Історія цивілізації Майя

Історiя цивiлiзацiї Майя Історiя цивiлiзацiї майя Змiст Вступ 1. Мiсце розташування 2. Раннiй, середнiй та пiзнiй докласичнi перiоди (близько1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.) 3. Раннiй та пiзнiй класичнi перiоди (близько 250– 900 рр. н. е.) 4. Посткласичний, колонiальний та постколонiальнийПерiоди (близько 900 – 1821 рр.) 5. Занепад цивiлiзацiї майя Список використаної лiтератури В ступ Майя – цивiлiзацiя в Центральнiй Америцi, що iснувала приблизно з 1500 р. до н. е. до iспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивiлiзацiя майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує свiт. Майя – одна з найяскравiших цивiлiзацiй доколумбової Америки. Це «культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей i парадоксiв. Вона породила величезну кiлькiсть питань, та не на всi є вiдповiдi. Майя, проживаючи практично в кам’яному вiцi (не знали металiв до X ст. н. е., колiсних вiзкiв, плуга, в'ючних i тяглових тварин), створили точний сонячний календар, найскладнiшу iєроглiфiчну писемнiсть, використали поняття нуля ранiше арабiв й iндусiв, передбачали сонячнi й мiсячнi затемнення, обчислили рухи Венери з помилкою лише на 14 секунд на рiк, досягли значної досконалостi в архiтектурi, скульптурi, живописi й виробництвi керамiки. Поклонялися своїм богам й у той же час пiдкорялися царям i жерцям, будували пiд їхнiм керiвництвом храми й палаци, проводили ритуальнi обряди, приносили себе в жертву, воювали iз сусiдами. Майя створили незвичайнi самi по собi мiста, побудованi за допомогою лише ручної працi. Цiкаво, що майже всi мiста класичного перiоду мають на собi слiди насильницького руйнування. Назви багатьох мiст й окремих споруджень майя були наданi їм пiсля iспанського завоювання й не є справжнiми (наприклад: «Тiкаль» придумали археологи, а «Паленке» по-iспанськи – фортеця)[1] . Багато чого доводиться археологам домислювати i придумувати самим. Навряд чи коли-небудь ми будемо точно знати, що тодi вiдбувалося, i як жили цi загадково-екзотичнi для нас iндiанцi. Але це не зупиняє ентузiастiв учених. І з кожним роком ми хоч трохи, але наближаємося до розгадок таємниць цивiлiзацiї майя. Цивiлiзацiя майя склалася на мексиканському пiвостровi Юкатан i територiї гiрської Гватемали. Її iсторiя тривала з 1500 р. до н. е. до XVIІІ ст. н. е. Високорозвиненi iндiанцi створили процвiтаючi мiста-держави й гiгантськi пiрамiди, досягли вражаючих успiхiв у науцi й культурi. У порiвняннi з iншими народностями цiєї частини Пiвденної Америки майя залишили найбiльшу кiлькiсть iєроглiфiчних текстiв – писемнiсть, що застигла в каменi, живописi та керамiцi. Майя будували кам'янi мiста, багато з яких були покинутi задовго до приходу європейцiв, iншi залишилися населеними й пiсля їх приходу. численнi написи на пам'ятниках. Майя створили ефективну систему землеробства, мали глибокi знання в астрономiї. Нащадками древнiх майя є не тiльки сучаснi народи майя, що зберегли мову предкiв, але й частина iспаномовного населення пiвденних штатiв Мексики, Гватемали, Гондурасу. Деякi мiста майя включенi ЮНЕСКО до списоку об'єктiв Всесвiтньої спадщини: Паленке, Чiч΄єн-Іца, Ушмаль у Мексицi, Тикаль i Куiрiгуа у Гватемалi, Копан у Гондурасi, Хойя-де-Серен у Сальвадорi – невелике село майя, що було поховане пiд вулканiчним попелом i зараз розкопане. Цей народ, що володiв генiальними творчими можливостями, називають одним з найвидатнiших народiв на планетi. Майя – група iндiанських народiв, якi є спорiдненою мовною групою. До них вiдносяться iндiанцi юкатеки, чоли, лакандони, чонтали, чортi, чухи, цельтали, цоцили, тотики, хакальтеки, хаустеки, киче, пакоман, покомчи й iншi. Загальна їхня чисельнiсть приблизно 2,7 мiльйонiв осiб. Звiдки взялися цi народи? Як вони з'явилися