Зовнішня і міжнародна торговельна політика

Контрольна робота з дисциплiни “Мiжнародна економiка” Тема: Змiст Вступ 2. Протекцiонiстська торгова полiтика 3. Полiтика свободи торгiвлi 4. Роль ГАТТ/ВТО в регулюваннi мiжнародної торгiвлi Висновки Практичне завдання Список використаної лiтератури Вступ Мiжнародна торгiвля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спецiалiзацiю, пiдвищувати продуктивнiсть своїх ресурсiв i в такий спосiб збiльшувати загальний обсяг виробництва. Виникнення мiжнародної торгiвлi обумовлено двома обставинами. Перша: економiчнi ресурси (природнi, людськi, iнвестицiйнi товари) розподiляються мiж країнами свiту вкрай нерiвномiрно; країни iстотно розрiзняються за своєю забезпеченiстю економiчними ресурсами. Друге: ефективне виробництво рiзних товарiв вимагає рiзних технологiй чи комбiнацiй ресурсiв. Характер i взаємодiю цих двох обставин можна легко проiлюструвати. Наприклад, Україна має родючi ґрунти ( 77,8% земельних площ знаходяться в користуваннi сiльськогосподарських пiдприємств i господарств), помiрковано континентальний клiмат, випадає достатня кiлькiсть опадiв, у достатку мається неквалiфiкована людська праця, тобто все необхiдне для виробництва дешевої сiльгосппродукцiї. Промислове розвиненi країни знаходяться в кращому стратегiчному положеннi в планi виробництва рiзноманiтних капiталомiстких товарiв, наприклад, автомобiлiв, сiльськогосподарського устаткування, машин i хiмiкатiв. Важливо пiдкреслити, що економiчна ефективнiсть, з якою країни здатнi робити рiзнi товари, може змiнюватися i дiйсно змiнюється згодом. Зрушення в розподiлi ресурсiв i технологiй можуть приводити до зрушень у вiдноснiй ефективностi виробництва товарiв у рiзних країнах. Японiя володiє великою i добре освiченою робочою силою; квалiфiкована праця коштує дешево, оскiльки мається в достатку. В зв'язку з цим Японiя здатна ефективно робити (з низькими витратами) рiзноманiтнi товари, для виготовлення яких потрiбно велика кiлькiсть квалiфiкованої працi. Фотокамери, радiоприймачi i вiдеомагнiтофони i це лише деякi приклади подiбних трудомiстких товарiв. Навпроти, Австралiя володiє великими земельними просторами, але недостатнiми людськими ресурсами й капiталом, i тому можна дешево виробляти такi "землемiсткi" товари, як пшениця, вовна, м'ясо. Якщо ж говорити про Україну, то за останнi 40 рокiв iстотно пiдвищилася якiсть робочої сили i значно збiльшився сукупний обсяг основних фондiв. Тому Україна, що експортувала пiввiку назад переважно сiльськогосподарськi товари й сировину тепер вивозить у великiй кiлькостi вироби обробної промисловостi. Точно так само новi технологiї, що сприяли розвитку виробництва синтетичних волокон i штучного каучуку радикально змiнили структуру ресурсiв, необхiдну для виготовлення цих товарiв i, таким чином, змiнили вiдносну ефективнiсть їхнього виробництва. Коротше кажучи, у мiру еволюцiї нацiональних економiк можуть змiнюватися кiлькiсть i якiсть робочої сили, обсяг i склад капiталу, виникати новi технологiї. Можуть перетерпiти змiни навiть масштаби i якiсть земельних i природних ресурсiв. По тому, як вiдбуваються цi змiни, вiдносна ефективнiсть, з якою країни роблять рiзнi товари, буде також змiнюватися. 1. Мiжнародна торгова полiтика Обравши лiберальну чи протекцiонiстську зовнiшньоторговельну полiтику, держава змiнює мито, квоти, одержуючи вiд торгових партнерiв або зустрiчнi поступки, або жорсткiсть умов нацiонального експорту. Торговi бар'єри, використовуванi в зовнiшньоторговельнiй полiтицi держав: Мито. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та iншi предмети, якi перемiщуються через митний кордон. [2] Мито може вводитися з метою одержання доходiв або для захисту. Фiскальне мито (преференцiйне мито), як правило, застосовуються у вiдношеннi виробiв, що не виробляються усерединi країни. Ставки фiскального мита в основному невеликi, i їхньою метою є забезпечення бюджету податковими надходженнями чи стимулювання розвитку мiжнародної торгiвлi. Протекцiонiстське мито призначене для захисту мiсцевих виробникiв вiд iноземної конкуренцiї. Мито протекцiонiстське - мито, що вводитися з метою захисту внутрiшнього ринку вiд конкуренцiї з боку iмпортних товарiв. Мито стягується з юридичних та фiзичних осiб за здiйснення спецiально уповноваженими органами дiї видачi документiв, що мають юридичне значення. [4] Хоча протекцiонiстське мито, як правило, недостатньо високе для припинення iмпорту iноземних товарiв, вони все-таки ставлять iноземного виробника в невигiдне конкурентне положення при торгiвлi на внутрiшньому ринку. Імпортнi квоти. ж iмпортнi квоти цiлком забороняють iмпорт товару понад визначену кiлькiсть. Пiд нетарифними бар'єрами розумiється система лiцензування, створення невиправданих стандартiв якостi продукцiї i її безпеки чи просто бюрократичнi заборони в митних процедурах. Так, європейськi країни часто жадають вiд iмпортерiв одержання лiцензiй. Обмежуючи випуск лiцензiй, можна ефективно обмежувати iмпорт. "добровiльно" обмежують свiй експорт у визначенi країни. Експортери дають згоду на добровiльнi експортнi обмеження (якi аналогiчнi iмпортним квотам) в надiї уникнути бiльш твердих торгових бар'єрiв. Так, японськi автомобiлебудiвники пiд погрозою введення США бiльш високих тарифiв чи низьких iмпортних квот погодилися на введення добровiльних експортних обмежень на свiй експорт у США. 2. Протекцiонiстська торгова полiтика Аргумент має скорiше вiйськово-полiтичний, а не економiчний характер: захисне мито потрiбне для збереження i посилення галузей, що випускають стратегiчнi товари i матерiали, що необхiднi для оборони й ведення вiйни. Стверджується, що в нестабiльному свiтi вiйськово-полiтичнi цiлi (самозабезпеченiсть) повиннi брати верх над економiчними (ефективнiсть розмiщення свiтових ресурсiв). Посилення нацiональної безпеки, з одного боку, i ослаблення виробничої ефективностi, з iншого, супроводжуються перерозподiлом ресурсiв на користь стратегiчних галузей. На жаль, об'єктивного критерiю для оцiнки вiдносних витрат i вигод цього процесу не iснує. Економiст може тiльки привернути увагу до того факту, що введення мита для посилення обороноздатностi країни зв'язано з деякими економiчними витратами. Хоча можна погодитися з тим, що iмпортувати системи наведення ракет з СНД буде не кращою iдеєю, однак, доводи на користь самозабеспеченостi заслуговують самої серйозної критики. Імовiрно, практично будь-яка галузь прямо чи побiчно вносить свiй внесок у нацiональну безпеку. Але досягнення самозабезпсченостi за допомогою мита породжує витрати у формi бiльш високих внутрiшнiх цiн на продукцiю захищених галузей. Витрати зрослої обороноздатностi розподiляються в обов'язковому порядку мiж тими споживачами, що купують продукцiю цих галузей. Практично всi економiсти погоджуються з тим, що прямi субсидiї стратегiчним галузям, фiнансуєм з загальних податкових надходжень, спричинили б бiльш рiвномiрний розподiл цих витрат. Збiльшення внутрiшньої зайнятостi. Теорiя порятунку нацiональних робочих мiсць використовувана в захист мита, стає усе бiльш модною, в мiру того як економiка наближається до спаду. Сукупнi витрати у вiдкритiй економiцi складаються iз споживчих витрат, капiталовкладень, державних витрат i чистого експорту. Чистий експорт дорiвнює рiзницi мiж експортом i iмпортом. Збiльшення сукупних витрат у результатi скорочення Імпорту зробить стимулюючий вплив на внутрiшньоекономiчнiй розвиток, оскiльки спричинить за собою рiзке зростання доходiв i зайнятостi. Але така полiтика має серйознi дефекти. • Збiльшення iмпорту приводить до скорочення деякої кiлькостi робочих мiсць у країнi, але в той же час створить iншi робочi мiсця. Імпорт сприяв лiквiдацiї в останнi роки частини робочих мiсць у деяких галузях промисловостi. Але, з iншої сторони виникли, проблеми з перенасиченням ринку iмпортним радiотехнiчним й електронним устаткуванням, що пiдвищили конкуренцiю i вдарили по зайнятостi у вiдповiдних галузях. Таким чином, хоча iмпортнi обмеження змiнюють структуру зайнятостi, вони в дiйсностi можуть лише незначно, або взагалi не можуть, впливати на рiвень зайнятостi. • Очевидно, що всi країни не можуть одночасно домогтися успiху при введеннi iмпортних обмежень. Експорт однiєї країни є iмпортом