Глобалiзацiя i процеси соцiального розвитку
виданнi «Вiче» №6 за 2002 рiк.
Дана робота торкається широкого кола питань, пов’язаних з актуальними проблемами сьогодення: встановленням нового свiтового ладу, питаннями в сферi мiжнародного спiвробiтництва, зокрема – в галузi соцiально-економiчної взаємодiї держав.
Трансформацiї, якi нинi вiдбуваються чи не в усiх сферах суспiльного життя, набули глобальний та стрiмкий характер. Даний процес привертає увагу науковцiв з точки зору виявлення закономiрностей та базових принципiв нових змiн. Вiдзначаючи такий характер змiн, американський полiтолог Г. Кiссiнджер зауважує, що свiтовий порядок та його складовi нiколи ще не змiнювались так швидко, глобально i глибоко. Якiсно новий рiвень сучасної дiйсностi дає пiдстави розглядати його як перехiдний перiод до багатомiрного свiту третього тисячолiття. Тенденцiї переходу до цього нового ступеня розвитку очевиднi вже сьогоднi.
Бiльшiсть дослiдникiв особливо наполягають на тому, що наприкiнцi XX сторiччя свiт переживав такий перiод якiсних змiн, якi кардинально трансформували економiчну, полiтичну, соцiальну та iншi системи свiту.
Нова модель глобального устрою, що дiстала назву «концепцiя багатомiрностi» виходить з того, що свiт рiзноманiтний не тiльки в своїх проявах, а й у фундаментальних основах. Багатомiрнiсть властива рiвням матерiальної, суспiльної та духовної органiзацiї свiту, а також - стадiям розвитку. Загальна тенденцiя розвитку суспiльства, його пiдсистем - соцiальної, економiчної, полiтичної тощо! - в переходi вiд небагатомiрних форм до багатомiрних. Перехiд до багатомiрного свiту може бути простежений у тенденцiях поступової еволюцiї до становлення полiцентричного свiту. Полiцентрична модель за своєю суттю багатомiрна. Полiцентризм як домiнуючий порядок у взаємовiдносинах геополiтичних центрiв сили можливий там i тодi, де й коли за всiх суперечностей i конфлiктiв, якi виникають мiж центрами сили, домiнують не сили конфронтацiї, а сили спiвробiтництва та партнерства.[3]
У новiй сучаснiй економiцi розвиваються двi стратегiчнi тенденцiї, що претендують на панування в новому свiтi, а саме: iнформацiйна (або оптимiзацiйна), яка заснована на фiнансово-правовому регулюваннi свiтової економiки, довгостроковому перерозподiлi ресурсiв i пов'язана з iнститутом транснацiональних корпорацiй (ТНК), та iнновацiйна, яка спирається на творчий дар людини. Суть останньої - одержання нових знань та якiснi змiни штучного середовища проживання людства. Справдi, базисом пiдприємств нової економiки поступово стають не основнi фонди i навiть не управлiнський ресурс, а людський капiтал, i все частiше - деяка критична кiлькiсть творчих особистостей, вiд присутностi яких значною мiрою залежить доля великих органiзацiй.
життя, як освiта, професiйна пiдготовка, здоров'я, безпека людини, боротьба з органiзованою злочиннiстю, з тiньовою економiкою, можливостi розвитку народного пiдприємництва. Значно зростає роль i мiсце iнтелектуальної та гуманiтарної глобальної iнтеграцiї.
Зазначаючи сутнiсть поняття, американський соцiолог М. Уотерс пропонує таке визначення глобалiзацiї: глобалiзацiя - це «соцiальний процес, в якому обмеження, що їх накладає географiя на соцiальний та культурний устрiй, послаблюються, i люди це розумiють»3. Й справдi, географiчнi, культурнi, економiчнi кордони поступово зникають, поступаючись новому, унiверсальному глобальному простору. В умовах глобалiзацiї стає безальтернативним визнання того, що полiтика солiдарних зусиль для досягнення сталого розвитку повинна змiнити силову конфронтацiю як на мiжнароднiй аренi, так i в сферi внутрiшнього соцiального життя. Ось чому бiльшiсть держав переходять до створення та правового функцiонування соцiальної держави, до проведення соцiально орiєнтованої полiтики.