в джунглях Америки? На жаль, на сьогоднi точної вiдповiдi на цi й iншi питання немає. У рiзнi часи вченi висловлювали iнодi й зовсiм протилежнi версiї. А на сьогоднiшнiй день одна з основних точок зору по цьому питанню полягає в тому, що Америку було заселено з Азiї через Берингову протоку в перiод верхнього палеолiту, тобто приблизно 30 тисяч рокiв тому. Спробуємо визначити, що значить саме слово «майя», але це зробити дуже важко. Адже ми навiть не знаємо, що воно позначає, i як потрапило в наш лексикон. У лiтературi вперше воно зустрiчається в Бартоломе Колумба, коли вiн описує зустрiч свого легендарного брата Христофора – першовiдкривача Америки – з iндiанським човном – каное, що приплив «iз провiнцiї, названої майя». За одними джерелами перiоду iспанської конкiсти, назва «майя» застосовувалося до всього пiвострова Юкатан, що суперечить назвi країни, наведенiй в iншому повiдомленнi – «у луумил куций йетел кех» («країна iндикiв й оленiв»). По iнших – воно використовувалося лише до порiвняно невеликої територiї, центром якої була древня столиця Майяпан. Висловлювалися також припущення, що термiн «майя» був назвою загальною i виник iз презирливого прiзвиська «ахмайя», тобто, «неспроможнi люди». Втiм, є й такi переклади цього слова, як «земля без води», що, безсумнiвно, варто визнати простою помилкою. Актуальнiсть даної роботи визначається не тiльки унiкальнiстю й оригiнальнiстю цивiлiзацiї майя в свiтовiй iсторiї та культурi, а й низкою наукових проблем, пов’язаних з нею. Об’єктом дослiдження є племена майя з часу першої згадки про них аж до нашого часу. Предметом дослiдження є полiтичнi, соцiально-економiчнi та культурнi обставини життя племен майя. Хронологiчнi межi Територiальнi межi роботи визначаються ареалом поширення цивiлiзацiї майя, що охоплює територiї сучасних країн, таких як Гватемала, Белiз, пiвденна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Історiографiя проблеми . Дану тему дослiджувало багато рiзних вчених i дослiдникiв. Серед нихЧ. Галленкамп, що у своїй працi «Майя. Таємниця зниклої цивiлiзацiї»[2] на основi археологiчних розкопок та знайдених писемних джерел проаналiзував побут, культуру, релiгiйнi . Керам К. в своїй працi описав роботу рiзних вчених та їх вiдкриття та знахiдки. Крiм того, саме вiн вивчив та описав в iншiй своїй працi «Перший американець. Таємницi iндiанцiв доколумбової епохи»[5] про територiю розселення iндiанцiв Америки, їх життя та види дiяльностi, в тому числi й племен майя. Вiн описав їх зустрiч з першими європейцями. Загальнi питання територiї розселення та характеристику життя та дiяльностi племен Америки висвiтили в своїх працях такi вченi К. Ламберг-Карловскi та Саблов Дж. «Давнi цивiлiзацiї. Близький Схiд i Мезоамерика»[6] , Г. Паркс «Історiя Мексики»[7] , М. Галич «Історiя доколумбових цивiлiзацiй»[8] та Дж. Майкл «Майя. Зниклi цивiлiзацiї: легенди i факти»[9] . З росiйських авторiв варто вiдзначити працi В. І. Гуляєва. Учений розглянув iсторiю майя вiд витокiв до завершення. Вiн присвятив увагу iсторiї археологiчних та етнографiчних дослiджень, питанням асимiляцiї й опору автохтонiв європейському вторгненню. Оригiнальною є праця «Повiдомлення про справи в Юкатанi»[10] Дiєго де Ланда про життя iндiанцiв перед вторгненням європейцiв. Вiн детально переказує iсторiю про бiльшостi експедицiй до Америки, в тому числi пiд проводом Ернандо Кортеса, Франциско Пiссаро та iншi. Цiкавою працею є робота А. Русявого «Народ майя»[11] , яка подає багато цiкавих фактiв про життя, культуру та види дiяльностi племен майя. Мета даної роботи 1) розкрити умови виникнення цивiлiзацiї з врахуванням природно-клiматичних, географiчних, етнiчних чинникiв; 2) показати основнi етапи в iсторiї цивiлiзацiї i дати їм стислу характеристику; 3) розкрити особливостi соцiально-економiчного та суспiльно-полiтичного розвитку майя; 4) охарактеризувати основнi культурнi здобутки майя на прикладi наукових знань, архiтектури, образотворчого мистецтва тощо; Методологiчною основою етнологiї, лiнгвiстики тощо. полягає в узагальненнi iснуючих теорiй та концепцiї про походження, еволюцiю та занепад майської цивiлiзацiї та адаптацiї цих узагальнень для практичного використання на уроках iсторiї у загальноосвiтнiй школi. складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв, списку джерел та лiтератури i додаткiв. 