ПВНЗ
«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
Реферат
З дисциплiни «Керування документацiєю»
на тему:
Студентка V курсу
Групи 254
Змiст
Вступ
1.
Першi камiння, документи, договори
2.
Культурадокументування
3.
Засоби - iнструменти, за допомогою яких документують iнформацiю
4.
Юридичнi документи Месопотамiї
5.
Закони Хаммурапi
6.
Вступ
Месопотамiєю (українською – Межирiччя або Дворiччя) називають область мiж рiками Тигром i Євфратом. Ця територiя зараз переважно належить Іраку. Стародавня Месопотамiя – iсторична область, де згiдно з сучасними уявленнями ранiше вiд усiх на планетi складається державнiсть.
халдеїв – мешканцiв Вавiлона, про столицю Асiрiї – Нiневiю – “велику блудницю”, про чашi гнiву, яку сiм ангелiв вилили на приєвфратськi землi. Опис цих мiсць зустрiчається i у давньогрецького iсторика Геродота. Вiн захоплювався стiнами Вавiлона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися двi бойовi колiсницi, прирахував до чудес свiту “висячi сади Семiрамiди”. Такi свiдчення довго викликали сумнiви, тому що було незрозумiло, куди могла зникнути велика цивiлiзацiя. У XIX ст. вiдбулися грандiознi археологiчнi вiдкриття в долинах Тигру i Євфрату. Були розкопанi головнi мiста Месопотамiї, розшифрована писемнiсть, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворiччя.
н. е. на пiвднi Дворiччя виникли мiста–держави Ур, Урук, Лагаш, об'єднанi iсториками збiрною назвою Шумер (на iм'я народу, що жив там). Дещо пiзнiше сформувалося i почало завоювання царство Аккад. У III тисячолiттi до н. е. велика частина Месопотамiї потрапляє пiд владу Вавiлонського царства. Потiм, з XVI ст. до н. е., посилюється мiць Асiрiї (її столиця – мiсто Нiневiя). Пiсля нового недовгого пiднесення Вавiлона в VI ст. до н. е. Межирiччя було завойоване пiвнiчним сусiдом – Персiєю (Іраном).
i оточує нас в повсякденному життi, виникло саме там.
1.
Першi камiння
У фундамент свiтової урбанiстичної цивiлiзацiї були закладенi на давньому Близькому Сходi, в долинi декiлькох великих родючих рiк. Приблизно у VIII-VI тисячолiттях до н. е. землероби близькосхiдних передгiр’їв, якi вже освоїли досягнення неолiтичної революцiї i якi з кожним поколiнням зростали кiлькiсно, стали виходити на рiвнину i активно заселяти родючi долини цих рiк, в першу чергу Тигра i Євфрата. Приблизно на рубежi V-IV тисячолiть до н. е. на територiї Пiвденного Межирiччя з’являються шумери, з iменем i дiяльнiстю яких пов’язують виникнення найдавнiшого свiтового осередку цивiлiзацiї та державностi. Загадка шумерiв до сьогоднi не розгадана. Їх власнi легенди вказують на пiвдень (приморськi райони Персидської затоки) в якостi прабатькiвщини; фахiвцi вбачають її то на сходi, то на пiвночi. Ясно одне: шумерська мова значно вiдрiзнялася вiд групи семитських мов, поширених серед бiльшостi давнього населення близькосхiдної зони. Швидше за все, прибульцi-шумери, якi з’явилися в зонi проживання представникiв культури Убайд (так звана протошумерська культура), швидко й енергiйно запозичили всi досягнення їх культури, i можливо, вiдiграли важливу роль зовнiшнього поштовху у прискореннi поступового її розвитку – нинi вже на їх, шумерськiй, етнiчнiй основi.
Приблизно з середини IV тисячолiття до н. е. у Пiвденному Межирiччi з’являються першi надобщиннi полiтичнi структури у формi мiст-держав. Протодержави давнього Межирiччя розвивалися швидко й енергiйно. Наприкiнцi IV тис. до н. е. тут iснували численнi незалежнi держави-громади, якi прагнули до гегемонiї над сусiдами та жили в постiйних сутичках одна з одною. Вони воювали за родючi смуги землi, за канали, за накопиченi багатства, за можливiсть розпоряджатися людськими ресурсами. Серед держав, правителi яких претендували на панування, найважливiшими були цар Кiш на пiвночi Нижньої Месопотамiї та Ур, Урук, Умма й Лагаш на пiвднi. Перiод шумерської iсторiї до об’єднання Шумера в XXIV ст. до н. е. Саргоном Аккадським прийнято називати ранньодинастичним. Це була епоха жорстокої боротьби сусiднiх протодержав за полiтичну гегемонiю, а їх правителiв – за посилення i змiцнення своєї влади, її розширення за рахунок сусiдiв. Вiйсько кожної з таких протодержав за звичай складалося з невеликого загону важкоозброєнних воїнiв; допомiжною силою були примiтивнi колiсницi на суцiльних колесах, запряженi, мабуть, онаграми (кулан) або вiслюками i пристосованi для кидання дротикiв.
якого, Ґiльґамеша, з часом стало легендарним i виявилося в центрi шумерського епоса. Уру за Ґiльґамеша пiдкорив собi, хоча ще й не дуже мiцно, ряд сусiдiв – Лагаш, Нiппур та iн. У XXV ст. верховенства i титула лугаля добилися правителi Ура, чиї царськi гробницi, розкопанi англiйським археологом Л. Вуллi, були наповненi багатими прикрасами, коштовностями, повозками i десятками спiвзахоронених, покликаних супроводжувати на той свiт повелителя. На рубежi XXV-XXIV ст. на авансцену шумерської iсторiї вийшов Лагаш.
