Аналiз теорiй економiчної iнтеграцiї в реальному секторi провiдних захiдних вчених. Можливiсть застосування теоретичних концепцiй економiчної iнтеграцiї України з ЄЕП
"Аналiз теорiй економiчної iнтеграцiї в реальному секторi провiдних захiдних вчених. Можливiсть застосування теоретичних концепцiй економiчної iнтеграцiї України з ЄЕП"
Змiст
Резюме
Вступ
Теоретична частина
Теоретичнi пiдвалини мiжнародної економiчної iнтеграцiї
Резюме
Економiчна iнтеграцiя на сьогоднi є одним з найважливiших критерiїв розвитку країн та їхнього спiвробiтництва. Тому у моїй роботi, зосереджено увагу на детальному вивченнi теорiй економiчної iнтеграцiї та можливостi їх застосування при iнтеграцiї України з ЄЕП.
внаслiдок розширення впливу транснацiональних корпорацiй через органiзацiю ними транскордонної дiяльностi в певному географiчному просторi (регiонi). Цi вiдносини набувають структурованого, розгалуженого кооперацiйного характеру i визначаються динамiчнiстю, мiцнiстю, взаємовигiднiстю i вiдтворюванiстю. Вони становлять фундаментальну структуру iнтеграцiйного утворення.
Метою дослiдження є аналiз та обґрунтування теоретичних концепцiй економiчної iнтеграцiї, її практичних напрямiв сучасного розвитку, встановлення особливостей включення України в глобальний економiчний простiр та розробка на цiй основi конкретних пропозицiй щодо iнтеграцiї нацiональної економiки в ЄЕП. Для досягнення поставленої мети в iндивiдуальнiй роботi розглянуто такi питання:
аналiз теорiй економiчної iнтеграцiї країн в реальному секторi провiдних захiдних вчених;
характеристика основних форм економiчної iнтеграцiї;
можливостi застосування теоретичних концепцiй економiчної iнтеграцiї України з ЄЕП, переваги та недолiки вступу до ЄЕП;
структур України до мiжнародних стандартiв СОТ та ЄС.
Вступ
входження у свiтову економiку на основi загальних принципiв, вироблених свiтовим спiвтовариством, проте з обов’язковим урахуванням нацiональної специфiки, з метою реалiзацiї нацiональних iнтересiв через взаємовигiдне спiвробiтництво з iншими країнами. Так, Україна проголосила своєю стратегiчною метою iнтеграцiю до Європейського Союзу, як прагнення увiйти у коло демократичних, високорозвинених в економiчному, соцiальному i правовому планi країн.
У той же час, знаходячись на європейському перехрестi у складнiй системi мiжнародних координат, будучи одночасно частиною Центральної, Схiдної та Пiвденно-Схiдної Європи, Україна не може не розвивати тiснi вiдносини з усiма країнами цих регiонiв, об’єднуючись з ними у регiональнi коалiцiї, якi мають спiльнi економiчнi, культурнi, полiтичнi, а нерiдко - воєннi iнтереси. Нинi зовнiшньоторговельними партнерами України є 197 країн свiту. Про те, що це партнерство має тенденцiю до поглиблення, свiдчить хоча б той факт, що протягом минулого року загальний обсяг зовнiшньої торгiвлi товарами та послугами, за попереднiми даними, суттєво зрiс, збiльшено як iмпорт, так i експорт товарiв.
Сьогоднi Україна має вектор на iнтеграцiю в ЄС та в ЄЕП. Якщо максимально схематизувати ситуацiю, то спiввiдношення мiж векторами мало б виглядати таким чином: європейська iнтеграцiя - стратегiчна мета i магiстральний шлях розвитку України; спiвпраця з Росiєю - один з найважливiших механiзмiв досягнення стратегiчної мети, передусiм в економiчнiй та в сферi регiонального спiвробiтництва. Тому у своїй роботi хочу детальнiше розглянути питання щодо вiдносин України з ЄЕП.
Теоретична частина
Теоретичнi пiдвалини мiжнародної економiчної iнтеграцiї
Теоретичнi основи аналiзу мiжнародних iнтеграцiйних процесiв були закладенi в роботах де Бiрса (1941), Вiнера та Байє (1950), якi сформулювали теорiю митних союзiв. Найбiльш повне її обгрунтування зробив Вiнер у працi "Питання митного союзу".
