Глобальнi проблеми сучасностi та шляхи їх подолання
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Курсова робота
З курсу „Полiтекономiя”
Капало Альони Вiкторiвни
Факультету „Економiчний”
Спецiальностi „Управлiння персоналом”
Мозолюк Н.І.
2009
ЗМІСТ
Вступ
1. Причини виникнення i сутнiсть глобальних проблем
1. 1. Головнi причини виникнення глобальних проблем
1. 2. Соцiально-економiчна сутнiсть глобальних проблем
2. Класифiкацiя глобальних проблем сучасностi
2. 2. Глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаємовiдносин
2. 3. Глобальнi проблеми розвитку людської цивiлiзацiї
3. Шляхи розв’язання глобальних проблем сучасностi
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Поняття «глобалiзм» (вiд лат. «globus» – куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю) застосовується для визначення стилю у полiтицi, коли певне питання розглядається i вирiшується у контекстi загальних для людства проблем, що стосуються всiх i потребують для свого розв’язання спiльних зусиль.
Цей термiн у 60-х роках XX ст. запровадили в науку вiдомi теоретики Римського клубу Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Месарович, А. Печчеї та iн. Глобалiзацiя сприяє взаємозв’язку i взаємозалежностi всiх країн, «спресовує» свiт у єдине цiле, перетворює планету на «свiтове село» ( «global village») iз спiльними проблемами.
Глобальнi проблеми створюють загрозу нормальному розвитковi i навiть iснуванню країн свiту, потребують для вiдвернення цих катастрофiчних наслiдкiв спiльних зусиль, тобто мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.
Поняття «глобальнi проблеми» походить вiд французького слова «Global», що означає «всезагальний», «той, що охоплює всю земну кулю». Кожна з глобальних проблем породжена специфiчними причинами, зумовленими, з одного боку, специфiкою розвитку продуктивних сил, географiчним середовищем, рiвнем прогресу технiки, природно-клiматичними умовами, тобто речовим змiстом суспiльного способу виробництва, а з iншого – специфiчною суспiльною формою, особливiстю розвитку вiдносин власностi. За всiєї рiзноманiтностi причин глобальних проблем iснують також спiльнi для них причинно-наслiдковi зв’язки, властивi розвитковi технологiчного способу виробництва.
Серед глобальних проблем найчастiше фiгурують сировинна, продовольча, екологiчна, демографiчна, енергетична, проблеми миру та роззброєння, подолання бiдностi та вiдсталостi, якi не новi для людства. З розвитком людської цивiлiзацiї можуть виникати i вже виникають новi глобальнi проблеми. До глобальних стали зараховувати проблему освоєння та використання ресурсiв Свiтового океану, Космосу. Їх аналiз дає змогу вiдзначити, що вони тiсно взаємопов’язанi. Так, енергетична та сировинна проблеми спiввiдносяться з екологiчною, екологiчна – з демографiчною, демографiчна – з продовольчою i т. д. Важливою ознакою як не нових, так i нових проблем розвитку людської цивiлiзацiї є їх глобальний характер, адже вони зачiпають життєво важливi iнтереси всiх держав i народiв свiту, виступають потужним фактором посилення взаємозалежностi та цiлiсностi свiту, надаючи йому нових iнтеграцiйних рис.
Розвиток глобалiзацiї свiтового господарства змiнює прiоритети глобальних проблемах. Якщо у 70-80-х роках XX ст. головною вважалась проблема запобiгання свiтовiй ядернiй вiйнi, то нинi прiоритетною окремi фахiвцi вважають екологiчну проблему, iншi – демографiчну, а третi – проблему бiдностi та вiдсталостi. Однак усi цi проблеми можна вважати прiоритетними, адже вони безпосередньо пов’язанi з виживанням людства, хоча i породженi дiєю рiзних факторiв, а отже, є об’єктами дослiдження таких наук, як мiжнародна економiка, соцiологiя, право, бiологiя, географiя, екологiя, океанологiя та iн.
Загострення глобальних проблем людської цивiлiзацiї викликане безсистемною, безконтрольною утилiзацiєю природних ресурсiв, низькою технологiчною культурою матерiального виробництва, максимiзацiєю, а не оптимiзацiєю темпiв економiчного зростання, домiнуванням технократичного пiдходу над соцiальним, масштабним впливом людської цивiлiзацiї на навколишнє середовище, необмеженим вторгненням людства в бiосферу. Суттєвими причинами цього загострення також є швидка урбанiзацiя населення планети, зростання гiгантських мегаполiсiв i агломерацiй, що супроводжується скороченням сiльськогосподарських угiдь, лiсiв, бурхливою автомобiлiзацiєю, поглибленням суперечностей мiж свiтовим економiчним розвитком та соцiальним прогресом.
Завданнями курсової роботи є:
− розглянути причини виникнення глобальних проблем сучасностi;
− дослiдити сутнiсть глобальних проблем;
− розглянути класифiкацiю глобальних проблем;
− запропонувати шляхи вирiшення глобальних проблем сучасностi.
Перший роздiл присвячений причинам виникнення та сутностi глобальних проблем сучасностi.
У другому роздiлi наведена класифiкацiя глобальних проблем.
1. Причини виникнення i сутнiсть глобальних проблем
Кожна з глобальних проблем породжена специфiчними причинами, зумовленими, з одного боку, специфiкою розвитку продуктивних сил, географiчним середовищем, рiвнем прогресу технiки, природно-клiматичними умовами, тобто речовим змiстом суспiльного способу виробництва, а з iншого – специфiчною суспiльною формою, особливiстю розвитку вiдносин власностi. За всiєї рiзноманiтностi причин глобальних проблем iснують спiльнi для них причинно-наслiдковi зв’язки, властивi розвитковi технологiчного способу виробництва.
