Ватикан - держава без податкiв
Ватикан - держава без податкiв
Змiст
Вступ
1. Історичний аспект вивчення економiки держави Ватикан
2. Економiчна основа держави Ватикан
3. Основнi джерела доходiв держави Ватикан
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Ватикан - папське держава-мiсто, резиденцiя глави католицької церкви, розташований в захiднiй частинi Риму - столицi Італiї, на пагорбi Монте-Ватикан. Ватикан був створений на основi виданого Папою, як главою католицької церкви Конституцiї вiд 1 червня 1929 р. , i майже з усiх бокiв обнесений кам'яною стiною;
Глава держави - Папа - обирається довiчно таємним голосуванням дорадчого органу - колегiєю кардиналiв, що призначаються папою довiчно. Папi належить верховна законодавча i виконавча влада. Функцiї прем'єр-мiнiстра виконує держсекретар.
Адмiнiстративне управлiння територiєю Ватикану здiйснює спецiальна Папська комiсiя у складi 5 кардиналiв i пiдлеглий їй губернатор. У 1968 з метою управлiння була створена Консульт - дорадчий орган до складу якого входить 30 чоловiк мирян (24 з них проживають у Римi, а 6 почеснi члени - iноземцi).
Економiка Ватикану є своєрiдним унiкумiв, оскiльки функцiонує без податкової системи.
даної проблемою роботи можна укласти, що метою даного реферату є розкриття економiчної основи держави Ватикан, i виявити першочерговi завдання, а саме:
розкрити iсторичний аспект функцiонування держави Ватикан;
видiлити головнi напрямки його економiчної дiяльностi;
розглянути основнi джерела його доходiв.
1.
Історичний аспект вивчення економiки держави Ватикан
Пiсля об'єднання Італiї i приєднання до неї Риму в 1870 роцi було покладено край свiтської влади римського папи. Папа не визнав об'єднаного iталiйської держави, оголосив себе «ватиканським в'язнем». Конфлiкт мiж «святим престолом» i урядом Італiї була лiквiдована в 1929 роцi Латеранськi угоди. Згiдно з цими угодами, було утворено держава Ватикан, визначенi його нинiшнi кордони i за «святим престолом» визнавався безперечний суверенiтет у мiжнароднiй областi. Італiя виплачувала Ватикану щорiчну грошову компенсацiю, а католицизм признавався державною релiгiєю Італiї.
Держава Мiста Ватикану не має кодифiковану конституцiї. Вона складається з Основного Закону 2001 р. i актiв, Латеранськi угоди, що включають три акти: Полiтичний договiр мiж Святим престолом i Італiєю, Конкордат i Фiнансову конвенцiю, дiють i понинi. Полiтичний договiр визнає за Ватиканом суверенiтет у мiжнародних справах, а за Святим престолом - виняткову й необмежену владу i юрисдикцiю над Ватиканом. Конкордат регулює вiдносини мiж римсько-католицькою церквою i iталiйською державою. Фiнансова конвенцiя вирiшує питання компенсацiї Святому престолу втрат у зв'язку з лiквiдацiєю Папської областi. Конкордат двiчi доповнювався в пiслявоєнний час. Латеранськi угоди в 1984 р. було замiнено новим законодавчим актом, який, подiбно попередниковi, встановлював повний суверенiтет Папського престолу (юрисдикцiя Папи Римського) всерединi Ватикану. На вiдмiну вiд попереднього, новий конкордат надає iталiйцям формально повну свободу вибору релiгiї.
релiгiйної та економiчною дiяльнiстю римсько-католицької церкви керує Римська курiя. У її складi - Державний Секретарiат, iншi секретарiати, Рада з державним справах, шiсть канцелярiй, три трибуналу, десять згромаджень (духовних вiдомств) та iншi служби. Цi церковнi органи, безумовно, впливають i на вирiшення низки державних справ.
Як випливає з Полiтичного договору й Основного Закону, головною метою створеного держави є забезпечення незалежностi тата в здiйсненнi "його вселенської мiсiї".
Ватикан має всi атрибути суверенної держави, крiм армiї (охорона територiальної цiлiсностi довiрена Італiї).
Ватикан - абсолютна теократична монархiя. Законодавча, виконавча i судова влада належить папi, довiчно що обирається колегiєю кардиналiв. Функцiї прем'єр-мiнiстра виконує державний секретар. Адмiнiстративне управлiння територiєю здiйснює губернатор, який призначається папою.