1. Мiсце розташування Близько 10 000 рокiв тому, коли закiнчився останнiй льодовиковий перiод, люди з пiвночi рушили освоювати пiвденнi землi, вiдомi тепер пiд назвою Латинська Америка. Вони розселилися на територiї, що склала потiм область майя, з горами й долинами, густими лiсами й безводними рiвнинами. До область майя входять сучаснi Гватемала, Белiз, пiвденна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 рокiв мiсцеве населення перейшло вiд напiвкочового iснування мисливцiв-збирачiв до бiльш осiлого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою рiзноманiтних кам'яних пристосувань подрiбнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будiвництво поселень сiльського типу, що стало початком так званого «докласичного перiоду», з якого веде вiдлiк iснування цивiлiзацiї майя[12] . Вiдповiдно до переказiв, майя прийшли на територiю теперiшньої Мексики з Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний рiст їхнiх мiст наштовхує на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й давню культуру. Нова територiя майя мала форму трикутника, його кути утворювали мiста Вашактун, Паленке, Копан. Іншi центри, що виникли пiзнiше, перебували на сторонах трикутника й усерединi нього. Тодi виявилася ще одна специфiчна риса майя – розширення земель iшло вiд периферiї до центру, а не навпаки, як усюди. Мiста-держави народу майя (самi великi й вiдомi з них – Тiкаль. Копан, Чiч΄єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на пагорбi. Довкола нього перебували палаци жерцiв i знатi (амельхенiв). Зазвичай це були монументальнi палаци з каменю й поступово переходили в одно- та п'ятиповерховi споруди, якi були розташованi на терасах i У цей час (2007 р. до н. е.) територiя, на якiй вiдбувався розвиток цивiлiзацiї майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч΄япас, Кампече, Юкатан, Кiнтана-Роо), Гватемали, Белiзу, Сальвадору, Гондурасу (захiдна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на початок 80-х рокiв XX ст., але не всi з них на сьогоднi розкопанi або дослiдженi археологами) та 3 000 селищ. Ареал цивiлiзацiї майя за весь перiод її iснування весь час змiнювався, тому мiсце розташування майя потрiбно визначати в певний перiод на певнiй територiї. Куейо (Белiз) датованi приблизно 2000 р. до н. е. Із цього мiсця вiдбувається розселення племен майя на пiвнiч до Мексиканської затоки. У Копане (Гондурас) мисливцi оселилися близько 1100 р. до н. е. На ранньому докласичному етапi було засноване мiсто Ламанай (Белiз), що вiдноситься до найстарiших мiст цивiлiзацiї майя. Приблизно в 1000 р. до н. е. засновано Кахаль Печ (Белiз), що проiснував до VІІ ст. н. е. У середньому докласичному перiодi розвитку (близько 900-400 рр. до н. е.) вiдбувається подальше розселення майя, розвивається торгiвля мiж мiстами. VІІ ст. до н. е. датуються слiди поселень в областi Тiкаля (Гватемала). На узбережжi Мексиканської затоки першi поселення й храми з'явилися близько 500 р. до н. е. До перших великих мiст майя цього перiоду вiдносяться Ель Мiрадор (з найбiльшою вiдомою пiрамiдою майя) i Накбе, що перебувають на територiї сучасної Гватемали. Близько 700 р. до н. е. у Мезоамерицi з'явилася писемнiсть. У мистецтвi майя цього перiоду помiтний вплив ольмекської цивiлiзацiї, що виникла в Мексицi на березi затоки, й встановлення торговельних зв'язкiв з усiєю Мезоамерикою. Деякi вченi (А. Русявий, К. Ламберг-Карловськi, Дж. Саблов, В. І. Гуляєв) вважають, що створенням iєрархiчного суспiльства й царської влади давнi майя зобов'язанi ольмекськiй присутностi в пiвденних районах областi майя з 900 – 400 рр. до н. е.