для iншої. У тому ж ступенi, в який перевищення експорту над iмпортом, досягнуте однiєю країною, може стимулювати її економiку, надлишок iмпорту над експортом в iншiй економiцi загострює проблему безробiття. Немає нiчого дивного, що введення iмпортного мита й квот з метою досягнення повної зайнятостi в країнi називається полiтикою руйнування сусiда. З її допомогою внутрiшнi проблеми країни врегульовуються за рахунок руйнування торгових партнерiв. • Країни, що постраждали вiд мита i квот, iмовiрно, почнуть вiдповiднi дiї, викликаючи нове пiдвищення торгових бар'єрiв, що зрештою, задушить торгiвлю до такого рiвня, що всiм країнам стане гiрше. • У довгостроковому планi перевищення експорту над iмпортом як засiб стимулювання внутрiшньої зайнятостi приречено на невдачу. Варто пам'ятати: саме через американський iмпорт iноземнi держави заробляють долари, на якi вони купують товари американського експорту. У довгостроковому планi, для того щоб експортувати, країна повинна iмпортувати. Отже, довгострокова мета полягає зовсiм не в тому, щоб збiльшити внутрiшню зайнятiсть, а в тому, щоб, у кращому випадку передислокувати робiтникiв з експортних галузей у захищенi галузi, що орiєнтуються на внутрiшнiй ринок. Це перемiщення приводить до менш ефективного розмiщення ресурсiв. Мито перекриває шлях ресурсам у тi галузi, в яких виробництво настiльки ефективне, що забезпечує порiвняльнi переваги. Немає нiяких сумнiвiв, що при виборi антiциклiчних мiр розумна сучасна грошова й податкова полiтика переважнiше манiпулювання митом i квотами. Вiдомий i iнший аргумент для виправдання мита: необхiднiсть диверсифiкованостi заради стабiльностi. Вiдправним моментом тут є те, що доходи високо спецiалiзованих економiк, наприклад, орiєнтованого на виробництва цукру народного господарства Куби чи нафтової економiки Кувейту сильно залежать вiд мiжнародних ринкiв. Вiйни, циклiчнi коливання, негативнi змiни в структурi промисловостi викликають великомасштабнi i найчастiше хворобливi процеси перебудови таких економiчних систем. Звiдси нiбито випливає, що захист митом i квотами необхiдно в цих країнах для стимулювання промислової диверсифiкованостi i, як наслiдок, зменшення залежностi вiд кон'юнктури на свiтових ринках одного чи двох видiв продукцiї. Це допоможе вiдгородити внутрiшню економiку вiд впливу мiжнародних полiтичних подiй, спаду виробництва за кордоном, вiд випадкових коливань попиту на один чи два конкретних товари i їх пропозицiю, у такий спосiб забезпечивши бiльшу внутрiшню стабiльнiсть. Серйознi обмеження й недолiки також є i цього аргументу. По-перше, вiн має слабке чи взагалi не має вiдношення до розвинених країн. По-друге, економiчнi витрати диверсифiкованостi можуть бути значними; наприклад, у монокультурних економiках обробна промисловiсть може виявитися вкрай неефективною. Крiм мита для диверсифiкованостi заради стабiльностi, наприклад, в Європейському Союзi розроблений ефективний механiзм цiноутворення, розроблений по кожнiм видi сiльгосппродукцiї i для кожного регiону. Установлюються кiлька категорiй цiн - iндикативнi цiни, обумовленi Спiвтовариствами як бажанi, мiнiмальнi цiни iмпорту чи граничнi, мiнiмальнi продажнi цiни, гарантованi виробнику iнтервенцiями, офiцiйними органiзацiями. Існування граничної цiни захищає ринок вiд iмпорту, цiна iнтервенцiї гарантує мiнiмальний доход виробникам. У такий спосiб протекцiонiзм на границях ЄС захищає виробникiв вiд рiзких поштовхiв свiтового ринку. Продумана агрополiтика ЄС дозволила протягом 10-15 рокiв пройти шлях вiд iмпортера сiльгосппродукцiї до положення близького до самозабезпечення i другого свiтового експортера. Що стосується машинобудiвних i сировинних галузей, то вплив держави на рiвень цiн, як правило, здiйснюється непрямим образом. Наприклад, держава проводить переважно сховане фiнансування експорту, веде протекцiонiстську митну полiтику. Так, надаючи експортнi субсидiї компанiям, держава дозволяє їм тримати експортнi цiни на рiвнi свiтових i не залишати ринок. Встановлюючи низький рiвень iмпортного мита, наприклад, на сировину, держава має своєю метою пiдвищення конкурентноздатностi на зовнiшньому ринку тих товарiв, на виготовлення яких воно йде. сучасний момент бiльш ефективних iноземних фiрм дозволяє галузям, що народжуються, змiцнiти й стати ефективними виробниками. Цей аргумент на користь протекцiонiзму ґрунтується на сумнiвному запереченнi проти вiльної торгiвлi. Заперечення полягає в тiм, що при наявностi зрiлої iноземної конкуренцiї нi в однiєї галузi не було i не буде можливостi для здiйснення довгострокових мiр, спрямованих на розширення виробництва й пiдвищення ефективностi. Захист молодих галузей за допомогою мита скорегує iснуюче неправильне розмiщення свiтових ресурсiв, що iсторично сформувався через розходження в рiвнях економiчного розвитку вiтчизняної й iноземної промисловостi. яка з галузей є тим немовлям, що здатний досягти економiчної зрiлостi i тому заслуговує захисту. По-третє, захисне мито може не зникнути, а скорiше схильне зберiгатися, навiть, коли промислова зрiлiсть буде досягнута. Нарештi, бiльшiсть економiстiв вважають, що, якщо галузям, що народжуються, потрiбна допомога, то для цього iснують бiльш прийнятнi способи, чим мито. Прямi субсидiї, наприклад, володiють тiєю перевагою, що вони бiльш вiдкрито показують, якiй галузi надається допомога i, в якому обсязi. Захист вiд демпiнгу. Цiль демпiнгу - завоювання товаром чи групою товарiв зовнiшнього ринку шляхом продажу товарiв на свiтовому ринку за цiнами нижче внутрiшнiх. Надалi збитки покриваються шляхом пiдвищення цiн на зовнiшньому ринку, а потiм i за рахунок проникнення в економiку країн-iмпортерiв. чому iноземнi фiрми можуть бути зацiкавленi в продажi своїх товарiв за цiнами нижче собiвартостi. По-перше, цi фiрми можуть використовувати демпiнг для придушення мiсцевих конкурентiв, захоплення монопольного положення на ринку i наступного пiдвищення цiн. По-друге, демпiнг може бути складною формою цiнової дискримiнацiї - призначення рiзних цiн рiзним клiєнтам. З метою максимiзацiї своїх прибуткiв iноземний продавець може прийняти рiшення про реалiзацiю своєї продукцiї за високими цiнами на монополiзованому внутрiшньому ринку й скиданнi надлишкової продукцiї за низькими цiнами на зовнiшнi ринки. Надлишковi обсяги виробництва можуть бути необхiднi для зниження витрат на одиницю продукцiї при великомасштабному виробництвi. У зв'язку з тим, що демпiнг викликає обґрунтовану заклопотанiсть, вiдповiдно до законодавства багатьох країн, вiн заборонений. У тих випадках, коли демпiнг має мiсце i завдає шкоди вiтчизняним фiрмам, уряд вводить "антидемпiнгове мито" на вiдповiднi товари. Однак обвинувачення у використаннi демпiнгу повиннi ретельно перевiрятися для визначення їхньої обґрунтованостi, оскiльки деякi iноземнi фiрми iнодi дiйсно роблять деякi товари з бiльш низькими витратами. Зловживання антидемпiнговим законодавством може збiльшити цiну iмпорту, а конкуренцiя на мiсцевому ринку обмежиться, що дозволить вiтчизняним фiрмам пiдняти цiни за рахунок споживачiв. Аргументiв на користь протекцiонiзму багато, але вони не ґрунтовнi. У вiдповiдних умовах аргумент про необхiднiсть захисту молодих галузей промисловостi виступає як справедливе виключення, що має економiчне виправдання. Аргумент на користь самозабезпеченостi може використовуватися для обґрунтування протекцiонiзму з вiйськово-полiтичних позицiй. Однак обидва цi аргументи заслуговують дуже серйозної критики, тому що вони iгнорують можливiсть використовувати альтернативнi засоби для стимулювання промислового розвитку i вiйськової самозабезпеченостi. Бiльшiсть iнших аргументiв є багато в чому емоцiйними закликами, заснованими на напiвправдi й вимислах. Вони вiдзначають тiльки безпосереднi i прямi наслiдки захисного мита, iгноруючи просту iстину, що в кiнцевому рахунку країна повинна iмпортувати для того, щоб експортувати. 