Взаємодія національних правових систем як принцип міжнародного приватного права

Мiнiстерство освiти i науки України МАУП на тему Київ 2005 Змiст Вступ. 3 1 Теоретичне вивчення взаємодiї нацiаональних правових систем у мiжнародному приватному правi у свiтової та вiтчизняної науцi 5 2 Змiст, значення та деякi проблемнi питання взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права. 6 Загальнi висновки. 14 Використана лiтература. 15 Вступ Існування та розвиток в якостi реального суб’єкта мiжнародних вiдносин i мiжнародного права стали для України перiодом суттєвих полiтичних i соцiально-економiчних перетворень. Одним iз вирiшальних напрямiв державної полiтики в Українi є реформування внутрiшнього законодавства з метою наближення його до свiтових стандартiв демократичної країни. Особливого значення в цьому зв’язку набуває питання оновлення законодавства у сферi приватного права, до якої традицiйно вiдносять питання цивiльного, сiмейного, трудового права, а також таку специфiчну галузь, як мiжнародне приватне право. з системами права iнших держав. І хоча взаємодiя характерна для всiх явищ i процесiв як одна iз загальних форм взаємовпливу (коли елементи взаємодiї впливають один на одного, зумовлюють, спричинюють i результують один одного, виступаючи як загальна властивiсть матерiї, наслiдок i вираз її активностi, основа багатьох форм вiдображення), в мiжнародному приватному правi взаємодiя набуває ознак специфiчностi, обумовленостi взаємодiючими системами, зовнiшнiм середовищем, суб’єктивними факторами тощо та викликає необхiднiсть її дослiдження. з її економiкою, культурою у свiтове спiвтовариство, поширенням суб’єктних зв’язкiв, набуттям прав i обов’язкiв згiдно з iноземними правовими системами. Актуальнiсть дослiдження взаємодiї нацiональних правових систем пояснюється, перед усiм, необхiднiстю грамотного використання правових конструкцiй, що розроблюються у ходi унiфiкацiї мiжнародного приватного права, та порiвняння їх iз потребами та iнтересами вiтчизняного правопорядку. 1 Теоретичне вивчення взаємодiї нацiаональних правових систем у мiжнародному приватному правi у свiтової та вiтчизняної науцi Взаємодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права всiх країн iснувала постiйно, з часу виникнення приватних контактiв мiж суб’єктами права рiзних країн. Винятками з цього можуть бути лише штучно створенi iзоляцiї, коли взаємовiдносини з iноземними суб’єктами заборонялися i суворо каралися, як було близько 200 рокiв у Японiї до середини XIX ст.[1] , або коли вiтчизняна правова система мiстить правила регулювання приватних мiжнародних вiдносин виключно вiдповiдно до нацiональних норм, прикладом чого можуть бути нерозвиненi правовi системи. У iнших випадках взаємодiя нацiональних систем у сферi мiжнародного приватного права — явище об’єктивної дiйсностi, викликане взаємозв’язком, властивим усiм явищам свiту. І навiть при iснуваннi обмежень, викликаних iсторико-полiтичними причинами щодо мiжнародних контактiв на рiвнi приватних суб’єктiв, взаємодiю мiж нацiональними правовими системами всеодно можна спостерiгати, пiддавати вивченню i аналiзу, про що свiдчить поява за радянських часiв основоположної для вiтчизняної науки мiжнародного приватного права з розглядуваного питання працi А. Рубанова „Теоретические основи международного взаимодействия национальных правовых систем”. Разом з цим, з того моменту i дотепер, незважаючи на iстотнi змiни у соцiальному, iсторичному, полiтичному, економiчному життi суспiльства, подальшого розроблення питань взаємодiї нацiональних правових систем майже не знаходимо, окрiм, напевне, фрагментарних звернень до цiєї проблеми росiйського науковця Л. Ануфрiєвої, яка обгрунтувала у однiй iз своїх праць доцiльнiсть звернення до категорiї взаємностi з метою доведення мiжнародного характеру мiжнародного приватного права, а також щодо гiпотези про врегульованiсть мiжправових суспiльних вiдносин перед виникненням колiзiй у сферi мiжнародного приватного права[2] . Іншим прикладом звернення до теорiї взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права є праця В. Кудашкiна, який, критикуючи обрану А. Рубановим методологiю, не отримує об’єктивного уявлення про закономiрностi взаємодiї нацiональних правових систем, не вважає результати цього дослiдження пiдкрiпленими теоретичними розробками системних якостей суспiльних вiдносин з мiжнародними характеристиками, а розглядає їх як апрiорнi, не доведенi аргументи, що не є теоретично завершеними i об’єктивними, а такими, що не зачiпають внутрiшнi правовi процеси нацiональної правової системи, хоча на iнших сторiнках своєї книги вiн базує висновки про правове регулювання у сферi мiжнародного приватного права як про явище, що опосередковує саме взаємодiю нацiональних правових систем[3] . До питання взаємодiї нацiональних правових систем звертались i у межах української науки мiжнародного приватного права для пояснення передумов iснування колiзiй на основi праць А. Рубанова[4] . 