Австрiя в пiслявоєнний перiод
В свiтлi висунутого мiжнародним комунiстичним i робочим рухом i науково обґрунтованого Комунiстичною партiєю Австрiї положеннястановище про можливiстьспроможнiсть в сучасних умовах мирного переходу вiд капiталiзму до соцiалiзму дослiдження правових форм i особливостей вiдновлення i розвитку австрiйської держави в перше десятилiття пiсляпотiм другої свiтової вiйни має велике науково-теоретичне i полiтичне значення.
Даний перiод в iсторiї австрiйської держави був насичений складними державними i мiжнародно-правовими проблемами. Австрiйська проблема, як одна з європейських проблем мiжнародно-правового характерувдача, була складна особливiстю юридичного припинення станудостаток вiйни зiз Австрiєю, питаннями ефективної союзницької системи контролю над країною в цiлях її демократизацiї, шляхамиколiя,дорога вiдновлення повногоцiлковитий суверенiтету австрiйської держави.
Дослiдження цих питань показує, що своїм iснуванням як незалежна i суверенна держава, правовою базою якої служать Державний до говiрговiрка i закон про постiйний нейтралiтет, Австрiя зобов'язана Радянському Союзуспiлка,сполучник i своїм демократичним силам.
питаннями демiлiтаризацiї, денацифiкацiї i демократизацiї країни.
австрiйського державно-монополiстичного капiталiзму не були виключеннямвиняток з числа iнших буржуазних країн i зумовили посилення влади монополiй, подальшедальший загострення класової боротьби. У таких умовах в державному механiзмi Австрiї спостерiгалися змiни властивi всiм буржуазним країнам: посилення централiзацiї державної влади, бюрократизацiя державного апарату i зрощення його зiз монополiями; спостерiгалася хронiчна криза буржуазної парламентської системи i буржуазної демократiї в цiломузагалом.
В зв'язку з цим не можна не пригадати про теоретикiв зiз австрiйського табору соцiал-реформiста, якi намагаютьсяпробувати зобразитизмалювати державно-монополiстичний капiталiзм своєї країни майже як соцiалiзм, а буржуазна держава як «держава загального благополуччя». Змiни в механiзмi австрiйської держави доводять повнецiлковитий банкрутствобанкротство теорiї реформiста про шляхиколiя,дорога переходу вiд капiталiзму до соцiалiзму. Тому в сучасних умовах, коли одному з головних завданьзадача, поставлених Комунiстичною партiєю Радянського Союзуспiлка,сполучник, єз'являтися,являтися i «надалi... викривати анти народну, реакцiйну сутьсутнiсть,єство капiталiзму i усiлякiвсiлякий спроби прикрасити капiталiстичний устрiй», актуальнiсть вибраної теми не викликаєспричиняти сумнiвiв.
Тим часом увага радянських i зарубiжних марксистських дослiдникiв, перупiр'їна яких належать важливiповажний i цiкавi роботи, направленоспрямовано в основному на проблеми австрiйської економiки, комунiстичного i соцiалiстичного руху, мiжнародних вiдносин, тобто державно-правовi аспекти в цих роботах зачiпалися лише по доладно. Дисертант робитьчинити спробу частково усунути цей пропускпрогалина i розкрити питання вiдновлення i розвитку австрiйської держави в iсторико-правовому планi.
2. Дослiджувати процеси, що вiдбуваютьсяпоходити в економiчнiй i полiтико-юридичнiй надбудовi австрiйської держави.
3. Показати негативнузаперечний роль державної коалiцiйної дiяльностi правого керiвництва соцiалiстичної партiї зiз буржуазною народною партiєю i боротьбу Комунiстичної партiї Австрiї за демократизацiю суспiльного i державного устрою країни.
Методологiчною основою роботи булиз'являтися,являтися працi класикiв марксизму-ленiнiзму; документи нарад комунiстичних i робочих партiй; матерiали XVII i XVIII з'їздiв, а також партiйної конференцiї 1958 року Комунiстичної партiї Австрiї. У останнiх дається глибокий науковий аналiз перспектив сучасного розвитку австрiйської держави i в зв'язку з цим намiчаються програмнi завданнязадача кому партiї.
Основними джерелами при розробцi теми булиз'являтися,являтися: Декларацiя про Австрiю вiд 1943 р., матерiали Потсдамської конференцiї трьох держав, перша i друга Угоди про систему контролю над Австрiєю, матерiали Союзницької комiсiї з Австрiї, Московський Меморандум вiд 15 квiтня 1955. года, Державний договiр i закон про постiйний нейтралiтет. Широко використовувалися конституцiя, закони i ухвалипостанова Австрiйської Республiки, стенографiчнi протоколи засiдань австрiйського парламенту, матерiали виборчихвибiрковий комiсiй.