Найзагальнiшою причиною загострення глобальних проблем, що характеризує технологiчний спосiб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останнi десятирiччя XX ст., або демографiчний вибух, який до того ж супроводжується нерiвномiрнiстю зростання населення в рiзних країнах та регiонах.
Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кiлькiсть населення, необхiдно постiйно нарощувати виробництво промислової та сiльськогосподарської продукцiї, збiльшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслiдок цього поступово вичерпуються природнi ресурси, пiдвищується середня температура на Землi, забруднюється навколишнє середовище тощо.
Оскiльки демографiчний вибух супроводжується нерiвномiрнiстю зростання населення у рiзних країнах та регiонах, то в країнах з найвищим приростом населення продуктивнi сили розвинутi недостатньо, панують масовий голод, злиднi. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5% за рiк, то у промислово розвинутих країнах вони не перевищували 1%. Це призвело до того, що в Азiї, Африцi та Латинськiй Америцi майже 1 млрд. осiб живе в умовах абсолютної злиденностi, приблизно 250 млн. дiтей хронiчно недоїдають, вiд голоду i постiйного недоїдання щорiчно вмирає понад 40 млн. осiб. За даними ООН, у 1998 р. iз 4,4 млрд. жителiв країн, що розвиваються, майже 3/5 позбавленi основних санiтарних вигод, майже третина – чистої води, 20% – сучасного медичного обслуговування, 20% – не вiдвiдують школи пiсля 5-го класу i стiльки ж не мають достатнього калорiйного харчування, [3, с. 628].
Демографiчний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологiчна, сировинна, енергетична.
Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового змiсту, є:
1. Низький рiвень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологiчно чистих технологiй. Внаслiдок цього iз загального обсягу природної речовини, що залучається у процес виробництва, форми кiнцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорiчно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин i будiвельних матерiалiв (по 25 т на кожного жителя).
йде у вiдходи. Усього на територiї України на початку 1997 р. накопичено понад 25 млрд. т рiзноманiтних вiдходiв, якi зробили непридатними для користування майже 160 тис. га зелених угiдь. Крiм того, понад 60% сховищ вiдходiв не вiдповiдають екологiчним нормативам, а отже, є джерелами забруднення довкiлля. Якщо у 1980 р. на одного жителя припадало 240 т накопичених вiдходiв, то у 1997 р. – 400 т, [3, с. 629].
25%, причому на 12% – за останнi 30 рокiв. Найбiльшої шкоди заподiюють тепловi електростанцiї, якi працюють на вугiллi. Вони становлять 75% усiх ТЕЦ i на їхню частку припадає третина всiх викидiв СО2
Вмiст двоокису вуглецю в атмосферi зростає, тому температура земної поверхнi за останнi 100 рокiв пiдвищилася на 0,6%. Внаслiдок цього пiдвищився рiвень Свiтового океану на 10%, а швидкiсть наступу його на сушу постiйно зростає i становить 1,1 см за 10 рокiв.
40% всього населення. Мiста запрудженi легковими автомобiлями. Нинi у свiтi їх налiчується понад 700 млн. За останнi 30–40 рокiв забруднення довкiлля вихлопними газами зросло втричi. В країнах колишнього СРСР у великих промислових центрах 60% викидiв припадає на автомобiльний транспорт. Через нижчу якiсть автомобiлiв у країнах СНД кожний iз них викидає в повiтря у 6 разiв бiльше забруднюючих речовин, нiж у країнах Європи, [3, с. 629].
Лише 1% територiї України – екологiчно чистi ареали. Такий стан довкiлля спричинений надмiрною концентрацiєю екологiчно небезпечних виробництв. Так, загальна площа України становила лише 2% територiї колишнього СРСР, а на нiй було зосереджено 25% всього промислового потенцiалу, на частку України припадало 25% забруднення природного середовища колишнього Радянського Союзу. Щороку шкiдливi виробництва викидали в атмосферу понад 100 млн. т забруднюючих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навiть четверта їх частина.
У наступний перiод ситуацiя не полiпшилася. Так, у серединi 90-х рокiв промисловi пiдприємства України i транспорт щороку викидали у повiтря майже 6 млн. т шкiдливих речовин, що в розрахунку на кожного жителя становило до 150 кг. Внаслiдок цього (минулого i сьогодення) з 68 великих мiст СНД з найвищим рiвнем забруднення повiтря кожне п’яте було українським. Така ситуацiя значною мiрою породжена тим, що до 55% електроенергiї виробляють ТЕС, якi, по-перше, конструювалися на низькому технологiчному рiвнi (не було створено екологiчно чистого котельного устаткування), по-друге, експлуатувалися тривалий час без достатнього оновлення виробничого апарату, по-третє, працювали на низькосортному кам’яному вугiллi. Оскiльки Україна значно вiдстає вiд розвинутих держав свiту у формуваннi рацiональної структури паливного балансу (у США в цьому балансi понад 80% припадає на вугiлля, до 6% на мазут i 14% на газ, а в Українi на цi види енергоносiїв припадало в серединi 90-х рокiв вiдповiдно 47, 12 i 41%), то в майбутньому при збереженнi такої технологiї i структури паливного балансу екологiчна ситуацiя погiршуватиметься.