Тепер у центрi нового свiтогляду в умовах глобалiзацiї, покликаної забезпечити соцiальне ефективне освоєння свiту, є вже не просто людина з абстрактною гуманiстичною системою цiнностей, а все людство з конкретною системою нагальних матерiальних та духовних потреб. Сучасний стан науки i технологiй за iснуючих ресурсiв планети дають можливiсть забезпечити належний для людини рiвень споживання для всього населення Землi, який у 2-3 рази перевищить нинiшнiй. Проте слiд пам'ятати, що метою глобального сталого розвитку має бути не матерiальне виробництво i споживання, а розвиток iнтелектуально-духовної сфери. «Нова глобальна цивiлiзацiя повинна стати цивiлiзацiєю самообмеження для багатьох народiв, i цивiлiзацiєю нової, не матерiальної, а духовної якостi життя»[4].
«Нова економiка, як i нова полiтика, вiдрiзняється найрадикальнiшим способом, - зазначає С. Байєрс, мiнiстр торгiвлi та промисловостi Великобританiї. - Бiльшу частину її продукцiї не можна зважити, торкнутися або вимiряти, її найцiннiший капiтал - це знання та творчi здiбностi людей»[5].
У сучаснiй економiцi головним джерелом прибутку, що забезпечує успiх у конкурентнiй боротьбi, є творчий та iнтелектуальний потенцiал людини. Освiта та професiйна пiдготовка, вмiння в повному обсязi використовувати свої знання набувають особливого значення в умовах глобалiзацiї.
Виступаючи на щорiчному засiданнi Всесвiтнього економiчного форуму в Давосi (сiчень 2000 р.), Президент США Б. Клiнтон i Прем'єр-мiнiстр Великобританiї Т. Блер наголошували на проблемах «нової економiки», яка базується на iнформацiйно-технологiчних досягненнях. Для такої економiки характерна значно бiльша перевага освiти та професiйних знань, доступу до iнформацiйних технологiй. Головним ресурсом економiки, що ґрунтується на знаннях, є люди. Кожна людина має свiй потенцiал, i завдання держави - сприяти його розвитковi.
У пошуках оптимального балансу мiж ринком, державою та суспiльством розробляються новi концепцiї, серед яких можна видiлити концепцiї «третього шляху», про яку йшлося на Конференцiї глав держав та урядiв найбiльших країн Америки та Європи у Флоренцiї (Італiя, листопад 1999 р.). Вiдповiдно до концепцiї, держави повиннi нарощувати iнвестицiї в «людський капiтал», рiзнобiчно пiдтримуючи сферу науки та освiти. Тобто на порядок денний висувається прiоритетнiсть знань, професiйної пiдготовки, наукових пошукiв. За умов глобалiзацiї людина, її iнтелектуальний потенцiал постають у центрi розвитку.