Найдавнiшим з донинi вiдомих мiждержавних документiв Давнього Межирiччя є договiр мiж правителями мiст Лагаша й Умми, укладений близько 2500 р. до н. е.
Текст договору було написано шумерською мовою та вирiзьблено на кам'янiй стелi. Договiр пiдтверджував кордон, що iснував мiж мiстами-державами, встановлював недоторканнiсть прикордонних знакiв. Обидвi сторони зобов'язувалися вирiшувати спори мирним шляхом на основi арбiтражу. Виконання договорiв гарантувалося присягами та зверненням до богiв.
«Пiктографiя - це недосконала система, яка поступово упорядкувала,майже повнiстю змiнилася тiльки пiд впливом прогресу людського розуму свiй характер i утворила... iєроглiфiчне письмо »
З далеких часiв дiйшли до нас рiзнi види документiв, за допомогою яких ми пiзнаємо iсторiю своєї країни, її героїчне минуле, з'ясовуємо особливостi побуту народу, правовi форми та етичнi норми взаємовiдносин мiж суспiльством i державою, мiж окремими особами, Знайомимося з культурою становлення письмового мовлення.
До появи письма для оформлення мiжплемiнних договiрних вiдносин, а також, для полегшення запам'ятовування, предки використовували палицi iзкарбами. Щоб закрiпити договiр чи торгiвельну угоду, наприклад, записки про взятий борг, на палицi робились зарубки, а потiм її розрубували впродовж того перiоду, доки не вiддавався борг. Кожен брав собi по половинi. При поверненнi боргу половинки складали разом i перевiряли правильнiсть розрахункiв. Наскельнi малюнки та написи виконували примiтивними iнструментальними знаряддями (кам'яними сокирами, довбня) на рiвних кам'яних голився.
Вважається, що необхiднiсть в укладаннi рiзноманiтних документiв (угоди,договори, тестамент) i зумовила появу писемностi як засобу фiксацiї i збереження державної i приватної документацiї. Так, знайденi пiд час розкопок бiлая м. Сузi в 1901р. французькими вченими на поверхнi кам'яного стовпа клiнопiснi тексти були законами, що належали вавилонського царевi
трьох сотень законiв i всi вони, за заявою Хаммурапi, захищали слабкого вiд сильного.
Важко переоцiнити внески вавiлонян i ассiрiйцiв та iнших шумеро -аккадськiх предкiв у культуру документування. По-перше, це винайдення листа. Вавилонськi клинописнi лист, а точнiше - Шумерськi, з якого воно розвинулося, - найдавнiше у свiтi. Використовували його у рiзних видозмiнах протягом трьох тисяч рокiв, тобто довше нiж сучасний латинський алфавiт. Цим листом користувалися народи вiд Вiрменських гiр до Перської затоки, вiд Єгипетського моря до кордонiв Індiї. Саме в Месопотамiї виник перший великий теоретично-фiлософський твiр "Сказання про Гiльгамеша".
Темацький документ - пошуки людського безсмертя, яке можна здобути лише корисними для людства справами - сягають справжньої фiлософської глибини i забезпечують йому почесне мiсце серед найвизначнiх робiт усих часiв i народiв.
Сторiнки iсторiї, на жаль, i доси ряснiють "бiлими плямами". Навiть, про те, що вже, здається, вивчене, iнколи ховає чимало цiкавих таємниць.
3.
Технiчний i текстовi способи документування є найдавнiшими.
Писемнiсть є засобом для текстового способу.
Вона з'являється тодi, коли виникає потреба передавати iнформацiючерез час i простiр.
Пiктографiчний лист (рiсункове письмо) - перший етап еволюцiї писемностi, перший спосiб вираження почуттiв, але малюнок можна лише трактувати, дослiвно його прочитати неможливо.
iєроглiфи - передача - передача iнформацiї за засобами i схем.
Складова система письма (Шумерська) - письмо за засобами символiв, але симовл позначав не слово, а склад.
зводив свою легендарну генеалогiю до Гильгамешу). У тi роки, коли Утухенгаль iменувався царем Шумера i Аккада (бл. 2112 - 2104 рр.. До н. Е..) Ур-Намму був його намiсником (Шаганов) в Урi. Зберiгся напис в якiй, вiн просить у богiв довгого життя для свого сюзерена.
Характерною рисою вищевказаних правових документiв була їх незавершенiсть. Положення зх, наприклад, стосувалися головним чином правового регулювання вiдносин, пов'язаних з царсько-храмовим господарством. Вони не торкалися багато важливих областi внутрiшньо суспiльних вiдносин, вiдносин громад з царською владою та iн Лакуни в законах, нерiдка констатацiя лише протиправностi того чи iншого дiяння без вказiвки санкцiї (наприклад, у зх за такi тяжкi злочини, як вбивство, чарування тощо) є зайвим свiдченням того, що поряд iз законом особливе мiсце серед джерел права вiдводилося общинним звичаям, якими i визначалися цi санкцiї. Звичаї були головним будiвельним матерiалом для царських кодексiв.
Разом з тим розбiжностi зх, у тому числi i термiнологiчнi, з живою юридичною практикою, з текстами договорiв, записаних на численних дiйшли до нас. Глиняних табличках, свiдчать про те, що над звичаєм працювали, а не просто вiдтворювали його у законi.