3. Варварське ставлення людини до природи. Це найбiльше виявляється в хижацькому вирубуваннi лiсiв, знищеннi природних рiчок, створеннi штучних водойм, забрудненнi шкiдливими речовинами прiсної води. Щороку у свiтi знищують 15 млн. га лiсiв, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну секунду вирубують лiси площею з футбольне поле. В Українi за 1955–1998 pp. понад обґрунтовану норму вирубано понад 20 млн. кубометрiв лiсу, здебiльшого з метою експорту комерцiйними структурами за кордон, [3, с. 630].
захворювань пов’язанi зi споживанням неякiсної води. Чверть людства потерпає вiд її нестачi. В Українi майже 800 сiл користуються привозною водою, 89% сiл не мають водогону, кiлькiсть рiчок зменшилася на 3 тис. Водночас до водного басейну України щорiчно скидають понад 14 млрд. кубометрiв стiчних вод (майже 300 тис. лiтрiв на одного жителя), внаслiдок чого до водойм потрапило понад 1,8 т сульфатiв, 2,1 млн. т хлоридiв та iнших шкiдливих речовин. Це призвело до концентрацiї в них солей важких металiв i фенолiв, у декiлька разiв вищої вiд гранично допустимих норм. Хоча споживання прiсної води з 1990 по 1998 р. скоротилося в Українi внаслiдок кризи на 24%, викиди забруднених стiчних вод у поверхневi води об’єкту зросли в 1,25 раза.
Нерацiональне ставлення до природи виявляється також у втратi величезних масивiв землi. За останнi 100 рокiв людство втратило 200 млн. км2
землi. В Українi за останнi 20 рокiв кiлькiсть еродованих земель збiльшилася з 13 млн. до 18 млн. га, а 2 млн. га так захiмiзованi, що їх рекультивацiя економiчно нерентабельна. Крiм того, за 1975– 1995 pp. вмiст гумусу в ґрунтi зменшився з 3,5 до 3,1%, площi кислих ґрунтiв зросли на 1,8 млн. га (25%), засолених – на 0,6 млн. га (24%). У наступнi роки ситуацiя погiршилася. Загалом техногенний тиск на територiї України у 6-7 разiв вищий, нiж у розвинутих країнах Європи.
У країнах, що розвиваються, щорiчно отруюються пестицидами майже 500 тис. осiб, з них 5 тис. – смертельно. Надмiрна загазованiсть, отруєння хiмiкатами тощо призвели до того, що в кiстках сучасної людини вмiст свинцю у 50 разiв вищий, нiж у наших давнiх предкiв. Збiльшується отруєння ртуттю, кадмiєм, що спричиняє катастрофiчно швидке зростання кiлькостi серцево-судинних та онкологiчних захворювань, [3, с. 631].
З погляду суспiльної форми загальними причинами загострення бiльшостi глобальних проблем є:
екологiчного середовища, а на кожного мешканця – 1 кг токсичних речовин у повiтрi;
Цi двi соцiально-економiчнi причини призвели до того, що на частку США, за даними американського журналу «Саєнс», щорiчно припадало 1,2 млрд. т двоокису вуглецю (приблизно чверть свiтового обсягу), на колишнiй СРСР i Китай – приблизно 33%, а на частку Захiдної Європи i Японiї – 23% . Загалом США, країна, в якiй проживає 5% населення свiту, дає 40% свiтового забруднення. Кожен житель Америки заподiює природному середовищу шкоди у 50 разiв бiльшої, нiж житель Індiї, [3, с. 632].
Вiдносини капiталiстичної власностi, реакцiйна полiтика окремих держав були головними причинами зростання не лише мiлiтаризацiї економiки, а й мiжнародної напруженостi, полiтики «холодної вiйни», вiйн у рiзних регiонах планети. Так, пiсля Другої свiтової вiйни, зокрема, у 130 конфлiктах загинуло майже 20 млн. осiб.
Значною мiрою розгортанню гонки озброєнь сприяли мiлiтаристськi акцiї сталiнського керiвництва (дiї Червоної армiї в Іранi у 1946 р., у повоєннiй Схiднiй Європi), встановлення тоталiтарної системи в країнах колишнього СРСР, його зовнiшня полiтика, зокрема непродумане втягнення у вiйну в Афганiстанi. Нинi на вiйськовi цiлi у свiтi щорiчно витрачають майже 800 млрд. дол. Водночас на лiквiдацiю неписьменностi дорослих у свiтi потрiбно лише 1,2 млрд. дол., тобто менше, нiж на вiйськовi витрати на один день.
Соцiальними причинами загострення глобальних проблем є непродумана регiональна полiтика держав, вiдсутнiсть економiчного суверенiтету республiк у колишньому СРСР, нацiональної власностi на свої природнi ресурси, засоби виробництва тощо. Так, в Українi власнiсть держави (українського народу) на засоби виробництва становила лише 5%, не iснувало власностi на природнi ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних мiнiстерств i вiдомств до землi, отруєння її пестицидами, надмiрна загазованiсть (на територiї України розташовано майже 1000 хiмiчних комбiнатiв) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертнiсть. Загалом внаслiдок поглиблення екологiчної кризи щорiчнi витрати ВНП України становлять 15–20%, або 15 млрд. крб. (у цiнах 1990 p.). Втрати вiд аварiї на Чорнобильськiй АЕС сягнули приблизно 130 млрд. крб. (у цiнах 1990 р.) без урахування втрат, пов’язаних iз захворюванням людей. Зокрема, внаслiдок цiєї аварiї забруднено понад 10 млн. га земель, у тому числi 9 млн. га сiльськогосподарських угiдь. Забруднення Днiпра в 4–5 разiв перевищує гранично допустимi норми. Але його воду змушенi пити 35 млн. жителiв України, [3, с. 632].
1. 2. Соцiально-економiчна сутнiсть глобальних проблем
З’ясовуючи сутнiсть глобальних проблем, по-рiзному трактують причини їх загострення i природу цих явищ.