У роботi над дисертацiєю були використанi працi радянських авторiв (Р. Би. Ардаєва, В. Н. Белецького, Е. А. Єфремова, О. В. Сальковського i iн.) по проблемах економiчного i полiтичного життя Австрiї. На жаль, серед дослiджень радянських юристiв немає спецiальних робiт, присвячених данiй темi. У них зачiпаються лише окремi вопросы. 2 Автор використовував рядлава,низка дисертацiй, серед яких тiлькилише одна належить юристовi (Л. Я. Дадiанi). Це глибоке i цiкаве дослiдження державного ладу Австрiйської Республiки з моментуiз моменту її виникнення (1918 р.). Протеоднак дисертацiя написана в планi державного права i в нiй, як втiм i в iнших, мiстятьсяутримуватися недолiкинестача, характернiвдача для дослiджень, написаних в перiод того, що мав тодi мiсце культу особи.
Соцiалiстичної партiї Австрiї яскраво свiдчить про зраду правих соцiалiстiв робочомуробiтник движению. 4 Зiз робiт цих осiбобличчя,лице виднопоказно, як вони всi зробили для того, щоб перешкодити розвитку нової форми демократiї, вiдмовитися вiд класової боротьби i звести полiтичну боротьбу СПА до парламентських комбiнацiй.
Критичного вiдношенняставлення до себе вимагали також i роботи вiдомих австрiйських буржуазних державознавцiв i историкiв.
Надзвичайно рiзноманiтнийвсiлякий i цiкавий матерiал по дослiджуванiй темi мiститьсяутримуватися в радянськiй i австрiйськiй перiодицi. Остання широко представленауявлена газетами, журналамичасопис, щорiчниками рiзних полiтичних напрямiвнаправлення.
Перший роздiл — «Правовi форми i особливостi вiдновлення незалежної австрiйської держави» — присвячена мiжнародним питанням вiдновлення незалежної Австрiї в роки другої свiтової вiйни, освiтiутворення i дiяльностi Тимчасового уряду. У цьому ж роздiлi дослiджується державно-правовий режим Австрiї (до пiдписання Державного договору).
З питання пiслявоєнного пристроюустрiй Європи англо-американська дипломатiя в роки другої свiтової вiйни висувала план створеннястворiння штучного багатонацiонального об'єднання в центрi Європи типутип федерацiї на чолi з представником габсбургського будинкудiм,хата. Цей план суперечивперечити не тiлькине лише нацiональним i державним iнтересам австрiйського народу, але i зачiпав iнтереси сусiднiх схiдно-європейських держав. Призначення такої держави не важко зрозумiти — служити санiтарним кордонам в цiлях iзоляцiї Радянського Союзуспiлка,сполучник.
Будучи активним i послiдовним борцем права нацiй на державну самостiйнiсть, Радянський Союзспiлка,сполучник рiшуче виступиввирушив за вiдновлення незалежної i суверенної австрiйської держави.
Важливiсть цього питання булаз'являтися,являтися причиною того, що Радянський Союзспiлка,сполучник добився пiдписання на конференцiї трьох держав в жовтнi 1943 р. в Москвi Декларацiї про Австрiю. Її ухваленняприйняття,приймання означало велику перемогу радянської дипломатiї. Декларацiя про Австрiю була джерелом має рацiю i обов'язкiв великих держав в справiрiч вiдновлення австрiйської держави. У нiй впершеуперше союзники оголосили протиправним аншлюсi Австрiї зiз НiмеччиноюГерманiя i заявили про бажання бачити вiльну i незалежну Австрiю. Ступiньмiра вiдповiдальностi останньою за участь у вiйнi на сторонi НiмеччиниГерманiя ставилася в залежнiсть вiд її внескувклад в справурiч свого звiльненнявизволення.
Особливiсть утворення загальних австрiйських урядових установ полягала в тому, що в країнi не було повноважних правосуб’єктних органiв, якi могли б виступитивирушити вiд iменi австрiйського народу i вирiшувати питання державного будiвництва. У таких умовах iдея Комунiстичної партiї Австрiї про освiтуутворення на широкiй демократичнiй основi Тимчасового уряду знайшла спiвчуття i розумiння СРСР i була пiдтримана лiдерами зновзнову,щойно створених Соцiалiстичнiй партiї Австрiї (СПА) i буржуазною Австрiйською народною партiєю (АНП). Утворений на трьохпартiйнiй основi Тимчасовий уряд (квiтень 1945 р.) проголосив незалежнiсть австрiйської держави i намiтив найближчi завданнязадача по демократизацiї полiтичного режиму в країнi.
Багато заходiв уряду особливо в соцiальнiй областi i в областi вiдновлення нацiональної державностi, створеннястворiння деяких передумов демократизацiї суспiльного i державного устрою були прийнятi пiд тискомтиснення мiнiстрiв-комунiстiв i зiграли вельмидуже позитивну роль.