Шумерська бюрократiя залишила нам приголомшливе число текстiв. Важко собi уявити, скiльки ще табличок, крiм тих (їх понад сто тисяч), якi перебувають зараз у розпорядженнi музеїв, приховано до цих пiр в землi Пiвденної Месопотамiї. Зустрiчаються рiзнi таблички: вiд майже пiктографiчних з Ура, Джемдет-Насра i Урука до величезних адмiнiстративних архiвiв iмперiї III династiї Ура. Останнi вiдбуваються головним чином з розкопок двох пагорбiв, Дрехема i Джоха, i мiського комплексу Лагаша; в значно меншому ступенi зi столицi iмперiї - мiста Ура. Всi вони написанi виключно добре. Кожна табличка датована. На ребрi часто ставили знаки, що допомагають легко знайти табличку в кошиках, у яких вони зберiгалися. Зовнiшнi ярлики кошикiв точно повiдомляють про їх вмiст. Зрозумiло, що розмiр, форма i змiст табличок пов'язанi мiж собою: система, яка заслуговує спецiального дослiдження. У всiх дiлових операцiях ретельно зазначенi предмет угоди i iмена осiб, якi його передавали i одержували: називалося i вiдповiдальна особа. Тi ж правила дотримувалися i в наступнi перiоди, причому однi види текстiв зникали, а iншi широко входили до вживання, як це видно з табличок з Ура, Ларс, Ісiна i Сiппара, повiдомляють про дiяльнiсть старовавилонскої палацової та храмової адмiнiстрацiї. Документи стали складатися за типом бухгалтерських звiтiв, причому записи вироблялися стовпцями, пiд вiдповiдними заголовками. На початку старовавiлонского перiоду (на вiдмiну вiд перiоду III династiї Ура) знову з'являються такi ж круглi таблички, як i за часiв до Саргона. Можна вiдзначити в окремих випадках деяку недбалiсть в палеографiї, зовнiшньому виглядi i розташуваннi текстiв. Бiльшi змiни спостерiгаються пiсля''Темного перiоду''в адмiнiстративних документах, якi повiдомляють про дiяльнiсть адмiнiстрацiї палацу касситских царiв (Нiппур i Дур-Курiгальзу), а пiзнiше - великих вавiлонських святилищ, включаючи Ебаббар в Сiппаре, Еанну в Уруке, i ассiрiйської палацової адмiнiстрацiї в Ашшуре, Калах i Нiневiї.
Стиль листiв або повiдомлень залежав вiд того, до якої форми вони ставилися. Якщо це був наказ гiнцевi прочитати послання дослiвно, тодi воно починалося словами:''Скажи такому-то. . . ''(Адресату, названому в заголовку листа). Наказ завжди складався в наказовiй формi i стосувався адмiнiстративних питань, в основному доставки товарiв або тварин. Подiбнi листи зустрiчаються вiд шумерського аж до нововавилонського перiодiв. Доповiдi ж, що направляються до влади i плутаниною в адмiнiстративних розпоряджень, зберiгали протягом усього касситского перiоду. Листи починалися так:''Так (говорить) такий-то. Скажи такому-то. . . ''До тих пiр, поки цi слова не були замiненi на лаконiчну ново вавилонську формулу''лист вiд такого-то. . . ''. У текстах другої форми зi старовавiлонского перiоду пiсля традицiйного початку йшли в залежностi вiд соцiальних взаємовiдносин автора листа i адресата бiльш-менш складнi благословення та привiтання. Крiм того, в текстах використовувалися i деякi стереотипнi обороти, наприклад, такi, в яких обгрунтовувалася термiновiсть прохання. У листах, якi виходять вiд центральної влади, царськi чиновники династiї Хаммурапi, вiдповiдаючи на офiцiйний запит, скаргу чи доповiдь, як правило, повторювали тi самi висловлювання, якi зустрiчалися в первинному документi. Це дуже допомагає нам розiбратися в офiцiйних листах, адмiнiстративних рiшеннях, проханнях про призначення, iнструкцiях i всякого роду претензiї.
У листах старовавiлонского перiоду комерцiйна дiяльнiсть вiдображена порiвняно слабко. Однак кореспонденцiя древньо-ассiрiйских торговцiв Анатолiї присвячена в основному торгiвлi з iншими країнами: розподiлу i доставки товарiв, звiтностi i складним дiлових операцiй. У нiй зачiпаються також i деякi iншi проблеми, цiкавi з точки зору iсторiї та культури Месопотамiї. Приватнi листи являють собою виняток. Вони, як правило, складалися тiльки в старовавилонський перiод; всi нововавилонскi листи (тобто написанi на пiвднi Вавилонiї) стосуються адмiнiстративних справ храмiв, у той час як листи, якi виявленi в царських архiвах Нiневiї, присвяченi державним питань.