Сутнiсть глобальних проблем – комплекс зв’язкiв i вiдносин мiж державами та соцiальними системами, суспiльством i природою у загальнопланетарному масштабi, якi зачiпають життєвi iнтереси народiв усiх країн i можуть бути розв’язанi їх спiльними зусиллями, [3, с. 633].
Так, американськi науковцi (В. Войскопер, Д. Блейнi та iн.) головними причинами зростання мiлiтаризацiї капiталiстичної економiки вважають природно-iсторичнi умови розвитку людини, її психологiю, прагнення до насильства. Причину кризи довкiлля американський учений Ф. Слейтер, швейцарський учений Ж. Дерст та iншi вбачають у притаманному людинi iнстинктi до руйнування. Бiльшiсть захiдних iдеологiв такою причиною називають лише зростання кiлькостi населення, сучасну НТР, збiльшення промислового виробництва.
Такi тлумачення, по-перше, iгнорують соцiальну сутнiсть людини, є ознакою однобiчного пiдходу до неї лише як до бiологiчної iстоти. Насправдi, як уже зазначалося, хоч у людинi органiчно поєднуються бiологiчне та соцiальне, але її сутнiсть – це насамперед сукупнiсть усiх суспiльних вiдносин. По-друге, пояснювати загострення екологiчних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва означає перебувати на позицiях технологiчного детермiнiзму. Суто бiологiзаторське пояснення таких причин характерне для тих науковцiв, якi вбачають загострення глобальних проблем тiльки у зростаннi народонаселення, [3, с. 633].
Цi автори iгнорують вирiшальну роль у виникненнi глобальних проблем людства соцiально-економiчної форми суспiльного способу виробництва – вiдносин власностi, системи виробничих вiдносин. Мета таких концепцiй – вину капiталiстичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети, його зростання. Спростував такий пiдхiд досвiд Китаю з 1,2-мiльярдним населенням, який пiсля проведення економiчних реформ навiть експортує частину сiльськогосподарської продукцiї. Тi вiтчизнянi економiсти, полiтики, публiцисти, якi вбачають причину названих проблем у зростаннi кiлькостi населення, мимоволi скочуються до метафiзичного трактування їх причин, а отже й сутностi. Говорячи про загострення глобальних проблем в Українi, вони не звинувачують колишню командно-адмiнiстративну систему в хижацькому ставленнi до природи, її надр, тобто в iснуваннi нерацiонального екологiчного господарського механiзму.
Розглядаючи причини загострення глобальних проблем з погляду речового змiсту, ми назвали демографiчний вибух та iншi фактори, зумовленi розвитком сучасної системи продуктивних сил. Але це пояснення розкриває лише одну iз сторiн суспiльного способу виробництва, його необхiдно доповнити характеристикою вiдносин власностi у рiзних соцiальних системах, аналiзом соцiальної, полiтичної, юридичної та iнших сторiн надбудовних вiдносин, [3, с. 633].
Тому в наступному роздiлi розглянемо класифiкацiю глобальних проблем сучасностi.
2. Класифiкацiя глобальних проблем сучасностi
2. 1. Проблеми, що виникають у сферi взаємодiї природи i суспiльства
За походженням, характером i способом розв’язання глобальнi проблеми класифiкуються на декiлька видiв.
i збереження природного навколишнього середовища, рацiональне використання ресурсiв Свiтового океану, мирне освоєння космiчного простору. Вони спричиненi закономiрностями розвитку свiтових продуктивних сил, що створює можливостi для зростання масштабiв господарської дiяльностi, потребує все бiльшої кiлькостi свiтового видобутку сировини, використання прiсної води, вирубування лiсiв, збiльшення навантаження на природний потенцiал сiльського господарства. Це сприяє задоволенню потреб людини в засобах iснування, зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових, [7, с. 439].
Характерною рисою цих проблем та їх переростання у глобальнi є те, що споживання вiдновлюваних i невiдновлюваних ресурсiв досягло величезних масштабiв, зростає високими темпами, i реально постає загроза їх вичерпання. З 1970 по 1995 pp. XX ст. спожито майже 35% усiх природних ресурсiв планети, а з 90-х швидкiсть їх виснаження збiльшилася до 3% на рiк. Щодо використання енергетичних ресурсiв, прогнозується, що енерговиробництво зростатиме високими темпами впродовж найближчих 75 рокiв до досягнення енергетикою теплового бар’єра, а потiм залишиться на такому ж рiвнi. За такої умови всi види використовуваного палива будуть вичерпанi через 130 рокiв, [2, с. 265, 266]. Виникла ситуацiя, коли досить гостро проявляється суперечнiсть мiж потребами суспiльства в енергетичних та iнших невiдновлюваних природних ресурсах i можливостями природи задовольнити цi потреби людства.
2. 2. Глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаємовiдносин
Друга група проблем –це глобальнi проблеми у сферi суспiльних взаємовiдносин, якi пов’язанi iз роззброєнням, конверсiєю вiйськового виробництва i збереженням миру, вiдверненням свiтової термоядерної вiйни, недопущенням локальних, регiональних i мiжнародних криз та забезпечення стабiльного миру; подолання економiчної вiдсталостi частини регiонiв i країн свiту.