2 Змiст, значення та деякi проблемнi питання взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права Взаємодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права як конкретно сформульована юридична норма у законодавчих актах не фiксується. Тому, її принциповiсть, на перший погляд, не є помiтною. Існування взаємодiї нацiональних правових систем при регулюваннi приватних мiжнародних суспiльних вiдносин можна виявити лише опосередковано: шляхом дослiдження методiв, норм, iнших принципiв, механiзмiв розв’язання колiзiй в мiжнародного приватного права, аналiзу позитивного ставлення нацiональної правової системи до набутих на територiях iноземних держав суб’єктивних прав тощо. Через це, цiлком правильним є положення, що галузевi принципи повиннi знаходитися у самих нормах, що утворюють у сукупностi цю галузь. Якщо ж там принципи права прямо не сформульованi, вони мають бути вiднайденi iз загального змiсту норм[5] . Принципи права не завжди лежать на поверхнi. Вони можуть бути об’єктивованi й сформульованi рiзним чином, а їх справжнiй змiст може бути завуальованим[6] . Взаємодiю нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права слiд вважати винятком iз загального теоретичного постулату про те, що принципи права є рiзновидом юридичних норм, адже даний феномен не закрiплюється у конкретно нормативному виглядi. Взаємодiю нацiональних правових систем на сьогоднiшнiй день необхiдно вважати скорiше правовою, нiж юридичною категорiєю, що може бути пiзнана через аналiз змiсту рiзних конкретних норм в результатi встановлення їх найбiльш суттєвих загальних рис. Проте цей принцип виступає началом, фундаментом, вiдправним пунктом, основою для встановлення правового регулювання з метою регламентацiї приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, що опосередковує взаємопроникнення нацiональних правових систем. Тому, є всi пiдстави стверджувати, що при встановленнi тих чи iнших колiзiйних приписiв з двома або бiльше колiзiйними критерiями, фiксуваннi лапiдарних формулювань чи довгих ланцюгiв прив’язок, фiксацiєю найбiльш тiсного зв’язку i автономiї волi законодавець виходить саме з основного принципу мiжнародного приватного права — начала взаємодiї нацiональних правових систем. так i ставлення держави до допуску iноземного права на власну територiю, вираз мiжнародної ввiчливостi як прояв принципу взаємодiї, полiтичну позицiю у аспектi толерантно-лiберального ставлення до вiдображальних властивостей нацiональних правових систем, згоди на сприйняття сумiсного нацiональне iноземного правового регулювання на власнiй територiї. Іншими словами, ставлення держави до взаємодiї нацiональних правових систем шляхом фiксацiї правового iнструментарiю розв’язання колiзiй у сферi мiжнародного приватного права вiдображає сутнiсну спрямованiсть законодавчих настанов щодо можливого допуску матерiальних норм iноземних правових систем до упорядкування приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, визначає позицiю нацiонального права щодо взаємної дiї з аналогiчними iноземними утвореннями, демонструє векторнiсть правового регулювання, основнi якостi регулюючого механiзму, особливостi процесу упорядкування зазначених вiдносин тощо. Це дає пiдстави для переконання, що взаємодiя нацiональних правових систем є першорядним, вихiдним, основоположним принципом мiжнародного приватного права, адже вона постає тiєю основоположною базою, що у концентрованому, узагальненому виглядi вiдображає всю систему правового регулювання мiжнародного приватного права i субординує елементи останнього. Принцип взаємодiї у контекстi мiжнародного приватного права є виразом його визначальної, сутнiсної сторони, що мiстить у собi вiдбиття реальної, об’єктивної закономiрностi його призначеностi на упорядкування приватних вiдносин, пов’язаних з iншими правовими системами. Взаємодiя нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права — принцип визначальний, домiнуючий, основний, превалюючий. Це проявляється у пiдпорядкуваннi, iєрархiзацiї iнших принципiв мiжнародного приватного права (наприклад, допуску iноземного права на власну територiю, ввiчливостi, iмунiтету держави), наданнi усiй системi правового регулювання у данiй царинi взаємоузгодженостi, внутрiшньої упорядкованостi, структурної єдностi. Разом з цим, за своєю сутнiстю, взаємодiя у сферi мiжнародного приватного права є виразом об’єктивних закономiрностей реальної дiйсностi впливу однiєї нацiональної правової системи на iншу в разi спричиненостi такого впливу