Вихiд компанiї на зовнiшнiй ринок
1. Аналiз економiчної ситуацiї в свiтi та в Українi на ринку чавуну
За пiдсумками 2010 року ВВП України може скоротитися на 14%, вважають учасники Першого Мiжнародного щорiчного форуму з питань економiчного розвитку України.
У роботi форуму, що вiдбувся 15 жовтня у Вашингтонi (США), взяли участь бiльше 300 представникiв найбiльших свiтових компанiй i установ, повiдомляє агентство «Інтерфакс-Україна».
Незважаючи на те, що темпи економiчного падiння в Українi останнiм часом уповiльнилися, загальний стан економiки залишається непростим.
«Подальше полiпшення економiчної ситуацiї в поточному роцi буде продовжуватися за рахунок низької статистичної бази та завдяки вiдновленню товарно-матерiальних запасiв i впровадженню фiскальних стимулiв. Змiцнення свiтової економiки також буде сприяти бiльш швидкому вiдновленню України», – прогнозують експерти.
Серед основних досягнень уряду у боротьбi з кризою, експерти назвали домовленiсть з МВФ, а також Свiтовим банком та iншими свiтовими фiнустановами, що полегшило рефiнансування короткострокового зовнiшнього боргу.
Таким чином, високий рiвень фiскальної дисциплiни (запланований дефiцит бюджету в 2010 роцi не перевищить 6% ВВП, що вiдповiдає рiвню фiскального дефiциту в iнших країнах, на якi вплинула свiтова рецесiя).
Разом з тим, експерти вiдзначають, що уряд не розробив скоординовану єдину стратегiю щодо подолання кризи, не видiлив достатньо коштiв для пiдтримки вiтчизняної економiки, а зростання кредитування було призупинене занадто рiзко.
У 2010 роцi дефiцит державного бюджету не повинен перевищувати 6% ВВП, а в державному бюджетi на 2011 рiк необхiдно передбачити дефiцит, що не перевищує 4%. Це означає, що пiдвищення пенсiй i мiнiмальної заробiтної плати не повиннi бути вище рiвня iнфляцiї. Також, запропонованi податкова амнiстiя i мораторiй на податковий аудит не повиннi бути прийнятi.
Фiнансове становище «Нафтогазу України» i Пенсiйного фонду має бути покращене до того рiвня, який дозволить уникнути надмiрної пiдтримки за рахунок коштiв державного бюджету, зазначено в аналiтичних матерiалах.
Для прискорення темпiв економiчного розвитку, українськiй владi доведеться шукати новi шляхи зростання прямих внутрiшнiх та iноземних iнвестицiй, якi будуть сприяти зростанню виробництва i продуктивностi та створення нових робочих мiсць.
1. 2 Аналiз свiтового ринку чавуну та його тенденцiї
Процеси глобалiзацiї яка охопили свiтове господарство i якi розвиваються у теперiшнiй час, з одного боку, вiдображаються в збiльшеннi масштабiв зовнiшньоекономiчних зв'язкiв. З iншого боку, вони призводять до розвитку форм зовнiшньоекономiчної дiяльностi. При цьому розвиваються традицiйнi форми здiйснення зовнiшньоекономiчних зв'язкiв i з'являються зовсiм новi. А сама зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть являє собою всi види господарської дiяльностi, пов'язанi з участю країни в мiжнародному подiлi працi i є невiд'ємною частиною всiєї господарської дiяльностi держави.
Незважаючи на рiзноманiтнiсть видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, базова роль серед них належить найстаршiй формi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв – мiжнароднiй торгiвлi, за допомогою якої країни можуть розвивати спецiалiзацiю, пiдвищувати продуктивнiсть своїх ресурсiв, збiльшувати загальний обсяг виробництва, а також забезпечувати задоволення потреби в тих продуктах, виробництво яких усерединi країни вкрай неефективне або неможливе взагалi. При цьому, особливу актуальнiсть здобувають торговельнi вiдносини в тих секторах економiки, якi забезпечують найбiльше сукупне надходження у зведений торговельний баланс країни. Для України, як суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi, як вiдносно високотехнологiчного виробника, який володiє значними запасами сировинних ресурсiв, такими секторами є хiмiчна, машинобудiвна, гiрська й металургiйна промисловiсть, якi формують значну частину ВВП держави. Так, наприклад, по даними Держкомстату України прирiст реального валового внутрiшнього продукту в сiчнi-липнi 2009 р. стосовно аналогiчного перiоду 2008 р. склав 5,5%, у липнi 2009 р. 7,7%. Рiст ВВП у сiчнi-липнi поточного року здiйснювався за рахунок збiльшення валової доданої вартостi в торгiвлi – на 11%, транспортi – на 9,1%, будiвництвi – на 7,1%, у виробництвi й розподiлi електроенергiї, газу й води – на 6,8%, що добуває промисловостi – на 5,8%. У промисловостi протягом травня-липня спостерiгається стiйка тенденцiя до нарощування обсягiв промислового виробництва в порiвняннi з 2008 р. У липнi 2009 р. виробництво продукцiї виросло на 11,4% у порiвняннi з вiдповiдним мiсяцем 2008 р. За сiчень-липень прирiст виробництва склав 4,8%, що на один процентний пункт вище показника за аналогiчний перiод 2008 р. А пiдприємства металургiї, мабуть, є ключовими, оскiльки їхня продукцiя, у зв'язку з технiчним характером розвитку суспiльства, використається при розвитку всiх iнших секторiв економiки України (будiвництво, машинобудування, транспорт, зв'язок, торгiвля, що добуває промисловiсть, iн.), що було вiдбито в численних працях закордонних i вiтчизняних економiстiв. При цьому ринок металопродукцiї є найбiльш перспективним, бо темпи його розвитку та коливання свiтових цiн на металургiйну продукцiю є найбiльш привабливими для нацiональних товаровиробникiв.
Аналiзу рiзних показникiв дiяльностi пiдприємств України, дослiдженню тенденцiй змiн ринку металопродукцiї, iншим аспектам якiв впливають на динамiку розвитку пiдприємств присвятили свої роботи такi вченi-економiсти як, Амоша А., Аптекарь С., Литвиненко А., Янковський В., Макогон Ю., якi у своїх наукових працях комплексно й системно пiдiйшли до рiшення поставленого завдання.