В даний час Ватикан вiдiграє активну роль у мiжнародних вiдносинах, пiдкреслює свою зацiкавленiсть у розвитку позитивних мiжнародних процесiв, вважаючи, що нормальний полiтичний клiмат у свiтi забезпечить бiльш сприятливi умови для дiяльностi католицької церкви i буде сприяти пiдвищенню її престижу на мiжнароднiй аренi.
уваги Ватикану - проблеми свiту, що розвивається (вiдсталiсть, бiднiсть, голод i злиднi, безробiття), насамперед у країнах Азiї, Африки та Латинської Америки.
Позицiї Ватикану та його роль визначаються тим впливом, який має католицька церква на маси вiруючих, i тим контролем, який Ватикан, як найбiльший релiгiйно-iдеологiчний центр католицизму, здiйснює над масовими католицькими органiзацiями, численними католицькими навчальними закладами, католицької печаткою, радiо, кiно, телебаченням.
(св. 400 тис. священикiв, понад 1 млн. членiв чернечих i полумонашескiх орденiв), католицьких органiзацiй, благодiйних товариств Ватикан надає безпосереднiй вплив на полiтичне життя Італiї i ряду iнших капiталiстичних країн свiту, населення яких сповiдує католицизм.
Держава бере участь у 33-х мiжнародних (мiжурядових) органiзацiях та органах (наприклад, в Мiжнародному агентствi з атомної енергiї, Мiжнародної органiзацiї працi), є спостерiгачем в ООН, бере участь у десяти регiональних мiжурядових органiзацiях та органах (у тому числi є членом ОБСЄ i делегатом Лiги арабських держав).
Таким чином, можна зробити висновок, що держава Ватикан, незважаючи на невелику площу займаної територiї, вiдiграє важливу роль у мiжнароднiй полiтичного та економiчного життя, оскiльки значно впливає на католицьке населення свiту, концентрує величезнi фiнансовi ресурси i бере участь при вирiшеннi важливих проблем свiтового масштабу.
2. Економiчна основа держави Ватикан
Економiка Ватикану заснована тiльки на обслуговуваннi Папської резиденцiї i туристiв, проте сюди стiкаються величезнi фiнансовi кошти всього католицького свiту, що i є основою багатства цього крихiтного за розмiрами держави.
Ватикан має в своєму розпорядженнi великої нерухомiстю в Європi, Латинськiй Америцi, спiвпрацює з мiжнародними банками i монополiями (банк Ротшильда, Моргана, «Кредi Сюiс» тощо) та iталiйськими банками (Банк Риму, Комерцiйний банк Італiї, Банк «Святого Духа» та багатьма iншими) . Вклади Ватикану в iталiйськi банки складають 32 000 млрд. лiр.
Ватикан володiє великими капiталами, iнвестованими у промисловi пiдприємства рiзних країн - США, Швейцарiї, Великобританiї, Францiї та деяких латиноамериканських, але близько 3 / 4 капiталiв Ватикану вкладено в Італiї. Ватикан є учасником низки концернiв (у сферi виробництва електрики, гумової, хiмiчної та iнших галузей промисловостi i т. п. ). Ватикан проник в усi сектори економiки Італiї i володiє акцiями багатьох компанiй в електроннiй, хiмiчнiй, текстильнiй, харчовiй i iнших галузях промисловостi. Майно Ватикану в США оцiнюється в 40 млрд. дол
Ватикан є, також, великим земельним власником в Італiї, Іспанiї, ФРН та iнших країнах (сплачується з орендованих земель десятина служить джерелом величезної прибуток). Також в Італiї йому належить 482 тис. га оброблюваної площi, включаючи кiлька тис. га. в районi Рима.
власником капiталу, землi i має добре налагодженими зв'язками з мiжнародними органiзацiями та банками.
3.
Економiчну основу дiяльностi держави в iм'я здiйснення папою "вселенської мiсiї" складають доходи, якi надходять до Ватикану з трьох головних джерел:
а) Інститут релiгiйних справ;
б) "Грош Святого Петра" (пожертвування вiруючих особисто Папi Римському);
в) власна пiдприємницька дiяльнiсть (доходи вiд туризму, продажу поштових марок, капiталовкладень).
цiєї органiзацiї обчислюється мiльярдами доларiв. Через Інститут у справах релiгiї Ватикан встановив зв'язки з провiдними фiнансовими установами свiту: "Морган Гарант", "Кредит Свiсс", "Чейз Манхеттен", чиказьким "Континенталь Іллiнойс". Крiм того, це ужрежденiе набуває пакети акцiй сталевих, сiльськогосподарських i страхових корпорацiй, йому належить 15% будiвельної компанiї Immobiliare, яка, у свою чергу, володiє "Уотергейт-готелем" у Вашингтонi, курортами Мексики i житловими комплексами в Монреалi. Дiючи через "Чейз Манхеттен", ватиканський банк отримав пакети акцiй "Дженерал Моторс", Gulf Oil, Bethlehem Steel, TWA, IBM i iнших найбiльших компанiй.