На думку автора, глобалiзацiя має об'єктивний характер, але не однозначний, не односпрямований, не унiверсальний. Із розвитком процесiв глобалiзацiї поряд з факторами концентрацiї дiють фактори розпорошування. В одних сферах посилюється однорiднiсть, наприклад, в економiцi, iнформацiйно-комунiкативнiй сферi. У цих сферах глобалiзацiя є безальтернативною. В iнших - культурi, соцiальнiй сферi - поряд з процесами глобалiзацiї iснують iншi альтернативи й варiанти, цi сфери є рiзнорiдними. Навiть в економiчнiй сферi в рамках глобальної, але ще не унiверсальної свiтової економiки вимальовуються контури її спецiалiзованих елементiв: великих територiй, об'єднаних культурно-iсторичним корiнням, стилем господарської дiяльностi, загальними соцiально-економiчними факторами i стратегiчними цiлями. Не слiд розумiти, що глобалiзацiя призведе до загальної унiфiкацiї. Навiть глобальне управлiння, що поступово формується в деяких сферах, при цьому зовсiм не передбачає тотальної унiфiкацiї соцiального, економiчного та культурного життя. На цьому, зокрема, наголошував мiнiстр закордонних справ Індiї Дж. Сiнгх, виступаючи на мiжнародному форумi в Делi (сiчень 2000 р.): глобалiзацiя не виключає, а припускає збереження нацiональних особливостей. На цьому наполягає i професор П. Дракер у книзi «Майбутнє, яке вже прийшло», вважаючи, що економiчне зростання на сучасному етапi вiдбувається за рахунок швидкого i тривалого зростання ефективностi. А ефективнiсть будь-якої економiки - це насамперед продуктивнiсть знань та продуктивнiсть працi робiтникiв, якi володiють знаннями.
Економiчна iнтеграцiя в Європi була першою сходинкою iнтеграцiйних процесiв у свiтi. Як вiдомо, економiчна сфера тiсно пов'язана з соцiальною, i характер цих зв'язкiв досить складний. Точаться дискусiї щодо соцiальних наслiдкiв економiчної iнтеграцiї. Проте наприкiнцi XX столiття стало очевидним, що успiхи або невдачi iнтеграцiйних процесiв значною мiрою залежать i вiд того, як розв'язуються соцiальнi проблеми - i традицiйнi, й новi, породженi iнтеграцiєю. Крiм того, змiнився загальний характер взаємодiї мiж економiчними iнтересами та соцiальним розвитком у рамках ЄС. Якщо ранiше iснував дисбаланс прямих i зворотних зв'язкiв, то на сучасному етапi - це бiльш органiчна взаємодiя, в якiй не можна знехтувати нi економiчним, нi «соцiальним».
включено до перелiку основних напрямiв дiяльностi на рiвнi ЄС.
Європейськi вченi розробили нову модель економiчного й полiтичного менеджменту, яку назвали моделлю «правильного уряду». Англiйський економiст Р. Арчер у книзi «Ринки i правильний уряд. Шлях уперед до економiчного i соцiального розвитку зауважує, що ця модель має на метi встановлення органiчно пов'язаних вiдносин мiж ринковою економiкою, державою та громадянським суспiльством. Мається на увазi створення «вiртуозного кола: вiд державної влади до економiки через громадянське суспiльство i вiд економiки до громадянського суспiльства через державну владу». Така модель передбачає iснування тристороннього партнерства, побудованого на розумiннi того, що розвиток iнновацiйної економiки та ефективна дiяльнiсть уряду залежать вiд квалiфiкованого, поiнформованого електорату, який може приймати виваженi рiшення i робити свiй вибiр. Ось чому освiта в наш час набуває особливо важливого значення. Квалiфiкацiйний та освiтнiй рiвень населення визначає межi економiчного зростання i сучасних демократiй.
спосiб позитивного спiвробiтництва. Модель «правильного уряду» дiстала пiдтримку Ради Європи та iнших мiжнародних органiзацiй як можливий орiєнтир у перспективних напрямах соцiального розвитку.
галузях економiки (сiльське господарство, рибальство, транспорт тощо);
2) сприяння полiпшенню охорони працi та здоров'я, пiдвищенню якостi життя;
3) сприяння поступовому зближенню нацiональних соцiальних систем шляхом розробки загальних соцiальних нормативiв, якi будуть включенi до правових норм ЄС i законодавств країн-членiв. Як зазначалося в документах Європейського Союзу, сучасний пiдхiд має за мету не гармонiзацiю нацiональних систем соцiального захисту, а ефективну координацiю цих систем у рамках Союзу.
