Економiчна та торгово-полiтична роль митного збору
Змiст
Вступ
1. Роль i види митно-тарифних засобiв ЗЕД
2. Важливiсть i значимiсть дiлового спiлкування. Форма й особливостi дiлового спiлкування
Список використаної лiтератури
Мiжнародна торгiвля, як i будь-який iнший вид людської дiяльностi, не може здiйснюватися у правовому вакуумi. На сучасному етапi вона вiдбувається у межах досить чiтко визначеного правового поля.
Протягом перiоду пiсля Другої свiтової вiйни правова база мiж народної торгiвлi була створена значною мiрою завдяки тривалим переговорам у рамках Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi.
Серед торгових засобiв ЗЕП найдавнiшими i перевiреними є митно-тарифнi. Їх основою є митнi збори, зведенi в митнi тарифи.
Митний збiр - це непрямий податок, який стягується з товарiв, що ввозяться у країну або вивозяться з неї. Цей податок включається в цiну продажу, а тому оплачується споживачем товарiв.
розвитку суспiльства значення митних зборiв як iнструмента ризику зменшується, а зростає їх роль як ефективного засобу здiйснення торгової полiтики. Однак фiскальна функцiя митного збору зберiгається. Нинi частка надходжень вiд стягування митних зборiв у прибутковiй частинi бюджету становить у розвинених країнах близько 10-20%, а в тих, що розвиваються, - ще бiльше.
"створює вартiсний бар'єр, що пiдвищує цiну iмпортного товару. Мито є першим i часто єдиним чинником, що збiльшує цiну товару при його перемiщеннi на внутрiшнiй ринок країни;
"цiлеспрямовано застосовуючи мито, держава може стимулювати розвиток певних галузей економiки.
Торгово-полiтична роль митного збору:
"захищає певнi галузi економiки вiд конкуренцiї iноземних товарiв. Це не обов'язково мають бути слабшi в економiчному планi галузi або пiдприємства. Часто найзахищенiшими є саме найрозвиненiшi, монополiзованi галузi. Мета такої полiтики - створити нацiональним виробникам умови для отримання 11. 1 внутрiшньому ринку монопольно високого прибутку як однiєї з умов ефективної дiяльностi на зовнiшньому ринку;
"широко використовується як важiль тиску на конкурентiв з метою примусити їх пiти на певнi поступки.
Пiсля зниження мита, у повоєннi роки пiд час переговорiв у межах ГАТТ окремi економiсти заявили, що роль митних зборiв як торговельно-полiтичного засобу послабшала, що свiдчить про припинення протекцiонiзму. Зовнi це схоже на правду: пiсля реалiзацiї домовленостей, досягнутих пiд час "Токiйського раунду", середнiй рiвень митного збору становив 4,9%. Пiсля подальшого зниження в ходi виконання рiшень "Уругвайського раунду" середнiй рiвень митного збору не перевищував 3%.
На практицi справи дещо iншi. Проти твердження про припинення митного протекцiонiзму свiдчить той факт, що на всiх раундах переговорiв у межах ГАТТ одним з основних питань була проблема зниження митних зборiв. До того ж постiйно виникають "митнi вiйни". Крiм того, останнiми роками митнi збори знижуються лiнiйно, але на окремi товари їх скасовують повнiстю, чим значною мiрою i пояснюється низький середнiй рiвень обкладання.
Варто зазначити, що ранiше митнi збори були єдиним засобом, протекцiонiзму, тепер вони - один з багатьох iнструментiв цiєї полiтики.
Основна мета цiєї угоди полягає в захистi iнтересiв чесних торгiвцiв. Вона встановлює, що митнi органи за основу для нарахування мита беруть цiну, сплачену iмпортером певного товару за конкретною угодою. Це стосується угод, укладених як пов'язаними сторонами (related-party transactions) так i не пов'язаними сторонами (arms-length transactions).
Мiжнародна торгiвля знає кiлька способiв нарахування мита:
o адвалерний;
o специфiчний;
o комбiнований або змiшаний.
Види митних зборiв. Оскiльки митнi збори стягують з рiзною метою, їх можна класифiкувати за рiзними ознаками. За цiлями стягнення розрiзняють такi митнi збори:
Необхiдно зазначити, що важко встановити виразну вiдмiннiсть мiж цими видами мита.