Серед глобальних проблем, якi нинi постали перед людством, збереження миру – найактуальнiша проблема, яка потребує невiдкладного розв’язання. Хоча закiнчення «холодної вiйни» призвело до припинення протистояння двох антагонiстичних соцiально-полiтичних систем i зняло гостроту та неминучiсть прямої загрози знищення людства у глобальнiй вiйнi, вiйна не зникла з арсеналу засобiв розв’язання суперечностей мiж країнами, нацiями, релiгiями. В останнi роки XX ст. та на початку XXI ст. зросли кiлькiсть та масштаби вiйськових конфлiктiв локального характеру щодо територiальних, етнiчних, релiгiйних розходжень, що загрожують перетворитись у регiональнi або загальносвiтовi конфлiкти з вiдповiдним втягуванням нових учасникiв. За пiдрахунками, на кiнець 1990-х рокiв XX ст. у свiтi налiчувалось близько 50 конфлiктiв, де велись бойовi дiї та проливалась кров. Це, зокрема, конфлiкти в Ірацi, Африцi, Пiвденно-Схiднiй Азiї, Афганiстанi, колишнiй Югославiї, деяких державах СНД.
Новою загрозою iснування людства стало розширення «клубу» ядерних держав. У 1998 р. Індiя та Пакистан здiйснили випробування ядерної зброї. До держав, якi здiйснюють реалiзацiю програм зi створення ядерної зброї, належать ПАР, Ізраїль, Іран, КНДР, а до потенцiйно ядерних держав належать Японiя, Тайвань, Бразилiя, Аргентина, [7, с. 440].
2. 3. Глобальнi проблеми розвитку людської цивiлiзацiї
До третьої групиналежать глобальнi проблеми у сферi розвитку людини забезпечення її майбутнього iснування. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного i соцiального середовища, яке динамiчно змiнюється пiд впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань, як онкологiчнi, СНІД, серцево-судиннi, рiзноманiтних епiдемiй; культурно-моральнi проблеми втрати окремою людиною довiри до соцiальних iнститутiв, нестабiльностi сiм’ї та послаблення зв’язку поколiнь; боротьба з мiжнародною злочиннiстю, наркобiзнесом, торгiвлею людьми, тероризмом; проблеми демократизацiї та охорони прав людини.
Глобальнi проблеми розвитку людської цивiлiзацiї вiдрiзняються загальнопланетарним характером, пов’язанi iз забезпеченням життєвих потреб народiв усiх країн незалежно вiд їх соцiального ладу, рiвня соцiально-економiчного розвитку, географiчного мiсцерозташування i можуть бути вирiшенi шляхом спiвробiтництва та взаємодiї всiх держав, їх невирiшенiсть породжує загрозу для майбутнього нашої цивiлiзацiї. Наприклад, науково-технiчна революцiя призвела до небаченого розвитку засобiв знищення людини, нацiонального багатства, вiйськової справи та гонки озброєнь.
вищу є 1 трлн. дол.
Воєнно-виробнича дiяльнiсть, за пiдрахунками експертiв ООН використовує працю майже 50 млн. осiб, а у вiйськових дослiдженнях i створеннi нової зброї зайнято вiд 400 до 500 тис. осiб. На цi витрати припадав 2/5 вiд усiх витрат на науку, [4, с. 432]. Економiчний аспект гонки озброєнь полягав в її негативному впливi на величину нацiонального багатства, рiвнi життя населення. Негативнi соцiально-економiчнi наслiдки утримання сучасних збройних сил, забезпечення їх потреб проявляються у посиленнi диспропорцiй у структурi свiтової економiки, загострюють iншi глобальнi проблеми. Так, гонка озброєнь супроводжується щорiчними витратами е сумi 800 млн. дол., якi можна було б використати для розв’язання екологiчної, продовольчої проблем, подолання вiдсталостi країн, що розвиваються, [2, с. 266].
Виникнення екологiчної проблеми пов’язане з високими темпами науково-технiчного прогресу, який посилює вплив людства на навколишнiй свiт. Прискорення розвитку продуктивних сил людської цивiлiзацiї дало в розпорядження людини новi засоби впливу на природу. Водночас НТР не тiльки породила новi зв’язки мiж людиною i природою, але й зумовила новi конфлiкти у процесi реалiзацiї цих зв’язкiв, [7, с. 441].
Так, за 1 хв. на планетi знищують 20 га лiсу, а щорiчно площа лiсiв скорочується на 0,5%, що дорiвнює зникненню лiсiв на всiй територiї Норвегiї. Вiдбувається зникнення природних рiчок, перетворення у пустелю родючих земель, створення штучних водойм, непомiрне використання шкiдливих хiмiчних добрив, забруднення атмосфери. Внаслiдок цього вмiст вуглекислого газу в повiтрi щорiчно зростає на 0,5%, а з 1960 по 1995 pp. його викиди в атмосферу зросли у три рази. Майже 80% усiх захворювань людини пов’язанi зi споживанням неякiсної води. Внаслiдок екологiчної кризи Україна щорiчно втрачає 15-20% ВНП, або 15 млрд. крб. (у цiнах 1990 p.). Втрати вiд аварiї на Чорнобильськiй АС до 2000 р. становили приблизно 130 млрд. крб. (у цiнах 1990 р.) без урахування втрат, пов’язаних iз захворюванням людей, [2, с. 266].
Зазначенi явища негативно впливають на тваринний i рослинний свiт Землi. Прогнозується, що в найближчi 20 рокiв може зникнути 1/5 всiх iснуючих видiв рослин i тварин. Значна загроза iснуванню генофонду тваринного i рослинного свiту iснує в нашiй державi внаслiдок високого рiвня розробленостi земель. Площа природного фонду, де заборонено або обмежено господарську дiяльнiсть, в Українi становить лише 2 вiдсотки територiї, тодi як у США – 7,8 вiдсотка, Канадi – 4,5 вiдсотка, Японiї – 5,6 вiдсотка, Норвегiї – 12 вiдсоткiв. Нинi в Українi перед загрозою знищення перебуває 531 вид диких рослин i грибiв, 380 диких тварин, [4, с. 432].