Перспективи подальшого розвитку соцiальнiної полiтики ЄС можна оцiнити як неоднозначнi. Зокрема, росiйський учений Ю. Борко вважає їх досить невизначеними. Невiдомо, як розвиватиметься свiтова кон'юнктура; перехiд до єдиної валюти пов'язаний з труднощами, якi можуть вплинути на соцiальну сферу; ЄС треба подолати негативну динамiку суперництва зi США та Японiєю; у свiтi вiдбуваються несприятливi демографiчнi процеси, прогресуюче старiння населення, низький рiвень народжуваностi; зростання iммiграцiї з неєвропейських країн; полiтика розширення Європейського Союзу i соцiальна цiна прийняття нових членiв, яка не може не бути досить значною[7]. Проте розвиток позитивних тенденцiй у цiй сферi дає пiдстави для оптимiстичних прогнозiв. Про це свiдчать документи важливих мiжнародних форумiв, зокрема Декларацiя та Програма дiй, прийнятi на Всесвiтнiй зустрiчi на вищому рiвнi в iнтересах соцiального розвитку в Копенгагенi (березень 1995 p.). У них визначено прiоритети в галузi соцiального розвитку, основнi напрями здiйснення соцiальних стратегiй, зроблено спроби скоординувати дiї на нацiональному та мiжнародному рiвнях.
так i глобальної дезiнтеграцiї. Водночас триває деградацiя десяткiв країн свiту.
зростання важливих для людства видiв ризику, перманентної неврiвноваженостi нового економiчного середовища пiдвищується можливiть зростання суперництва як прихованого, так i все вiдкритiшого, нових iсторичних проектiв, мiжнародних систем та соцiальних мотивацiй. З часом таке суперництво може стати джерелом колiзiй не менш значущих, нiж традицiйнi форми конфлiктiв мiж країнами та народами.
Тому в умовах глобалiзацiї, зокрема глобалiзацiї процесiв соцiального розвитку, особливо важливого значення набуває створення перспективної соцiальної стратегiї, яка вiдповiдала б масштабу та характеру нових змiн у свiтi. Значний крок у цьому напрямку зроблено на Всесвiтньому екологiчному форумi в Рiо-де-Жанейро (1992 р.) - Конференцiя ООН з проблем охорони навколишнього середовища i розвитку, де було проголошено концепцiю та принципи сталого розвитку в документi «Порядок денний на XXI столiття». Рiшення мiжнародного форуму в Рiо-де-Жанейро були вiдповiддю на виклик часу, вони констатували серйозний характер цiлого блоку еколого-економiчних проблем. Водночас прийнята концепцiя не була адекватною соцiальною стратегiєю в умовах глобалiзацiї. Вона мала, швидше, констатуючий характер i не пропонувала дiйових заходiв щодо виходу, зважаючи на загрози та виклики глобалiзацiї. Тому вироблення глобальних стратегiй соцiального розвитку та стратегiй глобалiзацiї розвитку як для всього свiту, так i для окремих країн залишається актуальним завданням i сьогоднi. Без таких стратегiй неможливо забезпечити поступовий, еволюцiйний, якiсно новий розвиток усього глобалiзованого свiту.
Глобалiзацiя повинна служити соцiальному прогресу - зростанню зайнятостi, скороченню безробiття, лiквiдацiї бiдностi. Для цього необхiдно надати її процесам соцiальну спрямованiсть, зробити наголос на подоланнi нерiвностi, злиднiв, сприяти розвитковi, соцiальнiй захищеностi та пiдвищенню якостi життя людини.
