перемогу над Пiвнiччю, де царi прикрашали себе червоними шапками. Вiдповiдно i Сет, божество вiйни, розбрату та небезпеки/ якому поклонялись у Верхньому Єгиптi, подолав покровителя Нижнього Єгипту - Гора, бога неба i свiтла. Країна об'єдналася пiд "компромiсним" бiло-червоним головним убором, але духовно програла внаслiдок перемоги злого начала над добрим.
На Єгипет упав серпанок, що зробив життя стародавнiх єгиптян iлюзорним. Головною життєвою подiєю стала
"Ка" повертається до тiла.
пiсля кончини "перетворювалися" на повноцiнних богiв. Та й решта давньоєгипетської аристократiї "пiдвищувала свiй статус".
Так царство мертвих ставало реальнiшим за царство живих. Божественнi клани Реалiзм потойбiчного свiту виявлявся i в "родинностi" пантеону єгипетських iбогiв. Вони складали так званi трiади (батько,мати, дитина) — нечастий випадок у свiтовiймiфологiї. Окрiм того, зазвичай подружнi париутворювалися iз рiдних братiв i сестер (а цев принципi не така вже рiдкiсть). Як i в людському життi,божественнi стосунки були надзвичайно складними й заплутаними, — та якесьрацiональне зерно в них виявити можна. Дужекоротко давньоєгипетська космогонiя виглядаєтак. Основоположник часу Атум роздiлив чоловiче й жiноче начало, створивши Ху i Тефнуг—богiв повiтря i води. Вiд їхнього шлюбу з'явилися Геб i Нут — боги землi й неба. Вони, у свою чергу, були батьками двох головних єгипетських антагонiстiв — Сета i Озириса (батька згаданого Гора) з їхнiми дружинами-сестрами Нефтиста Ізидою. Вони й забезпечили усi найважливiшi колiзiї потойбiчного свiту. На безплiддя цi кровозмiшувальники нiколи не скаржилися. Кiлькостi давньоєгипетських богiв-дивувалися ще греки з римлянами. А батько iсторiї Геродот навiть охрестив єгиптян «найпобожнiшим народом у свiтi». Як видно, його зовсiм не турбував той факт, що бiльшiсть єгипетських небожителiв скидалася на мешканцiв зоопарку. Ворожнеча мiж богами мала конкретнi земнi наслiдки. Змiна влади на небесах призводила i до пертурбацiй при дворi фараонiв. Урештi-решт iсторiя стародавнього Єгипту утворила три основнi блоки: Древнє царство (кiнець IV - III тисячолiття до н. е.), Середнє царство (до XVI ст. до н. е.) i Нове царство (до гiнця XI ст. до н. е.). Плюс останнє тисячолiття до Рiздва Христового аж до смертi прекрасної Клеопатри.
Кожна епоха залишала по собi свої артефакти — пiрамiди, храми, пiдземнi гробницi тощо. Долина священного Хапi (Нiлу) стала схожою на музей просто неба або на грузинську чурчхелу, де в ролi горiшкiв виступають найрiзноманiтнiшi архiтектурнi пам'ятки. То евЄгиптi мiсце, де будiвництво велося понад двi тисячi рокiв i наочним чином сполучало рiзнi часи в єдиному просторi. А простiр цей, у свою чергу, плавно переливався у царство богiв, демонiв та всiляких духiв. Таким чином давньоєгипетська свiтобудова набувала завершеностi. І все це називалося — Карнак. Називається й зараз. Пiд тiнню цього найбiльшого в Єгиптi храмового комплексу країна перебувала завжди. Недарма його iменували «мiстом богiв» — адже вiн розмiстився на площi 1500 на 700 метрiв! Закладений Карнак десь на межi Древнього i Середнього царства. А останнi його споруди належать до еллiнiстичної доби Птолемеїв. Навiть римськi iмператори вважали за честь докласти рук до Карнака. Щоправда, вони опiкувалися виключно дизайном помешкань. Пiзнiше цим уже нiхто не переймався. Та либонь боги не покинули напризволяще своєї улюбленої домiвки: попри всi вiтри пустелi та iсторiї Карнак з-посеред iнших подiбних святилищ зберiгся чи не найлiпше.