До найбiльш складних глобальних проблем належить проблема соцiально-економiчного вiдставання країн, що розвиваються. Останнє в соцiально-економiчному планi породжене несправедливим характером взаємовiдносин мiж ними та економiчно розвинутими країнами в недалекому минулому, коли їх ресурси нещадно експлуатувалися, та неоколонiалiстською полiтикою в нинiшнiх умовах, зокрема «полiтикою дешевої сировини». Остання знекровлює економiку країн, що розвиваються. Якщо 20 рокiв тому для придбання одного трактора країни, що розвиваються, повиннi були продати приблизно 11 т цукру, то наприкiнцi 90-х- 150 т, [2, с. 266].
Отже, глобальнi проблеми досить рiзноманiтнi за своїм змiстом, їх розвиток має суперечливий та багатовимiрний характер. Водночас вони мають цiлий ряд загальних специфiчних рис, що видiляє їх на фонi iнших проблем свiтової економiки. Специфiка глобальних проблем полягає в наявностi ряду притаманних їм спiльних рис:
1) кожна з цих проблем i всi разом вiдiграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирiшенням призведе до деградацiї умов життя i виробничої дiяльностi на планетi, що несе в собi смертельну небезпеку для iснування людської цивiлiзацiї;
3) розв’язання цих проблем можливе лише за умови об’єднання зусиль усiх держав i народiв.
Знайти основнi шляхи та засоби вирiшення глобальних проблем – це значить забезпечити умови виживання всiх народiв i подальший соцiально-економiчний розвиток людської цивiлiзацiї, [7, с. 442].
3. Шляхи розв’язання глобальних проблем сучасностi
були безсмертнi. Можна сказати, що подiбне грiхопадiння всього людства сталося у ХХ ст. До появи сучасних видiв зброї кожен усвiдомлював: людина – смертна, людство – вiчне. Атомне бомбардування Хiросiми та Нагасакi сповiстило сумну новину – людство стало смертним. Навiть локальнi вiйни сьогоднi здатнi завдати природi i людству непоправної шкоди. Мовою вiйськових – неприйнятних збиткiв.
Цивiльний свiт не помiтив, як змiнилося мiсце вiйськових у суспiльствi. Сучаснi армiї в останнiх вiйнах у всьому свiтi все частiше не стiльки захищають своїх цивiльних спiввiтчизникiв, скiльки захищаються ними. У І Свiтовiй вiйнi лише 10% загиблих були цивiльними людьми, у ІІ – 50%. Так званi «малi вiйни» другої половини ХХ ст. змiнили пропорцiю – 10-15% загиблих – вiйськовi, 85-90% – мирнi цивiльнi люди. Ще у ІІ свiтовiй вiйнi прагнули вiдтягнути бойовi дiї вiд мiст, протягом попереднiх столiть майже усi вiдомi битви вiдбувалися в полях. Зараз – армiї ховаються в мiстах, їх i бомблять. Отже, збереження миру сьогоднi – це проблема виживання людства.
Гонка озброєнь є великою спокусою для вiйськових (значна частина дослiдникiв сучасної югославської вiйни однiєю з причин початку конфлiкту називає потребу випробувати зброю в умовах реальних боїв). За своєю економiчною суттю гонка озброєнь – це форма знищення певної частки нацiонального багатства кожної даної країни. А з екологiчних позицiй – це суттєвий фактор забруднення навколишнього середовища найнебезпечнiшими речовинами, що використовуються для створення зброї масового знищення – ядерної, хiмiчної, бактерiологiчної.
Не лише гонка озброєнь, але i звичайне цивiльне виробництво породжує та загострює екологiчнi проблеми цивiлiзацiї. Наше розумiння екологiчних проблем дуже далеке вiд реального їх стану. Слiд розумiти: найменше втручання в природну рiвновагу породжує дисгармонiю. В свiй час вчених вразив той факт, що карта розповсюдження поливного землеробства в стародавньому свiтi майже у найменших деталях повторює карту розповсюдження матерiї у свiтi. Дуже сумнiвно, щоб це був випадковий збiг.
Проблема забезпечення людства сировиною та енергiєю в умовах вичерпання легкодоступної дешевої сировини впирається в проблему подальшого розвитку науково-технiчного прогресу, адже тiльки створення нових технологiй поглибленої переробки та використання усiх видiв ресурсiв може допомогти в розв’язаннi даної проблеми. Припинення гонки озброєнь, роззброєння та конверсiя також могли б зiграти роль у вирiшеннi сировинної проблеми людства.
Проблема освоєння свiтового океану останнiм часом набуває глобальностi не лише тому, що джерела сировини на сушi вичерпуються i людство все активнiше освоює морськi родовища. Один з найвiдомiших дослiдникiв Свiтового океану Ж.І. Кусто вiдзначає, що людство сьогоднi, можливо, бiльше знає про навколоземний простiр, нiж про таємницi Океану.
Глобальною проблемою є i освоєння космосу. Космiчнi польоти починають давати не лише наукову, але й економiчну вiддачу. Разом з тим подальше дослiдження космосу стає не пiд силу жоднiй країнi, зокрема, i все бiльше потребує об’єднаних i скоординованих зусиль.
Безумовно, iснує ще коло iнших, цiлком земних глобальних проблем. Серед них проблема економiчного вiдставання країн, що розвиваються. Саме на їх долю в основному припадає i згадувана вже проблема голоду, криза заборгованостi тощо.