Протеоднак праве крило уряду, лiдери народної i соцiалiстичної партiй, виявило тенденцiю щонайшвидшеякнайшвидше створити юридичну основу вiдновлюванiй державi, не пiклуючись про другу сторону цiй дiяльностi— виконання прийнятих демократичних законiв, ухвалпостанова. Бiльш тогобiльше того, виконавчо-розпорядча дiяльнiсть правого крив» уряди всiляко гальмувала проведення в життя прогресивних законiв, прагнучи паралiзувати тим самим розвиток нової форми демократiї. В результатiунаслiдок,внаслiдок вiдновлення буржуазно-демократична республiка в Австрiї не отрималаодержала необхiдних передумов подальшогодальший i всесторонньоговсебiчний,усебiчний прогресивного розвитку. Вибори в Нацiональну радупорада (нижня палата парламенту, листопад 1945 р.) показали, що австрiйська держава все бiльш прямувала по капiталiстичному шляхуколiя,дорога розвитку. Причини цього на наш погляд зводяться до наступногослiдуючий:
1. Слабкiсть демократичних сил в країнi, якi не змогли органiзувати пiд час другої свiтової вiйни широкий антифашистський рух Опору, недостатнiсть теоретичної пiдготовки i досвiдудослiд боротьби комунiстичної партiї зiз ворогами демократiї надализробили,виявили,чинити негативнийзаперечний вплив на полiтичну пiслявоєнну ситуацiю.
2. Розкол країни на двi частиничастка i присутнiсть на 2/3 територiї Австрiї окупацiйних вiйськ захiдних держав, що не провели, не дивлячись нанезважаючи на узятi мiжнароднi зобов'язання, демократизацiю, денацифiкацiю i демiлiтаризацiю, дали можливiстьспроможнiсть внутрiшньої реакцiї оволодiти полiтичною iнiцiативою в країнi.
3. Вiдновлення Конституцiї 1929 р. не створило право завиваннявиття основи i юридичної бази демократизацiї суспiльного i державного устрою Австрiї.
4. У країнi не було послiдовно проведено для встановлення достовiрно демократичних порядкiвлад жоднiй ре форми у всiх областях державного, полiтичного, економiчного i культурного життя.
спираючисьобпираючись на яке воно змогло б вивести державу на достовiрно демократичний шляхколiя,дорога.
незалежностi сусiднiм державам, причиною катастрофи самої австрiйської держави. Рiшення задачi по лiквiдацiї цих причин було передбачене Декларацiєю про Австрiю. Для остаточного вiддiленнявiдокремлення Австрiї вiд Нiмеччини, вiдновлення першої i якостi миролюбної держави шляхом його демiлiтаризацiї, денацифiкацiї, демократизацiю великi держави вирiшилирiшили,розв'язати тимчасово обмежити суверенiтет Австрiї в її ж нацiональних i державних iнтересах. Система союзницького контролю над Австрiєю була визначена спочатку Першим (липень 1945 р.), а потiм Другим (червень 1946 р.) контрольними угодами. Верховну владу в країнi здiйснювала вiдповiдно до угод Союзницька комiсiя з Австрiї, країна роздiлялася на окупацiйнi зони.
Союзницький контроль вiдповiдно до Першої угоди був широкий i всеосяжнийусеосяжний. До середини 1946 року назрiла необхiднiсть реорганiзувати i уточнити систему контролю, зробити її ефективнiшої для завданьзадача демократизацiї країни, розширивши, зокрема, об'ємобсяг має рацiю i повноважень австрiйських державних органiв. Друга угода про контроль булаз'являтися,являтися кроком вперед на шляху до повногоцiлковитий вiдновлення суверенiтету австрiйської держави. Разом з тимв той же час, воно визначило мiжнародно-правове положеннястановище країни, будучиз'являючись,являючись своєрiдним тимчасовим договором об'єднанихз'єднаний держав зiз Австрiєю.
У другому роздiлi — «Суспiльно-полiтичний ладстрiй,буд Австрiї» — розглядаютьсярозглядуються особливостi пiслявоєнного розвитку австрiйського державно-монополiстичного капiталiзму, змiни в програмах i тактицi полiтичних партiй, показується криза буржуазної демократiї, дається характеристика антидемократичного законодавства.
привели до того, що держава зосередила в своїх руках близько 30% валового нацiонального продукту. Регулююча роль держави в областi економiки значною мiрою сприяла тому, що Австрiя до середини 50-х рр. перетворилася на високорозвинутувисокорозвинений iндустрiально-аграрну країну. Державно-монополiстичний капiталiзм в Австрiї означав, перш за всепередусiм, з'єднаннясполучення,сполука сили монополiй i держави в один механiзм.
