новiтньої української iсторiї й деяких країн-членiв ЄС, зокрема, Нiмеччинi й особливо пiсля її об'єднання в 90-х роках XX сторiччя.

Таким чином, предметом дослiдження є регiональна полiтика Європейського Союзу i її структурний змiст у сучасних умовах iнтернацiоналiзацiї господарського життя й поглиблення iнтеграцiйних процесiв у свiтовiй економiцi.

Об'єктом дослiдження є аналiз особливостей формування нацiональних програм регiонального розвитку в Європейському Союзi й проведення полiтики регiонального вирiвнювання в рамках Союзу.

РОЗДІЛ 1. КОМУНІТАРНА ЕКОНОМІЧНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

Україна переживає сьогоднi болiсний момент трансформацiї соцiальних i господарських вiдносин, вiдмiтною рисою якого є рiзке зниження ролi держави в регулюваннi економiчних процесiв, ослаблення внутрiшньо українських економiчних зв'язкiв, а результатом - зростання асиметрiї територiального соцiально-економiчного розвитку й порушення цiлiсностi нацiонального економiчного простору. Цi явища в сполученнi з унiкальною розмаїтiстю природно-клiматичних, геополiтичних, етно-конфесiональних i геополiтичних умов роблять необхiднiсть розробки ефективної регiональної полiтики iмперативом нацiонального розвитку.

На вiдмiну вiд iнших напрямкiв державного регулювання економiки поняття регiональна полiтика не зводиться тiльки до управлiння регiональними економiчними процесами.

так i регiонiв мiж собою. Причому, при наявностi мiцних мiждержавних iнтеграцiйних союзiв це поняття здобуває й нацiональний контекст.

1. Економiчна полiтика, спрямована на зм'якшення регiональних економiчних диспропорцiй.

3. Демографiчна полiтика, що припускає регулювання з боку держави природного й механiчного руху населення [5, с. 60].

природних, економiчних, архiтектурно-будiвельних й iнженерно-технiчних факторiв.

Екологiчна полiтика, що припускає запобiгання детерiорацiї, полiпшення екологiчної ситуацiї в регiонi.

Однак своєрiдним жорстким ядром регiональної полiтики є реалiзацiя економiчних цiлей регiонального розвитку, тому що механiзми досягнення необхiдних соцiальних, демографiчних i соцiологiчних умов неминуче пов'язанi з наявнiстю достатнього об'єму фiнансових ресурсiв i використанням фiнансово-економiчних важелiв стимулювання й примуси (наприклад, формування на регiональному рiвнi ефективної системи екологiчних податкiв i штрафiв здатно стати передумовою для активiзацiї природоохоронної дiяльностi пiдприємств).

Класифiкацiя регiональної полiтики.

Класифiкацiя регiональної полiтики може провадиться за рiзноманiтними критерiями, залежно вiд цiлi аналiзу. В узагальненому видi класифiкацiя регiональної полiтики представлена в таблицi 1.

Таблиця 1 - Класифiкацiя регiональної полiтики

Види регiональної полiтики

1. Спрямованiсть на певну складову соцiально-економiчної системи регiону

соцiальна;

екологiчна;

науково-технiчна.

2. Цiль застосування
вирiвнювання рiвнiв соцiально-економiчного розвитку регiонiв

оптимiзацiя використання регiональних ресурсiв i т. д.

3. Механiзм реалiзацiї
автоматична (розподiл вiдповiдно до кiлькiсних показникiв);

проблемна (розподiл по спецiальних програмах);

4. Форма реалiзацiї
фiнансова (трансферти, пiльги, штрафи);

адмiнiстративна (дозволу, заборони, лiцензування);

iнфраструктурна й т. д.

фiрми;

громадяни;

галузi;

Разом з тим, у чиннiсть вiдносної новизни регiональної полiтики i як галузi наукових знань й як напрямку державного регулювання економiки, використовуваний нею категорiальний апарат i методологiя, поки перебувають у стадiї формування, що робить актуальними спроби застосувати в данiй сферi новi прийоми й методи дослiджень, у тому числi й методи корпоративного керування, iнституцiонального господарства й т. д. У цьому зв'язку, особливий iнтерес представляє аналiз iсторичних аспектiв еволюцiї змiсту, цiлей, об'єктiв i суб'єктiв регiонального регулювання i їхньої взаємодiї в процесi реалiзацiї регiональних програм.

1. 2 Етапи становлення регiональної полiтики за рубежем

як системного явища безпосередньо пов'язане з переосмисленням ролi держави в економiцi, у першу чергу пiд впливом Великої Депресiї. У Росiї (СРСР) розробка принципових теоретико-методологiчних основ регiональної полiтики почалася трохи ранiше, в 20-х р. р. нашого столiття, разом з початком робiт з економiчного районування й визначення адмiнiстративно-територiального устрою країни [11].

регiональнi умови вiдтворення, удосконалюючи теоретичнi й методологiчнi аспекти регiональних дослiджень.

так i територiальними органами влади й спрямованих на розвиток так званих депресивних i знову освоюваних районiв, виявлення рацiональної мережi мiст й їхнiх розмiрiв, розмiщення окремих пiдприємств i галузей промисловостi й т. п..

Основнi етапи становлення регiональної полiтики в країнах з розвиненою ринковою економiкою.

У розвитку зарубiжної регiональної полiтики можна видiлити кiлька етапiв.

заходи були широко розгорнутi тiльки у двох державах Великобританiї й США, де спад виробництва торкнувся сфери зосередження традицiйних галузей i слаборозвиненi аграрнi райони [19, с. 6].

Другий етап: 40-50-i р. р. 20 ст. У цей час розширюється коло країн, що практикують регiональнi заходи. Чергова економiчна криза (пiслявоєнна) знову призвела до спаду в традицiйних галузях промисловостi й загостренню соцiально-економiчних проблем в Ельзасi, Лотарингiї й Пiвнiчному районi Францiї, Пiвденної Бельгiї, Рурi й Саарi у ФРН, Нової Англiї й Середньо-Атлантичних штатiв у США, рядi районiв на пiвночi й заходi Великобританiї.

Третiй етап: 60-i початок 70-х р. 20 ст. У цей перiод формується цiлiсна система регiональної полiтики країн Заходу. Вiдбулося затвердження системи регiонального програмування, удосконалюється iнструментарiй регiональної полiтики. Поряд з iсторично першим напрямком регiональної полiтики, пов'язаним з розвитком проблемних регiонiв, починають провадитися заходи щодо розвантаження найбiльших мiських агломерацiй. Збiльшення асигнувань на регiональнi програми стало можливим завдяки стiйким темпам економiчного росту.

потужний iмпульс для проведення принципово нової наднацiональної полiтики з регулювання регiонального розвитку в рамках ЄС. З iншої сторони активiзується дiяльнiсть мiсцевих органiв влади, спрямована на реалiзацiю специфiчних цiлей розвитку мiсцевих спiвтовариств, що знаходить своє формальне вiдбиття в прийнятої ЄС в 1990 р. Європейської Хартiї про мiсцеве самоврядування. Цей етап розвитку регiональної полiтики проходив на тлi нової економiчної кризи, що охватили країни Заходу пiсля 1974 р. Внаслiдок ослаблення iнвестицiйної дiяльностi трохи звузився iнструментарiй регiональної полiтики, що, однак не змогло зупинити розвиток системи регiонального програмування й у якомусь ступенi стимулювало видiлення двох вищезгаданих нових напрямкiв. Так, iнтерес до наднацiональної полiтики багато в чому був пов'язаний iз зусиллям макроекономiчного компонента в державному антикризовому регулюваннi. Умови кризи, у свою чергу, стимулювали збiльшення розривiв у рiвнях соцiально-економiчного розвитку країн ЄС [19, с. 8-9].

органи влади. При цьому перемiщення повноважень найчастiше не пiдкрiплювалося перемiщенням на мунiципальний рiвень адекватних джерел доходiв.

П'ятий етап: з 1993 р. по теперiшнiй час. Пiдписання Маастрихтських угод вiдкрило дорогу до перетворення Європи нацiональних держав у Європу регiонiв. І хоча цi iдеї переважно реалiзуються спiвтовариства, у випадку їхнього успiху, вони знаменують принципово новий рубiж у розвитку регiональної полiтики в цiлому [1, с. 4].

Позитивний i негативний досвiд реалiзацiї регiональної полiтики.

Таким чином, еволюцiя регiональної полiтики на Заходi в цiлому йшла в загальному руслi трансформацiї ролi контрактної держави в сучаснiй ринковiй економiцi. Факторами, що зм'якшують неминучi протирiччя мiж рiзнорiвневими владними структурами стали специфiкацiя й захист Федеральним Центром прав власностi, що виникають на регiональному й мiсцевому рiвнi управлiння, що у свою чергу спирається на чiтку специфiкацiю повноважень у сферi забезпечення населення чистими суспiльними й локальними суспiльними благами, а також закрiплення за територiальними органами влади джерел доходу, достатнiх для виконання їхнiх повноважень. Важливу роль у пiдвищеннi ефективностi роботи рiзнорiвневих органiв управлiння зiграла iнституцiоналiзацiя норм i правил поведiнки, що складаються в процесi їхнiх постiйних взаємодiй. Зокрема в окремi напрямки юридичних наук видiлилися мунiципальне й регiональне право.

Разом з тим необхiдно вiдзначити, що незважаючи на розширення самостiйностi територiальних органiв влади, кiнцевi результати реалiзованих заходiв у значнiй мiрi визначалися збереженням i розвитком ролi, що конституює, Центр, що виступає гарантом дотримання прав як населення окремих територiальних утворень, так i суспiльства в цiлому.

Безумовно, дiяльнiсть держави в сферi регiональної полiтики не є апрiорно ефективною. До найбiльше що часто зустрiчаються в цiй сферi провалам держави можна вiднести:

¾ невiдповiднiсть мiж обсягом закрiплених повноважень i джерелами їхнього фiнансування для органiв влади рiзних рiвнiв;

¾ недосконалiсть критерiїв оцiнки ефективностi дiяльностi федеральних, регiональних i мiсцевих органiв влади;

¾ iмовiрнiсть досягнення результатiв, вiдмiнних вiд поставлених (наприклад, у чиннiсть асиметричностi iнформацiї вiдносно особливостей соцiально-економiчного розвитку окремих територiй країни або навпроти, манiпулюваннi на регiональному й мiсцевому рiвнях при виконаннi приписань Федерального Центра);

¾ нерiвномiрний розподiл ресурсiв (наприклад, при вiдсутностi або неефективностi систем мiжбюджетних вiдносин) [7, с. 98].

1. 3 Регiональна полiтика Європейського Союзу

Історiю розвитку регiональної полiтики Європейського Спiвтовариства можна роздiлити на два перiоди.

Перший перiод з 1975 по 1988 р., коли полiтика Спiвтовариства базувалася на системi квот спiльного фiнансування регiональної полiтики країн-членiв. Незважаючи на прийнятi зобов'язання проводити регiональну полiтику, зафiксованi в Римському Договорi, перший специфiчний iнструмент регiональної полiтики - Європейський фонд регiонального розвитку - був створений лише в 1975 роцi пiсля приєднання до Спiвтовариства З'єднаного Королiвства й Данiї [7, с. 102].

Єдиного Європейського Закону й приєднання до Спiвтовариства Іспанiї й Португалiї - зростала потреба в бiльш активних i скоординованих дiях, спрямованих на лiквiдацiю регiональної нерiвностi. У зв'язку iз цим в 1988 роцi була проведена корiнна реформа регiональної полiтики Спiвтовариства, що фактично з'явилося початком проведення самостiйної й ефективної регiональної полiтики на рiвнi ЄС.

районiв. Це також привело до iстотного збiльшення бюджетних асигнувань Структурного Фонду, якi зросли вдвiчi за перiод з 1987 по 1993 рiк. Пiсля пiдписання договору Maastricht Treaty, що передував утворенню економiчного союзу й створенню єдиної грошової системи, в 1993 роцi був початий новий перегляд регiональної полiтики ЄС iз метою її наближення до потреб двох скандинавських країн (Швецiї й Фiнляндiї), що приєдналися до ЄС, i забезпечення додатковiй пiдтримцi рибальству. Бюджетнi ресурси були знову збiльшенi. До кiнця 90-х рокiв на частку “структурної” дiяльностi ЄС доводилося бiльше 35% витрат - близько 27,4 млрд. екю в 1999 роцi - у порiвняннi з 7 млрд. екю, або 19% бюджету, в 1987 роцi [12, с. 14].

Із часу пiдписання Римського Договору в 1957 роцi ЄС прагне скоротити регiональна нерiвнiсть. Ця цiль, пiдтверджена в Договорi про Утворення Європейського Союзу, пiдписаному в Maastricht в 1991 роцi, укладається в зменшеннi нерiвностi в рiвнях розвитку найбiльш розвинених i найбiльш вiдсталих регiонiв.

За минулi 25 рокiв доцiльнiсть проведеної ЄС регiональної полiтики неодноразово одержувала пiдтвердження: соцiальна рiвнiсть - неприйнятнiсть великого розриву з погляду рiвня доходiв i зайнятостi; продуктивнiсть - здатнiсть ЄС направляти допомогу в найбiльш слаборозвиненi райони, залучаючи в такий спосiб ресурси, якi ранiше залишалися невикористаними; ефективнiсть - роль ЄС у координуваннi полiтики, що проводиться ЄС i країнами-членами в iнтересах регiонального розвитку; а також iнтереси європейської iнтеграцiї - запобiгання можливостi того, що регiональна або соцiальна нерiвнiсть поставить пiд погрозу подальший розвиток процесiв iнтеграцiї в Європi. Починаючи iз середини 80-х рокiв, цей акцент на iнтересах європейської iнтеграцiї як обґрунтування проведеної полiтики став особливо очевидний. На додаток до бiльш тiсного полiтичного й економiчного союзу, “економiчна й соцiальна згуртованiсть” була проголошена в якостi однiєї iз задач, що стоять перед Спiвтовариством. “Згуртованiсть” визначалася як економiчне забезпечення досить високого рiвня доходiв, конкурентноздатностi й зайнятостi, а також соцiальна солiдарнiсть, що досягає шляхом зменшення нерiвностi в планi забезпечення зайнятостi, соцiальних можливостей i лiквiдацiї вбогостi [11].