В рамках статтi розглядаються здебiльшого два аспекти розвитку сучасного свiту, в якому вiдбуваються глобалiзацiйнi процеси, - економiчний та соцiальний. Взаємозв’язок i вплив цих сфер є беззаперечним, i тому постає питання їх гармонiйного розвитку i збалансування з метою досягнення соцiальної справедливостi та економiчного розвитку. Автор наголошує на неприпустимостi нехтування гуманiтарними питаннями: «Багато науковцiв вважають, що економiчне зростання можливе шляхом скорочення соцiальних програм. Деякi висловлюють занепокоєння масштабами негативних соцiальних наслiдкiв тих перетворень, що супроводжують iнтеграцiйнi процеси. Справдi, в бiльшостi країн-членiв ЄС у другiй половинi 90-х рокiв вiдбувалося скорочення бюджетних витрат, зокрема соцiальних, значне зростання безробiття, стримування збiльшення заробiтної, плати. За даними статистики, частка соцiальних витрат ВВП за 1993-1997 роки зменшилася в 10 країнах - членах ЄС, в 1 - не змiнилася, в 4 - збiльшилася.
Тому конче необхiдно вибудовувати глобальну полiтику з урахуванням перш за все соцiального благополуччя – «в умовах глобалiзацiї, зокрема глобалiзацiї процесiв соцiального розвитку, особливо важливого значення набуває створення перспективної соцiальної стратегiї, яка вiдповiдала б масштабу та характеру нових змiн у свiтi».
Таким чином, для того, щоб глобальне регулювання було ефективним, мають сформуватися загальнi цiнностi, стандарти i позицiї. Основнi цiнностi — свобода, справедливiсть, рiвнiсть, толерантнiсть, що лежать в основi статуту ООН i Загальної декларацiї прав людини, мають стати нарiжним каменем глобального регулювання в соцiальнiй сферi та керiвними принципами процесу глобалiзацiї з людським обличчям.
рушiйними силами якого є технологiчний прогрес, розвиток мiжнародної iнфраструктури, революцiйнi змiни в iнформацiйнiй технологiї та лiбералiзацiя торгiвлi й мiжнародних зв’язкiв. Зазначенi фактори мали безпосереднiй вплив на соцiальний i економiчний розвиток усiх країн свiту.
Дослiдження процесу глобалiзацiї економiки свiдчить, що вiн справляє неоднозначний вплив на соцiальну сферу. В цiлому можна зазначити, що внаслiдок змiн у глобальнiй економiцi в останню чверть минулого столiття реальний валовий свiтовий продукт, що визначає сукупний обсяг економiчної дiяльностi всiх людей в усiх країнах, бiльш нiж подвоївся. При цьому якiсть життя бiльшої частини населення свiту покращилася внаслiдок зростання доходiв на душу населення, збiльшення тривалостi життя i пiдвищення рiвня освiти.
Проте, всi цi новi змiни можуть в перспективi призвести до нового загострення класових вiдносин, але тепер уже в планетарному масштабi. Таку думку, зокрема, висловлює президент Центру європейських дослiджень при Гарвардському унiверситетi С. Хофман: «Можливо ми знаходимося в ситуацiї європейського нацiонального капiталiзму початку ХІХ ст., до того, як держави почали його регулювати i говорити, що навiть стурбований прибутками капiталiст повинен час вiд часу займатися своїми робiтниками, забезпечувати їм певний рiвень соцiального захисту, деякий мiнiмальний необхiдний рiвень заробiтної плати. Нiчого подiбного в глобальному вимiрi поки що немає» .
Тому свiтове спiвтовариство має враховувати соцiальнi аспекти процесу глобалiзацiї, особливо при розробцi правил, норм i полiтики управлiння свiтовою економiкою. А це об’єктивно вимагає розвитку мiжнародних iнститутiв з регулювання цих процесiв в iнтересах суспiльства, економiки i збереження довкiлля. В умовах глобалiзацiї економiки регулювання соцiальної полiтики виходить за нацiональнi межi i повинно вiдбуватися на регiональному рiвнi — в межах iнтеграцiйних угруповань, та на глобальному рiвнi — в межах мiжнародних органiзацiй.
На сучасному етапi розвитку процесу глобалiзацiї досягнення соцiальних цiлей можливе лише за умови спiльних i погоджених дiй ряду мiжнародних органiзацiй.