3. Полiтика свободи торгiвлi Чому мито й квоти застосовуються у свiтовiй практицi, якщо вiдомо, що вони перешкоджають вiльнiй торгiвлi й у такий спосiб знижують економiчну ефективнiсть? У той час як країни в цiлому виграють вiд вiльної мiжнародної торгiвлi, окремi галузi й групи постачальникiв ресурсiв можуть виявитися в числi потерпiлих. Легко зрозумiти, чому групи пiдприємцiв, зайнятих таким виробництвом, намагаються зберегти або полiпшити свої економiчнi позицiї, переконуючи уряд, ввести тарифи чи квоти для захисту їх вiд шкiдливого впливу вiльної торгiвлi. Взагалi то мова йде про високоефективнi галузi, про що свiдчать їхнi порiвняльнi переваги i їхня здатнiсть продавати товари на свiтових ринках. Коротше кажучи, мито прямо сприяє експансiї щодо неефективних галузей, що не мають порiвняльної переваги, i непрямим чином викликають згортання ефективних галузей, що мають порiвняльнi переваги. Це означає, що мито служить причиною передислокацiї ресурсiв у невiрному напрямку. Це не дивно. Вiдомо, що спецiалiзацiя i не скована нiчим свiтова торгiвля, що базується на порiвняльних перевагах, ведуть до ефективного використання свiтових ресурсiв i розширенню реального обсягу свiтового виробництва. Мета й наслiдок захисного мита - скорочення свiтової торгiвлi. Звiдси крiм своїх специфiчних наслiдкiв для споживачiв, а також iноземних i мiсцевих виробникiв мито скорочує обсяги реального свiтового виробництва. "Загального ринку" у Європi пiсля першої свiтової вiйни багато в чому сприяло усуненню мита мiж країнами-колегами. Економiсти сходяться на тому, що створення такої зони вiльної торгiвлi з'явилося важливим фактором, що забезпечив процвiтання Захiдної Європи в останнi десятилiття. країни. • Дiї Великобританiї в пiдтримку бiльш вiльної мiжнародної торгiвлi в серединi дев'ятнадцятого сторiччя мали важливе значення як засiб стимулювання її iндустрiалiзацiї й розвитку. Дослiдження слаборозвинених країн у переважнiй бiльшостi випадкiв показують, що тi країни, якi для захисту своїх нацiональних галузей покладалися на iмпортнi обмеження, задовольнялися бiльш повiльним ростом у порiвняннi з тими країнами, що проводили бiльш вiдкриту економiчну полiтику. Лiквiдацiї перешкод у взаємнiй торгiвлi сприяє економiчна iнтеграцiя. Інтеграцiя виробництва, а також веде до тiсного переплетення нацiональних господарств, до створення регiональних господарських комплексiв. На характер i рушiйну силу iнтеграцiї впливають особливостi країн. Основна причина iнтеграцiї - вимоги високорозвинених продуктивних сил, що переросли рамки нацiональних господарств. Економiчна iнтеграцiя розвивається в регiональному аспектi. Форми iнтеграцiї. У промислове розвинених країнах мiждержавна iнтеграцiя й iнтеграцiя на мiкрорiвнi (частки закордонних iнвесторiв). i податкового захисту своїх внутрiшнiх ринкiв вiд конкуренцiї третiх країн. У своєму розвитку iнтеграцiйний процес проходить кiлька стадiй. Створення єдиного ринку зi сприятливими умовами для торгiвлi i руху капiталу i робочої сили, утворення економiчного i валютного союзу. У промислове розвинених країнах iнтеграцiйний процес набрав найбiльшого розвитку в ЄС i в Пiвнiчнiй Америцi (НАФТА). Регiональна iнтеграцiя приводить до значної економiї на масштабах виробництва (якщо ж виробляється один вид продукцiї, то конкуренцiя сприяє бiльш ефективному перетворенню виробництва). В Азiї, Африцi i Латинськiй Америцi бiльше 20 регiональних груп. iноземної валюти. Лiквiдацiя тарифiв сприяє розвитку регiонального замiщення iмпорту. Коротка характеристика ЄС. iнструмент - загальний бюджет ЄС (близько 1% ВВП країн-членiв). Основний iнструмент впливу - домiнування загальних умов функцiонування рiзних секторiв господарства в спiвтовариствi (аграрна, валютна, зовнiшньоекономiчна, соцiальна). Проводиться розробка програм по створенню єдиних ринкiв капiталу, товарiв i послуг. Інституцiональна структура ЄС склалася в 60-х pp. Коротка характеристика НАФТА. Вiдмiнностi iнтеграцiї в Пiвнiчнiй Америцi такi: давнi передумови зародження i розвитку регiональних комплексiв на мiкрорiвнi, вiльний режим руху через американо-канадську границю капiталу i робочої сили, необмежена оборотнiсть валют. Ведучу роль в iнтеграцiйному процесi грають американськi ТНК. Близько 75-80% експорту Канади, що складає 20% ВВП Канади, направляється в США. В Канаду йде 25% експорту США (1% ВВП США i 15% ВВП Канади). 71% експорту Мексики йде в США, 7% експорту США йде в Мексику. Особливостi виявляються у вiдсутностi чiткої зовнiшньополiтичної кооперацiї, регiональних iнститутiв керування (як органи ЄС). торгових потокiв всерединi економiчних об'єднань. Поряд з об'єднаннями у формi митних союзiв iснують асоцiацiї країн-виробникiв i експортерiв сировини. Створення вiльних економiчних зон. Зона залишається частиною нацiональної територiї, але в її межах проходить безмитна торгiвля. Вiдсутнi яких-небудь обмеження на дiю iноземного капiталу i на переведення прибуткiв i капiталу. Створення вiльних економiчних зон дуже вигiдно для ТНК, тому що приймаюча країна бере на себе проблему забезпечення iнфраструктури, робочої сили. До створення вiльних морських зон, наприклад, о-ва Мен у Великобританiї, приводить прагнення знизити вартiсть перевезень, використовуючи бiльш дешеву робочу силу, крiм того країни-вiзники надають значнi податковi пiльги на перевезену продукцiю. Однак подiбна практика створює конкурентнi незручностi для iнших країн. Для української економiки також необхiдна iнтеграцiя у свiтове господарство, що припускає деяку лiбералiзацiю зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Для того, щоб країна, що стала на такий шлях розвитку, одержала вигоду, необхiднi наступнi умови: • Країни, лiбералiзуючи торгiвлю, повиннi знаходитися у фундаментальнiй рiвновазi, i лiбералiзацiя торгiвлi не повинна її порушувати (пiд фундаментальною рiвновагою розумiється стабiльнiсть економiчного становища країни, критерiями якого є "помiрнi" темпи iнфляцiї, "прийнятний" рiвень безробiття i рiвновага платiжного балансу. Першi два елементи складають показники внутрiшньої рiвноваги, останнiй - зовнiшньої). Однак, як вiдомо, ослаблення торгових бар'єрiв загострює проблему внутрiшнього i зовнiшнього балансу. Звiдси виникає необхiднiсть протекцiонiзму. • Існування мiжнародної гармонiї iнтересiв. Через свободу торгiвлi, що теоретично вигiдна всiм, ця гармонiя iнтересiв i здiйснюється. Але справа ускладнюється двома обставинами. По-перше, бiльш розвиненi країни мають бiльший виграш вiд свободи торгiвлi. По-друге, оскiльки вiйськовi iнтереси домiнують над економiчними, одних тiльки економiчних факторiв мало для установлення чи вiдновлення гармонiї, що на практицi не прослiджується. • Рiвнiсть можливостей, забезпечувана сталiстю масштабiв виробництва i конкуренцiєю. Ця умова має на увазi вiдсутнiсть всякої дискримiнацiї й одержання одними виробниками переваг перед iншими, а також безперешкодне пересування товарiв i факторiв виробництва. На дiлi при наявностi економiї вiд масштабiв i при закрiпленнi технологiчної переваги свобода торгiвлi означає однобiчнi переваги для великих фiрм i передових країн i приводить до менш рацiонального розподiлу свiтових ресурсiв в порiвняннi з протекцiонiзмом. У рамках тiєї чи iншої країни уряд повинен обмежувати монополiстичнi методи ведення конкурентної боротьби i надавати особливi пiльги малим пiдприємствам, не здатним поодинцi протистояти суперникам-гiгантам. • Наявнiсть ефективної мiжнародної фiнансової системи. Часи золотого стандарту з автоматичним регулюванням зовнiшнього балансу пройшли, а в умовах полiтичної й економiчної нестабiльностi природним для урядiв є прагнення створити резерви конвертованої валюти, що досягається за рахунок позитивного зовнiшнього балансу. Якщо країна не має структурного надлишку зовнiшнього балансу i не бажає миритися з високим рiвнем безробiття, їй залишається один шлях - створити надлишок поточного балансу шляхом введення обмежень на iмпорт товарiв i експорт капiталiв. Якщо ж цi умови порушуються, то торгiвля сама по собi не може привести до вирiвнювання доходiв мiж країнами. Бiльш того переваги в рiвнi продуктивностi i доходiв перетворюють свободу торгiвлi в ефективний спосiб росту добробуту одних країн i регiонiв за рахунок iнших. Виступати за те, щоб країни, що знаходяться на рiзних рiвнях розвитку, здiйснювали вiдкриту фiнансову i торгову полiтику значить сприяти збереженню сформованої нерiвностi мiж країнами. 