Інодi мiжнароднi дипломатичнi переговори велися за допомогою листiв. На шумерськiй мовi листи писали один одному Іббi-Суен, останнiй цар III династiї Ура, Ішбi-Еррай, перший правитель Ісiна, i iншi царi того перiоду. Про це стало вiдомо з колекцiї одного, який цiкавився iсторiєю писаря. Цi твори представляють iсторичну та лiтературну цiннiсть, причому останнi бiльш значнi. Історичне значення мають також листи, якими обмiнювалися Хаммурапi i Зiмрi-Лiм - правитель Марi, Ясмах-Адду (син Шамши-Ада-да I) з Марi та iншi правителi, з якими вiн пiдтримував контакт, але найбiльше - листи з Амарни - архiву , знайденого в новiй столицi фараона Ехнатона. Там виявленi копiї листiв, що посилалися єгипетським царем, а також оригiнали, якi направляли фараонам царi-правителi Близького Сходу. Вони надходили з Вавiлонiї та Ассирiї, з Митанни i Хетського царства, з острова Кiпр, а найбiльше вiд правителiв i єгипетських посадових осiб з Верхньої Сирiї i Палестини. Крiм листа на хуррiтськом i двох на хеттськом, всi вони написанi на варварсько- аккадскому, якi застосовуються в той перiод за межами Месопотамiї в якостi дипломатичної мови. Виняток становить кiлька текстiв, що походять з Вавилона i Ашшура. Залежно вiд їх походження, полiтичної ситуацiї i грамотностi переписувачiв, якi перебували на службi даного правителя, змiнюються стиль, словниковий склад i орфографiя цих документiв. Яскраво простежуються полiтичнi взаємини мiж автором i адресатом за формою вступiв, якi часом займають значну частину послання. Наприклад, щедрi похвали марнують правителi Сирiї i Палестини за адресою бiльш могутнiх царiв. Цi листи рiзко контрастують з повними гiдностi вiдповiдями останнiх. Подiбнi листи вiдомi вже бiльше пiвстолiття i є предметом ряду наукових дослiджень. Однак слiд продовжити вивчення їх стилю, встановити рiвень грамотностi i походження писарiв i Писарських шкiл. У них навчали iноземцiв аккадскiй мовi, який поширився в той перiод по всьому Близькому Сходу. Необхiдно також звернути увагу на лiнгвiстичнi особливостi мiсцевих говiрок. Необхiдно порiвняти документи з Алалаха i Угарiта (юридичнi, адмiнiстративнi та особливо роду листи з архiву Амарни) з кореспонденцiєю та iншими подiбними документами, знайденими в хетськiй столицi.
Інша знахiдка, яка заслуговує назви царського архiву, виявлена в Куюнджiк, мiсцi, на якому була розташована Нiневiя. Із знайдених там понад двi тисячi листiв i їх фрагментiв, тiльки близько двохсот вiдносяться до царської кореспонденцiї i охоплюють перiод вiд Саргона II до Ашшурбанапала. Блешнiвство цих листiв написанi Ашшурбанапале або адресованi йому, є також багато листiв Саргону i Асархаддон, але немає жодного, спрямованого Сiнаххерiб. Царi Ассирiї пiзнього перiоду змiнили стиль своєї кореспонденцiї: їх офiцiйнi листи починаються словами:''Наказ царя''. Крiм того, архiв мiстить i новий тип листiв - доповiдi царевi провiсникiв майбутнього, в яких тлумачилися знаменнi подiї. Цi тексти (їх близько чотирьохсот) - вiдповiдi на питання царя. Для них характерний особливий стиль: вчений опускає звичайнi вступнi формули i вiдразу повiдомляє про чудо або про все, що, як вiн вважає, вiдноситься до того випадку, про який його запросили. До астрологiчним прогнозам вiн, як правило, додає деякi сприятливi для царя мiркування. Робиться це звичайно для того, щоб витлумачити погане знамення як добрий. Інодi до доповiдей додаються особистi прохання i вiдомостi про рiзнi подiї. У кiнцi доповiдi просто повiдомляється iм'я ученого.
У формi листiв складено також i тексти особливого характеру - звернення до богiв. Вони охоплюють перiоди вiд старовавiлонского i Марi аж до нововавилонського i Новоассирийського. Звернення до богiв часто складалися приватними особами i правителями, що прагнули висловити їм свою повагу. Інодi цi листи супроводжувалися жертовними приношеннями. Можливо, цi пiдношення залишали божеству в святилище, проте ймовiрнiше, що це були стилiстичнi вправи побожних писарiв.
В особливу категорiю потрапляють листи, написанi ассирiйскими царями Салманасар IV, Саргоном II i Асархаддон до бога Ашшура i iншим божествам мiста Ашшура, а також до всiх його громадянам. Вони мiстять повiдомлення про звитяжних кампанiях. Листи написанi живими i поетичною мовою i, очевидно, призначалися для публiчного читання жерцям божества даного храму i зборам громадян мiста, що носить iм'я цього божества. Деякi стилiстичнi особливостi листiв можуть бути поясненi тiльки таким припущенням. Слiд вказати на два цiкавих листи: в одному вiд бога Нiнурти, адресованому ассирийскому царевi, йдеться про невдоволення бога (в копiї з Нiневiї зберiгся тiльки початок цього листа). Друге, знайдене в Ашшуре, як вважається, направлено божеством цього мiста царя Шамши-Адад V. У тiй частинi листа, яка збереглася, виражається, мабуть, невдоволення бога скептицизмом, яке виявляє цар по вiдношенню до божественних одкровень. Якщо моє тлумачення''божественних''листiв правильно, то вони представляють собою швидше зодягненi в форму послання божества вмовляння жерцiв, нiж критичний голос якого-небудь пророка.
Шумерськi школи переписувачiв високо цiнували мистецтво складання листiв. Свiдчення тому - безлiч листiв, написаних заради практики, i навiть пряма вказiвка на це автора одного з них. Це були довгi, туманнi, важкi для розумiння вiтальнi послання, адресованi царевi, написанi в характерному придворному стилi.