Пiсля реформи Структурних Фондiв в 1988 роцi, їхня дiяльнiсть стала базуватися на декiлькох ключових принципах:

¾ концентрацiя ресурсiв у найбiльш нужденних регiонах i групах регiонiв - i особливо в регiонах, що ставляться до так називаної Цiлi 1 (структурно вiдсталi регiони). Сюди ж входять i регiони, що ставляться до Цiлi 2 ( щоприходять у занепад промисловi регiони), Цiлi 5 (сiльськi райони) або Цiлi 6 (райони з низькою щiльнiстю населення);

¾ фiнансування розглядається скорiше як довгострокова програма, а не як одноразовий проект;

¾ полiтика здiйснюється шляхом установлення вiдносин партнерства мiж Європейською Комiсiєю, нацiональним урядом i мiсцевою й регiональною владою;

¾ принцип додатковостi, коли фiнансування на рiвнi ЄС доповнює, а не замiняє собою ресурси, ассигнуємi на цi цiлi на нацiональному рiвнi;

¾ принцип субсидiарностi, при якому управлiння ресурсами здiйснюється на самому нижньому залежно вiд ситуацiї адмiнiстративному рiвнi - регiональному, нацiональному або європейському [12, с. 16].

Крiм того, iстотна увага придiляється контролю й оцiнцi, що дозволяє забезпечувати ефективне використання фондiв.

Регiональна полiтика побудована на принципах солiдарностi й спрямована на економiчний розвиток найбiльш вiдстаючих регiонiв країн Європейського Союзу.

через структурнi фонди й фонд вирiвнювання бюджету для фiнансування проектiв на розвиток регiонiв, у яких ВВП на душу населення становить менш 75% вiд середнього по ЄС [8].

Друга задача - регiональна конкурентноздатнiсть i зайнятiсть. У рамках виконання цiєї задача основна увага буде придiлятися пiдтримцi й проведенню економiчних i соцiальних реформ, впровадженню iнновацiй i розвитку соцiальної сфери для пiдвищення економiчної привабливостi регiонiв, що не входять у число пiдтримуваних у рамках першої задачi.

Нарештi, третя - це європейське територiальне спiвробiтництво. Дане завдання спрямоване на посилення трансграничного й мiжрегiонального спiвробiтництва, розвиток загальної iнфраструктури, економiчних зв'язкiв i мереж компанiй малого й середнього бiзнесу й базується на iснуючiй програмi INTERREG.

Регiональна полiтика - це не проста перерозподiл коштiв багатих регiонiв на користь бiдних. Це продумана стратегiя iнвестицiй i цiлеспрямованих реформ, що допомагає людям знайти роботу й жити краще в їхньому мiстi або сiльськiй мiсцевостi. Зайнятiсть, тренiнг, конкурентноздатнiсть компанiй, iнвестицiї в iнфраструктуру, iнформацiйне суспiльство, дослiдження, якiсть навколишнього середовища - все це прiоритети регiональної полiтики.

Структура управлiння.

Вiдображаючи прийнятий програмний пiдхiд, полiтика Структурного Фонду вибудовується навколо двоступiнчастого або триступiнчастого процесу планування (двоступiнчастого - для Цiлей 2, 5 й 6, i, як правило, триступiнчастого - для бiльше складних планiв Цiлi 1). Побудованi на принципах партнерства й субсидiарностi, плани регiонального розвитку розробляються країнами-членами звичайно на регiональному рiвнi iз залученням рiзних комбiнацiй партнерiв (урядовi департаменти, мiсцевi влади, агентства по розвитку, навчальнi iнститути, екологiчнi органiзацiї й т. д.) [13, с. 30].

Плани для середньострокових програм (1989-93 р., 1994-99 р., 2000-2006 р.) погоджуються з Європейською Комiсiєю з метою розробки загальної стратегiї здiйснення програми, встановлення прiоритетiв, заходiв надання пiдтримки, фiнансової допомоги, що надається всiма партнерами, а також механiзму здiйснення. Звичайно фонди використовуються для часткового фiнансування проектiв у рiзних сферах економiчного розвитку: допомога бiзнесу, економiчна й фiзична iнфраструктура, науковi дослiдження, технiчна модернiзацiя, людськi ресурси, туризм, навколишнє середовище, вiдродження мiст. За першi два програмних перiоди було здiйснено близько 300 багаторiчних програм. Пiдраховано, що по всiм 15 країнам ЄС близько 30% ресурсiв Структурних фондiв витрачено на розвиток iнфраструктури (тобто транспорт, зв'язок, енергетику, водопостачання й т. п.), 30% - на проведення полiтики в областi зайнятостi, освiту, переквалiфiкацiю, i 40% - на iнвестицiї у виробництво, особливо як пiдтримка малих i середнiх пiдприємств [13, с. 31].

Полiтичнi iнструменти.

Основними механiзмами Спiвтовариства в областi регiонального розвитку є чотири Структурних Фонди: Європейський фонд регiонального розвитку, Європейський соцiальний фонд, Європейський фонд керiвництва й гарантiй в областi сiльського господарства; Секцiя керiвництва й фiнансування в рибальськiй галузi, кожний з яких вирiшує специфiчнi завдання й дiє у своїй галузi економiки. Додаткова допомога найбiльш слаборозвиненим країнам виявляється через Інтеграцiйний Фонд iз метою сприяння їхнiм зусиллям, спрямованим на зближення економiчних систем країн-членiв i на створення єдиної грошової системи ЄС. Крiм того, у Спiвтовариствi дiють ще 13 менш масштабних iнiцiатив (фiнансованих за рахунок Структурних Фондiв), спрямованих на вирiшення проблем у конкретних районах або секторах економiки, якi, як уважається, недостатньо охопленi iншими програмами. Цi Інiцiативи, що дiють у форматi програм, одержали наступнi робочi найменування [5, с. 7]:

"Інтеррег". Сприяння мiжрегiональному спiвробiтництву, у тому числi прикордонних регiонiв ЄС iз регiонами третiх країн (включаючи просторове мiжрегiональне планування розвитку), у тому числi в сферi енергетики, транспорту, водного господарства, охорони середовища й розвитку прибережних зон.

"Зайнятiсть" iз чотирма пiдпрограмами: "Термiново", "Старт для молодих", "Обрiй" й "Прилучення до працi". Сприяння виробничому навчанню й переквалiфiкацiї жiнок, молодi, iнвалiдiв i представникiв маргiнальних верств населення в порядку їхньої пiдготовки до виходу на ринок працi.

3. "Лiдер II" . Фiнансування мiсцевих проектiв розвитку в сiльських районах, у тому числi з упором на захист середовища перебування (збереження культурної спадщини, екосистем, утилiзацiя смiття, екологiчний туризм, вирощування сiльгосппродукцiї без застосування хiмiї й т. п.).

"Адаптацiя й Адаптацiя-бiс". Сприяння в пристосуваннi робочої чинностi до умов, що змiнюються, виробництва, у тому числi через навчання, переквалiфiкацiю, консультування, служби зайнятостi й т. д.

"Малий i середнiй бiзнес". Сприяння створенню й пiдвищенню конкурентноздатностi дрiбних i середнiх пiдприємств, у тому числi на зовнiшнiх ринках (змiцнення технiчної бази, освоєння сучасних навичок керування, пiдключення до систем надання дiлових послуг, сприяння взаємним контактам i т. п.).

"Урбанiзацiя". Реконструкцiя кризових районiв у мiстах, у тому числi через облаштованiсть, озеленення, створення нових робочих мiсць i нормального соцiального середовища перебування (охорона здоров'я, безпека й iн.).

7. "Конверсiя". Сприяння в конверсiї оборонних пiдприємств на мирнi цiлi, особливо в регiонах, де вони є профiлюючими в економiцi й соцiальнiй сферi.

8. "Регiс II". Залучення в господарське життя ЄС його вiддалених (заморських) регiонiв.

9. "Ресайдер II" - програма з виводу зi структурної кризи сталеливарної промисловостi країн-членiв, у тому числi шляхом освоєння нових технологiй i виробiв, перепрофiлювання пiдприємств, диверсифiкованостi галузевої структури регiонiв i т. д.

10 - 11."Ретекс" й "Решар II" - те ж для кризових районiв текстильної й вугiльної промисловостi.

"Свiт" - особлива програма сприяння свiту й примиренню в Ольстере й у його вiдносинах iз шiстьома прикордонними графствами Ірландiї.

13."Риба". Модернiзацiя рибного господарства й сприяння диверсифiкованостi економiки прибережних рибальських районiв ЄС.

пiдтримцi малих i середнiх пiдприємств, науковим дослiдженням i розробкам, туризму й навчанню. Розподiл витрат мiж цими сферами в рамках однiєї програми регiонального розвитку залежить вiд характеру соцiально-економiчних проблем, що стоять перед вiдповiдним регiоном, прiоритетiв в областi економiчного розвитку, обумовлених урядом вiдповiдної країни, i впливу, надаваного Європейською Комiсiєю.

Видiлення країнам-членам коштiв зi Структурних Фондiв провадиться вiдповiдно до Цiлей, певними Структурними Фондами.

є низький рiвень соцiально-економiчного розвитку, вимiрюваний часток ВВП на душу населення. Крiм того, при вiднесеннi регiону до цiєї групи враховуються наступнi фактори: високий вiдсоток населення, зайнятого в сiльському господарствi; низький рiвень доходiв у сiльському господарствi; а також несприятлива демографiчна ситуацiя. Як й у випадку Цiлi 2, передбачуваний список регiонiв Цiлi 5 був переданий країнами на обговорення в Комiсiю [1, с. 20].

8 чоловiк на квадратний кiлометр. Список регiонiв був визначений у протоколi до Договору.

Програми регiонального розвитку мали величезне значення в процесi iнтеграцiї нових країн до складу ЄС. Зiграли свою роль не тiльки безпосередньо фiнансовi кошти, що направляють на пiдтримку необхiдних трансформацiй i реформ, але й те, що регiональнi влади й представники бiзнесу країн-новачкiв навчилися працювати iз програмами ЄС, грати по загальним для Європи правилам, мислити й дiяти вiдповiдно до логiки програм Європейського Союзу.

Для країн - нових членiв ЄС регiональна полiтика є одним з нацiональних прiоритетiв. Наприклад, уже зараз помiтна iстотна рiзниця мiж захiдними (близькими до Нiмеччини) i схiдними регiонами Польщi.

Республiка Бєларусь у даний момент може брати участь у декiлькох програмах трансграничного спiвробiтництва INTERREG: “Польща - Україна - Бєларусь”, “Литва - Латвiя - Бєларусь” i спiвробiтництво країн регiону Балтiйського моря. Уже пiдтриманi й одержують фiнансування проекти, спрямованi на розвиток трансграничного туризму, екологiчної безпеки й освiти.

1. 4 Проблеми розвитку комунiтарної регiональної полiтики

довгостроковi взаємнi зобов'язання, почуття товариства й громадянинство.

Коммнiтаризм — iдеологiя кiнця XX века, прагнуча до сильного гражданскому обществу, основою якого є мiсцевi спiвтовариства й неурядовi общественние организации, а не окремi особистостi. Комунiтаризм виступає за надання безкоштовної освiти, програми з пiдвищення моральностi та захисту оточуючого середовища. Вiн жорстко погоджує права особистостi й права пiдприємцiв iз соцiальною вiдповiдальнiстю й допускає їхнє обмеження в тих випадках, коли вони надаються суспiльством i реалiзуються за рахунок государства [21, с. 208].

Комунiтаризм у його рiзних формах у цей час робить все бiльший вплив на теорiю державного управлiння, особливо в США. Принаймнi з кiнця 1960-х рр. державне управлiння переживало кризу iдентичностi в полiтичному й iнтелектуальному життi. Його роль у суспiльному життi США постiйно пiддавалася сумнiву й глузуванням. Все бiльше число теоретикiв-керiвникiв вивчають комунiтаризм, сподiваючись побудувати бiльше мiцну основу своєї дiяльностi в данiй галузi [16, с. 65].

Багато хто з даних теоретикiв запозичають лише окремi iдеї комунiтаризму й нiколи б не назвали себе його прихильниками. Проте такi поняття комунiтаризму, як грамадянинство, суспiльне благо, цивiльнi чесноти й участь у демократичних процесах, значною мiрою надихають їхню дiяльнiсть.

Так, наприклад, Террi Купер, звертаючись до iсторiї США, розробляє теорiю громадянинства для державних службовцiв з метою вiдродити "етичну", або високу, традицiю громадянинства в американськiй полiтицi. Вiн пiдкреслює, що державнi керiвники вiдiграють вирiшальну роль в "поступовому й складному процесi формування почуття приналежностi до демократичного полiтичного спiвтовариства, у якому правильно особистий iнтерес, що розумiє, може одержувати пiдтримку й розвиток". Автор вказує, що люди, що стоять на службi держави, зобов'язанi зв'язувати лiберальну iдею особистої вигоди з поняттям комунiтаризма про загальне добро. Таким чином, вiдповiдно до Купера, державнi керiвники - це громадяни у високому сенсi слова, покликанi донести до суспiльних мас поняття про високе громадянинство. Це спричинить до життя, по думцi автора, справжню демократичну пiдзвiтнiсть й активну суспiльну дiяльнiсть.

У роботах Т. Купера, а також Дж. Рора, що займається питаннями конституцiйної теорiї й адмiнiстративної вiдповiдальностi, i К. Стiверс, що розглядає поняття лiдерства, пiдзвiтностi, участi й вiдповiдальностi в адмiнiстративнiй теорiї з позицiй фемiнiзму, пiдкреслюються протирiччя мiж принципами комунiтаризму й лiбералiзму в американському полiтичному життi. І кожний з авторiв прагне знайти якийсь розумний компромiс й уникнути крайностей, що загрожує зловживаннями [16, с. 69].

Бiльшiсть дослiдникiв питань управлiння згоднi з тезою комунiтаризма про те, що спiвтовариство варто розглядати в рiзноманiттi його прояву. З iншого боку, їхньої роботи вiдображають часто суперечливi погляди на суть цього явища, на мети й процеси, властивому цьому складному й важливому атрибуту всiх полiтичних суспiльств.