Однак, у свiтовiй системi господарства Україна не є монополiстом у сферi металургiї. У цьому зв'язку актуальним стає вивчення динамiки й тенденцiй як розвитку нацiонального ринку металопродукцiї, так i вивчення свiтових тенденцiй та кон’юнктурної ситуацiї, яка склалась для пiдприємств України, що дозволить бiльш повно уявити можливi напрями пiдвищення ефективностi дiяльностi нацiонального метало виробника на свiтовому ринку.
Стан i перспективи розвитку зовнiшньоекономiчної дiяльностi металургiйних пiдприємств України безсумнiвно визначаються станом свiтового ринку металопродукцiї й прогнозованих тенденцiй його розвитку. З огляду на це, розглянемо сучасну ситуацiю на свiтовому ринку металопродукцiї по вiдношенню до українських товаровиробникiв.
Якщо спиратись на аналiтичнi та експертнi данi, висновкiв фахiвцiв та спецiалiстiв вiдносно свiтових цiн на український чавун, заготовки та й прокат до кiнця 2009 р., то можна помiтити, що вартiсть металопродукцiї поступово збiльшується i неможливо видiлити найбiльш привабливi товарнi групи для нацiонального товаровиробника.
При цьому цiнова конкуренцiя на ринку металопродукцiї має явну вiолентну спрямованiсть.
Як вiдомо вiолентна стратегiя та тактика цiноутворення найбiльш прийнятна для великих серiйних виробництв, до яких без сумнiву слiд вiднести i пiдприємства металургiї, якi вкладаючи значнi кошти у модернiзацiю та iнновацiю виробничого процесу скорочують витрати та розширюють власну збутову сiть, що сприяє бiльш гнучкому пiдходу щодо цiноутворення. Це можна проiлюструвати на прикладi українських пiдприємств, якi змушенi, у зв’язку з великою енергоємнiстю виробництва втiлювати сучаснi технологiї якi здатнi оптимiзувати енерговитрати та пiдвищити валовий дохiд.
Такi змiни у кон’юнктурних вподобаннях споживачiв викликано у першу чергу тим, що на свiтовий ринок металопродукцiї виходять i досить успiшно закрiплюються на ньому новi ринковi гравцi з досить продуманою стратегiєю та тактикою поведiнки. Мова тут йде про вихiд на свiтовий ринок металургiйної iндустрiї Китайської Народної Республiки (КНР), яка на протязi 80–90 рокiв двадцятого столiття накопичувала як технологiчнi так i технiчнi та економiчнi ресурси для успiшної експансiї на ринки США, Європи, Азiї. Так, наприклад за даними Інтерфакс-Україна який цитує Мiжнародний iнститут чавуну й стали (IISI, International Iron and Steel Institute) Китай збiльшив виробництво тiльки сталi на 18,9%, до 236 млн. т. при обсягу свiтового виробництва у сiчнi-липнi 2009 року, яке виросло в порiвняннi iз сiчнем-липнем 2008 року на 9,1%, до 700,4 млн. т. В той же час як виробництво стали в країнах СНД склало 68,9 млн. т. (рiст 6,4%) при збiльшеннi показникiв з виробництва Росiєю (40,95 млн. т., що на 7,3% бiльше показникiв 7 мiсяцiв 2008 року), та зменшеннi Україною (на 6,4%, до 23,5 млн. т.), країнами ЄС-25 (на 5,5%, до 117,5 млн. т.). Взагалi Україна знаходиться на сьомому мiсцi серед рейтингу країн-виробникiв сталi, в той час як КНР посiдає перше. В той же час КНР знаходиться тiльки на 6 мiсцi у списку найбiльших експортерiв сталi (20,1 млн. т.), в той час як Україна на третьому (28,2 млн. т.), Росiя на другому (30,4 млн. т), Японiя на першому (34,8 млн. т.). В той же час Китай був найбiльшим iмпортером сталi у 2008 р. (33,2 млн. т.). Однак, таке положення при достатньому насиченнi внутрiшнього ринку може якiсно змiнитись, що буде становити загрозу українському товаровиробнику. Це становить цiлком реальну загрозу, бо тiльки на ринку чавуну КНР у 2008 р. при свiтовому видобутку у 781,1 млн. т. контролювала майже 43% цього ринку (330,4 млн. т), виробництво якого зросло у порiвняннi з 2004 р на 18%, при зниженнi цього показника для країн ЄС (на 3,6%), США (на 13,9%), країн СНД (на 3,4%).
А це спонукає керiвництво України щодо рiшучих дiй вiдносно створення можливих резервних фондiв пiдтримки металовиробної галузi у разi рiзких кон’юнктурних змiн. При цьому особливу увагу заслуговує скорiше введення масштабної полiтики з енергозбереження, бо наприклад, український виробник при виробництвi однiєї тони чавуну витрачає 750 кг.
Умовного палива, що на 500 кг. перевищує сучаснi технологiчнi можливостi. Крiм того товаровиробник в середньому на виробництво тiєї ж однiєї тони чавуну витрачає близько 90 м3
природного газу (який коштує вже 130 дол. США за 1000 м3
, i цiна на який буде рости до європейського рiвня у 220–250 дол.) який у розвинутих технологiчних виробництвах зовсiм не використовується, або використовується на 10–15%. Хоча зараз i приймаються мiри вiдносно розвитку та iнтенсифiкацiї власного газовидобутку [11], все ж його перспективи у найближчi 3–5 рокiв дуже невизначенi, що створює додатковi труднощi на свiтовому ринку металопродукцiї для нацiональних товаровиробникiв.
Таким чином, на основi вищевикладеного ми можемо стверджувати, що короткостроковий стан свiтового ринку металопродукцiї в цiлому сприятливий для українського металовиробника хоча i є загрози змiни кон’юнктурної ситуацiї у середньостроковiй перспективi. А це вимагає розробки i втiлення комплексу адекватних заходiв з реагування загрозам як зовнiшнього характеру, так i внутрiшнього.
Проаналiзовано кон'юнктурнi позитивнi й негативнi тенденцiї на свiтовому ринку металопродукцiї. Виявлено можливостi й небезпеки в дiяльностi нацiональних металургiйних пiдприємств на свiтовому ринку.