4. Роль ГАТТ/ВТО в регулюваннi мiжнародної торгiвлi Генеральна угода з тарифiв i торгiвлi (ГАТТ) - один з багатобiчних договорiв i угод, що набули поширення в пiслявоєнний перiод. До цього протягом тривалого часу основу вiдносин, у тому числi й економiчних, мiж державами складали обопiльнi умови й угоди. Вони регулювали питання зовнiшньої торгiвлi й мореплавання, визначали права й обов'язки фiзичних i юридичних осiб на територiї договiрних держав. У них, як правило, обмовлялося взаємне надання режиму найбiльшого сприяння у взаємнiй торгiвлi i нацiональному режимi для юридичних i фiзичних осiб, що здiйснюють комерцiйну й виробничу дiяльнiсть на територiї країни-партнера за договором. [3] зовнiшньої торгiвлi. В наступнi роки в неї був внесений ряд доповнень, що пристосовують Угоду до вимог ситуацiї, яка змiнилася, у свiтi. До числа найбiльш iстотних можна вiднести включення в текст ГАТТ у 1964 роцi частини "Торгiвля й розвиток", у якiй визначалися умови застосування угоди до країн, що розвиваються, а також пiдсумки переговорiв у рамках "Токiо раунду", що виходять за рамки митно-тарифної полiтики. У результатi ГАТТ у даний час крiм базової Угоди мiстить ще цiлий ряд iнших, що поширюють її дiю на новi областi, а також протоколи, що iнтерпретують застосування окремих статей, застереження й пояснення. Пiдсумки дiяльностi ГАТТ свiдчать про те, що вона вiдiграє роль центральної мiжнародної установи з питань торгiвлi. Саме тут приймається бiльшiсть конкретних мiр i рiшень, що регулюють i модернiзують правову структуру свiтової торгiвлi. Ефективнiсть цiєї Угоди приводить до росту числа його членiв. Якщо в момент вступу його в силу в ГАТТ брало участь 22 держави, то в 1999 роцi в його роботi в тiй чи iншiй формi брало участь бiльш нiж 150 країн. Основний текст Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi в ходi Багатобiчних переговорiв, що вiдбулися, був доповнений цiлим рядом домовленостей по окремих питаннях, в результатi, чого сьогоднi Угода являє собою досить складний документ. Проте в ГАТТ можна видiлити кiлька основних принципiв, що складають її основу: • роль тарифiв у ринковiй економiцi є головним регулятором експорту й iмпорту, тодi як при централiзованому плануваннi їх значення другорядне, тому що вiдсутнiй зв'язок мiж внутрiшнiми й зовнiшнiми (свiтовими) цiнами. • другим з них є принцип найбiльшого сприяння, який носить безумовний характер, що поширюється на торгiвлю товарами. Однак у ГАТТ мiститься ряд виключень з цього принципу. Цей принцип спрямований на лiквiдацiю дискримiнацiї в торгiвлi й збiльшення обсягiв товарообiгу. При цьому передбачається, що обсяг i структура зовнiшньої торгiвлi визначається її безпосереднiми учасниками, а уряд регулює експортно-iмпортнi операцiї тiльки за допомогою тарифiв. в торгово-полiтичних цiлях внутрiшнiх податкiв i зборiв. Тобто мова йде про створення рiвних умов конкуренцiї для iмпортних i вiтчизняних товарiв. • iншим важливим принципом є визнання того, що захист нацiональної економiки повинен проводитися переважно за допомогою митних тарифiв, при цьому використання кiлькiсних обмежень забороняється. • угода забороняє також використання iмпортних квот, крiм випадкiв, зв'язаних з необхiднiстю лiквiдацiї негативного сальдо платiжного балансу. Сучасна зовнiшньоторговельна полiтика країн здiйснюється за допомогою - цiлого ряду засобiв, що контролюють, регулюють, стимулюють зовнiшню торгiвлю. До них вiдносяться митнi тарифи, кiлькiснi обмеження, рiзного роду перешкоди для збуту й споживання товарiв на внутрiшньому ринку країни-iмпортера. У результатi розвиваючого процесу iнтернацiоналiзацiї мiжнародного господарського життя, прогресуючої мiжнародної економiчної iнтеграцiї в пiслявоєннi роки мало мiсце зниження ролi таких традицiйних засобiв здiйснення зовнiшньоторговельної полiтики, як мито i кiлькiснi обмеження. Внаслiдок дiяльностi ГАТТ рiвень митного захисту у всiх розвинених країнах значно знизився. Якщо в 1947 роцi рiвень мита складав у середньому 40%, то на теперiшнiй час вiн складає близько 3%. Однак було б неправильно вважати, що мито перестало вiдiгравати значну роль, тому що питання митного обкладання продовжують вiдiгравати велику роль на переговорах у рамках ГАТТ. Але в цьому питаннi складно досягти єдностi. Спроба унiфiкацiї класифiкацiї товарiв для цiлей митного обкладання була почата пiсля другої свiтової вiйни: у 1951 роцi була пiдписана Брюссельська конвенцiя, що одержала назву Брюссельської митної номенклатури (БМН). У 80-i роки в рамках ГАТТ на основi БМН була розроблена нова митна номенклатура, що називається "гармонiзованою системою". У своєму первiсному видi ГАТТ була чисто тарифною угодою, у якiй з метою недопущення впливу на торгiвлю нетарифних норм i правил був включений ряд положень, зв'язаних з iншими формами регулювання торгiвлi (кiлькiсними обмеженнями, субсидiями, демпiнгом). Однак коло розглянутих питань настiльки розширився, що обговорюванi проблеми стали виходити за рамки тарифної полiтики. В результатi первiсна структура ГАТТ, що складається з чотирьох керiвних органiв: постiйних органiв, мiжурядових органiв, робочих груп i спецiальних груп експертiв, була значно розширена. В результатi проведення багатобiчних торгових переговорiв у рамках "Токiо раунду" був створений ще цiлий ряд комiтетiв i рад, в обов'язок яких входило спостереження за реалiзацiєю досягнутих у його ходi домовленостей. До них вiдносяться: комiтет з антидемпiнгової практики, комiтет iз субсидiй i компенсацiйного мита, комiтет з технiчних бар'єрiв у торгiвлi, комiтет з митної оцiнки, комiтет з урядових закупiвель, комiтет з iмпортного лiцензування та iн. задач сучасних мiжнародних економiчних вiдносин. Сформована на основi Угоди система договорiв практично означає створення мiжнародної органiзацiї, що займає мiцне мiсце серед мiжнародних установ, що визначають формування мiжнародних економiчних зв'язкiв. Тобто з'явилися новi можливостi для унiфiкацiї й диверсифiкованостi правових норм мiжнародної торгiвлi. В ходi "уругвайського раунду" переговорiв у рамках ГАТТ стало, очевидно, що Угода продовжує йти по, намiченому ранiше, шляху розширення сфери дiяльностi. До порядку денного переговорiв входили наступнi питання: митнi тарифи, нетарифнi мiри, перегляд деяких прав i правил ГАТТ, торговi аспекти регулювання iноземних капiталовкладень, торговi аспекти права iндивiдуальної власностi, торгiвля послугами i т. д. Усе це свiдчило про те, що головною задачею цих переговорiв є створення нових правил регулювання мiжнародної торгiвлi, розробка нових угод, що не тiльки iнтерпретували окремi положення, але i значно розширили сферу дiяльностi ГАТТ. Бiльш того, були створенi формально не залежнi вiд ГАТТ кодекси, що стосуються сфери послуг i деяких сумiжних з мiжнародною торгiвлею областей МЕО. Одним зi шляхiв рiшення рiзних проблем - розгляд їх на регулярних переговорних конференцiях, восьмим з яких був "уругвайський" раунд. Скликання нового раунду багатобiчних торгових переговорiв (БТП) було продиктовано сформованими тенденцiями розвитку мiжнародних економiчних вiдносин наприкiнцi 70-х i першiй половинi 80-х рокiв. У цей перiод рiзко активiзувалася економiчна експансiя США. У той же час пiдсилилася опозицiя американськiй експансiї з боку ЄЕС, поглибилися американо-японськi економiчнi розбiжностi. Зросла роль країн, що розвиваються, у свiтовому господарствi i мiжнароднiй торгiвлi, загострилися їхнi валютно-фiнансовi протирiччя з Заходом, зросло прагнення до полiпшення умов участi в мiжнародному подiлi працi. Таким чином, в останнi роки в розвитку мiжнародних економiчних вiдносин в цiлому i мiжнароднiй торгiвлi, зокрема, закрiпилися негативнi тенденцiї, що привели до загострення конкурентної боротьби на свiтовому ринку i помiтному погiршеннi взаємин держав у данiй сферi мiжнародного спiвробiтництва. В силу цього масштабнiсть i рiзноманiття програми МТП вiддзеркалювали, насамперед тi зростаючi труднощi, з якими зштовхнулася сучасна мiжнародна торгiвля в результатi рiзкого погiршення торгово-полiтичної обстановки. Посилення протекцiонiзму з боку розвинених капiталiстичних країн, у тому числi розширення дискримiнацiї в результатi збiльшення антидемпiнгових процедур, кiлькiсних обмежень, обвинувачень у субсидуваннi експорту привели до виникнення нових протирiч мiж її учасниками. Тому значна частина програми нового раунду спрямована на