Тодi як би не були розвиненi господарськi функцiї буржуазної держави, що тимчасово стимулюють виробництво, яке може iнодiiнколи досягти вiдомих економiчних висот, в капiталiстичних умовах економiка не здатназдiбний позбавитися вiд кризовогокризисний станудостаток.
безробiття зумовили посилення класової боротьби.
Розстановкарозставляння класових сил, що склалася спочатку на користь трудящихпрацюючий в пiслявоєнний час, посилення класових суперечностейпротирiччя привели до змiни програм i тактики; полiтичних партiй Австрiї. З причини того, що позицiї монополiстичного капiталу пiсляпотiм вiйни були сильно пiдiрванi, АНП, виражаючивиказуючи,висловлюючи iнтереси буржуазiї в цiломузагалом, вимушеназмушений була свою програму i тактику змiнитизрадити у бiк лiбералiзму. Вона частково вiдмовилася вiд iнспiрованої ВатиканомВатiкан концепцiї побудовишикування держави на становий-корпоративнiй основi. Теоретичним обгрунтуванням дiяльностi АНП як i ранiше служила теорiя «солiдаризму», що заперечувала роздiленняподiл класiв i класову боротьбу. У програмних вимогах АНП проголошувалися «загальне благо» в економiчному i полiтичному життi, «гармонiя iнтересiв суспiльстватовариство i iндивiдуума».
соцiал-реформiсти посилено поширювалирозповсюджувати iдеї про надкласовий характервдача буржуазної держави, iдеї еволюцiйного перетворення капiталiзму в соцiалiзм при збереженнiзберiгання державної влади в руках буржуазiї, тобто все те, що вiдноситься до теорiї «демократичного соцiалiзму». Вiдмова правих лiдерiв СПА вiд основних програмних вимог марксистського вчення про державу привела їх в один табiр зiз буржуазiєю.
Разом з тимв той же час, виражаючивиказуючи,висловлюючи частковi вимоги робочихробiтник i маючи в своєму розпорядженнi широку мережусiть пропагандистського апарату, СПА. зумiла згуртувати в своїх рядахлава,низка значне число робочихробiтник i стати найкрупнiшою полiтичною партiєю країни.
Єдиною в країнi полiтичною силою, що виступалавирушати за демократизацiю всiх полiтичних, адмiнiстративних, культурних органiзацiй i iнститутiв Австрiї, була комунiстична партiя, яка бачила в цьому свою найважливiшу, завданнязадача, як складову частину боротьби за соцiалiзм.
форми свого панування до деяких вимог трудящихпрацюючий, здiйснювала свою диктатуру у формiу формi буржуазної демократiї.
У принципах буржуазної демократiї Австрiї були сполученiз'єднаний дiалектично суперечливiсуперечний початки. З одного боку, капiталiстична держава пiдсилювалапосилювати буржуазiю, з iншої — обмежувало її ж панування, зокрема наявнiстю досить розвиненого соцiального законодавства, яке хоч i було значною мiрою формально-декларативним, протеоднак об'єктивно дещо обмежувало межi i форми класового примушенняпримус,силування вiдносно трудящихпрацюючий. Цi при сущi австрiйськiй буржуазнiй демократiї суперечностiпротирiччя загострювалисязагострялися у мiру посилення монополiй i зростаннязрiст класової боротьби. Криза буржуазної демократiї, таким чином, була явищем, визначуваним загальнимиспiльний закономiрностями розвитку буржуазної держави в перiод загальноїспiльний кризи капiталiзму, i В. И. Лениным, що характеризується, як поворот вiд демократiї до полiтичної реакцiї по всьому фронту.
Дисертант, вiдзначаючи помiтне вирiвнювання полiтичного режиму в кiнцiу кiнцi,наприкiнцi 40-х рр., показує кризу буржуазної демократiї в Австрiї на тлiна фонi широкого настаннянаступ реакцiї на полiтичнi права i свободи трудящихпрацюючий i їх масовi органiзацiї. В зв'язку з цим в дисертацiї аналiзується анти демократичне законодавство, що зачiпає самi рiзнi областi економiчного i суспiльно-полiтичного життя Австрiї.
Третiй роздiл — «Форма австрiйської держави» — присвячена характеристицi державного ладу Австрiї даного перiоду.
влади президента, бюрократизацiї державного апарату i зрощеннi його зiз монополiями.
Австрiйський монополiстичний капiтал прагнув зосередити в своїх руках всю повноту полiтичної влади, що значною мiрою зумовило рiст унiтарної тенденцiї. При цьому повноваження земельгрунт (суб'єкти австрiйської федерацiї) iстотносуттєво обмежуються конституцiєю. В результатi всi основнi питання в областi законодавства i виконавчої влади вiднесенi до виняткової компетенцiї федерацiї (ст. ст. 10, 11, 12, 15).