1. 3 Пiдходи до вибору мiжнародного ринку
Вибiр ринку та можливiсть виходу з нього – це суттєва вiдмiннiсть мiжнародного маркетингу вiд внутрiшнього. Саме тому управлiнське рiшення щодо виходу на певний зарубiжний ринок може мати як позитивнi, так i негативнi довгостроковi наслiдки. Залежно вiд глибини обґрунтування управлiнського рiшення можна видiлити три пiдходи до вибору зовнiшнього ринку.
1. Суб'єктивний пiдхiд ґрунтується на суб'єктивних вiдчуттях, очiкуваннях, досвiдi осiб, якi приймають рiшення про вихiд на конкретний ринок. Цей пiдхiд має тiльки одну перевагу – вiдсутнiсть витрат на обґрунтування рiшення. Ризик при цьому максимальний, а ступiнь обґрунтованостi рiшення, вiдповiдно, мiнiмальна. Слiд зазначити, що у чистому виглядi цей пiдхiд майже не застосовується. Найчастiше вiн буває прiоритетним, але доповнюється елементами дискретного.
Найбiльш поширеними причинами застосування суб'єктивного пiдходу є:
– позитивне ставлення осiб, що приймають рiшення, до країни або її культури;
– iнтуїтивна довiра до зарубiжного партнера;
– прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим;
– бажання легалiзувати за кордоном певнi дiї.
2. Дискретний пiдхiд ґрунтується на оцiнцi 2–3 найбiльш важливих для пiдприємства показникiв розвитку ринку або iнших критерiїв. Успiшнiсть використання дискретного пiдходу залежить вiд правильного вибору цих показникiв, якi мають вiдповiдати цiлям виходу пiдприємства на зовнiшнiй ринок; об'єктивно характеризувати стан чи особливостi розвитку зарубiжного ринку; бути дослiдженими за певний перiод часу. Загальною вимогою до iнформацiйної бази за дискретного пiдходу є надiйнiсть, правдивiсть, перевiренiсть обраних показникiв. Єдиних правил вiдбору показникiв немає, але найчастiше для обґрунтування рiшення про вибiр зарубiжного ринку за дискретного пiдходу використовують такi показники та критерiї:
– розмiр ринку;
– динамiка зростання ринку;
– потенцiал ринку;
– стабiльнiсть (оцiнка ризикiв).
3. Комплексний пiдхiд передбачає кiлькiсну оцiнку кожного ринку за системою показникiв або глибоке аналiтичне обґрунтування. Цей пiдхiд є найбезпечнiшим, оскiльки вiн мiнiмiзує ризик вiд виходу пiдприємства на неадекватний ринок, пiдвищує обґрунтованiсть управлiнського рiшення, але i потребує значних витрат на проведення дослiдження. Тому за обмеженостi фiнансових ресурсiв пiдприємства найчастiше застосовують дискретний пiдхiд.
Ідея комплексного пiдходу до обґрунтування вибору зарубiжного ринку полягає у всебiчному аналiзi та оцiнцi системи показникiв, яка характеризує не тiльки ринок певного товару, а й економiчнi, полiтико-правовi та соцiально-культурнi процеси, що вiдбуваються в країнах, якi дослiджуються. Для органiзацiї такого дослiдження розробляється спецiальна таблиця, яка мiстить:
– перелiк показникiв, що аналiзуються;
– кiлькiсну чи якiсну характеристику показника;
– кiлькiсть балiв за кожну кiлькiсну та вартiсну характеристику показника;
– перелiк країн, що дослiджуються.
2. Стратегiчнi напрямки на пiдвищення ефективностi угоди
Вирiшальне значення в практицi мiжнародних розрахункових операцiй мають валютно-фiнансовi умови зовнiшньо економiчних договорiв (контрактiв).
Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) – це матерiально оформлена угода суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або припинення їхнiх взаємних прав та обов’язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.
До валютно-фiнансових i платiжних умов зовнiшньоекономiчної угоди входять такi елементи: валюта цiни; валюта платежу; умови платежу; засоби платежу; форми розрахункiв i банки, через якi цi розрахунки будуть здiйснюватися.
До валютно-фiнансових умов, якi мають бути передбаченi в договорi (контрактi), належать такi.
1. Цiна та загальна вартiсть договору (контракту). У цьому роздiлi контракту визначається цiна одиницi вимiру товару та загальна вартiсть товарiв або вартiсть виконаних робiт, наданих послуг) згiдно з договором (контрактом) та валюта платежiв.
2. Умови платежiв. Цей роздiл контракту визначає спосiб, порядок та строки фiнансових розрахункiв i гарантiї виконання сторонами взаємних платiжних зобов’язань. Залежно вiд обраних сторонами умов платежу в текстi договору (контракту) вказуються: умови банкiвського переказу до (авансовий платiж) та (або) пiсля вiдвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або iнкасо (з гарантiєю); умови гарантiї, якщо вона є або коли вона необхiдна (вид гарантiї – «на вимогу» та «умовна», умови та термiн дiї гарантiї, можливiсть змiни умов контракту без змiни гарантiй).
Валюта цiни (валюта угоди) – валюта, в якiй фiксується вартiсть товару. Це може бути валюта країни-експортера, валюта країни-iмпортера, валюта третьої країни або мiжнародна розрахункова грошова одиниця (наприклад СДР).
Валюта платежу – це валюта, в якiй здiйснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера, валюта країни-iмпортера, валюта третьої країни.
Валюта платежу може збiгатися або не збiгатися з валютою цiни товару. В останньому випадку в контрактi зазначається курс, за яким валюта цiни має переводитись у валюту платежу (чи за паритетом, якiй фiксується МВФ на базi СДР, чи за ринковим курсом валют).
У контрактi встановлюються умови перерахунку: курс певного виду платiжного засобу – телеграфного переказу за платежами без тратт чи векселя за розрахунками, пов’язаними з кредитом; визначається час коригування (наприклад, напопереднi чи в день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни); обумовлюється курс, за яким здiйснюється перерахунок: звичайно середнiй курс, iнодi курс продавця чи покупця на вiдкриття, закриття валютного ринку чи середнiй курс дня.