(i шумерськi i аккадские)
побудованi за єдиним зразком. Спочатку названий i точно визначено об'єкт угоди незалежно вiд того, чи йде мова про будинок, який мають намiр зняти, про поле, яке бажають продати, про дiвчину, яку хочуть узяти замiж, або про дитину, якого вважають за потрiбне усиновити. Потiм перераховуються iмена учасникiв угоди, причому велика увага придiляється встановленню права власностi на об'єкт угоди, який передбачається продати, обмiняти або видати замiж. Взаємовiдносини мiж власником i особою, що набирає права або привiлеї, виражаються у характернiй фразою-формулою, яка визначає суть операцiї:''Вiн купив (у). . . '', Або''Вiн найняв (у). . . ''Або''Вiн взяв у борг (у )... ''. Таким чином, цiєю формулою визначаються основнi риси угоди, що вимагає мiнiмуму необхiдних слiв, що вказують на зв'язок дiючих осiб один з одним. Далi йдуть додатковi умови, пов'язанi з переданої цiнностi або прийнятим зобов'язанням, кiлькiснi та хронологiчнi вказiвки, а також подальшi роз'яснення щодо другорядних пунктiв. Вони теж формулюються встановленим способом, коротко i стисло. Такий твердий i послiдовний формалiзм запису призводить до того, що iнодi доводиться роздiлити складну операцiю на кiлька простих, для яких iснують усталенi формули, перерахованi в списку''ана iттiшу'', складеному в старовавилонский перiод в Ниппуре для навчання письму. Список цей дається на двох мовах: формули наведенi за шумерською з перекладом на аккадський. У нововавилонский перiод iснували спецiальнi навчальнi тексти, за якими йшло навчання писаря, вивчає суворi вимоги, якi пред'являються до юридичних документiв.
Формулювання варiюються залежно вiд часу i району. Розрiзняються технiчнi термiни i стиль ключових фраз, змiнюються форми табличок i зовнiшнє оформлення листа, що включають датування i манеру ставити печатку. Проте багато що залишається незмiнним або, у всякому разi, переважаючим. Наприклад, необхiднiсть називати свiдкiв, чия присутнiсть при укладаннi угоди необхiдно, а також перерахування iмен в кiнцi документа. Свiдки часто докладали друку, щоб засвiдчити свою присутнiсть, траплялося, що їм вручали за послуги невелику плату. Ім'я переписувача майже завжди ставилося пiсля iмен свiдкiв. Слiд, однак, пiдкреслити, що ролi нотарiуса вiн не грав. Наприкiнцi часто вказувалася дата i мiсце угоди, причому виключенням були угоди, оформленi на периферiї, в таких мiсцях, як Канiш, Сузи, Нузi або Угарит.
розпорядження про майно, говорить про себе вiд першої особи однини. Група пiзнiх Нововавилонських документiв побудована у формi дiалогу: одна сторона в усталенiй формi висловлює намiр придбати, орендувати або одружуватися, iнша, що приймає пропозицiю, також формулою дає вiдповiдь.
У документi повиннi були бути зазначенi як свiдки, так i особи, якi беруть на себе зобов'язання. Пiдтвердженням присутностi людини вважалося прокатування його цилiндричного друку на табличцi по м'якiй глинi, вiдбиток персня або - в деякi перiоди i в певних районах - нiгтя, зробленi певним чином. Інодi таким пiдтвердженням служив вiдбиток краю одягу. Мета всiх цих правил - закрiпити присутнiсть, а значить, i згода особи на укладання угоди. Дотримання всiх цих правил не було методом, яким встановлювали справжнiсть документа, хоча переписувач мiг зробити приписку пiд печаткою, що пiдтверджує достовiрнiсть того, що вiдбиток дiйсно зроблений перснем названої особи (i це при тому, що печатка вже вказувала iм'я). Дозволялося використовувати печатку iншої особи, якщо це обумовлювалося в документi.
майже всього розглянутого перiоду) документ помiщали в тонкий глиняний''конверт'', на якому дослiвно повторювався його текст. Коли суддя розкривав ящичок, вiн мiг легко порiвняти формулювання, написанi на ньому, з тими, якi були у самiй табличцi. Для бiльшої безпеки в нововавилонський перiод з оригiналу знiмали копiї. Таким чином, документ був у кожного учасника угоди; про наявнiсть копiй обов'язково згадувалося i в оригiналi. Характерна для юридичних документiв, що передують''Темному перiоду'', практика використання печаток i глиняних''конвертiв''вперше стала застосовуватися посадовими особами III династiї Ура. Саме тодi друку посадових осiб почали прикладати до табличок, а таблички для збереження помiщати в''конверти''. У бiльш давнi часи друку застосовувалися тiльки на бирках i пiдвiсках. На юридичних документах вони з'являються лише з старовавiлонського перiоду. Звичай запечатування перейшов сюди з адмiнiстративної практики.
i будинками засвiдчена в деяких текстах i до перiоду III династiї Ура, але загальноприйнятою вона стала з самого початку старовавiлонського. Продаж тварин, човнiв i т. д. лише зрiдка пiдкрiплювалися документом, незважаючи на те що в Кодексi Хаммурапi така вимога висувалася. Доходи за вiдправлення посади при храмi стали продавати вже на початку старовавiлонского перiоду; про таку ж практику говорять пiзнi документи, складенi в Уруке (за часiв Селевкiдiв), де це найбiльш часто зустрiчається у текстах. Зобов'язанняпоставляти будь-якi товари, надавати певнi послуги або вiдпускати товари в кредит оформлялися як позики - правило, що було необхiдним внаслiдок суворого формалiзму месопотамської юридичної практики. У всi перiоди iснування месопотамської цивiлiзацiї в документах часто є згадки про виплату оренди за хати, поля, човни, тварин або про оплату послуг. Тут, як i в збережених у великих кiлькостях розписках про позики i поруки, що стосуються палацових поселень, ми зустрiчаємося з рiзноманiтними специфiчними застереженнями, пов'язаними з мiсцевими особливостями, змiною обстановки або звичаїв. Настiльки ж складними були месопотамськi закони про сiм'ю, якщо судити то. Контракти про усиновлення, а також шлюбнi, широко представленi в раннi перiоди, стають бiльш рiдкiсним явищем в пiзнi; те ж стосується i до документiв про розподiл майна, пов'язаним з розлученнями i заповiтами, - усякого роду текстiв, що встановлює розподiл власностi мiж спадкоємцями. Деякi типи текстiв зникають зовсiм, наприклад контракти, що обумовлюють плату по догляду за дiтьми i за їх виховання (вони зустрiчаються тiльки в старовавилонський перiод). Іншi контракти з'являються лише в пiзнiй час, наприклад контракти про навчання (майже виключно в нововавилонський перiод). На периферiї - в замку, Нузi, Алалахе i чаду - реєстрацiя угод проводилася теж на аккадськiй мовi. У них вiдчувається наслiдування месопотамским зразкам, хоча їх пристосовували до iншої соцiальної та економiчної обстановцi.