Ватикан живе за рахунок внескiв, що надходять вiд католицьких церков рiзних країн свiту пожертвування вiд вiруючих, збори податкiв на церкву стiкаються до Ватикану з усього свiту, але в основному iз США. Прибувають до Ватикану групи паломникiв з рiзних країн свiту i туристи вносять свою лепту (« грiш Святого Петра ») до бюджету Святого Престолу. Для координацiї фiнансової дiяльностi Ватикану в 1968 роцi була створена спецiальна Префектура з економiчних справах (подоба Мiнiстерства Фiнансiв).
Фiнансова та економiчна дiяльнiсть власних пiдприємств Ватикану полягає в реалiзацiї великої друкованої продукцiї, виробленої полiграфiчної промисловiстю, а також отримання значних доходiв вiд туризму. Крiм того, Ватикан чеканить власнi монети i випускає власнi марки (у 2005 папське держава заробила на продажi своїх поштових марок надзвичайно велику суму - 4,5 млн євро. ).
Традицiйно найрiдкiснiшими i найдорожчими вважаються марки з написом "вакантний Престол" - вони випускаються пiсля смертi одного Папи i до обрання нового i дiйснi тiльки в цей перiод.
Поштовi марки мiста-держави Ватикан в основному купуються колекцiонерами, їх рiдко наклеюють на конверти та листiвки. Крiм марок, Святий Престол випускає i власнi монети (ранiше це були лiри, а зараз - євро). Цi грошi також майже не використовуються як платiжнi засоби - практично всi монети стають здобиччю нумiзматiв.
Крiм власностi i величезних пожертв вiруючих джерелом доходiв Католицької церкви є i надходження з бюджетiв тих країн, з якими у Ватикану укладено конкордат - угода про особливий статус католицизму. Такi угоди були у Ватикану з фашистською Італiєю та нацистською Нiмеччиною. Тiльки в 1943 роцi Kirchensteuer, або церковний податок, принiс у скарбницю Ватикану $ 100 млн. , а тато в цей час цiлком лояльно ставився до гiтлерiвської агресiї проти решти свiту.
Згiдно з офiцiйними даними Ватикану, протягом 2000-2003 рр. . бюджет папського престолу, головного адмiнiстративного органу католицької церкви, залишався дефiцитним. Таку ж сумну картину являє собою i бюджет держави Ватикан, який за традицiєю складається окремо вiд бюджету папського престолу.
Однак економiка Святого Престолу за 2005 р. продемонструвала позитивну динамiку з балансом в 9,7 мiльйонiв євро, що в три рази перевищило результат 2004 року. Це найзначнiше досягнення за останнi 8 рокiв. Це стало можливим завдяки правильному проведення фiнансової дiяльностi, кращою кон'юнктурi фiнансових ринкiв.
Пожертвування, що надiйшли для допомоги Папi в його апостольської мiсiї, а також зiбранi в рамках iнiцiативи «Петров грiш», в 2005 роцi склали суму в 59 млн. доларiв - майже на 15% бiльше, нiж у 2004 роцi.
Ватикан не має податкової системи i почав публiкувати данi про свiй бюджет тiльки в 1998 р. Взагалi Ватикан мало повiдомляє про розмiри своїх капiталiв, мабуть, дотримуючись думки папи Павла VI: "Церква не тiльки повинна бути бiдною, але й виглядати такий". У Середнi, та й бiльш пiзнi столiття за розголошення цифри доходiв папської скарбницi винному загрожувало вiдлучення вiд церкви. Вiдома iсторiя, коли Лоренцо, скарбник Папи Сикста II, в 258 роцi вiддав перевагу померти пiд тортурами, нiж повiдомити iмператору Валерiановi джерела церковних доходiв. За це вiн був згодом возведений у святi i до цього дня вшановується як духовний покровитель ватиканських фiнансистiв. Таким чином, загальна сума доходiв ретельно ховається, проте вiдомо, що в 2000 роцi вони тiльки в США склали $ 7, 5 млрд. , по всьому свiту ця цифра наближається до $ 100 млрд. щорiчно. Вартiсть папського майна в США давно перевищила $ 50 млрд. , а у свiтi - $ 500 мiльярдiв.