За об'єктом обкладення митнi збори бувають такими:
o ввiзними, або iмпортними, що стягуються з iмпортованих товарiв або пiд час випуску товарiв з митних складiв, розташованих всерединi країни. Це найпоширенiший вид мита, який почали застосовувати ранiше за iншi; на нього припадає центр ваги в сучаснiй торговiй полiтицi;
мита часто використовують з фiскальною метою, а також для вирiвнювання низької цiни на внутрiшньому ринку i високої - на зовнiшньому. Крiм того, вивiзне мито може стягуватися з товарiв, в експортi яких країна є монополiстом. Нинi цей вид мита застосовують рiдко;
o транзитними, що стягуються за провезення товару територiєю тiєї чи iншої країни. Оскiльки всi держави, як правило, зацiкавленi у розширеннi транзиту через їх територiю, бо це приносить великий дохiд, цей вид мита застосовують дуже рiдко i здебiльшого з фiскальною метою. Бiльшiсть країн вважають за краще стягувати рiзнi транзитнi збори: дозвiльнi, гербовi, статистичнi, плату за провезення вантажiв територiєю своєї держави.
За способом стягнення митнi збори подiляють на такi:
o специфiчнi, якi є певною сумою, що стягується iз встановленої одиницi ваги, обсягу або кiлькостi товару. Іншими словами, розмiр мита залежить не вiд цiни, а вiд кiлькостi товару, що вивозиться чи ввозиться;
Якщо цiни коливаються, останнi два види мита поводяться по-рiзному: у разi збiльшення цiни сума, що сплачується як адвалерне мито, збiльшується пропорцiйно пiдвищенню вартостi товару, тодi як специфiчна залишається на попередньому рiвнi. Навпаки, у разi зниження цiн сума, що сплачується як адвалерне мито, зменшується, а специфiчна, як i ранiше, залишається на тому самому рiвнi. Звiдси доходимо висновку: якщо цiни зменшуються, ефективнiшим є специфiчне мито, у противному разi - адвалерне. Незалежнiсть специфiчного мита вiд цiни товару позбавляє його певної еластичностi й знижує ефективнiсть його використання в торгово-полiтичних цiлях.
Митний тариф - це систематизований перелiк товарiв, що пiдлягають обкладанню митом при ввезеннi їх на митну територiю країни або при вивезеннi з неї. Отже, митний тариф - це систематизований за певною ознакою або ознаками перелiк товарiв, що пiдлягають митному обкладанню, проти кожного з яких зазначено одну або кiлька ставок митних зборiв.
Розрiзняють два типи митних тарифiв: простий i складний.
Простий (одностовпчиковий) тариф передбачає для кожного товару одну ставку митних зборiв, що застосовується незалежно вiд країни походження товару. Такий тариф не забезпечує достатньої маневреностi в митнiй полiтицi, а тому не вiдповiдає сучасним умовам боротьби на свiтовому ринку.
Складний (багатостовпчиковий) тариф щодо кожного товару встановлює двi або бiльше ставок мита.
Звичайно, найвища ставка - автономна. Вона називається також максимальною, або генеральною, i застосовується щодо товарiв, що походять з країн, з якими немає торгових договорiв i угод.
надається нацiональний режим найбiльшого сприяння.
Складнi митнi тарифи багатьох країн часто передбачають i особливо пiльговi, преференцiйнi ставки мита. Вони застосовуються щодо певного кола країн з метою створення замкнених економiчних угруповань, режимiв асоцiацiї, а також у торгiвлi з країнами, що розвиваються. Преференцiйнi ставки можуть i не виокремлюватися у стовпчик. У цьому разi у вступнiй частинi, що пояснює правила користування тарифом, можна зазначити, що для перелiчених в особливому списку країн мiнiмальна ставка знижується на певну кiлькiсть вiдсоткiв у певну кiлькiсть разiв.
Крiм ставок мита, розмiр яких встановлюється заздалегiдь, митнi тарифи передбачають можливiсть введення додаткового, особливо високого антидемпiнгового i карального мита. Їх розмiр у кiлька разiв перевищує максимальнi ставки.
товарiв до моменту дозрiвання на певнiй територiї врожаю.
Розподiл товарiв за митними тарифами є складним торгово-полiтичним завданням. Виокремлюючи певнi товари в товарнi позицiї, митнi iнститути служби можуть ефективнiше гальмувати їх iмпорт або, навпаки, створювати пiльги для товарiв окремих країн. Іншими словами, що дрiбнiшою є структура тарифу, то ефективнiше вiн може бути використаний у протекцiонiстських цiлях. З торгово-полiтичної практики вiдомо багато випадкiв, коли зi змiною структури тарифiв рiзко пiдвищувався рiвень митного захисту певних галузей. Це свiдчить про те, що створення товарної номенклатури митного тарифу є завданням швидше торгово-полiтичним, анiж технiчним.
2. Важливiсть i значимiсть дiлового спiлкування. Форма й особливостi дiлового спiлкування
Залежно вiд змiсту у дiловому спiлкуваннi можуть траплятися такi його взаємозв'язанi види; товариське, приятельське, робоче, випадкове, професiйне, формально-поверхове.