i, лежачи в лiжку i тримаючи мою руку, мiй батько сказав менi: "Цi мої старшi сини взяли жiнок, а ти не взяв дружину, тому я даю тобi дiвчину-рабиню [iм'ярек] в якостi дружини ". Група Нововавилонських документiв розповiдає про незвичайну ситуацiю, що виникла пiд час облоги Нiппур, де батьки продавали своїх дiтей особам, здатним їх утримувати.
У документi з Марi повiдомляється про вбивство з полiтичною метою, про те, як було знайдено понiвечене тiло немовляти; розповiдається кiлька випадкiв вбивства торговцiв на Заходi, про полiтичний злочин, страченого в Алалахе, i про державну зраду при Навуходоносора II. Про злодiйство i грабежi згадки дуже рiдкiснi i вiдносяться до бiльш пiзнього часу.
яка повiдомляє про новi межi, встановлених переможцем Еаннатума з Лагаша i правителем Умми, була винятком. Написаний на староеламськiй мовою договiр, в якому згадується Нарам-Суен Аккадский, розiбрати неможливо. Однак в текстах з Марi є вказiвки на iснування мiжнародних договорiв - один з них був знайдений в найстародавнiших шарах при розкопках у Алалахе. З кiлькох мирних договорiв, укладених мiж Ассирiєю та Вавилоном в перiод їх тривалих конфлiктiв, зберiгся лише один, i то лише у фрагментах. Це договiр мiж Шамши-Адад V (823-811 рр.. До н. Е..) Та Мардук-Закiр-шуми I (854-819 рр.. До н. е..). Короткий змiст подiбних Договорiв мається на''Сiнхронiстичнiй iсторiї''. Асирiйськi договори з захiдними правителями зустрiчаються двiчi - мiж Ашшур-нерари V (754-745 рр.. До н. е..) Та арамейським правителем Сирiї Матi'iлу, також мiж Асархаддон i царем Тиру. Бiльшiсть договорiв, написаних по-аккадскi, надiйшли з хетської столицi i вiдносяться до набагато давнiшого перiоду, нiж згаданi вище тексти. Найзнаменитiшим була угода, знайдена в Богазкейе, - договiр мiж Хаттусiлiсом III i фараоном Рамзеса II. Вiн дiйшов до нас в хеттському варiантi, погано збереглася аккадска копiя, i в єгипетськiй версiї, висiченим на стiнах будiвель, побудованих Рамзесом II. Договори мiж хеттськими царями та їхнiми васалами ретельно, у встановленiй формi перераховують всi зобов'язання васалiв, а також допомогу, на яку вони можуть розраховувати з боку свого хеттського пана. Закiнчуються цi договори урочистим зверненням до богiв обох народiв, яких закликають бути свiдками. У кiнцiвках мiстяться прокляття i благословення, мета яких - пiдкрiпити необхiднiсть дотримання угод.
Документи, якi показують, яким чином ассiрiйськi царi забезпечували собi вiдданiсть чужоземних васалiв, свiдчать про те, що в основi цiєї примiтивної практики лежали обряди. У текстi Ашшурнерарi V описанi символiчнi дiї, наочно iлюструють долю кожного, хто порушить договiр:''. . . Ця голова не є [вiдрубаною] головою барана, але головою Матi'iлу. . . Якщо Матi'iлу порушить цi угоди, його голова повинна бути вiдрубана так само, як була вiдрубана голова цього барана''. Цi слова точно вiдповiдають магiчним правилами, що сприяють виникненню зла. Правила цi докладно описанi в рядi релiгiйних текстiв. Можливо, ця практика iлюструє змiну в культурному рiвнi, що вiдбулася з часу хетських договорiв з вiдображеної в них вiрою в божественнi санкцiї в порiвняннi з епохою останнiх ассiрiйських царiв з їх магiчними дiями. Останнi згадуються i в арамейському договорi Матi'iлу з його васалами, записаному на стелi; їх можна порiвняти з примiтивними звичаями, засвiдченими в Марi i згаданими в Старому завiтi. Клятва вiрностi, нав'язана Асархаддон iндiйським вождям, щоб заручитися їхньою вiдданiстю по вiдношенню до його сина i наступника Ашшурбанапалу, супроводжувалася таким же магiчним ритуалом. Невiдомо, чи була клятва вiрностi, принесена вищими ассирiйськими посадовими особами, також пiдкрiплена ритуальними дiями, проте це дуже ймовiрно. Про подiбний спосiб забезпечувати лояльнiсть посадових осiб ми дiзнаємося з царської кореспонденцiї, знайденої в Нiневiї: збереглися фрагменти, що мiстять ту частину клятви, в якiй на посадових осiб покладається обов'язок повiдомляти царя все, про що чули чи бачили.