Вiдносини iталiйської держави з Римо-католицькою церквою регулюються спецiальними угодами - Латеранський конкордат, пiдписаним главою iталiйського уряду Муссолiнi i статс-секретарем Святого престолу кардиналом Гаспаррi вiд iменi Папи в 1929 роцi. Згiдно з цим документом, пiдтвердженому в новiтнiй час, церква не є економiчним суб'єктом i тому жодних податкiв державi не платить. Навпаки, держава в Італiї, так само, як у Нiмеччинi та низцi iнших країн Європи, фактично субсидує дiяльнiсть церкви. По тому першому конкордат фашистський уряд безпосередньо брала на себе зобов'язання виплачувати платню священикам. Проте в текст угод, оновлений в 1984 роцi, була введена нова, бiльш сучасна система: кошти на потреби церкви надходять безпосередньо вiд вiруючих через спецiальний податок вiсiм на тисячу. Тобто держава перераховує церкви частину коштiв, зiбраних в якостi прибуткового податку з фiзичних осiб, ця частка була визначена як вiсiм з кожної тисячi зароблених лiр, що складає 0,8 вiдсотка вiд розмiру особистого доходу.
Історiя цього податку нараховує близько двох столiть, спочатку церковний збiр отримав назви грошик святого Петра. Католики, i не тiльки в Італiї, справляли це пожертвування 29 червня - в церковне свято Святих апостолiв Петра i Павла. Вiдзначимо, що зараз церква фiнансується не за рахунок добровiльних пожертвувань (це, зрозумiло, вiтається), а саме за державний рахунок, оскiльки вiдрахування йдуть вiд суми прибуткового податку, який громадяни платять у будь-якому випадку. Платник податкiв має право, заповнивши анкету, вказати, який саме конфесiї слiд направити його грошi. Якщо людина з якоїсь причини не хоче, щоб його кошти йшли на церкву, то вiн може вказати в якостi одержувача держава. Бiльшiсть iталiйцiв традицiйно вважають себе католиками. Тому основна частина суми восьми з тисячi перераховується католицької церкви.
У 2002 роцi, наприклад, Італiйська єпископальна конференцiя (вища нацiональна церковна iнстанцiя) отримала з держбюджету 908 млн. євро. На другому мiсцi серед одержувачiв стоїть сама держава (13 вiдсоткiв), потiм йдуть протестантськi конфесiї та єврейська громада. При цьому в списку конфесiй, якi мають право на отримання «церковного податку», православна церква не значиться.
Проте основну частину доходiв Ватикану становлять вiдрахування, якi щорiчно направляють Святому престолу католицькi єпархiї рiзних країн. Деякi з них, в першу чергу в США, традицiйно мають в своєму розпорядженнi солiдними коштами. Приносять певний прибуток i ватиканськi музеї, i поштове вiдомство, яке, так само як i монетний двiр, обслуговує в першу чергу колекцiонерiв. Обсяг дохiдної частини бюджету ватиканського офiцiйно заявлений в 200 млн. Доларiв.
коштiв вiд реалiзацiї туристам власної друкованої продукцiї (i перш за все, марок); доходiв вiд iнвестицiй у великi компанiї, концерни, банки.
Висновки
Ватикан, безперечно, є примiтним i цiкавим об'єктом для дослiдження та вивчення, оскiльки є державою, ефективно функцiонує без податкової системи.
Незважаючи на невелику площу займаної територiї, Ватикан грав у минулому i продовжує грати в даний час важливу роль у мiжнароднiй полiтичного та економiчного життя, тому що значно впливає на католицьке населення свiту, концентрує величезнi фiнансовi ресурси i бере участь при вирiшеннi важливих проблем свiтового масштабу, - це, у свою чергу, розкриває iсторичний аспект його функцiонування.
Держава не має власної промисловостi, населення не займається сiльським господарством, його участь у свiтовiй економiцi вiдчутно, оскiльки вiн є великим власником капiталу, землi i має добре налагодженими зв'язками з мiжнародними органiзацiями та банками, - в цьому виявляється економiчна активнiсть держави.
коштiв вiд реалiзацiї туристам власної друкованої продукцiї; доходiв вiд iнвестицiй у великi компанiї, концерни, банки.
Таким чином, економiчною основою держави Ватикан є: власна пiдприємницька дiяльнiсть, пожертвування вiд католикiв i вiдносини з мiжнародними фiнансовими органiзацiями, що забезпечує розвиток держави без податкiв.
2. Інтернет джерело: Географiчний довiдникhttp://geo. historic. ru
3. Інтернет джерело: http://www.karliki. ru
4. Малий атлас свiту / ст. ред. Н. М. Терехов-М. : ГУГК, 1980 р. , 147 с.
5. Країни свiту: Короткий полiт. екон. справочнiк. -М. : Полiтвидав, 1980, 497 с.
| 