Приклад коммунитарної регiональної полiтики (РП), мабуть, найбiльше яскраво демонструє характернi риси пiдходу Європейського Союзу до формування напрямкiв своєї полiтики, його гнучкiсть й оперативнiсть, коли змiна ситуацiї не спричиняє миттєву реакцiю. Зародившись у пiслявоєннi роки у форму заходiв надзвичайного характеру, сьогоднi РП перетворилася в постiйно дiючий фактор, без якого, мабуть, немислима повноцiнна iнтеграцiя.

Для ЄС у цей час характерне стiйке пiдвищення iнтересу до регiональної проблематики взагалi й до РП, як коштам згладжування соцiально-економiчних диспропорцiй у рiвнях розвитку мiж регiонами, зокрема.

Цiкаво, що таке рiзке пiдвищення iнтересу характерно й для України: тема регiонального розвитку, подiбно багатьом iншим, не перетворилася в тему-одноденку.

Історiя формування РП Європейського Союзу вкрай насичена й напружена, хоча й не занадто довга: фактично активна РП почала провадитися iз середини 70-х рокiв. Не вдаючись у подробицi рiзних етапiв її формування, проте необхiдно згадати про радикальну реформу Структурних фондiв (СФ) 1989 р., оскiльки саме тодi були виробленi чiткi принципи дiяльностi фондiв, а, фактично, i комунiтарної РП. Так, реформа РП базувалася на чотирьох основних принципах [16, с. 107]:

¾ усiляка концентрацiя коштiв у найбiльш нужденних регiонах;

¾ програмний, а не проектний пiдхiд;

¾ партнерство на всiх рiвнях: вiд нацiонального до мiсцевого;

¾ додатковiсть, тобто спiльне видiлення коштiв з наднацiонального й нацiонального бюджетiв.

Реформа передбачала рiзке збiльшення видiлення фiнансових коштiв на заходи РП (фактично їхнє подвоєння); були видiленi основнi типи регiонiв, що одержують допомогу через СФ. Трохи пiзнiше Маастрiхтський договiр передбачив створення нового фонду - Фонду Згуртування - спецiально для «пiдтягування» чотирьох найбiднiших країн - Іспанiя, Португалiя, Грецiя й Ірландiї.

Новi виклики ставить перед комунiтарною РП глобалiзацiю економiки. У новому глобальному контекстi РП ставиться завдання не просто шукати й мобiлiзувати внутрiшнi ресурси регiону для пiдвищення його конкурентноздатностi в масштабах Союзу, але про конкурентноздатнiсть цього регiону у свiтовому масштабi.

У саме останнiм часом можна вiдзначити й новi тенденцiї. Насамперед це рiзке пiдвищення уваги до ролi й межах застосування принципу субсидiарностi. Будучи на поверхнi простим (мова йде про вiдповiднiсть масштабу завдання рiвню її виконання), цей принцип проте поки не пiддається однозначному трактуванню, у такий спосiб й ЄС, i країни-учасницi, i регiони мають своє подання про принцип субсидiарностi, i приведенню цих подань до якогось загального знаменника присвяченi сьогоднi самi гарячi дебати.

Далi можна помiтити, що в текстах ЄС РП всi частiше замiняється поняттям полiтики згуртуванням. Таким чином, на наших очах вiдбувається змiна понятiйного апарата: фактично полiтика згуртування означає переплетення РП i соцiальної полiтики, коли вони вже не розглядаються iзольовано один вiд одного. Полiтика згуртування припускає одночасне згуртування по горизонталi (мiж регiонами - РП) i по вертикалi (мiж верствами суспiльства - соцiальна полiтика).

не тiльки розростання мiжрегiональних диспропорцiй, але й поява нових типiв регiональних проблем. По-друге, РП неминуче має на увазi необхiднiсть вкладення величезних фiнансових коштiв, на що ЄС був готовий далеко не завжди, особливо в першi роки свого iснування, коли вважалося, що iнтеграцiя автоматично веде до вирiвнювання мiжрегiональних диспропорцiй. Вiдповiдно, i заходи РП шанувалися другорядними. По-третє, складнiсть укладається в тiм, що кожен напрямок комунiтарної полiтики неминуче має територiально виражений ефект. З'ясувалося, що зрозумiти, яким буде цей ефект у регiонах рiзного типу, а тим бiльше цей ефект урахувати й снiвелювати його можливi негативнi наслiдки, украй складно, практично неможливо. Четверта складнiсть при проведеннi РП полягає в тому, що регiональний розвиток взагалi - процес склданий, багатофакторний, тому задати йому певний напрямок вдається рiдко. Така особливiсть веде до того, що результат заходiв РП майже завжди буде вiдрiзнятися вiд запланованого. Нарештi, п'яту складнiсть несе iз собою iнерцiоннiсть територiальної структури взагалi. Подiбна iнерцiоннiсть веде до того, що першi результати з'являються через досить тривалий час пiсля початку заходiв РП. Щодо цього РП украй невдячна, оскiльки люди, вiдповiдальнi за проведення тих або iнших рiшень в областi РП, як правило, професiйно не доживають до певного моменту, коли вони можуть навiч побачити результати своєї працi. Ця ж особливiсть має й зворотну сторону: люди несумлiннi мають всi шанси уникнути вiдповiдальностi за неадекватнi рiшення, оскiльки нести вiдповiдальнiсть будуть уже всi спадкоємцi.

Нерiвномiрнiсть регiонального розвитку залишається характерною рисою Європейського союзу. Створення Європейського союзу в 50-х роках (тодi це об'єднання називалося Європейське економiчне спiвтовариство - ЄЕС, пiзнiше - Європейськi спiвтовариства - ЄС), стало одним з помiтних подiй сторiччя.

Послiдовне розширення ЄС обумовило зростаючу складнiсть цього об'єднання. Спочатку ЄЕС поєднувало шiсть країн (Бельгiю, Францiю, ФРН, Італiю, Люксембург i Нiдерланди), якi, за винятком Пiвдня Італiї, мали приблизно однаковий рiвень соцiально-економiчного розвитку. Італiя в той час не мала достатню вагу для того, щоб привернути увагу до своїх регiональних проблем. Перше розширення ЄС в 1973 роцi додало йому три новi країни (Данiю, Ірландiю й Великобританiю) i поставило ряд регiональних проблем самого рiзного характеру. Найбiльшою гостротою мiжрегiональних диспропорцiй зi знову, що вступили країн, вiдрiзнялася Великобританiя [16, с. 200].

В 80-х роках вiдбувається нове розширення - за рахунок Грецiї (1981 р.), Іспанiї й Португалiї (обидвi - 1986 р.). Сукупний ефект цього розширення радикально змiнив природу ЄС. Всi три країни, що приєдналися, ранiше були вiдносно слабко прив'язанi до розвитих регiонiв ЄС; це був свiй особливий середземноморський свiт, висаджений приєднанням до просунутого союзу.

90-i роки додали як мiнiмум двi бiльшi проблеми до регiонального тягаря ЄС. По-перше, в 1990 роцi вiдбулося об'єднання Нiмеччини. Шiсть земель на територiї колишньої ГДР, поставили перед союзом нове завдання: як трансформувати структури планової економiки, як фактично, а не формально возз'єднати країну. По-друге, останнє розширення додало ЄС три нових члени - Фiнляндiю, Швецiю й Австрiю. З погляду регiональної проблематики двох перших країн мова йде про наявнiсть на їхнiй територiї пiвнiчних екологiчно уразливих районiв з дисперсним розселенням. Вiдзначимо, що вже зараз слаборозвиненi й депресивнi райони займають бiльше половини територiї ЄС, i в них проживає бiля третини населення [16, с. 201].

Нарештi, майбутнє принесе союзу розширення на схiд, а також на пiвдень - за рахунок Мальти, Кiпру, можливо, Туреччини, а це в черговий раз радикально змiнить саму природу ЄС.

У першi роки iснування ЄС бiльшiсть теоретикiв iнтеграцiї подiляло думку про те, що розвиток i поглиблення iнтеграцiйних процесiв автоматично веде до вирiвнювання мiжрегiональних диспропорцiй, при цьому пiдвищується конкурентноздатнiсть кожного регiону. Практика начебто пiдтверджувала цей висновок. Тим часом це був перiод безпрецедентного економiчного росту, бурхливого розвитку господарства.

Зi змiною його перiодом хронiчної кризи стало ясно, що висновок про автоматичне рiшення регiональних проблем через iнтеграцiйнi механiзми невiрний, що пiдтвердило, насамперед, приєднання до ЄС Великобританiї [11].

не вiдбулося й серйозного структурного полiпшення в грецькiй економiцi. Протягом останнього рокiв економiка країни перебувала в постiйнiй кризi, що проявлялося у високому рiвнi iнфляцiї, величезному розмiрi державного боргу, росту безробiття. Цю тенденцiю пiдтверджує й iнший приклад: незважаючи на величезнi кошти, що направляють на територiю Пiвдня Італiї, через механiзми комунiитарної (мiжнацiональної) i нацiональної регiональної полiтики, iстотно скоротити розрив у рiвнi соцiально-економiчного розвитку мiж пiвнiччю й пiвднем країни так дотепер i не вдалося. Поглиблення iнтеграцiї (позитивно або негативно) впливає на всi райони ЄС. Вважається, що скасування внутрiшнiх кордонiв мiж країнами ЄС найбiльше сильно торкнеться прикордонних територiй (внутрiшнi кордони союзу становлять бiльше 6000 км, у прикордонних районах проживає близько 10 % його населення). Владi прикордонних районiв доводиться пристосовуватися до зовсiм нових умов у порiвняннi з периферiйними районами в нацiональнiй державi. Вплив iнтеграцiйних процесiв на регiональний розвиток ще не вивчено до кiнця, теоретики й практики, що дотримуються рiзних економiчних поглядiв, поки не прийшли до згоди. Так, для неолiбералiв лiбералiзацiя торгiвлi, руху капiталiв i робочої сили буде сприяти згладжуванню диспропорцiй у рiвнях доходу.

Іншi ж зауважують, що iнтеграцiя, навпроти, дає однобiчнi переваги, насамперед найбiльш розвиненим районам, особливо великим конурбацiям.

Друга точка зору представляється бiльше близької до реальностi. Будiвництво єдиного європейського ринку, поглиблення iнтеграцiї привело до загострення конкуренцiї мiж районами ЄС. На переднiй план виступають такi фактори, як наявнiсть у районi швидких й ефективних систем транспорту й комунiкацiй, квалiфiкованої робочої чинностi, доступ до мiсцевих освiтнiх iнститутiв i науково-технiчних центрiв, мережам дiлових послуг, нарештi, соцiальне й культурне середовище в регiонi. Тим часом iнтеграцiя сама по собi не в змозi iстотно пiдвищити конкурентноздатнiсть слаборозвинених i периферiйних районiв, навпроти, вона може пiдiрвати їх так названий "захист вiдстанню" i сприяти вiдтоку з них капiталу й квалiфiкованої робочої сили. Тут доречно вiдзначити й те, що три чвертi iнвестицiй, що направляють на розвиток сфери НВІОКР, сконцентрованi у Францiї, Великобританiї й Нiмеччинi. При цьому в менш розвиненi країни iнвестицiй направляється менше, i вони сконцентрованi переважно в столичних, що найбiльше динамiчно розвиваються територiях - Мадридської конурбацiї, Лiсабонi й Дублiнi.

"Пристебнути" слабкi периферiйнi райони до процесiв економiчної iнтеграцiї можна лише через систему спецiальних механiзмiв, що вимагають величезних фiнансових витрат.

Центр i периферiя на територiї ЄС. Тривала iсторiя розвитку Захiдної Європи, iсторiя розвитку країн з рiзноманiтними регiональними ландшафтами обумовила формування складного, мозаїчного господарського малюнка. Нерiвномiрнiсть економiчного розвитку неминуче породжує перекоси. При цьому очевидно, що нi центр, нi периферiя не є однорiдними: вони теж можуть пiддаватися градацiї, наприклад, периферiя може пiдроздiлятися на внутрiшнiй або ближню, на якiй помiтне вплив iмпульсiв iз центра, i далеку, або зовнiшню периферiю, що залишається до таких iмпульсiв практично байдужої. У категорiї центральних районiв також можна говорити про видiлення групи "лiдерiв серед лiдерiв", "елiти серед елiти". Необхiдно вiдзначити й те, що з еволюцiєю всiєї територiальної структури диспропорцiї мiж центром i периферiєю зберiгаються, хоча можуть змiнюватися змiстовно й змiнювати свою територiальну прив'язку.

Прийнято вважати, що центральнi райони лежать переважно на територiї пiвнiчних країн ЄС, у той час як периферiйнi, аграрнi й аграрно-iндустрiальнi, райони найбiльш характернi для пiвденних країн ЄС - Італiї, Іспанiї, Грецiї, Португалiї. Такий розподiл на центральну пiвнiч i периферiйний пiвдень досить умовно. По-перше, бiльш дрiбнi центральнi райони розташовуються на територiї пiвденних країн i навпаки. По-друге, останнє розширення союзу за рахунок Фiнляндiї й Швецiї обумовило появу в пiвнiчних країнах вiддалених периферiйних районiв, хоча це периферiйнiсть iншого роду, пов'язана не з аграрною спецiалiзацiєю, а з їхньою орiєнтацiєю на використання природних ресурсiв. У цей час на територiї Захiдної Європи зоною, займаною центральними районами, можна вважати смугу мiж двома найважливiшими транспортними магiстралями: Глазго - Манчестер - Лондон - Париж - Лiон - Марсель i Ранстад/Холланд - Рейн/Рур - Цюрiх - Рим - Неаполь. Тут в основному зосередженi райони, очолюванi найбiльшими мiськими центрами або мiстами столичного типу, хоча присутнi й невеликi ареали, займанi внутрiшньою периферiєю. Центральнi райони вiдрiзняє високий рiвень доходу на душу населення, полiфункцiональнiсть i динамiчнiсть розвитку, виражений акцент на iнновацiйнi сфери дiяльностi й стикування внутрiшнiх зв'язкiв iз зовнiшнiми й мiжнародними. Центральнi райони видiляє й пiдвищена й постiйно зростаюча частка зайнятих у невиробничiй сферi. Центральнi райони центральнi ще й у тому розумiннi, що саме тут приймаються рiшення, що стосуються iнших територiй. Для периферiйних районiв, навпроти, характерний вiдносно низький доход на душу населення, високий рiвень безробiття й висока частка зайнятих у сiльському господарствi, низька частка населення з вищим утворенням. Наявнiсть цих характеристик є свiдоцтво низької здатностi до освоєння iнновацiй i стiйкому росту. Периферiйнi райони залежать вiд зовнiшнiх центрiв прийняття рiшень, на їхнiй територiї мало штаб-квартир фiрм й, навпроти, багато фiлiй. Цi характеристики дозволили ЄС розробити iндекс периферiйностi. Так, райони, що лежать поза центром ЄС, це тi, чий валовий внутрiшнiй продукт на душу населення становить менш 70% середнього по союзi. Цi периферiйнi райони можна роздiлити на двi групи. Ірландiя й бiльшiсть районiв Іспанiї й Італiї близькi до оцiнки 70%. З iншого боку, у Грецiї й майже всiх районах Португалiї рiвень ВВП на душу населення не перевищує 50% вiд середнього по ЄС. При аналiзi периферiйних районiв ЄС мова майже завжди йде про неадекватну застарiлу iнфраструктуру, як транспортної, так i комунiкацiйної [16, с. 209-211].