Посилення федеральної влади в Австрiї виявлялося i в тому, що, з одного боку, федеральний парламент широко використовував своє право у сферi так званого конкуруючого законодавства, видавши рядлава,низка законiв по питаннях, якi ранiше регламентувалися актами земельгрунт, зiз iншою, — по лiнiї президентської влади, яка в перервах мiж сесiями Нацiональної радипорада неодноразово удавалася до видання указiв, що мають силу закону.
Не дивлячись нанезважаючи на вказану тенденцiю, Австрiя, разом з тимв той же час, зберiгає певнi федеральнi початки. Федеральна форма дозволяє правлячим кругамколо зберiгати видимiсть демократичної органiзацiї влади на мiсцях i, тим самим, дає їм можливiстьспроможнiсть проявлятивиявляти велику гнучкiсть у встановленнi вiдповiдного полiтичного режиму.
Антидемократична, реакцiйна сутьсутнiсть,єство сучасного державно-монополiстичного капiталiзму особливо гостро виявляється в надзвичайному посиленнi виконавчої влади, в порушеннi важливихповажний конституцiйних принципiв: применшенню ролi парламенту в областi законодавства i втратi контролю його над урядом.
системи, що дiяла в країнi, так i незвичайно збiльшеноюзрослий роллю в системi диктатури монополiй коалiцiйних урядових партiй, члени-депутати парламенту яких зв'язанi строгоюсуворий партiйною дисциплiною.
Безумовно, австрiйський парламент, роль якого не можна також i недооцiнювати, має в своєму розпорядженнi певнi можливостiспроможнiсть робити вплив на полiтику уряду. Вiд складу парламенту залежить формування уряду, вiн володiє все ж такивсе же деякими, хоч i малоефективними, алета конституцiйними, засобамикошт контролю за урядом, важливу роль грає парламент при визначеннi бюджету.
Пiдкреслюючи з марксистсько-ленiнських позицiй кризу австрiйської буржуазiї парламентської системи, Комунiстична партiя Австрiї веде в той же час послiдовну боротьбу за широку парламентську демократiю.
Процес посилення президентської влади в буржуазних парламентських республiках в перiод iмперiалiзму характернийвдача i для Австрiї. Виключновинятково широкi прерогативи президента Австрiї, закрiпленi конституцiйною реформою 1929 р., збереглися i в пiслявоєнний перiод. Особливої уваги заслуговує ст. 29 австрiйськiй конституцiї, яка дає право президентовi розпуску Нацiональної радипорада i яка фактично присвячена надзвичайним правам президента. Сильна президентська влада в Австрiї свiдчить про прагнення перш за всепередусiм крупної монополiстичної буржуазiї, у разiв разi хиткостiхисткiсть її класового панування, до встановлення режиму влади президента для того, щоб мати можливiстьспроможнiсть рiшучiше пригнiчуватипридушувати класовi виступивирушання трудящихпрацюючий.
Згiдно австрiйської конституцiї справамирiч вищого управлiння, якщо вони не переданi президентовi республiки, вiдає федеральний уряд на чолi з федеральним канцлером. В результатiунаслiдок,внаслiдок урядової коалiцiйної практики в країнi склалася своєрiдна система «пропорцiйностi роздiленняподiл влади» мiж представниками буржуазiї i правими соцiалiстами.
Полiтика коалiцiйних урядiв iнодiiнколи була суперечливоюсуперечний, алета завжди кiнець кiнцемзрештою грала на руку реакцiйним силам. У даний перiод послiдовної демiлiтаризацiї, денацифiкацiї в захiдних провiнцiях країни так i не було проведено. Бiльш тогобiльше того, австрiйський уряд, пiдписавши рядлава,низка нерiвноправних економiчних угод iзiз захiдними державами (за планом Маршалла»), опинилися до кiнця 40-х рр. у фарватерi їх полiтики. У захiдних провiнцiях Австрiї почаларозпочала,зачала спостерiгатися ремiлiтаризацiя. Виникла реальна загрозапогроза включенняприєднання Австрiї в агресивний блок НАТО. На полiтичну арену вийшли всiляко пiдтримуванi монополiстичним капiталом неофашистськi союзиспiлка,сполучник i органiзацiї типутип «Союзспiлка,сполучник незалежних» i iн. Особливо були помiтнi зрушеннязсув управовправо пiсляпотiм парламентських виборiв 1949 р., коли неонацисти увiйшли до парламенту. Австрiйська буржуазiя все частiше ставала на шляхколiя,дорога репресiй вiдносно робочого руху.