вироблення домовленостей, покликаних стримувати подальше поширення протекцiонiзму й однобiчних дискримiнацiйних мiр у торгових вiдносинах мiж країнами - учасниками ГАТТ. Ряд питань, внесених у програму МТП, вiддзеркалював вимоги країн що розвиваються, що в умовах поступового росту їх гiгантської зовнiшньої заборгованостi i рiзкого падiння цiн на сировину яку вони вивозять i продовольство наполягали на iстотному полiпшеннi умов їхнього експорту в розвиненi держави й лiквiдацiї пiдтримуваних розвиненими країнами дискримiнацiйних обмежень iмпорту. В умовах посилення економiчної взаємозалежностi мiж двома групами держав Захiд змушений був погодитися на обговорення деяких найбiльш гострих проблем експорту з країн, що розвиваються, текстилю, одягу, деяких видiв природних ресурсiв. Важливим фактором, що вплинув на порядок денний нового раунду МТП, були усе бiльш частi порушення норм ГАТТ, що привели до ерозiї найважливiших принципiв ГАТТ i ослабленню в цiлому його органiзацiйно-правової основи в мiжнароднiй торгiвлi. В силу цього значна увага на переговорах була придiлена змiцненню юридичної бази й механiзму ГАТТ. Розглянемо подiї напередоднi "уругвайського" раунду переговорiв i пiсля нього. Серед проблем у рамках ГАТТ можна видiлити "новi", що виникли в зв'язку зi змiною й розвитком економiчної ситуацiї, i "старi", що знаходилися на розглядi вже тривалий час. Спочатку проаналiзуємо найбiльш насущнi "новi" проблеми: • дискримiнацiйнi мiри державного регулювання: мiри, що негативно впливають на вiльний перелив капiталу i, отже, сприймаються як бар'єр у мiжнароднiй торгiвлi. До них можна вiднести проблему iноземних iнвестицiй: найчастiше iноземним iнвесторам приписують сфери й галузi прикладання їхнiх капiталiв, ставляться умови у вiдношеннi частки продукцiї, що поставляється на експорт, наймання мiсцевої робочої сили, використання компонентiв i матерiалiв мiсцевого виробництва й iн. • проблема торгових аспектiв прав iнтелектуальної власностi: iснуючi мiжнароднi конвенцiї по охоронi прав iнтелектуальної власностi не надають надiйних гарантiй проти пiратської практики, тодi як торгiвля пiдробленими товарами, пiратство, використання чужих наукових i конструкторських розробок прийняла небаченi масштаби. Крiм того, що компанiї-власники товарних знакiв зазнають колосальних збиткiв, мова йде про життя багатьох людей, оскiльки стали пiдроблятися навiть деталi авiацiйних двигунiв i автомашин, медичнi препарати. Одне з можливих рiшень даної проблеми - застосування торгових санкцiй до країн, що злiсно порушують права iнтелектуальної власностi. • проблема мiжнародної торгiвлi послугами: довгий час надання послуг сприймалося як щось супутнє традицiйнiй торгiвлi товарами, але на початку 80-х рокiв зросла самостiйна роль сфери послуг в економiцi (телекомунiкацiї, банкiвська й страхова справа, туризм, перевезення). В даний час близько 20% свiтової торгiвлi i 60% виробництва приходиться на сферу послуг. Тим часом, вiдсутнiсть загальновизнаних правил у мiжнароднiй торгiвлi послугами привело до значного рiзнобою в нацiональних нормативних документах, системах статистичної звiтностi та iн., що на даному етапi є гальмом на шляху мiжнародного обмiну послугами. • iншою проблемою є функцiонування системи ГАТТ. Переговори повиннi були привести у вiдповiднiсть органiзацiйну основу ГАТТ зi зростаючою роллю в мiжнароднiй торгiвлi. Як розвиненi капiталiстичнi країни, так i бiльшiсть країн, що розвиваються, вважають за необхiдне змiцнення ГАТТ як мiжнародної органiзацiї й пiдвищення ефективностi її дiяльностi шляхом посилення механiзму контролю за виконанням прийнятих рiшень. Також стояло питання обговорити забезпечення спостереження з боку ГАТТ за торговою полiтикою i практикою країн, що беруть участь у нiй, i впливом торгової полiтики i практики на функцiонування багатобiчної торгової системи, пiдвищення загальної ефективностi i полiпшення процесу прийняття рiшень у ГАТТ, зокрема, шляхом бiльш активного залучення до його роботи мiнiстрiв, змiцнення зв'язку ГАТТ iз мiжнародними валютно-фiнансовими органiзацiями. Змiцнення органiзацiйного механiзму ГАТТ сприяє також внесення в програму ГАТТ пропозицiї про удосконалювання й посилення правил i процедур врегулювання суперечок. До "старих" проблем можна вiднести в основному тi, котрi зв'язанi з питаннями, що стосуються розвинених i країн, що розвиваються, а також протирiч, зв'язаних iз правовим статусом: • рiвень митно-тарифного обкладання: незважаючи на те, що середньозважена ставка iмпортного митного тарифу розвинених країн склала 5%, середнi показники далеко не повно вiдбивали реальну ситуацiю. У Японiї i США на ставки митного тарифу, що перевищували 10 %, приходилося вiдповiдно 17,1 i 16,0% загальної кiлькостi тарифних позицiй. Причому велика частина високих ставок застосовувалася у вiдношеннi iмпорту продовольства, текстилю й одягу, тобто основних експортних статей країн, що розвиваються. Важливою проблемою була низька частка "зв'язаних" (тобто не змiнюваних у велику сторону) тарифiв. У розвинених країн це стосувалося в основному сiльськогосподарської продукцiї, а в країн, що розвиваються - товарiв усiх категорiй, що давало можливiсть в однобiчному порядку пiдвищувати рiвень митного обкладання, погiршуючи умови доступу на свої ринки. [7] "особливої соцiальної значимостi" i "забезпечення продовольчої безпеки", що дозволило вводити кiлькiснi обмеження на сiльськогосподарську продукцiю. Подiбнi однобiчнi права служили постiйним джерелом конфлiктiв з iншими країнами, позбавленими такого права, у тому числi i з конкурентноздатними виробниками сiльськогосподарської продукцiї. • також, проблемою країн, що розвиваються, можна назвати свiтову торгiвлю текстилем i одягом, у якiй вони мають порiвняльну перевагу. На початку 60-х рокiв ними була прийнята довгострокова угода, що переросла в багатосторонню угоду по текстилю, у вiдповiдностi, з якою розвиненi країни установлювали твердi iмпортнi квоти на текстильну продукцiю ( що приходилися в основному на країни, що розвиваються), при пiдвищеннi яких увiз товарiв просто заборонявся. • процедура введення захисних мiр: теоретично країни-члени ГАТТ мають право вводити iмпортнi обмеження, якщо несподiване збiльшення iмпорту створює погрозу "збитку" нацiональнiй економiцi. Але введення таких обмежень обумовлено цiлим рядом умов (збiльшеннi iмпорту iнших товарiв з метою збереження колишнього обсягу товарiв), а також повинно здiйснюватися на основi найбiльшого сприяння. У дiйсностi ж подiбнi обмеження було потрiбно вводити лише у вiдношеннi однiєї чи декiлькох країн. • ставши авторитетною мiжнародною органiзацiєю, що нараховувала в той час бiльш 115 країн, на частку яких приходилося понад 90%обсягу свiтової торгiвлi, юридичне ГАТТ протягом чотирьох десятилiть iснувала як угода невеликої групи країн на основi Протоколу про тимчасове застосування, що дiє до вступу МТО в силу. Постiйнi розбiжностi викликав i сам Протокол, оскiльки країни-засновники ГАТТ одержали право застосування нетарифних мiр в "тiй мiрi, у якiй це не суперечить iснуючому законодавству". • угоди, створенi в ходi "токiйського раунду", створили наступну проблему: до цих угод приєдналися лише країни, що вважали це для себе необхiдним, у результатi, чого однорiдна до того (у змiстi обсягу взаємних прав i обов'язкiв) система ГАТТ виявилася "розмитою".