Тим часом вiдстань у часi може ставити проблеми бiльш серйознi, нiж вiдстань у кiлометрах. На територiї ЄС присутнi райони, де проблема неадекватної iнфраструктури, проблема доступу в цi райони стоїть особливо гостро. Це грецькi острови, захiднi райони Ірландiї, райони Пiвдня Італiї.

аспект цiєї трансформацiї в районах накладається на процеси, викликанi iнтеграцiєю.

Можна видiлити три основних процеси регiональної економiчної перебудови в 80-i - 90-i роки XX в.: деiндустриалiзацiя, реiндустрiалiзацiя й тертiаризацiя (швидкий розвиток туризму й рекреацiї, а також самих рiзних видiв послуг). Процес деiндустриалiзацiї охоплює в основному старопромисловi райони ЄС i проявляється в значному скороченнi зайнятостi в традицiйних галузях обробної промисловостi в результатi скорочення попиту, жорсткостi конкуренцiї й впровадження нових технологiй. Реiндустрiалiзацiя - процес бiльше рiзнобiчний, що включає створення нових дрiбних фiрм у непромислових районах "сонячного поясу", зростання зайнятостi в наукомiстких галузях, впровадження нових технологiй у промисловiсть, приплив iноземних iнвестицiй - насамперед зi США i Японiї - на ринки ЄС. Цi процеси розвиваються почасти в районах зосередження традицiйних галузей промисловостi через розвиток малих i середнiх пiдприємств (МСП), як правило, там, де цi галузi вже органiзованi в МСП. В основному ж реiндустрiалiзацiя охоплює так називанi новi iндустрiальнi райони [15, с. 6].

80-i роки ХХ ст. характеризувалися збiльшенням нових iндустрiальних регiонiв, розташованих в "сонячному поясi", на деякiй вiдстанi вiд традицiйних промислових центрiв. Це, насамперед, Блакитний берег i Лангедок-Руссiльон у Францiї, Баварiя й Баден-Вюртемберг у Нiмеччинi, Схiдна Англiя. Сюди мiгрували високооплачуванi квалiфiкованi фахiвцi i їхнi родини, притягнутi, насамперед гарними екологiчними умовами. Сама по собi мiграцiя -результат розширення ступенiв свободи при виборi мiсця проживання через зростання реальних доходiв, рiвня забезпеченостi особистим транспортом i полiпшення iнфраструктури [15, с. 7].

Розвиток нових технологiй у промисловостi й секторi послуг - ще один важливий компонент у процесi створення нових iндустрiальних просторiв у Європi, у районах високої якостi життя. На територiї ЄС можна видiлити два типи екологiчно престижних районiв: менш iндустрiалiзованi райони "сонячного" й "лижного" поясiв -французька Рив'єра, Монпелье, Гренобль, Кембрiджшир. Цi райони характеризуються в основному розосередженим розселенням; деякi зовнiшнi зони центральних районiв або столиць - до пiвдня вiд Парижа, до пiвночi вiд Мiлана, на захiд вiд Лондона. Це райони зосередження компанiй, що працюють у сферi НІОКР.

Перерахованi вище складностi (а вони величезнi) проте не можуть стати пiдставою для вiдмови вiд проведення РП, що прекрасно демонструють пiдсумки РП ЄС. Правда, динамiку мiжрегiональних диспропорцiй у ЄС не можна порiвнювати однозначно, оскiльки результати залежать вiд тих типiв регiонiв, по яких проводяться дослiдження: тобто завжди виявляються типи регiонiв, по яких вiдбувається конвергенцiя, i навпроти, регiони розбiжнi. У самому ж загальному виглядi можна констатувати, що РП вдавалося й вдається тримати диспропорцiї приблизно на одному рiвнi, не даючи їм «розповзатися». Здавалося б, результат не дуже втiшливий, однак при подiбного роду оцiнках завжди варто задаватися питанням: а що було б без заходiв РП?

Змiна пiдходу до РП вiдчувається насамперед у рiзкому збiльшеннi видiлення фiнансових коштiв (у цей час витрати на проведення РП у бюджетi Союзу поступаються лише витратам на проведення загальної сiльськогосподарської полiтики); диверсифiкованостi форм i методiв РП; спроби ЄС зайнятися «профiлактикою», тобто вже на етапi вироблення рiшень взяти до уваги їхнiй вплив на регiональний розвиток.

Який же досвiд в областi проведення комунiтарної РП може виявитися корисним? Я бачу принаймнi п'ять основних напрямкiв.

Перше. На досвiдi ЄС Україна може оцiнити переваги й недолiки того або iншого концептуального пiдходу до сутностi регiонального розвитку. Очевидно, що найбiльш оптимальним для сьогоднiшньої України був би пiдхiд стимулювання внутрiшнього потенцiалу регiонiв, до якого ЄС перейшов пiсля криз 70-80-х рокiв. До цього превалював перерозподiльний пiдхiд, коли РП тiсно замикалася iз цiлями соцiальної полiтики.

Однак тут Україна виявляється в деякiй «пастцi». З одного боку, перерозподiльний пiдхiд країна явно не може собi дозволити, пiдхiд стимулювання внутрiшнього потенцiалу набагато ефективнiше. Але з iншого боку, специфiчнi українськi умови й українська iсторiя (вiдсутнiсть традицiй проведення повноцiнної регiональної полiтики) об'єктивно ведуть до того, що завдання РП замикаються iз завданнями соцiальної полiтики настiльки тiсно, що перша стає як би територiальним розворотом другої.

Друге. Тексти ЄС, присвяченi РП, дозволяють одержати прекрасне подання про понятiйний апарат, яким Союз користується в цiй областi. Взагалi питання про дефiнiцiї представляється вкрай актуальним для України - без його рiшення навряд чи можливо подальший розвиток РП. На сьогоднiшнiй день ситуацiя, на жаль, така, що практично кожен пишучий або мовець про РП, має на увазi якесь своє визначення, не завжди зрозумiле навiть самому авторовi. Зараз в Українi «ходить» щонайменше 8 визначень регiональної полiтики. Таким чином, необхiдно термiново виробити домовленiсть iз цього приводу.

Третє. Визначення принципiв i прiоритетiв РП. Можливо, принципи РП, якими керується ЄС, не зовсiм годяться для України, однак ключовий момент у цьому випадку укладається в тiм, що цi чiтких й однаковi для всiх регiонiв принципи обов'язково повиннi iснувати й неухильно дотримуватися. В Українi ж сьогоднi коштiв видiляються залежно вiд близькостi того або iншого регiону до «верхiв», що просто неприпустимо.

сьогоднi ж невивченiсть регiональних проблем веде до того, що ми просто не знаємо як треба, що вiдбувається в країнi на рiвнi регiонiв, не говорячи вже про мiсцевий рiвень.

Суперечки про те, якими повиннi бути основнi принципи регiональної полiтики України, йдуть досить давно й, мабуть, тут дотепер залишається досить велика кiлькiсть невирiшених питань, може бути, їх навiть бiльше, нiж вирiшених. Промiжним пiдсумком дискусiй про те, яким державою повинна бути Україна - унiтарн або федеративним - стало прийняття Конституцiї, у якiй був визначено унiтарний устрiй держави (правда, деяким протирiччям iз цим положенням є наявнiсть Кримської автономiї).

Знання становлять ядро порядку денного лiсабонської конференцiї й фундамент всiх її елементiв. Дослiдження й технологiї, разом з освiтою й iнновацiями, становлять компоненти "трикутника знань".

Для того, щоб перетворитися в "найбiльш динамiчну й конкурентноздатну, засновану на знаннях економiку у свiтi", що має на увазi "європейська модель", Європа повинна збiльшити внесок у свої дослiдження до 3% європейського валового доходу й полiпшити використання можливостей в областi передачi (трансформування) наукових результатiв у новi продукти, процеси й послуги. Разом iз країнами-членами й у тiснiй кооперацiї з ними Євросоюз повинен мобiлiзувати свої правовi й фiнансовi кошти для досягнення цiєї цiлi, починаючи з дослiджень по Рамковiй Програмi.

При пiдготовцi дiйсних пропозицiй Комiсiя враховувала результати численних опитувань i консультацiй з органiзацiями Євросоюзу, у першу чергу Європарламентом, i органiзацiями країн-членiв спiвтовариства, а також представниками наукових кiл, промисловостi й всiх виконавцiв дослiдницьких робiт у Європi. Ураховувалися також оцiнки iмпакт-фактора, що визначались як основними учасниками дослiджень, так i незалежними експертами.

Сьома рамкова програма, хоча i є продовженням попереднiх програм, повинна стати по своєму змiстi, структурi, характеру впровадження й способам управлiння ключовим елементом здiйснення лiсабонської стратегiї. Важливою особливiстю програми є значне спрощення в схемах фiнансування, оформленнi й забезпеченнi виконання робiт.

Сьома рамкова програма складається iз чотирьох програм, що вiдповiдають основних складових європейських дослiджень:

1. Кооперацiя. Пiдтримка всiх видiв дослiджень, виконуваних мiжнацiональними колективами європейських країн, а також спiвробiтництво мiж ЄС i країнами, що розвиваються.

соцiально-економiчних i гуманiтарних наук.

3. Кадровий потенцiал. Якiсне й кiлькiсне посилення людських ресурсiв у дослiдженнях i розробцi технологiй шляхом узгодження заходiв з конкурсами Марiї Кюрi.

4. Дослiдницький потенцiал. Пiдтримка ключових дослiдницьких й iнновацiйних можливостей: iнфраструктури дослiджень, дослiджень для розвитку малих i середнiх пiдприємств, пiдтримка дослiдницького потенцiалу європейського регiону як регiону "суспiльства знань", стимулювання повної реалiзацiї дослiдницьких можливостей розширеного ЄС. Якiсне й кiлькiсне посилення людських ресурсiв у дослiдженнях i розробцi технологiй шляхом узгодження заходiв з конкурсами Марiї Кюрi.

Програма "Кооперацiя" пiдроздiляється на пiдпрограми, для яких позначене дев'ять тем.

2. Продукти харчування, сiльське господарство й бiотехнологiї;

3. Інформацiйнi й комунiкацiйнi технологiї;

4. Нанонауки, нанотехнологiї, матерiали й новi технологiї виробництва;

5. Енергетика;

6. Навколишнє середовище (включаючи змiни клiмату);

8. Соцiальнi, економiчнi й гуманiтарнi науки;

9. Безпека й дослiдження космосу.

7 статей документа описують структуру, мети, способи, правовi й фiнансовi аспекти виконання програми. У статтi 4 позначенi основнi показники розподiлу бюджету програми (у млн. €):

Кооперацiя - 44432

Кадровий потенцiал - 7129

Спецiальнi програми спiльних дослiдницьких центрiв, що виконують роботи, не пов'язанi з ядерною тематикою - 1817

Показники розподiлу бюджету по тематицi наведенi в таблицi 2. 1.

Таблиця 2. 1 - Показники розподiлу бюджету по тематицi

Тематика

8317

Продукти харчування, сiльське господарство й бiотехнологiї 2455

Інформацiйнi й комунiкацiйнi технологiї 12670

Нанонауки, нанотехнологiї, матерiали й новi технологiї виробництва 4832

Енергетика 2931

Навколишнє середовище (включаючи змiни клiмату) 2535

Транспорт (включаючи аеронавтику) 5940

Соцiальнi, економiчнi й гуманiтарнi науки 792

Безпека й дослiдження космосу 3960

Усього по програмi Кооперацiя 44432

Творчi принципи й основи Європейська рада по дослiдженнях 11862

Конкурси Марiї Кюрi 7129

Дослiдницький потенцiал Дослiдницька iнфраструктура 3961

Дослiдження для пiдтримки малих i середнiх пiдприємств 1901

Регiони знань 158

Дослiдницький потенцiал 554

554

Дiяльнiсть по мiжнародному спiвробiтництву 358

Усього по програмi дослiдницького потенцiалу 7486

Спецiальнi програми спiльних дослiдницьких центрiв, що виконують роботи, не пов'язанi з ядерною тематикою 1817

72726

3092

1. Ядерний синтез: з метою розробки технологiї безпечного, стiйкого, екологiчного й економiчно вигiдного джерела енергiї.

2. Ядерний розпад i радiацiйна безпека: для забезпечення безпечного використання й експлуатацiї ядерних установок в iндустрiї й медицинi.

Іншi напрямки охоплюють дослiдження в областi ядерної енергетики в спiльних дослiдницьких центрах. У цiй областi цiллю є забезпечення й технiчна пiдтримка прийняття полiтичних рiшень в областi ядерної енергетики.

6 квiтня 2005 року в Брюсселi вiдбулося засiдання Комiсiї Європейської Спiвдружностi. Було схвалено двi пропозицiї.

включаючи наукову спiвдружнiсть i промисловiсть.

Пропозицiя для Структурної програми ЄС. Для того, щоб пiдсилити перевага й пiдняти середнiй рiвень дослiджень у Європi, необхiдно стимулювати, органiзовувати й експлуатувати всi форми спiвробiтництва в дослiдженнях, вiд спiвробiтництва в об'єднаних проектах i мережах до координацiї нацiональних програм дослiджень. Для того, щоб максимiзувати сполучення фiнансової пiдтримки ЄС, зв'язкiв i додаткових, як нацiональних так i полiтичних й iнших дiй, будуть посиленi джерела вкладення коштiв ЄС у рамках 7-ий Структурної програми.