Своєрiдною формою угоди, укладеної мiж ассирiйським царем i його пiдданими, слiд вважати хартiї вiльних мiст. Вiдома лише одна подiбна хартiя, та, в якiй Саргон пiдтвердив особливе право мешканцiв Ашшура не платити податки, право, яке скасував його попередник; безсумнiвно, це було зроблено у вiдповiдь на послуги, наданi Саргону в його боротьбi за трон.
Месопотамiї їх знаходять тiльки в Ассирiї та околиць. Серед текстiв цього типу середньоассирiйськi збори царських едиктiв, у яких дев'ять царiв пiсляамаранського перiоду намагалися дуже детально встановити обов'язки осiб, вiдповiдальних за царський гарем, становить найбiльший iнтерес. Ще один документ подiбного роду з Нузi визначає обов'язки градоправителя. Вавiлонськi декрети представленi унiкальним документом, виданим передостаннiм царем династiї Хаммурапi, Аммi-цадуком.
Цей декрет скасовує частину боргiв i спрямований на те, щоб полегшити становище вiдомих верств населення. Згадки про подiбнi акти, проведених царями того перiоду, зустрiчаються в текстах i навiть у датованих формулах. Однак ця табличка - єдина дiйшла з текстiв, якi, ймовiрно, були в той час широко поширенi. Її змiст надзвичайно важливий для вивчення економiчного та соцiального життя старовавiлонського перiоду, бо досить точно визначає масштаб царської реформи i ступiнь допустимих вiдхилень, даючи також унiкальну можливiсть зрозумiти економiчну структуру суспiльства.
У середньо-i нововавилонский перiоди царськi пожалування зазвичай записувалися на овальних або стовпообразних прикордонних каменях. Виявлено понад вiсiмдесяти подiбних пам'ятникiв, що вiдносяться до перiоду вiд Кадашмана-Еллiля I (бл. 1380 до н. е..) До брата Ашшурбанапала Шамаш-шум-укiпа (668-648 рр.. До н. е..). З них можна точно датувати тiльки тринадцять; кiлька пiзнiших не мiстять записiв про пожалування. Щоб оголосити про царський подарунок, каменi встановлювали на кордонах полiв i величезних володiнь, подарованих царем приватним громадянам. У виняткових випадках так само оповiщали про дари храмам; копiї на глиняних табличках зберiгали у самих храмах. Істотну частину напису складали малюнки, вирiзанi на каменi. На них символiчно зображувалися головнi божества пантеону, iнодi з пояснювальними написами. У текстi зображення позначалися самими рiзними словами -''боги'',''прапори'',''зброю'',''зображення''i навiть''мiсце'', оскiльки їх часто помiщали на особливих пiдвищеннях, нагадують трони богiв. Функцiя їх не викликає сумнiвiв: вони охороняли пам'ятник. Тiєї ж мети служили, очевидно, й вирiзанi на них рельєфи: зображення царя - одного або разом з людиною, якiй вiн дарує землю, або одержувача, поклоняється божеству. Збереження пам'ятникiв також забезпечували прокляття i благословення, висiченi на каменi. Вони перешкоджали видалення або знищення напису, бо тiльки вона пiдтверджувала справжнiсть царського дару.
Перiод створення цих пам'яток документований дуже слабко, тому мова написiв, вiдображена в них юридична та соцiальна дiяльнiсть, згадки iмен царiв, офiцiйних i iнших осiб, дають нам цiнну iнформацiю. Прикрашають цi пам'ятники зображення, представляють для iсторикiв месопотамсько мистецтва.
5. Закони Хаммурапi
Серед царських декретiв слiд також згадати надзвичайно важливий звiд законiв Хаммурапi, висiчений на прикрашенiй малюнками стелi. Як показують фрагменти, виявленi в Сузах, iснувало принаймнi три такi стелi. Вони були доставленi в Сузи в якостi трофеїв, здобутих в результатi успiшного набiгу еламiтiв на Вавилон.
клинописних документiв, написаних на ебланськькiй мовою.
роботи. З них вiдомо що школи Ебли ще в III тисячолiттi до н. е.. готували своїх студентiв для посад майбутнiх державних службовцiв.
Розкопки городища початку 1964 року, iталiйська археологiчна експедицiя пiд керiвництвом Паоло Маттiе. Та у 1975 роцi археологи виявили колосальний царський архiв Ебли, що датується III тисячолiттям до н. е.. Протягом наступних 10 рокiв вченi витягли на свiт близько 20 тис. глиняних табличок i їх фрагментiв. Архiв представляв собою безлiч глиняних табличок на ебланськiй i шумерськiй мовах. В них описано дитячi шкiльнi вправи, перше вiдоме в iсторiї повiдомлення про оливки, вiдомостi про економiку Ебли, адмiнiстрацiї мiста, поеми, релiгiйнi гiмни i багато iншого. Зараз бiльшiсть цих численних табличок знаходяться в музеї Алеппо i Нацiональному Музеї Дамаску.
В одному з текстiв говорилося, що населення цього мiста-держави складало 260 тис. чоловiк, причому 22 тис. жили у мiстi. Розкопки пiдтвердили, що в епоху розквiту, в XXV столiттi до н. е.., стiни мiста могли вмiщати до 30 тис. жителiв. Інша таблиця зазначає що цар Ебли володiв величезним полем з оливковими деревами, розмiр якого складав близько 3 з половиною тис. гектар.
Оригiнальне прочитання ассiрiйської круглої клинописної таблички VIII столiття до нашої ери: вони вважають, що в нiй згадана траєкторiя польоту астероїда, винного в освiтi кратера поблизу австрiйського мiста Кофельс в кiнцi IV тисячолiття до нашої ери.