Австрiйськi комунiсти, прагнучи вiдбити атаки монополiстичної буржуазiї, створили в ходi парламентських виборiв (194-9 р.) Лiвий блок, що об'єднав i частиначастка прогресивних соцiалiстiв. У 1952—1953 рр. демократичнi i всi прогресивнi сили як нiколи активiзували свою дiяльнiсть, створивши в ходi пiдготовки до парламентських виборiв виборчийвибiрковий союзспiлка,сполучник — Австрiйську народну опозицiю, до складу якої увiйшла i частиначастка лiберальної буржуазiї, що вимагала вiд уряду проведення низки демократичних заходiв.
Зосередження в руках монополiй полiтичної влади в значнiй мiрiзначною мiрою визначало строгусуворий централiзацiю всiх ланок державного апарату, його бюрократизацiю i мiлiтаризацiю. Однiєю з юридичних передумов створеннястворiння централiзованого бюрократичного апарату бувз'являтися,являтися встановленийустановлений конституцiєю порядоклад формування i приведення до присяги президентом республiки або за його дорученням посадових осiб федеральнiй i земельнiй адмiнiстрацiї, судового апарату, а також встановленийустановлений контроль за органами влади земельгрунт через Адмiнiстративний суд (орган адмiнiстративного контролю). Конституцiйнi можливостiспроможнiсть бюрократизацiї державного апарату доповнювалися фактичними. Неефективна денацифiкацiя при вела до того, що в провiнцiях, окупованих захiдними державами, державнi, адмiнiстративнi i судовi органи буквально були наповненiзатопленi,наводненi чиновниками, багато зiз. яких роздiляли у минулому нацистськi переконання.
Бюрократизацiя i мiлiтаризацiя державного апарату супроводжуваласясупроводитися зростаннямзрiст числа органiв, що вiдали вiйськовимивоєнний питаннями. Причому мiлiтаризацiя державного апарату проводилася в обхiд союзницьким угодам про контроль.
Органiчним процесом, пов'язаним з централiзацiєю, бюрократизацiєю державного апарату, було зрощення його i монополiями. Механiзм такого процесу в Австрiї надзвичайно складний i багатообразнийрiзноманiтний. Його важелi приводилисяпризводилися,наводилися в рух через урядовi партiї АНП—СПА, через численнубагаточисельний армiю старих кадрiв професiйного чиновництва, через монополiстичнi органiзацiї i через напiвсуспiльнiгромадський напiвдержавнi органiзацiї (камери, палати). Особливiсть зрощення державного апарату зiз монополiями в Австрiї полягала в тому, що воно не супроводжувалосясупроводитися прямим проникненням монополiстiв в державний апарат. У буржуазно-демократичнiй: країнi не завжди це можливо унаслiдоквнаслiдок необхiдностi погоджуватися зiз громадською думкою i маскувати, таким чином, справжню сутьсутнiсть,єство буржуазної держави.
Зважаючи навнаслiдок,унаслiдок щодовiдносно сприятливого для демократичних сил Австрiї спiввiдношення класових сил, не всi ланки державного апарату виявилися рiвнозначними з погляду їх здатностiздiбнiсть забезпечити неподiльнебезроздiльний панування монополiй. Це пояснюється, зокрема, тим, що хоча крупний капiтал i перетворив народну партiю на слухняне знаряддя своєї полiтики, пiдпорядкуванняпiдкорення її, а тим самим, через неї i державного апарату в цiломузагалом, не завжди було досяжним зважаючи навнаслiдок,унаслiдок її неоднорiднiсть в соцiальному вiдношеннiставлення.
державного апарату. Полiтичний клерикалiзм в Австрiї в пiслявоєнний перiод продовжує займатипозичати,посiдати сильнi позицiї i єз'являтися,являтися серйозною загрозоюпогроза демократичному розвитку країни, що постiйно ростезростати. Особливо така небезпека збiльшилася з початку 50-х рр., коли клерикали повели широке настаннянаступ за передачу церковним установам деяких безпосереднiх функцiй державного апарату, зокрема передачi контролю над школою i визнаннязiзнання юридичного значення бракушлюб i розлучення по канонiчному праву.
У четвертому роздiлi — «Державний договiр i закон про постiйний нейтралiтет — правова основа розвитку незалежної австрiйської держави» — розглядаютьсярозглядуються основнi етапи пiдготовки державного договору, аналiзуються статтi договори, що вирiшилирiшили,розв'язати життєво важливiповажний для австрiйської держави державнi i мiжнародно-правовi проблеми, розкривається юридична природа i значення австрiйського постiйного нейтралiтету.
виду мирного договору — Державного договору. Ця найбiльш прийнятнадопустимий форма юридичного виразувираження закiнчення iз стояння вiйни зiз Австрiєю повинна була вiдображативiдбивати сутьсутнiсть,єство положеннястановище, що склалося, вимагало встановлення в країнi такого полiтичного режиму, який сприяв би якнайшвидшiй демiлiтаризацiї, денацифiкацiї i демократизацiї країни. Ухваленняприйняття,приймання такого договору диктувалося також i необхiднiстю створеннястворiння надiйних гарантiй австрiйськiй державi вiд спроб повторення нового аншлюса.
