Виникнення та стадії розвитку світового ринку

Виникнення та стадiї розвитку свiтового ринку Реферат на тему: ВИНИКНЕННЯ ТА СТАДІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ Дрогобич - 2003 - Вiдомi американськi економiсти Макконнелл i Брю пишуть, що ринок – це iнститут чи механiзм, який зводить разом покупцiв i продавцiв конкретного товару чи послуг. Ринок є системою обмiну рiзними за своїми споживчими властивостями продуктами працi як товарами. Продукти передаються постачальниками покупцям не безкоштовно, а за певну цiну. Отже, ринок передбачає наявнiсть як рiзних за своїми споживчими властивостями продуктiв працi, так i їх рiзних власникiв. Визначення змiсту такої категорiї як ринок зустрiчається рiзне. Тому наведемо приклад ще одного, яке найбiльш адекватно вiдобража його змiст. Так, ринок – це спосiб чи механiзм реалiзацiї i придбання товарiв i послуг, в якому приймають участь продавцi i покупцi, тобто вони представляють собою систему спiввiдношення попиту i пропозицiї рiзних власникiв. Отже, ринок – це вартiсна система обмiну рiзними продуктами працi. Зазвичай, пiд ринком розумiють мiсце, де продаються i купуються товари. В дiйсностi ринок не зводиться до мiсця. Ринок це не мiсце, а визначений механiзм товарного виробництва. Виникнення i становлення ринку обумовлене розвитком суспiльного подiлу працi i товарного виробництва. Із розвитком товарного виробництва розвивається i ринок – спосiб обмiну продуктiв, якi передбаченi для продажу, а не для споживання самими виробниками. таки при рабовласницькому ладi виник свiтовий ринок. В той час вiн мав внутрiконтинентальний масштаб. Фiнiкiя, Древнiй Єгипет, Грецiя, Рим вели торгiвлю як мiж собою, так i з багатьма мiстами Середземномор’я i Чорномор’я. Але рабство по своїй природi не було товарним виробництвом i тому лише частково могло служити основою розвитку зовнiшньої торгiвлi. Його бiльш мiцнiшою основою було ремiсниче виробництво. Тому свiтовий ринок за своїм соцiально-економiчним характером був ремiсничо-рабовласницьким ринком. На протязi довгого перiоду часу i при феодалiзмi також на спостерiгалось широкого розповсюдження товарного виробництва, оскiльки основним було натуральне господарство. В силу цього в обмiн поступала незначна частина продукцiї сiльського господарства i дрiбних ремiсничих пiдприємств. Диференцiацiя суспiльного виробництва була майже вiдсутня. Товарообмiн мiж окремими виробниками охоплював лише невеликi райони. характер: був вiдсутнiй єдиний нацiональний ринок, суспiльнi потреби задовольнялися виключно продукцiєю мiсцевого виробництва. Слабкий розвиток суспiльного подiлу працi всерединi окремих країн перешкоджав встановленню регулярних торговельних зв’язкiв мiж ними. Зовнiшня торгiвля ще не одержала значного розвитку i не мала суттєвого значення у задоволеннi потреб феодального суспiльства в цiлому. Але, не зважаючи на все, саме при феодалiзмi стародавнiй свiтовий внутрiконтинентальний ринок перерiс у мiжконтинентальний. Венецiя i Генуя вели торгiвлю як з феодальними країнами Європи, так i з Єгиптом i країнами Сходу. Подорож Васко да Гами з’єднала два регiональнi мiжнароднi ринки, а вiдкриття Америки Колумбом i навколосвiтня подорож Магеллана з’єднали всi регiональнi ринки в один ланцюг. Так що свiтовий ринок виник не в ХІХ столiттi, а значно ранiше. Звичайно, мiцнiсть його була слабка, а масштаби невеликi, але все ж таки вiн iснував. Основними постачальниками на зовнiшнiй ринок були феодали i ремiсники. Саме тому товарний ринок, який утворився в епоху феодалiзму за своїм соцiально-економiчним змiстом був ремiсничо-феодальним. Спосiб обмiну продуктами працi як товарами в кiнцi епохи феодалiзму почав розвиватися пiд впливом виникнення капiталiстичних пiдприємств, вiдокремлення промисловостi вiд землеробства, спецiалiзацiї сiльського господарства в рiзних районах по виробництву конкретних товарiв, розчленовування промислового виробництва на все бiльше число галузей. В умовах розвитку капiталiстичного товарного виробництва кожна iз галузей промисловостi та сiльського господарства поступово стає ринком одна для одної . Диференцiацiя виробництва на спецiалiзованi галузi являє собою процес розширення суспiльного подiлу працi. Чим глибшим стає подiл працi, тим бiльше розвивається товарне виробництво, тим самим все бiльше