Ключова особливiсть 7-ий Структурної програми - це iстотне спрощення її дiяльностi, порiвняно з попереднiми. Заходи описанi в Робочому документi по виконанню, що супроводжує пропозицiю. Вони покриють повний цикл вкладення коштiв, зокрема спрощення схем вкладення коштiв, адмiнiстративних i фiнансових правил i процедур.

7-я Структурна програма буде органiзована в чотирьох певних програмах, якi вiдповiдають чотирьом головним завданням Європейської полiтики дослiджень:

Спiвробiтництво. Пiдтримка цiлого ряду дiй дослiджень, здiйснюваних у спiвробiтництвi iз транснацiональними й партнерськими проектами й у мережах координацiї програм дослiджень. Мiжнародне спiвробiтництво мiж ЄС i третiми країнами є частиною цiєї дiяльностi.

"прикордонних дослiджень", здiйснюванi iндивiдуальними командами, якi конкурують на Європейському рiвнi, у всiх наукових i технологiчних областях.

Люди. Дiї, якi пiдтримують навчання й розвиток кар'єри дослiдникiв.

Можливостi. Ключовi аспекти Європейських дослiдницьких й iнновацiйних можливостей будуть пiдтримуватися iнфраструктурою дослiджень; дослiдженнями для вигоди середнiх i малих пiдприємств; регiональними дослiдженнями частин, щоб задiяти повний потенцiал дослiджень у регiонах "конвергенцiї" ЄС; горизонтальними" дiями мiжнародної кооперацiї

Програма по Спiвробiтництву буде органiзована в пiдпрограми, що дозволить об'єднати перехреснi тематичнi пiдходи, щоб дослiджувати теми спiльного нтерес.

якi вiдповiдають цiлям Європейського Союзу. Ряд учасникiв вiдзначили труднощi в iдентифiкуваннi прiоритетiв. Загальною точкою зору є необхiднiсть повної прозоростi в цьому питаннi, у тому числi й у тiм, що стосується посередникiв. Багато хто з респондентiв пiдкреслювали важливiсть гнучкостi у визначеннi прiоритетiв i вважають за необхiдне пiдсилити пiдтримку дослiджень, зокрема, таких як фундаментальнi, дозволивши при цьому дослiдникам самостiйно обирати їхню тематику

Наукова тематика в 7-ий Рамковiй програмi.

Серед них безпека мала бiльше низький рiвень пiдтримки. Багато хто з вiдвiдувачiв сайту пiдкреслювали, що дослiдження в областi безпеки повиннi перебувати в правильному спiввiдношеннi з основними волями, правами людини й соцiальних цiнностей.

2. 2 Потужностi Дослiдження - iнфраструктури, пiдприємства середнього й малого бiзнесу, галузi й потенцiал

Виробнича програма запропонувала 7 рамковiй програмi обрати цiллю розширення дослiджень й iнновацiйної потужностi по всiй Європi й гарантувати їхнiми заходами, направленими на:

¾ Инфраструктуры исследования;

¾ Исследование для выгоды предприятий среднего и малого бизнеса;

¾ Области знаний;

¾ Исследовательский потенциал Областей Сходимости;

¾ Наука в обществе;

¾ Международное сотрудничество.

Держав-членiв, включаючи:

¾ Змiцнення й полiпшення європейської системи науки, прагнучи до "кращого регулювання";

¾ Контроль й аналiз дослiджень, що зв'язали суспiльну полiтику й iндустрiальну стратегiю;

¾ Координацiя полiтики дослiджень, включаючи мiжнацiональнi iнiцiативи спiвробiтництва.

¾ Інфраструктури дослiджень

Пропозицiя виробничої програми прагне оптимiзувати використання й розвиток кращих iнфраструктур дослiдження, що iснують у Європi, i допомагати створювати у всiх галузях науки й технiки новi iнфраструктури дослiдження пан-європейського iнтересу. Це необхiдно для європейського наукового спiвтовариства, щоб залишатися в центрi дiяльностi просування дослiдження, а також для промисловостi з метою пiдсилити її базу знання, i її технологiчне ноу-хау.

Інфраструктури дослiдження, включаючи променевi джерела, банки даних у геномiцi й банки даних у соцiальнiй науцi, обсерваторiї для екологiчних наук, системи вiдображення або чистi кiмнати для вивчення й розвитку нових матерiалiв або наноелектронiки, а також е-iнфраструктури, базованi на вирахуваннях i зв'язку, - це ядро дослiдження. Вони дороги, мають потребу в широкому дiапазонi експертизи, щоб розвиватися, i повиннi використатися й експлуатуватися бiльшим спiвтовариством ученої й споживчої промисловостi в європейському масштабi.

1. Пiдтримка iснуючих дослiдницьких iнфраструктур:

¾ мiжнацiональний доступ, щоб гарантувати, що європейськi дослiдники можуть мати доступ до кращих дослiдницьких iнфраструктур незалежно вiд мiсця розташування;

¾ iнтегрованi дiї, щоб структурувати краще, у європейському масштабi, спосiб, яким дослiдницькi iнфраструктури працюють у даному полi;

¾ дослiдницька e-iнфраструктура, створюючи подальший розвиток об'ємного й високоефективного зв'язку, iнфраструктур сiтки, високопродуктивних обчислювальних можливостей.

2. Пiдтримка нових дослiдницьких iнфраструктур, включаючи координацiю фiнансових iнструментiв спiвтовариства, Рамкову Програму й Структурнi Фонди:

¾ конструкцiя новi й основнi вiдновлення iснуючих iнфраструктур, якi можуть бути вирiшенi на основi Статтi 171 з Угоди або на основi Певних Рiшень Програми у вiдповiдностi зi Статтею 166 Угоди;

¾ вивчення, що проектують, щоб просунути створення нових дослiдницьких iнфраструктур, фiнансуючи дослiдницькi нагороди й технiко-економiчнi обґрунтування.

Попередньо, Комiсiя видала рабочий документ относительно инфраструктур исследования що описує, як iнфраструктури Дослiдження європейських капiталовкладень будуть розвиненi, використовуючи механiзм, подiбний тому, що використовувався для трансевропейських комп'ютерних мереж. Цей пiдхiд вимагає розвитку бачення й маршруту для iнфраструктур дослiдження в Європi за наступнi 10 - 20 рокiв, i розвиток нового експлуатацiйного механiзму, залучаючи досвiд трансевропейських комп'ютерних мереж.

Европейскому Форуму Стратегии по Инфраструктурам Исследования (ESFRI), початому у квiтнi 2002, дали мандат пiдготувати стратегiчний маршрут до Європи в галузi iнфраструктур дослiдження протягом наступних 10 - 20 рокiв. У початковiй стадiї, ESFRI представив свiй перший "Список Можливостей" Комiсiї 7 квiтня 2005, вносячись у список 23 проекту iнфраструктури дослiдження, якi могли б фiнансуватися по прiоритетах, щоб виконати потреби дослiдницького спiвтовариства.

Наiнвесторськi консультацiї на Комунiкацiї Комiсiї вiдносно майбутнього європейського дослiдження багато учасникiв пiдкреслили важливiсть дослiдницької iнфраструктури для виконання європейських дослiджень. Потреба охоплювати широкий дiапазон дисциплiн, включаючи соцiальнi гуманiтарнi науки, як потреба в промисловому вiдношеннi доречнiй iнфраструктурi, була згадана.

Комiсiя також провела Обзор европейских Инфраструктур Исследования, який завершився в сiчнi 2005 року, призиваючи iнвесторiв дослiдницьких iнфраструктур допомагати наносити на карту iснуючi Інфраструктури Дослiдження й Інфраструктури Дослiдження, що будуть створенi протягом наступних декiлькох рокiв.

Консультацiйне Правлiння Європейських Дослiджень, також видало рекомендацiї щодо європейських iнфраструктур дослiджень.

Дослiдження для вигоди пiдприємств середнього й малого бiзнесу. Цiль пропозицiї 7 рамкової програми полягає в тому, щоб пiдсилити iнновацiйнi здатностi європейських пiдприємств середнього й малого бiзнесу, i їхнiй внесок у розвиток нової технологiї, що створює товари й ринки, допомагаючи їм здiйснити дослiдження, збiльшити їхнi зусилля по дослiдженню, розширити їхньої мережi, краще експлуатувати результати дослiдження й здобувати технологiчне ноу-хау.

i що дiї на рiвнi ЄС є необхiдними для доповнення й збiльшення впливу дiй, початих на нацiональному й регiональному рiвнi.

¾ дослiдження для пiдприємств середнього й малого бiзнесу;

¾ дослiдження для асоцiацiй пiдприємств середнього й малого бiзнесу.

Програма конкурентноздатностi й Інновацiї також забезпечить пiдтримку комп'ютерним мережам посередницьких i нацiональних схем дiй з метою заохотити й полегшити участь пiдприємств середнього й малого бiзнесу в рамковiй програмi, i їхня участь заохочена й полегшене, а їхньої потреби - прийнятi в увагу, у всiх частинах 7-ий регiональної програми.

У межах цiєї iнiцiативи, 7 рамкова програма пропонує пiдсилити потенцiал дослiдження європейських регiонiв, особливо, заохочуючи й пiдтримуючи розвиток, по Європi, регiональних "наведених дослiдженням груп", центрiв дослiдження, пiдприємств i регiональної влади.

Експериментальна Дiя вiдносно "Галузей Знань" продемонструвало динамiку розвитку й необхiднiсть пiдтримувати й заохочувати розвиток таких структур.

у європейських науково-дослiдних роботах.

Дослiдницький потенцiал Галузей Конвергенцiї.

Пропозицiя 7 рамкової програми прагне стимулювати реалiзацiю повного потенцiалу дослiдження розширеного Союзу, шляхом розкриття й розвитку потенцiалу дослiдження в Галузях Конвергенцiї ЄС, i допомагаючи пiдсилити можливостi їхнiх дослiдникiв, щоб успiшно брати участь у дослiдницькiй дiяльностi на рiвнi ЄС.

Дiї в цiй галузi будуть включати пiдтримку:

¾ мiжнацiональнi двостороннi вiдрядження дослiдницького персоналу в галузях конвергенцiї;

¾ придбання й розвиток обладнання дослiдження у вiдiбраних центрах;

¾ органiзацiя симпозiумiв i конференцiй, щоб полегшити трансфер знань;

¾ "кошти оцiнювання" для дослiдницьких центрiв, зосереджених в Галузях Конвергенцiї, щоб отримати незалежну мiжнародну експертну оцiнку їхнi дослiдницькi якостi й iнфраструктури.

Сильнi спiльнi дiї будуть досягнутi разом з регiональною полiтикою ЄС. Дiї, виконанi пiд цим заголовком, визначать потреби й можливостi змiцнення потужностi дослiдження що з'являються й iснують центрiв переваги в областях конвергенцiї, якi можуть бути виконанi фондами структури i єдностi.

З погляду на побудову ефективного й демократичного європейського суспiльства знання. Цiллю цiєї частини 7 рамкової програми є стимулювання гармонiчної iнтеграцiї наукових i технологiчних спроб, i зв'язаної полiтики дослiдження в європейськiй соцiальнiй мережi, шляхом заохочення масштабного європейського вiдбиття й дебатiв по науцi й технiцi, i їхнi вiдносини iз суспiльством i культурою.

Інiцiатива, почата в цiй областi, включає пiдтримку:

¾ змiцнення й удосконалення європейської системи науки, включаючи "саморегулювання";

¾ бiльше широке зобов'язання дослiдникiв i публiки в цiлому щодо пов'язаних з наукою питань;

¾ вiдбиття й дебати по науцi й технiцi i їхнє мiсце в суспiльствi;

¾ родове дослiдження, включаючи iнтеграцiю вимiру роду у всiх областях дослiдження;

¾ навколишнє середовище, що викликає цiкавiсть до науки серед молодих людей, змiцнюючи наукове утворення на всiх рiвнях;

¾ розвиток полiтики щодо ролi унiверситетiв;

¾ полiпшений зв'язок мiж науковим свiтом i бiльше широкою аудиторiєю вищих чиновникiв, середньої й широкої публiки.

2. 3 Мiжнародне спiвробiтництво

Спiвробiтництво iз країнами третього миру в рамковiй програмi буде особливо цiлеспрямованим у наступних групах країн:

¾ Країни-кандидати;

¾ Країни, що граничать iз ЄС, Середземномор'ям, Захiдними Балканами й державами, якi недавно стали незалежними;

¾ країни, Що Розвиваються, зосереджуючи на їхнiх специфiчних потребах;

¾ Країни з економiкою, що починає розвиватися.

Тематичнi мiжнароднi дiї спiвробiтництва будуть виконанi вiдповiдно до програми "Спiвробiтництва".

Мiжнароднi дiї в областi людського потенцiалу будуть вiдповiдно до програми "Людей".

"Можливостей" здiйснить горизонтальнi дiї пiдтримки й межi видiлення областей, крiм певної тематичної або мiждисциплiнарної областi. Зусилля будуть також зробленi, щоб пiдтримати координацiю нацiональних програм щодо мiжнародного наукового спiвробiтництва, i гарантувати повну координацiю мiжнародних дiй спiвробiтництва вiдповiдно до рiзних програм РП7.

2. 4 Технологiчнi платформи

У повiдомленнi «Наука й технологiї, ключ до майбутнього Європи - керiвнi принципи для майбутньої стратеги пiдтримки дослiджень Європейського Союзу», Еврокомiссiя пропонує шiсть головних цiлей, однiєю з яких є реалiзацiя європейських технологiчних iнiцiатив. У цьому контекстi Еврокомiссiя вiдзначає, що «Еврокомiссiєю разом iз промисловiстю була створена iнiцiатива «Технологiчнi платформи», покликана об'єднати компанiї, дослiдницькi органiзацiї, фiнансовий мир й органи влади загальноєвропейського рiвня з метою створення загальної програми дослiджень, здатної мобiлiзувати критичну масу суспiльних i приватних ресурсiв як на рiвнi окремих країн, так i на загальноєвропейському рiвнi.

Дiйсно, iснує ряд рiзноманiтних технологiчних проблем, щодо яких iнтересанти вже приймають або планують взяти участь у рамках такого типу мережi, але продовжують з'являтися новi областi дослiджень. Таким чином, були видiленi специфiчнi областi дослiджень, принциповi для майбутньої конкуренцiї в рамках Європи, у вiдповiдностi з їхнiм внеском у ключовi цiлi науково-технiчної полiтики, включаючи:

¾ Новi технологiї, що приводять до радикального змiнам у своїй областi, що з'являються й використаються вчасно й доречно (наприклад, Водень i паливнi елементи; Наноелектронiка).