Основними шляхами розв’язання глобальних проблем країн, що розвиваються, є такi:
- здiйснення системи заходiв, спрямованих на забезпечення динамiчного соцiально-економiчного розвитку цих країн у науково-технiчнiй i соцiально-економiчнiй сферах;
- формування нового свiтового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирiшеннi їхнiх проблем;
- нарощування випуску готової продукцiї цими країнами, що дало б змогу навiть за iснуючої кон’юнктури на свiтовому ринку значно збiльшити доходи вiд експорту;
- надання економiчно розвинутими державами свiту країнам, що розвиваються, значних фiнансових, людських, технiчних та iнтелектуальних ресурсiв для розвiдування i розробки природних ресурсiв, їх переробки, транспортування та реалiзацiї за трансформованими цiнами з метою збiльшення валютних доходiв, встановлення ними економiчного суверенiтету над цими ресурсами. Зазначенi кошти спрямувати на iнтенсивний розвиток сiльського господарства, подолання його нерацiональної монокультури. З цiєю метою у 2000 р. країни-члени ООН ухвалили «Цiлi розвитку для нового тисячолiття», а з 2002 р. – «Монтерейський консенсус», в якому обумовлюються конкретнi зусилля триразового збiльшення допомоги найбiднiшим регiонам свiту для забезпечення мiжнародної мети: пiдвищення обсягу зовнiшньої допомоги до рiвня 0,7% вiд сукупного ВНП заможних країн;
- здiйснення прогресивних аграрних перетворень у сiльському господарствi цих країн та лiквiдацiя неоколонiальних форм господарювання в цiй галузi, [7, с. 445].
Недалекоглядний пiдхiд економiчно розвинутих країн проявляється у певному прагненнi закрiпити вiдсталiсть: сьогоднiшнiм виробникам потрiбнi не конкуренти, а споживачi та джерела дешевих ресурсiв. Але подiбний пiдхiд породжує напруженiсть у свiтi та служить каталiзатором для загострення iнших глобальних проблем.
Розв’язання глобальних проблем сучасностi вимагає розробки i реалiзацiї колективних програм для забезпечення майбутнього людської цивiлiзацiї.
в планетарному масштабi.
Мiж країнами свiтового спiвтовариства iснують суперечностi, що часто призводять до регiональних i мiжрегiональних конфлiктiв iз застосуванням зброї. У XXI ст. глобальнi проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати полiтичнi i воєнно-полiтичнi суперечностi i конфлiкти заради успiшного вирiшення глобальних проблем. Треба будь-що зберегти мир на планетi. А це означає, що народи свiту мають засвоїти нове полiтичне мислення.
Нове полiтичне мислення знаменує усвiдомлення важливостi i негайного вирiшення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних мiжнародних процедур i механiзмiв, здатних забезпечити збереження i розвиток людської цивiлiзацiї в цiлому.
Глобальнi проблеми неможливо вирiшити швидко на рiвнi окремих країн. Потрiбен єдиний мiжнародний механiзм їх розв’язання i регулювання, визначення мiжнародних правових та економiчних норм. Великi надiї у вирiшеннi глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регiональнi i галузевi органiзацiї, котрi мають великий досвiд координацiї мiжнародних зусиль, використання ресурсiв, регулювання мiжнародних економiчних зусиль, [5, с. 393].
хоча б часткового, ряду глобальних проблем. Так, на мiжнародному рiвнi придiляється велика увага екологiчним проблемам. Мiжнародна комiсiя з навколишнього середовища i розвитку розробляє програми покращання якостi природного середовища та загального екологiчного стану. Ця комiсiя i ряд iнших мiжнародних органiзацiй визначають критерiї екологiчної безпеки, розробляють короткостроковi та довгостроковi програми. У 2000 р. витрати на природоохороннi заходи зросли приблизно у 6 разiв проти рiвня витрат 1970 р.
Важливу роль в охоронi навколишнього середовища вiдiграє регiональне спiвробiтництво. Зокрема, у документах ЄС неодноразово пiдкреслювалась необхiднiсть розвитку регiональної стратегiї у цiй сферi i рацiонального використання природних ресурсiв європейського регiону, який сьогоднi є найбiльш кризовим в екологiчному планi. В ЄС навiть система оподаткування будується таким чином, щоб стимулювати збереження природного середовища.
в усьому свiтi на перiод до 2015 р. Вона мiстить положення, що стосуються чисельностi населення, його приросту та структури, мiжнародної мiграцiї, освiти, а також визначають шляхи спiвробiтництва у розв’язаннi демографiчної проблеми. Одночасно було встановлено i суму коштiв, необхiдних для її реалiзацiї, – близько 17 млрд. дол., [5, с. 394].
Джерелами ресурсiв та засобами розв’язання глобальних проблем у нинiшнiх умовах виступають:
- офiцiйна допомога з боку економiчно розвинених країн країнам, що розвиваються;
- iноземнi приватнi iнвестицiї;
- застосування економiчних важелiв управлiння якiстю довкiлля, зокрема субсидiй i дотацiй за виготовлення екологiчно чистої продукцiї, за виконання державних екологiчних проектiв, екологiчнi платежi за всi види забруднення довкiлля, виплати на охорону природи i полiпшення екологiчних результатiв, пiльгове або дискримiнуюче кредитування, оподаткування i цiноутворення, екологiчне страхування тощо;
- об’єднання зусиль усiх країн свiту для розв’язання глобальних проблем;
- збiльшення витрат держав свiтового спiвтовариства на подолання насамперед екологiчної кризи;
- посилення вiдповiдальностi країн свiтового спiвтовариства за збереження природи;
- стимулювання виробництва таких зразкiв транспортних засобiв, технiки, якi б не завдавали шкоди довкiллю, забезпечували економiю всiх паливно-енергетичних ресурсiв.