розширюється сфера обмiну товарiв, тобто виникає нацiональний ринок. Коли ж процес спецiалiзацiї капiталiстичного виробництва виходить за межi окремих країн, тодi вона доповнюється мiжнародним обмiном i на тiй основi розвивається новий свiтовий ринок. Таким чином, свiтовий ринок являє собою сукупнiсть ринкiв окремих країн, якi пов’язанi мiж собою товарообмiном. iншої. Обмiн товарiв на свiтовому ринку являє собою процес, який забезпечує безперервнiсть розширеного вiдтворення. Тому зв’язки мiж товаровиробниками рiзних країн, якi здiйснюються через обмiн товарами, розширюються по мiрi збiльшення масштабiв виробництва. Варто зазначити, що вирiшальний вплив на формування єдиних нацiональних ринкiв, а потiм i на подальший розвиток свiтового мiжконтинентального ринку здiйснила могутня капiталiстична промисловiсть. В результатi промислового перевороту. Який стався в Англiї в кiнцi XVIIIстолiття, а потiм на протязi ХІХ столiття i в iнших країнах Європи i Америки, почала швидко розвиватися велика промисловiсть, що i прискорило формування нацiональних ринкiв i спричинило утворення свiтового капiталiстичного ринку. Ця творча роль промисловостi зумовлена рядом обставин. По-перше, капiталiстичному виробнику притаманне прагнення до отримання високої норми прибутку. Пiдприємцi, якi не задовольнялися iснуючим рiвнем прибутку, шукали оптимальних умов реалiзацiї своєї продукцiї за межами своєї країни. І не випадково, ХІХ столiття стало часом полiтичного подiлу свiту мiж могутнiми промисловими країнами. Крiм полiтичних iнтересiв, уряди цих країн забезпечували своїм пiдприємцям високодоходнi ринки збуту їх продукцiї. Таким шляхом розширюються економiчнi зв’язки одних країн з iншими. По-друге, на вiдмiну вiд ремесла i мануфактури могутня машинна промисловiсть дає можливiсть виробляти великi партiї товарiв для продажi. У погонi за масою прибутку пiдприємцi прагнуть розширити продаж своїх товарiв не лише в країнi, але й за кордоном. Це також приводить до розширення зовнiшньої торгiвлi, тобто до розвитку ємностi свiтового ринку. iнших нацiональних галузей, якi служать для них ринком збуту. Ця нерiвномiрнiсть росту рiзних нацiональних галузей впливає на стан внутрiшнього ринку. Тi галузi, якi у своєму розвитку випереджають технологiчно пов’язанi з ними iншi галузi, прагнуть реалiзувати свою продукцiю на зовнiшнiх ринках. знаходяться в колонiальнiй залежностi вiд бiльш розвинутих в промисловому вiдношеннi держав, якi примушували їх економiчними i неекономiчними методами до спецiалiзацiї економiки в певному напрямку. Як бачимо, машинна iндустрiя з часу свого виникнення втягує на свiтовий ринок рiзнi країни не лише як покупцiв її продукцiї, але i як постачальникiв сировинних товарiв. Свiтовий ринок мiг досягнути свого повного розвитку лише при капiталiстичному машинному виробництвi i викликаним ним широким мiжнародним подiлом працi. Лише в умовах капiталiстичного способу виробництва свiтовий ринок стає розвинутою економiчною категорiєю, створюється грунт для широкого розвитку регулярного i всестороннього мiжнародного товарообороту, який опирається на постiйне i масове виробництво товарiв для продажу на свiтовому ринку, на розвинену мережу мiжнародних засобiв зв’язку i транспорту. Хоча свiтовий ринок виник на основi розвитку нацiональних ринкiв, але вiн не ототожнюється з ними. Можна вiдмiтити наступнi вiдмiнностi: · Деякi товари, якi приймають участь в оборотi всерединi країни, зовсiм не виходять на свiтовий ринок; · Рух товарiв на нацiональному ринку обумовлений економiчними факторами, тобто виробничими зв’язками мiж пiдприємствами та iншими органiзацiями, а на свiтовий ринок впливає зовнiшньоекономiчна полiтика держав. Наприклад, на шляху iноземних товарiв держава створює високi бар’єри, а при русi нацiональних товарiв мiж своїми областями, провiнцiями, штатами цього не робить; · На свiтовому ринку iснує особлива система цiн – свiтовi цiни стадiю машинного виробництва окремих пiдприємств i корпоративну стадiю капiталiзму. Кожна стадiя розвитку свiтового капiталiстичного ринку має свої особливостi, якi визначаються самим капiталiстичним способом виробництва. Свiтовий ринок на стадiї пiдготовки капiталiстичного способу виробництва знаходився ще на стадiї зародження, нерозвиваючого стану. Основною рисою на цiй стадiї