[13] У пiзнiй докласичний перiод (близько 400 рокiв до н. е. - 250 року н. е.),приблизно 400 р. до н. е. майя винайшли самий раннiй сонячний календар, висiчений на каменi. У цей час майя сприйняли iдею iєрархiчного суспiльства, керованого королями й особами королiвської кровi. Побудова мiста Теотiуакана вiдноситься також до пiзнього докласичного перiоду. Теотiуакан протягом декiлькох столiть був культурним, релiгiйним i торговим центром Мезоамерики, що поширив культурний вплив на регiони майя. стало «наддержавою», громадяни Теотiуакана оселилися в ньому, вносячи новi звичаї, ритуали й людськi жертвоприношення. В 562 р. спалахнула вiйна мiж мiстами Калакмуль i Тiкаль, у результатi якої правитель Калакмуль зачарував правителя Тiкаля Яш-Еб-Шока II i принiс його в жертву. Цивiлiзацiя майя пiзнього класичного перiоду (близько 600-900 рр. н. е.) являла собою територiю мiст-держав, кожна з яких мала свого правителя. Культура майя, що поширилися на весь Юкатан, переживала епоху свого розквiту, були заснованi мiста Чiч'єн-Іца (бл. 700 р.), Ушмаль i Коба. Мiста з'єднувалися мiж собою дорогами, так званими сакбе. Мiста майя нараховували понад 10 000 жителiв, що перевершувало по чисельностi населення iснуючих у той час середньоєвропейських мiст[14] . 2. Раннiй, середнiй та пiзнiй докласичнi перiоди (близько 1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.) У «докласичний перiод» (1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.) люди освоїли деякi сiльськогосподарськi навички, навчилися пiдвищувати врожайнiсть полiв. По всiй областi майя виникають густонаселенi поселення сiльського типу. Близько 1000 р. до н. е. сiльськi жителi Куельо (на територiї Белiзу) виготовляли глиняний посуд i ховали померлих з певними ритуалами. Дотримуючись усталеного церемонiалу: у могилу клали шматочки зеленого каменю й iншi коштовнi предмети. У мистецтвi майя цього перiоду помiтний вплив ольмекської цивiлiзацiї, що виникла в Мексицi на березi затоки. В iсторичнiй науцi iснують припущення, що створенням iєрархiчного суспiльства й царської влади давнi майя зобов'язанi ольмекськiй присутностi в пiвденних районах областi майя з 900 по 400 рр. до н. е[15] . значних успiхiв в областi наукових знань. Використовують ритуальний, сонячний i мiсячний календарi, якi являють собою складну систему взаємозалежних календарiв. Ця система дозволяла iндiанцям майя фiксувати найважливiшi iсторичнi дати, робити астрономiчнi прогнози й смiливо заглядати в настiльки вiддаленi часи, про якi навiть сучаснi фахiвцi в галузi космологiї не беруться судити. Їхнi обчислення й записи ґрунтувалися на гнучкiй системi рахунку, що включала в себе символ для позначення нуля, невiдомий стародавнiм грекам i римлянам, а в точностi астрономiчних розрахункiв вони перевершували iншi їхнi сучаснi цивiлiзацiї. З усiх древнiх культур, що процвiтали в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй Америцi, тiльки майя мали розвинуту систему писемностi. І саме в цей час починає розвиватися iєроглiфiчна писемнiсть майя. Ієроглiфи майя схожi на мiнiатюрнi малюнки, втиснутi в малюсiнькi квадратики. Насправдi ж це одиницi письмової мови – однiєї з п'яти оригiнальних систем писемностi, створених незалежно одна вiд iншої. Деякi iєроглiфи – складовi, але бiльша їхня частина – це iдеограми, що позначають фрази, слова або частини слiв. Ієроглiфи вирiзали на стелах, на притолоках, на вертикальних площинах кам'яних сходiв, на стiнах гробниць, а також писали на сторiнках кодексiв, на глиняному посудi. Близько 800 iєроглiфiв уже прочитанi, i вченi з неослабним iнтересом займаються дешифруванням нових, а також дають новi тлумачення вже вiдомим символам[16] . В цей же перiод зводяться храми, якi прикрашаються скульптурними зображеннями богiв, а потiм i правителiв майя. У гробницях правителiв майя цього перiоду знаходять багатi приношення. 