вiдповiдними суспiльними вiдносинами. Детермiнованiсть взаємодiї у сферi мiжнародного приватного права законами iснування нацiональних правових систем обумовлюється системними характеристиками цього явища, якi пояснюються впливом на нього систем бiльш високого рiвня, а саме, полiтичними, економiчними, iдеологiчними чинниками взаємодiючих елементiв, а також його визначальнiстю для iнших елементiв системи правового регулювання у мiжнародному приватному правi: мети, предмета, методiв, iнших принципiв, iнститутiв, норм. Для мiжнародного приватного права взаємодiя нацiональних правових систем — загальна iдея, керiвне начало, що пронизує всю систему правового регулювання, скеровує її спрямованiсть щодо регулювання приватно-мiжнародних суспiльних вiдносин. У цьому принципi концентрується змiст мiжнародного приватного права у виглядi єднальної першооснови всiх елементiв системи, її основних рис i якостей. Тому взаємодiя нацiональних правових систем у середовищi мiжнародного приватного права виявляється у нормах бiльш конкретного змiсту, знаходить себе в окремих колiзiйних регуляторах, визначальних прив’язках, що слiд вважати вiдбиттям основного принципу в одиничних правових настановах. Основоположний для мiжнародного приватного права принцип виражає основнi, суттєвi властивостi взаємної обумовленостi, причинностi i дiєвостi нацiональних правових систем, є передумовою втiлення iнших правових механiзмiв, бiльш конкретних принципiв, методiв, норм тощо, якi розкривають i вiдображають його, утворюючи iндивiдуальний, унiкальний i особливий для нацiонального права набiр юридичних iнструментiв, пов’язаних єдиною метою упорядкування приватних мiжнародних суспiльних вiдносин. Таким чином, є пiдстави розглядати взаємодiю нацiональних правових систем у мiжнародному приватному правi як загальний правовий принцип, що iснує через одиничнi елементи системи правового регулювання. Цей правовий феномен органiзує, пiдпорядковує, взаємопов’язує одиничнi iнструменти правової регламентацiї суспiльних вiдносин з мiжнародними характеристиками, зводить їх до єдностi, у якiй вiдбивається його вираз i iснування. Отже, наведений принцип як загальний компонент системи принципiв й iнших регуляторiв у сферi мiжнародного приватного права знаходить себе в окремих проявах, iснує через одиничнi елементи правового регулювання. Через це, конкретнi принципи, колiзiйнi норми i їх прив’язки є вiдображенням загального принципу взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права. Взаємодiя нацiональних правових систем — об’єктивно обумовлене характером суспiльних вiдносин i закономiрностями розвитку права явище, вияв єдностi правового регулювання зазначених вiдносин, що залучають до дво- або багатобiчного процесу своєї регламентацiї двi або бiльше нацiональнi правовi системи за умови iснування юридичних можливостей їх взаємної дiї. суспiльних вiдносин, пов’язаних з декiлькома правопорядками. Тому особливого значення в цьому єдиному процесi взаємного регламентування отримує ставлення держави до допуску iноземного права на власну територiю для регулювання приватних мiжнародних вiдносин. Саме власнi колiзiйнi регулятори необхiдно вважати передумовою сумiсної дiї нацiональної i iноземних правових систем, що зумовлюють двоєдиний вплив на приватнi вiдносини, пов’язанi з двома або бiльше правопорядками нормативних настанов рiзних країн. Тому, законодавче виражена в колiзiйних нормах й iнших регуляторах приватних мiжнародних суспiльних вiдносин позицiя держави зумовлює вступ до процесу правової регламентацiї норм iноземного походження, фiгуруючи як причина i наслiдок взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права. культурне пiдґрунтя комплексу правових настанов нацiонального мiжнародного приватного права, його готовностi, дiєвостi i ефективностi з досягнення мети — регламентацiї приватних мiжнародних суспiльних вiдносин. Втiлення принципу взаємодiї нацiональних правових систем в конкретнi норми мiжнародного приватного права вiдображає його основнi риси, якостi, слугує орiєнтиром для правотворчостi i правозастосування, виражає загальнолюдськi, правовi, iдеологiчнi установки, ставлення до iнших суверенних утворень i iноземного права, потреб сучасної дiйсностi щодо необхiдностi адекватної правової регламентацiї приватних вiдносин, пов’язаних з двома або бiльше правопорядками. 