[7] Всi укладенi угоди умовно можна роздiлити на два великих блоки: угоди про доступ на ринки й угоди й домовленостi по iнституцiйних питаннях, тобто по нових механiзмах мiжнародної торгової системи. Питання доступу на ринки: • крiм зниження мита 2/5 iмпортованої продукцiї, до якої можна, вiднести медикаменти, медичне устаткування, меблi, будiвельне й сiльськогосподарське устаткування, iграшки, пиво, папiр, буде зовсiм звiльнено вiд мита; • було вирiшено знизити до 2005 року бiльшiсть квот i тарифiв на текстильну продукцiю й одяг, що вiдкриє ринок експорту країнам, що розвиваються; • також було досягнуто згоди щодо послуг, експорт яких за останнi 18 мiсяцiв досяг 1 мiльярда доларiв: була прийнята угода по торгiвлi послугами; • по захисту прав iнтелектуальної власностi було прийняте наступне: авторське право буде зберiгатися потяг 50 рокiв, патенти - 20 рокiв. Крiм того, країни-члени повиннi передбачити у своєму законодавствi карне покарання чи великi штрафи за навмисне пiдроблення торгових знакiв. Це покладе кiнець безконтрольному використанню вiдкриттiв iншими людьми. • усi нетарифнi мiри, що обмежують доступ сiльськогосподарської продукцiї на внутрiшнi ринки, пiдлягають "тарифiкацiї", пiсля чого рiвень захисту пiдлягає зниженню в середньому на 36% протягом шести рокiв. При цьому мiнiмальне зниження по позицiях повинне складати 15%. Усi ставки митних тарифiв на сiльськогосподарську продукцiю оголошуються незмiнними в однобiчному порядку. Мiри нацiональної полiтики по пiдтримцi сiльськогосподарського виробництва, що роблять негативний вплив на торгiвлю, повиннi бути скороченi за спецiальною методикою на 20%. Полiпшення умов доступу на ринки недостатня умова для стiйкого росту мiжнародної торгiвлi i свiтової економiки в цiлому. Важливим елементом є передбачуванiсть торгове - полiтичних режимiв держав у вiдношеннi iмпорту товарiв i послуг. Тому другий блок, що гарантує стабiльнiсть договiрно-правової основи мiжнародної торгiвлi, грає усе велику роль. До нього можна вiднести Всесвiтню Торгову Органiзацiю (ВТО). Це нова договiрно-правова система регулювання торгових вiдносин, що буде, мiстити в собi вiдновлення ГАТТ, ГАТС i всi iншi угоди, укладенi в ходi цього раунду переговорiв. До складу ВТО будуть входити так називанi механiзм оглядiв торгової полiтики i механiзм розв’язання суперечок. ВТО одержала повний правовий статус мiжнародної органiзацiї. Членом ВТО може стати країна, що приєдналася до "уругвайського раунду". Всесвiтня торгова органiзацiя (ВТО) почала свою дiяльнiсть з 1 сiчня 1995 року. Секретарiат ВТО знаходиться в Женевi (Швейцарiя). Всесвiтня торгова органiзацiя покликана регулювати торгово-полiтичнi вiдносини учасникiв органiзацiї в сферi мiжнародної торгiвлi на основi пакета угод так званого Уругвайського раунду багатобiчних торгових переговорiв (1986-1994р.). [3] Угода про заснування Всесвiтньої торгової органiзацiї передбачає створення постiйно дiючого форуму держав-членiв для врегулювання проблем, якi роблять вплив на їх багатобiчнi торговi вiдносини, а також для здiйснення контролю над реалiзацiєю угод І домовленостей Уругвайського раунду. ВТО функцiонує багато в чому також, як i ГАТТ, але при цьому здiйснює контроль за бiльш широким спектром торгових угод i має набагато великi повноваження в зв'язку з удосконаленням ряду процедур прийняття рiшень. Головною задачею ВТО є лiбералiзацiя свiтової торгiвлi шляхом її регулювання переважно тарифними методами при послiдовному скороченнi рiвня iмпортного мита, а також усуненнi рiзних нетарифних бар'єрiв, кiлькiсних обмежень i iнших перешкод у мiжнародному обмiнi товарами i послугами. Основними принципами i правилами ГАТТ/ВТО, є: 1. надання режиму найбiльшого сприяння в торгiвлi на не дискримiнацiйнiй основi; 2. взаємне надання нацiонального режиму товарам i послугам iноземного походження; 3. регулювання торгiвлi переважно тарифними методами; 4. вiдмовлення вiд використання кiлькiсних обмежень; 5. транспарентнiсть торгової полiтики; 6. розв’язання торгових суперечок шляхом консультацiй i переговорiв i т. д. Усi країни-члени Всесвiтньої торгової органiзацiї приймають зобов’язання по виконанню близько двадцяти основних угод i юридичних iнструментiв, об'єднаних термiном "багатостороннi торговi угоди" (БТУ). Таким чином, ВТО являє собою своєрiдний багатобiчний контракт (пакет угод), нормами i правилами якого регулюється понад 90% усiєї свiтової торгiвлi товарами i послугами. І. Багатостороннi угоди по торгiвлi товарами: - Генеральне угода з тарифiв i торгiвлi 1994 р. (ГАТТ-94); - Угода по сiльському господарству; - Угода по застосуванню санiтарних i фiтосанiтарних заходiв; - Угода по текстильних виробах i одягу; - Угода по технiчних бар'єрах у торгiвлi; - Угода по iнвестицiйних мiрах, зв'язаним з торгiвлею (Трiмс); - Угода по застосуванню Статтi VI ГАТТ-94 (Антидемпiнговi процедури); - Угода по застосуванню Статтi VII ГАТТ-94 (Оцiнка митної вартостi товарiв); - Угода по правилам походження; - Угода по процедурам iмпортного лiцензування; - Угода по субсидiям i компенсацiйним мiрам; II. Генеральна угода по торгiвлi послугами (ГАТС). ІІІ. Угода по торгових аспектах прав iнтелектуальної власностi (Трипс). ІV. Домовленiсть про правила i процедури, регулюючi розв’язання суперечок; V. Механiзм огляду торгової полiтики. VI. Плюрiлатеральнi угоди (з обмеженою участю, тобто необов'язковi для всiх членiв ВТО): "нульовий варiант", "гармонiзацiя торгiвлi хiмiчними товарами", "iнформацiйнi технологiї"), у яких на добровiльний основi беруть участь лише частина країн-членiв ВТО. Вищим органом ВТО є Мiнiстерська конференцiя, що поєднує представникiв всiх учасникiв органiзацiї. Сесiї конференцiї збираються не рiдше одного разу в два роки для обговорення i прийняття рiшень по принципових питаннях, пов'язаних з угодами Уругвайського раунду. Перша конференцiя вiдбулася в груднi 1996 р. в Сiнгапурi; друга - у травнi 1998 р. в Женевi, де пiдводилися основнi пiдсумки п'ятдесятилiтньої дiяльностi ГАТТ/ВТО. В Мiнiстерськiй декларацiї за пiдсумками цiєї конференцiї сформульоване доручення Генеральнiй Радi пiдготувати рiшення по термiнах проведення, порядку денному i параметрам нового раунду багатобiчних торгових переговорiв ("раунд тисячорiччя"). Наступний форум ВТО пройшов наприкiнцi 1999 р. i був присвячений обговоренню виконання країнами-членами органiзацiї дiючих угод Уругвайського раунду, а також формату нового раунду МТП: початок переговорiв по "вбудованому порядку денному" (сiльське господарство, послуги, огляд Угоди по Трипс), пiдготовка рекомендацiй з перспектив дiяльностi органiзацiї з врахуванням рiшень Сiнгапурської конференцiї, тобто можливому включенню в майбутнi переговори принципово нових сфер - конкуренцiї, екологiї, трудових стандартiв, а також тарифiв на промисловi товари. Мiнiстерська конференцiя ВТО заснувала Комiтет з торгiвлi i розвитку, Комiтет з обмежень з метою забезпечення рiвноваги платiжного балансу, Комiтет з бюджету, фiнансам i адмiнiстрацiї, а також Комiтет з торгiвлi i навколишнього середовища. Мiж сесiями в мiру необхiдностi (8-10 разiв на рiк) для рiшення поточних i процедурних питань ззивається Генеральна рада, що складається також iз представникiв всiх учасникiв. Крiм того, Генрада адмiнiструє дiяльнiсть Органа по врегулюванню суперечок й Органа по огляду торгової полiтики. Пiд керiвництвом Генради працюють Ради по торгiвлi товарами. Рада по торгiвлi послугами i Рада по торгових аспектах прав iнтелектуальної власностi, iншi органи по проблематицi ВТО. У рамках Рад по торгiвлi товарам i послугами заснованi Комiтети з Угод i переговорнi групи. Членство в радах i комiтетах вiдкрито для всiх учасникiв ВТО. Крiм того, функцiонують спостережнi органи за виконанням плюрилатеральних угод. Прийняття рiшень. У ВТО практикується прийняття рiшень на основi консенсусу. При його вiдсутностi рiшення приймається бiльшiстю голосiв, якщо iншого не передбачено. Тлумачення положень угод по товарам, послугам, iнтелектуальнiй власностi, звiльнення вiд прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосiв. Виправлення, що неторкаються прав i зобов'язань учасникiв, а також прийняття нових членiв вимагають 2/3 голосiв (на практицi, як правило, консенсусом). Вiдповiдно до Угоди про заснування ВТО країнами-засновниками органiзацiї стали учасники ГАТТ, що представили списки зобов'язань по товарах i послугам i ратифiкували пакет угод ВТО до 1997 року. В даний час бiльше тридцяти держав мають статус спостерiгача у ВТО. Переважна бiльшiсть з них знаходяться на рiзних стадiях процесу приєднання до ВТО. Крiм того, бiля п'ятдесятьох мiжнародних органiзацiй мають статус спостерiгача у ВТО, у т. ч. МВФ, Свiтовий Банк, ОЕСР, рiзнi пiдроздiли ООН, регiональнi угруповання, товарнi органiзацiї i т. д. Процедура приєднання до Всесвiтньої торгової органiзацiї, вироблена за пiввiку iснування ГАТТ/ВТО, досить складна i складається з декiлькох етапiв. Як показує досвiд країн, що приєднуються, цей процес займає кiлька рокiв. Усi зазначенi нижче процедури приєднання цiлком поширюються i на Україну. На першому етапi в рамках спецiальних Робочих груп вiдбувається детальний