Складнiсть розв’язання глобальних проблем сучасностi не означає, що свiтова спiльнота не усвiдомлює згубної небезпеки їх iгнорування, потреби комплексного мiждержавного пiдходу до їх вирiшення, [7, с. 445].
Висновок
з одного боку, специфiкою розвитку продуктивних сил, географiчним середовищем, рiвнем прогресу технiки, природно-клiматичними умовами, тобто речовим змiстом суспiльного способу виробництва, а з iншого – специфiчною суспiльною формою, особливiстю розвитку вiдносин власностi.
країнах та регiонах.
1. Низький рiвень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологiчно чистих технологiй.
2. Швидка урбанiзацiя населення, зростання гiгантських мегаполiсiв.
3. Варварське ставлення людини до природи.
− проблеми, що виникають у сферi взаємодiї природи i суспiльства;
− проблеми у сферi суспiльних взаємовiдносин;
− проблеми розвитку людської цивiлiзацiї.
Необхiднiсть пошуку шляхiв розв’язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, якi виникли перед свiтовим спiвтовариством. Їх небезпечний характер для подальшого iснування людства та пошук шляхiв розв’язання наштовхує на два висновки.
Шляхи розв’язання таких глобальних проблем, як екологiчна, паливно-енергетична та сировинна пов’язуються зi швидким розвитком i використанням основних видiв вiдновлюваної енергiї, як сонячна, вiтрова, океанiчна та гiдроенергiя рiчок; структурними змiнами у використаннi iснуючих невiдновлюваних видiв енергiї: зростання частки вугiлля в енергобалансi нацiональних економiк та зменшення газу i нафти, оскiльки запасiв останнiх на планетi менше. А їх цiннiсть для хiмiчної промисловостi набагато бiльша. Свою роль у регулюваннi зазначених процесiв, у розв’язаннi глобальних проблем повиннi вiдiграти ООН. МВФ, СОТ, регiональнi та галузевi органiзацiї, котрi мають великий досвiд координацiї мiжнародних зусиль, використання ресурсiв, регулювання мiжнародних економiчних зусиль.
Для розв’язання глобальних проблем людство має в розпорядженнi достатнi науково-технiчнi i матерiальнi досягнення, напрацьовано вiдповiднi форми. Серед останнiх слiд назвати мiжнародну комiсiю з навколишнього середовища i розвитку, яка розробляє програми покращання якостi природного середовища та загального екологiчного стану. Ця комiсiя i ряд iнших мiжнародних органiзацiй визначають критерiї екологiчної безпеки, розробляють короткостроковi та довгостроковi програми захисту навколишнього середовища.
Важлива роль в охоронi навколишнього середовища належить регiональному спiвробiтництву. Так, у документах ЄС неодноразово пiдкреслювалась необхiднiсть розвитку регiональної стратегiї у цiй сферi i рацiонального використання природних ресурсiв європейського регiону, який сьогоднi є найбiльш кризовим в екологiчному планi.
Джерелами ресурсiв та засобами розв’язання глобальних проблем у нинiшнiх умовах виступають:
- офiцiйна допомога з боку економiчно розвинутих країн країнам, що розвиваються;
- iноземнi приватнi iнвестицiї;
- застосування економiчних важелiв управлiння якiстю довкiлля, зокрема субсидiй i дотацiй за виготовлення екологiчно чистої продукцiї, за виконання державних екологiчних проектiв, екологiчнi платежi за всi види забруднення довкiлля, виплати на охорону природи i полiпшення екологiчних результатiв, пiльгове або дискримiнуйте кредитування, оподаткування i цiноутворення, екологiчне страхування тощо;
- об’єднання зусиль усiх країн свiту для розв’язання глобальних проблем;
- збiльшення витрат держав свiтового спiвтовариства на подолання насамперед екологiчної кризи;
- створення за рахунок країн, якi заподiяли найбiльшої шкоди планетi, своєрiдного фонду екологiчної безпеки з метою лiквiдацiї найзагрозливiших для довкiлля джерел небезпеки;
- стимулювання виробництва таких зразкiв транспортних засобiв, технiки, якi б не завдавали шкоди довкiллю, забезпечували економiю всiх паливно-енергетичних ресурсiв.
Складнiсть розв’язання глобальних проблем сучасностi не означає, що свiтова спiльнота не усвiдомлює згубної небезпеки їх iгнорування, потреби комплексного мiждержавного пiдходу їх вирiшення.
Список використаних джерел
1. Власов В. Тенденцiї та проблеми глобальних процесiв у свiтовiй продовольчiй сферi // Економiка України. – 2006. – №3. – С. 75-80
2. Економiчна енциклопедiя: У трьох томах. Т. 1 / Ред. С. В. Мочерний. – К.: Академiя, 2000.
3. Мочерний С. В. Економiчна теорiя: Посiбник. – К.: Видавничий центр «Академiя», 2003. – 656 с.
4. Основи економiчної теорiї: полiтекономiчний аспект: Пiдручник / Вiдповiдальний редактор Г. Н. Климко. – 5-те вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2004.
5. Полiтекономiя: Пiдручник / За загальною редакцiєю Ю. В. Нiколенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 412 с.
6. Старостiна А., Канiщенко О. Суперечливi шляхи економiчної глобалiзацiї // Економiка України. – 2008. – №5. – С. 58-65
7. Федоренко В. Г., Дiденко О. М., Руженський М. М., Іткiн О. Ф. Полiтична економiя: Пiдручник / За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.
|