3. Раннiй та пiзнiй класичнi перiоди (близько 250 –900 рр. н. е.) На 250 р. н. е. Тiкаль i сусiднє з ним мiсто Вашактун стали головними мiстами в центральнiй низиннiй зонi на територiї майя. У Тiкалi було все: i велитенськi храми-пiрамiди, i палацовий комплекс, i майданчики для гри м'ячем, i ринок, i парова лазня. Суспiльство роздiлилося на правлячу елiту й пiдлеглий їй працюючий клас хлiборобiв, ремiсникiв, торговцiв. Завдяки розкопкам стало вiдомо, що соцiальне розшарування в Тiкалi вiдбувалися, насамперед у житлi. У той час як простi общинники жили в розкиданих серед лiсiв селищах, правляча елiта одержувала у своє розпорядження бiльш-менш чiтко окреслений життєвий простiр Центрального акрополя, що до кiнця класичного перiоду перетворився в справжнiй лабiринт iз будинкiв, побудованих навколо шести просторих внутрiшнiх дворiв на площi близько 2,5 квадратних кiлометрiв. Будинки складалися з одного-двох рядiв довгих примiщень, роздiлених поперечними стiнками на ряд кiмнат, кожна кiмната мала свiй вихiд. «Палаци» служили житлом для поважних осiб, крiм того, тут, ймовiрно, розмiщувалася мiська адмiнiстрацiя[17] . Починаючи з III ст. до н. е. правителi, надiленi вищою владою, споруджують храми-пiрамiди й стели iз зображеннями й написами, якi мали увiчнити їхнє правлiння; обряд посвяти складався з ритуалу кровопускання й людських жертвоприношень. Найдревнiша з вiдомих стел (датована 292 р. до н. е.) знайдена в Тiкалi, вона поставлена на честь одного зi спадкоємцiв правителя Яш-Еб-Шока ІІ, що заснував на початку столiття династiю, яка була при владi 600 рокiв. В 378 р. до н. е., при дев'ятому правителi iз цiєї династiї – Лапi Великого Ягуара, Тiкаль пiдкорив собi Вашактун. На той час Тiкаль перебував пiд впливом племенi воїнiв i торговцiв з мексиканського центра Теотiуакана, перейнявши в iноземцiв деякi методи ведення вiйни. Класична культура майя (600 – 900 рр. н. е.). , для якої характерно бурхливе будiвництво палацiв i храмiв, в VII – VIII ст. до н. е. вийшла на новий рiвень розвитку. Тiкаль повернув собi колишню славу, але з'явилися й iншi, не менш впливовi центри. На заходi областi майя процвiтав Паленке, яким правив Пакаль, що прийшов до влади в 615 р. до н. е. й похований з найвищими почестями в 683 р. до н. е. Правителi Паленке вiдрiзнялися бiльшою будiвельною запопадливiстю й створили велику кiлькiсть храмiв, палацових комплексiв, царську усипальницю й iншi будiвлi. Але, що важливiше за все, – скульптурнi зображення й iєроглiфiчнi написи, якими прикрашенi цi спорудження, надають iнформацiю про те, що правителi й слухняний їм народ вважали головним. Пiсля вивчення всiх пам'ятникiв складається враження, що в цей перiод вiдбулися деякi змiни в ролi, що придiлялася правителевi, i вказують на змiни, побiчно вказують на причину краху такої, здавалося б, благополучної цивiлiзацiї, якою була цивiлiзацiя майя в «класичний перiод»[18] . Крiм того, у чотирьох рiзних мiсцях Паленке Пакаль i його спадкоємець спорудили так званi царськi реєстри – стели iз записами про членiв правлячої династiї, що простежують її корiння аж до 431 р. н. е. Очевидно, вони були дуже стурбованi доказом свого законного права на владу, i причиною тому були два випадки в iсторiї мiста, коли правитель одержував право престолонаслiдування (спадщини) по материнськiй лiнiї. Так