була переважаюча роль купецького капiталу, який виступав в якостi посередника в процесi обороту товару, який вироблявся переважно простими товаровиробниками i частково капiталiстичними мануфактурами. Свiтовий ринок на другiй стадiї капiталiзму охоплює перiод вiд промислового перевороту в Англiї в кiнцi XVIII столiття до кiнця 70-х рокiв ХІХ столiття, коли свiтова капiталiстична торгiвля набула досить розвинених рис. Для цього етапу характерна перемога машинного виробництва в Англiї i встановлення ним промислової i торгової гегемонiї. Свiтовий ринок виходить iз свого початкового стану i починає складатися як категорiя капiталiзму. Вирiшальну роль на свiтовому ринку починає вiдiгравати промисловий капiтал. який пiдкоряє собi торговельний капiтал. Основою мiжнародного товарообороту стає вивiз товарiв могутньої капiталiстичної промисловостi Англiї i ввiз нею сировини i продовольства. В 60-70-i роки ХІХ столiття визначальною ознакою свiтового ринку стає остаточне закрiплення господарюючої ролi промислового капiталу в господарському життi головних розвинутих капiталiстичних країн, особливо США i Нiмеччини, промисловiсть яких за рiвнем свого розвитку почала наздоганяти Англiю. Корпоративна стадiя капiталiзму охоплює перiод з 80- рокiв ХІХ столiття i до наших днiв, коли здiйснився перехiд вiд капiталiзму вiльної конкуренцiї окремих пiдприємств до рiзних форм господарювання корпорацiй. На цьому етапi завершилося формування всеохоплюючого свiтового ринку на основi утворення єдиної капiталiстичної системи господарства i всесвiтнього господарювання фiнансового капiталу. Бiльш всього нас цiкавить розвиток свiтового капiталiстичного ринку в ХХ столiттi. Розглянемо найбiльш характернi риси свiтового ринку на цьому етапi його розвитку. Перша характерна риса визначається товарною природою капiталiзму. Вона полягає в тому, що економiчнi зв’язки мiж окремими країнами здiйснюються за принципом зручностi, прибутковостi. Свiтовий капiталiстичний ринок вiдiграє велику роль у пiдвищеннi норми прибутку пiдприємств промислово розвинутих країн за рахунок пiдсилення експлуатацiї економiчно вiдсталих країн. Другою характерною рисою свiтового капiталiстичного ринку є анархiя виробництва i конкуренцiї. Якщо в кожному окремому пiдприємствi виробництво здiйснюється планомiрно, то в масштабi всiєї капiталiстичної країни i у свiтi в цiлому воно протiкає анархiчно. Розподiл засобiв виробництва мiж галузями економiки вiдбувається стихiйно. Визначальним фактором галузевого розмiщення товаровиробникiв є прагнення кожного з них вкласти капiтал у ту сферу дiяльностi, де норма прибутку вища. В результатi такого розподiлу засобiв виробництва в країнах виникає диспропорцiя. Анархiя на свiтовому капiталiстичному ринку i його нестiйкiсть ще бiльше пiдсилюються у зв’язку з тим, що прагнення капiталу до безперервного розширення виробництва зустрiчає на своєму шляху вузькi рамки платоспроможного попиту багатьох iмпортуючих країн. Свiтовому ринку завжди була притаманна гостра конкурентна боротьба мiж пiдприємствами окремих країн. Зараз боротьба йде мiж США та Японiєю. В наш час, в епоху корпоративного капiталiзму на свiтовому ринку практично неподiльно господарює ТНК, якi пiдтримуються нацiональними урядами i блоками держав. Саме цi учасники мiжнародних економiчних вiдносин здiйснюють економiчний розподiл свiтового ринку. Суттєвою четвертою рисою сучасного свiтового ринку є також те, що в систему зовнiшньої торгiвлi втягуються також країни, якi знаходяться на самих рiзних ступенях розвитку товарного виробництва. Це обумовлене рiзними iсторичними строками виникнення капiталiзму в рiзних країнах i регiонах i з нерiвномiрними темпами його розвитку. В ХХ столiттi свiтовий ринок пережив кiлька глибоких криз. Перша з них була пов’язана iз свiтовою вiйною 1914-1918 рокiв, iсторичнi наслiдки якої вплинули на весь хiд подальшого розвитку свiтового господарства. Вiйна привела до тривалого i глибокого порушення мiжнародного товарообмiну. Лише до 1924 року фiзичний об’єм товарообороту на свiтовому ринку досягнув довоєнного рiвня. мiжнародного товарообороту вiдбулося порiвняно швидко, нiж пiсля Першої свiтової вiйни. В пiслявоєнний перiод свiтовий ринок зiткнувся з новими труднощами, пов’язаними iз розпадом колонiальної системи iмперiалiстичних держав. Пiдйом нацiонально-визвольної боротьби привiв до завоювання країнами Азiї та Африки полiтичної незалежностi, що пiдiрвало базу економiчно, промислово розвинених країн, якi зiткнулися там зi зростаючими труднощами збуту своїх товарiв i вивозу капiталу. В цей перiод спостерiгався майже безперервний процес прискорення експорту. Так, середньорiчнi темпи його приросту в 1950-х роках становили 6 %, в 60-х роках – 8. 