Рiзнi валюта цiни i валюта платежу – один з простих методiв страхування валютного ризику. Якщо курс валюти цiни (наприклад, долара) знизився, то сума платежу (у фунтах стерлiнгах) пропорцiйно зменшується. І навпаки, ризик зниження курсу валюти цiни несе експортер (кредитор), а ризик її пiдвищення – iмпортер (боржник).
Сторони встановлюють у контрактi конкретнi термiни платежу. Якщо вони не встановленi угодою, то визначаються торговельними звичаями мiжнародної практики.
Способи платежу визначають спiввiдношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є: готiвковий платiж; платiж авансом; платiж у кредит; кредит з опцiоном, тобто правом вибору готiвкового платежу.
Платiж готiвковий включає всi види розрахункiв, за якими товар оплачується повнiстю: у перiод вiд моменту його готовностi для експортера до моменту переходу товару або товаророзпорядчих документiв у розпорядження покупця; у момент переходу товару чи зазначених документiв до купця. Формами розрахунку при готiвковому платежi може бути чек, переказ, акредитив, iнкасо.
Авансовi платежi випереджають рух товарiв, за якi здiйснюється платiж. Якщо iмпортер оплачує товар авансом, вiн кредитує експортера. У мiжнароднiй практицi авансовi платежi вживаються у торгiвлi дорогоцiнними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнання суден i лiтакiв, виготовлених за iндивiдуальним замовленням, як правило, передбачає частковi авансовi платежi.
Розрахунок у кредит може бути комерцiйним i банкiвським. Якщо мiжнароднi розрахунковi операцiї здiйснюються пiсля переходу товару у власнiсть iмпортера, то має мiсце його кредитування експортером. Комерцiйний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти). Вiдстрочення платежу або кредитування за вiдкритим рахунком.
Кредит з опцiоном (право вибору) готiвкового платежу передбачає надання iмпортеру права скористатися вiдстроченням платежу за придбаний товар, але з позбавленням знижки, яка надається за умов готiвкового платежу.
Ранiше застосовувалося золоте застереження, яке базувалося на фiксацiї золотого вмiсту валюти платежу на дату укладання угоди та на перерахунку суми платежу пропорцiйно змiнi цього золотого вмiсту на дату виконання угоди.
На сучасному етапi застосовують: валютнi застереження; товарнi-цiновi застереження.
Валютне застереження – це умова мiжнародної зовнiшньоекономiчної угоди, яка передбачає перегляд суми платежу прямо-пропорцiйно змiнi курсу валюти застереження (фактично валюти цiни) з метою страхування експортера (або кредитора) вiд ризику знецiнення валюти платежу. Валюта платежу ставиться у залежнiсть вiд бiльш стiйкої валюти застереження (валюти цiни).
В умовах посилення нестабiльностi плаваючих валютних курсiв широко застосовується багатовалютнi (мультивалютнi) застереження.
пропорцiйно змiнi iндексу цiн за перiод з дати пiдписання до моменту угоди.
одному напрямi, то сума платежу перераховується на найбiльший вiдсоток вiдхилення; якщо напрями динамiки не збiгаються, то сума платежу змiнюється на рiзницю мiж вiдхиленнями товарних цiн i валютного курсу.
Правильнiсть визначення валютно-фiнансових умов при укладаннi зовнiшньоекономiчного контракту – запорука ефективностi здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй.
Нинi немає єдиного, закрiпленого багатосторонньою угодою, унiверсального механiзму валютних розрахункiв мiж країнами. Тiльки в межах окремих економiчних i фiнансових угрупувань країн можуть iснувати певною мiрою єдинi механiзми розрахункiв. У сучаснiй системi свiтогосподарських зв’язкiв розрахунки за торговельними та неторговельними операцiями регулюються основними принципами, закрiпленими в Женевськiй конвенцiї про чеки та векселi, а також зведеннями постанов Мiжнародної торговельної палати (Париж).
Найпоширенiшi умови мiжнародних розрахункiв: безпосереднiй (повний розрахунок – повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документiв у розпорядження покупця; розрахунок у кредит (з вiдстроченням) – надання експортером iмпортеру кредиту в комерцiйнiй формi (для iмпортера).
Загальновiдомо, що близько 80% зовнiшньоекономiчних операцiй припадає на здiйснення торговельних операцiй. Економiчну сутнiсть торгiвлi визначають. по-перше, як перерозподiл результатiв людської працi вiд однiєї стадiї виробництва до iншої, i, по-друге, як передачу товарiв вiд виробникiв споживачам. Торговельнi операцiї здiйснюються з рiзними цiлями, що обумовлює їх розмаїття в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.
Мiжнароднi постачання готової продукцiї є найбiльш поширеною формою торгiвлi. її обсяг складає майже половину загального обсягу свiтової торгiвлi. Характерною рисою такої торгiвлi є постачання зiбраної цiлком продукцiї, готової до використання споживачами. Успiшно застосовуються i такi форми, як торгiвля виробами машинобудування в розiбраному виглядi; торгiвля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, якi пiдвищують конкурентоспроможнiсть товару до необхiдного рiвня.
Пiд комплектним устаткуванням розумiють певний набiр машин i механiзмiв, якi у комплексi забезпечують повний технологiчний цикл промислового виробництва. До середини 90-х рокiв ця форма збуту продукцiї досягла приблизно 30% вiд загального обсягу торгiвлi. Торгiвля товарами у розiбраному виглядi приваблива для експортерiв тим, що, постачаючи вузли i деталi для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами:
– заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробiв дорожче нiж транспортування вузлiв i деталей вроздрiб;
– заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарiв у зiбраному виглядi приблизно на 10–20% вище нiж на окремi вузли i деталi).
Проте цей вид торгiвлi пов'язаний iз рядом складностей технiчного i комерцiйного плану. Конструкцiя машин i технологiя їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамiннiсть вузлi в i деталей, щоб виключити необхiднiсть їх пiдгонки на мiсцi складання, а також враховувати квалiфiкацiю спецiалiстiв-складальникiв i експлуатацiйнi умови фiрм-користувачiв. Цей вид торгiвлi потребує суворого дотримання регулярностi i комплектностi постачань для забезпечення безперервного складального процесу.