розгляд економiчного механiзму i торгово-полiтичного режиму країни, що приєднується. Пiсля цього починаються консультацiї i переговори про умови членства країни-здобувача в цiй мiжнароднiй органiзацiї. Подiбнi консультацiї i переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рiвнi з усiма зацiкавленими країнами-членами ВТО. Насамперед, цi переговори стосуються "комерцiйне значимих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам ВТО по доступу на її ринок товарiв i послуг, а також по термiнах прийняття на себе зобов'язань по Угодах, що випливають iз членства у ВТО. Замiсть того країна, що приєднується, дiстає права, якими володiють члени ВТО, що практично буде означати припинення її дискримiнацiї на зовнiшнiх ринках. У випадку протиправних дiй з боку якого-небудь члена органiзацiї, будь-яка країна зможе звертатися з вiдповiдною скаргою в Орган з розв’язання суперечок (ОРС), рiшення якого обов'язковi для безумовного виконання на нацiональному рiвнi. Вiдповiдно до встановленої процедури результати двостороннiх переговорiв про взаємну лiбералiзацiю доступу на ринки й умови приєднання повиннi бути оформленi наступними офiцiйними документами: 1. Доповiддю Робочої групи, у якiй буде викладений весь пакет зобов'язань, що прийме за пiдсумками переговорiв на себе країна, що приєднується; 2. Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнутi домовленостi; 5. Однiєю з головних умов приєднання нових країн до ВТО є приведення їхнього нацiонального законодавства i практики регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдповiдно до положень пакета угод Уругвайського раунду. Останнiм етапом є ратифiкацiя законодавчим органом країни, що приєднується, всього пакета документiв. Всесвiтня торгова органiзацiя не просто продовження ГАТТ. Навпроти, вона цiлком замiнила собою свого попередника i докорiнно вiдрiзняється вiд нього за своїм характером. Серед принципових вiдмiнностей варто назвати наступнi: 1. ГАТТ - це був комплекс правил, зафiксованих у мiжнароднiй угодi, що не передбачав створення якої-небудь органiзацiйної основи. Дiяльнiсть ГАТТ обслуговувалася лише невеликим секретарiатом, що виник у результатi спроби створити Мiжнародну торгову органiзацiю ще в сорокових роках. ВТО є постiйно дiючою органiзацiєю, що має власний секретарiат. 2. ГАТТ застосовувався на "тимчасовiй основi", хоча - пiсля бiльш, нiж сорока рокiв його iснування, - уряди волiли розглядати зобов'язання, що мiстяться в ньому, такими, що як дiють на постiйнiй основi. Зобов'язання ВТО носять повномасштабний характер i є постiйними. 3. Правила ГАТТ застосовувалися до торгiвлi товарами. Крiм товарiв, ВТО охоплює торгiвлю послугами, а також зв'язанi з торгiвлею аспекти iнтелектуальної власностi. 4. Хоча ГАТТ i був мiжнародним iнструментом, до вiсiмдесятих рокiв до нього додалося багато нових угод, укладених мiж обмеженим числом країн, що, вiдповiдно, носили виборчий характер. Практично всi угоди, що лежать в основi ВТО, є багатобiчними, i, таким чином, зобов'язання, що мiстяться в них , є зобов'язаннями всiх членiв органiзацiї. врегулювання суперечок, буде легше реалiзовувати на практицi. "ГАТТ 1947 року" продовжував дiяти до кiнця 1995 p., що дало всiм членам ГАТТ час для приєднання до ВТО i дозволило продублювати дiяльнiсть у деяких областях, наприклад, у сферi врегулювання суперечок. Бiльш того, ГАТТ продовжує своє життя як "ГАТТ 1994 року", що являє собою доповнений варiант ГАТТ 1947 року, який вiдповiдає вимогам сьогоднiшнього дня. "ГАТТ 1994 року" є невiд'ємною частиною Угоди про заснування ВТО i як i ранiше регламентує ключовi положення мiжнародної торгiвлi товарами. На сьогоднiшнiй день до ВТО входять 145 держав, 7 з яких держави колишнього СРСР. Вiдносини України з iноземними державами в областi зовнiшньоторгової дiяльностi будуються на основi дотримання загальновизнаних принципiв i норм мiжнародного права i зобов'язань, якi базуються на мiжнародних угодах України. З метою iнтеграцiї економiки України у свiтову економiку Україна вiдповiдно до загальновизнаних принципiв i норм мiжнародного права бере участь у мiжнародних договорах про митнi союзи i вiльнi економiчнi зони з всiма наслiдками, що звiдси випливають. дiяльностi. Не допускаються iншi методи державного регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi шляхом втручання i встановлення рiзних обмежень органами державної влади. Експорт i iмпорт здiйснюються без кiлькiсних обмежень. Кiлькiснi обмеження вводяться у виняткових цiлях : - забезпечення нацiональної безпеки України; - виконання мiжнародних зобов'язань України з урахуванням стану на внутрiшньому товарному ринку; - захисту внутрiшнього ринку України. З метою захисту нацiональних iнтересiв дiє система експортного контролю. Існують технiчнi, фармакологiчнi, санiтарнi, ветеринарнi, фiтосанiтарнi й екологiчнi стандарти i вимоги у вiдношеннi ввезених товарiв, контроль за їх якiстю. Передбачаються захиснi мiри у вiдношеннi iмпорту товарiв, найбiльш яскравий прояв яких ми бачимо в зростаючому iмпортному митi. В даний час Уряд України придiляє велику увагу проекту програми розвитку експорту України, основною метою якої є збiльшення вартiсного обсягу українського експорту, розширення його номенклатури за рахунок продукцiї з пiдвищеним ступенем обробки, наукомiстких товарiв, технологiй. Цiлi i задачi приєднання України до ВТО. Вiдповiдно до встановленої процедури приєднання до ВТО, Україна почала складний, багатоетапний i досить довгостроковий процес по оформленню членства в цiй впливовiй мiжнароднiй органiзацiї, що передбачає пiдготовку i проведення багатобiчних i двостороннiх переговорiв iз країнами-членами ВТО. Головна задача України на переговорах - одержання умов членства у ВТО, що виключали б обмеження її прав у сферi мiжнародної торгiвлi, забезпечили б реальне полiпшення доступу на свiтовi ринки товарiв i послуг. - розвиток експортних можливостей країни i "облагороджування" структури українського експорту; - забезпечення достатнього ступеня захищеностi вiтчизняних виробникiв в умовах розумно вiдкритої економiки на основi застосування норм i правил ВТО. Основнi переваги участi України у ВТО полягають в наступному: - створення бiльш сприятливих - не дискримiнацiйних, стабiльних i передбачуваних умов для розвитку торгiвлi й iнших форм зовнiшньоекономiчної дiяльностi; - доступ до механiзму ВТО з розв’язання торгових суперечок, як дуже ефективному (i практично єдиному) iнструменту захисту торгових iнтересiв країн-членiв органiзацiї вiд їхнього несправедливого обмеження; - упровадження через застосування норм i правил ВТО в українську практику зовнiшньоекономiчної дiяльностi i вiдповiдне законодавство мiжнародного досвiду в областi регулювання торгiвлi. Зараз Україна має статус спостерiгача, однак, ставши однiєю з сторiн рiзноманiтних багатостороннiх угод, iз продажу товарiв i послуг, крiм виграшiв, створить Українi безлiч проблем: - будучи одним з основних експортерiв металами i паливом Україна буде у виграшi доти, поки вона зможе уникати кiлькiсних обмежень. Також поки вона зможе уникнути антидемпiнгових бар'єрiв, тому що через дешевi українськi товари Україна вже не раз згадувалася. " чи зможе Україна витримати їхню конкуренцiю?". В реальностi Українi прийдеться вiдкрити ринок через 2-5 роки, у кращому випадку навiть пiзнiше, але, чи зможе наша країна на той час досягти мiжнародних стандартiв i нагромадити досить досвiду. - крiм того, збiльшуються витрати виробництва: якщо ранiш українськi товари були конкурентноспроможнi завдяки низьким цiнам на паливо i сировину, то зараз рiвень цiн швидко наближається до свiтового. Захiднi компанiї припускають, що в найближчому майбутньому українськi цiни будуть навiть вище середнiх свiтових. - що стосується встановленого "уругвайським раундом" зниження державою субсидiй на сiльськогосподарськi продукти, то Україна, навряд чи зможе вкластися в намiчений термiн. Таким чином, ми бачимо, що в України далеко не сприятливе положення, тим бiльше, що потрiбно буде прийняти всi необхiднi угоди, а не вибiрково. Але, з iншого боку, не вiдкривши, хоча б один зi своїх ринкiв, Україна не зможе скористатися досягненнями "уругвайського договору". Висновки Важливим фактором розвитку нацiональної економiки