Слiд зазначити, що до проблематики митних союзiв зверталися також основоположники сучасної економiчної науки. А. Смiт, Д. Рiкардо, МакКуллох, аналiзуючи Месенську угоду 1703 року мiж Англiєю та Португалiєю про взаємнi торговельнi преференцiї, оцiнили її як таку, що пiдриває основи вiльної торгiвлi. Загалом у 1818-1924 рр. було засновано 16 митних союзiв. Їх рiзноманiтнi аспекти розглядали Лiст (1885), Грегорi (1921), Габерлер (1936), Джонсон, Купер, Массел (1965), О’брайєн (1976) та iн. Завважимо, що роботи з теорiї митних союзiв, починаючи з 50-х рокiв ХХ ст., були тiсно пов’язанi з мiжнародною економiчною iнтеграцiєю.
Існує декiлька визначень iнтеграцiї, що сформулювали рiзнi науковi школи сучасної економiчної думки, а саме: ринкова, ринково-iнституцiйна, структурна (структуралiстська).
Ринкова школа виходить iз вiдомого постулату про те, що ринок є найкращим регулятором економiки, який не можна замiнити нiякими штучними механiзмами з боку держави (принцип Laisser faire).
На раннiх етапах дослiдження iнтеграцiйних процесiв мiжнародна економiчна iнтеграцiя навiть ототожнювалася з торговельною та платiжною лiбералiзацiєю. Вiдомий французький економiст М. Алле писав, що "багатосторонньо прийнятними правилами для тiсної економiчної iнтеграцiї мiж демократичними суспiльствами є правило вiльного ринку". Нiмецький автор В. Рьопке вбачав у європейськiй iнтеграцiї не що iнше, як спробу виправити становище, яке склалося пiсля 1914 року, коли було зруйновано iнтеграцiю нацiональних економiк.
М. Гальперiн категорично заперечує будь-яке регiональне планування розвитку та субсидування з метою реконверсiї промисловостi, але обстоює вiдповiдальнiсть держави за iнвестицiйнi рiшення в певних галузях.
Таким чином, суть концепцiї ринкової школи полягає в тому, що в iнтегрованому господарському просторi повиннi виконуватись такi самi умови для руху факторiв виробництва, як i в нацiональнiй ринковiй системi. В єдиному господарському просторi декiлькох країн забезпечується конкуренцiя й повна свобода для дiї ринкових сил. Мiжнародна економiчна iнтеграцiя в такому разi вважається тим глибшою, чим вiльнiшою є дiя ринкових сил та чим меншим є регулюючий вплив держави.
Інший напрям сучасного неолiбералiзму дiстав назву ринково-iнституцiйного. Його прихильники намагаються знайти компромiс мiж ринковими та державними регулятивними механiзмами мiжнародної економiчної iнтеграцiї, вважаючи, що iнтеграцiя є втiленням певної єдностi економiчних i полiтико-правових аспектiв. На вiдмiну вiд представникiв ринкової школи, iнституцiоналiсти визнають, що нацiональнi господарства неможливо iнтегрувати лише ринковими методами.
Б. Балаша вбачає початок iнтеграцiї в акцiях урядiв, якi усувають дискримiнацiю. Вiн пропонує розрiзняти iнтеграцiю та звичайне спiвробiтництво. "Ця вiдмiннiсть, - пише вiн, - є не якiсною, а кiлькiсною. В той час, як спiвробiтництво включає дiї, що мають за мету зменшення дискримiнацiї, процес економiчної iнтеграцiї полягає в засобах, якi тягнуть за собою пригнiчення тих чи iнших форм дискримiнацiї. Наприклад, мiжнароднi угоди про торгову полiтику стосуються галузi спiвробiтництва, тодi як усунення iснуючих бар’єрiв - iнтеграцiї".
утворенню спiльного ринку. Негативна iнтеграцiя також використовується для дослiдження змiн у полiтицi уряду, яка лiбералiзує дiяльнiсть ринкових сил з метою економiчної iнтеграцiї: вiн може бути змушений вiдмовитися вiд певного полiтичного iнструменту, який є несумiсним iз членством у спiльному ринку. Загалом, негативна iнтеграцiя не мiстить у собi значних протирiч, оскiльки, посилюючи роль ринкових сил, вона передбачає перспективу зростання добробуту внаслiдок оптимiзацiї розмiщення ресурсiв.