Торгiвля товаром, що був у вжитку (зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, i також є однiєю з форм реалiзацiї продукцiї. Предметами такого постачання можуть бути лiтаки, автомашини, верстати, спецiальне технiчне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного перiоду часу економiчно вигiдним на дрiбних пiдприємствах або в країнах, що розвиваються.
Специфiка торгiвлi сировинними товарами полягає в укладеннi великих обсягiв угод та значнiй частцi у вiдпускнiй цiнi витрат на транспортування i збереження товару, у раптових i сильних коливаннях цiн, викликаних не стiльки виробничими витратами, скiльки змiнами попиту i пропозицiї. Сировиннi торговельнi компанiї спецiалiзуються, як правило, на торгiвлi одним або кiлькома видами товарiв, сировини i дiють переважно на ринках, де споживачi й продавцi, через їх розрiзненiсть, не мають можливостi органiзувати власну мережу постачань необхiдної сировини.
наявнiсть безпосереднiх контактiв мiж виробником i кiнцевими споживачами. Прямi контакти встановлюються на стадiї проектування i розробки технiко-економiчних параметрiв товару з метою урахування вимог покупця.
2. 2 Аналiз надiйностi партнерiв по угодi
Водночас курс на європейську iнтеграцiю Болгарiї схвалює бiльшiсть населення країни, хоча побоювання щодо його наслiдкiв також є доволi значними, що пов’язане насамперед з високими рiвнями конкуренцiї європейських компанiй, можливим банкрутством болгарських пiдприємств та зростанням рiвня безробiття.
Упродовж 1990–1997 рр. економiка країни реформувалася доволi повiльно, що було пов’язано з вiдсутнiсть цiлiсної програми розвитку та значними полiтичними коливаннями щодо подальшого вибору моделi трансформацiї свого господарства. 1997 рiк можна вважати вiдправною точкою системних реформ болгарського уряду, якому передувало руйнiвне падiння ВВП у 1996 р. (-10,9%) та 1997 р. (-6,9%), гiпервисокий рiвень iнфляцiї, вiдповiдно, 123% та 1082%, значний бюджетний дефiцит – 10,4% та -2,1%, а також дефiцит платiжного балансу. Доволi низьким порiвняно з iншими країнами ЦСЄ виглядав рiвень залучених прямих iноземних iнвестицiй. Системне реформування, яке розпочалося у 1997 роцi зводилося до чотирьох основних заходiв:
– приватизацiя та лiквiдацiя державних пiдприємств;
– реформування державних програм соцiального страхування;
– реформи, що спрямованi на посилення контролю за дотриманням угод; розвиток виконавчої дисциплiни.
У вереснi 1998 року МВФ створив довготермiновий пiльговий фонд (Exended Fund Facility), який видiлив загальнi кредити на суму 900 млн. дол. для пiдтримки реформ в Болгарiї. Жорстка економiчна полiтика упродовж двох рокiв, максимальне стимулювання малого та середнього бiзнесу дала позитивнi результати у наступний перiод. Вже у 1998 роцi спостерiгався позитивний прирiст ВВП (+3,5%), але у 1998-му вiн трохи уповiльнився (+2,4%), проте вже у 2000-му досяг 5,8% та 4,5% у 2001 р., коли його абсолютнi обсяги сягнули 12,7 млрд. дол. Зменшився бюджетний дефiцит (до 12% у 1998 р.), а рiвень iнфляцiї у 1999-му роцi вже не перевищував 0,7%, щоправда у наступний перiод уряду не вдалося приборкати iнфляцiю i вже у 1999 роцi вона зросла та досягла рiвня десяти процентiв.
Негативним наслiдком реалiзацiї «монетарних» пiдходiв є доволi високий рiвень безробiття в країнi. У 90-тi роки чiтко прослiдковувалася його позитивна динамiка (1990 – 1,8%, 1995 – 11,1%, 2000 – 17,9%). Такiй ситуацiї на ринку робочої сили немалою мiрою сприяла доволi архаїчна структура зайнятостi за якою майже 26% сукупної робочої сили припадало на сiльське господарство, 31% на промисловiсть i 43% на сферу послуг (1998). Подальшi реформи скоректували цей стан, проте навiть i зараз в аграрному секторi нацiональної економiки створюється 12,5% болгарського ВВП i зайнято близько 10,7% трудових ресурсiв (2002).
виробництво ядерного палива. В аграрному секторi домiнує вирощування овочiв, фруктiв, тютюну, пшеницi, соняшнику, винограду та виробництво вина; у тваринництвi представленi практично всi галузi з домiнуванням вiвчарства та великої рогатої худоби.
Аналогiчним до спецiалiзацiї є експорт країни, основу якого становлять метали; механiзми та обладнання; пластмаси; продовольство; тютюн; одяг. Подiбним до цього є iмпорт, основу якого складають, щоправда, бiльш високотехнологiчна продукцiя машинобудування. Протягом останнiх десяти рокiв Болгарiя мала негативне сальдо зовнiшньої торгiвлi. Так, у 2000-му роцi iмпорт на 20% перевищував експорт країни. Традицiйним для країни є iноземний туризм, який нерiдко називають «прихованим експортом». Примiром, у 2000-му роцi країну вiдвiдало понад 2 млн. iноземних туристiв, що принесло 963 млн. дол. чистого доходу (8% ВВП країни).
Основними торговельними партнерами Болгарiї є держави Європейського Союзу, хоча їх частка виглядає меншою за iншi країни ЦСЄ (близько 50%, а не 60% як в цих державах). Доволi високою є питома вага експортно-iмпортних операцiй з Туреччиною, Росiєю, Україною.