Тим часом питання про змiствмiст,утримання i цiлi мирного договору зiз Австрiєю служило предметом гострої дискусiї мiж силами демократiї i мирусвiт на чолi з Радянським Союзомспiлка,сполучник i захiдною i австрiйською реакцiєю.
Майже десятьдесятеро рокiв було потрiбно на те, щоб укласти Державний договiр. Дисертант простежуєпрослiджувати три етапи в iсторiї його висновкуукладення,ув'язнення.
На першому— (1946—1949 рр.) договiр, за винятком декiлькох статей, був в основному пiдготовлений. Протеоднак захiднi держави, що почалирозпочали,зачали проводити «холодну вiйну» i що прагнули втягнути Австрiю в агресивний блок НАТО, при вели до зриву його висновкуукладення,ув'язнення.
На другому етапi (1949—1954 рр.) правлячi кругиколо захiдних держав проводили полiтику заморожування пiдписання договору. Тiлькилише на третьому етапi (1954—1955 рр.) завдяки послiдовним, рiшучим i гнучким дiям Радянського Союзуспiлка,сполучник шляхколiя,дорога до пiдписання Державного договору був вiдкритийвiдчинений.
Пiдписанням Державного договору (15 травня 1955р.) окупацiя країни припинялася i, нарештiурештi, була вирiшенарiшена,розв'язана проблема вiдновлення повногоцiлковитий суверенiтету австрiйської держави. Дисертант аналiзує статтi Державного договору, що забороняють економiчний i полiтичний аншлюсi зiз НiмеччиноюГерманiя i що гарантують на мiцнiй i реальнiй основi розвиток австрiйської держави по демократичному, республiканському шляхуколiя,дорога.
Пiдписання договору мало важливимповажний своїм наслiдкомрезультат перетворення Австрiї на постiйно нейтральну державу, статус якої був визначений законом про постiйний нейтралiтет, прийнятим австрiйським урядом i парламентом.. Дисертант дослiджує юридичну природу австрiйського нейтралiтету, який можна квалiфiкувати як постiйний, добровiльний, визнаний, озброєний, i показує, що вiн у жодному випадкунi в якому разi не обмежує суверенiтет австрiйської держави.
В ув'язненнi пiдводиться пiдсумок розвитку австрiйської держави за останнiх 14 рокiв. За цей порiвняно невеликий iсторичний перiод його розвиток значною мiрою вiдповiдав умовам, створеним Державним договором i законом про постiйний нейтралiтет.
часу монополiстичний капiтал пiдсиливпосилив атаки на нацiоналiзований сектор, на буржуазно-демократичнi iнститути i установи, полiтичнi права i свободи.
Змiцнення влади монополiй супроводжуєтьсясупроводитися реприватизацiєю нацiоналiзованих пiдприємств, банкiв, проникненням захiдних монополiй, i перш за всепередусiм захiднонiмецьких, в австрiйську економiку. Причому останнє прийняло до теперiшнього часу загрозливi розмiри i створило реальну загрозупогроза економiчного «холодного» аншлюса. Небезпека «холодного» аншлюса посилюєтьсяпiдсилюватися у зв'язку з прагненням правлячих кругiвколо Австрiї втягнути країну в «Спiльний ринок». З огляду на те, що ЕЄС має не тiлькине лише економiчну, але i полiтичну спрямованiсть, вступ Австрiї до цього союзуспiлка,сполучник з юридичної точки зору був би прямим порушенням ст. 4 Державнi договори, що забороняє їй в якiй бито не було формi союзспiлка,сполучник зiз НiмеччиноюГерманiя (ФРН займаєпозичати,посiдати одне з провiдних мiсць в ЕЄС). Прагнення австрiйських правлячих кругiвколо до тiснiшого союзуспiлка,сполучник iзiз захiдним капiталом i їх практичнi кроки в цьому напрямiнаправлення говорять про те, що умови i можливостiспроможнiсть, створенi Державним договором i нейтральним статусом, використовуються Австрiєю далеко не повнiстю, а iнодiiнколи прямо ним протилежний.
Це пояснюється практикою коалiцiйної, пропорцiйноїпропорцiональний системи АНП — СПА, що прийняла свiй закiнчений виразвираження у формi т. з. «соцiального партнерства», що фактично означало повнуцiлковитий вiдмову правого керiвництва СПА вiд соцiалiзму, розкол єдностi робочого руху, подальшедальший змiцнення монополiстичного капiталу, посилення експлуатацiї трудящихпрацюючий. Логiчним завершенням дiяльностi реформiста керiвництва соцiалiстiв єз'являтися,являтися нова про грама СПА, прийнята в 1958 роцi. У нiй повторюється стара побитауторований iдея про «надкласовий» характервдача буржуазної держави i навiть не згадується про завданнязадача завоювання робочим класом державної влади, про диктатуру пролетарiату. Австрiйськi правi соцiалiсти навiть формально повнiстю вiдмовилися вiд марксистського вчення про державу.