Однак лише процесу негативної iнтеграцiї недостатньо для утворення спiльного ринку. Реальна економiка управляється за допомогою широкого кола правил, норм та iнших iнструментiв (нацiональнi санiтарнi норми, преференцiйнi державнi закупiвлi, промислова полiтика, а також нацiональна система оподаткування i субсидiй) урядової полiтики, якi iстотно гальмують процес мiжнародної економiчної iнтеграцiї. Аби уникнути пiдриву основ вiльної та чесної конкуренцiї в митному союзi, потрiбно гармонiзувати нацiональнi полiтики i розробити спiльний пiдхiд, тобто здiйснювати позитивну iнтеграцiю. Остання є важливим пiдґрунтям для ефективного функцiонування спiльного ринку.
мiнiмiзувати державне втручання у сферу мiжнародної господарської iнтеграцiї.
Ще в серединi 60-х рокiв деякi французькi, англiйськi та iталiйськi економiсти виступили з критикою неолiберальних пiдходiв до економiчної iнтеграцiї i запропонували iншi моделi, що отримали назву "структурна школа".
Погляди представникiв цiєї школи суттєво вiдрiзняються один вiд одного. Однак є те, що їх об’єднує: по-перше, надто критична позицiя вiдносно традицiйної теорiї мiжнародної торгiвлi й, по-друге, прагнення виявити структурний аспект iнтеграцiйного процесу. Для них справжня iнтеграцiя - це дещо бiльше, нiж просто об’єднання декiлькох нацiональних господарств. Вона можлива лише на стадiї економiчного союзу, коли вiдбувається взаємопроникнення нацiональних господарств, що є невiд’ємною складовою невiдворотного процесу змiни їх структури.
Головною проблемою регiональної iнтеграцiї, на думку представникiв структурної школи, є визначення оптимального спiввiдношення нацiональних програм господарської полiтики iз забезпеченням вигод вiд мiжнародного спiвробiтництва. На вiдмiну вiд ринкових позицiй, акцент робиться на позитивнiй iнтеграцiї, тобто на узгодженнi тих чи тих галузей економiчної та соцiальної полiтики мiж урядами країн, що беруть участь в об’єднаннi. "Пiд iнтеграцiєю, - пише П. Стрiттен, - слiд розумiти спiльну полiтику зайнятостi, спiльну монетарну i фiскальну полiтику, а також спiльну антимонопольну полiтику".
Інакше кажучи, для повної iнтеграцiї важливо не стiльки забезпечення абсолютної свободи руху товарiв та факторiв виробництва, тобто свобода дiї ринкового механiзму, скiльки координацiя економiчної полiтики держав, що мають за мету пом’якшити нерiвномiрнiсть економiчного розвитку окремих країн iнтеграцiйного комплексу i окремих регiонiв усерединi цих країн, а також забезпечити усталенiсть нацiональних платiжних балансiв.
економiчнiй полiтицi.
Представники цього напряму розглядають економiчну iнтеграцiю країн як глибинний процес структурних перетворень в їх економiцi, завдяки чому мають виникнути оптимально збалансованi в територiально-економiчному та соцiальному сенсi господарства. Отже, йдеться про своєрiдну змiну системи: iнтегрування повинно означати не просто суму нацiональних економiк, а якусь нову якiсть, бiльш досконалий господарський органiзм.
моделi двошвидкiсної i багатошвидкiсної Європи. Береться до уваги той факт, що внаслiдок рiзних стартових умов учасники iнтеграцiї, проголосивши спiльнi цiлi, можуть витратити неоднакову кiлькiсть часу для їх досягнення. Прикладами рiзношвидкiсної iнтеграцiї є Маастрихтськi угоди (1992 р) про критерiї конвергенцiї щодо створення єдиного внутрiшнього ринку ЄС та Європейського валютного союзу.
У СНД iншi швидкостi проявляються у формуваннi союзу Росiя - Бiлорусь. Рiвень iнтеграцiї в Євразiйському економiчному спiвтовариствi (ЄвроЗЕС, Росiя, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан) та Єдиному економiчному просторi (ЄЕП) також вiдрiзняється вiд аналогiчних процесiв у СНД.
з великим розширенням ЄС (2004 р). Подiбнi процеси можуть вiдбуватися також у зв’язку з проголошеними адмiнiстрацiєю США планами створення в майбутньому Всеамериканської зони вiльної торгiвлi, яка б об’єднувала пiвнiч i пiвдень континенту.
На такiй основi країни Центральної i Схiдної Європи спiвпрацюють з Європейським iнвестицiйним банком, розвивається кооперацiя мiж Європейською асоцiацiєю вiльної торгiвлi (ЄАВТ) та ЄС тощо.