мають стати:
– виконання маастрихтських критерiїв, перш за все у вимогах зменшення зовнiшнього боргу як вiдсотка вiд ВВП; шляхами долання цiєї диспропорцiї може бути зростання самого ВВП та нарощування експорту;
– подальша структурна реформа у т. ч. пiдвищення продуктивностi працi (особливо в аграрному секторi), зменшення енергомiстскостi продукцiї що випускається та пiдвищення загальної технологiчностi виробництва (в 1997 р. в Болгарiї, за даними росiйського дослiдника Д. Зенкiна, на 1 кг умовного палива було вироблено продукцiї на 0,4 дол., в ЄС – на 4,7 дол.);
– реформування пенсiйної та страхової системи;
– зменшення рiвня безробiття, хоча в ЄС не вважають його показник критичним, проте такий напрямок є досить важливим в планi долання соцiальної напруги у суспiльствi;
– подальша лiбералiзацiя банкiвської i фiнансової системи країни;
– суттєва корекцiя регiональної полiтики (станом на 2002 р. майже 51,5% ПІІ сконцентровано в столицi – Софiї, а рiзниця в доходах населення має тенденцiю до значного зростання).
3. Розрахунки виконання зовнiшньоекономiчного контракту
Український Продавець, здiйснює поставку чавуну передiльного Болгарському Покупцю. Кiлькiсть товару за контрактом 500,0 (п’ятсот) (+/ – 5%) метричних тон. Поставка Товару здiйснюється на умовах СРТ Ізмаїл (вiдповiдно ІНКОТЕРМС-2000) з 25 лютого до 10 березня 20…. р. включно. Товар вiдвантажується зi станцiї Кодаки Приднiпровської залiзницi.
Цiна товару 200,0 (двiстi) доларiв США за одну метричну тону. Сума договору 100 000,0 (сто тисяч) доларiв США.
Датою вiдвантаження є дата оформлення вантажної митної декларацiї (МД-2).
на час транспортування), пов’язаних з вiдвантаженням та доставкою Товару на територiї України здiйснюється за рахунок Продавця, та входить до вартостi товару. Товар має надiйти у ІМТП повнiстю оформленим у митницькому вiдношеннi.
Покупець виконує оплату у розмiрi 100% вартостi Товару, протягом п’яти банкiвських днiв з дати оформлення вантажної митної декларацiї (МД-2) на користь Покупця. Усi витрати, пов’язанi з переказом грошових коштiв, сплачується платником грошових коштiв.
Порядок сплати:
50% вартостi товару перераховується на рахунок Продавця авансовим платежем, протягом 5 дiб з моменту пiдписання угоди (23 жовтня 20…);
коштiв, сплачується платником грошових коштiв.
Інформацiйне забезпечення
Internet site
www.finance.com.ua
www.proinform.com.ua
www.ft.com
www.revters.com
06. 04. 2010 7,92 7,9250
На другому етапi виконання проекту на базi виконаного в першому роздiлi аналiзу зовнiшнього та внутрiшнього середовища необхiдно сформувати стратегiю та показати її перевагу.
На третьому етапi слiд розробити валютно-фiнансовий механiзм реалiзацiї стратегiї з урахуванням умов конкретної угоди та змiн до них.
Розрахунково-практичною частиною курсового проекту є реалiзацiя обраних стратегiй, яка мiстить розробку валютно-фiнансового механiзму, щодо реальної угоди. Вона мiстить освiтлення наступних питань:
1. Узагальнення ранiш виконаного аналiзу чинного нацiонального та мiжнародного законодавства з валютного регулювання, мiжнародних розрахункiв та кредитування.
2. Спрогнозувати та скласти план реалiзацiї експортної продукцiї або план iмпорту в контрактних цiнах та в нацiональнiй валютi.
3. Вiдкрити валютний рахунок. Скласти план валютних надходжень або придбання валюти. Виконати розрахунки використання валюти.
6. Обрати оптимальний спосiб хеджування валютних ризикiв.
8. Обґрунтувати необхiднiсть кредитування, обрати його вид та розрахувати вартiсть i ефективнiсть кредиту. Скласти угоду кредитування.
1. Узагальнення ранiш виконаного аналiзу чинного нацiонального та мiжнародного законодавства з валютного регулювання, мiжнародних розрахункiв та кредитування
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть регулюється державою в особi її керiвних органiв, недержавними органами управлiння економiкою (товарними, фондовими, валютними бiржами, торговельними палатами), самими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi на пiдставi вiдповiдних координацiйних угод.
Державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснюють Верховна Рада України, Кабiнет Мiнiстрiв України, Нацiональний банк України, Мiнiстерство економiки та зовнiшньої торгiвлi України, Державна митна служба України, Антимонопольний комiтет України, Мiжвiдомча комiсiя з мiжнародної торгiвлi й органи мiсцевого управлiння в межах повноважень, визначених законодавством (ст. 7–23 Закону про ЗЕД).
Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть в Українi регулюється за допомогою законiв України, актiв тарифного та нетарифного регулювання, якi видаються державними органами в межах їх компетенцiї, економiчних засобiв оперативного регулювання в межах чинного законодавства. Слiд звернути увагу на те, що регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi за допомогою актiв i дiй державних i недержавних органiв, прямо не передбачених ст. 7 Закону про ЗЕД, заборонено.
До державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдносять:
– митне регулювання (ст. 13 Закону про ЗЕД, Митний кодекс України, Закон України №2098 – XII вiд 05. 02. 1992 року «Про єдиний митний тариф» тощо);
– валютне регулювання (Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19. 02. 1993 року №15–93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», Закон України «Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi» тощо);
– лiцензування та квотування зовнiшньоекономiчних операцiй (ст. 16 Закону про ЗЕД, Указ Президента України вiд 10. 02. 1996 року №124/96 «Про заходи з удосконалення кон'юнктурно-цiнової полiтики у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi»);
– введення спецiальних економiчних зон (ст. 24 Закону про ЗЕД, Наказ Президента України вiд 17. 11. 1995 року №1062/95 «Про заходи по проведенню експерименту у Пiвнiчнокримськiй економiчнiй зонi «Сиваш» тощо);
валютi» тощо).
у застосуваннi виступає класифiкацiя методiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдповiдно до Генеральної угоди щодо тарифiв i торгiвлi (ГАТТ) та її правонаступники – Свiтової органiзацiї торгiвлi (СОТ). Зважаючи на це, методи регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi доцiльно буде класифiкувати за наступними напрямками:
– за спрямованiстю дiй на економiчнi процеси їх слiд подiляти на протекцiонiстськi та лiбералiзацiйнi заходи;
– за характером впливу на економiчнi процеси – на органiзацiйно-правовi, адмiнiстративнi та економiчнi заходи.