Глобальне управлiння в сучасних умовах набирає розвитку, але вiдбувається незбалансовано i має свої особливостi. Слiд зазначити, що нинiшнiй пiдхiд до регулювання глобальних процесiв має ряд недолiкiв:
— обмеженiсть проблемами економiчного зростання i фiнансової стабiльностi i вiдсутнiсть уваги до проблем людини, таких як глобальна бiднiсть, зростання нерiвностi мiж країнами i всерединi країн, iзоляцiя неiмущих людей в бiдних країнах, порушення прав людини;
— географiчна незбалансованiсть, за якої домiнуюче становище займають найсильнiшi в економiчному вiдношеннi країни;
— багатостороннi угоди сприяли створенню глобальних ринкiв без врахування їх впливу на розвиток людини i динамiку бiдностi;
— структури i процеси прийняття на глобальному рiвнi не є представницькими. Найважливiшi економiчнi структури — Мiжнародний валютний фонд, Свiтовий банк, Група 7, Група 10, Група 22, ОЕСР, Всесвiтня торгова органiзацiя — знаходяться пiд впливом великих i багатих країн, а бiднi країни практично не мають впливу i можливостей, оскiльки не входять до цих органiзацiй;
Сучасна глобалiзацiя стимулює вiдкриття нацiональних кордонiв для мiжнародної торгiвлi, потокiв капiталу та iнформацiї, а тому бiльш вагомi успiхи досягнутi в розробцi норм, стандартiв, полiтики та iнститутiв в iнтересах вiдкриття глобальних ринкiв, нiж в iнтересах людей i захисту їхнiх прав. Уже назрiла необхiднiсть ввести такi норми i в гуманiтарну сферу.
Принципи розвитку людського потенцiалу i соцiального захисту мають бути включенi до теорiї i практики глобального регулювання.
В умовах швидкого розвитку глобалiзацiї необхiдно фундаментально переглянути полiтику i систему глобального регулювання. Серед основних прiоритетiв слiд видiлити такi:
— охороняти безпеку людини i зменшити її вразливiсть в усьому свiтi;
— збiльшити рiвноправнiсть в процесi переговорiв i в структурах мiжнародного регулювання;
— формувати нову глобальну архiтектуру для ХХІ ст.
Зрештою люди i нацiї не сприймуть глобальну взаємозалежнiсть, якщо вони нiчого не одержать вiд неї i вона зробить їх бiльш вразливими. Фахiвцi ООН вважають, що глобалiзацiя лише тодi буде сприйматися позитивно, коли вона буде характеризуватися такими поняттями, як:
— етика — менше порушень прав людини i бiльше поваги до людських цiнностей;
— справедливiсть — менше вiдмiнностей в рiвнi життя людей в однiй країнi й в рiзних країнах;
— iнтеграцiя — зменшення масштабiв маргiналiзацiї та iзоляцiї народiв i країн;
— безпека людини — менше нестабiльностi в суспiльствi та вразливостi людини;
— стiйкий розвиток — менше руйнування i погiршення довкiлля.
У зв’язку з розвитком процесу глобалiзацiї i необхiднiстю вирiшення нових проблем, пов’язаних iз нею, Українi слiд виробити здатнiсть розробляти i проводити полiтику, яка дозволятиме гнучко реагувати на економiчне середовище в свiтi, що швидко змiнюється, i завдяки цьому забезпечувати стабiльний базис соцiального добробуту в iнтерасах усього суспiльства.
Соцiалiзацiя глобалiзацiї має стати оснавним принципом розбудови майбутнього свiту, де значення людини набуде реального змiсту й ваги!..
Лiтература
1 Бiлорус О
. Глобалiзацiя. Прийняти виклик часу // Вiче. - 2000. - № 12. - С. 133, 134.
2
. Globalization. - London, 1992. - P. 8.
3 Waters M
. Globalization. - London - New York, 1995.
4 Бiлорус О
5 Байерс С
6 Europe Weekly Seleted Statistics. - № 1135. - 2000. - 14 February. - P. 1.
7 Борко Ю. А
|