вiдбулося з Пакалем. Оскiльки в майя право на престол передавалося звичайно по батькiвськiй лiнiї, Пакаль i його син були змушенi внести в це правило деякi корективи. В VII ст. до н. е. набуло слави й пiвденно-схiдне мiсто Копан. Багато написiв i стели Копана показують, що мiстом протягом 4-х сторiч, з V ст. н. е., правила одна династiя. Завдяки такiй стабiльностi мiсто придбало вагу й вплив. Засновник династiї, правитель Яш-Кук-Мо (Голуба-Кетуаль-Папуга), прийшов до влади в 426 р. н. е. І можна припустити, що авторитет його був дуже великий, i всi наступнi правителi Копана вважали за необхiдне саме вiд нього вести вiдлiк своєї царської лiнiї. З 15 його царствених нащадкiв довше за всiх прожив енергiйний Дим-Ягуар, що зiйшов на престол в 628 р. й правив 67 рокiв. Що прославився як Великий Пiдбурювач, Дим-Ягуар привiв Копан до небувалого розквiту, сильно розширивши його володiння, можливо, за допомогою територiальних вiйн. Знатнi люди, що служили при ньому, ймовiрно, ставали правителями скорених мiст. За час правлiння Диму-Ягуара чисельнiсть мiського населення досягла приблизно 10 тис. осiб. У той час вiйни мiж мiстами були звичайним явищем. Незважаючи на те, що правителi мiст доводилися один одному родичами внаслiдок мiждинастичних шлюбiв, та й у культурi – мистецтвi й релiгiї – цих мiст було багато спiльного[19] . Продовжує розвиватися мистецтво, ремiсники постачають знать рiзними вишуканими виробами. Триває будiвництво церемонiальних будинкiв i численних стел, що звеличують особистi заслуги правителiв. послужити причиною занепаду цивiлiзацiї майя в пiвденних рiвнинних областях. До 900 р. н. е. Будiвництво на цiй територiї припиняються, колись багатолюднi мiста, покинутi жителями, перетворюються в руїни. Але культура майя усе ще живе в пiвнiчнiй частинi Юкатана. Такi прекраснi мiста, як Ушмаль, Кабах, Сайiль, Лабна в гористiй мiсцевостi Пуук, iснують аж до 1000 р. областi пiвострова населення уцiлiло й швидко пристосувалося до нових умов життя. І через короткий час з'явилася своєрiдна синкретична культура, що поєднує в собi майянськi й тольтекськi риси. В iсторiї Юкатана почався новий перiод, що одержав у науковiй лiтературi назву «мексиканський». Хронологiчно його рамки припадають на X – XIII ст. н. е[20] . Центром цiєї нової культури стає мiсто Чiч’єн-Іца. Саме в цей час для мiста наступає пора процвiтання, що триває 200 рокiв. Уже до 1200 р. величезна площа забудови (28 квадратних кiлометрiв), велична архiтектура й чудова скульптура говорять про те, що це мiсто було головним культурним центром майя останнього перiоду. Новi скульптурнi мотиви й архiтектурнi деталi вiдбивають зрослий вплив мексиканських культур, переважно тольтекський, що розвилася в Центральнiй Мексицi ранiше ацтекської. Пiсля раптового й загадкового падiння Чiч’єн-Іци головним мiстом на Юкатанi стає Майяпан. Юкатанськi майя, очевидно, вели мiж собою бiльш жорстокi вiйни в порiвняннi з тими, що велися їхнiми побратимами на пiвднi. Хоча докладнi описи конкретних боїв вiдсутнi, вiдомо, що воїни з Чiч’єн-Іци боролися проти воїнiв з Ушмаля й Коби, а пiзнiше люди Майяпана напали на Чiч’єн-Іцу й розграбували її. На думку вчених, на поводженнi жителiв пiвночi позначився вплив iнших народiв, що напали на територiю майя. Не виключено, що вторгнення вiдбувалося мирним шляхом, хоча це й малоймовiрно. Наприклад, у єпископа де Ланде були вiдомостi про якихось людей, що прийшли iз заходу, яких майя назвали «iца». Цi люди, як говорили нащадки, що залишилися, майя єпископовi де Ланде, напали на Чiч’єн-Іцу й захопили її. Якщо забудова Чiч’єн-Іци й Ушмаля повторює iншi мiста майя, то Майяпан у цьому випадку досить таки вiдрiзнявся вiд загальної схеми. Майяпан, обнесений стiною, був мiстом хаотичної забудови. Крiм того, тут не було величезних храмiв. Головна пiрамiда Майяпана була не дуже гарною копiєю пiрамiди Ель-Кастiльо в Чiч’єн-Іцi. Чисельнiсть населення в мiстi досягала 12 тисяч осiб. Ученi припускають, що в Майяпанi був досить високий рiвень економiки, i що суспiльство майя поступово переходило на дiловi вiдносини, придiляючи усе менше уваги давнiм богам. 