3 Проявi характеру взаємодiї нацiональних правових систем як основи правового регулювання в мiжнародного приватного права Принциповий характер взаємодiї нацiональних правових систем як основи правового регулювання в мiжнародного приватного права i його сутнiсна риса має декiлька проявiв. Вiн вiдображає ставлення нацiональної правової системи до iноземних, показує можливостi їх допуску до правової регламентацiї приватних вiдносин з мiжнародною природою, слугує першоосновою для правотворчої дiяльностi зi створення i вдосконалення правового матерiалу, ратифiкацiї мiжнародних документiв, санкцiонування звичаїв, виражає загальну спрямованiсть норм мiжнародного приватного права при правозастосуваннi. Однак не слiд абсолютизувати, гiперболiзувати значення цiєї категорiї: на конкретнi норми мiжнародного приватного права, як явища системнi, впливають iншi загальнi й конкретнi принципи, зовнiшнє середовище i аналогiчнi чинники. Бiльше того, нерiдко в конкретних законодавчих настановах принцип взаємодiї не використовується. Як зазначається у фiлософськiй лiтературi, умовою взаємодiї мiж об’єктами є наявнiсть у них вiдносної якостi сумiсностi. Питання про сумiснiсть двох елементiв постає тодi, коли мiж ними є рiзниця. У цьому випадку з’ясування сумiсностi зводиться до встановлення спiльностi за певними якостями, параметрами чи по сутi. Сумiснiсть є такою спiльнiстю об’єктiв у певних якостях чи по сутi, яка забезпечує їх взаємодiю[7] . Тому, якщо на думку держави, її законодавчих i правозастосовчих органiв, при регулюваннi певних суспiльних вiдносин з iноземними характеристиками сумiснiсть позицiй конкретних правових систем вiдсутня або є такою, що не задовольняє, її залучення до сукупної дiї з нацiональною правовою системою унеможливлюється або зменшується. Через це, з метою обмеження взаємодiї нацiональних правових систем у сферi мiжнародного приватного права, засновуються дiєвi механiзми уникнення застосування iноземного права, наприклад, застереження про публiчний порядок, над-iмперативнi норми, колiзiйнi норми з одностороннiми прив’язками тощо. Слiд також зазначити, що хоча взаємодiя нацiональних правових систем — керiвний, основоположний, єднальний принцип мiжнародного приватного права, ступiнь i мiра його втiлення й конкретизацiї в окремих правових настановах не є абсолютною. Його прояв не є безмежним, адже вiн залежить вiд об’єктивних передумов навколишнього середовища (особливостей суспiльного життя, вiдкритостi держави, економiчних характеристик, культурної специфiки тощо), а також вiд суб’єктивних чинникiв ставлення держави i її органiв, установ, нацiональних юридичних i фiзичних осiб до iноземного права, превалювання нацiональних iнтересiв у дiяльностi держави, визнання нею потреб у забезпеченнi справедливого правового регулювання, намагань гарантувати реалiзацiю прав i свобод людини тощо. Загальнi висновки Як видається, з удосконаленням законодавчих настанов у сферi мiжнародного приватного права обмеження принципу взаємодiї нацiональних правових систем повиннi зменшуватись, адже через проникнення загальноцивiлiстичних iдеалiв до вiтчизняного права, зняття покриву вiдособленостi, сприйняття вiдкритостi нацiонального суспiльства i втратою ксенофобських iлюзiй цей принцип має стати iдейним орiєнтиром подальшої правотворчої спрямованостi. Крiм того, змiна державної полiтики, оновлення уявлення про Євроатлантичну iнтеграцiю України беззаперечно повиннi позначитись на розвитковi приватних мiжнародних суспiльних вiдносин, що викличе збiльшення випадкiв необхiдностi залучення iноземного права до їх регламентацiї. Тому, розвиток i втiлення принципу взаємодiї нацiональних правових систем як прояв найiстотнiших рис вiтчизняного мiжнародного приватного права — справа недалекого майбутнього. Подальше вивчення принципу взаємодiї правових систем пiд час регулювання приватних мiжнародних суспiльних вiдносин є перспективним напрямом майбутнiх дослiджень. Використана лiтература 1. Конституцiя України: Прийнята на п’ятий сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня. 2. Закон України вiд 10 грудня 1991 р. ”Про дiю мiжнародних договорiв на територiї України” № 1953—ХІІ // Вiдомостi ВРУ, 1992, № 3. 4. Баймуратов М. А. Международное право. Харьков, Одиссей, 2000. 5. Богуславский М. М. Международное частное право. М., Юристъ, 1999. 9. Лебедев С. Н. О природе международного частного права // Советский ежегодные международного права. 1979, С. 61—80. 10. Международное частное право: Учебное пособие. Харьков, Консум, 1998. 14. Степанюк А. Взаємодiя нацiональних правових систем як принцип мiжнародного приватного права // Право України, 2005, № 10, С. 111—114. [2] Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. — М., 2002. — С. 128, 250. [3] Кудашкин В. В. Правовое регулирование международных частных отношений. — СПб., 2004. — С. 32, 55, 102, 103, 113, 137. [5] Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. — М., 1963. — С. 137. [6] Явич Л. С. Общая теория права. — Л., 1976. — С. 150. [7] Степанюк А. Взаємодiя нацiональних правових систем як принцип мiжнародного приватного права // Право України, 2005, № 10, С. 113.