Протекцiонiстськi заходи спрямованi на захист внутрiшнього ринку вiд iноземної конкуренцiї. Заходи лiбералiзацiї спрямованi на усунення обмежень у зовнiшнiй торгiвлi, що призводить до зростання конкуренцiї з боку iноземних компанiй. До адмiнiстративних заходiв вiдносять засоби прямого обмеження експорту або iмпорту (впровадження квот, лiцензiй, ембарго). До економiчних заходiв вiдносять засоби, якi впливають на зовнiшньоекономiчнi процеси через економiчнi iнтереси їх учасникiв (полiтику встановлення мит, акцизiв, iнших зборiв; систему оподаткування, полiтику встановлення банкiвської облiкової ставки, курсу валюти).
Бiльш детально, порiвняно з наведеною вище класифiкацiєю, заходи, якi застосовуються до державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, подiляють на митно-тарифнi та нетарифнi.
У свою чергу нетарифнi заходи подiляють на 3 категорiї:
1) заходи безпосереднього обмеження, спрямованi на захист iнтересiв нацiональної економiки (лiцензування i квотування);
2) заходи, пов'язанi з виконанням митних чи адмiнiстративних формальностей (iмпортнi податки i депозити, сертифiкацiя);
3) валютнi обмеження i валютний контроль.
Митне регулювання розглядає i надає детальну характеристику дiї таких митних режимiв, як: випуск для вiльного обiгу; реiмпорт; транзит; митний склад; вiльний склад, магазин безмитної торгiвлi; переробка на митнiй територiї; переробка пiд митним наглядом; тимчасове ввезення (вивезення); вiльна митна зона; переробка поза митною територiєю; експорт; реекспорт; знищення; вiдмова на користь держави.
2. Спрогнозувати та скласти план реалiзацiї експортної продукцiї або план iмпорту в контрактних цiнах та в нацiональнiй валютi.
Поставка Товару здiйснюється на умовах СРТ Ізмаїл (вiдповiдно ІНКОТЕРМС-2000) з 25 жовтня до 10 листопада 2009 р. включно. Товар вiдвантажується зi станцiї Кодаки Приднiпровської залiзницi.
Цiна товару 200,0 (двiстi) доларiв США за одну метричну тону. Сума договору 100 000,0 (сто тисяч) доларiв США, за дiючим курсом долара сума договору складає 792500,00 грн. (100000 х 7,9250).
Таблиця 1. План реалiзацiї товару
| Перiод |
|
Вартiсть, дол. США |
| 1 поставка |
166 |
33200 |
| 2 поставка |
167 |
33400 |
| 3 поставка |
167 |
33400 |
3. Вiдкрити валютний рахунок. Скласти план валютних надходжень (валютних витрат). Виконати розрахунки використання валюти.
Для вiдкриття поточних рахункiв пiдприємства подають
обов'язки головного бухгалтера, то заява пiдписується лише керiвником;
б) копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю в органi державної
виконавчої влади, iншому органi, уповноваженому здiйснювати державну реєстрацiю, засвiдчену нотарiально чи органом, який видав свiдоцтво про державну реєстрацiю. Бюджетнi установи та органiзацiї замiсть свiдоцтва про державну реєстрацiю подають копiю довiдки про внесення до державного реєстру звiтних статистичних одиниць України, засвiдчену нотарiально або органом, що видав вiдповiдну довiдку;
в) копiю належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвiдчену нотарiально чи реєструючим органом.
Установа банку, в якiй вiдкриваються поточнi рахунки, ставить вiдмiтку про вiдкриття такого рахунка на тому примiрнику статуту (положення), на якому стоїть оригiнал вiдмiтки про взяття пiдприємства на облiк в податковому органi, пiсля чого цей примiрник повертається власнику рахунка;
також зразок вiдбитка печатки, присвоєної пiдприємству;
е) копiю документа про реєстрацiю в органах Пенсiйного фонду України, засвiдчену нотарiально або органом, що видав вiдповiдний документ.
Порядок сплати:
50% вартостi товару перераховується на рахунок Продавця авансовим платежем, протягом 5 дiб з моменту пiдписання угоди (23 жовтня 2009 р.) – 50000 дол. США;
з переказом грошових коштiв, сплачується платником грошових коштiв.
Резиденти i нерезиденти мають право бути власниками валютних цiнностей, що знаходяться на територiї України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цiнностей, що знаходяться за межами України, крiм випадкiв, передбачених законодавчими актами України.
Резиденти i нерезиденти мають право здiйснювати валютнi операцiї з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та iншими актами валютного законодавства України.
Порядок обмiну дол. США на нацiональну валюту:
Перераховано кошти для обмiну на гривнi, дол. США 50000
Надiйшли кошти на поточний рахунок у нацiональнiй валютi, грн.:
Перераховано банку за обмiн валюти, грн.:
Заявка на обмiн валюти наведено в додатку 1 до роботи.
5. Обґрунтувати та обрати форму розрахункiв. Виконати розрахунки у вiдповiдностi до умов угоди
СРТ – перевезення сплачене до (мiсце призначення вказане).
Продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного мiсця призначення.
Зобов‘язання продавця – основнi витрати перевезення сплаченi. Момент переходу ризику випадкової загибелi, права власностi – поставка товару на зберiгання перевiзнику.
Момент звiльнення продавця вiд накладних витрат – поставка товару на зберiгання перевiзнику.
Поставка Товару здiйснюється на умовах СРТ Ізмаїл (вiдповiдно ІНКОТЕРМС-2000) з 25 жовтня до 10 листопада 2009 р. включно. Товар вiдвантажується зi станцiї Кодаки Приднiпровської залiзницi.
Цiна товару 200,0 (двiстi) доларiв США за одну метричну тону. Сума договору 100 000,0 (сто тисяч) доларiв США.
Процес управлiння кредитним ризиком складається з таких стадiй: оцiнка ризику – визначення ймовiрностi негативної подiї, тривалостi перiоду ризику, суми коштiв, що знаходиться пiд ризиком, i обсягу збиткiв, що можуть виникнути за вiдповiдними активами; реалiзацiя заходiв для мiнiмiзацiї ризику.