250 рокiв у Майяпанi правила династiя Кокомiв. Вони зберiгали за собою влада, утримуючи своїх потенцiйних ворогiв у заручниках за високими стiнами мiста. Ще бiльше змiцнили свої позицiї Кокоми, коли прийняли до себе на службу цiлу армiю найманцiв з Ах-Кануля (мексиканський штат Табаско), чия вiдданiсть була куплена обiцянками вiйськових трофеїв. було розграбоване i спалене[21] . Падiння Майяпана пролунало похоронним дзвоном над всiєю цивiлiзацiєю майя. Майяпан був останнiм мiстом на Юкатанi, якому вдавалося пiдкорити собi iншi мiста. Пiсля його падiння конфедерацiя розпалася на 16 мiнi-держав, що суперничали мiж собою, кожна з яких боролася за територiальнi переваги силами власної армiї. У постiйних вiйнах мiста пiддавалися набiгам: захоплювали в основному молодих чоловiкiв, щоб поповнити ними вiйсько або принести їх у жертву; пiдпалами, змушували хлiборобiв пiдкоритися. У безперервних вiйнах архiтектура й мистецтво були занедбанi. Незабаром пiсля падiння Майяпана, усього через кiлька десятилiть, на пiвостровi висадилися iспанцi, i доля майя була вирiшена. Колись один пророк, слова якого приводяться в «Книгах Чiлам-Балам», пророкував появу чужоземцiв i її наслiдки. От як звучало пророцтво: «Приймайте ваших гостей, бородатих людей, якi йдуть зi сходу... Це початок загибелi»[22] . Але тi ж самi книги попереджають i про те, що не тiльки зовнiшнi обставини, але й самi майя будуть виннi в тому, що трапиться. «І не було бiльше щасливих днiв, – говорить пророцтво, – розсудливiсть нас залишила». Можна подумати, що задовго до цього останнього завоювання майя знали, що слава їх потьмянiє й давня мудрiсть забудеться. І все-таки, немов передбачаючи майбутнi спроби вчених викликати з небуття їхнiх свiтiв, вони висловили надiю, що коли-небудь голоси з минулого будуть почутi: «Наприкiнцi нашої слiпоти й нашої ганьби все вiдкриється знову»[23] . Індiанцi, що належать до лiнгвiстичної групи майя, роздiлилися на три основних галузi: майя, кiче, хуастеки. Нащадки iндiанцiв майя усе ще живуть у цьому великому районi. У нашi днi ареал перебування майя поширюється на 5 країн – Пiвденну Мексику, Гватемалу, Белiз, Гондурас, Сальвадор i його спадщину становить приблизно 6 млн. осiб. Звичайно, вони бiльше не живуть у могутнiй iмперiї, але сповненi рiшучостi не забувати традицiї своїх предкiв. Вони зберегли традицiйну культуру. Займаються землеробством, соляним промислом, рибальством, працюють на плантацiях кави. Деякi жiнки наймаються прислугою в мiстах. У сучасних майя розвиненi бджiльництво, птахiвництво, тваринництво (корови, свинi, конi, кози, осли, вiвцi). Зберiгаються ремесла: гончарство, вишивка, плетиво, теслярство, рiзьблення по дереву, у горах – вiзерункове ткацтво, виробництво прикрас, музичних iнструментiв, черепицi, човнiв. Переважає прямокутне житло з жердин, очерету, соломи з високим дахом, критої пальмовим листям, часто бiлене зсередини й зовнi. Традицiйний одяг використовували по святах: чоловiки й жiнки носять вiзерунковi пояси, жiнки – широкi спiдницi, плащi[24] . Дохристиянськi культи й вiрування тiсно переплелися з католицизмом: культ гiр, печер, колодязiв, хреста, аграрна й поминальна обрядовостi, шаманство, чаклунство, знахарство. У ритуалах користуються древнiм календарем майя. Збереглася мiфологiя, пiснi, легенди, казки, танцi. Мова майя iснувала до заборони її церквою в XVI ст. А сьогоднi в майя навiть немає єдиної загальної мови. Навiть iспанською (яка є державною мовою для країн, в яких проживають майя) володiють не всi. Лiнгвiстичне сiмейство майя включає бiльше двох дюжин живих мов. Деякi (наприклад, мочо) на гранi зникнення, а деякi (какчiкель) процвiтають. Сучаснi майя користуються писемнiстю на основi латинського алфавiту. 