¾ Узгодження рiзних цiлей науково-технiчної полiтики з погляду стiйкого розвитку (наприклад, Водопостачання й каналiзацiя; Геномика рослин i бiотехнологiї).

¾ Товари й послуги, що базуються на нових технологiях з високим бар'єром входження в галузь i невизначену прибутковiсть, але високим соцiально-економiчним потенцiалом (наприклад, Мобiльний i бездротовий зв'язок; Інновацiйна медицина для Європи).

¾ Забезпечення появлення необхiдних технологiчних проривiв з метою збереження передового рiвня розвитку у високотехнологiчних секторах, мають iстотне стратегiчне й економiчне значення для Європи (наприклад, Аеронавтика; Убудованi системи).

¾ Оновлення, вiдродження або реструктуризацiя традицiйних секторiв промисловостi (наприклад, Сталь)

Сайт надає iнформацiю вiд Європейської Комiсiї, що стосується розвитку технологiчних платформ, за допомогою оглядiв багатьох проблемах.

2. 5 Програма „Ідеї” - пiдтримка фундаментальних дослiджень

Цiллю програми «Ідеї», що була запропонована для РП7, є пiдвищення динамiзму, креативнiостi й наукового рiвня Європейських розробок на границi наукових знань. Для досягнення цiєї цiлi будуть пiдтримуватися iнiцiативнi дослiдницькi проекти iндивiдуальних груп учених у будь-якiй галузi науки при конкуренцiї на Європейському рiвнi. Проекти будуть фiнансуватися на основi проектних пропозицiй, представлених дослiдниками в рамках обраної ними тематики й оцiнюватися за єдиним критерiєм рiвня якостi, обумовленiй шляхом експертної оцiнки.

Галузi наукових iнтересiв будуть незалежнi вiд тематичних переваг iнших частин Рамкової програми й будуть включати прикладнi й гуманiтарнi науки.

визначатися Еврокомiссiєю шляхом проведення незалежної процедури по їхнiй iдентифiкацiї.

Керiвна наукова рада буде:

¾ Означати типи дослiджень для фiнансування;

¾ Розробляти щорiчну Робочу програму;

¾ Забезпечувати проведення експертної оцiнки;

¾ Проводити монiторинг здiйснення програми з метою контролю рiвня дослiджень iз погляду наукової перспективи.

Попереднi етапи становлення Європейської Ради по Наукових Дослiдженнях як структури, що пiдтримує фундаментальнi дослiдження в контекстi Європейського Дослiдницького Простору, включали робочий документ Еврокомiссiї по забезпеченню механiзму фiнансування фундаментальних дослiджень, у якому пропонувалися 5 основних принципiв.

Незалежний Комiтет з Науковим Дослiдженням Європейського Союзу також пропонував, щоб сфера дiяльностi фундаментальних дослiджень поширювалася на всi областi дослiджень, включаючи прикладнi, гуманiтарнi й суспiльнi.

2. 6 Програма зi спiвробiтництва

Цiллю спецiальної Програми зi спiвробiтництва є пiдтримка всього дiапазону науково-дослiдних заходiв, виконуваних у рамках транснацiонального спiвробiтництва - вiд спiльних проектiв i мереж до координацiї програм наукових дослiджень. Сюди входить також мiжнародне спiвробiтництво мiж ЄС i третiми країнами.

Програма зi спiвробiтництва буде також органiзована в тематичнi пiдпрограми, кожна з яких буде максимально автономна в операцiйному вiдношеннi, але в той же час покликана демонструвати погодженiсть i сумiснiсть iз iншими програмами й дозволить здiйснювати спiльнi, тематично пересiчнi пiдходи в дослiдницьких областях, що представляють спiльний нтерес. Девять тематических областей научных исследований, певних для Програми по спiвробiтництву.

Спiльнi науковi дослiдження: Європейська перевага.

Спiльнi науковi дослiдження складуть бiльшу й основну частину наукових дослiджень ЄС, фiнансованих у рамках РП7. Їхньою метою є створення в головних областях поширення знань чудових науково-дослiдних проектiв i мереж, здатних залучити дослiдникiв й iнвестицiї з Європи й усього свiту. Вона повинна бути досягнута шляхом пiдтримки спiльних наукових дослiджень за допомогою цiлого ряду схем фiнансування: Спiльнi проекти, Мережi переваги, Координацiйнi/пiдтримуючi заходи й т. п.

Опитування думок по цих прiоритетах у майбутнiх європейських наукових дослiдженнях, проведений у ходi консультацiйної наради Еврокомiссiї iз зацiкавленими сторонами, показав дуже високий ступiнь очiкуваної фiнансової пiдтримки на європейському рiвнi транснацiональних спiльних наукових дослiджень. Серед рiзних категорiй респондентiв особливо видiляється пiдтримка бiльшими компанiями (93% оцiнюють данi цiлi як "важливi" або "дуже важливi"). Загальним побажанням учасникiв було зниження кiлькостi партнерiв у консорцiумах i необхiднiсть загострення уваги на малих проектах у порiвняннi з маючими мiсце в 6-ий Рамковiй програмi.

Комiсiя експертiв високого рiвня, очолювана доктором Рамоном Марiимоном, уже провела промiжну оцiнку нових iнструментiв, уведених у Шостiй рамковiй програмi, а саме Мереж переваги й Інтегрованих проектiв.

Спiльнi технологiчнi iнiцiативи й технологiчнi платформи.

У випадку, зокрема, тематик, що представляють iнтерес для промисловостi, теми для спiльних наукових дослiджень визначалися в залежностi, крiм iнших джерел, вiд дiяльностi рiзних "Європейських технологiчних платформ", заснованих в областях, де європейська конкурентноздатнiсть, економiчний рiст i добробут залежать вiд важливих наукових дослiджень i технологiчного прогресу в середньо- i довгостроковiй перспективi. Європейськi технологiчнi платформи з'єднують воєдино всi зацiкавленi сторони, при визначальнiй ролi промисловостi, з метою вироблення й реалiзацiї Стратегiчного плану заходiв в областi наукових дослiджень. РП7 буде сприяти реалiзацiї цього Стратегiчного плану заходiв в галузi наукових дослiджень, якi являють реальну цiннiсть для Європи.

В обмеженiй кiлькостi випадкiв рамки цiлей ІТП (наукових дослiджень i технiчних розробок) i масштаб залучених ресурсiв свiдчать про установу довгострокових суспiльних приватних товариств у формi Спiльних технологiчних iнiцiатив. Цi iнiцiативи, що є в основному результатом дiяльностi європейських технологiчних платформ й охоплює один або кiлька вiдiбраних аспектiв наукових дослiджень у своїй областi, будуть поєднувати iнвестицiї в приватний сектор, а також нацiональне i європейське державне фiнансування, включаючи пiдтримку грантiв науково-дослiдною рамковою програмою й кредитне фiнансування Європейським iнвестицiйним банком.

2. 7 Тематичнi прiоритети РП7 «Космос» й «Безпека»

Безпека. Цiлi дослiджень питань безпеки, викладених у проектi РП7, що випливають:

¾ розвивати технологiї й знання, необхiднi для гарантiї безпеки громадян вiд погроз типу тероризму й органiзованої злочинностi, дотримуючи при цьому положення про основнi права людини;

¾ гарантувати найкраще використання доступних технологiй у цивiльнiй i вiйськовiй областях

¾ стимулювати спiвробiтництво мiж провайдерами й користувачами при рiшеннi питань безпеки.

Проект має на метi гарантувати, щоб науковi дослiдження в галузi забезпечення безпеки узгоджувались iз зовнiшньою загальною полiтикою й полiтикою з питань безпеки, забезпечували високий рiвень безпеки в межах загальноєвропейської юстицiї, свобод i гарантiй i сприяли технологiям, що розвиваються, i потенцiйним можливостям у пiдтримку iнших полiтик ЄС у таких областях як транспорт, захист цивiльного населення, енергетика й навколишнє середовище.

Беручи до уваги те, що iснуючi заходи в галузi наукових дослiджень питань безпеки в Європi страждають вiд фрагментацiї й недолiку критичної маси, а також вiдсутностi можливостей для взаємодiї, науковi дослiдження питань забезпечення безпеки на рiвнi Європейського спiвтовариства пропонується сфокусувати на заходах, результати яких являють реальну цiннiсть на нацiональному рiвнi й при цьому будуть сприяти погодженостi й пiдвищенню конкурентноздатностi, наприклад, таких як:

¾ Захист проти тероризму й органiзованої злочинностi, така, наприклад, як вiд CBRN (хiмiчної, бiологiчної, радiологiчної i ядерної) погрози;

¾ Безпека iнфраструктур й утилiт, таких як ICT (iнформацiйних i комунiкацiйних) систем i мереж;

¾ Безпека на границях, включаючи прикордонний контроль i спостереження;

¾ Вiдновлення безпеки у випадках кризових ситуацiй й у ходi рiзних операцiй у надзвичайних обставинах.

Пiдготовча стадiя заходiв в областi наукових дослiджень питань безпеки, розроблена з iнiцiативи Європейської комiсiї в областi наукових дослiджень питань безпеки, уже наведена у виконання, i ця робота була продовжена до кiнця 2006 р. Данi заходи реалiзуються вiдповiдно до методик, розробленим у РП6. Запланована тривалiсть - три роки iз загальним бюджетом € 65 млн.

Протягом iспитового перiоду Пiдготовча стадiя заходiв буде зiстиковуватися з потребами потенцiйних користувачiв вiдповiдних технологiй. Користувачi в основному будуть представляти суспiльний сектор, а саме уряд, агентства з питань безпеки й неурядовi органiзацiї. Результати поточного етапу Пiдготовчої стадiї заходiв створять основу для винесення рiшення Європейським Парламентом i Радою Мiнiстрiв по питанню про створення "Програми наукових дослiджень питань безпеки в Європi" пiсля 2006 р.

Цiль Еврокомiссiї гарантувати, щоб вимоги Європейської стратегiї безпеки, Зовнiшньої загальної полiтики й полiтики з питань безпеки, Європейської полiтики з питань безпеки й оборони й iнших вiдповiдний полiтик Еврокомiссiї, що вiдносяться до питань внутрiшньої безпеки, повнiстю врахована в розробцi наукових дослiджень питань безпеки. Вирiшено розвивати спiвробiтництво й спiльну дiяльнiсть у ходi виконання наукових дослiджень питань безпеки Спiвтовариством i вiдповiдними робочими аспектами Європейським оборонним вiдомством.

Був заснований "Консультативний комiтет з науковим дослiдженням питань безпеки в Європi" й, ґрунтуючись на його рекомендацiях, Еврокомiссiя представила свiй проект по змiсту, фiнансовим аспектам й органiзацiйнiй структурi "Програми наукових дослiджень питань безпеки в Європi" в 2005.

конкурентноздатностi європейської космiчної промисловостi. Вона також буде сприяти розвитку Європейської космiчної полiтики й доповнювати зусилля держав-членiв й iнших ключових гравцiв, включаючи Європейське космiчне агентство.

ЄС, беручи участь у цiй галузi, мiг би зосередитися на визначеннi загальних цiлей, координацiї дiяльностi, запобiганнi дублювання й максимiзацiї можливостей для взаємодiї, а також на встановленнi стандартiв. Європейська космiчна полiтика була б нацiлена на представникiв державної влади й на особи, що приймає рiшення, а також на європейську промисловiсть.

а також для того, щоб Європа була шановним партнером у регiональному й мiжнародному спiвробiтництвi. Деякi iз планованих заходiв включають:

¾ Космiчнi застосування для обслуговування європейського спiвтовариства, такi як GMES i супутниковий зв'язок;

¾ Участь у мiжнародних iнiцiативах по дослiдженню космiчного простору;

¾ Дослiдження в областi космiчних транспортних технологiй i наук про космос, включаючи наявнiсть життя в космосi.

Бiла книга Еврокомiссiї з Європейської космiчної програми, опублiкована в 2003 р., розглядає "Усиление европейского превосходства в науке о космосе" як один зi своїх головних прiоритетiв. Цiллю цього прiоритету є змiцнення європейського лiдерства в науках про космос i розширення можливостей для реалiзацiї полiтик ЄС. Бiла книга рекомендує прогресивне пiдвищення фiнансування космiчних дослiджень ЕКА й нацiональними фондами.

Реалiзацiю Європейської космiчної полiтики передбачає проводити у два етапи: перший (2004-2007) складається у виконаннi заходiв, охоплених Рамковою угодою, досягнутою мiж Європейським економiчним спiвтовариством й ЕКА. Другий (з 2007 i далi) почнеться пiсля вступу в чиннiсть Європейського конституцiйного договору, що, як очiкується, визначить питання дослiдження космосу в компетенцiї, роздiленої мiж ЄС i державами-членами.

Програма (FP7) призначена для того, щоб збiльшити iнновацiйний потенцiал середнiх i малих пiдприємств.

У зв'язку з пiдвищенням бюджету, спрощенням процедур i розширенням пiдходiв, сьома програма спрямована на участь малих i середнiх пiдприємств у дослiдницьких програмах ЄС а також на те, щоб допомогти їм стати їм бiльше iнновацiйними, - так говорять члени Комiсiї.

Існує безлiч об'єднань, якi були створенi за допомогою Комiсiї з метою збiльшити участь середнiх i малих пiдприємств у програмах, таких як: Європейськi Інформацiйнi Центри, комп'ютернi мережi Центрiв Інновацiй Бiзнесу, Інновацiйнi Послiдовнi Центри й Нацiональнi Контрактнi крапки

Вступ у суспiльнi дослiдження є можливим, навiть якщо процедури часто складнi.

Що стосується учасникiв, середнє й мале пiдприємство має бiльше шансiв на успiх, якщо воно готовить проекти без очiкувань, коли їх опублiкую. Іншим фактором, що впливає на успiх, є те, що партнери поєднуються й починають працювати над поданням проекту перед пiдпорядкуванням пропозицiї. Нарештi, частим є випадок, коли середнi й малi пiдприємства, якi вже брали участь у програмах, мають бiльше шансiв на успiх, тому що вони звикли повертатися з рiзними пiдходами.