обмеження щодо концентрацiї кредитiв. Нормативи кредитного ризику визначають оптимальнi значення показникiв кредитної дiяльностi банку.
Страхування цiнового ризику може здiйснюватись за допомогою такої бiржової операцiї як хеджування. Контракт, який служить для страхування вiд ризикiв змiни курсiв цiн, носить назву хедж (англ. – огорожа, тин). Операцiї хеджування дозволяють учаснику базувати свої бiржовi комерцiйнi операцiї на визначенiй цiнi, що забезпечує бiльшу вiрогiднiсть його доходiв i витрат. Цю операцiю не слiд плутати iз звичайними операцiями страхових компанiй, якi компенсують учаснику бiржових торгiв вiдповiднi втрати. Хеджування всiх ризикiв-єдиний засiб повнiстю виключити цi ризики.
Суть основних методiв хеджування зводиться до того, щоб здiйснити валютно обмiннi операцiї до того, як пройде несприятлива змiна курсу, або компенсувати збитки вiд подiбної змiни за рахунок паралельних угод з валютою, курс якої змiнюється у протилежному напрямку.
Ф‘ючерс – це зустрiчна угода продажу валюти, яка здiйснюється шляхом розрахунку рiзницi курсiв мiж партнерами, що уклали угоду. Скорочення обсягу платежiв – чи не єдина позитивна сторона ф‘ючерсу у порiвняннi з простим форвардом. Ф‘ючерс дещо обмежує дефолт, оскiльки зменшується сума платежу. Обидва i форвард, i ф‘ючерс позбавляють учасникiв можливостi одержати ймовiрну вигоду вiд благоприємної змiни курсу валюти у май бут-ньому. Отже, а нашому випадку ми обираємо ф‘ючерс, як метод хеджування.
7. Розробити механiзм контролю своєчасностi розрахункiв, в тому числi обґрунтувати та розробити штрафнi санкцiї. Визначити можливi штрафнi санкцiї органiв податкової служби за порушення валютного законодавства
Іноземний Постачальник повнiстю вiдповiдає за усi податки, гербовi збори, лiцензiйнi платежi та iншi подiбнi платежi, що стягуються за межами країни Замовника.
Мiсцевий Постачальник повнiстю вiдповiдає за усi податки, збори, лiцензiйнi платежi i т. д., що мають сплачуватись до моменту доставки Товарiв за Контрактом Замовнику.
До резидентiв, нерезидентiв, винних у порушеннi правил валютного регулювання i валютного контролю, застосовуються такi мiри вiдповiдальностi (фiнансовi санкцiї):
зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом Нацiонального банку України на день здiйснення таких операцiй, з виключенням банку iз Республiканської книги реєстрацiї банкiв або без такого виключення;
України – штраф у сумi, еквiвалентнiй сумi зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом Нацiонального банку України на день здiйснення таких операцiй;
– за торгiвлю iноземною валютою банками та iншими фiнансовими установами, нацiональним оператором поштового зв'язку без одержання лiцензiї Нацiонального банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгiвлi валютними цiнностями на мiжбанкiвському валютному ринку України, встановлених Нацiональним банком України, – штраф у сумi, еквiвалентнiй сумi (вартостi) зазначених валютних цiнностей, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом Нацiонального банку України на день здiйснення таких операцiй, з виключенням банку iз Республiканської книги реєстрацiї банкiв або без такого виключення;
– за невиконання уповноваженими банками обов'язкiв, передбачених пунктом 4 статтi 4 Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фiнансовими установами та нацiональним оператором поштового зв'язку обов'язкiв, передбачених пунктом 2 статтi 13 Декрету, – позбавлення генеральної лiцензiї Нацiонального банку України на право здiйснення валютних операцiй або штраф у розмiрi, що встановлюється НБУ;
– за порушення резидентами порядку розрахункiв, установленого статтею 7 Декрету, – штраф у розмiрi, еквiвалентному сумi валютних цiнностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованiй у валюту України за обмiнним курсом Нацiонального банку України на день здiйснення таких розрахункiв;
– за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цiнностей та iншого майна, передбачених статтею 9 Декрету, – штраф у сумi, що встановлюється Нацiональним банком України.
8. Обґрунтувати необхiднiсть кредитування, обрати його вид та розрахувати вартiсть i ефективнiсть кредиту. Скласти угоду кредитування
Для розрахункiв з Постачальником Покупець отримує кредит у розмiрi 100000 дол. США термiном на 9 мiсяцiв пiд 12% рiчних.
Розрахунок вiдсоткiв за кредитом:
100000 х 0,12 х 270 / 360 = 9000 дол. США.
Сума до повернення:
100000 + 9000 = 109000 дол. США
9. Визначити ефективнiсть розробленого валютно-фiнансового механiзму
Покупець виконує оплату у розмiрi 100% вартостi товару, протягом п’яти банкiвських днiв з дати оформлення Акту здачi-приймання ІМТП, що пiдтверджує надходження Товару на користь Покупця. Усi витрати, пов’язанi з переказом грошових коштiв, сплачується платником грошових коштiв.
на час транспортування), пов’язаних з вiдвантаженням та доставкою Товару на територiї України здiйснюється за рахунок Продавця, та входить до вартостi товару. Товар має надiйти у ІМТП повнiстю оформленим у митному вiдношеннi.
Список використаної лiтератури
1. Закон України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть», затверджений Постановою Верховної Ради №960 – ХІІ вiд 16. 04. 1991 р., зi змiнами i доповненнями.
2. Декрет України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», затверджений Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України №15–93 вiд 19. 02. 1993 р., зi змiнами i доповненнями.
3. Положення Нацiонального банку України «Про кредитування», затверджено Постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 28 вересня 1995 р. №246, зi змiнами i доповненнями.
4. Закон України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть», затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 07. 12. 2000 року №2121 – ІІІ, зi змiнами i доповненнями.
7. Примостка Л. О. Банкiвський менеджмент. Хеджування фiнансових ризикiв: Навч. посiбник. – К.: КНЕУ, 1998. – 108 с.
8. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Мiжнародна торгiвля: Навч. посiбник. – К. КНЕУ, 2001.
9. www.rada.kiev.ua
11. www.proinform.com.ua
13. www.revters.com
| 