2 %, а в 1970-73-х роках – 9. 4 %. Одна iз вiдмiнних рис сучасного свiтового ринку полягає в тому, що промислово розвинутi держави приймають все бiльш серйозну участь у проведеннi мiроприємств iз захисту нацiональних ринкiв вiд iмпорту товарiв i форсування експорту своєї продукцiї. Мова йде про вiдродження полiтики протекцiонiзму , яка була властива мануфактурному перiоду розвитку капiталiзму i ранньої стадiї машинного перiоду. економiчнi об’єднання, наприклад, в 1975 роцi створена ЛАЕС – Латиноамериканська Економiчна Система, регiональна економiчна органiзацiя країн Латинської Америки i басейну Карибського моря. Мiж учасниками iнтеграцiйних угрупувань поступово лiквiдуються всi торгово-економiчнi перепони, але зате по вiдношенню до третiх країн вiдбувається унiфiкацiя митних податкiв та iншого роду перешкоди. Цi мiроприємства представляють собою новий тип монополiзацiї свiтового капiталiстичного ринку. Економiчною основою таких блокiв є об’єктивне прагнення пiдвищити ефективнiсть у рiзних секторах свiтового господарства. Але, не дивлячись на рiст монополiзацiї пiд прапором регiональної лiбералiзацiї, характерним моментом у розвитку свiтового ринку є те, що все бiльшого розвитку одержують мiжнароднi державнi форми його регулювання. До таких форм можна вiднести Мiжнародний валютний фонд (МВФ), Мiжнародний банк реконструкцiї та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкцiї та розвитку (ЄБРР). Фактори, якi визначають розвиток сучасного свiтового ринку . За останнi роки корпоративний каптал все бiльш активнiше переносить центр конкурентної боротьби iз областi цiн в такi сфери, як новизна i технiчний рiвень виробiв, якiсть їх виготовлення. Крiм того, на свiтовому ринку появилися новi обставини, якi суттєво впливають на конкурентоспроможнiсть окремих видiв продукцiї. Мова йде про адаптацiю багатьох видiв машин до умов енергетичної кризи. Одночасно з покращенням якостi виробiв вiдбувається удосконалення системи збуту. В наш час продажа обладнання великих мiжнародних корпорацiй вiдбувається через посередництво зарубiжних фiлiалiв i пiдконтрольних пiдприємств, вони широко залучають ними iноземнi фiрми до збуту i технологiчного обслуговування своєї продукцiї, яка експортується на зовнiшнiй ринок. Однiєю iз значних форм збуту експортованої продукцiї стало використання мiсцевих фiрм-агентiв. Використання таких фiрм не потребує великих iнвестицiй, створення власної збутової мережi на територiї вiдповiдних країн, оскiльки використовується матерiально-технiчна база фiрм-агентiв, включаючи складську i торгову мережу корпорацiї використовують нову форму роботи по вирiшенню проблем ринку. Вона отримала назву i полягає в тому, що компанiї розробляють довго- i короткостроковi плани виробництва, новi види машин, вивчають ринок, складають довгостроковi прогнози його розвитку. Поряд iз звичайними експортно-iмпортними операцiями за останнi два десятилiття на свiтовому ринку широкого розповсюдження набула практика збуту i купiвлi товарiв на аукцiонах, бiржах i торгах. Мiжнародний аукцiон Бiржа цiнних паперiв ,золота, валюти (фондова бiржа). Що стосується торгiв , то вони представляють собою таку форму торгiвлi, коли покупець машини, транспорту чи обладнання оголошує про свiй намiр закупити продукцiю чи видати замовлення на будiвництво i запрошує фiрми, якi бажають запропонувати свої товари чи послуги. Таким чином, ми бачимо, що рiзке загострення конкуренцiї на свiтовому ринку, рiст монополiзацiї торгiвлi, пiдвищення вимог до технiко-економiчних показникiв товарiв пiдштовхують капiталiстичнi фiрми ще бiльше активiзувати роботу по удосконаленню виробництва, створювати власнi чи змiшанi торговi фiрми за кордоном. Особливу активнiсть в цьому за останнi роки проявляють японськi i захiдноєвропейськi фiрми. Лiтература . 1. Макконелл К. Р., Брю С. Экономикс. 3. Семенов К. А. Международные экономические отношения.