для них умов нав'язати Австрiї рiзкiший антисоцiальнi, анти робочийробiтник, антидемократичний, авторитарний полiтичний режим, зiштовхнути Австрiю з нейтрального шляхуколiя,дорога, вiдмовитися вiд деяких демократичних положеньстановище Державного договору. Така небезпека зберiгається i тому, що в країнi дiє, пiдтримувана крупним капiталом, реакцiйна неофашистська Австрiйська партiя свободи, представники якої мають мiсця в парламентi. Особливо ця небезпека зросла пiсля того, як на парламентських виборах в березнi 1966 року народна партiя — партiя крупного капiталу — змогла завоювати абсолютну бiльшiсть в парламентi.
Нестiйка, непослiдовна полiтика правих лiдерiв СПА, постiйнi її поступки АНП привели соцiалiстичну партiю до поразкиураження.
суспiльного i державного устрою єз'являтися,являтися комунiстична партiя.
До теперiшнього часу комунiстична партiя i всi прогресивнi сили Австрiї залишаються настiльки сильнi, що здатнiздiбний вiдобразитивiдбити нападки реакцiї.
Творчо розробленi комунiстичними i робочими партiями на основi марксистсько-ленiнської теорiї положеннястановище про роль i значення представницькихпоказний установ буржуазної держави в конкретних iсторичних умовах дозволили їм зробити вивiдвисновок,виведення про можливiстьспроможнiсть здiйснення соцiалiстичних перетворень у рядiв рядi капiталiстичних країн мирним шляхомколiя,дорога. До таких країн вiдноситься i Австрiя. Цей важливийповажний науковий вивiдвисновок,виведення, що не має нiчого спiльного зiз неспроможною теорiєю соцiал-реформiстiв про мирне вростання капiталiзму в соцiалiзм, знайшов своє вiддзеркаленнявiдображення,вiдбиття в програмних тезах «Шляхколiя,дорога Австрiї до соцiалiзму», прийнятих на конференцiї КПА в лютому 1958 р., i був розвинений на XVIII з'їздi партiї, що вiдбувся в квiтнi 1961 року. Союзспiлка,сполучник робочихробiтник зiз iншими шарами трудового народу, могутня пiдтримка дiяльностi представникiв трудящихпрацюючий усерединiвсерединi парламенту у поєднаннi з боротьбою позазовнi його стiнами, можуть привести до того, мовиться в програмних тезах, що «австрiйський робочий клас... може завоювати мiцну бiльшiсть в народi i парламентi i перетворити парламент, за яким в даний часнинi ховаєтьсяпереховуватися панування капiталу, до установи, що стоїть на службi народу i социализма». 8 Положеннястановище про мирний, парламентський шляхколiя,дорога переходу до соцiалiзму не означає, що компартiя принципово вiдкидає завоювання державної влади озброєним шляхомколiя,дорога. Передумови, що полегшують мирний шляхколiя,дорога до соцiалiзму, в Австрiї можуть змiнитися, тому озброєний шляхколiя,дорога як i ранiше стоїть на порядку денному i якщо умови змiняться, вiн може знову вийти на перший план.
заходiв щодо оновлення демократiї єз'являтися,являтися змiна виборчоговибiрковий закону, який гарантував би рiвноцiннiсть всiх голосiв виборцiв до парламенту i ландтаги. Це послужило б справжньою реформою парламенту i ландтагiв, перетворення їх зiз другорядних органiв до дiєвихдiйовий представницькихпоказний установ, покликаних здiйснювати вiдповiдно до конституцiї верховенство в областi законодавства i контроль над федеральним до земельними урядами. Компартiя докладає всi зусилля, щоб її представники, витисненi зiз парламенту (1959 р.), знову в йшли до парламенту, щоб виконавчу владу здiйснював уряд «демократичного оновлення», яке являє собою коалiцiю два або декiлькох партiй, включаючи комунiстiв, якi повиннi спиратисяобпиратися при проведеннi корiнних реформ i демократичних перетворень на єднiсть робочихробiтник, селян, всiх трудящихпрацюючий країни i їх органiзацiї.
Питання про демократизацiю суспiльно-полiтичного ладустрiй,буд Австрiї, перспектив її державного розвитку вирiшуватиметьсярозв'язуватися у впертiй боротьбi трудового народу на чолi з комунiстичною партiєю протисупроти капiталу.
|