Головна європейська мережа Eureka вiдiграє важливу роль у визначеннi технiчних платформ i спiльних технологiчних iнiцiатив. Обоє цi напрямки для FP7, як частина управлiння, призначенi зробити програму промислово- орiєнтованої

Європейськi дослiдницькi центри, як i самi дослiдники, вiдчувають недолiк у координацiї мiж ЄС дослiдниками 7-ий регiональної програми й головною європейською мережею для маркет-орiєнтацiї, промислових дослiджень i розвитку.

Роль ЄС, як стимулятора й помiчника дослiджень на Європейському рiвнi, є вкрай важливою для створення найбiльшої Європейської конкурентноздатностi.

¾ план рiшення програм для європейських центрiв/ регiонiв, що сприяють пiдприємництву

¾ переклад документiв, що стосуються SME i пiдприємницької полiтики,

¾ ефективнiсть податкової системи, спрямованої на збереження джерел доходу й збiльшення справедливостi

¾ створення попереджуючих iнструментiв, що запобiгають бiзнес-невдачi,

¾ технiчна й адмiнiстративна допомога для органiзацiї й проведення дослiджень

¾ порiвняльне вивчення кращого застосування в областi соцiальних проектiв нових пiдприємцiв й їхнiх партнерiв, аналiз рiвнiв соцiального захисту бiзнесу.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

3. 1 Шляхи вдосконалювання регiональної полiтики в умовах асиметричного розвитку

Значний вплив на соцiально-економiчний розвиток України робить iсторично сформована економiчна неоднорiднiсть простору країни. При цьому зменшення диференцiацiї регiонiв за рiвнем соцiально-економiчного розвитку може впливати на змiцнення єдностi України й проведення єдиної загальнодержавної полiтики. В умовах асиметричного розвитку регiонiв й ослаблення контролю над просторовим розвитком країни, надзвичайно зростає значення регiональної полiтики, що сприяє досягненню стiйкого соцiально-економiчного розвитку територiй. Із цих позицiй становить iнтерес SWOT-аналiз концепцiй регiонального розвитку в iсторичному контекстi (табл. 3. 1).

цiни й т. д. До деякої мiри цi мiри згладжували мiжрегiональну соцiально-економiчну диференцiацiю. Однак при цьому усувалася не причина проблеми, а її наслiдок, що приводило до пасивностi господарюючих суб'єктiв. У той час як у бiльшостi країн миру, що зштовхнулися iз проблемами територiальних диспропорцiй (США, Японiя, що розвиваються країнах Азiї, Африки й Латинської Америки й iн.), з початку 60-х рокiв використалася концепцiя "поляризованого розвитку". Вона базується на наявностi в регiонах своєрiдних "вогнищ росту", або "полюсiв", що генерують їхнiй поступальний рух [10, с. 3].

Поняття "полюса росту" одним з перших увiв у науковий оборот на початку 60-х рокiв 20 столiття французький економiст Ф. Перру. Вiдповiдно до його подань, економiчний рiст iде не повсюдно, а має осередковий характер. "Полюса росту" - це агломерацiї пiдприємств, сконцентрованих у певних мiсцях, де економiчний рiст, пiдприємницька активнiсть, iнновацiйний процес вiдрiзняються найбiльшою iнтенсивнiстю, впливаючи на iншi територiї, якi не входять в "полюси". Це i є "поляризоване" розвиток [11].

Таблиця 3. 1 - SWOT - аналiз концепцiй територiального розвиненийия

Концепцiя вирiвнювання регiонального розвитку Концепцiя саморозвитку регiонiв Концепцiя поляризованого розвитку

1 2 3

Коротка характеристика

Державне планування в системi централiзованого керування.

Регiон - елемент єдиного народногосподарського комплексу країни виконуюче замовлення й централiзовано забезпечується фiнансовими ресурсами.

Державне регулювання в системi ринкових вiдносин.

Регiон - рiвноправний учасник єдиного економiчного простору країни, що реалiзує свої товари й послуги на ринку й, що здобуває необхiднi для себе товари й послуги в iнших регiонiв.

Прiоритет вiддається розвитку регiонiв - локомотивiв росту укрупнення регiонiв за рахунок злиття сильних регiонiв з вiдстаючими.

Цiль розвитку визначається центром. Спрямована на змiцнення "Єдиного народногосподарського комплексу країни" i нацiональної безпеки.
Цiль розвитку визначається регiоном. Спрямована на:

- пiдвищення конкурентноздатностi економiки;

Цiль розвитку визначається регiоном за узгодженням iз центром. Спрямована на пiдвищення ефективностi економiки за рахунок "крапкового" розвитку освоєних регiонiв.

Зниження мiжрегiональної соцiально-економiчної диференцiацiї.

Забезпечення всiх громадян Росiї мiнiмальними споживчими благами.

Зниження соцiально-полiтичної напруги в країнi.

Розвиток демократизацiї суспiльства, участь регiонiв у мiжрегiональному й мiжнародному обмiнi.

Пiдвищення конкурентноздатностi регiонiв i нацiональнiй економiцi в цiлому.

Максимальне використання ресурсного, виробничого, наукового й трудового потенцiалiв.

Пiдвищення ефективностi економiки.

Збiльшення темпiв економiчного росту

Сприяння рiшенню завдання подвоєння ВВП до 2010 р.

Слабкi сторони й погрози

Неможливiсть досягнення високих темпiв економiчного росту.

Надмiрна мiжрегiональна конкуренцiя може привести до деструктивних процесiв у нацiональнiй економiцi.

Збiльшення диференцiацiї за рiвнем соцiально-економiчного розвитку.

Погроза територiальної цiлiсностi України.

У цей час в Українi здiйснюється перехiд вiд принципiв "вирiвнювання соцiально-економiчного розвитку" до принципiв "поляризованого розвитку", що може привести до значного збiльшення мiжрегiональних диспропорцiй з усiма iз цього наслiдками. При цьому, в умовах дефiциту фiнансових ресурсiв, бiльшiсть регiонiв України буде випробовувати гостру недостачу iнвестицiй. У цьому зв'язку саме для цих регiонiв найбiльш прийнятна концепцiя "саморозвитку". Дана концепцiя унiверсальна: вона вiдповiдає потребам i можливостям як щодо слабких регiонiв, так i тих суб'єктiв, якi не мають потреби або майже не мають потреби в зовнiшнiй пiдтримцi.

Таким чином, по-перше, необхiдний диференцiйований пiдхiд до вибору прiоритетiв регiонального розвитку, iнформацiйною основою якого може стати оцiнка потенцiалу саморозвитку регiонiв i рiвня конкурентоспроможностi їхньої економiки. По-друге, для переважної бiльшостi регiонiв України в умовах дефiциту бюджетних засобiв, на наш погляд, прийнятна "концепцiя саморозвитку". І, по-третє, необхiдно досягти балансу iнтересiв окремих регiонiв, погодженого зi стратегiчними цiлями України в цiлому.

соцiально-економiчної полiтики

Посилення регiональних аспектiв соцiально-економiчної полiтики.

Виконання регiонально-орiєнтованих заходiв соцiальних й економiчних реформ може вирiшувати iстотну частину завдань, пов'язаних з подоланням негативних тенденцiй у росiйському економiчному просторi й реалiзацiєю стратегiї територiального розвитку країни.

Найбiльш близькi до проблематики територiального й регiонального розвитку пiдроздiли про соцiальну пiдтримку населення, пенсiйнiй реформi, стратегiї житлової полiтики й розвитку житлово-комунального господарства, мiграцiйнiй полiтицi, реформуваннi податкової системи й позабюджетних вiдносин, розвитку транспортної й виробничої iнфраструктури, а також бiльшiсть пiдроздiлiв по структурнiй полiтицi.

Для подолання надмiрного вiдставання ряду регiонiв за рiвнем доходiв i соцiальної забезпеченостi населення важливе значення будуть мати гарантування за рахунок бюджетних засобiв мiнiмальних соцiальних стандартiв (враховуючих регiональнi особливостi) i нормативiв мiнiмальної бюджетної забезпеченостi, що вводить адреснiсть соцiальних виплат i пiльг, поступове пiдвищення мiнiмальної заробiтної плати й пенсiй (з урахуванням районних коефiцiєнтiв) до рiвня регiонального прожиткового мiнiмуму, федеральна полiтика збiльшення зайнятостi й збiльшення допомога з безробiття, введення житлових стандартiв. Реалiзацiя зазначених мiр дозволить уже в найближчi роки скоротити число регiонiв, у яких значна частина населення перебуває нижче границi бiдностi [7, с. 308].

Стимулюючий вплив на регiональний розвиток повиннi робити заходу щодо створення сприятливого пiдприємницького й iнвестицiйного клiмату. Розробка цих заходiв повинна враховувати позитивний досвiд ряду регiонiв.

Для бiльше рацiонального й справедливого формування фiнансових ресурсiв регiонiв варто переглянути дiючий порядок оподатковування по мiсцю державної реєстрацiї пiдприємств (трансрегiональних корпорацiй), що приводить до невиправданої концентрацiї податкових доходiв в окремих регiонах при вiдсутностi податкової з регiонiв, де розмiщаються основнi виробництва й об'єкти соцiального призначення.

Реалiзацiя регiональних аспектiв соцiальний, макроекономiчний, структурний, iнвестицiйної й iнших полiтик не забезпечує рiшення всiх проблем територiального розвитку України й не виключає необхiдностi єдиної регiональної полiтики як ядра системи державного регулювання територiального й регiонального соцiально-економiчного розвитку.

Основною метою регiональної полiтики є змiцнення єдиного соцiального й економiчного простору України на основi розвитку економiчних вiдносин.

Інвестицiйна дiяльнiсть держави по полiпшенню якостi економiчного простору. Обмеженi iнвестицiйнi ресурси федерального бюджету необхiдно направляти, у першу чергу, на тi потреби, якi вiдповiдають найважливiшим цiлям i функцiям держави, але не є настiльки ж важливими або не представляють достатнього комерцiйного iнтересу для приватних iнвесторiв, регiональної й мунiципальної влади.

Створення системи економiчних регуляторiв, орiєнтованих на посилення iнтеграцiї. Мiжрегiональної економiчної iнтеграцiї сприяє розвиток й удосконалювання не тiльки матерiальної iнфраструктури, але й грошової, кредитної систем.

Всi господарюючi суб'єкти, що дiють на внутрiшньому ринку України, повиннi користуватися рiвними правами у своїх вiдносинах з державними органами влади України й органами мiсцевого самоврядування.

Безконтрольне й безсистемне надання допомоги державою окремим господарюючим суб'єктам порушує конкурентнi норми й дезорганiзує єдине конкурентне середовище на державному економiчному просторi.

Реформування системи державної допомоги повинне розглядатися як частина цiлiсної програми вдосконалювання системи регулювання економiки. Пiдвищення ефективностi державної допомоги, у тому числi приведення її у вiдповiднiсть принципам рiвних умов конкуренцiї для всiх учасникiв ринку, вимагає принципових змiн практично в усi сферах федеративної економiчної полiтики [7, с. 320].

Необхiдною умовою органiзацiї економiчної дiяльностi є забезпечення в кожному регiонi рiвних можливостей для конкуренцiї для резидентiв i нерезидентiв регiональної економiки. Повиннi створюватися необхiднi правовi й iнституцiональнi умови для мiжрегiональної конкуренцiї по залученню капiталу. Із цих позицiй варто критично пiдходити до спробам висновку яких-небудь ексклюзивних договорiв й угод мiж центром i регiонами.

3. 2 Прiоритети розвитку регiональної полiтики в Українi

Регiональна полiтика є вiдносно новим напрямком державної полiтики України. Однак її значення росте паралельно з ростом диспропорцiй у рiвнi соцiально-економiчного розвитку регiонiв, мiст i районiв. Забезпечення однакових умов соцiального й економiчного розвитку окремих територiй є однiєї з головних цiлей державної регiональної полiтики. Однак ефективне керування процесами, що вiдбуваються в соцiально-економiчному життi держави i його регiонiв неможливо без побудови сучасної, гнучкої й прозорої статистичної системи, здатної оперативно й об'єктивно вiдбивати змiни тенденцiй у розвитку суспiльства. З метою планування регiонального розвитку статистикою повинна бути надана така iнформацiя, що дозволила б чiтко виявити диспропорцiї в економiчному й соцiальному станi регiонiв й основнi тенденцiї їхнього розвитку. Отже, це питання вимагає наукового осмислення й обґрунтування методики оцiнки диспропорцiй регiонального розвитку [1, с. 6].

Суперечки про те, якими повиннi бути основнi принципи регiональної полiтики України, iдуть досить давно, проте тут дотепер залишається значна кiлькiсть невирiшених питань. Може бути, їх навiть бiльше, нiж вирiшених. У Захiднiй Європi свiтовий процес регiоналiзацiї почався пiсля Другої свiтової вiйни, а iз прийняттям п'ятнадцятьма країнами Захiдної Європи в Страсбурзi 15 жовтня 1985 року Європейської хартiї про мiсцеве самоврядування.

Конституцiя України, прийнята в 1996 роцi й що встановив, що "в Українi зiзнається й гарантується мiсцеве самоврядування", закони України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" й "Про ратифiкацiю Європейської хартiї мiсцевого самоврядування" заклали основи мiсцевого самоврядування України.

Тепер стояло виконати колосальний обсяг роботи, щоб остаточно впровадити цей новий для нашої держави iнститут у життя, що вiдповiдає вимогам устояної свiтової практики.

За роки незалежностi України були проробленi значнi робота з органiзацiйно-правового формування мiсцевого самоврядування. Вiдмовившись вiд жорстко централiзованої радянської системи державного керування, переборюючи стереотипи минулого, ми намагалися створити демократичну модель влади на мiсцях, що вiдповiдає стандартам Європейської хартiї мiсцевого самоврядування [5, с. 8].

За цей час були прийнятi "Концепцiя державної регiональної полiтики", "Програма державної пiдтримки розвитку мiсцевого самоврядування" й iншi нормативно-правовi акти, спрямованi на вдосконалювання мiсцевої регiональної влади. Це свiдчить про спроби застосування принципiв мiжнародного досвiду в нацiональному законодавствi України. Але треба визнати, що, на жаль, багато в чому вони виявилися тiльки декларацiями.