Зрозумiло, що вiд виду дiлового спiлкування залежав змiст та вiдповiдна поведiнка сторiн. Справжньою культурою дiлового спiлкування є уникнення приниження та образи партнера.
Історично склалися два види дiлового спiлкування безпосереднє i опосередковане.
Безпосереднє спiлкування - це мовне спiлкування у найбiльш розвиненому виглядi. Воно пiдкрiплюється мiмiкою жестами, iнтонацiєю тощо. По сутi, в цьому видi спiлкування вся людська сутнiсть стає своєрiдним його "знаряддям" Спiлкування суттєво впливає на розвиток усiх потреб людини; в ньому завжди наявний комунiкативний момент.
Опосередковане спiлкування виникло на основi безпосереднього. До нього вiдносять письмо (зауважимо: тут має мiсце втрата мiмiки, жестiв, iнтонацiї тощо), масовi засоби iнформування: газети, радiо, телебачення, книги, вiдео, комп'ютерна мережа, музичнi записи тощо.
Уся система безпосереднього i опосередкованого спiлкування впливає на розвиток як особистостi, так i взаємин мiж людьми. Останнє особливо важливе, бо в процесi спiлкування людина "присвоює" тi багатства, якi створенi i притаманнi iншим, i водночас привносить у цей процес те, що вона має з власного досвiду. Невипадково говорять: 3 ким поведешся, вiд того i наберешся.
Особливостi дiлового спiлкування. Дiлове спiлкування визначається як специфiчна форма контактiв i взаємодiї людей, якi представляють не лише самих себе, а й свої органiзацiї. Воно включає обмiн iнформацiєю, пропозицiями, вимогами, поглядами, мотивацiєю з метою розв'язання конкретних проблем як всерединi органiзацiї, так i за її межами, а також укладення контрактiв, договорiв, встановлення iнших вiдносин мiж пiдприємствами, фiрмами, органiзацiями.
Дiлове спiлкування на вiдмiну вiд його iнших видiв має певнi особливостi, а саме:
вiдповiднiсть певним загальновизнаним i загальноприйнятим правилам;
передбачуванiсть дiлових контактiв, якi попередньо плануються, визначається їх мета, змiст i можливi наслiдки;
конструктивнiсть характеру взаємовiдносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
значущiсть кожного партнера як особистостi;
безпосередня дiяльнiсть, якою зайнятi люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрiшнiй свiт.
Людина, яка спрямовує iнформацiю (комунiкатор), i людина, яка її приймає (реципiєнт), у дiловому спiлкуваннi постiйно мiняються мiсцями, завдяки чому у людей, що спiлкуються, має бути однакове розумiння не тiльки значень, а й змiсту слiв. Ефективне дiлове спiлкування - це не стiльки обмiн значеннями, скiльки обмiн думками. Бiльше того, це пошук спiльного рiшення.
Фази спiлкування. Дiлове спiлкування, як певний процес взаємодiї людей, має свою стратегiчну лiнiю, тактику проведення, а також певнi фази. До фаз дiлового спiлкування вiдносяться початкова, основна i завершальна.
Початкова фаза - протягом якої встановлюють вихiднi контакти, настроєнiсть на спiлкування, йде орiєнтацiя в ситуацiї. У цiй фазi постає завдання; спонукати дiлового партнера до спiлкування, зацiкавити, створити максимальне поле для обговорення проблем. Тут також оцiнюється стан партнера, визначаються стратегiя i тактика спiлкування, вибирається певний тон взаємин, виявляється намiр партнера i йде орiєнтацiя в розподiлi ролей.
Основна фаза - протягом якої реалiзується певна послiдовнiсть дiй, а саме: встановлюється промiжна та кiнцева мета спiлкування, виконуються безпосереднi мовнi, немовнi та документальнi контакти, йде взаємний аналiз вихiдних та промiжних пропозицiй, пошук узгодження рiшень, вiдбувається розподiл ролей за принципом "домiнування-пiдпорядкування", визначення перспектив спiлкування.
Завершальна фаза - протягом якої формулюються пiдсумки дiлової взаємодiї, вiдбувається вихiд iз контакту, формуються основи для подальшої взаємодiї.
Форми i функцiї спiлкування. Здiйснюються дiловi взаємини у двох формах: контакту та взаємодiї. Контакт - це одиничний акт, в якому вiдсутня система узгодження дiй партнерiв стосовно один одного. Основу ж дiлових взаємин партнерiв складають не контакти, а їх взаємодiя.