Кругла табличка, нинi перебуває в зборах Британського музею, була знайдена в серединi XIX столiття найбiльшим британським ассирологом Остiном Генрi Лейардом при розкопках Нiневiї. На нiй зображенi деякi сузiр'я, i малюнки забезпеченi коментарями. Табличка є пiзньої ассiрiйської копiєю шумерського оригiналу. Її прочитання породило численнi гiпотези.
Алан Бонд, директор Reaction Engines, компанiї, що займається ракетними двигунами, i Марк Хемпселл, викладач факультету авiакосмiчної технiки Брiстольського унiверситету, переконанi в тому, що шумерський астроном зафiксував на табличцi спостереження, зробленi вночi 29 червня 3123 до нашої ери. На малюнку зображено траєкторiя великого небесного тiла, що рухається поперек сузiр'я Риб, що, з точнiстю до одного градуса, збiгається з траєкторiєю астероїда, що впав у районi Кофельса.
6. Документи, клинописи, таблетки i т. д. Месопотамiї
в результатi гiгантського зсуву. Але Бонд i Хемпселл вважають, що астероїд пiдiйшов до Землi пiд кутом в 6 градусiв, зачепив гору Гамскогель в районi сучасного мiста Лангенфельд (в 11 кiлометрах вiд Кофельса) i вибухнув у повiтрi, не досягнувши точки зiткнення з поверхнею. У результатi вибуху утворилася колосальна вогненна куля, спопеливши поверхню долини.
У Шумерi та iнших державах Месопотамiї амулети використовувалися повсюдно. Найдавнiшi з них - мiнiатюрнi скульптурки тварин. Фiгурки левiв приносили перемогу над ворогом i витривалiсть в боях. Жаба, бик, вiвця, свиня i кiнь уособлювали родючiсть, мiцне здоров'я, чоловiчу силу i плодючiсть. Пiзнiше ассiрiйцi додали в цей пантеон ще й собаку, яку шанували як головну захисницю здоров'я. Собака незмiнно зображувалася поруч з богинею Гулой, спочатку виконувала в Месопотамiї роль божества смертi i «панi отрут». Але з пiднесенням Вавiлону, Гула стала великою покровителькою лiкарiв. Вважалося, якщо по периметру будинку закопати десять рiзнокольорових фiгурок собак, - злi духи нiколи не посмiють порушити кордон настiльки, надiйно охороняється. (Чи не звiдси пiшов вислiв «ось, де собака зарита»?)
запозичували шумерський клинопис. У бiблiотецi Ашшурбанапала були знайденi шумеро-вавилонськi словники, збiрники текстiв на шумерськiй мовi з поясненнями важких для розумiння мiсць, таблицi клинописних знакiв, збiрники граматичних прикладiв i вправ. Вони дуже допомогли європейським вченим у XIX ст. розшифрувати шумерську писемнiсть i вивчити шумерськумову.
Клинопис Шумерiв є першою писемною мовою. Його сценарiй, називається клинописом, що означає "клиновидний". Сценарiй "клиновидний" є одним з найбiльш раннiх вiдомих форм писемного мовлення. Створено шумерянами в кiнцi 4-го тисячолiття до н. е., клинописання почалося як система пiктограм. З часом, мальовничi подання стали спрощеними i бiльш абстрактними.
Клинописи були використовувався в Месопотамiї близько 3000 рокiв.
Стара таблетка вавилонського перiоду (1900 - 1600 до н. е.), як показано злiва, мiстить так звану теорему Пiфагора, крiм того, що ще до Пiфагора на тисячолiття i бiльше. За Нойгебауером i Сакс (1946), таблетки списки у двох середнiх шпальт чисел, якi вiдповiдають так званої теореми Пiфагора. Зокрема, з лiвого боку, перший iндексiв стовпцiв вмiст таблицi (1, 2, 3, ...), другої i третьої гiпотенузи с i ноги з прямокутного трикутника все в шести десятирiчному номерi. Четверта колонка показує (с / б) 2, де B лежить в основi трикутника. Наприклад, 11-й рядок показує, 75, 45 i 1,5625 = (75/60) 2.
Панування каситiв ознаменоване полiтичним i культурним занепадом Вавилону, який продовжувався до 7 ст. до н. е., коли виникла могутня Ново-Вавионська держава. Їй довелося вести вперту боротьбу проти Єгипту та Ассирiї. У 605 р. до н. е. вавилонська армiя пiд командуванням Навуходоносора ІІ (605 – 562 рр. до н. е.) вщент розбила об’єднанi єгипетсько-ассирiйськi вiйська. Проте у 538 р. до н. е. Вавилонська держава стала об’єктом нападу перських вiйськ царя Кiра, i Ново-Вавилонське царство припинило своє iснування. Вавилонiя була лiквiдована i приєднана до могутньої Перської держави.
Список лiтератури
1. Белицкий М. Забытый мир шумеров/ Москва., 1993.
2. Заблоцка Ю. История Ближнего Востока в древности /Москва., 1999.
3. Замаровський В. Сначала был Шумер. К., 1993; История древнего мира, Ранняя древность/ Москва., 1996.
4. Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия /Москва, 1997.
6.Історiя Стародавнього свiту / Київ., 2000.
7. Культура народiв свiту / Харкiв, 1999.
8. Шри Ауробиндо Гхош. Человеческий цикл / Пер. с англ. — Казань Новый век, 1992. — С. 16.
9. Источниковедение истории древнего востока./ Под ред. В. И. Кузищина. - М., 1984.10. Опубликован в: Практикум по истории древнего мира./Сост. Н. Л. Просина, И. С. Свенцицкая. - М., 1965. - С. 28-54.
|