Хочу вiдзначити, що нинiшнє керiвництво країни пiдтримує необхiднiсть виконання обов'язкiв України як держави - члена Ради Європи в сферi розвитку мiсцевої й регiональної демократiї.

Сьогоднi разом з Конгресом мiсцевої й регiональної влади Ради Європи, Фондом сприяння мiсцевому самоврядуванню України, Мiнiстерством регiонального розвитку й будiвництва України робиться ще один крок на шляху рiшення питань розвитку регiональної полiтики України. Нашiй увазi представлений новий проект Концепцiї державної регiональної полiтики.

Прийняття Комплексного плану дозволяє систематично й цiлеспрямовано вести роботу з пiдвищення ефективностi i якостi дiяльностi мiсцевих рад й їхнiх виконавчих органiв. Цей план являє собою програму, у якiй передбачаються конкретнi заходи щодо змiцнення мiсцевого самоврядування, пiдвищенню професiйного рiвня посадових осiб, розвитку iнiцiативи й активної мiсцевої полiтики.

Реалiзується програма навчання керiвникiв й iнших посадових осiб мiсцевого самоврядування, у якiй придiлене увага вивченню законодавства, що стосується дiяльностi органiв мiсцевого самоврядування.

У реалiзацiї прийнятого Верховною Радою єдиного зведеного республiканського плану навчання посадових осiб задiянi центри перепiдготовки й пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв органiв державної влади й мiсцевого самоврядування, науковцi , спiвробiтники Секретарiату Верховної Ради.

Одеському регiональному iнститутi Нацiональної академiї державного керування при Президентi України.

Ще одним дiючим iмпульсом для розвитку мiсцевої iнiцiативи, залучення додаткових засобiв з бюджетiв України й Криму для реалiзацiї потреб територiальних громад є проведення Всеукраїнського й Всекримського конкурсiв проектiв i програм розвитку мiсцевого самоврядування.

Данi конкурси стали масовими, тому що їх основним i головним завданням є активiзацiя пошуку шляхiв рiшення проблем мiсцевого й регiонального розвитку. У них активно беруть участь мiсцевi ради всiх рiвнiв. Наприклад, за три попереднi роки в органiзацiйний комiтет Всекримського конкурсу надiйшло 179 проектiв i програм [10, с. 30].

Подiбнi конкурси дозволяють залучати засоби з бюджетiв України й Криму для реалiзацiї проблем територiальних громад.

Вони є не тiльки школою демократiї, а дiйсно являють собою реальний шлях мобiлiзацiї як матерiальних, так i людських ресурсiв у рiшеннi питань мiсцевого значення.

населених пунктiв, особливо по проблемi водопостачання.

спiвробiтництва, зокрема : використання сприятливих природно-географiчних умов для розширення виробництв, формування зональних промислових комплексiв, збiльшення зовнiшньоторговельного товарообiгу, формування iнвестицiйно привабливого iмiджу регiонiв i створення умов по залученню iноземного капiталу в їхню економiку й iнше.

Увiйшло в практику проведення спiльних мiжнародних симпозiумiв, конференцiй, "круглих столiв", семiнарiв, здiйснюється обмiн вiдповiдною лiтературою й iнформацiєю.

З у практицi здiйснення державної етнополiтики правових процедур i полiтичних методiв, заснованих на загальновизнаних нормах i принципах мiжнародного права, є найбiльш ефективною моделлю захисту прав й iнтересiв всiх етносiв, попередження конфлiктних ситуацiй, повернення й облаштованостi репатрiантiв, дозволу проблем бiженцiв i мiгрантiв.

У той же час результат розвитку регiонiв України був би бiльше ефективним, якби не наявнiсть цiлого ряду проблем, рiшення яких залежить вiд центра.

Необхiдно уточнити й розмежувати повноваження мiж мiсцевими органами виконавчої влади й органами мiсцевого самоврядування.

Варто пiдвищити роль обласних i районних рад у рiшеннi питань мiсцевого й регiонального розвитку. Дотепер законодавцем не вирiшена проблема сформованi в районах й областях двовладдя. Як i ранiше районнi й обласнi ради не мають власних органiв виконавчої влади, що вкрай негативно позначається на життєдiяльностi громад. З мiсцевих з i державних адмiнiстрацiй чiтко не розмежованi, а найчастiше дублюються, що породжує конфлiкти й протистояння.

"Зi стабiльного регiонального розвитку в Українi". спрямований на вдосконалювання регiональної полiтики в Українi шляхом поширення основних положень європейської концепцiї регiонального розвитку.

Проект фiнансується за схемою 6+9, тобто перша частина бюджету проекту йде властиво на його впровадження, а iнша - на проведення тендерiв на рiвнi мунiципальних органiв з метою розвитку внутрiшнiх ресурсiв.

Заступник мiнiстра регiонального розвитку й будiвництва України Анатолiй Ткачук виразив упевненiсть у досягненнi плiдних результатiв реалiзацiї проекту, вiдзначивши, що в Українi є всi умови для цього, необхiдний досвiд спiвробiтництва з європейськими iнститутами.

Вiн пiдкреслив, що регiональна полiтика в Українi розглядається як iнструмент досягнення бiльше високого рiвня життя громадян, об'єднання регiонiв у єдиний український простiр, подолання мiжрегiонального вiдчуження.

пристрою, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв органiв мiсцевого самоврядування.

Важливим компонентом проекту є створення фондiв регiонального розвитку.

власностi й земельних вiдносин. Це нерiдко породжує порушення законiв на мiсцях, стримує соцiально-економiчний розвиток регiонiв як єдиної територiї.

Дотепер не дотримуються принципи самостiйностi мiсцевих бюджетiв, гарантованi Законом України про мiсцеве самоврядування й Бюджетний кодекс, а для Криму - Конституцiєю республiки, що є Законом України.

Однiєї з основ формування справедливих вiдносин мiж державною владою й мiсцевим самоврядуванням є чiткий подiл фiнансових ресурсiв держави. Однак у цей час у полiтику формування мiсцевих бюджетiв i позабюджетних вiдносин є ряд недолiкiв i головний з них - що всi доходи йдуть у центр i вже вiдтiля розподiляються, виходячи iз суб'єктивного пiдходу державних чиновникiв. Функцiї ж мiсцевого самоврядування не забезпеченi адекватними доходами. Воно практично не має повноважень, що стосуються бюджету. Тому на сьогоднi практично гостро коштує питання децентралiзацiї фiнансових ресурсiв.

На жаль, змiцнення регiонiв з наданням додаткових повноважень через децентралiзацiю влади окремими українськими полiтиками сприймається як прояв сепаратистських i нацiоналiстичних проявiв. І, на мiй погляд, тiльки заважає процесу змiцнення регiонiв. Посилення регiонiв змiцнює держава й виключає прояву сепаратизму й нацiоналiзму.

"Про мiсцеве самоврядування в Українi" й "Про адмiнiстративно-територiальний пристрiй", у яких своє вiдбиття повинне знайти нове рiшення питань позабюджетних вiдносин, власностi, мiсцевих податкiв i зборiв, статусу сiльських, селищних, мiських голiв, проведення реформи адмiнiстративно-територiального пристрою.

Крiм того, при внесеннi змiн у Конституцiю України необхiдно врахувати, що в текстах Конституцiї й базового Закону "Про мiсцеве самоврядування в Українi" закладенi iстотнi протирiччя. Акти чинного законодавства приймалися в рiзний час, базувалися на рiзних iдеологiях i не согласовывались мiж собою. Тому бiльша частина положень законодавства про мiсцеве самоврядування ввiйшла в суперечнiсть iз законодавством про мiсцевi органи виконавчої влади.

Кримський досвiд автономного утворення i його парламентської форми правлiння показав, що вiн не тiльки має право на iснування, але i є кроком у майбутнє нашої держави, до високих критерiїв демократiї. Тому я вважаю, що його можна використати в проектi Концепцiї державної регiональної полiтики.

ВИСНОВКИ

В України з Європою iснують спiвзвучнi регiональнi проблеми.

Зрозумiло, є й вiдмiнностi. Вiтчизняний регионализм i сепаратизм поки ще замiшанi в основному на этноисторических факторах. Не переборена проблема "регiональних суверенiтетiв". Окремi регiони мають рiзний полiтичний статус i пристрiй, що збiльшується iндивiдуальними угодами з ними центра про розподiл повноважень. Не пророблений до ступеня практичної застосовностi принцип субсидиарности, далеко не завжди мiсцевi влади виявляються демократичнее й "народнее" центральних.

Бiльшiсть столичних полiтичних партiй не мають регiональних мереж.

форми свого прояву, чим це вiдзначається в європейського.

Тим бiльше значимої, при всiх вiдзначених розходженнях, для Росiйської Федерацiї й України може бути iнформацiя до мiркування про регiональнi процеси в Європi й у ЄС, що коротенько бачиться в наступному:

1. Регiональнi проблеми проявляються й загострюються нинi в першу чергу там, де слабка або вiдсутня державна полiтика сприяння регiональному розвитку. У Росiї й України такої полiтики поки, на жаль, нi, у всякому разi в порiвнянному з Європою i ЄС. Не може служити їй адекватною замiною й нашою нацiональною полiтикою, що акцентує увагу скорiше на минулому, чим на сьогоденнi, i скорiше на специфiчному, чим на загальному, в етнiчних суб'єктiв Федерацiї, а також залишає осторонь неетнiчнi, адмiнiстративнi регiони (областi, краю).

2. Саме при наявностi такої продуманої регiональної полiтики регионализм у Європi, за рiдкiсними винятками екстремiстської користi, не виступає як погроза територiальної цiлiсностi держав, окремi регiони претендують, як максимум, на свою автономiю. Так само мова при цьому не йде про вiдновлення колишнiх феодальних доменов: децентралiзацiя функцiй керування зв'язується, насамперед , з розвитком демократiї на мiсцях при наближеннi прийнятих управлiнських рiшень до iнтересiв громадян.

3. Нерiвномiрнiсть розвитку регiонiв не може бути переборена однiєї лише "вiльною грою ринкових сил"; результат такої гри виявляється найчастiше зворотним. Тому на певний iсторичний перiод подолання вiдсталостi вимагає цiльового втручання й сприяння держави через перерозподiл частини нацiональних ресурсiв на користь вiдсталих територiй. Досвiд Європи показує, що робити це надiйнiше всього через перерозподiл дохiдної бази, а також обумовленiсть трансфертiв (субсидiй) сполученим мiсцевим фiнансуванням при цiльовий адресовке сприяння в цiлому.

бiльше надiйною базою регiональної полiтики Росiї може бути лише єдина для всiх федеральна конституцiя, а не сукупнiсть разнонаполненных двостороннiх угод "регiон - центр". Свою регiональну складову настав час уводити й у процеси господарської реiнтеграцiї СНД. Зокрема , потужним прискорювачем розвитку регiонiв тут, за аналогiєю з Європою, може стати їхнє трансграничне спiвробiтництво.

Очевидно, необхiдно систематизоване ознайомлення наших регiонiв i компетентних федеральних вiдомств iз досвiдом регiональної полiтики Європи i ЄС, можливостями використання програм ЄС у цiй областi.

Практика взаємного спiвробiтництва виявить згодом й iншi його кориснi напрямки.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

1. Береза А. В. Регiональна полiтика як чинник суспiльної стабiльностi: європейський досвiд i Україна: Автореф. дис... канд. полiт. наук: 23. 00. 02; НАН України. Ін-т держави i права iм. В. М. Корецького. — К., 2007. — 19 с.

2. Бойцова В. Европейский союз: расширение на восток// Общественные науки и современность. – 2002. - № 2. – С. 78 – 86.

3. Бусыгина И., Региональная политика Европейского Союза и возможности использования ее опыта для России, Доклады Института Европы N17, Москва, 1995.

4. Воронов К. Пятое расширение ЕС: судьбоносный выбор// Мировая экономика и международные отношения. – 2002. - № 9. – С. 59 -87.

5. Гаврись Я. Регiональна полiтика ринку працi в умовах трансформацiйних змiн: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08. 09. 01; НАН України. Ін-т регiон. дослiджень. — Л., 2004. — 22 с.

7. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики: М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 495 с.

8. Европейское право. Учебник для вузов / Отв. ред. Л. М. Энтин. М., 2001.

10. Лавренчук А. О. Становлення та розвиток регiональних механiзмiв iнтеграцiї України до Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. наук з держ. управлiння: 25. 00. 02/; Нац. акад. держ. упр. при Президентовi України. — К., 2004. — 20 с.

11. Лукша Н. Региональная политика Европейского Союза // http://loukcha.at.tut.by/stati-europe-15.html

12. Мрiнська О. В. Регiональна полiтика в країнах Європейського Союзу i можливостi використання її досвiду в Українi (суспiльно-географiчне дослiдження): Автореф. дис... канд. геогр. наук: 11. 00. 02/; НАН України. Ін-т географiї. — К., 2005. — 20 с.:

13. Нарочницкая Н. Европа «Старая» и Европа «Новая»// Международная жизнь. – 2003. - № 4. – С. 45 – 63.

14. Нехайчук Ю. С. О поддержке регионального развития // Культура народов Причерноморья. — 2001. — N26. — С. 28-30.

15. Никитина М. Г. Региональная политика как перспективный инструмент трансформации экономики Крыма // Культура народов Причерноморья. — 1999. — N8. — С. 30-32

16. Полiщук Л. С. Комунiтарна регiональна економiчна полiтика в Європейському Союзi. — К., 2001. — 621 с.

17. Полонская Н. А. Диспропорции социально-экономического развития городов и районов // Культура народов Причерноморья. — 2005. — N66. — С. 149-153.

18. Попова О. Евросоюз – это наше завтра?// Дело. - № 46. – 27. 12. 04. – С. 3.

19. Право Европейского Союза: Учебник для вузов/ Под ред. С. Ю. Кашкина. – М.: Юристь, 2003.

20. Прiмишев І. М. Інституцiйне забезпечення регiонального розвитку в Українi: пошуки моделi спiвiснування органiзацiйних структур // Культура народов Причерноморья. — 2002. — N33. — С. 57-63.

21. Ричард Т. Грин Государственное управление. Словарь-справочник. –М.: ООО "Издательство "Петрополис"", 2000. - 632 с.

22. Экономические аспекты региональной политики в странах Европы: опыт для России, Сборник обзоров ИНИОН, Москва, 1996 // http://www.edc.spb.ru/activities/conferences/40years/bussygina.html