Карнакський комплекс складають храми бога Амона (покровителя мiста Фiв i творця свiту), його дружини Мут (богинi неба) то сина Хонсу (бога Мiсяця). Це не рахуючи десяткiв iнших споруд. Лише для їхнього опису знадобилися б цiлi стоси нiльського папiрусу. А вiн-бо на Нiлi вже практично не росте. Тому звернiмо увагу на найцiкавiше. Головна ознака єгипетських храмiв, що вирiзняє їх з-помiж усiх iнших, — наявнiсть величезних брам-пiлонiв. Нiщо так не схоже на ворота у потойбiчний свiт, як цi грандiознi споруди. Перший пiлон Карнака просто вражає: його габарити — 1 ЗО х 43 х 15 в метрiв! До нього веде алея iз сорока бараноголових сфiнксiв. Ще одне диво можна побачити одразу за другим пiлоном. Це — великий колонний зал площею понад 5 тисяч квадратних метрiв. Його заклали славетнi фараони Нового царства Сетi 1 та Рамзес II. Колись над залом був дах, що спирався на 134 колони з пiщанику. Справжнiй кам'яний лiс! Точнiше болото, оскiльки колони виконанi у виглядi стебел папiрусу з розквiтлими верхiвками-капiтелями. Дванадцять з них, в середнiй новi, мають 10 метрiв у обхватi — на їхнiх капiтелях може розмiститися до 50 чоловiк! Але тi люди навряд чи отримали б задоволення, адже висота колон - 24 метри. Це майже як 9-поверховий будинок. А височать вони над майданом, де можна було б припаркувати 900 автомобiлiв!
написами, окремi знаки І яких часто перевищують метр, - а таких знакiв тут понад 250 тисяч. Тут усе колосальне: 30-мет-ровий обелiск царицi Хатшепсут - найбiльший у свiтi; священне озеро займає площу футбольного поля; гранiтний жук-скарабей Аменхотепа III разом iз п'єдесталом важить п'ять тоннi
У порiвняннi з храмом Амона храми Мут i бога вiйни Монту мають вигляд сiльської каплицi поруч iз собором. Щоправда, кожен з них бiльший за Софiю Київську, однак...
Звук i свiтло Корнака
Пристрасть головних iдеологiв карнакської архiтектури - фараонiв - до усього грандiозного зрозумiла. Це нормальна загальнолюдська реакцiя обожненої iстоти на мiзерiю усього земного. Але єгипетськi можновладцi виявились найпослiдовнiшими "богами" у свiтi. Навiть пологовi будинки для маленьких фараончикiв влаштовувалися безпосередньо в храмах: де ж i народжуватися богам, як не у своїй домiвцi.
Пiд покривом пiвденної ночi, коли блiде єгипетське небо стає темно-фiалковим i мерехтливим, божественна велич Корнока стає особливо видимою. Щовечора, о десятiй годинi, тут вiдбувається дивовижна виставка - "Звук i свiтло". Спочатку глядачi, вiд залу до залу, проходять по храму. Пiд час їхнiх зупинок спалахують прожектори, вихоплюючи з пiтьми то колони, то статуї фараонiв, то загадковi iєроглiфи. Втаємниченi голоси (з динамiкiв, певна рiч) вкрадливо розповiдають про побачене. Потiм усi влаштовуються в амфiтеатрi на березi священного озера, i вистава триває в тому ж дусi: свiтло спалахує то в однiй, то в другiй частинi храму, а звук створює враження, нiби то промовляють самi небожителi.
Важко повiрити, що це не вони, загадковi боги Єгипту, створили всi цi дива, а сотнi тисяч живих людей iз плотi й кровi, чиї тiла, попри всi старання сучасникiв i нащадкiв, не збереглися. Але хiба не влилось їхня життєва сила у фантастичний i химерний свiт Карнака?
|
Реферат
з iсторiї стародавнього свiту
ученицi 6-Г класу
Ткаченко Тетяни
|
|
|