є зовнiшньоекономiчнi зв'язки. Для деяких країн зовнiшня торгiвля - це єдина можливiсть одержати той чи iнший товар, вiдсутнiй у її межах. Але завдяки мiжнародному подiлу працi кожна країна може зосередитися на виробництвi тих товарiв, якi вона може робити ефективнiше i дешевше в порiвняннi з iншими країнами. прибiгати до використання вигод мiжнародного обмiну. зовнiшнiй iмпульс для економiчного процесу. Будь-якi обмеження зовнiшньої торгiвлi негативно позначаються на економiцi країни, однак це зовсiм не означає, що вона не повинна бути об'єктом державного регулювання. Розвинена зовнiшня торгiвля загострює конкуренцiю мiж товаровиробниками, змушуючи їх, закривати неконкурентнi i шукати прибутковi виробництва, полiпшувати органiзацiю працi i т. п. Тому, хоча населення в цiлому i виграє, положення якихось галузей виробництва може погiршитися. Роздержавлення зовнiшньої торгiвлi в ходi просування до ринку носить необхiдний характер. Теоретично, ринок повинен сам визначати, якi продукти будуть експортуватися i якi iмпортуватися. У цьому випадку немає необхiдностi в тому, щоб держава цiлком регламентувала зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть пiдприємств. У справi переходу до ринкових структур без значного впливу держави не можливо обiйтися, тому що на цьому етапi важливо оптимiзувати експортнi й iмпортнi групи товарiв i послуг. Проаналiзувавши положення справ, що склалися в мiжнароднiй торгiвлi i мiжнародних економiчних вiдносинах у другiй половинi минулого сторiччя можна прийти до наступних основних висновкiв: 1. Збiльшення експорту в порiвняннi з iмпортом завдяки дiї мультиплiкатора буде мати для країни експансiонiстський ефект. Якщо до цього в країнi мали мiсце безробiття i надлишковi потужностi, то результатом з'явиться розширення зайнятостi i збiльшення випуску продукцiї. Якщо ж у країнi спостерiгалася iнфляцiйна напруга, то вона тiльки бiльш пiдсилиться. 3. Мiжнародний банк, Мiжнародний валютний фонд, Європейський Загальний ринок - усе це найбiльш важливi фактори, що зiграли позитивну роль у розвитку мiжнародної торгiвлi в 20-21-му столiттi на шляху до вiльних економiчних зв'язкiв i спiвробiтництва. Необхiдно визнати, що домiнуючим напрямком у вiдносинах мiж країнами свiтового спiвтовариства є шлях до найбiльш вiльної, що не визнає штучних перешкод i перепон торгiвлi. Що стосується умов нинiшньої мiжнародної торгової полiтики України, зовнiшньоекономiчних проблем i можливих шляхiв розв’язання можна зробити висновок, що без наявностi вiдповiдних конкурентних переваг Українi нема чого i думати про завоювання яких-небудь нiш, а тим бiльше про заняття лiдируючого положення на свiтових ринках. 11. У мiжнародному аеропорту мандрiвник здав валiзу в камеру схову, чи є ця послуга щодо збереження: а) торгуючою, якщо мандрiвник знаходиться на батькiвщинi; (нi) б) неторгуючою, якщо мандрiвник знаходиться закордоном; (нi) услуг перемещается за рубеж к их производителю, где, будучи нерезидентом, приобретает товары и услуги. Тем самым международные поездки с точки зрения международной экономики представляют собой не столько вид услуги, сколько набор услуг, приобретаемый путешественниками (резидентами за границей и нерезидентами внутри данной страны) за рубежом. Международные поездки - товары и услуги, приобретаемые путешественниками за рубежом, если они находятся там не менее года и считаются нерезидентами. Путешественник — и не работает на резидента. В международной экономике путешественники считаются туристами, экскурсантами. Экскурсантов, как особую категорию путешественников, специально выделяют в своей статистике международной торговли услугами малые страны Европы (Монако, Андорра, Сан-Марино), в которые многие иностранцы приезжают на полдня или день. Студенты, пациенты больниц и в некоторых странах сотрудники международных организаций считаются нерезидентами, даже если они провели за рубежом более одного года, и все их расходы записываются в статью поездок. а) трудовий прибуток i виплати зайнятим; б) перемiщення мiгрантiв; Якi з перерахованих вище статей платiжного баланса належать до приватних неоплачених переведень i чому? Трудовий прибуток та виплати зайнятим — це зарплата та iншi виплати готiвкою чи натурою, отриманi приватними особами -нерезидентами за роботу, виконану для резидентiв i оплачену ними. В цю категорiю включають також всi виплати резидентiв в пенсiйнi, страховi та iншi фонди, пов'язанi з наймом на роботу нерезидента. До категорiї приватних осiб нерезидентiв вiдносяться: всi закордоннi робiтники, що знаходяться в данiй країнi менше року, в тому числi сезоннi робiтники, робiтники iз прикордонних країн, що прибули до даної країни на тимчасовi заробiтки, а також мiсцевий персонал закордонних представництв. Перемiщення мiгрантiв — оцiночний грошовий еквiвалент вартостi майна мiгрантiв, котре вони перевозять з собою, переїжджаючи до iншої країни. При цьому вивiз майна в натурi показують як експорт товарiв iз країни, а його оцiночний грошовий еквiвалент (якби плата за цей експорт) по данiй статтi. Переведення працiвникiв - Приватнi неоплаченi переводи — це оцiночний грошовий еквiвалент майна, перевезеного мiгрантами в момент їх виїзду за кордон та майбутнiх поштових пересилок товарiв на Батькiвщину. Вони включають слiдуючи статтi платiжного балансу: перемiщення мiгрантiв та переведення працiвникiв. Тому що на практицi досить важко визначити по якiй статтi повиннi фiнансуватися тi чи iншi мiжнароднi переводи. Людина спочатку може поїхати за кордон просто на тимчасовi заробiтки, але потiм з якихось причин залишилася там бiльше року, став мiгрантом. Чи на оборот, люди, що емiгрували за кордон назавжди, чиє майно було зареєстровано як переведення працiвникiв, випадково вирiшили повернутися на Батькiвщину , не пробувши за кордоном i року. не переглядає. Список використаної лiтератури 1. Багрова, І. В. Мiжнародна економiчна дiяльнiсть України [Текст] : навчальний посiбник / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власюк ; Днiпропетровський ун-т економiки та права. - К. : ЦНЛ, 2004. - 384 с. 2. Дахно, І.І. Свiтова економiка [Текст] : навчальний посiбник / І. І. Дахно. - К. : ЦНЛ, 2006. - 264 с. 3. Дахно, І.І. Свiтова економiка [Текст] : навчальний посiбник / І. І. Дахно. - 2-ге вид., перероб. i доп. - К. : ЦУЛ, 2008. - 280 с. 5. Козик, В. В. Мiжнароднi економiчнi вiдносини [Текст] : навчальний посiбник / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. - 6-тє вид., стереот. - К. : Знання, 2006. - 406 с. 6. Международная экономика [Текст] : учебное пособие / Т. Н. Гоголева, В. Г. Ключищева, Ю. И. Хаустов. - М. : КНОРУС, 2005. - 304 с. 7. Мировая экономика [Текст] : учебное пособие для вузов / ред. И. П. Николаева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 510 с. 8. Мiжнародна економiка [Text] : пiдручник / Мiн-во освiти i науки України ; ред.: Ю. Г. Козак, Д. Г. Лук`яненко, Ю. В. Макогон. - 3-тє вид., допов. i переробл. - К. : ЦУЛ, 2009. - 560 с. 10. Мiжнародна економiка [Текст] : навчально-методичний посiбник / Мiн-во освiти i науки України, КНЕУ ; ред. Поручник. - К. : КНЕУ, 2005. - 160 с. 11. Мiжнародна економiка [Текст] : пiдручник / КНУ iм. Тараса Шевченка ; ред. А. П. Румянцев. - 3-тє вид., перероб. i доп. - К. : Знання, 2006. - 479 с. 12. Мiжнародна економiка [Текст] : пiдручник / Мiн-во освiти i науки України, Нац. металургiйна академiя України ; ред. В. М. Тарасевич. - К. : ЦНЛ, 2006. - 224 с. 14. Одягайло, Б. М. Мiжнародна економiка [Текст] : навчальний посiбник / Б. М. Одягайло. - 2-ге вид., випр. i доп. - К. : Знання, 2006. - 407 с. 16. Романчиков, В.І. Мiжнароднi економiчнi вiдносини [Текст] : навчальний посiбник / В. І. Романчиков, І. О. Романенко. - К. : ЦУЛ, 2008. - 256 с. 17. Руденко, Л. В. Мiжнароднi кредитно-розрахунковi та валютнi операцiї [Текст] : пiдручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. i доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с. 18. Цыпин, И. С. Мировая экономика [Текст] : учебник / И. С. Цыпин, В. Р. Веснин. - М. : ТК Велби : Проспект, 2007. - 248 с. 19. Шевчук, В. О. Мiжнародна економiка: теорiя i практика [Text] : пiдручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., перероб. i доп. - К. : Знання, 2008. - 663 с.