Близькою до попередньої є концепцiя часткового членства, яка не вимагає вiд учасникiв беззастережної участi у всеохоплюючiй iнтеграцiї. Цей пiдхiд передбачав можливiсть участi країн в окремих сферах, як-то спiльна зовнiшня чи оборонна полiтика. Зазначена концепцiя перегукується з популярною в першiй половинi 50-х рокiв ХХ ст. теорiєю секторальної iнтеграцiї М. Шумана, за iнiцiативи якого було створено Європейське об’єднання вугiлля i сталi (ЄОВУС) та Євратом, якi пiзнiше приєдналися до Європейської економiчної спiльноти.
У свiтовiй практицi застосовують два основнi методи здiйснення всiх типiв мiжнародної економiчної iнтеграцiї. За першим методом iнтеграцiя розпочинається, розвивається i поглиблюється iндустрiальними, адмiнiстративними заходами та акцiями. Другий метод ґрунтується на принципах лiбералiзацiї економiки i зовнiшньої торгiвлi, яка лiмiтує адмiнiстративнi заходи на основi багатосторонньої угоди й забезпечує вiльний обмiн товарами мiж країнами у великому ринковому просторi згiдно з вимогами закону попиту i пропозицiї.
Вiдповiдно до свого внутрiшнього змiсту та iнструментарiю, перший метод дiстав назву iнституцiонального, а другий - функцiонального.
в якому вiдбуваються iнтеграцiйнi процеси.
Вважається, що необхiднi умови для застосування функцiональних iнструментiв iснували у свiтовiй економiцi в кiнцi ХІХ - на початку ХХ ст., коли дiяла система золотого стандарту, вiдбувалась вiльна конвертацiя валют i мiжнародна мобiльнiсть факторiв виробництва. Вiдомо також, що ця система поширювалася лише на групу розвинутих країн. Серед лiберальних механiзмiв та iнструментiв iнтеграцiї можна назвати такi: вищий реальний дохiд (i, вiдповiдно, темпи зростання); бiльша рiвнiсть можливостей та доходiв; збiльшення свободи вибору.
Якщо ж проаналiзувати сучаснi iнтеграцiйнi процеси у двох регiональних економiчних об’єднаннях - ЄС та ЄЕП, то можна стверджувати, що в останньому переважає iнституцiональний метод. В ЄС iнтеграцiйна полiтика здiйснюється на основi поєднання обох методiв - iнституцiонального та функцiонального. У переважнiй бiльшостi iнтеграцiйних об’єднань свiту також вiдбувається поєднання вищеозначених методiв. Можна сказати, що в чистому виглядi функцiональний метод застосовується лише в iнтеграцiйних процесах пiвнiчноамериканського субконтиненту - НАФТА.
Як теоретично обґрунтованi та практично апробованi розглядають такi основнi форми мiжнародної економiчної iнтеграцiї: зона вiльної торгiвлi; митний союз; спiльний ринок; економiчний союз; повна економiчна iнтеграцiя (табл. 1).
| Форми iнтеграцiї |
|
| Усунення внутрiшнiх тарифiв |
Спiльний зовнiшнiй
тариф
|
Вiльний
рух капiталiв та робочої сили
|
Гармонiзацiя економiчної полiтики |
|
| Зона вiльної торгiвлi |
А |
| Митний союз |
В |
| Спiльний ринок |
С |
| Економiчний союз |
D |
| Повна економiчна iнтеграцiя |
E |
Таблиця 1. Форми мiжнародної економiчної iнтеграцiї
Це - п’ять послiдовних етапiв розвитку iнтеграцiйних процесiв.
Найнижчим рiвнем економiчної iнтеграцiї є зона вiльної торгiвлi (ЗВТ). ЗВТ - це торговий режим мiж двома чи бiльше країнами, за умовами якого скасовуються митнi збори й тарифи при iмпортi товарiв походженням iз цих країн. На останню складову необхiдно особливо звернути увагу: у ЗВТ кожна з країн має власний зовнiшнiй тариф i митну полiтику щодо третiх країн; режим iмпорту без сплати митних зборiв та тарифiв не поширюється на товари походженням iз третiх країн.
ЗВТ є торговельним режимом, який не забирає у її країн-членiв жодної частки їхнього нацiонального суверенiтету, незалежностi їхньої зовнiшньоторговельної полiтики. ЗВТ не започатковує незворотних iнтеграцiйних процесiв мiж країнами.