Взаємодiя (iнтеракцiя) - аспект спiлкування, що проявляється в органiзацiї людьми взаємних дiй, спрямованих на реалiзацiю спiльної дiяльностi, досягнення певної вигiдної обом сторонам мети. Пiд соцiальною iнтеракцiєю (вiд лат. interaction - взаємодiя) розумiють безпосередню мiжособистiсну комунiкацiю (обмiн символами), важливою особливiстю якої визначається здатнiсть людини "виконувати роль Іншого", Уявляти, як її сприймає партнер по спiлкуванню, i вiдповiдно iнтерпретувати ситуацiю та конструювати свої дiї.
Змiстом взаємодiї мiж людьми є певна i специфiчна для соцiальної структури суспiльства сукупнiсть економiчних, Правових, полiтичних вiдносин, якi реалiзуються у спiлкуваннi. Розрiзняють два типи мiжособистiсної взаємодiї спiвпраця (кооперацiя) i суперництво (конкуренцiя) залежать вiд обраної стратегiї i тактики спiлкування.
У процесi спiлкування знаходять свiй вияв своєрiдна суперечнiсть: з одного боку, людина пристосовується життя суспiльства, засвоює його досвiд, добутi людство науковi І культурнi досягнення, а з другого - вiдособлюється, формується її iндивiдуальна неповторнiсть самобутнiсть, що пояснюється його основними функцiями
Інформативно-комунiкативна - з нею пов'язанi усi процеси, якi охоплюють сутнiсть таких складникiв спiлкування, як передача-прийом iнформацiї та вiдповiдна реакцiя на неї.
Регулятивно-комунiкативна - вiдбувається процес коригування поведiнки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спiлкування, програму дiй, прийняття рiшень.
Афективно-комунiкативна - вiдбувається взаєморегуляцiя та взаємокорекцiя поведiнки, здiйснюється своєрiдний контроль над усiєю сферою дiяльностi партнера. Тут можуть реалiзуватися можливостi навiювання, наслiдування, вживаються усi можливi засоби переконання.
пiдпорядковувати свої сили досягненню цiєї мети.
Тактика дiлового спiлкування передбачає вибiр певної моделi поведiнки, яка в конкретнiй ситуацiї буде найбiльш сприятливою у досягненнi поставленої мети. Ґрунтується тактика спiлкування на певних засадах, найважливiшими з яких є:
наявнiсть декiлькох варiантiв поведiнки в однотипнiй ситуацiї i вмiння оперативно ними скористатись;
недопущення конфронтацiї чи конфлiктiв з дiловим партнером;
вмiле використання механiзмiв людської взаємодiї, прихильностi, симпатiї, антипатiї, довiри, поваги i т. п.); О уважне ставлення до нових, хоч i незвичних на перший погляд iдей, думок;
освоєння тих моделей поведiнки, якi приносять успiх у дiлових стосунках;
вмiння подати себе, правильно оцiнювати реакцiю партнерiв, вловлювати найменшi змiни в ситуацiї.
3. Задача
На митну територiю України iмпортується пiдакцизний товар з Росiї, митна вартiсть якого склала 8000 дол. США. Ставка мита, сплаченого при ввезеннi товару, - 2%. Розмiр плати за митне оформлення - 50 дол. США. Ставка акцизного збору становить 30%, ПДВ - 20%. Курс НБУ - 5,33 грн. / дол. США. Розрахувати митнi платежi.
Розв’язування
8000 + 2% = 8160 (ставка мита)
8210 + 30% = 10673 (ставка акцизного збору)
10673 дол. США = 56887,09 грн.
Митно-тарифна полiтика залишається одним з найважливiших компонентiв ЗЕД. Незважаючи на значне зниження останнiми роками ставок митних зборiв, навряд чи справедливi твердження, що мито втратило своє значення. Факти, зокрема й останнi раунди переговорiв у межах ГАТТ, свiдчать про те, що боротьба з митних питань триває i є однiєю з "найгарячiших" точок в економiчних вiдносинах мiж державами.
Ще одна особливiсть митно-тарифної полiтики полягає в тому, що пiд час численних переговорiв про зниження мита його ставки щодо одних товарiв значно зменшено, а щодо iнших вони залишаються високими. Ідея тут проста: знижується або повнiстю скасовується мито щодо товарiв, iмпорт яких життєво необхiдний для економiки країни (сировина, паливо тощо), а також щодо товарiв, якi не вiдiграють в iмпортi суттєвої ролi. Водночас зберiгається високий рiвень мита на товари, що можуть становити конкуренцiю мiсцевим виробникам.
Список використаної лiтератури
", 2001.
2. Дахно І.І., Бовт рук Ю. А. Мiжнародна економiка: Навч. посiб. - К.: МАУП, 2002. - 216 с.
3. Дахно І.І. Мiжнародна торгiвля: Навч. посiб. - К.: МАУП, 2003.
4. Опришко В. Ф. Мiжнародне економiчне право: Пiдручник. - К.: Либiдь, 1995.
| 