5. Занепад цивiлiзацiї майя Уже в ІХ ст. н. е. у пiвденних районах проживання майя вiдбулося швидке скорочення населення в Юкатанi. Мiста залишають жителями, занепадали системи водопостачання. Із середини Х ст. н. е. бiльше не будували кам'янi споруди. Дотепер зникнення цивiлiзацiї майя є предметом суперечки дослiдникiв. При цьому є двi головнi точки зору на рахунок зникнення цивiлiзацiї майя – екологiчна й неекологiчна гiпотези. Екологiчна гiпотеза ґрунтується на балансi взаємин людини й природи. Згодом баланс був порушений: постiйно зростаюче населення зiштовхнулося iз проблемою нестачi якiсних ґрунтiв, придатних для землеробства, а також з нестачею питної води. Гiпотеза екологiчного зникнення майя була сформульована в 1921 р. О. Ф. Куком. Неекологiчна гiпотеза охоплює теорiї рiзного виду, починаючи завоюванням й епiдемiєю й закiнчуючи змiною клiмату й iнших катастроф. На користь версiї завоювання майя говорять археологiчнi знахiдки предметiв, що належали iншому народу середньовiчної Центральної Америки – тольтекам. Однак бiльшiсть дослiдникiв сумнiваються в правильностi даної версiї. Припущення про те, що причиною кризи цивiлiзацiї майя стали клiматичнi змiни, а особливо посуха, висловлюється геологом Геральдаом Хаугом (Gerald Haug), що займається питаннями змiни клiмату. Також деякi вченi зв'язують крах цивiлiзацiї майя з кiнцем Теотiуакана в Центральнiй Мексицi. Деякi вченi думають, що пiсля того як Теотiуакан був покинутий, утворивши вакуум влади, що має вплив i на Юкатан, майя не змогли заповнити цей вакуум, що призвело в результатi до занепаду цивiлiзацiї[25] . 1. Вiдкриття Америки. Збiрник. – К., 2001 3. Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990 4. Гуляев В. И. Города-государства майя – М.,0 1979 5. Гуляев В. И. Давние майя: загадки погибшей цивилизации – М., 1983 7. Гуляев В. И. Забытые города майя – М., 1984 8. Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004 10. Загубленый мир майя – М., 1997 11. История исскуств. – Минск, 1997 14. Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992 15. Паркс Г. История Мексики – М., 1949 16. Посконина О. И. История Латинской Америки (до ХХ в.) – М., 2005 17. Рубель В. А. Історiя цивiлiзацiї Доколумбової Америки – К., 2005 Перiодичнi видання 2. Кнорозов Ю., Гуляев В. Заговоривши письмена // Наука и жизнь – 1979 - №2 3. Цивилизация доколумбовой Месоамерики: новые открытия и новые интерпретации // Весник древный истории – 1991 - №2 Інтернет ресурси 1. www.mesoamerica. ru 2. www.ethnologue. com. ru 3. www.mesoamerica. narod. ru [1] Гуляєв В. И. По следам конкистадоров – М., 1976 – С. 64 [2] Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации – М., 1966 [3] Кузьмищев В. Тайна жрецов майя – М., 1992 [4] Керам К. Боги, гробницы, ученые – М., 1994 [5] Керам К. Первый американец. Тайны индианцев доколумбовой епохи – М., 1975 [7] Паркс Г. История Мексики – М., 1949 [8] Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990 [9] Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004 [11] Русявий А. Народ майя – М., 1986 [12] Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992 – С. 157 [13] www.mesoamerica. narod. ru [14] Вiдкриття Америки. Збiрник. – К., 2001 – С. 123-125 [15] www.mesoamerica. narod. ru [18] Русявий А. Народ майя – М., 1986 – С. 42-43 [19] Дж. Майкл Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004 – С. 50 [22] Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990 – С. 153 [23] Там саме. С. 155 [25] www.mesoamerica. narod. ru