Суперечливим є навiть твердження про те, що ЗВТ впроваджує економiчну iнтеграцiю взагалi - як i будь-який торговельний режим, ЗВТ може бути впроваджена i скасована простим адмiнiстративним рiшенням. Україна має схожi приклади у своїй iсторiї, коли функцiонуючi ЗВТ, наприклад iз прибалтiйськими країнами, були запровадженi, а пiзнiше, у зв’язку зi вступом цих країн в ЄС - лiквiдованi. Говорити тут про якусь незворотну чи взагалi iнтеграцiю не доводиться.
Саме у цьому й полягає рiзниця мiж ЗВТ та наступним рiвнем економiчної iнтеграцiї - митним союзом (МС), який є першою стадiєю еволюцiйного iнтеграцiйного процесу мiж державами, що його створюють. МС - це митнi територiї його країн-членiв, де режим вiльної торгiвлi поширюється не лише на товари походженням iз країн, якi його складають, а на всi товари, що перебувають на територiї будь-якої країни-члена, незалежно вiд їх походження. За умов МС країни-члени вiдмовляються вiд власної митної полiтики та зовнiшнього тарифу: встановлюється єдиний митний тариф у торгiвлi країн МС з третiми країнами. Товари з третiх країн мають вiльний обiг на всiй територiї МС, якщо стосовно них виконано митнi формальностi та сплачено митнi збори i тарифи при перетинi єдиного митного кордону МС. Запроваджується поняття внутрiшнiх кордонiв МС - кордонiв мiж країнами-членами, де товари походженням iз третiх країн не проходять жодних митних формальностей, не сплачуються нiякi митнi збори чи тарифи.
Країни-члени МС вже не виступають у мiжнародних торговельних вiдносинах як самостiйнi суб’єкти, вони втрачають частку свого нацiонального суверенiтету. Щоб управляти єдиним зовнiшнiм митним тарифом, країни-члени МС змушенi впровадити спiльну зовнiшньоторговельну полiтику. Бiльше того - МС має значний вплив на формування бюджету країн-членiв, розподiл митних надходжень тощо. Для їх адмiнiстрування найчастiше (але не завжди) запроваджується спiльний наднацiональний орган, якому надаються повноваження щодо розподiлу чи використання митних надходжень вiдповiдно до рiшень країн-членiв.
Митний союз започатковує незворотнi iнтеграцiйнi процеси, якi впливають не лише на рiзнi сфери економiки, а й на полiтичнi вiдносини, соцiальну сферу, регiональний розвиток, функцiонування державних iнститутiв тощо. Логiчним продовженням МС i наступним рiвнем iнтеграцiї є Спiльний ринок (СР), у рамках якого запроваджується вiльне пересування як товарiв i послуг, так i головних факторiв виробництва - капiталу та робочої сили. Причому свобода пересування робочої сили - це далеко не запровадження безвiзового режиму перетину кордону, а впровадження умов, за яких кожен громадянин кожної iз країн-членiв СР має рiвнi умови щодо найму на роботу в будь-якiй країнi, постiйного побуту, соцiального захисту тощо. Цi так званi чотири фундаментальнi свободи передбачають вiдмову країн СР вiд ще бiльшої частки власного суверенiтету й запровадження цiлого ряду спiльних полiтик (не лише митної чи комерцiйної, а й конкурентної, антимонопольної, сiльськогосподарської, соцiальної, захисту навколишнього середовища тощо). Фактично країни СР створюють конфедеративне утворення, яке разом з економiчним розвитком еволюцiонує до передачi бiльших повноважень наддержавного органу i ще бiльшого обмеження нацiонального суверенiтету.
з найiстотнiших ознак суверенiтету - власної грошової одиницi, запроваджують єдину монетарну полiтику, беруть зобов’язання у сферi бюджетної полiтики тощо. А вiд ЕМС вже недалеко до створення об’єднання країн, яке бiльше скидається на федеративну державу, нiж на мiжнародну органiзацiю
Такi теоретичнi висновки вiдповiдають сучасним потребам України, економiка якої знаходиться в зонi дiї силових лiнiй двох головних "гравiтацiйних полiв" - Європейського Союзу та ЄЕП. Усвiдомлення цiєї геополiтичної i геоекономiчної реальностi, її детермiнованостi сукупнiстю iсторичних, економiчних, етнiчних, психологiчних та iнших чинникiв спонукає до пошуку нетрадицiйних пiдходiв до iнтеграцiї України в Європейський економiчний простiр.
| 
